Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект)
Проаналізовано еволюцію формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС з метою вироблення спільних дій на шляху зближення правових систем....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Порівняльно-правові дослідження |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18384 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) / М.М. Яцишин // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 82-85. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18384 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183842025-02-09T13:31:41Z Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) Формирование договорно-правовых и политических основ сотрудничества Украины и ЕС (историко-правовой аспект) Formation of Contractual and Political Principles of Collaboration of Ukraine and EU (Historical-Legal Aspect) Яцишин, М.М. Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Проаналізовано еволюцію формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС з метою вироблення спільних дій на шляху зближення правових систем. Проанализирована эволюция формирования договорно-правовых и политических основ сотрудничества Украины и ЕС с целью выработки совместных действий на пути сближения правовых систем. The historical evolution of formation of contractual and political principles of collaboration of Ukraine and EU is analyzed with the purpose of forming of joint activities on the way of the legal systems approximation. 2009 Article Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) / М.М. Яцишин // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 82-85. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18384 uk Порівняльно-правові дослідження application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| spellingShingle |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права Яцишин, М.М. Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) Порівняльно-правові дослідження |
| description |
Проаналізовано еволюцію формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС з метою вироблення спільних дій на шляху зближення правових систем. |
| format |
Article |
| author |
Яцишин, М.М. |
| author_facet |
Яцишин, М.М. |
| author_sort |
Яцишин, М.М. |
| title |
Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) |
| title_short |
Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) |
| title_full |
Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) |
| title_fullStr |
Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) |
| title_full_unstemmed |
Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) |
| title_sort |
формування договірно-правових і політичних засад співробітництва україни і єс (історико-правовий аспект) |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Порівняльно-правовий вимір міжнародного та європейського права |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18384 |
| citation_txt |
Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС (історико-правовий аспект) / М.М. Яцишин // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 82-85. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Порівняльно-правові дослідження |
| work_keys_str_mv |
AT âcišinmm formuvannâdogovírnopravovihípolítičnihzasadspívrobítnictvaukraíniíêsístorikopravovijaspekt AT âcišinmm formirovaniedogovornopravovyhipolitičeskihosnovsotrudničestvaukrainyiesistorikopravovojaspekt AT âcišinmm formationofcontractualandpoliticalprinciplesofcollaborationofukraineandeuhistoricallegalaspect |
| first_indexed |
2025-11-26T05:24:33Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:24:33Z |
| _version_ |
1849829286829096960 |
| fulltext |
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
ЯЯцциишшиинн ММииххааййллоо ММииххааййллооввиичч,,
кандидат історичних наук,
доцент кафедри теорії та історії держави і права
Волинського національного університету імені Лесі Українки
ФФооррммуувваанннняя ддооггооввііррнноо
ппррааввооввиихх
іі ппооллііттииччнниихх ззаассаадд ссппііввррооббііттннииццттвваа УУккррааїїннии іі ЄЄСС
((ііссттооррииккоо
ппррааввооввиийй аассппеекктт))
Проаналізовано еволюцію формування договірно&правових і політичних за&
сад співробітництва України і ЄС з метою вироблення спільних дій на шляху
зближення правових систем.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: зближення правових систем, адаптація права, правова інтег&
рація.
Європейський вибір об’єктивно вимагає від України виважених і
послідовних кроків щодо вдосконалення та гармонізації національного за&
конодавства із законодавством Європейського Союзу та країн&членів, які
входять до його складу. Тому в нормотворчій діяльності держави впро&
довж останніх десятиліть з’явився такий напрям, як адаптація (від лат.
adaptatio — пристосовувати) та імплементація (від лат. implere — напов&
нювати, досягати, виконувати, здійснювати) [1, с. 41]. При цьому механізм
імплементації міжнародно&правових норм включає сукупність правових
та інституційних засобів, що використовуються суб’єктами міжнародного
права на міжнародному та національному рівнях. Міжнародна система
імплементації включає створені на підставі міждержавних угод універ&
сальні, регіональні та локальні міжнародні організації, спеціалізовані ус&
танови та їх допоміжні органи. За їх допомогою стає важливим об’єднання
зусиль держав та міжнародних організацій у реалізації норм міжнародно&
го права.
У вітчизняній науці дана проблема активно розробляється. Останнім
часом з’явилася низка цікавих публікацій, зокрема статті у фундамен&
тальному збірнику «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспек&
тиви розвитку» [2], монографія Л. А. Луць «Європейські міждержавні
правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України
(теоретичні аспекти)» [3], монографія В. Т. Маляренка «Перебудова
кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: те&
орія, історія і практика» [4] та інших, в яких з’ясовуються юридична при&
рода європейських міждержавних правових систем та їх роль у забезпе&
ченні структуризації регіонального соціального простору, а також особли&
вості інтеграції сучасної правової системи України з ними.
Аналіз сучасного стану розвитку європейських інтеграційних процесів
і участі в них України неможливий без урахування історії розвитку ідеї
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
8822
об’єднання Європи та основних теоретичних підходів, що були започатко&
вані та розвивалися протягом декількох століть європейської історії. Тому
вивчення різних аспектів та форм існування європейської ідеї має важли&
ве значення для розуміння суті всіх сучасних теорій та концепцій створен&
ня об’єднаної Європи, а також практичних заходів щодо їхньої реалізації.
В умовах, коли в ЄС відбувається пошук стратегічних шляхів розвитку,
трансформації внутрішньої структури та географічного розширення че&
рез приєднання нових членів, теоретичне визначення майбутнього Євро&
пейського Союзу знову перетворилося на актуальне завдання для
політичних еліт та наукового співтовариства.
Україна після проголошення незалежності веде пошук власного місця в
євроінтеграційних процесах. Важливим досягненням на цьому шляху є
формування договірно&правових, організаційних і політичних засад
співробітництва з ЄС. Базовим документом, який визначив правовий ме&
ханізм двостороннього економічного, соціального й культурного
співробітництва, розвитку політичного діалогу, стала Угода про партнер&
ство і співробітництво між Україною і ЄС (УПС) [5, с. 74–76]. Після набут&
тя чинності УПС було сформовано інституційний механізм двосторонньо&
го співробітництва на різних рівнях — від найвищого до експертного.
Водночас зберігається асиметричність у підході сторін до кінцевої мети
розвитку співробітництва між Україною і ЄС. На відміну від України, яка
оголосила входження до ЄС стратегічною метою державної політики, в
офіційних документах ЄС не висловлювалася точка зору щодо членства
України в цій організації. Спільна позиція ЄС щодо України зводилася до
підтримки розвитку демократії та економічного реформування, поглиб&
лення економічної взаємодії. Вона засвідчила визнання європейських
прагнень України з боку країн&членів ЄС, а також розширила можливості
впливу двостороннього співробітництва на зовнішню політику і політику
безпеки, розвиток юстиції і внутрішніх справ.
Ефективним стимулом для радикальних змін у цьому напрямі держав&
ної політики став вступ України до Ради Європи у 1995 р., коли вона взяла
на себе досить відповідальні зобов’язання перед міжнародною спільнотою,
в тому числі такі, що стосуються предмета даного дослідження. З метою
вирішення нагальних проблем Указом Президента України № 615/98 від
11.06.1998 р. було затверджено Стратегію інтеграції України до Євро&
пейського Союзу. Відповідно Кабінет Міністрів України своєю Постановою
від 16.08.1998 р. затвердив Концепцію адаптації законодавства України до
законодавства ЄС. З метою координації діяльності органів виконавчої вла&
ди щодо забезпечення виконання євростратегічних намірів України По&
становою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 р. № 1773 за&
тверджене Положення про Координаційну раду з адаптації законодавства
України до законодавства ЄС [6, с. 375].
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
8833
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
Наприкінці 1990&х років відбувся процес переосмислення концептуаль&
них і тактичних прорахунків, допущених Україною на євроінтеграційному
шляху. Утвердилося реалістичне усвідомлення того, що період адаптації
України до правових і політико&економічних вимог ЄС буде довготрива&
лим процесом. Невідповідність розвитку демократичних інституцій і стану
громадянського суспільства європейським стандартам, низький рівень
економічного розвитку, ВВП і доходів на душу населення, повільні темпи
реформ, які до того ж були недостатньо скоординовані із завданнями євро&
пейської інтеграції, та інші прорахунки суттєво віддалили перспективу не
тільки повного, а й асоційованого членства України в Євросоюзі.
Стало цілком очевидним, що лише проведення глибоких реформ,
послідовна демократизація суспільства можуть кардинально змінити цю
негативну тенденцію і матеріалізувати гасло руху в Європу. З цією метою
14 вересня 2000 р. був прийнятий Указ Президента України «Про Програ&
му інтеграції України до Європейського Союзу» [7]. Програма стала голо&
вним виразником загальної стратегії держави на шляху наближення Ук&
раїни до ЄС за всіма напрямами співробітництва, і зокрема у правовій
сфері. Отже, надалі цей процес став більш керованим і передбачуваним.
Необхідно зазначити, що сучасне правознавство в основному визначи&
ло сутність загального підходу до цієї проблеми з боку вітчизняних зако&
нодавців, науковців і громадськості. Не заперечуючи нагальної необ&
хідності вивчення функціонування сучасних правових систем з метою
використання позитивного досвіду при формуванні правової системи Ук&
раїни, більшість дослідників вважає, що динамічний розвиток міждержав&
них правових систем, розширення простору взаємодії національних пра&
вових систем між собою та з міжнародними системами потребує насампе&
ред ефективного механізму, який би врахував узгоджені способи такої
взаємодії, сприяв гармонійному функціонуванню вказаних систем у єди&
ному правовому просторі. Для забезпечення такого стану особлива увага
повинна приділятися створенню правового механізму взаємодії міжнарод&
ного та національного права. Такий механізм наявний у арсеналі
порівняльного правознавства — напряму досліджень, який визначає ха&
рактеристику основних правових систем, межі їх поширення і взає&
мовпливу, спільне й відмінне у вирішенні різних суспільних проблем [2].
У порівняльному правознавстві термін «правовий механізм взаємодії»
означає два підходи до конкретних порівняльно&правових дій: норматив&
них та функціональних. При нормативному (формально&юридичному)
порівнянні вихідною точкою є подібні, як правило, в межах відповідних
галузей права, норми, правові інститути, конкретні нормативно&правові
акти, їх зміст, сфера суспільних відносин, яку вони регулюють. При цьому
порівняння відбувається від норми права до відповідних суспільних відно&
син [8, с. 251].
У ході функціонального порівняння спочатку визначається певна
соціальна проблема (наприклад, захист від катувань та жорстокого повод&
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
8844
ження із засудженими), а потім відшукується комплекс правових норм або
інститутів, які їх вирішують (відповідно до зазначеної вище проблеми:
ст. 19 Конвенції ООН проти катувань або Європейський Суд з прав люди&
ни та ін.). При цьому, на відміну від нормативного підходу, досліджується
не стільки зміст конкретних норм права, скільки умови та ефективність
застосування правил поведінки, встановлених відповідними нормами та
інститутами. У цьому випадку порівняння відбувається від певного
соціального факту до засобів і умов його правового регулювання.
Ще одна особливість, яку необхідно враховувати, приступаючи до
порівняльного аналізу: для порівняльно&правового дослідження немає
значення, скільки систем воно охоплює. Об’єктом дослідження можуть бу&
ти як дві системи чи їх окремі складові, так і світова правова система в
цілому. Все залежить від мети, поставленої перед конкретним досліджен&
ням. Єдиною умовою є співвідносність об’єктів, які порівнюються.
Отже, юридичний зміст основних принципів міжнародного права
закріплює зобов’язання кожної держави виконувати свої міжнародно&
правові зобов’язання, а засоби реалізації цих зобов’язань визначаються
національним правом, якщо інше не випливає з міжнародно&правової нор&
ми. У ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.
(ратифікована Україною 13 червня 1986 р.) закріплено принцип добро&
совісного виконання державою своїх міжнародних зобов’язань, так званий
принцип pacta sunt servanda. Учасники договорів не можуть послатися на
положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання дого&
вору (ст. 26, 27). Таким чином, ці положення є нормативно закріпленим
правилом міжнародного права, яке свідчить про пріоритет міжнародно&
правових норм над нормами національного права.
1. Первомайський В. Б. Адаптація // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шем;
шученко (гол. ред.) та ін. — Т. 1: А;Г. — К.: Укр. енцикл., 1998. — С. 41.
2. Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Збірник статей / За
ред. Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка; упор. О. В. Кресін. — К.:
Ін;т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київський нац. ун;т імені
Тараса Шевченка, Українська асоціація порівняльного правознавства, Видавництво
«Логос», 2009. — 712 с.
3. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними пра;
вової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. — К.: Ін;т держави і права ім.
В. М. Корецького НАН України, 2003. — 304 с.
4. Маляренко В. Т. Реформування кримінального процесу України в контексті євро;
пейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. — К., 2004. — 543 с.
5. Спільна стратегія ЄС щодо України, ухвалена на Гельсінському саміті Євросоюзу 11 груд;
ня 1999 р. // Міжнародні договори України. — К., 1999. — С. 74;76.
6. Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України № 1773 від
12.11.1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 45. — Ст. 1673.
7. Про програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від
14 вересня 2000 р. № 248/2000 // Урядовий кур’єр. — 17 вересня 2000 (№ 82–83).
8. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков,
С. Л. Лисенков та ін.; за ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 320 с.
ППооррііввнняяллььнноо
ппррааввооввиийй ввиимміірр ммііжжннааррооддннооггоо ттаа єєввррооппееййссььккооггоо ппрраавваа
8855
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
|