Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава
У статті досліджено фрагмент гідронімікону басейну Дністра з формантом -ава, схарактеризовано структурні й семантичні особливості твірних апелятивів для гідронімів Водава, Глушава, Жижава, Канава, Лукава, Лущава, Лядова (Лядава), Нічлава (Ніклава), Піскова, Русава, Саджава, Стинавка (Стинава), Те...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Мовознавство |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2014
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183978 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава / С.О. Вербич // Мовознавство. — 2014. — № 6. — С. 66-82. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183978 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вербич, С.О. 2022-04-28T10:27:39Z 2022-04-28T10:27:39Z 2014 Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава / С.О. Вербич // Мовознавство. — 2014. — № 6. — С. 66-82. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183978 У статті досліджено фрагмент гідронімікону басейну Дністра з формантом -ава, схарактеризовано структурні й семантичні особливості твірних апелятивів для гідронімів Водава, Глушава, Жижава, Канава, Лукава, Лущава, Лядова (Лядава), Нічлава (Ніклава), Піскова, Русава, Саджава, Стинавка (Стинава), Тернова, Турава (Велика), Черхава, Чорнява, Ulamáea, окреслено ареальні зв’язки зазначених назв у межах слов’янського топонімного простору, на підставі чого зроблено висновок про їхню переважно питому (крім хіба що Піскава) природу. The article describes the fragment of the hydronimikon of Dniester river basin with the formant -ava. Features of semantics and structure the apelativ-forming stem for hydronyms are analyzed. The area relations of these names within bounds of Slavonic toponymy space is described. Slavic origin of these hydronyms is proved. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава Archaic Slavonic types in the Dniester hydronymy wordbuilding: the names with formant -ava Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава |
| spellingShingle |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава Вербич, С.О. |
| title_short |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава |
| title_full |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава |
| title_fullStr |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава |
| title_full_unstemmed |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава |
| title_sort |
архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі дністра: назви з формантом -ава |
| author |
Вербич, С.О. |
| author_facet |
Вербич, С.О. |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Archaic Slavonic types in the Dniester hydronymy wordbuilding: the names with formant -ava |
| description |
У статті досліджено фрагмент гідронімікону басейну Дністра з формантом -ава, схарактеризовано
структурні й семантичні особливості твірних апелятивів для гідронімів Водава,
Глушава, Жижава, Канава, Лукава, Лущава, Лядова (Лядава), Нічлава (Ніклава), Піскова,
Русава, Саджава, Стинавка (Стинава), Тернова, Турава (Велика), Черхава, Чорнява,
Ulamáea, окреслено ареальні зв’язки зазначених назв у межах слов’янського топонімного
простору, на підставі чого зроблено висновок про їхню переважно питому (крім хіба що Піскава) природу.
The article describes the fragment of the hydronimikon of Dniester river basin with the formant
-ava. Features of semantics and structure the apelativ-forming stem for hydronyms are analyzed.
The area relations of these names within bounds of Slavonic toponymy space is described. Slavic
origin of these hydronyms is proved.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183978 |
| citation_txt |
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконі Дністра: назви з формантом -ава / С.О. Вербич // Мовознавство. — 2014. — № 6. — С. 66-82. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT verbičso arhaíčníslovânsʹkíslovotvírnítipivgídronímíkonídnístranazvizformantomava AT verbičso archaicslavonictypesinthedniesterhydronymywordbuildingthenameswithformantava |
| first_indexed |
2025-11-24T02:58:54Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:58:54Z |
| _version_ |
1850839160576802816 |
| fulltext |
С. О. ВЕРБИЧ
АРХАЇЧНІ СЛОВ’ЯНСЬКІ СЛОВОТВІРНІ т и п и в
ГЩРОНІМІКОНІ ДНІСТРА: НАЗВИ З ФОРМАНТОМ -АВА
У статті досліджено фрагмент гідронімікону басейну Дністра з формантом -ава, схарак
теризовано структурні й семантичні особливості твірних апелятивів для гідронімів Водава,
Глушава, Жижава, Канава, Лукава, Лущава, Лядова (Лядава), Нічлава (Ніклава), Піскова,
Русава, Саджава, Стинавка (Стинава), Тернова, Турава (Велика), Черхава, Чорнява,
Ulamáea, окреслено ареальні зв’язки зазначених назв у межах слов’янського топонімного
простору, на підставі чого зроблено висновок про їхню переважно питому (крім хіба що Піс-
кава) природу.
Ключові слова: апелятив, архаїчна слов’янська гідронімія, гідронім, праформа,
формант -ава.
Дослідники неодноразово зазначали, що важливим показником архаїчної сло
в’янської гідронімії (топонімії) є словотвірні моделі, за якими утворювалися
місцеві назви гідро(топо)об’єктів Відомо, що найдавнішими утвореннями вва
жають топоніми, дериваційно пов’язані з відповідними географічними апеляти-
вами. Ступінь архаїки таких назв зростає залежно від збереженості /
незбереженості лексеми з топографічною семантикою в сучасному апелятивно-
му словникові української чи інших слов’янських мов. Якщо такої лексеми не
зафіксовано в реєстрі слов’янських загальних назв, а натомість вона відбита в
основі гідроніма чи топоніма, це свідчить про хронологічну давність такої влас
ної географічної назви. Щодо формальної структури географічних апелятивів,
то вони можуть мати як безсуфіксні, так і суфіксально ускладнені основи, сфор
мовані на ґрунті двох основних словотвірних типів праслов’янської мови —
1) архаїчного безсуфіксного і 2) суфіксального, особливо продуктивного після
розпаду праслов’янської мови 2. У сучасній слов’янській гідронімії представле
ні обидва дериваційні типи з більшою перевагою суфіксальних (онімного й апе-
лятивного рівнів) утворень. Своє окремішнє місце серед формально
суфіксальних гідронімів посідають назви з формантом -ава апелятивного рівня.
Лексико-граматичним засобом вираження таких утворень була ад’єктивна фор
ма прикметникових, іменникових і дієслівних основ: прикметник + -ав(а), імен
ник + -ав(а), дієслово + -ав(а). У семантичному аспекті спільним для гідронімів
на -ава є мотивація ознакою ‘певні гідрографічні особливості об’єкта’ 3. Від ге
нетично слов’янських гідронімів із формантом -ава треба, очевидно, відрізняти
фонетично і морфологічно адаптовані на слов’янському ґрунті назви гідрооб’єк-
1 Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції).— Κ.,
1998,— С. 14.
2 Jakubowicz М. Drogi słów na przestrzeni wieków: zarys słownika motywacji semantycznych
na materiale przymiotników słowiańskich odziedziczonych z prasłowiańszczyzny.— Warszawa,
2010,— S. 60.
3 Корепанова А. П. Словотвір // Гідронімія в її міжмовних і міждіалектних зв’язках /
Відп. ред. О. С. Стрижак.— Κ., 1981.— С. 184-185, 186.
О С. О. ВЕРБИЧ, 2014
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № б
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра..
тів з іншомовним (неслов’янським) етимоном. У структурі таких гідронімів
компонент -ава може відбивати герм, -ahwa, кельт, -affa, іллір. -иа4.
Основну увагу в пропонованій статті приділено структурно-семантичному
аналізу гідронімів на -ава в басейнах Верхнього і Середнього Дністра в межах
нинішніх Вінницької, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської і Хмель
ницької областей, які (гідроніми) становлять фрагмент компактного південно-
західного ареалу утворень із цим формантом.
Велика Турава — p., витік Турави п. Лімниці п. Дністра (с. Сливки Рожнятів-
ського p-ну Львівської обл.; пол. Wielka Turawa', СГУ5, 88). Стрижневий компо
нент цієї складеної назви похідний від контактного гідроніма Турава (п. Лімни
ці), на що вказує гідрографічна характеристика потамоніма Велика Турава (як
витік Турави), а також означальний атрибутив Велика < велйкий у розрізню-
вальній функції щодо Турава. Цей самий гідрооб’єкт позначений також назвою
Турова (пот., п. Лімниці п. Дністра; г. Турова, нп Сливки, Перегінське і Небилів
Рожнятівського p-ну Івано-Франківської обл.; пол. Turowa; СГУ, 575). Отже,
назви Турава і Турова слід кваліфікувати як варіантні. Дослідник прикарпат
ського топонімікону М. М. Габорак первинним вважає гідронім Турова, що по
став способом трансонімізації однойменного ороніма, мотивованого зоономе-
ном тур ‘вимерлий дикий бик’. Форма ж Турава фонетично вторинна, виникла
під впливом поширених у цьому регіоні топонімів із формантами -ава / -ява 6.
Цілком погоджуємося з М. М. Габораком щодо структурно-семантичної моти
вації твірної основи назви Турава / Турова зоолексемою тур, що, зокрема, під
тверджують місцеві топоніми: назва р. Турів— ст. русло Дністра (с. Різдвяни Га-
лицького p-ну Івано-Франківської обл.; СГУ, 575) < турів < туров{ий) < тур
‘вимерлий дикий бик’ (ЕСУМ, 5, 677), ойконіми Велика і Мала Тур ’я (Долин-
ський р-н Івано-Франківської обл.), опорний складник у яких Тур ’я — результат
перенесення назви суміжного гідрооб’єкта (іст. ріка Тоурья, 1413 p.; суч. р. Ту-
р янка) < тур ’я ‘туряча’ 1. Однак не можна однозначно стверджувати, що форма
Турава фонетично вторинна до Турова. На автономність гідроніма Турава, на на
шу думку, вказують відповідники в інших регіонах, як-от: р. Туравка в бас.
Прип’яті (с. Старі Шепеличі Чорнобильського p-ну Київської обл.; СГУ, 574) <
*Турава, оз. Turawa в бас. Одеру (NWP, 305; до речі, Г. Борек польський лімно-
нім пов’язував з tur ‘дикий бик’8), пор. також типологічно споріднені (з погляду
номінації) гідроніми: укр. Бобрава в бас. Дніпра (Vasmer, 1 ,169), ст.-ч. Bobrava,
слц. Bebrava < псл. *bobrava ‘боброва річка’ (ЭССЯ, 2,144), серб. Ор/ьава (Тру-
бачев 1968, 54) < серб, орл ‘орел’ (ЭССЯ, 32, 232). З огляду на викладені факти
Турава < *mypaea < * turava (< *tur + -av(a)) із семантикою *‘місцевість, де пере
бували тури’ —> ‘річка в такій місцевості’. Принагідно зазначимо, що гідронім
Турава виводить від основи тур- (< тур ‘дикий бик’), оформленої суфіксом -ава,
також В. В. Лучик9.
4 Там же.— С. 183-184.
5 Список скорочень див. у кінці статті.
6 Габорак М. М. Гідронімія Івано-Франківщини : Етимолог, словник-довідник.— 2-е
вид., доповн., переробл., уточи.— Івано-Франківськ, 2010.— С. 471-472; Габорак М. М.
Назви гір і полонин Івано-Франківщини : Словник-довідник.— 2-е вид., доповн., уточн.—
Івано-Франківськ, 2008.— С. 385.
7 Габорак М. Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля) :
Історико-етимолог. словник.— Івано-Франківськ, 2007.— С. 28.
* BorekН. Rozważania о Toponimii // Onomastica.— 2002.— R. 47.— S. 18.
9 Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України.— Κ., 2014.— С. 100.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 67
С. О. Вербин.
Bodáea — р., л. Свинюхи п. Серету л. Дністра (нп Настасів Тернопільського
р-ну, Ладичин і Варваринці Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.; СГУ,
115). Цей гідронім розглядаємо в структурному ряді назв на зразок Берестава,
Боброва, Тернава. Потамонім Водава ілюструє архаїчний принцип номінації
річок від апелятива вода 10. У його основі — не збережений у сучасному словни
кові географічний апелятив *водава (результат субстантивації ад’єктива вода-
вий), на реальність якого, крім власне самої річкової назви Водава, указують
споріднені укр. діал. водавий ‘водянистий’, похідне водавйця ‘водянка; водянис
тий пухир’ (Желеховський, І, 114), слц. vodavý ‘водянистий’ (Орел 1993,163), а
також болгарський топонім *Водава (БЕР, 1, 169), пор. ще іст. Водава — назва
поселення у Волинській чи Галицькій землі (1240 р.; ЕСЛГНПР, 32). Українсько
(прикарпатська)-болгарська топонімоглоса Водава дає підстави для реконструк
ції псл. *vodava (< *vodavb(jb); реконструкцію *vodavb / *voďavb запропонував
B. Е. Орел п; щодо формальної структури пор. ще нлуж. wodnawa ‘водяний
щур’; Schuster-Sewc, 21,1637) із семантикою *‘вода, річка’, яку підтверджують
споріднені гідроніми: укр. Вода (с. Зубриця Турківського p-ну Львівської обл.;
СГУ, 115), макед. Bodáma в бас. Брегальниці (Іліаді, 352), пол. Woda (лімноніми)
в бас. Вісли (NWP, 320) тощо.
Глушава— p., п. Свічі; між pp. Турянка й Лущава, вище Сукелю п. Дністра (нп
Солуків Долинського p-ну Івано-Франківської обл. і Малі Дідушичі Стрийського
p-ну Львівської обл.; варіанти Hłuszewa, Hłuszwa', СГУ, 138). Якщо Глушава —
первинна форма назви гідрооб’єкта (М. М. Габорак уважає такою Глушева, тлума
чачи її як дериват із присвійним суфіксом -ев- від антропоніма Глух 12), то її ана
лізуємо в колі формально співвідносних назв річок із формантом -ава, що постали
шляхом онімізації відповідних апелятивів. З погляду словотвору Глуїиава < *глу
шава, семантику якого дають змогу з’ясувати спільнокореневі народні географіч
ні терміни: друс. глАиица ‘глухий рукав річки’ (Срезневский, III, 74), укр. діал.
глуиі ‘частина водоймища, яка вдається в сушу; глухий, непроточний рукав річки’
(Шульгач 1993, 11), глушйця ‘старе русло річки, трясовина’ (Черепанова, 60),
бр. діал. глугиэц ‘старе річище, рукав річки’, глушка ‘болото’ (Яшкін, 50),
рос. діал. глушица ‘глухий, непроточний рукав річки’ (Мурзаев, 145), глушень
‘озеро з болотистими, замуленими берегами’ (Świerzowska-Wojtyła, 211). Пор. та
кож споріднені гідроніми з основою Глуш--. укр. Глушець (пр. Ірпеня і Стиру),
Глушйха (пр. Сули), Глушйця (бас. Десни, Дніпра і Прип’яті), Глушка (бас. Десни і
Прип’яті; СГУ, 139), рос. Глушец (бас. Оки; Смолицкая, 173), Глушица (різні ре
гіони Росії; Vasmer, І, 451), пол. Głusza, Głuszynka (іст. Glussina) в бас. Варти
(Rieger, 48), Głuszyna (бас. Одеру; NWP, 90) та ін. З огляду на архаїку дериваційної
моделі назв водойм із формантом -ава можлива реконструкція (праслов’янська
давність необов’язкова через обмежений ареал назви Глушава лише в бас. Дніс
тра) праформи *glušava (< *gluxjava\ В. Е. Орел реконструює псл. *glušavb як ва
ріант *gluxavb, пор. ч. hluchavka ‘глуха кропива’, слц. hluchavka ‘т. с.’ 13) на позна
чення глухого, непроточного рукава річки. Зазначимо, що архетип *glušava не
представлений в ЭССЯ (відновлено спільнокореневі праформи *glušica, *glušina,
*glušb; ЭССЯ, 6, 153-154).
10 Карпенко О. П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини.— Κ., 1989.—
C. 117-118.
11 Орел В. Э. Гидронимия славяно-восточнороманского пограничья: бассейн Днестра //
Общеславянский лингвистический атлас : М-лы и исслед. 1988-1990.— М., 1993.— С. 163.
12 ГаборакМ. М. Гідронімія Івано-Франківщини...— С. 114.
13 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 163.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № б
Жижава — р., п. Стрия п. Дністра; між pp. Розтока і Березниця (нп Верхня і
Нижня Луковиця, Братківці, Станків і Стрий Стрийського p-ну Львівської обл.;
СГУ, 196). Цю назву пов’язували з основою жиж-< псл. *žigj- < *źigati ‘палити’.
Я. Рудницький виводив її від праформи *žigjava ‘річка, що пливе через згари
ще’ 14. Аналогічне пояснення гідроніма Жижава пропонує В. Е. Орел, порів
нюючи його зі слц. žižavý ‘розжарений, гарячий’, žižava ‘спека’ 15. М. М. Габорак
розглядає цей гідронім як результат трансонімізації назви суміжного топооб’єк-
та, мотивованої апелятивом жижава (на жаль, його не паспортизовано. — С.В.)
‘спалена, випалена’ 16. Білоруська дослідниця P. М. Козлова на основі дністер-
ських гідронімів Жижава і Жижавка (1) п. Жижави п. Стрия п. Дністра; Львів
ська обл.; 2) пр. Солотвини п. Бухти п. В’яру п. Сяну п. Вісли; Самбірський р-н
тієї ж обл.; СГУ, 196) реконструює прагідронім *Žižavb < *Žigj-17. Така етимоло
гічна інтерпретація етимона гідроніма Жижава небезпідставна з огляду на те,
що ця річка починається з-під гірського хребта Жижава, тече через ліс Жижава
(SG, XIV, 926). Локалізація гідроніма Жижава в просторових межах одноймен
них топооб’єктів (ороніма й дримоніма) може свідчити про ймовірну вторин
ність назви річки щодо згаданих топонімів. Семантику основи зазначених оро
німа й дримоніма міг мотивувати географічний апелятив із гіпотетичним
значенням *‘випалене місце, згарище’. На підтримку цієї версії промовляє ва
ріант до похідного (від Жижава) гідроніма Жижавка — Czystyna (СГУ, 196) <
чистина ‘чисте, незаросле місце’, пор. ще спільнокореневе чисташ ‘місце, роз
чищене від лісу’ (ЕСУМ, 6, 327). У цьому випадку Жижава < *žigjava. Рекон
струйована праформа спирається на такі співвідносні лексеми, як укр. діал.
жйжавка ‘кропива’ (Шило, 115), бр. діал. жыжаука ‘прищ’ (СБГ, 2, 165) <
жыгацъ ‘обпікати’ (ЭСБМ, 3,263), болг. діал. жижавица ‘піч для хліба’ (БЕР, 1,
542), серб. діал. жйжавац ‘саранча’ (Речник, 5,398) ~ ‘саранча з’їдає посіви, на
че випаливши їх’, пор. ще ойконім Žižavica в Сербії (Im.m., 495). Гідронім Жи
жава може мати й альтернативне пояснення зовнішньої і внутрішньої форми —
лексико-семантичний дериват від апелятива *židjava, реконструкція якого ґрун
тується на таких прикладах: укр. діал. (буков.) жижа ‘рідкий глиняний розчин’
(СлБГ, 114), сх.-поліс. жижа ‘трясовина’ (Черепанова, 75), кіровогр. жйжа
‘болото’ (Громко, 70), бр. діал. жижка ‘гнійний відстійник’ (Яшкін, 66), рос.
діал. жижа ‘рідина, болото’ < псл. *židja < *židbjb (Черных, 1,302). Пор. ще спо
ріднені (з основою Жид-) гідроніми: укр. Жидь у бас. Росі, Жйжа в бас. Пд. Бугу
(СГУ, 196), Жижія в бас. Пруту (< жид-, жижа ‘текуча’ 18), рос. Жидень у
бас. Оки, Жидок у бас. Сіверського Дінця (Vasmer, II, 21-22), зх.-слов’ян.
*Židava в бас. Шпрее (на території Саксонії) < *žid- ‘рідкий’ (HOS, II, 404). Опо
середковано на можливість етимологізування гідроніма Жижава < *židjava вка
зує гідрографічний опис цієї річки: перед впадінням у Стрий Жижава тече мок
рою луговою долиною (SG, XIV, 926; підкреслення наше. — С. В.). У зв’язку із
зазначеними позамовними даними для праформи *židjava відновлюємо цілком
імовірне значення *‘мокра (заболочена) місцевість’ -»‘річка, що тече такою міс
цевістю’.
14 Рудницький Я. Географічні назви Бойківщини (видання друге).— Вінніпег, 1962.—
С. 54.
15 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 163.
16 ГаборакМ. М. Гідронімія Івано-Франківщини...— С. 163.
17 Козлова Р. М. Отражения аблаута в славянской ономастике // Студії з ономастики та
етимології. 2013 / Відп. ред. О. П. Карпенко, В. П. Шульгач.— Κ., 2013.— С. 123,130.
18 Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини.— К , 1973.— С. 127.
_________________ Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 69
С. О. Вербин.
Качава — р., л. Хмелевої Долини л. Теребної л. Гнізни л. Серету л. Дністра
(нп Митниця, Теклівка і Панасівка Підволочиського p-ну, Баворівка, Костянти-
нівка, Малий Ходачків і Романівка Тернопільської обл.; СГУ, 243). Гідронім
розглядаємо як утворення з коренем кач- і суфіксом -ава. Таке структурування
уможливлюють формально співвідносні гідроніми: бр. Кач — оз. в кол. Моги
льовській губ., Качайло — оз. в кол. Мінській губ., Качай — болото (там само),
рос. Кача — р. в кол. Архангельскій губ. (Vasmer, II, 292-293), пол. Kaczawa —
р. в бас. Одеру (НО, 62), а також споріднені апелятиви: укр. діал. качало ‘дере
в’яний кружок’, качалуба ‘сувій полотна’ (ЕСУМ, 3, 59), рос. діал. кача ‘старо
винне морське судно’, качея ‘морська хвороба під час плавання’, качъ ‘рідка
страва’ (Подвысоцкий, 64), бр. діал. качава ‘місцина, де качався кінь, відпочива
ла людина чи тварина’ (Яшкін, 92) та ін. Наведені лексеми словотвірно і семан
тично мотивовані дієслівною основою качати ‘коливати, хитати, трясти’ <
псл. *katjati (sę) (ЭССЯ, 9,164). Зазначений матеріал дає достатнє підґрунтя для
розгляду гідроніма Качава як деривата від географічного апелятива *качава (<
качати + -ав(а)) *‘річка з непостійною течією’ або ‘заболочена річка’ (пор. ти
пологічно споріднений географічний апелятив трясовина ‘заболочена низови
на’, ‘болото, яке трясеться’ (Марусенко, 251), бр. діал. дрыгва, дрэгва, дрягва
‘грузьке болото’; Яшкін, 61). Гідроніми укр. Качава і пол. Kaczawa (як можли
вий, припускають його зв’язок із псл. *katjati ‘коливатися’ 19), зафіксовані в різ
них слов’янських ареалах, дають підстави реконструювати гідроапелятив
псл. *katjava (В. Е. Орел відновлює псл. *katjavb, не розкриваючи деталей його
семантики і словотвору20) *‘річка з непостійною течією’ або ‘заболочена річка’.
Щодо типологічно споріднених (із структурно-семантичного погляду) утворень
пор. серб, гідронім Тресава в бас. Зх. Морави, який О.І. Іліаді виводить від псл.
*Tręsava < *tręsti, *tręsę + -ava 21.
Лукава — р., пр. Лімниці п. Дністра (с. Хмелівка Богородчанського p-ну Іва
но-Франківської обл.; СГУ, 329). Цей потамонім має паралелі в бас. Дніпра —
р. Лукава на Київщині (СГУ, 329) і в бас. Вісли та Одеру — пол. Łękawa (NWP,
166). Наведені назви утворені шляхом онімізації відповідних апелятивів на поз
начення кривизни, вигину (річки, потоку), на що переконливо вказують:
укр. лукавий ‘вигнутий’ (Желеховський, 1,415), болг. *лькав ‘кривий, вигнутий’
(Займов, 298), пол. łękawa ‘те, що має форму лука, кривизни’ (Kopertowska, 59) <
псл. *lçkavb(jb) (ЭССЯ, 16,143-144; Орел 1993,163). Поширення гідронімів Лу
кава / Łękawa в різних регіонах Східної та Західної Славії дає підстави відновити
псл. субстантив *lçkava з гідросемантикою *‘крива, звивиста річка’.
Лущава — р., п. Свічі п. Дністра (поч. у межах с. Яворів, тече через с. Солу-
ків; гирло в с. Міжріччя Долинського p-ну Івано-Франківської обл.; варіантЛю-
щава; СГУ, 332). Цей гідронім уже був об’єктом етимологічного аналізу. Так,
B. П. Шульгач розглядає його в колі апелятивної лексики з основою лющ- на
зразок бр. діал. люща ‘мохове болото’, рос. діал. лющина ‘людський кал’ <люч- <
псл. *l’utj- ‘болотистий, брудний’, беручи як первинний варіант Лющава 22.
М.М. Габорак пов’язує гідронімооснову Лущ- з українським фітономеном лущ
‘дзвінець, півнячий гребінь’, що вказував на характер рослинності навколо річ
19 Nazwy geograficzne Śląska / Pod red. S. Rosponda, H. Borka.— Warszawa etc., 1985.—
T. 4,— S. 115.
20 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 163.
21 Іліаді О. І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан.— К. ; Кіровоград, 2008.—
C. 312.
22 Шульгач В. П. Гідронімія басейну Стиру.— Κ., 1993.— С. 43.
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № б
ки 23. На наш погляд, гідронім Лущава слід етимологізувати інакше, порівню
ючи його з такими назвами, як: р. Лущавиця (с. Слобідка Коростишівського р-ну
Житомирської обл.; СГУ, 332), с. Лугичыха на Вітебщині (Білорусь; Жучкевич,
214), с. Луща в кол. Смоленській губ. Росії (RGN, V, 268), р. Łuszczyzna в
бас. Вісли (Польща; NWP, 415). У наведених назвах виокремлюємо основу
Лущ-, яку пояснюємо у зв’язку з укр. лущати ‘тріщати’ (Грінченко 2, 384), спів
відносного з лускати ‘розриватися, тріщати, видавати сухі, різкі звуки’, бр. діал.
лушчавіна ‘оболонка плоду, насіння, стручка’ (СБГ, 2,693) <лушчыць (ЭСБМ, 6,
71), рос. діал. лущавша ‘злущена шкірка плоду’, лущавща ‘сочевиця’ (СРНГ,
17,215) < псл. *lušč- < *luščati, *luskati (sę) (ЭССЯ, 16,192-194,204—205). Згідно
з викладеним, Лущава - результат онімізації незбереженого апелятива *luščava
(< *luščati + -flv(fl); В. Е. Орел відновлює псл. *luščavb / *luskavb на підставі
серб., хорв. лускав ‘покритий лускою’, слн. luskav ‘т. с.’ 24) з імовірною звукона
слідувальною семантикою *‘річка, яка «лущить» береги’ (пор. з цього приводу
споріднені гідроніми з основою Лши-; СГУ, 319) або *‘річка із швидкою (шум
ливою) течією’ (пор. укр. діал. луска ‘рябина на воді від швидкої течії’; ЕСУМ,
З, 309). Стосовно гідронімного варіанта Лющава, то його вважаємо фонетично
вторинним до Лущава — таким, що виник на польському ґрунті з огляду на
змішування пол. III·. Łuszczawa і Luszczawa (SG, V, 832; XI, 642).
Лядова — р., л. Дністра (поч. на полях с. Ялтушків, тече через нп Лядова,
Лісове Барського p-ну, Вищеольчедаїв, Котюжани і Обухів Мурованокурило-
вецького p-ну, Яришів, Лядова Могилів-Подільського p-ну Вінницької обл.; ва
ріанти Лядава, Ледава (СГУ, 334), кін. XVIII ст. — Лядава', Описи, 89). Гідронім
Лядова, з одного боку, можна розглядати в системі структурно споріднених назв
на зразок рос. Лядова в кол. Пермській губ., Лядовка в кол. Тамбовській губ.,
бр. Лядовка в бас. Сожу (Vasmer, III, 171), що, з погляду словотвору, є лексико-
семантичними дериватами від субстантива лядова, який має апелятивну під
тримку на прикладі укр. лядова [сосна] < лядо ‘висока місцевість у лісі, поросла
будівельною сосною’ (ЕСУМ, 3, 335), бр. діал. лядаука ‘ярова пшениця, яку
сіють на ляді’ (ЭСБМ, 6, 112), лядавіца ‘невелика ділянка ляда’ (Яшкін, 110) <
лядовий, ураховуючи зміну ненаголошеного бр. о > а, пор. ще бр. ойконім Лядо-
вичи (Лядавічьі; Жучкевич, 217) < псл. *lędova < *lędovbjb < *lęda / *lędo / *lędb
на позначення давніх географічних термінів підсічного землеробства, пор., на
приклад, укр. діал. ляда, лядо ‘земельна ділянка на місці викорчуваного лісу’,
‘місце в лісі, оброблене під посів’ (ЕСУМ, 3, 335). З другого боку, гідронім Ля
дова можна аналізувати як фонетично вторинну форму від Лядава (див. варіант
Лядава, пор. ще ст.-укр. Лядава (Ladawa; ZD, Vili, 200) — тепер с. Лядова Бар
ського p-ну Вінницької обл.) > Лядова під впливом продуктивних прикметнико
вих утворень на -ов-. На можливість такого тлумачення вказує і споріднений
гідронім Ledava (< *Lędava) у Словенії (Bezlaj, І, 332-333). Українська (прикар
патська) і словенська гідронімні паралелі Лядава — Ledava дають підстави ре
конструювати праформу *lędava — дериват із формантом -av(a) від згаданих
*lęda / *lędo / *lędb (В. Е. Орел реконструює псл. *lędavb < *lędo25). Відновлене
*lędava мотивувало гідронімооснову назви р. Лядава ймовірною ознакою ’“‘річ
ка, що тече через лядо; біля ляда’.
23 ГаборакМ. М. Гідронімія Івано-Франківщини...— С. 266.
24 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 163-164.
25 Там же.— С. 164.
_________________ Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 71
С. О. Вербин.
Нічлава — р., л. Дністра (нп Копичинці, Котівка Гусятинського p-ну, Швай-
ківці, Шманьківці, Колиндяни Чортківського p-ну, Ланівці, Верхняківці, Пища-
тинці, Сков’ятин Борщівського p-ну Тернопільської обл.; варіанти: Неклава,
Никлавь, Nieclawa, Nikława; СГУ, 390). О. М. Трубачов розглядав цей гідронім
як неслов’янський за походженням26, не враховуючи спільнокореневих гене
тично слов’янських назв гідрооб’єктів Пониква / Ponikva / Ponikwa < псл. *ро-
nikbva ‘вода, що зникає під землю’ 27 (див. також: Buczyński, 75-84). Цей факт
дає підстави етимологізувати гідронім Нічлава на слов’янському ґрунті. Варіан
ти гідроніма з основою Ник- / Nik- свідчать, очевидно, що форма Нічлава — фо-
нетично-графічний варіант щодо Ніклава — укр. Никлава (Желеховський, І,
528; голосний і в корені зумовлений впливом польської мови). В основі гідро
німа Ніклава (Никлава) не збережений у сучасному апелятивному словникові
народний географічний термін *ніклава (*никлава) — дериват із суфіксом -ав(а)
від никлий ‘похилений’ < никнути ‘припадати до землі’ (ЕСУМ, 4, 93). Прасло
в’янська давнина гідронімних утворень із коренем *nikl-, а також похідних із
формантом -av(a) уможливила реконструкцію праформи *Niklava28 < *niklava з
імовірною семантикою *‘річка, що зникає під землею’. У контексті викладеного
видається малоймовірним пояснення гідроніма Нічлава / Ніклава як *Неслава
B. Е. Орла, який і сам уважав таку етимологію фонетично проблемною29.
Піскава — р., л. Молоди л. Лімниці п. Дністра; між pp. Геха і Гайлинець
(с. Осмолода Рожнятівського p-ну Івано-Франківської обл.; СГУ, 425).
О. М. Трубачов етимологізував цю назву як континуант герм. *fisk-a(h)wa ‘риб
на річка’ 30. Погоджувався з цим дослідником і Ю. О. Карпенко, зараховуючи
дністерську Піскаву, а також її закарпатський аналог — р. Піскаву в бас. Тиси
(СГУ, 425) до германізмів31. Справді, таку версію можна обґрунтувати з погляду
і фонетичної структури (герм. *fisk- > слов’ян, (укр.) піск- з урахуванням можливої
субституції чужої фонеми /ф/ українським [п], пор., наприклад, нім. Fiasche =
укр. пляшка (ЕСУМ, 4, 464); герм, -ahwa у слов’янському мовному середовищі
могло розвинутися в -ava 32), і семантичної типології, пор. споріднені місцеві
гідроніми Рйбний, Рйбник, Рйбниця (СГУ, 461) з виразною слов’янською етимо
логією. Однак таке тлумачення етимона гідроніма Піскава неостаточне. Так,
Я. Рігер припускав, що назва р. Піскава вторинна щодо Піскова внаслідок від
творення давнішого -ова як -ава, пор., зокрема, пол. Brzeżawa < Brzeżowa <
brzeg33. На підтримку такої гіпотези наведемо численні прикарпатські ороніми
Piaskowa (Піскова) (SG, VIII, 56), пор. ще споріднені апелятиви: укр. пісковець
‘осадкова гірська порода з піском’, пісковик, пісковйна ‘т. с.’, пісковиско, піс-
ковище ‘купа піску; піщане поле; піщана рівнина’ (ЕСУМ, 4, 415). Аналогічне
26 Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины: Словообразование. Этимо
логия. Этническая интерпретация.— М., 1968.— С. 50.
27 Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції).— Κ.,
1998,— С. 219.
28 Там же.
29 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 162.
30 Трубачев О. Н. Зазнач, праця.— С. 52.
31 Карпенко Ю. О. Проблеми германської гідронімії Українських Карпат // Щорічні за
писки з українського мовознавства : 36. наук, праць/Відп.ред. Ю. О. Карпенко.— О., 1999.—
Вип. 6.— С. 42; Карпенко Ю. О. Етнічна історія Українських Карпат за даними гідронімії та
оронімії // Студії з ономастики та етимології. 2005 / Відп. ред. В. П. Шульгач.— Κ., 2005.—
C. 70.
32 Корепанова А. П. Словотвір...— С. 183-184.
33 RiegerJ W sprawie wpływów germańskich na toponomastykę w dorzeczu Sanu, górnego
Bugu i górnego Dniestru // Rocznik Slawistyczny.— Wrocław etc., 1970.— T. 31. Cz. 1.— S. 24.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6
пояснення для гідроніма Піскава пропонує і В. Е. Орел, убачаючи в його основі
псл. *pěskavb із застереженням про ізольованість такої праформи з погляду сло
вотвірних апелятивних паралелей 34. З Я. Ріґером і В. Е. Орлом одностайний
Μ. М. Габорак, який мотивує гідронім Піскава субстантивом * піскава ‘піщана,
яка містить пісок’ 35. Назву Піскава, проте, не обов’язково пов’язувати з лексе
мою пісок. На таку думку наштовхує гідрографічна характеристика цього гідро
німа: річка тече гірською долиною (підкреслення наше. — С.В.\ SG, VIII, 228), а
гірські породи Карпатського регіону не складаються з пісковика. Піщаний ґрунт
тут подекуди засвідчений лише на схилах гір 36. У зв’язку з цим «піщана» етимо
логія гідроніма Піскава не видається очевидною. За умови слов’янського похо
дження цю назву можна пояснювати на основі лексики гнізда псл. *piskati ‘пи
щати’: укр. пйскати ‘пищати’, пйскава ‘писк, пискотня’, бр. піскавьі (> піскаука
‘пищик із соломи’), серб, пискав ‘писклявий’ (ЭСБМ, 9, 142), серб, і
хорв. piskavac ‘риба’, piskavica ‘морська риба’ (Skok, II, 663-664), топоніми
Piskavica в Боснії та Герцеговині (Im.m., 333). Наведені лексеми мотивовані
дієслівною основою пискати < *piskati ‘видавати різкий звук-писк’. Такі апеля-
тиви, як укр. пйскава, бр. піскавьі, серб, пискав, дають підстави для реконструк
ції праформи *piskava (< *piskavbjb < *piskati) з метафоричним позначенням річ
ки, що «пищить», тобто видає певні звуки, схожі на писк. Подібну внутрішню
форму демонструє назва р. Пискля в бас. Десни (кол. Смоленська губ.; Vasmer,
III, 668), яку формально можна порівнювати з укр. пйскля ‘курча’ (ЕСУМ, З,
376), бр. піскля ‘т. с.’ (ЭСБМ, 9, 143), пол. pisklę ‘молодий птах’ < псл. *pisklę
(Borys, 437). Типологічно (з погляду мотивації доонімного значення) таку се
мантику підтверджують дністерський гідронім Шумйна (СГУ, 628), назви
pp. Криклйва, Крикуха в інших регіонах України (СГУ, 288) та ін. З іншого боку,
гідронім Піскава можна етимологізувати у зв’язку з власне водним значенням
архетипу псл. *piskati (*piščati) ‘текти, струмувати’, яке Ж. Ж. Варбот відновлює
на основі ч. pištěti ‘струмувати, витікати із щілин’, влуж. pisceć ‘витікати, стру
мувати’ 37. За такого пояснення гідронім Піскава повинен був би мати фонетич
ну форму *Пискава. На нашу думку, звукова розбіжність у корені писк- / піск- на
рівні апелятив-онім зумовлена книжним характером назви Піскава: у росій
ських (Пйскава; Маштаков, 15) і польських (Piskawa; SG, Vili, 228) джерелах
цей гідронім подано з рос. и і пол. і в корені, які відтворені українським і. Таким
чином, докладніший структурно-семантичний аналіз гідроніма Піскава умож
ливлює його розгляд і в системі слов’янського лексичного матеріалу, а отже, й
альтернативну германській слов’янську етимологію. Проте, як уже зазначалося,
тлумачення гідроніма Піскава на основі герм. *flsk-a(h)wa ‘рибна річка’ також
не можна однозначно відкидати як з погляду можливої фонетичної еволюції
герм. *fisk-a(h)wa у слов’ян. Піскава, так і численних слов’янських (україн
ських) гідронімних паралелей у досліджуваному регіоні з основою Рибн-.
Русава— p., л. Дністра; між pp. Мурафа і Марківка (нп Русава Ямпільського
p-ну, Велика Русава, Русава-Радянка Томашпільського p-ну Вінницької обл.;
СГУ 480), згадана у 1459 р. якроусава (ССУМ, 2,307). О. М. Трубачов поясню
34 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 164.
35 ГаборакМ. М. Гідронімія Івано-Франківщини...— С. 344.
36 ГаборакМ. М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини...— С. 289-290.
37 Варбот Ж. Ж. К реконструкции и этимологии некоторых праславянских глагольных
основ и отглагольных имен. XIV (*čblxati и *kblpati, *kbltati; *(x)rapati, *(x)rapnQti и *(х)гаръ;
*ruta и *ratina; *pist(v)ati(sę), -iti(sę); *posbkalb (/-І’ь); *piskati II, *plojbma (-bba)) // Этимо
логия. 1986-1987 / Отв. ред. О. Н. Трубачев.— М., 1989.— С. 61-62.
_________________ Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 73
С. О. Вербин.
вав цей гідронім як слов’янський38, не заглиблюючись, щоправда, у деталі його
зовнішньої та внутрішньої форми. На нашу думку, назву Русава треба етимоло
гізувати в колі таких слов’янських відповідників, як пол. Rusawa (варіант
Różowy Potok) (HW, 79), слц. Rusova — гідронім і топонім (Profous, III, 613-614).
Наведені назви, очевидно, похідні від прикметника *русавий > *русава, на ре
альність якого вказують пол. rusawy ‘русий’ (Linde, 5, 166), ч. rusavý ‘т. с.’
(Jungmann, 3, 59), слц. rusavý ‘строкатий, плямистий’ (Фасмер, III, 521). Ад’єк-
тив *русавий (<русий ‘жовтуватий’, пор. друс. русый ‘т. с.’ (Срезневский, III,
198), або ‘червонуватий’, ‘рудуватий’ < псл. *rusb < *rudsb < *rudv, ЕСУМ, 5,
147) мотивував семантику гідронімооснови назви Русава ознакою *‘вода із жов
туватим (рудуватим) відтінком, зумовленим відповідним забарвленням берего
вого ґрунту або річкового дна’. На підтримку такої мотивації вказує варіант до
пол. гідроніма Rusawa— Różowy Potok (див. вище) < różowy ‘червонуватий’ (SJP
Dor. VII, 1370), пор. ще споріднений лит. гідронім Rausve < rausvas ‘червонува
тий’ (Vanagas, 274), укр. гідроніми Руда, Рудавець, Рудавиця, Рудавка (пор.
бр. рудаука ‘іржава вода на болоті’ ; СБГ, 4,310) (СГУ, 476-477), а також Ржава
в бас. Псла (Трубачев, 1968,49-50), Ржавець, Ржавий у різних регіонах Украї
ни (СГУ, 460) ~ укр. діал. иржавець, ржавець ‘болото, іржава річка’, иржавина
‘місце з іржавою водою’ (ЕСУМ, 2,316). Фіксація ідентичних гідронімів і апеля-
тивів у різних слов’янських регіонах уможливлює реконструкцію праформи
*rusava (< *rusavb(jb); реконструкцію *rusavb пропонує В. Е. Орел39) *‘вода
(річка) із жовтуватим (рудуватим) відтінком’.
Саджава — пот., п. Свічі п. Дністра (нп Грабів Рожнятівського p-ну, Доли
на, Тяпче, Підбережжя Долинського p-ну Івано-Франківської обл.; СГУ, 483).
Гідронім утворено способом онімізації географічного апелятива саджава >
саджавка ‘рибний ставок’ (Грінченко, 4, 95). Семантику основи назви гідро-
об’єкта могла мотивувати ознака *‘місце, звідки витікає потік’ 40 або ‘рибний
ставок (ставки), пов’язаний(і) із річкою’. Гідронім Саджава — місцевий (при
карпатський) складник північнослов’янської топонімної системи, яку представ
ляють також ч. Sázava — топоніми (5) (Profous, IV, 14—15), пол. Sadzawa —
лімнонім у бас. Зх. Бугу (NWP, 244), що дало підстави В. П. Шульгачеві рекон
струювати прагідронім *Sadjava < *sadjava 41.
Стинавка — р., л. Стрия п. Дністра; між pp. Глибокий і Млинівка (нп Урич,
Орів, Ямельниця Сколівського p-ну, Верхня й Нижня Стинавка, Розгірче
Стрийського p-ну Львівської обл. (СГУ, 530); варіанти: Стинавка (Матіїв, 72),
пол. Stynawa, Stynawka', SG, XI, 515-516). Гідронім належить до етимологічно
складних, що й зумовило його неоднозначне пояснення. Я. Рудницький розгля
дав назву Стинава (Стинавка) як неслов’янську, сформовану на східнороман-
ському ґрунті, пор. рум. stíná ‘стійбище для овець’ 42. Зрозуміло, що таке тлума
чення суперечливе насамперед з погляду семантики гідронімооснови.
С. Роспонд припускав мотивацію укр. Стинави й пол. топоніма Ścinawa Nyska
на основі лексики, похідної від stonati, stenati43. За умови такого зв’язку складно
пояснити кореневе і (и) в укр. гідронімі. О. М. Трубачов відносив назву Стинава
38 Трубачев О. Н. Зазнач, праця.— С. 50.
39 Орел В. Э. Зазнач, праця.— С. 164.
40 ГаборакМ. М. Гідронімія Івано-Франківщини...— С. 402-403.
41 Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд...— С. 238-239.
42 Рудницький Я. Зазнач, праця.— С. 52.
43 Nieckula F. Schlesische Ortsnamen mit dem Zusatz -dort // Onomastica Slavogermanica.—
1965,— N 1,— S. 111.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6
(Стинавка) до германізмів 44, не визначаючи, щоправда, елементів її структури
(фонетичної, словотвірної), а також доонімної мотивації основи Стин-. Я. Ріґер
наполягав на слов’янській природі гідроніма Стинава, вважаючи його вторин
ним щодо ойконіма Стинава, зафіксованого в XVI ст. як Síyniawa. Це дало йому
підстави порівнювати назву Стинава (Стинява) з гідронімом Стинь (Styń) у
бас. Дніпра, мотивованого, на його думку, географічним апелятивом styń ‘боло
тисте вологе місце’ 45. В. Е. Орел припускає етимологічний зв’язок дністерської
р. Стинави й одерської р. Ścinawy, кваліфікуючи обидва гідроніми як германські
за походженням46. На жаль, таке твердження позбавлене лінгвістичних аргу
ментів, оскільки дослідник не визначив германського етимона для назви Стина
ва. Як слов’янський гідронім етимологізує дністерську Стинаву В. П. Шульгач,
аналізуючи її в системі формально споріднених карпатських потамонімів, як-от:
Стйнка (бас. Тиси), Стинянець (с. Розтока Воловецького p-ну Закарпатської
обл.) < континуантів пси* sbtinati (< *tinati < *tbnç) ‘стинати’, пор. ще спільноко-
реневі утворення: укр. діал. перетинка ‘потік, що відійшов убік від основного
русла річки’, рос. діал. утинок ‘невелика смужка’ 47. Схоже пояснення для гідро
німа Стинава пропонував і Ю. О. Карпенко, стверджуючи, що структурно-се-
мантичний зв’язок пари Стинава — стинати має етимологічне підґрунтя 48. Які
ж лінгвістичні чинники спонукали деяких наших попередників етимологізувати
дністерську Стинаву як германізм? Очевидно, одним із аргументів було припу
щення про розвиток форманта -ава з первинного гот. ahwa ‘річка’, а також фік
сація відповідників - пол. Ścinawa в бас. Одеру (як імовірна фонетично адапто
вана форма нім. Steinau (Szteina, Szteinowa; НО, 48), пор. нім. Stein ‘скеля,
камінь’ і Au ‘луг, долина’), ч. р. Stěnava (XIII ст. — Steine; Domański, 50-62).
Принагідно зауважимо, що Я. Доманський кваліфікує чеський гідронім на слов
’янському ґрунті — дериват із суф. -ava від псл. *stěm < * stěna: ‘річка, застінена
стрімкими скелями’49 або ж у зв’язку зі ст.-ч. stien < псл. *stěnjb ‘тінь’: ‘річка, за
тінена деревами або кущами’ 50. Натомість В. Блажек допускає, крім можливої
слов’янської версії (< ч. stěna ‘стіна’ з огляду на горбистісіь місцевого рельєфу),
альтернативну германську — релікт герм. *Stain-ahwõ ‘кам’яниста річка’ 51. На
нашу думку, порівняння дністерського гідроніма Стинава з герм. *Stain-ahwõ
необгрунтоване з погляду фонетики, оскільки германське st- на українському
ґрунті дало б ш/и-, пор., наприклад: укр. штаба ‘стержень’ < нім. Stab, штула
‘штольня’ < нім. Stollen, штука ‘частина полотна’ < нім. Stiick (Желеховський, II,
1098,1099,1100). Отже, за умови еволюції укр. Стинави з герм. *Stain-ahwõ за
кономірно було б очікувати форму *Шти(і)нава. Щодо слов’янської гіпотези
походження гідроніма Стинава, то цілком можливе його постання з первинного
*sty(d)nava < *stydnęti + -ava (укр. стшути ‘холонути, остигати’ < cmúmu ‘т. с.’;
ЕСУМ, 5,416): *‘холодна річка’, що добре узгоджується з відповідним темпера-
44 Трубачев О. Н. Зазнач, праця.— С. 52.
45 Rieger J. W sprawie wpływów germańskich na toponomastykę...— S. 23.
46 Орел В. Неславянская гидронимия бассейнов Вислы и Одера // Балто-славянские ис
следования. 1988-1996.— М., 1997.— С. 352.
47 Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд...— С. 187.
48 Карпенко Αλ О. Проблеми германської гідронімії Українських Карпат...— С. 43.
49 Domański J. Říční jméno Stěnava a jeho paralely // Acta onomastica.— 2001.— R. 41-42.—
S. 50-62.
50 Domański J. Średniowieczne nazwy rzeczne koło Broumova i Police nad Metują // Acta
onomastica.— 2007.— R. 48.— S. 39.
51 Блажек В. Балтийские горизонты в восточночешской гидронимии? // Балто-славян-
ские исследования. XVII : Сб. науч. тр.— М., 2006.— С. 81.
__________________Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 75
С. О. Вербин.
турним режимом гірських річок. Певні сумніви в цьому контексті викликають
згадані західнослов’янські паралелі — ч. Stěnová і пол. Ścinawa, які не могли роз
винутися на ґрунті псл. *sty(d)nava (ч. stydnouty ‘стинути’, пол. stydnąć ‘т. с.’
(ЕСУМ, 5, 416) не узгоджуються фонетично з гідронімоосновами Stěn- і Sein-).
Гідронім Стинава можна аналізувати і як фонетично вторинну форму від
*Стінава, чого не заперечують, до речі, західнослов’янські (чеський і поль
ський) аналоги. У цьому разі гідронімооснову *Стін- можна виводити 1) від
псл. *stěna: укр. діал. стіна ‘крутий схил гори’ (Марусенко, 250), стіна ‘лісок
над кручею’ (ЕСУМ, 5, 419), похідні стінка ‘крутий схил гори’, ‘стрімкий бе
рег’, ‘окремий уламок скелі’, ‘хащі на схилі гори’ (Марусенко, 250), устінок
‘крута скеля, бік гори’ та ін. (ЕСУМ, 5, 419). За такого пояснення *Стінава <
псл. * stěnava * ‘річка, що тече між стінами-скелями, затиснена скелями’. На під
тримку цієї версії вказує рельєф навколишньої місцевості: річка Стинава тече
між скелястими горами Турків і Товта (SG, XII, 821-822). Пор. ще назву пот.
Stenzker Bach у Чехії, яку вважають германізованою (онімеченою) формою
слов’янської *Stěnská ‘вода, що падає зі стін’ 52. У цьому контексті зазначимо,
що німецький варіант Steinau до пол. Sci(e)nawa можна також кваліфікувати як
результат германізації генетично слов’янської назви з компонентами псл. * stěna
(пор. етимологічно споріднені гот. stains ‘камінь’, свн. stein ‘т. с.’; ЕСУМ, 5,420)
і -αν- > нім. -аи-, що, зокрема, підтверджують схожі факти, наприклад:
пол. Wrocław — нім. Wortizlaua (Rospond, 98); 2) від псл. *sbtin- (*sbtinati; див.
вище версію В. П. Шульгача): укр. стинати ‘зрубувати, зрізати’ (ЕСУМ, 5,702):
*Стинава < *sbtinava *‘річка, що змиває (стинає) берегову лінію’. На можли
вість такого тлумачення гідронімооснови Стин- наведемо місцевий мікротопо-
нім Стинища — місце, де вирубано ліс (ТТ, 115). Відзначимо також, що
псл. *sbtinati, *sbtbnç відбивало не лише семи ‘зрубувати’, ‘стинати’, але й
‘стискати’53, тому праформа *sbtinava також могла мотивувати доонімну семан
тику гідроніма Стинава < *Стінава ознакою *‘річка, стиснута скелями’. Щодо
порівняння дністерського гідроніма Стинава з карпатськими назвами
pp. Стйнка, Стинянець (див. вище), пот. Стйни в бас. Стрия (Матіїв, 72) заува
жимо, що гідронімооснова Стин- у наведених назвах (Стинава, Стини, Стин-
ка, Стинянець) може мати різні етимони, похідні або від стинати ‘різати’
(Онишкевич, 2, 253) або стйнути ‘холонути’ (Піпаш, 183) чи від стйна <
рум. stíná ‘загін для овець із куренем для вівчарів’, з яким пов’язують закар-
пат. стынище ‘місце в лісі на полонині, де ночують або відпочивають вівці’
(Німчук, 47). На підставі докладного етимологічного аналізу гідроніма Стинава
(Стинавка) доходимо висновку, що лінгвістичні аргументи дають більше під
став пояснювати гідронім Стинава (незалежно від тієї чи іншої версії щодо тлу
мачення його внутрішньої форми) як генетично слов’янський, а не германський.
Тернава— р., л. Дністра; між pp. Печера і Кам’яниця (сс. Тернавка, Теклівка,
Суржинці Кам’янець-Подільського p-ну, нп Дунаївці, Січинці, Панасівка, Воро-
біївка Дунаєвецького p-ну Хмельницької обл.; СГУ, 559). М. М. Торчинський і
Н. М. Торчинська пов’язують цей гідронім з фітономеном тернь ‘терен’ 54, із
чим у цілому погоджуємося. Поза увагою згаданих мовознавців залишився, од
нак, ширший слов’янський ареал ідентичних гідронімів, як-от: макед. Trnava в
52 Jiskra Z. Starší česká jména přítoků Mže // Acta onomastica.— 2005.— R. 46.— S. 68.
53 Горячева Т. В. К этимологии русск. диал. стень ‘ледяное сало’ // Этимология. 1973 /
Отв. ред. О. Н. Трубачев.— М., 1975.— С. 95.
5 Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельниць
кої області.— Хмельницький, 2008.— С. 455.
76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № б
бас. Вардару (Duridanov, 134), серб. Трнава в бас. Великої Морави, а також у
Боснії (Іліаді, 313), хорв. Trnava в бас. Сави (Dickenman, II, 146), слн. Trnava в
бас. Драви, ч. і слц. Trnava (Bezlaj, 274—275; Duridanov, 134), пол. Tarnawa в
бас. Вісли та Одеру (HW, 73,76; НО, 51), слов’ян. Tornava на території Угорщи
ни (Трубачев 2003, 141, 252), Tornava в Румунії (Іліаді, 313). Наведені назви
окреслюють загальнослов’янський ареал гідронімів Тернава / Trnava / Tarnawa,
мотивованих відповідними географічними апелятивами, похідними від
псл. *tbmava (< *1ыпъ ‘терен’ + -ava) 55, що вказував, очевидно, на ‘місцевість,
порослу терням’ > ‘водні об’єкти, що течуть у такій місцевості’.
Черхава — р., п. Бистриці-Тисьменицької (нп Черхава, Велика й Мала Ози
мина Самбірського p-ну Львівської обл.; у с. Ралівка того самого р-ну —Черхав-
ка; СГУ, 67). Ця назва неодноразово цікавила дослідників з погляду свого по
ходження. О. М. Трубачов виводив її від давнього *čbrxava, що, на його думку,
сформувалося на неслов’янському ґрунті, розвинувшись, імовірно, з іллір.
*kirsava / *kirsva ‘чорна річка’. Достатньою підставою для такого припущення
дослідник вважав начебто споріднену назву річки в бас. Дунаю — ант. Κρίσος,
сучасний угорський гідронім Kõrõs (Fekete-Kõrõs, у якому fekete — ‘чорний’) 56.
І. Дуриданов, аналізуючи назву р. *Čbrcha (Crska reka) в бас. Вардару, порівню
вав її з дністерською Черхавою. В обох назвах мовознавець убачав ту саму осно
ву *сьгх-, вважаючи її, на відміну від О. Н. Трубачова, генетично слов’янською:
*Сьгха < *сьгха ‘чорна річка’, пор. лит. kérsas ‘білий і чорний; плямистий’ 57.
Ю. Удольф також розглядав дністерську Черхаву як слов’янську назву, спорід
нюючи її зі спільнокореневими топонімами, як-от: ч. ČerchVa, Čerchťe,
Čerchovec 58, пор. у цьому ж контексті український (карпат.) оронім Czerchli
(Petrov, 93), польський мікротопонім Czerchla (Суrchla) в Сілезії < cyrchla ‘галя
вина в лісі’ (RospondNGŚ, 2, 63), топонім серб. Crhla < псл. *сьгхГа / *сьгхІь <
*čbrxati ‘різати, креслити’ (ЭССЯ, 4,147). В. Е. Орел етимологізує назву Черха
ва на слов’янському ґрунті, виводячи її від праформи *čbrxavb, мотивованої
дієсловом *čbrxati ‘креслити 59. Ю. О. Карпенко трактував гідронім Черхава як
первісно фракійську назву, наводячи споріднений, на його погляд, фракійський
гідронім Κρίσος (рум. Сгц, уг. Kõrõs)60. Слов’янське походження гідроніма Чер
хава аргументував і В. Л. Васильєв, пов’язуючи його, щоправда, з іншою твір
ною основою: *čbrxava < *сьгхь ‘чорний’ (без ускладнення суфіксальним -п-:
*съгхъ < *сьгхпъ < іє. *kirsno)6ì (Васильєв, 130). Погоджуємося з тими дослідни
ками, які тлумачили гідронім Черхава як слов’янський. Однак гідронімооснову
Черх-, на нашу думку, треба етимологізувати інакше, зокрема не як похідну від
псл. *сьгхь ‘чорний’. Для встановлення етимона основи Черх- залучаємо місце
вий прикметник черхате (про дно р. Черхави — нерівне й горбкувате; с. Велика
55 Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян : Лингвист, исслед.— 2-е
изд., дополн.— М., 2003.— С. 43.
56 Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины...— С. 90.
57 Duridanov I. Die Hydronymie des Vardarsystems ais Geschichtsquelle.— Kõln ; Wien,
1975,— S. 206.
58 Udolph J. Studien zur slavischen Gewassemamen und Gewãsserbezeichnungen. Ein Beitrág
zuř Frage nach der Urheimat der Slaven.— Heidelberg, 1979.— S. 607.
59 ОрелВ. Э. Гидронимия славяно-восточнороманского пограничья...— С. 164.
60 Карпенко Ю. О. Фракійська гідронімія українських Карпат // Щорічні записки з
українського мовознавства.— О., 1999.— Вип. 5.— С. 17.
61 Васильєв В. Л. Этимологические наблюдения над лексикой и топонимией русского
Северо-Запада и Севера (водос, черёх) // И. И. Срезневский и русское историческое
языкознание : К 200-летию со дня рождения И. И. Срезневского : Сб. ст. Междунар. науч.
конф. (26—28 сентября 2012 г.).— Рязань, 2012.— С. 130.
__________________Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 77
С. О. Вербин.
Білина Самбірського p-ну Львівської обл.; ОАГУМ) < псл. *čbrxatb{jb) < *ёъгх- + -at-.
Щодо семантики ‘нерівний, горбкуватий’, реалізованої базовим *съгх-, пор. ще
зх.-укр. чєрхавий ‘ґудзуватий, сукуватий’ (Желеховський, II, 1069), ст.-ч. črcha
‘лінія, смуга’ (Gebauer, І, 185). Наведений лексичний матеріал уможливлює ре
конструкцію праформи *čbrxava (< *čbrxavbjb < *сьгха / *сыхъ ‘горб, нерів
ність’, *čbrxati ‘терти, різати; креслити’), що мотивувала сематику основи гідро
німа Черхава значенням *‘річка з нерівним, горбкуватим дном’.
Чорнява — р., пр. Дністра (нп Лісний Хлібичин Коломийського p-ну, Обер
тані ГарасимівТлумацькогор-ну Івано-Франківської обл.; СГУ, 613). Семанти
ку гідронімооснови цієї назви мотивувала, очевидно, ознака *‘річка з чорним
відтінком води чи берегового ґрунту’ (особливо чітко це виявляється під час по
веней, коли вода розмиває чорнозем і робиться темною62), яку моделюємо на ос
нові укр. чорнява ‘чорнота; чорні предмети, що видніються здалеку; чорні хма
ри’ (Грінченко, 4, 472), слн. čmjava ‘чорнота’, ‘чорна серцевина дерева’,
ч. čemava, čerňava ‘чорна хмара’ (ЭССЯ, 4, 151) - субстантиви ж. р. від
псл. *čbmavb(jb) (< *съгпъ ‘чорний’; ЭССЯ, 4, 151) > *čbmava (*čbrn’ava;
B.E. Орел реконструює праформи *съгпауъ / *сьгп ’avb 63). Назву р. Чорнява
розглядаємо як елемент загальнослов’янського ареалу споріднених топонімів,
як-от: гідроніми укр. Чорнява (Чорнава) в бас. Пруту (СГУ 613), рос. Чернава в
різних регіонах, бр. Чернява (Чорнява) в кол. Могильовській губ. (Vasmer, V,
164), слц. Čierňava в бас. Верхнього Вагу (Krško, 40-41), пол. Czernawa в бас.
Вісли, Czemiawa в бас. Одеру (NWP, 65), а також ойконім Crnave в Сербії
(ЭССЯ, 4, 151), мікротопонім Čemava в Чехії (Smilauer, 317) та ін.
Шатава— р., п. Тернави л. Дністра; між pp. Тернавка і Окунь (кол. містечко
Шатава, що злилося із с. Маків Дунаєвецького p-ну Хмельницької обл.; СГУ,
619). Гідронім первинний щодо ойконіма. Про це свідчить згадка про цей насе
лений пункт у писемному джерелі 1565 р. як Шатава (Satawa) або Ступинці
(Stupincze; SG, XI, 807). Крім цього, на це вказують споріднені назви з основою
Шат- в інших регіонах, як-от: бр. р. Шать (Шаць) у бас. Прип’яті, рос. р. Шать
у бас. Цни (Жучкевич, 407), рос. оз. Шат у бас. Оки, р. Шата в кол. Пермській
губ. (Vasmer, V, 232-233), слов’ян, (імовірно білоруська) p. Szatawa в кол. Ко-
венській губ. (SG, XI, 807). Зазначені назви етимологізуємо в системі похідних
від дієслова шатати(ся): укр. шатати(ся) ‘метушитися’ (Грінченко, 4, 487),
бр. діал. шатацца ‘хитатися’, ‘коливатися’ (СБГ, 5, 469), рос. шатать ‘хитати,
коливати, трясти’ (Даль, IV, 642-643), болг. шатав ‘косоокий’ (Орел, 1993:
164), серб., хорв. šetati ‘хитатися, коливатися’ (Skok, III, 389), ч. šatati ‘хитатися
з боку на бік, коливатися’ (Machek, 603), šátawý ‘який хитається, коливається’
(Jungmann, 4, 439). Наведені апелятиви дають підстави кваліфікувати гідронім
Шатава як онімізовану форму субстантива * шатава з імовірним значенням
*‘річка, що тече по заболоченій місцевості’, пор. споріднені укр. діал. трісучка
‘заболочена низовина’, трясша, трясовина ‘т. с.’ (Марусенко, 251), серб, гідро
нім Тресава (Іліаді, 312). М.М. Торчинський і Н.М. Торчинська також вважають,
що семантика основи назви р. Шатава мотивована поняттям ‘характерні особли
вості течії’64. Щодо аналогічної словотвірної моделі дієслівна основа + суф. -ав(а)
пор. формально споріднені укр. гідроніми Дрижава (бас. Десни; СГУ, 183) <
дрижати, Лущава (бас. Дністра) < лущити, пол. Pluskawa < pluskać (Корепано-
62 Габорак М. М. Гідронімія Івано-Франківщини...— С. 510.
63 ОрелВ. Э. Гидронимияславяно-восточнороманскогопограничья...— С. 164.
64 Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Зазнач, праця.— С. 503.
78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № б
ва, 186). Фіксація структурно ідентичних слов’янських словоформ Шатава,
Szatawa уможливлює реконструкцію псл. *Sętava (< *sętati; Фасмер, IV, 413;
В.Е. Орел відновлює псл. *Sętavb 65).
Етимологічне дослідження дністерських гідронімів Водава, Глушава, Жи
жава, Качава, Лукава, Лущава, Лядова (Лядава), Нічлава (Ніклава), Піскава,
Русава, Саджава, Стинавка {Стинава), Тернава, Турава (Велика), Черхава,
Чорнява, Шатава (у бас. Середнього Дністра зафіксовано також назву р. Унява,
яка вже була об’єктом нашого аналізуб6) дає підстави для таких висновків:
1. Зазначені назви, локалізовані в давньослов’янському (південно-західні
терени України) ареалі (зокрема, у Прикарпатті — регіоні пізньопраслов’ян-
ської колонізації), становлять фрагмент загальнослов’янського гідронімного
ареалу на -ава (-ava, -awà), на що вказують паралелі для більшості з цих назв у
різних зонах історичної Славії.
2. Результати аналізу формальної структури наведених гідронімів у системі
спільнокореневої апелятивної лексики, порівняння їх із спорідненими потамо-
німами (топонімами) інших слов’янських земель дають змогу констатувати
їхню слов’янську природу з певним застереженням лише щодо гідроніма Піска
ва (ймовірність слов’янської адаптації герм. *fisk-a(h)wa).
3. В основі аналізованих гідронімів відповідні місцеві географічні терміни,
частина з яких відзначена в сучасному словникові слов’янських мов здебільшо
го в складі похідних утворень (*водава: укр. водавий, водавйця, слц. vodavý;
*жижава (про випалену місцевість): укр. жижавка, бр. жыжаука, болг. жи-
жавица, слц. žižava; *лукава: укр. лукавий (вигнутий), пол. łękowa', *лущава:
бр. лушчавіна, рос. лущавша, лущавйца; укр. пйскава, бр. піскаука, серб, пискав;
*русава: ч. і слц. rusavý, пол. rusawy; *саджава: укр. саджавка; *черхава:
зх.-укр. чєрхавий; укр. чорнява, слн. črnjava, ч. čemava, centava; *шатава:
болг. шатав, ч. šátawý), інші не збережені в сучасному слов’янському лексико
ні, однак на їхню реальність у минулому вказують похідні гідронімні аналоги —
Стинава, Тернава, Турава.
4. Поширення більшості з досліджуваних назв гідрооб’єктів у різних сло
в’янських зонах, структурний зв’язок із спорідненою слов’янською апелятив-
ною лексикою, відбиття деяких апелятивів лише в складі гідронімів, типологія
номінації за схожими ознаками в різних слов’янських мовах, праслов’янська ар
хаїка дериваційної моделі із суфіксом *-av(a) (важливо пам’ятати, що суфік
сальні форманти — найкраще свідчення мовної та етногенетичної належності
слова 67) дають можливість реконструювати субстантивні форми (пізньо)прас-
лов’янського лексичного фонду: *čbmava (*čbm’ava), *glušava (< *gluxjava),
*kačava (< *katjava), *lędava (*lędova), *lękava, *luščava, *piskava, *rusava,
*sty(d)nava / * stěnava / *sbtinava, * turava, *vodava, *žižava (< *židjava) (деякі пра
форми відновили наші попередники— Я. Рудницький (*žigjava), В. П. Шульгач
(*Niklava), О.М. Трубачов —*tbrnava).
__________________Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
65 ОрелВ. Э. Гидронимия славяно-восточнороманского пограничья...— С. 164.
66 Вербич С. О. Гідроніми Унава, Унява та споріднені назви на карті Європи // Мово
знавство.— 2011.— № 1.— С. 79-83.
67 Respond S. Struktura pierwotnych etnonimów słowiańskich // Rocznik Slawistyczny.—
Wrocław etc., 1966,— T. 26. Z. 1,— S. 23.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 79
С. О. Вербин.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
БЕР — Български етимологичен речник / Оьст. В. Георгиев, Ив. Гълъбов,
Й. Займов, Ст. Илчев, Т. Тодоров.— София, 1971-2010.— Т. 1-7.
Грінченко — Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас, матеріалу
Б. Д. Грінченко,— К., 1907-1909,— Т. \-А.
Громко — Громко Т. В. Семантичні особливості народної географічної тер
мінології Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини).—
Кіровоград, 2000.— 171 с.
Даль — Даль В. И Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т. /
Репр. воспр. издание 1881 г.— М., 1981-1991.
ЕСЛГНПР — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної
Русі / Відп. ред. О. С. Стрижак.— Κ., 1985.— 253 с.
ЕСУМ — Етимологічний словник української мови : В 7 т. /Заред. О. С. Мель-
ничука.— Κ., 1982—2012.— Т. 1-6.
Желеховський — Желеховський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар —
Л., 1886,— Т. 1-2.
Жучкевич — Жучкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии.—
Минск, 1974. — 447 с.
Займов — Займов Й Български водопис. Географско описание, строеж и про-
изход на имената.— Велико Търново, 2012.— Т. 1-2.
Іліаді — Іліаді О. І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан.— К. ;
Кіровоград, 2008.— 418 с.
Корепанова — Корепанова А. П. Словотвір // Гідронімія України в її міжмовних і
міждіалектних зв’язках / Відп. ред. О. С. Стрижак.— Κ., 1981.—
С. 181-222.
Марусенко — Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических
апеллятивов (названия рельефов) // Полесье: Лингвистика. Архео
логия. Топонимика / Отв. ред. Н. И. Толстой, В. В. Мартынов.— М.,
1968,— С. 206-255.
Матіїв — Матіїв М. Д. Словник гідронімів басейну ріки Стрий.— Κ. ; Сімфе
рополь, 1999.— 95 с.
Маштаков — Маштаков П. Л. Список рек бассейнов Днестра и Буга (Южно
го).— Пг., 1917, — 57 с.
Мурзаев — Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов.— М.,
1984,— 653 с.
Німчук — Німчук В. В. Про необхідність вивчення топоніміки у зв’язку з на
родними говорами // Питання топоніміки та ономастики : Матеріа
ли І Республ. наради з питань топоніміки та ономастики.— Κ.,
1962,— С. 45-53.
ОАІУМ — Ономастичний архів Інституту української мови НАН України.
Описи — Описи Подільської губернії кінця XVIII— початку XIX ст. / У клад.,
автори вступ, ст. С. А. Копилов, А. Б. Задорожнюк.— Кам’я-
нець-Подільський, 2011.—124 с.
Орел 1993 — Орел В. Э. Гидронимия славяно-восточнороманского пограничья:
бассейн Днестра // Общеславянский лингвистический атлас : Мате
риалы и исслед. 1988-1990.— М., 1993.— С. 156-166.
Піпаш — Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок
(Косівська Поляна і Росішка Рахівського p-ну Закарпатської облас
ті).— Ужгород, 2005.— 266 с.
Речник — Речник српскохрватског юьижевног и народно^ езика.— Београд,
1959-1988.— Кн,. 1-13.
СБГ — Слоунік беларускіх гаворак пауночна-заходняй Беларусі і яе пагра-
нічча.— Мінск, 1979-1984.— Т. 1-5.
СГУ — Словник гідронімів України / Редкол.: А. П. Непокупний,
К. К. Цілуйко, О. С. Стрижак.— Κ., 1979.— 780 с.
СлБГ — Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк.— Чер
нівці, 2005.— 688 с.
Срезневский — Срезневский И. И. Материалы к словарю древнерусского языка /
Репринт, изд.— М., 1989.— Т. 1-3.
80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № б
СРНГ
ССУМ
Трубачев 1968
Трубачев 2003
ТТ
Фасмер
Черепанова
Черных
Шульгач 1993
ЭСБМ
ЭССЯ
Яшкін
Buczyński
Bezlaj
Boryś
Dickenmann
Domański
Duridanov
Gebauer
НО
HOS
HW
Im.m.
Jungmann
Kopertowska
Krško
Linde
Machek
NWP
Petrov
Profous
— Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф. П. Филина,
Ф. П. Сороколетова, С. А. Мызникова.— М. ; Ленинград ; СПб.,
1966-2013,— Вып. 1-46.
— Словник староукраїнської мови XTV-XV ст. / Ред. JI. JI. Гумецька,
І. М. Керницький,— Κ., 1977-1978. — Т. 1-2.
— Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины: Словообразо
вание. Этимология. Этническая интерпретация.— М., 1968.— 289 с.
— Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян. Лингвис
тические исследования.— 2-е изд., дополн.— М., 2003.— 489 с.
— Топоніміка Турківщини / Упоряд. П. Зборовський.—Л., 2004.—
260 с.
— Фасмер М. Этимологический словарь русского языка.— М.,
1964-1973,— Т. 1-4.
— Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черни-
говско-Сумского Полесья.— Сумы, 1984.— 212 с.
— Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного
русского языка.— М., 1993.— Т. 1-2.
— Шульгач В. П. Гідронімія басейну Стиру.— Κ., 1993.— 144 с.
— Этымалапчны слоунік беларускай мовы / Рэд. В. У. Мартынау,
Г. А. Цыхун. — Мінск, 1978-2010. — Т. 1-13.
— Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке, фонд /
Под ред. О. Н. Трубачева, А. Ф. Журавлева.— М., 1974—2012.—
Вып. 1-38.
— Яшкін І. Я. Беларускія географічньїя назвы. Тапаграфія. Гідрало-
гія.— Мінск, 1971.— 256 с.
— Buczyński М. Pochodzenie i znaczenie nazwy miejscowej Ponikwoda //
Onomastica.— 1979.— R. 24.— S. 75-84.
— Bezlaj F. Slovenska vodná jména.— Ljubljana, 1956.—Т. 1.— 365 s.;
1961,— Т. 2,— 354 s.
— Boryś W. Słownik etymologiczny języka polskiego.— Kraków, 2005.—
863 s.
— Dickenmann E. Studien zur Hydronymie des Savesystems.— Heidel
berg, 1966,— Bd 1-2.
— Domański J. Říční jméno Stěnava a jeho paralely // Acta onomastica.—
2001,— R. 41-42.— S. 50-62.
— Duridanov I. Die Hydronymie des Vardarsystems als Geschichtsquelle.—
Kõln; Wien, 1975,— 417 s.
— Gebauer J. Slovník staročeský.— Praha, 1903-1916.—D. 1-2.
— Hydronimia Odry : Wykaz nazw w układzie hydrograficznym / Pod red.
H. Borka.— Opole, 1983.— 350 s.
— Historisches Ortsnamenbuch von Sachsen / Herausgegeb. von E. Eichler
und H. Walther.— Berlin, 2001,— Bd 1-3.
— Hydronimia Wisły. Cz. 1: Wykaz nazw w układzie hydrograficznym /
Pod red. P. Zwolińskiego. — Wrocław etc., 1975. — 470 s.
— Imenik mesta: Pregled svih mesta i opština, narodnih odbora srezova i
pošta u Jugosłaviji.— Beograd, 1956. — 499 s.
— Jungmann J. Slovník česko-německý. — Praha, 1835-1839.— D. 1-5.
— Kopertowska D. Nazwy geograficzne Radomskiego // Onomastica.—
1994,— R. 39,— S. 49-78.
— Krško J. Hydronymia horného povodia Váhu (od povodia Rajčanky po
prameň Váhu).— Banská Bystrica, 2011.— 226 s.
— Linde S.-B. Słownik języka polskiego.— Lwów, 1854—1860.— Т. 1-6.
— Machek V. Etymologický slovník jazyka českého a slovenského.—
Praha, 1957,— 628 s.
— Szulowska W., Pawłowska E. Nazwy wód w Polsce.— Warszawa, 2001.—
Cz. 1. Układ alfabetyczny.— 331 s.
— Petrov A. Karpatoruské pomístní nazvý z pol. XIX a z poč. XX st.—
Praha, 1929,— 219 s.
— Profous A., Svoboda J. Místní jména v Čechách : Jejich vznik, původní
význam a změny.— Praha, 1947-1957.— D. 1-4; D. V / J. Svoboda,
V. Šmilauer a dal.
Архаїчні слов’янські словотвірні типи в гідроніміконіДністра...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6 81
RGN
Rieger
Rospond
Rospond NGŚ
Schuster-Šewc
SG
SJP Dor.
Skok
Smilauer
Świerzowska-Wojtyła
Vanagas
Vasmer
ZD
С. О. Вербич______
Russisches geographisches Namenbuch / Begr. von M. Vasmer.—
Wiesbaden, 1962-1980,— Bd 1-10.
Rieger J., Wolnicz-Pawłowska E. Nazwy rzeczne w dorzeczu Warty.—
Wrocław etc., 1975.— 307 s.
Rospond S. Onomastyka słowiańska, cz. 2 // Onomastica.— 1957.—
R.4.— S. 93-115.
Rospond S. Słownik etymologiczny nazw geograficznych Śląska.—
Warszawa etc., 1970.— T. 1; T. 2-4 / Pod red. S. Rosponda i H. Вог
ка.— Warszawa etc., 1985-1988.
Schuster-Šewc H. Historisch-etymologisches Wõrterbuch der ober- und
niedersorbischen Sprache.— Bautzen, 1977-1988.— H. 1-22.
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów Słowiań
skich.— Warszawa, 1880-1902 — T. 1-15.
Słownik języka polskiego / Pod red. W. Doroszewskiego.— Warszawa,
1958-1967,— T. 1-9.
Skok P. Etimologijski qečnik hrvatskoga ili srpskoga jezika.— Zagreb,
1971-1974,— Knj. 1-4.
Smilauer V. Osídlení Čech ve světle místních jmen.— Praha, 1960.—
391 s.
Świerzowska-Wojtyła M. Dlaczego głuchy nie słyszy! (rozważania o
etymologii psł. głuchb) // Іужносл. филолог. — Београд, 1991.—
47,— С. 209-220.
Vanagas A. Lietuvnj hidronimą etimologinis žodynas.— Vilnius, 1981.—
408 ps.
Wõrterbuch der Russischen Gewãssemamen / Begr. von M. Vasmer.—
Berlin ; Wiesbaden, 1960-1969.— Bd 1-5.
Źródła dziejowe. Т. XIX. Polska XVI wieku pod względem geogra-
ficzno-statystycznym / Opis. A. Jabłonowskiego.— Warszawa, 1889.—
T. 8: Ziemie Ruskie. Wołyń i Podole.— 307 s., XL VI.
S. O. VERBYCH
ARCHAIC SLAVONIC TYPES IN THE DNIESTER HYDRONYMY
WORDBUILDING: THE NAMES WITH FORMANT -AVA
The article describes the fragment of the hydronimikon of Dniester river basin with the formant
-ava. Features of semantics and structure the apelativ-forming stem for hydronyms are analyzed.
The area relations of these names within bounds of Slavonic toponymy space is descr ibed. Slavic
origin of these hydronyms is proved.
Key words: apelativ, archaic Slavic hydronymy, hydronym, proto-form, formant -ava.
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2014, № 6
|