Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування
У статті сформульовано загальні принципи структурування предикатно-актантних полів як різновиду семантичних полів. Предикатно-актантні поля складаються з предикатної та актантної зон, кожна з яких має ядро і периферію. В актантну зону включаються тільки ті суб’єктні та об’єктні актанти, які, як і ді...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2012
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183627 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування / О.В. Петров // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 73-81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183627 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Петров, О.В. 2022-04-06T12:30:12Z 2022-04-06T12:30:12Z 2012 Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування / О.В. Петров // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 73-81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183627 У статті сформульовано загальні принципи структурування предикатно-актантних полів як різновиду семантичних полів. Предикатно-актантні поля складаються з предикатної та актантної зон, кожна з яких має ядро і периферію. В актантну зону включаються тільки ті суб’єктні та об’єктні актанти, які, як і дієслова, відображають у своїй семантичній структурі інваріант поля. Розширено межі актантної зони шляхом виокремлення допоміжної зони з необлігаторними актантами, які опосередковано пов’язані з тою чи тою ситуацією і мають релевантну для мовця інформацію. На матеріалі російської мови докладно описано конфігурацію і структуру субполя з ядром принести 2 «привести на світ потомство (про тварин)», яке є частиною семантичного поля з інваріантом «дати життя кому». This article deals with the general principles of predicate-actantial fields structuring as a kind of semantic fields. Predicate-actantial fields consist of a predicate and actantial zones, each containing a core and periphery. There are only subject and object actants in the actantial zone, which reflect in their semantic structure the invariant of the field. The boundaries of the actantial zone are expanded through the selection of auxiliary zone with unobligatory actants that are indirectly related to a particular situation, but have relevant information. The configuration and structure of sub-fields are determined by the nucleus принести 2 «to give birth to (about animals)», which is part of the semantic field with invariant «to give life to someone». uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування Predicate-actantial fields in the Russian language: structuring principle Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування |
| spellingShingle |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування Петров, О.В. |
| title_short |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування |
| title_full |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування |
| title_fullStr |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування |
| title_full_unstemmed |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування |
| title_sort |
предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування |
| author |
Петров, О.В. |
| author_facet |
Петров, О.В. |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Predicate-actantial fields in the Russian language: structuring principle |
| description |
У статті сформульовано загальні принципи структурування предикатно-актантних полів як різновиду семантичних полів. Предикатно-актантні поля складаються з предикатної та актантної зон, кожна з яких має ядро і периферію. В актантну зону включаються тільки ті суб’єктні та об’єктні актанти, які, як і дієслова, відображають у своїй семантичній структурі інваріант поля. Розширено межі актантної зони шляхом виокремлення допоміжної зони з необлігаторними актантами, які опосередковано пов’язані з тою чи тою ситуацією і мають релевантну для мовця інформацію. На матеріалі російської мови докладно описано конфігурацію і структуру субполя з ядром принести 2 «привести на світ потомство (про тварин)», яке є частиною семантичного поля з інваріантом «дати життя кому».
This article deals with the general principles of predicate-actantial fields structuring as a kind of
semantic fields. Predicate-actantial fields consist of a predicate and actantial zones, each containing
a core and periphery. There are only subject and object actants in the actantial zone, which reflect in
their semantic structure the invariant of the field. The boundaries of the actantial zone are expanded
through the selection of auxiliary zone with unobligatory actants that are indirectly related to a particular
situation, but have relevant information. The configuration and structure of sub-fields are determined
by the nucleus принести 2 «to give birth to (about animals)», which is part of the semantic
field with invariant «to give life to someone».
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183627 |
| citation_txt |
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування / О.В. Петров // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 73-81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT petrovov predikatnoaktantnípolâvrosíisʹkíimovíprincipistrukturuvannâ AT petrovov predicateactantialfieldsintherussianlanguagestructuringprinciple |
| first_indexed |
2025-11-24T05:02:51Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:02:51Z |
| _version_ |
1850843292393013248 |
| fulltext |
О. В. ПЕТРОВ
ПРЕДИКАТНО-АКТАНТНІ ПОЛЯ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ:
ПРИНЦИПИ СТРУКТУРУВАННЯ_____________________
У статті сформульовано загальні принципи структурування предикатно-актантних полів
як різновиду семантичних полів. Предикатно-актантні поля складаються з предикатної та
актантної зон, кожна з яких має ядро і периферію. В актантну зону включаються тільки ті су
б’єктні та об’єктні актанти, які, як і дієслова, відображають у своїй семантичній структурі ін
варіант поля. Розширено межі актантної зони шляхом виокремлення допоміжної зони з необ-
лігаторними актантами, які опосередковано пов’язані з тою чи тою ситуацією і мають
релевантну для мовця інформацію. На матеріалі російської мови докладно описано конфігу
рацію і структуру субполя з ядром принести 2 «привести на світ потомство (про тварин)», яке
є частиною семантичного поля з інваріантом «дати життя кому».
К л ю ч о в і слова: семантичне поле, предикатно-актантне поле, семантичний інваріант
поля, субполе, актантна зона поля.
Початок розвитку теорії поля заклали насамперед праці німецьких мовознав
ців — Й. Тріра, Л. Вайсгербера, Г. Іпсена, Р. Мейєра, В. Порцига та ін. Основні
етапи розвитку теорії поля оглядово описані в дослідженнях Л. М. Васильєва,
Ю. М. Караулова, А. І. Кузнецової, С. Г. Шафікова, Г. С. Щура. Зацікавленість
лінгвістів теорією поля не зменшується, навпаки — на сьогодні накопичено до
статньо багатий досвід у дослідженні семантичних полів. У той же час продовжує
зростати кількість праць, які демонструють різноманітні варіанти практичного
застосування польового підходу до аналізу лексичного матеріалу (В. П. Абра
мов, 3. В. Беркетова, О. В. Бондарко, И. В. Буйленко, А. А. Бурячок, В. Г. Гак,
B. Б. Гольдберг, В. Н. Денисенко, П. М. Денисов, М. В. Жуйкова, Н. Ф. Климен
ко, А. М. Кузнецов, О. Л. Ляпичева, А. В. Моргун, В. П. Мусієнко та ін.).
Крім власне семантичних полів, у лінгвістиці прийнято виділяти морфосе-
мантичні, асоціативні, граматичні та синтагматичні поля '.Так, синтагматичні
поля пов’язані з ім’ям В. Порцига. На думку вченого, слова, які входять в одне
словосполучення, часто мають спільні семантичні ознаки, тобто між компо
нентами словосполучення існує не тільки граматичний, а й смисловий зв’язок
(наприклад, ржать та лошадь, цвести та растение). Такі пари слів В. Порциг
назвав також «елементарними семантичними полями», вважаючи при цьому,
що подібні зв’язки встановлюються щонайменше між двома словами 2. Для
позначення семантичної залежності, яка існує, наприклад, між дієсловом та
іменником із значенням суб’єкта дії (агенса) {лаять — собака), дієсловом та
1 Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева.— М., 1990.—
C. 381.
2 Косериу Э. Лексические солидарности // Вопр. учебной лексикографии.— М., 1969.—
С. 97.
О О. В. ПЕТРОВ, 2012
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 73
О. В. Петров.
іменником із значенням об’єкта дії (рубить — дерево), дієсловом та іменни
ком із значенням засобу (знаряддя, інструмента) або органу (идти — ноги,
слышать — ухо) 3, дослідник запропонував термін «значущі смислові зв’язки»
(«сутнісні зв’язки значень»), Е. Косеріу визначив такі зв’язки як «лексичні со
лідарності». Вони ґрунтуються на законі семантичного узгодження одиниць, у
значенні яких є спільні повторювані семи. За Е. Косеріу, «лексична солідар
ність — це орієнтоване ставлення. Наприклад, смисловий зміст слова дерево
(Baum) входить до семантики слів рубати, валити (fällen), але не навпаки, ана
логічно поняття зуб (Zahn) домислюється в значенні дієслова кусати (beißen),
але не навпаки» 4.
Цей же аспект розвиває І. М. Кобозєва. Дослідниця виділяє в семантичному
полі кореляції семантичної похідності, тобто такі кореляції, які включають сло
ва, часто пов’язані словотвірним зв’язком між похідною і твірною основами. До
них, як зазначає І. М. Кобозєва, належать, наприклад, актантні кореляції: дія —
суб’єкт дії (слушать — слушатель), дія — об’єкт дії (боготворить — кумир) 5.
Особливо цікавим є словотвірний суплетивізм. Різноманітні кореляції семан
тичної похідності, що спостерігаються при словотвірному суплетивізмі, описані
в праці Ю. Д. Апресяна «Лексична семантика». Дослідник, зокрема, зазначав,
що «словотвірний суплетивізм особливо характерний для назв дитинчат, як-от
собака — щенок (пор. лев — львенок)...» 6. Виділені групи анімалізмів можуть
бути доповнені конкретними актантними кореляціями «дія — суб’єкт дії», при
чому той чи той суб’єкт-анімалізм є як спеціалізованим стосовно процесу народ
ження дитинчати, так і таким, що варіюється, пор.: ягниться — овца (овца —яг
ненок)', пороситься — свинья (свинья — поросенок)-, жеребиться — кобыла
(верблюдица, ослица) (кобыла — жеребенок, але верблюдица — верблюжонок,
ослица — осленок) та ін.
Суб’єктні та об’єктні актанти, представлені в семантиці дієслова тематично
обмеженим набором слів та спеціалізовані щодо дії, позначеної дієсловом, отри
мали назву включених (інкорпорованих) 1. Предикати, зорієнтовані на референ
тно-таксономічні класи імен суб’єктів, Ф. С. Бацевич назвав функціонально-
ономасіологічними. Саме функціонально-ономасіологічні групи слів, на думку
дослідника, служать «виразниками системної організації лексичного компонен
та мовленнєвої діяльності»8. Ф. С. Бацевич визначив лінгвістичний статус функ-
ціонально-ономасіологічних груп та розкрив співвідношення між ними і семан
тичними полями.
Важливою характеристикою поля є його категоріальна специфіка. Так, за
лежно від природи вихідної одиниці, зазначає JI. О. Новиков, «можна виділити
категоріальні типи поля: процесуальні (наприклад, ‘передавання’ з домінантою
3 ВастьевЛ. М. Теория семантических полей // Вопр. языкознания.— 1971.— № 5.—
C. 112.
4 Kocepuy Э. Зазнач, праця.
5 Кобозєва И. М. Лингвистическая семантика : Учебник.— М., 2000.— С. 106.
6 Апресян Ю. Д. Избранные труды : В 2 т.— М., 1995.— Т. 1.— С. 169.
7 Серед розвідок у цьому напрямі див., наприклад: Михайлова О. А. Глаголы со специа
лизированными предметно-субъектными семами в современном русском языке : Автореф.
дис.... канд. филол. наук.— Свердловск, 1985.— 17 с.; Москвин В. П. Семантика и синтаксис
русского глагола.— К., 1993.— 245 с; Плотникова А. М. Русские глаголы с включенной
актантной рамкой: лексико-семантическое и денотативное пространство : Автореф. дис. ...
канд. филол. наук.— Екатеринбург, 1997.— 17 с.
8 Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии.— Л., 1997.—
С. 66.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування
дієсловом), предметні (‘засоби транспорту’ — з іменником), ознакові (‘краса’ —
з прикметником) та ін» 9.
Загальновизнаним у лінгвістиці є той факт, що дієслово відіграє істотну роль у
структуруванні та систематизації лексичного складу мови, семантично притягує
до себе і вибудовує в певну систему більшу частину іменної лексики, незалежно
від її словотвірних зв’язків, установлюючи з нею певні функціонально-семантич
ні відношення (Ю. Д. Апресян, Р. М. Гайсина, І. О. Мельчук, Д. М. Шмельов).
На думку Д. М. Шмельова, «функціонально значуще слово (пор. порох, ядро)
має недвозначну співвіднесеність з певною дією» 10, відповідно — з дієсловом
або дієслівним словосполученням: топор —рубить, молоток — забивать гвоз
ди тощо. Таким чином, «функціональний семантичний елемент», що входить
у зміст багатьох конкретних іменників і відображає функціональну орієнто
ваність позначуваних предметів, відіграє істотну роль у міжчастиномовному
дієслівно-іменному угрупованні словника.
Існування в мові функціональної залежності — тяжіння слів актантної се
мантики до відповідних предикатів — зумовлює розширений підхід до форму
вання семантичних полів, пов’язаний з тим, що до одного поля входять не лише
дієслова, а й актанти, які визначають учасників конкретних ситуацій.
Такі поля Р. М. Гайсина визначила як міжчастиномовні; для них характерна
розгалуженість складу, різноманітність семантичних зв’язків і відношень. До
слідниця виділяє три їх основні типи — з ад’єктивним, нумеральним і дієслів
ним ядром. Семантичне поле з дієслівним ядром Р. М. Гайсина назвала пре-
дикатно-актантним полем, яке включає: «а) дієслівні і субстантивні назви
ситуацій... б) назви учасників (актантів) ситуацій ... в) назви ознак окремих еле
ментів і учасників цієї ситуації» 11.
Актантну структуру семантичного поля аналізує В. П. Абрамов, відзначаю
чи, що «кожне з полів, якщо його розглядати у функціональному плані, має пев
ний набір актантів, співвідношення яких і дає уявлення про актантну структуру
поля» 12. На думку дослідника, «аналіз синтагматики семантичного поля перед
бачає не тільки строгий облік характерної формули вживання його одиниць, а й
послідовну інтерпретацію основних актантів поля, семантичну узгодженість
одиниць усередині кожного класу» 13. Семантичне поле розглядається автором
як система семантичних та погоджувальних класів, які виділяються на підставі
взаємодії типів дієслів і класів об’єктів. Узгоджувальні класи, на думку
В. П. Абрамова, відображають власне синтагматичний вимір поля як комплек
сної системно-функціональної одиниці. Побудова полів, таким чином, здійс
нюється в напрямку «текст > система».
Зупинимося на семантичному змісті суб’єкта та об’єкта. Досліджуючи ак
тантну структуру поля, В. П. Абрамов виділяє суб’єкти універсального і специ
фічного типу: «Перші є немаркованими суб’єктами і можуть вільно поєднувати
ся, узгоджуватися семантично з будь-якими предметами семантичного поля:
люди,родители, дети, они... готовят обед, строят дом, вытачивают детали,
9 Новиков Л. А. Эскиз семантического поля // Новиков Л. А. Избранные труды. Эсте
тические аспекты языка.— М., 2001.— Т. 2.— С. 554—555.
10 Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики (на материале русского
языка).— М., 1973.— С. 238.
11 Гайсина Р. М. Межчастеречные семантические поля // Исследования по семантике.—
Уфа, 1988,— С. 34.
12 Абрамов В. П. Семантические поля русского языка.— М .; Краснодар, 2003.— С. 126.
13 Там же,— С. 129.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 75
О. В. Петров.
пишут музыку... Другі як марковані суб’єкти закріплюються у своєму вжитку за
цілком певними предметами, вступаючи з ними у вибірковий зв’язок, який ви
значається мовною функцією, засобами її поверхневої “реалізації-”: Токарь вы
тачивает деталь', Композитор сочиняет музыку, Сталевар плавит сталь. . .» 14.
У той же час «об’єктом семантичного поля може бути позначення будь-яко
го предмета (пор. семантичне поле “передавання”), який виступає в чистому
вигляді як неспеціалізований об’єкт передавання ... Дієсловами, що позначають
передавання спеціалізованого об’єкта, можуть бути дієслова дарування ... Зміс
том передавання тут є подарунок» 15.
У наведеному висловленні В. П. Абрамова сумнівною видається теза про те,
що об’єктом семантичного поля «передавання» може виступати будь-який
предмет. Справді, всі об’єкти при поєднанні з дієсловом дарить актуалізують
сему ‘подарунок’. Однак цей випадок є нетиповим для відношень «дієслово —
актанти», оскільки поза синтагмами спеціалізованими об’єктами є лише лексе
ми подношение, подарок і презент, які реалізують поряд із назвою поля його се
мантичний інваріант. Зазначимо, що універсальні актанти для предикатно-ак-
тантного поля нас не цікавлять, оскільки вони є тривіальними.
Можна констатувати, що лінгвісти зробили цінні спостереження у сфері пре-
дикатно-актантних полів, у той же час багато питань залишилися невирішени-
ми: не було проведено комплексного дослідження актантів, що передають се
мантичний інваріант поля, не запропоновано несуперечливих критеріїв
розподілу одиниць у межах поля; не уточнено конфігурації предикатно-актант-
них полів.
У нашому розумінні предикатно-актантне поле не є системою узгоджува-
льних класів, і в межах лексичної множини ми не вибудовуємо дієслівних син
тагм. Однак синтагматична взаємодія дієслів і спеціалізованих актантів урахо
вується при визначенні ядра поля і ранжируванні предикатів.
Предикатно-актантне поле складається з двох фрагментів — предикатного і
актантного, кожний з яких має власну конфігурацію. Ми врахували градацію яд
ра і периферії в семантичному полі, запропоновану представниками Воро
незької лінгвістичної школи, проте уточнили конфігурацію поля і виробили
критерії віднесення лексичних одиниць до тієї чи іншої частини поля.
Так, предикатний фрагмент поля складається з ядра (предиката і фраземи),
колоядерної зони, периферії (ближчої, дальшої та крайньої) і маргінальної зони,
яка включає лексичні одиниці, що реалізують семантичний інваріант поля лише
в умовах певного контексту. Актантний фрагмент поля представлений ядром,
колоядерною зоною, периферією (ближчою, дальшою та крайньою), допоміж
ною зоною, до якої входять необлігаторні актанти, і маргінальною зоною. У до
поміжній зоні фіксуються актанти, які реалізують семантичний інваріант поля,
але меншою мірою. Необлігаторні актанти лише посередньо пов’язані з певною
ситуацією, однак містять релевантну для носія мови інформацію.
Ядро становить загальновживаний, нейтральний, високочастотний преди
кат, семантика якого чітко відображає інваріант поля. До колоядерної зони вхо
дять одиниці, що мають ознаки ядерних, але не збігаються з ними з погляду
актантної рамки; вони ширші за референцією, як правило, складніші за морфо
логічною структурою і мають менші дериваційні можливості.
14 Там же,— С. 130.
15 Абрамов В. П. Зазнач, праця.— С. 132-133.
76 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування
Конституентами ближчої периферії є дієслова та їхні похідні, які реалізують
семантичний інваріант поля, так би мовити, в чистому вигляді, тобто не мають
змін у сигніфікативному компоненті значення, у них або зовсім не представле
ний прагматичний компонент, або спостерігаються мінімальні зміни в прагма-
тиці слова. Ближча периферія охоплює віддієслівні субстантиви транспозицій
ного типу, таким чином, предикативну частину поля можуть становити одиниці
різних граматичних парадигм. На дальшій периферії розташовуються одиниці,
які мають зміни в сигніфікативному компоненті, не належать до загальновжива
них (наприклад, відбивають розмовний або книжний регістри), є нейтральними.
Крайню периферію заповнюють незагальновживані одиниці, обмежені у своєму
функціонуванні просторічним, діалектним і соціальним середовищем, не нейт
ральні (експресивно забарвлені і / або оцінні); ці одиниці мають зміни в сиг
ніфікативному компоненті і належать до пасивної лексики. Важливо зазначити,
що одиниці крайньої периферії мають одну або кілька ознак.
При побудові предикатної і актантної зон послідовно враховується дерива
ційний чинник: до поля залучаються похідні не тільки від окремих семем, а й від
синонімів, фразем і стійких словосполучень. Зазначимо, що дериваційний під
хід до побудови семантичних полів та ідеографічних класифікацій плідно вико
ристовується в україністиці.
Розглянемо основні принципи побудови предикатно-актантного поля на
прикладі субполя з ядром принести 2 «привести на світ потомство (про тварин)»
у російській мові. Це субполе є частиною широкого поля з інваріантом «дати
життя кому». При конструюванні субполя використовувалися різні тлумачні
словники російської мови, довідкові видання, інтернет-ресурси та Націона
льний корпус російської мови. Значення лексичних одиниць наводяться за
«Словником російської мови» за ред. А. П. Євгеньєвої.
Інваріантне значення «привести на світ потомство (про тварин)» передають
такі дієслова: принести 2, родить 2 «дати (давати) життя кому-н. шляхом поло
гів, привести (приводити) на світ подібних до себе (про тварин)», плодиться 1
«розмножуватися, заводити численне потомство», размножиться / размножа
ться «розплодитися, розвестися», развестись «розплодитися, розмножитися у
великій кількості», метать 4 «народжувати, приводити потомство (про риб, що
викидають ікру)», метать 4 ПА «народжувати, приводити потомство (про жи
вородних риб)», метать 4 //В «народжувати, приводити потомство (про деяких
інших тварин)», нереститься та нерестовать «метати та запліднювати ікру», а
також фразема произвести на свет «народити». Усі ці одиниці перебувають на
різній відстані від центра поля.
При визначенні ядерного предиката субполя враховувався передусім синтагма
тичний критерій — здатність сполучатися з виявленими об’єктними актантами:
а) гіперонімом детеныш', б) гіпонімами, що називають дитинчат тварин: козлёнок,
котёнок, поросёнок, телёнок, ягнёнок та ін.; в) гіперонімами, які реалізують збірне
значення, — потомство «молоде, нове покоління щодо старшого, до батьків»,
приплод 1 // «потомство», помёт 2 «одноразовий приплід деяких тварин», выводок
«дитинчата, виведені однією самкою, які тримаються разом». З виділених предика
тів тільки семема принести 2 не має обмежень щодо об’єктної сполучуваності, то
му саме її ми вважаємо ядром субполя. Колоядерну зону субполя формують преди
кати родить 2, рожать, а також фразема производить / произвести на свет. Для
предиката родить 2 характерна сполучуваність з іменами різновиду (а) і (б). Із спис
ку (в) дієслово сполучається лише із субстантивом потомство, пор.: «Ученые по-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 77
О. В. Петров.
местили пары грызунов по отдельным клеткам, дали им спариться, выносить и ро
дить потомство» (http://sbio.info). Фразема произвести на свет розподіляє свою
семантику в бік імен групи (а) і (б), з імен групи (в) сполучається із субстантивами
потомство і приплод, пор.: «Ежегодно в Белом море собираются тысячи тюленей,
чтобы произвести на свет потомство» (http://www.youtube.com/ watch). Ця фразе
ма сполучається також з гіперонімом малёк, однак не поєднується з гіперонімом
молодь.
Ближчу периферію субполя формують субстантивні похідні від предиката ро
дить — роды та рождение, які зберігають процесуальне значення мотиватора, а
також одновалентні дієслова-гіпоніми із заповнюваною суб’єктною позицією та
їхні похідні. Предикати об’єднуються в компактну лексико-семантичну групу,
представлену словотвірним типом «мотивувальний іменник із значенням малюка
тварини + конфікс (-и-.. .-ся)»: жеребиться «народжувати лоша (про кобилу, ос
лицю, верблюдицю)», пороситься «народжувати поросят (про свиню)», тели
ться «народжувати теля (про корову, а також самку оленя, лося та деяких інших
тварин)», просторічне щениться «народжувати цуценят (про собаку, вовчицю,
лисицю)», ягниться «народжувати ягнят (про вівцю)», котиться 1 «народжувати
кошенят (про кішку)», кропиться «народжувати кроленят».
У результаті морфологічної деривації утворюються похідні з результатив
ною семантикою: ожеребиться, оягниться, опороситься та ін. Дієслово тели
ться сполучається також із префіксом рас-. Дієслова мотивують віддієслівні
іменники з процесуальною семантикою: щениться — щенение, ягниться — яг
нение, опороситься — опорос, окотиться — окот, отелиться — отёл, расте
литься —растёл, однак жеребиться — выжеребка.
До дальшої периферії субполя входять похідні від предиката родить:
а) дієслівні — розм. народить 1 «породити, привести на світ зазвичай у великій
кількості» та прост, разродиться 2 «розмножуватися, розплодитися», б) іменні
(композити-терміни) — живорождение, яйцерождение, яйцеживорождение;
похідні зворотні дієслова— розм. плодиться 1 «розмножуватися, заводити чис
ленне потомство», размножаться 2 «приводити собі подібних (про тварин)» та
їхні похідні —расплодиться, розм. наплодиться, размножение, расплод («Тер
мин “расплод” обычно употребляют для обозначения яиц, личинок и куколок,
которые еще не вышли из ячеек сота. Сюда относятся также молодые пчелы, го
товые появиться из ячеек» (http://fermer02.ru); похідні дієслова-гіпоніми, утво
рені за допомогою конфікса о-... -и: прост, ожеребить «народити (лоша, дитин
ча; про кобилу, ослицю, верблюдицю)», прост, ощенить, отелить, які, згідно з
Національним корпусом російської мови, є низькочастотними одиницями; по
хідні новотёл «перше або чергове отелення», первотёл «перше отелення коро
ви»; дієслово метать 4 і його похідні выметать, пометать, отметать,
вымет, метание, икромет, икрометание', дієслово метать 4 //А «народжувати,
приводити потомство (про живородних риб)» та його похідні выметать, отме
тать, вымет, метание, метка-, похідні дієслова нерестовать, нереститься,
отнерестовать, отнереститься-, метать 4 / / В і його дериват пометать 3
«привести потомство, народити (про деяких тварин)». Крайню периферію суб
поля утворюють предикат вывести 5 та його похідні вывод, выводка, выведение.
Це дієслово, за «Словником російської мови», має спеціалізований суб’єкт —
птицы-, вывести птенцов, вывести цыплят. Однак фактичний матеріал свідчить
про те, що суб’єктно-об’єктні зв’язки предиката можуть бути й іншими. При ва
ріюванні суб’єктних актантів спостерігається фразеологічна зв’язаність з об’єк
тним актантом потомство, який входить до групи назв (с). Пор.: «Почти всю
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
http://sbio.info
http://www.youtube.com/
http://fermer02.ru
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування
свою жизнь угорь проводит в пресной воде, но для того, чтобы вывести потом
ство, мигрирует в море, преодолевая огромные расстояния до 8000 км»
(http://zdorovja.com.ua); «У волков нет норы, за исключением того логова, где
волчица выводит потомство» (http://odvestnik.com.ua).
М а р г ін а л ь н а зона розташовується на межі предикатної частини субполя.
До неї входить, наприклад, дієслово плодоносить, яке вживається в контекстах
у значенні «народжувати (про тварин)», пор.: «Считают, что у тихоокеанского
моржа ежегодно плодится около 5% самок. Большинство самок плодоносит
один раз в три или даже четыре года» (http://dino.rasdva.ru).
А к т а н т н а з о н а субполя характеризується тим, що окремі дієслова чи гру
пи дієслів можуть мати свої спеціалізовані суб’єктні і / або об’єктні актанти, які
пов’язані з предикатами семантично чи дериваційно. Актанти об’єднуються на
основі синонімічних, гіпонімічних та епідигматичних зв’язків. До актантної зо
ни входять не лише іменники, а й ад’єктиви, які характеризують носіїв ознак —
суб’єктів як учасників тих чи інших ситуацій, а також розчленовані одиниці най
менування — сталі сполучення та словосполучення, що заповнюють лакуни
гіпонімів.
1. А к т а н т н а зона для пре д и к ат ів принести 2,родить 2 та телиться,
жеребиться... Ядро суб’єктної зони утворюють гіпероніми-синоніми мать 2
«самка щодо своїх дитинчат» і самка. Ближчу периферію зони становлять суб-
стантив сука «самка домашньої собаки, а також інших тварин сім. псових»; час
тина похідних від синонімів мать 2 і самка: матка 1 «самка-плідниця у тва
рин», самка-производительница; гіпоніми: коза, корова, крольчиха, овца, свинья
та ін. Дальша периферія зони представлена не загальновживаними (кн., с.-г.) по
хідними від синоніма матка 1: верблюдоматка, козоматка, конематка, кроли
коматка, муломатка, овцематка, свиноматка, якоматка; гіпонімами-слово-
сполученнями з компонентом самка: самка овцебыка, самка яка та ін.;
гіпонімами-словосполученнями з компонентом самка і номенклатурою (пор.:
«Три самки канадского лесного бизона впервые отелились в Якутии». —
http://subscribe.ru); номенклатурою («Совсем недавно, например, прямо на гла
зах у восторженных зрителей ожеребилась лошадь Пржевальского». —
http://veterinas.chat.ru); ад’єктивними композитами-термінами: живородящий
«який дає потомство, що розвивається всередині материнського організму»
(живородящие животные), яйцеродный «який дає потомство, що розвивається
у відкладених у зовнішнє середовище яйцях», яйцеживородящий (яйцеживоро
дящие животные)', універбами живородки < живородящие моллюски, перво
тёлка < первотельная корова; похідними прикметниками та відад’єктивними
субстантивами, які характеризують суб’єктів, носіїв ознак: стельная (олениця),
щенная (собака), новотельная (корова), первотельная (корова), скоротельная
(корова), жерёбая «вагітна (про кобилу, ослицю, верблюдицю)», сужерёбая, су
поросая і супоросная «свиня, що виношує плід», суягная «виношує в собі плід
(про козу, вівцю)», сукотная та сукотая; жерёбость, суягность, стельность,
супоросость і супоросность.
2. Зона о б ’єкта для п р е д и к а т ів принести 2 ,родить 2 та телиться,
жеребиться... Ядро об’єктної зони становить лексема детеныш. До ближчої пе
риферії входять гіпоніми: жеребёнок, козлёнок, котёнок, телёнок, ягнёнок, лис
ёнок, лосёнок та ін. Одиничний випадок представлений опозицією, члени якої
різняться за статтю: телёнок (чол. статі) — розм. тёлка (жін. статі). У родо-ви-
дову парадигму можуть входити словосполучення: детёныш яка, детёныш
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 79
http://zdorovja.com.ua
http://odvestnik.com.ua
http://dino.rasdva.ru
http://subscribe.ru
http://veterinas.chat.ru
О. В. Петров.
ягуара та ін. Дальшу периферію формуть спільнокореневі синоніми: розм. зве
рёнок, зверёныш «дитинча звіра»; похідне спец. выжереб «приплід у кобил»; по
хідне сосун 1 «дитинча ссавця, який ссе матір»; гіпоніми для найменування на
роджених зайчат, так звані «фенологічні» номінації: маршовики, настовики,
колосовики, летники та ін., пор: «Зайчата первого помета, родившиеся в марте-
апреле, — маршовики, настовики; второго — в июне-июле — колосовики, лет
ники или гречишники (в это время цветет гречиха); третьего, осеннего— листо-
падники» (ЬИр://ра^иг8ку.ог§.иа>1хор1епіе-т8ак:а). Крайня периферія зони пред
ставлена спільнокореневими синонімами: заст. теля; кн., заст. телец.
3. Зона с у б ’єкта для о д н о в а л е н т н и х п р е д и к а т ів плодиться,
размножаться. Ядром тут є слово животные. Одиниці ближчої периферії та
кож мають обмеження з погляду граматичного параметра — числа, оскільки є
іменами представників біологічних видів, пор.: «Кабаны плодятся быстрее зай
цев» (http://StFond.ru). До дальшої периферії зони належать також похідні з ко
ренем плод-, які характеризують носіїв ознак — суб’єктів як участників тих чи
тих ситуацій: плодовитый 1 //«який швидко розмножується, приводить велике
потомство» (плодовитые животные), плодовитость (северного оленя). На
крайній периферії розташовуються просторічні похідні плодливый, плодущий 2
«який швидко розмножується», плодливость.
4. Зона с у б ’єкта для предикаталіета/иь 4. Ядро суб’єктної зони ста
новить гіперонім-словосполучення икромечущие рыбы: «Рыбы подразделяются
на живородящих и икромечущих» (http://zooclub.ru). До ближчої периферії нале
жать гіпоніми на позначення риб, які викидають ікру: налим, окунь, плотва та ін.
На крайній периферії розташовуються усталені сполучення проходные рыбы і
полупроходньїе рыбы.
5. Зона о б ’єкта для п р е д и к а та. метать 4. Ядром об’єктної зони є лек
семи икра «скупчення зерноподібних яєчок, відкладених рибами» і малёк.
Ближню периферію заповнюють гіпоніми (сомёнок, щурёнок) та словосполу
чення, які передають родо-видові відношення: мальки лосося, мальки налима та ін.
6. Зона с у б ’єкта для предикатал*е/яа/иь 4 ПА. Ядро суб’єктної зони
представлене гіперонімом-словосполученням живородящие рыбы. Ближча
периферія охоплює гіпоніми, які є назвами відповідних риб: акулы, орляки,
скаты-хвостоколы та ін.
7. Зона о б ’єкта для предикатал*е/иа»іь 4 //А. Ядром об’єктної зони є
лексеми молодь і малёк. До ближчої периферії належать гіпоніми на позначення
потомства живородних риб {акулёнок та ін.), а також словосполучення з компо
нентами молодь і малёк (молодь меченосцев, молодь морского окуня, мальки гуп
пи та ін.). Дальшу периферію утворюють словосполучення з компонентом де
тёныш: детёныши пила-рыбы, детёныши молот-рыбы та ін.
8. З о н а с у б ’є к т а д л я предикат а метать 4 //В. Ближчу периферію зо
ни формують гіпоніми зайчиха, крольчиха, лисица, свинья, собака та ін. Не сполу
чаються з предикатом метать 4 //В гіпоніми на позначення великих копитних тва
рин, наприклад: кобыла, коза, корова, овца, олениха та ін. Відповідно існують
обмеження і на зв’язок з об’єктними актантами, пор.: «Старые волчицы мечут 8-12
щенят, молодые — 3-5» (http://rostov-region.ru); «Барсуки чистили норы, волки
сбивались в стаи, зайчихи метали последних зайчат» (http://dic.academic.ru). На
крайній периферії зони міститься похідне гнездарка з обмеженою сферою
вживання: «Гнездо — у псовых охотников: место, где волчица мечет дете
нышей. Отсюда “гнездарь” — волк-самец и “гнездарка” — волчица»
(http://uahunter.com.ua).
80 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1
http://StFond.ru
http://zooclub.ru
http://rostov-region.ru
http://dic.academic.ru
http://uahunter.com.ua
Предикатно-актантні поля в російській мові: принципи структурування
Виділено також спеціалізовані об’єктні актанти, дериваційно пов’язані з та
кими предикатами: метать 4 // В (помёт 2, однопомётники), метать 4 (вы-
мет), плодить (приплод 1 //), вывести 5 (выводок).
9. Д о п о м іж н а з о н а ( далі ДЗ) включає необлігаторні актанти, які непря
мо пов’язані із ситуацією народження. Семантична структура необлігаторних
актантів лише певною мірою відображає інваріант поля. ДЗ займає периферію
актантної зони. До дальшої периферії суб’єктної частини ДЗ входить запозичена
лексема ветеринар «спеціаліст, що займається лікуванням тварин і має супутні
обов’язки». На крайній периферії ДЗ розмішуються, наприклад, слововживання
субстантива повитуха стосовно різних референтів — китів, афалін, слонів, пор.:
«Киты всегда трогательно заботятся о ближних и даже помогают самкам при ро
дах. Киты- “повитухи ” неотлучно сопровождают роженицу во время схваток и
тотчас поднимают новорождённого китенка на поверхность за первым глотком
воздуха» (http://id4.ru>idea/zhivotnye/soobshestva-zhivotnyh); «Новорождённый сло
нёнок весит 90-120 кг. Роды происходят в отдалении от остального стада, часто
рожающую самку сопровождает “повитуха”» (http://filin.vn.ua>mammalia/
proboscidea.html). До необлігаторних актантів належать також локативи, які
умовно можуть бути розміщені в об’єктній ДЗ (нерестилище «місце ікрометан
ня (нересту) риб», нерестовый (нерестовая река, нерестовый участок), гнездо,
пор.: «Гнездо — у псовых охотников: место, где волчица мечет детенышей». —
http://uahunter.com.ua), та темпоративи: расплодная «час розплоду овець», не
рестовый (нерестовый период, нерестовый сезон).
М а р г ін а л ь н а зона розташована на межі субполя. До неї входить, на
приклад, субстантив урожай, який уживається в контекстах у значенні «народ
жуваність», пор.: «На севере большие “урожаи” беляка бывают через 10-12
лет. Южнее — несколько чаще, но с меньшей правильностью» (http://biozoo.ru);
«Бывают годы удачные на урожай зайца, бывают менее добычливые, и всему
виной считаются лисы» (http://oxothik.ru>index.php...).
Таким чином, предикатно-актантні поля є різновидом комплексних семан
тичних полів, що поєднують властивості парадигматичних і синтагматичних (за
В. Порцигом) полів. Предикатно-актантні поля за своєю організацією та струк
турою є складнішими, ніж інші різновиди лінгвістичного поля. Ці гетерогенні
утворення складаються з предикатного й актантного фрагментів, кожний з яких
організований за принципом ядро — периферія. Предикатну частину поля / суб-
поля формують не лише дієслова та дієслівні фраземи, а й іменники з процесу
альним значенням. Актантна частина поля поділяється на дві зони — зону спе
ціалізованих облігаторних та зону необлігаторних актантів. Необлігаторні
актанти, розташовані в допоміжній зоні поля, містять важливу для носія мови ін
формацію. Предикатно-актантні поля завершує відкрита маргінальна зона, в
якій концентруються одиниці мовлення, індивідуально-авторські вживання.
(іСімферополь)
О. V. PETROV
PREDICATE-ACTANTIAL FIELDS IN THE RUSSIAN LANGUAGE:
STRUCTURING PRINCIPLES
This article deals with the general principles of predicate-actantial fields structuring as a kind of
semantic fields. Predicate-actantial fields consist of a predicate and actantial zones, each containing
a core and periphery. There are only subject and object actants in the actantial zone, which reflect in
their semantic structure the invariant of the field. The boundaries of the actantial zone are expanded
through the selection of auxiliary zone with unobligatory actants that are indirectly related to a par
ticular situation, but have relevant information. The configuration and structure of sub-fields are de
termined by the nucleus принести 2 «to give birth to (about animals)», which is part of the semantic
field with invariant «to give life to someone».
Key words: semantic field, predicate-actantial field, the semantic invariant of a field,
sub-field, actantial zone of field.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 1 81
http://id4.ru%3eidea/zhivotnye/soobshestva-zhivotnyh
http://filin.vn.ua%3emammalia/
http://uahunter.com.ua
http://biozoo.ru
http://oxothik.ru%3eindex.php
|