Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
Лінгвістична експертиза конфліктного тексту розглядається у статті як один із виявів соціонормативної мовної діяльності. Даючи оцінку тим чи іншим фактам мовлення, лінгвістична експертиза спирається на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й функціонування мови, але не може обмежити...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2012
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183654 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2012. — № 3. — С. 47-64. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183654 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ажнюк, Л.В. 2022-04-07T11:59:03Z 2022-04-07T11:59:03Z 2012 Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2012. — № 3. — С. 47-64. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183654 Лінгвістична експертиза конфліктного тексту розглядається у статті як один із виявів соціонормативної мовної діяльності. Даючи оцінку тим чи іншим фактам мовлення, лінгвістична експертиза спирається на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й функціонування мови, але не може обмежитися лише ними, оскільки потребує також опори на систему комунікативних норм і приписів різного порядку. Сформульовано методологічні засади лінгвістичної експертизи. Запропоновані підходи проілюстровано на прикладі фрагментів кількох лінгвістичних експертиз нормативно-правових текстів, які стали причиною лінгвоправових конфліктів. Forensic linguistic examination of a conflict text is being interpreted as a manifestation of socionormative language activity. In its evaluation of particular speech acts (facts, manifestations) forensic linguistic examination relies on the theoretical linguistics knowledge about the language structure and functioning, but can not be confined to this knowledge as it needs the support of the sys-tem of a variety of communicative norms and prescriptions. A number methodological principles of the forensic linguistic examination are formulated. The approaches discussed are illustrated by the examples of practical examination of the normative legal texts that were behind concrete legal conflicts. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції Forensic linguistic examination: status and methodological presumptions Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції |
| spellingShingle |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції Ажнюк, Л.В. |
| title_short |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції |
| title_full |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції |
| title_fullStr |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції |
| title_full_unstemmed |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції |
| title_sort |
лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції |
| author |
Ажнюк, Л.В. |
| author_facet |
Ажнюк, Л.В. |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Forensic linguistic examination: status and methodological presumptions |
| description |
Лінгвістична експертиза конфліктного тексту розглядається у статті як один із виявів соціонормативної мовної діяльності. Даючи оцінку тим чи іншим фактам мовлення, лінгвістична експертиза спирається на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й функціонування мови, але не може обмежитися лише ними, оскільки потребує також опори на систему комунікативних норм і приписів різного порядку. Сформульовано методологічні засади лінгвістичної експертизи. Запропоновані підходи проілюстровано на прикладі фрагментів кількох лінгвістичних експертиз нормативно-правових текстів, які стали причиною лінгвоправових конфліктів.
Forensic linguistic examination of a conflict text is being interpreted as a manifestation of socionormative language activity. In its evaluation of particular speech acts (facts, manifestations) forensic linguistic examination relies on the theoretical linguistics knowledge about the language structure and functioning, but can not be confined to this knowledge as it needs the support of the sys-tem of a variety of communicative norms and prescriptions. A number methodological principles of the forensic linguistic examination are formulated. The approaches discussed are illustrated by the examples of practical examination of the normative legal texts that were behind concrete legal conflicts.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183654 |
| citation_txt |
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції / Л.В. Ажнюк // Мовознавство. — 2012. — № 3. — С. 47-64. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ažnûklv língvístičnaekspertizastatusímetodologíčníprezumpcíí AT ažnûklv forensiclinguisticexaminationstatusandmethodologicalpresumptions |
| first_indexed |
2025-11-25T20:37:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:37:32Z |
| _version_ |
1850524583975714816 |
| fulltext |
Л. В. АЖНЮК
ЛІНГВІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА: СТАТУС
І М ЕТОДОЛОГІЧНІ П Р Е ЗУ М П Ц ІЇ________________
Лінгвістична експертиза конфліктного тексту розглядається у статті як один із виявів со-
ціонормативної мовної діяльності. Даючи оцінку тим чи іншим фактам мовлення, лінгвістич
на експертиза спирається на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й
функціонування мови, але не може обмежитися лише ними, оскільки потребує також опори
на систему комунікативних норм і приписів різного порядку. Сформульовано методологічні
засади лінгвістичної експертизи. Запропоновані підходи проілюстровано на прикладі фраг
ментів кількох лінгвістичних експертиз нормативно-правових текстів, які стали причиною
лінгвоправових конфліктів.
К лю чов і слова: лінгвістична експертиза, юрислінгвістика, лінгвоправовий конфлікт,
юридизація мови, комунікативна норма, нормативно-правовий текст, граматична неодно
значність.
Мовлення є одним з найважливіших засобів соціальної взаємодії, а відтак йому
притаманна зумовлена соціальними чинниками внутрішня конфліктність. Тому
разом із потребою регламентації й унормування соціальних відносин виникає
потреба кодифікації мовних і мовленнєвих норм. Мовні норми, таким чином,
можна розглядати серед інших норм, спрямованих на регулювання суспільних
відносин — морально-етичних, звичаєвих, правових. Тенденція до унормуван
ня, спочатку — на рівні узусних преференцій, згодом — як більш чи менш жор
стка кодифікація в певних сферах, супроводжувала розвиток мови здавна, а
отже, здавна в різних сферах функціонування мови вступали в дію правові меха
нізми. Якщо взяти за основу погляд на лінгвістику як на одну з найстаріших
наук, історія якої сягає 2000 років 1, і яка постала із суспільної потреби тлумачи
ти архаїзовані й важкодоступні для сприйняття релігійні тексти і тексти законів,
слід визнати, що лінгвістика й право мали спільну колиску. Можна стверджува
ти, що юридичний і філологічний різновиди герменевтики зароджувалися з од
ного кореня, і важко сказати, який з них слід визнати первинним 2. Проте, хоча
зв’язки мовознавства й права мають таку тривалу історію 3, окремий міждис
циплінарний напрям на межі мовознавства й права — юрислінгвістика — почав
окреслюватися порівняно недавно. Одним із головних теоретичних завдань
юрислінгвістики є виявлення системи кореляцій між лінгвістичним дискурсом і
дискурсом права, яка б дозволила створити надійне підґрунтя для лінгвістично
1 Мельничук О. С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мовознавства //
Мовознавство.— 1997.— № 2-3.— С. 3-19.
2 Голев Н. Д. Самоопределение юридической лингвистики в России // Юрислингвистика-8 :
Рус. яз. и соврем. рос. право.— Кемерово ; Барнаул, 2007.— С. 10-14.
3 Див.: Захаріна С. Е. Античні витоки філософської юрислінгвістики // Проблеми законнос
ті,— X., 2003,— Вип. 66,— С. 204-209.
О Л. В. АЖНЮК, 2012
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 47
Л. В. Ажнюк.
го аналізу, прогнозування й розв’язання мовно-правових конфліктів, що вини
кають на перетині мовних і правових відносин у суспільстві.
Зазначимо, що внутрішня конфліктність закладена в глибинних властивос
тях мови як знакової системи: за допомогою засобів мови людина намагається
осмислити недискретну дійсність та інтерпретувати її в дискретних мовних оди
ницях і категоріях 4. Зазвичай мовні конфлікти є периферійним явищем функ
ціонування мови, для їх розв’язання достатньо внутрішніх — узусних і норма
тивних регуляторів. Але при виконанні мовою певних суспільних функцій
сутнісна конфліктність мови актуалізується й виходить на «юридичний» рівень.
При цьому мовний конфлікт перестає бути периферійним внутрішньомовним
явищем: він набуває соціальних обрисів. Таким чином, юрислінгвістика на
своєму лінгвістичному полюсі тісно пов’язана із соціолінгвістикою і тому бере
за основу комунікативний підхід до аналізу мовних явищ.
Юридичний складник юрислінгвістики оперує категоріями права— системи
формально визначених правил для врегулювання суспільних відносин, які вста
новлюються, охороняються й гарантуються державою. Це орієнтує юрислінг-
вістику на прескриптивний підхід до мовного матеріалу. Як зазначає Г. Явор-
ська, «різноманітні вияви соціальної активності щодо мови та мовних проблем
мають одну спільну рису — виразну нормативну або прескриптивну спрямова
ність. Суспільна рефлексія над мовою, на відміну від рефлексії філософської чи
дескриптивно-лінгвістичної, насамперед зацікавлена у створенні засобів соціо-
нормативного регулювання мовної дійсності»5. Юрислінгвістика потребує опо
ри на комунікативну норму, тому обґрунтування такої норми є одним із її най
важливіших теоретичних завдань.
Зростання кількості конфліктних ситуацій, пов’язаних з використанням мо
ви в різних суспільних сферах, і поглиблення лінгвоправових конфліктів стиму
люють мовно-регуляторні суспільні зусилля, що спрямовані на унормування,
але не стільки самої мови, скільки правил її використання в певних суспільних
сферах. Вироблення й закріплення принципів правового регулювання викорис
тання мови в суспільстві, а також здійснення такого правового регулювання
називають юридизацією мови. Отже, юридизація мови є одним із виявів соціо-
нормативної мовної діяльності. Поряд із правописним унормуванням, лексико
графією, практичною стилістикою, приписи яких поширюються лише на корпус
мови, соціонормативні зусилля направлені також на безконфліктне використан
ня мови в різних комунікативних сферах (внутрішній вектор) і на безконфліктну
міжмовну взаємодію — мовну політику й мовне планування (зовнішній вектор).
Наслідком такого цілеспрямованого регулювання мови як засобу соціальної
взаємодії стає вироблена в суспільстві система мовних норм і приписів різного
порядку.
Лінгвістичну експертизу звичайно розглядають як частину юрислінгвіс
тики 6. Завданням лінгвістичної експертизи є оцінка тих чи інших фактів мов
лення в контексті існуючої в суспільстві системи мовних норм і приписів з опо
рою на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й функціону
вання мови. У цій статті йтиметься лише про один із напрямів лінгвістичної
експертизи — експертизу нормативно-правових текстів, зміст яких не є очевид
ним і допускає відмінні інтерпретації.
4 Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику.— М., 2007.— С. 214.
5 Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс.— К., 2000.— С. 10-11.
6 Слід зазначити, що таке розуміння є дещо звуженим. Лінгвістична оцінка тих чи інших
фактів мовлення охоплює широке коло питань, актуальних не лише для юриспруденції, а й
для інших галузей — політології, літературознавства, психології, маркетологи та ін.
48 1ББЫ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
З різних обставин нормативно-правові тексти, які вже набули чинності,
стають причиною мовно-правових конфліктів, для розв’язання яких сторони
вдаються до допомоги лінгвістів. Сучасна практика проведення лінгвістичної
експертизи є здебільшого стихійною, індивідуально-суб’єктивною, при цьому
лінгвісти-експерти, насамперед працівники академічних установ, викладачі
університетів, журналісти спираються, з одного боку, на свій професійний і
життєвий досвід, з другого боку, — на певні знання зі сфери юриспруденції, от
римувані переважно з детективних романів і ЗМІ. При тлумаченні спірних фраг
ментів такого тексту в суді лінгвістична аргументація в основному обмежується
посиланнями на тлумачні словники української мови або на здоровий глузд.
Однак зі зростанням суспільного замовлення на проведення таких досліджень
стає відчутною потреба у виробленні спеціальних методів, які відповідали б
предметові аналізу й спиралися на комплекс лінгвістичних і правових норм. На
гальною суспільною потребою й актуальним завданням юрислінгвістики стало
вироблення загальних принципів лінгвістичної експертизи й, зокрема, розроб
лення конкретної методики для вирішення тих чи інших експертних питань —
встановлення спільних «правил гри», які б дозволяли ефективно поєднувати
лінгвістичну й правову оцінку фактів мовлення, забезпечували б відтворюва-
ність отримуваних результатів і давали б можливість їх верифікації.
В останні роки з’явилася низка праць, у яких явища мови й мовлення осмис
люються в юридичній площині, і в яких формулюються засади використання
лінгвістичних понять та методів як вихідних положень для практичних юридич
них висновків1. В українському мовознавстві юрислінгвістичний напрям пов’я
зується насамперед з працями Ю. Ф. Прадіда8. У цих працях неодноразово по
рушується питання про необхідність вироблення загальних принципів
лінгвістичної експертизи текстів, утягнутих у сферу правового регулювання.
7 Баранов А. Н. Лингвистическая экспертиза текста. Теоретические основания и прак
тика.— М., 2009.— 591 с.; БриневК. И. Теоретическая лингвистика и судебная лингвис
тическая експертиза.— Барнаул, 2009.— 251 с.; Матвеева О. Н. Функционирование конф
ликтных текстов в правовой сфере и особенности его лингвистического изучения (на
материале текстов, вовлеченных в юридическую практику) : Автореф. дис. ... канд. филол.
наук.— Барнаул, 2004.— 20 с.; ЖеяьвисВ. И Поле брани. Сквернословие как социальная
проблема.— М., 1997.— 350 с.; ЖельвисВ. И. Слово и дело: юридический аспект скверно
словия // Юрислингвистика-2 : Рус. яз. в его естеств. и юрид. бытии.— Барнаул, 2000.—
С. 194—206; Леонтьев А. А., Базылев В. Н. и др. Понятие чести и достоинства, оскорбления и
ненормативности в текстах права и средств массовой информации.— М., 1997.— 128 с.;
Чернышова Т. В. Стилистический анализ как основа лингвистической экспертизы конфликт
ного текста // Юрислингвистика-2.— С. 206-213; Матвеева О. Н. Лингвистическая экспер
тиза: взгляд на конфликтный текст сквозь призму закона // Юрислингвистика-6 : Инвектив, и
манипулятив. функционирование яз.— Барнаул, 2005.— С. 56-68; Голев Н. Д. Юридизация
языковых конфликтов как основание их типологии // Юрислингвистика 9 : Истина в языке и
праве.— Кемерово ; Барнаул, 2008.— С. 136-155.
8 Ю. Ф. Прадід у своїх публікаціях віддає перевагу термінологічному словосполученню
«юридична лінгвістика» (див.: Прадід Ю. Ф. Юридична лінгвістика — нова наукова спе
ціальність // Вісн. Львів, ін-ту внутр. справ.— 2001.— № 2.— С. 287-295; Прадід Ю. Ф.
Методологія юридичної лінгвістики // Наук. вісн. Націон. академії внутр. справ України.—
2001.— № 5.— С. 328-331; Прадід Ю. Ф. Вступ до юридичної лінгвістики: Навч. посібник.—
Сімферополь, 2002.— 104 с.; Прадід Ю. Ф. Проблеми юридичної лінгвістики у дисерта
ційних дослідженнях українських учених // Наук. вісн. Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ.—
2003.— №3.— С. 55-62; ПрадидЮ. Ф. Юридическая лингвистика в Украине: вчера, сегодня,
завтра // Юрислингвистика 5 : Юрид. аспекты яз. и лингвист, аспекты права.— Барнаул,
2004.— С. 31-41; Юридична лінгвістика : Темат. бібліограф, довідник / Уклад.
Ю. Ф. Прадід.— Сімферополь, 2003.— 48 с.; Прадід Ю. Ф. Юридична лінгвістика в Україні:
здобутки і перспективи // Мовознавство.— 2011.— № 2.— С. 31-37.
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 49
Л. В. Ажнюк.
Для юридичної легітимізації лінгвістичних аргументів і отриманих виснов
ків найактуальнішою є проблема об’єктивізації лінгвістичного знання й забезпе
чення «відтворюваності» результатів лінгвістичної експертизи іншими спеціа
лістами. Це є можливим лише за умови застосування достатньо формалізованих
процедур лінгвістичного аналізу, а отже, питання методів лінгвістичної експер
тизи стає одним з визначальних. Можливість відходу в лінгвістичній експертизі
від суб’єктивних інтерпретацій фактів мовлення великою мірою пов’язана із
застосуванням спільних експертних презумпцій.
У той же час лінгвістична експертиза, як і будь-який металінгвістичний нап
рям наукового дослідження, даючи оцінку фактів мовлення у зв’язку з їх со
ціальним контекстом, мисленням, сприйняттям і т. ін., великою мірою вибудо
вується саме на суб’єктивних інтерпретаціях і водночас досліджує їх. Тому
найважливішою методологічною проблемою лінгвістичної експертизи є подо
лання суперечності між суб’єктивністю металінгвістичного аналізу мовлен
нєвого факту й очікуваною об’єктивністю отриманих висновків, які для юристів
можуть мати правовий статус доказу.
Методологічним стрижнем лінгвістичної експертизи, на нашу думку, може
стати використання нормативного (прескриптивного) підходу до аналізу різно-
рівневих мовних явищ. Даючи оцінку тим чи іншим фактам мовлення й спираю
чись при цьому на отримані теоретичною лінгвістикою знання про структуру й
функціонування мови, лінгвістична експертиза не може обмежитися лише ни
ми, оскільки будь-яка оцінка вибудовується насамперед з усвідомлення норми.
Поняття норми в лінгвістиці здебільшого не виходить за межі поняття літера
турної мови й сприймається як лінгвістами, так і носіями мови — представни
ками різних соціумів — доволі неоднозначно, аж до повного заперечення
будь-яких мовних норм 9. Але коректна лінгвоправова оцінка фактів мовлення,
суспільна потреба якої вже стала очевидною, видається неможливою без опори
на систему різнорівневих мовних приписів, орієнтованих на соціальний контекст
використання мови. Можливість застосування в лінгвістичній експертизі прес
криптивного підходу пов’язана з формулюванням базових різнорівневих мов
них прескрипцій з опорою на соціальний контекст: від укладання детальних
словників зниженої й ненормативної лексики до визначення критеріїв допусти
мості / недопустимості використання прийомів мовного маніпулювання в тих чи
інших сферах використання мови; від формулювання психолінгвістичних норм
і закономірностей сприйняття тексту до визначення критеріїв однозначної ін
терпретації понять і граматичних конструкцій у формалізованому мовленні.
Таким чином, лінгвістична експертиза як прикладний напрям мовознавства,
даючи відповіді на питання, які виходять далеко за межі лінгвістики, виявляєть
ся тісно пов’язаною з прескриптивістикою, на думку Г. Яворської, — своєрід
ною мовною телеологією, яка вивчає мову не такою, як вона є, а такою, як вона
має бути 10.
Мовно-правові конфлікти, пов’язані з різночитаннями текстів нормативно-
правових документів, видаються найбільш «придатними» для вироблення
спільних для лінгвістичної експертизи «правил гри». Застосування експертної
презумпції аналізованого тексту як такого, «яким він має бути», — тобто як та
кого, що не є аномальним (доки не буде доведено протилежне), спрощується,
по-перше, з огляду на жорсткі жанрові обмеження щодо добору лексичних і гра
матичних засобів при створенні таких текстів, по-друге, з урахуванням
мінімальної кількості семантичних імплікацій і жанрової зумовленості, а отже,
9 Див.: Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс.— К., 2000.— С. 16-21.
10 Там же.— С. 24.
50 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
однозначності пресупозитивної частини змісту; по-третє, завдяки високому сту
пеню лексичної й граматичної зв’язності тексту та усталеності синтаксису на
рівні надфразних єдностей і на рівні макроструктури. Усе це дозволяє, спираю
чись на визначені експертні презумпції, вибудовувати лінгвістичну аргумента
цію за логічною схемою «якщо ... то...». Однак, як показує практичний досвід,
аргументація в лінгвістичній експертизі не може вибудовуватися лише на раціо
нальних моделях. Як відомо, мовні форми тісно пов’язані з когнітивними струк
турами свідомості людини, з явищами концептуалізації й категорізації світу, а
тому лінгвістичний аналіз, який відбувається без застосування елементів ког-
нітивного моделювання, перетворюється на суто формалістичну процедуру, яка
виявляється малопридатною навіть для формалізованого тексту.
Внутрішня конфліктність тексту нормативно-правового документа часто
пов’язана із суперечністю між представленими в ньому правовою мовною кар
тиною світу правника як автора й користувача цього тексту та повсякденною
мовною картиною світу правника як носія природної мови. У текстах норматив
но-правових документів у межах спільної когнітивної системи співіснують дві
відмінні мовні картини світу — повсякденна і правова. Це співіснування не
завжди є гармонійним: мовні конфлікти, пов’язані з різночитаннями норматив-
но-правових текстів, ілюструють численні антиномії в межах мовних одиниць,
які по-різному «висвітлюються» в мовній свідомості пересічного мовця й у мов
ній свідомості правника. Тому реконструкція мовних картин світу, накладання
яких і провокує мовний конфлікт, є важливим елементом його лінгвістичної
оцінки. У текстах нормативно-правових документів мовний конфлікт нерідко
провокує відмінне — юридичне і неюридичне — сприйняття значень мовних
одиниць. У таких текстах загальновживані слова можуть функціонувати як тер
міни або називати юридичні поняття, звужуючи при цьому свій семантичний об
сяг і навіть змінюючи його порівняно із загальномовними словниковими тлума
ченнями; граматичні конструкції можуть набувати жанрової закріпленості й не
допускати синонімічності; спостерігаються ефекти нейтралізації значень —
мовні одиниці існують і взаємодіють інакше. Особливості функціонування різ-
норівневих мовних одиниць у нормативно-правових текстах є окремою теоре
тичною проблемою для лінгвістики і юридичної герменевтики. Тому, якщо мов
ний конфлікт може провокуватися накладанням відмінних мовних картин світу
при сприйнятті фрагментів тексту, реконструкція відповідних мовних картин є
важливим елементом його лінгвістичної оцінки. Така реконструкція представ
ляє когнітивний підхід у лінгвістичній експертизі конфліктного тексту й дозво
ляє вибудовувати лінгвістичну аргументацію з опорою на когнітивні моделі и.
Якщо у процесі створення — юридичного застосування нормативно-право-
вих документів мовний конфлікт провокує юридичне й неюридичне сприйняття
значень мовних одиниць, при лінгвістичному аналізі спірних фрагментів норма-
тивно-правового тексту нерідко актуалізується ще одна дихотомія його спри
11 Дослідження аргументації, яке відбувається насамперед у логіко-філософському й
комунікативно-лінгвістичному напрямах, за останні десятиліття перетворилося на само
стійну галузь наукового дослідження. До вивчення аргументації застосовуються логічні,
когнітивні й риторичні підходи, кожний з яких представлено в сучасних дослідженнях
переважно ізольовано. При цьому помітне зростання інтересу до нелогічних аспектів аргу
ментації, див., наприклад, про когнітивну модель аргументації в кн.: Абельсон Р. П. Струк
туры убеждений // Язык и моделирование социального взаимодействия: Сб. ст.— М., 1987.—
С. 317—380; Баранов А. Н. Лингвистическая теория аргументации (Когнитивный подход) :
Автореф. дис.... д-ра филол. наук.— М., 1990.— 48 с.; про риторичну модель аргументації—
в кн.: Рождественский Ю. В. Теория риторики : Учеб. пособие.— 2-е изд., испр.— М.,
1999,— 482 с.
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 3 51
Л. В. Ажнюк.
йняття: власне лінгвістичне й нелінгвістичне бачення, тобто оцінка тексту
виключно як мовного матеріалу (аналітичне прочитання тексту фахівцем-лінг-
вістом) і його оцінка з погляду здорового глузду (сприйняття тексту пересічним
носієм мови, який лише прив’язує мовний матеріал до своєї картини світу). Тут
доречно процитувати думку юриста, яка легітимізує формально-лінгвістичний
підхід при тлумаченні юридичного тексту: «Чого немає в тексті закону, для чого
ми не маємо опори в словах закону, того й не існує» 12. Як показує практичний
досвід роботи з текстами нормативно-правових документів, які допускають різ
ночитання, що мають правові наслідки, власне лінгвістичне бачення (що є в
тексті) й оцінка з погляду здорового глузду (реконструкція пересічним носієм
мови того, що хотів сказати законодавець) нерідко можуть розходитися. У зв’яз
ку з цим послідовне слідування експертній презумпції аналізованого тексту як
такого, що не є аномальним (доки не буде доведено протилежне), тобто оцінка
альтернативних інтерпретацій тексту, виходячи з його коректного лінгвістично
го оформлення й з урахуванням закономірностей його сприйняття, є важливою
передумовою правової легітимізації висновків лінгвістичної експертизи.
Пропонований підхід до аналізу нормативно-правового тексту проілюст
руємо на прикладах фрагментів лінгвістичних експертиз, які виконувалися в
Українському бюро лінгвістичних експертиз НАН України.
П ри к л а д 1. Значна кількість лінгво-юридичних конфліктів зумовлена по
тенційною граматичною неоднозначністю вжитих у нормативно-правовому
тексті дієслівних форм. Слід зауважити, що іноді потенційну граматичну не
однозначність, яка усувається контекстуально і тому в конкретному тексті з
лінгвістичного погляду є ілюзорною, сторони конфлікту можуть використову
вати як засіб мовного маніпулювання для досягнення своєї мети — інтерпретації
нормативно-правового тексту в потрібному напрямку. І хоча аргументовано до
вести надуманість такого лінгвоправового конфлікту навряд чи можливо, опи
саний нижче конфлікт, який зумовив потребу лінгвістичної експертизи тексту
договору, умовно відносимо до категорії маніпулятивних.
Альтернативні тлумачення позачасової форми дієслова: «сторони до
мовляються» в тексті договору. У цьому лінгвоправовому конфлікті каменем
спотикання стала стаття 6 тексту договору «Врегулювання спорів»:
«6.1. Усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між Сторонами у зв’язку з
укладенням та виконанням положень цього Договору, вирішуються між Сторонами на
рівні їх уповноважених представників.
6.2. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів Сторони, ке
руючись ст. 5 Закону України про третейські суди, домовляються про те, що спір розгля
дається одноособово третейським суддею Петренком Іваном Івановичем (прізвище та
ім’я змінено. — Л. А.) Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських
банків, що знаходиться за адресою ...».
У пошуках відповіді на питання, винесене на експертизу, необхідно було з’я
сувати, чи висловлення Сторони ... домовляються у статті 6.2 означає існуван
ня на момент підписання Договору доконаного факту домовленості про розгляд
потенційно можливого спору третейським суддею (Сторони домовляються в
цьому тексті означає Сторони вже домовилися), чи такої домовленості на мо
мент підписання договору не існує, але сторони мають її досягти, якщо між ни
ми виникне спір, який не вирішується шляхом переговорів (Сторони домов
ляються в цьому тексті означає Сторони мають домовитися).
12 Михайловский И. В. Толкование юридических норм // Теория государства и права.
Хрестоматия : Учеб. пособие.— М., 1998.— С. 704.
52 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
Текст договору являє собою цілісну одиницю мовлення з усталеною макро
структурою (композицією) й уніфікованим лексико-граматичним оформленням
одиниць, які належать до нижчих структурних рівнів — надфразних єдностей і
окремих речень. Лексико-граматичні засоби, які використовуються для офор
млення тексту договору, підпорядковуються регламентованим жанровим вимо
гам. Уживання тих чи інших слів і їх граматичних форм зумовлюється, зокрема,
необхідністю забезпечувати цілісність тексту договору й реалізовувати лекси
ко-граматичні зв’язки, по-перше, між окремими реченнями в межах надфразних
єдностей і, по-друге, між надфразними єдностями в межах тексту. З цього погля
ду особливо вагомими стають граматичні форми дієслів, які формують модаль-
но-часовий простір тексту та співвідносять його з дійсністю. Усі дієслівні фор
ми такого тексту є граматично пов’язаними, між ними вибудовуються чіткі
ієрархічні відношення, тому будь-які лінгвістичні інтерпретації взятої окремо
дієслівної форми, так само як і одного або кількох речень поза цілісним контек
стом, не можуть бути доказовими. Семантико-граматичний аналіз дієслівної
форми в тексті з усталеним композиційним синтаксисом вибудовується з ураху
ванням відношень між частинами тексту, які належать до вищих і нижчих ієрар
хічних композиційних рівнів.
Композиційне оформлення тексту аналізованого договору підпорядковане
вимогам умовного формуляра документів з господарсько-договірної діяль
ності 13. Найвищим ієрархічним рівнем макроструктури цього тексту є вступна
частина, що в даному випадку має такий вигляд:
«Сторона 1, та Сторона 2 надалі за текстом разом — “Сторони”, а окремо — “Сторона”,
уклали цей Договір про наступне ...».
На ієрархічно нижчому композиційному рівні перебувають окремі статті дого
вору, кожна з яких містить по кілька речень-пунктів, пов’язаних зі вступною части
ною змістом і граматично — однаковим типом граматичного зв’язку. У межах кож
ної зі статей речення-пункти за допомогою зв’язків граматики тексту
(морфологічних, лексичних і синтаксичних) об’єднані в надфразні єдності. Згідно з
усталеними нормами 14, ці речення-пункти мають подібні морфолого-синтаксичні
характеристики. Зокрема, подібні морфолого-синтаксичні характеристики мають
форми присудка в реченнях у межах однієї етапі, наприклад:
«1.1. Кредитор зобов ’язується (тут і далі в тексті виділення наше. — Л. А.) надава
ти Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості...;
1.2. Кредит надається Позичальнику на поповнення оборотних коштів...;
2.7. Кредит вважається наданим у момент (день) списання...;
2.8. Кредит вважається повернутим у момент (день) зарахування....;
3.1. Кредитор зобов’язаний'. ...;
3.2. Позичальник зобов’язаний: ...;
6.1. Усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв’язку з укла
денням та виконанням положень цього договору, вирішуються між Сторонами на рівні їх
уповноважених представників;
6.2. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів Сторони, ке
руючись ст. 5 Закону України “Про третейські суди” домовляються про те, що спір роз
глядається одноособово третейським суддею...».
Як відомо, окремі речення поєднуються в межах тексту двома способами —
способом паралельного зв’язку між частинами зв’язного тексту і способом лан
цюгового (послідовного) зв’язку між його частинами 15.
13 Див.: Універсальний довідник-практикум з ділових паперів.— К.,1998.— С. 108-222.
14 Див.: Партико 3. В. Загальне редагування.— Л., 2001.— С. 232.
15 Див.: Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови.—
К , 1982,— С. 204.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 53
Л. В. Ажнюк.
Паралельний зв’язок виникає між реченнями однорідного складу. При цьо
му речення є самостійними, синтаксично не зв’язаними з іншими; такий зв’язок
ґрунтується на смислових відношеннях переліку, зіставлення або протистав
лення, що супроводжується структурним паралелізмом його складових частин.
Саме такий тип синтаксичного зв’язку існує між реченнями-пунктами статей
аналізованого договору.
Ланцюговий (послідовний) зв’язок виникає між реченнями неоднорідного
складу. При послідовному зв’язку самостійним, повнозначним є лише перше ре
чення. Воно вказує на тему, яка висвітлюється в наступних реченнях. Наступні ре
чення є несамостійними, структурно зв’язаними. Порядок слів, видо-часові форми
дієслів і лексичне наповнення цих речень регулюються першим реченням. Саме та
кий тип синтаксичного зв’язку існує в аналізованому договорі між вступною час
тиною (преамбулою тексту) і кожним з речень-пунктів його статей. Кожне з ре-
чень-пунктів є логічним і граматичним продовженням речення, що становить
вступну частину: фактично кожне речення-пункт є підрядним з’ясувальним речен
ням, ж е заміщує слово «наступне» зі вступної частини й оформлюється відповідно
до синтаксичних норм побудови складнопідрядних речень.
Згідно з усталеними жанровими нормами, присудки речень-пунктів статей
уживаються у формах теперішнього часу зі значенням позачасовості. Аналізова
ні синтаксичні конструкції є носіями відносного, непрямого синтаксичного зна
чення часу 16. Для лінгвістично коректного визначення значення синтаксичного
часу граматично несамостійних речень-пунктів статей аналізованого договору
необхідне їх граматичне й змістове співвіднесення з граматично повнозначним ре
ченням, що становить вступну частину тексту — його преамбулу.
Вступна частина договору є простим двоскладним реченням, присудок якого
(уклали) виражений дієслівною формою минулого часу доконаного виду. Ця ви-
до-часова дієслівна форма відповідає усталеним жанровим нормам граматично
го оформлення вступної частини тексту, оскільки вона дозволяє однозначно зас
відчити доконаний факт домовленості: «Сторона 1 та Сторона 2 надалі за текстом
разом — “Сторони”, а окремо — “Сторона”, уклали цей Договір про наступне ...».
Заявлений у вступній частині змістовий компонент (засвідчення доконаного
факту домовленості) «Сторони ... уклали цей Договір про наступне» імпліцитно
наявний у змісті всіх наступних речень-пунктів статей договору ж уже відома ін
формація, яка не потребує повторного словесного вираження (експлікації). Кожна
зі статей договору містить у собі нову інформацію, яка продовжує тему, викладену
у вступній частині.
Така структура тексту договору відповідає усталеним жанровим нормам, вона
забезпечує стислість викладу при значній кількості нової інформації і дозволяє ло
гічно структурувати «нове», оскільки вихідну, тобто вже відому інформацію вине
сено у вступну частину.
Інформація про доконаний факт домовленості, яку винесено у вступну час
тину, не повторюється в жодному з речень-пунктів, оскільки вона наперед закла
дена в них змістом ієрархічно вищої частини тексту. Повторення цієї інформації
в ієрархічно нижчому реченні-пункті було б надлишковим у граматичному,
логічному та композиційно-структурному відношеннях і суперечило б вимогам
жанру.
Дієслівні форми в п. 2 статті 6 аналізованого тексту {домовляються, розгля
дається), як і в інших реченнях-пунктах, мають значення позачасовості, отже,
для визначення синтаксичного часу речення їх морфологічне оформлення не є
16 Сучасна українська літературна мова. Синтаксис.— К., 1972.— С. 140-141.
54 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
релевантним. Для оцінки альтернативних версій тлумачення синтаксичного
часу речення-пункту 6.2 необхідно логічно й граматично співвіднести його з ре
ченням, що становить вступну частину тексту договору.
Якщо виходити з пресупозиції, що словосполучення Сторони ... домо
вляються у п. 6.2 означає існування доконаного факту домовленості про розгляд
спору третейським суддею на момент підписання договору, то констатацію цьо
го факту в пункті статті слід визнати надлишковою, оскільки загальна констата
ція доконаного факту домовленості вже винесена у вступну частину — єдине
граматично повнозначне речення в тексті, де синтаксичний час речення
збігається з морфологічним значенням дієслова-присудка: «“Сторони” ... уклали
цей Договір про наступне». Для констатації доконаного факту домовленості тут
ужито спеціалізовану морфологічну форму дієслова — форму доконаного виду
минулого часу уклали 17. Якщо припустити, що Сторони ... домовляються у
п. 6.2 слід розуміти як «сторони вже домовилися», тоді граматична конструкція
«вступна частина + п. 6.2» набуває граматично й логічно некоректної форми:
«.. .Сторони уклали цей договір про те, що у випадку неможливості... Сторони
... (вже) домовилися про те, що ...».
Якби конкретна домовленість про розгляд спору третейським суддею на мо
мент підписання Договору вже існувала, то не було б потреби її повторювати в
тексті статті, уводячи в текст надлишковий компонент, який порушує компози
ційно-синтаксичну структуру тексту і хронологічну послідовність описуваних
подій. У такому гіпотетичному випадку, за аналогією до композиційного офор
млення решти пунктів статей, п. 6.2 мав би такий вигляд:
6.2. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розгля
дається одноособово третейським суддею Петренком Іваном Івановичем Постійно дію
чого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою...
Показовою також є та обставина, що в жодному з інших речень-пунктів ана
лізованого тексту немає висловів на зразок сторони домовляються про те..., які
могли б сприйматися як дублювання інформації, наведеної у вступній частині
(«“Сторони” ... уклали цей Договір про наступне»).
Припущення про те, що словосполучення Сторони ... домовляються у п. 6.2
означає існування доконаного факту домовленості про розгляд спору третейсь
ким суддею на момент підписання договору, суперечить ще одній вимозі компо
зиційного синтаксису, яка є особливо важливою для формалізованих текстів
офіційно-ділового стилю, а саме: послідовність компонентів (частин) у межах
речення повинна відображати хронологічну послідовність описуваних подій 18.
Зокрема, в умовно-наслідкових конструкціях «умовна» частина має передувати
«наслідковій». Якщо припустити, що Сторони ... домовляються у п. 6.2 означає
що «сторони вже домовилися», то хронологічна послідовність подій у реченні-
пункті 6.2 порушується, оскільки порядок слідування компонентів синтаксичної
структури суперечить послідовності описуваних подій: виходить, що у випадку
17 В українському офіційно-діловому мовленні уживаються декілька штампів для
оформлення вступної частини договорів, один з них — «сторони .... домовилися про на
ступне» з формою доконаного виду минулого часу дієслова домовлятися для констатації
доконаного факту домовленості (див.: Універсальний довідник-практикум з ділових па
перів.— К., 1998.— С. 108-222). Той факт, що різночитання виникли з приводу граматичної
форми саме цього дієслова, зжитої в одній зі статей договору, може пояснюватися неправо
мірним функціональним уподібненням відмінних граматичних форм дієслова домовлятися в
різних частинах тексту договору, можливо, з метою свідомої маніпуляції.
18 Див.: Партико 3. В. Зазнач, праця.— С. 230.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 55
Л. В. Ажнюк.
неможливості вирішення спору шляхом переговорів Сторони ... вже домовили
ся про ...
Зважаючи на зазначене вище, припущення про те, що словосполучення Сто
рони ... домовляються у п. 6.2 означає існування доконаного факту домовленос
ті про розгляд спору третейським суддею на момент підписання договору, не
має лінгвістичних підстав.
Альтернативна версія тлумачення позачасової дієслівної форми в п. 6.2, —
що доконаного факту домовленості на момент підписання договору не існує, але
сторони мають її досягти, якщо між ними виникне спір, який не вирішується
шляхом переговорів, — дозволяє стверджувати: речення-пункт 6.2 не супере
чить нормам композиційного оформлення тексту договору.
При цьому дієслівна форма зі значенням позачасовості Сторони ... домов
ляються так само, як і інші аналогічні позачасові форми дієслів, ужиті в тексті
аналізованого договору, позначає дію, яка передбачається після його підписан
ня (пор. у п. 6.1: «Спори та непорозуміння ... вирішуються ... на рівні уповнова
жених працівників»; у п. 2.7: «Погашення Кредиту здійснюється в порядку та
строки, передбачені в пп. 1.1.1. цього Договору»; у п. 4.4: «У разі порушення Кре
дитором строків перерахування кредитних коштів ... Кредитор сплачує Позичаль
нику пеню в розмірі...»; у п. 5.3: «У разі настання форс-мажору строк виконання
зобов’язань відсувається...» та ін.).
Припущення, що словосполучення Сторони ... домовляються у п. 6.2 означає
«сторони мають домовитися», підтримується також вимогою композиційного
синтаксису щодо того, що послідовність компонентів (частин) у межах речення
має відповідати хронологічній послідовності описуваних подій. При зазначено
му прочитанні речення-пункту 6.2. хронологія подій не порушується: у випадку
неможливості вирішення спору шляхом переговорів Сторони ... мають домови
тися... Ця умовно-наслідкова конструкція з прямою послідовністю компонен
тів аналогічна таким самим умовно-наслідковим конструкціям, що використані
в багатьох інших реченнях-пунктах аналізованого договору.
На користь тлумачення, що домовленості про розгляд спору в третейському
суді ще немає, але сторони мають її досягти, якщо між ними виникне спір, який
не вирішується шляхом переговорів, свідчить також наявність у реченні-пунк-
ті 6.2 обставини способу дії «керуючись ст. 5 Закону України про третейські
суди». Якщо припустити, що доконаний факт домовленості про розгляд спору в
третейському суді вже існує, то в пункті статті немає необхідності зазначати,
чим керувалися при цьому сторони (при такому припущенні правило про по
слідовність у тексті хронологічно пов’язаних компонентів порушується ще раз).
Наявність у п. 6.2 обставини способу дії «керуючись ст. 5 Закону України про
третейські суди» свідчить про протилежне: доконаного факту домовленості про
розгляд спору в третейському суді ще немає, але є домовленість про те, чим сто
рони мають керуватися у випадку, якщо вирішити спір шляхом переговорів буде
неможливо. Композиційна вимога щодо послідовності в тексті хронологічно
пов’язаних компонентів при цьому дотримується.
З урахуванням викладеного вище й виходячи з експертної презумпції, що
аналізований текст не є аномальним, при відповіді на питання про лінгвістичне
тлумачення граматичного значення дієслівної форми в тексті нормативно-пра-
вового документа є лінгвістичні підстави стверджувати: якщо одна з двох
альтернативних версій тлумачення засвідчує, що аналізований текстовий фраг
мент суперечить жанровим нормам граматичного оформлення тексту, а друга
версія засвідчує його відповідність цим нормам, правильним є друге тлумачен
ня. Отже, висловлення Сторони ... домовляються у статті 6.2 аналізованого тек
56 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
сту договору означає, що на момент підписання договору домовленості про роз
гляд спору третейським суддею не існує, але сторони мають її досягти, якщо між
ними виникне спір, який не вирішується шляхом переговорів.
П ри к л а д 2. Описаний далі лінгво-правовий конфлікт пов’язаний з різно
читаннями нормативно-правового тексту через нерозрізнення юридичного й
неюридичного значень використаної в ньому дієслівної форми. Цей конфлікт
відображає глибинну внутрішню суперечність між побутовою й правовою мов
ними картинами світу, що співіснують у мовній свідомості як автора, так і ко
ристувача нормативно-правового тексту. У цьому розумінні аналізований лінг
во-правовий конфлікт є хрестоматійним.
Альтернативні тлумачення семантики дієслівної форми в дефініції: що
таке прекурсори?
Необхідність проведення лінгвістичної експертизи була зумовлена право
вим конфліктом, сторони якого відстоювали альтернативні версії інтерпретації
дієслівної форми використовуються, ужитої в статті 1 «Визначення термінів»
розділу 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і пре
курсори». .. у такому контексті:
«Прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин (далі — прекурсори) —
речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів,
психотропних речовин, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речо
вин і прекурсорів».
Пошук відповіді на питання, винесені на розгляд експерта, передбачав оцін
ку істинності кожної з двох альтернативних версій прочитання наведеної
дефініції, а саме:
В е р с і я 1. Дієслово використовуються вжито в значенні невласне-теперішнього
часу й позначає дію, яка збігається з моментом мовлення та охоплює обмежені відрізки
часу до і після нього. У цьому випадку прочитання наведеної в Законі дефініції вказує на
речовини, які фактично використовуються, перебувають у процесі виробництва, виго
товлення наркотичних засобів, психотропних речовин і включені до Переліку наркотич
них засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
В е р с і я 2. Дієслово використовуються вжито в значенні потенційно-якісного тепе
рішнього часу і позначає певну якісну характеристику, яка виявляється нерегулярно.
У цьому випадку прочитання наведеної в Законі дефініції вказує на речовини, які за свої
ми хімічними властивостями придатні й потенційно можуть використовуватися для
виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин і включені до
Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
У наведеному тексті дієслово використовуються вжито в граматичній формі
теперішнього часу. Основою граматичної семантики дієслова теперішнього ча
су є віднесеність зазначеної дії до моменту мовлення 19. З дієсловами теперіш
нього часу можуть поєднуватися лексичні конкретизатори граматичного зна
чення теперішнього часу— прислівники й прислівникові звороти (зараз, тепер,
у цю хвилину і т. ін.), актуалізуючи на лексичному рівні відповідне граматичне
значення. Граматичне значення віднесеності дії до моменту мовлення закріпле
не в мові на системному рівні, воно є прямим граматичним значенням дієслівної
форми теперішнього часу. Тому позначення дії, яка збігається в часі з моментом
мовлення, є первинною граматичною функцією дієслівної форми теперішнього
часу.
19 Русанівський В. М. Теперішній час //Українська мова. Енциклопедія.— 2-е вид. / Редкол.:
В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови) та ін.— К., 2004.— С. 681.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 57
Л. В. Ажнюк.
Оскільки момент мовлення може не повністю збігатися з актом конкретної
дії, розрізняють власне-теперішній час (дія збігається з моментом мовлення й
практично не виходить за межі цього моменту): Я (саме) читаю і невласне-те-
перішній час (дія збігається з моментом мовлення й одночасно охоплює мо
менти, що передують мовленню і/або слідують за ним): Я пишу роман — дія
охоплює обмежені відрізки часу до і після моменту мовлення; Останнім часом
я погано сплю — дія повторюється протягом певного часу, включаючи момент
мовлення, це так званий повторюваний теперішній час; Земля обертається
навколо Сонця — крім моменту мовлення дія охоплює всі періоди часу до і піс
ля нього, це так званий постійний теперішній час. Власне-теперішній і невлас-
не-теперішній час становлять два типи прямого, первинного використання
дієслівних форм теперішнього часу 20, його змістове ядро. Виділяють ще ряд
більш специфічних, периферійних типів прямого використання теперішнього
часу, зокрема так званий потенційно-якісний теперішній час (Він говорить
німецькою у значенні «уміє / здатний говорити», календула використовується
як лікарська рослина у значенні «іноді використовується, може використову
ватися, оскільки має певні терапевтичні властивості»). При такому вживанні
форма теперішнього часу дієслова дає якісну характеристику, яка може вияв
лятися нерегулярно.
В українській мові ці та інші різновиди значення теперішнього часу дієслова
звичайно розмежовуються за допомогою контексту, зокрема за допомогою лек
сичних конкретизаторів часу, наприклад: Він тепер говорить німецькою', Цей
картридж використовується не вперше', Я вже сплю (пор. Останнім часом я
погано сплю). Інколи для розмежування семантичних різновидів теперішнього
часу використовуються відмінні дієслівні лексеми (Він швидко йде, пор. Він
швидко ходить).
Дієслівні форми теперішнього часу (так само, як і інші граматичні форми
повнозначних слів) можуть уживатися в мові не лише в своєму первинному зна
ченні. У ряді випадків такі форми дієслова виконують вторинні функції, які різ
ною мірою віддалені від первинного граматичного значення. У цьому випадку
йдеться про непряме, переносне вживання дієслівних форм теперішнього часу,
зокрема для позначення подій у майбутньому (Завтра я повертаюся додому)
або в минулому (Повертаюся я вчора з роботи і бачу...).
На вживання дієслівних часових форм істотні обмеження накладають дис
курсивні особливості тексту. Саме віднесеність тексту до певного дискурсу й
відповідні дискурсивні практики є підставою для інтерпретації значення вжитої
в цьому тексті дієслівної форми. Зокрема, визначальною дискурсивною озна
кою мови нормативно-правових документів, до яких належить текст закону
України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», є конк
ретність і однозначність. Жанрова належність текстів нормативно-правових до
кументів не передбачає вживання часових форм у переносному значенні. При
використанні дієслівних форм теперішнього часу в їх прямому значенні в нор
мативно-правових документах пріоритетними є значення власне-теперішнього
й невласне-теперішнього часу, які дозволяють точніше співвіднести дію з мо
ментом мовлення. За необхідності потенційна неоднозначність часової форми
усувається введенням у текст додаткових лексичних конкретизаторів часу (на
буває чинності з моменту оприлюднення, звільняються від сплати податків до
2015 року).
20 Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.— К., 1988.— С. 92-93.
58 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
Для оцінки істинності кожної з наведених вище інтерпретацій важливі наяв
ність або відсутність контекстуальних, зокрема лексичних, конкретизаторів зна
чення дієслова використовуються. Оскільки в дефініції, наведеній у законі
України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», таких
конкретизаторів немає, то для експертної інтерпретації значення дієслова вико
ристовуються в зазначеному контексті має бути застосований метод дискур
сивного аналізу.
Значення невласне-теперішнього часу (версія 1) і значення потенційно-якіс-
ного теперішнього часу (версія 2) являють собою різновиди прямого використан
ня дієслівних форм теперішнього часу. Однак дискурсивні реалізації цих значень
засвідчують виразні функціональні відмінності. Так, значення невласне-тепе-
рішнього часу (прочитання 1) становить для дієслів теперішнього часу змістове
ядро, тоді як значення потенційно-якісного теперішнього часу (прочитання 2) є
для зазначених дієслів периферійним і наближається до переносних типів зна
чень. З урахуванням, по-перше, належності тексту закону України «Про нарко
тичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» до нормативно-правових доку
ментів і, по-друге, периферійного статусу потенційно-якісного теперішнього часу
та його наближення до переносних типів значень, слід констатувати, що реаліза
ція значення потенційно-якісного теперішнього часу (прочитання 2) в аналізова
ному тексті Закону є менш очікуваною. Для з’ясування дискурсивних можливос
тей реалізації аналізованих значень дієслова використовуються в дефініції
прекурсорів необхідно проаналізувати всі аналогічні вживання цього дієслова в
тексті закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсо
ри». Методом суцільної вибірки в досліджуваному тексті виявлено 11 словоформ
використовуються в граматичній формі теперішнього часу.
У 10-ти з 11-ти виявлених слововживань дієслова використовуються його
значення конкретизується засобами контексту.
У 4-х слововживаннях аналізоване дієслово позначає дію, яка збігається з
моментом мовлення й охоплює обмежені відрізки часу до і після нього, тобто
реалізує значення невласне-теперішнього часу (аналогічне до значення цього
дієслова, що відповідає першій версії прочитання дефініції):
1. «Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я в
межах своїх повноважень: ... здійснює в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, обстеження складських, торговельних та інших приміщень, що знаходяться у
користуванні юридичної особи та які використовуються у сфері обігу наркотичних засо
бів, психотропних речовин і прекурсорів» (ст. 5);
2. «Знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, інстру
ментів або обладнання, які використовуються для виробництва, виготовлення нарко
тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (ст. 30, ініціальна частина);
3. «Знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, інстру
ментів або обладнання, які використовуються для виробництва, виготовлення нарко
тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, подальше використання яких виз
нано недоцільним, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України» (ст. 30);
4. «Юридичні особи (...) зобов’язані подавати до спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади (...) щорічні звіти про діяльність із зазначенням відповідно кількості
вирощених і перероблених рослин, включених до Переліку, кількості наркотичних засо
бів, психотропних речовин і прекурсорів, що виробляються, виготовляються, ввозяться
на територію України, вивозяться з території України, реалізовуються чи використо
вуються, а також про кількість запасів наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів станом на 31 грудня звітного року».
У шести з 11-ти виявлених слововживань дієслова використовуються його
значення конкретизується контекстом і є відмінним як від прочитання 1, так і від
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 59
Л. В. Ажнюк.
прочитання 2, які є предметом цієї експертизи. Тут маємо справу з реалізацією
перформативного значення дієслова використовуються. Перформативна дія —
це дія-волевиявлення, яка містить модальний компонент. Модальний компо
нент перформативного значення (мають використовуватися) у цих фрагментах
не представлений на лексичному рівні, але легко відновлюється з контексту.
Дієслова з перформативним значенням є характерною ознакою жанру нор
мативно-правових документів, оскільки констатація волевиявлення є для цих
текстів головним комунікативним завданням. Перформативні слововживання
дієслова використовуються фігурують у таких фрагментах тексту Закону:
1. (Стаття 7 — 2 слововживання): «Кабінет Міністрів України встановлює Перелік
інструментів та обладнання, які використовуються для виробництва, виготовлення нар
котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та підлягають контролю, і Прави
ла розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, розподілу, перевезення, переси
лання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з
території України, використання та знищення інструментів та обладнання, які викорис
товуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин
і прекурсорів та підлягають контролю»;
2. (Стаття 16): «Розроблення нових наркотичних засобів або психотропних речовин
здійснюється згідно із законодавством про лікарські засоби. Нові наркотичні засоби або
психотропні речовини в медичній практиці використовуються за умови їх державної
реєстрації та здійснення клінічних досліджень, проведених згідно із законодавством про
лікарські засоби»;
3. (Стаття 23-3 слововживання): «У ветеринарній медицині наркотичні засоби, пси
хотропні речовини і прекурсори використовуються згідно з Переліком наркотичних за
собів, психотропних речовин і прекурсорів, що використовуються у ветеринарній меди
цині, затвердженим Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Перелік наркотич
них засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що використовуються у ветеринарній
медицині, підлягає оприлюдненню».
Жодне зі слововживань дієслова використовуються, значення яких конкре
тизується засобами контексту, не виступає в значенні, що відповідає другому
прочитанню дефініції.
В одному з 11-ти виявлених слововживань дієслова використовуються його
значення не конкретизується засобами контексту. Це контраверсійне слововжи
вання в дефініції прекурсорів.
У текстах, які належать до жанру нормативно-правових документів, по
слідовно реалізується принцип лексичної та граматичної однорідності тексту.
Відповідно до цього принципу те саме слово й та сама граматична форма не мо
жуть уживатися в межах одного тексту в різних значеннях без експліцитно пред
ставлених у тексті лексичних конкретизаторів такого значення.
Дієслово використовуються в тексті закону України «Про наркотичні за
соби, психотропні речовини і прекурсори» послідовно вживається в значенні
невласне-теперішнього часу й позначає дію, яка збігається з моментом мов
лення й охоплює певні відрізки часу до і після нього. Випадків уживання дієс
лова використовуються в значенні потенційно-якісного теперішнього часу,
яке містить імпліцитний модальний компонент можуть використовуватися і
позначає якісну характеристику, яка виявляється нерегулярно, в тексті закону
України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» не
виявлено.
Водночас у тексті аналізованого закону виявлено три випадки вживання сло
восполучень з дієсловом використовуватися) у перформативному значенні, з
відмінною від нейтральної модальністю:
60 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
1. «У медичній практиці можуть використовуватися наркотичні засоби, психо
тропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, та прекурсори, включені до таб
лиці IV Переліку» (ст. 21).
2. «Юридичні особи можуть придбавати та використовувати у власному вироб
ництві прекурсори, включені до таблиці IV Переліку, за наявності в них ліцензії на цей
вид діяльності» (ст. 29).
3. «Юридичним особам не дозволяється придбавати, зберігати та використовува
ти у власному виробництві прекурсори, включені до таблиці IV Переліку, в обсягах, що
перевищують їх виробничі потреби» (ст. 29).
У кожному з цих випадків модальне значення, відмінне від нейтрального
{мають) підкріплюється додатковими лексичними конкретизаторами — мо
дальними дієсловами можуть, не дозволяється. Це ілюструє дотримання прин
ципу граматичної і лексичної однорідності нормативно-правового тексту —
обов’язкову експлікацію в тексті додаткових семантичних компонентів, які ви
різняють у тексті аналогічні слововживання.
З урахуванням жанрової належності тексту й виходячи з експертної пре
зумпції, що текст не є аномальним, маємо лінгвістичні підстави інтерпретувати
дієслово використовуються у визначенні прекурсорів як аналогічне чотирьом
іншим неперформативним уживанням цього дієслова в тексті Закону, значення
яких конкретизується контекстом і не містить імплікованих модальних нашару
вань. Це дає лінгвістичні підстави тлумачити зміст дефініції «прекурсори нарко
тичних засобів і психотропних речовин — речовини, які використовуються для
виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, вклю
чені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів»
(ст. 1 закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекур
сори») як позначення речовин, які перебувають у процесі використання (фак
тично використовуються) для виробництва, виготовлення наркотичних засобів,
психотропних речовин.
П р и к л а д 3. У ході лінгвістичного аналізу нормативно-правового тексту,
за умови доведення лінгвістичної безпідставності кожної з альтернативних вер
сій його тлумачення, вихідна експертна презумпція тексту як такого, що не є
аномальним, може бути спростована. При цьому аналізований текст із правово
го погляду був і залишається легітимним, оскільки він набрав законної чинності
й використовується в правовому полі для регулювання суспільних відносин.
Цей текст так чи інакше інтерпретується користувачами й може провокувати
контраверсійні тлумачення, які призводять до правових конфліктів. Завданням
лінгвістичної експертизи в такому випадку може бути лінгвоправова «легіти-
мізація» однієї з альтернативних версій прочитання з опорою на загальні психо
лінгвістичні закономірності сприйняття мовленнєвого матеріалу, які зазвичай
дають змогу спрогнозувати першосприйняття тексту попри його формально-
лінгвістичну аномальність 21. На думку Б. С. Мучника, який розробляє психоло
гічний напрям у стилістиці тексту, первісне сприйняття тексту відбувається за
звичай мимохіть, отже, слова поєднуються в свідомості читача незалежно від
його намірів. Кінцеве ж сприйняття тексту встановлюється на підставі певних
роздумів читача, порівняння можливих імовірностей при виборі як більш віро
гідного того чи іншого варіанта поєднання слів 22. Але читач удається до повтор
ного переосмислення тексту лише якщо сам текст містить вказівку (підказку),
що первісне сприйняття було помилковим, або, за визначенням Б. С. Мучника,
21 Деякі психолінгвістичні закономірності першосприйняття тексту описано й проілюст
ровано в кн.: Мучник Б. С. Основы стилистики и редактирования.— Ростов н/Д., 1997.— 478 с.
22 Там же.— С. 6.
ШБЫ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 3 61
Л. В. Ажнюк.
якщо текст містить «сигнал помилки». Якщо ж «сигналу помилки» в тексті не
має, ніщо не спонукає читача до того, щоб узяти під сумнів своє первісне спон
танне сприйняття 23. Згідно з нормами практичної стилістики, коректний з по
гляду мовного оформлення текст має бути орієнтований саме на
першосприйняття: якщо для правильної інтерпретації думки автора читач зму
шений повертатися назад і переосмислювати вже прочитане в пошуках інших
змістових і граматичних зв’язків, такий текст не може бути визнаний стилістич
но коректним. «Стилістичну правильність або помилковість речення, у якому не
виключаються помилковий змістовий зв’язок слів та інші помилки при узго
дженні, необхідно встановлювати виключно за первісним сприйняттям. Якщо
при першосприйнятті речення виникає помилковий змістовий зв’язок слів, то це
означає, що речення містить стилістичну помилку й має бути виправлене.... Те,
що читач урешті-решт знаходить правильний зміст, не може бути підставою для
того, щоб визнати речення стилістично правильним»24. Такий підхід видається
виправданим насамперед для формалізованих офіційних текстів, визначальни
ми стильовими ознаками яких є чіткість, ясність та однозначність. На відміну
від інших функціональних різновидів мовлення, у яких важливими засобами до
сягнення комунікативної мети є варіативність інтерпретацій, неоднозначність,
мовна гра, нормативно-правовий текст для суб’єкта мовлення є лише засобом
матеріалізації правових понять і відношень для максимально точного їх доне
сення до адресата. Тому такий текст не передбачає поглибленого декодування й
повторного переосмислення вже прочитаного в пошуках більш вірогідних зміс
тових і граматичних зв’язків. Навіть якщо стилістичні норми при конструюван
ні тексту було порушено, загальні психолінгвістичні закономірності роблять
первісне сприйняття такого тексту прогнозованим, а отже, зумовлюють лінгвіс
тичне «право» читача на те чи інше його прочитання. Юридична легітимність
цього нормативно-правового тексту закріплює за читачем таке право. З ураху
ванням зазначеного при експертній оцінці аномального з погляду мовного
оформлення нормативно-правового тексту лінгвоправова легітимізація однієї з
версій його тлумачення може мати лінгвістичні підстави. З лінгвістичного по
гляду передумовою такої легітимізації має стати його першосприйняття, яке за
звичай є передбачуваним і прогнозованим з урахуванням загальних психолінг
вістичних закономірностей сприйняття тексту.
Проілюструємо це на прикладі ще однієї лінгвістичної експертизи.
Альтернативна інтерпретація граматичного зв’язку синтаксичного
компонента простого ускладненого речення: що робити нотаріусу? Причи
ною цього лінгвоправового конфлікту стали різночитання статті 3 «Порядок
здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку», затвер
дженої Постановою Кабінету Міністрів № 439 від 6 травня 2009 року «Про деякі
питання посвідчення права власності на земельну ділянку»:
«Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земель
ної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилу
чення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності ви
тягу з Поземельної книги проставляє на державному акті відмітку про перехід права
власності на земельну ділянку такого змісту: ...».
23 Пор.: «На виставці експонувалося декілька хатинок гуцульських чабанів, привезених
із Закарпаття в розібраному вигляді» — текст містить очевидний логічний сигнал помилки
першосприйняття; «На виставці експонувалося знаряддя праці, використовувані в XVI ст.
ремісниками Наддніпрянщини, які потрапили в Україну з Туреччини» — текст не містить
логічного сигналу помилки (якщо мається на увазі, що в Україну потрапили знаряддя, а не
ремісники) або цей сигнал для читача не є очевидним.
24 Мучник Б. С. Зазнач, праця.— С. 7.
62 ІБ£№ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції
Пресупозиція питання, винесеного на експертизу, вказувала на існування
альтернативних версій граматичного зв’язку висловлення за наявності витягу з
Поземельної книги в зазначеному контексті: 1) цей зв’язок поширюється на всі
три попередні обставини умови, об’єднані спільним лексичним компонентом у
разі\ 2) цей зв’язок поширюється лише на останню з трьох зазначених обставин.
На підтримку першої версії необхідні були формальні аргументи в тексті, які б
підтверджували граматичну залежність обставини за наявності витягу з Позе
мельної книги від дієслова-присудка проставляє. На підтримку другої версії
необхідні були формальні аргументи на користь граматичної залежності ви
словлення за наявності витягу з Поземельної книги від віддієслівного іменника
вилучення. Відсутність формальних аргументів на користь кожної з цих версій
фактично підтримує другу версію, оскільки при першосприйнятті цього тексту
граматичний зв’язок вилучення ...за наявності витягу реалізується, а отже, й
закріплюється в свідомості читача раніше.
На підставі аналізу альтернативних версій зазначеного граматичного зв’язку
експертну презумпцію, що аналізований текст не є аномальним і його мовне
оформлення відповідає жанровим вимогам, було спростовано. Однак компози
ційне й пунктуаційне оформлення тексту статті, зокрема відсутність розділово
го знака перед висловленням за наявності витягу з Поземельної книги, при пер
шосприйнятті тексту обмежує граматичний зв’язок цього висловлення
найближчим у передтексті потенційно можливим претендентом на заповнення
валентної позиції граматично пов’язаного опорного слова 25. У передтексті ви
словлення за наявності витягу з Поземельної книги таким потенційно можли
вим граматичним претендентом є іменник вилучення. Синтаксична аномаль-
ність такого зв’язку — невідповідність між послідовністю компонентів у
реченні й хронологічною послідовністю описуваних подій (в умовно-наслідко-
вій конструкції наслідок має передувати умові), невиправданий текстовий роз
рив між граматично пов’язаними компонентами та ін. — виявляється лише при
повторному, металінгвістичному переосмисленні тексту.
Таким чином, об’єктивність висновку лінгвістичної експертизи підтри
мується з лінгвістичного боку опорою на першосприйняття тексту, яке за припи
сами практичної стилістики має відповідати задуму автора, а з юридичного
боку — дотриманням принципу правової визначеності нормативно-правового
тексту. Пропонований підхід дає підстави для лінгвоправової легітимізації од
нієї з версій тлумачення навіть за умови формально-лінгвістичної аномальності
аналізованого тексту.
У сучасному мовознавстві вплив прикладної лінгвістики на лінгвістичну
теорію стає дедалі відчутнішим. В. А. Звегінцев, аналізуючи роль прикладної
лінгвістики в теорії мовознавства, зазначав: «... прикладна лінгвістика є тим ем
піричним полігоном, де проходять випробування як окремі гіпотези, так і гло
бальні теоретичні побудови. ... результати, отримувані в ході таких випро
бувань, становлять цінність не лише для прикладної лінгвістики, а й для
лінгвістики в цілому. Це означає, що прикладній лінгвістиці не можна відмови
ти в праві голосу при розв’язанні загальнотеоретичних питань лінгвістики» 26.
Таким емпіричним полігоном для багатьох мовознавчих дисциплін ставала
юрислінгвістична експертиза конфліктного тексту, яка вимагає вищого ступеня
об’єктивації теоретичних пояснень, більшої формалізації метамови теоретичної
25 Дав.: Мучник Б. С. Зазнач, праця.— С. 175-224.
26 Звегищев В. А. Мысли о лингвистике.— М., 1996.— С. 222.
/5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З 63
JI. В. Ажнюк.
лінгвістики, і висуває свої, підвищені вимоги до можливості верифікації лінгвіс
тичних теорій.
Аналіз конфліктних текстів в особливому ракурсі висвітлює процеси
текстотворення й текстосприйняття. При цьому актуалізуються як внутрішні су
перечності кожного з цих процесів 27, так і протиріччя, пов’язані з когнітивними
відмінностями між мовно-мисленнєвою діяльністю при створенні й декодуванні
тексту; між мовною та комунікативною компетенцією автора тексту і його адре
сата, правника й пересічного носія мови. Лінгвістична експертиза, яка, спираю
чись на систему комунікативних норм і приписів різного порядку, переносить
лінгвістичний аналіз тексту в юридичну площину, є одним із напрямів соціонор-
мативної мовної діяльності, спрямованої на екстремальні вияви функціонуван
ня тексту в суспільстві.
L. V. AZHNIUK
FORENSIC LINGUISTIC EXAMINATION: STATUS AND METHODOLOGICAL
PRESUMPTIONS
Forensic linguistic examination of a conflict text is being interpreted as a manifestation of
socionormative language activity. In its evaluation of particular speech acts (facts, manifestations)
forensic linguistic examination relies on the theoretical linguistics knowledge about the language
structure and functioning, but can not be confined to this knowledge as it needs the support of the sys
tem of a variety of communicative norms and prescriptions. A number methodological principles of
the forensic linguistic examination are formulated. The approaches discussed are illustrated by the
examples of practical examination of the normative legal texts that were behind concrete legal con
flicts.
Keywords : forensic linguistic examination, juridical linguistics, juridization of speech, com
municative norm, normative legal text, grammatical ambiguity.
27 Про функціонування тексту в соціумі та внутрішні протиріччя процесу текстотво
рення див.: Радзієвська Т. В. Нариси з концептуального аналізу та лінгвістики тексту.— К.,
2010.— С. 244—461.
64 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № З
|