Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика
Рецензія на книгу: Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика : У 5 кн. Кн. 2 : Ономастичний словотвір у типологічному ракурсі Одеса : Астропринт, 2013. — Кн. 2. — 408 с....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183906 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика / В. Лучик // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 89-92. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183906 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1839062025-02-09T23:23:16Z Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика Skljarenko О., Skljarenko О. Typological onomastic Лучик, В. Рецензії та анотації Рецензія на книгу: Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика : У 5 кн. Кн. 2 : Ономастичний словотвір у типологічному ракурсі Одеса : Астропринт, 2013. — Кн. 2. — 408 с. 2014 Article Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика / В. Лучик // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 89-92. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183906 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації |
| spellingShingle |
Рецензії та анотації Рецензії та анотації Лучик, В. Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика Мовознавство |
| description |
Рецензія на книгу: Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика : У 5 кн. Кн. 2 : Ономастичний словотвір у типологічному ракурсі
Одеса : Астропринт, 2013. — Кн. 2. — 408 с. |
| format |
Article |
| author |
Лучик, В. |
| author_facet |
Лучик, В. |
| author_sort |
Лучик, В. |
| title |
Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика |
| title_short |
Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика |
| title_full |
Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика |
| title_fullStr |
Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика |
| title_full_unstemmed |
Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика |
| title_sort |
скляренко о., скляренко о. типологічна ономастика |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183906 |
| citation_txt |
Скляренко О., Скляренко О. Типологічна ономастика / В. Лучик // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 89-92. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lučikv sklârenkoosklârenkootipologíčnaonomastika AT lučikv skljarenkooskljarenkootypologicalonomastic |
| first_indexed |
2025-12-01T17:09:39Z |
| last_indexed |
2025-12-01T17:09:39Z |
| _version_ |
1850326635194089472 |
| fulltext |
Рецензії та анотації
Скляренко О., Скляренко О.
ТИПОЛОГІЧНА ОНОМАСТИКА : У 5 кн. Кн. 2 :
ОНОМАСТИЧНИЙ СЛОВОТВІР У ТИПОЛОГІЧНОМУ
РАКУРСІ
Одеса : Астропринт, 2013. — Кн. 2. — 408 с.
Зародження й становлення ономастики,
як і мовознавства загалом, відбувається в
межах вивчення однієї мови. Однак ло
гіка розвитку сучасної ономастичної нау
ки, накопичений матеріал, теоретичні та
лексикографічні праці в різних країнах
спонукають до поступового переходу від
описового й порівняльно-історичного
дослідження власних назв окремої мови
до їх зіставного (типологічного) та за-
гальномовознавчого аналізу з метою
виявлення універсального, подібного і
відмінного на різних структурних рівнях.
І якщо в зарубіжній ономастиці цей нап
рям уже протягом кількох десятиліть роз
вивається досить продуктивно, то в ук
раїнській відповідних системних праць
майже не було, хоч різного роду тематич
ні розвідки з’являлися досить регулярно.
На цьому тлі видання фундаментальної
монографії Олексія та Ольги Скляренків
«Типологічна ономастика» в 5-ти книгах,
дві з яких уже побачили світ, без пере
більшення є знаковою подією, аналогів
якій у слов’янській ономастиці немає.
У галузі типологічної ономастики цей
5-томник як синтетична узагальнювальна
праця займе вагоме місце в науковому
світі і стане в один ряд з 2-томною енцик
лопедією «Słowiańska onomastyka»
(Warszawa ; Kraków, 2002-2003), підго
товленою провідними фахівцями з усіх
слов’янських країн і Німеччини. На таку
високу оцінку колективне дослідження
одеських мовознавців заслуговує ще й
тому, що воно, з одного боку, розширює
системні уявлення вітчизняних мово
знавців про європейську та світову про-
пріальну лексику в порівнянні з україн
ською, з другого, — вводить у науковий
обіг зарубіжної ономастики якісний про
дукт українського «виробництва», під
твердивши т р ім самим високий рівень
розвитку вітчизняної ономастики у світо
вому контексті.
Читати й рецензувати другу книгу
5-томного видання, присвячену ономас-
тичному словотвору в типологічному ра
курсі, приємно, тому що написана вона
висококваліфікованими фахівцями, які
добре знають кілька європейських мов,
стан розвитку світової ономастики, зав
дяки чому захоплюють професійним ана
лізом типологічних явищ у пропріальній
лексиці Європи, Америки та інших кон
тинентів, відкриттям досі невідомих для
українського читача явищ і фактів в онім-
ній номінації різних мов світу, усвідом
ленням загальномовних процесів та етно-
мовної специфіки онімних систем окре
мих народів.
Особливість багатотомної монографії
полягає в тому, що кожна з її частин є
своєрідним тематичним збірником автор
ських праць останніх десятиліть XX (це
переважно доробок Олексія Склярен-
ка) — поч. XXI ст. (переважно праці
Ольги Скляренко), об’єднаних спільною
лінгвістичною проблематикою. Такою
проблематикою для рецензованої другої
частини є типологічний словотвір влас
них назв (переважно топонімів) у найріз
номанітніших його виявах та аспектах. З
огляду на те, що включені до другої кни
ги статті написано здебільшого як авто
номні дослідження інколи ще задовго до
початку видання 5-томника, подекуди
відчувається вплив часу написання роз
ділів, і те, що деякі фрагменти колектив
ної праці виходять за межі окресленого
аспекту, оскільки штучне «очищення»
таких текстів від недериваційної пробле
матики спричинилося б до більшого нега
тиву, ніж виграшу. Принаймні для фахів
ця неважко зрозуміти природу інколи
«надлишкового» синтезу аспектів і від
© В. ЛУЧИК, 2014
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 89
Рецензії та анотації
межувати «зайву» інформацію від ре
зультатів заявленого підходу.
З огляду на розмаїття матеріалу, його
змісту і форм вираження друга книга
«Ономастичний словотвір у типологічно
му ракурсі» структурована оптимально.
Вона складається з трьох частин, кожна з
яких містить від двох до кількох розділів,
які деталізують розглядані факти і явища.
Перша частина «Структурно-словотвір-
ний аналіз пропріальної лексики»
(с. 13-19) незначна за обсягом. У ній по
дано найзагальнішу інформацію про міс
це словотворення в системі мови (роз
діл 1) та про ономастичне словотворення
як особливий розділ загального слово
творення (розділ 2).
Основними і за змістом, і за обсягом є
друга та третя частини книги, у яких здій
снено типологічний аналіз фактичного
матеріалу. У частині 2 «Типологія струк-
турно-словотвірної організації топонім-
них систем» з позицій зіставного аналізу
проаналізовано складені оніми (розділ 1),
онімні композити (розділ 2), суфіксальні
оніми (розділ 3), префіксальні топоніми
(розділ 4) і топонімні фрази (розділ 5).
Щоправда, зроблено це нерідко з позицій
структурно-семантичного підходу, а не
власне словотвірного, як заявлено в назві
книги, про що вже частково йшлося.
Автори оперують широким колом науко
вих думок і праць українських, росій
ських, американських, англійських, німе
цьких, французьких, польських та інших
учених, які зверталися до відповідних
проблем в ономастиці окремих мов.
Українські та іншомовні власні назви
часто розглядаються із залученням порів
няльно-історичних свідчень з інших ін
доєвропейських мов, а подекуди зістав
ляються з аналогічними явищами в неін-
доєвропейських мовах. Сильною сторо
ною частини 2, як і всього дослідження, є
врахування національної ментальності в
топонімній деривації, культурно-істо-
ричних та етномовних традицій і нова
торства в номінації географічних об’єк
тів, що становить специфіку різномовних
онімних систем. Зокрема, це відбилося в
символічному використанні твірних
прикметників з «кольористичною» та ну-
меративною семантикою, продуктивнос
ті словотвірних моделей складених назв
тощо. Так, в ойконімії різних регіонів
СІЛА назви, утворені за моделлю «Adj +
N» (прикметник + іменник), становлять
від 97 % до 100 %, складені ойконіми мо
делі «N + N» (іменник + іменник) — від
10 % до 50 %, натомість в українській ой
конімії утворень першого типу зафіксо
вано в регіонах від 2 % до 13 %, а назви
другого типу зовсім відсутні, що зумов
лено граматичними особливостями ан
глійської мови, в якій препозитивні імен
ники виконують роль атрибутивів. Назв з
основами White, Black в англійській ойко
німії виявлено відповідно 24 і 56, а в ук
раїнській протилежна картина: удвічі
більше похідних з основою Біл- від назв з
основою Чорн-. Специфічними для ан
гломовної топонімії є назви у формі імпе
ративних речень на зразок Show Me State
(букв. Покажи мені штат), яким в ук
раїнській мові відповідають композити
або складені назви на зразок Звенигород,
Нерубай-Jlic.
Нерідко різні типи складених і склад
них топонімів переважно української та
англійської мов розглядаються у зв’язку з
аналогічними одиницями чи категоріями
французької, німецької, фінської, в’єт
намської та інших мов світу, що дозволяє
глибше пояснити деякі універсальні та
специфічні явища. Щоправда, деякі поло
ження або ілюстративний матеріал є не
переконливими. Так, до підрозділу «Ти
пологія дієслівних топонімних комплек
сів» узято за епіграф слова Ф. де Сосюра
«Індоєвропейська прамова не мала склад
них слів з першим дієслівним компонен
том» (с. 121), які не зовсім підтверджую
ться функціонуванням композитів на зра
зок Шукайвода, Підопригори у слов’ян
ських, германських, романських та інших
мовах. З цього приводу акад. JI. А. Була-
ховський писав: «Тип, очевидно, дуже
давній і пізніше зазнав у різних мовах ба
гатьох формальних впливів, в основі
яких... давав про себе знати зв’язок з пер
винним імперативним значенням почат
кової частини слова» (Булаховский JI.
Императив в славянских язьїках как ин-
дуцирующая категория // Известия Ака-
демии наук СССР. Сер. «Литературм и
язика». — 1968. — Т. 27. Вмп. 2. —
90 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
Рецензії та анотації
С. 137). Крім того, не всі слов’янські
оніми на -ай / -яй виникли на основі ім
перативів, бо цей суфікс функціонував як
агентивний формант у загальних і влас
них назвах і як топоформант, що взаємо
діяв з дієслівними та іменними основами:
пор. гідроніми Довгай, Коврай, геогра
фічний термін гуляйполе і похідний ойко-
нім Гуляйполе, антропоніми Дорожай,
Захворай, Чугай, Бородай, Поривай тощо
(див.: Лучик В. В. Про природу власних
назв з дієслівними основами // Життя у
слові : 36. наук, праць. — К., 2011. —
С. 77-84).
Важко погодитися з віднесенням ок
ремих складених топонімів до оказіо
нальних, тобто утворених, за словами ав
торів, звичайно без номенклатурних
імен. Не вдаючись до аналізу суті терміна
«оказіональні топоніми», укажемо на
сумнівність відсутності в деяких з них
твірного номенклатурного імені. На
приклад, рос. Волчий Враг, Крутой Май
дан (с. 37) постали саме на основі опор
них номенклатурних імен (о)враг «яр» і
майдан «площа; лісова галявина». Тобто
не можна під впливом сучасних асоціа
тивних зв’язків не враховувати етимоло
гії твірних компонентів, інакше ойконіми
на зразок рос. Мухи Льісьіе виявляться
оказіональними, мотивованими назвами
відповідних комах без волосяного покри
ву, а не архаїчним географічним тер
міном *тихь / *тьхь «пліснява; мох, бо
лото» й означенням лисий «безлісий, го
лий (про місцевість)» (див.: Лучик В. В.
Автохтонні гідроніми Дніпро- Бузького ме
жиріччя. — Кіровоград, 1996. — С. 22-23).
Розділи 3 і 4 другої частини присвяче
но відповідно суфіксальному і префікса
льному словотворенню топонімів. Від
значені раніше позитиви мають у них ло
гічний розвиток і підкріплюються нови
ми вагомими результатами. Зокрема, зіс
тавляючи похідні в апелятивній і про-
пріальній лексиці багатьох мов, автори
книги дійшли аргументованого виснов
ку, що «жодна з європейських мов не має
такої кількості пестливих форм, як ук
раїнська» (с. 144). Узагалі, широкий лінг
вістичний кругозір Олексія й Ольги
Скляренків, досконале використання ни
ми методики типологічного аналізу топо
німів, глибоке проникнення в етномовне
середовище різних країн і національну
специфіку онімної номінації, володіння
хорошим науковим стилем — усе це ро
бить частину другу (як і всю книгу) та
кою, яку легко й корисно читати не лише
фахівцям, а й усім тим, хто цікавиться пи
таннями ономастики.
До розділів, у яких здійснено аналіз
афіксальних дериватів, виникло заува
ження, пов’язане з неточним виділенням
способів або засобів словотворення окре
мих топонімів. Так, українські топоніми
на -ичі, -ани / -яни, -івці, -инці, як і ана
логічні похідні в інших слов’янських мо
вах, не є суфіксальними утвореннями, а
постали семантичним способом від гру
пових назв людей з цими афіксами, тому
ойконіми на зразок Вербичі, Ловчичі, Бе
режани, Підгайці, Моринці безпосеред
ньо мотивовані відповідними антропо-
німами або апелятивами, що були групо
вими назвами людей, а не словами гай,
верба, ловчий тощо (див. с. 145,161-162).
Так само семантичним, а не префікса
льно-суфіксальним похідним є топонім
Межиріччя (с. 197), утворений від гео
графічного терміна межиріччя «простір,
місцевість між двома річками». Безпід
ставним є твердження про те, що топонім
Галинка належить до онімізованих відан-
тропонімних демінутивів, бо насправді
він виник семантичним способом від
здрібніло-пестливої форми на -ка геогра
фічного терміна галина «рівне, безлісе
місце в лісі» з основою вихідного гал, га
ла, гало «відкрите, голе місце» (див.: Лу
чик В. В. Автохтонні гідроніми Серед
нього Дніпро-Бузького межиріччя.—
С. 161-163). Подекуди такі «недогляди»
зумовлені некритичним використанням
праць вітчизняних або зарубіжних до
слідників.
Цікавою і багато в чому новаторською
є третя частина «Креативний ономастич-
ний словотвір» (с. 219-370), у якій про
аналізовано ономастичну інверсію (роз
діл 1), скорочення слів (розділ 2), онімну
субстантивацію (розділ 3), соціально-
функційний і когнітивно-психологічний
виміри онімного простору (розділ 4),
брендовий принцип номінації (розділ 5),
відантропонімні топоніми (розділ 6),
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З 91
Рецензії та анотації
хибність відантропонімного диктату
(розділ 7), одноманітні назви (розділ 8),
гумор у топонімії (розділ 9), ономастичні
каламбури та шарадну топонімію (розділ
10), роль фонетичних чинників в ономас-
тичному словотворі (розділ 11). Уже з
назв розділів видно, що деякі аспекти
креативного словотвору мало характерні
для української топонімії, натомість наз
ви з елементом оказіональності «числен
ні в ономастичних системах СІЛА, Кана
ди й Австралії» (с. 221), тобто в англо
мовних країнах. Олексій і Ольга Скля-
ренки пояснюють це насамперед мента
льністю американців, яким притаманний
постійний пошук чогось нового, не
звичного, хоч не останню роль у цьому
відіграють і внутрішні особливості ан
глійської мови, яка втрачає флективний
характер порівняно зі слов’янськими та
іншими індоєвропейськими мовами. Са
ме комплекс лінгвальних та екстралінгва-
льних чинників спричинився до продук
тивності в англомовній (особливо амери
канській) топонімії назв на зразок Агоск <
а (неозначений артикль) + rock «скеля»,
Verybest < very «дуже» + best «найкра
щий», Nolem < дзеркальне melon «диня»,
Cadams < С. Adams (антропонім), Nikep <
Pekin та ін. Прикладом максимально
креативних топонімів (тобто абсолютно
штучних) є назва Тоїопо, яка постала спо
собом довільного вставляння між голос
ними о-о-о приголосних t-1-n (с. 227) ( а
чому не навпаки, як у консонантних мо
вах?). Якщо вірити такому висновкові
Г.-Р. Стеварта, на якого покликаються ав
тори книги, то в українській мові подібне
явище спостерігається хіба що в системі
фірмонімів, яка не допускає повторюва
ності численних назв (насамперед з ре-
єстраційно-юридичних міркувань), спри
чиняючи тим самим появу вигаданих зву
кових комплексів, які стають зазвичай
назвами-одноденками.
Одним із недоліків загалом змістовної
і якісної третьої частини є занадто до
вільне розуміння терміна «абревіація» як
назви одного із способів онімного сло
вотворення. Як відомо, абревіація — це
утворення нових лексем шляхом поєд
нання початкових складів або літер
кількох слів словосполучення, тому аж
ніяк не можна вважати абревіатурами то
поніми на зразок: Болівія (ісп. Bolivia) <
прізв. Bolivar (Simon) (с. 229), розм.
Alabam < Alabama (с. 231), Bonn < Bonná
(с. 231), Софі < гр. koruphai «вершини»
(с. 230) та ін.
Відчутно не вистачає в книзі узага-
льнювальних висновків, які б системати
зували основні результати проведеного
дослідження, намітили перспективи по
дальших студій у галузі типологічного
словотвору власних назв.
Загалом рецензована книга є ґрунтов
ною і багато в чому новаторською пра
цею з типологічної дериватології в ук
раїнській ономастиці, актуальною для
зіставного та загального мовознавства.
Вона демонструє глибокі знання автора
ми універсальних законів і національної
специфіки топонімної номінації, що доз
волило отримати переконливі й досить
вагомі результати, які знайдуть широке
застосування в розвитку теорії сучасної
ономастики. Не менш вагомими є прак
тичні перспективи проведеного дослід
ження. Зокрема, на його основі можна
підготувати навчальний посібник з типо
логічної ономастики для філологічних
спеціальностей університетів. Віддаючи
належне Олексієві та Ользі Скляренкам
за самовіддану наукову й видавничу дія
льність, бо саме завдяки їхнім зусиллям
уже побачили світ дві з п’яти книг, хоче
ться побажати якнайшвидшого видання
наступних томів колективної праці, а зго
дом і англомовного опублікування бодай
вибраних праць для популяризації основ
них положень 5-томника в зарубіжній
ономастиці.
В.ЛУЧИК
92 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № З
|