Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України
На основі порівняння стандартів конкурентного права ЄС та США аналізується зміст двох основних моделей здійснення екстратериторіальної юрисдикції — «доктрини впливу» та «принципу об’єктивної територіальної юрисдикції». Висвітлено тенденції еволюційного розвитку цих моделей та сформульовано пропозиці...
Saved in:
| Published in: | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18382 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України / С.В. Перемот // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 72-77. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18382 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Перемот, С.В. 2011-03-26T18:27:30Z 2011-03-26T18:27:30Z 2009 Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України / С.В. Перемот // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 72-77. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18382 На основі порівняння стандартів конкурентного права ЄС та США аналізується зміст двох основних моделей здійснення екстратериторіальної юрисдикції — «доктрини впливу» та «принципу об’єктивної територіальної юрисдикції». Висвітлено тенденції еволюційного розвитку цих моделей та сформульовано пропозиції щодо стандарту здійснення екстратериторіальної юрисдикції, який може бути використаний в національному конкурентному праві України. На основе сравнения стандартов конкурентного права ЕС и США анализируется содержание двух основных моделей осуществления эктратерриториальной юрисдикции — «доктрины влияния» и «принципа объективной территориальной юридикции». Освещены тенденции эволюционного развития этих моделей и сформулированы предложения по стандарту осуществления эктратерриториальной юрисдикции, который может быть использован в национальном конкурентном праве Украины. Article, on the basis of the US and EC competition law standards comparison, scrutinizes the notion of two principal models of the extraterritorial jurisdiction — so-called 'effects doctrine' and 'objective territoriality principle'. Article discusses key trends of these models evolution and offers some suggestions on the standard of the extraterritorial jurisdiction, which could be employed by the national competition law of Ukraine. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України Экстратерриториальная юрисдикция в конкурентном праве ЕС: тенденции развития и выводы для Украины Extraterritorial Jurisdiction in EC Competition Law: Trends of Development and Lessons for Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України |
| spellingShingle |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України Перемот, С.В. Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| title_short |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України |
| title_full |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України |
| title_fullStr |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України |
| title_full_unstemmed |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України |
| title_sort |
екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві єс: тенденції розвитку та висновки для україни |
| author |
Перемот, С.В. |
| author_facet |
Перемот, С.В. |
| topic |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| topic_facet |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Порівняльно-правові дослідження |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Экстратерриториальная юрисдикция в конкурентном праве ЕС: тенденции развития и выводы для Украины Extraterritorial Jurisdiction in EC Competition Law: Trends of Development and Lessons for Ukraine |
| description |
На основі порівняння стандартів конкурентного права ЄС та США аналізується зміст двох основних моделей здійснення екстратериторіальної юрисдикції — «доктрини впливу» та «принципу об’єктивної територіальної юрисдикції». Висвітлено тенденції еволюційного розвитку цих моделей та сформульовано пропозиції щодо стандарту здійснення екстратериторіальної юрисдикції, який може бути використаний в національному конкурентному праві України.
На основе сравнения стандартов конкурентного права ЕС и США анализируется содержание двух основных моделей осуществления эктратерриториальной юрисдикции — «доктрины влияния» и «принципа объективной территориальной юридикции». Освещены тенденции эволюционного развития этих моделей и сформулированы предложения по стандарту осуществления эктратерриториальной юрисдикции, который может быть использован в национальном конкурентном праве Украины.
Article, on the basis of the US and EC competition law standards comparison, scrutinizes the notion of two principal models of the extraterritorial jurisdiction — so-called 'effects doctrine' and 'objective territoriality principle'. Article discusses key trends of these models evolution and offers some suggestions on the standard of the extraterritorial jurisdiction, which could be employed by the national competition law of Ukraine.
|
| issn |
XXXX-0056 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18382 |
| citation_txt |
Екстратериторіальна юрисдикція в конкурентному праві ЄС: тенденції розвитку та висновки для України / С.В. Перемот // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 72-77. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT peremotsv ekstrateritoríalʹnaûrisdikcíâvkonkurentnomupravíêstendencíírozvitkutavisnovkidlâukraíni AT peremotsv ékstraterritorialʹnaâûrisdikciâvkonkurentnompraveestendenciirazvitiâivyvodydlâukrainy AT peremotsv extraterritorialjurisdictionineccompetitionlawtrendsofdevelopmentandlessonsforukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T22:45:19Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:45:19Z |
| _version_ |
1850571053380665344 |
| fulltext |
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
політики та прогресивний розвиток енергетичного права Європейського
Союзу.
1. Cross E. D. EU Energy Law. The Treaty Framework // Energy Law in Europe / C. Redgwell,
M. Roggenkamp et al. (eds). 2nd edition. — N.Y.: Oxford University Press, 2007.
2. Directive 98/30/EC of the European Parliament and of the Council of 22 June 1998 concerning
common rules for the internal market in natural gas [Електронний ресурс]. — Режим досту;
пу: <http://eur;lex.europa.eu/>.
3. Directive 96/92/EC of the European Parliament and of the Council of 19 December 1996 con;
cerning common rules for the internal market in electricity [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: <http://eur;lex.europa.eu/>.
4. Directive 2003/54/EC of the European Parliament and of the Council of 26 June 2003 concern;
ing common rules for the internal market in electricity [Електронний ресурс]. — Режим до;
ступу: <http://eur;lex.europa.eu/>.
5. Delvaux M. B. EU Energy Law. Electricity Market Legislation // Energy Law in Europe /
C. Redgwell, M. Roggenkamp et al. (eds). 2nd edition. — N.Y.: Oxford University Press, 2007.
ППееррееммоотт ССееррггіійй ВВооллооддииммииррооввиичч,,
здобувач відділу міжнародного права
та порівняльного правознавства
Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
ЕЕккссттррааттееррииттооррііааллььннаа ююррииссддииккццііяя
вв ккооннккууррееннттннооммуу ппррааввіі ЄЄСС::
ттееннддееннццііїї ррооззввииттккуу ттаа ввииссннооввккии
ддлляя УУккррааїїннии
На основі порівняння стандартів конкурентного права ЄС та США
аналізується зміст двох основних моделей здійснення екстратериторіальної
юрисдикції — «доктрини впливу» та «принципу об’єктивної територіальної
юрисдикції». Висвітлено тенденції еволюційного розвитку цих моделей та сфор&
мульовано пропозиції щодо стандарту здійснення екстратериторіальної юрис&
дикції, який може бути використаний в національному конкурентному праві
України.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: доктрина впливу, екстратериторіальна юрисдикція держави,
юрисдикційне балансування, принцип об’єктивної територіальної юрисдикції,
конкурентне право.
З точки зору сучасного міжнародного права, екстратериторіальна юри&
сдикція держави не ставиться під сумнів. Водночас, визнаючи за держа&
вою такого роду юрисдикцію, міжнародне право також формулює ряд
загальних вимог, яким має відповідати здійснення державою екстратери&
торіальної юрисдикції. З одного боку, міжнародне право виходить з того,
що екстратериторіальна юрисдикція держави може бути здійснена в
будь&якому випадку, який не підпадає під дію «встановленої в міжнарод&
ному праві заборони», і в цьому сенсі визнає за державою досить широку
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
7722
дискрецію як щодо самої можливості здійснення екстратериторіальної
юрисдикції, так і щодо обрання моделей її здійснення1.
Найбільший розвиток феномен екстратериторіальної юрисдикції дер&
жави отримав у сфері конкурентного права. З огляду на інтенсифікацію
економічних взаємозв’язків між державами в системі глобалізованої
світової економіки певні дії, вчинені на території однієї держави, можуть
здійснювати вплив на економічну ситуацію на ринках цілої низки інших
держав. Реакцією на це стало формування та запровадження в національ&
ну практику стандартів здійснення екстратериторіальної юрисдикції у
сфері конкурентного права, здатних принаймні певною мірою захистити
внутрішній ринок держави від шкідливого зовнішнього впливу.
Проте розвиток таких стандартів зазнає впливу двох взаємовиключних
тенденцій. З одного боку, національна практика йде шляхом пошуку до&
статньо широкої моделі здійснення екстратериторіальної юрисдикції для
ефективного захисту внутрішнього ринку. З іншого боку, застосування
юрисдикційних стандартів, що не вимагають чіткого та тісного зв’язку між
дією, щодо якої здійснюється юрисдикція, та регулюючою державою, по&
тенційно веде до складних юрисдикційних конфліктів. Інакше кажучи, по&
шук належного стандарту здійснення екстратериторіальної юрисдикції є
пошуком певного компромісу між ефективністю моделі екстратери&
торіальної юрисдикції та припустимими, з точки зору міжнародного пра&
ва, межами, в яких юрисдикція може бути здійснена.
Ці тенденції найбільш яскраво можуть бути проілюстровані на при&
кладі двох основних моделей здійснення екстратериторіальної юрис&
дикції, використовуваних у сфері конкурентного права. Перша, відносно
широкий стандарт, являє собою так звану «доктрину впливу» і використо&
вується в конкурентному праві США. Інший стандарт, «принцип об’єктив&
ної територіальної юрисдикції», застосовується в конкурентному праві
ЄС. Цей стандарт, обсяг якого досить широкий для здійснення ефективно&
го захисту національного ринку, водночас є більш поміркованим і тому дає
менше підстав для юрисдикційних конфліктів, з точки зору міжнародного
права.
Доктрина впливу була сформульована в США у рішенні, винесеному в
справі Alcoa [2]. В цьому рішенні американський суд констатував, що «…
усталеним є правило… щодо того, що будь&яка держава може поширити
відповідальність [на підставі свого національного права] навіть щодо осіб,
що не перебувають в її підданстві, за дії, вчинені за межами її території,
які [разом з тим] мають такі наслідки в межах її території, які держава
вважає забороненими…» [2, c. 443]. Хоча в практиці різних країн безпосе&
редній зміст доктрини впливу може дещо відрізнятися, критерій «впливу»
дії на ситуацію в межах території держави, як основний фактор визнання
національної юрисдикції в певній справі, є базовим для цієї доктрини. На
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
7733
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
1 Щодо виникнення такого підходу в міжнародному праві див.: [1].
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
відміну від інших стандартів екстратериторіальної юрисдикції, згідно з
якими вимагається певний рівень територіального зв’язку між дією та ре&
гулюючою державою, ця доктрина не вимагає жодного іншого зв’язку між
дією та регулюючою державою, крім, власне, наявності впливу. З огляду
на це доктрина впливу потенційно припускає досить широке екстратери&
торіальне застосування національного конкурентного права. Вона дає змо&
гу поширити його як на дії, вчинені поза межами регулюючої країни, які,
однак, безпосередньо спрямовані на спричинення певних наслідків в її ме&
жах [2, c. 443], так і на ті дії, метою яких не було здійснення певного впли&
ву на ситуацію в межах регулюючої держави але які, проте, здійснюють
такий вплив [3, c. 294]. З іншого боку, такі надзвичайно широкі можливості
здійснення національної юрисдикції відповідно до доктрини впливу є до&
сить спірними, з точки зору міжнародного права. Тому, як наслідок, узго&
дження цієї доктрини з вимогами загального міжнародного права вимагає
введення додаткових критеріїв, що обмежують суб’єктивну дискрецію та
дозволяють застосування національної юрисдикції лише в тих випадках,
які мають досить тісний та об’єктивний зв’язок з регулюючою державою1.
У цьому сенсі досить показовим є підхід, використовуваний в ЄС для
здійснення екстратериторіальної юрисдикції у сфері конкурентного пра&
ва. Хоча в більш ранньому рішенні, винесеному у справі BJguelin [5],
Європейський Суд побічно вказав на доктрину впливу як на можливу
підставу для здійснення екстратериторіальної юрисдикції Співтоварист&
ва, його подальша практика пішла принципово іншим шляхом [5, пар.
10–11]. Історично в конкурентному праві ЄС загалом було застосовано дві
моделі здійснення екстратериторіальної юрисдикції, жодна з яких не
пов’язана з рішенням у справі BJguelin та (принаймні формально) не вико&
ристовує доктрину впливу в якості юрисдикційної бази.
Першою моделлю екстратериторіальної юрисдикції, фактично викори&
станою в конкурентному праві ЄС, є так звана «доктрина єдиного еконо&
мічного утворення» (single economic entity doctrine). Вона була сформуль&
ована в рішенні, винесеному в справі Dyestuffs [6] і виходить з ототожнен&
ня, для цілей поширення юрисдикції, пов’язаних певним рівнем контролю
дочірньої та материнської компаній та їх кваліфікації в якості «єдиного
економічного утворення»2. Завдяки такого роду ототожненню декілька
формально окремих юридичних осіб розглядаються як єдиний суб’єкт для
цілей застосування конкурентного права, через відсутність у дочірніх
(«підконтрольних») компаній можливості самостійно визначати зміст своєї
поведінки на ринку. Відповідно до цієї моделі в тих випадках, коли дочірня
компанія знаходиться в межах Співтовариства (в той час як материнсь&
ка — ні), на неї може бути покладена юридична відповідальність за дії ма&
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
7744
1 Щодо критики доктрини впливу див., зокрема: [4, c. 192–193].
2 Подібне ототожнення через взаємовідносини контролю використовується також у концепції
«пов’язаних осіб», якою оперує Закон України «Про захист економічної конкуренції» (див. ст. 1).
теринської компанії, зокрема ті, що вчинені поза межами ЄС1. Відповідно,
з формальної точки зору, ця модель поширює юрисдикцію на суб’єкта
(єдине економічне утворення), який принаймні частково перебуває на те&
риторії регулюючої держави. З іншого боку, в силу специфіки передбаче&
ного нею тесту, ця модель припускає лише досить обмежене застосування,
оскільки вимагає перебування принаймні одного з учасників «єдиного еко&
номічного утворення» на території регулюючої держави.
Пізніша модель, яка запровадила новий юрисдикційний стандарт, була
сформульована в рішенні у справі Wood Pulp I [8]. Ця модель, яка нині є
основною в конкурентному праві ЄС, в якості юрисдикційного базису опе&
рує принципом об’єктивної територіальної юрисдикції. Відповідно до неї
екстратериторіальне застосування конкурентного права ЄС можливе тоді,
коли певна дія (порушення) принаймні частково була реалізована («імпле&
ментована») на території Співтовариства. Незважаючи на аргументи щодо
необхідності та доцільності зміни юрисдикційного стандарту та переходу
до використання, в якості його основи, доктрини впливу2, конкурентне
право Співтовариства, з формальної точки зору, не вийшло за межі прин&
ципу об’єктивної територіальної юрисдикції3.
У конкурентному праві ЄС процес еволюційного розвитку моделі
здійснення екстратериторіальної юрисдикції є не чим іншим, як пошуком
дійового стандарту, що дав би змогу забезпечити достатньо ефективний
захист конкуренції на внутрішньому ринку Співтовариства від негативно&
го впливу ззовні. Водночас у конкурентному праві ЄС пошук такого адек&
ватного стандарту пішов шляхом використання досить поміркованих мо&
делей, які, принаймні формально, залишаються тісно пов’язаними з тери&
торіальною природою юрисдикції держави. Принцип об’єктивної тери&
торіальної юрисдикції, який залишається основним стандартом для
здійснення екстратериторіальної юрисдикції в конкурентному праві ЄС, є
менш спірним, з точки зору міжнародного права, аніж використовувана в
конкурентному праві США доктрина впливу.
Концептуально відмінність між доктриною впливу та принципом
об’єктивної територіальної юрисдикції полягає в природі та характері
зв’язку, необхідного для здійснення екстратериторіальної юрисдикції на
підставі кожної з цих моделей. Доктрина впливу припускає здійснення
юрисдикції вже тоді, коли певна дія пов’язана з регулюючою державою
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
7755
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
1 В якості інших прикладів застосування доктрини єдиного економічного утворення див.: [7, 11]
2 Див. позицію Генерального Адвоката Дармона, висловлену ним при розгляді справи Wood Pulp
(Opinion of Mr Advocate General Darmon delivered on 25 May 1988 in Joined cases 89, 104, 114, 116, 117
and 125 to 129/85) [8].
3 Принцип об’єктивної територіальної юрисдикції в конкурентному праві ЄС перетворився на мо;
дель, що наближається за своїм методологічним апаратом до доктрини впливу, зокрема в частині тлу;
мачення критерію «імплементації» правопорушення на території ЄС, сформульованого безпосеред;
ньо в рішенні Wood Pulp. Цей стандарт досить широкий і потенційно припускає кваліфікацію право;
порушення як «імплементованого» на території ЄС навіть тоді, коли дія, фактично вчинена на тери;
торії ЄС, має досить віддалений зв’язок з відповідним правопорушенням.
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
лише в силу «впливу», який вона здійснює на ситуацію в межах території
регулюючої держави. В свою чергу, принцип об’єктивної територіальної
юрисдикції вимагає, аби принаймні частина дії, щодо якої здійснюється
екстратериторіальна юрисдикція, була здійснена на території регулюючої
держави. В цьому сенсі принцип об’єктивної територіальної юрисдикції
передбачає вужче коло можливих випадків здійснення екстратери&
торіальної юрисдикції, проте він також вимагає більш тісного зв’язку між
дією, щодо якої здійснюється юрисдикція, та регулюючою державою.
Водночас на практиці досить чітке концептуальне розрізнення між
стандартами цих двох моделей значною мірою було нівельоване. З одного
боку, ст. 101 (колишня ст. 81) Договору про функціонування ЄС забороняє
вчинення дій, що «можуть вплинути» на ситуацію на внутрішньому ринку
ЄС і в цьому сенсі імпліцитно вводить критерій впливу до складу правопо&
рушення в сфері конкурентного права та, як наслідок, до контексту юрис&
дикційного аналізу [9, р. 205]. З іншого боку, в рішенні, винесеному у
справі Gencor [10], принаймні в такому специфічному сегменті конкурент&
ного права ЄС, як правила, що регулюють здійснення злиттів та погли&
нань, обсяг доктрини об’єктивної територіальної юрисдикції було істотно
розмито. В цьому рішенні Суд (формально застосовуючи стандарт Wood
Pulp) визнав, що поширення екстратериторіальної юрисдикції Співтова&
риства щодо здійсненого за його межами злиття, з точки зору міжнарод&
ного права, виправдане вже тоді, коли «можна передбачити, що [таке]
пропоноване злиття матиме безпосередній та значний вплив в межах
Співтовариства» [10, пар. 90]. У такий спосіб у Gencor стандарт об’єктив&
ної територіальної юрисдикції в розумінні Wood Pulp, що вимагав «імпле&
ментації» правопорушення, було трансформовано в модель, близьку за
своїм змістом та обсягом до доктрини впливу.
Ці тенденції можуть бути певною мірою використані для організації
практики екстратериторіального застосування конкурентного права Ук&
раїни. Ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» поши&
рює його застосування на всі дії, що «впливають чи можуть вплинути на
економічну конкуренцію на території України». Як видно, це правило опе&
рує доктриною впливу в якості основного юрисдикційного стандарту і доз&
воляє здійснення екстратериторіального застосування конкурентного
права за наявності певного «впливу» (фактично здійсненого чи потенційно
можливого) дії на конкуренцію в межах національного ринку, але не вима&
гає здійснення (навіть часткової) такої дії на території України.
З іншого боку, стандарт екстратериторіальної юрисдикції у конкурент&
ному праві ЄС виходить з тлумачення ст. 101 Договору, що, як і ст. 2 Зако&
ну України «Про захист економічної конкуренції», застосовується щодо
дій, які «мають вплив» на конкуренцію на внутрішньому ринку Співтова&
риства. Ця практика, принаймні потенційно, дає змогу застосувати в кон&
курентному праві України стандарт екстратериторіальної юрисдикції,
який оперує принципом об’єктивної територіальної юрисдикції. Адже ця
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
7766
концепція є більш придатною для уникнення юрисдикційних конфліктів, з
точки зору міжнародного права. Водночас ця модель є досить широкою
для того, аби поширити дію національного конкурентного права на
більшість випадків, які насправді можуть мати шкідливий вплив на конку&
ренцію в межах внутрішнього ринку України.
1. The Case of the SS «Lotus» (France v. Turkey), Judgment No. 9 of 7 September 1927, (1928)
P.C.I.J. Reports Series A. No. 10.
2. United States v. Aluminum Co. of America (Alcoa), 148 F.2d 416 (2d Cir. 1945).
3. Van der Esch B. Some Aspects of ‘Extra;Territorial’ Infringement of EEC Competition Rules //
Antitrust and trade policy in the United States and the European Community: 1985 (12th)
Annual Proceedings of the Fordham Corporate Law Institute (B. Hawk ed.). — New York:
Matthew Bender Publishing, 1986.
4. Gerber D. Beyond Balancing: International Law Restraints on the Reach of National Laws //
Yale Journal of International Law. — 1984;85. — Vol. 10.
5. Case 22/71 BJguelin v GL Import Export // European Court Review. — 1971.
6. Case 48/69 Imperial Chemical Industries Ltd. v Commission of the European Communities
(Dyestuffs) // European Court Review. — 1972.
7. Case 6/72 Europemballage Corporation and Continental Can Company Inc. v Commission of
the European Communities // European Court Review. — 1973.
8. A. Ahlstrom Osakeyhtio and others v Commission of the European Communities // European
Court Review. — 1988.
9. Whatstein L. Extraterritorial Application of EC Competition Law — Comments and
Reflections // Israeli Law Review. — 1992. — Vol. 26.
10. T-102/96 Gencor Ltd v Commission of the European Communities // European Court
Review. — 1997.
11. Joined cases 6 and 7/73 Istituto Chemioterapico Italiano SpA & Commercial Solvents Corp. v.
E.C. Commission // European Court Review. — 1974.
ППееттрриикк ВВааддиимм ООллееккссааннддррооввиичч,,
аспірант економіко
правового факультету
Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
ППееттрриикк ССввііттллааннаа ППееттррііввннаа,,
кандидат біологічних наук,
Інститут екологічної освіти Нідерландів
РРооззввииттоокк ззааккооннооддааввссттвваа ЄЄСС
щщооддоо ррооззммііщщеенннняя ппррооддууккттіівв ххааррччуувваанннняя,,
щщоо ммііссттяяттьь ггммоо,, ппооххоодджжеенннняя яяккиихх ннееввііддооммее
У країнах ЄС є закони щодо розміщення на ринку продуктів харчування, які
містять генетично модифіковані організми (ГМО). Ці продукти і добавки повинні
маркуватися як ГМ, щоб їх вибір споживачами був свідомим. Але існує пробле&
ма змішування ГМО, походження яких невідоме. Про те, як регулює такі питан&
ня законодавство ЄС, і йдеться в статті.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: свобода вибору споживачів, генетично модифіковані орга&
нізми, non&ГMO, сертифікація продукції.
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
7777
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
|