Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах

Рецензія на книгу: Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах. Видавничий центр «Київський університет», 2009.— 495 с.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Мовознавство
Дата:2009
Автор: Іваницька, Н.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2009
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183443
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах / Н. Іваницька // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 87-89. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859505290408361984
author Іваницька, Н.
author_facet Іваницька, Н.
citation_txt Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах / Н. Іваницька // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 87-89. — укр.
collection DSpace DC
container_title Мовознавство
description Рецензія на книгу: Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах. Видавничий центр «Київський університет», 2009.— 495 с.
first_indexed 2025-11-25T10:51:55Z
format Article
fulltext Рецензії та анотації У висновках дослідниця уточнює місце знаходження Поповської округи в межах Болгарії — це північно-східна Болгарія, або Долішня Мізія. Авторка зазначає, що на дос­ ліджуваній нею території у різний час жили численні етноси — фракійці, праболгари, ку- мани, узи, печеніги, турки, а також татари і черкеси. Дослідниця переконливо доводить, що серед назв чужоземного походження По­ повської округи найбільший відсоток ста­ новлять топоніми турецького чи, ширше, тюркського походження. Наявність порівня­ но великої кількості топонімів турецького походження в досліджуваній окрузі є резу­ льтатом багатовікової турецької експансії на цій території, а також відсутності спадкоєм­ ності в багатьох болгарських селах і потур­ чення місцевого болгарського населення. І все ж слід погодитися з авторкою рецензова­ ної книги, що, незважаючи на значний чужо­ земний вплив, топонімія Поповської округи в основному залишалася болгарською за своїм походженням, та нерозривним залишився зв’язок між старою слов’яноболгарською і новою болгарською топонімією (с. 231). До- заселення Поповської округи після звільнен­ ня Болгарії від турецького ira в 1880 р. здій­ снювалося вихідцями з різних регіонів Бол­ гарії, і це чітко відображено в топонімії наз­ ваної території. У книзі подано також список інформато­ рів з кожного з 51 населеного пункту Попов­ ської округи, від яких авторка записувала да­ ні про мікротопонімію, народні перекази про походження назв тих чи інших географічних об’єктів та ін. У списку подано ім’я, прізви­ ще та по батькові кожного інформатора, його вік, освіта. Кількість інформаторів, від яких було записано матеріал, становить понад 400 осіб. Отже, рецензована книга JI. Димитрової- Тодорової «Местните имена в Поповско», написана на великому фактичному матеріа­ лі, зібраному авторкою в 1974—1975 pp. з ви­ користанням даних податкових реєстрів, метричних книг, болгарських і турецьких ар­ хеологічних, історичних, географічних, мо­ вознавчих наукових і науково-популярних видань, а також османських документів з XV-XIX ст., різних за масштабом і призна­ ченням карт, а ще ономастичних картотек, які зберігаються в Софійському та Велико- тирнавському університетах, може бути зразком ґрунтовного збору фактичного мате­ ріалу і глибокого та сумлінного його опра­ цювання із залученням даних різних наук. Книга JI. Димитрової-Тодорової є вагомим внеском у вивчення не лише болгарської, а й загальнослов’янської топонімії. Д. БУЧКО (Тернопіль) К о н о н е н к о І . В. ПРИКМЕТНИК У СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ Видавничий центр «Київський університет», 2009.— 495 с. Монографія І. В. Кононенко «Прикметник у слов’янських мовах» присвячена типологіч­ ному вивченню прикметника в слов’янських мовах, спільних щодо походження та тісних щодо взаємних контактів, з одного боку, і від­ мінних на різних мовних рівнях,— з другого. Виявлення й аналіз закономірностей се- мантико-граматичної структури прикметни­ ків здійснено здебільшого на матеріалі ук­ раїнської, російської та польської мов, ос­ кільки саме вони є найпоширенішими в колі слов’янських мов. Водночас семантику і гра­ матику прикметникових слів розглянуто на тлі інших слов’янських мов. Наявні моногра­ фічні дослідження прикметників присвячені в основному одноаспектному аналізу особ­ ливостей однієї із слов’янських мов чи істо­ рії становлення прикметника в тій чи іншій слов’янській мові. Комплексний аналіз сло­ в’янських прикметників у зіставно-типоло- © Н. ІВАНИЦЬКА, 2009 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 87 Рецензії та анотації гічному аспекті на синхронному рівні функ­ ціонування подано в монографічному описі вперше. Дослідниця свідома того, що «зіставлен­ ня семантики та функціонування окремих класів слів у слов’янських мовах на їх син­ хронному зрізі належить до найменш поши­ рених типів досліджень». Використавши зіс- тавно-типологічний метод, І. В. Кононенко ставить мету: виявити універсальні та специ­ фічні лексико-синтаксичні властивості од­ нієї з основних частин мови — прикметника в кожній із досліджуваних мов. Показово, що засадничі основи рецензова­ ної книги ґрунтуються на сучасній лінгвістич­ ній науці з її багатоаспектними орієнтаціями на мовленнєву практику, відтворену і зафіксо­ вану в словниках, що становлять достатній ма­ теріал для об’єктивації висновків досліджува­ ної проблеми. Привабливою в рецензованій книзі є методика дослідження, що поєднує аналіз категорійних ознак прикметника однієї мови на тлі іншої та виявлення специфічних ознак слів цієї частини мови крізь призму кате­ горійних узагальнень як своєрідних «третіх членів» зіставного аналізу. Монографія складається з передмови, чо­ тирьох розділів, післямови, списку літерату­ ри, списку лексикографічних джерел. У «Пе­ редмові» коротко, проте повно з’ясовано науковий доробок у вивченні прикметника, наголошено на актуальності типологічного дослідження слів цієї частини мови на мате­ ріалі української, російської та польської мов із залученням відомостей інших сло­ в’янських мов. У першому розділі «Лексико-граматичні властивості прикметників у слов’янських мовах» розглянуто загальні категорійні озна­ ки цього класу слів, їхню лексико-семантич- ну структуру, граматичні категорії у сфері якісних та відносних прикметників. Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних учених є досить показовим чинником заглиблення ав­ тора в теорію як у загальних напрямах, так і в частковостях із будь-яких положень та ви­ сновків. У розділі відсутня беззаперечність у кваліфікації сучасних особливостей катего­ рійних виявів якісних / відносних прикмет­ ників, детально й глибоко описано категорію мовної оцінки в аксіологічних дослідженнях при порівнянні об’єктивно-суб’єктивних ставлень мовця до референта. Авторка ква­ ліфіковано проводить думку, що оцінну се­ мантику прикметника формують різні чин­ ники: семантична структура лексеми, набір та ієрархія сем лексико-семантичного варіан­ та, семантика морфем у значенні опорного іменника в межах словосполучення, як і се- мантико-синтаксичне наповнення речення загалом. Такий підхід дозволив дослідниці як роз­ в’язати поставлені в розділі завдання тео­ ретичного плану, так і на базі ознаки «ін­ тенсивність / екстенсивність» з’ясувати спе­ цифіку прикметникових формотворень у зі- ставлюваних мовах. Приділено також увагу іншим прикметниковим семам, наприклад, семі «спрямованість оцінки» та ін. У другому розділі «Прикметник у семан- тико-синтаксичній структурі речення» пода­ но типологію словосполучень із прикметни­ ками. Заслуговує на увагу конкретний аналіз окремих прикметникових назв, як і сполу­ чень «іменник + прикметник». Авторка пере­ конливо доводить, що прикметникова по- лісемічність є досить показовим чинником міжмовної кореляції на тлі загальномовних уживань та в умовах вторинних номінацій. І. В. Кононенко вдалося простежити й уза­ гальнити особливості оказіональних віднос­ них прикметників із високим ступенем кон­ денсованої пропозиції в польській мові, в якій, завдяки традиції, досягається розумін­ ня змісту без широкого контексту. В україн­ ській та російській мовах такі прикметники зазвичай потребують пояснень, конституа- тивних умов вияву значення. Третій розділ «Прикметник у семанти- ко-синтаксичній структурі слов’янського ре­ чення» присвячений аналізу прикметнико­ вих слів у складі різних компонентів форма- льно-синтаксичної структури речення. Нау­ ково обгрунтованими є думки авторки щодо облігаторності / факультативності прикмет­ ника, на розмежування чого впливають: інформативна повнота/неповнота базового субстантива, міжкомпонентні відношення в межах висловлення, порядок слів, комуніка­ тивний тип речень та зміст пропозиції. У цьому розділі кваліфіковано проведено зіс- тавний аналіз прикметників у різних пози­ ційних умовах реченнєвої структури. Четвертий розділ має назву «Прикметник у семантико-синтаксичній структурі слов’ян­ ського ускладненого речення». Аналізуючи однорідні, неоднорідні, предикативні прик­ метникові означення у слов’янському усклад­ неному реченні на тлі семантико-синтаксич- них відношень, автор переконливо доводить, що при значній спільності комунікативно-ін­ формативного й когнітивного потенціалу прикметники в різних слов’янських мовах виявляють своєрідність граматичних показ­ ників, специфічну реалізацію їхніх атрибу­ тивних і предикативних властивостей. Оригінальними в цьому розділі є виснов­ ки авторки, що стосуються семантичного й прагматичного потенціалу атрибута в умо­ вах формально-граматичної залежності. Кваліфікуючи атрибут як компонент «широ­ кого діапазону» із властивими йому ядерни­ ми й периферійними відношеннями, дослід­ 88 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 Рецензії та анотації ниця переконливо доводить можливості ат­ рибута «створювати додаткові пропозиції» й ускладнювати семантико-синтаксичну струк­ туру речення. Зміну категорійного значення атрибутив­ ності пояснено через «перерозподіл актант- но-предикатних залежностей». Доведено об- лігаторність прикметника як складника бага­ тьох типів речень у зіставлюваних мовах. Широке використання найрізноманіт­ ніших методик і прийомів лінгвістичного аналізу, що загалом ґрунтуються на синтаг­ матиці прикметників у мовленні, дало мож­ ливість І. В. Кононенко об’єктивувати вис­ новки щодо функції прикметникових слів у присудковій позиції, участі прикметників у вираженні однорідних та неоднорідних озна­ чень у структурі простого ускладненого ре­ чення, предикативних означень чи компо­ нентів речення з подвійними зв’язками (до­ сить поширених у слов’янських мовах). У розділі значну увагу приділено аналізу випадків із так званими суміщеними значен­ нями прикметників, коли на головне (типо­ ве) атрибутивне значення накладаються зна­ чення часу («Сумна повернулася додому Ма- ланка» — М. Коцюбинський); способу дії («Она вернулась незамеченной»); послідов­ ності («Я первый взял ваш чемодан» — М. Носов); причини («А мама сказалала, что она мокрая никуда не пойдет» —Б. Житков); умови («Я не можу працювати стомленим»)', допустовості («Он даже грустный улыбает­ ся»). Характерно, що саме в цьому розділі ав­ торка досить продуктивно використала ди­ хотомію «абсолютивність — релятивність» для аналізу відповідних словосполучень із прикметниками як своєрідний «третій член» зіставлення, як домінанту параметричних чинників у зіставлюваних мовах («ад’єктив- но-субстантивні словосполучення»; «ад’єк­ тивно-субстантивні прийменникові слово­ сполучення»; «ад’єктивно-адвербіальні сло­ восполучення»). Деякі висновки в розділах монографії, на наш погляд, можна було б подати в Післямо­ ві, особливо це стосується узагальнень типо­ логічних рис щодо «сходження і розходжен­ ня лексико-граматичних систем різних сло­ в’янських мов». Загалом рецензовану монографію в пози­ тивному плані відзначають такі риси: актуа­ льність проблеми, кваліфікований глибокий аналіз багатого матеріалу зіставлюваних мов; логіка і доступність викладу; вдало виб­ раний і ефективно використаний методич­ ний апарат, а звідси, що найголовніше,— науково-теоретична та практична цінність монографії. Характеристику прикметника як частини мови подано за надійною традиційною схе­ мою, яка являє собою систематизовані відо­ мості від категорійних (морфологічних) час­ тиномовних властивостей прикметникових слів до функціональних (синтаксичних) особливостей у структурі простого та ус­ кладненого речення в слов’янських мовах. У такий спосіб авторці, з одного боку, вдалося «розкласти», впорядкувати надзвичайно ба­ гатий фактичний матеріал за усталеними граматичними рубриками, без порушення канонів традиційної граматики, а з другого боку, зробити виклад матеріалу на засадах сучасної науки. У проведеному комплексному аналізі прикметників у різних слов’янських мовах І. В. Кононенко врахувала нові теоретичні засади вивчення семантики і функцій прик­ метників, створивши цілісну картину їхньо­ го слововживання, одночасно переглянувши усталені в граматичній науці положення і висновки. Позитивним, на наш погляд, є ма­ теріал, що стосується загальнокатегорійної природи прикметників як класу слів із прита­ манною їм домінантою «ознаковість», що «демонструє абстрагованість і аналітизм мислительної діяльності людини, завдяки чому ознака мислиться окремо від референта». Дослідження характеризує авторське ба­ чення аналізованих фактів крізь призму за­ пропонованої концепції. Позитивним є те, що в праці подаються варіанти інших класифіка­ ційних схем або моделей, авторські міркуван­ ня щодо їхньої наукової глибини, можливості охоплення мовленнєвих одиниць зіставлюва­ них мов, а відтак — вибір найбільш «достат­ ніх» для інтерпретації тих чи інших особли­ востей, параметрів зіставлюваних мов. У монографії, крім її загальної орієнтації на зіставний аналіз прикметників у слов’ян­ ських мовах і охоплення ним прикметнико­ вих систем цих мов, можна виділити певні фрагменти, які показують, як доцільно про­ водити зіставлення й робити відповідний науковий опис. Незважаючи на те, що в науковій моно­ графії розглянуто чимало проблемних пита­ нь сучасної лінгвістики і результати пред­ ставлено в комплексі різнорівневих науко­ вих тлумачень, її легко і цікаво читати. Усі висновки чіткі, логічно вмотивовані, пере­ конливі. Книгу з успіхом використають нау­ ковці, викладачі, студенти вищих навча­ льних закладів як У країни, так й інших країн. Н. ІВАНИЦЬКА (Вінниця) ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2009, № 6 89
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183443
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0027-2833
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-25T10:51:55Z
publishDate 2009
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
record_format dspace
spelling Іваницька, Н.
2022-03-22T17:41:58Z
2022-03-22T17:41:58Z
2009
Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах / Н. Іваницька // Мовознавство. — 2009. — № 6. — С. 87-89. — укр.
0027-2833
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183443
Рецензія на книгу: Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах. Видавничий центр «Київський університет», 2009.— 495 с.
uk
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Мовознавство
Рецензії та анотації
Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
Kononenko I. V. Adjective in the Slavonic Languages
Article
published earlier
spellingShingle Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
Іваницька, Н.
Рецензії та анотації
title Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
title_alt Kononenko I. V. Adjective in the Slavonic Languages
title_full Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
title_fullStr Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
title_full_unstemmed Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
title_short Кононенко І. В. Прикметник у слов’янських мовах
title_sort кононенко і. в. прикметник у слов’янських мовах
topic Рецензії та анотації
topic_facet Рецензії та анотації
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183443
work_keys_str_mv AT ívanicʹkan kononenkoívprikmetnikuslovânsʹkihmovah
AT ívanicʹkan kononenkoivadjectiveintheslavoniclanguages