Суверенна держава у процесі глобалізації
Аналізуються проблеми трансформації держави в умовах глобалізаційних процесів. Розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності глобалізації, її впливу на державний суверенітет, тенденції змін функцій держави в сфері економіки і політики. Обґрунтована значимість суверенних держав при формуванні...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Порівняльно-правові дослідження |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18397 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Суверенна держава у процесі глобалізації / В.М. Співак // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 163-173. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859647306787192832 |
|---|---|
| author | Співак, В.М. |
| author_facet | Співак, В.М. |
| citation_txt | Суверенна держава у процесі глобалізації / В.М. Співак // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 163-173. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Порівняльно-правові дослідження |
| description | Аналізуються проблеми трансформації держави в умовах глобалізаційних процесів. Розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності глобалізації, її впливу на державний суверенітет, тенденції змін функцій держави в сфері економіки і політики. Обґрунтована значимість суверенних держав при формуванні внутрішньої і зовнішньої політики глобального співтовариства.
Анализируются проблемы трансформации государства в условиях глобализационных процессов. Рассмотрены теоретические подходы к определению сущности глобализации, ее влияния на государственный суверенитет, тенденции изменения функций государства в сфере экономики и политики. Обоснована значимость суверенных государств при формировании внутренней и внешней политики глобального сообщества.
Problems of transformation of the state in globalization conditions are analyzed. Theoretical approaches in defining of essence of globalization, its influence on the state sovereignty, tendencies of change of functions of the state in economical and political spheres are considered. The importance of the sovereign states in formation of internal and foreign policies of global community is proved.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:29:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
13. Бехруз Х. Основы цивилизационного подхода в сравнительном правоведении. — Одес;
са: Фенiкс, 2007.
14. Шпенглер О. Закат Европы. Т. 1–2. — М., 1993, 1998.
15. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991.
16. Gilderson Н. L. From the State of Nature to the Empire of Reason: Civilization in Button,
Mirabeau and Reynal // Comparative Civilizations Review. — 1996. — № 34.
17. History of Civilizations. In 45 vol. / Ed. by С. К. Ogden. — L.; N.;Y., 1996.
18. Вебер М. Избранные произведения. — М., 1991.
19. Февр Л. Бои за историю. — М., 1991.
20. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XV–XVIII вв. Т. 1–3. —
М., 1990–1992.
21. Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение циви;
лизаций. — М., 1999.
22. Тоффлер О. Третья волна. — М., 1999.
23. Современные теории цивилизаций. Рефер. сб. — М., 1995.
24. Гордон А. В. Новое время как тип цивилизации. — М., 1996.
25. Гордон А. В. Цивилизация Нового времени между мир — культурой и культурным ареа;
лом. Научно;аналит. обзор. — М., 1998.
26. Сравнительное изучение цивилизаций. Хрестоматия / Сост. Б.С. Ерасов. — М., 1998.
27. Патрушев А. И. Расколдованный мир Макса Вебера. — М., 1992.
28. Уроки Макса Вебера. — М., 1995.
29. Hewes G. W. The Daily Life Component in Civilizational Analysis // Comparative Civilizations
Review. — 1995. — № 33.
ССппіівваакк ВВііккттоорр ММииккооллааййооввиичч,,
кандидат політичних наук, доцент,
заступник начальника Департаменту освіти і науки МВС України
ССууввееррееннннаа ддеерржжаавваа уу ппррооццеессіі ггллооббааллііззааццііїї
Аналізуються проблеми трансформації держави в умовах глобалізаційних
процесів. Розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності глобалізації, її
впливу на державний суверенітет, тенденції змін функцій держави в сфері еко&
номіки і політики. Обґрунтована значимість суверенних держав при формуванні
внутрішньої і зовнішньої політики глобального співтовариства.
ККллююччооввіі ссллоовваа:: державний суверенітет, функції держави, зовнішня політи&
ка, внутрішня політика, глобалізація.
Поняття глобалізації є настільки широким, що науковці інколи вбача&
ють у ньому зовсім протилежний зміст. Цей новий феномен утвердився
останнім часом на міжнародній арені завдяки досить широкому його опра&
цюванню економістами, юристами, політологами, соціологами, представ&
никами інших суспільних наук і навіть письменниками. Не випадково це
призвело до утворення в останні десятиліття окремої навчальної дис&
ципліни — глобалістики. Так, А. Арсеєнко зазначає, що основу всіх сучас&
них глобальних процесів і проблем насамперед становить інтер&
націоналізація та інтеграція світової економіки. Глобалізація при цьому є
новою фазою в розвитку світових господарських зв’язків, які характери&
зуються переходом від світової економіки до формування глобальної еко&
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
116633
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
номіки. Це одночасно і старий, і якісно новий суспільно&історичний процес,
результат розвитку капіталістичної економічної інтеграції протягом
декількох століть [1, с. 43]. С. Удовик визначає глобалізацію як процес
злиття чоловічого і жіночого начал, тобто своєрідне набуття людством
якісно нового стану‚ до того ж такого, що перебуває нині лише на початку
свого розвитку [2, с. 367]. Вітчизняний дослідник С. Пролєєв вважає, що
глобалізація — це суттєво нова якість історичної ситуації, в яку людство
втягувалося протягом останніх чотирьох — п’яти десятиліть, форма роз&
витку ідеї всесвітньої історії на межі другого та третього тисячоліть. Важ&
ливу роль при цьому мають доба великих географічних відкриттів,
індустріалізація, всесвітні війни, науково&технічна революція і комплекс
пов’язаних з нею явищ [3, с. 10]. Враховуючи те, що жодна держава сьо&
годні не може існувати відокремлено від інших і самодостатньо розвивати&
ся, Р. Робертсон визначає глобалізацію як ряд процесів, які утворюють
єдиний світ [4, с. 396]. Серед головних він називає політичні, економічні,
культурні процеси та ін.
Поряд з поняттям «глобалізація» у вітчизняній і зарубіжній літературі
досить часто вживаються поняття «інтеграція» та «універсалізація», які,
проте, не слід ототожнювати. Глобалізація передбачає всеохоплюючий
процес взаємодії і взаємовпливу практично всіх держав світу. Інтеграція
означає зближення політичної, економічної, правової, духовно&культур&
ної систем декількох держав і регіонів у ході традиційного міждержавного
співробітництва. Але ці поняття відрізняються не лише за обсягом, а й за
формою та змістом розуміння цього процесу. Останній має високий ступінь
і глибину взаємопроникнення норм, ідей, правил співробітництва держав,
введення конкретних стандартів для нього. Це можливо лише з досягнен&
ням високого рівня розвитку цивілізації, оскільки формує загальну мету
та перспективу людства на основі усвідомлення єдності світу перед зрос&
таючою загрозою його виживання. Тому можна сказати, що глобалізація
вносить зміни до самої концепції розвитку цивілізації. Вирішення проблем
суспільної безпеки, боротьба з тероризмом, наркобізнесом, захист загаль&
нолюдських цінностей, у тому числі прав і свобод людини, інші світові
об’єктивні процеси не залишають вибору практично жодній державі,
окрім посильної участі у їх вирішенні.
Як процес всесвітньої універсалізації глобалізацію не слід оцінювати
виключно в позитивному сенсі. Серед негативних її проявів і наслідків, які
потребують постійного реагування, відзначають грубий тиск транс&
національних корпорацій на розвиток національних економік та на проце&
си прийняття політичних і економічних рішень, постійну увагу до суто
фінансово&прибуткової діяльності та недооцінка соціальних аспектів, що,
в свою чергу, призводить до масових протестів антиглобалістів. Останнім
часом почастішали активні спроби щодо ослаблення державного суве&
ренітету, суверенітету націй і народів шляхом обмеження можливостей їх
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
116644
вільної діяльності [5, с. 43–44]. Постійної гостроти питанням суверенітету
держав додають часті зіткнення різноманітних міждержавних інтересів,
розширення інтеграційних процесів. Втілення на практиці концепції лібе&
рально&ринкової держави у поєднанні з визнанням приватної власності,
дійсно, досить часто залишає державу осторонь управління навіть в еко&
номічній сфері. Нерідко це дає змогу авторам вийти за межі традиційного
трактування держави як вузькокласової політичної організації.
Серед численних філософських публікацій, присвячених майбутньому
світового розвитку та участі в ньому держави, заслуговує уваги праця О.
Малишева «Філософія права. Філософські роздуми на початку ХХІ
століття». Удосконалення практики узгодженої взаємодії структур влади
і бізнесу, а також підвищення атмосфери духовності автор називає серед
найважливіших завдань сучасного суспільства. Ключовою проблемою, яка
зумовлює дисгармонію суспільства, насамперед визнається філософія
держави, яка виступає головним методологічним підгрунтям суспільного
життя і під яку підлаштовується правова та економічна політика. Така
філософія держави, на думку автора, нині відсутня в Україні. В ході
політичних змін 1990&х років суспільство відмовилося від наукового ко&
мунізму, але іншого вчення не сприйняло. Для вирішення проблеми філо&
софії держави автором пропонується відмовитися від уявлення того, що в
основу держави покладено непримиренність класових суперечностей, а
також того, що держава припиняє існувати тоді, коли продуктивні сили
досягнуть високого рівня розвитку. В запропонованій О. Малишевим філо&
софії в основу державного устрою покладено суперечності, які виникають
між членами суспільства (чоловіками і жінками) і які базуються на
інстинкті ревнощів. Вони виникають як наслідок бажання любові, спільно&
го проживання і продовження роду, тобто для створення сім’ї або її збере&
ження. Держава, за його твердженням, існуватиме за таких умов вічно,
доки існуватиме життя на Землі [6, с. 63–95].
Термін «глобалізація», зайнявши важливе місце в сучасній літературі
та науковому лексиконі, вживається для характеристики сучасних еко&
номічних, політичних, соціальних, інформаційних, торгових, фінансових,
транспортних, трудових, культурних, комунікаційних та інших планетар&
них вимірів і процесів. Після того, як у 1960&х роках М. Маклуен популя&
ризував у своїх тезах образ «глобального села», слушно відзначають
дослідники, остання фігура занепаду держави&нації знаходить обґрунту&
вання в різних теоріях, починаючи з теорії комунікації, згідно з якими гло&
балізація вже нині здійснює велику мрію об’єднання світу. Чи не можна
вважати, що поділ світу на нації, які ревно опікуються своїм сувереніте&
том, нині поступово зникає, оскільки інтернаціоналізація економіки та по&
тужні інформаційні технології поєднуються, щоб перед нашими очима по&
стало зображення «універсального в дії».
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
116655
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
Ідея універсального світу не є новою. Ще стоїки говорили про
«спільність людського роду», Руссо закликав до універсальної демократії,
Дідро запекло боровся з колонізаторськими намірами і «відкиданням
іншого», яке вони несуть, Кант оспівував «лагідну торгівлю» як інструмент
примирення між народами, а Маркс пропонував усім пролетарям близьке
майбутнє великого інтернаціоналу народів. Тож на початку ХХI століття
чи не тисне глобалізм незворотною ходою на руїни держави&нації? [7,
с. 91]. Науковці ставлять так питання досить часто. Відтак бути суб’єктом
світових процесів, вписатися в магістральні світові тенденції надзвичайно
важливо. Але для того, щоб стати суб’єктом процесу, його необхідно на&
самперед зрозуміти, а вже згодом навчитися вільно орієнтуватися в ньому
і впливати на його розвиток.
Уважне вивчення процесів, які відбуваються в Україні як всередині
держави, так і в стосунках з іншими країнами, дає змогу сформулювати
декілька тез, які, на нашу думку, характеризують ситуацію. По&перше, як
влада, так і громадянське суспільство в Україні не є остаточно сформова&
ними інституціями на зразок тих, що характеризують розвинені демо&
кратії, але становлення громадянського суспільства відбувається швид&
шими темпами, ніж владних структур. Суспільство набуло вже більш
досконалої структури і досягло зрілості, а влада так і не набула власної
форми та остаточної структури. По&друге, незважаючи на те, що до
порядку денного владних еліт нашої держави включені окремі проблеми
глобального походження (врегулювання цін на енергоносії, боротьба з нар&
кобізнесом, торгівлею людьми, незаконною міграцією тощо), вони недо&
статньо усвідомлені владою й не стали пріоритетними щодо внутрішньо&
державних завдань. Відсутність у правлячої еліти України стратегічного
мислення і розуміння глобальних закономірностей розвитку сучасного
суспільства не дає змоги сьогодні говорити про чітку позицію у вирішенні
тих чи інших глобальних проблем та гарантувати готовність до відповідей
на глобальні виклики. Якщо в цьому не відбудеться змін, населення дер&
жави і надалі дедалі гостріше відчуватиме негативні наслідки глобалізації.
Розуміння глобальних закономірностей розвитку суспільства дає мож&
ливість і необхідність державі використовувати потенційні виклики гло&
балізації, швидко і адекватно реагувати на них, що, в свою чергу, сприяти&
ме більш динамічному і ефективному розвитку країни. По&третє, низький
рівень політичної культури переважної більшості українського політику&
му є тим негативом, який заважає вирішенню як внутрішньодержавних,
так і глобальних проблем, створює атмосферу недовіри міжнародної
спільноти до держави в цілому.
Хвиля глобалізації, очевидно, ще не супроводжується необхідною
зміною політичних інститутів. Економічна і політична відкритість, поши&
рення інвестицій, небувале зростання обсягів торгівлі посилює позицію
прихильників глобалізації і зміцнює сподівання еліт на те, що вони будуть
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
116666
у фарватері світових процесів. Водночас вимоги антиглобалістів щодо по&
долання антигуманних наслідків глобалізації не можуть відверто ігнору&
ватися. Безспірним є той факт, що тріумф глобалізації у політичному сенсі
означає насамперед історичну поразку лівої частини політичних сил
практично в кожній країні. Перемагаючи з великими труднощами на вибо&
рах до органів влади, вони вже не в змозі реалізувати власну, ліву політи&
ко&економічну програму. Водночас недопустима недооцінка ідеологами
глобалізації фактора національної державності. Держава є досить ваго&
мим політичним, суспільним, історичним фактором розвитку людства,
тому не можна уявити її зникнення чи заміну найближчим часом. Тому
питання ролі та функцій держави у глобалізаційному процесі постійно пе&
ребуває в центрі уваги науковців і політиків. На різних етапах історичного
розвитку держава виступала як трансформуюча і впорядковуюча основа
суспільства. У своєму нинішньому стані вона стала недостатньо ефектив&
ним інструментом для досягнення глобальних цілей цивілізації. Чи дійсно
втрачається суверенітет держав?
Зміна традиційної ролі держави як основної форми політичної ор&
ганізації суспільства є ключовою темою політичного дискурсу в розрізі
проблем глобалізації. Багато питань, пов’язаних з її роллю в світовому
глобалізаційному процесі, наслідків які маємо сьогодні й очікуємо завтра,
не отримали єдиної інтерпретації ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літера&
турі. У суперечках адептів глобалізації і авторів, які не визнають її як
світовий феномен, щодо питання про долю держави в світі, що гло&
балізується й інтегрується, сформувався спектр різних думок — між по&
вною переконаністю у відмиранні цього інституту і не менш твердою впев&
неністю в тому, що вплив держав на історичний процес людства надалі
тільки зростатиме. Тому в умовах формування глобального порядку і
пов’язаної з цим зміни вже сформованої міжнародної системи дедалі
гостріше постає завдання визначення історичних перспектив держави.
Зростаюча напруженість між суб’єктами міжнародних відносин супрово&
джується і зміною наших уявлень про найкращу форму організації
публічної влади — ідеальний політичний інститут, його роль, місце й при&
значення в сучасному суспільстві.
Очевидно, що сучасний стан економічної глобалізації виводить на
політичну сцену значну кількість суб’єктів (акторів), здатних конкурува&
ти з державою&нацією, крім того, збільшувати залежність слабких держав
від сильних. Згадаймо хоча б неурядові організації, діаспори, транс&
національні корпорації, релігійні мережі, кримінальні структури, системи
нелегальної міграції, які сприяють звуженню влади держави, що тра&
диційно ґрунтується на ідентифікації громадян за національною тери&
торією. І такі процеси відбуваються не лише у сфері економічних відносин.
У політиці традиційна держава не є вже єдиним виразником загального
інтересу і втрачає частину своєї влади. Але вона прямує до втрати влади,
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
116677
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
а не втрати впливу, проходить етап певних перетворень. Проблемою є не
стільки зменшення впливу держави, як «мутація» її ролі в багаторівневій
світовій архітектурі. Найкраще вплив глобалізації на державу просте&
жується в контексті дослідження її внутрішніх і зовнішніх функцій.
Дослідники вже зверталися до осмислення цього питання. У цьому
сенсі варто погодитися з думкою Л. Морозової, яка відзначає, що зростан&
ня впливу глобалізації на життя всіх держав не може не позначатися на&
самперед на внутрішніх і зовнішніх функціях держави. В юридичній літе&
ратурі дедалі частіше відзначається така важлива тенденція розвитку
внутрішніх функцій держави, як інтернаціоналізація, тобто надання
внутрішнім функціям значного міжнародного аспекту, їх тісна взаємодія
із зовнішнім середовищем, взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої
політики держави. Це дає підстави стверджувати, що внутрішні функції
держави не можуть розвиватися виключно на власній основі, визначатися
метою, завданнями, які базуються лише на національному інтересі, без
урахування інтересів міжнародної спільноти [8, с. 105–106]. Тому, на дум&
ку окремих науковців, глобалізація настільки стирає грані між
внутрішньою і зовнішньою політикою, що вже нині є підстави для розроб&
ки нової класифікації функцій держави, оголошення їх загальними для
реалізації як всередині держави, так і за її межами. До таких загальних
функцій належать: 1) економічна, зміст якої становить забезпечення нор&
мального розвитку економіки, організації зовнішньоекономічних зв’язків і
т. ін.; 2) політична, або функція безпеки, яка спрямована на забезпечення
державної і суспільної безпеки, соціальної і національної злагоди, охорону
суверенітету; 3) соціальна, зміст якої полягає в захисті прав і свобод гро&
мадян, здійсненні заходів щодо задоволення соціальних потреб людей,
підтримки необхідного рівня життя населення, створення належних умов
для праці, побуту та ін.; 4) ідеологічна, метою якої є підтримка певної іде&
ології, в тому числі релігійної, організація освіти, підтримка науки, куль&
тури і т. ін.; 5) екологічна, яка передбачає ряд заходів з охорони навколиш&
нього середовища [9 ,с. 77–78].
Слід зазначити, що об’єктивні процеси, які відбуваються у світі і не об&
ходять стороною жодну державу, зобов’язують їх до посильної участі у
вирішенні глобальних проблем, зміцненні світового правопорядку. Сучас&
на держава повинна бути здатною до співпраці з іншими державами і
вміти управляти процесом входження до глобального середовища, забез&
печувати соціальний захист, економічні можливості і безпеку. Держави,
які діють самотужки, і надто бідні держави втрачають здатність регламен&
тувати значну кількість важливих для своїх громадян питань, залиша&
ються недієздатними у здійсненні принципу «мислити глобально — діяти
локально», повз них проходять фінансові потоки, їхні навіть загальноко&
рисні ініціативи ігноруються, врешті вони потрапляють в ізоляцію.
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
116688
В політичному і правовому сенсі не вперше ставиться акцент на «роз&
миванні» держави як системи, передачі її функцій комерційним структу&
рам та наднаціональним інститутам. Звичайно, розвинені демократії, на&
самперед Західної Європи, перебувають у більш вигідному становищі для
забезпечення нового управління в глобалізованому світі, оскільки спро&
можні надати легальним недержавним організаціям свободу як у політич&
ному так і комерційному секторах. З подоланням певних перепон руха&
ються в даному напрямку і країни Східної Європи. Розробки науковців
Нью&Йоркського університету за проектом «Глобальне управління і гло&
бальне адміністративне право в міжнародному правовому порядку» фор&
мують найповніше уявлення про перспективи глобалізованого світу й ут&
ворюють окрему, альтернативну іншим концепцію «глобального
адміністративного простору» [10]. Сутність концепції глобального
адміністративного простору становлять положення про можливість за&
провадження в державному управлінні форм і методів приватно&
публічного характеру. Підставою для цього є помітне зростання суверен&
ної нерівності держав, пом’якшення відмінностей міжнародного і
внутрішньодержавного просторів, проблеми визначення компетенції
міжнародних надурядових організацій, які не входять до структури ООН і
вплив яких на держави не регламентується міжнародним правом
(Всесвітня торгова організація, Міжнародний банк, Міжнародний валют&
ний фонд, Міжнародна організація стандартизації та ін.). Майбутній дер&
жавний устрій має базуватися на праві. Нові форми глобального адмі&
ністративного права будуть утворювати консолідовані норми міжнародної
внутрішньодержавної та адміністративної галузей. Водночас процеси гло&
балізації не повинні повністю «стерти» національно&державні відмінності,
нехтувати соціальними аспектами, визначати «капіталізацію» єдиною
домінантою розвитку.
Серед зазначених загальних функцій вимагає більш детального
висвітлення політична функція, навіть якщо сьогодні і завчасно переходи&
ти до практики об’єднання внутрішньої і зовнішньої політики в одну сфе&
ру діяльності держави. Внутрішні інтереси держав, враховуючи різницю в
рівнях їх економічного та політичного розвитку, настільки відрізняються,
що спроектовані ними інтереси й потреби зовнішнього характеру поєдна&
ти досить складно. Суттєво різні також форми і методи реалізації держа&
вою зовнішніх і внутрішніх функцій. Дії, які досить часто допустимі всере&
дині держави, не можуть бути використані у взаємовідносинах з іншими
суб’єктами міжнародного співтовариства. І все ж важливим аспектом
політичної функції держави в умовах глобалізації є забезпечення та за&
хист державного суверенітету.
Державний суверенітет був і залишається важливою юридичною і
політичною категорією. В ньому виражається сумарна характеристика
всіх ознак держави. Вона є суверенною, якщо здатна самостійно вирішу&
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
116699
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
вати внутрішні й зовнішні справи з дотриманням норм міжнародного пра&
ва. В сучасних умовах держава не може бути суто «егоїстичною», будува&
ти свою політику виходячи лише з внутрішніх потреб, а зобов’язана вра&
ховувати інтереси інших держав, наддержавних структур. До того ж нині
вже недостатній і такий, що майже вичерпав себе, принцип співро&
бітництва у межах партнерства. Його варто наповнювати новим змістом, у
тому числі з урахуванням проблем глобального характеру. Суверенна
держава є повновладною незалежно від будь&якої іншої влади у вирішенні
питань як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.
З середини ХХ ст. поняття суверенітету тісно пов’язується з офіційним
визнанням пріоритету прав людини і громадянина як у конституційному,
так і в міжнародному аспектах. Служіння держави громадянському
суспільству і людині вважається найважливішою ознакою її суверенності.
Політика суверенної держави має бути спрямована на відстоювання інте&
ресу громадян жити за власними законами і звичаями, релігійними та
іншими нормами і традиціями, обирати ефективний державний устрій,
встановлювати внутрішній політичний режим та забезпечувати охорону
державного кордону. Останні, незважаючи на те, що дедалі більше набува&
ють ознак прозорості, існуватимуть доти, доки існуватимуть суверенні
держави. В свою чергу, міжнародне співтовариство не вправі нехтувати
межами державного суверенітету. Лише держава вправі добровільно, без
примусу взяти на себе подібні зобов’язання, що випливає зі змісту суве&
ренного права держави як повноправного члена міжнародного співтовари&
ства. У статутах та інших документах ООН, Ради Європи, Європейського
Союзу, СНД, СОТ, чітко виражено намір світового співтовариства гаран&
тувати суверенітет народів і держав, поважати їх територіальну
цілісність і самостійність, а принцип самовизначення націй і народів та су&
веренітету держав, які створені й діють на основі вільного вибору народом
свого політичного ладу, отримав повне визнання у сучасних міжнародних
відносинах. Наступ на державність, суверенітет держави, суверенітет
нації, на нашу думку, не є виправданим. Очевидно, процеси глобалізації не
повинні повністю «стирати» національно&державні відмінності. Держава
може лише частково поступитися суверенітетом з метою вирішення окре&
мих проблем, в тому числі глобального характеру, але це не означає повної
втрати її суверенітету.
Іншим аспектом політичної функції сучасної держави є забезпечення
народовладдя. Демократія визнається визначальним принципом, дотри&
мання якого забезпечить глобалізацію з «людським обличчям». Не викли&
кає заперечень позиція дослідників, які вважають, що в наш час дійсно
відбувається глобалізація демократичних цінностей. Право на демо&
кратію — глобальне право, яке і надалі підтримуватиметься міжнародним
співтовариством у цілому [11, с. 23]. Глобалізація ставить перед державою
вимогу забезпечити всебічні умови розвитку демократичних інститутів і
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
117700
демократичного управління суспільством. Забезпечення влади народу —
базова позиція політичної функції демократичної держави. Вона передба&
чає реалізацію народом трьох повноважень: по&перше, участь у форму&
ванні органів влади представниками, уповноваженими від імені народу
здійснювати в країні державну владу і вирішувати місцеві питання в
муніципальних структурах; по&друге, гарантувати участь народу в прий&
нятті державних рішень шляхом проведення референдуму; по&третє, за&
безпечення права контролю за здійсненням державної влади і реалізацією
прийнятих рішень.
Реалізація гарантій контролю народу за здійсненням державної влади
є найболючішою проблемою народовладдя і демократичної системи в
Україні. Тривалий час питання про зняття депутатської недоторканості
залишається невирішеним. Народ України не наділений достатнім юри&
дичним інструментарієм безпосереднього контролю за діяльністю інсти&
тутів влади. Тому право виборців на дострокове відкликання депутата з
представницьких органів влади у разі, якщо він працює неналежним чи&
ном або зловживає своїми повноваженнями, залишається в країні далекою
перспективою.
Політична функція держави нерозривно поєднується в сучасному світі
з різноманітними проблемами глобального характеру. Їх вирішення без
втручання держави та її активної позиції неможливе. Досить влучно, на
нашу думку, це відзначено дослідниками Г.& П. Мартином і Х. Шуманом,
які в цілому відстоюють її роль у майбутньому як головну. Глобальна інте&
грація іде поруч з доктриною економічного порятунку, зазначають автори
в одній із своїх праць, яку когорта радників постійно впроваджують у
політику. Тому глобальна економічна інтеграція не є природним процесом:
вона свідомо поширюється цілеспрямованою політикою. Найбільша про&
блема нашого покоління полягає в тому, що досягнення в економічній пло&
щині життя визначили наш прогрес у політичній площині до такої міри,
що наша економіка і політика постійно втрачають зв'язок між собою.
В економічній площині нашими зусиллями світ сформувався в єдину все&
осяжну виробничу одиницю. В політичній же площині він залишився
розділеним. Напруга між цими двома прямо протилежними тенденціями
породила серію конфліктів, зіткнень і потрясінь в суспільному житті люд&
ства. Тому, вважають дослідники, першочерговим завданням політиків&
демократів на порозі наступного століття буде відновлення Держави і вер&
ховенства політики над економікою [12, с. 22–30].
Різноманітність викладених останнім часом у наукових публікаціях
думок з проблем визначення ролі держави у майбутньому глобалізовано&
му світі, її значення та функцій, засвідчує можливість і необхідність пере&
гляду і зміни не лише філософії держави, а й філософії відносин між
державами. Лібералізація економіки, вступ України до СОТ, завершення
першого етапу співпраці з ЄС переконливо засвідчують це. Тема інтеграції
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
117711
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
до Європи набуває ознак об’єднавчої українське суспільство, і не лише то&
му, що жити під парасолькою євроцінностей значно краще, а й тому, що це
перспективна політика, спільне вирішення проблем енергетики, загальної
безпеки, гармонізація законів та інші переваги. Об’єднання держав на за&
гальновизнаних демократичних засадах має ще більше підкреслити їх
відмінність в єдиній панєвропейській ідентифікації. Саме держава має ге&
нерувати і відстоювати технологічні системи, які б, з одного боку, об’єдну&
вали національне господарство в одне ціле, а з іншого — поєднували її із
зовнішнім світом, забезпечуючи при цьому державі сприятливу позицію
повноправного суб’єкта у міжнародному співтоваристві.
Отже, глобалізація є всеосяжним фактором, який впливає на політичну
структуру не лише окремої держави, а й усього світу. Збільшення
кількості різноманітних суб’єктів міжнародних відносин та їх суве&
ренізація — це закономірний і невідворотний процес, результат політики
держав, насамперед найбільш розвинених. Залишаючись ядром політич&
ної системи, держава також незамінна в доступній для огляду перспективі
у вирішенні таких завдань, як забезпечення миру, правопорядку і оборо&
ноздатності, надання соціальних послуг, регулювання ринкових відносин,
міграції, підтримка транспортної інфраструктури та ін. Як слушно зазна&
чає І. Алєксєєнко, національна держава нині є найбільш розвиненою фор&
мою суспільного договору, в межах якого люди можуть певною мірою
впливати на умови свого існування [13, с. 10].
Глобалізація не скасовує національну державу, а трансформує її роль
і функції. Участь національних урядів у здійсненні контролю в державі,
вирішенні внутрішніх проблем зменшується. Попередня жорстка дихо&
томія (зовнішня політика — внутрішня політика) стає менш актуальною.
Держава за таких умов дедалі частіше поступається своїм внутрішнім су&
веренітетом заради вирішення загальносвітових проблем, втрачає моно&
полію на реалізацію владних повноважень. Водночас будь&яка держава,
незалежно від рівня економічного розвитку, має суверенітет нарівні з
іншими державами. Говорити про повну втрату суверенітету означає виз&
навати зникнення держави як такої. Повної втрати суверенітету держави
бути не може. Такий підхід до розуміння окресленого питання є не чим
іншим, як вадою глобалізації. Навпаки, глобалізація збагачує поняття су&
веренітету, наповнює його новим змістом. Державний суверенітет зали&
шається незмінним у рамках відносин суб’єктів світового процесу.
Особливість ролі держави в умовах глобалізації підтверджується її
станом, за якого вона має враховувати як вимоги внутрішніх регіонів,
регіональних організацій, так і держав світу. В економічному полі, межі
якого давно сягнули за національно&державні кордони, із самостійного
гравця вона перетворюється на арбітра. Через визнання сучасних
технічних систем і їх розвиток з урахуванням національних особливостей,
держава, з одного боку, об’єднує національне господарство в одне ціле, а з
Ук
ра
їн
сь
ко
гр
ец
ьк
ий
м
іж
на
ро
дн
ий
н
ау
ко
ви
й
ю
ри
ди
чн
ий
ж
ур
на
л
«П
ор
івн
ял
ьн
о
пр
ав
ов
і д
ос
лі
дж
ен
ня
»,
2
00
9,
№
2
117722
іншого — поєднує його із зовнішнім світом, забезпечуючи при цьому свій
рівень участі у світовій економіці.
В умовах формування нового глобального порядку досить помітні зу&
силля держав у створенні системи глобального управління. Останнє, на
нашу думку, має базуватися на суверенних, демократичних державах.
Вважаємо, що і надалі вони зміцнюватимуть власні демократії і домагати&
муться демократизації глобального політичного середовища. Адже людст&
во, яке має намір забезпечити свій подальший розвиток, навряд чи здатне
обійтися без держави.
1. Арсеенко А. Глобализация: социальные изменения и последствия в преддверии ХХІ ве;
ка // Социология: теория методы, маркетинг. — 1999. — №1. — С. 42–58.
2. Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы. — М.: Рефл;бук, 2002. — 480 с.
3. Виклики глобалізації: Зб. наук. праць / Відп. ред. О. Гомілко. — К.: Стилос, 2001. — 206 с.
4. Robertson R. Globality, Global Culture, and Images of World Order // Social Ghange and
Modernity. — Berkeley, 1992. — P. 396.
5. Тихомиров Ю. А. Суверенитет в условиях глобализации // Право и политика. — 2006. —
№ 11. — С. 37–44.
6. Малышев А. В. Философия государства. Философские размышления в начале ХХІ столе;
тия. — К.: ВСЦ Прометей, 2008. — 219 с.
7. Метаморфози світу: Соціологія глобалізації / Д. Мартен, Ж.;Л. Мецжер, Ф. П’єр; Пер. з
фр. Є. Марічева. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2005.; 302 с.
8. Морозова Л. А. Влияние глобализации на функции государства // Государство и право. —
2006. — № 6. — С. 101–107.
9. Лазарев В. В., Липень С. В. Теория государства и права: Учебник. — М., 2001. — С. 77–78.
10. European Journal of International Law. — Vol. 17. — 2006. — № 1.
11. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, ХХI век. — М., 2000. — 240 с.
12. Мартин Г.- П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию /
Пер. с нем. — М.: Альпина, 2001. — 335 с.
13. Алєксєєнко І. В. Трансформація інституту національної держави в умовах глобалізації
світу: Автореф. дис. … докт. політ. н. — К., 2006. — 19 с.
ППооррііввнняяллььннаа ппооллііттооллооггііяя
117733
Українсько
грецький міжнародний науковий ю
ридичний журнал «П
орівняльно
правові дослідження», 2009, №
2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18397 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0056 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:29:47Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Співак, В.М. 2011-03-26T19:08:08Z 2011-03-26T19:08:08Z 2009 Суверенна держава у процесі глобалізації / В.М. Співак // Порівняльно-правові дослідження. — 2009. — № 2. — С. 163-173. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18397 Аналізуються проблеми трансформації держави в умовах глобалізаційних процесів. Розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності глобалізації, її впливу на державний суверенітет, тенденції змін функцій держави в сфері економіки і політики. Обґрунтована значимість суверенних держав при формуванні внутрішньої і зовнішньої політики глобального співтовариства. Анализируются проблемы трансформации государства в условиях глобализационных процессов. Рассмотрены теоретические подходы к определению сущности глобализации, ее влияния на государственный суверенитет, тенденции изменения функций государства в сфере экономики и политики. Обоснована значимость суверенных государств при формировании внутренней и внешней политики глобального сообщества. Problems of transformation of the state in globalization conditions are analyzed. Theoretical approaches in defining of essence of globalization, its influence on the state sovereignty, tendencies of change of functions of the state in economical and political spheres are considered. The importance of the sovereign states in formation of internal and foreign policies of global community is proved. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Порівняльно-правові дослідження Порівняльна політологія Суверенна держава у процесі глобалізації Суверенное государство в процессе глобализации Sovereign State in the Process of Globalization Article published earlier |
| spellingShingle | Суверенна держава у процесі глобалізації Співак, В.М. Порівняльна політологія |
| title | Суверенна держава у процесі глобалізації |
| title_alt | Суверенное государство в процессе глобализации Sovereign State in the Process of Globalization |
| title_full | Суверенна держава у процесі глобалізації |
| title_fullStr | Суверенна держава у процесі глобалізації |
| title_full_unstemmed | Суверенна держава у процесі глобалізації |
| title_short | Суверенна держава у процесі глобалізації |
| title_sort | суверенна держава у процесі глобалізації |
| topic | Порівняльна політологія |
| topic_facet | Порівняльна політологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18397 |
| work_keys_str_mv | AT spívakvm suverennaderžavauprocesíglobalízacíí AT spívakvm suverennoegosudarstvovprocesseglobalizacii AT spívakvm sovereignstateintheprocessofglobalization |