Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком

Рецензія на книгу: Масенко Л.Т. Суржик: між мовою і язиком. К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011.— 135 с. Л. Т. Масенко, професор Києво-Могилянської академії, досліджує суржик та українсько-російські гібридні форми мовлення вже не один рік. Є, зокрема, упорядником збірника «Укра...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Севрук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2014
Назва видання:	Мовознавство
Теми:	Рецензії та анотації
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183814
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком / О. Севрук // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 86-88. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183814
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1838142025-02-10T00:37:09Z Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком Masenko L. T. Surzhyk: between Ukrainian and Russian Севрук, О. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Масенко Л.Т. Суржик: між мовою і язиком. К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011.— 135 с. Л. Т. Масенко, професор Києво-Могилянської академії, досліджує суржик та українсько-російські гібридні форми мовлення вже не один рік. Є, зокрема, упорядником збірника «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду» (2006) та монографій' «(У)мовна (У)країна» (2008), а також низки студій, фахових і публіцистичних статей. У 2011 р. вийшла її остання монографія на цю тему, книжка «Суржик: між мовою і язиком». 2014 Article Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком / О. Севрук // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 86-88. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183814 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та анотації Рецензії та анотації
spellingShingle	Рецензії та анотації Рецензії та анотації Севрук, О. Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Масенко Л.Т. Суржик: між мовою і язиком. К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011.— 135 с. Л. Т. Масенко, професор Києво-Могилянської академії, досліджує суржик та українсько-російські гібридні форми мовлення вже не один рік. Є, зокрема, упорядником збірника «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду» (2006) та монографій' «(У)мовна (У)країна» (2008), а також низки студій, фахових і публіцистичних статей. У 2011 р. вийшла її остання монографія на цю тему, книжка «Суржик: між мовою і язиком».
format	Article
author	Севрук, О.
author_facet	Севрук, О.
author_sort	Севрук, О.
title	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком
title_short	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком
title_full	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком
title_fullStr	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком
title_full_unstemmed	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком
title_sort	масенко л. т. суржик: між мовою і язиком
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Рецензії та анотації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183814
citation_txt	Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком / О. Севрук // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 86-88. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT sevruko masenkoltsuržikmížmovoûíâzikom AT sevruko masenkoltsurzhykbetweenukrainianandrussian
first_indexed	2025-12-02T05:47:10Z
last_indexed	2025-12-02T05:47:10Z
_version_	1850374283713314816
fulltext	Рецензії та анотації М а с е н к о Л . Т . СУРЖИК: МІЖ МОВОЮ І ЯЗИКОМ К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011.— 135 с. Л. Т. Масенко, професор Києво-Могилян- ської академії, досліджує суржик та україн сько-російські гібридні форми мовлення вже не один рік. Є, зокрема, упорядником збірни ка «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду» (2006) та монографій' «(У)мовна (У)країна» (2008), а також низки студій, фа хових і публіцистичних статей. У 2011 р. вий шла її остання монографія на цю тему, книж ка «Суржик: між мовою і язиком». Рецензована монографія пропонує ком плексний погляд на проблематику так зва ного суржику і є першою такого роду в Україні. Аналогічна за своїм підходом та змістом публікація вийшла роком раніше в Польщі, її автором є гданьський україніст А. Брацький Попри свій стислий обсяг (135 сторінок), рецензована монографія пропонує всебічний погляд на суржик, вик ладений з максимально можливою система тичністю і послідовністю. Авторка оперує сучасною соціолінгвістичною терміноло гією. Однією з головних рис є інтердисцип- лінарний підхід, який варто оцінити одноз начно позитивно. У дев’яти розділах дос лідниця використовує методи з ряду гума нітарних дисциплін для опису такого склад ного явища, як суржик: крім соціолінгвіс тичного, книжці притаманні соціокультур- ний та психолінгвістичний підходи. Причо му дослідниця розглядає титульний фено мен із синхронної та діахронної перспектив, що також передбачає історичний кут зору. Методи дослідниця аплікує на різні галузі культури та соціо: це не лише мовлення, яке опинилося у фокусі дослідниці, а й пуб 1 ВгаскА. Surżyk: historia і teraźniejszość.— Gdańsk, 2009. © О. СЕВРУК, 2014 ліцистика, художня література або попу лярна культура. Свою розвідку авторка починає з терміно логічного визначення проблематики. Як, зок рема, зауважує Масенко, у щоденній кому нікації та в публіцистиці терміном «суржик» інколи позначається будь-яка суміш двох або кількох мов чи будь-яка суміш узагалі (слово було запозичене з сільськогосподарського се редовища). Проте, на її думку, цей термін слід закріпити за позначенням саме суміші україн ської та російської мов. Другий розділ являє собою нарис історії виникнення цього феномену, що її можна простежити на пам’ятках української літе ратури. Як зазначає авторка, суржик є ре зультатом та одним з інструментів процесу русифікації. Зокрема, у XX столітті руси фікація досягла свого максимуму. Штучне зниження престижу української мови (включаючи інституційні втручання в ук раїнську граматику), супроводжуване ма сивним винищуванням носіїв української мови (селян та міської інтелігенції), відбу валося поряд з підвищенням престижу ро сійської. Це призвело до виникненння сур жику як перехідного явища на шляху від ук раїнської до російської у мовній поведінці та свідомості носіїв, а також як певного ре зультату мовної конвергенції. У третьому розділі авторка спростовує загальнопоширене твердження про абсо лютне переважання суржику та позначає його як некоректне. Зазначимо, що подібне твердження можна почути й від чільних ук раїнських інтелектуалів. Так, наприклад, О. Забужко під час одного зі своїх останніх виступів у Празі, відповідаючи на запитан ня публіки про «дві України», сказала приб лизно так: якщо взяти два крайні полюси, 86 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 Рецензії та анотації умовно кажучи, переважно україномовний Львів та Донецьк, де переважає російська, може справді скластися враження про існу вання двох Україн. Проте, на думку пи сьменниці, між цими полюсами знаходи ться величезний простір, мовою якого є суржик з більшим чи меншим відсотком ук раїнської або російської. JI. Масенко натомість наполягає на по требі розрізнювати інтерфероване та міша не мовлення, причому обидва терміни вис вітлює, з посиланням на світові соціолін гвістичні джерела, у п’ятому розділі моног рафії. Певними інтерференціями позначене мовлення більшості жителів України. Це пояснюється домінуванням російської мови в українському медіа- та поп-культурному просторі. Проте, як зазначає Масенко, було б некоректним закидати цій переважній більшості суржикомовність, тому що зде більшого йдеться не про змішування кодів, а лише про інтерфероване мовлення. На відсутності розрізнення таких понять, як «інтерференція» та «конвергенція», до слідниця наголошує неодноразово та по слідовно, говорячи, між іншим, що йдеться про дві різні, а то й протилежні соціо- та психолінгвістичні ситуації. «Нерозрізнення інтерферованого і мішаного мовлення, за рахування обох цих різновидів до суржику призводить до хибної, на наш погляд, тези про його абсолютне переважання у спілку ванні україномовної частини соціуму [...].» (с. 65), — зазначає Масенко. Далі авторка пише про необхідність установлення крите ріїв для розрізнення такого мовлення, при чому засадничим поняттям тут є так званий інтерференційний поріг. Розглядаючи культурні феномени, ав торка місцями вдається до узагальнень, з якими, проте, не завжди можна погодитися. Імовірно, що «українська» мова Тарапунь ки з комічного дуету Тарапуньки і Штепсе ля була максимально наближеною до росій ської з прагматичних міркувань бути зрозу мілою на всьому просторі Радянського Союзу. Інтерферованість мов обох героїв не завжди відповідає картині, яку подає автор ка. І російськомовний протагоніст (Штеп сель) вдається до інтерферованого мовлен ня, тоді як мова Тарапуньки є подекуди майже бездоганною. Приклади протилежні тим, що їх наводить авторка, є скоріше ви нятками, проте вони не підтримують інсти- туціоналізовану теорію змови проти ук раїнства. У цілому, Масенко описує те, на що звертає увагу Ю. Лотман у своїй моно графії «Культура і вибух»2, тобто загаль ний механізм зіткнення двох систем, яке по- 2 Пор.: Лотман Ю. Культура и взрыв.— М., 1992,— С. 63. роджує щось квалітативно третє, хоча до сить часто «третє» перебирає на себе назву одного зі вступних елементів (що, як пере конливо показує Масенко, трапляється з ук раїнською мовою в (пострадянській поп- культурі, яку нерідко підміняють суржиком). Логічнішим видається пояснення, що це ро билося з розважальною метою (шовінізм і приниження українськості є певним побіч ним ефектом), або ж з метою порозуміння, оскільки йшлося про «загальносовєтські» передачі. Іншим проблематичним питанням зали шається так званий літературизований сур жик і його дефініція, що розглядається у во сьмому розділі. Чи можна вважати суржи ком художню спробу його відтворення? І чи брати в такому разі до уваги його соціолін гвістичну дефініцію? Між наведеними ав торкою прикладами можна знайти й такі, що не відповідають пропонованій соціолінг вістичній дефініції (тобто умова ідіолекту, подолання інтерференційного порога у нап рямку до змішування кодів, який визна чається змінами в морфології мови-суб- страту під впливом мови-суперстрату). Ви никає потреба становлення інших крите ріїв, адже гібридне мовлення літературних творів є окремим явищем sui generis, саме так його слід розглядати. Там, де увага дослідниці переноситься з мовознавчої площини у площину загально культурну, з ’являються позитивістські, по декуди емоційно забарвлені твердження. Це зрозуміло, адже проблема суржику є до сить актуальною і стосується особисто кож ного українця. Проте не варто забувати про наукову відстороненість від об’єкта дослід жень. На сторінці 81, у розділі «Від напів- мовності до знекультурення», авторка ста вить в один ряд національну мову, культуру та ідентичність. Напрошується питання: чи завжди гібридне є чимось меншовартіс- ним? Хіба не може гібридне бути частиною ідентичності, до того ж частиною невід’єм ною і засадничою? Ряд прикладів із мовної та побутової практики показує, що це мож ливо (молодіжний сленг та деякі інші соціо- лекти). Як зазначає В. Сватонь, «ідентич ність є насамперед ідеологічним конструк том. Разом з тим, людська істота в сучасно му “постмодерному” світі часто є носієм кількох ідентичностей [...]»3. Однозначна ідентичність була можливою у первісному суспільстві, але аж ніяк у суспільстві мо дерному, тим більше в постмодерному. Останній коментар стосується так зва ної «російської лайки», або ж «мату». Тут, 3 Svatoň V. Úvodem І І Literatura na hranici jazyků a kultur / Ed. VI. Svatoň, A. Housková.— Praha, 2009,— S. 10. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1 87 Рецензії та анотації здається, авторка некритично запозичує по ширене в націоналістичних та консерватив них кодах твердження про неорганічність «російської лайки», яке не має під собою наукового підґрунтя, а спирається лише на емоції. Як відомо, до ненормативної лекси ки виховані та освічені люди не вдаються або вдаються дуже рідко, у виняткових си туаціях надзвичайної емоційної напруги. Проте ця лексика широко використовується людським загалом: варто проїхати елек тричкою трасою Київ — Бориспіль або ж ненароком підслухати розмову галицьких заробітчан у нічному транспорті в Празі, щоб переконатися, наскільки органічно по дібні вислови стали частиною мовної прак тики українців. Не уникають їх також бе летристи, і не мають уникати там, де це вва жають за необхідне. Було б дуже зручно звести такий стан мовного побуту на зросій щення, «старшого брата», руйнівні проце си, світову антиукраїнську змову, постмо дернізм і назвати це все «брудною моска- льською лайкою». Проте, зазирнувши в етимологічний словник чеської (sic!) мови, бачимо, що ці вислови (йдеться, зокрема, про табуйовані назви геніталій та процес їх ньої інтеракції) — не угрофінські, китай ські, карело-мінгрельські чи ще якісь чу жинські запозичення (як це хочуть бачити консерватори-пуристи), але мають прасло в’янську основу (кмен), індоєвропейські аналоги та поширення на переважній більшості сучасного слов’янського ареа лу 4. На подібні вирази можна натрапити та кож у «Словнику нецензурної лексики та її відповідників — “Українська (!) мова без табу”» Л. Ставицької (Київ, 2008). Попри наведені вище зауваги, хочемо підкреслити однозначно позитивний внесок рецензованої монографії, адже потреба в подібному виданні відчувалася вже давно. Авторка не боїться порушувати з різних причин довго замовчувані теми, які є для значної частини українців травмуючими та болісними. Варто оцінити комплексний підхід (якому сприяє вже зазначена інтер- дисциплінарність), оперування обгрунтова ними твердженнями, що спираються на ве ликий масив матеріалів (наукові моногра фії, публіцистику, художню літературу, ре зультати польових соціологічних опиту вань і досліджень тощо). Книжка «Суржик: між мовою і язиком» постає як бажана «перша ластівка», що відкриває низку досі не порушуваних тем і окреслює ряд завдань для майбутніх праць у різних галузях гума нітарних досліджень. О. СЕВРУК (Прага) 4 Пор.: Rejzek J. Český etymologický slovník. — Praha, 2001. — C. 230,246,469. 88 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 1

Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком

Репозитарії

Схожі ресурси