Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме
У країнах ЄС є закони щодо розміщення на ринку продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми (ГМО). Ці продукти і добавки повинні маркуватися як ГМ, щоб їх вибір споживачами був свідомим. Але існує проблема змішування ГМО, походження яких невідоме. Про те, як регулює такі питанн...
Saved in:
| Published in: | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18383 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме / В.О. Петрик, С.П. Петрик // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 77-81. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18383 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Петрик, В.О. Петрик, С.П. 2011-03-26T18:29:48Z 2011-03-26T18:29:48Z 2009 Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме / В.О. Петрик, С.П. Петрик // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 77-81. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18383 У країнах ЄС є закони щодо розміщення на ринку продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми (ГМО). Ці продукти і добавки повинні маркуватися як ГМ, щоб їх вибір споживачами був свідомим. Але існує проблема змішування ГМО, походження яких невідоме. Про те, як регулює такі питання законодавство ЄС, і йдеться в статті. В странах ЕС существуют законы о размещении на рынке продуктов питания, содержащих генетически модифицированные организмы (ГМО). Это продукты и добавки должны быть маркированы как ГМО, чтобы их выбор потребителями был осознанным. Но существует проблема смешивания ГМО, происхождение которых неизвестно. В статье рассмотрено регулирование таких вопросов законодательством ЕС. There are regulations in the EU member states on placing on the market of foodstuffs containing genetically modified organisms (GMOs). This food and feed products must be labeled as GMO to enable consumers to make an informed choice of such products. But there is a problem hashing with GMO, which origin is unknown. The article is dedicated to the analysis of regulation of such questions in EU law. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме Развитие законодательства ЕС о размещении продуктов питания, содержащих ГМО, происхождение которых неизвестно Development of the EU Legislation on the Placing in the Market of GMOs Contain Products, Which Origin is not Known Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме |
| spellingShingle |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме Петрик, В.О. Петрик, С.П. Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| title_short |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме |
| title_full |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме |
| title_fullStr |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме |
| title_full_unstemmed |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме |
| title_sort |
розвиток законодавства єс щодо розміщення продуктів харчування, що містять гмо, походження яких невідоме |
| author |
Петрик, В.О. Петрик, С.П. |
| author_facet |
Петрик, В.О. Петрик, С.П. |
| topic |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| topic_facet |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Порівняльно-правові дослідження |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Развитие законодательства ЕС о размещении продуктов питания, содержащих ГМО, происхождение которых неизвестно Development of the EU Legislation on the Placing in the Market of GMOs Contain Products, Which Origin is not Known |
| description |
У країнах ЄС є закони щодо розміщення на ринку продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми (ГМО). Ці продукти і добавки повинні маркуватися як ГМ, щоб їх вибір споживачами був свідомим. Але існує проблема змішування ГМО, походження яких невідоме. Про те, як регулює такі питання законодавство ЄС, і йдеться в статті.
В странах ЕС существуют законы о размещении на рынке продуктов питания, содержащих генетически модифицированные организмы (ГМО). Это продукты и добавки должны быть маркированы как ГМО, чтобы их выбор потребителями был осознанным. Но существует проблема смешивания ГМО, происхождение которых неизвестно. В статье рассмотрено регулирование таких вопросов законодательством ЕС.
There are regulations in the EU member states on placing on the market of foodstuffs containing genetically modified organisms (GMOs). This food and feed products must be labeled as GMO to enable consumers to make an informed choice of such products. But there is a problem hashing with GMO, which origin is unknown. The article is dedicated to the analysis of regulation of such questions in EU law.
|
| issn |
XXXX-0056 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18383 |
| citation_txt |
Розвиток законодавства ЄС щодо розміщення продуктів харчування, що містять ГМО, походження яких невідоме / В.О. Петрик, С.П. Петрик // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 77-81. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT petrikvo rozvitokzakonodavstvaêsŝodorozmíŝennâproduktívharčuvannâŝomístâtʹgmopohodžennââkihnevídome AT petriksp rozvitokzakonodavstvaêsŝodorozmíŝennâproduktívharčuvannâŝomístâtʹgmopohodžennââkihnevídome AT petrikvo razvitiezakonodatelʹstvaesorazmeŝeniiproduktovpitaniâsoderžaŝihgmoproishoždeniekotoryhneizvestno AT petriksp razvitiezakonodatelʹstvaesorazmeŝeniiproduktovpitaniâsoderžaŝihgmoproishoždeniekotoryhneizvestno AT petrikvo developmentoftheeulegislationontheplacinginthemarketofgmoscontainproductswhichoriginisnotknown AT petriksp developmentoftheeulegislationontheplacinginthemarketofgmoscontainproductswhichoriginisnotknown |
| first_indexed |
2025-11-25T22:47:43Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:47:43Z |
| _version_ |
1850574026876911616 |
| fulltext |
концепція є більш придатною для уникнення юрисдикційних конфліктів, з
точки зору міжнародного права. Водночас ця модель є досить широкою
для того, аби поширити дію національного конкурентного права на
більшість випадків, які насправді можуть мати шкідливий вплив на конку&
ренцію в межах внутрішнього ринку України.
1. The Case of the SS «Lotus» (France v. Turkey), Judgment No. 9 of 7 September 1927, (1928)
P.C.I.J. Reports Series A. No. 10.
2. United States v. Aluminum Co. of America (Alcoa), 148 F.2d 416 (2d Cir. 1945).
3. Van der Esch B. Some Aspects of ‘Extra;Territorial’ Infringement of EEC Competition Rules //
Antitrust and trade policy in the United States and the European Community: 1985 (12th)
Annual Proceedings of the Fordham Corporate Law Institute (B. Hawk ed.). — New York:
Matthew Bender Publishing, 1986.
4. Gerber D. Beyond Balancing: International Law Restraints on the Reach of National Laws //
Yale Journal of International Law. — 1984;85. — Vol. 10.
5. Case 22/71 BJguelin v GL Import Export // European Court Review. — 1971.
6. Case 48/69 Imperial Chemical Industries Ltd. v Commission of the European Communities
(Dyestuffs) // European Court Review. — 1972.
7. Case 6/72 Europemballage Corporation and Continental Can Company Inc. v Commission of
the European Communities // European Court Review. — 1973.
8. A. Ahlstrom Osakeyhtio and others v Commission of the European Communities // European
Court Review. — 1988.
9. Whatstein L. Extraterritorial Application of EC Competition Law — Comments and
Reflections // Israeli Law Review. — 1992. — Vol. 26.
10. T-102/96 Gencor Ltd v Commission of the European Communities // European Court
Review. — 1997.
11. Joined cases 6 and 7/73 Istituto Chemioterapico Italiano SpA & Commercial Solvents Corp. v.
E.C. Commission // European Court Review. — 1974.
ППееттрриикк ВВааддиимм ООллееккссааннддррооввиичч,,
аспірант економіко
правового факультету
Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова
ППееттрриикк ССввііттллааннаа ППееттррііввннаа,,
кандидат біологічних наук,
Інститут екологічної освіти Нідерландів
РРооззввииттоокк ззааккооннооддааввссттвваа ЄЄСС
щщооддоо ррооззммііщщеенннняя ппррооддууккттіівв ххааррччуувваанннняя,,
щщоо ммііссттяяттьь ггммоо,, ппооххоодджжеенннняя яяккиихх ннееввііддооммее
У країнах ЄС є закони щодо розміщення на ринку продуктів харчування, які
містять генетично модифіковані організми (ГМО). Ці продукти і добавки повинні
маркуватися як ГМ, щоб їх вибір споживачами був свідомим. Але існує пробле&
ма змішування ГМО, походження яких невідоме. Про те, як регулює такі питан&
ня законодавство ЄС, і йдеться в статті.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: свобода вибору споживачів, генетично модифіковані орга&
нізми, non&ГMO, сертифікація продукції.
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
7777
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
У дебатах про генні технології всі сходяться на тому, що необхідно до&
тримуватися принципу свободи вибору для споживачів. Для того, щоб ре&
алізувати виробництво продуктів з і без ГМО, слід на різних стадіях ви&
робництва вжити необхідних заходів. Які саме заходи необхідно вжити,
залежить щоразу від різних факторів. Важливо, щоб при цьому головни&
ми були бажання і сподівання споживачів.
Свобода вибору для споживачів є однією із центральних тем у
суспільному обговоренні генних технологій в харчовій промисловості. Цю
гарантію всі сторони вважають передумовою введення ГМО до продуктів
харчування. На державному рівні це проявляється здебільшого в прий&
нятті правил щодо маркування.
Поряд зі свободою вибору для споживача важлива також свобода вибо&
ру для виробника. Якщо не будуть запропоновані продукти з або без ГМО
домішок, то врешті не буде і вибору для споживачів.
Загалом немає нічого неможливого в тому, що продукти, які не містять
ГМО, з часом будуть витіснені внаслідок безконтрольного розповсюджен&
ня ГМ продуктів та змішування ГМ і не ГМ компонентів при виробництві,
зберіганні та перевезеннях. Питання про вжиття відповідних заходів
неодноразово порушувалося споживчими та природоохоронними органі&
заціями.
Аналіз останніх досліджень показав, що в Євросоюзі ще існує мора&
торій на розповсюдження ГМ продуктів. Для цього необхідно одержати
дозвіл на основі Директиви ЄС 2001/18 [1], яка вимагає всебічного
дослідження такого продукту на предмет безпечності його для навколиш&
нього середовища і здоров’я людини. В очікуванні домовленості про безпе&
ку, етикетування і прозорість деякі члени ЄС вже декілька років відмов&
ляються видавати такі дозволи. Тому що ці держави в ЄС становлять
блокуючу меншість, з 1998 р. немає нових дозволених ГМО. Мораторій не
означає, що ЄС не може імпортувати ГМ продукти. Стійка до гербіцидів
соя від компанії Монсанто вже була допущена до 1998 р. Три ГМ сорти
кукурудзи [2] дозволено вирощувати в ЄС. Для четвертого ГМ сорту куку&
рудзи і трансгенного насіння ріпаку [3] видано дозвіл на імпорт і викорис&
тання в харчових продуктах і тваринних кормах [4].
Нині серед країн ЄС лише в Іспанії вирощується трансгенна кукурудза
в комерційних цілях. Врожай використовується в якості корму для тварин
на місцевих фермах.
ГМ інгредієнти, які не містять життєздатних ГМО, не підпадають під
названі правила, і тому мораторій тут не діє, якщо йдеться про викорис&
тання добавок у продуктах харчування. Не дозволено імпортування таких
добавок без відповідного дослідження на безпечність. Але у дослідженнях
щодо навколишнього середовища немає необхідності. Це стосується, на&
приклад, семи трансгенних варіантів насіння капусти, з яких виробляють
рафіноване масло.
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
7788
ГМ речовини для годівлі тварин можуть також без попереднього
дослідження ЄС поступати на ринок. Лише Голландія досі використовує
добровільні дослідження на предмет безпеки для годівлі тварин ГМО.
У світі постійно зростає попит на ГМ складові для харчової індустрії.
У 2001 р. ГМ соя становила 63 % усіх посівів сої в світі, а ГМ кукурудза —
19 %. ГМ культури вирощуються насамперед у США, Аргентині (соя, ку&
курудза) і в Канаді (насіння капусти). Врожай і похідні продукти харчу&
вання цих культур експортуються у всі країни світу, де вони використову&
ються в якості складових у виробництві продуктів харчування та кормів
для тварин.
Чи слід відмінити мораторій? В світлі назріваючого торгового
конфлікту із США і застережень щодо гальмування розвитку Європейсь&
ка комісія схиляється до відміни нових норм допуску по критеріях безпеч&
ності для навколишнього середовища.
Прийняттям законів про ГМ продукти і корми для тварин, прозорість
маркування європейські міністри сільського господарства і охорони при&
роди зробили серйозний крок вперед у 2002 р. Крім того, вони повинні бу&
ли прийняти правила моніторингу щодо впливу цих продуктів на здоров’я
у тривалій перспективі. У будь&якому разі доведеться рахуватися з тим,
що мораторій буде відмінено і що в ЄС дедалі в більших обсягах виробля&
тимуться ГМ продукти.
Відповідно до прийнятих в ЄС пропозицій всі ГМ продукти або ГМ
складові в продуктах харчування повинні бути вказані на етикетці.
У зв’язку з тим, що буде практично неможливо уникнути певного непе&
редбаченого перемішування ГМ складових зі складовими без ГМО, буде
певною мірою допущена така можливість. Європейське міністерство
сільського господарства встановило максимально допустиме підмішуван&
ня на рівні 0,9 %. Перевищення цієї норми означатиме, що продукт або
інгредієнт має позначатися як ГМО.
Практично на всіх стадіях виробництва продуктів харчування може ви&
никнути перемішування. При виробництві посівного насіння або при виро&
щуванні може відбутися перемішування і, як наслідок, опилення з ГМ
пилком або при зберіганні ГМ насіння. Під час збору врожаю, його
зберігання, перевезення і обробки може відбутися перемішування ГМ
залишків у сховищах, вантажному транспорті, вагонах, корабельних трю&
мах або в інших механізмах. У багатьох випадках таке перемішування
практично неминуче.
В перспективі не вдасться позбутися проблеми перемішування. У бага&
тьох випадках проблема перемішування може бути вирішена через вибір
складових із країн Євросоюзу. Таким чином, європейська харчова
індустрія зможе довести використання інгредієнтів без ГМО, позаяк буде
використовуватися кукурудза, вирощена в ЄС. У випадку із соєю навряд
чи можна говорити про вирощування в ЄС, хоча харчові підприємства змо&
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
7799
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
жуть вибирати для використання інші рослинні масла або білки. Не зовсім
зрозуміло, як це буде відбуватися. Різні підприємства стверджують, що не
використовують ГМ складові, але незрозуміло, на чому базуються такі
твердження.
В результаті аналізу чинних вимог до маркування доведено, що марку&
вання обмежені ГМ складовими, походження яких відомо. Вимоги щодо
маркування ГМ складових, походження яких невідоме, ще не прописані.
Доти, доки нові правила ще не вступили в силу, кожний виробник може
користуватися своїми нормами для частини інгредієнтів. Тому відсутня
така необхідна ясність для споживача. Якщо буде дозволено вирощування
ГМ продукції в ЄС, виникне нова ситуація, сучасна стратегія не працюва&
тиме.
Можливості, необхідні для розділення ГМО і нон&ГМО, залежать від
типу ГМО, довжини ланцюга виробництва і можливості запобігти змішу&
ванню ГМО і нон&ГМО. Це досліджено «DLV Груп» і «SGS Агро&контроль».
Вони вивчили три виробничих ланцюги: сої, цукру і томатів.
Європейська комісія прийняла пропозицію щодо встановлення макси&
мально допустимого домішування для посівного матеріалу. Максимально
допустима норма залежить від типу культури: для сої — 0,7 %; кукуруд&
зи, цикорію, томатів і картоплі — 0,5 %; для насіння ріпаку і бавовни (хре&
стоцвітні, пилок яких розповсюджується на великі відстані) — 0,3 %. Ор&
ганізації з охорони природи і організації споживачів вимагають для
посівних і для «горшкових» культур додержуватися низьких меж домішу&
вання (0,1 %).
На початку 2009 р. з’явився стратегічний документ Європейської
Комісії про біологічні дослідження і біологічні технології. Один з пунктів
цього документа стосується необхідності й можливих варіантів вжиття
сільськогосподарських заходів, спрямованих на стійку консистенцію про&
дуктів звичайного і біологічного сільського господарства з ГМ культурами.
Для контролю в стадіях виробництва можуть бути використані такі ме&
тоди:
— свідоцтво про чистоту від ГМО, в якому постачальник заявляє про
те, що складові або кінцевий продукт не є ГМО;
— свідоцтво про оригінал, наприклад: дана партія сої поставлена з Бра&
зилії, де заборонено вирощування ГМО;
— спеціальне свідоцтво, яке стосується певної партії продукту, вільно&
го від ГМО і яке базується на аналізі ДНК;
— Non&GMO supply chain сертифікат. Цей сертифікат є свідченням
реєстрації партії інгредієнтів, напівфабрикатів, вільних від ГМО. Ця сис&
тема використовується на різних стадіях виробництва харчового продук&
ту. Вона може включатися в будь&який момент до стадії виробництва,
якщо ГМО&ідентичність може бути визначена.
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
8800
— повністю задокументована Identity Preservation (IP) system. Ця сис&
тема включає всі заходи і процеси вирощування, транспортування, оброб&
ки. В такий спосіб споживач буде поінформований про джерела походжен&
ня й ідентифікацію складових (інгредієнтів). Реєстрації і процедури вста&
новлюються раніше для всіх ланок у ланцюгу і контролюються незалежно.
Отже, ідентичність чистоти від ГМО кожної складової, напівфабрикату чи
кінцевого продукту гарантується тим, що всі інгредієнти одержані через
систему ІР.
Яка би система реєстрації або контролю не використовувалася, її
надійність є базовою для довіри споживачів. Очікується, що більшість спо&
живачів розумітиме неминучість домішування і баланс між вимогами, які
висуває виробництво, можливістю контролювати їх виконання й ціною,
яку все це спричинить. Але не відомо точно, як споживачі про це судити&
муть, позаяк у цій сфері ще не було проведено досліджень. Врешті свобо&
да вибору мусить відповісти сама за себе. Тому відповідь на ці питання ба&
жана перед тим, як будуть розроблятися додаткові заходи, спрямовані на
розділення ГМО і нон&ГМО&складових харчових продуктів.
1. Directive 2001/18/EC of the European Parliament and of the Council of 12 March 2001 on the
deliberate release into the environment of genetically modified organisms and repealing Council
Directive 90/220/EEC // Official Journal of the European Communities. — № L 106. —
17.4.2001. — Р. 1–39.
2. Directive 2005/772/EC: Commission Decision of 3 November 2005 concerning the placing on
the market, in accordance with Directive 2001/18/EC of the European Parliament and of the
Council, of a maize product (Zea mays L., line 1507) genetically modified for resistance to cer;
tain lepidopteran pests and for tolerance to the herbicide glufosinate;ammonium (notified under
document number C(2005) 4192) // Official Journal of the European Communities. — № L
291. — 05.11.2005. — P. 0042 — 0044.
3. Directive 2005/635/EC: Commission Decision of 31 August 2005 concerning the placing on the
market, in accordance with Directive 2001/18/EC of the European Parliament and of the
Council, of an oilseed rape product (Brassica napus L., GT73 line) genetically modified for tol;
erance to the herbicide glyphosate (notified under document number C(2005) 3110) // Official
Journal of the European Communities. — № L 228. — 3.9.2005. — Р. 11–13.
4. Directive 2004/643/EC: Commission Decision of 19 July 2004 concerning the placing on the
market, in accordance with Directive 2001/18/EC of the European Parliament and of the
Council, of a maize product (Zea mays L. line NK603) genetically modified for glyphosate tol;
erance (notified under document number C(2004) 2761)(Text with EEA relevance) // Official
Journal of the European Communities. — № L 295. — 18.09.2004. — P. 0035 — 0037.
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
8811
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
|