З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії)
У статті йдеться про лінгвістичну дискусію 1950 р., яка поклала край пануванню «нового вчення про мову» М. Я. Марра, і про розвиток порівняльно-історичного мовознавства в Україні в післядискусійний період....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183460 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 98-112. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183460 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1834602025-02-10T00:16:43Z З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) From the history of comparative-historical linguistics in Ukraine (Towards the 60th Anniversary of the Linguistic Discussion) Лукінова, Т.Б. У статті йдеться про лінгвістичну дискусію 1950 р., яка поклала край пануванню «нового вчення про мову» М. Я. Марра, і про розвиток порівняльно-історичного мовознавства в Україні в післядискусійний період. The article deals with the linguistic discussion of 1950, putting an end to the dominance of N. J. Marr’s «new teaching on language», as well as with the development of comparative linguistics in Ukraine in its aftermath. 2010 Article З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 98-112. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183460 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті йдеться про лінгвістичну дискусію 1950 р., яка поклала край пануванню «нового вчення про мову» М. Я. Марра, і про розвиток порівняльно-історичного мовознавства в Україні в післядискусійний період. |
| format |
Article |
| author |
Лукінова, Т.Б. |
| spellingShingle |
Лукінова, Т.Б. З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) Мовознавство |
| author_facet |
Лукінова, Т.Б. |
| author_sort |
Лукінова, Т.Б. |
| title |
З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) |
| title_short |
З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) |
| title_full |
З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) |
| title_fullStr |
З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) |
| title_full_unstemmed |
З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) |
| title_sort |
з історії порівняльно-історичних студій в україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183460 |
| citation_txt |
З історії порівняльно-історичних студій в Україні (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії) / Т.Б. Лукінова // Мовознавство. — 2010. — № 2-3. — С. 98-112. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lukínovatb zístorííporívnâlʹnoístoričnihstudíivukraínídošístdesâtiríččâlíngvístičnoídiskusíí AT lukínovatb fromthehistoryofcomparativehistoricallinguisticsinukrainetowardsthe60thanniversaryofthelinguisticdiscussion |
| first_indexed |
2025-12-02T02:28:44Z |
| last_indexed |
2025-12-02T02:28:44Z |
| _version_ |
1850361800105656320 |
| fulltext |
Т. Б. ЛУКІНОВА
З ІСТОРІЇ ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ СТУДІЙ
в УКРАЇНІ (до шістдесятиріччя лінгвістичної дискусії)
у статті йдеться про лінгвістичну дисїсусію 1950 р., яка поьшала краіі пануванню «нового
вчення про мову» М. Я. Марра, і про розвиток порівняльно-історичного мовознавства в
Україні в післядискусійний період.
К л ю ч о в і сл ова : лінгвістична дискусія, «нове вчення про мову», компаративістика,
порівняльно-історичний метод, етимологія, реконструкція, акцентологія, глотогенез,
субстрат.
Доленосні події останніх десятиліть, зміна соціально-політичних парадигм, а та
кож і природна зміна поколінь у суспільстві зумовили недостатню увагу до бага
тьох моментів ще недавньої нашої історії, не завжди адекватні підходи до них,
не завжди правильне розуміння їхнього значення для подальшого життя.
Нині важко повірити, що 60 років тому проблеми мовознавства стояли в цен
трі уваги не лише лінгвістів, а й усього багатомільйонного населення Союзу
РСР. Грузинський лінгвіст академік А. С. Чикобава писав у ті дні: «...питання
мови ніколи, за все історичне життя людини, не ставало предметом такого інте
ресу багатьох мільйонів людей»
Цим подіям передували інші, сумні, навіть трагічні. Упродовж двох десяти
літь в Україні, як і в усьому СРСР, у мовознавстві панувало так зване «нове вчен
ня про мову» М. Я. Марра. «Нове вчення» офіційно розглядалося як єдино пра
вильна, марксистська теорія в мовознавстві, і всім лінгвістам рекомендувалося
виходити в своїх дослідженнях з її постулатів. Незгода з марризмом, особливо
використання порівняльно-історичного методу, який оголошувався проявом
ворожої, буржуазної ідеології, суворо засуджувалися — аж до політичних реп
ресій. Як класові вороги були репресовані видатні компаративісти Є. Д. Поли-
ванов, Г. А. Ільїнський, О. М. Селищев.
М. Я. Марр, автор «нового вчення про мову», був відомим ученим-сходо-
знавцем (археологом, істориком культури, літературознавцем, лінгвістом) і ще з
кінця XIX от. — викладачем Петербурзького університету. У 1912 р. обраний
академіком як видатний кавказознавець, заслуги якого (у тому числі у вірменіс-
тиці) високо цінилися не тільки в Росії, а й за кордоном. На початку 20-х років
його запрошували зайняти грузинську кафедру в Кембриджі.
Нроте, хоча й поліглот, знавець багатьох західних і особливо східних мов,
Марр не отримав серйозної теоретичної лінгвістичної підготовки, не володів ме
тодом порівняльно-історичних досліджень. Для викладання на факультеті схо
дознавства, де він навчався і потім викладав сам, було характерне лише практич-
' Лит. газ.— 1950.— 14 дек.
© Т. Б. ЛУКШОВА, 2010
98 І5БМ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
не вивчення мов, воно зводилося в основному до ВМІННЯ читати и розуміти
тексти. Тому ідеї Марра про спорідненість різних мов (спочатку грузинсько-се-
мітських, потім картвельсько-семітських та ін.), як і взагалі всі його теоретичні
побудови, не були підкріплені лінгвістичними доказами.
Марр розглядав мову як надбудову над матеріальним базисом і як класову
категорію. Він визнавав лише стрибкоподібний шлях розвитку мов, що супро
воджував революційні зміни в суспільстві, при цьому стверджував, що мови че
рез численні схрещення прямують від багаточисельності до єдиної спільнолюд-
ської мови майбутнього безкласового суспільства.
Шлях схрещення оголошувався єдиним шляхом мовного розвитку, причому
вважалося, що внаслідок схрещення виникають нові мови, і кожна з них відпо
відає певній стадії суспільства. Можливість диференціації мов у минулому запе
речувалася, гіпотеза про існування прамов чомусь вважалася расистською, а по-
рівняльно-історичний метод, хоча заслуги його у вивченні історії мов і
евристичний потенціал були очевидні, таврувався як ідеологічно ворожий, бур
жуазний. Натомість для мовознавчих досліджень Марр пропонував свій так зва
ний палеонтологічний метод: вишукування в усіх словах начебто найдавніших
коренів сал, бер, йон, рош.
Марр виділив цілу окрему мовну сім’ю (на основі кавказьких мов, а потім
приєднав до них деякі інші), яку назвав яфетичною і проголосив найдавнішою,
сліди саме яфетичних мов пропонувалося відшукувати в усіх давніх і сучасних
мовах. У нього є праця, спеціально присвячена українській мові: стаття «Яфети-
ческие зори на украинском хуторе», побудована навколо начебто архаїчного ко
реня рош в укр. рохкати (про свиню).
Серед з^нів і послідовників Марра були вчені, яких його ідеї захопили своєю
новизною й оригінальністю, вони щиро намагалися опанувати «нове вчення» і
застосовувати його в своїх наукових пошуках (проте з часом чимало з них відій
шли від марризму), однак були й кар’єристи, що робили собі ім’я на гострій кри
тиці своїх колег, які залишалися на позиціях традиційного мовознавства.
Боротьба за впровадження марризму, що ототожнювався з марксизмом у мо
вознавстві, особливо загострилася в 40-і роки, у післявоєнний період, коли роз
горнувся наступ на всьому ідеологічному фронті, коли засуджувався «космопо
літизм», ідеологічно ворожими оголошувалися в науці генетика й кібернетика
(«прислужниці імперіалізму»), а в літературі й культурі — поезія А. Ахматової,
Б. Пастернака, творчість багатьох інших талановитих діячів.
Антина)^ове, сповнене суперечностей, відірване від практики (а серед прак
тичних проблем гостро стояла потреба створення писемності для багатьох без
писемних на той час народів Росії, залучення до грамотності й культури мільйо
нів людей усіх національностей) псевдомарксистське «нове вчення про мову»
гальмувало розвиток мовознавства, завело його в глухий кут. Вихід було запро
поновано в травні 1950 р. у вигляді дискусії на сторінках газети «Правда», го
ловного ідеологічного органу країни. Розпочав дискусію грузинсьісий учений
акад. А. С. Чикобава, до участі в ній запрошувалися всі лінгвісти.
Про необхідність поліпшення ситуації в мовознавстві свідчить той факт, що
після виступу А. С. Чикобави редакція «Правдм» одержала понад двісті статей.
З них було опубліковано лише 13. Сторінки газети демократично надавалися як
прихильникам, так і критикам М. Я. Марра. Сам А. С. Чикобава виступив кри-
трічно, майже повністю заперечивши всі головні тези маррівського вчення. Ще
критичнішою була стаття Б. О. Серебренникова, який наголошував, що концеп
Ш8М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 99
Т. Б. Лукінова_
ція Марра не має жодного відношення до марксизму. На захист Марра виступи
ли його найближчий учень і послідовник 1.1. Мещанінов, Ф. П. Філій, М. С. Че-
моданов; інші з^асники дискусії частково підтримували «нове вчення про
мову», критикуючи деякі його тези.
Узяв участь у дискусії й академік Л. А. Булаховський. 13 червня було надру
ковано його велику статтю «На путях материалистического язнкознания», де
вчений, незважаючи на великий ризик (адже його виступ міг бути витлумачений
як антимарксистський, з усіма наслідками, що з цього випливали), відверто вис
ловив своє критичне ставлення до марризму і гаряче виступив на захист порів
няльно-історичного методу.
Через тиждень дискусія несподівано для всіх закінчилася виступом Сталіна,
який ще більш несподівано розкритикував марризм, самого Марра назвав вуль
гаризатором марксизму, а його палеонтологічний метод оцінив як «ворожіння
на кавовій гущі».
Виступ Сталіна поклав край як дискусії, так і пануванню марризму. Наслідки
дискусії жваво обговорювалися й у наукових колах, на сесіях, конференціях, і в
широкій пресі. При цьому дався взнаки культ Сталіна: його статті з мовознав
ства було оголошено новим словом у марксизмі-ленінізмі, і на деякий час мар-
рівські догми було замінено сталінськими. Проте згодом культ особи було роз
вінчано, інші події відвернули увагу широких кіл громадськості від
лінгвістичних проблем, і розвиток мовознавства ввійшов у спокійне русло
Лінгвісти знову змогли звернутися до попередньої наукової спадщини, праць
О О. Потебні, О. О. Шахматова, інших учених, до праць своїх зарубіжних колег,
не тільки критикуючи їх за ідеалізм або теорії, далекі від марксистських. Учені
могли, нарешті, використовувати в своїх дослідженнях порівняльно-історичний
метод, який мав у вітчизняній лінгвістиці давні й міцні традиції, перервані на де
сятиліття насильницьким упровадженням «нового вчення про мову».
У Російській імперії перша наукова лінгвістична школа виникла на теренах
України, у Харкові, в першій половині XIX ст., і пов’язана з іменами 1.1. Срез-
невського та П. О. Лавровського, а далі з учнями останнього — О. О. Потебнею
й М. О. Колосовим. Вони вивчали спорідненість мов, зокрема східнослов’ян
ських, підходили до мовних явищ з історичних позицій, досліджували слов’ян
ські мови в їх еволюції, а лексику — комплексно, у широкому культурному та
історичному контексті. Для 1.1. Срезневського характерним був насамперед
історико-філологічний аналіз давніх текстів, вивчення мовних фактів в історич
ному розвиткові і в зіставленні з іншими мовами
Також спочатку в Харківському університеті, а потім у Ніжинському істори-
ко-філологічному інституті викладав видатний філолог-славіст Григорій Анд
рійович Ільїнський. Його перу належить «Праславянская грамматика» (Ніжин,
1916), праця, що зберігає своє науково-теоретичне значення й досі. Він укладав
етимологічний словник, опублікував низку статей про походження слів у сло
в’янських мовах.
Особливо глибокий слід в історії російського та українського мовознавства
залишив харків’янин О. О. Потебня, наукова спадщина якого містить фундамен-
̂ Про М. Я. Марра, його «нове вчення про мову», лінгвістичну дискусію 1950 р. і ії
наслідки див., зокрема, в кн.: АлпатовВ.М. История одного мифа : Марр и марризм.—
2-е изд., доп.— М., 2004.— 284 с.
̂ Про діяльність учених Харківської лінгвістичної школи див. у кн.: Глущенко В. А.
Принципи порівняльно-історичного дослідження в історії згкраїнського і російського мово
знавства : Харківська лінгвістична школа.— Слов’янськ, 1994.— 68 с.
100 Ш8М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
тальні дослідження історії російської, а також української мов, їхньої фонетики,
морфології, особливо синтаксису із залученням даних не тільки слов’янських, а
й інших індоєвропейських мов, з філософсько-лінгвістичним осмисленням мов
них фактів. Серед іншого О. О. Потебня опублікував чимало етимологій, ще
більше їх залишилося не опублікованими в архіві вченого. Для етимологізуван
ня особливе значення мають його ідеї щодо семантики, насамперед внутрішньої
форми слова
Для українського мовознавства, зокрема для славістики, визначальною стала
та обставина, що ці галузі в середині XX ст., у післядискусійний період очолю
вав акад. Л. А. Булаховський, який був вихований на кращих традиціях вітчиз
няної науки про мову. Він навчався в Харківському університеті на початку
XX ст., коли там ще була жива пам’ять про О. О. Потебню (не випадково згодом
за ініціативою Леоніда Арсенійовича ім’я О. О. Потебні було присвоєно керова
ному ним Інституту мовознавства), так само не випадково Л. А. Булаховський
поїхав з Харкова до Петрограда у важкому 1916 році складати магістерський іс
пит О. О. Шахматову.
Наукова діяльність Л. А. Булаховського багатогранна й багатофункціональ
на. Наукові дослідження в нього завжди йшли паралельно з викладанням різних
мовних курсів в університетах — Пермському і Томському (1917-1921 рр.).
Харківському (1921-1941 рр.) та Київському (1944—1960 рр.); під час війни, в
евакуації він викладав також у Московському університеті (1943 р.). Курси були
різні — загальне мовознавство, сучасна російська та українська мови, їхня істо
рія, історія літературних мов. Людина сильної творчої думки, Л. А. Булахов
ський готував їх як оригінальні, із залученням нового великого матеріалу. Вони
містили цікаві спостереження та ідеї і з часом були реалізовані автором також у
вигляді монографій, серій статей тощо.
Проте для Булаховського-дослідника найбільш характерна порівняльно-іс-
торична проблематика. Саме їй присвячено його численні акцентологічні роз
відки (вони становлять два томи «Вибраних праць») та праці з порівняльно-істо-
ричної лексикології. І саме за них його гостро критикували і на початку 30-х
років і далі, і наприкінці 40-х; статті не приймалися до друку, а, наприклад, стат
тю, підготовлену для збірника «Памяти Л. В. Щербм» (М., 1946), редакція по
вернула авторові на стадії верстки. Учений чудом не потрапив під репресії, але,
як свідчить його стаття, надрукована на сторінках «Правдн» в ході дискусії, за
лишався вірним своїм поглядам.
У 50-і роки Л. А. Булаховський був найвидатнішим славістом-компаративіс-
том не тільки в Україні, ай в усьому СРСР, і тому при обговоренні в Москві піс
ля дискусії перспектив і планів подальшої роботи в галузі мовознавства саме на
нього було покладено створення таких важливих праць, як порівняльна грамати
ка слов’янських мов та етимологічний словник.
Ці фундаментальні праці могли бути тільки колективними, отже, необхідно
було готувати відповідні кадри. Колись, на початку своєї викладацької кар’єри,
Леонід Арсенійович серед іншого читав курс порівняльної граматики слов’ян
ських мов. У 1921 р. в Томському університеті було навіть надруковано (на ро
тапринті) посібник до цього курсу; читав учений цей складний курс і харків
ським студентам (між собою вони називали його «булахівщина» і відвідували
неохоче, на лекціях бувало лише по 2-3 слухачі, хоча на інші лекції Леоніда
̂ З великої літератури про О. О. Потебню див., напр.: Булаховский Л. А. Александр Афа-
насьевич Потебня (к шестидесятрметию со дня смерти).— К., 1952.— 45 с.
І55М 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 101
Т. Б. Лукінова_
Арсенійовича, зокрема із загального мовознавства, приходили студенти з не-
філологічних факультетів).
У 50-і роки в ЬСиївському університеті Л. А. Булаховський читав історію
чеської мови з елементами порівняльної фонетики і граматики. Був і інший
шлях підготовки компаративістів. Наприклад, О. С. Мельничук, студентське
життя якого закінчилося ще 1947 р., самотужки читав і конспектував праці кла
сиків славістів-комнаративістів Ф. Міклошича, В. Вондрака та ін., вивчав сло
в’янські й неслов’янські мови.
На кінець 50-х років сформувалася група молодих славістів, які й приступи
ли до написання проспекту «Вступу до порівняльно-історичного вивчення сло
в’янських мов»,— так було вирішено назвати порівняльну граматику. Однак
1961 р. Л. А. Булаховський пішов з життя, і українську компаративістику очо
лив тоді ш:е молодий кандидат наук О. С. Мельничук.
Незабаром «Вступ» було закінчено (вийшов друком 1966 р.). Це була ґрун
товна праця, в якій послідовно й системно викладалася історія фонетики, грама
тики (у тому числі й синтаксису), словотвору та лексики слов’янських мов від
ранньопраслов’янської доби до сучасного стану. Автори намагалися макси
мально використати досягнення порівняльно-історичного вивчення слов'ян
ських мов попередніми дослідниками (як вітчизняними, так і зарубіжними) й са
мі досліджували мовні факти, зокрема українські. Цілком оригінальним був
написаний О. С. Мельничуком розділ «Синтаксис».
Коли після дискусії 1950 р. обговорювали достоїнства й недоліки реабіліто
ваного порівняльно-історичного методу, зазначалося, що він, заснований на
врахуванні звукових відповідностей і законів, не може застосовуватися для вив
чення синтаксичних явищ. Однак О. С. Мельничук і теоретично обґрунтував до
цільність використання порівняльно-історичного методу в дослідженні синтак
сису (особливо поєднавши його з методом внутрішньої реконструкції), і на
практиці довів це спробою реконструювати навіть для індоєвропейської прамо
ви і структурні типи речень, і синтаксичну структуру речення як такого, і засоби
вираження синтаксичних відношень. У розширеному вигляді О. С. Мельничук
видав цей розділ окремою книжкою («Розвиток структури слов’янського речен
ня».— К., 1966), його ж перед тим поклав в основу докторської дисертації (за
хистив у 1964 р.).
Відьфивається «Вступ» розділом «Загальні питання порівняльно-історично-
го вивчення слов’янських мов», який знайомить читачів із слов’янськими мова
ми, їх поширенням, писемністю, деякими особливостями, спорідненістю між
собою і з іншими індоєвропейськими, зокрема балтійськими мовами. Спеціаль
ний підрозділ розповідає про порівняльно-історичне вивчення слов’янських
мов і його значення для відтворення найдавніших рис мови і глибшого розумін
ня мовних процесів.
На «Вступ» покладалися значні надії в плані піднесення рівня викладання
мовних дисциплін у вищих навчальних закладах. Очевидно, він відіграв і про
довжує відіфавати свою позитивну роль, але досвід показує, що викладачі вико
ристовують його в своїй роботі менше, ніж він на те заслуговує.
Після закінчення написання «Вступу» в основному той самий колектив, що
вже набув певного досвіду в галузі компаративістики, приступив до створення
«Етимологічного словника української мови». Безпосередньому укладанню пе
редувала значна підготовка; вироблення принципів укладання та інструкції для
укладачів, обговорення реєстру всього словника, створення допоміжних карто
тек (бібліографічної, ботанічної, антропонімів) і т. ін.
102 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
ІЗ самого початку О. С. Мельничук орієнтувався на якнайповніший реєстр:
при його обговоренні використовувалися матеріали 22 словників, перекладних
та діалектних; згодом їх список поповнювався новими надходженнями.
Завдяки чіткій організації роботи укладання словника було завершене вже в
70-і роки, однак його редагування й надрукування розтяглося на кілька десяти
літь. Перший том ЕСУМ було надруковано 1982 р., за ним вийшли другий
(1985 р.) і третій (1989 р.) томи, але далі переданий до видавництва четвертий
том пролежав там понад десять років і побачив світ лише в новому тисячолітті
(у 2003 р.).
Незважаючи на перерву в надрукуванні, О. С. Мельничук продовжував ре
дагувати словник— він був його відповідальним редактором (інші члени редко
легії виконували допоміжну роль — готували матеріали до редагування, оста
точну ж їх обробку Олександр Савич проводив сам). За четвертим томом було
відредаговано п’ятий і частково шостий томи, але надрукованими їх (як і четвер
тий) О. С. Мельничук уже не побачив: 1997 р. його не стало.
Незабаром шостий том (літери У — Я) вийде з друку; сьомий том семитом
ного видання міститиме індекси всіх мов (близько 300), використовуваних укла
дачами при етимологізуванні.
Оскільки надрукування «Етимологічного словника української мови» на
ближається до завершення, уже можна дати йому попередню характеристику.
Насамперед на сьогодні ЕСУМ є найповнішим зібранням української лексики,
до того ж певним чином систематизованої й опрацьованої. У систематизації
мовного матеріалу використано гніздовий піцхід. Це стосується передусім по
хідних від кореня чи основи реєстрового слова: щоб не етимологізувати кожне
слово, наявне в мові, етимологія в ЕСУМ подається лише до одного з етимоло
гічно споріднених слів. Воно й виділене як реєстрове. Як правило, це найпоши
реніше або найменш обтяжене словотвірними формантами ім’я або дієслово.
Усі похідні від нього подаються під реєстром. Таке етимологічно-словотвірне
гніздо може складатися з кількох десятків, а іноді й сотень споріднених лексем
(див., наприклад, дієслова брати, гнати, дати, жити, мйти, робйти, стати,
сіяти, шешішзірід,ріг,рука, сіль, прикметники білий, молодий і багато інших).
Якщо форма або семантика певного похідного потребує пояснень, комента
рів, воно виділяється як реєстрове, але глибока етимологія при ньому не по
дається: ремаркою див. або Див. ще читач словника відсилається до основного
реєстрового слова: кбхля — див. хохля,рувати — див. рути; відро... — Див. ще
вода-, гіркий ... Див. ще горіти. Етимологічно споріднені слова, особливо при
віддаленій або непевній спорідненості, може об’єднувати і ремарка Пар.: ко
рити ... — Пор. кара', спйця ... — Пор. стебло.
Такі ж відсилання є і при запозиченнях. Тут вони можуть свідчити про спо
рідненість коренів у запозичених словах зі слов’янськими (як, наприклад, у та
ких випадках: айсберг... Див. ще берег', гіпноз ... — Див. ще сон, спати) або про
спорідненість слів, запозичених в українську мову з різних джерел (мов): ак
тор... — Див. ще агент, карта ... — Пор. хартія, чартизм. І при питомих
українських (слов’янського походження) словах, і при запозиченнях відсилання
можуть бути численними: сидіти ... — Пор. садйти, сажа, сало, село, сусід',
спеція... — Див. ще аспект. — Пор. конспект, перспектива, проспект,респект,
спектр, спекуляція, спец, спецйфіка. У всіх випадках ремарки об’єднують в одне
гніздо етимологічно споріднені утворення.
І88Н 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 103
Т. Б. Лукінова_
В ЕСУМ не тільки зафіксовано в реєстрі й під реєстром, а й уперше нроети-
мологізовано велику кількість українських, зокрема діалектних, слів і тим са
мим їх уведено в обіг при подальшому етимологізуванні слов’янської лексики.
Для запозичень зі споріднених і неспоріднених мов зазначається джерело за
позичення й нерідко етимологізується слово в мові-джерелі, і тоді зрозуміліши-
ми стають його зв’язки зі спорідненими слов’янськими й неслов’янськими коре
нями, виявляються зворотні запозичення, тобто слова, що були запозичені
колись з української чи іншої слов’янської сусідньою мовою, а потім знову по
вернулися в українську вже в новій формі: укр. діал. цймбор «товариш, приятель»
запозичене з угорської мови, де виявляється слов’янським за походженням:
з давнього идргд^ь < иьргд§ь; укр. діал. сусуяк «кукурудзосховище» походить
з молд. сьісьіяк (сзсяк, рум. ш їіак «т. с.», запозиченого з укр. сусік «засік» або
болг. сьсек «амбар»).
«Етимологічний словник української мови» відбиває сучасний стан етимо
логічного дослідження слов’янської лексики, у ньому враховані досягнення
компаративістів у реконструкції давніх праформ ̂ і матеріали етимологічних
словників окремих слов’янських мов — російської білоруської польської *,
чеської верхньолужицької (нижньолужицькоі") болгарської сербської
словенської Використовувалися також варті уваги етимологічні гіпотези,
запропоновані в журнальних статтях та монографіях різних періодів. Етимо
логізування запозичень потребувало широкого використання етимологічних
словників відповідних мов — латинської, давньогрецької, германських, фран
цузької, угорської тощо.
На жаль, далеко не всі слова в ЕСУМ проетимологізовані. Чимало з них ма
ють визначення «неясне». Отже, залишається великий простір для їхнього ети
мологічного опрацювання, а також для уточнення й удосконалення багатьох іс
нуючих етимологій. Адже кожна етимологія — то гіпотеза, більш або менш
прийнятна, але гіпотеза. З поглибленням наших знань про мовні процеси, фор
мальну структуру й семантику слова існуючі гіпотези уточнюватимуться. Вели
чезний мовний матеріал, що міститься в ЕСУМ, може бути використаний і для
подальшої поглибленої систематизації за різними критеріями й принципами, у
̂ Насамперед у працях: Зтимологріческий словарь славянсісих язьїков: Праслав. лекс.
фонд / Под ред. О. Н. Трубачева.— М., 1974-2009.— Вьш. 1-33 та 81о\упік рга8Іо\«ап8кі /
Оргас. р г2 Є 7 7Є 8р61 7ак1а<іи 8Іо\уіапо2па\У8І\^а РАК род гед. Рг. 81аткіе§о.— ^гос1а>у ; \¥аг-
82а^уа ; Кгакбш ; Осіапзк, 1974-2009.— Т. 1-7.
̂ ГоряевН. В. Сравнительньш зтимологический словарь русского язьїка.— Тифлис,
1896.— 451 + ХЬ + ЬХП с.; Преображенский А. Г. Зтимологический словарь русского язьїка.—
М., 1959.— Т. 1-2; Фасмер М. Зтимологический словарь русского язьїка / Пер. с нем. и доп.
О. Н. Трубачева.— М., 1964-1973.— Т. 1 ^ .
’ Зтаїмалагічньї слоунік беларускай мовн.— Мінск, 1978-2005.— Т. 1-10.
® ВгйскпегА. 81о\упіке1уто1о§іс2пу]§2укароІ8кіе§о.— Кгакбш, 1927.— 805 Зістикі Р.
81о\упік еІуто1о§іс2пу ]§2ука роІ8кіе§о.— Кгак6\у, 1952-1978.— Т. 1-5.
® НоІиЬХ, КореспуР. Е(уто1о§іску 8Іоупік ]а2ука се8кеЬо.— РгаЬа, 1952.— 575 8.; Но-
ІиЬ X, Ьуег 8. 8ішспу еіутоіо^іску 8Іоупік^а2ука сезкеЬо.— 2-е уусі.— РгаЬа, 1978.— 525 8.;
Маскек V. Е1уто1о§іску зіоупік ̂ а2ука севкеЬо.— РгаЬа, 1968.— 864 8.
8сНшіег-§т/с Н. НІ8ІогІ8сЬ-е(уто1о§І8сЬе8 \\^бгіегЬисЬ йег оЬег- ипі п іе ( іе г 8 0 г Ь І8 с 1 іе п
8ргасЬе.— ВаиІ7еп, 1978-1989.— В і 1-24.
Младенов С. Етимологически и правописен речник на бьлгарския книжовен език.—
София [1941].— 704 с . ; Бьлгарски етимологичен речник.— София, 1971-2002.— Т. 1-6.
8кокР. Еііто1о§у8кі д’еспік ЬгуаІ8ко§а Ш 8ф8ко§а ^е2Іка.— 2а§геЬ, 1971-1973.—
Кіц. 1-3.
Вегіа]Р. Еіутоіовкі 8Іоуаг 8Іоуеп8ке§а]е2Іка.— ЦиЬУапа, 1976-2005.— Кіг). 1-4.
104 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
тому числі й у плані виділення гнізд різного рівня етимологічно споріднених
слів, що також сприятиме удосконаленню багатьох етимологій.
Опрацювання етимологічних статей підвело вчених до думки про необхід
ність мати «Етимологічний словник суфіксів української мови». Нині такий
словник уперше в історії славістики укладений і готується до друку.
Акад. Л. А. Булаховський колись висловив думку, що порівняльно-історич
ний метод належить до тих дослідницьких інструментів, які загострюються й
шліфуються в процесі їхнього використання, о. С. Мельничук уже продемон
стрував справедливість цієї думки своїм порівняльно-історичним дослідженням
слов’янського синтаксису. Він же чимало зробив для утвердження гніздового
підходу у вивченні слов’янської лексики: його праці, присвячені кореням *ке8- і
*иеі-, є у вітчизняному мовознавстві одними з перших у цьому плані
Багаторічне заглиблення О. С. Мельничука в етимологізування, у лексику й
словотвір, у семантичні переходи й фонетичні процеси, у динаміку мовного роз
витку дали вченому можливість побачити спільні риси не тільки в споріднених
мовах, а й у тих, які досі розглядалися як належні до інших сімей, і на цій підста
ві обґрунтувати концепцію спорідненості всіх мов світу Відкритий дослідни
ком шлях є перспективним, при подальших дослідженнях у цій галузі він може
привести до нових здобутків порівняльно-історичного мовознавства.
у ті самі 60-і роки, коли було написано «Вступ до порівняльно-історичного
вивчення слов’янських мов» і розпочато укладання «Етимологічного словника
української мови», в Україні з’явилися компаративісти, здатні виконувати
порівняльно-історичні дослідження також в інших галузях, зокрема в акценто
логії. Свою першу велику працю «Історія акцентуації іменників а-основ україн
ської мови» написав і в 1967 році захистив як кандидатську дисертацію молодий
дослідник В. Г. Скляренко. Надалі все його творче життя присвячене дослід
женням, головним чином, історії українського наголосу, проблемам праслов’ян
ської та балто-слов’янської акцентології. Віталій Григорович не тільки доскона
ло засвоїв методи дослідження давнього й сучасного наголосу, розроблені його
попередниками, насамперед Л. А. Булаховським, І. Огієнком, 3. М. Веселов-
ською, а й удосконалив їх.
Перша фундаментальна монографія В. Г. Скляренка «Праслов’янська ак
центологія» (К., 1998) присвячена реконструкції пізньопраслов’янської акцент
ної системи, в якій наголос був тісно пов’язаний з інтонацією слова. Однаково
схильний як до аналізу, так і до синтезу й особливо до системного, детального й
всеохоплюючого аналізу мовного матеріалу, Віталій Григорович викладає в цій
праці свій погляд на систему давніх акцентних відношень, на походження й роз
виток праслов’янських інтонацій та акцентних парадигм. Оскільки ці складні
відношення не залишалися незмінними, вони розглядаються автором у дина
міці. Особливу увагу приділено природі балто-слов’янських та праслов’янських
інтонацій, адже саме з ними великою мірою пов’язані акцентологічні процеси та
явища праслов’янської доби. Запропонована акад. В. Г. Скляренком теорія є
оригінальною, відмінною від тих, що пропонувалися його попередниками й су
часними дослідниками (Л. А. Булаховським, В. А. Дибо, В. В. Колесовим та ін.).
Корень *ке8- и его разноввдности в лексике славянских и других индоевропейских
язьпсов // Зтимология. 1966.— М., 1968.— С. 194-240; Зтимологическое гнездо с корнем *иеі-
в славянских и других индоевропейских язьїках : Докл. на VII Междунар. сьезде славистов
(Загреб ; Любляна, 1978).— К., 1978,— 16 с.
^ Див.: Мельничук А. С. О всеобщем родстве язьїков мира І І Вопр. язьїкознания.—
1991.— № 2,— С. 27^2; № 3.— С. 46-65.
IБ8N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 105
Т. Б. Лукінова_
Природним продовженням першої фундаментальної монографії стала дру
га — «Історія українського наголосу: Іменник» (К., 2006), у якій автор просте
жив лінії розвитку праслов’янської акцентної системи в наступні історичні епо
хи — уже на українському ґрунті. Дослідження побудоване за матеріалами
українських аБСцентованих пам’яток, старих і нових словників, у тому числі й
діалектних, творів художньої літератури, зокрема поетичних, де ритм підказує
наголоси. В. Г. Скляренко виділяє кілька провідних тенденцій розвитку україн
ського наголосу і серед них — тенденцію до акцентного протиставлення форм
однини і множини, тенденцію вирівняння, уодноманітнення наголосу в різних
відмінках того самого числа тощо. Обидві праці зробили ім’я В. Г. Скляренка
добре відомим у колі славістів-компаративістів, насамперед акцентологів.
Робота укладача (перу В. Г. Скляренка належить понад 2,5 тисячі етимоло
гічних статей), а потім редактора «Етимологічного словника української мови»
сприяла розкриттю таланту вченого як етимолога. Дослідника приваблюють
слова, особливо складні для етимологізування, щодо походження яких вислов
лювалися різні гіпотези. Детально розібравши й розкритикувавши існуючі вер
сії, В. Г. Скляренко пропонує свою, більш прийнятну й обґрунтовану. Зокрема,
сказав своє вагоме слово В. Г. Скляренко в давній дискусії щодо історії назв
Русь і варяги. Цій проблемі, яка здавна привертає увагу дослідників, присвячена
його монографія «Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження» (К., 2006).
Уважно розглянувши всі докази на користь існуючих теорій, у тому числі й
скандинавської (норманської), учений викладає свою концепцію виникнення
цих назв, заперечуючи їх скандинавське походження й обґрунтовуючи зв’язок із
середовищем прибалтійських слов’ян, де виділяються кельтські елементи.
Близькою до етимологізування є інтерпретація так званих «темних місць» у
славетній пам’ятці «Слово о полку Ігоревім». Знову дослідник береться за ви
рішення завдань, які давно стоять у центрі наукових пошуків, мають велику
літературу, але й досі залишаються без надійних рішень. Він розглядає 41 «тем
не місце» і кожне з них прочитує й витлумачує по-новому і, як завжди, перекон
ливо. Очевидно, досвід етимолога відіграв при цьому не останню роль (пор. ко
ментарі до фрагментів <фастЬкашется мьіслію по древу», «свисть звіринь вь
стазби» та ін.).
Низку статей В. Г. Скляренка під назвою «Етимологічні розвідки» (вийшло
друком 9 статей) присвячено етимологіям цілого ряду неясних слів (зубр, коро
вай, краса, лагода, лад, ласиця, ластівка, настіж, невіста, омела, павук, пазуха,
пазур, рай, стегно, чоловік та ін.).
У 2003 р. В. Г. Скляренка, який став на чолі української компаративістики,
обрано академіком НАН України. Нині він, продовжуючи так само фундамента
льно й системно опрацьов)^ати історію наголошення дієслівних форм в україн
ській мові, як це раніше він зробив з іменниковими, керує роботою цілої випле-
каної ним школи акцентологів, де досліджуються закономірності й особливості
наголошення різних частин мови в сучасній мові та окремі фрагменти історії ук
раїнської акцентної системи
Визначний внесок у порівняльно-історичне вивчення української лексики
зробив Григорій Петрович Півторак, насамперед як співавтор і співредактор
Див., наприклад: Винницький В. М. УЕфаїнська акцентна система : Становлення, роз
виток: Дис. ...д-рафілол. наук.— Л., 2002.— 578 с.; Задорожний В. Б. Історія наголошування
похідних прикметників української мови : Дис. ... канд. філол. назгк.— К., 1991.— 241 с.;
Гальчук І. Ю. Історія акцентуації суфіксальних іменників чоловічого роду в українській мові:
Дис.... канд. філол. наук.— К., 1999.— 178 с.
106 І5БМ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
«Етимологічного словника української мови». До групи укладачів ЕСУМ він
входив із самого початку її формування і є співавтором маііже всіх томів словни
ка. Його внесок у розроблення етимології! становить близько 3,5 тисяч. Почи
наючи з 4-го тому, Григорій Петрович — член редакційної колегії; особливо
складною й відповідальною є ця роль у 6-му томі, де він також і співавтор.
Для стилю Г. П. Півторака як етимолога, так само, як і для дослідника в усіх
інших галузях, характерні максимальна увага до якнайширшого діапазону мов
ного матеріалу, зважений і відповідальний підхід до нього, детальний, високо-
компетентний його аналіз і всебічно обґрунтовані висновки.
З розповідями про походження та історію слів калина хор, хорей, хорео
графія верста, в е р с т в а та ін., а також власних імен людей (Анастасія, Ана
толій, Архип ^,Харитон,Харитина, Флорентій, Фрол та ін.) учений виступав
на сторінках видань «Рідне слово» та «Культура слова». Розповіді про антропо-
німи утворили згодом цілий розділ «З історії власних імен» у виданні: «Культу
ра української мови: Довідник» (К., 1990).
Цікавою і потрібного як для українського, так і для білоруського та росій
ського мовознавства є монографія Г. П. Півторака «Морфологія інфінітива в
східнослов’янських мовах (Порівняльно-історичний нарис)» (К., 1974). Автор
простежує історію цієї колись іменної, але вже віддавна дієслівної форми за пи
семними пам’ятками, народними говорами та сучасними художніми творами
всіх трьох мов, виявляє як стародавні, так і новіші її риси.
Проте головним полем діяльності вченого стала вкрай актуальна наприкінці
XX століття проблематика етно- та глотогенезу східних слов’ян. До неї
Г. П. Півторак був готовий як ніхто інший: його фахом за студентською підго
товкою була не тільки філологія, а й історія та археологія, а за аспірантською —
білоруська мова, яку він досконало вивчив за два роки перебування в Мінську й
захистивши там написану білоруською мовою кандидатську дисертацію.
Східнослов’янський глотогенез традиційно був сферою наукових інтересів
російських дослідників, у XX ст. — насамперед Ф. П. Філіна, Г. О. Хабургаєва
та ін., які оперували, головно, матеріалами російської, менше використовуючи
дані інших східнослов’янських мов.
Широко залучені Г. П. Півтораком діалектні й історичні матеріали україн
ської та білоруської мов у його фундаментальному дослідженні «Формування і
діалектна диференціація східнослов’янського етномовного ареалу до XIII ст.
(історико-фонетичний нарис)» (у 1989 р. захищеному як докторська дисерта
ція), доповнені даними історії, археології, антропології, а також етнографії та
фольклористики, підвели його до нових висновків. Дослідження давніх станів та
процесів, пов’язаних з проблемами діалектного членування праслов’янської мо
ви пізнього періоду, розселенням і взаєминами деревлян, полян, інших східно
слов’янських племен ґрунтувалося на реконструкціях давніх фонетичних рухів і
перетворень. Учений викладає свою концепцію формування трьох східносло
в’янських народів, причин, хронології й територіального поширення процесів,
які розмежували колишні племена й пізніші угруповання. Як показало до-
До етимології слова калина 11 Мовознавство.— 1967.— № 4.— С. 83-85.
З історії слів хор, хорей, хореографія 11 Рідне слово.— 1974.— Вин. 9.— С. 48-53.
З історії слів верста, верства II Культура слова.— 1979.— Вип. 16.— С. 41-44.
З історії власних імен людей: Анастасія, Анатолій, Архип / /Там же.— 1980.—
Вип. 18,— С. 51-53.
З історії власних імен людей: Харитон, Харитина, Флорентій, Фрол / /Там же.—
1981.— Вип. 20.— С. 84-85.
I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 107
Т. Б. Лукінова_
слідження, ізоглоси окремих фонетичних рис нерідко збігаються з територією
розселення певних племінних союзів.
Багаторічні глибокі дослідження в галузі давньої й найдавнішої історії схід
них слов’ян озброїли Г. П. Півторака для написання двох дуже важливих для на
шого сз^асного життя монографій: «Українці: звідки ми і наша мова» (К., 1993) і
«Походження з^аїнців, росіян, білорусів та їхніх мов; Міфи й правда про трьох
братів слов’янських зі спільної колиски» (К., 2001; 2-е вид. К., 2004). Ці праці да
ли громадянам незалежної України правдиву інформацію про обставини й час
походження українського народу та української мови. Нині, коли з’являються
численні фантастичні, псевдонаукові й псевдопатріотичні «теорії» про історію
українського етносу, ця науково обґрунтована інформація є вкрай важливою.
Невтомного дослідника рідної української мови в її давніх і новітніх ку
льтурних зв’язках з білоруською і російською Г. П. Півторака у 1997 р. було об
рано членом-кореспондентом, а в 2009 р. — академіком ПАН України. Нині він
продовжує свою плідну діяльність як учений, викладач, культурний і громад
ський діяч.
О. Б. Ткаченко, як і О. С. Мельничук, опанував теорію й практику компара
тивістики в основному самотужки, і для нього етимологізування стало рідною
стихією ще до того, як розпочалося укладання «Етимологічного словника ук
раїнської мови». Наприкінці 50-х років він друкував статті про походження назв
деяких населених пунктів {Зборів, Тернопіль, Осташівці), антропонімів {Кли-
мент, Мирон та ін.), апелятивів {ковдра, кучугура та ін.) вудка, бентежити,
картати та ін. Цікавило його й походження назви Русь
Орест Борисович є одним зі співавторів «Вступу до порівняльно-історичного
вивчення слов’янських мов», де йому в розділі «Словотвір» належить підрозділ
«Дієслово». Тут розглядаються основні особливості праслов’янського дієслів
ного словотвору порівняно з індоєвропейським і система дієслівного словотво
ру праслов’янського періоду (нетематичні, тематичні та кореневі основи, осно
ви різних дієслівних форм, префіксація, видоутворення тощо), видозміни та
взаємодія різних дієслівних основ упродовж тривалого часу, основні тенденції
розвитку дієслівного словотвору в окремих слов’янських мовах.
в «Етимологічному словнику української мови» О. Б. Ткаченко не тільки
співавтор, а й член редакційної колегії усіх шести томів. Крім етимологічних
розробок, належних йому в кожному томі за попереднім розподілом матеріалу,
він є автором ще багатьох етимологій, запропонованих ним у процесі редагуван
ня як кращі версії порівняно з авторськими.
Хоча за університетською освітою Орест Борисович є україністом, аспірант
ську підготовку він проходив у акад. Л. А. Булаховського як славіст (полоніст).
Прагнення максимально розширити коло досліджуваних мов характерне для
всього творчого шляху вченого. Крім слов’янських мов, до кола його інтересів
належать також мови германські, романські, балтійські, гебрайська та їдиш.
Етимологія деяких слів (Зборів, Тернопіль, Осташівці, Климент, Мирон, Прокіп,
Федір, Лариса, Текля, ковдра, кучугура,ровер, піклування) // Укр. мова в шк.— 1958.— № 4.—
С. 72-74.
Етимологія слів (вудка, бентежити, картати, лещата, потурати, примха) II Там
же.— 1959.— № 2.— С. 65-67.
Про походження назви Русь / /Там же.— 1959.— № 6.— С. 64-66. До цієї назви
О. Б. Ткаченко повернувся й пізніше в статті : Кілька міркзгвань стосовно назви Русь і ії
початкового застосування // Мови європейського культурного ареалу : Розвиток і взаємодія
(Пам’яті проф. Ю. О. Жлуктенка).— К., 1995.— С. 66-70.
108 Ш5N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
У 70-х роках О. Б. Ткаченко звернувся до фіно-угорських мов і в 1982 р. за
хистив докторську дисертацію «Зіставно-історична фразеологія слов’янських і
фіно-угорських мов». У 1979 р. вийшла з друку його монографія на ту саму те
му, згодом перевидана в Угорщині під назвою «По следам исчезнувпіих язмков
(соноставительно-историческая (историко-тинологическая) фразеология сла-
вянских и финно-угорских язмков)» (Ньиредхаза, 2002).
У цій фундаментальній праці обґрунтовано новий метод дослідження —
зіставно-історичний, або історико-типологічний, що поєднує порівняльно-істо-
ричний та зіставно-типологічний методи в ареальних дослідженнях; метод до
зволяє встановити походження мовних фактів, джерела яких іншими методами
не встановлюються.
Вивчення давніх фіно-угро-слов’янських контактів привело дослідника до
проблем субстрату і субстратних мов. їм присвячена монографія «Очерки тео-
рии язикового субстрата» (К., 1989). Дальші активні пошуки були спрямовані на
реконструкцію дослов’янських субстратних мов і їх елементів у слов’янських
мовах.
На основі російських діалектів учений реконструював чимало елементів ни
ні мертвої мерянської мови, з якою проторосійські говірки тривалий час перебу
вали в ареальному контакті Зацікавили дослідника й етимології інших фіно-
угорських мов
Глибокими й змістовними є й інші численні дослідження о. Б. Ткаченка,
присвячені, зокрема, низці теоретичних лінгвістичних проблем, як, наприклад,
мовної стійкості, соціолінгвістичної класифікації мов, мовно-ментальної сво
єрідності тощо.
Оригінальні, новаторські праці члена-кореспондента НАН України
О. Б. Ткаченка зробили його ім’я відомим далеко за межами України — як сла
вістам, так і фіно-угрознавцям та лінгвістам-теоретикам.
Свій внесок у розвиток української компаративістики зробили й інші співав
тори «Вступу до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов» та «Ети
мологічного словника української мови». Так, В. Т. Коломієць є автором книж
ки «Происхождение общеславянских названий рьіб» (К., 1983); Т. Б. Лукінова
написала працю «Числівники в слов’янських мовах: Порівняльно-історичний
нарис» (К., 2000). А. П. Критенкові належить змістовний розділ «Лексика» у
«Вступі...», де розглядаються окремо індоєвропейський і балто-слов’янський
шари праслов’янської лексики, подано характеристику лексики окремих сло
в’янських мов. Готуючи матеріали ЕСУМ до друку, хорошу школу пройшла та
лановита дослідниця Т. О. Черниш, нині автор фундаментальної монографії
«Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні (гніздовий під
хід)» (К., 2003). Є праці з порівняльно-історичного мовознавства також у профе
сорів О. Д. Пономарева, П. П. Романової, І. А. Стоянова.
Див., зокрема: Ткаченко О. Б. Мерянский язьпс.— К., 1985.— 207 с.; Ткаченко О. Б.
Проблеми и принципи реконстрзгЕщии лексики дославянских субстратньїх язьїков І І Зти-
мология. 1984.— М., 1986.— С. 202-205; Ткаченко О. Б. Мегіапіса. К периодизации мерян-
ского язьша І І Сов. финно-угроведение.— 1987.— № 1.— С. 13-18; Ткаченко О. Б. Проблема
реконструкции мерянского язнка І І Материалн VI Международного конгресса финно-угро-
ведов.— М., 1990.— Т. 2.— С. 190-192. Найповніше дослідження, пов’язані з реконструкцією
мерянської мови, представлені в книзі: Ткаченко О. Б. Исследования по мерянскому язнку.—
Кострома, 2007.— 351 с.
Див., напр.: Ткаченко О. Б. Вопросьі мордовской зтимологии І І Вопросн финно-угро-
ведения. ЯзБікознание : Тез. докл. на Всесоюз. конф. финно-угроведов.— Сиктивкар, 1979.—
С. 70.
IБ8N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 109
Т. Б. Лукінова_
ІЗ порівняльно-історичними розвідками виступали й інші вчені — член-кор.
НАН Уьфаїни В. В. Німчук, проф. П. Ю. Гриценко, викладачі вищих навчаль
них закладів України член-кор. НАН України Ю. О. Карпенко, проф. Є. С. Отій,
О. І. Іліаді; вдумливим істориком компаративістики в Україні є В. А. Глущенко.
Паралельно з етимологічними, акцентологічними, іншими дослідженнями в
Інституті продовжується ґрунтовне опрацювання ономастичної лексики. Запо
чаткував ономастичні дослідження в Україні кандидат філологічних наук
К. К. Цілуйко. Ще наприкінці 40-х років він ініціював вивчення спочатісу топо
німії, а згодом гідронімії. Навколо нього в Інституті мовознавства поступово
сформувалася невелика група ономастів. Розпочали із збирання матеріалів, їх
нього лінгво-історико-географічного опрацювання. Робота виявилася потріб-
ною й корисною для багатьох галузей науки й культури. У 1958 р. було створено
Ономастичну комісію при Президії АН УРСР. Першою великою працею оно
мастів став «Словник гідронімів України» (вийшов друком 1979 р.) — повний
реєстр назв водоймищ, що містив також різноманітну інформацію, у тому числі
й про фіксацію гідронімів у пам’ятках. Активну участь брали ономасти Інститу
ту й у підготовці багатотомної «Історії міст і сіл України» (публікувалася
у 1967-1974 рр.).
Порівняльно-історичне вивчення гідронімів України пов’язане з іменем кан
дидата філологічних наук О. С. Стрижака, автора праць монографічного харак
теру «Назви річок Полтавщини» (К., 1963), «Про що розповідають географічні
назви» (К., 1967), «Назви річок Запоріжжя й Херсонщини (Нижньонаддніпрян-
ське Лівобережжя)» (К., 1967) та ін.
У 70-80-х роках, за рекомендацією І Міжнародної ономастичної конферен
ції (М., 1976), ономасти Інстрпуту працювали над «Етимологічним словником
літописних географічних назв Південної Русі» (опублікований у 1985 р.).
Етимологічним дослідженням гідронімів цілих водних басейнів України піз
ніше було присвячено низку змістовних монографій: Желєзняк І. М. «Рось і ет-
нолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Правобережжя» (К.,1987);
Карпенко О. П. «Гідронімікон Центрального Полісся» (К., 2003); Шульгач В. П.
«Гідронімія басейну Стиру» (К., 1993). Не тільки гідронімія, а й ойконімія
України досліджувалися в колективних монографіях і збірниках, що готуються
ономастами Інституту української мови: «Ономастика України І тисячоліття на
шої ери» (К., 1992); «Ономастика України та етногенез східних слов’ян» (К.,
1998); «Ономастика Полісся» (К., 1999). У новому тисячолітті виходить щоріч
ник «Студії з ономастики та етимології», що засвідчує дальше розширення й
поглиблення дослідницької проблематики українських ономастів.
Новим словом не тільки для українського мовознавства стали праці доктора
філологічних наук В. П. Шульгача, пов’язані з реконструкцією праслов’янсько
го ономастичного фонду («Праслов’янський гідронімічний фонд (фрагмент ре
конструкції)».— К., 1998.— 368 с.; «Нариси з праслов’янської антропонімії».—
К., 2008.— 413 с.).
У 1961-1982 рр. у групі ономастики працював А. П. Непокупний. Він є
співавтором «Словника гідронімів України» (1979), колективних монографій
«Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках» (К., 1981), «Між
етнічні зв’язки в українській антропонімії XVII ст.» («Реєстри всього Війська
Запорізького 1649 р. і мовно-територіальні контакти») (К., 1989). Ономастичний
матеріал— гідроніми, антропоніми — постійно були об’єктом його уваги і в мо
нографіях, і в численних статтях.
110 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
.3 історії порівняльно-історичних студій в Україні
У 1981—2006 рр. А. П. Непокупний очолював Українську ономастрічну ко
місію. Проте ім’я А. П. Непокупного-вченого за всієї широти його наукових ін
тересів відоме насамперед як балтиста. Під час навчання в аспірантурі він (ос
танній аспірант Л. А. Булаховського), русист за університетською освітою,
захопився балто-слов’янською проблематикою, самотужки вивчив литовську
мову і кандидатську дисертацію присвятив проблемам балтійського субстрату в
слов’янських мовах. Дослідження опубліковано у вигляді монографії «Ареаль-
нше аспектн балто-славянских язьїковнх отношений» (К., 1964), на яку схва
льними рецензіями відгукнулися литовські колеги, у тому числі й відомий
лінгвіст в. Мажюліс.
Відтоді балто-слов’янські мовні, а також і культурні, літературні зв’язки
стають провідною проблематикою досліджень А. П. Непокупного. Результати
вивчення спільних лексичних та семантичних явищ у слов’янських і балтій
ських мовах учений виклав у наступній монографії «Балто-севернославянские
язьїковьіе связи» (К., 1976), яку він захистив у Вільнюсі як докторську дисерта
цію. Праця ґрунтується на великому, зібраному з різних джерел мовному мате
ріалі (у тому числі широко використані дані лексики Полісся). Серед іншого
дослідник виявив у цьому матеріалі низку прусських назв, встановив територію
поширення західнобалтійських апелятивів та похідних від них гідронімів, а та
кож південну межу (на території України) слов’янських топонімів, що утворені
від балтійських особових назв. Цікавили дослідника залишки ятвязької мови
а в останні роки — етимології прусських слів.
З 1982 р. А. П. Непокупний очолив відділ романського й германського
мовознавства, і з того часу в проблематику відділу включено дослідження бал
тійських мов. При відділі готувалися аспіранти-балтисти. Творчий колектив під
керівництвом Анатолія Павловича опублікував низку праць, у тому числі мо
нографії «Спільна лексика германських і балто-слов’янських мов» (К., 1989) і
«Нариси порівняльної семасіології германських, балтійських і слов’янських
мов» (К., 2005) (обидві російською мовою).
Наукова творчість А. П. Непокупного як лінгвіста доповнювалася захоп
ленням поезією (він автор збірки віршів «Золото вікон», 1989 р.), літературоз
навчою та перекладацькою діяльністю. Зокрема, він установив чимало фактів,
пов’язаних з перебуванням у Литві Т. Шевченка й Лесі Українки.
Визначні заслуги А. П. Непокупного в галузі мовознавства, зокрема бал-
то-слов’янських мовних і культурних зв’язків, були високо оцінені і в Україні, і
в країнах Балтії: 1988 р. його обрано членом-кор. АН УРСР (нині НАН України),
а 2004 р. — іноземним членом Академії наук Латвійської Республіки. Він наго
роджений також орденом Великого литовського князя Гедиміна III ступеня
(1998 р.).
Плідною діяльністю А. П. Непокупного продовжено й зміцнено традиційні
контакти українських учених з колегами Балтії. Так, Л. А. Булаховський був
З^нем Я. Ендзеліна, коли той викладав у Харківському університеті, він був та
кож у дружніх стосунках з К. Бугою і певний час листувався з ним, друкувався в
литовських та латвійських виданнях, виступав з рецензіями на праці балтій
ських лінгвістів. Наукові контакти з балтійськими лінгвістами тривають.
Непокупний А. П. З мовної спадщрши ятвягів І І Мовознавство.— 1971.— № 6.— С. 13-25;
Непокупний А. П. К исследованию ареала ятвяжских реликтов І І Проблемн зтнической исто-
рии балтов : Тез. доьсл.— Рига, 1977.— С. 143-146.
IБ8N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3 111
Т. Б. Лукінова_
Ономастичні дослідження давно вийшли за межі відповідного відділу акаде
мічного Інституту. Нині в Україні існує чимало ономастів — викладачів вищої
школи, які успішно працювали й працюють у різних ономастичних галузях, у
тому числі й як компаративісти. Це насамперед член-кор. НАН України
Ю. О. Карпенко, професори Д. Г. Бучко, В. О. Горпинич, В. В. Лучик, М. Л. Ху-
даш та ін.
Українські компаративісти — постійні учасники міжнародних славістичних
конгресів, з’їздів. Так, на IX (Київському) Міжнародному з’їзді славістів із до
повідями виступили В. Т. Коломієць («Значення даних порівняльно-історичної
фонетики для дослідження слов’янського етногенезу»), Т. Б. Лукінова («Лекси
ка слов’янських мов як джерело вивчення духовної культури давніх слов’ян»),
A. П. Непокупний («Слов’янські архаїзми на фоні балтійських мовних сис
тем»); на X (Софійському) Міжнародному з’їзді славістів Україну представляли
І. М. Желєзняк («Гідронімія України і проблеми слов’янського етногенезу»),
B. Г. Скляренко («Походження слов’янського і литовського циркумфлексу»),
о. Б. Ткаченко («Слов’янські запозичення в неслов’янських мовах як джерело
найдавніших слов’янських реконструкцій»), на XI (Братиславському) —
В. В. Німчук («Українські говори та балканський мовний союз»), О. С. Мельни-
чук, В. Т. Коломієць («Глибинні етимологічні зв’язки в лексиці слов’янських
мов»), на останньому, XIV (Охрид, 2008)— В. В. Лучик («Середньонаддніпрян-
ська прабатьківщина слов’ян з лінгвістичного погляду»), Г. П. Півторак («Укра
їнсько-південнослов’янські лексичні паралелі як джерело реконструкції ранньої
історії слов’янських племен»), Т. О. Черниш («Типологічні аспекти семантич
ної реконструкції гнізд праслов’янської лексики»), В. П. Шульгач («Старожит
ня гідронімія України і праслов’янський ономастичний континуум») і багато
інших.
Оглядаючи шлях, пройдений компаративістикою в Україні за минулі 60 років,
можна констатувати, що за цей історично короткий термін зроблено чимало.
Підготовлено не дз^е численні, але достатньо кваліфіковані кадри науковців,
зусиллями яких створено низку фундаментальних праць, що демонструють
такий обсяг та рівень опрацювання лексики української мови (ЕСУМ) і історії
наголосу (монографії В. Г. Скляренка), яких ще не має жодна інша слов’янська
мова. Унікальними є дослідження акад. О. С. Мельничука з порівняльно-іс-
торичного синтаксису і «О всеобщем родстве язмков мира». У скарбницю знань
про походження та історію слов’янських етносів, їхні контакти із сусідніми на
родами та мовами ввійшли праці Г. П. Півторака, А. П. Непокупного, О. Б. Тка-
ченка, українських ономастів. Ці та інші дослідження добре відомі за межами
України.
Науковий пошук українських компаративістів триває, отже, можемо чекати
на нові досягнення й відкриття.
Т. В. ШКІМОУА
РКОМ ТНЕ Ш8ТОКУ ОР СОМРАКАТІУЕ-Ш8ТОКІСАЬ ЬШСШ8ТІС8 Ш
ЦККАІКЕ (То^агй* Ше бО® Аппіуегвагу оГ №е Ьіп§иі$1іс Оі$си$$іоп)
ТЬе агіісіе (1еаІ8 луійі Йіе Ііпріікйс (Ііасшвіоп о£ 1950, рийш^ ап еікі Іо Йіе (Іошіпапсе оГ
N. Т. Магг’8 «пелу ІеасЬіп§ оп 1ап§иа§е», ак \уе11 ая шШ іЬе йеуеіортепі о£ сотрагайуе 1іп§иІ8ЙС8
іп Цкгаіпе іп Й8 айегаїайі.
Кеу\уог(І8:1іп§иІ8Ііс (іІ8си88Іоп, «пе\у ІеасЬіп§ оп 1ап§иа§е», сотрагайуе 1іп8иІ8ЙС8, сош-
рагайУЄ-ЬІ8Іогіса1 теЙіо(і, гесоп8йчісгіоп, ассепІо1о§у, §1ойо§епе8І8, 8иЬ8ІгаІшп.
112 I88N 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 2-3
|