До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови
У статті розглянуто сучасні тенденції літературної норми української мови. На основі аналізу мови сучасної преси, інших стилів літературної мови узагальнено основні напрямки лексичних змін. The thesis presents on analysis of contemporary tendencies of the literary norm Ukrainian language. Special...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183125 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 70-75. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183125 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коць, Т.А. 2022-02-03T17:15:33Z 2022-02-03T17:15:33Z 2009 До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 70-75. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183125 У статті розглянуто сучасні тенденції літературної норми української мови. На основі аналізу мови сучасної преси, інших стилів літературної мови узагальнено основні напрямки лексичних змін. The thesis presents on analysis of contemporary tendencies of the literary norm Ukrainian language. Special attention is paid to the language of contemporary newspapers. The main trends of lexical changes have been generalised. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови On the Problem of Lexical Norm Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови |
| spellingShingle |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови Коць, Т.А. |
| title_short |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови |
| title_full |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови |
| title_fullStr |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови |
| title_full_unstemmed |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови |
| title_sort |
до проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови |
| author |
Коць, Т.А. |
| author_facet |
Коць, Т.А. |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On the Problem of Lexical Norm |
| description |
У статті розглянуто сучасні тенденції літературної норми української мови. На основі
аналізу мови сучасної преси, інших стилів літературної мови узагальнено основні напрямки
лексичних змін.
The thesis presents on analysis of contemporary tendencies of the literary norm Ukrainian language.
Special attention is paid to the language of contemporary newspapers. The main trends of lexical
changes have been generalised.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183125 |
| citation_txt |
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови / Т.А. Коць // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 70-75. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kocʹta doproblemileksičnoínormisučasnoíukraínsʹkoílíteraturnoímovi AT kocʹta ontheproblemoflexicalnorm |
| first_indexed |
2025-11-25T13:13:55Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:13:55Z |
| _version_ |
1850515344726163456 |
| fulltext |
Т. А. КОЦЬ
ДО ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИЧНОЇ НОРМИ СУЧАСНОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ__________
У статті розглянуто сучасні тенденції літературної норми української мови. На основі
аналізу мови сучасної преси, інших стилів літературної мови узагальнено основні напрямки
лексичних змін.
Ключові слова: лексична норма, варіантність, синонімія словотворення.
Норма є об’єднувальним і зміцнювальним елементом складної структури літе
ратурної мови на всіх етапах її розвитку. Тому основною її ознакою є ста
більність, яка спирається на традицію.
У періоди суспільних зрушень, на які особливо реагує лексична система мови,
консерватизм літературної норми стає поняттям відносним. Починають діяти
вимоги «гнучкої стабільності», визначені ще Празьким лінгвістичним гуртком \
Особливо активізується лексична варіантність, тобто фунціональне вживання
різних виявів тієї самої сутності, видозміни того слова, що за будь-яких моди
фікацій залишається самим собою. Але, як вважає більшість лінгвістів (М. Жов
тобрюх, С. Єрмоленко, О. Тараненко, К. Сербенська, JI. Струганець, В. Косто
маров, К. Горбачевич та ін.) 2, явище варіантності є природним і невід’ємним
атрибутом будь-якої літературної мови, рушієм розвитку її словотвірної систе
ми. Хронологічно обмежена варіантність слова — це прямий наслідок історич
ного розвитку, еволюції мови, зміни мовних смаків. Тому варіанти слова мар
куються насамперед за часовою шкалою (зникає— з’являється), потім з погляду
критеріїв норми (нормативні — ненормативні) і лише після цього — із со
ціального і стильового боку. Явище варіантності зумовлює відкритість і гнуч
кість, смислове і формальне взаємопроникнення мовних елементів, неоднознач
ність способів вираження лексичного і граматичного значення. Проблема
мовної норми і варіантності була об’єктом лінгвістичних досліджень ще з кінця
1 Матезиус В. О необходимости стабильности литературного языка // Пражский линг
вистический кружок.— М., 1987.— С. 381.
2 Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кін. XIX — поч. XX ст.).— Κ.,
1970.— С. 3; Українська мова. Uniwersytet Opolski - Instytut Filologii Polskiej.— Opole,
1999.— C. 227; Тараненко O. O. Дієслово в контексті сучасних тенденцій до перегляду
нормативних засад української літературної мови // Мовознавство.— 2006.— № 2—3.— С. 55;
Сербенська О. А. Мова української преси: стан вивчення, проблеми, завдання // 36. праць
Наук.-дослід, центру періодики.— Л., 1993.— Вип. 1.— С. 192; Струганець Л. В. Динаміка
лексичних норм української літературної мови XX ст.— Тернопіль, 2002.— С. 12; Кос
томаров В. Г. Языковой вкус эпохи (из наблюдений над речевой практикой масс-медиа).—
М., 1994.— С. 21; Горбачевич К. С. Вариантность слова и языковая норма.— Ленинград,
1978,— С. 6.
© Т. А. КОЦЬ, 2009
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
Д о проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови
XIX ст. З того часу і поширилася думка про варіантність як надлишковіть у пара-
дигматиці мовної системи. Пор. у О. О. Потебні: «Мова зовсім не є таким цілим,
в якому немає нічого надлишкового» 3.
У період 20-30 pp. XX ст. проблему варіантності широко досліджують ук
раїнські лінгвостилісти (праці О. Курило, М. Сулими, М. Гладкого, А. Крим
ського, І. Огієнка та ін.). Вони розцінюють надлишок у парадигматиці мовної
системи як наслідок мовної еволюції, контакту літературної мови і діалектизмів,
впливу різноманітних інтралінгвальних чинників. Підкреслюється і стилістичне
навантаження варінтних форм лексичних одиниць: «...найменша фонетична
зміна повинна надавати вислову нового відтінку»,— стверджує О. Курило 4.
У 60-ті pp. в українській мовно-літературній практиці виникла дискусія про
шляхи відбору лексичних варіантів та їх кодифікації (статті на сторінках газети
«Літературна Україна», журналу «Україна» та інших видань Б. Антоненка-Да
видовича, М. Пилинського, М. Гурійчука, О. Пономаріва, Є. Кирилюка, Г. Ко-
чура). «Укладачам словників рекомендується добре знати основні лексичні,
синтаксичні та фразеологічні норми, вміти розрізнити, що в тому чи іншому тек
сті є природне, органічне даній мові, а що штучно скальковане» 5.
Динаміка літературної норми виразно простежується на матеріалі сучасної
преси, оскільки інформаційний простір розширюється, і критерієм утвердження
літературної норми в сучасному комунікативному просторі виступає мовна
практика. Мова преси засвідчує паралельне вживання варіантів, їх розподібнен
ня або зникання.
З погляду мовної норми найбільш репрезентативними є морфологічні суфік
сальні варіанти, які виникають унаслідок широкого використання внутрішніх
мовних ресурсів, залучення потенціалу словотвірних афіксів.
Функціонування дієприкметників на -уч-ий (-юч-ий) — дискусійна пробле
ма останніх десятиліть — була об’єктом аналізу мовознавців ще XIX ст. Ця лек
сико-граматична категорія досі має різні визначення, кваліфікації й оцінки. Такі
форми виникли в системі української мови ще в XlII-XrV ст. Помітне їх ужи
вання в книжній писемній, а потім і в літературній українській мові (мові класи
ків української літератури, періодиці кінця XIX ст.) б. А. Ю. Кримський ще в
1905 р. твердив про невідворотний процес зникання таких штучних форм і про
повну їх загибель1. О. Синявський називав їх колишніми і такими, що вже зник
ли 8. Надлишковими форми на -уч-ий (-юч-ий) вважала і О. Курило 9. Як неод
нозначний і складний кваліфікують їх статус у мові сучасні дослідники: «Склад
ність полягає, зокрема, в тому, що ці дієприкметники є незаперечним фактом
мови, але в багатьох випадках штучність, книжність їх досить виразна. Крім то
го, суттєвим фактором є те, що в ряді дієприкметників на -чий створюється не
милозвучне нагромадження глухих шиплячих ш плюс ч, повторення ч тощо»10.
3 Потебня А. А. Из записок по русской грамматике.— М. ; Ленинград, 1841.— Т. 4.—
С. 142.
4 Курило О. Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю.— Κ., 1928.—
С. 5.
5 Антоненко-Давидович Б. Спільно сіяти, спільно полоти // Літ. Україна.— 1965.—
5 берез.— С. 3.
° Жовтобрюх М. А. Зазнач, праця.— С. 93.
7 Кримський А. Про нашу літературну мову // Літ.-наук. вісн.— Л., 1901.— Річник 4.
Т. 16,— С. 40.
8 Синявський О. Норми української літературної мови.— Κ., 1931.— С. 83.
9 Курило О. Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю.— Κ., 1928.— С. 12.
10 Морфологічна будова сучасної української мови.— Κ., 1975.— С. 175.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 71
Т. А. Коць
Існують у мові і власне українські продуктивні засоби словотворення. Це можна
простежити у функціонуванні словотвірних варіантів протестуючий — про-
тестний. Протестуючий (варіант закріплений літературною нормою
70-80-х pp.11) сучасна літературна норма не рекомендує як штучний дублет.
Останніми десятиліттями замість нього активно вживається варіант протест-
ний. Останній утворено за допомогою поширеного в українському словотворі
суфікса -Н - : «Наше сьогодення не може обходитись без протестного електора-
ту, який є невід’ємним складником демократичного розвитку суспільства»
(УМ 12, 2008, 22 квіт.). Проте не в усіх контекстах можлива названа заміна. Ва
ріант протестуючий — це дієприкметникова форма, що передає вихідне кон
кретне дієслівне значення і має традицію вживання в літературній мові: «До стін
будинку УР (українського радіо. — Т. К.) на Хрещатику, 26 не прийшло жодної
живої протестуючої душі» (ЛУ, 2008, 13 берез.).
Форми на -уч-ий (-юч-ий) утримуються часто через відсутність іншого сло
вотвірного варіанта з тим самим лексичним значенням, напр. : лікуючий лікар (це
значення можемо передати лише підрядною кострукцією: лікар, який лікує),
діючий завод (немає відповідника), напр.: «Не можу не запитати про спиртзаво-
ди. Важко зрозуміти, чому при тій кількості спирту, яку виробляє область, ми
маємо єдиний діючий горілчаний завод?» (УМ, 2008, 24 квіт.). Функціональна
активність зазначеного дієприкметника зумовлена існуванням у мові потенцій
но можливих спільнокореневих синонімічних прикметників з відмінними зна
ченнями: діяльний — «той, який виявляє енергію, силу, завзяття, сповнений ак
тивної діяльності», пор. діяльна людина, діяльний комітет. Іншу лексичну
сполучуваність мають прикметники дійовий і дієвий — «здатний робити вплив
на що-небудь» (СУМ, II, 302) — дієві заходи, дійова особа.
На периферію мовного вжитку відходить дієприкметник інтегруючий, про
що свідчать поодинокі приклади на зразок: «При цьому під час визначення пріо
ритетів акцент слід робити не на розвиток платформ, а на створення інтегрую
чих систем у галузі зв’язку, розвідки, систем уповільнення із максимальним роз
ширенням технологічної участі української сторони» (ДТ, 2008, 8-14 берез.).
Таким чином, можна констатувати тотожність семантики слів інтегруючий
та інтегрувальний. Прикметник інтегрувальний входить у літературну норму
через мову ЗМІ і називає явища, які «самі інтегрують, діють як об’єднувальні
чинники»: «Інтегрувальна система передбачає... обприскування не всього поля,
а тільки його країв, зменшення доз отрутохімікатів і їх чергування на одних і тих
самих площах» (ДТ, 2008, 8-14 берез.). Зауважимо, що сучасними лексикогра
фічними виданнями це слово не кодифіковане, не має традиції вживання в літе
ратурній мові. Проте його словотвірна модель відповідає законам української
мови, мовна практика засвідчує народження в ньому дещо відмінного лексично
го значення, що свідчить про розширення синонімічного ряду, розвиток мови.
Віддієслівний прикметник інтегрований, утворений за допомогою продук
тивного в українській мові суфікса -н-, має значення: «комплексний; той, що
ґрунтується на об’єднанні», тобто той, якого інтегрували, який зазнав дії інтег
рування, пор. об’єднаний, об’єднувальний. Помітне розширення лексичної спо
лучуваності слова: інтегрована система управління, інтегрований метод,
інтегроване навчання, інтегроване управління, інтегрований підсумок, інтегро
11 Див.: Словник української мови : В 11 т.— Κ., 1970-1980 (далі — СУМ).
12 Тут і далі застосовуємо такі скорочення періодичних видань: УМ— «Україна молода»,
ЛУ — «Літературна Україна», ГУ — «Голос України», ДТ — «Дзеркало тижня».
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови
ваний антиінфляційний пакет. Такі вислови поширені в мові сучасної преси:
«Систематологія — наука про складні системи — свідчить, що в разі розпаду чи
дезінтеграції системи найбільш живучими системами є ті, що меншою мірою
були інтегровані в цілісну систему і мали відносно автономний характер» (ДТ,
2008, 8 берез.)· Віддієслівний прикметник інтегрований частково проникає і в
мову художньої літератури: «Останнє відкриття, — інтегрований підсумок яко
го здійснила ЕОМ кілька годин тому, хоч він [Юрій] теоретично й був готовий
до нього, потрясло й збентежило» (Ю. Бердник).
Аналіз мови газет засвідчує вживання спільнокореневих поняттєвих сино
німів до слова інтегрований — відіменникових прикметників інтегративний,
інтеграційний. Усі вони є засобами вираження особливостей загального понят
тя, тобто передають різні додаткові смислові відтінки.
Як засвідчують лексикографічні видання, слова інтегративний, інтеграцій
ний не завжди диференціювались, тобто функціонували як варіанти. Лексичне
значення, закріплене за словом інтеграційний «той, що стосується інтеграції,
об’єднувальний», наявне і в слові інтегративний, пор.: інтеграційний процес і
інтегративний процес, інтеграційна роль і інтегративна роль. Наприклад:
«Нейтральний статус у принципі не відповідає сучасним світовим інтеграцій
ним процесам і курсу України на входження у світове європейське співтоварис
тво» (УМ, 1997, 18 лип.); «Інтегративні процеси Європи й Америки знаходять
своє поширення і в країнах пострадянського простору» (ЛУ, 1998, 18 верес.).
Інтегративний (фіксується в словниках 90-х рр XX ст.) дедалі частіше поз
начає «суцільний, цілісний предмет або явище»: інтегративна свідомість, ін
тегративна функція, інтегративна інформація, інтегративно-синтетичні
тенденції. Наприклад: «До головних цінностей ідеології консерватизму відно
сять інтегративну свідомість і традиційну мораль як основу збереження нації»
(УМ, 2004, 19 квіт.); «... в умовах науково-технічної революції інтегратив
но-синтетичні тенденції в пізнанні світу реалізуються з особливою силою і ви
разністю» (ГУ, 2008, 21 верес.).
На прикладі спільнокореневих слів інтегративний, інтеграційний, інтегро
ваний, інтегрувальний можна спостерігати розподібнення словотвірних варіан
тів, зміну їхнього мовного статусу. На цьому етапі розвитку літературної мови їх
можна кваліфікувати як поняттєві синоніми, відтінки значення яких перебу
вають у тісному зв’язку з характером лексичної сполучуваності. Слово інтег
руючий у цьому словотвірному ряді виявляється надлишковим.
На периферії мовного вжитку перебувають також дієприкметники управ
ляючий, тепловиділяючий, натомість активізуються закріплені літературною
нормою варіанти керуючий (також форма на -юч-ий), теплопровідний. Це свід
чить про неможливість зникнення у цей період розвитку літературної мови
форм на -уч-ий (-юч-ий), з одного боку, і про пошуки власне українських засо
бів вираження — з другого. Ці процеси виразно простежуються на матеріалі мо
ви ЗМІ: «Проте, на думку керуючого партнера компанії Astapov Lanyers (Київ)
А. Астапова, тепер у компанії немає юридичних шансів оскаржити дії ДКЦПФР,
оскільки претензії до реєстратора занадто серйозні» (ДТ, 2008, 8-14 берез.),
«Після відкриття комплексу відбулася прес-конференція директора Чорноби
льської АЕС Ігоря Грамоткіна, на якій він повідомив про вивантаження остан
ньої тепловидільної збірки активної зони третього енергоблоку ЧАЕС» (УМ,
2008, 24 квіт.).
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 1Ъ
Т. А. Коць
Екстралінгвальні чинники у 50-80-ті роки XX ст. сприяли поширенню не ли
ше форм дієприкметника на -уч-ий (-юч-ий), а й на -ущ-ий (непродуктивна мо
дель прикметникового словотворення). Ці тенденції відбилися в мові публіцис
тики, знайшли поширення і в художньому стилі. Однак не вийшли з ужитку і
форми -альк-, -лив-, пор. у О. Гончара: «Коли він [Росовський] читав, то дивна
річ, текст набирав у його вустах якогось мовби додаткового значливого змісту»
(«Берег любові»), У автора було право вибору, адже обидва варіанти — значли
вий і значущий були кодифіковані, але часто перемагало природне відчуття мо
ви. Це й сприяє швидкому й безболісному поверненню слів, утворених за допо
могою внутрішніх ресурсів мовної системи.
Поява нових реалій життя — це водночас пошук нових та активізація тради
ційних засобів вираження лексем і словотвірних моделей. Зокрема, сучасні
різновиди побутової техніки, її елементи вимагають кодифікації потенційно
можливих дієприкметників: вбудовуваний (у СУМІ є лише вбудований), вмонто
вуваний (у СУМІ є лише вмонтований), занурюваний (у СУМІ є лишq занурений)
та ін. Формант -овуван- чітко передає значення незакінченої дії: вбудовувана
(вмонтовувана) мікрохвильова піч, вбудовувана (вмонтовувана) поверхня пли
ти, вбудовуваний (вмонтовуваний) холодильник. Наприклад: «У магазинах ме
режі “Фокстрот” можна придбати пральні машини, газові та електричні плити,
холодильники, вбудовувані холодильники з вбудованою морозильною камерою»
(УМ, 2008, 1 листоп.). Такі дієприкметники можуть утворюватися лише від
дієслів із значенням дії з акцентуванням її результату, неозначена форма яких
визначена доконаним і недоконаним видом. Наприклад: спростувати -» спрос
тований, спростовувати -> спростовуваний', застосувати -> застосований,
застосовувати -» застосовуваний, випробувати -> випробуваний, випробовува
ти -» випробовуваний (усі ці форми зафіксовані в СУМІ).
Дієприкметників із семантикою незавершеної дії в СУМІ є всього шість 13,
але нові реалії сьогодення сприяють значному розширенню цього ряду. їх функ
ціональна активність зумовлена ще й тим, що вона спрямована на заповнення
«ніш», поки що не освоєних номінативним фондом української мови, а не на за
міну вже наявного в мові14.
У 90-ті роки XX ст. помітно активізувалися прикметники із суфіксом -ов-:
аеропортовий (пор. аеропортний), оперовий (пор. оперний), полюсовий (пор. по
люсний). Цих форм немає у Словнику української мови, їх не фіксує і «Словарь
украинского языка» Б. Грінченка (Κ., 1907-1909). Проте деякі з них вжито у тво
рах українських класиків, наприклад: «Пливли згадки про модних тенорів і ба
ритонів, сопрано і контральто, критики модних опер і оперових будинків, вирази
ентузіазму до голосів і для співацьких гонорарів» (М. Грушевський). Слово о пе
ровий набуло статусу нормативного прикметника, оскільки кодифіковане сучас
ними орфографічними словниками 15.
Зважаючи на багатозначність формантів -ов-, -н- у граматичній структурі
прикметників, можна вважати потенційно нормативними й інші відсубстантив-
ні прикметники із суфіксом -ов-: аеропортовий, виставковий, а також прикмет
ники, які в СУМІ мають ремарки рідковживане або застаріле: парадовий (пор.
парадний), смоловий (пор. смолистий), гранітовий (пор. гранітний). Це слова з
13 Див.: Інверсійний словник української мови.— Κ., 1985.— С. 327.
14 Тараненко О. О. Нормативні тенденції в сучасній українській мові і явище варіант
ності // Українська термінологія і сучасність : 36. наук праць.— Κ., 2007.— Вип. 7.— С. 33.
15 Див., напр.: Великий зведений орфографічний словник сучасної української лекси
ки.— К. ; Ірпінь, 2003.— С. 673.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1
До проблеми лексичної норми сучасної української літературної мови
абсолютно нейтральною книжною семантикою, яку до 80-90-х pp. XX ст. ще пе
редавав суфікс -ob-. Високий ступінь функціональної активності суфікса -ов- /
-єв-, характерний для мови науки, виробництва, як засвідчують О. К. Безпояско і
К. Г. Городенська, поступово згасає, і словотвірні моделі, у складі яких він наяв
ний, набувають загального літературного вжитку 1б.
Мовна кодифікація розглянутих лексичних одиниць є лише питанням часу.
Адже відомо, що її основними підставами є: 1) мовний узус (загальне і регуляр
не використання, відтворення певного способу вираження); 2) відповідність
цього мовного вираження можливостям системи літературної мови (з урахуван
ням її історичних змін); 3) суспільне визнання і схвалення наявного мовного
узусу. Входження в літературну норму нових словотвірних варіантів, синонімів,
активізація потенційних граматичних, стилістичних ресурсів свідчать про жит
тя і постійний розвиток мови.
Т. A. KOTS
ON THE PROBLEM OF LEXICAL NORM
The thesis presents on analysis of contemporary tendencies of the literary norm Ukrainian lan
guage. Special attention is paid to the language of contemporary newspapers. The main trends of lex
ical changes have been generalised.
Keywords: lexical norm, variation, synonymy of word-building.
16 Безпояско О. К.,Городенська Κ. Γ. Морфеміка української мови.— Κ., 1987.— С. 147.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 1 75
|