Особливості використання презумпцій в галузі прав людини
Аналізуються проблемні моменти, пов’язані з існуванням презумпцій, які містяться у міжнародно-правових документах у галузі прав людини. Виявлено закономірності та класифіковано правові презумпції в галузі прав людини. Анализируются проблемные моменты, связанные с существованием презумпций, содержащи...
Saved in:
| Published in: | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18385 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини / Д.С. Суханова // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 86-91. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860132043300536320 |
|---|---|
| author | Суханова, Д.С. |
| author_facet | Суханова, Д.С. |
| citation_txt | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини / Д.С. Суханова // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 86-91. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Порівняльно-правові дослідження |
| description | Аналізуються проблемні моменти, пов’язані з існуванням презумпцій, які містяться у міжнародно-правових документах у галузі прав людини. Виявлено закономірності та класифіковано правові презумпції в галузі прав людини.
Анализируются проблемные моменты, связанные с существованием презумпций, содержащихся в международно-правовых документах в сфере прав человека. Выявлены закономерности и классифицируются правовые презумпции в сфере прав человека.
The article represents an analysis of existing legislation, judicial practice and special literature in order to expose problems related to the existence and functioning of presumptions, which can be found in existing international legal documents on human rights. The author identifies regularities and gives a classification of legal presumptions in the field of human rights.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:45:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
ППППоооорррріііі ввввнннняяяяллллььььннннееее ккккооооннннссссттттииииттттууууцццц ііііййййннннееее ппппррррааааввввоооо
ССууххаанноовваа ДДааррііяя ССееррггііїїввннаа,,
старший викладач
Одеського державного університету внутрішніх справ
ООссооббллииввооссттіі ввииккооррииссттаанннняя ппррееззууммппцціійй
вв ггааллууззіі ппрраавв ллююддииннии
Аналізуються проблемні моменти, пов’язані з існуванням презумпцій, які
містяться у міжнародно&правових документах у галузі прав людини. Виявлено
закономірності та класифіковано правові презумпції в галузі прав людини.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: презумпція невід’ємності прав людини, тягар доказування,
презумпція знання закону.
У процесі правового регулювання правовим презумпціям належить
особлива роль. Будучи нетиповими правовими приписами, презумпції до&
помагають зрозуміти значущість інших правових приписів і є посередни&
ком серед норм права. Правові презумпції визнані в багатьох правових си&
стемах та активно використовуються правниками багатьох країн. Серед
вчених, які займалися дослідженням презумпцій, можна виділити
В. К. Бабаєва, Є. Ю. Ведєнєєва, В. В. Вітрянського, Н. С. Караніну,
О. А. Кузнєцову, В. А. Ойгензіхта, Ю. О. Сєрікова, І. В. Сухініну, Ж.&М. Гро&
ссена та інших дослідників. Презумпції у праві справляють суттєвий
вплив на суспільні відносини шляхом реалізації своїх функцій та завдань
соціально нормативного регулювання.
Серед актуальних, але недостатньо висвітлених питань у правовій на&
уці проблема презумпцій у галузі прав людини. Проблема дослідження
презумпцій у міжнародно&правових документах має теоретичне і прак&
тичне значення, оскільки права людини являють собою особливу галузь
права, тому що в них концентруються головні цінності людства, такі. як,
життя, свобода, гідність.
Практично всі документи з прав людини, прийняті в рамках ООН, пря&
мо чи опосередковано виходять з презумпції про універсальність прав лю&
дини, їх неподільність та однакову значущість [1, с. 25]. В цьому контексті
І. В. Сухиніна робить висновок про те, що правовий статус особи ґрун&
тується на презумпції невід’ємності прав і свобод людини [2, с. 96]. Вста&
новлення презумпції невід’ємності прав і свобод людини особливо важли&
ве, оскільки властивість невідчужуваності означає неможливість непра&
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
8866
вомірного позбавлення володіння таким правом. Вся суть невідчужува&
ності прав людини полягає в тому, що ні письмова, ні усна, ні мовчазна
відмова якоїсь людини від своїх природних прав не має жодних юридич&
них наслідків, бо ніхто іншій не може бути їх власником. Стаття 1 Загаль&
ної Декларації прав людини проголошує, що «всі люди народжуються
вільними і рівними в своїй гідності і правах». Дане формулювання заснова&
не на високому ступені вірогідності припущення, що кожна людина при
народженні набуває найважливіших елементів загальнолюдських ціннос&
тей, що становлять внутрішню структуру особи, — природні права і свобо&
ди, властиві соціальній природі людини, які необхідні для людського існу&
вання.
Стрижнем концепції природного права і прав людини є невід’ємна, вро&
джена людська гідність, що випливає із самої суті людства. Права людини
не можуть гарантувати справедливості чи добробуту, проте вони захища&
ють від приниження гідності. Людська гідність, як багатоаспектна цінність
людини, глибоко проникла у зміст права. Дані підходи знайшли відобра&
ження і в правових позиціях Європейського Суду з прав людини, і у влас&
них судженнях окремих суддів. У рішенні по справі S.W. проти Об’єднано&
го Королівства від 22 листопада 1995 р. Суд відзначив, що суттю Конвенції
про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.
є повага свободи та гідності особи. В особливій думці по справі Коссі проти
Об’єднаного Королівства суддя З.К. Мартенс наголосив, що повага гідності
та свободи людини — це основний принцип у галузі прав людини, який ле&
жить в основі різних конкретних прав, прописаних в Європейській кон&
венції [3].
Презумпція невизнання зворотної сили закону. Під зворотною силою
закону в правовій науці розуміють поширення дії закону на всі ті життєві
випадки та правовідносини, які мали місце до вступу його в силу.
Припущення щодо недопустимості зворотної сили законів, сформульо&
ване положеннями Загальної декларації прав людини 1948 р., означає, що
«не може накладатися покарання більш тяжке, аніж те, яке могло бути за&
стосоване в той час, коли злочин був вчинений». У свою чергу, статтею 15
Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. закріпле&
но, що «ніхто не може бути визнаний винним у здійсненні якого&небудь
карного злочину внаслідок якої&небудь дії або упущення, яке, згідно чин&
ного в момент його здійснення внутрішньодержавного законодавства або
міжнародного права, не було кримінальним злочином».
Презумпція, що аналізується, дуже цікава тим, що з міркувань загаль&
ного блага зі сфери її дії можуть виводитися виключні випадки, які перед&
бачають пом’якшення відповідальності за певні діяння або ж взагалі її
скасування. Така зміна ситуації обґрунтовує і зміну презумпції. Виражен&
ням цього стає «зворотна» презумпція — презумпція зворотної сили зако&
ну, що покращує становище особи, яка полягає в припущенні, згідно з
ППооррііввнняяллььннее ккооннссттииттууццііййннее ппррааввоо
8877
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннее ккооннссттииттууццііййннее ппррааввоо
яким закон, що відміняє або пом’якшує юридичну відповідальність,
завжди має зворотну силу. Такі винятки прийняті всіма цивілізованими
державами та закріплені в статті 15 Міжнародного пакту про грома&
дянські та політичні права 1966 р.
Презумпція свободи пересування і вибору місця проживання.
У статті 13 Загальної декларації прав людини 1948 р. вперше було
закріплено право людини на свободу пересування і вибір місця проживан&
ня. Вона стала основою для розробки європейських стандартів свободи пе&
ресування і вибору місця проживання [4, с. 101]. У статті 12 Міжнародного
пакту про громадянські та політичні права говориться: «Кожному, хто за&
конно перебуває на території будь&якої держави, належить, в межах цієї
території, право на вільне пересування та свобода вибору місця прожи&
вання».
Свобода пересування та вибір місця проживання на території будь&якої
держави, в якій людина перебуває на законних підставах, являє собою од&
не з найважливіших особистих прав, яке прямо чи непрямо гарантується
в ряді документів Ради Європи та підтверджується в рішеннях Євро&
пейського Суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського Суду з
прав людини держава має право встановлювати правила, що визначають
критерії законності перебування іноземців на території країни. У випадку
порушення встановлених правил можлива втрата статусу законного пере&
бування, що може потягти за собою і втрату свободи пересування. До тако&
го висновку Європейська Комісія дійшла при розгляді скарги Парамана&
фан проти Федеративної Республіки Німеччини [5].
Презумпція добросовісності особи. Виходячи з дотримання невідчу&
жуваних природних прав людини, держава визнає загальну добро&
совісність громадян. Особистість є індивідуумом, який має набір мораль&
них та інтелектуальних властивостей, що відповідають загальноприйня&
тим моральним стандартам. Виходячи з викладеного, презюмується факт,
що люди законослухняні і в силу своєї розумності та власної поваги своєї
особистості. Тому загальною основою презумпції, що розглядається, є при&
пущення про високий ступінь імовірності добросовісності кожної особи,
яка до спростування не повинна і не може братися під сумнів — в цьому
суть моральної презумпції добросовісності особистості [2, с. 111–112].
Однак у правовій теорії відсутнє єдине розуміння та визначення понят&
тя добросовісності. Так, австралійський вчений Люк порівнює добро&
совісність зі «справедливістю, чесною поведінкою, розумним стандартом
чесного ведення справ, порядністю, розумністю, порядною поведінкою, за&
гальним етичним сенсом, розумністю, духом солідарності, суспільними
стандартами справедливості, а також з фактичною чесністю» [6, с. 160].
Російський дослідник В. Ємельянов розглядає добросовісність наступним
чином: особу слід вважати добросовісною в тому випадку, коли вона діє без
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
8888
умислу завдати шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності (са&
мовпевненості) та недбалості щодо можливого заподіяння шкоди [7, с. 91].
Недобросовісність громадянина, тобто спростування презумпції добро&
совісності, в публічному праві виражається у встановленні та визнанні її
вини в особливій процесуальній процедурі з попереднім врахуванням
припущення невстановлення її винуватості. В зв’язку з цим презумпція
невинуватості може розглядатися як наслідок загальної презумпції доб&
росовісності особистості.
Щодо презумпції невинуватості, то її витоки можна знайти у римсько&
му праві. Однак уперше її сформулював Чезаре Бекарія в книзі «Про
злочини і покарання». Першим нормативним актом, в якому закріплено
презумпцію невинуватості, є Французька Декларація прав людини і гро&
мадянина 1789 р.
Нині презумпція невинуватості визначена у багатьох міжнародно&пра&
вових документах. Так, згідно з пунктом 1 статті 11 Загальної декларації
прав людини «кожна людина, звинувачена у скоєнні злочину, має право
вважатися невинуватою доти, доки її вина не буде встановлена в законно&
му порядку шляхом гласного судового розгляду, при якому забезпечують&
ся всі можливості для її захисту». Пункт 2 статті 14 Міжнародного пакту
про громадянські і політичні права встановлює: «Кожен обвинувачений в
кримінальному злочині має право вважатися невинуватим, доки вина йо&
го не буде доведена згідно із законом». Таким же чином ця презумпція ви&
кладена в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав люди&
ни і її основних свобод.
Відмінності у формулюваннях презумпції невинуватості, що містяться
в Декларації і в Пакті, зумовлюють і відмінності в способах або процеду&
рах її спростування. Згідно з Декларацією презумпція невинуватості може
бути спростована тільки в результаті судового розгляду. З визначення
презумпції невинуватості, що міститься в Пакті й Конвенції, випливає, що
вона може бути спростована й іншим встановленим законом способом. При
цьому заборонено офіційно оголошувати кожну особу винуватою і поводи&
тися з нею, як зі злочинцем, до моменту набуття обвинувальним вироком
законної сили. На це звертає увагу і Європейський Суд з прав людини [8].
Вказана презумпція являє собою одну із найважливіших гарантій недо&
торканності особи, забезпечення її прав і свобод. Даний інститут має на&
самперед соціально&політичну природу, оскільки з’являється на певному
етапі розвитку суспільства, коли різко постає питання про захист прав і
свобод людини і громадянина [9, с. 327].
Презумпція знання закону — одна з перших презумпцій у праві.
Досліджуючи презумпцію знання закону в міжнародно&правових доку&
ментах про права та свободи людини, треба зазначити, що дане правове
припущення знайшло відображення в Декларації про права та обов’язки
окремих осіб, груп та органів суспільства, прийнятій 9 грудня 1998 р. Так,
ППооррііввнняяллььннее ккооннссттииттууццііййннее ппррааввоо
8899
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннее ккооннссттииттууццііййннее ппррааввоо
стаття 14 Декларації проголошує, що держава несе відповідальність за
прийняття законодавчих, судових, адміністративних або інших належних
заходів з метою сприяння розуміння всіма особами, що перебувають під її
юрисдикцією, своїх громадянських, політичних, економічних, соціальних
та культурних прав. Далі в п. 2 статті, що розглядається, детально перера&
ховані ці заходи: а) публікацію та поширення національних законів та
положень, а також основних міжнародних договорів про права людини, що
застосовуються; б) повний та рівний доступ до міжнародних документів у
галузі прав людини, включаючи періодичні доповіді держави органам, за&
снованим на підставі міжнародних договорів про права людини, учасника&
ми яких вона є, а також стислі звіти щодо обговорень та офіційні доповіді
цих органів.
Завдяки даній категорії кожен суб’єкт, що порушив норму права, виз&
нається таким, що знає чинне законодавство. Правило «незнання закону
не звільняє від відповідальності» є висновком із беззаперечної правової
презумпції знання закону і має особливості свого застосування у випад&
ках, коли законом прямо встановлений спеціальний порядок ознайомлен&
ня суб’єкта з нормами права. Величезне значення даної презумпції поля&
гає в тому, що вона служить важливим засобом забезпечення державної
дисципліни і правопорядку і одночасно є однією з юридичних гарантій
прав і свобод громадян. Для взаємовідносин особи і держави потрібне
знання та розуміння громадянами своїх прав та обов’язків і вміння ними
користуватися. Жити та здійснювати трудову діяльність у конституційній
державі неможливо без знання законів, що виражають та визначають цілі
суспільства, гарантії прав та свобод громадян, межі дозволеної та не доз&
воленої державою поведінки в інтересах суспільства.
Отже, презюмування факту визнання прав та свобод невідчужуваними
має важливе гуманістичне значення, що втілило багатовіковий світовий
досвід, характеризується сталістю. Правові презумпції в галузі прав лю&
дини і громадянина є основою доктрини, що визнає суб’єктом прав та сво&
бод індивідуально кожну людину, і містять юридичні висновки, що
відповідають загальновизнаним демократичним стандартам прав та сво&
бод людини і громадянина.
1. Добрянський С. Методологія дослідження змісту прав людини (до постановки пробле;
ми) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХIII
регіональної наук.;практ. конф. 8–9 лютого 2007 р. — Львів: Львівський нац. ун;т імені
Івана Франка, 2007. — 629 с.
2. Сухинина И. В. Презумпции в конституционном праве Российской Федерации.
Дисс…канд. юрид. наук. — М., 2003. — 172 с.
3. Eur. Court H. R. Cossey v. the United Kingdom, Judgment of 27 September 1990. Series A. No.
184.
4. Баймуратов М. О., Максименко С. В. Стратегія інтеграції України до Європейського Со;
юзу: політико;правовий аналіз // Право України. — 2001. — № 10. — С. 101–104.
5. Eur. Commission H. R. Application 12068/86, Paramanathan v. Federal Republic of Germany,
Decision of 1 December 1986. DR. 1986. No. 51. P. 237.
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
9900
6. Luck H. K. Good Faith and Contractual Performance // P. Finn (ed.), Essays on Contract —
Sydney: The Law Book Company Limited, 1987. — P. 160.
7. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими пра;
вами. — М.: Лекс;Книга, 2002. — 160 с.
8. Judgement of ECHR of 25 March 1983 Minelli v. Switzerland. Para. 30 [Електронний ре;
сурс]. — Режим доступу: www.echr.coe.int.
9. Бабаев В. К. Презумпции в российском праве и юридической практике // Проблемы
юридической техники: Сб. статей. — Нижний Новгород, 2000. — С. 323–330.
ШШууллььцц ООккссааннаа ААннааттооллііїїввннаа,,
здобувач Інституту держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України
ГГееннееззиисс ссууччаассннооїї ддооккттррииннии ппрраавв ддииттииннии
уу ззааррууббііжжнниихх ккррааїїннаахх::
ккооннссттииттууццііййнноо
ппррааввооввіі аассппееккттии
Досліджено процес становлення сучасної доктрини прав дитини у консти&
туційному праві. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу консти&
туційних норм, що закріплюють правовий статус дітей у деяких зарубіжних
країнах.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: права і свободи дітей, обов’язки дитини, правовий статус ди&
тини.
Актуальність дослідження прав дитини, як з точки зору їх генезису,
інституціоналізації системи цих прав, так і в аспекті їх реалізації, зумов&
лена низкою чинників, серед яких насамперед відсутність реального ме&
ханізму захисту прав дітей. Незважаючи на задекларовані у Конституції
України правові норми (ст. 24, 51, 52), а також тенденції щодо формування
в Україні нової галузі ювенального права, діти, як одна з найбільш вразли&
вих у соціальному плані верств населення, потребують усебічного право&
вого захисту як з боку держави, так і інститутів громадянського
суспільства.
На нашу думку, вирішенню багатьох проблем, що виникають у право&
відносинах за участю дітей, сприятиме вивчення позитивного зарубіжно&
го досвіду та врахування його у конституційній практиці України.
Безумовно, проблема реалізації та захисту прав дитини не нова. Питан&
ня, пов’язані з теоретичною розробкою прав дитини, досліджували за&
рубіжні й вітчизняні науковці. Так, В. І. Абрамов приділив увагу проблемі
теоретичного обґрунтування правового статусу дітей; М. В. Антокольсь&
ка, Я. М. Шевченко, О. В. Дзера, І. В. Дзера, С. П. Коталейчук, С. В. Не&
синова, А. М. Нечаєва розглядали дітей як учасників галузевих пра&
вовідносин; Н. Е. Борисова підготувала комплексне монографічне
дослідження, присвячене формуванню правового статусу неповнолітніх у
ППооррііввнняяллььннее ккооннссттииттууццііййннее ппррааввоо
9911
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18385 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0056 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:45:19Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Суханова, Д.С. 2011-03-26T18:38:05Z 2011-03-26T18:38:05Z 2009 Особливості використання презумпцій в галузі прав людини / Д.С. Суханова // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 86-91. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18385 Аналізуються проблемні моменти, пов’язані з існуванням презумпцій, які містяться у міжнародно-правових документах у галузі прав людини. Виявлено закономірності та класифіковано правові презумпції в галузі прав людини. Анализируются проблемные моменты, связанные с существованием презумпций, содержащихся в международно-правовых документах в сфере прав человека. Выявлены закономерности и классифицируются правовые презумпции в сфере прав человека. The article represents an analysis of existing legislation, judicial practice and special literature in order to expose problems related to the existence and functioning of presumptions, which can be found in existing international legal documents on human rights. The author identifies regularities and gives a classification of legal presumptions in the field of human rights. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльне конституційне право Особливості використання презумпцій в галузі прав людини Особенности использования презумпций в сфере прав человека The Peculiarities of Presumptions Usage in the Sphere of Human Rights Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини Суханова, Д.С. Порівняльне конституційне право |
| title | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини |
| title_alt | Особенности использования презумпций в сфере прав человека The Peculiarities of Presumptions Usage in the Sphere of Human Rights |
| title_full | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини |
| title_fullStr | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини |
| title_full_unstemmed | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини |
| title_short | Особливості використання презумпцій в галузі прав людини |
| title_sort | особливості використання презумпцій в галузі прав людини |
| topic | Порівняльне конституційне право |
| topic_facet | Порівняльне конституційне право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18385 |
| work_keys_str_mv | AT suhanovads osoblivostívikoristannâprezumpcíivgaluzípravlûdini AT suhanovads osobennostiispolʹzovaniâprezumpciivsferepravčeloveka AT suhanovads thepeculiaritiesofpresumptionsusageinthesphereofhumanrights |