Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського
У статті проаналізовано відібрану за ремарками українську галузеву лексику, що міститься в «Російсько-українському словнику» (1918 р.) С. Іваницького та Ф. Шумлянського. Досліджено її співвідношення та характерні особливості в зазначеному лексикографічному джерелі, з’ясовано місце цієї лексики в суч...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184088 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Місце й особливості подання галузевої лексики в "Російсько-українському словнику" С. Іваницького та Ф. Шумлянського / Л.М. Томіленко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 66-74. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184088 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1840882025-02-09T10:09:29Z Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського Place and presentation peculiarity of branch lexis in «Russian-Ukrainian dictionary» by S. Ivanytskyi and F. Shumlianskyi Томіленко, Л.М. У статті проаналізовано відібрану за ремарками українську галузеву лексику, що міститься в «Російсько-українському словнику» (1918 р.) С. Іваницького та Ф. Шумлянського. Досліджено її співвідношення та характерні особливості в зазначеному лексикографічному джерелі, з’ясовано місце цієї лексики в сучасній мові й науковій практиці. The article analyzes Ukrainian branch lexis selected hy remarks in the «Russian-Ukrainian dicionary» (1918) by S. Ivanytskyi and F. Shumlianskyi. Its correlation and characteristic peculierities in the indicated lexicographical source is investigated.The place of this lexis in the modem language and scientific practice is found out. 2016 Article Місце й особливості подання галузевої лексики в "Російсько-українському словнику" С. Іваницького та Ф. Шумлянського / Л.М. Томіленко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 66-74. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184088 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізовано відібрану за ремарками українську галузеву лексику, що міститься в «Російсько-українському словнику» (1918 р.) С. Іваницького та Ф. Шумлянського. Досліджено її співвідношення та характерні особливості в зазначеному лексикографічному джерелі, з’ясовано місце цієї лексики в сучасній мові й науковій практиці. |
| format |
Article |
| author |
Томіленко, Л.М. |
| spellingShingle |
Томіленко, Л.М. Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського Мовознавство |
| author_facet |
Томіленко, Л.М. |
| author_sort |
Томіленко, Л.М. |
| title |
Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського |
| title_short |
Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського |
| title_full |
Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського |
| title_fullStr |
Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського |
| title_full_unstemmed |
Місце й особливості подання галузевої лексики в «Російсько-українському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського |
| title_sort |
місце й особливості подання галузевої лексики в «російсько-українському словнику» с. іваницького та ф. шумлянського |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184088 |
| citation_txt |
Місце й особливості подання галузевої лексики в "Російсько-українському словнику" С. Іваницького та Ф. Шумлянського / Л.М. Томіленко // Мовознавство. — 2016. — № 1. — С. 66-74. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT tomílenkolm míscejosoblivostípodannâgaluzevoíleksikivrosíjsʹkoukraínsʹkomuslovnikusívanicʹkogotafšumlânsʹkogo AT tomílenkolm placeandpresentationpeculiarityofbranchlexisinrussianukrainiandictionarybysivanytskyiandfshumlianskyi |
| first_indexed |
2025-11-25T16:28:25Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:28:25Z |
| _version_ |
1849780450023702528 |
| fulltext |
Л. М. ТОМІЛЕНКО
МІСЦЕ Й ОСОБЛИВОСТІ ПОДАННЯ ГАЛУЗЕВОЇ
ЛЕКСИКИ В «РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВНИКУ»
С. ІВАНИЦЬКОГО ТА Ф. ШУМЛЯНСЬКОГО _____________
У статті проаналізовано відібрану за ремарками українську галузеву лексику, що міс
титься в «Російсько-українському словнику» (1918 р.) С. Іваницького та Ф. Шумлянського.
Досліджено її співвідношення та характерні особливості в зазначеному лексикографічному
джерелі, з’ясовано місце цієї лексики в сучасній мові й науковій практиці.
К л ю ч о в і слова: українська лексикографія, перекладна лексикографія, російсько-ук
раїнський словник, Сергій Іваницький, Федір Шумлянський, галузева лексика.
Сьогодні все більшої популярності в колах мовознавців і всіх, хто цікавиться
історичним розвитком української мови, її лексико-семантичним багатством,
набувають лексикографічні джерела післяреволюційних років, зокрема
1917-1933.1 це не випадково, адже «українська літературна мова вперше за всю
свою історію в умовах української державносги 1917-1920 років стала мовою
державною» 1. Упродовж 1917-1920 років, за словами В. Чапленка, вийшло
22 загальномовних перекладних (російсько-українських й українсько-російських)
словники 2. Авторів багатьох із них радянська влада звинуватила в буржуазному
націоналізмі, шкідництві, а їхні наукові доробки було знищено або заборонено.
В останні роки частину цих праць перевидано задля привернення уваги
суспільства до лексикографічної спадщини минулого, до часів, коли ще не від
бувалося активного втручання в структуру української мови і її штучного збли
ження з російською. Мова йде насамперед про перекладні російсько-українські
лексикографічні джерела.
Незважаючи на різноманіття словників згаданого періоду, українські мово
знавці стверджують, що здебільшого вони не відзначалися високою якістю.
Є. Грицак, описуючи 1918 рік як час розквіту видавничого руху, водночас наго
лошує, що хоча й видано безліч усяких словників (українсько-російських і ро
сійсько-українських), з яких 80 % було саме сміття, але «ізза недостачі ліпших
вони розходилися швидко і автори їх добре собі заробляли»3. Тільки згодом, за
словами вченого, «видано доволі добрий словник рос.-український Дубровсько-
го, а проф. Є. Тимченко не встиг видати свого гарного великого словника
рос.-укр. з огляду на пізнійші політичні події» 4. М. А. Жовтобрюх, роблячи
огляд перекладних лексикографічних праць 1918-1929 рр., зауважує, що пере-
1 Чапленко В. Історія нової української літературної мови (ХП ст. — 1933 р.).— Нью-Йорк,
1970.— С. 298.
2 Там же.— С. 317.
3 Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917-1922).— http://
www.chytomo.com/news/ye-hrytsak-z-istoriyi-knyzhkovoho-rukhu-na-velykiy-ukrayini-1917-1922.
4 Там же.
О Л. М. ТОМІЛЕНКО, 2016
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
http://www.chytomo.com/news/ye-hrytsak-z-istoriyi-knyzhkovoho-rukhu-na-velykiy-ukrayini-1917-1922
кладні російсько-українські й українсько-російські словники зазначених років
не справили будь-якого позитивного впливу на подальший розвиток української
лексикографії. Виняток становлять лише двотомний «Російсько-український
словник» С. Іваницького і Ф. Шумлянського та «Словник української мови»
Д. Яворницького 5. Перший словник подає в переліку головних лексикографіч
них праць післяреволюційних років й Іван Огієнко 6 7.
Однак варто зазначити, що не всі науковці вважали перекладний словник С. Іва
ницького та Ф.Шумлянського (до речі, як і відому тогочасну працю — «Словник
московсько-український» В. Дубровського) авторитетним джерелом і вагомим здо
бутком вітчизняної лексикографії. Так, наприклад, Юрій Шевельов у своїх спога
дах пише: «Моїм єдиним дорадником і порадником (під час перекладання з росій
ської твору Едгара По «Знаменитость». — Л. Т.) був «Російсько-український
словник» Іваницького й Шумлянського, джерело не найвищої якости» 1.
Зважаючи на неоднозначні відгуки вчених різних поколінь, науковців-діас-
порян, сучасників про словникарську діяльність 1917—1930-х років, важливим
завданням є ґрунтовний аналіз і порівняння реєстрового складу основних попу
лярних післяреволюційних словників. Зокрема, актуальним видається виявлен
ня спільної й відмінної лексики, наявної у мові, запозичених (скалькованих) чи
так званих кованих слів8, поширених і вузьковживаних одиниць, що потрапили
з тих чи тих міркувань до реєстру тощо.
Щодо «Російсько-українського словника» С. Іваницького та Ф. Шумлян
ського, то після тривалого забуття він знову побачив світ 2006 р. Як зазначено в
передмові, перевидання цієї лексикографічної праці в незалежній Україні відпо
відає потребі повернення всього цінного з репресованої мовознавчої спадщини
першої половини XX ст. Уведення словника в практично-ужитковий і науковий
обіг сприятиме поверненню українській мові повноти лексичного складу, а ук
раїнській лексикографії — вилученої ланки, необхідної для вивчення словни
карства відповідної доби9.
Особливу цінність для дослідження лексичного складу нашої мови має ук
раїнський реєстр словника. Усі слова й словосполучення цієї реєстрової частини
(близько 69 тис. одиниць) отримано завдяки спеціально розробленій програмі,
на основі якої створено цифрову версію словника С. Іваницького й Ф. Шумлян
ського з двома реєстрами (українським та російським)10.
5 Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918-1941).—
К., 1991.— С. 43.
6 Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / Упоряд., авт.
іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик.— К., 1995.— С. 248.
7 Шевельов Ю. (Шерех Юрій). Я — мене— мені... (і довкруги). Спогади.— X. ; Нью-Йорк,
2001,— С. 66.
8 «Ковані слова» — неологізми, що творилися діячами української культури кінця XIX —
початку XX ст., виникали насамперед у перекладах українською мовою творів світової
літератури, у публіцистичних і наукових працях. «Кованими» їх називали тому, що вони
часто творилися за моделями, відсутніми в тодішній українській мові. Деякі з нових слів, що
означали нові поняття і не порушували закономірностей словотворення української мови,
увійшли до її словникового складу (Регушевський Є. С. «Ковані слова» // Українська мова :
Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови) та ін.— 2-е вид.—
К., 2004,— С. 258.
9 МасенкоЛ. Передмова // Російсько-український словник / Уклад. С. Іваницький,
Ф. Шумлянський.— К., 2006.— С. 5.
10 Створений цифровий словник подібний до описаної раніше системи «Словник москов
сько-український (В. Дубровський)» з аналогічним інтерфейсом (див.: ТоміленкоЛ. М.,
Рабулець О. Г. «Словник московсько-український» В. Дубровського: склад і структура //
Мовознавство.— 2015.— № 4.— С. 89-96).
___________________________________Місце й особливості подання галузевої лексики...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1 67
Л. М. Томіленко.
Добре відомо, що важливим і невід’ємним складником будь-якої великої за-
гальномовної лексикографічної праці (зокрема й перекладних словників) є галу
зева лексика п. Не становить тут винятку й аналізований словник, який уміщує
близько 2 тис. 800 галузевих одиниць (української частини реєстру), а це приб
лизно 4 % від загальної кількості слів. Співвідношення спеціальної лексики, від
бір якої виконано за допомогою ремарок (див. рис. 1), відтворено в табл. 1. На
відміну від тлумачних словників, у яких характеристика галузевої належності
слова може міститися в його тлумаченні, маркування спеціальної лексики в пе
рекладних лексикографічних джерелах є чи не єдиним засобом її ідентифікації.
Таблиця 1
Галузева лексика в «Російсько-українському словнику»
С. Іваницького, Ф. Шумлянського
Галузева ремарка Кількість
слів (»)
Галузева ремарка Кількість
слів («)
рос., росл. (рослина) 2000 гірн. + гір. (гірництво) 7
пт. (птах) 224 мех. (механіка) 6
+ риба 100 мінер, (мінералогія) 5
анат. (анатомія) 72 буд. (будівництво) 3
+ гриб 68 кам. (камінь) 3
ком. (комаха) 62 друк., друкар, (друкарство) 2
мед. (медицина) 5811 12 + жук 2
зоол. (зоологія) 31 мал. (малювання) 2
хем., хим. (хімія) 29 мисл. (мисливство) 2
з(ь)в. (звірок) 28 теол. (теологія) 2
грам. + грамат. (граматика) 27 арт.+ артил. (артилерія) 2
муз. (музика) 24 військ, (військовий термін) 1
матем. + мат. (математика) 16 воєн, (воєнний) 1
бот. (ботаніка) 13 ґеоґр. (географія) 1
фіз. (фізика) 10 торг, (торгівля) 1
астр, (астрономія) 9 хир. (хірургія) 1
Зауважимо, що деякі галузеві одиниці автори подають з різними ремарками,
що зазначено в поясненні скорочень до словника (друк., друкар. — в друкарстві;
хем., хим. — в хімії тощо). Крім того, виявлено частину слів з ремарками, яких
немає в списку, — у таблиці їх подано зі знаком «+».
11 На думку Л. Г. Боярової, на сьогодні немає наукових розвідок, присвячених саме
кодифікуванню термінолексики в загальномовних перекладних словниках. Однак в умовах
постійних змін в інформаційному просторі, зростання загального науково-технічного рівня
суспільства та «термінологізації» мови виразною є тенденція до збільшення кількості тер
мінологічних одиниць у таких словниках, зокрема російсько-українських. Отже, ця сфера
фіксування української термінології потребує спеціального дослідження. Матеріал лек
сикографічних праць цього типу, опублікованих у різні періоди розвитку української мови,
дає змогу виявити основні тенденції внормування української термінології (Боярова Л. Г
Українська термінолексика в академічних російсько-українських словниках (20-рр. XX ст. —
початок XXI ст.) // Вісн. Харків, нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна : Сер. «Філологія».— 2013.—
№ 1048. Вин. 67,— С. 136-137).
12 Цифри на рисунку і в таблиці відрізняються, оскільки на рисунку показано список
медичних термінів, відібраних за ремаркою, наявною лише в російській частині реєстру, а в
таблиці подано загальну кількість таких слів, що містяться в обох частинах словника.
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
.Місце й особливості подання галузевої лексики.,
К? С. Іваницький, Ф. Шумлянський. Російсько-український словник
0 7 & И 16рх - О null ·*■ 0 Рахувати унікальні
- ш
Укр.
Реєстр
безголосся
блідниця
вовчий лишай
гарячка
грець
дихавиця
жаба
жига ви ця
задуха
кір
ковтун
ковтюх
короста
корчі
костожир
костоїд
Безгласіе, мед. Aphonia — безголосся, німота
Фільтрація о
Реєстр:
□ Слово:
□ Коментар:
Перекладний еквівалент:
□ Слово:
0 Коментар:
Г рули:
□ Коментар:
I I Words only
№ ш и и -
Реєстр: 42; Унікальних: 42
Рис. 1. Відбір лексики за допомогою ремарок
Отже, як бачимо з наведеної таблиці, найбільше в досліджуваному словнику
міститься ботанічної номенклатури (а саме назв рослин), дещо менше зоологіч
них найменувань, зокрема назв птахів, риб і комах. Значно поступається згада
ним галузям анатомія й медицина. Фахова лексика таких царин, як хімія, грама
тика, музика, математика, фізика нараховує від 10 до ЗО одиниць. Інші галузі
представлено поодинокими словами.
Таким чином, основу галузевої лексики словника становлять об’єкти бо
таніки — найменування рослин. І це не дивно, адже вони «належать до
найбільших і найдавніших пластів лексики української мови» в . Споконвіку
рослини відіграють у житті людей важливу роль, тому велика кількість назв
здавна поширена в народі. Одні з них добре відомі на всій українській мовній
території, і на їх основі сформувалися загальновживані й наукові ботанічні но-
мени, інші ж — вузьколокальні, залишились поза літературним ужитком і функ
ціонують у говорах13 14.
Біля переважної частини найменувань рослин автори словника подають за
гальноприйняту латинську назву. У багатьох статтях українського реєстру, крім
відомих ботанічних відповідників, С. Іваницький і Ф. Шумлянський наводять
низку народних, регіональних тощо назв певної рослини, іноді з ремаркою
«гал.» (галицьке). Зазвичай усталену ботанічну наукову назву подано на першо
му місці, хоча й не завжди, що, можливо, пов’язано зі ще не до кінця сформова
ною номенклатурою, пор.: Бересбрекь, бересдрень, берескледь, рос. Evonymus -
бруслина, брусилина, брусленина, Проскурина, вересклеп, вовче лико; Чисто-
тЬль, рос. СпеМопішп majus К. — чистотіл, чистик, глекопар, глечкопар, гла
дишник, ростопаш, сіре зілля, старовина, ластовине зілля, чистяк, чистець і Го-
13 Сабадош І. В. Народні назви рослин і ботанічна номенклатура.—
http://kulturamovy.imiv.kiev.ua/KM/pdfs/Maga2ine28-6.pdf.
14 Там же.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, Ns І 69
http://kulturamovy.imiv.kiev.ua/KM/pdfs/Maga2ine28-6.pdf
Л. М. Томіленко.
личекъ 2) рос. Thlaspi arvense L. — вередник, волоски, талабан, чорне ребро,
білиця (гал.); Астра, рос. Aster— гайстра, гайстер, зи(і)мник, п ’ятаківці, айстра.
Зауважимо, що наведені латинські назви вносять певну плутанину в біо
логічну номенклатуру (це стосується і ботанічних, і зоологічних номенів),
оскільки досить часто в словнику латиницею записано вид рослини (тварини),
натомість українською мовою подано її рід. Наприклад: Свёкла, рос. Beta vulga
ris — буряк, бурак (лат. Beta — буряк, лат. Beta vulgaris — буряк столовий); Ко
выль, рос. Stipa pennata L. — кійло, ковила, шовкова трава, тирса (лат. Stipa —
ковила, лат. Stipa pennata— ковила пірчаста); Заяць, з(ь)в. Lepus timidus— заєць,
заїць, зайко - (білий) біляк (лат. Lepus — заєць, лат. Lepus timidus — заєць білий,
заєць-біляк).
Трапляється в аналізованому джерелі й чимало найменувань рослин, що сьо
годні сприймаються переважно як народні або регіональні, діалектні назви, а
науковий ботанічний відповідник у частині випадків можна встановити тільки
за допомогою латиниці: Болдріань, болдырьянъ, рос. Valeriana officinalis —
овер’ян, одхасник, чортове ребро, бісове ребро, стоян, дідьче ребро (валеріана
лікарська); Костянецъ, рос. Stellaria holostea L. — зорочник, чистець лісовий,
нехворощ (зірочник лісовий); Южа, рос. Dactylis glomerata L .— вівсюк, мітлиця,
перійка (грястиця збірна).
Загалом основу ботанічної номенклатури в досліджуваному матеріалі ста
новлять трав’янисті рослини, зокрема польові та лісові лікарські трави, що
мають здебільшого низку різноманітних найменувань: безсмертник, жовтуш-
ки, жовтяниця, жовта гарячка, головокрут, сварка, сварливець, цмін, жовтий
цмін, котячі лапки·, деревій, крівавник, серпоріз; золототисячник, сердушник,
семисильник, ясенець', нагідки; череда, собачки, собачі pen ’яхи, стрілки тощо.
Значно менше в словнику зафіксовано назв дерев, як і одиниць на їх позначення:
верба; вишня; в ’яз, берест; граб, грабина; ялина тощо.
З ремаркою «бот.» у словнику зафіксовано переважно терміни на позначення
частин рослини. Лексиці цієї групи, крім деяких одиниць, не властива синонімія
(вусики; двочастковий; насінник; окрива (обгортка); обережжа, колоустя; роз-
рода, спора; шишка, бірка, бурулька). Тепер у розглянутих понять, що мали
кілька найменувань, залишилася одна назва (розрода, спора — спора; шишка,
бірка, бурулька — шишка). Слово бурулька і в сучасних лексикографічних пра
цях, і в джерелах минулого століття має основне значення «льодинка», лексико-
семантичного варіанта «шишка» не зафіксовано. Він є лише в четвертому томі
«Словаря росийсько-українського» М. Уманця й А. Спілки, звідки його, очевид
но, і запозичили автори. Лексема бірка (лише з літерою м), крім словника
М. Уманця й А. Спілки, зі значенням «соснова шишка» міститься в «Словарі ук
раїнської мови» Б. Грінченка.
Цікаво, що лексем обережжа й колоустя (як і російського відповідника око-
лоустіе) не виявлено ні в словнику М. Уманця й А. Спілки, який ліг в основу
праці С. Іваницького та Ф. Шумлянського, ні в головних загальномовних пере
кладних словниках першої третини XX ст., ні в сучасних лексикографічних пра
цях. Знайдено ці слова в «Русско-малороссійскому словарі» Є. Тимченка, хоча
перше з них ужито з літерою е в кінці — обережже. За російською назвою вияв
лено цей термін у «Словнику ботанічної термінології» В. Вовчанецького та
Я. Лепченка. Словникова стаття в російсько-українському реєстрі має такий
вигляд:
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
ЛерИстомїа), околоустье, окраина, п*рн-
стом лй—nepwcTów(rwa):
- η, внутренний—перистбм середбвий:
л. наружный—пери стбм надвїриіПу
Гіе ристо-нэ дрсзм ый , п м з цреээнный пір-
частозрізний.
Трохи по-іншому оформлено статтю в українській частині словника, де у
квадратних дужках автори наводять і варіант обережже, зафіксований у слов
нику Є. Тимченка:
Перистби (?м£), [обгрежжс (тл л )]—пери*
стон, перистома, иеристомнй, оноло-
устне, окраина—л. Peristoma, Рєгібіо-
шіит-"Н. Peristom, Mundbesatz;
n. надвірній—перистом наружный— л.
Exoslomium— ь. äusseres Peristom,
Exostom:
п. «редовия—перистом внутренний—л.
Endostomium- н. inneres Perislom,
En dosto m.
У сучасній ботанічній термінології закріпився запозичений термін перис
том, що засвідчує академічний «Словник української біологічної терміноло
гії» 15, інших відповідників не зафіксовано.
За спостереженнями І. Сабадоша, процес формування наукової ботанічної
термінології (що підтверджує і проаналізований матеріал. — Л. Т.) відбувся на
основі використання передусім загальнонародних українських флорономенів,
успадкованих від праслов’янської мови, новотворів української мови і меншою
мірою запозичених від інших мов 16.
Проміжне місце між рослинними й тваринними організмами посідають гри
би, які часто зараховують до ботанічної номенклатури. У досліджуваному слов
нику зафіксовано близько сімдесяти назв грибів. На відміну від рослин, велика
кількість грибів має лише одну назву. Більша частина найменувань закріпилася
й у сучасній номенклатурі: Валуй, гриб Agaricus foetens — валуй; Волнуха, гриб
Agaricus torminosus — вовнянка; Сыроежка (гриб) — сироїжка; Сморчокъ, гриб
Morchella esculenta Pers — сморж. Якщо є синонімічні варіанти, то їх значно
менше, ніж у назвах рослин (здебільшого 2 або 3), напр.: боровик, білий гриб', си
нюха, синяк', губа, трут, трутник.
Аналогічно до ботанічної номенклатури назви тварин (слова з ремарками
«пт.», «ком.», «з(ь)в.», «зоол.», «риба») подано переважно з латинським відповід
ником. Цій категорії лексики також притаманна синонімія, хоча й менше, ніж най
менуванням рослин (кількість варіантів також менша). Значна частина зоологіч
них номенів, крім назв птахів, риб, у словнику має лише один відповідник
(Долгоножка, ком. Tipula— довгоніг; Метыль, ком. Ephemera horaria — поденька;
Стрекоза, ком. Locusta verrucivora — коник; Соболь, з(ь)в. Mustela zibelina — co-
біль (р. соболя); Выхухоль, з(ь)в. Myogale (Sorex) moschata — хохуля).
Більшість найменувань тварин, зафіксованих у словнику, сьогодні є загаль
ноприйнятими номенклатурними назвами. Це, наприклад, одиниці на позначен
ня комах (бджола, блоха, блощиця, воша, кліщ, короїд, муха, оса, павук та ін.);
птахів {голуб, горобець, дрізд, зозуля, лебідь, синиця, соловей, сорока, чайка та
15 Див.: Словник української біологічної термінології / Уклад. Д. М. Гродзинський,
Л. О. Симоненко та ін.— К., 2012.— С. 398.
16 Сабадош І. Історія української ботанічної лексики (ХЕХ — поч. XX ст.). — Ужгород,
2014. — С. 9.
___________________________________Місце й особливості подання галузевої лексики...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1 71
Л. М. Томіленко.
ін.); звірів (заєць, їжак, шакал та ін.); риб (білуга, лящ, карась, короп, лин, лосо
сь, оселедець та ін.). Хоча трапляється в довіднику й чимало номенів, які мають
тепер іншу назву або вживаються як розмовні, діалектні слова. Особливо це сто
сується найменувань птахів та риб: баба птиця — пелікан; костур, костогриза,
грубодзюб— костогриз, дубоніс, костолуза; камінничок — кукша; щудлак, щуд-
лачок — кулик-довгоніг або ходуличник; струг, пестрюга, головищ — форель;
камбула, одноока, однобочка — камбала; меток, мнюх, ментюх — минь; перій
— харіус; сірюга — севрюга тощо.
Непослідовно (то з латиницею, то без неї) подано в словнику медичну лекси
ку. Майже всі зафіксовані назви, крім кількох (напр.: Мочеиспусканіе (мед.) —
сечепуск, сцяння, сцикавка; Регулы, fpl. (мед.) — місячка, пола, часи), вжи
ваються на позначення захворювань людського організму. На відміну від бота
нічної й зоологічної, значна частина медичної лексики сьогодні має інші відпо
відники. Деякі одиниці або повністю вийшли з ужитку, або вживаються як
розмовні, діалектні, просторічні чи навіть згрубілі форми (гила, хила — грижа;
грець — інсульт; костоїд, мертва кістка, костоїднищ, костожир — карієс;
крупа — круп; слізотік — сльозотеча).
Латинські відповідники, як і в деяких випадках з біологічними номенами,
допомагають з ’ясувати сучасні найменування певних захворювань, напр.: Кос
тоеда, мед. Caries — костоїд, мертва кістка, косто'ідниця, костожир. З латиниці
можна зробити висновок, що йдеться саме про руйнування зубів, оскільки по
дібні назви можуть уживатися й на позначення інших хвороб кісток 17.
Я к ів попередній галузі, в анатомії зафіксовано багато назв, що відрізняють
ся від сучасних загальноприйнятих термінів, напр.: горлянка, ковтка, пель
ка — глотка; дужка, перепело — ключиця; семеник, качка, скоботень, пипоть
— клітор; клуб, культа— вертлю(у)жна западина; сележінка, коса, селедянка —
селезінка; стульні, матошний рукав — піхва; сечепровід — сечовипускальний
канал, сечівник; сечетока — сечовід, сечовивідник; начиньовий — судинний.
Досліджені одиниці вживаються переважно на позначення частин тіла людсько
го й тваринного організму.
Ремарку «анат.» ужито також біля першого значення слова — медичного
терміна занось : Занось — 1) анат. Mola uterina s. carnea — вибрудок, матошний
клубок. Із цією ж ремаркою, але лише один відповідник («вибрудок») зафіксова
но в «Словнику московсько-українському» В. Дубровського. Хитання під час
вибору терміна на позначення цього медичного поняття спостерігається від
XX ст. і дотепер. За спостереженням В. Юкала, у медичних словниках 20-х рр.
XX ст. лат. mola перекладали як замет (заміт) і занесок18. У «Російсько-україн
ському словнику» А. Кримського, С. Єфремова маточный занос (який, очевидно,
мали на увазі, зважаючи на латинську назву, і С. Іваницький та Ф. Шумлян-
ський) перекладено як уразний заміт, занесок. Щодо сучасних термінографіч-
них праць, то одні медичні словники від дають перевагу тільки слову занос (вор
17 Ураження зубів - caries (застаріла фахова назва костоеда), за спостереженням
Л. Ю. Рідневої, зафіксовано у словниках з такими російськими й українськими наймену
ваннями: рос. костоед, костоедица, костоедина, косторыв; укр. костогриза, костоїда.
Водночас дослідниця зазначає, що іменники костоед, костоедица мають дещо ширше зна
чення — це будь-яке ураження кісткової тканини, включаючи панарицій, його вживають
також на позначення туберкульозу кісток; таку саму назву має і черв’як, який, за народним
повір’ям з’являється при нагноюванні кістки (Див.: Ріднева Л. Ю. Народна медична лексика
російської мови.— Умань, 2013.— С. 25).
18 Юкало В. Мовні поради.— http://mtranet.tdmu.edu.te.ua/data/kafedra/theacher/sus_dusct/
inf_iukalo/.. ./porady_6.html.
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
http://mtranet.tdmu.edu.te.ua/data/kafedra/theacher/sus_dusct/
синчастий (ворсистий) занос, м ’ясний занос, міхуровий занос, матковий занос),
інші — слову занесок (кров ’яний занесок, пухирний занесок)19 20. Хоча, наприклад,
С. Нечай до російського терміна занос подає низку українських відповідників:
замет, завал\ занос, занесок, занесення. Але словосполучення занос пузырный
перекладає лише як міхуровий занесок, пухирний занесок10.
Проаналізовані хімічні терміни (більшість з яких зафіксована й у сучасних
словниках) уживаються в основному на позначення речовин, їхніх складників:
витяжка, квас, кислота, кисень, наркотина (наркотик), осад, сода, хльор
(хлор); дій, процесів (переважно віддієслівні іменники): важення, випар, випа
ровування тощо. Є також частина відіменникових і віддієслівних прикметників:
плинний, роспливчастий (розпливчастий), хльоричний (хлористий), хльорний
(хлорний).
Щодо граматичних понять (в аналізованому словнику — це терміни різних
розділів мовознавства), то частина з них закріпилася в сучасній мові, інші (пере
важно синонімічні назви) вийшли з ужитку. Наприклад: голосний-, злучник —
сполучник; іменник рядовий — загальне ім’я; пень, основа — основа; приголос
ний, шелестівка — приголосний; приіменник — прийменник; прислівник, при-
глаголля — прислівник; можливий спосіб — умовний спосіб; невідмінність —
невідмінюваність; приставка, суфікс — суфікс; точка, крапка — крапка тощо.
Проаналізована музична лексика об’єднує переважно іменники на позначен
ня музичних інструментів (або їхніх частин) та прислівники, що позначають му
зичні темпи. Усі зафіксовані назви вживаються й сьогодні (арфа, голосник, ко
билка, ручка, тарілки). Хоча, на відміну від сучасних лексикографічних праць,
найменування музичних темпів подано не як іншомовні слова, а як пояснення
(переклад) з італійської мови (у сучасних тлумачних словниках — значення).
Наприклад: Адажіо, муз. — повагом, поволі; Анданте, муз. — повагом, помалу;
Піано, піаниссимо (муз.) — тихо, дуже тихо.
Небагато міститься в досліджуваному матеріалі математичних і фізичних тер
мінів. Переважну кількість одиниць математики (крім таких, наприклад, слів, як
стикання — збіг; шестистін — шестибічник) використовують дотепер. Це добре
відомі всім шкільні поняття з алгебри та геометрії (парабола; складання, додаван
ня-, рівнокутність; теорема, твердження-, тричлен-, тупокутний-, формула). Час
тина фізичних термінів, які представлені у словнику, має в сучасній мові інші від
повідники (течія, ток, струмінь — струм; тяження, тяготіння — тяжіння), а
деякі одиниці вживаються і сьогодні (питомий-, полярність-, теплотеча). Спосте
рігається також усунення внутрішньогалузевої синонімії (питома вага, питомий
тягар — питома вага; фокусний, огнищевий — фокусний).
Решта галузей знань у словнику нараховує менше десяти термінів. Най
більше назв, що відрізняються від сучасних, містять астрономія й мінералогія. В
астрономії це, наприклад, найменування знаків зодіаку (чепі(и)га — близнюки;
бик — телець) та інші поняття (стояння сонця — сонцестояння; підбігуновий —
(нав)колополюсний). Нові назви в сучасній науці отримала й частина гірських
порід. У досліджуваному джерелі їх подано з ремарками «мінер.» і «кам.» (ша-
фір — сапфір; трипля — трепел; лупецъ, лупок — сланець).
Проведене дослідження відтворює загальну картину функціонування галу
зевої лексики, її співвідношення, характерні особливості в «Російсько-україн
19 Там же.
20 Див.: Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами.—
К., 2000,— С. 153.
___________________________________Місце й особливості подання галузевої лексики...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1 1Ъ
Л. М. Томіленко.
ському словнику» С. Іваницького та Ф. Шумлянського. Чільне місце в аналізо
ваній праці посідає біологічна номенклатура, багато назв якої закріпилося у
складі сучасної загальновживаної та фахової мови. Решта галузей, значно мен
ших за кількістю реєстрових слів, містить істотну частину найменувань, що сьо
годні вийшли з активного вжитку. Для отримання об’єктивної картини розвитку
словникового складу української мови в перспективі плануємо порівняти лекси
ку (зокрема й галузеву), зафіксовану в праці С. Іваницького й Ф. Шумлянського,
з реєстровими одиницями, що містяться в російсько-українських перекладних
словниках цього ж періоду, а також у лексикографічних джерелах XXI ст.
L. М. TOMILENKO
PLACE AND PRESENTATION PECULIARITY OF BRANCH LEXIS IN «RUSSIAN-
UKRAINIAN DICTIONARY» BY S. IVANYTSKYI AND F. SHUMLIANSKYI
The article analyzes Ukrainian branch lexis selected hy remarks in the «Russian-Ukrainian
dicionary» (1918) by S. Ivanytskyi and F. Shumlianskyi. Its correlation and characteristic pecu-
lierities in the indicated lexicographical source is investigated.The place of this lexis in the modem
language and scientific practice is found out.
Keywords : Ukrainian lexicography, translation lexicography, Russian-Ukrainian dictionary,
Sergiy Ivanytskyi, Fedir Shumlianskyi, branch lexis.
74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 1
|