Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн
Аналізується законодавство європейських країн щодо порядку спадкування за спадковою трансмісією. Досліджуються аспекти становлення та процесу рецепції цього інституту в сучасному міжнародному спадковому праві. Анализируется законодательство европейских стран относительно порядка наследования по насл...
Saved in:
| Published in: | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18356 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн / А.В. Гончарова // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 120-124. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859810159789867008 |
|---|---|
| author | Гончарова, А.В. |
| author_facet | Гончарова, А.В. |
| citation_txt | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн / А.В. Гончарова // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 120-124. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Порівняльно-правові дослідження |
| description | Аналізується законодавство європейських країн щодо порядку спадкування за спадковою трансмісією. Досліджуються аспекти становлення та процесу рецепції цього інституту в сучасному міжнародному спадковому праві.
Анализируется законодательство европейских стран относительно порядка наследования по наследственной трансмиссии. Исследуются аспекты становления и процесса рецепции этого института в современном международном наследственном праве.
The article analyzes the legislation of European countries on the order of inheritance in hereditary transmission. Aspects of formation and the process of reception of this institute in contemporary international inheritance law are investigated.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:18:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
ППППоооорррріііі ввввнннняяяяллллььььннннееее цццциииивввв іііі ллллььььннннееее іііі ттттррррууууддддооооввввееее ппппррррааааввввоооо
ГГооннччаарроовваа ААллііннаа ВВ’’яяччеессллааввііввннаа,,
аспірант Київського університету права НАН України,
викладач кафедри права Сумського державного університету
ІІссттооррииккоо
ппррааввооввиийй аассппеекктт ссттааннооввллеенннняя ссппааддккооввооїї
ттррааннссммііссііїї:: ррееццееппццііяя уу ппррааввооввіі ссииссттееммии
ззааххііддннооєєввррооппееййссььккиихх ккррааїїнн
Гончарова А. В. ІсторикоQправовий аспект становлення спадкової
трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн
Аналізується законодавство європейських країн щодо порядку спадкування
за спадковою трансмісією. Досліджуються аспекти становлення та процесу ре�
цепції цього інституту в сучасному міжнародному спадковому праві.
Ключові слова: рецепція, спадкова трансмісія, спадкування, спадкодавець,
спадкоємець, колізійні норми.
На сучасному етапі розвитку міжнародних спадкових правовідносин
значне місце посідає дослідження казусних питань спадкового процесу,
що є не лише цікавим та актуальним, а й вкрай складним та відповідаль�
ним заняттям. Враховуючи рівень взаємодії між національним та міжна�
родним правом, питання щодо історичних аспектів становлення поняття
спадкової трансмісії, шляхи рецепції в світове право є актуальним для на�
укового аналізу. Адже питання щодо долі приватної власності особи, яка
померла, є вкрай важливим для гармонійного існування суспільства. Як
зазначав російський правознавець І. А. Покровський, питання щодо долі
майна є важливим як для особи, так і для суспільства, тому що поєднують�
ся різноманітні інтереси, різноманітні течії, вони спонукають до еволюції
спадкового права [1, с. 296].
Розмаїття теоретичних напрацювань, різні підходи до застосування в
міжнародній нотаріальній практиці — все це свідчить як про важливість
теми, так і про необхідність напрацювання єдиної теоретичної бази у цій
сфері, особливо з урахуванням компаративістської перспективи.
Необхідно зазначити, що тлумачення поняття спадкової трансмісії та
особливостей її застосування при вирішенні спірних питань спадкування
врегульовано на законодавчому рівні в країнах Європи. Аналіз праць
вітчизняних, зарубіжних науковців, свідчить, що питання спадкової
трансмісії, особливостей її застосування досліджується недостатньо, адже
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
112200
в нотаріальній практиці виникає низка питань щодо застосування спадко�
вої трансмісії у колізійних випадках.
Нині важко визначити, в якій системі права норми про спадкування
з’явилися вперше. Напевно, вирішення цього питання позбавлене прак�
тичного змісту, дати логічну відповідь досить складно. Можна припустити,
що вказана сфера суспільних відносин тривалий час знаходилася під дією
звичайного права. Першу згадку щодо спадкування за спадковою
трансмісією ми знаходимо у римському приватному праві, яке вперше
сформулювало поняття та принципи застосування зазначеного інституту
права та послідовно впровадило в практику спадкових правовідносин.
Право прийняття спадщини було суворо особистим правом, яке не перехо�
дило до спадкоємців особи, закликаної до спадкування. Досліджуючи це
питання, Р. Калюжний дійшов висновку, що в Римській імперії існували
випадки, коли спадкоємці мали право прийняти спадщину, що відкрилася,
такий перехід в спадщину права закликання до спадкування і є спадковою
трансмісією [2, с. 100]. Як зазначає В. Хвостов, більшою мірою трансмісія
відбувалася на користь спадкоємців тієї особи, яка не скористалася сама
своєю здатністю спадкувати, іноді transmissio відбувалися на користь до�
мовладики [3, с. 453].
Першим прецедентом transmissio hereditatis став transmissio ex capite
infantiae випадок, коли спадок відкривався до досягнення дитиною одного
року (в подальшому семи років), батько мав право отримати спадщину за
дитину. Якщо infans помирав раніше, ніж батько встиг прийняти спадщи�
ну, батько міг оформити спадок на себе.
При Феодосії II було встановлено правило, якщо в заповіті спадкоємця�
ми призначені низхідні родичі спадкодавця і ці спадкоємці помирають до
відкриття заповіту, то їх власні низхідні спадкоємці можуть за них отри�
мати спадщину. І нарешті, за часів Юстініана загальне правило про особи�
стий характер права на отримання спадщини було нівельовано, якщо
спадкоємець помирав, не скориставшись можливістю здійснити aditio
hereditatis, і з часу сповіщення спадкоємця про відкриття йому спадщини
не пройшло року, то його спадкоємці могли придбати спадщину, яка йому
відкрилася. Якщо спадкоємець до самої смерті не знав про відкриття йому
спадщини, то рік вважався з дня його смерті.
Крім загальної transmissio Justinianea, були встановлені transmissio ex
capite in integrum restitutionis і transmissio ex jure patvio. У першому ви�
падку (transmissio ex capite in integrum restitutionis), якщо спадкоємець не
міг придбати спадщину за такою причиною, яка б давала йому підставу
просити про in integrum restitutio у випадку втрати здатності до придбан�
ня спадщини (наприклад, внаслідок відсутності rei publicae causa), а потім
помер, не придбавши з цієї причини спадщини, то його спадкоємці могли
замість нього просити про in integrum restututio і прийняти спадщину на
себе. Як зазначає Є. А. Кузнєцова, другий випадок виникав при transmis�
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
112211
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
sio ex jure patvio, якщо підвладній особі відкривався спадок і він всупереч
волі батька відмовлявся його придбати, то його домовладика міг придбати
спадок для себе [4, с. 6].
З розвитком світового права поняття та принципи застосування спад�
кової трансмісії зазнали деяких змін при рецепції в правові системи окре�
мих країн. Відбулась адаптація до національного законодавства.
Розвиток суспільства зумовив виникнення великої кількості теорій та
концепцій щодо спадкової трансмісії та спадкового права в цілому. Так, Г.
Гроцій вважав, що спадкування має відповідати законам природи — при�
родному праву. На відміну від нього Ш. Монтеск’є стверджував, що при�
родне право не стосується спадкових законів, що норми спадкового права
встановлюються суспільством відповідно до політичних та цивільних за�
конів держав. Г. В. Ф. Гегель підкреслював, що в основу спадкового права
мають бути покладені моральні основи, які випливають з інтересів родини.
Г. В. Лейбніц доводив, що людина має заповідати своє майно через те, що
має думку [5, с. 5]. Нині питання міжнародного спадкового права досліджу�
ють такі вчені, як В. Борисова, Ю. Власов, Г. Дмитрієва, Ю. Заіка, О. Кар�
маза, Є. Рябоконь, С. Фурса, Є. Фурса та інші науковці.
Зазначимо, що в деяких європейських країнах правові норми, що регу�
люють спадкові відносини, зосереджені у законах. У Німеччині спадкуван�
ню відведено книгу V Цивільного кодексу, в Угорщині такі норми теж
містяться у Цивільному кодексі, в Іспанії розміщені у титулі III книги III
Цивільного кодексу, але насамперед регулюються Законом «Про спадку�
вання», у Франції — у книзі III Цивільного кодексу, в Чехії, Польщі, Ру�
мунії, Білорусі — також у цивільних кодексах. Проте в Болгарії, Сербії,
Чорногорії норми містяться у спеціальних законах про спадкування [6, с.
87].
Першим етапом є визначення кола осіб, які закликаються до спадку�
вання за спадковою трансмісією. Як вказують Ю. Заіка та В. Співак, тільки
той спадкоємець, який прийняв спадщину, є правонаступником прав та
обов’язків, що можуть переходити у спадщину [7, с. 78]. Ми не погод�
жуємося з даним твердженням щодо спадкової трансмісії, бо в країнах
Європи, якщо спадкоємець за заповітом або ж за законом помер після
відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної
йому частки переходить до спадкоємців.
Спадкодавці не є суб’єктами цих відносин, тому в момент смерті право�
здатність та дієздатність втрачається. Є. Суханов заперечує таке поло�
ження та відносить спадкодавця до суб’єктів спадкових правовідносин [8,
с. 222].
Підставами спадкування у більшості держав Європи є заповіт та закон.
Заповіт має переважне значення, тоді як закон застосовується у разі
відсутності чинного заповіту. В Швейцарії, Німеччині, Франції, Латвії
підставою для спадкування є ще й договір про спадкування. Спадкування
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
112222
за спадковою трансмісією має місце під час спадкування за заповітом, за
законом та за договором спадкування.
Шляхом рецепції римське спадкове право увійшло спочатку до систе�
ми права і практики середньовічних держав, а потім буржуазних.
Найбільшого обсягу рецепція досягла в Німеччині. До кінця XIX ст. у
Німеччині римське право було невичерпним джерелом та класичним зраз�
ком для створен-ня норм німецького спадкового права. Зокрема, вплив
римського права позначився на структурі німецького цивільного Уложен�
ня 1900 р. Його фундамент ста-новило те німецьке право, в якому асимілю�
валися досягнення римської правової форми. На сучасному етапі в Німеч�
чині спадкуванню відведено книгу V Цивільного кодексу.
У Німецькому цивільному законодавстві категорії спадкоємців та чер�
говість їх закликання до спадкування встановлюються за парантелами.
Парантела — це група кровних родичів, які беруть початок від спільного
предка. У німецькому законодавстві обмеження кількості парантел немає,
тому закликатися можуть будь�які родичі, які навіть не знають про своє
споріднення, згідно встановленої черговості [9]. Спадкова трансмісія засто�
совується у разі спадкування за заповітом. Правонаступникам померлого
спадкоємця надається строк для реалізації своїх прав, шляхом подання
відповідної заяви. Німецькі науковці, розкриваючи поняття «свобода за�
повіту» вказують на те, що свобода заповіту дає право спадкодавцю без
зазначення причин відійти від законного порядку спадкування, — це
стрижень спадкового права [10, с. 60].
На відміну від Німеччини у Швейцарії тільки три парантели, які закли�
каються до спадкування: перша — нащадки спадкодавця, друга — батьки
спадкодавця, третя — дід, баба та їхні нащадки. Заповіт укладається за
участю одного нотаріуса та двох свідків [11].
Найбільш повно спадкування за спадковою трансмісією врегульоване у
Цивільному кодексі Франції. Перехід права на прийняття спадщини — це
законодавчо визначений випадок переходу права від спадкоємця, що був
закликаний до спадкування, але помер після відкриття спадщини, не
встигнувши її прийняти, до його спадкоємців. У Франції заповіт укла�
дається у присутності одного чи двох нотаріусів. Поділ спадкоємців за за�
коном відбувається за розрядами [12].
О. Кібенко, дослідивши коло спадкоємців за законом, вказує, що істо�
рично у світі склалося дві системи спадкування за законом: романська си�
стема — поділ спадкоємців за низхідною, висхідною та боковою лінією на
класи, черги, розряди, а також система парантел — група кровних ро�
дичів, які походять від єдиного предка. Та сама особа може в одних країнах
займати привілейоване становище і в першу чергу успадковувати майно
(Великобританія), а в інших — бути в одній із останніх черг (Франція) [13,
с. 93].
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
112233
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
Правовий зміст інституту спадкової трансмісії полягає у регламенту�
ванні на законодавчому рівні держав окремого випадку і відмежування
його від інших досить подібних ситуацій, а саме:
· якщо спадкоємець помирає до відкриття спадщини або в один день
із спадкоємцем;
· якщо спадкоємець помирає після смерті спадкодавця, але встигає
прийняти спадщину або відмовляється від неї;
· якщо спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встиг�
нувши її прийняти, і у нього є свої спадкоємці;
· коли спадкодавець на випадок смерті спадкоємця або неприйняття
ним спадщини призначає іншого спадкоємця, але трансміттент помирає
після відкриття спадщини і у нього є спадкоємці (трансмісари).
Дослідивши внутрішні норми права щодо спадкування європейських
держав, можна констатувати, що спадкові відносини врегульовуються
правом по�різному. Так, дещо відрізняються підстави, принципи спадку�
вання за спадковою трансмісією. Ці суперечності у матеріальному праві
держав є причиною виникнення та розвитку колізій у міжнародному при�
ватному праві. Ліквідувати ці суперечності та неузгодженості можна за
допомогою гармонізації права, який передбачає використання не тільки
міжнародних договорів, а й інших інструментів нормативної регламентації
з метою досягнення певного рівня одноманітності норм. Але яким би не бу�
ло реальне зближення спадкового права держав, якими б однаковими не
були норми спадкування, колізійні питання спадкування за спадковою
трансмісією у міжнародному приватному праві залишаються.
1. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. — М., 1998. — 353 с.
2. Калюжний Р. А. Римське приватне право: Курс лекцій. — К.: Істина, 2005. — 144 с.
3. Хвостов В. М. Історія римського права. — М., 1995. — 568 с.
4. Кузнецова Э. А. Наследственная трансмиссия в римском частном праве (transmissio
hereditatis) // Наследственное право. — 2006. — № 2. — С. 6–7.
5. Шахрайчук І. А. Спадкове право України (Ретроспективний аналіз): Навч. посіб. —
Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. — 224 с.
6. Кармаза О. О. Міжнародне спадкове право: Науково$практ. посібник. — К.: Видавець
Фурса С. Я.: КНТ, 2007. — 328 с.
7. Заіка Ю. О., Співак В. М. Право власності. Спадкове право: Навч. пос. — К.: Наукова
думка, 2000. — 117 с.
8. Гражданское право: В 2 т. / Отв. ред. Е. А. Суханов. — Т. 1. — М.: БЕК, 1994. — 704 с.
9. Німецьке цивільне уложення [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gesetze$
im$internet.de/englisch_bgb/englisch_bgb.html.
10. Савельев В. А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты): Учеб. по$
собие. — 2$е изд. — М.: Юрист, 1994. — 96 с.
11. Швейцарський цивільний кодекс [Електронний ресурс]. Режим досту$
пу:http://www.servas.org/siexco/images/0/07/The<Swiss<Civil<Code<in<English.
12. Цивільний кодекс Франції [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.lexinter.net/ENGLISH/civil_code.htm.
13. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно$практ. пособие. — Х.: Эспада,
2003. — 274 с. Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
112244
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18356 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0056 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:18:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гончарова, А.В. 2011-03-26T15:49:50Z 2011-03-26T15:49:50Z 2009 Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн / А.В. Гончарова // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 120-124. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18356 Аналізується законодавство європейських країн щодо порядку спадкування за спадковою трансмісією. Досліджуються аспекти становлення та процесу рецепції цього інституту в сучасному міжнародному спадковому праві. Анализируется законодательство европейских стран относительно порядка наследования по наследственной трансмиссии. Исследуются аспекты становления и процесса рецепции этого института в современном международном наследственном праве. The article analyzes the legislation of European countries on the order of inheritance in hereditary transmission. Aspects of formation and the process of reception of this institute in contemporary international inheritance law are investigated. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльне цивільне і трудове право Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн Историко-правовой аспект становления наследственной трансмиссии: рецепция в правовые системы западноевропейских государств Historical and Legal Aspects of Formation of Hereditary Transmission: A Reception in the Legal Systems of Western European Countries Article published earlier |
| spellingShingle | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн Гончарова, А.В. Порівняльне цивільне і трудове право |
| title | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн |
| title_alt | Историко-правовой аспект становления наследственной трансмиссии: рецепция в правовые системы западноевропейских государств Historical and Legal Aspects of Formation of Hereditary Transmission: A Reception in the Legal Systems of Western European Countries |
| title_full | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн |
| title_fullStr | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн |
| title_full_unstemmed | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн |
| title_short | Історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн |
| title_sort | історико-правовий аспект становлення спадкової трансмісії: рецепція у правові системи західноєвропейських країн |
| topic | Порівняльне цивільне і трудове право |
| topic_facet | Порівняльне цивільне і трудове право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18356 |
| work_keys_str_mv | AT gončarovaav ístorikopravoviiaspektstanovlennâspadkovoítransmísíírecepcíâupravovísistemizahídnoêvropeisʹkihkraín AT gončarovaav istorikopravovoiaspektstanovleniânasledstvennoitransmissiirecepciâvpravovyesistemyzapadnoevropeiskihgosudarstv AT gončarovaav historicalandlegalaspectsofformationofhereditarytransmissionareceptioninthelegalsystemsofwesterneuropeancountries |