"Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"

"Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"

У статті розглядаються три «темні місця» «Слова» («Дивь всличеть врьху древа», «Велить послушати земли незнаемі», «И тебі Тьмутораканьскнй бльвань»). Дива автор ототожнює із Солов’єм-розбійником з билинного епосу. Слово незнаемь у «Слові» означає «чужий», а Тьмутораканьскьій бльвань — це місто Тм...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2010
Main Author: Скляренко, В.Г.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2010
Series:Мовознавство
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183455
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:"Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім" / В.Г. Скляренко // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 30-40. — Бібліогр.: 82 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183455
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1834552025-02-23T18:04:12Z "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім" Dark places in «Тне Lay of Ihor’s host» Скляренко, В.Г. У статті розглядаються три «темні місця» «Слова» («Дивь всличеть врьху древа», «Велить послушати земли незнаемі», «И тебі Тьмутораканьскнй бльвань»). Дива автор ототожнює із Солов’єм-розбійником з билинного епосу. Слово незнаемь у «Слові» означає «чужий», а Тьмутораканьскьій бльвань — це місто Тмуторокань. The author discusses three dark places in «The Lay» («Дивь кпичеть врьху древа», «Велить послушати земли незнаем-fe», «И теб-fe Тьмутораканьскьш бльвань»). Не identifies Div with Nightingale the Robber of the hyliny epos. The word незнаемі as used in «The Lay» means «alien», and Тьмутораканьскьій бльвань is the town of Tmutorokan’. 2010 Article "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім" / В.Г. Скляренко // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 30-40. — Бібліогр.: 82 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183455 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розглядаються три «темні місця» «Слова» («Дивь всличеть врьху древа», «Велить послушати земли незнаемі», «И тебі Тьмутораканьскнй бльвань»). Дива автор ототожнює із Солов’єм-розбійником з билинного епосу. Слово незнаемь у «Слові» означає «чужий», а Тьмутораканьскьій бльвань — це місто Тмуторокань.
format Article
author Скляренко, В.Г.
spellingShingle Скляренко, В.Г.
"Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"
Мовознавство
author_facet Скляренко, В.Г.
author_sort Скляренко, В.Г.
title "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"
title_short "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"
title_full "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"
title_fullStr "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"
title_full_unstemmed "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім"
title_sort "темні місця" в " слові о полку ігоревім"
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2010
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183455
citation_txt "Темні місця" в " Слові о полку Ігоревім" / В.Г. Скляренко // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 30-40. — Бібліогр.: 82 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT sklârenkovg temnímíscâvslovíopolkuígorevím
AT sklârenkovg darkplacesintnelayofihorshost
first_indexed 2025-11-24T06:50:35Z
last_indexed 2025-11-24T06:50:35Z
_version_ 1849653498022461440
fulltext в . Г. СКЛЯРЕНКО «ТЕМНІ МІСЦЯ» В «СЛОВІ о ПОЛКУ ІГОРЕВІМ». 13 у статті розглядаються три «темні місця» «Слова» («Дивь всличеть врьху древа», «Велить послушати земли незнаемі», «И тебі Тьмутораканьскнй бльвань»). Дива автор ототожнює із Солов’єм-розбійником з билинного епосу. Слово незнаемь у «Слові» означає «чужий», а Тьмутораканьскьій бльвань — це місто Тмуторокань. Ключові слова: Див, міфічна істота, свист звіриний, Соловей-розбійник, своє і чуже, фраза, вираз, болван, ідол, Тмуторокань. «Дивь кличеть врьху древа». Див у пам’ятці «Слово о полку Ігоревім» (далі— «Слово») є дуже загадковою істотою, яку дослідники пояснюють по-різному. Одні з них вбачають у Диві реальну істоту, інші — міфічну. Дослідники і пере­ кладачі першої групи наіічастіше ототожнюють Дива із зловісним птахом: пу­ гачем (перші видавці «Слова», М. Ф. Грамматін, Д. І. Ьіовайськиіі )̂, одудом (Д. М. Дубенський, Д. Д. Мальсагов С. В. Шервінський )̂, совою (Я. Мала- шев). На зв’язок Дива з образом птаха вказує Б. О. Рибаков О. С. Шишков під Дивом в образі пугача розуміє опікування половецької верховної влади, яка пік­ лується про безпеку народну, а М. М. Павлов (Біцин) у Диві вбачає половецько­ го дозорця (на дереві), вісника (слово див він пов’язує з укр. дивитися «глядіти») О. К. Югов розглядає слово дивь як коротку форму від дивьій «ди­ кий», тобто «половець» Дослідники і перекладачі другої групи трактують Дива з міфологічної точки зору: язичницький Чорнобог (М. Костомаров О. М. Огоновський); злий дух пітьми (М. О. Максимович — 1859); міфічна істота (Ф. І. Буслаєв Л. О. Дмит- рієв); істота, яка зіставляється з образом Солов’я-розбійника руських билин ' ИловайскийД. И. Несколько соображений о памятнивсах Тмутраїсанской Руси и Тмутра- канском балване // Древности : Тр. Моск. археолог, о-ва.— М., 1874.— Т. 4. Вьш. 2.— С. 61. ̂ Мальсагов Д. Д. О некоторнх ненонятннх местах в «Слове о полку Игореве» 11 Изв. Чечено-Ингуш. научно-исслед. ин-та истории, яз. и лит.— Грозний, 1959.— Т. 1. Вьш. 2.— С. 132. ̂ Шервинский С. В. «Дивь» в «Слове о полку Игореве» І І «Слово о полку Игореве». Памятники литературн и искусства ХІ-ХУІІ веков.— М., 1978.— С. 139. ̂ Рибаков Б. А. Прикладное искусство Киевской Руси ІХ-ХІ веков и южнорусских кня- жеств ХІІ-ХІІІ веков І І История русского искусства.— М., 1953.— Т. 1. № 2.— С. 273-274. ̂ Бщ ин Н. Слово о полку Игореве // Рус. вестн.— М., 1874.— Т. 109. № 2.— С. 769-772, 782. ® Слово о полку Игореве/Пер., коммент.истатьиАлексеяЮгова.— М., 1970.— С. 136,231. Костомаров Н. Славянская мифология.— К., 1847.— С. 45. * Историческая христоматия церковнославянского и древнерусского язнков / Сост. ... Ф. Буслаевьім.— М., 1861.— Стб. 602. © В. Г. СКЛЯРЕНКО, 2010 ЗО 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 .«Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 13 (Ф. І. Буслаєв М. О. Мещерський ®̂); істота, яка подібна до індоіранських злих духів — девів (П. П. В’яземський, В. Ф. Міллер); лютий бог поганців (О. О. Пар- тицький); віщий птах Сімург іранської міфології, ототожнюваний із слов’ян­ ським божеством Симарглом (А. С. Петрушевич, Д. Ворт “ ); лісовик (рос. леший) (М. Ф. Сумцов В. Ф. Ржига І. Огієнко); птахоподібний гриф, гри­ фон — фантастична тварина з тулубом лева, орлиними крилами і головою орла або лева (І. І. Срезневський В. М. Перетц); міфічна істота: зловісний птах (І. О. Новиков); міфічна істота східних народів (Д. С. Лихачов); міфічна зловіс­ на птахоподібна істота (М. К. Гудзій, В. І. Стеллецький, О. О. Косоруков язичницьке божество дикого, не освоєного людиною простору — поля і лісу (пізніше — лісовик), яке типологічно можна співвіднести з Паном грецької міфології (Л. в. Соколова'®). До міфологічної точки зору дуже близьке розумін­ ня Дива як чудища без зазначення, який вигляд мало це чудище (Я. О. Пожар- ський, І. М. Снєгірьов, Є. В. Барсов). Д. І. Прозоровський вважає, що у фразі «дивь кличеть врьху древа» слово дивь )жито зі значенням «пугач», а в іншому місці («уже врьжеса дивь на землю») — зі значенням «страховище». Деякі дослідники і перекладачі сприймають Дива не як істоту (реальну чи міфічну), а як певне уособлення; н)жди, горя (О. О. Потебня), лихої долі (рос. злой судьбинн) (О. М. Веселовський ^̂ ), гордині і «похоті» (А. Ю. Чернов **). В. В. Капніст теж вважає, що Див — це не істота, а маяк для сповіщення про три­ вогу, який встановлювався на насипних горбах; можливо, маякам надавали ви­ гляду опудала пугача з тріскачками, за допомогою яких можна було передавати на велику відстань вість про тривогу Загальноприйнято, що Див допомагає половцям: своїм криком він попере­ джає їх про похід Ігоря. С. В. Шервінський вважає, що Див виступає на боці ру- сів: своїм криком він погрожує половцям Захисником руських людей сприй­ має Дива Б. О. Рибаков Оскільки Див кричав на верху дерева, то сприйняття Дива як птаха або пта­ хоподібної істоти є цілком умотивованим. Тому ми схильні погодитися з ви­ сновком Б. О. Рибакова, що «Див, котрий “кличеть врьху древа”, ... очевидно, якось пов’язаний з образом птаха» Для виявлення характерних особливостей Дива як птаха або птахоподібної істоти дуже важливим є прочитання поперед­ ̂ Буслаєв Ф. Русский богатьфский зпос // Рус. вестн.— М., 1862.—Т. 38. № 3.— С. 26. Мещерский Н. А. Из наблюдений над текстом «Слова о полісу Игореве» І І Вестн. Ленингр. ун-та.— Ленинград, 1976.— № 14. Вьіп. 3.— С. 83. ВортД. Див=8їтигу//Восточнослав. иобщееязьпсознание.— М., 1978.— С. 131-132. Сумцов Н. Ф. Культурньїе переживанрія І І Киев. старина.— К., 1890.— Т. 31.— С. 59. Ржига В. Ф. «Слово о полїсу Игореве» и древнерусское язьічество І І 81ауіа.— РгаЬа, 1933-1934.— Кос. 12. 8е§. 3 ^ .— 8. 430. Срезневский И. И. Материалн для словаря древнерусского язьпса : В З т.— М., 1893.— Т. 1.— Стб. 664. Косоруков А. Гений без имени.— М., 1986.— С. 55. Соколова Л. В. Див І І Знциклопедия «Слова о полвсу Игореве».— СПб., 1995.— Т. 2.— С. 113. Веселовский А. Новнй взгляд на Слово о полку Игореве І І Журн. М-ва нар. про- свещения.— СПб., 1877.— Ч. 192. Август.— С. 276. Чернов А. Позтическая полисемия и сфригида автора в «Слове о полку Игореве» І І Исследования «Слова о полку Игореве».— Ленинград, 1986.— С. 278. Див.: БабкинД. С. «Слово о полку Игореве» в переводе В. В. Капниста // Слово о полку Игореве : Сб. исследований и статей.— М .; Ленинград, 1950.— С. 354. ® Шервинский С. В. Зазнач, праця.— С. 140. Рибаков Б. А. Язьічество Древней Руси.— М., 1987.— С. 632. Рибаков Б. А. Прикладнеє искусство Киевской Руси ЕХ-ХІ веков и южнорусских княжеств ХІІ-ХІІІ веков.— С. 113,-11 А. I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 31 в. Г. Скляренко. ньої (перед аналізованою) фрази — «свисть зв'Ьринь вь стазби», яку ми сприй­ маємо в тісному зв’язку з аналізованою («дивь кличеть врьху древа») і вва­ жаємо, що «свисть зв'Ьринь» належить не байбакам і ховрашкам, як думають деякі дослідники (І. О. Новиков, М. В. Шарлемань, Д. С. Лихачов), а Диву (так думають М. О. Максимович— 1859, М. О. Мещерський, Л. Є. Махновець). Саме цим свистом звіриним Див кричить на верху дерева, попереджаючи полов­ ців про небезпеку. Текст двох згаданих фраз ми запропонували такий; «свисть зв'Ьринь вьста: зби(т) дивь кличеть врьху древа» («свист звіриний піднявся: зігнаний (потривожений) Див кричить на верху дерева») Таке прочитання двох фраз, пов’язаних з Дивом, дозволяє встановити характерну особливість Дива — звіриний свист, який, зрозуміло, міг належати птахоподібній істоті, але не реальному птахові. Проте страшний посвист був характерною особливістю і Солов’я-розбійника з билинного епосу (билина «Илья Муромец и Соловей-раз- бойник»: «А то свищет Соловей да по соловьему, / Ен крьічит злодей-разбойник по звериному» який, сидячи «во сьфом дубу», перекривав дорогу в Київ. Таким чином, між Дивом зі «Слова» і Солов’єм-розбійником з билинного епосу існує цілий ряд спільних особливостей, зокрема: Див кричить звіриним свистом сидить на верху дерева птахоподібна істота виступає на боці ворогів русів (на боці половців) Соловей-розбійник свистить по-солов’їному, кричить по-звіриному сидить «во сьірбм дубу» птахоподібна істота (адже називається Соловей- розбійник) ворожий Руській землі ЦІ спільні особливості (деякі з них дуже характерні) у своїй сукупності дозволяють ототожнити Дива зі «Слова» і Солов’я-розбійника з билинного епосу. Як уже зазначалося, Ф. І. Буслаєв ще 1862 р. порівняв Дива із Соло­ в’єм-розбійником руських билин: «“Слово о полку Ігоревім” знає якогось ди­ ва, котрий сидить на дереві, подібно до Солов’я-розбійника» І лише більше ніж через сто років цю ідею підхопив М. О. Мещерський: «Те, що Див кричить на вершині дерева, пов’язує його з образом билинного Солов’я-розбійника як сили, ворожої Руській землі» Назва Дме, безперечно, пов’язана з укр. дйво (рос. діал. див «диво», друс. дивь, п. (І2І\у, ч., слц. (ііу, вл. бхт, нл. іт , ст.-сл. диБ^ь, псл. *(ііуь «т. с.»), пор. тлумачення слова сірєна {сірєньі) в словнику Памви Беринди (1627 р.): «дивь морскій, до пояса стань панянскій, а далій риб-Ьй» «Уже врьжеса дивь на землю». Ця фраза не становить труднощів для пе­ рекладу («уже кинувся Див на землю»), але у зв’язку з нею виникає питання, чо­ му після поразки Ігоря Див з вершини дерева кинувся на землю? Слід зазначити. 23 Скляренко В. Г «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім».— К., 2003.— С. 16. Онежские бьшинн, записаннне А. Ф. Гильфердипгом летом 1871 года.— 4-е изд.— М .; Ленинград, 1950.— Т. 2.— С. 11. Буслаєв Ф. Зазнач, праця.— С. 26. МещерскийН. А., БурьїкинА. А. Коммептарии к тексту «Слова о полку Игореве» І І Слово о полку Игореве / Рекопструкция древперус. текста и коммепт. Н. А. Мещерского и А. А. Бурнкипа; прозаич. пер. Н. А. Мещерского.— Ленинград, 1985.— С. 449 (Б-ка позта. Большая сер.— 3-є изд.). Бєринда П. Лексіконь славєпоросскій, и ймень тлькованіє.— К., 1627.— Стб. 454 / Підгот. до вид. В. В. Німчук.— К., 1961 (стародрук, перевид. фотомех. способом). 32 Ш8Н 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 .«Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 13 що не всі дослідники дають відповідь на поставлене питання. До того ж цілиіі ряд дослідників вираз «на землю» розуміє як «на землю Руську» (М. К. Гудзііі, В. І. Стеллецькиіі, О. К. Югов, Л. В. Соколова). На думку О. К. Югова (дослідник розглядає слово дивь як збірниіі іменник, утворений від прикметника дивь «дикий», тобто «половець»), аналізована фраза означає, що дикі половці кинулися на Руську землю Л. В. Соколова вважає, що після поразки Ігоря Див, як символ половців, уторгається на Руську землю На думку В. В. Капніста (дослідник у диві вбачає маяк), фраза «уже врьжеса дивь на землю» означає, що половці, не боячись нападів русів, уже покйдали на землю свої маяки С. В. Шервінський (він переконаний, що Див виступає на боці русів) схильний думати, що «своїм падінням у момент поразки Ігоря «дивь»-одуд символізує жах і горе всієї Руської землі» Ми вважаємо, що Див, який у половців фактично виконував функцію дозорця-розвіцника (сидів на вер­ шині дерева і своїм диким свистом попереджав половців про наближення русь­ кого війська), після поразки Ігоря спустився з дерева на землю, оскільки половці вже не боялися вторгнення руського війська. «Велить послушати земли незнаем’Ь». На перший погляд здається, що в на­ веденій фразі немає нічого «темного». Проте це не так. Адже Волга, Помор’я, Посулля, Сураж, Корсунь і Тмуторокань були добре відомі русам. Чому ж тоді ця земля названа незнаною (незнаємою)? Дослідники та перекладачі «Слова о полку Ігоревім» не дають відповіді на поставлене питання. Переважна більшість з них словосполучення «земля не- знаема» перекладає як «земля незнана (незнаєма)», «земля невідома» або близь­ ко до цього, пор.: «земля незнана (рос. незнаемая)» (перші видавці «Слова», Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович— 1837, А. М. Майков, О. М. Огоновський, О. О. Партицький, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига— 1934, 1961,1. О. Новиков, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Срьомін, В. І. Стеллецький, О. К. Югов, Л. Є. Махновець), «землі незнані (рос. незнаемне)» (Д. І. Прозоров- ський), «народ-земля незнаний (рос. незнаемьій)» (А. В. Лонгінов), «країна, ще незвідана (рос. неизведанная») (Д. М. Дубенський), «далекі землі» (О. Ф. Вельт- ман), «землі далекі» (В. О. Яковлєв), «незнайома (рос. незнакомая) земля» (Я. Ма- лашев), «земля незнайома, невідома» (В. М. Перетц, В. Л. Виноградова), «Іегга іпсо§піІа (тобто «земля невідома») (П. П. В’яземський), «земля невідома (рос. неведомая)» (О. С. Орлов, Р. О. Якобсон, О. В. Творогов, М. О. Мещерський, Л. О. Дмитрієв) «невідома земля» (І. Огієнко). Лише деякі дослідники та пере­ кладачі «Слова» згадане словосполучення трактують або перекладають дещо інакше: «чужа земля» (Д. І. Іловайський М. К. Грунський), «земля чужа» (Ф. М. Головенченко ^̂ ), «земля далека», «земля втрачена» (В. В. Мавродін '̂‘). О. О. Огоновський розуміє «землю незнаему» як Половецьку землю О. О. По­ тебня висловив припущення, що «земля незнаема» є географічним терміном: так Слово о полїсу Игореве / Пер., коммент. и статьи Алексея Югова.— С. 136, 138, 23Ф-235,252-253. Соколова Л. В. Зазнач, праця.— С. 113. Див.: БабкинД. С. Зазнач, праця.— С. 354. Шервинский С. В. Зазнач, праця.— С. 140. ИловайскийД. И. Зазнач, праця.— С. 61. Головенченко Ф. М. Слово о полку Игореве : Библиографический очерк. Перевод. Поясненрія к тексту и переводу.— М., 1963.— С. 278 (Учеп. зап. Моск. пед. ин-та.— № 198). Мавродин В. В. Очерки истории Левобережной Украиньї (С древнейпшх времен до второй половиньї XIV века).— Ленинград, 1940.— С. 268. Слово о пілку Игореві : Поет, пам’ятник рус. письменності XII віку / Текст с пер. і с пояси, врідав Омелян Огоновський.— Л., 1876.— С. 46. I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 33 в. Г. Скляренко. називалася Половецька земля, дике поле Д. С. Лихачов зазначає, що «“земля незнаема” — Половецький степ» але цей вираз вживається «не як точний гео­ графічний термін, а як звичайне емоційне визначення Половецького степу» Та­ кому розумінню згаданого виразу («Половецька земля», «Половецький степ») не суперечать другий і третій випадки вживання цього слова в «Слові» («Тре- щать копіа харалужньїя вь полі незнаеміс^едуі земли Половецкьіи», «Не ваю ли храбрая дружина рикають акм тури, раненм саблями каленнми на пол'Ь не- знаемії»), але залишається неясним четвертий (останній) випадок уживання слова («На Дунай Ярославньшь глась сльппить, зегзицею незнаемь рано кьічеть»), де вже не йдеться про землю, степ або поле. Ми вважаємо, що вжите в аналізованій фразі «Слова» слово незнаемь озна­ чає «чужий». Чуже завжди протиставляється своєму. У давньоруський період своє — це те, що близьке, рідне, зроз)пміле, знане (знаєме), а тому воно найкра­ ще. Як зазначає В. В. Колесов, «чуже протягом усього давньоруського періоду залишалося незнаємим (рос. незнаемнм) і таким, що лякає (рос. пугающим)» Чужими в такому розумінні (рос. чужднми) могли бути земля, країна, місто, віра, народ, люди Про нашестя чужинців (чужоплемінних) руський літопи­ сець часто говорить: «Пришли народи неведомии» Нижче ми наводимо цілий ряд цитат з давньоруських і давньоросійських пам’яток, у яких слово незнаемь (незнаемьги) ужито, на наш погляд, у значенні «чужий» (при цьому нерідко по­ ряд з незнаемь (незнаемьги) як синонім до нього стоїть слово чужь або туждь: «Аще же и из нн іх градовь приходять чюжи и незнаемии, но то же житие держа- ще, то йдуть кь ним, яко же и кь своимь» (Й. Флавій, список XVI ст., пам’ятка XII ст.) «незнаемою страною, язикомг испаленнм, пази ходяще и боси [руські полонені], ногн имуще сбоденн терньем» (Повість временних літ, під роком 1093, список 1377 р., пам’яткаXII ст.) «придошаязмцинезнаемм, ихде добр'Ь никто же не вість, кто суть и отколе изидоша, и что язмкь ихь, и котораго племе- не суть, и что віра ихь» (Новгородський перший літопис. Синодальний список, під роком 1224, пам’ятка XIII ст.) «и гради плінени суть, и села опустЬша от язнка незнаема, от язшка немилостива» (Києво-Печерський патерик, список XV ст., пам’ятка XIII ст.) «ютіде не ктомоу же вь Фиваиду, но в тоуж(д)у и незнаемоу страноу» (Великі мінеї четьї, пам’ятка XVI ст.) «Пошель онь на чюжу страну, далну-незнаему, нашель дворь, что градь стоить» (Повість о Горі и Злочастіи, список XVIII ст., пам’ятка XVII ст.) Потебня А. А. І. Слово о полку Игореве : Текст и примеч. с доп. ю черновнх рукописей «О задонпщне». П. О&ьяснение малорусской песни XVI века.— 2-е изд.— X., 1914.— С. 28. ЛихачевД. С. Комментарий исторический и географический І І Слово о полку Иго­ реве.— М .; Ленинград, 1950.— С. 394 (сер. «Лит. памятники»). Там же. Колесов В. В. Мир человека в слове Древней Руси.— Ленинград, 1986.— С. 63. ^ Там же.— С. 64. Там же.— С. 63. Мещерский Н. А. История иудейской войньї Иосифа Флавия в древнерусском пере­ воде.— М .; Ленинград, 1958.— С. 252. Повестьвременнмхдетпо Лаврентьевской летописи 1377 г.— М .; Ленинград, 1950.— Ч. 1,— С. 147. Новгородская первая летопись старшего извода. Синодальннй список І І Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов.— М .; Ленинград, 1950.— С. 61. АбрамовичД. Києво-Печерський патерик: Вступ. Текст. Примітки.— К., 1930.— С. 93. ^ ВеликІА минеи четіи, ссобранннА. всерсоссійскимь митрополітомь Макаріемь / Изд. императ. Археограф, комиссии.— М., 1914.— Декабрь, день 31.— С. 2538. Повість о Горі и Злочастіи и как Горе-Злочастие довело молотца во иноческій чинь // Памятники старинной русской литературн, издаваемне Г. Кушелевьім-Безбородко.— СПб., 1860.— Внп. 1.— С. 3. 34 І5БМ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 .«Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 13 Отже, аналізовану фразу, на наш погляд, слід перекласти: «велить послухати землі чужій», що збігається, по суіі, з перекладами Д. І. Іловайського і М. К. Грун- ського: «дає звістку (про похід руських князів) чужими землями» (Д. І. Іловайсь- кий), «велить прислухатися чужій землі» (М. К. Грунський). Слід зазначити, що Д. М. Дубенський теж розуміє вираз земля незнаема як «чз^жина, чужа сторона (рос. чужбина)» хоча перекладає цей вираз як «країна, ще незвідана» (див. с. 33). Аналогічно слід перекласти й інші дві фрази «Слова», де вжите слово нез- наемі ї де йдеться про землю (поле): «тріщать списи харалужні в полі чужім се­ ред землі Половецької», «Чи не у вас хоробра дружина рикає яко тури, поранені шаблями гартованими на полі чужім?». Що ж до четвертої фрази «Слова», де вжите згадане слово (незнаемь), то вона потребує окремого розгляду. «На Дунай Ярославнинь глась сльїшить, зегзицею незнаемь рано кьічеть». Ця фраза потребує окремого розгляду насамперед тому, що неясно, чи епітет «незнаемь» відноситься до «глась», чи до домислюваного слова «Ярослав- на», чи до «зегзицею». Майже всі дослідники і перекладачі «Слова» відносять епітет «незнаемь» до «Ярославна» або до «зегзицею» і відповідно виправляють «незнаемь» на «незнаема» (Ф. Є. Корш, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига — 1934, 1961,0 . С. Орлов, Д. С. Лихачов, М. К. Гудзій, І. П. Єрьомін, В. І. Стеллецький, О. В. Творогов, Л. Є. Махновець, Л. О. Дмитрієв) або «незнаемою» (О. О. Пар- тицький, В. О. Яковлєв), «незнаемью» (Є. В. Барсов). При цьому пропонуються такі переклади другої частини аналізованої фрази («зегзицею незнаемь рано кьічеть»), які різняться між собою ще й тим, що під «зегзицею» розуміється то зозуля (як правило), то горлиця, то чайка: «вона, як покинута (рос. оставленная) горлиця, ранками воркує» (перші видавці «Слова»), «дивною (рос. странною) зозулею рано голосить вона» (Я. О. Пожарський), «одна, як бідолашна (рос. го- реммчная) зозуля, рано голосить (тужить) вона» (М. Ф. Грамматін), «невиди­ мою зозулею рано голосить» (Д. М. Дубенський), «рано-вранці кричить (рос. кичет) зозулею безвісною (рос. безвестной)» (О. Ф. Вельтман), «як невідома (рос. неизвестная) зозуля, вона рано кричить» (Я. Малашев), «як зозуля на са­ моті, рано кукає-ридає» (О. М. Огоновський), «Самітньою (рос. одинокою) зо­ зулею вона рано кує» (Д. І. Прозоровський), «ніби кування самітньої зозулі» (О. О. Партицький), «безпривітною (рос. бесприветной) зозулею рано кує вона» (Є. В. Барсов), «самітньою (рос. одинокою) зозулею вона рано голосить» (В. О. Яковлєв), «Зозулею-зегзицею дуже рано вона плаче» (А. В. Лонгінов), «Зозулею в чужому краї зрання плаче вона» (М. К. Грунський), «зозулею не- знаємою (рос. незнаемой) рано кує» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига — 1934, 1961), «кукушкой неузнанной рано / кукует она» (І. О. Новиков), «зозулею без­ вісною (рос. в безвестьи) рано (вона) кує» (О. С. Орлов), «зозулею безвісною (рос. безвестною) рано (вона) кує» (Д. С. Лихачов), «зозулею, самітня (рос. оди­ нокая), рано кує» (М. К. Гудзій), «чайкою невідомою (рос. неведомой) уран­ ці-рано квилить» (І. П. Єрьомін), «уранці до землі невідомої (рос. неведомой) вона зозулею кує» (Р. О. Якобсон), «самітньою (рос. одинакою) зозулею ра­ но-вранці голосить» (В. І. Стеллецький), «зозулею вранці таємно воркує» (І. Огієнко), «зегзицею незнаемой на зорях ісмчет» (О. К. Югов), «чайкою без­ вісною (рос. безвестною) рано голосить» (О. В. Творогов), «чайкою-зегзицею невідомою (рос. неведомой) рано-вранці голосить» (М. О. Мещерський), «вона, чайка незнаєма, рано квилить» (Л. Є. Махновець), «зозулею безвісною (рос. без­ вестною) рано кує» (Л. О. Дмитрієв). ^ Слово о пльку Игорев'Ь Свягьславля пістворца старого времени / Обьясн. по древ. письм. памятникам магистром Дмитрием Дубенским.— М., 1844.— С. 39. I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 35 в. Г. Скляренко. М. О. Максимович (1837 р.) вважає, що в другій частині аналізованої фрази йдеться про Ярославнин голос, а не про саму Ярославну, пор. його переклад: «Чути голос Ярославни; самітньою (рос. нустмнной) зозулею він лунає (рос. раздаетс^ зранку». На думку М. К. Грунського, «незнаемь» краще відносити до «глась» ̂ (а не до «Ярославна» чи до «зегзицею», усупереч усім дослідникам): «Ігор чує голос Ярославнин,— розмірковує дослідник,— і цей голос незнайо­ мий, чужий тому, що вона “кмчеть зегзицею”» Згодом (у 1931 р.), перекла­ даючи «Слово», М. К. Грунський )^ е інакше трактує аналізовану фразу, пор. його переклад: «(Не) списи співають на Дунаї — лунає Ярославнин голос. Зозу­ лею в чужому краї зрання плаче вона». Думка, що «незнаемь» в аналізованій фразі «Слова» слід відносити до «глась», нам видається слушною. На користь такого припущення можна навести ряд аргументів: 1. Слово «незнаемь» як означення узгоджене з іменником «глась» у роді, числі й відмінку (наз. одн. чол. р.) і тому не потребує ніяких кон’єктур, хіба що заміни кінцевого ь на ь, як пропонують деякі дослідники (М. О. Максимович — 1859, М. К. Грунський — 1928, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін). Така кон’єктура в палеографічному відношенні цілком умотивована, оскільки літери ь і ь перші видавці «Слова» часто плутали (очевидно, через подібність цих літер у рукопису «Слова»). Цього не можна сказати про літери ь (або ь) і а, а тому запропонована багатьма дослідниками кон’єктура в слові «незнаемь» — заміна кінцевого ь на а (див. на с. 35) є палеографічно недостовірною. До того ж слово «Ярославна», з яким би мало узгоджуватися означення «незнаєма», в ана­ лізованій фразі «Слова» відсутнє. 2. Словосполучення «глась незнаемь» уживається в давніх пам’ятках, пор. в Іпатіївському літописі під роком 1174: «и бш(с) м а т є ж ь великь, и стонава, и кличь рамнА, и гласЬ незнаемии, и ту б'Ь видити ломь копиинми и звук юру- жьинми» (XV ст.). 3. Ярославна кьгчеть зегзицею «кує зозулею» (пор. аналогічні російські сло­ восполучення кричать лебедем, кричать чайкой, кричать птицею), тобто вона промовляє не своїм голосом, а чужим — голосом зозулі, а тому слово незнаемь «не свій, чужий» може відноситися тільки до глась. У зв’язку зі сказаним ми пропонуємо такий переклад аналізованої фрази: «На Дунаї Ярославнин голос чути, чужий він (не її він) — зозулею рано кує». Деякі дослідники слово зегзиця перекладають як «чайка» (М. В. Шарлемань, І. П. Єрьомін, О. В. Творогов, М. О. Мещерськрш, Л. Є. Махновець), а кьгчеть — як «квилить (рос. стонет— І. П. Єрьомін)», «голосить (рос. кличет — О. В. Тво­ рогов, голосит — М. О. Мещерський)». Проте немає ніяких підстав сумніватися в тому, що зегзиця в «Слові» означає «зозуля», пор.: друс. зогзиця «зозуля», зог- зуля, зегула, жегьзуля, жегозуля, укр. діал. зегзйця, рос. діал. загдза, загбжка, жегбжка, бр. діал. зогзуля, п. §2е§2:61ка, ч. гегЬиІе, ст. гегЬиІе, діал. 2е§2и1ка, гегЬиІіса, слц. діал. гегЬиІіса «т. с.», які виводяться з псл. *2е§ь2а «зозуля» (з іє. *§Ье§и§’Ьа), *2Є§ь2Іса, *ге§ь2иГа «т. с.», споріднених з лит. §е§иге «зозуля», лтс. (І2?§и2Є, прус. §е§и8е «т. с.» Грунський М. З коментарів до Слова о полку Ігоревім І І Ювілейний збірник на пошану акад. Михайла Сергійовріча Грушевського.— К., 1928.— Т. 2.— С. 194. Там же. Слово о полку Игореве / Изд. для учащихся Николаем Тихонравовьім, проф. Моск. ун-та.— 2-е изд., испр.— М., 1868.— С. V. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей.— 2-е изд.— СПб., 1908.— Т. 2.— Стб. 576. Етимологічний словник української мови / За ред. О. С. Мельничука.— К., 1985.— Т. 2.— С. 257; ФасмерМ. Зтимологический словарь русского язьпса : В 4 т.— М.,1967.— Т. 2.— С. 91-92; Зтнмалагічнш сло)щік беларускай мовш.— Мінск, 1985.— Т. 3.— С. 356-357; 36 І5БМ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 .«Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 13 М. В. Шарлемань, будучи за професією орнітологом, першим висловив при­ пущення, що «зегзицею» в «Слові» названа чайка, яка «здавна на Україні була емблемою печалі» Аргументуючи своє припущення, учений зазначає: «Про чайку на Україні говорять, що вона “кигикає” — пор. “кьічеть” у “Слові”» Проте «кигикати» і «кикати» — це абсолютно різні слова, які об’єднує те, що вони обидва звуконаслідувального походження. Укр. кигйкати (рос. діал. ки- гйкать «кигикати», бр. кігікаць «т. с.») утворене від вигуку киги (кигйк), що від­ творює крик чайки Укр. діал. кйкати «кувати (про зозулю)» (рос. діал. ткать «кричати (про птахів)», друс. кьгкати «кричати; кувати (про зозулю)») виво­ диться від псл. *кука1;і «кувати (про зозулю)», яке виникло з *кйка1:еі «т. с.», утвореного від вигуку *кйки, що відтворює крик зозулі пор. лит. кйкй «куку», кикйогі «кувати (про зозулю)», гр. кбіасї) «куку». Автор «Слова» порівнює Ярославну із зозулею, тому що в народній поезії жінки, які горюють, побиваються за кимось, порівнюються саме із зозулею про що свідчить навіть значення дієслова кукати в деяких слов’янських мовах: рос. діал. кукать «кувати, кукати; горювати, побиватися за кимось, тужити», серб. / хорв. кукати «кувати, кукати; голосити, тужити», слн. кйкагі «кувати, ку­ кати», діал. «горювати». «И теб^ Тьмутораканьскьій бльвань». Вираз «тьмутораканьскьш бльвань» у контексті «Слова» («дивь кличєть врьху древа, велить послушати земли не- знаем'Ь, Вльз'Ь, и Поморію, и Посулію, и Сурожу, и Корсуню, и теб'Ь, Тьмутора- каньскьій бльвань») по-різному розуміється дослідниками. Переважна більшість з них вважає, що тут ідеться про якусь статую в Тмуторокані або поблизу Тмуто- рокані: про кам’яну бабу в Тмуторокані або поблизу Тмуторокані, яку вшанову­ вали половці і яка своїми розмірами привертала увагу сучасників (М. І. Надєж- дін І. П. Срьомін, К. Г. Менгес, М. О. Мещерський та О. О. Бурикін); про одну з двох колосальних статуй поблизу Тмуторокані, які Комосарія, дружина боспорського царя Перисада, спорудила в III ст. до н. е. божествам Санергу і Астарті (П. С. Савельєв О. М. Огоновський, О. О. Потебня, В. О. Яковлєв, М. К. Гудзій); про якусь статую в Тмуторокані (В. М. Перетц, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, І. Огієнко); про статую з давніх часів (А. М. Майков); про антич­ ну стат)то або язичницький ідол поблизу Тмуторокані (О. В. Творогов); про ідо­ ла якогось язичницького бога поблизу Тмуторокані (Д. С. Лихачов); можливо, про статую язичницького бога Трояна (О. О. Партицький); про стовп-статую (О. С. Орлов); про пограничний тмутороканський стовп або камінь (М. К. Гуд­ зій); про якусь статую або маяк (Л. О. Дмитрієв); про маяк зі статуєю зверху в Керченській протоці поблизу Тмуторокані (Г. Ф. Корзухіна ®'). МасНек V. Е(уто1о§іску зіоупік ^а7ука сеякеЬо.— РгаЬа, 1971.— 8. 726; Котков С. И. Еще одно древнерусское свидетельство о зегзице І І Докл. и сообщ. Ин-та язьпсознания АН СССР.— М„ 1956,— № 10.— С. 81-83. ^ Шарлемань Н. В. Из реального комментария к «Слову о полку Игореве» І І Тр. Отд. древнерус. лит.— М .; Ленинград, 1948.— Т. 6.— С. 115. Там же. Етимологічний словник української мови.— С. 428^29. Там же.— С. 431; ВетекегЕ. 81ауІ8сЬе8 еІуто1о§І8сЬе8 >¥бгіегЬисЬ.— 2. Аий.— Неі- іе1Ьег§, 1924.— Ва 1 , - 8. 676. Историческая христоматия церковнославянского и древнерусского язьїков.— Стб. 613. Надеждин Н. И. Заметка о каменньїх бабах І І Изв. императ. Археолог, о-ва.— СПб., 1859.— Т. 1. Внп. З,— Стб. 168. С\авельев'\ П. (Примечание к статье Н. И. Надеждина) // Там же.— Стб. 168. Корзухина Г Ф. Еще раз о Тмутараканском болване // Культура средневековой Руси.— Ленинград, 1974.— С. 28-29. I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 37 в. Г. Скляренко. Д. І. Іловайський висловив припущення, що слово бльвань в давньоруській мові вживалося зі значенням «морська хвиля» (пор. п. ЬаЗлуап «велика хвиля, вал», а в переносному розумінні означало «протока», і отже, словосполучення Тьмутораканьскьій бльвань, вжите в «Слові», можна перекласти «Тмуторокан- ська протока», що сліц розуміти як «Тмутороканське узбережжя» Ряд дослід­ ників сприймає слово бльвань у словосполученні Тьмутпораканьскьій бльвань як натяк на те, що половці, завоювавши місто Тмуторокань, знищили в ньому християнську віру і ввели поганську (Д. М. Дубенський), що половці ввели в Тмутороканні ідолослужіння (Я. Малашев), або розглядає це слово як назву ка­ гана (О. Ф. Вельтман) чи хана в Тмуторокані (Д. І. Прозоровський, О. К. Югов). Дехто в Тмутороканському болвані вбачає відомий Тмутороканський камінь 1068 року На думку деяких дослідників, Тьмутораканьскьій бльвань у «Слові» — це місто Тмуторокань (М. Ф. Грамматін, Ф. І. Буслаєв, Є. В. Барсов, І. О. Новиков, В. І. Стеллецький), Тмутороканська земля (О. С. Шишков). Ми теж вважаємо, що під словосполученням Тьмутораканьскьій бльвань у «Слові» слід розуміти місто Тмуторокань. Для такого розуміння є вагомі підстави: 1. Вираз Тьмутораканьскьгй бльвань стоїть поряд із словами, які є назвами територій (Волга, Помор’я, Посулля, Сурож, Корсунь), а тому він теж повинен означати територію — місто Тмуторокань або Тмутороканську землю, як вказує епітет до слова «бльвань» (^Тьмутораканьскьгй). І якщо той або інший дослідник у вираз Тьмутораканьскьгй бльвань вкладає якийсь конкретний зміст (статуя, башта, стовп тощо), він усе одно повинен визнати, що згаданий вираз у цілому означає місто Тмуторокань або Тмутороканську землю. Першим про це чітко сказав М. Ф. Грамматін: «Під Тмутороканським болваном розуміється місто Тмуторокань, яке було давно вже у володінні половців, котрі поставили там, мо­ же, якого болвана або ідола» Є. В. Барсов слово «бльвань» перекладає як «стовп», стовпом же, на його думку, називалася фортечна башта а «під іменем башти розуміється фортеця» (частина замість цілого); «отже,— робить висно­ вок дослідник,— на наш погляд. Болван Тмутороканський є те саме, що нижче згадуване в “Слові” місто Тмуторокань» Д. В. Айналов припускає, що Тмуто­ роканський болван був пограничним стовпом у вигляді ідола і разом з тим дослідник зазначає, що Тмутороканський болван «уособлює собою весь тмуто­ роканський край або ж у вужчому значенні місто Тмуторокань» 2. Зі слів Святославових бояр стає зрозумілим, що метою походу Ігоря було повернення Тмуторокані («се бо два сокола слітіста сь отня стола злата поиска- ти града Тьмутороканя, а любо испити шеломомь Дону»), а тому Див, попере­ джаючи половецькі землі і міста про Ігорів похід, ніяк не міг не попередити місто Тмуторокань. У зв’язку з цим можна не сумніватися, що вираз Тьмуторакань- скьій бльвань означає місто Тмуторокань, а не всю Тмутороканську землю. ® ИловайскийД. И. Зазнач, праця.— С. 63-64. “ Див.: там же.— С. 63. ^ [ГрамматинН. Ф.] Слово о полісу Игоревом, историческая позма, писанная в начале ХІІІвека...— М., 1823.— С. 131. Примеч. 41. Барсов Е. В. Слово о полку Игореве как художественншй памятник Киевской Руси.— М., 1889.— Т. 3.— С.21. Тамже.— С.23. Тамже. ** Айналов Д. В. Замечания к тексту Слова о полку Игореве І І Сб. статей к 40-летию учен. деятельности акад. А. С. Орлова.— Ленинград, 1934.— С. 180. ® Тамже.— С. 179. 38 Ш8N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 .«Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 13 Постає ще одне питання, вже останнє: чому місто Тмуторокань названо в «Слові» болваном, ідолом? Історично місто Тмуторокань було тісно пов’язане з Київською Руссю, зо­ крема з Чернігівським князівством. Воно управлялося чернігівськими князями. До 1078 р. Тмуторокань належала Роману Святославичу («Красному Роману»), згодом — його братові Олегу Святославичу (Олегу «Гориславичу»), дідові Іго­ ревому. У 1094 р. Тмуторокань захопили половці. Ігор, вважаючи Тмуторокань вотчиною чернігівських князів, робить відчайдушну спробу повернути місто. На наш погляд, місто Тмуторокань названо в «Слові» болваном, ідолом тому, що в XII ст. чернігівські руси перед ним (містом) схилялися, як перед ідо­ лом, його (місто), неначе ідола, глибоко шанували, за нього пожертвували Ігоре­ вим військом, тобто слово бльвань вжито в «Слові» з переносним значенням, пор. переносне значення рос. кумир, синонімічного словам болван, йдол: «об’єкт захоплення, глибокої поваги»; за В. Далем, «об’єкт безтолкової любові, сліпої прихильності» ™. Проте любов, прихильність чернігівських князів до міста Тмуторокані не була сліпою. Місто Тмуторокань — виняткове місто. Воно відіграло видатну роль у становленні Київської Русі як держави. Візантійський історик кінця X ст. Лев Диякон чітко вказує, що в русів було два місця базування флоту — батьківщина русів (свої області) під якою слід розуміти понизов’я Дніпра (Ахілловий Біг) і ІСіммерійський Боспор (Керченська протока) Цим самим Лев Диякон фактично вказує і на територію, на якій проживали руси в X ст., оскільки ця територія, безперечно, була прилеглою до місць базування флоту. Територію русів, прилеглу до понизов’їв (гирла) Дніпра, дослідники визначають як Чорно­ морську Русь а територію русів, прилеглу до Кіммерійського Боспору (на Та- манському півострові; слід зазначити, що землі на східному узбережжі Керчен­ ської протоки руси здобули, найімовірніше, в 941-944 рр. ’ )̂,— як Таманську (Тмутороканську, Азовську, Приазовську, Азовсько-Кримську, Азовсько-Тав­ рійську) Русь’® (згодом вона стала тмутороканським князівством Київської Русі). Проте, безперечно, це була та сама Русь, одна країна, яку дослідники нази­ вають Чорноморсько-Азовською або Азовсько-Чорноморською Руссю і яку слід чітко відрізняти від Київської Русі. Азовсько-Чорноморські руси заявили про себе набагато раніше, ніж новгородцями були покликані варяги-руси. Немає сумніву в тому, що Чорне море в давнину було назване Руським на честь азов­ ™ Даль В. Толковнй словарь живого великорусского язьпса.— СПб.; М., 1881.— Т. 2.— С. 217. Диакон Лев. История / Пер. М. М. Копьшенко.— М., 1988.— С. 56, 57, 68, 82. Скляренко В. Г. Русь і варяги. Історико-етимологічне дослідження.— К., 2006.— С. 27. Диакон Лев. Зазнач, праця.— С. 56, 57, 68. БагалейД. И. Русская история.— М., 1914.— Т. 1.— С. 172, 174-178. НасоновА.Н. Тмуторокань в истории Восточной Евронн X века І І Исторические записки.— М., 1940.— 6.— С. 90-91; МавродинВ.В. Образование древнерусского госу- дарства.— Ленинград, 1945.— С. 239. ЛамбинН. О Тм)п?араканской Руси І І Журн. М-ва нар. просвещения.— СПб., 1874.— Ч. 171.Январь.— С. 69-70,95;/о ;9'бмнсю/й£'. История русской церкви.— М., 1880.— Т. 1.— С. 23-24; ИловайскийД Разнскания о начале Руси.— 2-е изд.— М., 1882.— С. 54, 58, 150; Падалка Л. В. Происхождение и значение имени «Русь».— М., 1914.— С. 12; Полонская Н. К вопросу о христианстве на Руси до Владимира // Журн. М-ва нар. просвещения.— СПб., 1917.— Ч. 71. Сентябрь.— С. 51, 58, 78; Пархоменко В. А. У истоков русской государ- ственности (УІІІ-ХІ вв.)— Ленинград, 1924.— С. 51-52. БагалейД. И. Зазнач, праця.— С. 174; Падалка Л. В. Зазнач, праця.— С. 12. ИловайскийД. Разьіскания о начале Руси.— С. 33, 54, 56, 150; Трубачев О. Н. К истокам Руси (наблюдения лингвиста).— М., 1993.— С. 5. I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 39 в. Г. Скляренко. сько-чорноморських русів через їх домінування на ньому, а не на честь віддале­ них від моря київських русів. Немає сумнівну і в тому, що в морських походах на Сурож (перша чверть IX ст.), Амастриду (близько 842 р.) і Константинополь (860 р., 907 р., 911 р.) брали участь в основному азовсько-чорноморські руси Слід також зазначити, що М. О. Максимович пов’язував тмутороканських русів з виникненням запорізького козацтва: «першим початком або зерном запо­ різького козацтва були паші тмутороканці» Думка про зв’язок південних ру­ сів з козаками виникла і в О. О. Потебні: «можливо, крайні поселення Русі, як Тмуторокань, були архаїчними формами пізнішої Січі та інших козацьких об­ щин» Ми також вбачаємо в запорізьких козаках нащадків азовсько-чорпо- морських (у тому числі й тмутороканських) русів У зв’язку зі сказаним про славні сторінки історії тмутороканських русів і міста Тмуторокапі, які автору «Слова», безперечно, були відомими, стає зрозумілим, чому в XII ст. чернігів­ ські руси схилялися перед містом Тмуторокапню, як перед ідолом, глибоко ша­ нували місто Тмуторокань, неначе ідола. V. Н. 8КЬІАКЕМК0 ОАКК РЬАСЕ8 ЕЧ «ТНЕ ЬАУ ОР ІНОК’8 Н08Т». 13 ТЬе аиШог <іІ8си88Є8 Йігее іагк р1асе8 іп «ТЬе Ьау» («Дивь кличеть врьху древа», «Велить послушати земли незнаемі», «И тебі Тьмутораканьсїсьій бльвань»). Не Ідеп1ійе8 Віу \«йі №8Ьйп§а1е Йіе КоЬЬег оґЙіе Ьуііпу еро8. ТЬе \уог(і незнаемі а8 и8Є(і іп «ТЬе Ьау» теап8 «аііеп», аа(і Тьмутораканьский бльвань І8 Йіе оГТтиІогокап’. Кеу\уог(І8: Віу, туйіісаіЬеіп§, Ьевйаі шЬізІІе, №§Ьііп8а1е Йіе КоЬЬег, Йіе паїіуе аікіІЬе аііеп, рЬга8е, ехрге88Іоп, §гауеп іта§е, ісіоі, Ттиіогокап’. ™ Скляренко В. Г Зазнач, праця.— С. 29-31. Максимович М. А. Собрание сочинений.— К., 1880.— Т. 3.— С. 262. ** Потебня А. А. Зтимологачесїсие заметки : Начальние сочетания лн-, рьі-, лу- = основньш *ал, *ар І І Русск. филол. вестн.— Варшава, 1879.— Т. 1.— С. 91. Скляренко В. Г Зазнач, праця.— С. 45. 40 І5БМ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3

Similar Items