Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство

У статті окреслено доробок А. П. Непокупного в галузі порівняльно-історичного мовознавства, зокрема його внесок у поглиблення гіпотези про існування північноєвропейської мовної спільності. У дискусії з Т. В. Гамкрелідзе, В’яч. Вс. Івановим учений наводить контраргумент проти гіпотези про гірський...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Биховець, Н.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2012
Назва видання:	Мовознавство
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183819
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство / Н.М. Биховець // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 14-19. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183819
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1838192025-02-09T21:01:17Z Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство A. P. Nepokupnyi and comparative-historical linguistics Биховець, Н.М. У статті окреслено доробок А. П. Непокупного в галузі порівняльно-історичного мовознавства, зокрема його внесок у поглиблення гіпотези про існування північноєвропейської мовної спільності. У дискусії з Т. В. Гамкрелідзе, В’яч. Вс. Івановим учений наводить контраргумент проти гіпотези про гірський характер прабатьківщини індоєвропейців. The article outlines Nepokupnyi’s creation in the sphere of comparative-historical linguistics, in particular his contribution to elaboration of the hypothesis about reality of the north European language community. Discussing with T. V. Gamkrelidze, Vjacheslav V. Ivanov the scientist suggests his counter argument against hypothesis about the mountainous character of Indo-Europeans ancestral home. 2012 Article Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство / Н.М. Биховець // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 14-19. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183819 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті окреслено доробок А. П. Непокупного в галузі порівняльно-історичного мовознавства, зокрема його внесок у поглиблення гіпотези про існування північноєвропейської мовної спільності. У дискусії з Т. В. Гамкрелідзе, В’яч. Вс. Івановим учений наводить контраргумент проти гіпотези про гірський характер прабатьківщини індоєвропейців.
format	Article
author	Биховець, Н.М.
spellingShingle	Биховець, Н.М. Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство Мовознавство
author_facet	Биховець, Н.М.
author_sort	Биховець, Н.М.
title	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство
title_short	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство
title_full	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство
title_fullStr	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство
title_full_unstemmed	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство
title_sort	непокупний а. п. і порівняльно-історичне мовознавство
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate	2012
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183819
citation_txt	Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство / Н.М. Биховець // Мовознавство. — 2012. — № 2. — С. 14-19. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Мовознавство
work_keys_str_mv	AT bihovecʹnm nepokupniiapíporívnâlʹnoístoričnemovoznavstvo AT bihovecʹnm apnepokupnyiandcomparativehistoricallinguistics
first_indexed	2025-11-30T17:52:17Z
last_indexed	2025-11-30T17:52:17Z
_version_	1850238714013286400
fulltext	Н. М. БИХОВЕЦЬ А. П. НЕПОКУПНИЙІ ПОРІВНЯЛЬНО- ІСТОРИЧНЕ МОВОЗНАВСТВО_______ У статті окреслено доробок А. П. Непокупного в галузі порівняльно-історичного мово знавства, зокрема його внесок у поглиблення гіпотези про існування північноєвропейської мовної спільності. У дискусії з Т. В. Гамкрелідзе, В’яч. Вс. Івановим учений наводить контр аргумент проти гіпотези про гірський характер прабатьківщини індоєвропейців. Кл ю чо в і слова: германо-балто-слов’янська єдність, індоєвропеїстика, лексичні відпо відності, ізоглоса, семантична універсалія. А. П. Непокупний — відомий український мовознавець, ім’я якого занесено до енциклопедії «Українська мова» «Енциклопедії литовської мови» 2 та «Линг вистического энциклопедического словаря»3 насамперед як дослідника балтій ських та слов’янських мов, фахівця з мовних контактів, зокрема балтійських та слов’янських мов. Перші наукові праці А. П. Непокупного з’являються напри кінці 50-х років і засвідчують становлення його як фахівця з мовних контактів балтійських і слов’янських мов та ареальної лінгвістики. Вершиною досліджень А. П. Непокупного в цій галузі стали його монографії «Ареальные аспекты бал- то-славянских языковых отношений» 4 та «Балто-севернославянские языковые связи»5, які мали широкий резонанс серед фахівців. У той же час серед наукових публікацій мовознавця починають з’являтися праці, які засвідчують зацікавле ність А. П. Непокупного ще й порівняльно-історичним мовознавством, зокрема проблемою германо-балто-слов’янської єдності. Спочатку це була рецензія на книгу «Етнографски елемента на славяно-балта-германска общност» болгар ського мовознавця П. А. Петрова 6. Потім з’явилася його стаття «Остров Гот ланд и Scando-Baltica» 1. Слід зазначити, що в цій статті вчений стисло сформулював програму майбутніх досліджень, як своїх, так і тих, що здійснюва тимуться у відділі, який він згодом очолить. У згаданій статті прогрес лінгвістичних досліджень, у тому числі взаємо зв’язків між мовами, А. П. Непокупний убачав саме в їх конкретизації, окресле 1 Українська мова : Енциклопедія / Ред. кол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (спів- голови).— К., 2000.— С. 378-379; 2-е вид., випр. і доп., 2004.— С. 410. 2 Lietuvhj kablos enciklopedija. — Vilnius, 1999.— P. 432-433. 3 Лингвистический энциклопедический словарь.— М., 1990.— С. 66-67; 674. 4 Непокупный А. П. Ареальные аспекты балто-славянских языковых отношений.— К., 1964,— 164 с. 5 Непокупный А. П. Балто-севернославянские языковые связи.— К., 1976.— 227 с. 6 Непокупний А. П. [Рец. на кн.:] Петьр А. Петров. Етнографски елементы на славяно- балта-германска общност.— София, 1966 // Мовознавство.— 1968.— № 2.— С. 90. 7 Непокупный А. П. Остров Готланд и Scando-Baltica // Baltistica.— 1974.— Т. 10. № 1.— С. 73-85. О Н. М. БИХОВЕЦЬ, 2012 14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 А. П. Непокупний і порівняльно-історичне мовознавство ної ним так: «в індоєвропеїстиці — вивчення зв ’язків між окремими групами мов, у порівняльних дослідженнях у галузі дво- та багатосторонніх об’єднань таких груп — студії, які з ’ясовують спільні явища тих чи тих мов, у сфері кон тактів між окремими мовами — дослідження відповідних процесів на рівні діа лектів» 8 (курсив наш. — Н. Б.). Прикладами такої ступінчастої градації з участю балтійських, слов’янських та германських мов (де вказані вище типи конкретизації відбулися), за А. П. Не- покупним, є праця норвезького мовознавця Хр. Станга про особливі лексичні відповідності між слов’янськими, балтійськими і германськими мовами9; спи сок Ж. де Фриса, що містить близько двох десятків слів, які стали предметом взаємообміну між скандинавами, з одного боку, та латишами і литовцями, — з другого, та власне сама стаття А. П. Непокупного, що стосується міждіалект них скандо-балтійських зв’язків на острові Готланд 10. Після того як у 1982 р. проф. Ю. О. Жлуктенко залишив створений ним відділ романо-германського мовознавства, завідувачем цього структурного підрозділу Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні став А. П. Непокупний. З огляду на балто-слов’янський характер своїх наукових праць та на переважно германістич- ний склад відділу А. П. Непокупний об’єднав дослідження германських, балтій ських і слов’янських мов в одне ціле в теоретичному напрямі класичної проблеми індоєвропеїстики — гіпотези про існування північноєвропейської мовної спільності, до якої належали германські і балто-слов’янські діалекти. Відповідно відділ почав працювати над темою «Спільна лексика германських та балто-сло- в’янських мов як проблема порівняльного та прикладного мовознавства». Як певний орієнтир для подальшого дослідження А. П. Непокупний вибрав працю норвезького мовознавця Хр. Станга «Особливі лексичні відповідності між слов’янськими, балтійськими і германськими мовами» 11. Це потребувало занурення в індоєвропеїстику, що передбачало вивчення на лексичному рівні зв’язків між мовами індоєвропейської сім’ї, а саме мовної єдності балтійських, слов’янських і германських мов. Як відомо з історії мовознавства, дослідження германо-балто-слов’янських мовних взаємозв’язків розпочалося від моменту зародження порівняльно-істо- ричного мовознавства і пов’язане з іменем данського лінгвіста Р. Раска, якого зацікавила проблема «ісландсько-латисько-слов’янських» паралелей. Пізніше цією проблематикою займався И. К. Цейс (Цойс), який 1837 р. опублікував пра цю «Die Deutschen und die Nachbarstämme» 12. Одним із перших термін «спільність» («Gemeinschaft») щодо германських, балтійських і слов’янських мов ужив Я. Грим. Наступним мовознавцем, який підтримував концепцію германо-балто-слов’янської мовної єдності, був А. Шлей- хер, погляди якого поділяв Р. Хассенкамп, що знайшло відображення у його праці «Über den Zusammenhang des lettoslavischen und germanischen Sprachstammes»13. Розвиток германо-балто-слов’янської проблематики відбувався між полюса ми ствердження та заперечення. Якщо Б. Дельбрюк у праці «Вступ до вивчення 8 Там же.— С. 73. 9 Stang Chr. Lexikalische Sonderübereinstimmungen zwischen dem Slavischen, Baltischen und Germanischen.— Oslo, 1972.— 204 s. 10 Непокупний A. П. Зазнач, праця.— C. 73. 11 Stang Chr. Op. cit. 12 Див.: Schmidt K. H. Keltisch und Germanisch // Das Germanische und die Rekonstruktion der Indogermanischen Grundsprache.— Amsterdam ; Philadelphia, 1984.— S. 137, 150. 13 Див.: Scherer Ph. Germanic-Balto-Slavic Etyma // Supplement to Language.— 1941.— Vol. 17. N1 ,— P. 7. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 15 Н. М. Биховець. мови» робить висновок, що «історики добре зроблять, коли утримуватимуться від користування в науці такими групами мов і народів, як грекоіталійська, сло- в’яногерманська тощо» 14, то Хр. К. Уленбек у своїй докторській дисертації від стоює гіпотезу про праспорідненість балтослов’янських і германських діалек тів. Натомість Г. Хірт стверджував, що «...немає підстав підтримувати погляд щодо спорідненості литовсько-слов’янської (мови) з германською» 15. Під впливом Г. Хірта перебував і Ф. Клуге, який вважав, що «.. .Близька пер вісна спорідненість між германською і слов’янською [мовами] зараз навряд чи має прихильників відтоді, як розподіл індоєвропейських мов на групи centum і satem є основоположним» 16. Усупереч Г. Хірту в післявоєнній індоєвропеїстиці спостерігається тенден ція до позитивного вирішення питання про існування давньої германо-балто- слов’янської єдності. Серед прихильників цієї концепції слід назвати В. Пізані, В. Порцига, а також Е. Поломе 17. На думку останнього необхідне чітке розме жування лексичних одиниць на запозичені і питомі, з урахуванням того, які з них представлені, зокрема, «лише в північній Європі, тобто в германських і бал тійських, германських і слов’янських, германських, балтійських і слов’янських 18мовах» . Концепція діалектного членування індоєвропейської прамови В. І. Георгієва є продовженням теорії родовідного дерева А. Шлейхера. На його думку, уже в VI-IV тисячоліттях до н. е. сформувалися чотири основні групи мов: 1) північ- ноіндоєвропейська, або балто-слов’яно-германська; 2) західноіндоєвропейська (кельтська, італійська, венетська); 3) центральноіндоєвропейська, до якої вхо дять грецька (македонська), вірмено-фрігійська, дако-мізійська (албанська) та індо-іранська; 4) південноіндоєвропейська, до якої належать хетто-лувійські мови 19. Проблеми балто-слов’яно-германських мовних зв’язків порушувалися також у працях з індоєвропеїстики в колишньому Радянському Союзі. Чільне місце се ред них займає фундаментальний твір «Сравнительная грамматика германских языков» 20, зокрема перший том «Германские языки и вопросы индоевропей ской ареальной лингвистики». Перу М. С. Чемоданова належить у цьому томі глава «Место германских языков среди других индоевропейских языков» 21. На відміну від В. Порцига, який розглядав вісім особливих германо-балто- слов’янських відповідників, М. С. Чемоданов збільшив їх кількість до двадцяти чотирьох 22. Через десять років Хр. Станг у своїй фундаментальній праці23 залучив «на дійний», на його думку, лексичний матеріал (188 лексичних ізоглос) і лише час 14 Дельбрюк Б. Введение в изучение языка // Булич С. К. Очерк истории языкознания.— СПб., 1904,— С. 145-146. 15 Цит. за: Polome Е. С. Germanic and Regional Indo-European: Lexicography and Culture // Indo-European and Indo-Europeans.— Philadelphia, 1970.— P. 56. 16 Ibid.— P. 56. 17 Polome E. C. The Dialectal Position of Germanic within West-Indo-European// Proceedings of the XXXIII International Congress of Linguistics.— Tokyo, 1983.— P. 740. 18 Idid.— P. 735. 19 Георгиев В, И, Исследования по сравнительно-историческому языкознанию : Род ственные отношения индоевропейских языков.— М., 1958.— С. 277-282. 20 Сравнительная грамматика германских языков.— М., 1962-1966.— Т. 1—4. 21 Чемоданов М. С. Место германских языков среди других индоевропейских языков // Сравнительная грамматика германских языков.— М., 1962.— Т. 1.— С. 19-113. 22 Там же,— С. 81-85. 23 Chr. Stang. Op. cit. 16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 А. П. Непокупний і порівняльно-історичне мовознавство тину матеріалу, який викликає сумнів, але корисний для дискусії, і не врахував численних «ненадійних» відповідностей 24. Зібрані ним ізоглоси поділяються на балто-слов’яно-германські (68), балто-германські (66) та слов’яно-герман- ські (54). На думку італійського мовознавця-балтиста П. У. Діні, «В одному ряду з ро ботою Станга стоїть сьогодні збірник Української Академії наук, який виник, за словами його авторів, як “відгук на книгу Станга”. У ньому пропонується точ ний виклад проблеми й докладна бібліографія, він підтверджує положення Станга через двадцять років і одночасно продовжує його праці. Аналіз, прове дений українською групою, здійснювався з урахуванням відкриттів у специфіч них галузях балтистики, славістики, германістики й діалектології, у результаті чого багато випадків оцінюються інакше, ніж у Станга, а для деяких пар вста новлений третій член порівняння»25. Так, для введеної Хр. Стангом ізоглоси рос. діал. лут, лутьё — дсканд., дангл. lind «липа» А. П. Непокупний встанов лює третій член порівняння — лит. lenta «дошка» (< «липова дошка»). Прийти до цього висновку йому дозволив аналіз багатого діалектного матеріалу росій ської мови, орієнтуючись на який український мовознавець пропонує програму пошуку відповідних семем при зверненні до діалектних та історичних матеріа лів германських мов, з одного боку, та балтійських, — з другого. Спільний гер- мано-слов ’ яно-балтійський дендронім перебуває, за висновком дослідника, на різних стадіях розвитку в окремих групах мов — від повного збереження в гер манському ареалі до майже повного зникнення в балтійському мовному про сторі 26. Цей і подібні випадки дозволили А. П. Непокупному зробити і більш узагальнювальний висновок: «Вивчення спільної лексики германських мов, з одного боку, балтійських і слов’янських — з другого, показало, що в цілому спостерігається процес втрати спільного індоєвропейського фонду» 21. Фундаментальний аналіз ізоглоси ісл. drött — рос. друг — лит. draügas дав право українському вченому внести корективи до висновку Хр. Станга про те, що нібито слов’янські та балтійські компоненти цієї ізоглоси не мають воєнного значення. А. П. Непокупний встановив, що «сліди такого значення простежу ються або ж реконструюються як у слов’янських, так і в балтійських мовах»28. Він переконливо продемонстрував, що на рівні весільної обрядовості воєнне значення спільної основи реконструюється у всіх трьох групах мов. Крім цього, А. П. Непокупний вніс корективи в трактування авторами «Срав нительной грамматики германских языков» наведеної вище ізоглоси як «спіль- ноєвропейського воєнного терміна» 29 (із вказівкою на дірл. drong «натовп», дбрет. drong «збори, сходка»). Враховуючи те, що зв’язок цієї ізоглоси з кельт ськими мовами вважається сумнівним, А. П. Непокупний запропонував точ нішу характеристику — не «спільноєвропейський», а «германо-балто-слов’ян- ський воєнний термін»30. Роль А. П. Непокупного в появі колективної монографії «Спільна лексика германських і балто-слов’янських мов», безперечно, неоціненна, а її наукове значення підтверджується не лише словами, сказаними про неї П. У. Діні, а й 24 Дини П. У. Балтийские языки.— М., 2002.— C. 144. 25 Там же. 26 Общая лексика германских и балто-славянских языков.— К , 1989.— С. 182-183. 27 Там же.— С. 296. 28 Там же.— С. 76. 29 Чемоданов М. С. Зазнач, праця.— C. 66. 30 Общая лексика германских и балто-славянских языков.— С. 81. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 17 H. M. Биховець. тим, що її внесено, крім списку джерел Етимологічного словника української мови, польського Праслов’янського словника31, ще й до створюваного в Лейде- ні нового індоєвропейського етимологічного словника (так званого Pokomy- project). Слід зазначити, що відповідальний за балто-слов’янський компонент цього проекту Р. Дерксен звернув увагу на два найважливіших джерела вивчен ня лексичних відповідностей між балтійськими, германськими та слов’янськи ми мовами— працю Станга 1972 р. видання та названу монографію українських авторів 32. Яскравим фахівцем з порівняльно-історичного мовознавства виявив себе А. П. Непокупний у доповіді «Слов’янська термінологія підвищеного рельєфу в індоєвропейському аспекті»33, виголошеній на XII Міжнародному з’їзді славіс тів. На думку вченого, особливий інтерес до слов’янської термінології підвище ного рельєфу пояснюється тим, що «саме ця категорія загальних назв завжди ак тивно обговорюється в індоєвропейському мовознавстві, як тільки йдеться про спробу реконструювати те географічне середовище, в якому сформувались ін доєвропейці» 34. А. П. Непокупний вступає в дискусію з Т. В. Гамкрелідзе та В’яч. Вс. Івановим, які відстоювали гіпотезу про гірське довкілля давніх індоєв ропейців, одним з аргументів на користь якої вважали «поєднання значень ‘гори і хмари’ в одному слові». На їхню думку, «семантична багатозначність слів з ко лом значень ‘гора’, ‘хмара’ ... відображає реальну картину ландшафту давніх ін доєвропейців: біля вершин ‘високих гір’ збираються ‘хмари’, чим і можна пояс нити семантичний зв’язок між цими значеннями, який простежується в давніх індоєвропейських традиціях»35. Не погоджуючись із таким поглядом, А. П. Не покупний поставив перед собою завдання дослідити «взаємовідношення між двома терміносистемами у слов’янських мовах — орографічною (назви підви щень) та метеорологічною (назви хмар). Результати дослідження засвідчили той факт, що семантичний перехід ‘підвищення’ -» ‘хмара’ відбувається і в умовах східноєвропейської рівнини, напр. у білоруському діалектному бугры ‘купчасті хмари’ < ’підвищення’ та лит. guburas ‘хмара’ < ’підвищення’» Зб. Семантичний перехід ‘підвищення’ —> ’хмара’ А. П. Непокупний простежив на рівні не тільки колективної (в говірках білоруської та литовської мов), а й індивідуальної мовно-образної творчості представників німецької, російської, української та латиської літератур. Так, німецький поет Б. Г. Брокес хмари по рівнював із «квітучими пагорбами» та «величними горами». Не залишилася поза увагою дослідника і відома пушкінська строфа «Редеет облаков летучая гряда». Приклади семантичного переходу ‘підвищення’ -> ’хмара’ відшукав мо вознавець і в українській літературі, зокрема в І. С. Нечуя-Левицького в повісті «Хмари» порівняння гори, як хмара, а в Лесі Українки прямо протилежне порів няння — хмари, мов гори. Словосполучення скелі хмар, яке А. П. Непокупний знайшов у романі Григо- рія Тютюнника «Вир», є, на його думку, «подальшим розвитком порівняння 31 Stownik praslowianski.— Wroclaw ; Warszawa ; Krakow, 1995.— T. 7.— S. 5 . 32 Derksen Rick H. Notes on Baltic Etymology // Starptautiskais baltistu Kongress «Baitu valodas laikmetu griezos» : Referätu tezes.— Riga, 2000.— P. 66. 33 Непокупний А. П. Слов’янська термінологія підвищеного рельєфу в індоєвропейсько му контексті // Мовознавство.— 1998.— № 2-3.— С. 62-77. 34 Там же,— С. 62. 35 Гамкрелидзе Т. В., ИвановВяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы : Рекон струкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры.— Тбилиси, 1984.— Ч. 2,— С. 668. 36 Непокупний А. П. Слов’янська термінологія підвищеного рельєру...— C. 63-66. 18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 А. П. Непокупний і порівняльно-історичне мовознавство хмари, мов гори». А латиський поет Я. Райніс починає свій вірш «Поганий сон» словами «Гори хмар / Давлять день»37. Все це дозволило А. П. Непокупному прийти до висновку, що «семантичний розвиток ‘підвищення’ -> ’хмара’, який простежується в бр. бугор та лит. gùbu- ras, відбувається в умовах Східноєвропейської рівнини. Це є контраргументом проти гіпотези про гірський характер індоєвропейської прабатьківщини, яка ґрунтується, зокрема, на тому, що в одній лексемі поєднуються значення ‘гора’ та ‘хмара’. Свідчення текстів художньої літератури схиляють до думки що в ха рактері зв’язків ‘підвищення’ -» ’хмара’ наявна якщо не сформована семантична • • и > „ *30універсалія, то принаймні вже стала тенденція до неї» . Безперечно, до сказаного можна було б додати ще багато. Але й наведене засвідчує, що А. П. Непокупний був не лише всесвітньо відомим дослідником балтійських та слов’янських мов, а й непересічним фахівцем у галузі порів няльно-історичного мовознавства. Завершити свою оповідь про А. П. Непокупного як мовознавця, хотілося б словами з його вірша «Оранка», який у поетичній формі засвідчує його творче кредо: «Щоб ми в усьому, в кращі строки І скрізь могли б Підняти ґрунт важкий, Потрібна оранка глибока: В полях — на хліб, • 39В науці — на думки...» N. М. BYKHOVETS A. P. NEPOKUPNYI AND COMPARATIVE-HISTORICAL LINGUISTICS The article outlines Nepokupnyi’s creation in the sphere of comparative-historical linguistics, in particular his contribution to elaboration of the hypothesis about reality of the north European language community. Discussing with T. V. Gamkrelidze, Vjacheslav V. Ivanov the scientist sug gests his counter argument against hypothesis about the mountainous character o f Indo-Europeans ancestral home. Keywords: Germanic and Balto-Slavic unity, Indo-European linguistics, lexical correspon dences, isoglotic line, semantic universal. 37 Там же.— С. 66-67. 38 Там же.— С. 67. 39 Непокупний А. П. «Оранка» // Золото вікон.— К., 1989.— С. 18. /5£ЛГ 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 2 19

Непокупний А. П. і порівняльно-історичне мовознавство

Репозитарії

Схожі ресурси