Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи
У цьому дослідженні зроблено спробу виділення семантичних типів предикатів на підставі типології когнітивних ситуацій і базових функціонально-семантичних категорій. У типології предикатів слід ураховувати диференційні змістові ознаки найвищого рангу — стан, дію і подію, що дозволяє виділити три сема...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183231 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи / Т.Ю. Ковалевська // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 126-132. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860074032688267264 |
|---|---|
| author | Ковалевська, Т.Ю. |
| author_facet | Ковалевська, Т.Ю. |
| citation_txt | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи / Т.Ю. Ковалевська // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 126-132. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | У цьому дослідженні зроблено спробу виділення семантичних типів предикатів на підставі типології когнітивних ситуацій і базових функціонально-семантичних категорій. У типології предикатів слід ураховувати диференційні змістові ознаки найвищого рангу — стан, дію і подію, що дозволяє виділити три семантичні класи предикатів: предикати динамічної ознаки, предикати статальної ознаки, предикати події.
In the article, the author considers the complex of communicative personality identification characteristics presented in the modem neurolinguistic programming branch. The means of using the above-stated NLP strategies in the emphatic and suggestive contexts spheres are outlined.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:12:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Т. Ю. КОВАЛЕВСЬКА
ОСОБИСТІСНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ В СИСТЕМІ
НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНОГО ПРОГРАМУВАННЯ:
КОМУНІКАТИВНІ ПЕРСПЕКТИВИ __________
У статті розглянуто комплекс ідентифікаційних характеристик комунікативної особис
тості, представлених у новітній галузі нейролінгвістичного програмування. Окреслено шляхи
застосування зазначених стратегій НЈ1П у площинах емпатичних та впливових контекстів.
Кл ю ч о в і слова: нейролінгвістичне програмування, комунікативна особистість, мета-
модель, предикати, метапрограми, вплив.
Психолінгвістичну й когнітологічну ідентифікацію визначальних ознак мовної
особистості вважають однією з головних проблем у парадигмальному просторі
сучасної антропоцентричної гуманітаристики, орієнтованої на комунітаріанські
концепції в існуванні соціуму, де «основною, загальновизнаною у світі цінністю
є людина, особистість» 1, усвідомлювана як «не одиничне і навіть не особливе, а
монадне утворення, оскільки вона може репрезентувати весь всесвіт, стиснутий
у межах конкретного індивідуума» 2. Безпосередня ж експлікація особистісних
характеристик відбувається у процесах ретіально-аксіальної взаємодії, яка жи
вить і пов’язує особистість комунікативними мережами зі світом реальності та
іншими особами, інтегруючи її до загальної площини соціалізованих контекстів
і визначаючи подвійну природу людської сутності. Остання корелює з постула
тами трансцендентальної феноменології, у межах якої наголошено на кореля
тивній природі даного свідомості узагальненого предмета — знака, що «тільки
тоді стає фактом, коли його розглядають не лише разом з його контекстом, тією
системою, в яку його вмонтовано, але й разом із суб’єктом, у якому вони обидва
конституйовані... Дуальне протиставлення фігури і фону в гештальттеорії або
“-ем-одиниць” (фонем, морфем та ін.) і контексту в структуралізмі з позицій фе
номенології має бути розширене до тріади внаслідок третього полюса — кон-
ституювального суб’єкта»3. Відповідна ж мультиплікативна диференціація
«третього полюса» передбачає актуалізацію феномена «іншого» / «інших», бо
«на сприйняття речі впливає не тільки присутність мого тіла, яке задає горизонт
сприйняття і є його суб’єктом, а й співприсутність інших людей, які, так само, як
і я, цей предмет сприймають чи, врешті-решт, можуть сприйняти» 4. Гуссерлів-
ську феноменологію в цьому аспекті розвинув його послідовник М. Мерло-Пон-
1 Людина у сфері гуманітарного пізнання.— K., 1998.— С. 312.
2 Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды.— К., 2000.— С. 22.
3 Холенштайн Э. Якобсон и Гуссерль (К вопросу о генезисе структурализма) (http://
www.anthropology.ru).
4 Там же.
© Т. Ю. КОВАЛЕВСЬКА, 2009
126 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
http://www.anthropology.ru
ті, який зазначав: «Між моєю свідомістю та моїм тілом, яким я переживаю його,
між моїм феноменальним тілом та тілом іншого ... ззовні існує внутрішній зв’я
зок, що змушує іншого виступати завершенням системи» 5. У нього психоемо
ційна інтернальність суб’єктів, що співіснують та одночасно виокремлюються в
локально-темпоральній континуальності, набуває когнітивно-комунікативного
поєднання через мовний феномен, оскільки «в мовленні відбувається якесь пе
рехоплення думки іншого, якесь відображення в іншому, реалізується здатність
мислити разом з іншим, яка збагачує наші власні думки» 6. Проте багатофактор-
ний феномен мовної і, ширше, комунікативної особистості передбачає необхід
ність урахування всього комплексу її інтерактивних потенцій, зокрема й
невербальних елементів і сигнатур, важливу характерологічну роль яких засвід
чує ціла низка відповідних досліджень (див. праці М. Арджайла, Р. Бердвістела,
І. М. Горєлова, Е. Кречмера, І. Д. Ладанова, А. Мейєрабіана, В. О. Пронникова,
У. Шелдона та ін.), а також і поява специфічних новітніх напрямів — гаптики,
проксеміки тощо. Як зазначає Г. Бейтсон, «вербальна, або дискретна, частина
комунікації... розглядається як змістове повідомлення даної комунікації, а не
вербальна (аналогова) частина комунікації вважається повідомленням про став
лення» 1, виконуючи таким чином функцію обов’язкового аксіосистемного
елемента спілкування. Деякі дослідники й інформаційну валідність також вва
жають пріоритетом невербаліки, оскільки «за тілом визнається властивість кон
кретно виявляти метафізику людського єства» 8. Наявні тенденції увиразнюють
комунікативну роль невербаліки й актуальність її кваліфікаційних перспектив в
аналітичній реконструкції глибинних особистісних характерологій.
Отже, концептуальними компонентами комунікативної взаємодії, у межах
якої й виявляється особистісна неповторність, «самість», можна вважати функ
ціонування інтерперсональної континуальності особистісних світів, інтегрова
них до контекстуальних сегментів реального буття через посередництво змісто
вих інформативних вербальних та невербальних феноменів. Аналіз цих
феноменів і дає змогу отримати уявлення про особливості емоційно-когнітив-
них особистісних структур, уможливлюючи оптимізацію моделювальних пер
спектив загальної комунікативної сфери. Проте в низці різновекторних теорій і
методик, спрямованих на інтерпретацію поведінкових індивідуальних контек
стів, найчастіше увагу дослідників привертають окремі сегменти комунікатив
них виявів особистості (психологічні, соціальні та ін.), що унеможливлює об’єк
тивне конструювання її цілісного образу. В цьому аспекті вважаємо
перспективною новітню наукову парадигму нейролінгвістичного програмуван
ня (НЛП) як самостійну моделювальну систему з глибоким теоретичним під
ґрунтям й ефективним практичним інструментарієм, направлену на досліджен
ня когнітивних структур людини, пов’язаних зі специфічними процесами
діакритизації метатексту дійсності та відповідною експлікацією вербалізованих
і аналогових моделей у полікомунікативних площинах. У цілому ця система
реалізується в поведінкових комплексах особистості, аналізованих через вико
ристання синтетичних стратегій, у межах яких поєднано психологічні, лінгвіс
тичні та нейрофізіологічні підходи, що сприяє отриманню цілісного уявлення
про полівимірні процеси та закономірності особистісних об’єктивацій. Ефек
5 Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття.— K., 2001.— С. 407-408.
6 Там же.— С. 212.
7 Bateson G. Mind and Nature.— New York, 1979.— P. 12.
8 Флоренский П. А. Иконостас.— M., 1995.— C. 112.
____________ Особиста ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 127
Т. Ю. Ковалевсъка
тивність цієї галузі зумовлена її гетерогенним креативним характером, що ви
різняє НЈ1П у парадигмі сучасних гуманітарних наук, які часто «опиняються
перед труднощами не лише об’єктивного, а й суб’єктивного характеру, пов’яза
ними із застарілістю їхньої інституційної, інструментальної та методологічної
бази» 9. Вищезазначене унаочнює актуальність пропонованої розвідки, мета
якої полягає в поглибленні наявних психолінгвістичних та когнітологічних ме
тодик, орієнтованих на вичерпну ідентифікацію комунікативної особистості з
урахуванням концептосфери її аналогово-дискретних психоструктур, а також у
висвітленні шляхів практичного застосування відповідних методик у процесах
емпатичної та впливової взаємодії.
Наукова кваліфікація вербаліки найчастіше здійснюється із застосуванням
метапрограмних та метамодельних стратегій, а також з урахуванням її репре
зентативної маркованості. Метапрограми в НЛП тісно пов’язані з феноменом
ментальності (радше — лінгвоментальності) як глобальною психолінгвістич
ною універсалією, відповідні актуалізації якої пояснено специфікою кореля
тивних відношень між глибинно-поверхневими структурами, реалізованими в
потенціях індуктивно-дедуктивних перетворень, а також у гіпотетичних аб-
дуктивних трансформаціях, спрямованих на пошук схожості між об’єктами і
явищами. У межах цієї науки природа зазначених кореляцій зумовлена універ
сальними метапрограмними структурами — своєрідними ментальними кон
центрами.
До основних метапрограм (МП) належать екстернальна / інтернальна осо-
бистісна референція; відцентрова / доцентрова й активна / пасивна мотивація
діяльності; зіставно-протиставний фокус порівнянь; аксіосистемні ідентифіка
ції, пов’язані з ціннісним маркуванням певних сегментів довкілля, та суб’єктив
ні / об’єктивні пріоритети у процесах спілкування тощо (див. праці Р. Ділтса,
Дж. Сеймора та ін.). Зазначені МП фіксують власне особистісні настанови та мо
тиваційні вподобання, інтерактивні напрями перцепції та пріоритетні шляхи ін
формаційної діакритизації реальності, що, у свою чергу, і дає підстави для їх
співвіднесення з феноменом ментальності, оскільки МП «окреслюють власти
вості та взаємозв’язки між переживаннями та інформацією, які відтворює та чи
інша когнітивна стратегія» 10, і є «ключовими моментами у процесах мотивації і
прийняття рішення» п . Так, відцентрова / доцентрова вмотивованість передба
чає рух у напрямку до чогось позитивного чи від чогось негативного і корелює з
гомеостатикою мотивації як такої, що спрямована на зменшення особистісного
напруження порівняно з вектором самореалізації, прагненням до здійснення ме
ти, характерним для гетеростазу за Х’єллом-Зіглером. Екстернальна / інтерна
льна особистісна референція описує процес використання людиною власних
відчуттів, репрезентацій і критеріїв як основного джерела дій та виміру їх ус
пішності, співвідносячись із «локусом контролю», згідно з яким людина пояс
нює свої успіхи чи невдачі ендо- чи екзогенними факторами.
МП зіставно-протиставного фокусу порівнянь орієнтовані на розкриття спе
цифіки у процесах інформаційної обробки й реалізуються у виборі релевантних
холістично-елементалістських стратегій, спрямованих або на комплексне,
«гештальтоване» сприйняття довкілля (холізм), або на його деталізацію, де
«розмір узагальнення залежить від розвитку репрезентативних систем і доміну
9 Дзюба І. Метод — це насамперед розуміння// Слово і час.— 2001.— № 7.— С. 4.
10 Дилтс Р. Моделирование с помощью НЛП.— СПб., 2000.— С. 267.
11 О’Коннор Дж., Сеймор Дж. Введение в НЛП.— Челябинск, 1997.— С. 189.
128 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
вання одного з двох типів мислення» 12. Тут ідеться про встановлення переваги
логічного чи аналогового мислення та відповідний взаємозв’язок із провідною
репрезентативною системою і загальними мисленнєвими стратегіями, оскільки,
наприклад, аналоговий тип (субдомінантна півкуля головного мозку) передба
чає перевагу візуального декодування і природність, усталеність синкретичного
сприйняття. Логічний тип (домінантна півкуля) оперує деталізованою інформа
цією з максимальним притягненням аудіально-кінестетичних систем тощо.
На необхідності врахування мозкової інтеграції наголосив і В. В. Петров: «з від
криттям міжпівкульної функціональної асиметрії людського мозку стала чітко
усвідомлюватися спеціалізація “правопівкульного” та “лівопівкульного” мислення.
Слова чи образи на основі лівопівкульної стратегії утворюють однозначний кон
текст і порівняно просту й зручну у використанні модель реальності. Відмінна риса
правопівкульної стратегії — формування багатозначного контексту, необхідного
для цілісного охоплення світу з усіма його складниками та прихованими відношен
нями... Функціонуючи як єдине ціле, мозок якимось чином поєднує обидва способи
організації контексту» 13, співвідносні із символьним та образним рівнями ког-
нітивного моделювання. Застосування зазначеної МП уможливлює ідентифікацію
іманентної, неусвідомлюваної (а тому максимально об’єктивної) особистісної пси-
хоознаки, надаючи підстави для виокремлення концептуальних векторів індивіду
альних поведінкових стратегій. МП структурування дійсності відбивають особли
вості розчленування універсуму на речі, явища й властивості, наявні в певних
локально-темпоральних межах. МП «завдання — взаємовідносини» фіксують від
мінність між емоційно-логічними пріоритетами особистості в процесах інтеракції,
які пов’язані з акцентуванням раціональних, логічних взаємовідносин, спрямова
них на досягнення спільної для колективу мети або на акцентуацію міжособистіс-
них стосунків та їх ціннісну актуальність порівняно із загальною колективною ме
тою, що є суттєвим і в аспекті гендерології.
Отже, МП як актуальні сегменти феномену ментальності уособлюють су
б’єктивні цінності, пріоритетні засоби обробки зовнішньої інформації та актуа
льні напрями інтерактивного спілкування, що почасти відбиває особистісну
психоструктуру в її співвіднесенні з дійсністю. Урахування та коректна іденти
фікація зазначених складників особистісно-колективної ментальності уможлив
люють створення екологічних текстових масивів, які адекватно сприймати
муться аудиторією. Дослідники зауважують, що «оскільки метапрограми
фільтрують наш досвід і ми передаємо його за допомогою мови, то певні патер-
ни мови є типовими для певних метапрограм» 14, увиразнюючи максимальну ін
формативність у цьому аспекті вербальних виявів. Так, відцентрово-доцентрова
МП, співвідносна з психологічними аспектами реактивності / проактивності (го
меостазу / гетеростазу), есплікується насамперед через відповідні прийменнико
ві маркери; МП екстернальної / інтернальної референції, співвідносні певним
чином з раціональністю / ірраціональністю (критичністю / фаталізмом), реа
лізуються переважно в неагентивних конструкціях, які характеризуються вико
ристанням неспецифічної лексики з деструкцією суб’єктної динаміки тощо 15.
12 СухининИ Фильтры мета-программ // Dokument HTML.— http://www.nlpcenter.ru/
magasine/2/ suhinin.
13 Петров В. В. Идеи современной феноменологии и герменевтики в лингвистическом
представлении знаний // Вопр. языкознания.— 1990.— № 6.— С. 103-104.
14 О ’КоннорДж., СейморДж. Зазнач, праця.— C. 189.
15 Див.: Ковалевська Т. Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмуван
ня.— О., 2008.— 324 с.
____________ Особиста ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 129
http://www.nlpcenter.ru/
Т. Ю. Ковалевсъка
Метамодельні стратегії, систематика яких спирається на ідеї трансформацій
ної граматики та породжувальної семантики, відбивають максимальну ампліту
ду гіпотетичних перетворень, яким підлягає реалізація латентних глибинних
структур, де експліковані поверхневі структури є наслідком дії універсальних
процесів мовного моделювання — генералізації, делеції та дисторції, кожний з
яких містить специфічні мовні маркери. Отже, метамодель являє собою концеп
туальну структуру мовних репрезентацій, експлікованих у гетерогенних ситуа
ціях, де вони виступають маркерами психосемантичного імплікаціонала осо
бистості, що, у свою чергу, дає підстави для об’єктивного аналізу специфіки
нормативних та деструктивних характеристик мовця. Відповідно метамодельна
ідентифікація мовленнєвої поведінки особистості уможливлює встановлення її
специфічних лінгвостратегій, зумовлених природними пріоритетами мовного
моделювання.
Ефективним показником особистісної ідентифікації у НЛП вважають і вер-
балізовані маркери репрезентативних систем — предикати. Доведено, що наше
сприйняття світу залежить від багатьох чинників, серед яких велику роль відіг
рають нейрофізіологічні фільтри, пов’язані з природними каналами отримання
та обробки інформації, які називають модальностями. Усі свідчення, «що надхо
дять до мозку через органи чуття, переводяться у смислову форму й утворюють
наші суб’єктивні “переживання” — представлення сприйнятого світу» 1б. Ці
системи-модальності виконують роль особливої мови переживань, яка формує й
поширюється на всі інші процеси — мислення, спогади, уявлення, сприйняття,
свідомість. У кожної людини є провідна модальність, використовувана для от
римання доступу до збереженої в пам’яті інформації, та так звана первинна мо
дальність, що визначає той чи інший спосіб обробки цієї інформації, хоч за
гальна перцепція найчастіше відбувається на рівні синестезії каналів. Отже,
можна твердити, що провідну модальність ми використовуємо інтернально, для
ідентифікації внутрішніх когніцій особистісного імплікаціонала, а первинна
спрямована на екстерналізоване сприйняття та діакритизацію довкілля. Мо
дальності, або репрезентативні системи, сприяють акцентуації певних сегментів
дійсності в нашому внутрішньому світі, оригінальність відношень між якими
формує суб’єктивну картину сприйнятого, реалізовану в мовленні, що увираз
нює їхню роль в ідентифікації комунікативних пріоритетів особистості.
Проте, з іншого боку, елементи зазначених стратегій, використані свідомо,
заплановано, виступають і потужним фактором впливу в сугестивно маркова
них дискурсах. Так, на особливу увагу в цьому аспекті заслуговують метамо
дельні репрезентанти процесів генералізації й делеції (універсальні квантифіка-
тори, модальні оператори можливості / необхідності, компаратори змісту,
судження, спектр неспецифічної лексики, номіналізації тощо), оскільки саме во
ни ілюструють явище семантичної дифузності як інваріантної ознаки мовного
впливу, активізуючи субдомінантне позараціональне сприйняття. Розрізнення ж
типів дисторціальних виявів (процеси викривлення) переважно пов’язане із се-
мантико-синтаксичними характеристиками мовленнєвих сигнатур. Крім того,
наголосимо й на актуальності предикатної лексики, що підкреслюють і фахівці з
гіпнотичних індукцій (див. праці Р. Бендлера, Д. Гріндера, М. Еріксона, В. Кан-
диби, Б. Карвасарського, В. Ташликова, JI. Гримака, записи сеансів А. Каш-
пировського, О. Довженка тощо), і дослідники та професійні укладачі впливо
вих текстових масивів (див. праці Д. Огілві, Ч. Сендіджа, О. Ульяновського,
16 Олдер Г., Хэзер Б. NLP. Полное практическое руководство.— K., 2000.— C. 125.
130 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
О. Сичова, В. Зазикіна, І. Вікентьєва, Г. Почепцова, О. Лебедева, Л. Хромова). З
огляду на зазначене вважаємо, що теоретична й практична база НЛП дає підста
ви для якнайширшого використання його наукових здобутків у галузі сугестив
ної лінгвістики, рекламної діяльності, політичного мовлення, психолінгвістики,
що, у свою чергу, прислужиться у справі гармонізації сучасного комунікативно
го простору і водночас — у створенні коректних впливових контекстів.
Невербаліку в НЛП також вважають максимально інформативним показни
ком особистісної специфіки, а характер невербального знака набуває значення
самостійного семантичного маркера, що має не лише зовнішню форму, повер
хневу структуру, а й внутрішній план, своєрідну глибинну структуру. Таке тлу
мачення невербаліки корелює з поглядами відомих лінгвістів, зокрема О. Кубря-
кової, яка відзначає: «Теорія подвійного кодування вносить корективи в
уявлення про пам’ять як семантичні мережі в тому, що їх вузлами можуть вияви
тися як вербальні одиниці (логогени), так і невербальні репрезентації (іма-
гени)» 17. Згідно з теорією подвійного кодування, психічні процеси людини є ре
зультатом функціонування двох, хоч і пов’язаних, але достатньо незалежних
знакових систем— вербального та невербального кодування (див. праці А. Пай-
віо), реконструкція яких вимагає знань про їхню фізіологічну етимологію, се
мантику та національно-ситуативну специфіку.
У НЛП запропоновано техніки, спрямовані на особистісну ідентифікацію за
комплексом невербальних параметрів (рухи тіла, голосові показники тощо), се
ред яких особливу увагу звернено на аналіз семантики погляду, оскільки «вплив
психічного найвиразніше можна спостерігати через посередництво візуального
каналу передавання інформації»18. У НЛП з особливостями погляду пов’язують
можливість визначення стилів мислення людини (візуального, аудіального,
кінестетичного) за латеральними рухами очей (ЛРО). У цьому аспекті велику
роль відіграли дослідження М. Еріксона, який звернув увагу на те, що поставле
не запитання змушує слухача в більшості випадків відвернути очі від того, хто
запитує. У такому випадку він ніби дивиться «крізь вас» або в якомусь певному
напрямку. Зрозуміло, що таке «занурення в себе» — це звернення до власної па
м’яті, власного внутрішнього досвіду, до особистісних можливостей уявити чи
сконструювати щось нове на ґрунті вже відомого. Саме погляд людини і засвід
чує, до якого саме різновиду пам’яті чи внутрішнього досвіду вона апелює, бо
«рухи її очей тісно пов’язані з такими мисленнєвими процесами, як робота уяви,
пам’яті та розмова із самим собою. Напевно, рухи очей узгоджуються з оброб
ленням сенсорної інформації різними ділянками мозку (їх локалізація відома за
томограмами та загальною діагностикою хворих із пошкодженнями мозку)» 19.
Очі — індикатор актуальних для людини каналів комунікації, і процеси син
тезу (конструювання) вимагають рухів очей праворуч, ейдетичні ж образи зосе
реджено ліворуч (ідеться про нормативну невербаліку). У такому разі ЛРО зу
мовлюють зорові (догори — праворуч), аудіальні (праворуч у серединній
площині) та кінестетичні (донизу — праворуч) конструкції. Протилежний нап
рямок ЛРО (ліворуч) засвідчує відповідно візуальне, аудіальне пригадування та
внутрішній діалог (ліворуч — донизу). У практиці НЛП пропонують спеціальні
питання, які зумовлюють відповідні ЛРО співрозмовника і дають змогу зафіксу
вати їх репрезентативну маркованість.
17 КубряковаЕ. С. идр. Краткий словарь когнитивных терминов.— M., 1996.— C. 11.
18 Шторм A. Тезисы по теории психической коммуникации.— http://www.psy.piter.com.
19 Олдер Г., Хэзер Б. Зазнач, праця. —C. 134.
____________ Особиста ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4 131
http://www.psy.piter.com
Т. Ю. Ковалевсъка
Невербальну поведінку порівняно з вербальною в НЈ1П вважають «первинно
інформативною», оскільки вона переважно ґрунтується на неусвідомлюваних
процесах психічної діяльності. У НЈ1П більшої уваги надано семантиці генетич
но детермінованих невербальних сигналів, що дає змогу ідентифікувати психо
логічний стан мовця і ширше — зрозуміти елементи його суб’єктивного світо
сприйняття. Декодування особистісної поведінки та встановлення рапорту
проходить поетапно: на першому етапі відбувається пошук актуальної інформа
ції, на другому— збирання та систематизація, а потім— перевірка отриманої ін
формації щодо її істинності. Лише після цього пропонують здійснювати так зва
не приєднання (вербальне та невербальне) до співрозмовника.
Отже, система, яка визначає невербальну поведінку, свідчить не лише про
емоційні рефлексії особистості, а й дає загальне комплексне уявлення про її мен
тальну орієнтацію, пов’язану з дією цілого конгломерату чинників, які й фор
мують неповторність кожної індивідуальної презентації.
Наведений комплекс ідентифікаційних маркерів уможливлює об’єктивну
кваліфікацію особистісних характеристик, вияв її психоструктурних концен
трів, що дає змогу створювати екологічні й ефективні моделі інтерперсональної
взаємодії, а отже, створює емпатичне підґрунтя амплітуди поліжанрових кому
нікативних перспектив 20. З іншого боку, стратегії НЛП (лише частково розгля
нуті в статті) дають підстави для наукової кваліфікації різновекторних характе
ристик впливу, реалізованих через поєднання власне лінгвістичних аспектів
(мова, її сугестивні потенції), особливостей психолінгвістичних і нейрофізіоло
гічних структур індивідуально-масової свідомості (співвідносних із лого- та
імагенною актуальністю складників, а також — з ірраціональними, сугестоло-
гічними ефектами) та екстралінгвальної специфіки, зокрема пояснюваної ситуа
тивно-контекстуальними та структурно-інформаційними особливостями, спря
мованими на редукцію об’єктивної фактуальності.
Таким чином, дослідження інваріантно-варіативних складників впливових
феноменів із застосуванням положень НЛП не тільки слугуватимуть подаль
шому розвитку філологічних дисциплін (теорія комунікації, журналістико-
знавство, соціолінгвістика, психолінгвістика та ін.), а й удосконалюватимуть
загальногуманітарну парадигму сучасного знання, сприятимуть не лише пог
либленню відповідних психолінгвістичних та когнітологічних теорій, а й поліп
шенню всього спектра комунікативних практик.
{Одеса)
T. Yu. KOVALEVSKA
PERSONAL IDENTIFICATION IN THE NEUROLINGUISTIC PROGRAMMING
SYSTEM: COMMUNICATIVE PROSPECTS
In the article, the author considers the complex of communicative personality identification
characteristics presented in the modem neurolinguistic programming branch. The means of using the
above-stated NLP strategies in the emphatic and suggestive contexts spheres are outlined.
Keywords : neurolinguistic programming, communicative personality, metamodel, predi
cates, suggestion.
20 Див.: Ковалевсъка Т. Ю., Броникова С. А. Основи ефективної комунікації : Навч. по
сібник.— O., 2008.— 140 с.
132 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 3-4
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183231 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:12:16Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковалевська, Т.Ю. 2022-02-06T16:21:00Z 2022-02-06T16:21:00Z 2009 Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи / Т.Ю. Ковалевська // Мовознавство. — 2009. — № 3-4. — С. 126-132. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183231 У цьому дослідженні зроблено спробу виділення семантичних типів предикатів на підставі типології когнітивних ситуацій і базових функціонально-семантичних категорій. У типології предикатів слід ураховувати диференційні змістові ознаки найвищого рангу — стан, дію і подію, що дозволяє виділити три семантичні класи предикатів: предикати динамічної ознаки, предикати статальної ознаки, предикати події. In the article, the author considers the complex of communicative personality identification characteristics presented in the modem neurolinguistic programming branch. The means of using the above-stated NLP strategies in the emphatic and suggestive contexts spheres are outlined. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи Personal Identification in the Neurolinguistic Programming System: Communicative Prospects Article published earlier |
| spellingShingle | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи Ковалевська, Т.Ю. |
| title | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи |
| title_alt | Personal Identification in the Neurolinguistic Programming System: Communicative Prospects |
| title_full | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи |
| title_fullStr | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи |
| title_full_unstemmed | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи |
| title_short | Особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи |
| title_sort | особистісна ідентифікація в системі нейролінгвістичного програмування: комунікативні перспективи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183231 |
| work_keys_str_mv | AT kovalevsʹkatû osobistísnaídentifíkacíâvsistemíneirolíngvístičnogoprogramuvannâkomuníkativníperspektivi AT kovalevsʹkatû personalidentificationintheneurolinguisticprogrammingsystemcommunicativeprospects |