Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні

Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні

У мовному житті сучасної України досить помітною є присутність ознак такого явища, як мова української західної діаспори, виявляючись у впливах як на статус, так і на корпус української «материкової» мови. У цьому знаходить свій вияв, з одного боку, прагнення національно активних кіл діаспори реальн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
1. Verfasser: Тараненко, О.О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2013
Schriftenreihe:Мовознавство
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183742
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні / О.О. Тараненко // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 63-99. — Бібліогр.: 79 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183742
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1837422025-02-09T10:56:01Z Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні The Ukrainian western diaspora language and modern language situation in Ukraine Тараненко, О.О. У мовному житті сучасної України досить помітною є присутність ознак такого явища, як мова української західної діаспори, виявляючись у впливах як на статус, так і на корпус української «материкової» мови. У цьому знаходить свій вияв, з одного боку, прагнення національно активних кіл діаспори реально впливати на розширення і зміцнення соціальних позицій української мови як державної в Україні і коригувати, відповідно до свого розуміння, розвиток української літературної мови в напрямі посилення її «українськості» (насамперед її дерусифікації—у правописі, термінології, стилістичних нормах), з другого боку, — прагнення широких суспільно-культурних кіл у самій Україні до очищення літературної мови від не властивих їй особливостей (з орієнтуванням, зокрема, й на деякі норми діаспорного варіанта). Ставлення різних суспільно-політичних і культурно-мовних верств українського суспільства до цього явища є неоднозначним і досить диференційованим. Найближчі паралелі з відзначеним аспектом мовної ситуації в Україні демонструє сучасна мовна ситуації в Білорусі. In the linguistic life of contemporary Ukraine worthy of notice is the evidence of such a phenomenon as the Ukrainian western diaspora language, it becoming apparent in making its influence on both the status and corpus of the Ukrainian “metropoly” language. This reveals, on the one hand, the aspirations of nationally active circles of the diaspora to really influence the promotion of the Ukrainian language social status and correct, according to their conception, the development of the Ukrainian literary language toward strengthening its “Ukrainianness” (“Ukrainian identity”) (first of all, its de-Russification). On the other hand, this phenomenon indicates the aspirations of wide socio-cultural circles in Ukraine itself to purify the standard language from its extrinsic peculiarities (with focusing on some standards of the diaspora variant in particular). The influence of the western diaspora community on language situation in Ukraine is sure to promote the expansion and strengthening of social positions of Ukrainian as the official language in Ukraine. The influences of the diaspora language practices determine the revaluation of various aspects of the “metropoly” Ukrainian literary language standard-stylistic bases, realizing within both the Ukrainian language standard as a whole, and largely in speaking and writing activities of certain political and cultural circles of contemporary Ukrainian society. The consequences of those influences more or less apparently reveal themselves at various strata of language structure (first of all, in vocabulary, particularly in terminology, in grammar and word building, in stylistic standards). As well as in various projects of reforming the Ukrainian orthography and in attempts to transfer the diaspora’s orthographical practices to Ukraine, and especially in elaborating their “own” diaspora-oriented orthographic and orthoepic practices by various publishing houses, mass media, and even individual authors. The attitude of various socio-political, linguo-cultural strata of the Ukrainian society toward this phenomenon is ambiguous and rather differential. The closest parallels to the mentioned aspect of the language situation in Ukraine there demonstrates the modem language situation in Belarus. 2013 Article Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні / О.О. Тараненко // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 63-99. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183742 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У мовному житті сучасної України досить помітною є присутність ознак такого явища, як мова української західної діаспори, виявляючись у впливах як на статус, так і на корпус української «материкової» мови. У цьому знаходить свій вияв, з одного боку, прагнення національно активних кіл діаспори реально впливати на розширення і зміцнення соціальних позицій української мови як державної в Україні і коригувати, відповідно до свого розуміння, розвиток української літературної мови в напрямі посилення її «українськості» (насамперед її дерусифікації—у правописі, термінології, стилістичних нормах), з другого боку, — прагнення широких суспільно-культурних кіл у самій Україні до очищення літературної мови від не властивих їй особливостей (з орієнтуванням, зокрема, й на деякі норми діаспорного варіанта). Ставлення різних суспільно-політичних і культурно-мовних верств українського суспільства до цього явища є неоднозначним і досить диференційованим. Найближчі паралелі з відзначеним аспектом мовної ситуації в Україні демонструє сучасна мовна ситуації в Білорусі.
format Article
author Тараненко, О.О.
spellingShingle Тараненко, О.О.
Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні
Мовознавство
author_facet Тараненко, О.О.
author_sort Тараненко, О.О.
title Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні
title_short Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні
title_full Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні
title_fullStr Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні
title_full_unstemmed Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні
title_sort мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в україні
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2013
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183742
citation_txt Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні / О.О. Тараненко // Мовознавство. — 2013. — № 2-3. — С. 63-99. — Бібліогр.: 79 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT taranenkooo movaukraínsʹkoízahídnoídíasporiísučasnamovnasituacíâvukraíní
AT taranenkooo theukrainianwesterndiasporalanguageandmodernlanguagesituationinukraine
first_indexed 2025-11-25T20:51:02Z
last_indexed 2025-11-25T20:51:02Z
_version_ 1849796973476970496
fulltext О. О. ТАРАНЕНКО МОВА УКРАЇНСЬКОЇ ЗАХІДНОЇ ДІАСПОРИ І СУЧАСНА МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ (на загальнослов’янському тлі) _________________________ У мовному житті сучасної України досить помітною є присутність ознак такого явища, як мова української західної діаспори, виявляючись у впливах як на статус, так і на корпус ук­ раїнської «материкової» мови. У цьому знаходить свій вияв, з одного боку, прагнення націо­ нально активних кіл діаспори реально впливати на розширення і зміцнення соціальних пози­ цій української мови як державної в Україні і коригувати, відповідно до свого розуміння, розвиток української літературної мови в напрямі посилення її «українськості» (насамперед її дерусифікації— у правописі, термінології, стилістичних нормах), з другого боку, — прагнен­ ня широких суспільно-культурних кіл у самій Україні до очищення літературної мови від не властивих їй особливостей (з орієнтуванням, зокрема, й на деякі норми діаспорного варіанта). Ставлення різних суспільно-політичних і культурно-мовних верств українського суспільства до цього явища є неоднозначним і досить диференційованим. Найближчі паралелі з відзначе­ ним аспектом мовної ситуації в Україні демонструє сучасна мовна ситуації в Білорусі. Ключові слова: українська діаспора, сучасна мовна ситуація в У країні, норми україн­ ської літературної мови, пуризм. 1. Діаспора і «материк». Якщо в радянський час під поняттям діаспори звичай­ но розуміли «розсіяння» по світу євреїв, а згодом і вірмен, але щодо українсько­ го зарубіжжя говорилося як про українську «трудову» (загалом нейтрально) і про «політичну» (несхвально) еміграцію, то на межі 80-90-х років назва «українська діаспора» стала досить швидко поширюватися й незабаром увійшла до загального мовного вжитку 1 (механічно заступаючи назву «еміграція» навіть 1 Витісненню назви «еміграція» на користь назви «діаспора» сприяли такі чинники: а) остання позбавлена тих політизованих конотацій «небажаності», якими в радянський час була окутана перша: «емігранти» в будь-якому разі розглядались як «непатріоти» щодо їхньої історичної батьківщини, а багато хто з них— і як прямі вороги; б) у суто змістовому плані: за словами О. Пріцака, «еміграція сидить на валізках і чекає зміни ситуації, щоб повернутися додому, діаспора ж живе дома» (див.: Русанівський В. Міжнародне співробітництво в галузі української культури: стан і перспективи // Вісн. Міжнар. асоціації україністів.— 1991.— № 1.— С. 19). Проти застосування назви «діаспора» щодо зарубіжного українства в тому обміні думок, що його вели в зазначений період на сторінках преси, висувалися такі аргументи: а) діаспора — це народ або його значна частина, вигнані завойовниками за межі рідної землі, тоді як українців ніхто силоміць не витісняв за межі батьківщини (наприклад, О. Левада; це було прийняте в радянський час трактування названої проблеми); б) поняття діаспори, як і еміграції, не можна застосовувати щодо українців, які живуть за межами України вже не в першому поколінні й давно вже стали інтегрованою частиною народу тієї країни, де вони поселилися, — це зарубіжні (закордонні) українці або, якщо мати на увазі конкретну країну, українські канадці і т. ін. / канадські і т. ін. українці (17. Кравчук. Хто ми такі: «діаспорники»?— Літ. Україна, 12.04.1990, с. 3). З віднесенням себе до української «діаспори» («так, просто якогось стихійного процесу» і «образливого титулу еміграції»), а не до «еміграції» не погоджувався, наприклад, і відомий філолог та культурний діяч закор­ донного українства Ю. Шевельов (див.: ШевельовЮ. З історії незакінченої війни.— К., 2009.— С. 430; ШевельовЮ. Я — мене — мені... (і довкруги) : Спогади.— X. ; Нью-Йорк, 2001,— Ч. 2.— С. 227). О О. О. ТАРАНЕНКО, 2013 /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 63 О. О. Тараненко. у тих випадках, де для цього немає жодних підстав, наприклад: «петлюрівська діаспора у Франції 20-х років»). Під «українською діаспорою» в Україні розу­ міють в основному західну українську еміграцію (емігрантів кількох хвиль пе­ реселення та їхніх нащадків) у Північній та Південній Америці, Західній Європі, Австралії, але насамперед у США й особливо в Канаді (хоча від початку 90-х ро­ ків усталилося вже й поняття східної діаспори — на теренах колишнього СРСР). На позначення представників діаспори сформувалася вже ціла низка дублетних найменувань: діаспорники, діаспоряни, діаспорити, діаспорці, рідше діаспорів- ці; найпоширенішим прикметником є діаспорний, рідше діаспоральний; поши­ рюється назва діаспоризація («діаспоризація українців у світі» і т. ін.); для найменування запозичень з мови діаспори вже вживається назва діаспоризм. Як образне найменування української діаспори набув поширення вислів «Нашого цвіту по всьому світу». На позначення самої України в такому зіставленні з діас­ порою стали вживатися назви «м(М)атерик»,«материковий» {Україна, літера­ тура, літературна мова тощо). Стереотипний образ «діаспорного українця» в уявленні пересічного пред­ ставника «материкової» України станом на кінець 80-х — початок 90-х років ви­ мальовувався як: а) у політичному аспекті — активний поборник державної не­ залежності України (насамперед, зрозуміло, від Росії); б) у соціальному аспекті — активний, наполегливий у досягненні мети 2, успішний і, звичайно, «багатший» порівняно з «материковими» українцями; в) у національно-мовно- му аспекті — людина, що, будучи громадянином іншої держави й перебуваючи вже тривалий час у постійному іншомовному оточенні далеко від своєї історич­ ної батьківщини, не тільки зберегла свою належність до українського джерела, а й відчуває моральний імператив закликати до цього й «материкових» україн­ ців 3; якщо конкретніше, то це переважно носій «галицьких» культурно-мовних особливостей (хоча в структурі західної української діаспори, крім галичан і бу­ ковинців, свої «сегменти» мають, як відомо, закарпатці-русини: див. про це та­ кож нижче, лемки і «східняки-наддніпрянці», а також представники останньої, 2 Пор. міркування з цього приводу відомої української поетеси: «Залізна леді ніколи не була для мене ідеалом. М’якість і поступливість — незамінне начало, яке протипоказане чоловікові і необхідне жінці. Представниці нашої діаспори, які начебто мають бути для нас у цьому плані взірцем, не такі вже й сильні — вони просто прагматичні. Нам потрібно пере­ ймати хіба їхній раціоналізм, душу лишаючи такою ж чутливою. Ми надзвичайно емоційні ідеалістки, а у сьогоднішньому світі це не може бути захисним щитом. Вони дорікають нам, що ми такі надто м’які, але разом з тим жалкують, що самі такими вже не вміють бути» ([Інтерв’ю з Наталкою Поклад].— Веч. Київ, 18.12.1999). 3 Пор., наприклад, у спогадах про недавнє радянське минуле (ситуація 60-х років): «Перше, що страшенно вразило в Києві, це те, що на його вулицях зовсім не було чути української мови.... Одного дня я зайшов у магазин “Українські сувеніри”, а там за прилавком стоять красиві дівчата і жіночки в українських вишиванках. Ото, думаю, відведу душу: погомонимо рідною мовою. Заговорив, а вони мені російською. “Чому ви мені не відповідаєте українською?” — запитав я. Кинула на мене злий погляд чорнобрива молодиця в україн­ ському вбранні і з обуренням рявкнула: “Хотите говорить на украинском языке — езжайте в Канаду”» (Кочергам М. Про час, про себе і людей : Спогади.— К., 2012.— С. 88). У відомому радянському кінофільмі «Здравствуй и прощай» (сценарій В. Мережка, режисер В. Мельников, кіностудія «Ленфильм», 1972 р.), дія якого відбувається в 60-70-х роках у селі десь на півдні України, але всі герої спілкуються російською літературною мовою (крім вигуків до домашніх тварин та двох українських народних пісень), є епізод (не пов’язаний з основними сюжетними лініями і загалом незрозуміло навіщо поданий), коли до місцевого колгоспу прибуває делегація канадських фермерів, які звертаються до героїні українською мовою. І коли вона також відповідає їм по-українському, один з них, приємно вражений, вигукує: «Як же ти, знаєш нашу мову, донечко?!», на що героїня дає ухильну відповідь: «Да у нас намешано: украинцы, русские. 64 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні четвертої, хвилі еміграції, етнографічно-культурні відмінності між якими вже значною мірою нівельовані). При ближчому знайомстві «материкової» України з діаспорою від початку 90-х років цей стереотипний образ став поповнюватися деякими новими рисами (про що далі). Образ представника (представниці) діаспори вже ввійшов до набору персонажів новіт­ ньої української художньої літератури — у його контактах із людьми з «материкової» Украї­ ни як під час відвідувань своєї історичної батьківщини, так і в себе вдома. Так, до українсько­ го села приїздить з Торонто молода жінка Василина Петрин — з метою «вивчити сучасний сільський побут, записати справжній український фольклор і зрозуміти менталітет україн­ ського народу»: «— Ми у клюбі тоді виставу зробимо. “Під тихими вербами” називається. Картинки з сучасного українського сільського життя. ...— Аби молодь привернути до рідної мови, до фольклору. Адже наша мова така ошатна, така різнобарвна», «— Наша мова калино­ ва, — вела далі своєї Василина, — це я вже тут живучи стала розмовляти, як усі. А як додому приїду, то мене мати за це сварить. Каже, там не мова, а якась колотуха для свиней, все на­ мішано, слова покручені, не втямиш, чи українці говорять, чи руські. Лише ми в діяспорі збе­ рігаємо справжню мову, бо тут у вас вона майже загинула»; прощаючись з бабою, в хаті якої вона жила: «— Хочу дати вам подарунок. Це п’ять долярів. Гарні гроші. Витратьте їх на пе­ рекриття хати. Наступного разу приїду— перевірю» (Марина Медникова. Ой! (гумористична кіноповість).— Дніпро.— 1997.— № 11-12.— С. 35-88). З діалогів між філологами з України (Центральної або Східної) родиною Бойків, запрошеними на роботу до одного з університетів США, і їхнім американським колегою Юрієм (Джорджем) Когутом — українським емігран­ том у другому поколінні: «— Ось вам маленька деталь, — каже Уляна, — того, до чого ми звикли і з чим змирилися. Ми якось, ще коли мені років сім-вісім було, знімали в Криму куток. ... Ну й от, господар чує, що я до батьків звертаюся українською. Це його дуже обурює, і він мені каже: “Ти же — культурная дєвочка, а говоріш по-кугутському. Неперспективно!” — Як? — не розуміє Когут.— Як він тобі сказав? — ... Він приголомшений.— Але ж чому ви не протестували? ! — Як? — Треба було йти до іншого власника! Хай би він бодай фінансово (як­ що не можна його притягнути до суду) поплатився за свій шовінізм! ... У нас за таке судять. Бо то є расизм!»; з мовних непорозумінь між співрозмовниками: «— До речі, — кидається Бойко в паузу, — ... на нас насувається мій день народження... — Когут не розуміє. — Я хо­ тів сказати —уродиш, — розтлумачує Бойко»; «— .. .є такі церкви, де в пивницях, по суботах, можна ще таньше усе взяти. Бо то зветься доброчиньство. — В пивних? Де таке є? — здивова­ ні всі. — Чи в церкві?..»; «— Тобто? — здивовані гості. — Чим саме ми тебе образили? — Не об тім ходитьі — Хто ходить? Де? — з усіх боків обступають його. — Поясни!» (Володимир Діброва. День народження.— В. Діброва. Збіговиська (збірка оповідань). K., 1999). Крім того, певний вплив на сучасну мовну ситуацію в Україні, але вже в масш­ табах не всієї країни, а однієї з її областей від початку 90-х років став поширюва­ тися також з боку деяких кіл колишньої закарпатської еміграції в країнах Північ­ ної Америки, присутність якої тут така сама давня, як і галицько-буковинської еміграції. Це рух за визнання наявності четвертого східнослов’янського народу— русинів і, відповідно, четвертої східнослов’янської мови як окремих від українців та української мови (за переписом 2001 p., русинами себе вважають близько 1 % жителів Закарпаття). Основним провідником цієї ідеології є канадський історик П. Р. Магочі (родовим корінням із Закарпаття) 4. Рух уже має підтримку в деяких культурних і політичних колах цієї області, що спричиняє певне напруження в її суспільному житті, а також з боку деяких міжнародних організацій, зарубіжних політиків, науковців-славістів. В Україні він загалом зазнає критики — як ненау­ ковий у своїй основі й політично спрямований на дестабілізацію ситуації в країні та на відрив від неї одного з регіонів («політичне русинство», «неорусинство» / «неорусинізм», «русинський сепаратизм» і т. ін.; при цьому часто вказують на зацікавленість у цій ідеології з боку певних політичних кіл деяких сусідніх дер­ жав — див., наприклад: Я. Орос. Промахи резидента Маґочія.— Укр. газета, 4 Див., наприклад: Русиньскый язык [séria «Najnowsze dzeje jçzykôw slowianskich»] / Red. nauk. P. R. Magocsi.— Opole, 2004.— 485 c. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 65 О. О. Тараненко. 5.07.2007, с. 4). Однак у законі 2003 р. про ратифікацію в Україні Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (це офіційний переклад назви Хартії), яка набула чинності з 2006 р., русинську мову віднесено до таких мов, що підтвер­ джено і в новому законі «Про засади державної мовної політики» (2012 р.). Вплив на політичну і мовну ситуацію в Україні з боку руху підкарпатського русинства є, таким чином, прямо протилежним за своєю спрямованістю та можливими на­ слідками для країни порівняно із впливами української західної діаспори в ціло­ му, які мають інтеграційну спрямованість (докладніше фактор русинства далі не розглядатиметься). Присутність не тільки в культурно-мовному, а й у політичному житті сучас­ ної України ознак (справжніх або тільки приписуваних) такого явища, як мова української західної діаспори, є досить помітною, виявляючись у впливах як на статус української мови в державі, так і на корпус її літературно-стандартної форми і викликаючи різне ставлення до себе з боку різних верств суспільства. 2. Українська діаспора і статус української мови в Україні. Разом зі значною активізацією від початку 90-х років контактів між українською діаспо­ рою і Україною — через засоби масової інформації (як власне українські, так і перенесені в Україну з-за кордону), публікацію або завезення літератури авторів з діаспори, різноманітні спільні заходи української і діаспорної громадськості (Всесвітні форуми українців, що стали проходити в Україні з 1992 р., політичні та наукові конференції, конгреси Міжнародної асоціації україністів з 1990 р. та ін.), зустрічі представників діаспорної громадськості з керівниками України під час візитів останніх до СІЛА й Канади, у численних особистих контактах у самій Україні та в країнах поселення діаспори і взагалі як наслідок глибшого ознайом­ лення з її політичним і культурним життям — в Україні стали повніше усвідом­ лювати засади організації культурної, освітньої, мовної діяльності зарубіжного українства, неминуче зіставляючи їх, звичайно, з основами забезпечення мов­ них прав етнічних українців на їхній історичній батьківщині. Зокрема, не могли не привертати уваги такі аспекти життя західної діаспори, як наявність у цих країнах досить численної україномовної періодики, книжкової продукції, шкіл з вивченням української мови (для порівняння: у східній українській діаспорі в межах СРСР цього не було зовсім, а в самій Україні, наприклад, станом на 1990 р. в обласних центрах Лівобережжя Чернігові, Харкові, Донецьку, Луган­ ську, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі шкіл з українською мовою викладан­ ня лишилося вкрай мало або й не стало зовсім); розвиток українознавчої науки, збереження й видання фольклорної, художньої, наукової спадщини; практику­ вання приватних пожертвувань на потреби культури, літератури, науки тощо (зі списками жертводавців); прагнення до самоорганізації у складі різноманітних політичних, культурних, наукових, спортивних, жіночих та інших об’єднань; публічне спілкування українською мовою (причому не з обов’язку, не за поса­ дою) людей, що мали репутацію відомих у світі, успішних, заможних (наприк­ лад, економіста Богдана Гаврилишина, бізнесмена Петра Яцика); намагання вплинути на державну політику, культурну та наукову громадськість своєї та ін­ ших країн, на міжнародну громадську думку з обстоюванням інтересів України (так, Канада, де українці є однією з найчисленніших етнічних груп населення, однією з перших визнала в грудні 1991 р. державну незалежність України; знач­ ною мірою саме завдяки діаспорній громадськості світ узнав правду про голодо­ мор в Україні 1932-1933 років; очевидно, насамперед під впливом української діаспори англомовних країн в англійській мові стала досить виразною тенденція 66 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні до обмеження вживання при назві України означеного артикля: the Ukraine, ос­ кільки це асоціюється зі статусом не самостійної держави, а скоріше краю). Вплив громадськості західної діаспори на соціальний статус української мо­ ви почав поширюватися на межі 80-90-х років далеко не останньою мірою зав­ дяки вже самому факту спілкування її представників цією мовою під час перебу­ вання в Україні (це стало досить помітним явищем, висвітлюючись, зокрема, по радіо, телебаченню). Парадоксальність ситуації спілкування (а відповідно, й мовної ситуації в Україні в цілому) увиразнювалася особливо тоді, коли пред­ ставники материкової України, які супроводжували, приймали або обслуговува­ ли гостей з діаспори, розмовляли з ними або в їхній присутності російською мо­ вою (це було характерним явищем, зрозуміло, особливо в радянський час, але лишається й тепер, хоч уже й меншою мірою, насамперед у Південно-Східному регіоні) і переходили на українську, лише ніби виявляючи певну поступку іно­ земцям, або й не намагалися цього робити: «... болючим є той факт, що серед загалу мешканців як у Харкові, так і у Києві панує російська мова. Тут є одна особливість. Я говорив тільки українською мовою, і всі мої співрозмовники переходили на українську. Вони досконало її знають, але не говорять нею» ([Інтерв’ю з голо­ вою Шкільної ради при Українському конгресовому комітеті СІЛА Євгеном Федоренком]. — За вільну Україну, 25.01.1996, с. 2); «Не розумію ваших офіціантів і продавців. Звертаюся до них українською, а половина відповідає російською. Далі говорю українською, а половина половини вперто тримається російської. ... У Нью-Йорку, де існує ціла суміш рас, націй і на­ ціональностей, кожен продавець зразу перейде на мову покупця» (О. Мотиль.— Газ. по-ук­ раїнськи, 13.05.2010, с. 9). Крім того, стало розвіюватися уявлення, яке було нібито само собою зрозу­ міле, що носії української мови знають (мають знати) і російську мову й, отже, носіям російської мови немає потреби турбуватися про зрозумілість свого мов­ лення в спілкуванні з ними, наприклад: «У 1989 р. в Донецьку цілий місяць функціонувала виставка американського дизайну... Най­ більше всіх здивувало, що гідами тут були молоді американські українці, які знали українську мову, але не знали російської. Це “русскоязычным” донеччанам в голові не вкладалося: як це так — знати українську і не знати російської?» (Г. Гордасевич. А ще був випадок... — Літ. Україна, 15.04.1999). Серед актів цілеспрямованого впливу з боку діаспори на мовну політику України, які, безперечно, так чи інакше знаходять відповідний відгук у цій сфе­ рі, слід назвати достатньо численні звернення міжнародних українських орга­ нізацій та їхніх з ’їздів до державного керівництва України із закликами забезпе­ чити реальні можливості для повноправного соціального функціонування української мови як державної мови країни та протестами проти запровадження другої державної або офіційної мови — наприклад, із «Звернення української діаспори у справі мовної політики в Україні», підписаного керівниками Світово­ го конгресу українців, Світової федерації українських жіночих організацій, Нау­ кового товариства ім. Шевченка, Української вільної академії наук та ін. — учасниками II Всесвітнього форуму українців: «...ми побачили, що в Українській державі немає України. Ми могли пересвідчитись, що за шість років нашої державності українська мова, українська культура, книговидання опини­ лися у трагічному стані. ... Дехто з нас ... встиг побувати в різних регіонах нашої держави. Там ситуація ще гірша, ніж у нашій столиці. ... Ми можемо ствердити, що у нашій державі в усіх сферах суспільного і культурного життя нашого народу надається перевага російській мові і російській культурі, а українська мова і культура вкотре виявилися упослідженими» (Час-Time, 6.11.1997); протест Світового конгресу українців проти прийняття закону «Про засади дер­ жавної мовної політики» 2012 p., оскільки «просування регіональних мов (під ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 67 О. О. Тараненко. якими фактично розуміється тільки російська. — О. Т.) не повинно відбувати­ ся за рахунок пригнічення державної» (Україна молода, 7.06.2012, с. 2); листи організацій української діаспори та її представників, що їх наводять і україн­ ські ЗМІ, з протестами проти використання в дипломатичних представництвах України за кордоном не української як державної, а, за традицією, російської мови — наприклад, з листа Б. Залуги (Швеція) до Президента України: «Треба заборонити використання російської мови співробітниками українських пред­ ставництв за кордоном. Навіть якщо хтось звертається до них російською — вони повинні відповідати державною мовою» (Укр. слово, 16.12.1999); про­ тести проти спілкування державного керівництва України на офіційному рівні російською мовою — наприклад, про виступ по австралійському національно­ му телебаченню колишнього Президента Л. Кравчука: «Чи нам тепер вивчати російську мову?» — заголовок (М. Галабурда-Чигрин.— Час-Тіте, 6.03.1997), зауваження від учасників Світового конгресу українців Президен­ тові В. Ющенку за те, що він розмовляє по-російському з президентом Росій­ ської Федерації (т/к «Студія “1 + 1”», ТСН, 20.08.2008), заклик Українського конгресового комітету Америки до Президента В. Януковича використовува­ ти під час виконання службових обов’язків тільки українську мову (Україна молода, 14.04.2010, с. 1). Українські інституції західної діаспори, підприємці, приватні громадяни на­ дають фінансову підтримку у виданні в Україні літератури українською мовою, у дослідженнях української мови. Петро Яцик став ініціатором і меценатом Міжнародного конкурсу з української мови (з 2000 р.), що носить тепер його ім’я. Створена науковими колами української діаспори й перевидана в Україні фундаментальна «Енциклопедія українознавства»5 надала в розпорядження українського читача багату інформацію, зокрема, з різних питань української мови та мовознавства. 3. У країнська діаспора і корпус української літературної мови (УЛМ). У сучасних умовах утвердження української мови в статусі державної мови України, коли питання нормативної основи її літературної (стандартної) фор­ ми стало не просто в черговий раз предметом широкого обговорення в сус­ пільстві, але й, без сумніву, одним із чинників мовної ситуації в країні — з бур­ хливими й заполітизованими дискусіями між прибічниками і противниками її радикальних реформувань, далеко не останнє місце в масовій свідомості по­ сідає проблема її питомості («українськості») після тривалого періоду її функ­ ціонування й розвитку в тіні та під потужними впливами мов сусідніх народів і перш за все, зрозуміло, російської. У цих питаннях вибору напряму для да­ льшого розвитку УЛМ українській західній діаспорі також належить не остан­ нє місце. Вплив її на корпус материкової літературної мови виявляється у по­ ширенні в Україні як самої її мовної практики, так і більш цілеспрямовано — словників, довідників з культури української мови авторів з діаспори, їхніх по­ рад і прямих настанов. Позиція української західної діаспори в поглядах на те, якою має бути «справжня» УЛМ, як відомо, зовсім не є монолітною, а сама її мовна практика є досить невпорядкованою 6. Однак якщо не брати до уваги мовну практику «но­ вої хвилі» української еміграції на Заході — з кінця 1980-х років, яка спирається 5 Енциклопедія українознавства: Загальна частина.— К., 1994—1995.— Т. 1-3; Енциклопедія українознавства : Словникова частина.— Л., 1993-2000.— Т. 1-10. 6 Див., зокрема: АжнюкБ. М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна.— К., 1999.— С. 279-348, 349-420. 68 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні загалом на нормативні засади материкової УЛМ й тому сама стає об’єктом кри­ тики 1, мова публічної діяльності основної частини західної діаспори в її право­ писній, граматичній основі та значною мірою в лексичному інвентарі і стиліс­ тичних особливостях прагне спиратися на мовні настанови і мовну практику 1920-х — початку 1930-х років у радянській Україні (періоду «українізації»), зокрема на «харківський» правопис 1928 р., та довоєнного періоду в Галичині, на Буковині, але водночас — у практиці різних друкованих видань, у численних рекомендаціях та застереженнях— зазнає різноманітних «редагувань», що й по­ роджує хаотичність самої мовної практики і постійні, причому часто заполітизо- вані, дискусії. У самій Україні звичайно поширюються й закріплюються насам­ перед ті рекомендації й ті особливості мововжитку західної діаспори, які — об’єктивно зумовлені чи суб’єктивно спрямовані — ведуть до дальшого роз­ межування української мови з російською. Оскільки, з одного боку, традиційна мовна практика західної української діаспори спирається переважно на базу пів- денно-західного наріччя української мови (а не її південно-східного наріччя, як «офіційна» літературна мова) і на західноукраїнський варіант УЛМ (з більшою представленістю в ньому, зокрема, полонізмів, германізмів, відсутніх у структу­ рі материкової мови), що існував на західноукраїнських землях до приєднання їх до СРСР, а з другого боку, впливи цієї діаспорної практики стали виявлятися в 90-і роки одночасно з активізацією в мові «Великої України» особливостей жи­ вого мовлення міського населення Галичини (насамперед, звичайно, Львова) — знову ж таки зі збереженими тут слідами колишнього західноукраїнського ва­ ріанта УЛМ, сукупність цих мовно-стилістичних явищ у немовознавчому сере­ довищі сучасної України, особливо серед критиків цього явища, часто нерозчле- новано іменують як «галицько-діаспорну (діаспорно-галицьку) мову». З цієї ж причини в різних конкретних випадках буває досить проблематично проводити розмежування між «власне діаспоризмами» і «власне галичанізмами». 3.1. Впливи мовної практики діаспори (як власне її особливостей, так і, як зазначалося, мовних особливостей доби українізації та західноукраїнського ва­ ріанта УЛМ, що запроваджуються через її посередництво) виявляються насам­ перед на лексичному рівні. Серед цих явищ вирізняються: а) ті, що зумовлені насамперед номінативними потребами — відсутністю в «офіційній» УЛМ назв (узагалі або однослівних, а також з відповідною експре­ сивністю) для позначення певних понять, наприклад: голодомор «страшний го­ лод на Україні в 1932-1933 рр., який став наслідком жорстокої політики сталін­ ського режиму щодо селянства», довкілля у значенні «навколишнє екологічне середовище» (хоча в цьому випадку, як і в багатьох інших, цілком очевидним є й вплив третього з поданих тут чинників, пор. рос. окружающая среда) з похід­ ним довкільний, у власних назвах: «Пласт» (організація українських скаутів) з похідними пластун, пластунка та ін.; активізація вживання низки слів україн­ ської національно-державницької тематики (більшість їх існувала і в україн­ ській материковій мові XX ст., але в межах «нерадянських» дискурсів): це гнізда слів з твірними основами держав-: державник, державницький, державнщ- тво, державотворчий, державотворчість та ін.; україн-: українство, україн- ськість, україножер та ін.; розбудоврозбудова (України, держави, держав­ 7 Пор., наприклад, критичні закиди з боку представників «старої» діаспори щодо по­ ширення останнім часом «новоприбульцями» «зросііпцених» мовних, зокрема правописних (тобто правил нині чинного в Україні правопису), норм: СербинР., ХарчунЯ. «Шовкова» русифікація української діяспори // Сучасність.— 1993.— № 8.— С. 137-138; Мак О. Катедра українських студій чи кафедра малоросіянства?// Сучасність.— 1996.— № 11.— С. 135-143. /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 69 О. О. Тараненко. ності, української культури, мови та ін.), розбудовч(н)ий, розбудовник; собор-: соборний (Україна, українська держава, українська літературна мова та ін.), соборність, соборницький, соборництво, прикметники самостійницький, неза- лежницький, такі зневажливі характеристики національно несвідомих україн­ ців, як малорос, малоросійство; зросійщування, російщення (замість русифіка­ ція) і т. ін.; у мовознавстві: мововжиток, мовостиль; низка слів або їхніх окремих значень походженням з польської мови: винародовлення («.. .поголовне переселення менш численних народів з метою не тільки винародовлення, але й фізичної загибелі»: С. Процюк, США. — Універсум, м. Львів, 1996, № 5-6, с. 35), з неслов’янськими коренями: академія «урочисте засідання, збори», імпреза (замість виступ, концерт, вистава', вечір', захід: «Привітали винуватців імпрези надзвичайні й повноважні посли, секретарі посольств багатьох держав». — Укр. слово, 21.02.2002, с. 13; про презентацію першого тому «Енциклопедії сучасної України»), каденція «строк повноважень або скликання», кандидувати «бути кандидатом [на виборах], балотуватися»; активізація вживання ряду слів, які досі подавалися в словниках УЛМ з позначками «рідко», «діалектне», «захід­ ноукраїнське» й ілюструвалися звичайно з творів західноукраїнських письмен­ ників: достойник, симпатик та ін.; б) ті, що зумовлені політико- та етикетно-прагматичними настановами в нових обставинах життя українського суспільства і можуть бути спрямовані й на заміну вже наявних найменувань, — наприклад, у назвах періодів та подій в історії України: княжа доба («Україна княжої доби») замість давньоруський період, в(В)визвольні змагання («доба визвольних змагань 1917-1921 років») замість Жовтнева революція і громадянська війна, «р(Р)озстріляне відро­ дження» — про період 1917-1933 років у розвитку української літератури та культури в цілому (від назви антології української літератури цього періоду, підготованої в еміграції Ю. Лавріненком, 1959 р.), німецько-совєтська війна 1941-1945 років замість Велика Вітчизняна війна', слова з підкреслюваними ознаками їх походження з російської мови замість узвичаєних в УЛМ їхніх українізованих відповідників: большевик замість більшовик, совєтський замість радянський', зокрема, потребами дедалі більше поширюваної «політичної коректності»: неповносправний замість інвалід (неповносправні діти, люди), пор. п. піереіпояргашїу', в) ті, що викликані нормативно-стилістичними настановами і спрямовані на заміну вже наявних найменувань як таких, що викликають сумнів щодо їхньої нормативності й узагалі «українськості» або просто видаються менш виразними (вони становлять переважну масу хвилі діаспоризмів, і саме вони привертають до себе основну увагу суспільства як новий напрям у розвитку УЛМ і взагалі як один з виявів новітньої «моди» в українській мові8, викликаючи до себе різне оцінне ставлення), наприклад (через скісну риску подано раніше або й досі більш ужива­ ний синонім): меншовартість / неповноцінність', прийняття «зібрання запроше­ них осіб» / прийом', сиротинець «притулок для дітей-сиріт» / дитячий будинок, ін­ тернат, будинок дитини тощо; телевізія / телебачення', чинник (з досить широким значенням «працівник або представник якого-небудь офіційного орга­ ну, якої-небудь організації і т. ін., а також сам такий орган»: офіційні, державні, урядові чинники -, відповідальний чинник уряду) / офіційна (посадова) особа ; чинов­ ник', орган тощо; Велика Британія / Великобританія; засадничий / принциповий, 8 Тараненко О. О. Мода в мові // Українська мова: Енциклопедія.—3-є вид.— К., 2007.— С. 384. 70 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні основоположний', зверхник («Новий зверхник українців» — про нового команду­ вача багатонаціональних військових сил ООН в Іраку, до складу яких уходить і український батальйон: Поступ, м. Львів, 20.07.2004) / начальник, керівник', винай- мати / наймати; знаний (як у дієприкметниковому, так і в прикметниковому зна­ ченнях: «Знані люди України» — книжкова серія вид-ва «Бібліотека українця») / відомий; аби (в підрядних реченнях мети, з’ясувальних) / щоб, для того щоб: «Однак аби це сталося, потрібно, аби щороку такі захворювання зростали» (т/к «Новий», програма «Репортер», 16.02.2006) та ін. Як наголошують прихильники такого нормативного оновлення УЛМ, у цьо­ му явищі реалізується насамперед тенденція до обмеження в українській мові кількості іншомовних слів (запозичень як з неслов’янських, так і з російської мови) із заміною їх на власне українські — одиниці народної мови та словотвір­ ні кальки, тобто відбувається повернення до української лексикографічної та термінотворчої практики другої половини XIX — першої третини XX ст. з орієнтацією, зрозуміло, й на практику української діаспори9. Однак повна кар­ тина цього явища складніша й не така однозначна. Насамперед при цьому, по- перше, обмежується у вжитку переважно лише та іншомовна (неслов’янська) лексика, що наявна і в російській мові; по-друге, заміна відбувається в напрямі не тільки від іншомовної до питомої лексики, а й навпаки — з уживанням іншо­ мовних слів (наприклад, едиція, едиційний — замість видання, видавничий; мілітарний — замість військовий), які знову ж таки мають бути відсутні в росій­ ській мові; по-третє, в межах самої як іншомовної лексики, так і лексики сло­ в’янського походження часто відбувається активізація одиниць, спільних з по­ льською, і обмеження у вжитку одиниць, спільних з російською мовою. Тобто в цьому явищі нормативного переорієнтування знаходить свій вияв практика ви­ біркового (односпрямованого) мовного пуризму, спрямованого проти масової наявності в корпусі УЛМ елементів російської мови та продовження масованого впливу з боку цієї ж мови, яка цілком слушно розглядається при цьому як основ­ на загроза для самобутності української мови на сучасному етапі її розвитку. Той факт, що при цьому може відбуватися, по-перше, витіснення не лише власне росіянізмів, але й просто одиниць, спільних для обох мов, а по-друге, дальше наповнення структури української мови елементами польської мови, або не усвідомлюють, оскільки основна маса мовців мало вникає в тонкощі мовної іс­ торії, а з польською мовою україномовне населення України ознайомлене знач­ но менше, ніж з російською, або ж цілком свідомо ігнорують, оскільки розгля­ дають як менше зло 10. 9 Утім, критичне ставлення з боку відповідних кіл західної діаспори до «офіційної» УЛМ як перенасиченої іншомовними елементами майже дзеркально виявляється в аналогічному сприйнятті з боку материкової України мовної практики самої діаспори. Так, навівши вра­ ження представника України щодо особливостей мови західної діаспори: «Не можу змовчати про те, що я недавно прочитав у часописі, який видають нові іммігранти. В інтерв’ю академіка М. Жулинського на тему української мови... написано: “... діаспорна українська мова неймо­ вірно засмічена полонізмами, англонізмами (так! — О. Т): набагато більше, ніж українська мова за часів Радянського Союзу русизмами...», українець з Канади, у свою чергу, подає цілий перелік небажаних запозичень у материковій мові: брюки, матрос, гастролі, урок, хол, суїцид та ін. (О. Ткаченко, Канада.— Укр. слово, 18.02.1999). Сам той розряд запозичених мовних одиниць, який в УЛМ іменується як «іншомовні слова (вислови, морфеми і т. ін.)», у діаспорній енциклопедії подано як «етранжизми» (Енциклопедія українознавства: Слов­ никова частина : В 10 т.— Л., 1993-2000.— Т. 2.— С. 648) — від французького слова. 10 Це явище характерне в сучасному слов’янському світі насамперед для мов народів, які в попередній період своєї історії входили до складу держав, зокрема федеративних утворень, як непровідні нації, і спрямоване на обмеження наявності в їхній структурі елементів мови /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 71 О. О. Тараненко. Тенденцію до того чи іншого звуження вживания іншомовної (неслов’ян­ ської) лексики демонструють такі, наприклад, випадки (переважно вже відомі в історії УЛМ другої половини ХІХ-ХХ ст., але тепер знов актуалізовані), як: від­ соток (пропоноване ще в XIX ст., пор. п. odsetek, odsetka) / процент', наклад / тираж', число / номер', правник, правничий / юрист, юридичний; таємний, таєм­ но (наприклад, гриф у відповідних службових документах: «Цілком таємно») / секретний, секретно', летовище / аеродром; копальня / шахта; мірило / мас­ штаб; світлина / фотографія; вислід / результат; хрестиківка (пор. п. krzy- zdwka) / кросворд; середмістя (пор. п. srodmiescie) / центр [міста]; серед нових явищ: речник (це слово досі мало значення «виразник, поборник, представник кого-, чого-небудь»; пор. п. rzecznik, яке має ширше значення, вживаючись, нап­ риклад, і як rzecznikprasowy) / прес-секретар. Така тенденція помітніша в ЗМІ Галичини, оскільки там повніше ще відчуваються традиції пуристичної практи­ ки дорадянського періоду: наплечник (наплічник) / рюкзак, стрільниця / тир, карний / штрафний майданчик (на футбольному полі) та ін. Найповніше ж вона представлена в низці перекладних, переважно російсько-українських, галузевих словників, укладених фахівцями з відповідних галузей знань (не мовознавця­ ми), — у термінології та спеціальних номенклатурах. Нерідко, однак, складається враження, що за межі таких словників ті чи інші з пропонова­ них замін не можуть вийти, оскільки їх укладачі, як видається, більше турбуються про те, щоб якомога вичерпніше подати лексичні матеріали аналогічних словників попередніх періодів (крім, зрозуміло, радянського періоду 30-80-х років) і словників діаспори, а не тим, щоб ще раз їх уважно проаналізувати з відповідними доповненнями та вилученнями. Наприклад (не­ важко помітити, що з кількох пропонованих українських відповідників на останньому місці часто подано той, що його досі вважали найприйнятнішим або й єдиним): рос. дизентерия — укр. різачка, червінка, дізентерія (за правописом 1928 p.), дизентерія', амбулаторный (про пацієнта) — рухомий, приходячий, легкий, амбуляторний (за правописом 1928 p.), амбулатор­ ний; шок — удар, штовх, зворух, шок; шприц — штрикалка, порскавка, шприц п ; рос. эле­ мент — укр. первень, елемент', кран — їрант, кран(т); перпендикулярный — перпендикуляр­ ний, нормальний, сторчовий, простопадний; коэффициент — коефіцієнт, сучинник 12 (хоча, наприклад, слово перпендикулярний, незважаючи на його вихідне значення в латинській мові «прямовисний, вертикальний», стало означати, на відміну від сторчовий і простопадний, ви­ мір не тільки по вертикалі, а й по горизонталі, а сучинник може викликати зовсім небажані асоціації — чому б тоді вже не співчинник?). З іншого боку, аналогічній заміні, але вже на іншомовні слова (відсутні в ро­ сійській мові) підлягають, як було сказано, і слова зі слов’янськими коренями або іншими морфемами, запозичені (справді або тільки за поширеним уявленням) з російської мови і взагалі подібні до відповідних російських слів: амбасада / посольство; аг(ґ)енція, консула(я)т / агентство, консульство (слова зі слов’ян­ ським суфіксом); гелікоптер (пор. п. helikopter, англ. helicopter) / вертоліт (пор. факт протилежної заміни в руслі послідовного пуризму в сучасній хорватській мові: vrtolet замість helikopter); арсен / миш ’як. раніше провідної нації: так, у білоруській мові, як і в українській, це антиросійський пуризм, у хорватській і словенській — антисербський і т. ін. (див. докладніше: Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов’янському тлі) // Мовознавство.— 2008.— № 2-3.— С. 184—186) (див. також нижче п. 6). У своїй основі, не відходячи від міри розумної достатності й не доходячи до крайнощів, такий пуризм, звичайно, сприяє оздоровленню відповідної літературної мови. 11 МусійО., Нечаїв С. таін. Російсько-український медичний словник.— К., 1991.— 101 с. 12 Козирський В., Шендеровський В. Українсько-англійсько-німецько-російський слов­ ник фізичної лексики.— К., 1996.— 934 с. 72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні Яскравою ілюстрацією до явища активізації іншомовних слів, відсутніх у російській мові, але звичайно наявних у польській, є такі випадки, як: валіза / че­ модан', мапа / карта (географічна) (лишається, однак, без змін, як і в польській мові, картографія, картографувати і т. ін.); піг(ґ)улка / таблетка (хоча п. pigulka — це «пілюля»); шпиталь / госпіталь', фундація / фонд. У межах лексики, слов’янської за походженням, тенденцію до того чи іншо­ го звуження у вжитку слів, спільних з відповідними російськими одиницями або чимось подібних до них, із заміною їх іншими словами, нерідко спільними з по­ льською мовою, демонструють, наприклад, випадки: потяг (калька п. pociqg, яке є калькою нім. Zug) / поїзд (калька рос. поезд); спільнота (сукупність людей, народів, країн, чимось пов’язаних між собою, наприклад: міжнародна, світова спільнота) / спільність (пор. рос. общность); винаймати / наймати; запотребу- вати / затребувати; навзаєм / взаємно. Але слід зауважити також, що діаспоризми можуть вступати в конкуренцію і з тими словами, які зовсім не є подібними до відповідних російських одиниць: мистець / митець, знаний / відомий, правдивий (правдива кава, правдива україн­ ська мова та ін.) / справжній, зазвичай / звичайно, наразі (стало вживатися в роз­ ширеному значенні порівняно з п. па razie «поки що» — у значенні «на цей час; зараз; тепер»: «Наразі — випуск новин») / зараз. Навіть більше — слова, від­ мінні від російських, можуть заступатися словами, подібними до них: спротив (наприклад: чинити спротив реформам, рух політичного спротиву; пор. п. sprzeciw, рос. сопротивление) / опір; переємність (пор. рос. преемствен- ность) / наступність; впродовж (у часовому значенні) / протягом (пор. ква­ ліфікацію впродовж як ненормативного, що виникло під впливом рос. в продол- жение, ще в І. Огієнка 13); активізація в сучасному вжитку іменника спомини, хоча домінантою цього синонімічного ряду в «офіційній» УЛМ є спогади (нап­ риклад, у запрошенні: «Спілка письменників України 27 квітня 1999 року запро­ шує на вечір “Олекса Горбач: Спомини про відомого мовознавця”»), іменника союз у значенні «громадське, виробниче і т. ін. об’єднання» (пор. у довоєнній Галичині: Союз українок, кооперативні об’єднання «Маслосоюз», «Центро- союз», у країнах розселення зарубіжних українців: Союз українців Румунії, Союз русинів-українців Чехо-Словаччини, а згодом Союзрусинів-українців Словацької Республіки та ін.): Союз українок (з членкинями-союзянками), Український на­ ціональний союз та ін., хоча звичною назвою в УЛМ тут є спілка'. Спілка письменників України, Спілка жінок України, професійна спілка, спілка захисту прав споживачів і под. (паралельно з цим слово союз активізувалося, очевидно, й під впливом російської мови— у таких назвах нових організацій, як Союз про­ мисловців і підприємців України, Союз інвалідів України та ін.). Для сучасного тексту, побудованого за канонами УЛМ, неможливо було б поставити слово одежа в назву наукової праці (тільки одяг!), як, наприклад: Ігор Шевченко. Гру- шевський в англійській одежі (Критика, 1998, ч. 2 — стаття про переклади творів М. Грушевського на англійську мову). Однак довіра до мовної практики діаспо­ ри, відчуття мовцями того, що це є одним із зразків сучасного елітарного слово­ вживання, очевидно, переборює побоювання того, що їх можуть запідозрити у вживанні росіянізмів. Про переборення тенденцій власне національно-мовного пуризму тенденція­ ми «політично»-мовного пуризму свідчить поновлення в мовленні певних кіл старої практики (ще часів революції і громадянської війни), що збереглася в мові 13 Огієнко І. Український стилістичний словник.— JL, 1924.— С. 74. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 73 О. О. Тараненко. сучасної західної діаспори, використання одиниць з негативною конотацією большевик і совєти, совєтський (совєцький) замість нормативних форм радян­ ського часу більшовик, ради, радянський — як підкреслення неукраїнськості (за­ несення їх з Росії) самих позначуваних цими словами понять: «Одним із незапе­ речних доказів спотвореної духовної суті совєтськоїлюдини письменник вважав калічення рідної мови» (Дивослово, орган Міністерства освіти і науки України, 2005, № 2, с. 53). За мірками суто національно-мовного пуризму подібні факти розцінювалися б не інакше як ще один вияв зросійщення української мови. У деяких випадках конкуренції двох мовних явищ — обстоюваного в певних колах західної діаспори і нормативного за канонами УЛМ — виявляється зма­ гання тенденцій національно-мовного пуризму і пуризму на основі політкорект- ності: замість уже усталеної в УЛМ від 30-х років XX ст. назви представника відповідного народу єврей як основної й нейтральної «стара» діаспора й далі на­ полягає на назві жид як такій, що віддавна прижилася в народі, тоді як єврей — це пізніше й непотрібне запозичення з російської мови 14. Більшість таких активізованих або новостворених слів обмежується у вжитку сферами художнього та публіцистичного стилів, оскільки, крім зрозумілого консерватизму мовців, на заваді ширшому функціонуванню таких одиниць можуть стояти й обмеження в їхніх слово­ творчих можливостях та їхня номінативна неоднозначність (особливо в межах одного тема­ тичного поля): так, лишаються поки що без конкуренції деривати від наведених вище слів ти­ раж, номер та ін. — тиражний, тиражувати (на відміну від польської мови); нумерувати, нумерація; фотографічний, фотографувати, фотоательє та ін.; центральний (центральна вулиця і т. ін.); частотнішим поки що лишається процентувати, а не відсоткувати; летовище пропонують відповідником, наприклад, до рос. аэродром і аэропорт; шпиталь— до рос. гос­ питаль, лазарет, лечебное заведение; кріс — до рос. винтовка і карабин; набій — до рос. за­ ряд і патрон; копальня — до рос. приииск, рудник, иіахта 15; часопис — це журнал і газета; гуртовий (в економіці) — це оптовий і валовий; новозапроваджене речник — це прес-секре- тар, прес-аташе, прес-офіцер. Меншого поширення, переважно в мові певних суспільних кіл та ЗМІ, у ЗМІ Галичини, а також у мовленні осіб, що прагнуть спілкуватися «вишуканою» ук­ раїнською мовою, набули такі діаспоризми (з походження полонізми і германіз­ ми, які здебільшого були у вжитку і в довоєнній західноукраїнській мовній прак­ тиці), як атентат (у контексті діяльності ОУН, УПА в 20-50-х роках: виконати атентат; пор. з «перекладом»: «Михайло Цар ... виконав атентат— здійснив за­ мах на директора української гімназії». — Експрес, 2.02.2006); інвазія («25.12.1917 — Московська армія під командою В. Антонова-Овсієнка розпочала інвазію України». — Укр. слово, 27.11.1997) замість навала, вторгнення; офензи- ва («У половині липня большевики розгортають шалену офензиву на очікуваному відтинку фронту». — За вільну Україну, 15.07.2004) замість наступ', міліціянт за­ мість міліціонер (у тому числі й щодо сучасної української міліції), поліціянт; важке для перекладу драстичний («Є таке українсько-канадське слово драстич- ний. Не знаю, чи слухачі його зрозуміють»: О.Савенко, заступник міністра інфор­ мації України.— Укр. радіо — Перший канал, 30.07.1997; «...занадто драстичним було в суспільстві саме те слово — “націоналізм”». — К н и ж н и к -гєуіє \у , 2000, № 5) замість різкий, разючий; брутальний; суворий та деяких інших; макабричний 14 Див., наприклад: Сербии Р., ХарчунЯ. «Шовкова» русифікація української діас­ пори.— С. 146. Див. докладніше про це питання: Наконечний Є. Украдене ім’я : Чому русини стали українцями.— Л., 2004.— С. 338-349. 15 Бурячок А., ДемськийМ., ЯкимовичБ. Російсько-український словник для військовиків.— К .; Л., 1995.— 384 с. (далі скорочено — Сл. військ.). 74 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні замість жахливий, страхітливий', мілітарний {втручання, допомога і т. ін.) за­ мість військовий; тяглість замість неперервність та ряд інших. У словниках УЛМ новітнього часу така тенденція виявляється також як зняття обмежу­ вальних стилістичних ремарок щодо вживання багатьох слів, які, не маючи відповідників у російській мові, могли в радянський час видаватися лексикографам одиницями зі зниженим стильовим статусом або з тих чи інших причин сприйматися як «націоналістичні», — наприк­ лад, щодо слів, які в найавторитетнішому тлумачному словнику української мови поперед­ нього періоду 16 були подані з позначками заст. (поетка, соборний «об’єднаний; неподіль­ ний» — переважно щодо України, соборність та ін.),розм. (вишкіл,розбудовувати,розбудова та ін.),рідко (злука, однострій, поліційний, правник, симпатик та ін.), діал. — переважно щодо слів, які вживалися в Західній Україні (зверхник, людність у значенні «населення»), але не тільки (наклад у значенні «тираж», упосліджувати та ін.). Не без впливу мовної практики діаспори деякі нові / відновлені тенденції по­ ширилися і в сфері особових імен (до 40-х років така практика іменування існу­ вала й на західноукраїнських землях): а) критика та прагнення уникати в певних колах звичаю іменування осіб з ви­ користанням ім’я та по батькові, оскільки останнє, згідно з досить поширеною думкою, є суто російською традицією, наприклад: «Мій приятель, політик, став мовознавцем — і ще яким! — завзятішим від політика Чорновола. Відколи маємо вільну пресу у вільній неньці-Україні, він тільки-но візьме якусь газету в руки, все критикує, зойкаючи і йойкаючи: “Що вони, наші рідні брати, з нашої співучої ми­ лозвучної мови роблять!” ... Не визнає “по батькові”, бо це московський звичай» (Р. Колісник, Канада. «Політичне» мовознавство. — Літ. Україна, 20.01.1994) 17. Такий погляд виходить з того, що в новій історії України традиція вживання імені по батькові справді поширювалася з Росії, і в західних землях України, крім Волині, її не існувало аж до середини XX ст.18, а в діаспорі вона й дотепер обмежується переважно «східноукраїнським» середовищем. Однак, як відзначають прихильники цієї традиції, передумови такого іменуван­ ня зародилися на українських землях ще в княжу добу, розвинувшись насамперед як засіб Ідентифікації особи за батьком (Мьстиславь Романовичь та ін.), і лише з поширенням по­ льського, а в західних землях — культурно-мовних впливів і інших сусідніх народів ця тен­ денція стала звужуватися 19 — не останньою мірою, якщо брати середовище заможних со­ ціальних верств, через конкуренцію із запозиченими пан, пані (паня), а також панич, панна (у Росії ж ця традиція не переривалася). Інша річ, звичайно, чи варто поширювати цю форму­ лу іменування на осіб, які жили за межами Російської імперії, а потім СРСР і за свого життя так жодним чином не могли іменуватися: Іван Якович Франко, Степан Андрійович Бандера 16 Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980 (далі скорочено — СУМ). 17 Див. також, наприклад: Вовк А. Творення безлицьої людини в УРСР // Культура слова.— 1994.— Вип. 45.— С. 95-99. 18 Див., наприклад: Чучка П. Антропонімія // Stowianska onomastyka : Encyklopedja.— Warszawa, 2002.— T. 1.— C. 429, 509; Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування.— К., 2006.— С. 87-90. 19 Див., зокрема: Сімович В. Наша товариська мова (1934) // Сімович В. Праці: У 2 т.— Чернівці, 2005.— Т. 1. Мовознавство.— С. 285-286; Митрополит Іларіон [Огієнко І.]. Наша літературна мова : Як писати й говорити по-літературному.— Вінніпег, 1958.— С. 247-249; Одарченко П. Про культуру української мови.— К., 1997.— С. 273-277 (це збірка статей автора, що друкувалися в україномовній періодиці СІЛА в 1970-х — на початку 1990-х pp.). Серед сучасних українських мовознавців цей погляд представлений також достатньо повно, наприклад: Пахомова С. М. Доля українських патронімів на -ич II Актуальні питання антро­ поніміки.— К., 2005.— С. 186-191; ЄфименкоІ. В. Про традиції називання по батькові в східних слов’ян // Linguistica Slavica : Ювілейний збірник на пошану Ірини Михайлівни Желєзняк.— К., 2002.— С. 33-48; СкабМ. Загальнонаціональне і регіональне в українській системі номінацій адресата мовлення // Шостий Міжнародний конгрес україністів (Донецьк, 2005) : Мовознавство.— К., 2007.— С. 624; Миронюк О. Історія українського мовного етикету : Звертання.— К., 2006.— С. 76, 96, 124—125. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 75 О. О. Тараненко. («.. .Бандері Степану Андрійовичу»: з указу Президента України про присвоєння йому звання Героя України, січень 2010 p.); б) як наслідок цього— поширення практики іменування особи за формулою «повне ім’я + прізвище»: так, у недавно започаткованому журналі «Українська мова» — друкованому органі Інституту української мови НАН України — авто­ ри фігурують як Роман Петренко і под., тоді як у старішому журналі «Мово­ знавство», що його видає інша академічна мовознавча установа — Інститут мо­ вознавства ім. О. О. Потебні, — як P. І. Петренко і под.; в) як наслідок пуристичного відштовхування від формул іменування / звер­ тання попереднього періоду — як від використання ім’я та по батькові, так і від слів товариш, товаришка — став популярним (найпомітніше, зі зрозумілих причин, виявляючись серед журналістів і викликаючи прагнення наслідувати або ж, навпаки, іронію й роздратування в різних колах мовного соціуму) спосіб офіційного іменування осіб (аж до найвищого в державній ієрархії рівня) за фор­ мулою «пан (пані) + особове ім’я», наприклад: «Пане Леоніде\» - звертання ке­ рівника студентської делегації до тодішнього Голови Верховної Ради України Л. М. Кравчука у стінах цього найвищого державного органу в жовтні 1990 р. Однак у мовному етикеті як дорадянської України, так і сучасної діаспори, як відомо, така формула була і є цілком доречною тільки в сфері побутового й узагалі невимушеного спілку­ вання, тоді як у більш офіційних сферах уживаються формули «пан (пані) + прізвище або наз­ ва людини за посадою, званням тощо». (Самі аматори такої шанобливої й водночас «демокра­ тичної» манери звертання / іменування, очевидно, також відчувають якусь її неадекватність: так, теле- і радіожурналісти перед виходом в ефір можуть звертатися до гостя, наприклад, Іване Петровичу, але після цього переходять на пане Іване)', з менш помітних тенденцій: г) відновлення практики давання дітям подвійних імен, що активізувало­ ся переважно в західноукраїнських областях, де значна частина населення повернулася до греко-католицької конфесії: Анна-Марія, Дмитро-Любомир і под.; ґ) певне розширення фукціонування в загальноукраїнському мовному про­ сторі гіпокористичних з походження форм жіночих імен як нейтральних і офіційних: Слава Стецько (голова Конгресу українських націоналістів, після повернення з еміграції була депутатом Верховної Ради України); «...Пам’ять про Нього (покійного чоловіка. — О.Т.) завжди в моєму серці. Дружина Пара- ня Лазор з родиною» (Укр. слово, 7.08.1997). (Не ототожнювати цю тенденцію з одним із напрямів творення сценічних і под. псевдонімів у сфері сучасного шоу-бізнесу, яка характеризує, зокрема, й російську мову новітнього періоду: Катя Chilly — естрадна співачка, Катя Осадча — телеведуча світської хроніки). 3.2. Набувають також продуктивності або принаймні окреслюються такі словотвірні типи, як: 1) в іменниках: а) у сфері позначення осіб: активізація словотвірної фемінізації — стилістична нейтралізація фемінати- вів, уже наявних в УЛМ (зокрема в 20-і pp.), але фіксованих у словниках до 90-х pp. з обмежувальними позначками (як розмовних і т. ін.): директорка, поетка, інженерка, професорка та ін., пряме засвоєння їх з мови діаспори і тво­ рення за цими зразками нових одиниць: лідерка, прем ’єрка, прес-секретарка, режисерка, спікерка та ін.; зростання кількості фемінативів із суфіксом -ин-я: 76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні мисткиня, членкиня, активізація продавчиня (замість продавщиця — з «небажа­ ним» суфіксом), а останнім часом уже й покупчиня (замість наявного в УЛМ, здавалося б, цілком прийнятного покупниця); позначення осіб за родом занять із суфіксом -ов-: спортовець (замість спортсмен, хоча поряд з цим іменником звичайно виступає прикметник не спор­ товий, як у польській мові, а, як і давніше, спортивний), цирковець, новіше біз- несовець (замість бізнесмен): «У Верховній Раді він — соціяліст, удома, в Ужго­ роді,— “крутий” бізнесовець» (Час-Time, 5.06.1997) (щоправда, при цьому відразу ж постає проблема нормативності творення корелятивних назв осіб жіночої статі: спортовкаї); ширше вживання збірних іменників замість форм множини: «Шановне пан- ствої» (досить часте сучасне звертання),«— Як ви гадаєте, шановне панство!», «П. Дорожинський одночасно здійснив цілу низку зустрічей з членством ОУН» (Укр. слово, 10.06.1999); б) у віддієслівних іменниках на -нн-я зі значенням місця, збірності, результату або знаряддя дії — форми з суфіксом -ова-, які не мають прямої сло­ вотвірної мотивації від відповідних дієслів з нормативним нині суфіксом -ува- (у СУМ, наприклад, як стилістично нейтральні подано тільки риштовання, спростовання, спрямовання,угруповання та деякі інші): паркувати (автомобіль) — паркування (дія), але парковання у значенні «спеціальний майданчик для пар- кування»: «парковання на 100 місць», так само: асигновання, ґрунтовання, ком- 20плектовання, марковання, масковання, паковання, штамповання та ін. ; в) іменники з суфіксом -івк-а — словотвірний тип, що виник як наслідок універбації атрибутивних словосполучень і морфемної конденсації слів: візи- тівка, пор. п. wizytöwka — замість візитка, пор. рос. визитка (хоча вихідне для цієї форми словосполучення візитова картка вживається, як і до цього, наба­ гато рідше порівняно з візитна картка — основою для візитка), кредитівка (формально від кредитова спілка, хоча значно частіше, як і раніше, вживається кредитна спілка, пор.: «Зараз в Україні зареєстровано більше 200 кредитних спілок. Тільки в Києві та Київській області працюють більше ЗО кредитівоюг. М. Чиркова. Кредитівки допоможуть не тільки вижити.— Веч. Київ, 31.08.1996), автівка, таксівка, за цим зразком уже виникло й маршрутівка (маршрутне таксі); 2) у прикметниках: а) активізація вживання і творення відносних прикметників з переважно наголошуваним суфіксом -ов-ий, звичайних, зокрема, для польської мови (часто замість форм з -н-ий, звичайних, зокрема, для російської мови): аван- гардовий («Іван Андрусяк — представник авангардового напрямку в сучасній українській поезії». — Літ. Україна, 4.07.2002), атомовий, мільйоновий, райо- новий, світоглядовий, тритомовий (з похідними іменниками: тритомовик та ін.) і под.; деякі з таких прикметників набувають поширення, не маючи в УЛМ наявних конкурентних форм й заповнюючи номінативні лакуни: відпо- чинковий (центр, сезон та ін.), допомоговий (переважно про соціальні служби за кордоном: допомогова діяльність, допомоговий комітет), безпековий — з ненаголошеним суфіксом («Зовнішню та безпекову політики президента Вік­ тора Януковича контролює й координує Москва»: Т. Кузьо.— Газ. по-укр., 20 Див., наприклад: Сл. військ.; Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український слов­ ник наукової і технічної мови.— K., 1997.— 256 с.; Російсько-український словник / За ред. В. В. Жайворонка.— K., 2003.— 1403 с. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 77 О. О. Тараненко. 4.11.2010, с. 8); замість іменників у відповідних словосполученнях і замість перших означальних компонентів у складних іменниках (переважно англій­ ського походження): бізнесовий (інтереси, тобто інтереси у сфері бізнесу, ко­ ла, діяльність, справи і т. ін.; щоправда, в суто термінологічних одиницях пе­ реважно лишаються бізнес-план, бізнес-проект, бізнес-клас і под.), пресовий — з ненаголошеним суфіксом (кампанія, тобто кампанія в пресі, конференція, агенція, фонд,ринок та ін., поряд зі значно поки що частотнішими прес-конфе- ренція, прес-служба, прес-центр та ін.); практично одночасно поширилися дублети конгресний (наявне і в російській мові) і конгресовий (з мовної практи­ ки української діаспори): центр, зал, хол (поряд з частотнішими конгрес-центр та ін.), комплекс, туризм, але тільки конгресовий (слухання, тобто слухання в конгресі, Український конгресовий комітет Америки); рідше подібна конку­ ренція виникає між формами з суфіксами -н- і -ев- (від іменників з основою на шиплячий): престижний / престижевий (премія, виставка, журнал та ін.) 21, жовчний / жовчевий: міхур та ін. (останнє, втім, поширилося, імовірніше, на­ самперед з Галичини, де широко вживається, зокрема, і в медичній літературі, мові лікарів); так само з мовної практики як самої дорадянської Галичини та Волині, так і вже західної діаспори до сучасних українських ЗМІ можуть пот­ рапляти деякі одиниці з лексикону ОУН-УПА та інших організацій україн­ ських націоналістів: саботажевий («У 1922 році Українська військова орга­ нізація провела велику саботажеву акцію»: Василь Кук, останній головний командир з ’єднань УПА. — День, 19.10.2012, с. 8); б) поширення форм з інтерфіксом -ій-: баскійський, канадійський (замість баскський, канадський), а також бразильський замість бразильський (з погляду суто формальних законів словотворення це нібито регулярніше утворення, пор. болівійський, індонезійський і под., але так само частотними є й, нап­ риклад, саксонський, японський і под., «правильність» яких визначається їх узвичаєністю); в) активізація міліційний, поліційний (замість менш властивих українській мові міліцейський, поліцейський); г) у присвійних прикметниках— активізація творення похідних від прізвищ (утім, далеко не всі це приймають, оскільки вживання прізвища без імені або без ініціалів може сприйматися ніби як нешанобливе щодо його носія): «за Кравчу- кового президентства», «Януковичева політика», «проведення Огієнкового ро­ ку» (на вшанування пам’яті Івана Огієнка), «Осьмаччине свято на Черкащині» (на вшанування пам’яті Тодося Осьмачки), причому похідні від прізвищ на -а(-я), носіями яких є особи чоловічої статі, можуть утворюватися неправильно за зразком прикметників від іменників на приголосний: Потебневі погляди, Ти- чинові вірші — замість Потебнин і т. ін.; 3) у прислівниках — активізація їх уживання і творення від відносних прик­ метників22: а) із загальним значенням «у певному аспекті, в певному плані; з по­ гляду чого-небудь»: «Майново захиститися від вищих третій стан не може» (Критика, 2002, ч. 6, с. 2); «Навіть військово Переяслав не був кінцем боротьби», 21 Ця форма стала поширюватися в Україні, зокрема, після видання «Практичного слов­ ника синонімів української мови» С. Караванського (K., 1993), де подано й форму пре­ стижний, але тільки як «совєтизм» (с. 11). 22 Пор. у сучасних слов’янських мовах, насамперед польській: Ohnheiser І. Aktuelle Wortbildung in der Slavia : Kongruenzen und Differenzen // Sprachwandel in der Slavia: Die slavischen Sprachen an der Schwelle zum 21. Jahrhundert: In 2 Tl. / Hrsg. L. N. Zybatow.— Frank­ furt am Main etc., 2000.— Tl. 1.— S. 55. 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні «Культурно Переяслав став початком поразки» (Шерех [Шевельов] Ю. Пороги і Запоріжжя : Література. Мистецтво. Ідеології : В 3 т.— X., 1998.— Т. 1.— С. 45—46); б) «за допомогою чого-небудь»: «...мені все ж мають дати можли­ вість хоч би телефоново зв’язатися з моїм кремлівським керівництвом» (Б. Олійник); в) «за, на певну одиницю часу»: «робота по 10-12 годин добово» 23; 4) у дієсловах: а) активізація вживання і творення префіксальних форм вираження значен­ ня доконаного виду замість двовидових дієслів: збойкотувати, здемократизу- вати, зденаціоналізувати, змобілізувати, зреабілітувати, сфінансувати; за- атакувати, заініціювати, заманіфестувати («На суді Лемик заманіфестував протест проти голодомору».— Експрес, 2.02.2006) і т. ін .24; б) активізація вживання і творення відіменникових і відприкметникових дієслів з префіксами у-/уне-: удоступнювати,узалежнювати —унезалежнюва- ти («Ми ... встановимо єдиний порядок нарахування пенсій, узалежнимо їх розмір від стажу роботи»: А. Мохник, член партії «Свобода».— Газ. по-україн­ ськи, 16.11.2012, с. 9; пор. акцентування на цьому явищі в російськомовному дискурсі — у друкованому органі Компартії України: «А начиналось всё 12 ию­ ня 1990 года, когда Верховный Совет РСФСР принял Декларацию о суверените­ те. От кого? Де-факто русские (как теперь говорят — “россияне”) “унезалежни- лисъ” от всех братских советских народов»: Ю. Соломатин.— Киев, вестник, 4.08.2005), унебезпечувати, упривілеювати, урухомлювати, усамостійнювати- ся та ін.: «Потрібно було, аби український культурний простір реально усамо- стійнився та усамодостатнився» (О. Кривенко.— Стол, новости, 5.11.2002) (пор. давніше зафіксовані словниками УЛМ убезпечувати, уможливлювати / унеможливлювати та деякі ін. і застереження проти таких новотворів як поло­ нізмів ще в І. Огієнка25); в) активізація вживання форми недок. в. дієслова поборювати у значенні «переборювати (які-небудь перешкоди, опір тощо)» і творення його дериватів, а також дериватів форми док. в.: поборювання, поборюваний, взаємопоборювання, непоборювання, (не-, взаємо-)поборення: «За п’ять років “бездарного правління” помаранчевих лідерів українське суспільство не лише звикло до нескінченного взаємопоборення учорашніх соратників..., а й призвичаїлося жити в сякій-такій демократії» (С. Шебеліст.— День, 19.10.2012, с. 4); г) активізація вживання пасивних дієприкметників від неперехідних дієслів: загрожений (загрожена Україна, мова і под.), пор. п. zagrozony, англ. endangered; «наражений на небезпеку», пор. п. narazony, та ін. 3.3. У морфології іменників: а) активізація вживання варіантів жін. р. ряду іншомовних іменників (у кон­ куренції з більш рекомендованими в 30-80-х pp. формами чол. р.): зала, генеза, 23 Такі випадки в мові материкової України є насамперед ознакою Західного регіону (наприклад, під рубрикою «Старі галицькі анекдоти»: «Ви п’єте денно 10 пляшок пива?» — Дзвін, 2002, № 4, с. 148), хоча простежувалися і в ідіостилях представників «Великої Укра­ їни», особливо в літературній мові 20-х років. СУМ, фіксуючи деякі з таких прислівників у їхньому часовому значенні: денно, річно, місячно, кваліфікує їх непослідовно: з ремарками «діал.», «рідко» і нейтрально. 24 Див. докладніше: Тараненко О. О. Дієслово в контексті сучасних тенденцій до пере­ гляду нормативних засад української літературної мови // Мовознавство.— 2006.— № 2-3.— С. 56-60. 25 Огіспко І. Зазнач, праця.— С. 421. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 79 О. О. Тараненко. оаза, рідше Євангелія, катехиза, нарада та деякі ін.; уживання іменника чол. р. есей (на відміну від раніше запозиченого есе, сер. р .)26; б) увиразнення практики відмінювання іншомовних іменників на -о: приїха­ ти автом (автами), у метрі, літак з Торонта і под.27; запровадження відміню­ ваного іменника медії, мн. «засоби масової інформації» замість медіа, невідм. 3.4. У синтаксисі: а) з варіантів конструкцій попереднього періоду на позначення часу «Зараз десята година (так, як і в польській мові) / десять годин (так, як і в російській мові)» другий уже не вважається нормативним; б) порівняно швидке й бездискусійне усталення конструкцій в Україну, в Україні замість традиційних зворотів з на, щодо чого серед мовознавців діас- пори, як відомо, точилися дискусії ; в) розширення функціонування дієслівної зв’язки є (свій вплив тут робить, звичайно, й живе мовлення вихідців із Західного регіону України): «Це є “Вікна”!» (слова ведучого цієї популярної телевізійної інформаційної програми в середині 90-х рр.), із заступленням це на то: «Це — не рівність. То є псевдорів- ність... .Запорозька Січ — то є початок державності... NN перервав його, легко сказавши, що це є політичний гумор» (С. Головатий, народний депутат Украї­ ни.— Веч. Київ, 25.06.1991); г) такі особливості керування, як на еміграції (на відміну від більш узви­ чаєного в еміграції, пор. у вигнанні', пор. п. па у^у^іапіи і па еті£гас]ї), «профе­ сор на кафедрі, на університеті» замість кафедри, університету. 3.5. У фонетиці: а) це насамперед активізація вживання звука / літери ґ в іншомовних словах (цю букву, як відомо, було директивно вилучено 1933 р. і відновлено у графіці української мови за нормами правопису 1990 р . 29, хоча і в порівняно невеликій кількості випадків: у власне українських і в деяких давно запозичених словах; як компроміс санкціоновано також нормативність вимови як з [г], так і з [ґ] у влас­ них назвах іншомовного походження: Гете, у вимові [Гете] і [Ґете]). У мовлен­ ні певних осіб, у мовній практиці деяких ЗМІ, видавництв і окремих видань цю літеру (звук) стали вживати ширше — з прагненням до повного відтворення її написання (звучання) в іншомовних словах: регіон, генерація, інтелігенція, лінґвістика та ін. (У мовленні вихідців із західноукраїнського регіону, насампе­ 26 Див. докладніше: Тараненко О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (у межах граматичних категорій іменника) // Мовознавство.— 2005.— № 3-4.— С. 86-88. 27 Це було запроваджено і в одному з останніх проектів «Українського правопису»: Український правопис : Проект найновішої редакції.— К., 1999.— С. 163 (далі скорочено — УП-99). Утім, не варто розглядати практику вживання таких слів у мові діаспори як якусь усталену й послідовну. Звичайним для неї є хитання у відмінюванні: наприклад, у род. в. Торонта (частіше) і Торонто (рідше), Чікаґо, Осло та ін. (частіше) і Чікаґа та ін. (рідше), маестра і маестро, ґестапо і ґестапа і т. ін. (див.: Ажнюк Б. М. Зазнач, праця.— С. 376-378, 384). 28 І. Огієнко запропонував семантично розмежовувати конструкції з прийменниками на (щодо України як краю) і в (щодо України як держави) (див.: Митрополит Іларіон. Наша літературна мова. Як писати й говорити по-літературному.— Вінніпег, 1958.— С. 117-119), тоді як Ю. Шевельов (див., наприклад: Шевельов Ю. Назва «Україна» // Збірник Харківського історико-філологічного товариства : Нова серія.—1995.— Т. 5.— С. 131), П. Ковалів, В. Чап- ленко, П. Одарченко (Зазнач, праця.— С. 239-259) висловлювалися проти як обмеження традиції використання конструкції з на, так і політизації цього питання. 29 Український правопис.— К., 1990.— С. 17, 98 (далі скорочено — УП-90). 80 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні ред осіб старшого покоління, така вимова може бути залишком ще дорадянської мовної практики: ґазета, ґенерал, гімназія і под.); б) в акцентуації слів— досить частотне наголошування пані (у мн.), на пере­ достанньому складі: бандерівці, бандерівський, мельниківці, мельниківський, лемківський і под.; в) почастішання в усному мовленні форми доляр (у радянський час її також можна було почути й за межами західноукраїнського регіону, але звичайно як жартівливу). 3.6. У сучасній Україні не стихають «правописні (азбучні) війни» — прак­ тично перманентна полеміка, яка виходить далеко за межі власне правопису (як принципів відбиття на письмі особливостей вимови, живого мовлення), між противниками нормативної основи нині чинної в Україні («офіційної», як її ха­ рактеризують критики) УЛМ і її прихильниками, що вже встигла охопити широ­ кі кола населення країни (не тільки україномовного, а й російськомовного, оскільки українська мова — це єдина державна мова країни). Особливі заго­ стрення цих дискусій відбувалися на межі 80-90-х рр. під час обговорення і прийняття нині чинної редакції УП-90 з корективами 1993 р р .30 і на початку 2000-х рр., коли мав бути затверджений УП-99, який критики називали «діас- порним правописом»31. Перший Міжнародний конгрес україністів (1990 р.) виступив з пропозицією виробити нову редакцію правопису української мови, єдину для всіх, хто корис­ тується нею, в тому числі й поза межами України. У 1994—1996 роках працювала Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, до складу якої входили й учені з діаспори, однак якогось цілісного ва­ ріанта нової редакції правопису з різних причин так і не було запропоновано. Кілька ж інших правописних комісій, що працювали після цього в Україні (не всі з них, до речі, були офіційно затверджені, як, зокрема, й та— в складі кількох осіб, що підготувала УП-99), уже не вводили до свого складу представників діаспори. Зі свого боку, одночасно з діяльністю Української національної комісії з питань правопису українські наукові інституції в СІЛА неодноразово виступали з заявами про те, що вони «не надто захоплені “остаточним схвален­ ням українського правопису”, що має незабаром відбутися в Києві», оскільки «шістдесят років можновладці русифікували в Україні правопис, намагаючись 30 Український правопис.— К., 1993.— 240 с. (далі скорочено — УП-93). 31 Задля справедливості слід, однак, відзначити, що така характеристика УП-99 була продиктована насамперед політизацією питання (причому з боку не тільки його критиків, але й ініціаторів та їх послідовників, які апелювали до відродження «справжньої української мови», до патріотизму і т.ін.), тоді як у своїх власне прескрипційних аспектах він був досить непослідовним щодо норм УП-28, а отже, й правопису західної діаспори. Так, запровадивши в одних випадках норми УП-28 (наприклад, у формах род. в. одн. іменників сіль, радість і под. — закінчення -и; в іншомовних словах— відмінювання іменників на -о) і обмежившись у деяких інших випадках тільки санкціонуванням варіантності (у формах род. в. одн. іменників ім'я, вим'я і под. — варіанти імени і ім’я і под.; в іншомовних словах — ефір і етер, міф і міт і под.) та іншими половинчастими дозволами (форми авщіон, павза та ін., але клоун, ноу-хау, Каунас та ін.; діяспора, Віярдо і под., але радіус і под.; розширення випадків уживання літери ґ, але тільки на власні назви людей), у ряді інших випадків УП-99 ще далі відійшов від правил УП-28, ніж усі інші правописи радянської та післярадянської доби: запровадження початкової літери и в українських словах (иржа, иноді та ін.), в іншомовних словах — запровадження апострофа після літер на позначення губних, задньоязикових та фарингального приголосних там, де в мові-джерелі відсутня йотація (б’юро, к’юре, Г ’юґо і под.), поширення «правила дев’ятки» на всі власні назви (брати Ґримм, Дидро, Міссисипі і под.). /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 81 О. О. Тараненко. його якнайбільше наблизити до російського» (Марко Антонович, президент Української вільної академії наук.— Новини з Академії, 1997, ч. 21, с. 1; про це ж ішлося в «Зверненні до української преси в Америці» — листі за підписом го­ лови Наукового товариства ім. Шевченка в Америці Леоніда Рудницького і Марка Антоновича, у листі до керівництва мовознавчих інститутів НАН Украї­ ни наукового секретаря Інституту української мови — Ukrainian Language Insti­ tute — в Нью-Йорку Бориса Береста). Хоча в обох названих вище редакціях «Українського правопису» — УП-90/93 і УП-99 — реформуванню і «осучасненню» (меншому в першій із цих редакцій і значно більшому в другій) підлягала чинна на той час редакція правопису — відповідно 1960 і 1990/93 pp., а не редакція УП-28, а зміни в них полягали не тільки у відновленні тих чи тих принципів УП-28 (а отже, й пра­ вопису діаспори), їх значною мірою оцінювали — як їх ініціатори, так і ще більшою мірою їх критики — саме з цього боку. Причому якщо одні критики несхвально оцінювали сам факт орієнтування, на їхню думку, обох редакцій на «правопис діаспори», інші з незадоволенням відзначали лише часткове повер­ нення принципів УП-28 і навіть прямий відхід від них. Пор., з одного боку, запевнення керівника робочої групи, що готувала УП-90, А. А. Бурячка: «Зап­ ропоновані зміни наблизять нашу вимову до вимови української діаспори», а з другого, — несприйняття цих змін відомими в діаспорі, а тепер і в Україні філологами С. Караванським, Д. Нитченком32 . Ініціатори запровадження УП-99 уже заперечували свій намір орієнтуватися на «мову діаспори», що їм закидали опоненти. Пор. характерні критичні оцінки цього проекту пра­ вопису: «Кстати, меня очень смущает заявление NN о том, что обсуждение нового правописания про­ водили в Америке и Канаде. А почему не в Украине?» ([Интервью с писателем Павлом Загре- бельным]. — Факты и комментарии, 3.03.2001, с. 6); «В газетных публикациях промелькнуло выражение, что это делается не столько для народа Украины, сколько для диаспоры. Но нигде в мире нет такого, чтобы диаспора диктовала метрополии, как нужно писать. Есть русская диаспора, есть польская. Но ни в России, ни в Польше не принимают во внимание их прихоти. А наоборот, диаспоры перенимают правописание территории обитания главного населения. Это во-первых. Во-вторых, в диаспоре нет единого правописания. Там ориентируются на нор­ мы 28-го года, но каждый журнал, газета делают это по-своему» (Угодническая орфография [Интервью с академиком-языковедом Виталием Русановским].— Киев, ведомости, 16.01.2001, с. 7); в іншому інтерв’ю, відзначаючи факт орієнтування ініціаторів УП-99 насамперед на «мову діаспори», В. М. Русанівський зауважує, що пристосування «до звичок переселен­ ців» — це «приниження для 50-мільйонного українського народу» (Голос України, 23.01.2001); «Чому материкові українці мусять обов’язково приймати певні збережені в ук­ раїнській діаспорі мовно-правописні норми — як єдино правильні? (В. Жежера. Пафос як па- тос. — Голос України, 5.01.2001, с. 11)»; «І чому раптом ми на початку нового століття маємо писати і вимовляти слова так, як це було в 20-х роках минулого століття, як нині є в діаспорі, де мова, як відомо, “законсервована” саме на тому рівні, та й то лише у представників стар­ ших поколінь?» (Мова — живий організм, не чинімо над ним насильства [виступ від редакції газети]. — Літ. Україна, 18.01.2001)33, а з іншого боку, — спростування цих закидів керівником робочої групи УП-99: «У проекті немає жодного правила, яке б не ґрунтувалося на живому мовленні 32 Див. огляд: Щітківська Т. «Азбучна війна»? : Як створювали новий «Український правопис» // Літ. Україна.— 1991.— 15 серп.— С. 2. 33 Див. також про обговорення наявності / відсутності впливу діаспори на УП-99 в українських ЗМІ цього часу: Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки.— К., 2010.— С. 542-543. 82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні Наддніпрянської України, і приписувати українській діаспорі якесь втручання в наші орфографічні справи - вигадка, щоб наладнати людей на спротив змінам і викликати якісь недобрі емоції до братів, яких доля розкидала по світах» 34. До речі, одні кола західної діаспори сприйняли УП-99 схвально, але інші — різко критично 35. Оскільки досить поширеною в певних колах суспільства є думка, що чинний УП-90/93 є «тимчасовим», деякі друковані та електронні ЗМІ і книговидавницт­ ва (приватної форми власності), а також автори окремих книжок запроваджува­ ли і продовжують запроваджувати власні правописні норми (з різною мірою від­ новлення правил УП-28 і непослідовним їх дотримуванням: найбільше це стосується непом’якшення л у запозиченнях: лямпа і под.; ці норми, крім того, з часом можуть змінюватися). Це, наприклад, газети «Слово», «Час/Тіте» (часів редакторства В. Чорновола), львівські «Роз^Поступ» і «За вільну Україну», журнали «Кіно-Коло», львівський «ї», донецький «Кальміюс» та деякі інші, пе­ ренесені з-за кордону газета «Українське слово», журнал «Сучасність», створе­ ний разом з науковими колами діаспори журнал «Критика», а також книжкова продукція видавництва «Критика», у різний час від початку 90-х років — окремі програми на телеканалах ЮТАР, «Студія “1+1”», СТБ, навіть нова багатотомна «Енциклопедія сучасної України», що виходить з 2001 р. під егідою, зокрема, НАН України. У цілому норми «харківського» правопису представлено, зокре­ ма, в газеті «Наша віра» (гол. ред. Є. Сверстюк), а також збережено в деяких пе­ ріодичних виданнях, що виходять за кордоном і поширюються в Україні: це журнал «Визвольний шлях», газети «Шлях перемоги», «Мета»; у репринтному перевиданні в Україні багатотомної «Енциклопедії українознавства», у продов­ жуваному багатотомному «Літописі УПА» та ін. З іншого боку, преса діаспори подає повідомлення інформаційних агентств і ЗМІ з України часто без зміни правописної основи та стилістики оригіналу; журналісти, редактори «нової хви­ лі» еміграції можуть практикувати у своїх виданнях норми УЛМ метрополії. Інформаційні програми, що їх передають з-за кордону для радіо й телебачення України, ґрунтуються на чинних нормах УЛМ («Вікно в Америку» на телекана­ лах «Перший національний» і «5 канал», «Українська служба новин» на радіо ВВС та ін.). 3.7. Зразки діаспорного варіанта УЛМ доходять до широкої аудиторії в Україні, звичайно, й через інші друковані та електронні ЗМІ, наприклад (курси­ вом виділено ті одиниці — слова, їхні варіанти, словоформи, звороти, що вихо­ дять, в усякому разі виходили на час оприлюднення відповідного тексту, за межі «офіційної» УЛМ або принаймні перебувають на її межі): «Вельмидостойний Пане Президенте! Від імені Державного Центру Української Народньої Республіки в екзилі передаю на Ваші руки глибоке признання народові України, який дня 1 грудня ц. р. заманіфестував перед цілим світом, що Україна бажає бути самостійною, неза­ лежною державою українського народу. Референдумом 1 грудня народ України потвердив тисячелітню тяглість державних традицій України... Рівночасно складаю Вам наші найщи- ріші ґратуляції з вибором Вас Президентом України. ... Доводимо до Вашого відома, Пане Президенте, що з приверненням повної незалежности України закінчується даний нам Тру­ довим Конгресом України мандат діяти від імени українського народу... Остаюсь з глибокою пошаною, Микола Плав’юк, Президент УНР в екзилі» (Веч. Київ, 5.12.1991); «Українська Сві­ 34 Німчук В. Навколо нової редакції проекту «Українського правопису» // Укр. слово, 29.03.2001,— С. 14. 35 Див., наприклад: Караванський С. Запобігливі поради тут не зарадять // Укр. слово, 29.06.2000,— С. 14. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 83 О. О. Тараненко. това Спілка Професійних Учителів (за нормами УЛМ у таких власних назвах з великої літери пишеться тільки перше слово. — О. І ) , яка відбула (провела. — О. Т.) вже 6 своїх світових (всесвітніх. — О. Т.) з’їздів (перші два— у Філядельфії, де спілка народилась, а чотири остан­ ні — у столиці України Києві), звертається цим закликом (з цим закликом. — О. Т.) до всього українського професійного вчительства України (українського вчительства України? — О. Т.) і цілого (всього. — О. Т.) земного їльобу, де лише проживають українці, підготувати й урочис­ то відбути триденне свято української мови при кінці (наприкінці. — О. Т.) шкільного року. ... Оскільки українська мова перебуває у загрозливій небезпеці знищення як в Україні, так і в діяспорах (слово «діаспора» вживається звичайно в однині. — О.Т.)... Про свої успіхи з цього приводу необхідно повідомляти нашу пресу, радіо, телебачення і всі інші середники (засо­ би.— О. Т.) інформації» (Зиновій Квіт, голова У ССПУ.— Літ. Україна, 11.05.2000, с. 1);уназ- вах установ, організацій української діаспори: Об’єднання бувших вояків України у Великій Британії, Об’єднання студіюючої молоді «Зарево» 36, Екзекутива Центрального Союзу ук­ раїнських студентів і под. З популяризацією в 90-х роках в Україні роману Івана Багряного «Сад Гет- симанський» читацька аудиторія у своїй більшості вже, очевидно, й не здога­ дується, що за нормами чинного правопису тут мало б бути Гефсиманський. Ре­ дакції періодичних видань, збірників, що поміщають такі матеріали, часто супроводжують їх примітками: «Правопис автора збережено», «На прохання ав­ тора статтю друкуємо за нормами “харківського” правопису 1928 року» і под. (наприклад, редакційна примітка до згадуваної вище статті Анатоля Вовка: «На вимогу автора із СІЛА стаття подається за правописом оригіналу»). Якщо ж по­ дібне коментування від редакції відсутнє, читачі, значна частина яких володіє нормами УЛМ явно недостатньо, можуть губитися в здогадах і сприймати мову таких публікацій як нормативну. Більш цілеспрямований вплив на нормативні засади УЛМ в Україні відбу­ вається поширенням рекомендацій мовознавців, філологів, а також різних ама­ торів з діаспори через їхні посібники, словники, наукові праці, друковані періо­ дичні органи, що їх видають в Україні або завозять сюди (таким чином поширилися, зокрема, погляди І. Огієнка, Ю. Шевельова, П. Одарченка, С. Кара- ванського та ін.). Позиції авторів з діаспори щодо наявних і бажаних норм УЛМ є, звичайно, досить відмінними і різняться між собою як у змістовому плані, так і в плані радикальності та категоричності щодо критики одних і висування інших нормативних засад УЛМ. Основна лінія, що розділяє їх у поглядах на те, якою має бути «справжня» УЛМ, загалом збігається з їх належністю до середовищ емігрантів із західноукраїнських земель та їхніх нащадків, вихованих і вихову­ ваних на традиціях західноукраїнського варіанта УЛМ, і емігрантів з підрадян- ської України, вихованих на засадах УЛМ на основі переважно південно-схід­ них говорів. Так, коли двом найавторитетнішим українським мовознавцям з діаспори— Юрієві Шевельову та Олексі Горбачеві — 1993 р. було запропонова­ но ввійти до складу створюваної комісії з питань реформування українського правопису, Шевельов охоче дав згоду і брав участь у роботі комісії 1994—1996 рр., причому виступав, як видається, за поміркованість у запровад­ 36 Пор. різко критичну оцінку цієї назви: «...Доведіть на ділі, що ви боретеся проти русифікації і, нарешті, викиньте російську назву свого Об’єднання, викиньте чуже слово зарево і... назвіть себе чудовим українським словом заграваї» (ОдарченкоП. Зазнач, пра­ ця.— С. 22). Пор., з іншого боку, продовження обстоювання цієї назви: «10-12 червня 1994 р. на Установчому з’їзді в Пущі-Водиці Об’єднання студіюючої молоді “Зарево” відновило свою діяльність в Україні саме під такою автентичною назвою. Багато було питань, чому саме “Зарево”, були нарікання, що це російське слово, але цю назву свого часу вибрала українська молодіжна еліта, яка, сподіваюсь, добре знала українську мову» ([Із інтерв’ю з головою цієї організації].— Укр. слово, 10.06.1999, с. 12). 84 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні женні змін до чинного правопису37, тоді як Горбач, дізнавшись, що в основу об­ говорення буде покладено не УП-28, а чинний в Україні УП-60, не виявив такого бажання 38. Емігранти-«наддніпрянці» наводять широкі списки полонізмів, яким, на їхню думку, не місце ні в мові діаспори, ні взагалі в українській мові39, тоді як «наддністрянці» вказують на велику кількість у материковій українській мові росіянізмів, причому до останніх нерідко зараховують і одиниці, просто спільні з російською мовою 40. Щодо загального неприйняття певними колами західної діаспори нині чинної в Україні нормативно-правописної основи літературної мови можна навести, зокрема, такі міркування одного з чільних діячів Наукового товариства імені Шевченка у США. Вбачаючи у факті за­ борони свого часу режимом Франко в Іспанії каталанської мови (це тривало майже сорок ро­ ків) крім зрозумілих негативних і дуже важливий об’єктивно позитивний для неї момент (це краще, ніж вона не була б заборонена, але стала «іспанізованою»), Л. Залеська-Онишкевич, обстоюючи, зокрема, повернення норм «Українського правопису» 1928 р., вважає, що й для української мови, яка зазнала тотального зросійщення в радянський час, формально не бувши забороненою, такий варіант «консервації» був би менш згубним 41; обговорюючи питання про те, що українська мова внаслідок звуження поля її соціального функціонування фактично мо­ же стати мовою малої групи, мовою тільки еліти, авторка зауважує: «Може, це навіть і добре. ... Вона стає соціолектом. Вона може стати престижною... Але вона мусить себе заявити як мова без страху перед накиненими нормами. Спочатку вона мусить бути використана і випро­ бувана у перекладах літератури і теоретичних посібників..., повинна вводити українську тер­ 37 Так, пропонуючи, наприклад, відновити в межах парадигми іменників IV відміни форми род. в. іменників типу імени за зразком іменників типу теляти, Ю. Шевельов, однак, вважав недоцільним повертатися до форм род. в. іменників III відміни радости і под.; щодо правопису іншомовних слів, то він закликав не змінювати форми слів з уже усталеною традицією (хоча й з такою, наприклад, непослідовністю, як бібліотека, але Афіни), але визнавав за правописом право приписувати певні норми новозасвоюваним словам (Шевельов Ю. Про критерії в питаннях українського офіційного правопису // Український правопис: так і ні.— К., 1997.— С. 68-76). Ось зразок його іронічного протиставлення «правописних ситуацій» в Україні і в західній діаспорі, зробленого ним ще 1986 р., коли ні він, ні, очевидно, будь-хто інший не могли й припустити, які «правописні війни» спалахнуть в Україні всього через кілька років: «На Україні малахіянські (натяк на головного героя п’єси Миколи Куліша «Народний Малахій».— О. Т.) мрії про реформу правопису, хвала Богові, перевелися, але на еміграції повно Народних Малахіїв, що з них кожний має свій проект реформи правопису й мови, і тим наполегливіше, чим менше він має хоч би мінімальну орієнтацію в мовознавстві» (Шерех [Шевельов] Ю. Пороги і Запоріжжя : Література. Мис­ тецтво. Ідеології : В 3 т.— X., 1998.— Т. 3.— С. 249). 38 Див. також: Перед поверненням (розмова з Олексою Горбачем) // Сучасність.— 1993.— Ч. 8.— С. 93-94. Пор. саркастичні висловлювання О. Горбача початку 90-х рр. на адресу українських мовознавців-«норматистів»: «.. .Посухи нема лиш на “мовників”, “право- писників” і “апострофників” (щодо останнього “епітета”, то він, очевидно, свідчить про те, що автор дотримується погляду про непотрібність апострофа для української графіки, оскільки українець нібито все одно вимовляє з йотацією не тільки, наприклад, бур ’ян, а й буряк-, [ца], хоча це стосується лише західноукраїнських говорів, тоді як у східноукраїнських і в літературній мові тут різна вимова. — О. І ) . Аж напрошується парафраза афоризму французького публіциста маркіза Жозефа де Метра...: “Кожний нарід має мовознавців і мову, на які заслужив”» (Горбач О. Російсько-український «Словник ділової мови» Інституту укра­ їнської наукової мови ВУАН // Дорошенко М., Станиславський М., Страшкевич В. [Росій­ сько-український] Словник ділової мови (X. ; К., 1930) / Фотопередрук з післясловом О. Горбача.— Мюнхен, 1993.— С. 5 [післямови]. Див., наприклад: Одарченко П. Зазнач, праця.— С. 85-174,175-196,202-205,225-226 та ін. (тут згадуються такі полонізми, як аґенція, амбасада, засадничий, канапка «бутерброд», мисткиня, правдивий «справжній»: правдива кава і под., речник та багато ін.). 40 Пор., наприклад, полемічні зауваження П. Одарченка щодо характеристики таких слів, як грижа, шкільна дошка, заставка, лощина, наволочка, іншомовних слів галстук, пальто, піджак та багато ін., як нібито ненормативних росіянізмів (Одарченко П. Зазнач, праця.— С. 197-207, 217-221 та ін.). 41 Залеська-Онишкевич Л. М. Л. Про мовну політику, маргіналізацію мови і правопис : Зовнішнє втручання у мову // 125 років Наукового товариства імені Шевченка : 36. наук, праць і матеріалів.— Л., 2001.— С. 151-157. /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 85 О. О. Тараненко. мінологію, а не самі кальки, макаронізми та інтернаціоналізми. І поступово вона повинна ста­ ти тим, чим тепер стає, наприклад, ірландська мова... Спочатку для тієї україномовної еліти, а опісля для всіх. Еліту будуть наслідувати» 42. (Такого варіанта розвитку ситуації, що україн­ ська мова, зведена до стану «елітного соціолекту», може просто не відродитися, авторка, як видається, навіть не припускає). Однак позиція рішучого наполягання на кардинальних змінах у нормативних засадах чинної в Україні УЛМ характеризує, звичайно, не тільки погля­ ди «наддністрянців». Так, чи не найбільшим авторитетом з діаспори у пропагуванні норм «справжньої» УЛМ став для широкого загалу в Україні С.Каравансььсий, виходець зі Сходу України, який у роки незалежності активно виступає в українській періодиці на теми очищен­ ня української мови від слідів зросійщення та плекання її питомих ознак, опублікував в Украї­ ні вже кілька посібників і словників цього профілю 43 й виступає з різкою критикою як «офіційної» УЛМ (закликаючи, зокрема, до повернення УП-28), так і «офіційного» мовознав­ ства, що її боронить 44. Можна навести факти, що свідчать про очевидне бачення месіанської ролі західної діаспори для виправлення УЛМ в Україні, як, наприклад, оцінні судження в пресі країн поселення на зразок: «Українці мають перенавчатися української мови від канад­ ців» 45; з передмови видавців до одного наївно-гіпертрофованого пуристичного словника (автор, до речі, родом з Кубані, — аматор-немовознавець, але словник має рекомендацію до друку відомого мовознавця Я. Рудницького), які, поставивши питання: «Що ліпше Україні? Чи мати словник, хоч і з помилками, але що поборює московщення української мови, чи не мати такого словника?», відповідають на нього так: «Українські еміграційні патріоти мусять вже тепер мати у своїй хаті бодай цей словник, щоб колись вислати його в Україну на другий же день по розвалі СРСР»; «.. .по розвалі СРСР усі школи та бібліотеки України матимуть... словник, який навчає мовно помосковщених інтелігентів (а таких тепер є, мабуть, 90 %) вжи­ вати українських слів замість тих московських, що їх вони звикли вживати...» 46. XV Великий Збір українських націоналістів виступив з окремою резолюцією про ухвалення нового україн­ ського правопису, де сказано, що «Організація українських націоналістів висловлює протест у зв’язку з намаганнями певних сил в Національній академії наук У країни загальмувати або й взагалі зірвати ухвалення нового українського правопису» й вимагає «рішуче прискорити» його ухвалення (Укр. слово, 25.05.2000). Безпосередній вплив на корпус материкової УЛМ з боку представників діас­ пори здійснюється також під час особистих контактів як висловлення своєї дум­ ки щодо тих чи інших особливостей мовлення партнера з України як «непра­ вильних (неукраїнських, російських)». 42 Залеська-Онишкевич Л. М. Л. Наші сьогоднішні мовні проблеми, або Що поза словом? // Про український правопис і проблеми мови.— Нью-Йорк ; Л., 1997.— С. 19-20. 43 Караванський С. Секрети української мови.— К , 1994.— 152 с.; Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я».— K., 2001.— 240 с.; Караванський С. Російсько-український словник складної лексики.— К , 1998.— 712 с.; Караванський С. Практичний словник синонімів української мови.— K., 1993.— 475 с. 44 Так, навіть критикуючи «моду» останнього часу, яка поширилася, звичайно, не без впливу мовної практики діаспори, наприклад, на активізацію вживання відносних прикметників з суфіксом -ов- {мембрановий, пунюпировий та ін. замість звичайніших досі мембранний і под.), на «абикання» («для того, аби відбути» — замість щоб), автор і в цьому вбачає підступи «колоніяльного мовознавства»: «Треба визнати, що пошесть “абикання” нестримно поширюється... Але це не значить, що наша духовна еліта має безкритично сприймати все, що готує їй суржикова кухня бездарних філологів, вихованих на теорії “злиття мов”. Характерна риса цих філологів — тотальне незнання української мови, спритно мас­ коване впровадженням невластивих нам зворотів та форм (наприклад, сполучника аби)» {Караванський С. Пошук українського слова...— С. 123, 58-59). 45 Див.: Stoffel Н.-Р. Slav migrant languages in the New World // Sprachwandel in der Slavia: Die slavischen Sprachen an der Schwelle zum 21. Jahrhundert: In 2 Tl. / Hrsg. L. N. Zybatow.— Frankfurt am Main etc., 2000.— Tl. 2.— P. 823. 46 ШтепаП. Словник чужослів.— Торонто, 1977.— C. 10. У словнику серед багатьох цілком прийнятних, хоча загалом і не оригінальних рекомендацій запропоновано, наприклад, такі заміни «чужослів», як: замість інквізитор — кат, катюга, москвин; замість комсомол (України) — москаленки', замість комуніст (український) — хахол, малорос, яничар, пахолок — і вже зовсім не зрозуміло чому: замість змія — гадюка, замість розповідати — оповідати та ін. 86 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні Наприклад, у розмові українського журналіста з українцем із Австралії: «На запитання нашого кореспондента Микола Цюрак відповідає... неодмінно з мовними заввагами. ГІСТЬ: Не називайте, будь ласка, Пилиповичем. Це русизм. Я — Микола Цюрак, син Пилипа й Парас­ ки. .. КОР.: А як ви, пане Миколо, потрапили на чужину з Прикарпаття?»; наприкінці інтер­ в’ю: «КОР.: Спасибі вам, добродію. ГІСТЬ: Е, ні. Це — русизм. Треба: дякую. КОР.: Ну хай, “дякую” за відверту розмову. Гадаю: коли такі в Австралії живуть козарлюги, як ви, то вкраїн­ ському роду не буде переводу. ГІСТЬ: Я згоден із вами. Але, прошу пана, не можна писати чи вимовляти “Вкраїна”, “вкраїнський”... Хто ж каже: Вавстрія, Вугорщина, Ванглія, Вамерика, Вавстралія? КОР.: А в Тараса Шевченка-як? ГІСТЬ: Г енієві все дозволено. А нам слід дотри­ муватися свого українського правопису. КОР.: Розумію: з чужини видніше» (М. Шудря.— Україна, 1990, № 12, с. 8-9). Якщо гість з діаспори твердо переконаний у правильності своєї мови і вва­ жає своїм місіонерським обов’язком прищеплювати її й жителям «материка», то його український партнер не виявляє такої наполегливості в обстоюванні своєї позиції, причому це не тільки внаслідок особливостей традиційного націо­ нального виховання з його негласними імперативами м’якості спілкування та поступливості партнерові, посилених і радянським вихованням — «не висува­ тися», «не лізти туди, куди не просять» (так, він не зауважив гостеві таких непра­ вильних за нормами «материкової» мови зворотів з його мовлення, як «на про­ вінції», «ми вживаємо книжки з Америки й Канади»), а й, безперечно, тому, що він і сам не до кінця впевнений у бездоганності своєї української (про недореч­ ність паралелі Вкраїна — «Вавстрія» і под. не здогадується, очевидно, й він). В Україну переносяться моменти нерідко досить гострих мовно-правопис- них дискусій у середовищі західної української діаспори, переважно між вихід­ цями із Західної («галичанами», «західняками») і Східної («наддніпрянцями», «східняками») України 47. Як зазначає з приводу цих дискусій і своїх хитань у питаннях нормативних засад української мови відомий поет і мовознавець з Канади Яр Славутич (походженням «надцніпрянець»): «Навіть наддніпрянці (такі, як я сам!), що пристосувалися до галицької вимови чужих слів (мовляв, це віддаляло українське мовлення від російського), також почали потроху ревізува­ ти своє пристосовництво та оглядатися на наддніпрянську вимову. Як відомо, суперечки й зу- дари заповнювали еміграційні часописи. Найгірше полягало в тому, що одних називали “ля­ хами”, а інших “москалями”, хоч обидві сторони були українськими, лише з відмінними особливостями у мовленні» 48;«.. .майже всі новоприбулі, як і давніші поселенці на американ­ ському континенті, походили з Західної України і “ґеґали” (тобто вимовляли етимологічний [̂ ] у запозиченнях як [ґ]. — О. Т). Мені не випадало “гегати”, тобто бути білою вороною се­ ред неприхильно настроєних до “східняків”. На обговоренні мого першого підручника один “ґімназіяльний професор” (тобто звичайний учитель) проголосив такий вирок: “під взґлядом педагогічним тамтой підренчник не добрий, бо в нім узгляднено російське слово ковзани”» 49. Відомий літературознавець і перекладач І. Качуровський («східняк», який нині живе в Мюнхені) опублікував під псевдонімом Хведосій Степанович Чичка до­ сить глузливий фейлетон (Мовні поради Хведосія Чички. — Літ. Україна, 1.02.1996) з приводу специфіки мови української діаспори та її впливу на сучас­ ну мовну практику в Україні і позиції неприховуваної вищості у ставленні емігрантів-«західняків» до мовлення емігрантів-«східняків» у повоєнній Європі: 47 «Ні галичани, ні наддніпрянці не бажають миритися зі становищем мовної меншини: перші — зважаючи на свою кількісну перевагу в діаспорі, другі — пам’ятаючи про те, що вони є більшістю на материковій Україні» (Ажнюк Б. М. Зазнач, праця.— С. 408). 48 Яр Славутич. Запропоновані зміни у «Правописному словнику» Г. Голоскевича // Мовознавство.— 1994.— № 1.— С. 73. 49 Яр Славутич. У яких словах писати ґ // Мовознавство.— 1996.— № 1.— С. 67. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 87 О. О. Тараненко. «Нині, коли мова діаспори... цілими цистернами вливається у вітчизняні діалекти», «з ціл- дваннямручок сприймає Україна діаспорні мовні шедеври. Тому... невдовзі ми всі будемо ву- горши добірнов українськеє мовов», згадуючи: «Коли півсторіччя тому ми, східняки, або со- вєти, як нас тоді звали, залишилися на Заході, нам було дуже прикро, що літературної україн­ ської мови ми не знаємо.... Хтось із нас висловив бажання: “Пирогів би напекти...” І його від­ разу ж виправили: “Єсли ходит о стіслість, пироги не печут, а варут”» (у західноукраїнських говорах пиріг — як, до речі, і п. pier6g — має значення «вареник». — О. Т.) 50. Відчуття за собою в представників національно активних кіл західної діаспо­ ри морального права брати діяльну участь у духовному житті України й насам­ перед у розв’язанні її мовних проблем цілком природно випливає з їхнього не менш зрозумілого почуття гордості за те, що, навіть не маючи власної етнічної державності, вони зберегли й плекали в своєму середовищі рідну мову, тоді як українці в Україні (не кажучи вже про українців зі східної діаспори), на їхнє пе­ реконання, далеко не завжди виявляли таку національну стійкість (це почуття посилюється ще й від усвідомлення себе частиною сильних політичних націй у країнах свого поселення й конкретніше — соціально активнішими та успіш­ нішими в житті). Однак акцентування на такому протиставленні українців із за­ хідної діаспори і українців з України, що неминуче має породжувати й почуття певної зверхності у ставленні перших до других, викликає в опонентів (з того ж таки українського табору) категоричне заперечення: «...книжка (згадувана ви­ ще збірка статей П. Одарченка на теми чистоти й культури української мови в діаспорі, видана в Києві 1997 р. — О. Т.) розвіює ряд стійких комплексів, про які досі в нас не говорилося, а коли й говорилося, то хіба в кулуарах і пошепки, щоб, не дай Боже, нікого не образити... Перший і найбрутальніший з них полягає в тому, що, як твердять деякі бундючні псевдофілологи, “діяшпора зберегла нам україншьку мову”» 51. 4. Ставлення різних верств українського суспільства до явищ а мовної присутності діаспори і політичне використання цього факту. Ставлення різних соціально-політичних і мовно-культурних груп українського сус­ пільства до явища впливів з боку західної діаспори на сучасну мовну ситуацію в Україні є, звичайно, дуже відмінним аж до протилежного. Якщо відмінність у ставленні до позиції підтримки з боку діаспори курсу на розширення реаль­ них соціальних позицій української мови як єдиної державної мови в країні (у конкуренції, зрозуміло, з домінантною до цього російською мовою) загалом відбиває відповідний поділ культурно-мовних і навіть політичних орієнтацій та уподобань різних верств населення, спрямованих на повнокровне соціальне функціонування в країні або тієї, або іншої з названих мов, то причини і вияв відмінностей у ставленні до відзначеного нового структурно-стилістичного струменя в тканині УЛМ мають значно складнішу природу. Крім того, що це ставлення також дуже диференційоване — з амплітудою від беззастережного прийняття до такого ж категоричного відкидання, воно далеко не так одно­ 50 Характерно, що позиція самої газети, яка надрукувала цей фейлетон, виявилася не­ достатньо послідовною: з одного боку, вона його опублікувала; з другого ж боку, одержавши «лавину критичних відгуків», «листів, сповнених обурення» (наприклад: «Автор зневажає діаспору, коли перед нею шапку треба зняти»), вона фактично вибачилася перед читачами («Правильно, дорогі читачі, не дозволяймо кпити з рідної мови»), але водночас додала в Р. 8.: «...дотепний фейлетон представника діаспори (а що Ігор Качуровський саме її представ­ ник — навряд чи в кого виникнуть сумніви: надто знана ця людина) з приводу т. зв. мови діаспори та її парадоксів» (Хведосій Чичка під вогнем критики.— Літ. Україна, 15.02.1996). 51 Стахович І. З міфів і комплексів про мову діаспори // Петро Одарченко : Портрет вченого і дослідника.— К., 1999.— С. 180. 88 /ЗХЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні значно збігається з поділом населення за різними — «українськими» або «неукраїнськими» — культурно-мовними орієнтаціями. З одного боку, воно може бути дуже відмінним у самому середовищі осіб з очевидною політичною та культурно-мовною українською орієнтацією, з другого ж, — його вияв­ ляють і представники верств російської не тільки культурно-мовної, а й по­ літичної орієнтації. Воно виявляється в ширшому й бурхливішому обгово­ ренні — з політизацією дискусій у плані протиставлення «патріотичної» і «антипатріотичної» позицій опонентів, із взаємними підозрами щодо наявнос­ ті конспірологічного підґрунтя в цьому явищі — з боку відповідно певних «(про)російських» і «(про)діаспорних» кіл, зі звинуваченнями опонентів у прагненні до дальшої «русифікації» або ж до «діаспоризації» та нової «поло­ нізації» УЛМ, у тому, що як одні, так і інші нав’язують суспільству «неукраїн­ ську» мову. 4.1. Серед чинників, що сприяють прийняттю і засвоєнню певних особли­ востей мовної практики діаспори, слід назвати такі: а) найпростіший з них — наявність у мові діаспори певних лексико-фразео- логічних одиниць, що заповнюють номінативні лакуни в УЛМ: голодомор, дов­ кілля, каденція і под.; зокрема, в межах українського національно-державни­ цького тематичного комплексу: українство, державник, державницький і под., Визвольні змагання 1917-1921 років', з вищою продуктивністю деяких слово­ твірних типів: відпочинковий, допомоговий, бізнесовий і под., узалежнити — унезалежнити і под.; б) складніший для аналізу — наявність у мові діаспори на різних її рівнях певних особливостей, що їх можуть сприймати у відповідних колах в Україні (цілком умотивовано, як, наприклад, міліційний замість міліцейський, прийнят­ тя замість прийом, або ж, навпаки, без достатньої аргументації, як, наприклад, міліціянт замість міліціонер, винаймати замість наймати) як ознаки «справ­ жньої» або «кращої» української мови й використовувати замість уже наявних в УЛМ одиниць і явищ— як правило, подібних до відповідних одиниць і явищ ро­ сійської мови (меншовартість / неповноцінність, спільнота / спільність і под.), завдяки чому відбувається насамперед дальше розмежування української мови з російською, але не тільки (знаний / відомий і под.) і навіть у певній групі випад­ ків — навпаки (спротив / опір, впродовж / протягом і под.). Загальнішими умовами, що полегшують проникнення елементів мовної практики діаспори в структуру УЛМ, є: а) недостатня впевненість широких мас мовців як у факті вже належної сформованості «справді української» УЛМ, так і у своїй мовній компетенції що­ до володіння цією мовою; б) досить поширене, але, безперечно, не усвідомлюване повного мірою уяв­ лення про те, що «справжня» УЛМ має значно відрізнятися від розмовної мо­ ви — бути якоюсь «особливою» і «красивою» 52. 4.2. Серед чинників критичного й відверто негативного ставлення до цих явищ і до їх недостатньо продуманого або й надто захопленого, на думку опо­ нентів, сприйняття в сучасній мовній практиці в Україні можна назвати такі. 52 Пор., наприклад, зауваження одного з керівників телеканалу СТБ, який пропагує в своїй діяльності зразки українського літературного мовлення з орієнтуванням, зокрема, на УП-28 і мовну практику західної діаспори, щодо опублікованого кодексу мовностилістичних норм цього телеканалу: «Це дуже практичний проект. Ми хочемо впровадити моду на красиве (! — О. Т.) українське мовлення» (Ргамова, або Де ми помиляємося...— К., 2006.— С. 7). ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 89 О. О. Тараненко. 4.2.1. Найзагальніший із них — це, звичайно, позиція пасивного неприйнят­ тя, що об’єднує ставлення як основних шарів населення із соціально консерва­ тивною психологією — не тільки україно-, а й російськомовних (російськомов­ на частина населення також постійно має справу з українською мовою як державною в країні), не схильних до зміни всього того, до чого вони звикли, так і певної частини філологів, мовознавців; це загалом зрозуміле небажання відмов­ лятися від уже усталеного образу УЛМ. 4.2.2. Позиція активнішого або активного неприйняття цих тенденцій має різ­ не підґрунтя і може посилюватися також звичайною психологічною реакцією на надмірне, з погляду незгодних, педалювання у впровадженні відповідних мовних явищ, на повчання, якою має бути «справжня» українська мова, наприклад: «.. .я видел, как даже некоторых телевизионщиков из Львова коробило от текста в эфире типа: “Наразі командувач національної фльоти прибув гелікоптером у супроводі ескорту міліціянтів на Бориспільське летовище для зустрічі з представниками бразиліянської амбаса- ди”» (Ю. Зарембовский. — Стол, новости, 8.04.2003, с. 17) (таке нагромадження «діаспориз- мів» у межах одного речення — це, звичайно, полемічний засіб журналіста); «Увы, но со­ здается впечатление, что популярная “имперская” теория о том, что украинский — это вовсе и не язык, а так, диалект, наибольшее количество приверженцев имеет как раз среди тех, кому следовало бы быть его носителем и хранителем. Вместо того, чтобы выучить язык, который, кроме всего прочего, является государственным, они предпочитают его сочинять (шрифтове виділення автора. — О. Т.), рождая на свет некоего уродливого мутанта..., для “аутентич­ ности” приправленного заокеанским диаспорным акцентом» (А. Давыдова. — Стол, новости, 22. 10.2002). З’явився такий іронічний жарт щодо критерію нормативності фактів україн­ ської мови: «У нас у Торонті так не кажуть» (за зразком «У нас у селі так не кажуть» або «А в нас у селі так кажуть»). 4.2.2.1. Позиція активного неприйняття і протидії характеризує насамперед середовище тих соціально-політичних і культурно-мовних кіл, які традиційно орієнтуються на цінності втраченого СРСР, часто на російську мову як основну та на «братерство» слов’янських і православних народів під проводом Росії, в бага­ тьох нових неприйнятних для них явищах підозрюють «вплив Заходу», «амери­ канський слід» (популярним на пострадянському просторі став іронічний вислів «Вашингтонський обком партії»), у плані ж мовному — «діаспорний слід» 53. Це, зокрема, позиція лівих політичних сил, наприклад: «Хто більший патріот У країни— я чи Ярослава Стецько (лідер Конгресу українських націоналістів, колишня емігрантка.— Е. В.)1 Той, хто працював тут усе життя, чи той, хто провів п’ятдесят років бозна-де, а тепер має зухвалість, повернувшись сюди, навчати нас, що треба говорити не народ, а нарід» (із ін­ терв’ю з одним із лідерів Соціалістичної партії України народним депутатом України Й. Він- 53 Пор., наприклад, у рубриці читацьких листів в одній з газет проросійської орієнтації: «Два роки тому якісь фонди (без гучної реклами) з редакцій наших провідних газет відібрали кращих журналістів і вивезли на місячний семінар в Штати для промивання мізків. Там їх закріпили за редакціями своїх газет для стажування, щоб вони ознайомились з американською демократією, а між іншим ненав’язливо роз’яснили, що мова, якою зараз розмовляють в Україні, — це витівки комуністичного режиму та “москалів”. Справжня українська — це та, що має галичанський “відтінок”. Зараз так розмовляють електорат Ющенка та канадська діаспора. І от наші журналісти, повернувшись в Україну, почали відробляти американські гранти. Значна частина їх до цього часу не підозрюють, яку “лапшу” привезли на своїх вухах. Що маємо тепер? Фальсифікація мови Шевченка стала модною. Міністерство освіти закрило очі на це. Чому? ... Думаю, що і там попрацював долар» (Є. Білий, Полтава. Хто захистить українську мову? — «2000», 28.05.2004, с. F6). Див. огляд висловлювань подібного змісту з антигалицьким та антидіаспорним спрямуванням, причому нерідко досить агресивним, в Інтернеті: Moser М. The Galician variant of the Ukrainian language and anti-Ukrainian discourse in contemporary Internet sources // Contemporary Ukraine on the cul­ tural map of Europe.— Armonk, New York ; London, 2009.— P. 316-335. 90 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні ським) 54. Компартія України вже неодноразово поміщала в «мовних» частинах своїх перед­ виборних програм (у виборах до Верховної Ради України), крім звернення до російськомовного населення України з обіцянням надати російській мові статус другої дер­ жавної мови країни, також апелювання до україномовного населення і взагалі до тих, хто не сприймає нових віянь в УЛМ — «мові Тараса Шевченка», запевнення, що «українська мова отримає свій природний розвиток, буде очищена від насаджуваної мови діаспори» (1998 p.), захищена від «сплюндрування псевдопатріотами» (2002 p.). Ось зразок різкого засудження ролі української діаспори як «згубної» для «східнослов’янської культури»: «І вже не викликає сумніву думка про те, що псевдопроблему української мови як синоніма самостійної україн­ ської культури накинула нам англомовна (та частково німецькомовна) українська діаспора не без матеріальної та ідейної підтримки могутніх всесвітніх антисоціалістичних, антислов’ян- ських і антиправославних сил. Треба ще раз підкреслити, що саме українська діаспора, яку давно вже світоглядно перевиховано іншим мовним та культурним середовищем, у котрого мало точок зіткнення (точок дотику. — О. Т.) з нашою східнослов’янською культурою, про­ бує своєю англізованою, онімеченою та іншою псевдослов’янською свідомістю, а також своєю україноподібною мовою вкинути нас у катастрофічні лінгвістичні та політичні поле­ міки щодо того, як нам, географічно, тобто спражнім, щирим українцям, повернути їй, псев- доукраїномовній діаспорі, той “український рай”...» 55. Подібні ж мотиви — у виступах дея­ ких відомих українських літераторів і вчених-гуманітаріїв: так, засудивши «штучне насаджування “забугорної лексики”», письменник закликає співгромадян: «Треба позбутися якомога швидше і рішуче всіх оцих запозичень і зберігати в чистоті нашу чудесну, багатос­ траждальну літературну мову, словниковий склад якої, синтаксис, лексику і фразеологію зак­ лав Шевченко» (Олександр Сизоненко. Не засмічуйте мову! — Веч. Київ, 28.03.1998); «В Україні сьогодні фактично існує два правописи і дві українські літературні мови. Вони не тільки поборюють одна одну, а й розділяють надвоє людей. Не знаю, чи є ще десь у світовій практиці подібне явище. Як можна сподіватися на позитивний результат від закликів любити рідну українську мову, коли люди розгублені і ніяк не можуть второпати, яку ж саме україн­ ську мову їм треба любити. Ту, яка впродовж тривалої еволюції створилася в Україні, чи ту, яку нав’язують із української діаспори» 56. Неприйняття на початку 2000-х pp. нової редакції українського правопису (УП-99) головний редактор часопису «Критика» пояснював не тільки звичайною інерцією, а й «залякуванням Заходом»: «Найбільше спрацювали інерція та демаго­ гічне залякування Заходом. Після завзятих боїв у пресі, де оперативним засобом для против­ ників реформ (дуже часто не україномовних і мало зацікавлених українською мовою як та­ кою) був заклик до “здорового глузду”... й іншування ініціяторів реформ як “діяспорників” (або їх поплентачів), “галичан” тощо, роботу правописної комісії припинено за президент­ ською вказівкою» 51. 4.2.2.2. З боку певних кіл безперечної української як політичної, так і куль­ турно-мовної орієнтації, але з прагматичнішими, ніж у поборників рішучого оновлення УЛМ, поглядами на сучасну мовну ситуацію в країні та на шляхи роз­ витку УЛМ також висловлюються застереження щодо небезпеки різкого манев­ рування в нормативно-стилістичній орієнтації літературної мови. Це, по-перше, цілком зрозуміле побоювання того, що розхитування вже загалом сформованого корпусу УЛМ уведенням до нього різноманітних численних варіан­ тів, а особливо зміни норм правопису можуть зашкодити її нормальному функціо­ нуванню й навіть більше — переходу на активне користування нею в різних сферах життя широких верств населення (насамперед поки що зі службової потреби, але не тільки), які пасивно або недостатньо активно вже володіють нею (з навчальних зак­ 54 Цит. за: Вілсон Е. Українці: несподівана нація / Пер. з англ.— К., 2004.— С. 339. Наводячи це висловлювання, британський дослідник сучасної мовної ситуації в Україні зауважує: «Опозиція до українізації також часто пов’язується з питанням західноукраїнського та діаспорного впливу на українську культуру». 55 Науменко А. М. Мова і діалог культур // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна.— 2004.— № 635.— С. 121-122 (автор — доктор філологічних наук із Миколаєва). 56 Толочко П. П. Що або хто загрожує українській мові? — К , 1998.— С. 12. 57 Грабович Г. Правопис для «Критики» // Критика.— 2002.— Ч. 1-2.— С. 3. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 91 О. О. Тараненко. ладів, ЗМІ тощо, останнім часом також з діловодства, документації), що й має бути на сьогодні пріоритетним завданням у турботах про українську мову58. Пор., наприклад: «Оптимальним знаряд дям національної консолідації є літературна мова на наддніпрянській основі, що її сприймають в усіх українських землях як нейтральну, етно­ графічно безбарвну, суто комунікативну, без дражливих претензій на повчання, “як треба го­ ворити по-українському щирим українцям”» ; «В ситуації, коли понад п’ятдесят відсотків населення і майже сто відсотків так званих “еліт” не послуговуються активно українською мовою, боротьба за “справжній” правопис видається мені, перепрошую, інфантильними по­ шуками улюбленої іграшки під час пожежі. Я припускаю, що іграшка може бути справді вар­ тісною, особливо для людей із філологічним мисленням, що вперто воліють жити в “літера­ турній” Україні замість справжньої; я навіть вірю, що вона справді має важливе символічне значення— як прапор чи гімн; але я відчуваю також, що надмірна увага української інтеліген­ ції до символів, а не сутностей здатна лише сприяти подальшій суспільній маргіналізації і са­ мих цих символів, і самої інтелігенції» 60. Висловлюється також думка, особливо щодо право­ писної реформи, що УЛМ справді потребує істотного реформування з наближенням до мовно-правописної практики 20-х pp., а отже, й сучасної західної української діаспори, однак це поки що «не на часі» з огляду на складну мовну ситуацію в країні. Наприклад: «Ще рік то­ му, на переході 2000-го року в 2001, здавалося, що важливішого питання для майбутнього України не існує: новий правопис. Негайно, завтра, ні, сьогодні ввечері країна має почати пи­ сати новим правописом. Як з боку промоторів... лінгвістичних нововведень, так і з боку його антагоністів основним аргументом “pro” і так само основним аргументом “contra” була теза, що новий правопис — власне, правопис, визнаний з боку української діаспори. ... Куди зник сьогодні весь цей пафос (чи пак патос, але ж чи це міняє ситуацію)? ... Сьогоднішній школяр незалежної України здатен зробити в трьох українських словах сім помилок. Але ж чи зобо­ в’язаний він цих помилок не робити, якщо такі самі помилки роблять деякі міністри й депута­ ти?! При подібному рівні розхитаності підвалин знання мови, при такій лінгвістичній шизоф­ ренії суспільства новий правопис — це прямий шлях до тотального анальфабетизму... .Додам у дужках, що я зовсім не є противник нового правопису. ... Але на сьогодні ця реформа, на мою думку, була небезпечна, оскільки щонайменше невчасна» 61. По-друге, це підозра, що справжнім прихованим «промотором» (принаймні одним з них) перманентних загострень орфографічних, термінологічних і взага­ лі нормативно-стилістичних проблем УЛМ є певні політичні сили якраз аж ніяк не проукраїнської політичної та культурно-мовної орієнтації, що педалюють їх особливо перед черговими виборами з розрахунком посилити роздратування виборців сучасною українською дійсністю і, зокрема, політикою «українізації» й, відповідно, тими політичними силами, що її проводять, та поглибити протис­ тояння в українському суспільстві за мовною ознакою: «’’Під вибори” нам підкидаються ідеї знову перейменовувати вулиці — та так, щоб можна було показати по телевізору, які ці галичани “кінчені бандерівці”. Ще буде підживлено диску­ сії, де яким пам’ятникам стояти... Ще сперечатимемося, який український правопис є “більш українським” — “діаспорний” Пономаріва чи “зросійщений” Русанівського і як правильно го­ ворити — катедра чи кафедра, аби про тебе не подумали, що ти москаль» (Т. Вергелес. Навіщо стравлюють східняків і западенців? — Високий Замок, м. Львів, 22.01.2004). Приклади цілком очевидного прагнення з боку певних суспільно-політичних кіл використовувати в своїх інтере­ сах ці проблеми сучасної УЛМ навести, звичайно, неважко: це намагання протиставити «гали- цько-діаспорну» мову «класичній полтавській»: «...было решено бороться за чистоту “рідної мови”, причем в качестве эталона выбрали не классический полтавский, а галицийский диа­ лект. Видимо, считалось, что чем дальше от России, тем лучше... .слышишь с экрана совсем уж дивные слова: амбасада, мапа. .. Это из какого наречия? Не из того ли, на котором говорит ук­ 58 Пор., наприклад: Ткаченко О. Шкіци // Березіль.— 2010.— № 9-10.— С. 164. 59 АжнюкБ. Мовна політика і єдність нації // IV Міжнародний конгрес україністів (Одеса, 1999) : Доп. та повідомл. Мовознавство.— К., 2002.— С. 205. 60 Рябчук М. Правопис із вусами // Критика.— 2002.— Ч. 6.— С. 17. 61 Пахльовська О. Біном «Україна — діаспора» сьогодні: криза і перспектива.— К., 2002,— С. 30-32. 92 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні раинская диаспора в Канаде?» (А. Шмелев. «Гурт вояків», шагающий не в ногу. — Аргументы и факты — Украина, 1995, № 9, с. 7); згадувані вище «мовні» заклики Компартії України перед черговими виборами; демонстрування численними зразками новопосталої варіантності мовних одиниць і мовних норм нібито недостатньої поки що готовності УЛМ виконувати функції дер­ жавної мови країни («Переходити на українську мову? А на яку саме?!»). Під час виборчої кам­ панії до Верховної Ради 2002 р. у ЗМІ, які перебували під контролем політичних супротивників виборчого блоку «Наша Україна», робилися закиди деяким політикам з цього табору, які, як вважалося, підтримують і проштовхують запровадження «діаспорного правопису» — УП-99, щодо того, що вони прагнуть «чи то запровадити українську мову зразка 20-х, чи то взагалі по­ ховати цю мову» (т/к «Студія “1 + 1”», «ТСН — Епіцентр», 17.03.2002; на телеекрані в цей час з’являються пропозиції з УП-99: геніяльний, инший, форма род. в. кіна). 5. Деякі наслідки і перспективи. Якщо в плані впливу на соціальний статус і, відповідно, на розширення поля суспільного функціонування української мо­ ви значення наявності в світі такого чинника, як українська західна діаспора, безперечно, не зменшуватиметься й у найближчій перспективі (поки українська мова не посяде належних їй як державній мові країни соціальних позицій), то щодо впливів цього фактора на корпус УЛМ висновки, очевидно, можуть бути менш однозначними. З одного боку, як уже відзначалося, з огляду як на цілком явну в сучасних умовах переорієнтацію мовної свідомості і мовної практики значної частини носіїв української мови, в тому числі україномовних ЗМІ, в бік дерусифікації української мови й ширше — в напрямі її дальшої «українізації» (з неминучим, звичайно, при цьому суб’єктивізмом у різних колах мовного со­ ціуму щодо бачення тих чи інших аспектів цього явища), так і на таке ж, очевид­ но, масове відчуття остаточної незавершеності формування структурно-стильо- вої системи УЛМ певна її «діаспоризація» ще, без сумніву, триватиме, особливо поширюючись — як один з виявів гіперкоректності — на мовлення насамперед тих шарів мовців, які перебувають під меншим впливом особливостей літера­ турної мови попереднього періоду (молодші покоління) або взагалі тільки пере­ ходять на спілкування українською мовою (з російської). З другого ж боку, у зв’язку як із поступовим звуженням обсягу функціонування мови української діаспори в країнах поселення внаслідок давно вже наявної асиміляції молодших поколінь і певної втрати політичного інтересу діаспори в цілому після здобуття Україною державної незалежності до питання збереження в себе атрибутів ук- раїнськості та перенесення їх на «материк»62, так і з розширенням сфери вико­ ристання в діаспорному середовищі особливостей сучасної материкової УЛМ, особливо серед іммігрантів нової хвилі, можна вбачати вже й поступове згасан­ ня в майбутньому цього впливу. Що ж до мовної практики самої західної діаспо­ ри, то, хоча вона й зазнає тепер певного впливу з боку материкової УЛМ, про­ гнозувати її злиття з останньою також немає підстав. Вона лишається на правах 62 Пор., наприклад, у спостереженнях і висновках відомих діячів діаспори: «У наш час можна було говорити про канадську Україну, а сьогодні ситуація змінилася. І мені здається, що поява незалежної України буде мати негативний вплив на українців за кордоном. Зараз набагато менше людей говорять українською. Наші батьки нас, а потім і ми своїх дітей примушували вивчати українську мову, казали: «Поїдеш в Україну і не зможеш спілкуватися ні з бабою, ні з дідом, ні з братом, ні з сестрою — вчись!» Також ми мусили щось робити, щоб допомогти нашим братам і сестрам вибороти незалежність України, дійти до своєї держави! Сьогодні ж держава є — за неї не треба воювати. З другого боку, українець у Канаді вивчає українську мову, а потім приїздить в Україну, а до нього говорять по-російськи...» ([Інтерв’ю з Василем Веригою, Генеральним секретарем Світового конгресу вільних українців]. — Укр. слово, 25.05.2000); «Студентів на моїх курсах (з україністики. — О. Т.) я мав багато (20-25 у класі), і щойно після проголошення незалежності України, коли я був уже на пенсії, кількість студентів різко зменшилась (мабуть, чи не тому, що не треба було тут зберігати українську мову й культуру, бо вони збережені в Україні?)» (Ю. Луцький. Нарис мого життя.— Дзвін, 2002, № 4, с. 117). /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 93 О. О. Тараненко. різних національних варіантів української мови (залежно як від своїх поперед­ ніх традицій, хоча вони з відходом старших поколінь усе-таки поступово втра­ чатимуться, так і від панівного мовного оточення у відповідній країні / країнах: англомовного та ін.) 63. Національний варіант певної мови носії того чи іншого ідіому усвідомлюють як такий залежно не тільки від відповідної сукупності мовних засобів та способів їх організації, а й від сприймання його як «прави­ льного», і цей останній аспект у свідомості національно активної частини діас­ пори, очевидно, й надалі спонукатиме її оцінювати як не зовсім «правильну» саме материкову УЛМ 64 (не останньою мірою це зумовлене й, як уже відзнача­ лося, недостатньо широкою соціальною базою функціонування й, відповідно, недостатньо престижним статусом української мови в сьогоднішній Україні). Уже певною мірою зближені між собою, УЛМ метрополії і мова української діаспори (діаспор) мають, звичайно, доповнювати одна одну й співіснувати в умовах взаємної лояльності між їх прихильниками та користувачами і в бу­ дь-якому разі — без політизованої конфронтації, що, безперечно, найприрод- ніше вдаватиметься насамперед уже молодшим поколінням носіїв української мови як у метрополії, так і в діаспорі. 6. Паралелі з мовними ситуаціями в інших слов’янських країнах. Най­ більшими діаспорами слов’янських народів є, як відомо, російська («русское за- рубежье»), українська та польська («Polonia» — з її «полонійними діалек­ тами» 65), але особливо активно реагують на різні сторони мовного життя своїх країн-метрополій діаспори тих народів, які в своїй попередній історії посідали непровідне, залежне становище щодо інших — провідних народів у складі різ­ них держав і мови яких, відповідно, мали / мають звужене поле соціального фун­ кціонування, соціально менш закріплений корпус і свідчать про досить високу 63 Пор.: Струмінський Б. Українська мова на еміграції // Сучасність.— 1977.— Ч. 3.— С. 100; Gerus-Tamawecka I. Recent trends in North American Ukrainian // Canadian contributions to the Eighth International congress of slavists.— Ottawa, 1978.— P. 89-103; Gerus-Tamawecka I. The Canadianization of the Ukrainian language // New soil — old roots : The Ukrainian experience in Canada.— Winnipeg, 1983.— P. 157. Пор. також обстоювання наявності, наприклад, «пря- шівського варіанта» УЛМ у Східній Словаччині: Штець М. Українська мова в Словаччині (соціолінгвістичне та інтерлінгвістичне дослідження).— Presov, 1996.— С. 150. 64 Наявність певної законсервованості в структурній основі української мови діаспори та її стилістично-нормативних настановах (явище, досить звичайне для духовного життя спільнот, відокремлених від основної частини нації, яке, зрештою, й допомагає їм зберігати самоідентичність) виявляється, звичайно, не тільки в прихильності певної частини «старої» діаспори до мовних норм попереднього часу, але й у схильності її до романтичної ідеалізації цього колишнього стану, причому не тільки в мовному, а й у моральному, духовному плані. Пор., наприклад, відповідь редактора журн. «Сучасність», видання якого на початку 90-х pp. було перенесене в Україну, на листи обурених читачів (переважно з діаспори) з протестами проти того зображення нинішньої України і тієї української мови, що стали практикуватися в художніх творах авторів журналу: «На жаль, нинішня [як, безперечно, й колишня. — О. T.] Україна — це не ідилічний край з богобоязливим народом і солов’їною мовою» (І. Дзюба. — Сучасність, 1996, № 3-4, с. 6); зауваження, що проти «порнографії» в романах Ю. Андру- ховича «найістеричніше виступила діаспора» ([Інтерв’ю з літературознавцем Богданом Руб- чаком]. — Сучасність, 1996, № 3-4, с. 216). Тому не дивно, що, наприклад, довоєнний «львівський балак» видається вихідцеві з цих місць значно милішим, ніж сучасна українська мова Львова: «Мені, зокрема, важко на серці, що моя рідна львівська мова завмирає під наступом “єдіної недєлімої” літературної української мови... А мій рідний, сочистий лича- ківський діалект десь пропадає. ... А тепер у Львові — то все лиш “вокзали”, “поштамти”, “габарити”... Слова, яких мій батько навіть не зрозумів би. А якби їх почув, то би в гробі пере­ крутився» (Пошта «Толоки»: з листа Любомира Онишкевича, США. — Освіта, 7.12.1994). Увага ж переважної більшості носіїв української мови в самій Україні, природно, зосе­ реджується насамперед на її прагматичних функціях. ” Dubisz S. Jçzyk polski poza granicami kraju // Jçzyk polski [séria «Najnowsze dzeje jçzykôw slowianskich»] / Red. nauk. S. Gajda.— Opole, 2001.— S. 497. 94 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні наявність у їхній структурі елементів сусідньої впливовішої мови. Про значення мовної практики і мовної політики діаспор слов’янських народів як чинників впливів у тому чи іншому напрямі на сучасні мовні ситуації в країнах-метропо- ліях можна говорити у плані їх впливу як на соціаньний статус, так і на літера- турно-стандартний корпус відповідних мов, а в межах останнього — у плані впливу як на соціально-мовні, так і на національно(етнічно)-мовні аспекти кор­ пусів літературних мов. 6.1. Щодо прагнення національно активних кіл слов’янських діаспор впли­ вати на мовну ситуацію у країні-метрополії в напрямі підвищення соціального статусу національної мови, то це має стосуватися, звичайно, насамперед мов ра­ ніше бездержавних народів у складі колишніх державних федерацій. Оскільки ж соціальні позиції мов народів колишньої Югославії та словацької мови, які пере­ бували під впливом відповідно сербської і чеської мов, виявилися на час здобут­ тя цими країнами державної незалежності значно потужнішими, ніж позиції білоруської та української мов під впливом російської мови, і для їх розширення загалом вистачає зусиль культурних і політичних еліт самих цих країн, фактич­ но це стосується насамперед України і Білорусі. Мовна ситуація в Білорусі на час проголошення її незалежності була найбільш подібною в слов’янському світі до мовної ситуації в Україні, хоча білоруська мова мала слабші соціальні позиції, ніж українська. З кінця 80-х до середини 90-х років у загальному руслі демократичних реформ у країні відбулося помітне розширення поля суспільно­ го функціонування білоруської мови, певну роль у чому відіграв і цілеспрямова­ ний вплив білоруської еміграції (з активізацією контактів між батьківщиною і діаспорою, через звернення представників діаспори до влади та громадськості в країні, друковані ЗМІ та книжкову продукцію, радіопрограми з-за кордону то­ що). Але з 1995 р. після проголошення російської мови другою (а фактично — за обсягом виконуваних соціальних функцій — першою) державною мовою мовна ситуація в країні стала повертатися до ситуації радянського часуб6. В Україні ж цей вплив з боку західної діаспори продовжує відбуватися, як уже було відзначено, як у загальноукраїнському масштабі, так і (з боку інших кіл діаспори) в масштабі одного регіону — Закарпаття. 6.2. Щодо впливів на корпус літературних мов метрополій, то вони могли відбуватися — хоча, звичайно, й дуже різною мірою — з боку діаспорних спільнот різних слов’янських народів, якщо їхня мовна практика і мовна свідо­ мість розходилися з мовною практикою та мовними настановами на їхніх істо­ ричних батьківщинах: а) найширше (з охопленням більшої кількості мов) цей вплив став відбува­ тися в соціально-мовному плані — щодо неприйняття суспільно-політичного лексикону, офіційних «новомов», які запанували в СРСР, а після Другої світової війни і в інших слов’янських країнах— у «таборі соціалізму» (хоча до другої по­ ловини 80-х років цей вплив міг поширюватися, звичайно, дуже обмежено — в основному через «радіоголоси» та під час перебування громадян соціалістичних країн за кордоном; крім того, такі критичні оцінки з боку діаспорних спільнот тісно поєднуються взагалі із впливами з боку суспільної думки країн західної де­ мократії) 61. Сучасні слов’янські літературні мови стала об’єднувати також 66 Див., наприклад: Bieder H. Zur Diskriminierung der weissrussischen Sprache in der Republik Weissrussland // Die slawischen Sprachen.— Salzburg, 1996.— Bd 50.— S. 67-125. 67 Див., наприклад, щодо польської мови (зокрема, в плані поширення, як і в сучасній українській, презирливого sowiecki замість radziecki, нового трактування полюсів правого і ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 95 О. О. Тараненко. спільна для них лінія вибіркового (односпрямованого) пуризму — тенденція до обмеження в їхніх корпусах елементів російської мови (як мови, що посідала провідну позицію серед інших іноземних мов у країнах колишнього соціа­ лістичного табору) і насамперед звільнення від «політичних» русизмів-радя- нізмів 68. Щодо самої російської мови радянського періоду, то вона, звичайно, також зазнавала критики під зазначеним кутом зору з боку політично активних кіл російської еміграції, проте в питаннях нормативності корпусу російської літературної мови діаспора давно вже (в основному після переможного для СРСР завершення Другої світової війни) визнала пріоритет за самою Росією і визнала навіть її нову (з 1918 р.), «радянську» орфографію69. У межах цих впливів з боку діаспорних спільнот на соціально-політичні па­ раметри лексико-фразеологічного складу літературних мов країн-метрополій між різними слов’янськими мовами наявне також те розмежування (яке особли­ во увиразнюється в тенденціях, поданих у наступному пункті), що в певних ко­ лах політичних і культурних еліт раніше бездержавних народів ті чи інші назви суспільно-політичних понять трактуються не тільки в соціальному плані — як «соціалістичні», «радянські» і под., але і в плані національному — як «неукраїн­ ські» («небілоруські», «нехорватські» і под.), нав’язані мовами домінантних на­ цій, як, наприклад: укр. Друга світова війна або радянсько-німецька війна 1941—1945 рр. замість Велика Вітчизняна війна, бр. Другая сусветная вайна за­ мість Вялікая Айчьінная ваша, тоді як у різних колах сучасного російського сус­ пільства навіть не виникає сумніву щодо адекватності назви цієї війни саме як «Отечественной»', б) найглибше (з охопленням досить значних сегментів корпусів літератур­ них мов) цей вплив став відбуватися в національно-мовному плані — у мовах країн раніше бездержавних народів і особливо в українській, білоруській, хор­ ватській — мовах, де від початку 90-х років найбільшою мірою серед слов’ян­ ських мов став виявлятися й пуризм, спрямований проти раніше або й тепер панівних мов, — відповідно антиросійський і антисербський. Проте якщо в су­ часній Хорватії політику мовної «хорватизації» (насамперед це відновлення пуристичної практики, звичайної до 1918 р., із заміною іншомовної лексики на питому — із семантичними та словотвірними новотворами, з посиленням ан- тисербського пуризму, з прагненням певних кіл до відновлення морфологічно­ го правопису) пов’язують переважно не із впливами певних кіл хорватської еміграції, а з відновленням мовної практики Незалежної Держави Хорватії (1941-1945 рр.), пам’ять про яку в хорватському суспільстві виявилася достат­ ньо живою70, то питання щодо впливів української і білоруської діаспор на су­ лівого в політичному спектрі): Szydlowska-Cegtowa В. Rola emigracji politycznej 1939-1989 r. w ksztaJtowaniu slownictwa publicystyki polskiej // Slavia Occidentalis 1994.— Poznan, 1995.— T. 51.— S. 93-106; Bartminski J. Prawica — lewica. Sposoby prifilowania poj?c // Poradnik jezykowy.— 1991,— N 5-6,— S. 160-166. 68 Див., наприклад: Lubas W. Polityka j^zykowa [project «Komparacja wspolczesnych j^zyköw slowianskich», 4].— Opole, 2009.— S. 481. 69 Див., зокрема: Караулов Ю. Н. О русском языке зарубежья // Вопр. языкознания.— 1992.— № 6.— С. 6, 9—10; Земская Е. А. О языковой рефлексии эмигрантов первой волны // Язык русского зарубежья : Общие процессы и речевые портреты / Отв. ред. Е. А. Земская.— М. ; Вена, 2001.— С. 115-118; Григорьева Т. М. Русская орфография в эмиграции // Русский язык в его функционировании : Тез. докл.— М., 1998.— С. 34—36. 70 Див., зокрема: Samardzija М. Leksik ІI Hrvatski jezik [seria «Najnowsze dzeje j^zyköw slowianskich»] / Red. nauk. M. Loncaric.— Opole, 1998.— S. 134—135; Neweklowsky G. Serbisch, Kroatisch, Bosnisch, Montenegrinisch— Perspektiven // Sprachwandel in der Slavia: Die slavischen 96 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні часний стан відповідних літературних мов у країнах-метрополіях широко об­ говорюється 71 (хоча під час Другої світової війни в умовах німецької окупації в Україні й Білорусі також були запроваджені саме ті варіанти літературних мов і, зокрема, правописів, які існували в них до 1933 р., а потім збереглися в середо­ вищі еміграції72, — у їхній символічній функції «нерадянських» і навіть «анти- радянських»). Білоруська еміграція, як і українська, вважає своєю історичною заслугою збереження «справжньої» білоруської мови, літературно-стандартна форма якої існувала в Білорусі у 20-і — на початку 30-х рр. під час «білорусиза- ції», і вбачає свою місію, зокрема, в поверненні її на батьківщину73. У різних ко­ лах білоруської громадськості, як і серед української, цей вплив сприймається з широким і різким діапазоном оцінок — від рішучого схвалення до категорично­ го неприйняття. Як зауважував на початку 90-х років один з критиків повернен­ ня до білоруської мовно-правописної практики 20-х років, спочатку ці тенденції «маскувалися посиланнями на граматику Б. Тарашкевича. Однак тепер уже в білоруській пресі відкрито висловлюється схвалення емігрантської мови»74. Так само, як і в сучасній українській мовній ситуації, у білоруській мові цей вплив охопив практично всі аспекти корпусу літературної мови — різні мовні рівні та правопис (з поширенням норм «тарашкевиці» — на відміну від офіційного пра­ вопису «наркомівки») 75, стимулював у мовній діяльності відповідних кіл мов­ ного соціуму певну переорієнтацію живомовної основи літературної мови в бік західних діалектних масивів з посиленням наявності елементів польської мови (дуже часто це спільні з сучасною українською мовою явища — наприклад, у лексиці: амбасадар, кайданкі «наручники», пігулка та багато ін., у словотво­ ренні: таксоука, міліцьіянт, у відносних прикметниках: нармалевьі, Sprachen an der Schwelle zum 21. Jahrhundert : In 2 Tl. / Hrsg. L. N. Zybatow.— Frankfurt am Main etc., 2000,— Tl. 2,— S. 545, 551. 71 Див., наприклад, щодо білоруської мови: Прьігодзіч M. Р. Беларуская мова па-за межами Беларусі // J^zyki slowianskie 1945-1995: gramatyka — slownictwo — odmiany. — Opole, 1995.— C. 47-51; Выгонная JI. Ц. Беларускае літаратурнае вымауленне // Беларуская мова [seria «Najnowsze dzeje j^zykow stowianskich»].— Opole, 1998.— C. 141. 72 Див., наприклад, щодо білоруської мови: Жураускі А. Праблемы норм беларускай літаратурнай мовы.— Мінск, 1993.— С. 9-10; Bieder H. Der Kampf um die Sprachen im 20. Jahrhundert // Handbuch der Geschichte Weissrusslands / Hrsg. von D. Beyrau und R. Lindner.— Göttingen, 2001.— S. 461; Дацишина M. В. Язык как инструмент власти: немецкий язык для временно оккупированных советских территорий. 1941-1944 гг. // Вопр. языкознания.— 2012.— №1,— С. 75. 73 Див., наприклад: Буитякоу Ю. Я. Станкевіч як ідзоляг беларускага моунага пурызму // Я. Станкевіч. Збор творау у двух тамах.— Менск, 2002.— Т. 2.— С. 551-552; Баршчэуская Н. Беларуская эмпрацыя — абаронца роднае мовы.— Варшава, 2004.— С. 11-13, 175-199, 307-312. 74 Жураускі А. Зазнач, праця.— C. 27. Див. також: Жураускі А. І. Дэструктыуныя ухільї у сучаснай беларускай мове // Беларуская мова у другой палове XX стагоддзя.— Мінск, 1998.— С. 13-15. 75 Див., наприклад: Сямешка Л. Праблемы норм і кадьіфікацьіі беларускай літаратурнай мовы // J§zyki slowianskie 1945-1995: gramatyka — slownictwo — odmiany.— Opole, 1995.— C. 27;Выгонная Л. Ц. Зазнач, праця.— C. 140-147; Кіклевіч A., Пацехіна A. Беларуская літара- турная норма: динаміка і інавацьіі (на матерыялах сучаснага беларускага друку) // Slavia Orientalis.— 2000.— Т. 49. N 1.— C. 93-105; АрцямёнакГ. Беларуска-польскае лексычнае узаемадзеянне на сучасным этапе // Беларуская мова: шляхі развіцця, кантакты, перспек- тывы.— Мінск, 2001.— С. 145-149; ЛукашанецА. Т. Тэндэнцыя да нацьіяналізацні у рускай, беларускай і украінскай мовах // Komparacja systemow і funkcjonowania wspotczesnych j?zy- k6w slowianskich : Slowotworstwo / Nominacja / Red. nauk. I. Ohnheiser.— Opole, 2003.— C. 140-151; Bieder H. Die Normentwicklung der ostslawischen Standardsprachen in der postsowje­ tischen Periode // Wiener Slawistischer Almanach.— 2003.— Bd 52 : Slawische Sprachen heute.— S. 23-31. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 97 О. О. Тараненко. прэстыжовы, спартовы, цэнтралёвы і под. — замість нормальны і под.) та од­ ночасним віддаленням від російської76 (так само, як і в українській мовній си­ туації, у цих процесах поєднуються внутрішнє відродження мовної практики періоду «білорусизації» і мовний вплив еміграції). Так само, як і в українській ситуації, особливо неприхильне ставлення до цього серед політичних сил виявляють ліві кола11, які традиційно орієнтуються на Росію і, відповідно, на російську мову спілкування. Однак між сучасними українською і білоруською мовними ситуаціями іс­ нують у цьому плані й достатньо принципові відмінності. По-перше, якщо в Україні мовні норми 20-х pp. / мовна практика західної діаспори відновлюються в деяких виданнях і ЗМІ та в різних альтернативних проектах правопису зде­ більшого непослідовно й не повністю, але без різких коливань протягом усього періоду від початку 90-х років, то неофіційний варіант білоруської літературної мови (з правописом-«тарашкевицею», з більшим набором полонізмів тощо) став функціонувати в білоруськомовному просторі ширше, ніж відповідний україн­ ський в Україні, в цілому (не як окремі його елементи), навіть як мова діяльності деяких радіостанцій (у тому числі білоруської редакції американського радіо «Свобода»). Відзначають, що в Білорусі фактично почали функціонувати два ва­ ріанти білоруської літературної мови — «наркомівка» і «тарашкевиця», і, отже, позиції прихильників відновлення альтернативного варіанта білоруської літера­ турної мови стали виявлятися яскравіше, ніж позиції прихильників запровад­ ження альтернативного варіанта УЛМ в Україні. Але, з іншого боку, з кінця 90-х років під впливом різних суспільних факторів у Білорусі почала виявлятися й тенденція до обмеження практики використання цього варіанта (див. нижче). По-друге, протистояння між прихильниками і противниками запровадження альтернативного варіанта літературної мови в Білорусі є значно більш політизо- ваним, ніж в Україні: користування «тарашкевицею» звичайно розглядається як вияв прямої опозиційності відповідних осіб і суспільних к іл78, тоді як в Україні такої залежності між використовуваним варіантом літературної мови і політич­ ною позицією частіше не вбачають. На межі ХХ-ХХІ ст. у політиці ставлення різних кіл білоруського сус­ пільства до альтернативного варіанта білоруської літературної мови відбулися очевидні зміни, які — кожна по-своєму й ґрунтуючись на різних вихідних пози­ ціях — стали впливати на звуження сфери його функціонування. З одного боку, у зв’язку з загрозою фактичного витіснення білоруської літературної мови із суспільного життя країни в середовищі прихильників зміцнення її соціальних позицій увиразнилося прагнення до пом’якшення гостроти в обговоренні різних питань її нормативної основи, обох варіантів її правопису, схильність до розу­ 77 Пор. у висновках сучасних білоруських мовознавців: «Більшість нормативних змін і переоцінок свідомо чи несвідомо ведуть до зміни діалектної бази сучасної білоруської літера­ турної мови, оскільки об’єктивно означають зрушення від середньобілоруських мінсько-мо- лодечненських говірок, які свого часу й лягли в основу нової білоруської літературно-писемної мови, в бік південно-західних» (Лукашанец А. А. Беларуская літара- турная мова (праблемы сучаснай нормы) : Ад рэдактора // Сучасны стан і динаміка норм беларускай літаратурнай мовы.— Мінск, 2006.— С. 5). 77 Запрудскі С. Стауленне да некаторых шавацый беларускай літаратурнай мовы (павод- ле дадзеных сацьіялінгвістьічнага апытання) // Studia Bialomtenistyczne.— Lublin, 2008.— 2,— С. 308, 314—315. 78 Див., наприклад: Запрудскі С. Правашсныя рэформы у славянскіх літаратурньїх мовах у XX стагоддзі.— Мінск,1998.— С. 17-18; Скопенко О. Мовна ситуація в Білорусі і проблеми норм білоруської літературної мови // Державність української мови і мовний досвід світу (матеріали конференції).— К., 2000.— С. 69. 98 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2-3 М ова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні міння недоцільності абсолютизації пуристичного ставлення до мови79. З друго­ го боку, після прийняття в Білорусі 1998 р. нового закону про мови, який містить, зокрема, положення про неприпустимість «спотворення загальноприй­ нятих норм використовуваної мови» в засобах масової інформації, опозиційні ЗМІ змушені відповідним чином коригувати свою мовну практику. Із запрова­ дженням нового курсу державної мовної політики в Україні з 2010 р. після при­ ходу до влади політичних сил, які виступають із заявами про доцільність уве­ дення загальнодержавної українсько-російської двомовності (це, звичайно, неминуче призведе до звуження соціальних позицій української мови і вже вик­ ликало напруження мовної ситуації в країні), у відповідних колах українського суспільства, які стоять на позиціях забезпечення реального повнокровного со­ ціального функціонування української мови в країні, також уже більшою або меншою мірою, як можна зробити попередні висновки, відсуваються на другий план проблеми радикального реформування корпусу УЛМ. О. О. TARANENKO THE UKRAINIAN WESTERN DIASPORA LANGUAGE AND MODERN LANGUAGE SITUATION IN UKRAINE (against an all-Slavonic background) In the linguistic life of contemporary Ukraine worthy of notice is the evidence of such a phenom­ enon as the Ukrainian western diaspora language, it becoming apparent in making its influence on both the status and corpus of the Ukrainian “metropoly” language. This reveals, on the one hand, the aspirations of nationally active circles of the diaspora to really influence the promotion of the Ukrai­ nian language social status and correct, according to their conception, the development of the Ukrai­ nian literary language toward strengthening its “Ukrainianness” (“Ukrainian identity”) (first of all, its de-Russification). On the other hand, this phenomenon indicates the aspirations of wide socio-cul- tural circles in Ukraine itself to purify the standard language from its extrinsic peculiarities (with fo­ cusing on some standards of the diaspora variant in particular). The influence of the western diaspora community on language situation in Ukraine is sure to promote the expansion and strengthening of social positions of Ukrainian as the official language in Ukraine. The influences of the diaspora lan­ guage practices determine the revaluation of various aspects of the “metropoly” Ukrainian literary language standard-stylistic bases, realizing within both the Ukrainian language standard as a whole, and largely in speaking and writing activities of certain political and cultural circles of contemporary Ukrainian society. The consequences of those influences more or less apparently reveal themselves at various strata of language structure (first of all, in vocabulary, particularly in terminology, in grammar and word building, in stylistic standards). As well as in various projects of reforming the Ukrainian orthography and in attempts to transfer the diaspora’s orthographical practices to Ukraine, and especially in elaborating their “own” diaspora-oriented orthographic and orthoepic practices by various publishing houses, mass media, and even individual authors. The attitude of various socio-political, linguo-cultural strata of the Ukrainian society toward this phenomenon is ambiguous and rather differential. The closest parallels to the mentioned aspect of the language situation in Ukraine there demonstrates the modem language situation in Belarus. Keywords: Ukrainian diaspora, modem language situation in Ukraine, standards of the Ukrai­ nian literary language, purism. 79 Див., зокрема, щодо бачення нової стратегії розвитку білоруської мови в діяльності Товариства білоруської мови: Запрудскі С. Стратзгія развіцця беларускай мовн у XX стагод- дзі як спосаб палагодзіць моунн канфлікт у Республіцн Беларусь // Мовні конфлікти і гармонізація суспільства.— К., 2002.— С. 186-190. /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2013, № 2—3 99

Ähnliche Einträge