Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2)
Saved in:
| Published in: | Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.) |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18403 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) / А.С. Русяєва // Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 1. — С. 7-25. — Бібліогр.: 87 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859952407226613760 |
|---|---|
| author | Русяєва, А.С. |
| author_facet | Русяєва, А.С. |
| citation_txt | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) / А.С. Русяєва // Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 1. — С. 7-25. — Бібліогр.: 87 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.) |
| first_indexed | 2025-12-07T16:17:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблема локалізації мису Партеній... 7
А. С. Русяєва
ÏÐÎÁËÅÌÀ ËÎÊÀ˲ÇÀÖ²¯ ÌÈÑÓ ÏÀÐÒÅÍ²É ² ÕÐÀÌÓ
ÕÅÐÑÎÍÅÑÜÊί ÁÎÃÈͲ ÏÀÐÒÅÍÎÑ (Strabo. VII. 4. 2)
Серед усіх так званих “язичницьких” релігій немає жод-
ної, котра була б нашій інтелігенції водночас і так добре
відома і так глибоко невідома, як давньогрецька. Це може
здатися парадоксальним, і тим не менше це так.
Ф. Ф. Зелінський
Увивченні Херсонеса Таврійського – однієї з найбільших античних держав
Причорномор’я залишилося ще чимало не розв’язаних проблем. Незважа-
ючи на численні археологічні та історичні дослідження міста та хори, поки що
навіть не з’ясовано точну дату його заснування1 , а водночас і запровадження
культу його давно визнаної верховної покровительки і сакральної захисниці
богині Партенос (Діви). До цього часу стосовно її походження існують різні
діаметрально протилежні концепції2 . Відсутні достовірні джерела і щодо того,
яким чином відправлявся тут як цей культ, так і культи численних інших бо-
жеств за початкового періоду існування поліса в останній чверті VI–V ст. до н.
е. Невідомо, чи синхронно з переселенням його засновників гераклеотів і де-
лосців до Таврики для святилищ були відведені певні ділянки землі, за релігій-
но-колонізаційною практикою, чи зазнав культ головної богині якихось змін
дещо пізніше через популярність трагедії Еврипіда „Іфігенія в Тавриді”, яка
справила велике враження на еллінів і значною мірою сприяла запровадженню
культу Артеміди Таврополи у багатьох святилищах античної ойкумени, але за
межами Понту Евксінського3 . Перші епіграфічні джерела про культ Партенос
переважно відносяться до другої половини IV–III ст. до н. е., коли Херсонес
отримав статус великого економічного центру в Північному Причорномор’ї4 .
Звісно, археологічне відкриття святилища могло б дати суттєву інформацію
про характерні риси та локальні особливості культу Партенос. Однак, ані у Хер-
сонесі, ані за його межами достовірно конкретні місця її шанування не вияв-
лені, хоча останнім часом щодо них з’явилося чимало різних гіпотез5 . Разом із
тим і досі залишаються не з’ясованими як місцезнаходження мису Партеній,
так і храму Партенос за даними відомого античного географа Страбона (VII. 4.
2). Зважаючи на такі обставини, до основного завдання цієї статті насамперед
належать порівняльний аналіз окремих перекладів відповідного пасажу Стра-
бона, розгляд різних точок зору про мис Партеній і храм та нова інтерпретація
його свідчень з метою більш вірогідної локалізації зазначеного ним топоніму
на основі головним чином досліджень останніх десятиліть.
Загалом давно відомо, що географ досить стисло описав прибережну смугу
Кримського півострова (Strabo. VII. 4. 2). Окрім нього, мис Партеній згадували
Помпоній Мела та Пліній Старший (Pomp. Mela. Chorogr. II. 3; Plin. NH. IV. 86).
8 А.С. Русяєва
Згідно з Клавдієм Птолемеєм, він знаходився у межах між Сімболон Лімен і
Херсонесом (Ptol. Geogr. III. 6). Стефан Візантійський також звернув увагу на
свідчення Страбона (Steph. Byz. s. v. Parthenou hieron), але, за В. Латишевим,
його тлумачення дійшло до нас у хаотичному вигляді6 . Отже, давні автори не
залишили достовірної інформації щодо конкретного місцезнаходження мису
Партеній і храму Партенос. Водночас слід зазначити, що Страбон, як визнаєть-
ся багатьма вченими, для опису чорноморського узбережжя запозичував дані з
творів інших давньогрецьких письменників, один з яких його попередник,
найімовірніше, Артемідор Ефеський7 .
Для з’ясування локалізації мису Партеній і заодно, чи насправді на значній
віддалі від Херсонеса стояв храм і ксоанон Партенос, насамперед доцільно на-
вести щодо них різні докази та гіпотези відомих учених у хронологічній по-
слідовності. Адже ситуацію, що склалася через інтерпретацію пасажу Страбо-
на і згаданих ним топонімів, вже можна віднести до достатньо заплутаних. Влуч-
ний вираз Е. Фролова про неодноразове звернення Е. фон Штерна до такої теми,
„ставшей притчей во языцех, как местонахождение так называемого Древнего
(или Старого) Херсонеса, о котором упоминает Страбон (VII. 4. 2 – he palaia
Cherronesos)”8 , так само стосується і локалізації мису Партеній.
Наведені нижче кілька тлумачень відповідного пасажу Страбона наочно
свідчать, як саме вони різняться між собою.
Cherronesos… en he to tes Parthenou hieron, daimonos tinos,
hes eponymos kai he akra he pro tes poleos estin en stadiois
hekaton, kaloumene Parthenion, echon neon tes daimonos kai
xoanon – „В этом городе есть храм Парфенос, некоего боже-
ства; и мыс, который находится перед городом на расстоя-
нии 100 стадий, также назван именем этого божества, по-
скольку он называется Парфением, и на нем есть святилище
и ксоан богини”9 .
Джоунз Х., за:
Джоунз К., 1994,
с. 146.
„В этом городе есть святилище Девы, какой-то богини,
имя которой носит находящийся перед городом на расстоя-
нии 100 стадий мыс, называемый Парфением (т. е. Девиным).
В святилище находится храм богини и ксоанон”10 .
Латышев В., 1893,
с. 123.
„в Херсонесе имеется святыня Девы, какого-то божества,
имя которой носит и находящийся впереди города мыс, на-
зываемый Девиным, имеющий храм божества и его ксоан”11 .
Жебелев С., 1953,
с. 239.
„В городе есть святилище Девы (какого-то божества). В
ста стадиях перед городом находится мыс, названный по име-
ни этого божества Парфением с храмом божества и его ста-
туей”12 .
Стратановский Г., 1964,
с. 282.
„В Херсонесе есть святилище Девы, какого-то божества,
по имени которого назван мыс Партений, расположенный в
100 стадиях перед городом. На мысе есть храм этого боже-
ства и ее деревянная статуя”13 .
Скржинская М., 1977,
с. 22–23.
„В этом городе (Херсонесе – А.П.) есть святилище Девы
(to tes Parthenou hieron), какой-то богини…, имеющей храм
и статую (neon tes daimonos kai xoanon)”14 .
Подосинов А., 1985,
с. 218, коммент. 647.
Проблема локалізації мису Партеній... 9
Отже, у відомому виданні Г. Крамера середини XIX ст. представлено пере-
клад Х. Джоунза, згідно з яким, у Херсонесі був лише храм Партенос, якогось
божества, а на мисі Партеній, що знаходився перед містом на відстані 100 стадій,
було святилище і ксоан богині. Термін hieron у цьому перекладі означає „храм”,
а досить однозначний neon – „святилище” на мисі, що не узгоджується з інтер-
претацією інших учених. З цього ж видання В.Латишев використав давньогрецькі
тексти окремих уривків з „Географії” Страбона, які опублікував з паралельним
перекладом, у тому числі і розглядуваний пасаж, за яким, навпаки, тільки у
самому Херсонесі знаходилося святилище Партенос, її храм і ксоанон.
Однак, здебільшого мис Партеній ототожнювався з мисами Херсонеський
(колишній Фанар) або Фіолент, розташованими на порівняно значних відстанях
від Херсонеса. Так, З. Аркас, П. Беккер, К. Косцюшко-Валюжинич та інші нада-
вали перевагу першому з них; П. Сумароков, Е. Кларк, П. Паллас, А. Сибірсь-
кий, Ф. Брун та їхні послідовники зіставляли його з Фіолентом або з місцями
поблизу від нього; Ф. Дюбуа де Монпере та Ф. Кене вважали, що святилищ
богині Партенос було кілька: у Херсонесі, на горі Аюдаг та поблизу Георгієвсь-
кого монастиря біля мису Фіолент17 . За А. Бертьє-Делагардом, між Херсонесом
і Маячним півостровом знаходилися древній Херсонес і мис Партеній після зга-
даних Страбоном трьох гаваней18 . Е. Міннз більш чітко вбачав у ньому тільки
мис Фанар (Херсонеський)19 .
В. Латишев, будучи впевненим у тому, що Страбон не вказував на існування
храму на мисі Партенія, відзначив, що суперечки і спроби відшукати його руїни
на Фанарі або Фіоленті абсолютно марні20 . У гострій дискусії з А. Бертьє-Дела-
гардом Е. фон Штерн на підставі аналогій із творів інших давньогрецьких авто-
рів, в яких також зустрічаються слова hieron і naos в одному контексті, повністю
підтримав тлумачення В. Латишева21 . Тут же він, зокрема, зазначав: „Поэтому,
если Александр Львович высказывает уверенность, что на мысе найдены будут
остатки храма и „что не напрасно и не по ошибке Страбон сказал, что храм
богини и ее статуя там сохранились”, надо отметить, что Страбон был бы очень
поражен этим открытием. Из его слов ясно вытекает, что он, или, правильнее
сказать, тот автор, которому он следует, никогда ничего не подозревал о суще-
ствовании храма на мысе „Девином”22 . У такому поясненні даного тексту В.Ла-
тишевим і Е. фон Штерном не сумнівалися й деякі дослідники культу херсо-
неської верховної богині23 . Побічно торкнувшись цього питання, А.Подосинов
майже так само, як і В.Латишев, інтерпретує уривок Страбона24 . Різниця поля-
гає лише в тому, що дієприкметник echon він відніс не до святилища, а до бо-
гині, що, однак, не змінило головний смисл оповіді географа.
За радянських часів С. Жебельов, здається, першим більш-менш докладно
зупинився на розгляді локалізації мису Партеній. Зазначивши, що В. Латишев
„В этом городе есть святилище Девы (Парфенос), некое-
го божества, которое дало свое имя и мысу, расположенному
перед городом на расстоянии сотни стадий, имеющему храм
и примитивный идол богини”15 .
Джоунз К., 1994,
с. 146.
„… В нем (т. е. в Херсонесе) – святилище Партенос, ка-
кого-то божества, имя которого носит и мыс перед городом в
100 стадиях, называемый Партением, имеет храм божества
и ксоанон”16 .
Русяева А., Русяева М.,
1999, с. 78.
10 А.С. Русяєва
„перемудрил” стосовно того, що Страбонове свідчення про храм і ксоанон відно-
ситься виключно до міського святилища, він дав власне тлумачення, яке
відрізняється тим, що у Херсонесі знаходилася лише „святиня Діви” (в його
поясненні – святилище або храм), а на Дівиному мисі – храм і ксоан25 . Хоча С.
Жебельовим наведено цей уривок і давньогрецькою мовою, в його перекладі
пропущена вказівка про відстань у 100 стадій. Коментуючи різні погляди своїх
попередників, він також стверджував, що про місцезнаходження цього мису
сперечалися і сперечаються, зіставляючи його то з Фіолентом, то – з Фанаром;
однак його потрібно шукати в районі колишнього Георгієвського монастиря,
оскільки Страбонова відстань від Херсонеса до Партенія не перешкоджає ото-
тожнювати останній із сучасним Фіолентом; конфігурація місцевості біля цьо-
го монастиря така, що саме там може знайтися місце і для тієї скелі, з якої, за
словами Геродота, таври зіштовхували тіла принесених ними у жертву Діві
людей26 .
Як видно, С. Жебельов ототожнював описану Геродотом скелю з мисом
Партеній, а також був упевнений у тому, що херсонесити, перейнявши у таврів
культ шанованої ними богині, побудували їй на тому ж місці, де відправлявся її
культ таврами, згаданий Страбоном храм. У ньому було розміщено і кумир боги-
ні, названий географом терміном ксоанон не випадково, бо це було примітивне
таврське, а не грецьке, зображення її маленької фігури; що це було саме так, на
його думку, свідчить і декрет на честь Діофанта, якому „не Партенос допомага-
ла” у боях зі скіфами, а її кумир супроводжував цього стратега в походах проти
них27 . Таким чином, С. Жебельов не сумнівався щодо того, що мис Партеній –
це сучасний мис Фіолент, а херсонеська богиня Партенос – таврська богиня
Діва, ксоанон якої було виготовлено таврами.
Протягом тривалого часу по тому так і не було одностайно встановлено, який
же насправді мис конкретно і не суперечливо можна зіставити зі Страбоновим
мисом Партеній. У цьому аспекті важливо дещо докладніше навести цікаві спо-
стереження А. Щеглова, опубліковані через чверть століття після останньої публі-
кації статті С. Жебельова: „Поиски „старого” Херсонеса и мыса с остатками
храма Девы пошли по нескольким направлениям. Одни искали их в окрестно-
стях Севастополя, руководствуясь скупыми указаниями древнего ученого. Дру-
гие проверяли текст Страбона в кабинетной тиши, обложившись книгами и
картами. Одни исследователи в своих поисках точно придерживались каждого
слова в описании Страбона и не сомневались в его абсолютной достоверности.
Другие же считали, что при описании окрестностей Херсонеса мог ошибиться
сам Страбон или его информаторы, а кроме того, в текст могли вкрасться ошиб-
ки позднейших переписчиков… Крупнейший русский филолог-классик, акаде-
мик В. В. Латышев, анализируя текст Страбона, пришел к выводу, что ни на
каком мысу храма вообще не было, а стояло святилище Девы в городе геракле-
отов… Однако другой ученый – академик С. А. Жебелев возражал против тако-
го истолкования античного свидетельства. Поиски древнего храма зашли в ту-
пик”28 . Водночас А. Щеглов дійшов висновку, що загалом всі згодні з тим, що
мис Партеній – це Херсонеський мис, крайня південно-західна точка Криму,
незважаючи на сумніви та інші гіпотези. Оскільки рівень Чорного моря, за да-
ними геоморфологів і археологів, у наш час значно вищий, аніж за античної
доби, то море вже поглинуло значну частину Херсонеського мису (Партенія).
Проблема локалізації мису Партеній... 11
Проте марно, на його думку, шукати на морському дні залишки храму, бо внас-
лідок повільного підвищення рівня моря в умовах відкритого незахищеного уз-
бережжя, особливо на мисах, хвилі поступово підмивали, роздрібнювали і пе-
ремелювали скелясті береги, створюючи на дні той химерний підводний ланд-
шафт із вапнякових брил, який було сприйнято за місто під водою29 .
Коментуючи згаданий Плінієм Старшим мис Партеній М. Скржинська заува-
жила, що більш точне його місцезнаходження і походження назви описано Стра-
боном30 . Як видно з вищенаведеного її перекладу, в ньому виділено в окреме
речення місцезнаходження храму на мисі і водночас дається однозначне розум-
іння слова ксоанон. Тут же відзначалося, за А. Щегловим, що все більше вчених
схиляються до думки, що Партеній – це Херсонеський мис. Згодом М. Скржин-
ська вважала, що В. Латишев переконливо показав, що текст Страбона за іншо-
го розміщення розділових знаків допускає тлумачення, при якому мовиться лише
про один храм у місті, і це найбільш відповідає істині31 . Проте, в одній з остан-
ніх праць вже зазначено, що ім’ям Партенос херсонесити назвали мис Партеній,
який знаходився недалеко від Херсонеса (суч. Фіолент), влаштували там святи-
лище, до якого, „певно, за поширеним у греків звичаєм, прямували у свята уро-
чисті процесії”32 .
Проте й за останні тридцять років поки що не з’явився настільки достовір-
ний доказ щодо його ототожнення, який би відповідав усім вимогам тлумачен-
ня тексту Страбона і який можна було б несуперечливо зіставити з археологіч-
ними дослідженнями і тим місцем, де в давнину херсонесити дійсно збудували
храм Партенос. Не зовсім конкретно вказували на його розташування Ю. Ви-
ноградов і А. Щеглов, як це можна зрозуміти з короткого вислову про укріплен-
ня на перешийку Маячного півострова, яке повністю закривало доступ на цей
півострів з системою земельних ділянок і не знайденим до цього часу святили-
щем на мисі Партеній. Разом з тим відзначалося, що в залишках „старого Хер-
сонеса” можна вбачати військово-господарське поселення, засноване Херсоне-
сом з метою закріплення на Гераклейському півострові і розширення своєї те-
риторії, завдяки чому тут не випадково з’явилося і святилище Діви – грізної
покровительки общини і рятівниці від вторгнення варварів33 .
Власне розуміння місцезнаходження мису Партеній висловив і К. Джоунз, за
яким святилище Партенос було у місті, а на мисі – храм і примітивний ідол
богині34 . На відміну від інших інтерпретацій і всупереч оригіналу, він у своєму
перекладі не зазначив мис Партеній. Становить інтерес і те, з яких позицій він
підійшов до його локалізації на підставі аналізу знайденої в італійському некро-
полі Порто, але втраченої і дещо загадкової епіграми магнесійця із Фригії, яко-
го „вигодувала скіфська Партенос, що мешкала на крутій скелі”. Ця „скіфська
Партенос” ототожнюється ним із херсонеською Партенос35 . К. Джоунз звернув
увагу на різні значення слова akra – „крутий мис”, „мис”, „вершина”, „висота”,
„цитадель” (за відомим словником Ліддл-Скотта) і в поєднанні з крутою скелею
в епіграмі вибрав саме це його поняття. Виходячи з такого розуміння, він вва-
жає, що Фіолент, який порівняно з Херсонеським мисом різко піднімається у
висоту, або, що менш вірогідно, Айя-Бурун, і є Страбонів мис Партеній; „и имен-
но потому, что святилище расположено на одной из этих крутых высот, эпиграм-
ма из Порто и говорит о „живущей на крутой скале скифской Деве”36 . К. Джо-
унз, певно, не розрізняв значного впливу трагедії Еврипіда про Іфігенію в Тав-
12 А.С. Русяєва
риді на розвиток культу Артеміди Партенос Таврополи у різних регіонах антич-
ного світу, у тому числі у фригійській Магнесії та на території Італії, бо для
підтвердження свого висновку навів романтичний опис мису Фіолент мандрів-
ником першої половини XIX ст. А. Демидовим, який, без жодних сумнівів, зістав-
ляв його з Еврипідовим храмом, а богиню – з Артемідою Таврополою37 .
При дослідженні хори Херсонеса Г. Ніколаєнко чимало уваги надавала і по-
шукам храму. Спочатку вона також вважала, що позаміське святилище Парте-
нос знаходилося на Херсонеському мисі, де були храмові землі38 . Проте, не-
вдовзі вона змінила свої погляди і дійшла висновку, що мис Партеній – це живо-
писний Фіолент, висота якого сягає майже 90 м над рівнем моря, а відстань між
мисом і містом уздовж берегів близько, за її розрахунками, 100 стадій (20 км)39 .
На її думку, це повністю узгоджується з даними Страбона, з одного боку, й Ев-
рипіда, з іншого, бо на мисі стояв оточений високими стінами храм богині Діви,
прикрашений тригліфами, золотими карнизами та „лісом величних колон” (Eurip.
Iphig. Taur. 99–133).
Після розгляду різних тлумачень пасажу Страбона автором цієї статті була
підтримана точка зору В. Латишева щодо місцезнаходження храму в Херсонесі,
бо ксоанон Партенос не міг зберігатися поза міським храмом, якщо враховува-
ти ту зовнішньополітичну ситуацію, що дуже часто ускладнювалася внаслідок
відносин херсонеситів з варварами, а святилище у Херсонесі не мало б храму40 .
Водночас херсонесити навряд чи зважилися б на спорудження аналогічного
описаному Еврипідом храму далеко за межами міста на скелі над морем, який
би наочно нагадував всім цивілізованим еллінам про жертвоприношення Ар-
теміді захоплених таврами у полон їхніх одноплемінників і суперечив їхньому
релігійному світогляду41 . Разом з цим допускалося, що одне з можливих пери-
ферійних святилищ Партенос з вівтарем могло знаходитися на Херсонеському
мисі, а дещо пізніше, після розширення полісних територій та їх захистом, свя-
тилище цієї богині було влаштовано і на мисі Фіолент, оскільки вона, нарівні з
Гераклом, виступала тут у ролі постійної захисниці та охоронниці всієї тери-
торії Херсонеської держави, а також в інших вартих уваги місцевостях, що по-
требували сакрального захисту42 . Значною мірою ця гіпотеза знаходить підтвер-
дження і в розглянутій раніше у цьому аспекті символіці ранніх херсонеських
монет43 .
Згодом, стосовно моїх припущень В. Зубар зауважив, що навряд чи беззасте-
режно можна погодитися з наявністю святилища Партенос на Херсонеському
мисі, бо укріплення на перешийку Маячного півострова робило його беззахис-
ним у випадку нападу з моря44 . Окрім того, рівнинний рельєф місцевості у районі
Херсонеського мису погано узгоджується з уявленнями греків, які склалися під
впливом Еврипіда про те, що таке святилище повинно знаходитися на мисі,
який нависав над морем. Тому, на його думку, особливої уваги заслуговують
спостереження Ф. Дюбуа де Монпере, який 1834 року відвідав Гераклейський
півострів, звернув увагу на залишки чотирикутної у плані споруди у верхів’ях
Мармурової балки, піднявся на площадку на вершині мису і зазначив, що це
місце найкраще підходить для описаного Еврипідом храму таврійської богині45 .
За результатами останніх археологічних досліджень, В. Зубар також припус-
кає, що саме на південному обривистому краю Гераклейського півострова мог-
ла знаходитися сакральна ділянка із святилищем або храмом Партенос46 . Більш
Проблема локалізації мису Партеній... 13
конкретно, з посиланнями на розрахунки Г. Ніколаєнко, В. Зубар і А. Буйських
відзначили, що Страбон вказував не на Маячний півострів, який лежить на захід,
а на район мису Фіолент, розташований на південному боці Гераклейського піво-
строва, саме на відстані 20 км або 100 стадій від Херсонеса, тобто „перед містом”,
де слід локалізувати мис Партеній з храмом і статуєю Партенос47 . Ця точка зору
докладніше розглянута в останній монографії В. Зубаря, де в параграфі про
локалізацію храму Партенос коротко проаналізовано окремі погляди вчених
останніх двох століть щодо його місцезнаходження. Автор вважає, що нині є
дані, які дають можливість досить впевнено стверджувати, що мис Партеній, на
якому знаходився храм Партенос із статуєю богині, слід ототожнювати з райо-
ном Мармурової балки, на користь чого свідчать повідомлення Страбона з вка-
зівкою про відстань від Херсонеса до цього мису, низка археологічних даних та
антична традиція будівництва святилищ богів-покровителів громадянської общи-
ни на кордонах територіальних володінь ранніх полісів, і наостанок висловлює
сподівання, що така його локалізація коли-небудь буде підтверджена археоло-
гічно48 .
Таким чином, жоден із дослідників, які тією чи іншою мірою торкалися пи-
тання про мис Партеній і храм, не висловлювали сумнівів щодо достовірності
оповіді Страбона. Навпаки, наприклад, навіть прибічник місцевого походжен-
ня Партенос І.Шауб вважає, що „бесспорным аргументом в пользу таврской
основы культа херсонесской Девы является свидетельство Страбона (VII. 4. 2)
о существовании храма Девы на мысу Парфений (ср. с рассказом Геродота (IV.
103) о таврском святилище Девы на утесе)”49 . Розбіжності в уявленнях дослід-
ників про локалізацію храму Партенос полягали у тому, що одні з них підтри-
мують точку зору В. Латишева, що храм і ксоанон знаходились у Херсонесі,
інші, за Страбоном, відносять його до мису Партеній за межами міста, а треті
поєднують оповіді Геродота або Еврипіда про храм Артеміди на високій скелі у
Тавриці з даними географа.
Суттєво відрізняється від поглядів усіх учених нещодавно висловлене твер-
дження М. Скржинської щодо храму і ксоанону Партенос. Повторивши раніше
опубліковані докладні описи сюжету трагедії Еврипіда „Іфігенія в Тавриді” та
зображень таврійського храму Артеміди на кампанських і апулійських вазах,
нею спеціально розглянуто і пасаж Страбона: „У світлі мовленого, здається
можна зрозуміти відповідну частину розповіді Страбона про храми в Тавріці
(Strab. VII, 4; С. 208). Оскільки його свідчення викликає неоднозначне розумін-
ня, наводимо грецький текст і переклади, запропоновані різними дослідника-
ми”50 . Здебільшого, як видно з історіографічного огляду, дослідники дотриму-
ються думки, що у місті було святилище Партенос, а її храм і статуя знаходили-
ся на мисі Партеній за його межами. Тепер тільки М. Скржинська стверджує
наявність двох храмів, один з яких з ксоаноном відноситься не до реальної хра-
мової скульптури, а „йде від міфу про викрадення такої скульптури з таврій-
ського храму, про що оповідалось у трагедії Еврипіда і згаданих вище різнома-
нітних храмових легендах, або з уявлення про древній міфічний храм, в якому
відповідно повинно було знаходитися старовинне зображення богині, а такими
в еллінів були древні примітивні дерев’яні статуї (ксоани)”51 . Звісно, це її пра-
во, хоча з такою інтерпретацією погодитися неможливо, бо вона суперечить
розумінню термінів hieron і naos у даному контексті, а також не узгоджується з
14 А.С. Русяєва
тим, що Страбон дійсно запозичив свідчення у Еврипіда про вигадані ним храм
та ксоанон. Для підтвердження такої точки зору потрібно було б провести по-
рівняльний аналіз тих уривків з „Географії” Страбона, де саме, в якому значенні
і стилі він використовував деякі, порівняно незначні дані з трагедій Еврипіда і
чи можна їх без переконливих доказів так упевнено ототожнювати з його відо-
мостями про Херсонес і святилища52 . Географ же в уривку про це місто і його
богиню навів надзвичайно коротке повідомлення, що й резонно вважається, як
вже зазначалося раніше, про використання ним основних свідчень з періплу
Артемідора Ефеського.
Отже, судячи з усього сказаного, зрозуміло, що нині є всі підстави визнати
той незаперечний факт, що у вивченні святилищ Партенос, за свідченням Страбо-
на, склалися суперечливі погляди, які не сприяють достовірному вирішенню
цього справді вже проблемного питання. Однак, найбільш дискусійними і досі
точно не локалізованими залишаються, попри різні версії та ідеї, тенденційні
пояснення і гіпотези дослідників, відзначені географом мис Партеній, храм і
ксоанон.
Для більш ясного уявлення про те, як саме Страбон описав Херсонес і узбе-
режжя поблизу від нього, слід згадати основні дані і в якому напрямку велася
його оповідь. Передусім звертає увагу дійсно її періплічний характер і стиль,
вказівка на плавання вздовж берега з півночі на південь, завдяки чому одразу
було видно виступ великого мису, який складав частину цілого Херсонесу (тоб-
то півострова). Тут розташовувалося так само назване місто Херсонес, у 4400
стадіях плавання від гирла Тіри. Головним у цьому місті, на що звернув увагу
давній автор, було святилище Партенос і по її імені названий мис Партеній пе-
ред містом, у 100 стадіях, а також храм цієї богині і ксоанон53 .
Тупикова ситуація із з’ясуванням насамперед місцезнаходження мису із хра-
мом і ксоаноном, на мій погляд, склалася не через вставні слова і не чітку пун-
ктуацію в одному реченні, не через дієприкметник echon, за С. Жебельовим і
К. Джоунзом54 , а внаслідок відзначеної Страбоном відстані у 100 стадій. Певно,
тому деякі вчені сприймали цю цифру як випадково внесену географом до тек-
сту свого твору або пізніше його переписувачами. А. Бертьє-Делагард, напри-
клад, сприймав її скептично, пояснюючи незбіг її з реальною відстанню, по-
милкою, яка у древніх авторів – звичайна справа55 . Вона взагалі була проігноро-
вана С. Жебельовим у його перекладі, хоча віддалений від Херсонеса мис Фіо-
лент ним упевнено все-таки ототожнювався з Партенієм. Можна погодитися з
недовірливим ставленням цього дослідника до такої круглої цифри, яка не зовсім
точно узгоджувалася з сучасними відстанями до найвідоміших мисів Фіолент
або Херсонеський56 . Навівши всі цифрові відстані між різними причорномор-
ськими пунктами, зазначені Страбоном, Л. Граціанська, на жаль, зовсім не звер-
нула уваги на ці 100 стадій57 . В свою чергу К. Джоунз відзначав, що Фіолент по
прямій від Старого Херсонеса знаходиться в 10 км, що по дорозі може досягати
100 стадій (близько 18,5 км), у той час, як Фанар віддалений від нього лише на
? цієї відстані58 . Однак, за останніми даними дослідників Херсонеса та його
хори, відстань від міста до мису Фіолент, де слід локалізувати мис Партеній з
храмом і статуєю Партенос, все-таки сягає майже 100 стадій (20 км)59 . На відміну
від усіх зазначених поглядів, висловлено й зовсім інше твердження, що кругле
число прийшло до писемного джерела з усного переказу, щоб додати достовір-
ності міфологічним оповідям, що було характерно й для Геродота60 .
Проблема локалізації мису Партеній... 15
Як би там не було, але в усіх наведених міркуваннях і констатаціях теж
відсутні більш-менш достовірні докази, що, у свою чергу, наштовхує на думку,
що їх суто гіпотетично можна тлумачити і в зовсім іншому сенсі. Зокрема, цей
уривок географа ще ніхто спеціально не розглядав у контексті з теменосом на
скелястому мисі у північно-східній частині Херсонеса, а разом з ним і топонім-
ікою з „Житий св. епископов Херсонских”, де згадується так званий ідол Партенія
і храм ідола Партенія. У наш час зроблено значні дослідження саме стосовно
цього району міста, де, здається, достовірно А. Буйських і М. Золотарьовим на
основі будівельних і архітектурних залишків у зіставленні з епіграфічними дже-
релами вперше доведена наявність теменосу елліністичного часу61 . За їхньою
гіпотезою, на значній території наприкінці IV ? першій половині III ст. до н. е.,
в період найвищого економічного й культурного розквіту Херсонеської держа-
ви, було збудовано два храми Партенос і Афіни, вівтарі, поставлено монумен-
тальну статую Афіні Сотейрі; тут також знаходилася раніше встановлена во-
тивна колона з капітеллю і присвятою Партенос.
Центральний храм, за реконструкцією А. Буйських, в дорійському ордері з
шестиколонним портиком замикав перспективу площі. Менший храм, який зна-
ходився на захід від нього, було збудовано в іонійському ордері. Бронзова ста-
туя Афіни на високому мармуровому постаменті висотою понад 5 м, яку, за
замовленням Біона чи Діона, сина Герода, виконав афінський скульптор Пол-
ікрат наприкінці IV ст. до н. е., була звернена обличчям до моря і могла служити
маяком. Незважаючи на те, що статуя була встановлена завдяки коштам одного
херсонеського громадянина, вона, як і в усіх інших святилищах, слугувала
спільному шануванню цієї богині. Виходячи з цього, цілком можливо, що їй
було присвячено центральний храм, хоча не виключається належність його й
Партенос, а менший ? Афіні, яка теж мала аналогічну епіклезу62 . „Композици-
онный центр ансамбля, –вважають дослідники, – составлял дорический храм,
формировавший облик не только всего северо-восточного района города, но и
определявший общую городскую панораму со стороны моря, являясь своеоб-
разным ориентиром при входе кораблей в херсонесскую гавань”63 .
Ця сакральна ділянка площею понад 4000 кв. м відокремлювалася від жит-
лових кварталів міста магістральною вулицею, яка призначалась і для релігій-
них процесій. Але найважливіше в контексті з усім розглянутим є те, що вона
знаходилася на високому скелястому, певно, ще при заснуванні поліса сакралі-
зованому мисі. Його древні контури значно змінилися внаслідок поступового
підмивання і руйнування прибережної смуги морськими хвилями за понад дві
тисячі років. Звісно, що за часів Артемідора Ефеського та Страбона мис висту-
пав значно далі вбік моря, аніж зараз. За даними підводних досліджень у районі
Карантинної бухти, значна частина прибережної смуги вже давно знаходиться
під водою; фундамент однієї із середньовічних оборонних башт складено з го-
ризонтально покладених мармурових і вапнякових колон64 , які, можливо, були
винесені з теменосу. Оскільки біля нього була міська гавань, то, пливучи вздовж
узбережжя Чорного моря з півночі, – адже саме так веде свій опис Страбон, – і
при підході до Херсонеса, можна було насамперед побачити високий мис, який
знаходився перед містом і на якому стояв храм.
Дуже коротенький пасаж географа, в якому йдеться про Херсонес і мис
Партеній, не слід розривати на два речення, особливо так, як це зроблено
16 А.С. Русяєва
Г. Стратановським, який, всупереч усім іншим перекладам, друге речення по-
чав саме з вказівки про відстань, відкинув сполучник kai і вже згадуваний echon,
тим самим акцентувавши основну увагу на 100 стадіях. Правильніші тлумачен-
ня належать іншим перекладачам, які вираз eponymos kai he akra he pro tes poleos
estin, що стоїть одразу перед daimonos tinos, не роз’єднували, а майже однаково
інтерпретували. Сполучник kai є ключовим і дає підстави для тлумачення про
наявність у Херсонесі святилища Партенос і мису перед містом, а не за містом
на південь від нього.
Адже у цьому пасажі не сказано чітко, від якого і до якого пункту зазначена
така кругла цифра, порівняно з іншими наведеними Страбоном відстанями, а
також, що саме у 100 стадіях на південь від Херсонеса знаходиться мис Партеній.
Ще раз слід підкреслити, що географічний опис дається при підході до Херсо-
неса не з півдня, а з півночі, і вздовж узбережжя, а не суходолу. Тому навряд чи
випадково спочатку мовиться про великий мис (akra megale) у південній час-
тині півострова без назви, а після речення, яке відноситься до Херсонеса і на-
лежного йому мису, знову зазначено, що між містом і мисом, під яким одно-
значно розуміється згаданий вище великий мис, є три гавані. Навівши відстані
по береговій лінії між гирлом Тіри і Херсонесом, між Ктенунтом і Сімболон
Лімен, між останнім і Феодосією, Страбон, як не дивно, в жодному випадку
чітко не зазначив відстань між містом Херсонес і яким-небудь більш-менш знач-
ним пунктом у Південно-Західному Криму. Зважаючи на це, можна припуска-
ти, що 100 стадій стосуються не мису Партеній, який знаходився прямо перед
містом, а лише відстані від нього або ж і Херсонеса до великого мису, яка за два
тисячоліття могла змінитися. Вздовж саме цього шляху були розташовані і три
гавані. Разом із тим, як зазначено вище, відстань у 100 стадій могла бути і по-
милковою або ж вставною і її треба розуміти інакше.
Окрім того, слід згадати, що в уривку Страбона сказано про храм божества і
ксоанон (neon tes daimonos kai xoanon), а не про храм з ксоаноном у ньому, як це
розуміється при зіставленні його з таврським храмом, згідно з Еврипідом. Зва-
жаючи знову ж таки на сполучник kai між ними, можна припускати, що ксоа-
нон знаходився не у храмі, а стояв окремо біля нього. У цьому зв’язку насампе-
ред привертає увагу присвята Партенос на уламку вапнякової капітелі (IOSPE.
I2. 407). Свого часу І.Пичикян лише відзначив, що особливо цікава присвята
сина Посія, висічена на невеликій дорійській капітелі ранньої форми65 . Значно
більшу увагу приділила її розгляду А. Буйських, резонно віднісши її до типу
вотивних колон66 . Доповнюючим аргументом на користь того, вважає вона, що
споруди, пов’язані з культом Партенос, зводились у дорійському ордері, є відо-
ма капітель з присвятою цій богині на абаці, яку, за формою, можна датувати не
пізніше третьої чверті IV ст. до н. е., що загалом збігається і з датуванням напи-
су в межах другої-третьої чверті цього ж століття (за Ю. Г. Виноградовим). Окрім
того, дослідниця зазначила, що присвятні написи на абаці – явище рідкісне,
характерне для вотивів і, наприклад, зафіксоване на капітелях з о-ва Делос.
А. Буйських також припускає, що колона з дорійською капітеллю, присвячена
Партенос, була встановлена на площі раніше, аніж центральний храм у дорій-
ському ордері67 .
Виходячи з цього, найважливіше нині полягає ще й у тому, чи можна, хоча б
побіжно, цю вотивну колону якимось чином ототожнити із згаданим Страбо-
Проблема локалізації мису Партеній... 17
ном ксоаноном Партенос. Судячи з окремих зображень ритуальних сцен на ва-
зах і рельєфах, ксоанони (ідоли) божеств стояли також і на вотивних круглих
колонах з капітелями68 . Найдавніші зображення божеств вважалися більш свя-
щенними, аніж статуї, які встановлювали у святилищах за життя членів тієї чи
іншої общини у грецьких полісах. Особлива шана надавалася ксоанонам, які
виготовлялись у так званій древній техніці.
У контексті з усім викладеним вище, найкращою аналогією для херсоне-
ської капітелі є зображення вотивної колони з капітеллю у сцені жертвоприно-
шення на аттичному червонофірному кратері 390–380 рр. до н. е. з Неаполя69 .
Висока кругла колона стоїть позад ступінчатого профільованого вівтаря. На її
дорійській капітелі встановлено фігуру Артеміди з луком в одній руці і жертов-
ною фіалою в іншій в розкішно оздобленому безрукавному довгому, але звуже-
ному внизу, хітоні, з короною на голові. За визначенням дослідників, у центрі
композиції представлено ксоанон (ідол) Артеміди, яку як сакральну „учасни-
цю” переможних воєн греків проти персів вшановують не лише воїни, а й
олімпійські божества. В Афінах ця богиня щорічно в день пам’яті про Марафон-
ську битву отримувала в жертву 50 козлів70 . На присвятному рельєфі із Сицилії
пізньоелліністичного часу Артеміда Євпраксія була зображена з жертовним ко-
шиком в одній руці і факелом для запалювання вогню на її вівтарі в іншій71 . На
червонофігурній пеліці першої половини IV ст. до н. е. з Ермітажу показана
сцена жертвоприношення бика біля ксоанону Гери в оточенні багатьох олімпій-
ських божеств72 . Значно частіше на аттичних вазах зображали дерев’яний стовп
з прикріпленою маскою Діоніса, як уособлення божества, для виконання риту-
альних дій в його культі; рідше її встановлювали на капітель колони або прив’я-
зували внизу під капітеллю. На червонофігурних вазах IV ст. до н. е. представ-
лені й інші типи ксоанонів, зокрема, герма на постаменті біля вівтаря на кратері
з Херсонеса; архаїзована статична статуя, гіпотетично Артеміди, на уламку чаші
із Західного теменосу Ольвії тощо73 . Божественних ідолів одягали, прикраша-
ли квітами, виноградними гілками та плющовими вінками, влаштовували біля
них узливання вином і жертвоприношення тварин74 . На думку М. Нільссона,
такі ксоанони увічнювали собою давні традиції жертвоприношень і покликані
були зберігати для подальших поколінь найдавніші обряди шанування божеств75 .
Отже, цілком можливо, що на херсонеській колоні з присвятою Партенос так
само було встановлено її ксоанон. На жаль, напис пошкоджено, на ньому чита-
ються лише імена патроніміка Посія та богині: ΠΟΣΙΟΣ [Π]ΑΡΘΕΝΟΙ (IOSPE.
I2. 407). Втрачена перша буква від імені богині не заважає відновити її ім’я Парте-
нос завдяки іншим присвятам (IOSPE. I2. 408–410). Подібного типу пам’ятки
часто встановлювали за обітницею (ex voto) або з вдячністю за спасіння і допо-
могу. Незважаючи на приватний характер присвяти колони, вона, як і в інших
святилищах, через певний час могла стати особливим символом у культі Парте-
нос. Оскільки капітель з написом відноситься до порівняно раннього часу свя-
тилища у північно-східному районі міста, то, найімовірніше, колону з ксоано-
ном було встановлено в його центральній частині, за релігійною традицією, біля
вівтаря, де проводилися встановлені тут обряди на свята богині. Не виключено,
що вона була висічена з того ж вапняку, що й капітель, місцевим майстром.
З усіх різноманітних зображень Партенос на монетах Херсонеса найбіль-
шою мірою з ксоаноном можна ототожнювати її статуарну фігуру з короною на
18 А.С. Русяєва
голові, у довгому хітоні з луком в одній руці і списом в іншій. Тут богиня пред-
ставлена у всеозброєнні як могутня захисниця міста. Згідно з хронологією
В. Анохіна, монети карбувалися від другої чверті I ст. до н. е. до II ст. н. е. і таке
зображення богині широко використовувалося херсонеськими монетаріями як
один з основних монетних типів і в перші століття нашої ери76 . Насамперед
корона на голові Партенос, дуже довгий майже прямий хітон і розведені в сто-
рони руки з атрибутами для урівноваження статуї та значний період її відтво-
рення на монетах дають підстави для припущення, що саме вона могла стояти
на капітелі колони. Від часу її первинного встановлення до початку карбування
монет з її зображенням пройшло понад два століття, що цілком узгоджувалося з
віднесенням пам’ятки до найдавніших у місті. Звісно, в Херсонесі могли бути й
інші вотивні колони зі статуями або ксоанони типу герми.
За різними зображеннями ксоанонів відомо, що під час свят їх не тільки при-
крашали, а й одягали на них спеціально виготовлений одяг та прикраси. Мож-
ливо, через це довгий хітон на нібито пласкій фігурі Партенос періодично набу-
вав нібито різного вигляду, хоча її копіювання для відтворення на монетах та
інших виробах могло залежати від рівня майстерності херсонеських художників.
Подібного типу статична фігура Партенос з атрибутами зображалась і на
рідкісних золотих нашивних бляшках I ст. н. е. у Херсонесі. Вона була настільки
схематизована і неохайно виготовлена, що Н. П’ятишева в зображенні її голови
на деяких з них вбачала коров’ячу або бичачу морду, пов’язуючи такий образ
богині Діви з містичними уявленнями, запозиченими херсонеситами у таврів77 .
Вірогідніше, що це була та ж сама статуя Партенос з недбало і схематизовано
зображеною короною на голові, що й на монетах78 . При цьому слід зважати на
те, що за кілька століть фігура богині, якщо вона стояла на відкритому повітрі,
могла частково зіпсуватися. Як би там не було, але навіть уламок капітелі від
вотивної колони з присвятою Партенос на абаці свідчить про її ксоанон. Звер-
тає увагу і те, що його встановлення у теменосі хронологічно близьке до зобра-
жень колон з ксоанонами (ідолами) на червонофігурних вазах, в яких зафіксо-
вано ритуальну традицію поклоніння божествам, в тому числі й Артеміді з при-
таманними для неї атрибутами. Г.Соколов в найпізнішій (III–IV ст. н. е.) херсо-
неській теракоті із зображенням стовпоподібної жіночої фігурки із схематично
і умовно обрисованою великою головою вбачає схожість з архаїчними статуями
типу Артеміди Делоської79 . Якщо це так, то їх спеціально виготовляли для во-
тивних приношень у святилище Партенос, бо вони уособлювали близький за
смислом ксоанон (ідол) богині.
Якщо все сказане більш-менш допустиме, то зрозуміло, чому і в часи гонін-
ня на язичників і через кілька століть по тому, пам’ять про храм ідола Партенія
укріпилася в Херсонесі / Херсоні. Адже лише в „Житиях св. епископов Херсон-
ских” згадується ім’я Партеній – тотожне з назвою мису Партеній, який, згідно
із Страбоном, був епонімним від богині Партенос. Так, у Житії св. Капітона (за
синаксаром візантійського імператора Василія II) згадується храм ідола Партенія;
а у грецьких рукописах Житій Паризької Національної бібліотеки 1587 і 1647 рр.
також мовилось про храм „так званого ідола Партенія” (tou Partheniou eidalou
legomenou)80 . На мою думку, якраз такий вираз, незрозуміле поєднання херсоне-
ської богині з якимось чоловічим образом може свідчити про те, що херсонеси-
ти особливо піклувалися про найдавніший, за їхніми уявленнями, кумир (ксоа-
Проблема локалізації мису Партеній... 19
нон, ідол) своєї богині, в якому, можливо, вже чітко не розрізнялися жіночі риси
через довговікове існування та штучно дещо архаїзоване схематичне зображен-
ня фігури з луком і списом, які були більш характерні для чоловіків. Вони по-
клонялися своїй войовничій богині з вірою в її містичну силу, що знайшло яск-
раве відображення в епіфаніях та унікальних знаменнях при спасінні громадян
і воїнів, що було властиво й для Артеміди в інших святилищах. Проте для авто-
ра Житій, а тим паче їх переписувачів у той час, коли вже культ верховної боги-
ні Херсонеса не існував, а залишилась, можливо, лише неофіційна назва мису
Партеній, з цим топонімом почали зіставляти і так званий ідол Партенія, як
епоніма цього мису. Можна також припускати, що агіографи спеціально не зга-
дували ім’я богині Партенос, бо в такому ж значенні (Діва) у християн шанувала-
ся св. Марія. Цікаво у цьому аспекті звернути увагу і на тлумачення Стефаном
Візантійським святилища Партенос, попри зауваження В.Латишева щодо його
хаотичності, за даними Страбона: „по імені якогось божества названі і мис, і
храм, і ксоанон Партеній (xoanon Parthenion)” (Steph. Byz. s. v. Parthenou hieron)81
– тобто вже не ксоанон богині Партенос.
Загальновідомо, що однією з тем середньовічного мистецтва Центральної
Європи був осуд ідолопоклонників. На численних рельєфах і фресках зобража-
ли алегоричну фігуру античної статуї на колоні з базою та капітеллю, яка нази-
валась ідолом, незалежно від того, кого і в якому вигляді вона представляла. В
кожному більш-менш відомому святилищі існував свій ксоанон ? не обов’язко-
во древня дерев’яна статуя, а здебільшого примітивне архаїзованого типу антро-
поморфне зображення божества, вирізане або витесане з дерева, кістки, каме-
ню, виготовлене з глини, яке використовувалося для пропаганди древності культу
та його популярності. Сучасні дослідники відносять їх також до типу священ-
них або примітивних ідолів82 . До речі, Еврипід у трагедії „Іфігенія в Тавриді”
різними термінами, залежно від контексту, визначав зображення Артеміди Тав-
рополи, яке впало з неба і зберігалося на підніжжі в її, вигаданому ним, храмі на
таврській землі: agalma, xoanon, bretas, що й давало підстави її перекладачам
застосовувати такі слова, як статуя, краса, дар, істукан, ідол, кумир, образ різьбле-
ний, образ, різьба тощо. Відповідно до цього не можна не згадати напучення
Афіни Оресту та Іфігенії з останнього уривку цієї трагедії щодо спорудження
храму Артеміді Таврійській (=Таврополі) в Галах поблизу Афін і встановлення
істукана, однойменного таврській землі (1452–1454). На відомих зображеннях
сцен його викрадення здебільшого він представлений у вигляді невисокої ста-
туї богині у короткому одязі.
В елліністичний час поняття слова ксоанон розширилося, воно частіше зна-
чило будь-яку статую, в тому числі і порівняно рідкісну статую на вотивній
колоні. У Житії Василія мовилося про язичницьких богів, „ибо они – камни и
древеса немые и бесчувственные, на погибель людей измышленные бесами”83 .
У цьому вислові звертає увагу, що у Херсонесі і в пізньоантичний період, якщо
це не проста приписка, стояли не лише кам’яні (мармурові та вапнякові), але й
дерев’яні статуї божеств. Тому слово eidolon не слід розуміти лише в значенні
„бог” в усіх редакціях Житій без зіставлення їх різних варіантів і різних виразів
та значень, зокрема eidolomanias (ідоломанія), kateidolon (чимало ідолів=ста-
туй), eidololatres (ідолопоклонник) тощо84 . Здається, не потребує пояснень зна-
чення цих слів, адже В. Латишев краще за будь-кого знав відповідні тлумачен-
ня, в тому числі й у текстах з часів Нового Завіту85 .
20 А.С. Русяєва
Отже, якщо Страбон використав інформацію з періплу Артемідора Ефесько-
го, то хронологічно в його час (кінець II ст. до н. е.) на цьому мисі міг ще стояти
храм Партенос, згідно з дослідженнями А. Буйських і М. Золотарьова, а разом з
ним і ксоанон. Водночас важко сказати, чи це був той же храм, який, за одними
даними Житія Капітона було зруйновано, а за іншими перетворено на церкву в
останнє десятиліття IV чи у V ст.86 . Унаслідок того, що майже всі залишки куль-
тових споруд теменосу були знесені і територія цього мису була щільно забудо-
вана у візантійську епоху, поки що не вдалося встановити тут ані раніші, ані
пізніші будівельні залишки храмів, вівтарів та інших культових споруд. Саме в
іпостасях Сотейри шанувалися тут обидві богині – безсмертні Партенос (Діви)
– Артеміда й Афіна, найперше як могутні спасительки і рятувальниці як на суші,
так і на морі. Цікаво у цьому аспекті також відзначити, що у храмі св. Петра
(базиліка № 36), за даними деяких дослідників, розташованому в цьому районі
міста, було встановлено вівтар з написами V ст. і зображеннями, що свідчать
про спасіння його Христом з вод Галілейського моря87 . Звісно, важко сказати,
чи простежується у цьому хоча б деякою мірою континуїтет релігійних віру-
вань херсонеситів/херсонців в сотеричну силу св. Петра, що змінив на мисі бо-
гинь, яких вони тут шанували протягом античної епохи.
Наостанок слід ще раз підкреслити, що запропонований варіант інтерпре-
тації пасажу Страбона про святилище Партенос, її храм і ксоанон не є абсолют-
ною констатацією, а лише гіпотезою, хоча вона також підтверджує погляди всіх
учених, які не сумнівалися у вірогідності свідчень відомого географа, а водно-
час з цим і В. Латишева та його послідовників, котрі обстоювали їх належність
Херсонесу і впевненість у тому, що на далекій відстані від міста такого храму
не могло існувати. Кожен з вищерозглянутих перекладів пасажу Страбона, внаслі-
док авторських перестановок пунктуації, слів і акцентів, та їх занадто тривале і
суперечливе тлумачення, також дають змогу таким чином підійти до запропо-
нування зовсім нової гіпотези про локалізацію мису Партеній. Такий підхід став
можливим тільки в наш час на основі останніх археологічних досліджень і в
контексті з попередніми пасажами Страбона, а не виправлення перекладів зна-
них учених або неповаги до древнього автора.
При такій інтерпретації, по-перше, відпали б усі суперечності та різні дис-
кусійні питання стосовно локалізації мису Партеній, а разом з ним і храму Парте-
нос, який було споруджено не на далекій відстані від Херсонеса, – до того ж так
і не встановлено точно, де саме, – а на прилеглому до міста з північного сходу
високому скелястому мисі, на території якого вже відкрито теменос з двома хра-
мами і зроблено їх графічні реконструкції. По-друге, стає більш зрозумілим,
чому і в християнському Херсоні це місце пов’язувалося з храмом так званого
ідола Партенія, ім’я якого абсолютно тотожне назві мису Партеній. Адже лише
в Житіях, незважаючи на всі сумніви щодо їх вірогідності та суперечності, заф-
іксовано саме таке ім’я, яке у контексті з іншими відомостями відноситься до
північно-східної частини Херсонеса, найімовірніше до античного теменосу з
храмом Партенос, розташованому на скелястому мисі безпосередньо перед його
житловими кварталами.
Проблема локалізації мису Партеній... 21
1
Докладніше з посиланнями на численні праці вчених, які пропонували різні дати заснування
Херсонеса від VI до першої половини IV ст. до н. е. див.: Тюменев А.И. Херсонесские этюды
// Вестник древней истории. – 1938. – № 2 (3). – С. 245–264; Saprykin S.J. Herakleia Pontica and
Tauric Chersonesus before Roman Domination (VI–I centures BC). – Amsterdam, 1997. – P. 57–71;
Виноградов Ю. Г., Золотарев М. И. Херсонес изначальный // Древнейшие государства Вос-
точной Европы. 1996–1997. – Москва, 1999. – С. 91–129; Суриков И.Е. Черноморское эхо
катастрофы в Сардах // Античная цивилизация и варвары. – Москва, 2006. – С. 47–72; Буйсь-
ких А. В. До питання про заснування Херсонеса Таврійського // Археологія. – 2006. – № 3. –
С. 35–44; Зубарь В.М., Буйских А. В. По поводу интерпретации памятников Маячного полу-
острова // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. – 2006. – Вып. XII. –
Часть 1. – С. 14–18.
2
Докладніше див. з літ.: Толстой И. И. Остров Белый и Таврика на Евксинском Понте. – Пет-
роград, 1918. – С. 91–153; Соломоник Э. И. Новые эпиграфические памятники Херсонеса. –
К., 1973. – С. 76–86; Русяева А., Русяева М. Верховная богиня античной Таврики. – К., 1999.
– 207 с.; Бондаренко М. Е. Пантеон Херсонеса Таврического. – Москва, 2003. – С. 13–59;
Лапина О. В. Херсонесская Партенос. Историографический аспект // Акра. – Нижний Новго-
род, 2002. – С. 70–86; Русяева А. С., Зубарь В. М. Религиозное мировоззрение // Херсонес
Таврический в середине I в. до н. э. – VI в. н. э. Очерки истории и культуры. – Харьков, 2004.
– С. 332–340, 366–369; Зубарь В. М. Религиозное мировоззрение // Херсонес Таврический в
третьей четверти VI – середине I вв. до н. э. Очерки истории и культуры. – К., 2005. – С. 348–
358; Guldager Bilde P. Wandering Images: From Taurian (and Chersonesean) Parthenos to (Artemis)
Tauropolos and (Artemis) Persike // The Cauldron of Ariantas. – Aarhus, 2003. – P. 165–183; Руся-
ева А. С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. – К., 2005. – С. 54–93, 262–293;
Иванчик А. И. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII–
VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. – Москва
– Берлин, 2005. – С. 85–98; Шауб И. Ю. Херсонесская Дева, Артемида и олень // Археологи-
ческие вести. – Санкт-Петербург, 2006. – № 13. – С. 226–229; Русяєва А.С. Проблемні питан-
ня інтерпретації культу Партенос – верховної богині Херсонеської держави // Боспорские
исследования. – Симферополь-Керчь, 2007. – Вып. XVI. – С. 82–111. Оскільки в сучасних
наукових працях культове ім’я Parthenos і похідні від нього, в яких тета здебільшого пере-
дається буквою т, то в цій статті вживається однакове написання імен Партенос і Партеній.
Крім того, щоб уникнути помилок при публікації давньогрецьких слів з їх численними наго-
лосами, придиховими та іншими знаками, доцільніше давати їх в латинській транскрипції.
3
Докладніше див.: Соломоник Э. И. Указ. соч. – С. 78–79; Русяева А., Русяева М. Указ. соч. –
С. 68–96; Guldager Bilde P. Op. cit. – P. 165–183; Гулдагер Билде П. Что скифского было в
„скифской Диане” из Неми? // Археологические вести. – Санкт-Петербург, 2005. – № 12. –
С. 209–210.
4
Виноградов Ю. Г., Щеглов А. Н. Образование территориального Херсонесского государства
// Эллинизм: экономика, политика, культура. – Москва, 1990. – С. 310–371; Сапрыкин С. Ю.
Денежное обращение на хоре Херсонеса Таврического в античную эпоху. – Москва, 2005. –
С. 29–111; Зубарь В. М. Херсонес и Западная Таврика в последней четверти VI – середине
I вв. до н. э. // Херсонес Таврический в третьей четверти VI – середине I вв. до н. э. – К., 2005.
– С. 121–208.
5
Золотарев М. И., Буйских А. В. Теменос античного Херсонеса. Опыт архитектурной реконст-
рукции // Вестник древней истории. – 1994. – № 3. – С. 78–101; Буйских А. В., Золотарев
М.И. Градостроительный план Херсонеса Таврического // Вестник древней истории. – 2001.
– № 1. – С. 127; Золотарев М. И. Херсонес Таврический: основание и становление полиса //
Херсонесский сборник. – 2005. – Вып. XIV. – С. 25–26; Буйских А.В. Градостроительство и
архитектура // Херсонес Таврический в третьей четверти VI – I вв. до н. э. Очерки истории и
архитектуры. – К., 2005. – С. 314–320. Пор.: Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 76–83;
Бондаренко М.Е. Указ. соч. – С. 26–31; Русяева А.С. Религия… – С. 146–150; Зубарь В.М.
Места отправления религиозных культов в Херсонесе Таврическом и его округе в эллинисти-
ческий период // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. – 2005. – Вып. 1.
– С. 31–58; Он же. Религиозное мировоззрение. – С. 401–405; Русяєва А. С. Проблемні питан-
ня… – С. 93–101.
22 А.С. Русяєва
6
Латышев В. В. Заметки по древней географии северного и восточного побережья Черного
моря. I. К Страб. VII, 4, 2 // ΠΟΝΤΙΚΑ. – Санкт-Петербург, 1909. – С. 134, прим. 1.
7
Пор.: Штерн Э. Р. фон. О местоположении древнего Херсонеса // Записки Императорского
Одесского Общества Истории и Древностей. – Одесса, 1907. – Т. XXVIII. – Приложение. –
С. 116–117; Ростовцев М.И. Страбон как источник для истории Боспора // Сборник статей
Харьковского историко-филол. общ-ва в честь проф. В. П. Бузескула. – Харьков, 1914. –
С. 374; Жебелев С. А. Северное Причерноморье. – Москва–Ленинград, 1953. – С. 239; Виног-
радов Ю. Г., Золотарев М. И. Херсонес изначальный. – С. 117. Дослідниця проблеми джерело-
знавства в „Географії” Страбона Л. Граціанська вказує, що дійсно роль цього автора, який
склав у 104–100 рр. до н. е. „Періпл внутрішнього моря“ в 11 книгах, для твору Страбона
велика: він узяв у нього фактичний географічний матеріал, виміри відстаней і використав у
ряді частин свого твору характерну для нього періплічну форму опису, що водночас не зава-
жало йому вносити окремі свідчення з інших книжкових джерел, зважаючи на компілятив-
ний спосіб створення цієї праці.
Див. з літ.: Грацианская Л. И. „География” Страбона. Проблемы источниковедения // Древ-
нейшие государства на территории СССР. 1986. – Москва, 1988. – С. 93–141.
8
Фролов Э. Д. Русская наука об античности. Историографические очерки. – СПб., 2006. –
С. 331.
9
Strabonis Geographica recensuit, commentario critico instruxit Gustavus Cramer. – Berolini, 1844–
1852. – Vol. I–III. Наведено за перекладом С.Ю.Саприкіна: Джоунз К. П. Херсонес Тавриче-
ский в надписи из Порто близ Рима // Вестник древней истории. – 1994. – № 2. – С. 146.
10
Латышев В.В. Известия древних писателей греческих и латинских о Скифии и Кавказе. –
Санкт-Петербург, 1893. – С. 123; он же. Заметки… –С. 129, 134–137 (эта статья первоначаль-
но была опубликована в 1892 г.).
11
Жебелев С. А. Северное Причерноморье. – М-Л., 1953. – С. 239.
12
Страбон. География в 17 книгах / Перевод, статья и коммент. Г.А. Стратановского. – Л., 1964.
– С. 282
13
Скржинская М. В. Северное Причерноморье в описании Плиния Старшего. – К., 1977. –
С. 22–23.
14
Подосинов А. В. Произведения Овидия как источник по истории Восточной Европы и Закав-
казья. – М., 1985. – С. 218, коммент. 647.
15
Джоунз К. П. Указ. соч. – С. 146.
16
Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 78.
17
Див. докладніше з літ.: Латышев В. В. Заметки… – С. 133–134; Тункина И.В. Русская наука о
классических древностях юга России (XVIII – середина XIX вв.). – СПб., 2002. – С. 534–535.
18
Бертье-Делагард А. Л. Древнейший Херсонес по Страбону и раскопкам // Известия Импер.
археологической комиссии. – 1907. – Вып. 21. – С. 177–178.
19
Minns E. H. Scythians and Greeks. – Cambridge, 1913. – P. 495.
20
Латышев В. В. Заметки… – С. 134.
21
Штерн Э. фон. О местоположении… – С. 118–119.
22
Там же. – С. 119.
23
Толстой И. И. Указ. соч. – С. 95; Мещеряков В. Ф. О культе богини Девы в Херсонесе Таври-
ческом // Актуальные проблемы изучения истории религии и атеизма. – Л., 1979. – С. 113;
Пальцева Л. А. Культ богини Девы в Херсонесе // Из истории античного общества. – Горький,
1979. – С. 39; Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 78; Бондаренко М.Е. Указ. соч. – С. 26;
Зубарь В. М. Религиозное мировоззрение. – С. 403.
24
Подосинов А. В. Указ. соч. – С. 218, коммент. 647.
25
Жебелев С. А. Указ. соч. – С. 239. Ця стаття автора вперше була опублікована у 1935 р. (див.
Там само. – С. 217, прим. 1).
26
Там же. – С. 240.
27
Там же. – С. 240–244.
28
Щеглов А. Н. Полис и хора. – Симферополь, 1976. – С. 36–37.
29
Там же. – С. 40–41.
30
Скржинская М. В. Северное Причерноморье… – С. 22–23.
31
Скржинская М. В. Реальные и вымышленные черты Северного Причерноморья в трагедии
Еврипида „Ифигения в Тавриде” // Древнейшие государства на территории СССР. – Москва,
1988. – С. 183. Пор.: Она же. Древнегреческий фольклор и литература о Северном Причерно-
морье. – К., 1991. – С. 123.
Проблема локалізації мису Партеній... 23
32
Скржинська М. Античні свята у Північному Причорномор’ї // Україна в Центрально-Східній
Європі. – К., 2005. – Вип. 5. – С. 34.
33
Виноградов Ю. Г., Щеглов А. Н. Образование… – С. 318; Vinogradov Ju.G. Pontische Studien.
– Mainz am Rhein, 1977. – S. 427.
34
Джоунз К. П. Указ. соч. – С. 146.
35
Там же. – С. 142–150.
36
Там же. – С. 147. К. Джоунз не навів жодної праці радянських учених з цієї теми, навіть
С. Жебельова, який теж значно раніше від нього впевнено ототожнював мис Фіолент з
Партенієм.
37
Там же. – С. 147.
38
Николаенко Г. М. Исследования на Маячном полуострове. 1993–1995 гг. // Херсонесский сбор-
ник. – 1997. – 8. – С. 75–83.
39
Николаенко Г. М. Херсонес Таврический и его хора // Вестник древней истории. – 1999. –
№ 1. – С. 101.
40
Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 78. Пор.: Бондаренко М.Е. Указ. соч. – С. 26.
41
Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 79.
42
Русяева А. С. О святилищах Партенос в Крыму // Проблемы греческой культуры. Матер.
междун. научно-практ. конф. – Симферополь, 1997. – С. 85-87; Она же. Религия… – С. 150;
Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 82.
43
Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 128–131.
44
Зубарь В. М. Религиозное мировоззрение. – С. 404.
45
Там же. – С. 404.
46
Докладніше див.: Зубарь В. М. По поводу локализации святилища богини Партенос в окрес-
тностях Херсонеса // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Матер. II междунар.
науч. конф. – К., Судак, 2004. – С. 57–60; Он же. Религиозное мировоззрение. – С. 404–405.
47
Пор.: Зубарь В. М., Буйских А. В. Указ. соч. – С. 8.
48
Докладніше див. з літ.: Зубарь В. М. Хора Херсонеса Таврического на Гераклейском полуос-
трове. История раскопок и некоторые итоги. – К., 2007. – С. 226–232.
49
Шауб И. Ю. О происхождении культа богини Девы в Херсонесе // Проблемы исследования
античного и средневекового Херсонеса 1888–1988 гг. Тез. докладов. – Севастополь, 1988. –
С. 129.
50
Скржинська М. Парфенон у Херсонесі Таврійському // Україна у Центрально-Східній Європі.
– К., 2006. – № 6. – С. 78. Задля цілеспрямованої критики тлумачення пасажу Страбона
А. Русяєвою, яка попередньо розглянула переклади В. Латишева, С. Жебельова, Х. Джоунза і
К. Джоунза, але при відсутності грецького оригіналу, М. Скржинська не згадала про три
останні з них, хоча саме після їх аналізу було запропоновано більш стислий переклад для
підтримки першого з них (докладніше див.: Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 77–78). У
цьому сенсі також цікаво, як саме вона розглянула свідчення Страбона. По-перше, наведений
нею уривок давньогрецькою мовою для того, щоб показати, як необхідно його аналізувати,
переписано, як видно, шляхом зіставлення текстів, із статті С.Жебельова, що варто було б
відзначити, а не ставити після посилання на Страбона „С. 208”, у якого була поставлена про-
сто цифра 308, що відповідає сторінці „p. 308”, за виданням Г. Крамера і В. Латишева, на яке
він посилається, а також і згаданого нею І. Казобона (пор.: Латышев В.В. Известия… –
С. 122; Жебелев С.А. Указ. соч. – С. 239; Скржинская М.В. Северное Причерноморье… –
С. 23; Вона ж. Парфенон... – С. 78). По-друге, оскільки „Географія” Страбона не перекладена
українською мовою і, зважаючи на складність її видання у нашій країні давньогрецькою мо-
вою, одразу слід звернути увагу майбутніх дослідників на те, що наведений М. Скржинською
пасаж з його твору не варто копіювати, бо в ньому допущені помилки. Окрім пропущеної
ети, деяких придихових та інших знаків, на початку в ньому поставлено в дужках, як і у
С. Жебельова, слово cherroneso з малої літери, що, звісно, означає „півострів”, а не назву
міста Cherronesos (=Херсонесос), як в його перекладі. При цьому вона не помітила, що в
кінці його книги є вклейка з відмітками про друкарські помилки, серед яких зазначено і пра-
вильне написання назви цього міста: Cherronesos. Впевнено зазначивши, що „при неуперед-
женому читанні це речення не викликає сумнівів і труднощів при перекладі”, вона, як не
дивно, навела не відповідне до нього тлумачення, а переклад Г. Стратановського (Скржинсь-
ка М. Парфенон... – С. 78), не звернувши уваги на те, що в представленому нею уривку дав-
ньогрецькою мовою відсутня вказівка „В городе”. В ньому ж виокремлено комами, а не дуж-
24 А.С. Русяєва
ками, як у Г. Стратановського, і вираз „какого-то божества”. Отже, використавши саме цей
переклад, М. Скржинська таким чином помилково зіставляє його з наведеним нею оригіна-
лом, хоча саме так цей перекладач, як і всі інші, розумів початок речення у контексті з попе-
реднім змістом твору Страбона, а не із вставним словом cherroneso у значенні „півострів”. Як
і раніше, вона вважає, що В. Латишев запропонував складніше тлумачення тексту, яке не
суперечить правилам грецької мови. Водночас, цілком підтримавши, з її погляду, переконли-
ву критику та скептичне ставлення до нього С. Жебельова, доходить висновку, „що Страбон
писав про два храми: один у місті, названий святилищем, й інший на мисі Партеній, в якому
знаходиться дерев’яна скульптура” (Скржинська М. Парфенон… – С. 78–79; пор.: Жебелев
С.А. Указ соч. – С. 239–240). Окрім того, вона помилково зауважила, що дієприкметниковий
зворот echon А. Русяєва перетворила „на самостійне речення, а це зробити дуже важко, якщо
з повагою й розумінням поставитися до тексту древнього автора”. При цьому вона чомусь не
помітила, що не А. Русяєва, а лише В. Латишев і особисто М. Скржинська, як видно з вище-
наведених перекладів, виділили його в самостійне речення, в якому echon тлумачиться в зна-
ченні дієслів відповідно „находится” і „есть”. Однак Г. Стратановський – єдиний з перекла-
дачів, який просто нібито забув про цей зворот, хоча М. Скржинська, навпаки, схвалює його
переклад, вважаючи найкращим, і повністю сприймає, виправдовуючи такий підхід і роз-
поділ тексту Страбона на два речення складністю дієприкметникового звороту у російському
перекладі. У такому невмотивовано суперечливому розгляді простежується несподівана ме-
таморфоза у разючості протилежних і суб’єктивних підходів до тлумачень різних учених.
А тому виникає запитання, хто ж насправді без поваги і розуміння поставився до тексту не
лише древнього автора, а й сучасних авторів, в тому числі і Г. Стратановського? Все це, з
урахуванням різних тлумачень, теж дає підстави думати, що пасаж Страбона не такий про-
стий для однозначного розуміння. Крім того, кожен дослідник має повне право інтерпретува-
ти його за власним розумінням, але без будь-яких домислів, необґрунтованих та некоректних
зауважень з метою довести правильність лише власних висновків (див. докладніше з літ.:
Русяєва А. С. Проблемні питання… – С. 93–111).
51
Скржинська М. Парфенон... – С. 81–83.
52
Див.: Грацианская Л. И. Указ. соч. – С. 51.
53
Латышев В. В. Известия… – С. 123. Вільний переказ за оригіналом з цього видання.
54
Докладніше див. і пор.: Жебелев С. А. Указ. соч. – С. 239–240; Джоунз К. П. Указ. соч. –
С. 146.
55
Бертье-Делагард А. Л. Указ. соч. – С. 178, прим. 2.
56
Жебелев С. А. Указ. соч. – С. 340; пор. Щеглов А. Н. Полис и хора. – С. 36–37.
57
Грацианская Л. И. Указ. соч. – С. 42–43.
58
Джоунз К. П. Указ. соч. – С. 147.
59
Николаенко Г. М. Херсонес Таврический ... – С. 101; Зубарь В. М., Буйских А. В. Указ. соч. –
С. 8; Зубарь В. М. Хора Херсонеса… – С. 229, рис. 133.
60
Скржинська М. Парфенон… – С. 82.
61
Пор.: Золотарев М. И., Буйских А. В. Указ. соч. – С. 95–96; Буйских А. В., Золотарев М. И.
Указ. соч. – С. 127; Золотарев М. И. Указ. соч. – С. 25–26; Буйских А. В. Указ. соч. – С. 319;
Зубарь В. М. Места отправления… – С. 33; Он же. Религиозное мировоззрение. – С. 401–402.
62
Золотарев М. И., Буйских А. В. Указ. соч. – С. 94–100.
63
Золотарев М. И., Буйских А. В. Указ. соч. – С. 95.
64
Докладніше див. з літ.: Назаров В .В. Гидроархеологическая карта черноморской акватории
Украины. – К., 2003. – С. 81–83.
65
Пичикян И. Р. Малая Азия – Северное Причерноморье. Античные традиции и влияния. –
Москва, 1984. – С. 198.
66
Золотарев М. И., Буйских А. В. Указ. соч. – С. 96.
67
Там же. – С. 96–97.
68
Див., приміром, з літ.: Nilsson M. P. Geschichte der griechischen Religion. – Munchen, 1976. –
S. 80, Abb. 34, 2; Simon E. Gotter der Griechen. – Munchen, 1998. – S. 142, Abb. 146.
69
Simon E. Op. cit. – S. 142, Abb. 146.
70
Op. cit. – S. 142.
71
Nilsson M. P. Op. cit. – S. 80.
72
Nilsson M. P. Op. cit. – S. 80, Abb. 34, 2; докладніше див.: Соколов Г. И. Искусство Боспорско-
го царства. – М., 1999. – С. 172–173, рис. 110.
Проблема локалізації мису Партеній... 25
73
Докладніше див.: Соколов Г. И. Ольвия и Херсонес. Ионическое и дорическое искусство. –
Москва, 1999. – С. 333, рис. 39; Древнейший теменос Ольвии Понтийской. – Симферополь,
2006. – С. 174, рис. 186, 1 з літ.
74
Финогенова С. И. Миф о Дионисе (по вазовым рисункам VI–V вв. до н. э.) // Жизнь мифа в
античности. – Москва, 1988. – Часть ?. – С. 126–139 з літ.
75
Nilsson M. P. Op. cit. – S. 80–81.
76
Анохин В. А. Монетное дело Херсонеса. – К., 1977. – С. 60. – № 199 сл.; див. докладніше з
літературою: Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 121–123.
77
Пятышева Н. В. Ювелирные изделия Херсонеса. Конец IV в. до н. э. – IV в. н. э. – М., 1956. –
С. 26–29.
78
Русяева А., Русяева М. Указ. соч. – С. 204, рис. 1.
79
Соколов Г. И. Ольвия… – С. 495, 500, рис. 149.
80
Пор.: Латышев В. В. Жития св. епископов Херсонских. Исследование и тексты // Записки
Имп. Академии наук по историко-филолог. отд. – Санкт-Петербург, 1906. – Т. 8. – № 3. –
С. 20; Сорочан С. Б. Византийский Херсон. Очерки истории и культуры. – Харьков, 2005. –
Часть 2. – С. 1273, коммент. 184.
81
Латышев В. В. Известия… – С. 264.
82
Ці культові поняття мають майже однакове значення: Толстой И.И. Указ. соч. – С. 147.
У значенні примітивного ідола тлумачить ксоанон херсонеської богині у своєму перекладі і
К. Джоунз: Указ. соч. – С. 147. Про різні інтерпретації примітивних зображень божеств в
поєднанні з релігійними уявленнями еллінів і різними божествами, докладніше див.: Nilsson
M. P. Op. cit. – Indices: Eidolon, Idol, Palladion, Xoana; Burkert W. Greek Religion. – Cambridge,
1985. – P. 90–91; Simon E. Op. cit. – Registr: Brettidol, Idol, Palladion.
83
Сорочан С. Б. Указ. соч. – С. 1259.
84
Пор.: Латышев В. В. Страдания святых священномученников и епископов херсонских Васи-
лея, Капитона и иных с ними // Известия Императорской Археологической комиссии. – 1907.
– Вып. 23. – Гл. 1, 3, 5, 14; Сорочан С. Б. Византийский Херсон. – Часть 2. – С. 1256–1270.
Принагідно звертає увагу, що М. Скржинська (Парфенон… – С. 80) у ксоаноні помилково
вбачає лише дерев’яну статую. Так само і eidolon (від eidos) має чимало різних значень і саме
з часів Нового Завіту антропоморфні статуї язичницьких богів визначаються як „ідол” і „ку-
мир”, які мали такий же смисл, що й ксоанон та інші види статуарних зображень божеств у
святилищах, бо всі вони вважалися їхнім уособленням (втіленням).
85
В. В. Латишев і після публікації Житій чимало уваги приділяв подальшому їх вивченню.
Наукову оцінку праць В. Латишева докладніше див.: Фролов Э. Д. Указ. соч. – С. 253–289.
Тут, зокрема, автор зазначає: „Так или иначе, занятие византийской агиографией становится в
поздний период для В. В. Латышева делом столь же (если не больше) важным, как и изучение
собственно античности” (Там же. – С. 278).
86
Докладніше див. з літ.: Сорочан С. Б. Указ. соч. – С. 1270–1280; Русяєва А. С. Проблемні
питання… – С. 103–108.
87
Виноградов А. Ю. Херсонесский храм св. Петра и его эпиграфические памятники // Херсо-
несский сборник. – 2005. – Вып. XIV. – С. 91–93.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18403 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0057 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:17:59Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Русяєва, А.С. 2011-03-26T22:39:56Z 2011-03-26T22:39:56Z 2008 Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) / А.С. Русяєва // Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 1. — С. 7-25. — Бібліогр.: 87 назв. — укр. XXXX-0057 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18403 uk Інститут історії України НАН України Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.) Культурно-релігійні процеси Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) Article published earlier |
| spellingShingle | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) Русяєва, А.С. Культурно-релігійні процеси |
| title | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) |
| title_full | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) |
| title_fullStr | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) |
| title_full_unstemmed | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) |
| title_short | Проблема локалізації мису Партеній і храму херсонеської богині Партенос (Strabo. VII. 4. 2) |
| title_sort | проблема локалізації мису партеній і храму херсонеської богині партенос (strabo. vii. 4. 2) |
| topic | Культурно-релігійні процеси |
| topic_facet | Культурно-релігійні процеси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18403 |
| work_keys_str_mv | AT rusâêvaas problemalokalízacíímisuparteníiíhramuhersonesʹkoíboginípartenosstrabovii42 |