Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна
У статті досліджуються проблеми юридичної компаративістики як самостійної юридичної науки, зокрема, предмет та об’єкт, система наукових методів, її місце та роль у системі юридичних наук. В статье рассматриваются проблемы юридической компаративистики как самостоятельной юридической науки, предмет, о...
Saved in:
| Published in: | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18341 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна / О.В. Чернецька, В.С. Шилінгов // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 23-28. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860124560418930688 |
|---|---|
| author | Чернецька, О.В. Шилінгов, В.С. |
| author_facet | Чернецька, О.В. Шилінгов, В.С. |
| citation_txt | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна / О.В. Чернецька, В.С. Шилінгов // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 23-28. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Порівняльно-правові дослідження |
| description | У статті досліджуються проблеми юридичної компаративістики як самостійної юридичної науки, зокрема, предмет та об’єкт, система наукових методів, її місце та роль у системі юридичних наук.
В статье рассматриваются проблемы юридической компаративистики как самостоятельной юридической науки, предмет, объект, система научных методов, ее место и роль в системе юридических наук.
The article deals with the problems of comparative jurisprudence as an independent legal science, in particular with its subject and object, the system of scientific methods, its place and role in the system of legal sciences.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:41:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЧЧееррннееццььккаа ООллееннаа ВВаассииллііввннаа,,
кандидат юридичних наук, доцент,
проректор з наукової роботи
Київського університету права НАН України
ШШииллііннггоовв ВВооллооддииммиирр ССееррггііййооввиичч,,
кандидат юридичних наук, доцент,
професор кафедри державно
правових дисциплін
та дотримання прав людини Академії управління МВС
ЮЮррииддииччннаа ккооммппааррааттииввііссттииккаа
яякк ссааммооссттііййннаа ююррииддииччннаа ннааууккоовваа ддииссццииппллііннаа
Чернецька О. В., Шилінгов В. С. Юридична компаративістика як самостійна
юридична наукова дисципліна
У статті досліджуються проблеми юридичної компаративістики як самостій�
ної юридичної науки, зокрема, предмет та об’єкт, система наукових методів, її
місце та роль у системі юридичних наук.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: юридична компаративістика, порівняльне правознавство,
правова дійсність, предмет та метод юридичної компаративістики.
Будь�яка юридична наукова дисципліна виступає в якості складового
елементу загальної структури правової науки як відносно самостійне на�
укове формування. Для юридичної компаративістики й досі залишається
актуальним визначення її місця та ролі в системі юридичних наук. Са�
мостійний характер наукової дисципліни в класичному варіанті визна�
чається наявністю у неї самостійного предмета і методу дослідження.
Юридична компаративістика — система знань, накопичених у процесі
порівняльних досліджень у правовій сфері. Компаративістика — слово ла�
тинського походження (лат. Comparativus) і в перекладі означає порівнян�
ня. В сучасній науковій юридичній літературі відсутня єдина інтерпре�
тація сутності, змісту й призначення юридичної компаративістики, це ж
стосується і назви зазначеної дисципліни. Науковці використовують різні
терміни для позначення сукупності знань у порівняльно�правовій сфері,
зокрема: компаративна юриспруденція, порівняння у праві, порівняльне
право, порівняльне правознавство. На наше переконання, у широкому ро�
зумінні ці назви слід розглядати як синоніми, а суперечки з цього приводу
не мають принципового значення.
Наявність індивідуального, відокремленого предмета досліджень є
свідченням самостійного статусу науки. Тому питання стосовно визначен�
ня предмета науки є важливим і одночасно складним для будь�якої науко�
вої дисципліни.
Визначення предмета юридичної компаративістики полягає у встанов�
ленні кола понять, категорій, інститутів та інших правових явищ, які вона
ТТееооррііяя іі ммееттооддооллооггііяя ппооррііввнняяллььннооггоо ппррааввооззннааввссттвваа
2233
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ТТееооррііяя іі ммееттооддооллооггііяя ппооррііввнняяллььннооггоо ппррааввооззннааввссттвваа
вивчає. Предмет юридичної компаративістики дає відповідь на питання,
що вона вивчає як навчальна дисципліна і що досліджує як самостійна га�
лузь знань. Відповідаючи на ці питання, необхідно зазначити, що юридич�
на компаративістика, з одного боку, має справу з такими явищами, кате�
горіями і поняттями, як процес порівняння, порівняльно�правовий метод,
співставлення та протиставлення, а з іншого — право, правові інститути,
правові системи та інші правові явища. За допомогою юридичної компара�
тивістики правові системи одних держав співставляються, протиставля�
ються, тобто порівнюються з правовими системами інших держав. Отже,
можна зробити висновок, що юридична компаративістика не зводиться
лише до порівняльно�правового аналізу законодавства, окремих галузей
та інститутів права, ідей про право. Вона спрямована на отримання
цілісної картини правового розвитку світу.
Визначаючи предмет юридичної компаративістики, необхідно зверну�
ти увагу на його співвідношення з об’єктом зазначеної дисципліни,
оскільки з’ясування цього питання є не лише теоретично важливим, але й
практично значимим. Як відомо, поняття «предмет» і «об’єкт» наукової
дисципліни не є тотожними. Поняття об’єкту науки є більш широким
порівняно з її предметом. Об’єкт, як правило, є загальним для цілої низки
наук, у той час як предмет у кожної із них свій власний, який не може
співпадати з предметами інших наук. Загальним об’єктом дослідження
для всіх юридичних наук є об’єктивно існуюча правова дійсність. З’ясову�
ючи питання щодо об’єкта юридичної компаративістики, М. М. Марченко
зазначає, що в якості такого завжди виступає об’єктивно існуюча в різних
країнах порівняльно�правова реальність. Об’єкт порівняльного право�
знавства ніким не придумується і не виводиться із нічого. Він існує в
житті, реальній дійсності [4, с. 101].
Як на елементи правової дійсності слід вказати на правові вчення, докт�
рини, концепції і правові погляди; національні правові системи; правові ма�
сиви і комплекси, що регулюють діяльність міжнародних, міждержавних
та міжурядових об’єднань; національне законодавство, різноманітні галузі
та інститути законодавства, як систему нормативно�правових актів, що ре�
гулюють або певну сферу, або однорідні суспільні відносини, закони та
підзаконні акти, окремі правові норми; юридичну техніку, що є сукупністю
правил і прийомів створення та структурування правових норм.
З’ясовуючи питання про предмет юридичної компаративістики, не�
обхідно зазначити, що єдиної відповіді на поставлене питання в науковій
літературі немає. Як справедливо зазначає Х. Бехруз, необхідно визнати,
що полеміка з приводу предмета порівняльного правознавства продов�
жується з моменту його виникнення. До сьогоднішнього дня не вироблений
загальний підхід до його визначення, оскільки серед компаративістів
відсутня єдність поглядів не лише на його предмет, але і на співвідношен�
ня його предмета з його об’єктом та методами [1, с. 18].
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
2244
В одних випадках предмет юридичної компаративістики ототож�
нюється з її цілями. Так, відомий російський вчений Г. Ф. Шершеневич
вважав, що порівняльне правознавство ставить за мету шляхом порівнян�
ня права різних народів на різних рівнях культури з’ясувати загальні за�
кони розвитку права [12, с. 16]. В інших випадках під предметом юридич�
ної компаративістики розуміють процес виявлення та аналізу загальних
принципів, що містяться у різних правових системах.
У зв’язку з цим відомий американський компаративіст Р. Паунд наго�
лошував, що порівняння існуючих у різних правових системах норм, так
само як і юридичної практики різних країн, — це лише перший крок на
шляху порівняльно�правового пізнання. Наступним і найбільш важливим
етапом на цьому шляху є проведення глибокого аналізу порівнюваного
нормативно�правового матеріалу та визначення («формулювання») за�
гальних принципів права [13, с. 70].
Схожої точки зору дотримуються й інші автори. Зокрема, О. Ф. Скакун
вважає, що предметом порівняльного правознавства є загальні та окремі,
глобальні та внутрішньоглобальні закономірності виникнення, розвитку і
функціонування правових систем світу, які пізнаються через виявлення
між ними схожості та відмінностей на мікро� та макрорівнях [7, с. 18].
На думку А. Х. Саїдова, порівняльне правознавство є науковим напря�
мом, що вивчає основні правові системи сучасності. Він окреслює коло
питань, які складають предмет порівняльного правознавства, а саме: ме�
тодологічні проблеми порівняння у праві (теорія порівняльно�правового
методу); порівняльне вивчення основних правових систем сучасності; тра�
диційне «порівняльне законодавство»; так зване функціональне порівнян�
ня; історико�порівняльне вивчення права [6, с. 25, 29].
На наше переконання, ті дослідники, які під предметом юридичної ком�
паративістики розуміють процес порівняльно�правових досліджень, ото�
тожнюють його з компаративним методом. Ті ж науковці, які в якості пред�
мета порівняльного правознавства називають загальні закономірності
(принципи) виникнення, розвитку та функціонування правових систем,
очевидно не вбачають у юридичній компаративістиці самостійної галузі
юридичних знань, тому що таке окреслення предмета зазначеної дис�
ципліни неминуче веде до її розуміння як складової частини загальної те�
орії держави і права.
Оскільки юридична компаративістика вивчає об’єкт дослідження, пра�
вову дійсність, під своїм специфічним кутом зору, тому вона має свій влас�
ний предмет дослідження, а отже повністю не співпадає із порівняльно�
правовим методом і не є складовою частиною загальної теорії держави і
права — і саме тому є самостійною юридичною науковою дисципліною.
Юридична компаративістика досліджує геоправовий простір через
порівняння комплексу правових явищ, які тісно пов’язані з політичними,
соціальними, культурними та іншими аспектами функціонування право�
ТТееооррііяя іі ммееттооддооллооггііяя ппооррііввнняяллььннооггоо ппррааввооззннааввссттвваа
2255
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ТТееооррііяя іі ммееттооддооллооггііяя ппооррііввнняяллььннооггоо ппррааввооззннааввссттвваа
вих систем в об’єктивно існуючому національному та загальносоціальному
контексті.
Підводячи підсумки, можна визначити в якості предмета юридичної
компаративістики геоправовий простір, основними елементами якого нині
є національні правові системи, як специфічні, неповторні комплекси пра�
вових явищ, які тісно пов’язані з цивілізаційними, культурними, психо�
логічними та іншими аспектами буття людського суспільства.
У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує думка О. Д. Тихомирова
про те, що юридична компаративістика охоплює метод і науку, науку про
метод, міждисциплінарні дослідження в межах юридичних та неюридич�
них наук та ін., відображає плюралізм наук про право та взаємопов’язані
із ним явища на основі загальнонаукового компаративного методу і компа�
ративізму як виду світогляду. Маючи міждисциплінарну природу, юри�
дична компаративістика підкреслює необхідність визнання актуальності
проблемної побудови наук, пошуку предмету компаративних досліджень
не лише на рівні загальнотеоретичних, спеціальних та галузевих юридич�
них наук, але у всьому діапазоні існування правової реальності: від право�
порядку світу, права людства до правового простору соціальних груп, гро�
мад, безпосереднього життя конкретного суб’єкта права [10, с. 13].
Будь�яка наукова дисципліна досліджує свій предмет за допомогою
низки прийомів та засобів. Сукупність таких прийомів та засобів і складає
методологію відповідної науки. Якщо предмет науки відповідає на питан�
ня, що вона вивчає, досліджує, то методологія дає відповідь на питання, як
вона це робить, тобто методологія є засобом розкриття предмета
відповідної наукової дисципліни.
Сучасний етап розвитку науки характеризується інтенсивною розроб�
кою проблем методології, що є характерним практично для всіх галузей
наукових знань. Така інтенсивність пояснюється насамперед потребами
глибшого і всебічного пізнання складних процесів суспільного буття та
перспектив його розвитку [3, с. 7]. Цікавою в цьому аспекті є думка
О. С. Звонарьової, яка зазначає, що в наш час в юридичній науці склалася
ситуація, коли адекватне осмислення політико�правових явищ минулого
та сучасності вимагає суттєвого розширення дослідницького контексту із
залученням принципово нових для юридичної науки наукових методів, які
мали б парадигмальний характер [2, с. 173].
Методологію науки можна визначити як теоретичне обґрунтування ме�
тодів, що застосовуються наукою для пізнання об’єктивної дійсності. Сто�
совно методології юридичної компаративістики необхідно зазначити, що
вона дає змогу розкрити, пізнати та дослідити її предмет. Отже, методо�
логія юридичної компаративістики — це застосування сукупності певних
теоретичних принципів, категорій, логічних прийомів і спеціальних спо�
собів пізнання геоправового простору шляхом дослідження конкретних
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
2266
національних правових систем та їх типів (сімей), тісно пов’язаних з
цивілізаційними, культурними, ідеологічними та іншими аспектами.
Як самостійний науковий напрям порівняльне правознавство має влас�
ний предмет, а також розроблені та запозичені методи, обумовлені цим же
предметом, які спрямовані на вирішення проблем, з якими порівняльне
правознавство стикається [1, с. 52].
Порівняльне правознавство використовує практично весь методо�
логічний арсенал сучасної юридичної науки. Тому методологія компара�
тивістики не може бути обмеженою використанням виключно порівняль�
но�правового методу. Разом з тим останній є провідним, домінуючим у на�
уці порівняльного правознавства. Отже, можна говорити про те, що
порівняльне правознавство засноване на свідомому, теоретично і методич�
но виваженому застосуванні порівняльного методу як основного наукового
методу дослідження [5, с. 10].
Порівняльно�правовий метод — це не лише певна система мислення,
тобто сума критеріїв, яка повинна забезпечити досягнення правильного
результату, але це й робочий метод.
Порівняння у праві — це відносно самостійний, системно організований
спосіб дослідження, при якому порівняння є необхідним для досягнення
специфічних цілей пізнання. Порівняльно�правове дослідження шляхом
виявлення спільного віднаходить і те, чим відрізняються порівнювані пра�
вові системи. Обидва завдання і можливості порівняльно�правового
дослідження (встановлення спільного і відмінного в порівнюваних об’єктах)
також взаємопов’язані, як спільне і відмінне в правових системах.
З одного боку, порівняння передбачає встановлення спільного, що може
бути виявлене лише за допомогою порівняльного методу, а з іншого —
сприяє встановленню відмінностей в порівнюваних об’єктах.
Порівняльно�правовий метод є одним з важливих засобів вивчення
правових явищ. Завдяки його застосуванню стає можливим виявити за�
гальне, особливе та конкретне в правових системах сучасності [6, с. 42].
Слід детальніше розглянути критерії порівняльно�правового дослі�
дження. У зв’язку з цим зазначимо, що досить важливо визначити кри�
терій, за допомогою якого можна віднайти інститути й норми, які належать
до різних правових систем та піддаються порівнянню між собою настільки,
що це порівняння є виправданим. Відправним пунктом тут є використання
тих самих понять і термінів, якими користуються в іншій правовій системі,
і це дає ефект при порівнянні споріднених систем. При розширенні кола
порівнюваних правових явищ зменшується вірогідність тотожності юри�
дичної термінології і зростає ризик помилок під час пошуку іноземного
юридичного поняття або терміна, який відповідав би вітчизняному.
Обмеженість такого критерію приводить до висновку про більшу ко�
рисність функціонального порівняння правових явищ. Відправною точкою
для нього є вирішення схожих суспільних проблем, порівняння за
ТТееооррііяя іі ммееттооддооллооггііяя ппооррііввнняяллььннооггоо ппррааввооззннааввссттвваа
2277
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ТТееооррііяя іі ммееттооддооллооггііяя ппооррііввнняяллььннооггоо ппррааввооззннааввссттвваа
суспільними потребами, які задовольняються за допомогою права, його
інститутів і норм [8, с. 15–18]. Прихильниками функціонального критерію
в порівняльному правознавстві є, зокрема, німецькі юристи К. Цвайгерт і
Х. Кьотц. На їхню думку, різні правові системи піддаються порівнянню ли�
ше тією мірою, якою вони вирішують певну проблему, задовольняючи
потребу в адекватному правовому регулюванні. Лише функціональна од�
нозначність, лише виконання правовими інститутами різних країн одного
й того ж завдання, на їх думку, робить можливим і доцільним будь�яке
порівняння [11, с. 50–69]. Позитивний момент функціонального критерію
полягає в орієнтації на те, щоб знайти аналогії рішення власних правових
проблем в тих або інших галузях зарубіжного права.
Загальна методологія передбачає глибокий і всебічний системний
аналіз порівнюваних юридичних явищ різних правових систем із застосу�
ванням комплексу засобів порівняння з метою виявлення загального, спе�
цифічного і того, що не піддається порівнянню [9, с. 57].
Узагальнюючи наукові розробки, можна без перебільшення вважати
розвиток методології порівняльного правознавства найважливішим тео�
ретичним завданням. Його успішне вирішення дасть змогу озброїти сту�
дентів�юристів, законодавців, службовців органів виконавчої влади,
суддів знанням прийомів і способів відбору, розгляду, оцінки і використан�
ня нормативно�правових джерел і матеріалів, які порівнюються.
Таким чином, юридична компаративістика як юридична наукова дис�
ципліна займає самостійне місце в системі правових наук, що зумовлено
наявністю у неї власного предмету та системи методів наукового
дослідження.
1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение: Учебник для вузов. — О.: Феникс; М.: ТрансЛит,
2008. — 514 с.
2. Звонарева О. С. О цивилизационном подходе в теории государства и права // Правоведе$
ние. — 2003. — №4. — С. 173–180.
3. Керимов Д. А. Общенаучная методология и методология права // Теоретико$методологи$
ческие проблемы права. — М.: ИКД «Зерцало М», 2007. — С. 7–18.
4. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник для юридических
вузов. — М.: Издательство «Зерцало», 2001. — 560 с.
5. Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих
навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д.В. Лук’янов; За ред. В. Д. Тка$
ченка. — Х.: Право, 2003. — 274 с.
6. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современнос$
ти): Учебник / Под. ред. В. А. Туманова. — М.: Юристъ, 2000. — 448 с.
7. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых си$
стем мира: Учеб. для студ. вузов. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. — 464 с.
8. Сталев Ж. Сравнительный метод в социалистической правовой науке // Сравнительное
правоведение / Под ред. В. А. Туманова. — М.: «Прогресс», 1981. — С. 15–93.
9. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М.: Издательство НОРМА,
1996. — 432 с.
10. Тихомиров А. Д. Юридическая компаративистика: философские, теоретические и мето$
дологические проблемы. — К. Знання, 2005. — 334 с.
11. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права:
В 2$х т. — М.: Междунар. отношения, 1998. — 480 с.
12. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — Спб, 1907.
13. Pound R. Comparative Law in Space and Time // The American Journal of Comparative Law. —
1955. — Vol. 4. — P. 70.
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
2288
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18341 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0056 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:41:05Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чернецька, О.В. Шилінгов, В.С. 2011-03-26T13:49:34Z 2011-03-26T13:49:34Z 2009 Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна / О.В. Чернецька, В.С. Шилінгов // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 23-28. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18341 У статті досліджуються проблеми юридичної компаративістики як самостійної юридичної науки, зокрема, предмет та об’єкт, система наукових методів, її місце та роль у системі юридичних наук. В статье рассматриваются проблемы юридической компаративистики как самостоятельной юридической науки, предмет, объект, система научных методов, ее место и роль в системе юридических наук. The article deals with the problems of comparative jurisprudence as an independent legal science, in particular with its subject and object, the system of scientific methods, its place and role in the system of legal sciences. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Теорія і методологія порівняльного правознавства Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна Юридическая компаративистика как самостоятельная юридическая научная дисциплина Legal Comparativistics as Separate Legal Scientific Discipline Article published earlier |
| spellingShingle | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна Чернецька, О.В. Шилінгов, В.С. Теорія і методологія порівняльного правознавства |
| title | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна |
| title_alt | Юридическая компаративистика как самостоятельная юридическая научная дисциплина Legal Comparativistics as Separate Legal Scientific Discipline |
| title_full | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна |
| title_fullStr | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна |
| title_full_unstemmed | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна |
| title_short | Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна |
| title_sort | юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна |
| topic | Теорія і методологія порівняльного правознавства |
| topic_facet | Теорія і методологія порівняльного правознавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18341 |
| work_keys_str_mv | AT černecʹkaov ûridičnakomparativístikaâksamostíinaûridičnanaukovadisciplína AT šilíngovvs ûridičnakomparativístikaâksamostíinaûridičnanaukovadisciplína AT černecʹkaov ûridičeskaâkomparativistikakaksamostoâtelʹnaâûridičeskaânaučnaâdisciplina AT šilíngovvs ûridičeskaâkomparativistikakaksamostoâtelʹnaâûridičeskaânaučnaâdisciplina AT černecʹkaov legalcomparativisticsasseparatelegalscientificdiscipline AT šilíngovvs legalcomparativisticsasseparatelegalscientificdiscipline |