Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
Статтю присвячено основним етапам вивчення та лексикографічного опису паремійних одиниць чеської мови. Подається характеристика пареміографічних праць Я. Срнеця, М. Червенкитая. Благослава, Я. А. Коменського, Й. Добровського, Фр. Л. Челаковського,В. Флайшганса, Ф. Шиндлера та ін. Уперше пропонуєтьс...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2011
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183589 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності / Л.І. Даниленко // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 60-72. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183589 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Даниленко, Л.І. 2022-04-03T19:11:07Z 2022-04-03T19:11:07Z 2011 Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності / Л.І. Даниленко // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 60-72. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183589 Статтю присвячено основним етапам вивчення та лексикографічного опису паремійних одиниць чеської мови. Подається характеристика пареміографічних праць Я. Срнеця, М. Червенкитая. Благослава, Я. А. Коменського, Й. Добровського, Фр. Л. Челаковського,В. Флайшганса, Ф. Шиндлера та ін. Уперше пропонується періодизація чеської пареміографії. The article is dedicated to the hasic stages of research, lexical and graphical description of paremic units of Czech language. Smc, Chervenka and Blagoslav, Komensky, Dohrovsky, Chelakovsky, Fleishhans, Schindler paremiologic works are characterized in the article. Czech pareimography division into periods is suggested. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності Czech paremiography from the origins (14th century) to modem time Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності |
| spellingShingle |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності Даниленко, Л.І. |
| title_short |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності |
| title_full |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності |
| title_fullStr |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності |
| title_full_unstemmed |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності |
| title_sort |
чеська пареміографія від початків (xiv ст.) до сучасності |
| author |
Даниленко, Л.І. |
| author_facet |
Даниленко, Л.І. |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Czech paremiography from the origins (14th century) to modem time |
| description |
Статтю присвячено основним етапам вивчення та лексикографічного опису паремійних
одиниць чеської мови. Подається характеристика пареміографічних праць Я. Срнеця, М. Червенкитая. Благослава, Я. А. Коменського, Й. Добровського, Фр. Л. Челаковського,В. Флайшганса, Ф. Шиндлера та ін. Уперше пропонується періодизація чеської пареміографії.
The article is dedicated to the hasic stages of research, lexical and graphical description of paremic units of Czech language. Smc, Chervenka and Blagoslav, Komensky, Dohrovsky, Chelakovsky, Fleishhans, Schindler paremiologic works are characterized in the article. Czech pareimography division into periods is suggested.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183589 |
| citation_txt |
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності / Л.І. Даниленко // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 60-72. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT danilenkolí česʹkaparemíografíâvídpočatkívxivstdosučasností AT danilenkolí czechparemiographyfromtheorigins14thcenturytomodemtime |
| first_indexed |
2025-11-27T07:45:04Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:45:04Z |
| _version_ |
1850804025790824448 |
| fulltext |
Л. І. ДАНИЛЕНКО
ЧЕСЬКА ПАРЕМІОГРАФІЯ ВІД ПОЧАТКІВ
(XIV ст.) ДО СУЧАСНОСТІ _____________________
Статтю присвячено основним етапам вивчення та лексикографічного опису паремійних
одиниць чеської мови. Подається характеристика пареміографічних праць Я. Срнеця, М. Чер-
венкитаЯ. Благослава,Я. А. Коменського, Й. Добровського, Фр. Л. Челаковського,В. Флай-
шганса, Ф. Шиндлера та ін. Уперше пропонується періодизація чеської пареміографії.
К л ю ч о в і слова: чеська мова, пареміологія, пареміографія.
Джерела ХГУ—XV ст. Літературу, в якій з ’являлися перші паростки чеських
прислів’їв і приказок, можна поділити на два види. До першого належать хро
ніки й окремі художні твори. До другого — лексикографічні праці, що спеціа
льно укладалися як збірки прислів’їв і приказок.
Про існування в чеських землях прислів’їв, приказок, приповідок, сентенцій
у часи розквіту середньовіччя (XIV ст.) можна судити тільки на підставі тих
зразків, які зафіксувала тогочасна писемність, або тих, що збереглися в пам’яті
народу і потрапили до праць пізніших часів.
Перші зразки паремійного матеріалу можна знайти в хроніці «Cronika
Boemoruum» першого чеського хронікаря Космаса (бл. 1045-1125). Щодо періо
ду виникнення хроніки, загальновизнаним є погляд, що вона походить з кінця
другого десятиліття XII ст. 1 З хроніки Космаса бере свій початок одне з найдав
ніших чеських прислів’їв Bližší košile než kabát (укр. Своя сорочка ближча до
тіла), що є старочеською калькою Sukně košile bližše nebývá з латинської мови
Tunica propior pallio e s t2 .
Від хроніки Космаса відштовхувався автор іншої давньочеської хроніки
1310-1314 рр., що нині відома як так звана Далімілова. Первісне приписування
цього твору болеславському правителю Далімілу Мезержицькому було помил
ковим. Й. Добровський у XVII ст. виправив цю неточність, але для спрощення
хроніка й далі позначається в чеській літературі як праця так званого Даліміла. В
аспекті нашого дослідження констатуємо, що паремії з Далімілової хроніки є за
позиченнями з хроніки Космаса, і це не дивно, бо «значна частина тексту т.зв.
Даліміла була майже дослівно перекладена з хроніки Космаса» 3 . Проте заслуга
Даліміла полягала в тому, що він подавав інформацію, зокрема й пареміологіч-
1 Bláhová M. Staročeská kronika tak řečeného Dalimila: vydání textu a veškerého textového
materiálu.— Praha, 1995.— S. 98.
2 Про походження цього прислів’я див. у праці: Даниленко Л. І. Історико-етимологічна
реконструкція семантики чеського прислів’я // Студії з ономастики та етимології, 2009 /
Редкол.: П. Шульгач (відп. ред.) [та ін.].— К., 2009.— С. 221-227.
3 BláhováM. Op. cit.— S. 200.
© Л. I. ДАНИЛЕНКО, 2011
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
ного характеру, у віршованій формі, пор. Sukně košile bližše nebývá a nemúdrýpro
daleké bližších zbývá 4
Текстологічний аналіз свідчить, що автор хроніки залучав прислів’я повча
льного змісту: Obecjest každého ohrada, ktožju tupí, m inulaťjejjest rada; Ztratě
obec, neufaj do hrada, bez obce dobude tebe všeliká sváda; Kde jeden jazyk, tu jeho
sláva; Slyše múdrý múdřeji bude, a túžebný túhy zbude та ін. З хроніки Космаса за
позичив Даліміл прислів’я про іскру, забуту в попелі, від якої може загорітися
будинок: Že múdří sú zapřísloviejměli řkúc / / «Kto chce v domu škody zbýti, / /Nedaj
jiskře uhlem býti. / / Neb uhel často ohněm bývá / / Proňž bohatý sbožie zbývá» 5 . Тут
варто згадати ленінське гасло Из искры возгорится пламя (укр. Із іскрирозго-
риться пломінь; Із іскри полум ’я постане). Те, що це цитата з вірша поета-декаб-
риста О. І. Одоєвського 6 — насправді справедливо лише частково. Безумовно,
вислів має значно глибші, а саме латинські корені: Es minima magnus scintilla
nascitur ignis — Z malé jiskry vzniká velký oheň 7 .
Першою найдавнішою збіркою чеських прислів’їв і приказок вважається збір
ка Сміла Флашки «Incipiunt proverbia Flassconis, generosi domini et baccalarii
Pragensis». На пергаментний рукопис С. Флашки натрапив Фр. Палацький в архіві
міста Тршебонь і видав його 1827 р. в першому числі журналу «Časopis
Společnosti vlastenského Museum v Čechách». Збірка містить 236 одиниць. При
слів’я й приказки уміщені під номерами в довільному, не алфавітному порядку,
напр. : Pán peniez všady jest, to počátekjest. Starý hřiech činí novú hanbu. I kámen se na
jednom miestě neobalí. Cizie hoře lidem smiech. Bláznivá řeč nemá múdré odpovědi.
До паремійних текстів, які глибоко проникли в літературу та усну словес
ність і з якої черпали матеріали чеські укладачі, належить «Knížka Rýmovní»
невідомого автора. її найдавніший примірник, що зберігається в Страговській
бібліотеці в Празі, датовано 1580 р . 8 Відомо кілька друкованих видань цієї збір
ки — літомишльське 1626 р., празьке 1720 р., оломоуцьке 1772 р., празьке
1779 р. З останнім, празьким виданням 1779 р., ми ознайомилися у відділі ста
родруків Національної бібліотеки в Празі. Це невеликого розміру книжечка
(приблизно 14 х 16 см) обсягом 23 сторінки, без пагінації (одна зі сторінок відра
зу має номер 215), очевидно, є передруком попередніх видань. У ній уміщено та
кож «Rozmlouvání Otce s Synem o hospodařství», що нагадує біблійні повчання
царя Соломона. Книжка починається так: Knížka / /Rýmovníjest toto, / / Jedenkaždý
věz, měj za to: / / Ž e t’ není z jiných poslední / / Mnoha v ní najdeš naučení / / Z nichžto
užitku nabudeš. / / Jestli j i pilně čísti budeš.
У двовіршах і чотиривіршах книжки легко впізнаються паремії, що дійшли
до нас через чотири століття. Наведемо деякі уривки в такій формі, в якій ми їх
записали з празького видання 1779 р.:
Rozumně každý se spravuj, neskuš(e)ného se varuj. Chudý s bohatým nehoduj, a
Múdrý s bláznem nežertuj. Pán se svým služebníkem nehrej, a služebník Pánu nelej.
Co se bleyště, ne všecko bývá zlato: když kto bude pěkně mluviti, pamatuj na to;
Nepojímej Báby Pro peníze milý Brachu, ať z tebe lidi nemaji posměchu. Nebo
velmi brzy stará te omrzí. I ty maje s ní zavazaný svět, nebudeš moci nijakž na zpět;
4 Staročeská kronika tak řečeného Dalimila: vydání textu a veškerého textového materiálu.—
Praha, 1988.— D. 1.— S. 84.
5 Ibid. — S. 169.
6 БирихА. К., МокиенкоВ. М., Степанова Л. И. Русская фразеология. Историко-этимо
логический словарь.— М., 2005.— С. 273-274.
7 Čermák J., Čermáková K. Slovník latinských citátů.— Praha, 2005.— 543 s.
8 Flajšhans V. Knížka Rymovní // Sborník filologický.— Praha, 1917.— Sv. 6.— S. 40.
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 61
Л. І. Даниленко
Pokora činí pokoj, pokoj činí bohatství, bohatství činí pýchu, pýcha činí valki,
valka činí chudobu, chudoba zase pokoru.
Про авторську обізнаність з Біблією свідчать, зокрема, відомі вислови Před svíně
nemáš perel metati, rovně po nich co po blatě budou šlapati; kto mečem bojuje та ін.
Збірка XVI ст. Матєя Червенки та Яна Благослава. До паремійних дже
рел ХVІ ст. належить рукопис двох представників Общини чеських братів —
єпископів Матєя Червенки і Яна Благослава. Про існування рукопису не було
відомо до 30-х років ХІХ ст. Його відкрив бібліотекар Національного музею у
Празі Вацлав Ганка, переклав з латини на чеську мову й видрукував у журналі
«Časopis Společnosti vlastenského Mus eum v Čechách» у четвертому томі за
1829 р. під назвою «Přísloví česká» («Чеські прислів’я») з підтитулом «Ze srarého
rukopisu» («Зі старого рукопису»).
Збірка відкривається передмовою Я. Благослава: «Adagia seu peraemiae ac
sententiae selectissimae, vere lumina orationis» — «Приповідки або прислів’я і
вибрані сентенції, які є справжніми перлинами мови». На думку давньочеського
автора, сучасники невміло користуються прислів’ями. Вони або вигадують не
доладні й недоречні вислови, або з хороших латинських перекладають погані
чеські. Автор дає рекомендації, як правильно вживати прислів’я:
«1. Не часто, економно, вибрані й особливо підходящі. 2. Не наслідувати
будь-кого, але людей розумних, саме тих, хто були справжніми чехами. 3. Якщо
хтось хотів би «перелити» прислів’я з латинської мови до чеської, він не пови
нен перекладати слово в слово, а подумати, чи мають чехи якесь подібне при-
слів я, яке б згодилося у цьому місці» .
Збірка М. Червенки і Я. Благослава містить понад 600 зразків. Її особливість
полягає в тому, що в ній у багатьох випадках є тлумачення, а саме цього бракує
наступним виданням. Навіть у збірці Фр. Челаковського значення багатьох оди
ниць уже було затемненим і не зрозумілим читачеві. Спосіб подачі матеріалу в
М. Червенки і Я. Благослава так само довільний, як і у збірці С. Флашки. Заци-
туємо тут деякі паремії. Серед них, як і у працях попередників, не існує чіткого
розмежування фразеологізмів, прислів’їв і приказок в їх сучасному розумінні.
Перше прислів’я у збірці добре відоме сьогодні: Malé děti, malá starost (Малі
діти — малий клопіт); серед наступних вибірково можна назвати: Ne všeho
zvídej, budeš dlouho mlád; Lepší holub v ruce než jeřábek na střeše; Žádný neví kde
střevíc hněte, než ten kdo v něm chodí; Nemůžeš-li přeskočiti, podlez; Bitý nebitého
nese; Hada za ňadry chováš; Mistr Nouze naučil Dalibora housti; Jak jsem koupil, tak
prodávám; Lepší málo než nic та ін.
Однією з перших збірок чеських прислів’їв і приказок, що не чекала кілька
століть в архівах на публікацію, а побачила світ після свого укладання, була
збірка Якуба Срнеця з Варважова. Я. Срнець організував у Празі приватну шко
лу для дітей заможних родин. На уроках з латини, відпрацьовуючи граматичні
вправи, він почав використовувати прислів’я. Так назбиралося майже 650 оди
ниць, оформлених 1582 р. окремим виданням під назвою «Dicteria seu proverbia
bohemica, ad phrasim Latinorum accomodata atque per centurias quondam in usum
scholae private distributa». Методичний прийом Я. Срнеця виявився настільки
вдалим, а книга користувалася таким великим успіхом, що 1599 р. вона була ви
дана вдруге.
9 ČervenkaM., Blahoslav J. Česká přísloví / K vydání připravil J. Spilka.— Praha, 1970.—
S. 8.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
Збірка XVH cr. Яна Амоса Коменського. Велике значення для розбудови че
ської пареміології мала діяльність Яна Амоса Коменського. Він переконував сучас
ників, що наука має приносити користь народові, а не залишатися в рамках латин
ських фоліантів, зрозумілих вузькому колу освічених людей. А тому закликав
відкласти латину та йти в народ поширювати свої знання рідною мовою. З цією ме
тою Коменський узявся за створення великого латинсько-чеського словника «The
saurus lingvae Bohemicae — Poklad jazyka českého». Проте повною мірою зосереди
тися на прислів’ях Я. А. Коменському вдалося лише у праці «Moudrost starých
Čechů za zrcadlo vystavená potomkům», яка, однак, за життя автора так і не була вида
на. Понад двісті років рукопис пролежав у польському Лешно, де 1841 р. разом з ін
шими матеріалами Я. А. Коменського його відкрив Я. Пуркинє.
Уперше «Moudrost starých Čechů...» побачила світ 1849 р. разом із відомою
працею Я. А. Коменського «Didaktika» накладом Чеського національного му
зею. Наступні перевидання були здійснені у 1872, 1901, 1920 та 1954 роках. До
матеріалів збірки Коменського ми звертаємося за виданням 1954 р., підготовле
ним за рукописом, що нині зберігається у фонді Національного музею в Празі.
Першим дослідником рукопису Я. А. Коменського був літературний критик
Ян Вацлав Новак. Як відомо, назва збірки мала кілька варіантів. Я. А. Комен
ський вибирав між «Moudrost předků národa českého» та «Moudrost starých
Čechů». На титульній сторінці рукопису рукою Коменського було написано:
«Že i našim předkům Pán Bůh dal moudrost» 10. Судячи з бібліографічних даних
першого видання 1849 р., книга вийшла під назвою «Příslowí, čili maudrost
starých předků (курсив наш.— Л. Д.) za zrcadlo wystawená potomkům». Через те,
що оригінал титульної сторінки на сьогодні втрачений, неможливо судити, яку
назву своїй збірці дав сам Я. А. Коменський і чи взагалі він встиг це зробити.
Ф. Свейковський, який також вивчав рукопис, зазначає, що він не містив слідів
остаточної підготовки до друку. Про це свідчили записи, зроблені власною ру
кою Я. А. Коменського, заміни компонентів прислів’їв, їх переміщення в інші
тематичні групи, стилістичні правки. Традиційно відома сьогодні назва
«Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená potomkům» фігурує в каталожних
записах з 1901 р. Не виключено, що таку редакцію з патріотичних міркувань за
пропонував саме Я. В. Новак. Мотивом для цього міг послужити аргумент, що
основним джерелом для Я. А. Коменського були тексти чеського походження,
хоч у збірці багато прислів’їв з інших мов.
У літературній спадщині Я. Коменського ми не знайдемо посилань на джере
ла, якими він користувався при укладанні своєї збірки. Ці питання вивчали
Я. В. Новак i В. Флайшганс. Дослідження показали, що Коменський використав
матеріали збірок XVI ст.: невідомого автора «Knížky rýmovní» (1580), Якуба
Срнеця (1582 р.), Даніеля Адама з Велеславіна. Крім того, він залучив польські
прислів’я (зі збірки С. Рисинського), латинські, німецькі, цитати з Біблії.
Я. А. Коменський по-новому організував матеріал своєї збірки. Це був не ли
ше перелік, типовий для попередніх праць, а перша спроба тематичної класи
фікації. Прислів’я були розподілені на чотири розділи:
1. Про природу, метали, рослини, звірів: Protiprouduplovati; Ne vše zlato, co
se třpytí; Strom jednou ranou nepadá; Vlk leže netyje.
2. Про людське ремесло: Dal se bez vesla na moře; Jak zapřáhl, takjede; Na
jedno jsou kopyto; Komu se chce tancovati, tomu snadno pískati.
10 Svejkovský F. Předmluva k výdání: Komenský J. A. Moudrost starých Čechů: za zrcadlo
vystavená potomkům.— 4-é vyd.— Praha, 1954.— S. 23.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 63
Л. І. Даниленко
3. З історії: Saul mezi proroky; Nepodařilý Absolon; Vředovitý Lazar; Mistr
Nouze naučil Dalibora housti.
4. З літератури, через яку мудреці описували людські вчинки: Beran vlku
vodu kalí; Kráva muškátu rozumí; Hlava bez mozku.
Така класифікація випливала з розуміння автором суті пареміологічного ма
теріалу: «паремії — це прислів’я, що походять з усяких відомих речей і призна
чені для формування в нас розважливості й обережності в житті й людських сто
сунках» 11. Коротку вступну частину до збірки Я. А. Коменський назвав
«Přípovídky co a k čemu jsou a odkud se berou» («Прислів’я: що це таке, для чого
вони і звідки беруться»). У ній він дає передусім визначення поняття прислів’я,
в основі якого — метафоричне оформлення думки: «Прислів’я або приповід
ки — це якийсь короткий і влучний вислів, у якому одне говориться, а інше розу
міється, тобто слова звучать про якусь зовнішню, тілесну, відому річ, під якою
12розуміється щось внутрішнє, духовне, менш знайоме чи відоме» .
Я. А. Коменський не записував матеріал лише тому, що прагнув зберегти
«мудрість предків», він хотів використати його для сучасного життя, передусім
з виховною метою. Його увагу привертали лише ті вислови, в яких відображали
ся праведні основи людського життя й поведінки, або на прикладі яких він міг
показати порушення цих засад. Характер правил визначався християнським по
няттям моралі, яка мала надчасові приписи, незмінні й чинні для всіх, незалежно
від будь-яких життєвих умов чи обставин.
Збірка Я. А. Коменського «Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená po
tomkům», хоча й побачила світ лише в середині XIX ст., стала у слов’ян першою
справжньою працею цього жанру і великим предметом гордості чехів: «Наш Ко
менський у XVII ст., коли інші народи навіть не мріяли про систематичне видан
ня прислів’їв, таку працю підготував» 13. У цьому контексті не можна не згадати
твердження українських дослідників, що «перші спроби фіксації одиниць паре
мійного фонду української мови припадають на XVI ст.» 14 За іншими, більш
вірогідними даними, перші рукописні пареміографічні збірки східнослов’ян
ського фольклору, що дійшли до нас, належать до другої половини XVII і почат
ку XVIII століть, найдавніша з них — «Приповісті посполиті» Климентія Зіно-
вієва (кінець XVII ст.) — «видатна культурна подія на українських землях того
часу» 15.
Пра ця Я. А. Ко мен сько го «Moudrost starých Čechů za zrcadlo vystavená po-
tomkům» послужила надійним підґрунтям для чеських збірок прислів’їв і прика
зок, які укладалися у XIX ст.
Збірка 1804 р. Йозефа Добровського. Й. Добровський уперше пов’язав роз
виток літератури з розвитком національної мови, що значною мірою вплинуло на
думку про те, іноземною (німецькою) чи чеською слід писати літературні твори.
Саме на основі давніших видань з метою стабілізації чеської літературної мови,
зміцнення ролі рідного слова звернувся Й. Добровський до чеських прислів’їв.
11 Komenský J. A. Moudrost starých Čechů: za zrcadlo vystavená potomkům.— 4-é vyd.—
Praha, 1954.— S. 30.
12 Ibid.— S. 29.
13 Hanuš J. Literatura příslovnictví slovanského a německého, či předchůdcové
Fr. Lad.Čelakovského v «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích».— Praha, 1853.— S. 33.
14 Скопненко О., Цимбалюк-Скопненко Т. Паремії в мові перекладів Миколи Лукаша //
Українська мова.— 2006.— № 4.— С. 25.
15 Пазяк М. Українські прислів'я та приказки : Проблеми пареміології та пареміогра-
фії.— К, 1984.— С. 21.
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
Праця «Českých přísloví sbírka» («Збірка чеських прислів’їв») була опубліко
вана 1804 р. Вона перевидавалася лише один раз — 1963 року як сімнадцятий
том академічного дев’ятнадцятитомного зібрання творів Й. Добровського. Не
значний інтерес дослідників і видавців до цієї праці періоду раннього чеського
Відродження пояснюється тим, що тривалий час вона сприймалася як маргіна
льна з-поміж іншого авторитетного наукового доробку Й. Добровського.
М. Гержман, упорядник видання 1963 року, увів до нього також рукописні
матеріали з наукової спадщини вченого, які Й. Добровський мав намір додати до
другого видання своєї збірки. На жаль, цей задум так і не був зреалізований.
Усвідомлюючи роль прислів’їв як джерела розвитку і збагачення націо
нального лексикону, Й. Добровський вирішив покласти в основу згаданої праці
збірку старочеських прислів’їв Я. Срнеця з Варважова «Dicteria seu proverbia
Bohemica» (1582 р.). На жаль, матеріали найдавніших чеських збірок С. Флаш-
ки, М. Червенки і Я. Блазослава, Я. А. Коменськозо були просто не відомі
Й. Добровському на момент його роботи над власною збіркою. Словник Й. Доб
ровського вийшов під назвою «Českých přísloví sbírka. Po vydání Mistra Jakuba
Srnce a Františka Ondřeje Hornýho vnově rozmnožená». Твору передували два
епіграфи з так званої Далімілової хроніки: Vřeť každému srdce po jazyku svém,
тобто Х айу кожного б ’ється серце за долю рідноїмови, та прислів ’я Kdo si mála
neváží, po mnohu ať nebaží (Хто не цінує малого, хай не жадає великого). Водно
час Й. Добровський збагатив видання не лише кількісно (з 642 у Я. Срнеця до
1500), айякісно. Зокрема, зазначав джерело походження прислів’я, його значен
ня і частоту вживання. Важливий новаторський аспект полягав також у тому, що
Й. Добровський долучив матеріал із живої народної мови, який допоміг зібрати
йому учень А. Пішелий і якого вчений вважав своїм співавтором.
У передмові до словника Й. Добровський подає бібліографічний огляд сло
в’янської пареміографії: називає друковані праці цього жанру іншими слов’ян
ськими мовами. Серед іншого він згадує російське «Собрание 4291 древних по
словиц» 1787 р.
Щодо походження чеських прислів’їв, то в передмові Й. Добровський наго
лошує, що частина з них була освоєна з латини ще старочеською мовою: «Чехи
вже давно влучно й дотепно переклали латинські прислів’я, як наприклад, Bůh
vysoko, král daleko, відоме і росіянам (Бог высоко, а царь далеко), згідно з латин
ським Deus in altis habitat, rex procul equitat» 16. Добре володіючи латинською
мовою, Й. Добровський легко визначав латинські прототипи чеських прислів’їв:
Kdo chce pokoji, hotov se k boji — Si vis pacem, para bellum (Хочеш миру — готуй
ся до війни); Co mnoho, topřiliš — Ne quidnimis (Що занадто, те не здорово); Co
střízlivý na srdci má, to se opilému na jazyku vypukne — Quod in animo sobrii, id est
in lingua ebrii (Що у тверезого на умі, то у п ’яниці на язиці); Kuře učí slepici —
SusMinervam (Яйця курку вчать) та ін.
Текстологічний аналіз списку Й. Добровського дозволяє переконатися, що
багато чеських прислів’їв, відомих у сучасній чеській мові, походить щонаймен
ше з XVI ст. Серед них, зокрема, такі, як Ani slepice darmo nehrabe (Навіть курка
даремне не гребеться); Blázen kdo dává, blázen kdožnebére (Дурний, хто дає, ще
дурніший той, хто не бере); Chudoba cti netratí (Бідність не порок); Jaká matka,
taková Katka (Яка мати, такі й дітки); Každý sobě štěstí kuje (Усяк сам собі долю
16 DobrovskýJ. Spisy a projevy. Sv. XVII: Českých přísloví sbírka / K vydání připravil
M. Heřman.— Praha, 1963.— S. 31.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 65
Л. І. Даниленко
кує); Kdo chce s vlky býti, musí s nimi výti (З вовками жити — по-вовчому вити) та
багато інших.
З усної народної творчості, за Й. Добровським, беруть початок прислів’я Kde
se kdo zrodí, tam se i hodí (Де народився, там і згодився); Najedený hladovému nevěří
(Ситий голодному не вірить); Člověk míní,pán Bůh mění (Людина планує, аБог пе
реплановує); Co se doma navaří, má se doma snísti (Не виносити сміття з хати).
Інші чеські прислів’я, що традиційно вважалися народними, як з’ясувалося,
створені майстрами художнього слова — письменниками-гуманістами
XVI-XVII ст., зокрема В. Я. Росом (Slibům se blázni radují — Дурень думкою ба
гатіє); Д. Адамом з Велеславіна (Lepší vrabec v rukou nežli čáp na střeše — Краще
синиця в руках, ніж журавель у небі) тощо.
Один із поширених прийомів у пареміології — каламбурне обігрування зна
чення слів. Він був відомий ще письменникам античної доби і, як засвідчує паре
мійний матеріал XVI ст., активно поширився на чеському мовному ґрунті, пор.:
Umřel Darmodej, nastal Kupsobě; Co naspořil Stejskal, to utratil Vejskal; Nedluž se u
Zakusila, oplatíš zase Musila; Kdyby nebylo kdyby, nebylo by chyby.
Й. Добровський бачив не лише багаті експресивно-стилістичні можливості
прислів’їв. Він цінував їх філософський зміст, напр.: Páni se rvou, sedláci nas
tavte vlasů (Пани б ’ються, мужики, підставляйте чуби); Krkavci sobě lítají,
holubi váznou v léčkách (Яструби літають на свободі, голуби сидять у клітках),
наголошував на їх багатофункціональності та дидактичному потенціалі. Однією
з причин, що спонукала Й. Добровського взятися за перевидання збірки прис
лів’їв Я.Срнеця, була необхідність «сотнями роздавати її у школах» 17.
Зацікавлення дослідника прислів’ями тривало й після публікації збірки
1804 р. Він вивчав давніші тексти, чеську літературу періоду гуманізму і робив
численні виписки, мріючи здійснити нове, доповнене видання. Одним із основ
них принципів, яким керувався Й. Добровський, була точність цитування. Уваж
не ставлення до текстів і джерел пов’язане з прагненням дослідника з ’ясувати
первісне значення образного вислову. Усвідомлюючи, що саме образність може
вплинути на розуміння паремії, Й. Добровський часто подавав його тлумачення,
напр.: M á sejako ryba ve vodě— «blaze» (Живе, якрибау воді — «дуже добре»);
Kyj má dva konce (kdo ví, komu se zdaří) — Палиця має два кінці (тобто, не відо
мо, кому пощастить); Jak jsem koupil, tak prodávám (Pověděl jsem vám to, což
jsem slyšel) — За що купив, за те й продаю (Я сказав вам те, що почув).
Не виключено, що Й. Добровський хотів розширити друге видання своєї
збірки прислів’ями інших слов’янських народів, що зробив після нього
Фр. Л. Челаковський. На користь цієї версії свідчить те, що у своїх періодичних
виданнях «Славін» (Slavín) 1806 р. та «Слованка» (Slovanka) 1814 р. він опуб
лікував відповідно російські18 й сербські прислів’я.
Праця вченого над літературними збірками, як чеськими, так і латинськими,
німецькими, сербськими, російськими, вплинула на тогочасні погляди щодо
еволюції чеських прислів’їв. Фіксуючи одне й те саме прислів’я з різних джерел
і в різних варіантах, Й. Добровський, власне, заклав основи порівняльної паре
міології. Добре відомі в сучасному чеському культурному просторі, вони вияв
ляють паралелі також в українській мові, причому в багатьох випадках як повні
17 Ibid. — S. 29.
18 Докладніше про це див. у праці: Даниленко Л. И. Русские пословицы в «Славине»
Й. Добровского и дальнейшая их судьба в чешской паремиологии // Phraseologische Studien.
Dynamische Tendenzen in der slawischen Phraseologie / Red. D. Baláková, H. Walter.—
Greifswald, 2010.— S. 99-106.
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
еквіваленти, пор.: Vlkamíníavlkzahumny — Про вовкапромовка, авовківхат у;
Pravda oči kole — Правда очі коле; Kdo maže, ten jede — Не підмажеш, не пої
деш; Není všecko zlato, co se třpyti — Не все те золото, що блищить; Žáden bez
práce nejí koláče — Хочеш їсти калачі, не лежи на печі і под.
Аналіз праці Й. Добровського «Českých přísloví sbírka» дає змогу визначити
її історичне значення. Воно полягає насамперед у введенні в пареміологію мате
ріалу з багатьох давніх літературних джерел, критичній оцінці самобутності чи
залежності цього матеріалу від іноземних зразків (латинських, німецьких та ін.),
зверненні до порівняльного методу дослідження. Інакше кажучи, усе це заклало
початки чеських наукових пареміологічних студій.
Збірник Й. Добровського виявився єднальною ланкою між традицією зби
рання прислів’їв, що йшла від збірки XVII ст. «Moudrost starých Čechů za zrcadlo
vystavená potomkům» Я. А. Коменського, і новою традицією, яка у XIX ст. втіли
лася в монументальній праці Ф. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovan
ského ve příslovích».
Збірка 1852 р. Франтішека Ладислава Челаковського. Серед усіх чеських
авторів, хто вивчав, збирав і видав прислів’я і приказки, найбільший науко
во-практичний внесок зробив Франтішек Ладислав Челаковський, автор «Муд-
рослів’я народу слов’янського у прислів’ях». Титульний лист збірки мав назву:
Mudrosloví národu slovanského ve příslovích. Připojena jest sbírka prostonárodních
českých pořekadel. Uspořádal a vydal Frant. Lad. Čelakovský. V Praze, 1852. V kom-
missí u Františka Řivnáče. Над збіркою, що вперше побачила світ незадовго до
смерті автора, Фр. Л. Челаковський працював майже тридцять років. !дея такої
роботи виникла не спонтанно. Будучи одним з головних ідеологів чеського ро
мантизму, Фр. Л. Челаковський зосереджувався на вивченні усної народної
фольклорної культури, побуту і звичаїв. На народознавчі студії Фр. Л. Челаков
ського мали вплив Й. Добровський і В. Ганка, які звернули його увагу на слов’ян
ські народні пісні, що їх згодом Фр. Л. Челаковський зібрав і видав у трьох томах
1822, 1825, 1827 років. Задумуючи новий всеслов’янський пареміологічний
проект, Фр. Л. Челаковський уже здобув чималий досвід і добре знав матеріал.
Про намір видати слов’янські прислів’я й приказки читаємо в листі
Фр. Л. Челаковського від 24 червня 1828 року до друга-літератора Йозефа Влас-
тіміла Камарита:
«Я хочу за зразком слов’янських народних пісень видати збірку найкращих слов’янських
прислів’їв їхніми оригінальними мовами і з чеським коментарем. У мене вже багато зібрано,
виписано, розподілено. Але спосіб, яким досі прислів’я видавалися (за алфавітом), мені не по
добається, і я думаю, хоча це мені коштуватиме немалих зусиль, розставити їх за змістом так,
щоб вони, як одне ціле, створили завершену картину про філософію, мораль, розум, дотеп
ність тощо нашого народу. Чесно кажучи, я дуже задоволений і втішений слов’янськими
прислів’ями; багато з них такі влучні, такі глибокодумні, що й справді, особливо при доброму
укладанні, проллють світло одне на одне та принесуть слов’янським народам не меншу славу,
ніж пісні.
Я маю намір так упорядкувати матеріал, щоб вибрати по 600-800 зразків з кожної мови —
чеської, польської, російської, сербської, і щоб уся збірка включала 2000-3000 одиниць. Що
можна буде знайти з хорватської, лужицьких мов і т.д., теж додам. Крім цієї праці, я б хотів у
майбутньому доповнити наші чеські прислів’я, аби з цього колись виник найповніший слов
ник. У мене вже є багато подібних матеріалів як власних, так і одержаних з різних інших
місць; і зараз я тебе дуже прошу, щоб < . > ти записував усі прислів’я, а коли читаєш якусь
чеську книжку, також про них не забував, бо мало в якій із наших стародавніх книг прислів’я
немає» 19.
19 Korrespondence a zápisky Frant. Ladislava Čelakovského. I. Dopisy z let 1818-1829 / Vyd.
Fr. Bílý. — Praha, 1907.— S. 362.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 67
Л. І. Даниленко
Перші зразки прислів’їв і приказок, що мали ввійти в майбутню збірку,
Фр. Л. Челаковський видрукував у журналі «Časopis Českého museum» у статтях:
«Slovanská přísloví» (1837); «Kalendářík z přísloví slovanských» (1850); «Slovanská
právnická přísloví» (1851). У числі за 1837 р. Фр. Л. Челаковський сформулював
теоретичні положення пареміологічної науки, які можна вважати нарисом май
бутньої передмови до збірки: що таке прислів’я, приказка, їх джерела, особливос
ті структури збірок, з якими він працював. Фр. Л. Челаковський першим у чеській
пареміологічній лексикографії почав розрізняти прислів’я і приказки і присвятив
їм окремі самостійні частини. Причому після видання «Mudrosloví...» він плану
вав повернутися до чеських приказок і видати їх окремою збіркою.
Щодо суті прислів’я автор висловлювався так: «За внутрішнім характером
більшість прислів’їв поділяються на дві головні групи: а) це правила, за якими
слід діяти, щоб одержати тілесну або душевну користь; б) це набуті судження,
що випливають зі спостережень над усвідомлюваним та ірраціональним змістом
предметів. Ці дві властивості, однак, не достатні для утворення прислів’я. Го
ловне, я вважаю, щоб вислів, узятий з потоку практичної мудрості, своєю уза
гальненістю міг бути спрямований на конкретний випадок, тобто аби прислів’я
щось виокремлювало, але водночас було всезагальним, до всіх подібних випад-
20ків знову прилягало» .
Приказки, вважає Фр. Л. Челаковський, хоча зовні чимось нагадують при
слів’я, за внутрішньою структурою відрізняються від них. Вони індивідуалізу
ють поняття, що виражає дію, предмет або його властивість і займають про
міжну позицію між прислів’ями й мовними зворотами (фразеологізмами в їх
сучасному розумінні), напр. : zavaditi o něco řeči — zavaditi o svůj krajíc — lepší za
svým krajícem, než za cizím pecnem. Причому якщо прислів’я, на думку Фр. Л. Че-
лаковського, можуть вільно переміщатися з однієї говірки в іншу, навіть з однієї
мови в іншу, то для приказок і мовних зворотів це неможливо: «вони цілком
21втрачають свій звук, як тільки чужа рука до них доторкнеться» .
Отже, Фр. Л. Челаковський узявся за укладання прислів’їв усіх слов’янських
народів, щоб поставити «храм простонародної практичної мудрості». Вибір мате
ріалу ґрунтувався переважно на найдавніших збірках і переслідував головну ме
ту: показати високі моральні якості слов’ян, якими вони не поступаються перед
іншими європейськими народами, і тим самим додати гордості своєму народові
як частині європейського слов’янства. Образ практичної слов’янської народної
філософії Фр. Л. Челаковський будував на прислів’ях, які виражали погляди прос
тої сільської людини, а відтак актуалізували вияви «народного духу».
На жаль, ми не можемо судити про ті українські джерела, якими користував
ся Фр. Л. Челаковський при укладанні «Mudrosloví...», бо сам він ніде про них не
згадував. Наведемо тут хоча б кілька українських прикладів, які автор включив у
свій словник з ремаркою mr. «малоруське» (подаємо їх за нормами сучасної ук
раїнської літературної мови): Богу молись, а дідька не дразни; Боже, помоі
жи! — А ти, небоже, не лежи; Дитина не плаче, мати не чує; Який хто до Бога,
такий і Бог до нього; Кривого дерева у лісі найбільше; Свій свояка бачить здале
ка; Ворона вороні очі не виклює; Подарунько без штанів ходить; Хто дбає, той
має; Сім літ маку не родило — та голоду не було; Куди голка, туди й нитка;
Панська ласка до порога та ін. Введення у збірку Фр. Л. Челаковського «Mudro-
20 Čelakovský Fr. L. Slovanská přísloví // Časopis Českého museum.— 1837.— R. 11.—
S. 292-293.
21 Ibid.— S. 295.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
sloví národu slovanského ve příslovích» українських прислів’їв мало важливе зна
чення. З одного боку, це відповідало головній ідеї автора — проілюструвати
«слов’янський дух», глибину, розум і винахідливість слов’янської народної
філософії, що не поступається європейським зразкам. З другого, — сприяло
ближчому знайомству двох слов’янських культур (чеської й української), їх
зближенню на спільному духовному ґрунті.
Говорячи про значення збірки Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slo
vanského ve příslovích» для чехів, можемо твердити, що вона більшою мірою,
ніж попередники, познайомила їх з багатогранним образним словом інших сло
в’янських народів, але водночас мала й недолік. Він полягав у тому, що значну
частину паремій Фр. Л. Челаковський переклав на чеську мову з інших слов’ян
ських мов (польської, російської тощо), які потім асимілювалися в чеській в ус
ному і писемному варіантах і ускладнили в подальшому їх авторизацію.
Підсумовуючи аналіз збірки Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slo
vanského ve příslovích», необхідно зазначити, по-перше, що це один з кульміна
ційних творів чеського романтизму з його культом народної словесності, само
бутньої народної філософії, чистої душі й нерозбещеної моралі. По-друге, з часу
публікації «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» — це найбільша, мону
ментальна, єдина у своєму роді праця з порівняльної пареміології кількох сло
в’янських мов і частковими паралелями з багатьох неслов’янських мов. Цією
працею збирання прислів’їв у Чехії вважається фактично завершеним. Після
«M udrosloví.» вийшла друком лише одна велика двотомна збірка чеських
прислів’їв В. Флайшганса, але за своєю концепцією вона відрізнялася від праці
Фр. Л. Челаковського.
Дослідження 1911-1913 рр. Вацлава Флайшганса. Після збірки Фр. Л. Че
лаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» найбільшою працею в
історії чеської пареміографії мав стати грандіозний проект Вацлава Флайшганса
«Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách, na
Moravě a v Slezku», у якому автор задумав опрацювати матеріал усіх рукописних
і друкованих джерел, починаючи з XIV ст. і до сучасності. Вона побачила світ
1911 р. (літери A-N) i 1913 р. (літери O-Ž). Як і належить серйозній науковій
праці, її передмова починається оглядом бібліографії збірок прислів’їв і прика
зок усіх європейських народів.
Xвалебний відгук отримала українська фольклористика: «Найкращу бібліо
графію серед слов’янських народів досі мають малороси. Крім більш ранніх пра
ць П итна і Сумцова, чільне місце посідає докладний твір Б. Д . Грінченка “Літера
тура українського фольклору (1777-1900)”, що вийшов у Чернігові 1901 р.» 22.
В.Флайшганс відмітив також велику працю I. Я. Франка «Галицько-руські народ
ні приповідки», непересічне значення якої вбачав у тому, що «це збірка матеріалів
головним чином з народних уст, доповнених польськими, російськими, німецьки
ми та іншими паралелями, часто з подачею пояснень про походження прислів’їв,
майже зовсім без залучення книжних джерел; зі списком місць, де збирався мате
ріал (майже двісті сіл і містечок) та списком основних іноземних збірок» 23.
Від огляду бібліографічних розвідок В. Флайшганс переходить до аналізу
окремих збірок прислів’їв і приказок, причому лише тих, які мають значення для
дослідження паралелей з чеськими прислів’ями. Грецькі першоджерела він не
22 Flajšhans V. Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách,
na Moravě a v Slezku.— Přísloví staročeská.— Praha, 1911.— S. IV.
23 Ibid.— S. XI.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 69
Л. І. Даниленко
вважає за доцільне згадувати, «бо навіть Біблія була нашим предкам відома з ла
тинських перекладів».
У середні віки головним джерелом прислів’їв і приказок В. Флайшганс нази
ває Біблію, зокрема притчі царя Соломона, перекладені старочеською мовою.
Розмірковування про виникнення чеських прислів’їв, вважає В. Флайшганс,
мало б ґрунтуватися на розборі саме слов’янських прислів’їв, але для отримання
об’єктивних даних дослідник повинен спрямувати свою увагу на захід, відшу
куючи там зразки й типові моделі. У слов’янських прислів’ях чітко виявляються
два культурних світи, що розділили колись єдине слов’янство на дві культурні
області: східно-візантійську й латино-німецьку.
Таким чином, на підставі дослідження пареміологічних джерел різних мов
В. Флайшганс зробив такий головний висновок: «Чеські прислів’я — можемо
сміливо сказати — своєю формою і матеріалом заявляють про свою спорідненість
із західними. Вони утворюють (разом з польськими, словацькими, сербо-лужи-
цькими, кашубськими і т. д.) одну велику родину з германськими і романськими
прислів’ями. <.. .> Лише незначна частина чеського походження, але й ця части
на запозичена з германського і романського приказкового фонду. Питомо чеські
24прислів я виникали тим самим шляхом, що й західноєвропейські» .
Завдання своєї праці В. Флайшганс убачав не лише в тому, щоб зібрати весь
доступний матеріал з друкованих і рукописних пам’яток, а й через паралелі з ла
тинської та германських мов показати спорідненість з ними чеських прислів’їв.
Зв’язок чеських прислів’їв зі слов’янськими автор свідомо обмежив на прикладах
з польської, словацької і двох серболужицьких мов. Книжні сентенції до реєстру
словника не залучалися, зате він містить найбільше зразків старочеської мови.
Авторська концепція цієї праці полягала в тому, щоб у першому томі подати
чеські прислів’я, походження яких сягає не пізніше XV ст. Перший том складав
ся з двох книг. Другий том, який, на жаль, так і не був підготовлений, мав місти
ти матеріал пізнішого періоду і реєстр усіх прислів’їв, що повинні були ввійтиу
двотомник.
Праця виходила окремими зошитами і відразу справила враження ґрунтов
ного дослідження. Так, 1909 року в рецензії на перший зошит Й. Пата писав:
«цей твір має епохальне значення і позачасову значущість»25 .За законом жанру,
рецензент звернув увагу на її певний недолік: укладач найчастіше вдається до
порівнянь чеських одиниць з польськими, бажаючи продемонструвати тісні
зв’язки двох народів, але порівняльний аспект був би значно поглиблений, якби
автор звернувся до збірки І. Франка, у якій він знайшов би чимало паралелей 26.
Не зайвим буде додати думку видатного знавця чеської мови Павла Айснера:
«Ця книга належить до таких, за яку її автор у порядному культурному товарист-
27ві заслужить повагу і славу» .
Збірки чеських паремій ХХ — початку ХХІ ст. Після публікації словника
В. Флайшганса в чеській пареміографії на багато десятиліть настала перерва.
Чеські дослідники висловлювалися про потребу нової великої праці на зразок
польської чотиритомної «Nowa księga przysłów i wyrażeń przysłowiowych pols
skich» (1969-1978) за ред. Ю. Кржижановського, однак ніякої подібної праці
24 Ibid.— S. XVI. v
25 Páta J. Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách, na
Moravě a v Slezku / Sebr. prof. dr. V. Flajšhans // Slovanský přehled.— Praha, 1909.— R. 12.
Č. 2-3.— S. 138.
26 Ibid.— S. 139.
27 EisnerP. Chrám i tvrz. Kniha o češtině.— Praha, 1992.— S. 150.
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
Чеська пареміографія від початків (XIV ст.) до сучасності
вже створено не було. Хіба що можна згадати невелику добірку К. Крауса28, яка
вирізняється цікавою передмовою Карела Чапека.
Проміжну позицію серед збірок, умовно об’єднаних поняттям «мудрос-
лів’я», зайняла праця Я. Заоралека «Lidová rčení» 1947 р., що репринтним спосо
бом перевидавалася у 1963, 1996, 2000 роках. У ній майже немає прислів’їв, але
є народні приказки, стійкі словосполучення і порівняння — всі ті одиниці, які в
чеській мові об’єднані поняттями «pořekadlo», «rčení», «úsloví», «sousloví»,
«frazémy», «obraty» і под., напр.: Vědět, kde nás bota tlačí; Sedět na dvou židlích;
Čeká, až mu pečený pták vletí do huby; Hoří mu půda pod nohama; Je to devátá voda
z hrušek; Mluvit, co slina na jazyk přinesla; Dělat něco tak, aby se vlk nažral a koza
zůstala celá; Být v Římě a papeže nevidět та ін.
Надійна джерельна база, ґрунтовна розробка словникової статті, інформація
про походження усталеного вислову забезпечили Я. Заоралекові видання солід
ної праці, яка й нині не втратила свого наукового значення. Проте її не можна
вважати новою лексикографічною працею, бо зібраний у ній матеріал цілком
ґрунтувався на старих джерелах.
Чергова спроба зібрання й вивчення чеських прислів’їв припадає на кінець
XX ст. У рамках міжнародного німецько-чеського проекту «Діалог у світі людей
і машин», метою якого було визначення сучасного пареміологічного мінімуму
чеської мови, над збиранням матеріалу працювали чеський етнограф Д. Біттне-
рова і німецький лінгвіст Ф. Шиндлер. Майже через сто п’ятдесят років після
«Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» Фр. Л. Челаковського чеське сус
пільство одержало новий словник, який у результаті польових досліджень реп-
29резентував сучасний репертуар чеських прислів їв .
Дослідження Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера дало підстави відповісти на запи
тання, наскільки прислів’я інших слов’янських народів, які Фр. Л. Челаковський
ввів у свій словник «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» в середині
ХІХ ст., були освоєні чеським народом упродовж майже ста п ’ятдесяти років і
чи справдилася романтична мрія Фр. Л. Челаковського про слов’янську провер
біальну єдність.
Наприкінці XX ст. — на початку ХХІ ст. чеська лексикографія збагатилася
цілою низкою збірок прислів’їв і приказок, різних за змістом, обсягом і при-
30значенням .
Чільне місце в чеській лексикографічній практиці завжди займали словники
латинських прислів’їв, приказок, приповідок, ідіом і сентенцій. До праць у цій
галузі належить кілька нових сучасних енциклопедичних видань з чеськими па
ремійними відповідниками, відомостями про авторів цитат, реєстрами ключо
вих слів, алфавітними покажчиками чеських перекладів.
Нарешті, слід зазначити, що з’явилися нові перекладні словники прислів’їв,
які включають по кілька слов’янських мов, переважно польську, російську, бол
гарську. Так, колективна праця 31 чеських і польських колег презентує дев’ять
мов — чеську, польську, російську, англійську, німецьку, французьку, італій
ську, іспанську, латинську. На жаль, української серед них немає, а тому укла
28 Kraus K. Česká přísloví.— Praha, 1931.— 98 s.
29 Bittnerová D., SchindlerF. Česká přísloví. Soudobý stav konce 20. století.— Praha, 1997.—
315 s.
30 Див., напр.: Plachetka J. Velký slovník citátů a přísloví.— Praha, 1996.— 401 s.
31 SwierczyńskiA., Swierczyńska D. Slovník přísloví v devíti jazycích / České ekvivalenty
E. Mrhačová.— Praha, 2008.— 303 s.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5 71
Л. І. Даниленко
дання двомовних і багатомовних збірок українських паремій є актуальним зав
данням вітчизняної славістики.
Отже, аналіз паремійного фонду чеської мови дозволяє запропонувати таку
періодизацію чеької пареміографії:
XIV - поч. XV ст. — збірка Сміла Флашки «Incipiunt proverbia Flassconis,
generosi domini et baccalarii Pragensis». Видана 1827 р.
1580 р. — «Knížka Rýmovní» невідомого автора.
1582 р. — збірка Я.Срнеця з Варважова «Dicteria seu proverbia Bohemica, ad
phrasim Latinorum accomodata atque per centurias quondam in usum scholae private
distributa».
Кін. XVI ст. — збірка М. Червенки і Я. Благослава «Adagia seu paraemiae ac
sententiae selectissimae, vere lumina orationis». Видана 1829 р.
? 1630 р. — збірка Я. А. Коменського «Moudrost starých Čechů za zrcadlo
vystavená potomkům». Видана 1849 р.
1804 р. — збірка Й. Добровського «Českých přísloví sbírka. Po vydání Mistra
Jakuba Srnce a Františka Ondřeje Hornýho vnově rozmnožená».
1852 р. — збірка Фр. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve
příslovích. Připojena jest sbírka prostonárodních českých pořekadel».
1911-1913 рр. — збірка В. Флайшганса «Česká přísloví. Sbírka přísloví,
průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách, na Moravě a v Slezku».
1947 р. — збірка Я. Заоралека «Lidová rčení».
1997 р. — збірка Д. Біттнерової, Ф. Шиндлера «Česká přísloví. Soudobý stav
konce 20. století».
L. I. DANYLENKO
CZECH PAREMIOGRAPHY FROM THE ORIGINS (14TH CENTURY) TO MODERN
TIME
The article is dedicated to the basic stages of research, lexical and graphical description of
paremic units of Czech language. Srnc, Chervenka and Blagoslav, Komenský, Dobrovský,
Chelakovsky, Fleishhans, Schindler paremiologic works are characterized in the article. Czech
paremiographý division into periods is suggested.
K e y w o r d s : czech language, paremiology, paremiography.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2011, № 5
|