Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз)
Здійснено порівняльний аналіз форм заповіту за цивільним законодавством України та зарубіжних країн. Визначається призначення, елементи та перспективи розвитку встановлених законодавством імперативних вимог щодо форми заповіту. Осуществлен сравнительный анализ форм завещания по гражданскому законода...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18357 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) / Л.В. Козловська // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 125-130. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859936998190481408 |
|---|---|
| author | Козловська, Л.В. |
| author_facet | Козловська, Л.В. |
| citation_txt | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) / Л.В. Козловська // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 125-130. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Порівняльно-правові дослідження |
| description | Здійснено порівняльний аналіз форм заповіту за цивільним законодавством України та зарубіжних країн. Визначається призначення, елементи та перспективи розвитку встановлених законодавством імперативних вимог щодо форми заповіту.
Осуществлен сравнительный анализ форм завещания по гражданскому законодательству Украины и зарубежных стран. Определяется назначение, элементы и перспективы развития предусмотренных законодательством императивных требований к форме завещания.
The article deals with comparative analysis of forms of testament in Ukrainian and foreign civil legislation. It defines the purpose, elements and prospects for development of imperative requirements to the form of testament established by legislation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:09:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
ККооззллооввссььккаа ЛЛююддммииллаа ВВооллооддииммииррііввннаа,,
кандидат юридичних наук, доцент,
професор кафедри цивільного права і процесу
Інституту повітряного, космічного права та масових комунікацій
Національного авіаційного університету
ФФууннккццііооннааллььннаа ссппрряяммооввааннііссттьь ффооррмм ззааппооввііттуу::
ппррииззннааччеенннняя,, ееллееммееннттии,, ппееррссппееккттииввии ррооззввииттккуу
((ппооррііввнняяллььнниийй ааннаалліізз))
Козловська Л. В. Функціональна спрямованість форм заповіту: призначенQ
ня, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз)
Здійснено порівняльний аналіз форм заповіту за цивільним законодавством
України та зарубіжних країн. Визначається призначення, елементи та перспек�
тиви розвитку встановлених законодавством імперативних вимог щодо форми
заповіту.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: спадкування, заповіт, форма заповіту.
Функціональна спрямованість встановлення законодавством імпера�
тивних вимог щодо форми заповіту полягає у забезпеченні максимальної
очевидності справжньої волі заповідача. Саме правова природа заповіту
як одностороннього розпорядчого правочину, який встановлює порядок
правонаступництва в правах і обов’язках особи на випадок її смерті, зу�
мовлює його необхідну ознаку — публічну достовірність. Це висуває
підвищені імперативні вимоги щодо форми правочину заповіту та поряд�
ку його вчинення і офіційного зберігання.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України «Загальні вимоги до форми заповіту»
заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його
складення, має бути особисто підписаний заповідачем, посвідчений но�
таріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у
ст. 1251–1252 цього кодексу. З певними застереженнями, з урахуванням
того чи іншого виду заповіту, подібні вимоги щодо його форми містяться
також у Цивільному уложенні Німеччини (далі — ЦУ Німеччини),
Цивільному кодексі Франції (далі — ЦК Франції), цивільних законодавст�
вах інших європейських країн [ 5, с. 1096–1147].
Елементами конструкції форми заповіту є письмова форма і особистий
підпис заповідача, зазначення часу та місця вчинення заповіту, посвідчен�
ня заповіту уповноваженою посадовою, службовою особою. Відповідно до
статті 5 Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповіту «для
цілей цієї Конвенції будь�яка норма права, яка обмежує форми заповітів з
огляду на вік, громадянство чи інші особисті якості заповідача, вважається
такою, що стосується питань форми. Це саме правило застосовується до
вимог, що висуваються до якостей, які повинні мати свідки та які необхідні
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
112255
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
для дійсності заповітів» [1]. Тобто умовно елементами форми заповіту
можна вважати, наприклад, вік настання заповідальної правосуб’єктності,
який у багатьох країнах нижчий порівняно із законодавством України.
Так, відповідно до § 2229 ЦУ Німеччини неповнолітній може вчинити за�
повіт із досягненням шістнадцяти років [3, с. 548], що нижче віку по�
вноліття особи — 18 років (§ 2 ЦУ Німеччини). Якщо громадянин України,
який досяг 16�річного віку і має постійне місце проживання в Німеччині,
вчинить заповіт відповідно до вимог щодо форми, встановлених
§ 2229–2252 ЦУ Німеччини, такий заповіт матиме юридичну силу в Украї�
ні, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції
про колізії законів, які стосуються форми заповітів» від 17 грудня 2009 р.
[2].
Визначення обов’язкових елементів форми заповіту може бути кла�
сифіковане за певними підставами. Форму заповіту можна охарактеризу�
вати за критерієм участі уповноважених посадових, службових осіб у
процедурі вчинення, посвідчення та зберігання заповіту. За цією ознакою
заповіти поділяються на приватні та публічні. В якості публічних, слід
розглядати заповіти, в процедурі вчинення яких беруть участь уповнова�
жені посадові, службові особи органів державної влади чи посадові та
службові особи, на яких законом покладені функції посвідчення заповітів.
Зазвичай публічна достовірність досягається шляхом нотаріального
посвідчення заповіту. Так, чинний ЦК України передбачає виключно
публічний заповіт відповідно до вимог ст. 1247–1252 ЦК. Прямо на визна�
чення заповіту як публічного правочину вказує § 2232 ЦУ Німеччини
«Публічний заповіт»: «При вчиненні заповіту у формі нотаріального запи�
су спадкодавець усно повідомляє нотаріусу свою останню волю або пере�
дає йому текст із заявою, що в тексті міститься його остання воля. Спадко�
давець може передати текст у відкритому чи запечатаному вигляді; текст
не має бути написаний ним власноручно» [3, с. 548]. Власноручний заповіт
розглядається як окремий вид письмової форми цього правочину.
Слід звернути увагу на різне вживання термінів щодо правової ситу�
ації, коли у посвідченні заповіту бере участь посадова чи службова особа.
Так, у цивільному законодавстві України вживається термін «посвідчення
заповіту нотаріусом», «посвідчення заповіту іншою посадовою службовою
особою» (ст. 1248, ст. 1252 ЦК), термін «посвідчення» використовується і в
ст. 971–972 ЦК Франції. У § 2232 ЦУ Німеччини вказується на вчинення
заповіту у формі нотаріального запису. Хоча й у вказаних нормативних
актах вживається термін «посвідчення заповітів», аналіз порядку такого
посвідчення дає підстави зробити висновок про «власне нотаріальну», а не
так звану явочну форму заповіту, за законодавством як України, так і вка�
заних зарубіжних країн. Слід зазначити, що використання терміна «но�
таріальне посвідчення заповіту» може мати загальний характер, тобто
йдеться про передбачене законодавством покладення функцій посвідчен�
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
112266
ня заповіту на суд (ЦК Угорщини) [5, с. 1098], посадових, службових осіб
органів місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).
Прирівнювані до нотаріально посвідчених заповіти є також публічним
актом, відмінність яких лише в тому, що посвідчення заповіту здійснює не
нотаріус, а інша посадова чи службова особа, на яку законом покладені
відповідні функції. Таким чином, публічні заповіти поділяються на но�
таріально посвідчені та прирівнювані до нотаріально посвідчених.
Характерною рисою законодавчої техніки в галузі регулювання спад�
кових відносин у континентальній системі права є класифікація форм за�
повіту безпосередньо в тексті норм цивільних кодексів. Так, у ст. 969
Цивільного кодексу Франції вказується, що заповіт може бути власноруч�
ним, посвідченим або таємним [4, с. 346]. § 2232 ЦУ Німеччини «Звичайні
заповіти» встановлює: «Звичайний заповіт може бути вчинений у формі:
1) нотаріального запису; 2) заяви, вчиненої заповідачем відповідно до
§ 2247». Така заява згідно із § 2247 ЦУ Німеччини є власноручним за�
повітом, який можна розглядати на противагу публічному в якості приват�
ного [3, с. 548–549].
Заповіт у формі публічного акту, як односторонній правочин, має озна�
ку таємності. В зв’язку з цим щодо особливої форми заповіту, яка перед�
бачає нотаріальне посвідчення заповіту без ознайомлення з його змістом
(ст. 1249 ЦК України, ст. 976 ЦК Франції) більш доцільно вживати термін
«секретний заповіт» «закритий заповіт». Саме в значенні секретного за�
повіту вживається поняття «таємний заповіт» в ЦУ Німеччини, ЦК
Франції. Участь нотаріуса у посвідченні секретного заповіту свідчить про
його публічний характер.
За формою вираження волі заповідача приватні заповіти поділяються
на письмові та усні. Приватні письмові заповіти характеризуються вира�
женням волі заповідача, якій надається проста письмова форма. Такий
заповіт може мати назву власноручного заповіту (§ 2247 ЦУ Німеччини,
ст. 969 ЦК Франції) або олографічного. Відповідно до ст. 970 ЦК Франції за
умов дотримання цієї форми не допускається написання заповіту за допо�
могою загальноприйнятих технічних засобів — комп’ютера, друкарської
машинки тощо.
Власноручні заповіти, які не мають форми офіційного документа, пе�
редбачаються також цивільним законодавством Італії, Угорщини, Польщі,
Хорватії, Чехії, Швейцарії [5, с.1096–1147]. У ЦК України, на відміну від
законодавств багатьох зарубіжних країн, не використовується така
письмова форма заповіту, як власноручний заповіт, вона може бути засто�
сована лише відповідно до Закону України «Про приєднання України до
Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів» від 17 груд�
ня 2009 р., так само, як інші, нетрадиційні для нашого права форми за�
повітів.
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
112277
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
В якості приватних можуть виступати також усні заповіти. Така фор�
ма заповітів відрізняється значною специфікою щодо умов їх вчинення.
«Приватність» не є кваліфікуючою в їхній правовій характеристиці: ці за�
повіти насамперед розглядаються як такі, що вчинені в умовах надзвичай�
них (виняткових) обставин [5, с.1100, 1106].
Слід підкреслити, що усна форма заповіту розглядається як виняткова
та завжди поєднується з винятковими (надзвичайними) обставинами, в
яких вчиняється такий заповіт. Усна форма заповітів, вчинених у винят�
кових (виключних) обставинах, передбачена в національних цивільних за�
конодавствах Німеччини, Угорщини, Швейцарії. Усний заповіт полягає у
вчиненні правочину заповіту перед свідками. Наприклад, відповідно до
§ 2250 ЦУ Німеччини особа, якій безпосередньо загрожує смертельна не�
безпека, коли очевидно, що вчинити заповіт відповідно до § 2249 вже не�
можливо, може вчинити заповіт у формі усної заяви в присутності трьох
свідків. Відповідно до абзацу 3 § 2250 ЦУ Німеччини про вчинення заповіту
в такій формі належить скласти запис [3, с.550–551], який не вважається
письмовою формою заповіту, позаяк може бути вчинений не особисто за�
повідачем, а іншими особами (свідками), але має значення доказів вчинен�
ня правочину та встановлення його змісту.
Ускладнені вимоги щодо форми заповіту, вчиненого у виняткових об�
ставинах, передбачені ЦК Франції, який не допускає усної форми заповіту
навіть в умовах ізоляції чи загрози життю спадкодавця. Так, відповідно до
Розділу ІІ Глави V ЦК Франції «Про спеціальні правила форми деяких за�
повітів» передбачено посвідчення письмового заповіту певними посадови�
ми особами, окрім нотаріусів. Наприклад, ч.1 ст. 985 ЦК Франції передба�
чено: «Заповіти, складені в місцевості, з якою припинений будь–який
зв’язок внаслідок чуми чи іншого заразного захворювання, можуть бути
оформлені членом суду малої інстанції або однією із посадових осіб кому�
ни в присутності двох свідків» [4, с. 350].
Отже, залежно від наявності виняткових (надзвичайних) умов вчинен�
ня можна виділити спеціальну та звичайну форму заповітів. Із положень
актів цивільного законодавства зарубіжних країн можна встановити, що з
винятковими (надзвичайними) обставинами поєднується об’єктивне обме�
ження можливості звернутися за нотаріальним посвідченням заповіту та
(або) неможливість передачі власноручного заповіту на особливе офіційне
зберігання (§ 2247 ЦУ Німеччини). Наслідком визнання законодавством
наявності виняткових (надзвичайних) обставин є допущення вчинення за�
повіту в спеціальній формі, яка може бути спрощеною чи ускладненою
порівняно із звичайною формою.
ЦК України не встановлює спеціальних форм заповітів залежно від об�
ставин їх вчинення, які мають винятковий (надзвичайний) характер. За�
повіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (ст. 1252 ЦК України), не
можуть бути охарактеризовані як спеціальна форма заповітів, саме у
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
112288
зв’язку із відсутністю в нормах ЦК України такої кваліфікуючої ознаки,
як наявність виняткових обставин, які можуть перешкоджати вчиненню
заповіту у формі публічного правочину. Як ми вже зазначали, застосуван�
ня спеціальної форми заповіту можливе лише у спадкових правовідноси�
нах з іноземним елементом, відповідно до Закону України «Про приєднан�
ня України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми
заповітів» від 17 грудня 2009 р. [2].
Суттєвими особливостями щодо форм заповітів відрізняється спадкове
право США. Встановлюється дві форми заповіту — власноручний та за�
повіт, вчинений у простій письмовій формі і підписаний двома чи трьома
свідками. Жодних інших вимог щодо форми правочину заповіту не вису�
вається [5, с. 1121–1127]. Схожі вимоги встановлюються Законом про за�
повіти 1837 р., який діє у Великобританії [5, с. 1096–1097]. Така лібе�
ральність щодо формальних вимог пояснюється тим, що, як вказував у
своїй класичній праці «Спадкове право» Ентоні Меллоуз, в Англії право
заповітів і спадкування без заповіту історично розглядалося як частина
об’єктивного права власності, а право розподілу спадщини — своєрідне
спадково–процесуальне право, — як частина права Справедливості [6, с.
68]. Тобто заповіт, як і договір про вчинення заповіту, мислиться як зви�
чайний розпорядчий правочин щодо права власності. Таким чином, харак�
терне для європейського континентального права сприйняття спадкового
права як особливої підгалузі, визначальним для формування якої є прий�
нятий ще в римському праві принцип поділу права на те, що стосується
відносин між живими, і права на «випадок смерті», в англо�американсько�
му праві відсутнє.
Спадкове право України, яке належить до європейської, континенталь�
ної правової системи, має певні особливості, які підкреслюють його істо�
ричну самобутність. Зокрема, відсутність у спадковому праві України за�
стосування згаданого прийому класифікації форм заповіту нормами ЦК
пояснюється традиційним сприйняттям письмового заповіту виключно у
формі публічного акту. Ця парадигма правового мислення, очевидно, має
поступово змінюватися, цьому повинно сприяти прийняття Закону
України «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які
стосуються форми заповітів» від 17 грудня 2009 р., відповідно до змістом
якого допускається вчинення громадянами України заповіту в усній формі
за виняткових (виключних) обставин [1].
Таким чином, розвиток права заповітів, стосовно форми вираження ос�
танньої волі заповідачем, відбувається в двох напрямах: забезпечення
максимальної достовірності, доказуваності останньої волі особи та забез�
печення можливості висловити цю волю в будь�яких умовах, в тому числі
ізоляції місцеперебування заповідача від місця знаходження уповноваже�
них посадових, службових осіб та в умовах, які загрожують життю спад�
кодавця. Перше втілюється за допомогою надання заповітам форми
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
112299
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
1
ППооррііввнняяллььннее ццииввііллььннее іі ттррууддооввее ппррааввоо
публічного правочину, друге — шляхом допущення існування приватних
заповітів та заповітів, вчинених в умовах виняткових (надзвичайних) об�
ставин. Вказані напрями розвитку правового регулювання форм заповіту
взаємозалежні, що досягається також шляхом міжнародної уніфікації
норм спадкового права.
1. Конвенція про колізії законів, які стосуються форми заповітів від 05.10.1961 р. [Електрон$
ний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
2. Закон України «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосують$
ся форми заповітів» від 17 грудня 2009 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua
3. Гражданское уложение Германии = Deutsches Burgererliches Gesetzbuh mit
Einfuhrungsgesetz: ввод. закон к Гражд. Уложению; пер. с нем. / Сост. В. Бергман; науч.
ред. А. Л. Маковский и др. — 2$е изд., доп. — М.: Волтерс Клувер, 2006. — 816 с.
4. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Отв. ред. А. Довгерт. — К.: Истина,
2006. — 1008 с.
5. Основные институты гражданского права зарубежных стран / Отв. ред. В. В. Залесский. —
М.: Норма, 2009. — 1184 с.
6. Паничкин В. Б., Боровик О. Ю. Наследственное право США. — СПб.: Юридический
центр Пресс, 2006. — 850 с.
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
1
113300
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18357 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0056 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:09:59Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Козловська, Л.В. 2011-03-26T15:51:50Z 2011-03-26T15:51:50Z 2009 Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) / Л.В. Козловська // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 125-130. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18357 Здійснено порівняльний аналіз форм заповіту за цивільним законодавством України та зарубіжних країн. Визначається призначення, елементи та перспективи розвитку встановлених законодавством імперативних вимог щодо форми заповіту. Осуществлен сравнительный анализ форм завещания по гражданскому законодательству Украины и зарубежных стран. Определяется назначение, элементы и перспективы развития предусмотренных законодательством императивных требований к форме завещания. The article deals with comparative analysis of forms of testament in Ukrainian and foreign civil legislation. It defines the purpose, elements and prospects for development of imperative requirements to the form of testament established by legislation. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльне цивільне і трудове право Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) Функциональная направленность форм завещания: назначение, элементы, перспективы развития (сравнительный анализ) Functional Orientation of Forms of Testament: The Purpose, Elements and Prospects for Development (Comparative Analysis) Article published earlier |
| spellingShingle | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) Козловська, Л.В. Порівняльне цивільне і трудове право |
| title | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) |
| title_alt | Функциональная направленность форм завещания: назначение, элементы, перспективы развития (сравнительный анализ) Functional Orientation of Forms of Testament: The Purpose, Elements and Prospects for Development (Comparative Analysis) |
| title_full | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) |
| title_fullStr | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) |
| title_full_unstemmed | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) |
| title_short | Функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) |
| title_sort | функціональна спрямованість форм заповіту: призначення, елементи, перспективи розвитку (порівняльний аналіз) |
| topic | Порівняльне цивільне і трудове право |
| topic_facet | Порівняльне цивільне і трудове право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18357 |
| work_keys_str_mv | AT kozlovsʹkalv funkcíonalʹnasprâmovanístʹformzapovítupriznačennâelementiperspektivirozvitkuporívnâlʹniianalíz AT kozlovsʹkalv funkcionalʹnaânapravlennostʹformzaveŝaniânaznačenieélementyperspektivyrazvitiâsravnitelʹnyianaliz AT kozlovsʹkalv functionalorientationofformsoftestamentthepurposeelementsandprospectsfordevelopmentcomparativeanalysis |