Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної)
У статті на матеріалі паремійних текстів (народної та літературної загадок) простежено типологію об’єктів (суб’єктів), що відіграють актуалізадійну роль при сприйнятті текстової структури. Описано функції домінантних ознак, образних стихій, на основі яких формується відповідна відгадка і які спрямов...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2015
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184011 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) / А.К. Мойсієнко // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 56-62. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184011 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мойсієнко, А.К. 2022-05-01T16:08:36Z 2022-05-01T16:08:36Z 2015 Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) / А.К. Мойсієнко // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 56-62. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184011 У статті на матеріалі паремійних текстів (народної та літературної загадок) простежено типологію об’єктів (суб’єктів), що відіграють актуалізадійну роль при сприйнятті текстової структури. Описано функції домінантних ознак, образних стихій, на основі яких формується відповідна відгадка і які спрямовані на смислове, естетичне увиразнення цілісної структури як народної, так і літературної загадки. In the article the typology of objects (subjects) is considered on the material of the proverbs (folk and literary riddles) which play an important role in the perception of the textual structure. The de-scription of the prevalent characteristics, figurative and spontaneous processes is given. This charac-teristics and processes are the base of the forming of the quite answer to a riddle and underline the sense and the aesthetic completeness of the folk and literary riddle. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) Some typological peculiarities of the folk and literary riddle Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) |
| spellingShingle |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) Мойсієнко, А.К. |
| title_short |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) |
| title_full |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) |
| title_fullStr |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) |
| title_full_unstemmed |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) |
| title_sort |
про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) |
| author |
Мойсієнко, А.К. |
| author_facet |
Мойсієнко, А.К. |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Some typological peculiarities of the folk and literary riddle |
| description |
У статті на матеріалі паремійних текстів (народної та літературної загадок) простежено типологію об’єктів (суб’єктів), що відіграють актуалізадійну роль при сприйнятті текстової структури. Описано функції домінантних ознак, образних стихій, на основі яких формується відповідна відгадка і які спрямовані на смислове, естетичне увиразнення цілісної структури як народної, так і літературної загадки.
In the article the typology of objects (subjects) is considered on the material of the proverbs (folk and literary riddles) which play an important role in the perception of the textual structure. The de-scription of the prevalent characteristics, figurative and spontaneous processes is given. This charac-teristics and processes are the base of the forming of the quite answer to a riddle and underline the sense and the aesthetic completeness of the folk and literary riddle.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184011 |
| citation_txt |
Про деякі типологічні особливості загадки (народної та літературної) / А.К. Мойсієнко // Мовознавство. — 2015. — № 3. — С. 56-62. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT moisíênkoak prodeâkítipologíčníosoblivostízagadkinarodnoítalíteraturnoí AT moisíênkoak sometypologicalpeculiaritiesofthefolkandliteraryriddle |
| first_indexed |
2025-11-24T21:02:46Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:02:46Z |
| _version_ |
1850496537208029184 |
| fulltext |
А. К. МОЙСІЄНКО
ПРО ДЕЯКІ ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ЗАГАДКИ (НАРОДНОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ)
У статті на матеріалі паремійних текстів (народної та літературної загадок) простежено
типологію об’єктів (суб’єктів), що відіграють актуалізадійну роль при сприйнятті текстової
структури. Описано функції домінантних ознак, образних стихій, на основі яких формується
відповідна відгадка і які спрямовані на смислове, естетичне увиразнення цілісної структури
як народної, так і літературної загадки.
К л ю ч о в і сл ов а: народна загадка, літературна загадка, типологія, смисл, образ, фоніч
на організація.
Дослідження з історії різних фольклорних жанрів засвідчують трансформацій
но-функціональну природу загадкових текстів. В. Буслаєв, говорячи про син
кретизм народнопоетичних жанрів, зазначав, що «всі вони взаємно переходять
один в одного, пов’язуються міцними узами повір’я, зчеплюються і перемішую
ться, підкоряючись грайливій фантазії народу, зображальній і художній. Ми по
бачимо, як загадка переходить у цілу поему, а поема скорочується до
загадки...» Народна загадка відіграла певну роль у композиційно-образній ор
ганізації різножанрових творів, починаючи від літописних і до сучасної худож
ньої прози, поезії 1 2. Нарешті, фольклорна загадка стала природним поштовхом
до творення літературної загадки, яка своєрідно явила себе в багатьох віршах-за-
гадках для дітей протягом ХІХ-ХХІ ст.
Видані Л. Глібовим на початку дев’яностих років XIX ст. в журналі
«Дзвінок» «Загадки і жарти Дідуся Кенира» в подальшому означили цілий нап
рям літературних творів, який отримав однойменну назву з фольклорним жан
ром. Свої твори Л. Глібов вибудовує на ґрунті народної загадки, беручи за осно
ву окремі її смислові, структурні елементи. Власне загадковий елемент
письменник ніби вплітає в діалогічну оповідь, що ведеться між Дідусем-загаду-
вальником і дітворою.
У віршових загадках Л. Глібова домінують певні образи, відомі з тієї чи тієї
народної загадки. Тут можна натрапити і на традиційні для фольклорного тексту
образи кавунової хатки, повної людей 3, і гладухи-красухи печі (Гл., І, 279), і
чорної баби-ночі, і золотої тарілочки сонця, що котилася по крутій горі (там же,
1 Буслаєв Ф. И. Зпическая поззия // Буслаєв Ф. И. Исторические очерки русской
народной словесносте и искусства.— СПб., 1861.— Т. 1.— С. 33.
2 Див., зокрема: Мойсієнко А. К. Народна загадка в системно-структурній організації
інших фольклорних жанрів // Мовний простір граматики. Актуальні студії: 36. наук, праць.—
Донецьк, 2014.— С. 290-295; Мойсієнко А. К. Народна загадка в системі авторських художніх
текстів // Слово і час.— 2013.— № 7.— С. 24—30.
3 Віршові загадки Л. Глібова подано за виданням: Глібов Л. Твори : В 2 т.— К., 1974.—
Т. 1. — С. 208 (далі в дужках зазначено том і сторінки).
О А. К. МОЙСІЄНКО, 2015
56 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
275), і народженої в гаю скрипки (там же, 285), а також подібні синтаксичні,
структурно-композиційні конструкції, наприклад: «“Пошли нам, Боже, день
скоріше! — Одно озвалось на стіні, — Тепліше буде й веселіше, Як блисне со
нечко мені”. А друге каже: “Нічко мила! Коли б з тобою довше буть; Мене без
тебе тільки й діла, Що в боки пхають і товчуть”. Мовляє третє: “Річ даремна, Ме
не ніщо не веселить — Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить”»
(там же, 268, вікно, двері, сволок); пор. фольклорну паралель: «Одно каже:
“Світай, Боже”, друге каже: “Не дай, Боже”, третє каже: “Мені все єдно”» (Заг.,
1602А) 4.
Той чи той образ народної загадки у глібівських віршах може набувати пев
них видозмін або отримувати зовсім відмінну назву (на асоціативній основі,
наприклад, щука— злюка) при збереженні окремих конкретизаційних домінант
(з Кременчука), що безпосередньо вказують на фольклорну зумовленість, пор.:
«Пливе щука з Кременчука, Куди гляне — трава в’яне» (2437А, коса) і «Є на
світі чорна злюка, Родом, кажуть, з Кременчука» (Гл., 1,301). Іноді однаково но-
мінований образ (Гася) так само на відповідній асоціативній основі (простягла
ся — гладуха) має різне денотативне представлення у відгадковій частині загад
ки і глібівському тексті, пор.: «Лежить Гася, простяглася, Як устане — неба
достане» (271 ЗА, дорога) і «Що ж то за баба, Гася тая? Невже не можна розга
дать? То, діти, хмара дощовая, — Не гріх і бабою прозвать» (Гл., І, 282).
Загалом же віршові загадки Л. Глібова різняться порівняно з народними роз
горнутою сюжетністю, яка, проте, як справедливо зазначають дослідники, не
рідко позначена багатослів’ям, «зайвою балакучістю»5.
На противагу розглянутим вище глібовським текстам акровіршеві загадки
поета значно лаконічніші і типологічно ближчі до власне загадки. Більше того,
деякі твори Л. Глібова стали підґрунтям народної загадки. Звернімо увагу, на
приклад, на такі його акровіршеві рядки, вперше опубліковані 1892 року
(«Дзвінок», № 3):
Між людьми, як пташка, в’ється,
У людей і їсть, і п’є.
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є (Гл., І, 313).
Аналогічний текст з відгадкою (муха), на який натрапляємо в академічному
збірнику народних загадок (Заг., 1225), записаний у Донецькій та Дніпропетров
ській областях лише в XX ст.
Починаючи з XX ст., загадка як літературний жанр стає в активі багатьох
письменників, що пишуть для дітей. Авторські загадки з’являються у збірниках
окремих митців, входять до колективних збірок поряд з народними загадками.
Широко відомими серед читацького загалу стали загадки М. Підгорянки,
Г. Бойка, Д. Білоуса, Т. Коломієць, В. Лучука, О. Сенатович, І. Січовика та ін.
У 2006 р. побачив світ окремий том «Веселих загадок» І. Січовика, що
вміщує понад 400 віршових творів, тематика яких загалом віддзеркалює бага
топлановий світ народної загадки. Автор «Веселих загадок», адресованих дітво
рі, намагається охопити весь тематичний обшир, характерний для фольклорних
текстів, при цьому пропонує власну рубрикацію — подає твори за такими роз
ділами: «Речі, відомі у кожному домі», «Загадки довкола нас», «Про небесне і
4 Приклади народних загадок подано за виданням : Загадки / У поряд., вступ, ст. та
приміт. І. П. Березовського.— К., 1962.— С. ? (далі Заг. і порядковий номер).
5 КолесникП. Творчість Леоніда Глібова // ГлібовЛ. Твори : В 2 т.— К.,
1974,— Т. 1,— С. 23.
________________________________________ Про деякі типологічні особливості загадки...
І83И 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 57
земне», «Хто на подвір’ї живе», «У лісі й поза лісом», «У воді й на суші», «Дикі
птахи», «Загадки з бабусиної грядки», «Від саду до лісу», «Шкільні загадки»,
«Математичні загадки».
У кожній з таких рубрик, як і в народних загадках, надзвичайно промовисто
постає антропоморфізований світ, де діють мама і діти (пила і ножівка): «Всім
відомо: наша мама Гризе дерево зубами, А ми, її діточки, Обгризаєм гілочки»6;
брати (цвях і шуруп) — «Ми з тобою брати: Лізеш в дерево ти, А я лізу Навіть в
залізо» (Січ., 31); сестри (скрипка та інші музичні інструменти) — «Грають ніж
но рідні сестри. То не музика — дива. Та лише одна в оркестрі вона першою бу-
ва» (там же, 71); тітка діжка— «Дерев’яна повна тітка Солить овочі улітку, Щоб
знайомих цілу зиму Пригощати щедро ними» (там же, 44); баба ніч — «Ходить
баба по землі, Все приховує в імлі. Присипляє все живе— тільки тим вона й жи
ве» (там же, 117) та ін. Відповідно й предметні об’єкти (суб’єкти) в цих загадках
не позбавлені людської атрибутики: є рука в екскаватора — «Хоч одна рука у
нього, та замінить більше ста. Де копає, після того Ціле місто вироста» (там же,
63), ноги й очі в ножиць — «І не ходять, і не бачать, Хоч і мають ноги й очі, Та до
праці не ледачі — Дуже різати охочі» (там же, 26), рот і зуби в кусачок — «Рот і
зуби в них сталеві. Ще й чудовий апетит, Тож кусають металеву Бляху, цвяхи,
всякий дріт» (там же, 29), голова у цвяха — «Я у дерево залізу За хвилину або
дві, Якщо молотом залізним Вдарить хтось по голові» (там же, ЗО) тощо.
Про типологію об’єктів (суб’єктів) у відгадуваних частинах народної і літе
ратурної загадок, представлених одиницями з різним денотативним значенням,
можна говорити за певною схожістю таких об’єктів (суб’єктів), які у власне за
гадковій частині мають спільну денотативну основу. Пор.:
Корова без ніг, без тіла
Скирту соломи з ’їла (Заг., 1720, піч).
— Чом така гладка, корівко,
Чи не скажеш, ти?
— Бо я їм щодня листівки
І смачні листи (Січ., 12, поштова скринька).
Зі словом корова {корівка), що міститься в основній частині обох загадок,
легко узгоджуються (за спільною ознакою округлості форми) відповідні номени
відгадок — піч і поштова скринька. Описово семантику кожної із загадок можна
передати таким реченням: Корова, котра щось їсть. Однак якщо для народної
загадки той факт, що корова їсть солому, загалом можна вважати природним
(хоч, звичайно, їй би ліпше смакувати сінцем чи свіжою травицею), то пожива
для корівки в загадці І. Січовика (листівки і смачні листи) запропонована в мета
форичному оформленні. Зрештою, образна стихія не в менш парадоксальному
вираженні {корова ... без тіла) постає і в народній загадці.
Спільними для народної і авторської загадок можуть бути домінантні озна
ки, на основі яких формується і спільна відгадка. Наприклад, на основі традицій
но закріпленого в нашій пам’яті кореляту лякати — тремтіти народна загадка
імплікує поняття «осика (листя осики)»: « Ніхто їх не лякає, а вони тремтять»
(Заг., 798), що знаходимо і в більш розлогій загадці І. Січовика — «На ній лис
точки, мов латаття, Такі дрібні і так тремтять. Ніде ні вітру, ні багаття, То хто ж її
зміг налякать?» (Січ., 211).
Як народна, так і авторська загадка культивує певні змістові елементи, що є
характеристичними для описуваних об’єктів (суб’єктів). Наприклад, у низці на
6 Січовик І. Веселі загадки.— К., 2006.— С. 32 (далі — Січ.)
А. К. Мойсієнко_____________________________________________________________________
58 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
родних загадок про черепаху неодмінним атрибутом є хатка, яку вона носить на
собі: «Хто на собі свою хату носить?» (Заг., 1003), «Куди ходить — за собою ха
ту носить» (там же, 1006). Пор. і в авторській загадці:
Ця тварина усім відома:
Не виходить ніколи з дому,
їсть, гуляє і спить в хатині,
Навіть носить її на спині (Січ., 143).
Так само в кількох народних загадках про віник штатним компонентом ви
ступає локальна синтаксема в кутку (в куточку), що номінує «своє місце», на
яке, набігавшись по хаті, поспішають такий собі кургуз-короток або пані (пан
ночка): «Кургуз-короток, оббігавши городок, притулився в куток» (Заг., 2044),
«Стоїть паня в куточку, підперезана мотузочком» (там же, 2034), «Маленька
панночка в жовтім платті, пояском підперезана, усю хату збігає і на своє місце
йде» (там же, 2036). Аналогічно і в авторській загадці:
Вранці одягне халат
І наводить в хаті лад.
А як всюди буде чисто —
Йде в куточок урочисто (Січ., 35).
Поряд з однаковим домінантним компонентом нерідко спостерігаємо в роз-
гляданих текстах інші спільні чи суголосні лексичні елементи, як наприклад, у
загадках про веселку, де основне навантаження, безсумнівно, падає на слово ко
ромисло, супроводжуване відповідно іменниками річка, Дніпро:
Червоні коромисла через річку повисли (Заг., 352),
Над Дніпром старим повисло
Кольорове коромисло.
То дівчина набира
Чисту воду із Дніпра (Січ., 113).
Зіставивши Січовикову загадку з іншою народною — «Вийшла звідкись гар
на дівка, На ній стрічка-семицвітка; А де з річки воду брала, Там коромисло зла
мала» (Заг., 353, веселка), — помічаємо ще один спільний компонент (дівка), а
паралельно до кольорового коромисла бачиться стрічка-семицвітка, яка в на
родній загадці є водночас квінтесенцією образів гарної дівчини і зламаного ко
ромисла над річкою.
Таким чином, у тому чи тому авторському тексті в ряді випадків убачаємо
аналогію на основі кількох народних загадок; порівняймо ще домінантне слово
хмара в такій загадці І. Січовика про туман:
У долині видно хмару —
Хтось пасе овець отару.
Як нагріє сонце хмару —
Вмить розвіє він отару (Січ., 111).
Також звернімо увагу на іншу народну загадку: «Хмара сива увесь світ на
крила» (Заг., 328). Слово хмара у творі І. Січовика має промовисту паралель з
образом отари овець (своєрідна загадка з відгадкою всередині цілісної загадки),
що дозволяє говорити про типологічні моменти в зіставленні з такими народни
ми загадками про туман, у яких, зокрема, компонент сивий супроводжує зоо
морфний образ: «Сиві кабани все поле залягли» (Заг., 323А), «Сиві воли усе поле
залягли» (там же, 323Б), «Сивий бугай усе поле заняв» (там же, 324), «Сива ко
била все поле облягла» (там же, 325), «Сиві гуси усе поле вслали» (там же, 327)
тощо.
________________________________________ Про деякі типологічні особливості загадки...
/53А 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 59
Спрямованість домінантного слова на ширший контекст у народній і літера
турній загадках може мати різну смислову локалізацію. Повторюваний елемент
нема сліду (сліду не знать, без сліду), який характерний для багатьох народних
паремій з тією самою відгадкою, «спирається», як правило, на предикат руху,
осмислюваного головним чином у зв’язку з певним засобом пересування:
«Їду-їду, нема сліду» (Заг., 2669), «Їду-їду без дороги, без сліду» (там же,
2671А), «Біжить свинка, Вирізана спинка, Оглянеться назад, А й сліду не знать»
(там же, 2676А), «Пливе свинка, видовбана спинка; як обернеться — і сліду не
має» (там же, 2676Б), «Лізу-лізу по синьому залізу, оглянуся назад, а сліду не
знать» (там же, 2677). В авторській загадці з подібним елементом (сліду жодно
го довкруг) пов’язується предикація виробничої семантики:
Хоч оре глибоко цей плуг,
Та сліду жодного довкруг (Січ., 62).
Семантика того самого домінантного слова може по-різному актуалізувати
ся в різних загадках. Розглянемо два приклади з відгадкою калина:
У вінку зеленолистім, Червоне намисто
У червоному намисті Між листям повисло.
Видивляється у воду Узимку з ним люди
На свою хорошу вроду (Заг., 743). П’ють чай від простуди (Січ., 205).
Так, у першій загадці, де про один з елементів описуваного об’єкта йдеться
як про прикрасу, акцентовано на колористичній гамі, натомість автор літератур
ної загадки ускладнює канву твору, при цьому образ червоного намиста вже не
тільки прикраса, а й засіб від простуди (характерна для загадки парадоксальна
трансформація: намисто — чай).
Структурно-смислова організація літературної загадки, як і народної, фор
мується на основі різних типів синтаксичних конструкцій — від простого речен
ня («З ранку до ночі Новини тріскоче Пташка білобока — Хвостата...» — Січ.,
170, сорока) до практично всіх різновидів складного речення («У теплохода на
борту Я висну в будь-яку погоду, А тільки з ’явимось в порту — Я першим ки
даюсь у воду» — там же, 56, якір; «Він любить дощ, Як любить трон король, Хо
ча над ним постійно Парасоль» — там же, 37, гриб; «В неї схожі, як у кішки, Ла
пи, хвіст і голова, Та вона інакша трішки, Бо це кішка лісова» — там же, 137,
рись) реченнєвих утворень, що нерідко нагадують повчальні оповіді («Похва
лився він м’ячу:— Як захочу— полечу! І захекав, наче міх, Та піднятися не зміг.
Я літати ще навчусь. А от зараз — покочусь! Весь надувся він — і трісь! — На
шматочки розлетівсь. Намотай собі на вус: Не хвалися як ... зубраг» — там же,
191) чи етюдні замальовки («В небі ластівка летить. З вітром листя шелестить.
Воду п’є лелека. Сонце палить. Спека. Дозріває жито. Яка пора? отіЛ»— там же,
97).
Описова семантика літературного вірша, як і в народній загадці, розгор
тається на основі паралелістично-доповнювальних, уточнювальних структур,
пор.: «Звірок маленький, Зимою біленький, Літом сіренький, По полю стриб-
-стриб, по снігу тик-тик» (Заг., 949, заєць), «Є у мене сундучок, В ньому двоє
шпичечок, Кожна шпичка стежку знає, Сундук хвостиком махає» (там же, 2096,
годинник), «Влітку носить сіру шубу, Взимку— білого кожуха, Має з тріщиною
губу, Косі очі й довгі вуха» (Січ., 137, заєць), «Є вони в моєї киці І в сороки, і в
лисиці. Є вони у нас з тобою — Всюди водять за собою» (там же, 82, очі).
Ознаковою як для фольклорних, так і літературних текстів є зіставно-порів-
няльна семантика, що ґрунтується на схожості об’єктів за певною характеристи
А. К. Мойсієнко_____________________________________________________________________
60 188Н 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
кою і вибудовується за допомогою повторюваних лексичних одиниць із запере-
чувальним компонентом не: «Мед — не мед, а солодке» (Заг., 1507, цукор),
«Чоботар— не чоботар, кравець— не кравець, тримає нитку в роті, а в руках но
жиці» (там же, 1019Б, рак), «Миша — не миша, Птаха — не птаха, Літає вночі
Без зупинки і страху. Вниз головою спить у печері. Будь обережний — Летить
він у двері» (Січ., 142, кажан), «Схожі на вишні, але не вишні, Вони з кісточка
ми, Щічки в них пишні. Плоди дозрівають раніше за всіх, Аби смакували улітку
ми їх» (Січ., 199, черешні).
Досить продуктивні в досліджуваних текстах утворення із заперечно-зумов-
леною семантикою з граматичними маркерами не... а: «Не олівець, а креслить,
не ручка, а пише, не фарба, а малює» (Заг., 2902, крейда), «Не труба і не димар, а
дим пускає» (там же, 2118, люлька) і «Не змій, а сичить, Не човен, а плаває. Кого
побачить — кричить. Ходить лівою, правою» (Січ., 130, гусак), «Не рука, а доб
ре гладить — Це вона чудово вміє, А найбільше з тими ладить, Хто її теплом зіг
ріє» (там же, 42, праска); з допустово-зіставною семантикою — з граматичними
маркерами хоч... та, пор.: «Хоч я без ніг, а біжу прудко, не сплю ні в день ні вно
чі, хоч ніколи з ліжка не встаю» (Заг., 170, вода в річці), «Хоть капелюх має, та
нікому його не здіймає» (там же, 673, гриб) і «Хоч одне він око має, Та все ба
чить уночі. І мені допомагає У траві знайти ключі» (Січ., 60, ліхтарик), «Хоч і
білий, та не сіль. Хоч і тане, а не сніг. Я без нього пив кисіль, Але випити не зміг»
(там же, 77, цукор) тощо.
У Січовикових загадках частіше, ніж у фольклорних, спостерігаємо діалогізо-
вану оповідь, хоч так само, як і в останніх, маємо і власне діалогічні утворення:
— До кого в гості йдеш, браток?
— Куди накаже молоток (Січ., 30, цвях),
і тексти, репліки в яких вводяться авторськими словами:
Спитала Лата брата,
Вмостившись на стільці:
Що буде, як додати
Всі пальці на руці?
І дівчинці Наталці
Так відповів хлопчак:
— Якщо додати пальці,
Одержимо...(калуК) (там же, 87).
Як видно з деяких наведених прикладів, відгадуване римоване слово автор
подає в паліндромному запису. Іноді таке слово-відгадка міститься всередині за
гадкового тексту: «З гілки на гілку Стрибає... акліБ, Зриває горіхи Дітям на
втіху, А зайві горішки Ховає потрішки У землю на зиму, Де в хатці-дуплі Із ма
лими в теплі Ласувати ними» (там же, 134).
На основі звукового компонента в загадці формуються, за словами В. Топо-
рова, згустки «своєрідного анаграмного поля» 1, де найрізноманітніші фонічні
елементи зазнають семантизації і відповідно звукобуквеного «відгуку» в слові-
відгадці, напр.: «Йде— гуде село й гай; Незнайомий — утікай!» (Заг., 68, бугай),
«Баба-Яга, вилами нога, Весь світ кормить, а сама голодна» (там же, 2145А,
соха).
Словесну гру, такі ж «анаграмні поля» досить активно простежуємо і в загад
ках І. Січовика. Фонічний елемент (з буквеним виокремленням того чи того сло-
7 Топоров В. Н. Об анаграммах в загадках // Исследования в области балто-славянской
народной культури : Загадка как текст. 2.— М., 1999.— С. 70.
________________________________________ Про деякі типологічні особливості загадки...
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З 61
ва, що є відгадкою) виконує важливу актуалізаційну роль у паремійному тексті.
Так, у загадці про горобину вже перше слово започатковує звуковий ряд, суго
лосний слову-відгадці:
Горобчики кружляють над деревом завжди:
Чи скоро вже дозріють на гілочках плоди (Січ., 204).
У загадці про град відгадка лексично повторює заключну частину римованого
слова:
А. К. Мойсієнко_____________________________________________________________________
— Що за диво, — каже брат, —
З неба пада... виноград.
Я його збирати став,
Але він в руках розтав! (Січ., 106).
В іншій загадці відгадка спирається на різноструктурні римовані одиниці
{білими — без діла ми), причому прикінцеві склади їх міняються місцями в сло-
ві-відгадці — мило:
Дітей ми любимо брудних,
Тож у захопленні від них.
Ну а коли їх зробим білими,
То сидимо в кутку без діла ми (там же, 23).
Народна загадка може містити полісемічне чи омонімічне слово, що привно
сить ігровий ефект, утруднюючи при цьому розгадування. Наприклад, на запи
тання «Яка біда чоловіка не смутить?» (Заг., 3367, та, що на двох колесах) відга
дувач має здогадатися, що йдеться зовсім не про нещастя, лихо, а про двоколісну
бричку, добре знану ще в недавньому нашому побуті. Такі ж полісемічні чи омо
німічні одиниці стають квінтесенцією різних структурних побудов Січовикових
загадок з римованою актуалізацією домінантних слів: «Дві лисички невеличкі
Підростали біля річки. Підійшли до них лисички. Чи були вони сестрички?»
(Січ., 73, ні, бо це гриби і тварини), «Невидимий вітер, немов футболіст, Ганяв
по дорозі березовий ... Я слідом ішов через площу і міст На пошту— відправити
братові...» (там же, 27, лист), «Я три яблука тримаю Та ще вишеньки три маю.
Скількома плодами Пригощу я маму?» (там же, 239).
Таким чином, фонічний елемент (рима, анаграмні розсипи звукобукв і слів) є
вагомим чинником творення образної стихії тексту, спрямованої як у народній, так і
літературній загадці на смислове, естетичне увиразнення паремійної структури.
Аналізований матеріал дозволив окреслити певні типологічні характеристи
ки паремійного тексту на всіх рівнях — тематичному, структурно-композицій
ному і власне поетичному, означити деякі відмінні особливості досліджуваних
структур.
А. К. М ОІ8ІШ Ж О
80М Е ТУРОЬОСІСАЬ РЕСШТАМТІЕ8 ОГ ТНЕ РОЬКАШ) ІЛТЕКАК¥КП)ВЬЕ
Іп Йіе агіісіе Йіе Іуро1о@у оГ Олесів (зиЬіесІз) із сопзісіегесі оп Йіе таїегіаі оґ йіе ргоуегЬз (ґоїк
апсі Іііегагу гіскіїея) \уЬісЬ ріау ап ітроіїапі гоїе іп іЬе регсерііоп оГ ІЇіе Іехіиаі зігисіиге. ТЬе Йе-
зсгіргіоп о їіііе ргеуаіепі сЬагасІегізІісз, Й§ига1іуе апй зропіапеоиз ргосеззез із §іуеп. ТЬіз сЬагас-
Іегізгісз апй ргосе88Є8 аге іЬе Ьазе оГ Йіе !оппіп§ о ї ІЬе ^иі^е апз\уег іо а гіййіе апй шніегіше іЬе
вепве апй Йіе аезйіеііс сотріеіепезз оГ Йіе іоїк апй Іііегагу гіййіе.
К еу\уогЙ 8: Іоїкгіййіе, Іііегагу гіййіе, Іуро1о§у, зепзе, іта§е, рЬопісаІ ог^апігагіоп.
62 /55ЛІ 0027-2833. Мовознавство, 2015, № З
|