Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)

Проводиться порівняльний аналіз видів злочинів в українському і російському кримінальному праві середини ХVIІ — кінця ХVIІІ ст. Дається характеристика особливо тяжких, тяжких, середньої та невеликої тяжкості злочинів. Приділена увага особливостям релігійних злочинів, злочинів проти держави тощо. Про...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Порівняльно-правові дослідження
Date:	2009
Main Author:	Сіманчук, М.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Порівняльні історико-правові дослідження
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18360
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.) / М.В. Сіманчук // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 142-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859787866634190848
author	Сіманчук, М.В.
author_facet	Сіманчук, М.В.
citation_txt	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.) / М.В. Сіманчук // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 142-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Порівняльно-правові дослідження
description	Проводиться порівняльний аналіз видів злочинів в українському і російському кримінальному праві середини ХVIІ — кінця ХVIІІ ст. Дається характеристика особливо тяжких, тяжких, середньої та невеликої тяжкості злочинів. Приділена увага особливостям релігійних злочинів, злочинів проти держави тощо. Проводится сравнительный анализ видов преступлений в украинском и российском уголовном праве середины ХVIІ — конца ХVIІІ ст. Дается характеристика особо тяжких, тяжких, средней и небольшой тяжести преступлений. Уделено внимание особенностям религиозных преступлений, преступлений против государства и т.д. The article presents the comparative analysis of some kinds of crime in the Ukrainian and Russian criminal law in the middle XVII — late XVIII centuries. Very grave, grave, average and petty crimes are characterized. Special attention is given to the peculiarities of religious crimes, crimes against the state etc.
first_indexed	2025-12-02T10:33:34Z
format	Article
fulltext	ППППоооорррріііі ввввнннняяяяллллььььнннніііі іііі ссссттттооооррррииииккккоооо ппппррррааааввввоооовввв іііі ддддоооосссслллл іііі дддджжжжеееенннннннняяяя ССііммааннччуукк ММ.. ВВ..,, аспірант Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» ВВииддии ззллооччиинніівв вв ууккррааїїннссььккооммуу іі ррооссііййссььккооммуу ккррииммііннааллььннооммуу ппррааввіі ((ссееррееддииннаа ХХVVIIІІ —— ккііннееццьь ХХVVIIІІІІ сстт..)) Сіманчук М. В. Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVIІ — кінець ХVIІІ ст.) Проводиться порівняльний аналіз видів злочинів в українському і російсько� му кримінальному праві середини ХVIІ — кінця ХVIІІ ст. Дається характерис� тика особливо тяжких, тяжких, середньої та невеликої тяжкості злочинів. Приділена увага особливостям релігійних злочинів, злочинів проти держави то� що. ККллююччооввіі ссллоовваа:: види злочинів, злочин проти церкви, злочин проти держави, злочин проти судочинства, службовий злочин. Дослідження питання видів злочинів в українському і російському кримінальному праві має важливе значення. Знаючи історію кримінально� го права, можна уникати недоліків у сучасному законодавстві. Види злочинів в українському і російському кримінальному праві були предметом дослідження таких відомих вчених, як М. Ф. Владимирський� Буданов [1], О. Кістяківський [2], О.М. Лазаревський [3], І. О. Малиновський [4], Є. М.Слабченко [5], Г. Г. Тальберг [6], Д. Тальберг [7], А. Яковлів [8] та ін. Проте порівняльного аналізу видів злочинів в українському і російському кримінальному праві в юридичній літературі поки що не було проведено. Відповідно до норм Зводу законів «Права, за якими судиться мало� російський народ» (глава ХІХ, артикул 21) злочин — це «гріх», а судочин� ство вважалося таким, що здійснюється відповідно до закону Божого [9, с. 753], а свідки мали правдиво свідчити (глава VIІІ, артикул 15, п.2), «боя� чись Бога і праведного суду». Злочин вважався образою Бога, непокорою Божій волі, він був «бого� бридкою справою», а того, хто вчинив злочин, вважали безбожником, таким, що втратив страх перед Богом. Згідно з нормами українського кримінального права, джерелом якого було звичаєве та загальне право, з другої половини ХVIІ ст. злочини поділялися на особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості. Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 114422 Особливо тяжким злочином було вбивство козака козаком, розбій, грабіж, крадіжка у великих розмірах, військові злочини, скотолозтво, мужелож� ство. За вчинення зазначених злочинів, згідно з нормами звичаєвого та за� гального права, застосовувалася смертна кара. Тяжким злочином вважа� лося скалічення, поранення, порушення норм моралі та деякі майнові зло� чини. За вчинення таких злочинів мало бути застосоване побиття киями. Дезертирство, зловживання владою, крадіжка належали до злочинів середньої тяжкості й до злочинців застосовували такі види покарань, як позбавлення виборчих прав, усунення з посади, приковування до ганебно� го стовпа. До невеликої тяжкості злочинів належали деякі злочини проти моралі та майнові злочини, і за вчинення таких злочинів стягували штраф або відправляли злочинця для покаяння до монастиря. Таким чином, в Україні існували особливості класифікації злочинів, зу� мовлених багатоджерельністю форм права та гуманністю мети і системи покарань. У цілому злочином вважалося посягання на життя, здоров’я, права особи та її майно, а також порушення спокою в суспільстві, норм права, що містилися в юридичних документах, звичаєвому та загальному праві. Звичаєве і загальне право України не знало релігійних злочинів. Проте у Литовському Статуті 1588 р. існувала під страхом смертної кари заборо� на на зманювання християн в іудаїзм та мусульманство, а також було за� боронено змушувати жінок�християнок бути годувальницями єврейських та мусульманських дітей (розділ ХІІ, артикул 9). У російському кримінальному праві, як стверджує М.Ф. Владимирсь� кий�Буданов, об’єктом злочину були релігія, держава, порядок уп� равління, суди, особа та її права [1, с. 340]. У Соборному Уложенні 1649 р. на перше місце було поставлено злочини проти релігії. Слід зазначити, що в попередню добу московське законодав� ство не знало такого виду злочинів. На першому місці серед злочинів про� ти релігії знаходиться богохульство. У главі І ст. 1 Соборного Уложення за� значено: «Будет кто иноверцы, какие ни буди веры, или и русский человек изложит хулу нарождшую Его пречистую Владычицу нашу Богородицу и приснодеву Марию, или на честный крест, или на святых Его угодников… и того бугохульника обличив казнити, сжечь» [10, с. 27]. Поява у другій по� ловині ХVIІ ст. релігійних розкольників зробило жорсткішими покарання за релігійні злочини. Військові статути Петра І загрожують «чорнокниж� нику», «богохульному чародею, вступившему в сношения с дъяволом» [4, с. 307]. Згідно із статтями Соборного Уложення церковних злодіїв наказувало� ся карати без будь�якого милосердя (глава ХХІ, ст. 13). Здійснені в церкві вбивства, поранення, завдані побої чи образа словом мирян, звернення до царя або патріарха з чолобитною під час церковної служби — усе це фак� тично прирівнюється до церковного заколоту (глава І, ст. 4�9). Не дивно, що ППооррііввнняяллььнніі ііссттооррииккоо ппррааввооввіі ддоосслліідджжеенннняя 114433 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнніі ііссттооррииккоо ппррааввооввіі ддоосслліідджжеенннняя влада весь час стежила за поведінкою мирян в церкві. У 1649 р. наказува� лось «доносить о поведении людей в церкви и дома» [11, с. 126]. Іншим злочином було спокушання православного перейти в мусульман� ство: «А будет кого бусурман какими�нибудь мерами, насильством или объманом руского человека к своей бусурманской вере принудит, и по сво� ей бусурманской вере обрежет… и того бусурмана по сыску казнить, зжечь огнем…» [10, с. 173] , — зазначено у главі ХХІІ ст. 24 Соборного Уложення. Карали за зманювання християн не лише у мусульманство, але й у лю� теранську або римо�католицьку віру. 1653 р. у поміщиків�лютеран (німців), які відлучили православних селян від посту, причащання перед смертю та інших православних обрядів, відібрали не лише вотчини і помістя, а й решту майна, і передали у власність царя [12, с. 68–71]. Зако� нодавець не передбачав покарання за переманювання в інші релігії, але практика показує, що і за такий злочин винних жорстоко карали рішен� ням церковного суду. Навмисне переривання служби Божої (літургії) вважалося злочином не лише проти церковного благочиння, а й проявом невіри в Бога, а тому та� кого необхідно було «казнити смертю безо всякой пощади» [10, с. 28], — за� значено в главі І ст. 2 Соборного Уложення. Статті Соборного Уложення містили норми, спрямовані проти аморальної поведінки та народження дітей в розпусті [10, с. 173]. В українських юридичних документах ХVIІІ ст. відсутня класифікація злочинів, в них проведено лише їх детальний опис у кожному конкретно� му випадку. Окремі науковці прагнули класифікувати їх та поділити на види. А. Яковлів здійснив систематизацію злочинів і поділив їх на три ви� ди: злочин як найтяжчий вид протиправного вчинку, за який передбачено смертну кару; провина як протиправний вчинок середнього ступеня, що карається менш жорстокими покараннями; переступ як вчинок, спрямо� ваний на порушення менш важливих кримінальних приписів, що ка� рається найлегшими покараннями [8, с. 157]. З другої половини ХVIІІ ст. злочини поділялися на ті, що були спрямо� вані як проти публічних, так і проти приватних інтересів. До публічних належали злочини, вчинені проти релігії, держави та суспільства, а до приватних — злочини проти життя, здоров’я, гідності, свободи та права власності особи. У відомому збірнику «Права, за якими судиться малоросійський народ» на перше місце були поставлені злочини проти релігії. У Литовському Статуті закріплено такий вид злочину, як образа «маєстату» господаря, тобто образа великого князя. До цього виду злочину відноситься: посягання на здоров’я господаря, образа його словом, бунт проти господаря, свавільна чеканка монети, спроба насильницького заво� лодіння владою після смерті господаря, зносини з ворогом та надання йо� му допомоги, здача ворогові фортеці. Отже, посягання на права держави є Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 114444 образою маєстату, і за такий злочин передбачено смертну кару з конфіскацією майна та позбавленням честі (Розділ І, артикул 3,6�8; Розділ ІІІ, артикул 48). Образою господаря були образа його словом, у письмовій формі, засудження постанов суду господаря, підробка печаток чи незаконне користування господарськими печатками, підробка монет, злочини проти посадових осіб тощо. Зазначене майже повністю запозичене Соборним Уложенням у другій главі з урахуванням особливостей московського державного устрою. Відомий дослідник історії російського кримінального права Г.Г. Таль� берг, даючи характеристику статтям Соборного Уложення, звертає увагу на те, що в них нібито досить чітко сформульовано поняття державного злочину, що вони нібито зведені в якусь систему. «Сказался, прежде все� го, — зазначає дослідник, — вековой прогресс культурного и политико� юридического быта, что отражалось и на развитии юридических понятий и на отчетливости юридического мышления, а это, в свою очередь, повело и к большей ясности изложения, и к большей подробности описания, и к стремлению установить и выдержатъ систему; конечно, эти черты отра� зилисъ не только на главе, посвященной государственным преступлени� ям, но и на всем кодексе в целом с его отчетливым и систематическим раз� делением на главы и статьи» [6, с. 55–56]. Необхідно зазначити, що в Соборному Уложенні не можна визначити систему державних злочинів, у яку б їх розташував і розділив московсь� кий законодавець. Друга глава соборного Уложення «О государственной чести и как его государское здоровье оберегать» присвячена злочинам: а) замахів на здоров’я царя, б) замахів на царську честь і гідність. Отже, під державним злочином в Соборному Уложенні розуміється не замах на вла� ду царя, а замах на його здоров’я, честь і гідність. Тобто під державним злочином Соборне Уложення розуміє злочини проти особи царя. Це є свідченням того, що російське кримінальне право московської доби не розрізняє злочини проти держави і злочини проти особи царя. Якщо в Литовському Статуті йдеться лише про замах на життя господа� ря «скопом і змовою», то в Соборному Уложенні до цього додано ще й «злое дело» на здоров’я царя з боку окремих осіб. Не визначаючи конкретний ха� рактер «злого дела», Уложення передбачає смертну кару за голий задум, спрямований проти здоров’я царя. Будь�хто, запідозрений у застосуванні зілля, коріння, чаклування чи інших засобів «порчі», піддавався тортурам з метою з’ясування, чи не за замовленням іншої держави таке робилося. У ст. 1 глави І Соборного Уложення йдеться про замах на здоров’я царя. Усі прогалини, які могли бути в Соборному Уложенні, заповнювались наступними царськими указами. Московські судді не мали права тлумачи� ти закон, а тому в сумнівних випадках, і навіть без таких, вони намагали� ся відправити справу або до царя, або до думських бояр. Верховна влада змушена була у таких випадках заповнювати прогалини в Соборному Уло� ППооррііввнняяллььнніі ііссттооррииккоо ппррааввооввіі ддоосслліідджжеенннняя 114455 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1 ППооррііввнняяллььнніі ііссттооррииккоо ппррааввооввіі ддоосслліідджжеенннняя женні, а тому такі норми були абсолютно новими і породжували колізію як за змістом, так і за часом в кримінальному законодавстві. Тому в царських указах і грамотах другої половини ХVIІ–ХVIІІ ст. досить часто ми зустрічаємо норми, які ставали доповненням до Соборного Уложення. Так, у 1651 р. царською грамотою було наказано жителю Пскова Гриші Тряси� соломіну відрізати язик і відправити в заслання за те, що він говорив по� гані слова про царицю [6, с. 105]. У військових статутах Петра І і голий задум, і приготування, і закінче� не діяння караються надзвичайно жорстоко: смертна кара (четвертуван� ня) з конфіскацією майна (артикул 19) [4, с. 320]. Хула на царя, його дружину та спадкоємця, осудження його дій і намірів також карається смертною карою. «Заговор и скоп» у Військовому статуті трансформував� ся у «возмущение и бунт». Про підготовку замаху на життя царя, про бунт і зраду згідно з указа� ми 1713 р. і 1715 р. необхідно було доповідати прямо царю. У цілому доно� си широко практикувались у ХVIІ — ХVIІІ ст. Соборне Уложення називає їх «великим государевым делом», або «словом и делом государевым»(гла� ва ІІ, ст. 13, 14, 16, 17). У Соборному Уложенні міститься спеціальна глава «О службе всяких ратных людей Московского государства», присвячена злочинам проти по� рядку управління. Військовим службовим особам наказується прибувати в установлені строки до місця служби, самовільно не залишати службу, не проявляти свавілля і не завдавати збитків мирним жителям. Карати за по� рушення зазначених приписів треба «по вине смотря». У добу правління Петра І із загального законодавства виділяється військове. Таке виокремлення в Росії тривало довго, але злочини, пов’язані з несенням військової служби, переважно були віднесені до за� гального кримінального законодавства [4, с. 313]. У Литовському Статуті цілий розділ (розділ IV) присвячено злочинам проти суддів та судочинства. У Соборному Уложенні неправдиве присягання є злочином як проти су� дової влади, так і проти церкви (глава ХІV, ст. 9, 10; глава ХІ, ст. 27). Зло� чином є неправдиве свідчення (глава Х, ст. 162), лайка, бійка, вбивство в суді (глава Х, ст. 105). У військових статутах Петра І за неправдиве свідчення і неправдиву присягу передбачено відрізання двох пальців та відправлення на каторжні роботи. Якщо в Литовському Статуті фальшування монети каралося спален� ням злочинця на вогні, то в Соборному Уложенні передбачалося за такий злочин заливати розплавлений метал в горло (глава V). У 1654 р., коли Московська держава поряд із срібними ввела мідні мо� нети тієї ж вартості, почалося масове фальшування грошей. Протягом на� ступних дев’яти років було скарано на смерть за підробку грошей 22 ти� Ук ра їн сь ко гр ец ьк ий м іж на ро дн ий н ау ко ви й ю ри ди чн ий ж ур на л «П ор івн ял ьн о пр ав ов і д ос лі дж ен ня », 2 00 9, № 1 114466 сячі фальшивомонетників [1, с. 345]. У 1663 р. смертна кара була замінена скаліченням: винуватцю відрубували руку та обидві ноги [1, с. 346]. Військові статути Петра І передбачали спалення фальшивомонетників на вогні (артикул 199) [4, с. 315]. Законодавством ХVIІІ ст. заборонялося підробляти гербовий папір, паперові гроші тощо. У Литовському Статуті було заборонено існування таємних корчем, ад� же в них могли чинитись вбивства, крадіжки, розбої та інші злочини (розділ ХIV, артикули 33, 35, 24, 36). Коли Московська держава встановила монополію на алкоголь, то в Со� борному Уложенні (глава ХХV) з’явилося таке поняття злочину, як «кор� чемництво» — порушення державної монополії не тільки на виробництво, але й на продаж та споживання алкоголю. Якщо порушення державної мо� нополії траплялося вчетверте, то у злочинця конфіскували майно, а його самого відправляли на заслання. У Литовських статутах було передбачено такі службові злочини: відмова судді в судочинстві; прийняття ним незаконного рішення; відмова задовольнити вимоги сторін, що змагаються в суді; порушення правил про судові мита; порушення правил підсудності тощо. Злочином було невико� нання урядником покладених на нього обов’язків; потурання гетьмана або хорунжого ухиленню від військової служби; самовільне стягнення уряд� никами і митниками мит, або їх збільшення; недобросовісне виконання возним рішень суду тощо. Провівши аналіз зазначених злочинів, можна зробити висновок про те, що як в українському, так і в російському кримінальному праві містилися однакові види злочинів проти держави. Проте в російському кримінально� му праві досліджуваного періоду вони не відокремлювались від злочинів проти царя. Це є свідченням того, що публічно�правові і приватноправові елементи в російському праві належним чином ще не розрізнялися. Окрім того, в українському кримінальному праві, джерелом якого було звичаєве та загальне право, відсутні злочини проти держави. 1. Владимирский9Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. — Р.$н.$Д.: Феникс, 1995. — 640 с. 2. Кистяковский А. Изследованіе о смертной казни. — К.: Университетская типографія, 1867. 3. Лазаревский А .М. Очерки из дневника гетманской канцелярыи за 1722$23 гг. — К., 1892. 4. Малиновскій И. А. Лекціи по історіи руського права. — Р.$н.$Д., 1918. 5. Слабченко Е. М. Опыты по исторіи права Малороссіи ХVIІ–ХVIІІ ст. — Одесса, 1911. 6. Тальберг Г. Г. Очерки политического суда и политических преступлений в Московском государстве ХVIІ века. — М.: Типографія Императорскаго Московскаго Университета, 1912. 7. Тальберг Д. Насильственное похищение имущества по руському праву.$ СПб., 1880. 8. Яковлів А. Українский кодекс 1743 р. — «Заграва», 1949. 9. Права, за якими судиться малоросійський народ. — К., 1997. 10. Соборное Уложение царя Алексея Михайловича 1649 г. — М., 1951. ППооррііввнняяллььнніі ііссттооррииккоо ппррааввооввіі ддоосслліідджжеенннняя 114477 Українсько грецький міжнародний науковий ю ридичний журнал «П орівняльно правові дослідження», 2009, № 1
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18360
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0056
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T10:33:34Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Сіманчук, М.В. 2011-03-26T15:57:54Z 2011-03-26T15:57:54Z 2009 Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.) / М.В. Сіманчук // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 1. — С. 142-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18360 Проводиться порівняльний аналіз видів злочинів в українському і російському кримінальному праві середини ХVIІ — кінця ХVIІІ ст. Дається характеристика особливо тяжких, тяжких, середньої та невеликої тяжкості злочинів. Приділена увага особливостям релігійних злочинів, злочинів проти держави тощо. Проводится сравнительный анализ видов преступлений в украинском и российском уголовном праве середины ХVIІ — конца ХVIІІ ст. Дается характеристика особо тяжких, тяжких, средней и небольшой тяжести преступлений. Уделено внимание особенностям религиозных преступлений, преступлений против государства и т.д. The article presents the comparative analysis of some kinds of crime in the Ukrainian and Russian criminal law in the middle XVII — late XVIII centuries. Very grave, grave, average and petty crimes are characterized. Special attention is given to the peculiarities of religious crimes, crimes against the state etc. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльні історико-правові дослідження Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.) Виды преступлений в украинском и российском уголовном праве (середина XVII — конец XVIII в.) The Types of Crimes in Ukrainian and Russian Criminal Law (Middle XVII — Late XVIII centuries) Article published earlier
spellingShingle	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.) Сіманчук, М.В. Порівняльні історико-правові дослідження
title	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)
title_alt	Виды преступлений в украинском и российском уголовном праве (середина XVII — конец XVIII в.) The Types of Crimes in Ukrainian and Russian Criminal Law (Middle XVII — Late XVIII centuries)
title_full	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)
title_fullStr	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)
title_full_unstemmed	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)
title_short	Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)
title_sort	види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина хvіі — кінець хvііі ст.)
topic	Порівняльні історико-правові дослідження
topic_facet	Порівняльні історико-правові дослідження
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18360
work_keys_str_mv	AT símančukmv vidizločinívvukraínsʹkomuírosíisʹkomukrimínalʹnomupravíseredinahvííkínecʹhvíííst AT símančukmv vidyprestupleniivukrainskomirossiiskomugolovnompraveseredinaxviikonecxviiiv AT símančukmv thetypesofcrimesinukrainianandrussiancriminallawmiddlexviilatexviiicenturies

Види злочинів в українському і російському кримінальному праві (середина ХVІІ — кінець ХVІІІ ст.)

Institution

Similar Items