Білінгвізм крізь призму онтогенезу
У статті основна увага фокусується на розкритті нейропсихічного механізму природного білінгвізму: на процесі формування у мозку дитини уявлень і понять та поєднанні їх зі звуковою матерією. Крізь призму цього механізму автор намагається дати відповідь на такі супутні питання, як затримка формування...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Мовознавство |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184097 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Білінгвізм крізь призму онтогенезу / О.А. Жаборюк // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 62-73. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184097 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Жаборюк, О.А. 2022-05-05T13:00:05Z 2022-05-05T13:00:05Z 2016 Білінгвізм крізь призму онтогенезу / О.А. Жаборюк // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 62-73. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184097 У статті основна увага фокусується на розкритті нейропсихічного механізму природного білінгвізму: на процесі формування у мозку дитини уявлень і понять та поєднанні їх зі звуковою матерією. Крізь призму цього механізму автор намагається дати відповідь на такі супутні питання, як затримка формування мовлення в дитини-білінгва, складність у оволодінні іноземною мовою в дорослої людини тощо. The article focuses on the disclosure of the neuro- psychical mechanism of natural bilingualism on the process of the formation in the brain of a child images and concepts, as well as the process of joining them to the sound matter. Through the prism of this mechanism the auther also makes an attempt to explain such attendant problems as the problem of detaining of speech habits in a bilingual child, difficulties in acquisition of a foreign language by a grown up. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Білінгвізм крізь призму онтогенезу Bilingualism viewed through the prism of ontogenesi Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу |
| spellingShingle |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу Жаборюк, О.А. |
| title_short |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу |
| title_full |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу |
| title_fullStr |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу |
| title_full_unstemmed |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу |
| title_sort |
білінгвізм крізь призму онтогенезу |
| author |
Жаборюк, О.А. |
| author_facet |
Жаборюк, О.А. |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Bilingualism viewed through the prism of ontogenesi |
| description |
У статті основна увага фокусується на розкритті нейропсихічного механізму природного білінгвізму: на процесі формування у мозку дитини уявлень і понять та поєднанні їх зі звуковою матерією. Крізь призму цього механізму автор намагається дати відповідь на такі супутні питання, як затримка формування мовлення в дитини-білінгва, складність у оволодінні іноземною мовою в дорослої людини тощо.
The article focuses on the disclosure of the neuro- psychical mechanism of natural bilingualism on the process of the formation in the brain of a child images and concepts, as well as the process of joining them to the sound matter. Through the prism of this mechanism the auther also makes an attempt to explain such attendant problems as the problem of detaining of speech habits in a bilingual child, difficulties in acquisition of a foreign language by a grown up.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184097 |
| citation_txt |
Білінгвізм крізь призму онтогенезу / О.А. Жаборюк // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 62-73. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT žaborûkoa bílíngvízmkrízʹprizmuontogenezu AT žaborûkoa bilingualismviewedthroughtheprismofontogenesi |
| first_indexed |
2025-11-25T22:34:42Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:34:42Z |
| _version_ |
1850568095781879808 |
| fulltext |
О. А. ЖАБОРЮК
БІЛІНГВІЗМ КРІЗЬ ПРИЗМУ ОНТОГЕНЕЗУ
(авторська інтерпретація) _________________
У статті основна увага фокусується на розкритті нейропсихічного механізму природного
білінгвізму: на процесі формування у мозку дитини уявлень і понять та поєднанні їх зі звуко
вою матерією. Крізь призму цього механізму автор намагається дати відповідь на такі супутні
питання, як затримка формування мовлення в дитини-білінгва, складність у оволодінні іно
земною мовою в дорослої людини тощо.
К л ю ч о в і слов а : білінгвізм, мислення, мовлення, мова, уявлення, поняття, нейромате-
рія, нейропсихічний механізм.
Проблема білінгвізму — одна з найважливіших у лінгвістиці, вона є предме
том обговорення вже багато років, однак до цього часу не втратила своєї ак
туальності. Пояснюється це складністю зазначеного явища і передусім його
міждисциплінарним характером Можливо, саме через це більшість вітчизня
них і російських учених торкається зазвичай лише поверхових аспектів, як-от:
визначення білінгвізму, зокрема природного та штучного білінгвізму, соціа
льних умов його виникнення, проблем розвитку дитини-білінгва та пов’язаних з
ними можливих прихованих психічних розладів тощо. На жаль, дуже мало прак
тичних розвідок білінгвізму, наприклад проблеми онтогенезу в умовах білін
гвізму, ті ж, які нам зустрілися, зводяться, як правило, до певного кола до
вільних прикладів і супутніх коментарів до них. Що стосується самої сутності
цього явища, зокрема в умовах природного онтогенезу, то, на жаль, у теоретич
них джерелах можна натрапити лише на поодинокі фрагментарні судження, які,
попри певну проникливість, цілісної картини нейропсихічного механізму цього
явища не дають. «Серйозним недоліком сучасних теорій, присвячених засвоєн
ню природної мови дитиною, — вважає А. Дж. Елліот, — є те, що вони, зазви
чай, формулюються з думкою про монолінгвальну (як правило, англомовну) ди
тину» 1 2.
У зарубіжному мовознавстві (західноєвропейському та американському) ос
таннім часом спостерігається значне пожвавлення інтересу до проблем білінг
візму, особливо до проблем когнітивного характеру. На це, зокрема, звертає ува-
1 Черничкина Е. К. Парадигмальность проблемы билингвизма // Актуальные проблемы
лингвистики XXI века : Сб. науч. статей по материалам междунар. науч. конф. в ознамено
вание 65-летия факультета лингвистики Вят. гос. гуманитар, ун-та.— Киров, 2006.—
С. 284-291.
2 Elliot A. J. Child Language.— Cambridge, 1981.— P. 173.
О О. А. ЖАБОРЮК, 2016
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
білінгвізм крізь призму онтогенезу
гу О. О. Залевська (очільниця Тверської наукової школи психолінгвістики) в
загальному огляді проблематики білінгвізму, зробленому 2008 року. «Однією
з-поміж вельми популярних проблем, — вказує вона, — є проблема мозкових
механізмів двомовності», яка зводиться «до трьох основних питань: (а) чи мож
на пояснити всі мовні феномени з позицій роботи мозку?; (б) які фактори, пов’я
зані з мозком, спричиняють індивідуальні відмінності в оволодінні другою
мовою?; (в) які ділянки мозку обслуговують мову?» 3. У цій же статті відзна
чається, що, незважаючи на досить значну кількість студій, присвячених за ос
танні десятиліття білінгвізму, істотних зрушень у теоретичному осмисленні цієї
проблеми поки що не відбулося. До цього часу в багатьох публікаціях усе ще «за
промовчанням» приймається концепція вродженої універсальної граматики
Н. Хомського. Різним є лише ставлення до неї: від визнання певного ступеня її
прийнятності для розв’язання проблем білінгвізму до скепсису щодо її спро
можності їх вирішення 4.
Спробуємо викласти власне бачення сутності білінгвізму, спираючись на
запропоновану нами теорію логіко-граматичної динаміки, основні засади якої
опубліковані в низці попередніх статей5 і яка, на нашу думку, цілком справди
лась у з’ясуванні сутності таких складних і багатогранних лінгвістичних явищ,
як психо- та онтогенез.
Спинимося спочатку на так званому природному білінгвізмі — засвоєнні
мов дитиною у двомовній родині, який, на нашу думку, є первісним, а отже, ви
хідним для розуміння сутності цього явища. З’ясувавши нейропсихічний меха
нізм, що лежить у його основі, можна перейти до розкриття нейропсихічної сут
ності штучного білінгвізму. Це, як нам видається, саме той шлях, ідучи яким ми
зможемо отримати відповідь на цілу низку важливих мовних та методичних пи
тань, наприклад: чому малюку дошкільного віку (від немовляти до п’яти років)
засвоєння двох мов одночасно за умов білінгвізму родинного кола дається знач
но легше, ніж дитині шкільного віку, яка вивчає іноземну мову в школі, не кажу
чи вже про дорослого; чому в процесі природного засвоєння двох батьківських
мов дитина іноді змішує обидві мови; чому діти-білінгви зазвичай починають
розмовляти з невеликим запізненням порівняно зі звичайними дітьми тощо.
Констатація всіх цих проблем6 досить часто зустрічається у спеціальній літера
турі, однак прийнятного пояснення їх з погляду функціонування мозку, на жаль,
до цього часу не існує.
Як саме проникають у мозок немовляти у випадку природного білінгвізму
обидві батьківські мови, як саме вони співіснують у мозку, закріплюючись у ос
танньому? Відповідь на це питання ми частково спробували дати в попередній
статті, присвяченій онтогенезу7, у якій намагалися з’ясувати механізм засвоєн
ня природної мови дитиною, починаючи з перших днів її життя й до засвоєння
3 Залевская А. А. Проблематика двуязычия в зарубежных публикациях последних лет:
обзор // Вопр. психолингвистики.— М., 2008.—№ 7.— С. 114.
4 Там же; Müller S. Grammatical theory : From Transformational Grammar to constraint-based
approaches (Textbooks in Language Sciences 1).— Berlin, 2015.— P. 448-450.
5 Жаборюк О. А. Проблема психогенези крізь призму теорії логіко-граматичної
динаміки // Мовознавство.— 2009.— № 6.— С. 3-14; Жаборюк О. А. Сутність проблеми онто
генезу (домовленнєвий та ранній мовленнєвий періоди): авторська інтерпретація // Мово
знавство.— 2014.— № 5.— С. 57-70.
6 Перелік питань, які можуть виникати стосовно білінгвізму, згаданими випадками,
звичайно, не вичерпується.
7 Жаборюк О. А. Сутність проблеми онтогенезу...— С. 57—70.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2 63
нею синтаксичних структур і формування понять, що відбувається, як показую
ть спостереження, у три-, п’ятирічному віці.
Головними постулатами запропонованої нами теорії логіко-граматичної ди
наміки 8 є такі: взаємовідношення між предикативністю та предикацією (основ
ними формами мислення), мовленням і власне мовою (формами мови), з одного
боку, та відповідне взаємовідношення між першими й останніми, — з другого.
Первісною формою мислення є, на нашу думку, предикативність. Ця форма
мислення притаманна людині одвічно— від homo erectus. З цією ж формою мис
лення народжується й дитина. Предикативність співвідноситься з психікою лю
дини в широкому розумінні цього терміна. Це світосприйняття на рівні уявлень.
Визначальними рисами предикативності є інтегральність, дифузність, неяс
ність. Саме вона притаманна дитині від народження. Предикація зародилася в
надрах предикативності та в процесі поступальної еволюції виокремилася в са
мостійну форму мислення (сталося це приблизно 30-40 тисяч років тому). Поява
цієї форми мислення знаменує собою появу розумної людини: homo sapiens. Ця
форма мислення відзначається дискретністю, структурованістю, ясністю. В он
тогенезі вона відповідає формі мислення дорослої людини.
Важливо, що, породивши якісно нову форму мислення — предикацію, пре
дикативність нікуди не щезла, вона органічно співіснує в мозку сучасної люди
ни з предикацією. Більше того, обидві форми мислення перетікають одна в одну,
утворюючи симбіотичні ментальні структури. Підтвердженням цього є зовніш
ні вияви цих форм мислення у мові та мовленні.
Відповідною до предикативності первісною формою природної мови було
мовлення. Мова ж як більш-менш чітко структуроване явище розвинулася в
процесі психогенезу саме з мовлення. Знання певної мови, вільне володіння нею
з погляду онтогенезу є ознакою дорослої людини, тоді як мовлення — дитини.
Однак форми мислення та мови не лише співвідносяться між собою, вони ще
й взаємодіють між собою. В основі цієї взаємодії лежать два фактори.
Фактор перший полягає в тому, що, з одного боку, мислення прагне до поєд
нання з матерією, щоб забезпечити собі матеріальну можливість вираження, з
другого, — до розриву з нею, адже позбавившись її, мислення набуває легкості
та гнучкості. Обидві сили — «до / та від матерії» — діють у процесі цієї взаємо
дії одночасно. Відрив мислення від матерії та паралельне поєднання з остан
ньою зумовлені таким глобальним фізичним законом, як циклічність процесів
матеріального світу. За влучним висловом Дж. Ейтчісон, світом порядкує «коле
со змін, яке перебуває у вічному русі (the ever-whirling wheel of change)».
Другий фактор є похідним від першого, він визначає безперервний дисба
ланс між мовою та мисленням: мислення випереджає мову в розвитку, спону
каючи останню не лише до інновацій у лексичному складі, але й до певних сис
темних зрушень, зокрема в граматиці. Прикладом останніх може слугувати
утворення пасивного стану в низці індоєвропейських м ов9.
Спираючись на викладені вище принципи, спробуємо детальніше описати
процес природного паралельного засвоєння двох мов немовлям-білінгвом у се
редовищі різномовних батьків.
8 Жаборюк О. А. Проблема психогенези крізь призму теорії логіко-граматичної дина
міки.— С. 5-6.
9 Жаборюк О. А. Категорія стану в ґенезі та функціонуванні. Германо-слов’янські пара
лелі // Зал. з романо-герман. філології.— О., 2008.— Вил. 20.— С. 33-39.
О. А. Жаборюк______________________________________________________________
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
білінгвізм крізь призму онтогенезу
Перш ніж безпосередньо перейти до з ’ясування цього процесу, викладемо
деякі вихідні тези. Перша засаднича теза полягає в тому, що природний білінг
візм є різновидом онтогенезу, а тому розглядатимемо його в межах останнього.
Особливістю онтогенезу, на відміну від психогенезу, є те, що визначальну
роль у ньому відіграють не зорові сигнали, як у випадку психогенезу, а звуко
ві — мовлення, яке супроводжує всі циклічні процеси догляду за немовлям з
перших днів його народження. Провідна роль мовлення пов’язана з тим, що зву
кова матерія значно важча за світлову, а отже, потужніша10 11. Діючи на слух дити
ни, вона підсилює сприйняття нею інших сигналів, які надходять у її мозок з нав
колишнього середовища, зокрема другого за важливістю — зорового. Такі
характеристики мовлення, як ритмічність, чітке інтонаційне оформлення та дис
кретність, допомагають дитині виділити з навколишнього середовища найго
ловніше та зосередитись на ньому. Не менш важливим є й те, що до дитини вус
тами дорослого «промовляють» об’єкти, які її оточують, зокрема неживі, їх
озвучує (називає) мовець-посередник у процесі спілкування з малям.
У результаті циклічної дії одного й того самого комплексу зовнішніх сигна
лів на чолі зі звуковим у мозку дитини, образно кажучи, «намулюються» певні
«мозолі» («синці»), а насправді — формуються алгоритми нейронних процесів
із супроводом хімічної реакції. Ці алгоритми з плином часу набувають сталості і
починають у мозку власне, самостійне, існування — стають асоціативними «об
разами» певної ситуації буття. Утворення цих більш-менш сталих уявлень озна
чає перший (початковий) відрив мислення (абстракцію) від загального масиву
органічної матерії, у якій воно первісно було розчинене. Оскільки звуковий сиг
нал у процесі формування алгоритмів переважає, саме слуховий «образ» є до
мінантним у «синці». Він є єдиним «образом», який супроводжує інші чуттєві
аспекти «синця» — зорові, тактильні, нюхові тощо, зводить їх до однієї зага
льної, звукової, площини, так би мовити, вбирає їх у себе, створюючи цим са
мим підґрунтя для засвоєння дитиною природної мови. Тобто він є «містком»,
який поєднує дитину з навколишнім середовищем і мовцем, а надалі — зі світом
та усією мовною спільнотою. Не випадково глухі від народження діти не в змозі
оволодіти мовою природним шляхом, без застосування технічних пристроїв.
Отже, дитині, на відміну від первісної людини, не треба спеціально шукати
засобів для вираження предметів і явищ. Вони з самого початку проникають у
неї, укорінюючись у мозку, через звукову оболонку тієї чи іншої природної
мови и. Це, на нашу думку, є однією із засадничих рис, якою онтогенез відріз
няється від психогенезу: в онтогенезі дитина отримує вже готовий продукт для
засвоєння — природну мову, тоді як у психогенезі мови як такої на самому по
чатку ще не існує — існують лише передумови для її становлення.
Процес відриву мислення від матерії супроводжується, як відомо,
прагненням мислення до поєднання з останньою. Природа завбачливо подбала
10 Звук визначається у фізиці як хвилеподібний рух тугого (пружного) середовища
(повітря, води тощо) (див.: Малая советская энциклопедия.— 3-є изд.— Μ., 1959.— T. 3.—
C. 1057). Світлова хвиля — це різновид електромагнітного поля, істотну роль у якому
відіграють такі властивості, як непереривчастість та переривчастість (Там же.— 1960.—
Т. 8,— С. 838, 839).
11 У процесі психогенезу людству знадобився чималий відрізок часу на пошуки адек
ватних засобів спілкування. Спочатку це була мова жестів у супроводі вигуків, і лише значно
пізніше первісна людина врешті-решт зупинилася на звуковій мові. Пошуки тривали сотні і
сотні тисяч років, дитина ж позбавлена цього болісного і довготривалого процесу.
«Озвучений» світ, як готовий продукт у формі мови, входить у її голівку від дорослого.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2 65
про можливість вирішення і цього завдання. Це набута багатовіковою практи
кою вроджена здатність м’язів мовленнєвого апарату дитини (губ, язичка тощо)
скорочуватися під дією зовнішніх звукових сигналів мовлення. Ця здатність —
наслідок довготривалого процесу мовленнєвої практики людства. Спостережен
ня свідчать, що ці скорочення, особливо на початковому етапі, не обов’язково
озвучуються. Скорочуючись, м’язи своєю чергою посилають сигнали моторики
в мозок, де відбувається їх автоматична синхронізація (звіряння) зі слуховим
компонентом «синця» — результатом дії звукового сигналу на слух дитини.
Суттю цієї синхронізації є перші спроби поєднання звукової матерії з мислен
ням: дитина намагається озвучити (зматеріалізувати) «синець», а точніше —
слуховий «образ», відкладений у її мозку. Це є свідченням того, що дитина вже
на перших порах свого життя готується до промовляння— спочатку певних зву
ків, складів, а потім, під кінець однорічного віку, — і слів.
Ще раз наголошуємо, що відрив мислення від загального масиву церебраль
ної матерії, як і об’єднання ментального слухового «образу» зі звуковим, відбу
вається поступово — шар за шаром. На самому початку як ментальний «образ»,
так і його звуковий відповідник, який виходить з вуст дитини, мають ще дифуз
ний характер.
Ментальний «образ», протоуявлення («сканований» мозком зріз певної си
туації в голові дитини), ще не диференційований. Це — на початковому етапі —
розмита, нечітка «озвучена чуттєва картинка». Зоровою домінантою в ній у пер
ші місяці життя дитини вочевидь виступає мовець (мама, тато), у супроводі дея
ких інших чуттєвих «образів», найхарактерніших для мовця, — тактильного,
нюхового, слухового (звук кроків, тембр голосу) тощо. Слуховою ж домінан
тою, що об’єднує всі інші компоненти ментального «образу», є наголошений го
лосний — найяскравіший звук у фразі мовця, адресованій дитині.
Звукова ж оболонка, у яку дитина намагається «одягти» відповідний мента
льний слуховий «образ», — це також на самому початку лише голосний звук —
відгомін того голосного, що лежить в основі слухового «образу». Перші відтво
рені дитиною звуки, як показують спостереження, теж досить нечіткі, розмиті.
Зауважимо, що процес поєднання ментального «образу» (мислення) зі звуко
вим матеріальним відповідником (звуковою матерією) цілком узгоджений із за
конами діалектики, зокрема такими діалектичними єдностями, як єдність аб
страктного і конкретного (ментального «образу» з конкретним звуком) та
загального й індивідуального (слуховий «образ» як підґрунтя для формування
мовних навичок з мовленням дитини) відповідно.
Як зазначалося, факт обов’язкової наявності слухового компонента в ком
плексі різнорідних чуттєвих «образів», як і багаторазове відтворення останнього в
мозку дитини, — усе це створює передумови до поступового злиття інших чут
тєвих компонентів зі слуховим і зрештою до можливості заміни їх останнім. Це
виявляється, зокрема, у впізнаванні немовлям певного предмета чи процесу за
назвою. У перші місяці життя, почувши слова «мама», «тато», «баба», «їстоньки»,
дитина посміхається, радісно дриґає ручками та ніжками. Піврічна ж дитина може
вже на прохання не просто вказати пальчиком, де є «мама», «тато», «баба» або ж
якась інша особа чи предмет, у цьому віці вона вже й промовляє ці слова. Упізна
вання слів може спостерігатися й у тварин, зокрема в собак, які при називанні пев
ного слова здогадуються, про що йде мова, реагуючи відповідним чином.
Попри сталий асоціативний характер — стале «прив’язування» до певної си
туації буття, «синці» (ментальні «образи», алгоритмічні комплекси нейропроце-
сів) не залишаються незайманими, а зазнають поступальних змін. Ці зміни у
О. А. Жаборюк______________________________________________________________
66 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
білінгвізм крізь призму онтогенезу
структурі «синця» відбуваються пошарово. Мислення відшаровується від орга
нічної матерії пласт за пластом, одночасно поєднуючись при цьому— також по
шарово — зі звуковою матерією. Особливо чітко це простежується в домовлен-
нєвий період розвитку дитини, коли кожен місяць, а то й тиждень, життя
новонародженого додає нових рис у його розвитку, зокрема в мовленні12.
Ззовні процес розумового розвитку дитини виявляється в набутті нею здат
ності диференціювати предмети й осіб — вона починає впізнавати їх.
Зсередини цей процес відбувається так: «синці» ще більше «поглиблю
ються», інакше кажучи, алгоритми нейропроцесів набувають ще більшої само
стійності, уточнюються, відшліфовуються. Як наслідок, збагачується новими
звуковими та просодичними характеристиками і слуховий «образ». Асоціатив
ний зв’язок між комплексом фонових чуттєвих компонентів «синця» і його слу
ховим компонентом, з одного боку, та «синцем» і його матеріальною звуковою
оболонкою, з другого, стає все тіснішим. Свідченням цього є зростаюча здатніс
ть дитини відтворювати на позначення певної ситуації все більше звукових ком
понентів фрази з дорослої мови. Спостерігається розширення в мовленні дитини
діапазону звуків — спочатку голосних, потім приголосних, а зрештою — і скла
дів. Звуковий ланцюжок на позначення фрази стає не просто довшим, а й щоразу
чіткішим, що робить його до певної міри зрозумілим дорослому. Кінцевим пун
ктом у цьому домовленнєвому ланцюжку є виникнення перших голофрастич-
них слів так званої дитячої мови: появу одно- та двоскладових артикулем 13.
При цьому, як свідчать спостереження за малятами, їхньою поведінкою,
удосконалення ментального «образу» значно випереджає його повноцінне зву
кове оформлення у вустах дитини. Діти починають розуміти швидше і краще,
ніж говорити. Пояснюється це, на нашу думку, блискавичною швидкістю, лег
кістю мисленнєвих процесів, не обтяжених матерією, порівняно з повільністю,
важкістю руху самої матерії 14 — органів мовлення дитини, ще не пристосова
них до вимови звуків певної мови.
З’ясувавши основні принципи онтогенезу, спробуємо окреслити в загальних
рисах процеси, які відбуваються з немовлям у ситуації білінгвізму.
Особливістю білінгвізму є те, що у двомовних батьків циклічні процеси нав
колишнього середовища (а це, скоріше за все, маніпуляції догляду за немовлям)
супроводжуються не одним і тим самим звуковим рядом, як звичайно, а двома,
кожний з яких зі своїми специфічними звуками, інтонацією, властивими певній
мові. Результатом цього є формування «синців» (алгоритмів нейропроцесів) не з
одним слуховим компонентом, як у одномовної дитини, а з двома. При цьому
базове чуттєве уявлення (з певними нюансами, залежно від мовця) залишається
тим самим.
12 Жаборюк О. А. Сутність проблеми онтогенезу...— С. 61-63.
13 Там же.
14 3 власного досвіду знаємо, що думка випереджає її озвучення: людина думає швидше,
ніж говорить, хоча думає вона в межах певної мови, з її допомогою. Останнє можливе, на наш
погляд, завдяки тому, що будь-яка природна мова має, крім формальної (звукової) оболонки,
ще й власне мисленнєве підґрунтя: власну сітку «синців» зі сталим прив’язуванням (через
слуховий компонент «синця») до звукової матерії певної мови. (А тому ще не озвучена думка
має зазвичай досить неясний, «мерехтливий» характер: вона зводиться, по суті, до одного чи
двох ключових слів у супроводі певних зорових образів). Це, однак, не виключає того, що в
більшості природних мов завдяки універсальності навколишнього світу «синці» хоч і не
ідентичні, проте певною мірою збігаються. Це уможливлює розуміння та спілкування різних
народів між собою, переклад з однієї мови на іншу, засвоєння іноземної мови.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2 67
У ситуації, що найбільше наближена до реального життя, маніпуляції догля
ду за малям можуть бути поділені між батьками (мама годує, сповиває, тато
вкладає спати, заколисує тощо). Як наслідок, у дитини крім «синців» описаного
типу можуть формуватися й «синці», слуховий компонент яких формується на
базі тієї мови, що є рідною для виконавця певної операції. Оскільки, як свідчить
практика життя, ці операції подекуди виконуються й другою стороною, не мож
на виключити також і впливу іншої мови на формування «синця». У результаті
маємо «синець» з домінувальним слуховим «образом» однієї мови та допоміж
ним, фоновим, слуховим «образом» іншої.
У такий спосіб у дитини-білінгва формується не одна, а дві «артикулеми»
(два «протослова»), складниками яких є одне базисне уявлення з двома слухови
ми компонентами (матір чи / та батько) та дві, відповідно до останніх, звукові
оболонки. Отже, як бачимо, мисленнєве підґрунтя артикулеми в білінгва — уяв
лення — має складнішу структуру, ніж у одномовної дитини. Як і за умови зви
чайного онтогенезу, обидві звукові оболонки поступово закріплюються за уяв
ленням і стають формальними репрезентантами останнього, при цьому в
асоціації не лише з певною ситуацією, а й з такими належними до неї референта-
ми-перемикачами, як певний мовець — батько чи матір. Таким чином, діти в
описаному вище випадку засвоюють не дві мови, як вважає більшість учених, а
«єдину мовну систему, із внеском з обох мов, які дитина мусить вивчити» 15, а
точніше — одну змішану мову. Наша гіпотеза підтверджується й останніми ін
струментальними неврологічними дослідженнями двомовності, результати
яких прямо вказують на те, що ділянки мозку, які відповідають за мовну компе
тенцію і мовлення, у монолінгва та білінгва одні й ті самі. «Перевага бути білінг-
вом, — вказує, зокрема, О. П. Джоунс з колективом співавторів, — досягається
за рахунок більшої експлуатації тих ділянок мозку, що обслуговують породжен
ня мовлення у монолінгва» 1б. Ще одним доказом того, що мову обслуговують
одні й ті самі ділянки мозку, є те, що під час говоріння однією з двох мов акти
вуються обидві мови, перетинаючись між собою та впливаючи одна на одну 17.
Цілком зрозуміло, що з огляду на складність «синців» (як рівномірних — з
двома рівноправними слуховими «образами», так і нерівномірних — з базовим
та фоновим слуховими «образами») процес подальшого пошарового розвитку
«синця», його «поглиблення», відбувається в умовах білінгвізму дещо по
вільніше, ніж у звичайному випадку онтогенезу, адже асоціативних зв’язків між
слуховими та іншими базовими чуттєвими «образами» формується не один, як
зазвичай, а два. Ясна річ, що для закріплення цих зв’язків потрібно трохи більше
часу, ніж у випадку одного асоціативного зв’язку.
Так само уповільнено в умовах білінгвізму відбувається і пошарове озву
чення відповідних пластів «синця» (їх поєднання з матерією), адже звукових
рядів, які має засвоїти і вимовити дитина, не один, як звичайно, а два, тим
більше що взагалі сам процес озвучення певного уявлення (його пластів) дітям
дається досить важко, а дітям-білінгвам тим паче. Діти, як свідчить практика,
15 Elliot A. J. Op. cit.— Р. 174; Коровушкин П. В. Лексикон билингвального ребенка в
условиях современного освоения русского и английского языков в моноэтнической семье :
Дисс. канд. филол. наук.— Череповец, 2014.— С. 113.
16 Jones О. Р., Green D. W. etal. Picture Naming and Reading Aloud // Cerebral Cortex.—
2012.— Vol. 22 (4).— P. 892.
17 Bialystok E., CraikF. I. M. Cognitive Control and Lexical Access in Younger and Older
Bilinguals Journal o f Experimental Psychology // American Psychological Association Learning,
Memory, and Cognition.— 2008.— Vol. 34. N 4.— P. 860.
О. А. Жаборюк______________________________________________________________
68 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
білінгвізм крізь призму онтогенезу
важко засвоюють вимову певних звуків, особливо деяких приголосних, і без
своєчасної допомоги дорослих на все життя можуть залишитися з дефектами
мовлення. Досить болісним є й звіряння звукового ланцюжка, який нама
гається вимовити дитина, з відповідним слуховим «образом», діти не завжди
можуть упоратися з цим завданням. Свідченням цього є хоча б те, що навіть
наприкінці другого року життя далеко не всі діти можуть правильно промовля
ти довгі, кількаскладові слова, не вдаючись до скорочень чи перекручень. Усе
це, власне, і пояснює затримку мовленнєвої компетенції в дітей-білінгвів по
рівняно зі звичайними одномовними дітьми. Цей факт неодноразово зга
дується в працях, присвячених білінгвізму, хоча пояснень цьому явищу вчені
не дають 18. При цьому процес формування уявлень («синців») у білінгва, хоч і
дещо уповільнений, усе ж значно випереджає в часі засвоєння ним вимови зву
ків, тобто, як і у звичайної дитини, розумовий розвиток дитини-білінгва випе
реджає розвиток у нього мовлення.
Однак відстань між розумовим та мовленнєвим розвитком у білінгва значно
більша, ніж у його одномовних однолітків. Дитина-білінгв до двох, а іноді й до
двох з половиною років, добре розуміючи все, що хоче від неї дорослий, реагую
чи адекватно на його слова і команди, говорити зв’язно ще не може: промовляє
лише окремі слова (іноді фрази) тією чи іншою мовою. Дещо менший вокабу-
лярний запас та певні труднощі з його використанням в обох мовах (перемикан
ня з однієї мови на іншу) зберігаються протягом життя і є також характерними
для дорослих білінгвів 19.
У той же час дещо уповільнений розвиток мовлення компенсується певного
мірою ефективнішим розумовим розвитком порівняно зі звичайними дітьми. З
огляду на структурну складність «синців» (ментальних «образів»), густішу асо
ціативну сітку дітям-білінгвам доводиться проходити складніший шлях розумо
вого розвитку, наслідком чого є вищий рівень їхніх інтелектуальних здібностей
порівняно з одномовними однолітками. Це сприятливо позначається на навчан
ні у школі: вони часто вчаться краще, ніж звичайні діти. Цей факт неодноразово
відзначали психологи та лінгвісти, однак, як і у випадку з уповільненим розвит
ком мовлення, без жодних пояснень.
Процес засвоєння дитиною-білінгвом лексичного шару мови є характерним і
для граматичних структур. Не вдаючись у деталі (процес засвоєння граматики
було досить докладно описано в попередній публікації 20), спинимося на ньому
лише оглядово.
У своїй активній фазі процес засвоєння граматичних структур, так само як і
лексики, відбувається з певного затримкою, хоча пасивно він починається знач
но раніше — ще в домовленнєвий період. Як уже зазначалося, одну й ту саму си
туацію догляду за малям супроводжують фрази батьківською та / чи материн
ською мовами, а тому граматичні структури, як і лексичний матеріал, теж
засвоюються у два ряди — з батьківської та / чи материнської рідної мови.
На самому початку онтогенезу фрази дорослої мови сприймаються дитиною
як одне слово, свідченням чого є їх інтегральне озвучення — за допомогою слів-
-речень «дитячої мови» (голофраз). Дещо пізніше (п’ятий-шостий місяці) дити-
18 Bialystok Е., Стік F. І. М. Cognitive and Linguistic Processing in the Bilingual Mind I I Cur
rent Directions in Psychological Science.— York University, 2010.— Vol. 19. N 1.— P. 22.
19 Бабина С. П. Детский билингвизм как педагогическая проблема // Весты. Томск, гос.
пед. ун-та : Сер. «Гуманитарные науки (филология)».— 2007.— Вып. 4.— С. 115; Bialystok Е.,
Стік F. I. М. Cognitive and Linguistic Processing in the Bilingual M ind...— P. 22.
20 Жаборюк О. А. Сутність проблеми онтогенезу...— C. 57-70.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2 69
на вже починає поволі усвідомлювати диференційовану структуру фрази (син
таксичної структури), що виявляється в подвоєнні одного й того самого слова
«дитячої мови» {гав-гав, бу-бух), сформованого на базі однієї з двох мов. На
восьмому-дев’ятому місяці в дитячому мовленні спостерігається поєднання
двох різних «дитячих» слів з відповідною підстановкою. При цьому задіяними
можуть бути як одна, так і дві мови. Це вже свідчить про певне оволодіння осно
вами синтаксису.
Особливістю засвоєння граматики, на відміну від лексики, є те, що значна
частина граматичних явищ (побудов) за глибинною структурою — лінгвістичні
універсали. Це означає, що більшість граматичних структур у різних мовах,
принаймні в мовах індоєвропейської сім’ї, на рівні мислення мало чим відріз
няються одна від одної, що значною мірою нівелює труднощі сприйняття їх ди-
тиною-білінгвом. Ще одним фактором, який сприяє швидкому й ефективному
засвоєнню граматичних моделей, є їх обмежена кількість. А тому граматика
(ментальні граматичні моделі) засвоюється дитиною-білінгвом значно легше,
ніж лексичний матеріал. Дещо складнішим є засвоєння специфіки їх мовлен
нєвого оформлення тією чи іншою мовою. Цей етап діти проходять значно піз
ніше, коли в них «відкривається» зв’язне мовлення (приблизно у дво-, трирічно
му віці), але внаслідок кількісної обмеженості та багаторазової повторюваності
мовні засоби (граматичні і моделі, флексії, порядок слів тощо) також досить лег
ко засвоюються. Як саме та в якій послідовності це відбувається, залежить від
конкретної дитини і специфіки умов спілкування, прийнятих у тій чи іншій дво
мовній родині.
Таким чином, можна твердити, що в результаті процесу білінгвального онто
генезу в мозку дитини формується сітка «синців» (первинна сітка уявлень) та
моделей взаємозв’язків між ними з тісно прив’язаними до них парами звукових
відповідників з обох мов. Функціонування цієї сітки в дитини прямо залежить
від співрозмовника, який виконує роль перемикача мови. Усвідомлення особи
мовця активує осередки ментальної сітки в мозку дитини, пов’язані з мовцем, і
дитина автоматично обирає саме ту мову, яка є рідною для партнера по діалогу.
Попри це дитина може вставляти у свої висловлювання слова іншої мови. Пояс
нюється це тим, що в окремих випадках слово однієї мови для дитини є базовим,
а слово другої— фоновим 21, тому вона без вагань обирає саме те слово, яке є для
неї більш звичним та зручним у цій ситуації. Іноді дитина не лише вставляє у
висловлювання лексичні одиниці з другої рідної мови, вона може також поєдну
вати в одному слові лексичну основу однієї мови з афіксами другої. Цей фено
мен учені називають «змішаним мовленням» 22. Він характерний для дитини
віком від трьох до п’яти років.
Дослідники відзначають, що «змішане мовлення» виявляється також у нездат
ності дитини диференціювати фонематичні структури, а тому на ранніх етапах он
21 Вибір дитиною лексичних одиниць певної мови прямо залежить і від структури
сформованих у неї уявлень — «синців». «Синці» з двома рівноправними слуховими ком
понентами генерують у дитини і рівноправне подвійне озвучення двома мовами. Це робить
вибір дитини довільним, і вона в цьому випадку орієнтується виключно на мовця-спів-
розмовника. «Синці» ж з одним базовим та другим фоновим слуховими компонентами
генерують відповідно основне, базове та фонове озвучення. Перше слово є звичнішим,
зручнішим для дитини-білінгва, друге — оказіональним. У випадку активації «синців» дру
гого типу дитина, що цілком природно, віддає перевагу в мовленні лексичним одиницям тієї
мови, які є для неї більш звичними, зручними в цій ситуації.
22 Бабина С. П. Детский билингвизм как педагогическая проблема.— С. 116.
О. А. Жаборюк______________________________________________________________
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
білінгвізм крізь призму онтогенезу
тогенезу, особливо за схожості мов, таких як, наприклад, англійська та німецька,
іноді буває навіть важко визначити, якою мовою послуговується дитина23.
Описаний вище шар первісного уявлення і його звукових відповідників (за
мінників) сягає безпосередньо органічної матерії мозку і є набагато природ-
нішим і міцнішим. Це, власне, пояснює багато цікавих фактів, пов’язаних з
білінгвізмом, зокрема те, що дитина-білінгв сприймає обидві мови як рідні,
особливо в перші роки життя. Далі, якщо одна з мов під впливом обставин стає
більш функціональною, дитина все одно впродовж життя зберігає в пам’яті
знання другої батьківської мови, якого цілком достатньо для того, щоб розуміти
її та підтримувати розмову на побутові теми. Наявність на глибинному рівні по
чаткового шару зв’язку мислення у формі уявлень з двома звуковими оболонка
ми пояснює і такі на перший погляд дивовижні факти з царини медицини, як
повне відновлення після перенесеного інсульту (коми, травми тощо) забутої рід
ної мови за одночасного забуття мови, якою людина послуговувалася все своє
життя. У спеціальній літературі це має назву «стертя» пам’яті. Таких фактів чи
мало, пояснюються вони, на нашу думку, руйнуванням звукової сітки другої мо
ви, унаслідок чого сітка першої (рідної) мови, яка залишається незайманою, зно
ву бере на себе місію засобу комунікації.
Розглянемо, що саме відбувається при штучному білінгвізмі, під яким ми ро
зуміємо оволодіння другою іноземною мовою в школі чи виші.
Відомо, що в шести-, семирічному віці, коли дитина йде до школи, вона вже
настільки вільно володіє рідною мовою, що може не лише нею спілкуватися, а й
отримувати за допомогою неї знання. Саме в цей період (у деяких випадках
дещо пізніше — у 10-12 років) у шкільну програму вводиться друга іноземна
мова, а іноді й дві.
Як же відбувається процес засвоєння мозком дитини другої, чужорідної, мо
ви, чому цей процес іде, порівняно з природним білінгвізмом, значно важче,
довше і на порядок, якщо не більше, менш продуктивно? Ці питання, як відомо,
є предметом дискусій серед учених різних профілів (педагогів, психолінгвістів,
психіатрів, медиків та ін.) уже досить давно, однак, очевидно, унаслідок своєї
складності, вони ще не зняті з порядку денного жодної з названих дисциплін.
Спробуємо дати своє пояснення цьому явищу.
Після досягнення дитиною шкільного віку в її мозку формується сітка
більш-менш розвинених понять 24 з добре закріпленою за ними сіткою звукових
відповідників рідної мови. Удосконалюється також алгоритм взаємозв’язку по
нять між собою в межах зазначеної сітки. Особливістю понять, на відміну від
уявлень, є те, що вони є результатом кількаразового відриву мислення вже не від
органічної, як у випадку уявлень, а від звукової матерії. При цьому кожний но
вий виток мислення (відрив його від попередньої звукової оболонки та поєднан
ня з черговим звуковим шаром матерії) супроводжується збільшенням обсягу
поняття та звуженням (стисненням) змісту останнього. Унаслідок цих процесів
мислення набуває лабільності, і дитина вже в змозі вільно оперувати сукупністю
понять, що виявляється в логічній зв’язності її мовлення.
Таким чином, спостерігаємо все більше укорінення в мозку дитини специ
фіки рідної мови, її лексико-граматичного апарату, що у випадку штучного
білінгвізму стає певного перепоною на шляху засвоєння іноземної мови. При
23 Elliot A. J. Op. cit.— Р. 174.
24 У період початкового засвоєння мови (домовленнєвий період та перші роки життя) для
дитини характерною формою мислення є уявлення.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2 71
вивченні ще однієї мови відбувається насильницьке вторгнення в мозок дитини
нового слухового «образу» та штучне прив’язування його до вже наявних у моз
ку понять. Основними засобами вторгнення є багаторазове повторення інозем
ного слова та переклад його рідною мовою. Зрозуміло, що зв’язок між новим
слуховим компонентом і усталеним поняттям, сформованим на базі рідної мови,
є дуже крихким, нетривким. Більше того, мозок дитини підсвідомо відкидає йо
го як чужорідне та за відсутності комунікативної потреби. Не випадково викла
дачі іноземних мов, крім перекладу лексичної одиниці, інтуїтивно вдаються ще
до такого досить потужного методу, як наочність — для підсилення впливу на
мозок звукового сигналу ще й зоровим. Завдяки цим та іншим методам, а найго
ловніше — багаторазовому повторенню одного й того самого лексичного та гра
матичного матеріалу в штучно створених умовах комунікації їм усе ж вдається
протягом кількох років «наростити» в мозку учня нову сітку слухових відповід
ників поняттям рідної мови. Оскільки ця сітка є штучно нав’язаною і, як нас
лідок, досить нетривкою, дитина, яка вивчає іноземну мову в школі, не завжди
спроможна в разі потреби застосувати її в умовах справжньої комунікації. Цим
можна пояснити те, що дитина губиться, забуває необхідні слова. На нашу дум
ку, на перших порах це цілком природно. Дещо легше дається дітям озвучення
слухових «образів», адже мовленнєвий апарат дитини в шкільному віці вже до
цього підготовлений. Недоліки ж у вимові, як правило, є наслідком поганої ви
мови вчителів яку діти наслідують.
До зазначених труднощів додається ще й те, що звукова сітка іноземної мо
ви, штучно прив’язана до понять рідної мови, не завжди повного мірою відпо
відає поняттям останньої. Це приводить до лексико-граматичної інтерференції,
що пояснюється штучними умовами вивчення іноземної мови. Ці недоліки усу
ваються в природній комунікації з носіями мови, а найкраще — під час перебу
вання в країні, мова якої вивчається. Літні школи іноземних мов, які організо
вують у різних країнах світу, стали вже звичною практикою. Практикується це і
в школах і вишах України.
Важливим, на нашу думку, є також той факт, що чим дорослішою стає дити
на, тим міцнішає її зв’язок з рідною мовою, тим глибше укорінюється вона в її
мозку. Це у свою чергу ще більше утруднює засвоєння другої мови, з чим, влас
не, і стикаються викладачі та їхні учні (студенти) на практиці. Факт зростання з
віком труднощів у засвоєнні другої мови є незаперечним 25. Що стосується лю
дей похилого віку, які намагаються вивчити іноземну мову, то фактор несприй-
няття її ними, пов’язаний з глибоким укоріненням рідної мови, підсилюється ще
й віковою стагнацією мозку, що виявляється в погіршенні слуху, зору і голов
не — пам’яті. Не випадково людей за 60 не завжди охоче приймають на курси
іноземних мов.
Таким чином, за умов штучного білінгвізму в мозку людини утворюються
дві звукові «сітки», які є відповідниками понять рідної мови. Перша сітка є при
родною, вона утворилася в умовах природного онтогенезу, друга — штучною.
Перша є основним засобом комунікації людини, друга ж використовується лише
в разі потреби.
Особливостями штучного білінгвізму є, по-перше, те, що шлях іноземної мо
ви до мозку людини йде поза формуванням поняття, а не в тісному взаємозв’язку
25 Цейтлин С. Н. Грамматические ошибки в освоении русского языка как первого и как
второго. Освоение морфологии, детский билингвизм, вид, падеж, словообразовательные и
формообразовательные инновации // Вопр. психолингвистики.— 2009.— № 9.— С. 43.
О. А. Жаборюк______________________________________________________________
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2
білінгвізм крізь призму онтогенезу
з останнім, що є природним. Додаткова звукова оболонка штучно «прикріп
люється» до вже сформованого поняття рідної мови. По-друге, шлях укорінення
іноземної мови має зворотний напрям: від озвучення до поняття, а не від поняття
до озвучення, як це відбувається у процесі засвоєння рідної мови. Отже, меха
нізм засвоєння двох мов в умовах природного білінгвізму докорінно відріз
няється від засвоєння іноземної мови в умовах штучного білінгвізму. У першо
му випадку обидві мови засвоюються як засіб комунікації, що є запорукою
успіху природного білінгвізму. У другому ж — ані рідна, ані іноземна мови не є
засобом комунікації. Рідна мова слугує інструментом засвоєння іноземної, тоді
як остання — об’єктом засвоєння ( на зразок предметів навчання — фізики,
хімії, історії тощо). Ясна річ, що в останньому випадку нейропсихічний меха
нізм, який лежить в основі засвоєння іноземної мови, є іншим — подібним до то
го, який лежить в основі засвоєння людиною знань. Це питання потребує додат
кового осмислення і може стати темою окремої публікації.
При зміні постійного місця проживання людини на країну мови, що вив
чається, відбувається не лише закріплення звукової «сітки» цієї мови за поняття
ми рідної, а й видозмінюються самі поняття — вони певним чином корегуються
відповідно до мови, яка замінила рідну. Наслідком цього є те, що з плином часу
явища інтерференції зменшуються. Інакше кажучи, іноземна мова поступово
починає витісняти рідну на всіх рівнях: лексико-граматичному, фонетичному і
ментальному. У результаті з ’являється так зване змішане мовлення, яке фік
сується в природному білінгвізмі. Спілкуючись рідною мовою, іммігранти все
частіше вставляють у мовлення іноземні слова, забуваючи рідні. Яскравим
прикладом цього є мова канадців українського походження й російськомовних
євреїв СІЛА та Ізраїлю, змішана мова яких є предметом не лише наукових роз
відок, а й анекдотів і жартів. При повному відриві від діаспори іноземна мова
може цілком витіснити рідну.
(Одеса)
О. A. ZHABORIUK
BILINGUALISM VIEWED THROUGH THE PRISM OF ONTOGENESIS (the author’s
interpretation)
The article focuses on the disclosure o f the neuro- psychical mechanism of natural bilingualism
on the process o f the formation in the brain of a child images and concepts, as well as the process
of joining them to the sound matter. Through the prism of this mechanism the auther also makes an
attempt to explain such attendant problems as the problem of detaining of speech habits in a bilingual
child, difficulties in acquisition of a foreign language by a grown up.
K e y w o r d s : bilingualism, thought, language, speech, image, neuro-matter, neuro-psychical
mechanism.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 2 1Ъ
|