Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації
У статті пропонується систематизація основних напрямів концептуалізації енантіосемії в наукових працях за дефінітивними блоками, формулюється її визначення, а також робиться спроба віднайти термін, що вживається на позначення мовної одиниці, яка профілює це явище. In this paper we propose to syst...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183189 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації / В.В. Іващенко, Т.О. Федоренко // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 48-60. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859810155614437376 |
|---|---|
| author | Іващенко, В.В. Федоренко, Т.О. |
| author_facet | Іващенко, В.В. Федоренко, Т.О. |
| citation_txt | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації / В.В. Іващенко, Т.О. Федоренко // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 48-60. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | У статті пропонується систематизація основних напрямів концептуалізації енантіосемії
в наукових працях за дефінітивними блоками, формулюється її визначення, а також робиться
спроба віднайти термін, що вживається на позначення мовної одиниці, яка профілює це
явище.
In this paper we propose to systematize the main streams of conceptualization of enantiosemy in
scientific works according to definite blocks, to formulate its definition as well as to find the term
used for nomination of language unit which profiles this fenomenon.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:18:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. Л. ШАЩЕНКО, Т. О. ФЕДОРЕНКО
ЕНАНТІОСЕМІЯ В ПАРАДИГМІ МОВНИХ ТА
МОВЛЕННЄВИХ ЯВИЩ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ________________________
У статті пропонується систематизація основних напрямів концептуалізації енантіосемії
в наукових працях за дефінітивними блоками, формулюється її визначення, а також робиться
спроба віднайти термін, що вживається на позначення мовної одиниці, яка профілює це
явище.
К лю чові слова: енантіосемія, концептуалізація, поляризація, антонімія, полісемія,
амбівалентність.
Серед найдискусійніших мовних явищ, які періодично привертають увагу дос
лідників, особливе місце займає енантіосемія, що її свого часу досліджували
В. І. Шерцль, К. Абель, Т. Нельдеке, Р. Маєр, Ю. Г. Скиба, Я. І. Гельблу,
В. М. Прохорова, Т. Ватіканський, І. Пете, Л. Є. Безсонова, Л. І. Климова,
Л. Г. Корнєєва, О. І. Смирнова, Г. В. Яцківська, В. С. Червоножка, В. Ю. Крав
цова, С. С. Смоленська, М. В. Давидов, І. М. Покровський, Т. Г. Пономаренко,
О. М. Соколов, О. Д. Шмельов та ін. В українському мовознавстві це явище част
ково вивчали Л. О. Булаховський, О. О. Тараненко, А. П. Критенко, Т. О. Федо
ренко, Н. П. Плющ, Н. І. Бойко, М. М. Донець та ін. 1
Огляд наукової літератури показав, що основні напрями наукової концеп
туалізації енантіосемії можна визначити за кількома дефінітивними блоками як
своєрідними конструктами наукового дискурсу з досліджуваної проблеми.
1. «Енантіосемія» = «поляризація». Цей напрям концептуалізації в науко
вих працях засвідчують визначення енантіосемії як вияву [семантичної] поляри
1 Булаховский Л. А. Введение в языкознание.— М., 1954.— Ч. 2.— С. 76-80; Тара
ненко О. О. Енантіосемія // Українська мова : Енциклопедія.— Κ., 2000.— С. 172; Тара
ненко А. А. Энантиосемия — спорадичность или регулярность? 11 Актуальные проблемы
исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков : Тез. докл.— Д.,
1988.— С. 174—176; Критенко А. П. Абсолютна і відносна омонімія та її подача в
Українсько-російському словнику // Лексикограф, бюл.— 1963.— Вип. 9.— С. 13-30;
Критенко А. П. Паронімія та її роль у мові // Мовознавство.— 1969.—№ 1.— С. 50-62;
Федоренко Т. А. Энантиосемия в современном украинском языке : Канд. дис.— К., 1989.—
159 с.; ПлющН. Н. Слово у мові і мовленні (явище мовленнєвої енантіосемії) // Культура
слова.— 1988.— Вип. 34.— С. 45-47; Бойко Η. І. Реалізація експресивних властивостей
енантіосемічних лексем у мовотворчості О. Довженка // Література та культура Полісся.—
Ніжин, 2000.— Вип. 13.— С. 116-124; Бойко Η. І. Українська експресивна лексика: проблеми
семантики і функціонування : Автореф. дис. ... докт. філол. наук.— Κ., 2006.— 36 с.;
Донець М. М. Історія та лінгвістичний статус поняття «енантіосемія» // Вісник Харків, нац.
ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. «Філологія».— X., 2008.— Вип. 53. № 798.— С. 17-20.
© В. Л. ШАЩЕНКО, Т. О. ФЕДОРЕНКО, 2009
48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ..
зації тих чи інших сем (так званої антисемності) або варіантів однієї лексеми, а
також аксіологічного значення, що спричинило появу термінопонять «антонімо-
семія» (О. М. Соколов) 2 і «внутрішньолексемна поляризація» (JI. Є. Безсонова) 3.
Поляризація в межах окремого слова, зазначає О. М. Соколов, має прихова
ний характер і лише опосередковано передається за допомогою формальних за
собів мови. Наприклад, енантіосемічними можуть бути поляризовані значення
дієслівних префіксів, зокрема дієслова з префіксом за- (пор.: рос. заплесневеть
«розпочати пліснявіти» і «вкритися пліснявою», дождь закрапал і дождь закра
пал всё бельё та ін.). Дослідник вважає також, що конкретна ситуація висловлен
ня може наводити позитивну або негативну сему, протилежну первинній (пор.,
наприклад, уживання дієслів із позитивною та негативною експресією: рос. На
до дождаться хорошей погоды і Он еще дождется у меня', осчастливить «зро
бити когось щасливим» і «нещасним») 4.
Наявність у структурі значення слова полярних компонентів, зауважує
Л. Є. Безсонова, обов’язково передбачає ще й наявність у його структурі
спільних семантичних компонентів як основи протиставлення, що, власне, й за
безпечує тотожність слова у плані змісту. Що ж до формального вираження, то
тотожність слова підтримується його єдиною матеріальною оболонкою. У тако
му разі енантіосемія зумовлена асиметричністю мовного знака, коли план змісту
не має однозначного відповідника в плані вираження 5. Дослідниця розглядає
поляризацію сем як частковий випадок процесу наведення сем, коли поряд із ан
тонімічним протиставленням значень того самого слова виявляється інший на
бір сем, який ще більше розрізняє ці значення, у зв’язку з чим виникає необ
хідність проведення дослідження енантіосемічної лексики за допомогою
комбінованої методики 6.
Визначення енантіосемії як поляризації аксіологічного значення, тобто ін
дукування протилежного за оцінним знаком аксіологічного значення (пор.,
2 Соколов О. М. Про дієслівну енантіосемію в російській та болгарській мовах // Проб
леми слов’янознавства.— 1980.— Вил. 21.— С. 90.
3 Бессонова JI. Е. О семантических особенностях внутрилексемной поляризации гла
голов // Исследования лексической и грамматической семантики современного русского
языка : Сб. науч. тр.— Симферополь, 1983.— С. 47-57.
4 Соколов О. М. Наблюдение над словообразовательной энантиосемией в русском и бол
гарском языках // Вопросы словообразования в индоевропейских языках.— Томск, 1979.—
Вып. 3.— С. 55-64; Соколов О. М. Энантиосемия в кругу смежных явлений // Науч. докл.
высш. шк. : Филол. науки.— 1980.— № 6 (120).— С. 39, 42; Соколов О. М. Некоторые
особенности семантической структуры слова в русском языке // Семантика в преподавании
русского языка как иностранного.— X., 1988.— Вып. 2.— С. 66-67.
5 JI. С. Безсонова, деталізуючи градацію О. М. Соколова, на основі чотириступеневого
наростання відмінностей у змістовій структурі лексичного значення слова і триступене
вого — у формальній структурі виділяє такі лексичні протичлени: повна тотожність (повний
збіг), часткова тотожність (варіювання), часткова відмінність і повна відмінність (різні то
тожності). У цій градації вибірково знайшли своє місце й антонімічні відношення: перед
умови для виникнення таких відношень полягають у тому, що їхня семантика не повинна
ототожнюватися, а відмінності, навпаки, мають збігатися; семантична співвіднесеність
передбачає в семному складі протичленів наявність спільної семи. У такому разі виділені
опозиції — це близькі за компонентним складом мовні одиниці, що перебувають у регу
лярних зв’язках, однак з огляду на заперечний характер свого значення віддалені один від
одного на осі протиставлення [Бессонова JI. Е. Глагольная префиксальная энантиосемия в
русском языке : Автореф. дис.... канд. филол. наук.— Д., 1983.— С. 16-18).
6 Бессонова Л. Е. и др. Преломление лексикологической концепции профессора
О. М. Соколова в «Практической лексикологии русского языка» // Уч. зап. Томск, нац.
ун-та.— 2007.— Т. 20(59).— С. 21-22; Бессонова Л. Е. О семантических особенностях внут
рилексемной поляризации глаголов.— С. 56-57.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 49
В. Л. Іващенко, Т. О. Федоренко.
напр.: англ. groovy «приємний, гарний, чудовий», «привабливий, цікавий, мод
ний» > «нудний, неприємний»; crazy «божевільний» > «чудовий, сучасний»;
hard-nosed «занадто впертий, непереконливий» > розм. «практичний, розум
ний») дає підстави Т. М. Антонченко розглядати її в парадигмі таких мовних
явищ, як амеліорація / пейорація і нейтралізація, що є основними напрямами й
різновидами семантичних змін у структурі слова, які приводять до утворення ак-
сіологічно переосмислених неосемантів1.
2. «Енантіосемія» -> «антонімія». Деякі дослідники розглядають енантіо-
семію як різновид антонімії8. Так, JI. О. Новиков визначає енантіосемію як неп
родуктивний різновид антонімії, що ґрунтується на протилежності значень усе
редині того самого слова і знаходить зовнішнє вираження в контексті, у
характері синтаксичних і лексичних зв’язків слова, зокрема в його протилежних
значеннях, з іншими словами (напр.: рос. одолжить (кому-нибудь) денег «дати в
борг»—одолжить (у кого-нибудь) денег «взяти в борг»; оговориться (специаль
но) «вносити ясність» — оговориться (нечаянно) «помилитися») 9. Дослідник
вважає, що «протилежність не завжди виражається в опозиції окремих, самос
тійних слів-антонімів. У сучасній мові можна виокремити цілі групи слів, що
містять протилежність усередині самих себе, семантика яких характеризується
наявністю “протилежних смислів”, тобто має ознаку енантіосемії)» 10. Як різно
вид антонімії розглядає енантіосемію також Є. Міллер (учений асоціює це яви
ще з потенційними антонімами) п.
У контексті осмислення енантіосемії як різновиду антонімії з’являються
термінопонятгя «внутрішньослівна антонімія», «внутрішня антонімія», «семан
тична (конотативна) внутрішня антонімія», «внутрішньолексемна антонімія»,
що позначають наявність у слова (поєднання в слові) протилежних значень або
сем (Я. І. Гельблу, Т. Г. Пономаренко, JI. І. Климова, JI. О. Новиков, О. М. Со
колов, Л. Є. Безсонова, Є. В. Маркасова, І. Ріпка, О. О. Селіванова)12. Цей факт
7 Антонченко Т. М. Основні тенденції аксіологічних змін у семантичній структурі аме-
риканізмів : Автореф. дис.... канд. філол. наук.— Κ., 2000.— 20 с.; Antonchenko Т. Evaluative
Enantiosemy as a Type of Axiological Chenges in the Word Semantic (Based on Americanisms) //
TESOL Ukraine: XXI Century Perspectives : Abstracts of the 4th National TESOL Ukraine Conf.—
Khmelnitsky ; Vinnytsia, 1999.— P. 80-81.
8 Науковці не раз звертали увагу на особливий характер антонімічних відношень. Як
зазначає В. М. Комісаров, висловлюються різні думки щодо лінгвістичної природи антонімів
та їхнього місця в лексико-семантичній системі мови: одні дослідники розглядають
антонімію як семантичну категорію (С. Г. Бережан), інші відносять її до лінгвістичних
універсалій (JI. О. Новиков). Існує також вузьке (Дж. Лайонз) і широке (Ю. Д. Апресян)
розуміння антонімії, яка, крім мовного, має ще й гносеологічний, логічний та психологічний
аспекти дослідження, що, власне, й пояснює різні погляди на неї. Однак антоніми — це суто
лінгвістичне явище, яке має свої мовні ознаки, що дозволяє мовознавцям виділити їх в окрему
категорію слів (Комиссаров В. Н. Аффиксальные слова-антонимы в современном англий
ском языке // Науч. докл. высш. шк. : Филол. науки.— 1962.— № 2.— С. 168-175).
9 Новиков Л. А. Лингвистическое толкование художественного текста.— М., 1979.—
С. 29; Новиков JI. А. Семантика русского языка.— М., 1982.— С. 243-245.
10 Новиков Л. А. Антонимия в русском языке.— М., 1973.— С. 186.
11 Миллер Е. Н. Природа лексической и фразеологической антонимии.— Саратов, 1990.—
С. 142.
12 Гельблу Я. И. К вопросу о внутренней антонимии в немецком языке // Учен. зап.
Башкир, ун-та.— 1963.— Вып. 8.— С. 19; Пономаренко Т. Г. О внутрисловной антонимии в
современном русском языке // Слово в лексико-семантической системе языка.— Ленинград,
1972.— С. 14—18; Климова Л. И. О внутрисловной антонимии // Вопр. теории и методики
преподавания рус. яз. и лит.— Архангельск, 1975.— Вып. 3.— С. 25-31; НовиковЛ.А.
Семантика русского языка...— С. 243-245; Соколов О. М. Энантиосемия в кругу смежных
явлений.— С. 42; Бессонова Л. Е. и др. Практическая лексикология русского языка : Учеб.
пособие / Под ред. А. В. Петрова.— Симферополь, 2006.— С. 222; Маркасова Е. В.
50 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ..
дає підстави деяким дослідникам розглядати енантіосемію в тісному взаємо
зв’язку з таким мовним явищем, як антонімічна паронімія, що завжди буде різ-
нолексемною 13.
3. “Енантіосемія” * “антонімія”. Наукова дискусія щодо з’ясування лінгвіс
тичного статусу енантіосемії порушує питання: чи можна застосовувати до про
тилежних значень слова критерії антонімів? І. Пете вважає, що слова з протилеж
ними значеннями в семантичній структурі не можна розглядати як антоніми,
оскільки: антоніми позначають полярність понять, тоді як слова з протилежними
значеннями — полярність несуттєвих ознак у значенні; протилежний смисл часто
з’являється внаслідок експресивності; вияв протилежних значень залежить від
контексту, обставин, за яких відбувається дія (саме цим енантіосеми відрізняю
ться від справжніх антонімів, у яких протилежність входить у значення слова,
напр.: рос. уксус выстоялся «втратив із часом первісні якості — смак, запах,
свіжість» і вино выстоялось «набуло кращих якостей»); протилежні значення то
го самого слова не мають спільної лексичної сполучуваності (якщо ж поява у сло
ві протилежного значення супроводжується втратою старого значення, то в тако
му випадку можна говорити про часткову спільну сполучуваність) 14.
Розуміння енантіосемії як здатності розвивати протилежні значення, що не
стають антонімічними, зустрічаємо також у В. Іванової, яка поділяє погляди тих
дослідників, котрі відносять енантіосемію в одних випадках до різновиду омо
німії, в інших — до багатозначності15.
Думку про те, що енантіосемія не є одним із різновидів антонімії, підтримує
також В. С. Червоножка, яка зазначає: антоніми й енантіосеми поєднує те, що
їхні значення виражають протилежні поняття. За іншими характеристиками ці
явища диференціюються. Для антонімів характерне: вираження відношення
протилежності різними словами (фразеологізмами); протиставлення слів (фра
зеологізмів) за найсуттєвішою для їхніх значень ознакою; протиставлення є еле
ментом значення слова (фразеологізму) і не залежить від контексту; регулярне
протиставлення слів у мовленні в типових конструкціях з контактним розташу
ванням антонімів; наявність майже однакової сфери лексичної сполучуваності,
стилістична однорідність членів лексичної пари. Енантіосеми мають такі особ
ливості: відношення протилежності виражається значенням одного слова (фра
зеологізму); протиставлення відбувається як за суттєвими, так і за несуттєвими
елементами значень; протилежні значення виявляються лише в контексті; наяв
ність у деякої частини енантіосемів однакової сфери лексичної сполучуваності,
а в іншої — різної; протилежні значення енантіосема можуть бути однорідними
або неоднорідними у стилістичному плані16.
4. «Енантіосемія» -» «омонімія». Таку концептуалізацію енантіосемії зна
ходимо в М. М. Шанського (слова, що розвивають протилежну семантику, є різ
новидами омонімів, які виникають як наслідок розходження значень того само-
Риторическая энантиосемия в корпусе русского языка повседневного общения «один речевой
день» // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии : По материалам
ежегодн. Междунар. конф. «Диалог».— М., 2008.— Вып. 7 (14).— С. 352; Ripka I. On Some
Attributes of Dialectal Enantiosemy // Slavica Slovaca.— 2000.— Vol. 35. N 2.— P. 161;
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : Термінолог. енциклопедія.— Полтава, 2006.— С. 143.
13 Соколов О. М. Энантиосемия в кругу смежных явлений.— С. 42.
14 Пете И. О противоположных значениях одного и того же слова в русском языке //
Материалы и сообщения по славяноведению.— М., 1964.— № 2.— С. 26.
** Иванова В. А. Антонимия в системе языка.— Кишинев, 1982.— С. 44.
16 Червоножка В. С. Енантіосемія в сучасній болгарській мові : Автореф. дис. ... канд.
філол. наук.— К., 2002.— С. 3-4.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 51
B. Л. Іващенко, Т. О. Федоренко___________________________________________
го слова на полярні) 17 та В. М. Прохорової (енантіосемія постає як частковий
випадок омонімії, коли протилежні значення формуються в багатозначних сло
вах або утворені від багатозначних коренів) 18.
5. «Енантіосемія» * «омонімія». Положення про те, що енантіосемія не мо
же розвиватися в межах омонімії, а отже, визнання енантіосемії та омонімії різ
ними явищами декларує В. С. Червоножка. Для обґрунтування своїх міркувань
дослідниця апелює до методів, які застосовують при розмежуванні багатознач
них слів та омонімів, а саме: добір синонімів до фонетично однакових слів (між
синонімами, дібраними до слів-омонімів, немає ніякого зв’язку, а між синоніма
ми, дібраними до окремих значень енантіосема, є відношення протилежності);
аналіз словотворчих можливостей омозвучних слів (омоніми, на відміну від
енантіосемів, мають різні словотворчі можливості) 19.
6. «Енантіосемія» -> «полісемія». Проблема енантіосемії виникла у зв ’язку
з розробленням у мовознавстві проблеми значення слова. Теза про протилежні
значення, що формуються в мікросистемі багатозначних слів, спричинила низку
питань. По-перше, як кваліфікувати протилежні значення того самого звукового
комплексу — в аспекті багатозначності чи омонімії? По-друге, якщо розглядати
протилежність значень як явище багатозначності, то залишається проблемним
питання про критерії виділення багатозначності з-поміж інших семантичних
відношень. Таким чином, одним із дискусійних аспектів вивчення енантіосемії
була й залишається проблема полярності значень і тотожності слова20.
О. С. Ахманова пропонує задля розв’язання цього питання послуговуватися
синтаксичними, морфологічними та фразеологічними особливостями відповід
них слів 21. JI. О. Новиков пропонує розмежовувати омонімію та полісемію на
основі вивчення синхронності лексичної системи загальнонародної мови, вва
жаючи при цьому, що така система є процесом історичного розвитку 22. Однак,
зазначає І. Пете, виникає дві небезпеки: штучного об’єднання під одним звуко
вим комплексом кількох різних слів і не менш штучного роз’єднання одного
слова на омоніми внаслідок не зовсім глибокого вивчення його лексико-фразео-
логічних та лексико-семантичних особливостей 23. Кваліфікація протилежних
значень як слів-омонімів послаблюється тим, що полярне осмислення виникає
на тлі семантично-асоціативної спільності значень, об’єднаних та підсилених
тим самим звуковим комплексом, у тій самій дискретній одиниці. Щоправда,
спільність і системність значень слова, а також розмежування на основі розриву
семантичних зв’язків, як зазначають деякі дослідники, не є вірогідним крите
рієм для диференціації омонімії та полісемії, оскільки саме поняття «семантич
ний зв’язок» невизначене 24.
Аналіз енантіосемічної лексики дозволяє деяким мовознавцям виділити гру
пи енантіосемів, усередині яких відслідковуються повторювані спільні семан-
17 Шанский Н. Н. Лексикология современного русского языка.— М., 1964.— С. 63-64.
18 Прохорова В. Н. О словах с противоположными значениями в русских говорах // Науч.
докл. высш. шк. : Филол. науки.— 1961.— № 1.— С. 127; Прохорова В. Н. Энантиосемия в
современном русском языке (о причинах и условиях возникновения и функционирования
слов с противоположным значением) // Вопр. рус. языкознания.— М., 1966.— Вып. 1.—
C. 157.
19 Червоножка В. С. Зазнач, праця.— С. 4.
20 Федоренко Т. А. Зазнач, праця.— С. 43-44.
21 Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии.— М., 1957.— С. 105.
22 Новиков Л. А. Об одном из способов разграничения полисемии и омонимии // Рус. яз. в
шк,— I960,— № з . _ с . 10-14.
23 Пете И. Зазнач, праця.— С. 29.
24 Булаховский Л. А. Из жизни омонимов // Рус. речь.— 1928.— Вып. 3.— С. 47-61.
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ..
тичні відношення між значеннями. Регулярність семантичних відношень як оз
нака енантіосемії є основною для визнання її фактом багатозначності.
В омонімії не виявлено такого семантичного відношення між значеннями, яке б
регулярно розщеплювало слово на омоніми 25.
Б. Т. Ганєєв, інтерпретуючи енантіосемію як властивість слова (морфеми)
виражати антонімічні значення (пор., напр.: рос. дело запущено «справу розпо
чато» і «справа завершується безладно»), вважає, що енантіосемія як наслідок і
як причина мовних змін виявляється лише на певному етапі полісемантизації
слова і тісно пов’язана з проблемою семантичної дифузії слова 26.
Як полісемічне явище розглядають енантіосемію також: В. І. Шерцль (од
ним із перших звернув увагу на семасіологічний антитезис, запровадивши тер
мін енантіосемія на позначення одного з явищ семіотики, коли те саме слово
вміщує в собі два прямо протилежних одне одному значення, напр.: лат. alius оз
начає «високий», а також «глибокий»; багатозначністю давніх слів пояснюється
і те явище, що семасіологічний антитезис інколи виявляє себе в більш ніж у двох
неподібних або протилежних значеннях того самого слова) 27; Р. О. Будагов (ан
тонімічними можуть бути не лише різні слова, а й різні значення того самого
слова) 28; І. Пете (аналізуючи факти енантіосемії в багатозначних словах, роз
глядає енантіосемію як граничний випадок розходження значень слова; існує
внутрішній зв’язок між протилежними значеннями, які найчастіше зумовлені
контекстом як багатозначні слова) 29; JI. І. Климова (між протилежними значен
нями не втрачається зв’язок, оскільки вони мають спільні семантичні компонен
ти, які, власне, й забезпечують тотожність слова, тоді як характерною особливіс
тю омонімів є відсутність спільних смислових компонентів 30; Р. Маєр (вихідні
значення слів часто передбачають можливість свого розвитку в різних напря
мах, унаслідок чого на полярних гілках ланцюжків значень багатозначного сло
ва з’являються протилежні значення)31; JI. Є. Безсонова (виникнення й закріп
лення семантичного протиставлення, що має характер протилежності, у складі
єдиної лексичної форми класифікує як явище енантіосемії; протилежність сем
не руйнує тотожності слова, оскільки передбачає одночасно полярність і спів
віднесеність: у структурі значення, поряд із полярними компонентами, вияв
ляються і спільні семантичні компоненти, що є основою протиставлення) 32;
25 Яцковская Г. В. Энантиосемия в современном немецком языке : Автореф. дис.... канд.
филол. наук.— М., 1977.— С. 5.
26 Ганеев Б. Г. Первоначальная энантиосемия и диффузность в языке // Вестн. Оренбург,
гос. ун-та.— 2003.— № 4.— С. 9.
ίη Шерцль В. И. О словах с противоположными значениями (или о так называемой
энантиосемии) // Филол. зап.— 1883.— Вып. 5-6.— С. 1; Шерцль В. И. О словах с про
тивоположными значениями (или о так называемой энантиосемии) (Окончание) // Филол.
зап.— 1884.— Вып. 1.— С. 78.
28 Будагов Р. А. Введение в науку о языке.— М., 1958.— С. 61.
29 Пете И. Зазнач, праця.— С. 23.
30 Климова JI. И. Полярная эмоциональная оценка в пределах одного слова // Герце-
новские чтения : Филол. науки. Лингвистика.— Ленинград, 1975.— С. 63; Климова Л. И.
Антонимические значения полисемичных слов в современном русском языке : Автореф. дис.
... канд. филол. наук.— М., 1975.— 22 с.
31 Таке розуміння енантіосемії у Р. Маєра ґрунтується на ідеї динамічного розвитку
значень як особливого різновиду багатозначності, яку свого часу висловив Т. Нельдеке,
уперше аналізуючи явище енантіосемії на матеріалі семітських мов. Детальний аналіз цієї
праці див.: Майер Р. Энантиосемия и многозначность в древнееврейском словообразовании
и формировании понятий // Общественные науки за рубежом.— 1980.— № 5. Сер. 6.—
С. 31.
32 Бессонова Л. Е. О семантических особенностях внутрилексемной поляризации гла
голов.— С. 47—48; Бессонова Л. Е. Глагольная префиксальная энантиосемия в русском языке.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 53
В. JI. Іващенко, Т. О. Федоренко.
3. Д. Попова, І. О. Стернін (констатуючи факт складності моделювання лексич
ної парадигматики, дослідники зазначають, що та сама лексема за різними семе
мами часто входить до різних парадигматичних угруповань, а у випадку енан
тіосемії навіть протиставляється сама собі)33; О. О. Тараненко (енантіосемія —
розвиток у мовної одиниці протилежних значень, поляризація її значень) 34;
М. Ю. Бродський (енантіосемія — здатність мовної одиниці поєднувати у своїй
структурі протилежні значення)35; Г. І. Мансурова (енантіосемія — це наяв
ність значень у слова, які можна розглядати як протилежні, як потенційний ком
понент значення, що виявляється в тих чи інших контекстах)Зб; В. С. Червонож-
ка (енантіосемія визначається як розвиток протилежних значень у семантичній
структурі однієї мовної одиниці) 37.
7. «Енантіосемія» <-> «енантіоконотемія». Явище енантіосемії на рівні ко-
нотацій В. І. Говердовський називає енантіоконотемією, тобто поєднанням в
одному слові протилежних за знаком конотем. Енантіосемічними, вважає до
слідник, можуть бути також окремі службові морфеми, наприклад, російські
префікси за-, на-, от-, при-, pa-, с-, що привносять у слова розмовну («негатив
ну») конотацію при їх взаємодії з термінологічною («позитивною») основою
(рос. загипсовать, засилосовать, наворсовать, отцентровать, приплюсовать,
профильтровать, раскомплектовать, сброшюровать); російські суфікси -ец,
-ишк(а) / -ышк(а), -ишк(а), що містять протилежні різновиди конотацій, зокре
ма меліоративну та пейоративну (рос. вопросец, народец, хлебец, мыслишка, го
родишко, хуторишко та ін.). Поєднання протилежних за знаком конотацій в од
ному слові засвідчує те, що в процесі історичного розвитку цього слова на
семантику нашаровуються найрізноманітніші, часто суперечливі, відтінки. Са
ме тому енантіосемія, зазначає В. І. Говердовський,— це водночас і результат
динаміки конотації і її причина. Поєднання протилежних за знаком конотацій в
лексемі або службовій морфемі засвідчує діахронно нерівний і діалектично су-
u 38перечливии шлях розвитку семантики .
Енантіосемію розглядають не лише як поєднання полярних значень, що ре
презентують інтелектуально-логічну інформацію, у семантичній структурі того
самого слова або полярних інтелектуально-логічних сем у структурі лексичного
значення слова. В аспекті контекстуального зародження нових семантичних від
тінків потенційного полісеманта, тобто на конотативному рівні, енантіосемію
можна кваліфікувати і як поєднання в структурі лексичного значення слова сем,
протилежних за знаком раціональної та емоційної оцінок, або полярних власне
емоційно-оцінних сем. Наприклад, у тексті «Прочитавши Сусані Уласівні ту
поему, О. Артемій написав внизу свою резолюцію: “Погано! В віршомази не го
дишся”» (І. Нечуй-Левицький) індивідуально-авторська реалізація емосеми іро
нічності у слові віршомази викликає нашарування оказіонально-позитивної
емоційної оцінки на узуально-негативну раціональну оцінку, внаслідок чого ви
33 Попова 3. Д ., Стернин И. А. Лексическая система языка.— Воронеж, 1984.— С. 86-102.
34 Тараненко О. О. Енантіосемія...— С. 158.
35 Бродский М. Ю. Энантиосемия как переводческая проблема // Перевод и межкуль-
турная коммуникация : Материалы II науч.-практич. конф.— Екатеринбург, 2001.— С. 6.
36 Мансурова Г. И. Энантиосемия в формировании оценочной семантики прилагатель
ных // Бодуэновские чтения. Бодуэн де Куртенэ и современная лингвистика : Труды и
материалы междунар. науч. конф. / Под общ. ред. К. Р. Галиуллина, Г. А. Николаева.—
Казань, 2001,— Т. 1,— С. 135-136.
37 Червонояска В. С. Зазнач, праця.— С. 1.
38 Говердовский В. И. Коннотемная структура слова.— X., 1989.— С. 22-25.
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ..
никає явище енантіосемії — поєднання протилежних за знаком негативної ра
ціональної та позитивної емоційної оцінок39.
Як поєднання двох протилежних значень чи конотацій в одному слові роз
глядають енантіосемію також А. Ліберман і Д. Нокс 40.
8. «Енантіосемія» <-» «амбівалентність». Окремі дослідники поєднання
протилежних аксіологічних сем у складі семеми називають амбівалентністю і
відмежовують її від власне енантіосемії як поєднання двох протилежних аксіо
логічних значень / семем у семантичній структурі лексеми (щоправда, обидва
явища вивчають у тісному взаємозв’язку) 41.
9. «Енантіосемія» «конверсія». Як різновид семантичної конверсії,
внутрішньолексемних конверсивних семантичних відношень розглядає
енантіосемію в одній із своїх праць О. М. Соколов: «...мова йтиме про такі
протиставлення, що можуть мати як антонімічний характер (у вузькому розу
мінні), так і характер протилежності окремих сем, які виявляються в межах
певної лексеми і є однією з диференційних ознак лексико-семантичних варіан
тів. Ці семантичні протичлени можна оцінювати, мабуть, як особливий тип
конверсії» 42.
Деякі дослідники вважають, що взаємозв’язки енантіосемії та конверсії як
лексико-семантичних явищ характеризуються тим, що вони мають зону перети
ну. Семантичне відношення конверсії може виявлятися не лише між двома мов
ними одиницями, а й усередині окремого значення та між двома значеннями
однієї мовної одиниці, які містять семи взаємно-зворотної рольової спрямова
ності, напр.: болг. даскал «учитель» і «учень», мириша «пахнути» і «нюхати».
Конверсиви відповідають критеріям, що є основними і для енантіосемії: семан
тичне відношення виявляється між двома значеннями однієї мовної одиниці;
значення пов’язані як протилежні43.
10. «Енантіосемія» <-» «фігура мови / троп». Явище енантіосемії часто
вивчають у контексті порівняння та взаємодії з різними фігурами мови, зокрема:
а) з енантіозисом (англ. enantiosis) як різновидом антитези, що межує з іронією,
коли те, що мислиться, є протилежним тому, що говориться (А. Ліберман,
Р. Бартес) 44; б) з іронією (А. Ліберман) 45; в) з евфемізмом, коли енантіосемію
розглядають як таку, що походить від евфемізму (Д. Нокс) 46; г) з антифрази-
сом, що полягає в навмисному, спеціально заданому вживанні мовної одиниці з
протилежним значенням або конотацією 47 (О. О. Тараненко, Д. Нокс). Д. Нокс,
досліджуючи явища антифразису й енантіосемії в англійській та латинській мо
вах, зазначає, що в багатьох працях ці явища не розрізняють, однак відмінність,
вважає дослідник, між ними є: у першому випадку протилежні значення або
протилежні конотації (напр., англ. «beautiful» і «war») належать двом різним
39 Іващенко В. Л. Конотативно-оцінний аспект семантики назв осіб за родом діяльності,
місцем проживання та національною належністю : Дис. ... канд. філол. наук.— Κ., 1997.—
С. 36.
40 Knox D. Ironia : Medieval and Renaissance Ideas on Irony.— New York, 1989.— P. 160;
Liberman A. Word Origins and Haw We Know Them : Etymology to Everyone.— Oxford ; New
York, 2005.— P. 208.
41 Бойко Η. І. Українська експресивна лексика...— С. 27.
42 Соколов О. М. Про дієслівну енантіосемію...— С. 90.
43 Червоножка В. С. Зазнач, праця.— С. 4.
44 Liberman A. Op. cit.— С. 208; Barthes R. Textual Analysis of a Tale By Edgar Poe / Transí,
by Donald G. Marshall // Poe Studios.— 1977.— Vol. 10. N 1.— P. 1-12.
45 Liberman A. Op. cit.— P. 208.
46 KnoxD. Op. cit.— P. 166.
47 Тараненко О. О. Антифразис I І Українська мова : Енциклопедія.— Κ., 2000.— С. 27.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 55
В. JI. Іващенко, Т. О. Федоренко.
словам — етимону (лат. bellus «дружелюбний») і його деривату, який ми домис
люємо (лат. bellům «бойовий»); у другому випадку протилежні значення чи ко
нотації (напр., англ. «fat», «thin») належать одному слову (лат. obesus «товстий»
і «худий») 48.
11. «Енантіосемія» <-> «просодія». На противагу проблемам вивчення
енантіосемії на основі творів письмового мовлення деякі дослідники розглядають
явище енантіосемії також на основі матеріалів живого мовлення. С. С. Смолен
ська й М. В. Давидов вважають, що енантіосемія в другому випадку повністю
визначається просодичними особливостями висловлення, до яких відносять:
темп вимови слова, тон, регістр, тембр, інтонацію, гучність вимови тощо. Такий
ракурс дослідження дає підстави мовознавцям зробити висновок, що енантіосе-
мічні вживання слів здебільшого супроводжуються особливою емоційно забар
вленою інтонацією. Саме тому для енантіосемії характерне протиставлення пря
мого значення слова і значення інтонації, з якою воно вимовляється. У таких
випадках важливим є ставлення мовця до того, що він говорить, його суб’єктив
на оцінка, а отже, протиставлення двох різновидів конотації слів — позитивної
та негативної. При цьому дослідники зазначають, що енантіосемія з «мінусовою
характеристикою», тобто зміною позитивної конотації на негативну, більш по
ширена, ніж енантіосемія з «плюсовою характеристикою» 49.
12. «Енантіосемія— лінгвістична універсалія». У наукових працях енан
тіосемію часто визначають як складне синкретичне явище, яке має ознаки:
а) і антонімії, і омонімії (енантіосемія як спосіб «схрещення омонімії та ан
тонімії», як один із випадків суперечливої взаємодії систем антонімії та омо
німії, як «точка перетину двох явищ»)50, що свого часу спричинило появу
термінопонять: «антонімічна омонімія» (Ю. Г. Скиба)51; «омоантонімія»
(В. В. Виноградов) на означення омонімії з протилежними значеннями в до
слідженні омоморфемності дієслівних префіксів (той самий префікс, приєдна
ний до того самого дієслова, іноді спричиняє виникнення різних слів, значення
яких можуть бути прямо протилежними, напр.: рос. просмотреть «переглянути
до кінця», «швидко переглянути» і «не розгледіти» — просмотреть весь спек
такль, просмотреть книгу і просмотреть ошибку) 52; «омоантонімія»
(М. О. Бобунова, І. С. Клімас, О. Т. Хроленко, С. П. Праведников, Н. М. Гага-
ріна) на означення антонімії в тій самій сутності (обігруються формальні та зміс
тові структури слів, особливо композитів з початковими компонентами само-,
благо-, добро-, зло-, коли семантика трансформується на протилежну, напр.:
рос. самоотвергаться «відмовлятися від власних інтересів заради суспільних
інтересів, високої мети» і контекстуальне самоотвергаться «ірон. потакати чу
жим інтересам заради власної вигоди») 53;
48 KnoxD. Op. cit.— P. 160-161.
49 Смоленская С. С., Давыдов М. В. Интонация как показатель энантиосемии слов и сло
восочетаний // Вестн. Москов. ун-та. : Филология.— 1972.— Сер. 10.— № 3.— С. 65-71.
50 Горелов И. Н. Энантиосемия как столкновение противоречивых тенденций языкового
развития // Вопр. языкознания.— 1986.— № 4.— С. 89, 94.
51 Скиба Ю. Г. К вопросу о так называемой антонимической омонимии в славянских
языках // Питання історії і діалектології східнослов’янських мов : Сер. «Філол. науки».—
Чернівці,— 1958.— Т. 31.— Вып. 7,— С. 156.
52 Виноградов В. В. Об омонимии и смежных явлениях II Виноградов В. В. Исследования
по русской грамматике.— М., 1975.— С. 295-312.
Бобунова М. О., Климас I. С. и др. Эвристический потенциал лингвофольклористики //
Palaeoslavica.— Cambridge, Mass.— 2005.— 13.— № 1.— P. 260-280; Гагарина Η. Η.
Эстетические функции сложных слов в книге очерков «За рубежом» М. Е. Салтыкова-Щед-
рина // Вестн. удмурт, ун-та : Филол. науки.— 2007.— № 5(2).— С. 23, 27.
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ..
б) і антонімії, і полісемії (енантіосемія як різновид полісемії і водночас різ
новид антонімії, який займає полярну позицію, зумовлену повним збігом фор
ми, в загальній системі лексичних протичленів, що співвідноситься з такими су
міжними різнолексемними типами протичленів, як омоніми та пароніми і навіть
синоніми)54. У деяких наукових працях зазначається, що енантіосемія дуже тіс
но пов’язана з полісемією: ці явища спостерігаються в семантичній структурі
однієї мовної одиниці; окремі значення багатозначних мовних одиниць та енан-
тіосемів мають спільні семантичні компоненти й виявляються лише в контексті.
Відмінним є те, що значення енантіосемічних слів та фразеологізмів перебувають
у відношенні протилежності одне до одного. Ця «антонімічна» особливість,
притаманна енантіосемії, зближує її з антонімією 55. У контексті семантичного
варіювання слів як явища розщеплення значень в одному слові на протилежні,
тобто як внутрішню антонімію, визначає енантіосемію також Η. Н. Плющ 56. Як
явище багатозначності, особливий вид внутрішньослівної антонімії розглядає
енантіосемію В. О. Дорда, пов’язуючи її із субституцією одних аксіологічних
компонентів іншими (заміною знака аксіологічної оцінки на протилежний) 5?;
в) і полісемії, і омонімії в діахронній площині. Якщо енантіосемію вивчати
на синхронному рівні, то те саме явище не може бути водночас виявом як
багатозначності, так і омонімії — і в цьому сенсі між ними є абсолютна від
мінність 58. JI. О. Булаховський розглядав енантіосемію як явище перетворення
значень на протилежні59 і вважав, що особливої різниці між багатозначністю та
омонімією немає, оскільки і багатозначні за своїм походженням (етимологічно)
слова з часом, фактично з утратою мовцем почуття колишнього зв’язку значень,
можуть перетворюватися для нас на омоніми 60. У цьому випадку можна говори
ти лише про діахронну енантіосемію 61.
Про неоднорідність енантіосемії згадує також О. М. Соколов: в одних випад
ках енантіосемію можна розглядати як вияв полісемії, в інших — як вияв омо
німії. У мові поряд із полярними завжди є проміжні випадки, перехідні стани 62.
54 Ураховуючи три ступені наростання відмінностей у змістовій структурі лексичного
значення слова — тотожність, варіювання (або часткову тотожність) та різні тотожності,
яким відповідають синонімія, полісемія та омонімія, а також діалектичну єдність «форма
(вираження) — значення (зміст) мовної одиниці», О. М. Соколов розробив матрицю про
тичленів, що відображає певну системність у лексиці: 1-А — тотожність форми й семантики;
І-В — часткова тотожність форми й тотожність семантики (фонетичні й морфологічні ва
ріанти); І-С — розрізнення форми й абсолютна тотожність семантики (омосемія); П-А —
тотожність форми й часткова тотожність семантики (полісемія); II—В — часткова тотожність
форми й розрізнення в семантиці (однокоренева синонімія та паронімія); II—С — розрізнення
форми й часткова подібність семантики (різнокоренева синонімія); III—А — тотожність
форми й розрізнення семантики (омонімія); III—В — часткова тотожність форми й роз
різнення семантики (парономазія, паронімія); III—С — розрізнення форми й розрізнення
семантики. Антонімічні (а разом із ними й енантіосемічні) відношення в такій системі не
знайшли свого місця. Дослідник це пояснює тим, що виокремлення антонімів відбувається
незалежно від ступеня формальної подібності протичленів; для них достатньо лише ознаки
семантичної поляризації, тоді як інші типи опозицій обов’язково визначаються за двома
ознаками — формальною та семантичною подібністю (Соколов О. М. Энантиосемия в кругу
смежных явлений.— С. 36-38, 42).
55 Червоножка В. С. Зазнач, праця.— С. 4.
56 Плющ Н. Н. Зазнач, праця.— С. 45—46.
57 Дорда В. О. Аксіологічні аспекти студентського сленгу СІЛА // Вісн. Сум. держ.
ун-ту,— 2006,— № 11(95).— Т. 2,— С. 41.
Яцковская Г. В. Зазнач, праця.
59 Булаховский Л. А. Энантиосемия. Развитие противоположных значений І І Рус. речь.—
1988,— Вып. 2,— С. 69.
60 Булаховский Л. А. Из жизни омонимов // Рус. речь.— 1928.— Вып. 3.— С. 48.
61 Яцковская Г. В. Зазнач, праця.
62 Соколов О. М. Энантиосемия в кругу смежных явлений.— С. 36, 42.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 57
В. Л. Іващенко, Т. О. Федоренко.
У діахронному ж аспекті мовознавці вже неодноразово констатували той
факт, що принцип розходження семантичних зв’язків у процесі історичного роз
витку слова, у результаті чого багатозначне слово перетворюється на низку омо
німів, здебільшого залишається незрозумілим. Звідси — шлях до суб’єктивізму.
Та обставина, що ті самі лексичні одиниці в лексикографічних джерелах пред
ставлені по-різному (в одних словниках вони зафіксовані як полісемічне слово,
в інших — як слова-омоніми б3), дає підстави деяким дослідникам стверджува
ти, що енантіосемія неоднорідна й частина випадків тяжіє до омонімії. Семан
тичне розходження може відбутися й тоді, коли в семантиці слова з’явилися по
лярні значення. Відтак формуються два слова-омоніми, які мають спільну
генезу. Цей процес свого часу досліджувала О. І. Смирнова, яка протилежні зна
чення омонімів, що мають генетичну спільність, розглядала як історичні варіації
того самого слова (наприклад, протилежні значення слова укр. лихий, які раніше
в лексикографії розглядались як варіації одного багатозначного слова, у сучас
них словниках української мови подаються як два омоніми: укр. лихий1 «злий,
недобрий» і лихий1 «нестримно, нерозсудливо сміливий») 64. Однак такі випадки
семантичного розщеплення зустрічаються досить рідко і їх не можна ототожню
вати з усією енантіосемію, що має закономірний характер у мові. Дослідження
семантичної структури багатозначного слова в українській мові показали, що
зв’язок омонімії та полісемії полягає не лише в членуванні багатозначного сло
ва, а й в інтеграції омонімічних утворень у багатозначне слово. JI. А. Лисиченко
і Л. С. Загребельна зазначають, що цей спосіб є продуктивнішим. Він певною
мірою регулює лексичну систему, тобто корегує надлишок омонімів, об’єдную
чи їх за наявності смислових зв’язків у багатозначні словаб5. Такі омоніми втра
чають самостійність і зливаються в одне багатозначне слово, що засвідчують
лексикографічні джерела.
Крім з’ясування власне мовного статусу енантіосемії, вияву її синкретизму,
в наукових працях дослідники не раз звертали увагу на вивчення енантіосемії і
як мовленнєвого явища. Так, Н. Н. Плющ енантіосемію, що є виявом історично
го розвитку значень у слові, протиставляє енантіосемії, показником якої є інто
нація, наявність суперечності між прямим значенням слова і значенням інтона
ції, з якою це слово вимовляється 66.
І. М. Горєлов відзначає, що термін енантіосемія іноді прирівнюють до ан-
тифразису або евфемізму. У такій інтерпретації антифразис і енантіосемія є спо
собом досягнення іронічного або саркастичного ефектів за допомогою інтона
ції, однак тоді немає сенсу говорити про енантіосемію як про «поляризацію
значень» на мовному рівні. Адже не лише слово або словосполучення, а й речен
63 Назарова І. С. Про одну особливість словникової розробки дієслів з префіксом за- //
Дослідження з мовознавства.— Κ., 1963.— С. 44.
64 О. І. Смирнова зазначає, що позитивне значення цього слова виникло в XVI-XVII сто
літтях у середовищі козацтва, вільних людей, «лихих», за визначенням офіційних документів.
Козаки, з одного боку, були «поза законом», «лихими людьми» (за свідченням давніх офіційних
документів кваліфікувались як злочинці); з другого боку, вони були чудовими воїнами, від
чайдушними сміливцями, захисниками прикордонних земель. Процес переосмислення відбу
вається в їхньому середовищі (козаки оцінювали себе позитивно). Поява позитивної оцінки стала
основою одного з полярних значень слова укр. лихий. З часом значення втрапиш асоціативний
зв’язок один із одним і виокремились у самостійні слова-омоніми (Смирнова О. И. Лихой // Рус.
речь.— 1975.— № 4.— С. 108; Смирнова О. И. Проблема энантиосемии в исторической лекси
кологии : Автореф. дис.... канд. филол. наук.— М., 1976.— 26 с.).
65 Лисиченко Л. А., Загребельна Л. С. Лексична конотація і її роль у структурі сино
німічної групи // Укр. мовознавство.— 1985.— № 13.— С. 33.
66 Плющ Η. Н. Зазнач, праця.— С. 46-47.
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ..
ня і тексти за певних мовленнєвих (інтонаційних) та комунікативно-ситуацій
них умов можуть бути полярно амбівалентними 61.
Розрізнення енантіосемії як властивості слова, що має протилежні значення,
як факту письмового мовлення і як зв’язку між особливостями звукового (про
содичного) оформлення тієї чи іншої мовної одиниці та її семантичним розщеп
ленням знаходимо також у С. С. Смоленської і М. В. Давидова б8.
Μ. М. Донець, кваліфікуючи енантіосемію як внутрішню, внутрішньослівну
антонімію мовних одиниць, як розвиток та функціонування в мовної одиниці
полярних, протилежних значень, що, безперечно, пов’язано з багатозначністю
(є наслідком її розпаду), а також із омонімією та синонімією, зазначає, що енан
тіосемія виявляється на різних мовних рівнях, є явищем мови та мовлення 69.
Енантіосемію кваліфікують також як міжрівневе та універсальне явище 70.
Як самостійну лексико-семантичну категорію пропонує розглядати це явище і
В. С. Червоножка11.
13. «Енантіосемія» — «енантіонім» / «енантіосем». На позначення оди
ниці, що репрезентує явище енантіосемії, у наукових працях зустрічається одно-
кореневий термін енантіонім (англ. enantionym) 72. Крім нього науковці послу
говуються також термінами: енантіосем (англ. enantioseme «слово, що є своїм
же власним антонімом»), енантіосемічна лексема, енантіосемічне слово, енан-
тіосемічний фразеологізм (Т. О. Федоренко, В. С. Червоножка, Н. І. Бойко,
Б. Т. Ганєєв та ін.) 73, енантіосемічна лексична одиниця (об’єднання таких оди
ниць, на думку Н. І. Бойко, становить окрему експресивну мікросистему, яка
функціонує у складі виражально-зображальних засобів національної мови, в
ідіолекті письменника; їхня експресивність пов’язана з розвитком і функціону
ванням у межах одного звукового комплексу двох протилежних емотивно-оцін-
них значень), або енантіосемічний елемент (тропеїчний засіб, залучений до
процесу експресивізації системно нейтральних слів)74. В англомовній літерату
рі, крім зазначеного терміна енантіонім (англ. enantionym), уживають ще й ав-
тоантонім / авто-антонім (англ. autoantonym / auto-antonym), опонім (англ.
орропут), а також англ. self-opposites (Б. Г. Ганєєв, A. Sherwood) 75. Таке роз
маїття термінів на позначення мовної одиниці, що репрезентує явище енантіосе
мії, засвідчує посилений інтерес науковців до його вивчення, а також факт не
визначеності лінгвістичного статусу цього явища та його дискусійний характер.
Отже, наукову концептуалізацію енантіосемії репрезентують тринадцять
розглянутих дефінітивних блоків, кожний з яких увиразнює той чи інший пог
ляд на цей лінгвістичний феномен. Таке розмаїття, з одного боку, ускладнює
визначення лінгвістичного статусу енантіосемії, з другого — засвідчує, що пе
ред нами справді лінгвістична універсалія, включена у складну парадигму мов
67 Горелов И. Н. Зазнач, праця.— С. 86.
68 Смоленская С. С., Давыдов М. В. Зазнач, праця.— С. 65-66.
69 Донець М. М. Зазнач, праця.— С. 17-19.
70 Меликян В. Ю. Энантиосемия как явление межуровневое и универсальное // Труды
Современного гуманитарного университета : Филология и языкознание.— М., 1989.—
Вып. 11,— С. 18-21.
71 Червоножка В. С. Зазнач, праця.
72 Ганеев Б. Г. Зазнач, праця.— С. 9; http://www.linguistlist.org.
73 Федоренко Т. А. Зазнач, праця; Червоножка В. С. Зазнач, праця; Бойко Η. І. Реалізація
експресивних властивостей енантіосемічних лексем у мовотворчості О. Довженка // Літе
ратура та культура Полісся. — Ніжин, 2000.— Вип. 13.— С. 116-124; Ганєєв Б. Г. Зазнач,
праця; http://www.eleventhtransmission.org/December2006/jamerdangerous.html.
74 Бойко Η. І. Українська експресивна лексика.— С. 25.
75 Ганєєв Б. Г. Зазнач, праця.— С. 9.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 59
http://www.linguistlist.org
http://www.eleventhtransmission.org/December2006/jamerdangerous.html
В. JI. Іващенко, Т. О. Федоренко.
но-мовленнєвих явищ. Ураховуючи той факт, що в одних випадках енантіосе
мію розглядають як різновид антонімії (2) та омонімії (4), в інших — ці
положення спростовуються (3), (5), а також те, що науковці здебільшого вив
чають енантіосемію як вияв полісемії (6), (7), ототожнюючи її з поляризацією
(1) (причому ці факти ніхто категорично не спростовує, як у випадках із анто
німією та омонімією), можна зробити висновок: енантіосемія як мовне явище —
це поляризація (сем, семем, конотем) у межах полісемії мовного знака (слова,
морфеми, фразеологізму, стійкої сполуки, речення, тексту і т. ін., тобто мовної
одиниці) 76; енантіосемія як мовленнєве явище — це амбівалентність у просо
дичному оформленні мовного знака та комунікативно-прагматичних настано
вах мовця.
V. L. IVASHCHENKO, Т. О. FEDORENKO
THE ENANTIOSEMY IN THE PARADIGM OF LANGUAGE AND SPEECH
FENOMENA: THE MAIN DIRECTIONS OF CONCEPTUALIZATION
In this paper we propose to systematize the main streams of conceptualization of enantiosemy in
scientific works according to definite blocks, to formulate its definition as well as to find the term
used for nomination of language unit which profiles this fenomenon.
Keywords : enantiosemy, conceptualization, polarization, antonymy, polisemy, ambivalence.
76 Цей факт підтверджує етимологія самого слова енантіосемія, а саме: гр. en «в» + antios
«протилежний» + sema «знак», що можна сформулювати як «протилежність (поляризація)
всередині знака (мовної одиниці)» (Гтеев Б. Г. Зазнач, праця.— С. 9).
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183189 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:18:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іващенко, В.В. Федоренко, Т.О. 2022-02-05T13:57:53Z 2022-02-05T13:57:53Z 2009 Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації / В.В. Іващенко, Т.О. Федоренко // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 48-60. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183189 У статті пропонується систематизація основних напрямів концептуалізації енантіосемії в наукових працях за дефінітивними блоками, формулюється її визначення, а також робиться спроба віднайти термін, що вживається на позначення мовної одиниці, яка профілює це явище. In this paper we propose to systematize the main streams of conceptualization of enantiosemy in scientific works according to definite blocks, to formulate its definition as well as to find the term used for nomination of language unit which profiles this fenomenon. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації The Enantiosemy in the Paradigm of Language and Speech Fenomena: the Main Directions of Conceptualization Article published earlier |
| spellingShingle | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації Іващенко, В.В. Федоренко, Т.О. |
| title | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації |
| title_alt | The Enantiosemy in the Paradigm of Language and Speech Fenomena: the Main Directions of Conceptualization |
| title_full | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації |
| title_fullStr | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації |
| title_full_unstemmed | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації |
| title_short | Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації |
| title_sort | енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183189 |
| work_keys_str_mv | AT ívaŝenkovv enantíosemíâvparadigmímovnihtamovlennêvihâviŝosnovnínaprâmikonceptualízacíí AT fedorenkoto enantíosemíâvparadigmímovnihtamovlennêvihâviŝosnovnínaprâmikonceptualízacíí AT ívaŝenkovv theenantiosemyintheparadigmoflanguageandspeechfenomenathemaindirectionsofconceptualization AT fedorenkoto theenantiosemyintheparadigmoflanguageandspeechfenomenathemaindirectionsofconceptualization |