Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах
У статті розглядаються питання теоретичного обгрунтування поняття «мовна аномалія» та встановлення його класифікаційних ознак на матеріалі законодавчих актів, які є складником офіційно-ділового стилю української літературної мови. Подається авторська таксономія девіантних уживань, виявлених у юри...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183190 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах / В.В. Чумак, О.С. Афанасьева // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 61-68. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859684554926718976 |
|---|---|
| author | Чумак, В.В. Афанасьева, О.С. |
| author_facet | Чумак, В.В. Афанасьева, О.С. |
| citation_txt | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах / В.В. Чумак, О.С. Афанасьева // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 61-68. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | У статті розглядаються питання теоретичного обгрунтування поняття «мовна аномалія»
та встановлення його класифікаційних ознак на матеріалі законодавчих актів, які є складником
офіційно-ділового стилю української літературної мови. Подається авторська таксономія
девіантних уживань, виявлених у юридичних текстах, зокрема нормативно-правових актах.
The theoretical background for the notion of the «language anomaly» is under consideration.
The classify features of the notion above are investigated in the texts of Ukrainian laws which belong
to the official style of Ukrainian literary language. The taxonomy of deviant customs in Ukrainian
laws is proposed.
|
| first_indexed | 2025-11-30T21:13:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. В. ЧУМАК, О. С. АФАНАСЬЄВА
СЕМАНТИЧНІ ДЕВІАЦІЇ В УКРАЇНСЬКИХ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ТЕКСТАХ ___
У статті розглядаються питання теоретичного обгрунтування поняття «мовна аномалія»
та встановлення його класифікаційних ознак на матеріалі законодавчих актів, які є складни
ком офіційно-ділового стилю української літературної мови. Подається авторська таксономія
девіантних уживань, виявлених у юридичних текстах, зокрема нормативно-правових актах.
К л ю чов і слова: девіація, мовна аномалія, синтаксична конструкція, семантична спо
лучуваність, нормативно-правовий текст.
Розвиток системно-функціонального підходу в мовознавстві зумовив виникнен
ня нових галузей — комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, соціо
лінгвістики тощо, предметом яких є аналіз різних мовленнєвих ситуацій та
засобів їх вербальної реалізації, взаємовідношень між ситуацією спілкування та
відповідними мовними моделями, кореляції ментальних та мовленнєвих проце
сів і вироблення теорії комунікації, пов’язаної із встановленням певних правил
спілкування, дотримання яких забезпечує успішну реалізацію будь-якої кому
нікативної моделі і дозволяє уникати різноманітних аномалій, помилок, відхи
лень від мовних норм, тобто тих явищ, які Ф. С. Бацевич називає «девіаціями» 1.
Системне наукове вивчення мовних аномалій розпочалося у другій половині
XX століття, коли до предметного поля лінгвістики було залучено питання по
родження мовлення, його етапів, кореляції мовлення та мислення тощо. На
жаль, такі дослідження обмежувалися рамками художнього тексту, тоді як тек
стовий матеріал інших стильових різновидів майже не розглядався, що актуа
лізує проблему з’ясування особливостей семантичних девіацій і встановлення їх
класифікаційних параметрів у структурі юридичних текстів, зокрема норматив
но-правових актів.
У вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці проблема типів девіацій, їх класифіка
ційних ознак перебувала в центрі уваги Ю. Д. Апресяна, Н. Д. Арутюнової,
Ш. Баллі, Ф. С. Бацевича, О. Н. Єрмакової, І. М. Кобозєвої, О. С. Кубрякової,
Н. І. Лауфер, Т. В. Радзієвської, О. О. Селіванової, Ц. Тодорова, А. Фрея,
Н. Хомського та ін. На думку французького вченого Ш. Баллі, саме відхилення
від норми розкривають природу й закономірності функціонування мови, дозво
ляють спрогнозувати зміни, яких вона зазнає 2. Розвиваючи цю думку, російська
дослідниця Н. Д. Арутюнова стверджує, що власне аномалія і породжує норму;
ненормативність у природному світі мови допомагає визначити норму і прави
ло, адже людина сприймає світ вибірково і передусім помічає аномальні явища3.
1 Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології.— JL, 2000.— С. 17.
2 Бати Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка.— М., 1955.— С. 35-38.
3 Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека.— М., 1998.— С. 74—77.
© В. В. ЧУМАК, О. С. АФАНАСЬЄВА, 2009
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 61
В. В. Чумак, О. С. Афанасьева
У науковій літературі на позначення мовних аномалій уживаються різні тер
міни: «комунікативний шум» 4, «перешкоди у спілкуванні»5, «нульовий ступінь
письма» б, «мовні (мовленнєві) девіації» 7 та ін.
Ми вважаємо найбільш вдалим термін «мовна (мовленнєва) девіація», за
пропонований Ф. С. Бацевичем на позначення різних типів порушень власне
мовних норм, мовленнєвих конвенцій, стратегій мовлення, імплікацій та ім-
плікатур дискурсу тощо в «нормальних» станах свідомості8.
Зауважимо, що дискусійним у лінгвістиці залишається не лише питання ви
бору термінології на позначення мовних аномалій, а й визначення класифікацій
них принципів, критеріїв і таксономічних ознак девіацій.
У науковій літературі з цього питання відзначається особлива роль аме
риканського лінгвіста Н. Хомського, який досліджував мовні девіації парале
льно із системним вивченням граматичної будови речення і виділив три зага
льних типи семантико-синтаксичної структури речення: суто синтаксичні, суто
семантичні і проміжні, семантико-синтаксичні аномалії9. Теоретично обґрунто
вуючи особливості мовних девіацій, дослідник виділяє аномальні речення, які
виникають унаслідок порушення правил категоризації, і речення з порушенням
правил субкатегоризації; речення, в яких порушено контекстно вільні правила, і
речення з порушеними контекстно зв’язаними правилами 10.
Запропонована Н. Хомським таксономія мовних аномалій стимулювала
лінгвістів до пошуку нових аргументів на користь розвитку теорії, пов’язаної з
класифікаційними ознаками лінгвістичних девіацій.
Класифікація мовних аномалій Ц. Тодорова п , у якій автор вдався до аналізу
семантичних аномалій як порушень правил селекції (за умови правильної кате
горизації та субкатегоризації), має свої недоліки як на семантико-синтаксично-
му рівні, так і на рівні прагматики. Зокрема, неповним є перелік логічних анома
лій, оскільки, крім перерахованих дослідником різновидів, у мовленнєвій
практиці часто зустрічаються висловлення, побудовані за принципом рекурсії,
«нульової інформативності» та ін. Крім того, до комбінаторних аномалій до
слідник відносить лише явища, аномальність яких має семантичний характер,
тоді як заявлений для класифікації семантико-синтаксичний принцип передба
чає повніший перелік та опис відхилень.
Н. Д. Арутюнова розглядає мовні аномалії з метою виявлення дії відхилень
від мовних норм, яка бере свій початок у сфері сприйняття світу, що надає дані
для комунікації, проходячи через сферу спілкування, і відкладається в лексич
ній, словотвірній і синтаксичній семантиці та завершується у сфері словесної
творчості12. З огляду на це дослідниця зосереджує свою увагу на тих мовних
одиницях, що входять до структури певного тексту і найчастіше зазнають абера
цій,— параметричній лексиці, словотвірних засобах (зокрема, афіксах прива-
тивного значення), синтаксичних конструкціях, що містять заперечення та ін.,
4 Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации.— К.,
2004,— 336 с.
5 Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / В. В. Різун, А. І. Мамалига,
М. Д. Феллер,— Κ., 1998,— 336 с.
6 Гак В. Г. Языковые преобразования.— М., 1998.— 768 с.
7 Бацевич Ф. Зазнач, праця.
8 Там же.— С. 18.
9 Хомский Н. Аспекты теории синтаксиса.— М., 1972.— 259 с.
10 Там же,— С. 70-72.
11 Todorov Т. Die semantischen Anomalien Literaturwissenschañ und Linguistik. Ergebnisse
und Perspektiven : In 3 bd.— Frankfurt am Main, 1971.— Bd 1.— S. 368.
12 Арутюнова Н. Д. Зазнач, праця.— С. 89.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах
надаючи особливого значення аномаліям, які виявляються в художніх текстах, і
констатуючи той факт, що прийоми, специфічні для мови художньої літератури,
майже повністю створені відхиленнями від семантичного шаблону 13. Такі при
йоми Н. Д. Арутюнова пропонує розділяти на дві категорійні групи: 1) ті, які
зводяться (із втратою образності) до семантичного стандарту (риторичні тропи
та фігури), тобто аномалії, які можна інтерпретувати; 2) ті, які не зводяться до
стандартної семантики (прагматичні аномалії, абсурд, нонсенс) 14.
В українському мовознавстві найбільший внесок у теорію мовних аномалій
зробили О. О. Селіванова та Ф. С. Бацевич. Так, О. О. Селіванова, звертаючись
до проблеми класифікації аномалій, пропонує розглядати ознаки, механізми й
відповідні типи девіацій на базі рівневої структури комунікативної ситуації,
зокрема створені на формально-семіотичному, когнітивно-інтерпретаційному
та соціально-інтерактивному (прагматичному) рівнях 15.
Типологічна характеристика девіацій Ф. С. Бацевича ґрунтується на кому
нікативних засадах диференціації таких явищ і пов’язує виникнення девіацій із
виокремленням етапів вербалізації комунікативного задуму адресанта, кожен із
яких може спричинити відхилення певних типів відповідно до механізмів, задія-
них комунікантом при вербалізації того чи іншого когнітивного модуля. Девіа
ції іншого типу можуть виникнути на етапі безпосереднього включення учас
ників комунікативного акту у процес спілкування, вони пов’язані з
різноманітними дискурсивними афектами.
У процесі дослідження девіацій у нормативно-правових текстах ми найчас
тіше використовували основні принципи класифікації Ф. С. Бацевича, що дозво
ляє об’єднати переважну більшість семантичних типів мовних аномалій на ко
мунікативному рівні і виділити дві основні групи з подальшим їх поділом на
відповідні складники, а саме:
I. Девіації, пов’язані з мовною компетенцією адресанта:
1) девіації, що виникають на етапі категоризації;
2) девіації, що виникають на етапі пропозиціювання;
3) девіації на етапі побудови поверхневої структури висловлення;
II. Девіації, пов’язані з комунікативною компетенцією мовця:
1) комунікативні невдачі, пов’язані з особою мовця;
2) комунікативні невдачі, зумовлені порушеннями орієнтацій мовця на про
цес комунікації;
3) комунікативні невдачі, викликані порушенням орієнтації мовця на особу
адресата;
4) комунікативні невдачі, пов’язані з особою адресата;
5) комунікативні невдачі в непрямих мовленнєвих актах.
Девіації першого типу— це власне відхилення від норм, а явища другого типу
кваліфікуються як наслідки неприйняття мовцем дискурсивних імплікатур та від
повідних комунікативних конвенцій і визначаються як комунікативні невдачі16.
Використовуючи наявні в лінгвістичній науці класифікації мовних анома
лій, ми спробували застосувати їх принципи для виявлення специфіки структу
ри і семантики девіантних уживань, виявлених у текстах чинних українських ко
дексів (усього 20 документів), які містяться в корпусі «Законодавство України»,
13 Там же.— С. 83.
14 Там же.— С. 80-89.
15 Селиванова Е. А. Зазнач, праця.— С. 180.
16 Бацевич Ф. С. Зазнач, праця.— С. 22-46.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 63
В. В. Чумак, О. С. Афанасьева
що є складовою частиною Українського лінгвістичного корпусу, створеного в
Українському мовно-інформаційному фонді Національної академії наук Украї
ни. Слід відзначити, що аномальні явища в текстах офіційно-ділового стилю
мають особливий статус, оскільки основними вимогами до комунікації, в яку
включено такі тексти, є максимальна точність та однозначність інформації як на
вході, так і на виході системи породження — сприйняття — тлумачення тексто
вого матеріалу, адже у сфері циркуляції ділових документів учасники комуніка
ції виступають як партнери в діловому спілкуванні, закони й правила якого ха
рактеризуються імперативністю, а відхилення від них розцінюються як серйозні
комунікативні помилки, здатні призводити до руйнації спілкування 11.
Як з’ясувалося, теоретичні наукові праці не завжди дають чіткі відповіді на
питання, пов’язані із специфікою офіційно-ділових текстів, у яких головними є ін
формативна та регулятивно-імперативна функції, що ставить жорсткі вимоги до
мовного оформлення таких документів. Наші спостереження над текстами
українських нормативно-правових актів (далі — НПА) серед зазначених вимог
виявили такі найважливіші складники: максимальну точність і зрозумілість прав
ничого тексту, його простоту, семантичну повноту, ненадлишковість, експресив
ну нейтральність та ін., недотримання яких призводить не лише до порушення
мовних норм, а й до неадекватного тлумачення текстів НПА, що в свою чергу мо
же спричинити непередбачувані для людини й суспільства в цілому наслідки.
Встановлення класифікаційних ознак аномальних явищ у текстах НПА ви
магало врахування класичного розуміння аномалій як відхилень від норми на
певному мовному рівні в поєднанні з результатами комунікативно-когнітивного
підходу, в межах якого визначаються причини та механізми виникнення того чи
іншого девіативу. Зауважимо, що текст НПА є більш «закритою» і захищеною
від можливості нескінченних інтерпретацій системою, ніж художній текст,
тому побудова офіційно-ділових текстів певною мірою канонізується, що дозво
ляє експлікувати девіації саме як відхилення на певному мовному рівні. Наші
спостереження показують, що таксономічні ознаки девіацій у текстах НПА мо
жуть упорядковувати досліджувані одиниці за такими параметрами:
I. Девіації, не пов’язані з мовним оформленням текстів нормативно-право-
вих актів:
1) логічні; 2) онтологічні.
II. Лінгвотекстові девіації:
1) лексико-семантичні; 2) граматико-семантичні; 3) функціонально-се-
мантичні.
Девіації першого типу не пов’язані з відхиленням від мовних норм, оскільки
їх наявність у тексті не зумовлюється внутрішньотекстовими чинниками, а
спричинена кореляцією в системі «екстралінгвістичний / інтралінгвістичний
світ». Тексти, що містять девіації цього типу, можуть бути побудованими лінг
вістично правильно, проте або містять інформацію, яка викривлює факти реа
льної дійсності, суперечить їм, або зовсім не містять конструктивної інформації.
До відхилень цього типу належать логічні та онтологічні девіації.
Логічні девіації виникають у тому випадку, коли у висловленні наявні тавто
логії, парадокси, або ж воно побудоване за принципом рекурсії чи має «нульо
ву» інформативність. У тексті «Громадяни та юридичні особи, які мають у при
ватній власності ліси, зобов’язані: 2) забезпечувати охорону, захист,
відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх ко-
17 Радзієвська Т. В. Текст як засіб комунікації/Під ред.М. М. Пещак.— Κ., 1993.— С. 10.
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах
рисних властивостей та покращення родючості ґрунтів, виконувати інші заходи
відповідно до вимог лісового законодавства» (Лісовий кодекс України, розд. 2,
гл. 1, ст. 14) наявна контрадикторна несумісність суб’єктів дії, оскільки з прав
ничим терміном юридична особа корелює відповідний стратифікаційний термін
фізична особа, тоді як термін громадянин є значно ширшим і визначає права й
обов’язки осіб у ширшому правовому полі, а не лише у відносинах приватної
власності. Приклад тавтології в тексті НПА дає такий фрагмент: «Виділом є пе
рехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної
особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб» (Цивільний ко
декс України, розд. 2, підрозд. 2, гл. 7, ст. 109, п. 1). Сема «новий» є одним із го
ловних компонентів значення лексеми створюваний, уживання поряд із якою
лексеми новий є невиправданим із погляду логічної норми повтором. Вислов
лення «Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіренос
ті не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії» (Цивільний ко
декс України, розд. 4, гл. 17, ст. 247, п. 1) є рекурсивним, отже, фактично
беззмістовним, оскільки інформації щодо строку дії довіреності воно не містить
(стилістику наведеного твердження не коментуємо). Подібна аномальність
наявна у висловленнях із «нульовою» інформативністю, наприклад: «Власність
зобов’язує» (Цивільний кодекс України, кн. З, розд. 1, гл. 23, ст. 319, п. 4). Наве
дене висловлення не містить жодних відомостей щодо того, кого й до чого зобо
в’язує власність, тому його вживання в тексті нормативно-правового акта, який
повинен бути максимально інформаційно насиченим, вважаємо невиправданим.
Онтологічно девіантними вважаємо такі висловлення, зміст яких не відпо
відає порядку речей, наприклад: «Науковим відкриттям є встановлення невідо
мих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ
матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання»
(Цивільний кодекс України, кн. 4, гл. 38, ст. 457, п. 1). Насправді наукових від
криттів, які б вносили докорінні зміни у рівень наукового пізнання, небагато; як
правило, відкриття приводять до зміни парадигми у певній науці, істотно підви
щують рівень наших знань, проте докорінні зміни людського пізнання відбу
ваються досить рідко і мають характер наукових революцій. Аномальність тако
го ж типу зумовлена наявністю оцінного судження в абсолютному показнику,
наприклад: «До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські
угіддя, фунти яких характеризуються негативними природними властивостя
ми, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є еко
номічно неефективним» (Земельний кодекс, розд. 6, гл. 28, ст. 171, п. 2). Вва
жаємо, що застосування системи оцінювання за опозицією «позитивний /
негативний» щодо природного об’єкта є невиправданим, оскільки ґрунт може
бути придатним / непридатним для певних видів господарства, характеризува
тися високою / низькою родючістю, проте ґрунтів (якщо це ґрунт, а не земна по
верхня), які б характеризувалися негативними природними властивостями, в
природі не існує.
Серед лінгвотекстових девіацій, тобто таких відхилень від норми, які спри
чинені насамперед мовною компетенцією автора тексту, одну з найчисленніших
груп формують лексико-семантичні аномалії. Девіації такого типу виникають
на тому етапі породження тексту як основної одиниці мовлення, коли початко
вий каркас майбутнього висловлення — пропозиція — заповнюється конкрет
ним лексичним матеріалом, який добирається автором із власного лексикону
відповідно до конкретної мовленнєвої ситуації. Проте аналізовані тексти норма
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 65
В. В. Чумак, О. С. Афанасьева
тивно-правових актів свідчать, що вибір автора не завжди є адекватним лексич
ній архітектурі висловлення. Наприклад: «У судовому засіданні, а також про ог
ляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження
складається протокол. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають
право знайомитися з протоколами і протягом п’яти днів після їх підписання по
давати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильнос
тей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долу
чаються до матеріалів справи» (Господарський процесуальний кодекс, розд. 11,
ст. 81-1). Неправильність — це лексема, що передає оцінне судження щодо пев
ного об’єкта чи явища (така оцінка є певною мірою суб’єктивною, оскільки ко
жен учасник означених правовідносин може вважати правильним той чи інший
порядок речей), тоді як у контексті йдеться про помилки чи неточності у прото
колі (наведені лексеми точніше, на нашу думку, позначають окреслене в тексті
закону явище, оскільки виключають варіативність думок суб’єктів правовідно
син). Помилковим, на нашу думку, є вживання терміна в тексті: «Цивільний
позивач зобов’язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду
пред’являти всі необхідні документи, зв ’язані з заявленим позовом» (Кри
мінально-процесуальний кодекс України, розд. 1, гл. З, ст. 50). Лексема зв ’яза-
ний означає або «закріплений за допомогою певного матеріального предмета
(мотузки, шнурка тощо)», або тісний безпосередній нематеріальний зв’язок.
Якщо йдеться про «відношення до чого-небудь», особливо стосовно лексем із
предметним, а не особовим значенням, то прийнятнішим є термін noe ’язаний,
який відповідає наведеному контексту. Подібне явище спостерігається в такому
прикладі: «Коли особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться
підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом
особи, яка провадила слідчу дію» (Кримінально-процесуальний кодекс України,
розд. 1, гл. 6, ст. 85). У цьому випадку наявне неадекватне номінування дії,
оскільки в значенні дієслова стверджувати наявна сема процесуальності;
стверджувати можна думку (процес) і т. ін. Нормативним у даному контексті бу
ло б уживання лексеми затверджується, яка узгоджується з іменниковим пре
дикатом підпис у значенні завершеності дії, наявності її результату.
Зазначимо, що досить часто в текстах нормативно-правових документів пору
шуються закони семантичної сполучуваності слів, наприклад: «Обшук, виїмка,
огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в
поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в по
рядку, встановлених цим Кодексом» (Кримінально-процесуальний кодекс Украї
ни, розд. 1, гл. 1, ст. 14—1). Словосполучення виїмка приміщення становить семан
тичну аномалію, оскільки приміщення не являє собою предмет, який можна
вийняти з іншого предмета; громадянина можна позбавити права займати при
міщення, виселити з приміщення, проте не вийняти приміщення у громадянина.
Уживання лексеми виїмка в тексті нормативно-правового акту викликає певні
сумніви ще й тому, що вона не належить до нормативних слів сучасної україн
ської літературної мови. Закони семантичної сполучуваності слів було порушено
при побудові такого тексту: «Замовник має право вимагати розірвання договору
побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або не-
достовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на ви
конання робіт, які не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник» (Ци
вільний кодекс України, розд. З, підрозд. 1, гл. 61, парагр. 2, ст. 869, п. 3). Як
відомо, властивості є атрибутами предметів і явищ, а робота являє собою процес
виконання певних дій, що можуть відповідати або не відповідати певним нормам і
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах
вимогам, тому нормативною для даного висловлення була б конструкція робіт,
які не відповідають тим вимогам, які мав на увазі замовник.
Варто зауважити, що граматико-семантичні девіації виникають на етапі по
будови поверхневої структури висловлення, коли когнітивна структура майбут
нього речення знаходить своє вираження через ті мовні ресурси та моделі, які
найадекватніше передають систему відношень повідомлюваних автором фак
тів. Такі ресурси й моделі представляє граматичний рівень мовної системи, ос
кільки саме одиницям граматики (зокрема, реченню як частині тексту) властива
певна смислова завершеність і наявність закінченої думки.
У нормативно-правових актах аномаліями, що експлікуються з граматично
го оформлення їх текстів, досить часто виступають скорочення пропозитивної
структури висловлення. Девіації такого роду виникають тоді, коли один із фрей
мів пропозиції залишається нелексикалізованим, отже, синтаксичній структурі
в цілому бракує певного компонента (одного чи кількох членів речення) та
смислової прозорості, а інколи — й завершеності, наприклад: «У випадках, за
значених у пунктах 1 і 2 цієї статті, досудове слідство може бути зупинене тільки
після того, як слідчий винесе постанову про притягнення певної особи як обви
нуваченого і виконає всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності обви
нуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та інших можли
вих доказів у справі» (Кримінально-процесуальний кодекс України, розд. 2,
гл. 19, ст. 206). У цьому висловленні скорочення пропозитивної структури від
булося на етапі лексикалізації предиката притягнення, що певним чином
ускладнює розуміння речення в цілому —залишається невідомим, до чого при
тягують особу як обвинуваченого. Виходячи з характеру та змісту аналізованого
документа, можна уявити, що особу притягують до кримінальної відповідаль
ності, проте в тексті закону це не прописано, а отже, така невизначеність для
нормативно-правового акту є шкідливою. Іноді пропозитивна структура вислов
лення може зазнавати значного скорочення: «Майно суб’єктів господарювання
може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власни
ком майна» (Господарський кодекс України, розд. З, гл. 14, ст. 133, п. 2). У наве
деному прикладі відсутні два компоненти пропозитивної структури речення —
потенційний додаток (закріплено за ким?) та частина обставинного комплексу
(закріплено яким чином? на підставі іншого права). Якщо пропущену частину
обставинного комплексу можна експлікувати зі змісту речення, то додаток —
лише з невеликою долею вірогідності (закріплено за ким? за ними — су б ’єктами
господарювання), що дає підстави для варіативності тлумачення тексту норма-
тивно-правового акту.
Серед аналізованих граматико-семантичних девіацій виділяються аномалії,
що виникають на етапі побудови поверхневої структури синтаксичної конструк
ції, коли лексикалізація певних компонентів пропозитивної структури вислов
лення здійснюється без урахування характеру граматичних відношень та зв’яз
ків між членами майбутнього речення або його частинами. Наприклад:
«Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома
особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких
встановлюється статутом» (Цивільний кодекс України, розд. 2, підрозд. 2, гл. 8,
парагр. 4, ст. 140, п. 1). У наведеному реченні порушено кореляцію атрибутив
но-субстантивної пари за граматичною формою роду; оскільки особа — імен
ник жіночого роду, підпорядкований йому прикметниковий числівник один по
винен мати відповідну граматичну форму. Граматично нормативним дане
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2 67
В. В. Чумак, О. С. Афанасьева
словосполучення повинно мати такий вигляд: однією або кількома особами',
наявна ж у тексті закону аномалія може тягнути за собою серйозні юридичні
наслідки, тому що при дослівному витлумаченні накладає певні тендерні обме
ження на осіб, які можуть вчиняти передбачений пунктом закону правочин
(у даному випадку — засновувати товариство з обмеженою відповідальністю).
В інших випадках виявом граматичної девіантності висловлення виступає ін
версія не лише окремих слів — членів речення, а й цілих смислових блоків, на
приклад: «Касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повер
тається судом, якщо: 1) касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не
має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подан
ня, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього
строку» (Господарський процесуальний кодекс України, розд. 12-1, ст. 111-3).
В аналізованому прикладі порушено логіко-смислові відношення між компо
нентами синтаксичної структури, що спричинено диспозиційністю неузгодже-
ного означення про відновлення цього строку відносно додатка клопотання.
Іноді розуміння законодавчого припису ускладнюється некоректним мов
ним оформленням наявних у тексті закону семантико-граматичних зв’язків,
наприклад: «Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин
приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала
ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства,
погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної до
мовленості її представника з другою стороною» (Цивільний процесуальний ко
декс України, розд. З, гл. 4, ст. 178, п. 1). Тут через надмірну перевантаженість
синтаксичної конструкції підрядними одиницями та повторами (слово обстави
ни) адекватно експлікувати смисл висловлення досить складно, оскільки межа
між частинами складного речення є нечіткою — перед сполучником або мав би
стояти розділовий знак або повторюваний сполучник що, який чітко демаркує
межі системних блоків речення.
Отже, структурно-семантичні характеристики мовних девіацій, зафіксовані в
аналізованих нормативно-правових актах, пов’язуються із специфікою оформ
лення і функціонування текстових одиниць офіційно-ділового стилю, що по
діляються на дві групи. До першої відносять логічні та онтологічні девіації, які не
залежать від мовного оформлення нормативно-правових текстів, до другої —
власне лінгвотекстові, що поділяються на лексико-семантичні, граматико-семан-
тичні та функціонально-семантичні. Запропонована класифікація мовних анома
лій дозволяє виявити специфіку девіацій в офіційно-ділових текстах, зокрема за
конодавчих, у яких поєднання інформативної та регулятивно-імперативної
функцій повинно забезпечувати точність і адекватність сприйняття інформації,
передбачаючи уникнення помилкових уживань у правових документах держави.
V. V. CHUMAK, О. S. APHANASYEVA
SEMANTIC DEVIATIONS IN UKRAINIAN LAW TEXTS
The theoretical background for the notion of the «language anomaly» is under consideration.
The classify features of the notion above are investigated in the texts o f Ukrainian laws which belong
to the official style of Ukrainian literary language. The taxonomy of deviant customs in Ukrainian
laws is proposed.
Keywords: deviation, language anomaly, syntax construction, combinatory semantics, law
texts.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183190 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T21:13:12Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чумак, В.В. Афанасьева, О.С. 2022-02-05T13:58:03Z 2022-02-05T13:58:03Z 2009 Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах / В.В. Чумак, О.С. Афанасьева // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 61-68. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183190 У статті розглядаються питання теоретичного обгрунтування поняття «мовна аномалія» та встановлення його класифікаційних ознак на матеріалі законодавчих актів, які є складником офіційно-ділового стилю української літературної мови. Подається авторська таксономія девіантних уживань, виявлених у юридичних текстах, зокрема нормативно-правових актах. The theoretical background for the notion of the «language anomaly» is under consideration. The classify features of the notion above are investigated in the texts of Ukrainian laws which belong to the official style of Ukrainian literary language. The taxonomy of deviant customs in Ukrainian laws is proposed. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах Semantic Deviations in Ukrainian Law Texts Article published earlier |
| spellingShingle | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах Чумак, В.В. Афанасьева, О.С. |
| title | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах |
| title_alt | Semantic Deviations in Ukrainian Law Texts |
| title_full | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах |
| title_fullStr | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах |
| title_full_unstemmed | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах |
| title_short | Семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах |
| title_sort | семантичні девіації в українських нормативно-правових текстах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183190 |
| work_keys_str_mv | AT čumakvv semantičnídevíacíívukraínsʹkihnormativnopravovihtekstah AT afanasʹevaos semantičnídevíacíívukraínsʹkihnormativnopravovihtekstah AT čumakvv semanticdeviationsinukrainianlawtexts AT afanasʹevaos semanticdeviationsinukrainianlawtexts |