Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.) |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18414 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу / Т.В. Чухліб // Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 1. — С. 163-180. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18414 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Чухліб, Т.В. 2011-03-26T22:55:47Z 2011-03-26T22:55:47Z 2008 Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу / Т.В. Чухліб // Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 1. — С. 163-180. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. XXXX-0057 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18414 uk Інститут історії України НАН України Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.) Політичні процеси Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу |
| spellingShingle |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу Чухліб, Т.В. Політичні процеси |
| title_short |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу |
| title_full |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу |
| title_fullStr |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу |
| title_full_unstemmed |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу |
| title_sort |
зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти османів до причорноморського степу |
| author |
Чухліб, Т.В. |
| author_facet |
Чухліб, Т.В. |
| topic |
Політичні процеси |
| topic_facet |
Політичні процеси |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0057 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18414 |
| citation_txt |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу / Т.В. Чухліб // Надчорномор'я: студії з історії та археології (з ІХ ст. до н.е. по ХІХ ст. н.е.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 1. — С. 163-180. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT čuhlíbtv zimoviipohíd16831684rrukraínsʹkogokozactvaprotiosmanívdopričornomorsʹkogostepu |
| first_indexed |
2025-11-26T10:36:37Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:36:37Z |
| _version_ |
1850618796256002048 |
| fulltext |
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 163
Т. В. Чухліб
ÇÈÌÎÂÈÉ ÏÎÕ²Ä 1683/1684 ÐÐ. ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÊÎÇÀÖÒÂÀ ÏÐÎÒÈ
ÎÑÌÀͲ ÄÎ ÏÐÈ×ÎÐÍÎÌÎÐÑÜÊÎÃÎ ÑÒÅÏÓ
Виправи українського козацтва до причорноморського Степу набули свого
розмаху у другій половині XVI ст. Як зазначали дослідники цього питан-
ня, з кінця 1560-х рр. військова активність козацтва зросла саме на південному
напрямку – на Молдавію та Буджак*1 . Більші та менші за кількісним складом
учасників, походи у напрямку причорноморських фортець Османської імперії
суходільним шляхом через Буджацький степ відбувалися майже щорічно
й тривали включно до середини XVII ст. З одного боку такі наступальні воєнні
операції Війська Запорозького мали превентивний стратегічний характер, адже
зменшували можливість походів на українські землі багатотисячних кримської
і ногайської орд, а з іншого – носили також і здобичницький характер
(що з боку Високої Порти та її васалів трактувалося як розбійницькі набіги та
грабіжництво), тобто мали за мету здобуття військових трофеїв т. зв. „козаць-
кого хліба” – грошей, матеріальних цінностей, зброї, одягу, людей, коней,
худоби тощо2 .
* Буджак (з тур. „bucak” – кут, куток) – історико – географічна область Північного Причорно-
мор’я розташована на півдні степового міжріччя Дунаю і Дністра в основному між Сулинсь-
ким та Георгіївським гирлами Дунаю. Сьогодні більша частина колишнього Буджаку вхо-
дить до Ізмаїльського р-ну Одеської обл. У XVI–XVIII ст. була заселена татарсько-ногайсь-
кими кочівницькими і напівкочівницькими ордами, які переселилися сюди на запрошення
Османів та Гіреїв з району Нижнього Поволжя та степового Прикаспію. У другій половині
XVII ст. Буджацька орда, яку складали Мала Ногайська та Білгородська орди, виставляла
для походів Османської імперії та Кримського ханства від 30 до 50 тис. вершників. У степах
Буджаку перебували також відгалуження єдисанців, джембуйлуківців, єдичкульців та інших
етнографічних тюркських груп. У політичному відношенні таке специфічне державне утво-
рення як Буджацька орда перебувало у підданстві кримської династії Гіреїв, а отже, визна-
вала сюзеренітет султанів Османської імперії. Так, зобов’язання ногайських мурз перед
Кримським ханством полягали в наданні йому певної кількості військових підрозділів, пе-
редача частини здобичі та виділення невеликої грошової суми за кожного полоненого. Ра-
зом із тим, влада ханів над цією ордою в окремі періоди була досить умовною. Існування
татарсько-ногайських орд у Північному Причорномор’ї було дуже вигідним для Османської
імперії, адже кочовики протягом довгого часу слугували своєрідним буфером для захисту з
суші таких її торгово-військових фортець-портів у гирлах Дунаю, Дністра та Дніпра, як
Ізмаїл, Килія, Білгород (Ак-Керман), Очаків та Іслам-Кермен. (Скальковский А. О ногайских
колониях Таврической губернии // Памятная книга Таврической губернии. – Вып. 1. – Симфе-
рополь, 1867; Брун Ф. Черноморье. Сборник исследований по исторической географии
Южной России. – Ч. І – ІІ. – Одесса, 1879–1880; Кочекаев Б. Ногайско-русские отношения
в XV–XVIII вв. – Алма-Ата, 1988; Гоман Ю. Походження та етнополітичний розвиток при-
чорноморських ногайців в ХІІ–XVI ст. Автореф. ... канд. іст. наук. – К., 2002; Грабовський
В. Формування локальної групи причорноморських ногайців у XVI–XVII ст. // Україна в Цен-
трально-Східній Європі. – Вип. 4. – К., 2004).
164 Т. В. Чухліб
З постанням протягом кінця 1640-х – першої половини 1650-х рр. на тери-
торії східних воєводств Речі Посполитої нової ранньомодерної держави – Ук-
раїнського гетьманства походи козацьких підрозділів до Буджаку, з огляду на
налагодження мирних стосунків з Османською імперією, тимчасово припини-
лися (хіба що запорожці І. Сірка час від часу турбували ногайців і татар). Ви-
прави українського козацтва до побережжя Чорного моря відновилися лише
1683 р. через війну коаліції європейських країн у складі Австрійської імперії,
Речі Посполитої та князівств Німеччини проти Високої Порти на території Цен-
тральної Європи3 . Метою нашої розвідки є розкриття організації та проведен-
ня протягом кінця листопаду 1683 р. – січня 1684 р. т. зв. зимової виправи ук-
раїнського козацтва на чолі з гетьманом від „його королівської милості” Яна ІІІ
Собеського Стефаном Куницьким до Молдавії та Північного Причорномор’я.
* * *
Очевидно, що у другій половині 1682 р. С. Куницький зустрівся з королі-
вським посланцем Василем Іскрицьким*, адже всі наступні дії „віроломного”
українця свідчили про ознайомлення з документами, які Іскрицький привіз із
Варшави на Правобережну Україну. Через це Куницький розпочав активну
діяльність у справі скликання козацької ради. У цьому йому допомагав холмсь-
кий каштелян Станіслав Друшкевич, якому король дав посаду „комісара над
козаками” і відправив із спеціальною місією щодо набору козаків для війни
проти Османської імперії та її васалів7 . Повноваження у новопризначеного ко-
місара були досить значними, адже він міг від імені короля видавати на Право-
бережжі спеціальні накази – „ординанси”. С. Друшкевич суттєво допоміг Ку-
ницькому, адже мав із собою певну суму грошей, виділені з королівської канце-
лярії. Як свідчив сам польський урядовець у своєму щоденнику: „Швидко те
зробив за два місяці: козаків затягнув, гетьманом Куницького зробив”8 . Зви-
чайно, що королівський комісар перебільшив свої заслуги, адже українця обра-
ли гетьманом на раді, згідно з козацькими звичаями, тобто вільними голосами.
24 серпня 1683 р. у відповідь на звернення правобережного козацтва, Ян ІІІ
Собеський, перед виходом до Відня, своїм універсалом призначив С. Куниць-
кого гетьманом правобережного Війська Запорозького9 . Новий гетьман одразу
ж назначив полковників правобережного Війська Запорозького, серед яких пер-
* Народився близько 1640 р. у родині київського шляхтича Михайла Іскрицького та волинсь-
кої шляхтянки Єви Моржковської (Тетері). У 1659 р. був нобілітований на варшавському
сеймі разом зі своїм братом Криштофом та іншими козаками як „заслужені у Війську Запо-
розькому товариші“. У 1671 р. перейшов від П. Дорошенка до М. Ханенка та у складі
козацької делегації проводив переговори з коронним гетьманом Я. Собеським. Був тестем
миргородського полковника Данила Апостола – у 1677 р. донька В. Іскрицького Уляна (Олена)
одружилася з цим впливовим старшиною Лівобережної Гетьманщини. Згідно з повідомлен-
нями папського нунція Ф. Бонвічі, того ж року В. Іскрицький сформував козацький підрозділ
з правобережців і запорожців, який мав вирушити на Закарпаття для допомоги повсталим
проти австрійців карпатським русинам, словакам і угорцям на чолі з І. Тьокьолі. Ротмістр
армії Речі Посполитої у 1682 р. був направлений Яном ІІІ Собеським на Правобережжя для
агітації козаків проти Османів. Після участі у Віденській кампанії 1683 р. він неодноразово
брав участь у походах проти турків і татар до Молдавії та Північного Причорномор’я. У
1690 р. від імені польського короля вів переговори з гетьманом І. Мазепою. З 1670-х рр. і до
своєї смерті в 1698 р. виступав як полковник правобережного Війська Запорозького.
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 165
шими були Казимир Станецький та Андрій Могила. Наприкінці вересня – по-
чатку жовтня підрозділи гетьмана Куницького оволоділи Немировим, вигнав-
ши звідти турецько-молдавського ставленика Івана Драгинича10 . Польський
історик З. Вуйцік так оцінював цю подію: „Куницький зайняв Немирів, що не
оборонявся – нову столицю незалежної від Порти України”11 . Отримавши зго-
ду короля на похід до Молдавії та Буджаку, гетьман Куницький почав запрошу-
вати до себе козаків з Лівобережної Гетьманщини й Запорожжя, а також Війська
Донського.
Набравши близько 5–6 тис. чоловік (окремі джерела називали значно пере-
більшену кількість – від 8 до 20 тис. козаків) і залишивши за старшого у Неми-
рові свого брата Олександра, правобережний гетьман С. Куницький у другій
половині жовтня 1683 р. вирушив на боротьбу з „невірними бусурманами” до
буджацьких степів Причорномор’я, Ногайської орди, яка підпорядковувалася
союзникові і васалові Османської імперії –Кримському ханству. Вже сучасни-
ки розуміли головну мету цієї воєнної кампанії. Один із них, італієць К. Брю-
нетті, писав: „...Козаки сказали, що з найбільшою охотою нападуть на Крим
(тобто землі підвладні ханству. – Т.Ч.), щоб примусити татар, які перебувають
сьогодні у війську Турецькім, і скільки шкоди завдають Австрії, до повернення
для оборони власних своїх вогнищ”12 .
У складі українського війська, що вирушило до Буджаку через Молдавію,
окрім правобережців, було також більше 2-х тисяч лівобережних козаків, 400
польських жовнірів, до 200 запорожців та 200–300 донських козаків. Цей похід
частково було профінансовано Ватиканом, а гроші козакам вручив папський
нунцій у Речі Посполитій О. Паллавічіні. Окрім того, певні кошти та одяг були
отримані також і від Яна ІІІ Собеського: „А козакам... дали кафтани і гроші по
два таляри”13 . Після початку походу, перебуваючи у Шаргороді, С. Куницький
„ординував полк п. Станецького, щоб ішов на консистенцію до Могильова”14 .
Знаємо також про те, що піхотні підрозділи цього війська очолив виходець з
Лівобережної України А. Могила. Здійснивши переправу через Дністер у рай-
оні Сорок, козацькі підрозділи рушили у напрямку Кишинева. Йдучи в похід,
Куницький за отримані від папського нунція гроші придбав кілька гармат, по-
рох, кулі та олово15 .
У листопаді 1683 р., у той час коли військо Яна ІІІ Собеського воювало у
Словаччині, козацькі полки С. Куницького зайняли місто Нагаї, де знищили
турецько-татарську залогу і рушили до Кишинева. Там вони об’єдналися з
військом господаря Молдавського князівства пропольської орієнтації Шимо-
ном Петричейку. За свідченням молдавського літописця Мирона Костіна, „підня-
лися сорочани, оргеєвці, лопушани”16 . Невдовзі тут відбулася цікава подія –
укладення взаємної присяги молдавських військ Шимона Петричейку та пра-
вобережного Війська Запорозького: „...Військо Волоське в Кашеньові (Кише-
неві. – Т.Ч.) виконало юрамент по службі Божій Й[ого] К[оролівській] М[и-
В. Іскрицький мав сина Григорія, який був сумським сотником і загинув 1708 р. Його внук,
Петро Іскрицький (1704–1771) обіймав посаду генерального хорунжого Лівобережної Геть-
манщини й зберігав у себе рукопис Літопису Самовидця, відомий в історіографії як „список
Іскрицького“ (Модзалевський В. Малороссийский родословник. – Т. 2. – К., 1910; Ситий І.
Іскрицькі // Енциклопедія історії України. – Т. 3. – К., 2005; Дзира Я. Передмова // Літопис
Самовидця. – К., 1991).
166 Т. В. Чухліб
лості] і Речі Посполитої, і нам Війську Короля Й. М. Запорозькому, яко теж
запорозьке і Дунайське Волохам теж присягу виконало”17 , – повідомляв украї-
нський гетьман до Кракова. Дана присяга засвідчувала бажання певної части-
ни молдавського народу відмовитися від турецького протекторату. Під зазначе-
ним у документі „Дунайським військом”, очевидно, виступали представники
Війська Донського, тобто від 200 до 300 донських козаків, які брали участь у
поході до Молдавії й Буджаку на запрошення С. Куницького.
13 листопада 1683 р. українське військо вже було поблизу турецько-мол-
давської Тягині. Там відбулася козацька рада, яка ухвалила „Білгород, Килію,
звідки турки мають найбільше провіанту, попалити і йти на Буджак перед зи-
мою”18 . У листі до короля від 24 листопада Куницький повідомляв, що відпра-
вив кілька тисяч козаків у буджацькі степи, а сам з піхотою залишився під Тя-
гинею, щоб штурмувати Бендерську фортецю* 19 .
Вранці 5 грудня 1683 р. українсько-молдавське військо отримало перекон-
ливу перемогу над турецько-татарськими силами, на чолі з Яла-пашою та Юсуф-
агою під Кіцканами (в інших джерелах називаються Тілгротин або Філогранум
(у документі читаємо „Фібро гори”). У цій битві загинув тягинський бей Алі,
старший над Буджацькою ордою Алігер-паша (Алі-Гірей) та кілька татарських
мурз. За свідченнями очевидців, Тягинський шлях упродовж чотирьох миль
був усіяний ворожими трупами. Згодом Куницький відзначав, що у його війську
не загинуло жодної людини20 . Після цієї перемоги, 16 грудня 1683 р.,
козаки знову атакували Бендерську фортецю в Тягині, однак не змогли здобути
її й рушили вглиб ногайських володінь, до Білгороду (Ак-Керману**),
* Бендерська фортеця була зведена Османами після 1484 р. за проектом інженера Сінан-аги
ібн Абдульменана на околицях старовинного молдавського міста Тягині (одна з молд. назв
у XV ст.: „Тєгєнєкечю“; пізніше – „Tighina“) на березі Дністра. Назва „Бендери“ була запо-
зичена турками з персидської мови і перекладалася як „Порт“. Турецький літописець
Е. Челебі у 60-х рр. XVII ст. засвідчував, що „ця фортеця є чудовим міцним, збудованим із
каміння будівлею чотирьохкутної форми“. Саме у написі на цитаделі Бендерської фортеці
султан Сулейман І Пишний виразно висловив свої плани щодо „світового“ панування:
„Я, раб Божий та султан цього світу. Милістю Божою я – поводир громади Могаммеда.
Божа потуга та чудеса Могаммеда – мої супутники. Я – Сулейман, в ім’я якого промов-
ляється гутба (проповідь після молитви. – Т.Ч.) у Мецці й Медіні. Я – шах у Багдаді, цісар
у Візантії й султан у Єгипті, який посилає свої флоти у моря Європи, Магрібу та Індії.
Я – султан, який узяв корону й трон Угорщини й віддав їх відданому рабу. Воєвода Петру
підняв свою голову, щоб повстати, але копита мого коня втоптали його у землю, і я завою-
вав країну Молдавію“. Місто Тягиня з турецькою фортецею було неодноразово атаковане
підрозділами українського козацтва. Зокрема, лише наприкінці XVI ст. українці штурмува-
ли його в 1573, 1575, 1587, 1589 та 1593 рр., а в 1583 р. вони захопили та зруйнували саму
Бендерську твердиню (Челеби Э. Книга путешествия. – М., 1961; Аствацатуров Г. Бендер-
ская крепость. – Бендеры, 1997).
** Білгород (татар. „Ак-Керман“, Акерман „Біла Фортеця“; Богаз-Конман; молд. Четата Албе)
– місто, порт, торговельний і військовий центр, фортеця. Знаходиться у гирлі Дністра на
березі Чорного моря за 100 км від Одеси. Було засноване слов’янами у VII–IX ст. на місці
грецької колонії Тіра (існувала з VI ст. до н.е.). У XII–XV ст. належало генуезцям й назива-
лося Монкастро (Маврокастро). На початку XV ст. увійшло до складу Молдавського князі-
вства. У 1484 р. було захоплене Османами. Центр окремого санджаку в складі Очаківського
(Сілістрійського) еялету. Як зазначав Е. Челебі, „окружність цієї фортеці становить три ти-
сячі шістдесят кроків... по внутрішньому ряду стін..., має три ряди стін зовнішніх“. Разом із
Килією Білгород став справжніми „воротами“ для південно-північної торгівлі Османської
імперії, пропускаючи через себе сотні найменувань товарів, так само як і більш відома Кафа.
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 167
Килії* та Ізмаїлу**. Коментуючи ці події, львівський історик Тадеуш Урбансь-
кий писав, що козаки вирішили хоча б один раз показати татарам ”у їх власних
кордонах, як то плюндрувати чужий край і забирати людей в ясир”21 . Тут, оче-
видно, малося на увазі те, що зимовий похід 1683/1684 рр. був тільки першою
великою виправою українського козацтва у другій половині XVII ст., адже пе-
ред тим – у 1570-х – 1620-х роках – козаки не раз турбували татар і ногайців ”у
їхніх власних кордонах”.
Українські козаки успішно подолали степову зону та винищили поселення
навколо Білгорода і йдучи узбережжям Чорного моря, завоювали передмістя
Ізмаїла та Килії. У тогочасних повідомленнях Куницький звітував до Варшави
про знищення близько 300 тисяч (що, звичайно, було дуже великим перебільшен-
ням) ворогів, а також, ”що старий хан хоче піддатися з 5 000 татар до Війська
Запорозького”22 . Отримавши повідомлення про цю перемогу, Ян ІІІ Собеський
надзвичайно зрадів і вже 8 грудня, у відповідь відписав гетьману: ”Не може
нам бути нічого милішого..., отримали тут удома з листа вірності твоєї [відо-
мості] щасливого проти того неприятеля Війська нашого Запорозького насту-
пу...”23 . Окрім того, король наказав виготовити гетьманську булаву і печатку з
”гербом старожитнім України”24 . Трохи згодом ці та інші клейноди вручив
С. Куницькому спеціальний королівський посланець.
У грудні 1683 р. С. Куницький отримав листа від польського короля, в якому
мовилося: ”...Коли збуривши Буджак і Білгород не даси вийти з Волох ворогові
і не дозволиш потіхи ханові і Дуці господареві, щоб не зробили ані найменшо-
го кроку. Правда що там фортець і замків не маєш, але добре і монастирі, в яких
можна боронитися так відважно, як в найкращій фортеці”25 . Однак гетьман не
встиг дійти до якогось з монастирів Молдавії.
Наприкінці грудня козацька розвідка повідомила свого командувача про на-
ближення залишків багатотисячної армії турецького султана, що поверталися
на батьківщину після віденського розгрому. Спішно відступаючи з Буджацько-
го степу, українсько-молдавське військо дійшло до Пруту і почало переправля-
(Эвлия Челеби. Книга путешествия. – М., 1961; Ключник А. Белгород-Днестровский. – Одес-
са, 1960; Криволап І. Білгород-Дністровська фортеця // Укр. іст. журн. – № 1. – 1968. –
С. 128–134; Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба: 1300–1600. – К., 1998; Шлапак
М. Белгород-Днестровская крепость. – Кишинев, 2001).
* Килія (генуез. „Лікостомо“, молд. „Сhiliei“, „Chilia Veche“) – місто, порт, торговельний центр,
фортеця. Знаходиться за 40 км від Чорного моря. Перші згадки про це генуезьке поселення
датуються ХІ ст. З кінця XIV ст. і до захоплення Османами 1484 року належало до Мол-
давського князівства. За переказами після завоювання фортеці султаном Баязидом ІІ той
залишив на стінах Килії промовистий напис: „Ми перемогли“. Згідно зі свідченнями ту-
рецького літописця Е. Челебі, у 60-х рр. XVII ст. фортеця в Килії складалася зі 170 різних
укріплень, серед яких вирізнялися 7 башт, була важливим центром чорноморської транзит-
ної торгівлі між Османською імперією та європейськими країнами. Разом із Білгородом та
Ізмаїлом місто Килія було невід’ємною частиною турецької економіки. (Эвлия Челеби. Кни-
га путешествия. – Вып. 1: Земли Молдавии и Украины. – Москва, 1961; Куница А. Килия. –
Одесса, 1962; Іналджик Г. Назв. праця; Slapac M. Arhitectura de aparare din Moldova medievala.
– Chisinau, 2004).
** Як вірно відзначив російський історик К. Кочегаров, українські козаки за два століття перед
„легендарним“ завоюванням О. Суворовим Ізмаїлу наприкінці XVIII ст. вже захоплювали
турецьку фортецю – вперше це зробив гетьман Війська Запорозького Григорій Лобода ще у
1594 році (Кочегаров К. Участие украинского казачества в кампании 1683 г. против Ос-
манской империи // Україна в Центрально-Східній Європі. – Вип. 5. – К., 2005. – C. 627).
168 Т. В. Чухліб
тися на другий берег поблизу фортеці Тобак (Тінтул), збудованої молдаванами
у першій половині XVI ст26 . Саме тут 30 грудня 1683 р. їх наздогнали татарські
війська на чолі з кримським ханом Хаджi-Гіреєм, які нараховували близько 12
тис. чоловік. Протягом п’яти діб у нашвидкоруч спорудженому оборонному
таборі мужньо відбивали козаки ворожий наступ, чекаючи на допомогу
польських підрозділів краківського каштеляна А. Потоцького, які перебували в
Яссах27 . 31 грудня протягом цілого дня йшла битва, в одній з атак якої „татари
попереду себе пустили на табір стадо і стріляли дуже із семи гармат”28 .
У ніч на 1 січня 1684 р. у таборі відбулася рада, де обговорювалася складна
ситуація. Невідомо, які на ній було ухвалено рішення, однак через два дні, не
витримавши ворожого натиску, гетьман С. Куницький разом з кінними cотнями
(близько 300–500 чол.) зумів переправитися через річку і покинути табір, в якому
залишалися піхотні полки на чолі з полковником А. Могилою* (близько 4500
чол.). Та залишені своїм ватажком, козаки не розгубилися. С. Величко зазначав,
що, керуючи піхотинцями Могила (його обрали наказним гетьманом) бився
проти татар протягом усього дня та „хоч зазнав немалої шкоди від татар у своїх
людях, учинив і їм такий самий ущербок”29 . З настанням ночі він наказав усім
переправлятися річкою по тонкій кризі, і хоча окремі козаки потонули, полков-
ник уникнув поразки й зумів привести до України близько трьох тисяч козаків.
Згодом, виправдовуючись перед королем, гетьман С. Куницький так аргу-
ментував свій відступ-втечу: „...Повтікали за Прут волохи, побачивши це, по-
чали втікати і козаки. Я їх не міг втримати і мусив сам за ними вплав переходи-
ти за Прут і йти прямо до Ясс”30 . Саме під час перебування у Яссах 7–9 січня
Куницький отримав королівські інсигнії – булаву та печатку з „гербом старо-
житнім України”. У свою чергу молдавська сторона і козаки, що залишилися
на полі бою, звинувачували у поразці українського гетьмана. Невідомий корес-
пондент повідомляв, що „утік Куницький під Тобаком разом з кіннотою, а на
піших козаків вся орда обрушилась, але вони оборонялися в таборі і пішли
потім”31 . 10 січня 1684 р. господар Ш. Петричейку скаржився краківському
каштеляну на те, що „з табором підійшли [татари] до Трояну у суботу, перейш-
ли Прут нижче Фальчину, вдарили на нас, били із семи гармат, проти них не
можна було встояти..., бо ціле козацьке військо без пороху було”, а С. Куниць-
кий, який „прийшов в Ясси з кіннотою, сьогодні в Україну до Немирова рушив
і мене самого з людьми залишив”32 .
Та Куницький інакше пояснював свою поведінку. Він знову обвинувачував
у поразці своїх союзників, які „жорстоко порушили клятву вірності й обманули
Запорозьке військо”, а у реляції до польного коронного гетьмана Потоцького
* Саме успішні дії піхотного полковника А. Могили під час Тобакської битви стали невдовзі
причиною його обрання у січні 1684 р. на гетьманську посаду правобережного Війська За-
порозького. Походження та родовід цього козацького старшини невідомі. На початку 1680-
х рр. він був козаком компанійського полку Лівобережної Гетьманщини. Наприкінці 1683 р.
у чині полковника А. Могила вже очолював піхотні козацькі відділи у війську С. Куницько-
го під час походу до Молдавії та Буджаку. Відзначився у битві під Кіцканами (4.XII) і, особ-
ливо, поблизу с. Тобак, що на р. Прут (30.XII). У першій половині січня 1684 р. на козацькій
Раді, яка відбулася у м. Могилеві, що на Дністрі А. Могилу обирають гетьманом Війська
Запорозького від імені „його королівської милості”, а 30 січня це рішення було затверджене
королем Яном III Собеським (Чухліб Т. Гетьман Правобережної України Андрій Могила //
Середньовічна Україна. – Вип.1. – К., 1994)
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 169
повідомив, що йде на Правобережну Україну для розміщення своїх козаків уз-
довж кордону від Могильова до Ягорлика з метою оборони від татарських
набігів. Також він прохав надіслати грошей для оплати і „затягу” нових ко-
заків33 . Я. Віммер відзначав, що якби каштелян краківський А. Потоцький з
наявними у нього силами (5–6 тис. чол.) пішов на допомогу козакам і молдава-
нам, то, можливо, ця кампанія закінчилася б вдало34 . Молдавська дослідниця
А. Власова дійшла висновку, що молдавські бояри хотіли зрадити козаків й
першими втекли з оборонного табору, а тому за ними змушений був рушити й
правобережний гетьман35 . До речі, саме після поразки під Тобаком С. Куниць-
кий зізнався полякам, що мав під своїм керівництвом близько 5 тис. козаків,
хоча перед тим гучно заявляв про набір 40-тисячного війська.
Невдоволена втечею свого гетьмана з-під Тобаку, що призвело до загибелі
значної кількості людей, частина козаків на чолі з піхотним полковником
А. Могилою викликала С. Куницького до Могильова. Там на початку березня
1684 р. відбулася козацька рада, де було вирішено переобрати керівника право-
бережних полків. Самого Куницького вбили, коли він, згідно з твердженнями
очевидців, „змінивши козацький жупан на чернецький одяг”, збирався втекти з
місця проведення ради36 . Тоді ж козаки ледве не позбавили життя й польського
комісара С. Друшкевича, який намагався заступитися за королівського ставле-
ника.
Історик Б. Крупницький відзначав, що похід С. Куницького до Молдавії та
Північного Причорномор’я мав дуже велике значення, адже завдяки йому чи-
мала кількість татарського війська відійшла з театру бойових дій з Угорщини
до Буджаку: „Саме цей результат мав вагу в очах папи, цісаря, Собеського. А
кінцева поразка в західноєвропейських джерелах або зовсім не згадується, або
тільки побіжно, його успіхи привертають до себе велику увагу і навіть стають
вихідними пунктами деяких дипломатичних актів”37 .
* * *
Як сприйняв перемогу українських козаків 4 грудня 1683 р. над військами
буджацького хана Алі-Гірея польсько-литовський король Ян ІІІ Собеський? Про
це найкраще свідчить його власноручний лист до гетьмана С. Куницького, на-
писаний вже 8 грудня: „Уродзоні, вірні нам милі. Не може бути нам нічого
милішого як коли самі повернулися з походу проти неприятеля Хреста Свято-
го, тут вдома з листа Вірності твоєї щасливо проти того ж неприятеля Війська
нашого Запорозького отримали успіх. Видається, Божа ласка успішно сприяє
пануванню нашому, коли тоді за справу і владу Вірності твоєї православного
Католицького (так в документі. – Т.Ч.) народу зібраної сили на щастя наше в
ім’я Найсвятішого Пана Оборонця в поганських краях, не тільки хоробро пока-
зуючи мужність, але також до подальших за віру Християнську і Хрест Святий
хвалебні здобувши результати, що наше серце батьківське до Рицарства Запо-
розького а найперше Вірності твоєї зобов’язуємося самими наслідками показа-
ти, та усі їхні бажання по-батьківськи приймаємо, Універсал на утримання за-
войованого від загрози краю посилаємо. Вольності, права, і всілякі Українські
свободи в особливу нашу приймаємо протекцію. У цей час хай Вірність твоя
буде того певен, що ми ніколи батьківську нашу ласку не порушимо, і як багато
170 Т. В. Чухліб
Вірність твоя хвалебних для Християнства зробиш. А ти і так багато від нас
наступних отримаєш розпоряджень. Сукна, передусім гармати й інші для війська
потреби якнайшвидше пришлемо не затримуючись і самі звідти в Руські краї
прийдемо, коли відомості про все з язиків певних від Вірності твоєї нетерпели-
во виглядати будемо. А для тих пізніше Булави Вірності твоїй звичаєву Печать
з Гербом Старожитнім України готувати доручаємо і так швидко буде направле-
не до рук його відіслати наказуємо. Що буде першим виразом ласки нашої, яку
тобі і зараз офіруємо з Військом усім милим і під Батьківську опіку кличемо, і
про доброчинний наший респект повідомляємо доброго від пана Бога при тому
Вірності твоїй зичимо здоров’я. Даний в замку міста громадського Краківського
дня 8 місяця [грудня] року Панського тисяча шістсот вісімдесят третього”38 .
30 січня Ян ІІІ Собеський написав листа до Інокентія ХІ у Рим, в якому
відзначав бойові заслуги „козацького генерала” („Generale Cosacco”) Куниць-
кого. Коли ж надійшли відомості про перемоги козаків у степах Північного
Причорномор’я до Австрії, папський нунцій Ф. Бонвічі звернувся до австрій-
ського цісаря Леопольда І Габсбурга з пропозицією вшанувати цю подію
відспівуванням у головному соборі Відня. Спочатку мали сумніви чи можна це
робити з огляду на те, що козаки були „схизматиками”, але згодом переконан-
ня, що українці воюють проти спільного ворога усіх християн, перемогло по-
чуття конфесійної нетерпимості. Український історик о. Іриній Назарко, який
протягом довгого часу працював у ватиканських архівосховищах, з’ясував, що
відразу ж після отримання з Польщі звістки про перемогу гетьмана С. Куниць-
кого 2 лютого 1684 р. у папській каплиці у Римі відбулося урочисте богослужін-
ня, яке провів Інокентій XI з нагоди „перемоги козаків над татарами”39 .
У першому з листів Куницького від 7 грудня 1683 р. „з Тягині”, писаному до
краківського каштеляна А. Потоцького, доповідалося про значну перемогу над
турецько-татарсько-ногайськими військами 5 грудня. Цей лист викликав енту-
зіазм у Речі Посполитій і, як свідчила приписка краківського каштеляна на-
прикінці отриманого повідомлення від козацького гетьмана, Ян ІІІ Собеський
8 січня 1684 р. наказав співати в усіх краківських костьолах „Тe Deum” („Тебе,
Боже, хвалимо”) і послав козакам додатково 50 тисяч злотих. Лист Куницького
до краківського каштеляна було опубліковано у вигляді „летючого листка” у
Кракові, який передруковувався в тогочасній пресі Австрії, Італії, та Голландії40 .
Спираючись на повідомлення правобережного гетьмана, король Ян ІІІ Собе-
ський у листі до Ватикану в січні 1684 р. поспішив сповістити західноєвро-
пейський світ про визначну перемогу українських козаків та вказав на її зна-
чимість в обороні кордонів Речі Посполитої і всієї Центрально-Східної Євро-
пи41 . 6 лютого 1684 р. в інструкції для переговорів з Венецією даній польсько-
му послу Роздражевському, польський король зазначав, що Туреччина горить
ненавистю до Польщі, адже та завдала їм тяжкої поразки „свіжою звитягою
козаків” у Буджаку42 .
Досить повно висвітлювали бої С. Куницького проти татар тогочасні євро-
пейські газети – польські, італійські, австрійські, німецькі, швейцарські, гол-
ландські „летючі листки”. „Новини” з німецького містечка Кельце за жовтень
1683 р. відзначали вибиття козаками турків з Язлівця, Меджибожа і Бару. Кра-
ківське видання „Nowiny z Wegier” за грудень того ж року повідомляло про зай-
няття підрозділами Куницького „одного замочка”, що над Дніпром (?)43 . Авст-
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 171
рійський листок, який вийшов друком 31 грудня 1683 р. у Лінці повідомляв про
звільнення українськими козаками від турків Бару, Меджибожа і Немирова та
приготування Османської імперії до оборони Кам’янця-Подільського44 .
„Eigentliche Relation” (Краків, 1684) описував битви козацтва проти турків і
татар на українських та молдавських землях, зокрема, взяття С. Куницьким
Немирова, а також інформувало про перемогу гетьмана під Тілгротином 4 грудня
1683 р.45 Ту ж саму інформацію подав „летючий листок” під назвою
„Extraktschreiben des Kosaken” (Краків, 01.1684 р.)46 . Тогочасна німецька газе-
та, що вийшла у Регенсбурзі 22 січня 1684 р., писала про успішні дії козацтва
на землях Білгородської орди47 . Веніціанське видання „Nova, e vera relatione”
за початок 1684 р. висвітлювало перемогу козаків Куницького поблизу Тягині
та завоювання ним багатьох татарсько-турецьких міст48 . Про військовий та-
лант козацького ватажка повідомляли „реляції”, надруковані в лютому 1684 р.
в італійських містах Римі, Мілані, Вінченці, Луці та Неаполі49 . Вони цікаві
тим, що гетьмана Правобережної України йменували не інакше як „Generale de
Cosacchi”. Ось, що зокрема, писалося в італійському виданні „Nuova e distinta
Relatione”, що видавалося у Неаполі: „...Козацький генерал Куницький завою-
вав Поділля, Валахію і Татарію”50 .
Цікаво, що про цю перемогу Куницького також писали німецькі, швейцарські
та іспанські газети. Так, „Post und Ordinar-Zeitung” з Цюріха у номері від 21
січня 1684 р. вмістила повідомлення з австрійськаго міста Лінц від 20 січня про
знищення козацьким генералом Куницьким 20 тисяч ординців, на честь чого у
Римі й Венеції у костьолах співали „Тe Deum”. Далі ця газета подала ще одну
важливу та суперечливу звістку (зокрема, сплутала Куницького з уже покійним
Є. Гоголем): „Гоголь, козацький гетьман, як тільки замерз Дніпро, рушив з усією
потугою на Адріанополь, прагнучи дійти аж до Константинополя. Цей вищез-
гаданий вождь, котрий є вірний його королівської величності у Польщі, сам
виступив у цей похід, щоб із своїми людьми та козаками завоювати ворожі краї-
ни, а також, щоб на цю весну прийти до нас на допомогу із сильною армією...”.
Б. Крупницький, який протягом довгого часу проживав на еміграції в Німеч-
чині, дослідив, що майже всі тогочасні місцеві газети „Leipziger Post und Ordinar-
Zeitung”, „Fama”, „Mercurius”, „Postilion” і „Relation-Curier” відгукнулися на
зимовий похід українського козацтва до Молдавії та Буджаку й вмістили на
своїх сторінках відповідну інформацію51 .
Про здобутки українського козацтва в Північному Причорномор’ї йшлося у
спеціальних брошурах, які вийшли друком 1684 року в Австрії та Італії. У
першій з них під назвою „Vielfache Hochsterfreuliche Relation von der Kosaken
preiswurdige Sieg…” (Відень, 1684) вміщено переклад листа С. Куницького до
краківського каштеляна зі звісткою про перемогу, а також стислий виклад істо-
ричної характеристики козацтва. Італійська брошура „Conformatione delle vittorie
attenute da’Cosacchi di Zaporovia contro Tartari…” (Болонья, 1684) розповідала
про перемогу козаків Куницького над 20-тисячним татарським і 10-тисячним
турецьким (?) військом у Молдавії та подавала інформацію про страту в Белг-
раді великого візиря Кари Мустафи52 .
Зважаючи на європейський резонанс цих подій, король Ян ІІІ Собеський на
польсько-російських переговорах у Москві намагався використати інформацію
про оволодіння правобережним гетьманом татарських територій, змусивши
172 Т. В. Чухліб
росіян поступитися в окремих питаннях майбутньої угоди між двома держава-
ми. Про похід С. Куницького та „знамениту перемогу, здобуту козацьким геть-
маном над турками і татарами на Чорному морі”, розповідалося також у лати-
номовній книзі (Краків, 1684) поляка Веспасіана Коховського53 та брошурі, що
вийшла друком уже в 1691 р. в іспанській Барселоні54 . Ще 1684 року відомі
австрійські художники відобразили зимову виправу українського козацтва у
гравюрі*.
Жваво зреагували на напад українців на мусульманське населення Північного
Причорномор’я в азіатських країнах. „Тим часом перед тим, як земля аккер-
манська вилюдніла, гяури польські (козаки. – Т.Ч.) (яких хай Алах Найвищий
покарає!) знайшли спосіб, виправили певну кількість війська та написали втає-
мничені листи до господарів Молдавії і Волощини, даючи знати [кожному з
них] так: „Султана в землі аккерманській на цю хвилину немає і край стоїть
пусткою. Не змарнуй тієї можливості і спустоши [ту] землю”. „Чекаємо на вас,
виглядаємо вас!” – відповідали господарі на таке звернення. „Військо польське
(козацьке. – Т.Ч.) вступило по цьому в кордони Молдавії, а в той час всі гяури
з’їхалися в одну хвилину і понад тридцять тисяч нікчемних гяурів ударили на
люд ногайський на рівнинній околиці Бендер та Ізмаїлу. Руйнуючи житла і за-
бираючи особисті речі люду магометанського, багатьох з них вбивали на палі і
припікали вогнем, а села їхні пускаючи з димом і збурюючи, опанували вони
містечко Ізмаїл”55 , – читаємо про ці події в „Хроніці” Мегмед-Гірея.
У спогадах Гасан Езірі, який походив з міста Бурси у південно-західній Малій
Азії, і брав участь у Віденській битві 1683 р. та наступних боях турків проти
християн, також зустрічаємо запис про похід С. Куницького до Буджаку.
Гасан Езірі присвятив цим подіям навіть окремий текст під назвою „Пораз-
ка гяурів польських під паланкою Яник Гісар**”. У ньому йшлося про таке:
„Того ж часу, коли владця землі кримської Хаджі-Гірей направлявся до Криму,
* У першій половині 1684 р. австрійські художники Йоган-Мартін Лерх та Йоахім Ньюпорт
схематично відобразили зимовий похід козацьких військ у гравюрі на міді під назвою „Зоб-
раження нападу козаків на чолі з гетьманом Куницьким спільно з валахами і молдаванами
на татар біля Дністра і перемога над татарами“. Розміри гравюри – 36,8 см. на 51,8 см. На
ній зображено битву між козаками і татарами під Кіцканами, а також момент страти поло-
нених татар, які не могли заплатити викуп. Тут бачимо самого С. Куницького. Це людина
близько сорока років, у козацьких військових строях, у правій руці тримає гетьманську
булаву. Він оточений старшиною і козаками, окремі з яких тримають сотенні прапори із
зображеними на них хрестами. Поруч з козаками стоять молдавани, серед яких є також і
жінки. Очевидно, що основним джерелом при створенні гравюри слугував текст листа геть-
мана С. Куницького до краківського каштеляна А. Потоцького від 7 грудня 1683 р., який
неодноразово публікувався в Європі як „летючий листок“. Згідно з дослідженнями польського
історика А. Чоловського, у 30-х рр. ХХ ст. оригінал цієї гравюри зберігався у колекції Бібліо-
теки Павліковських (Львів). Нині копії гравюри Й.-М. Лерха та Й. Ньюпорта знаходяться у
Відділі мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. На жаль,
невідомо де зараз перебуває оригінал (Czolowski A. Ikonografia wojenna Jana III. – Lwów,
1933).
** Яник-Гісар (з тур. „Спалений Замок“, молд. назва – „Iurgisi“) згідно з записами іншого
турецького літописця Евлія Челебі був „міцною баштою, круглою, як галатська фортеця, з
загостреним дерев’яним верхом, яка стояла біля переправи через Дністер, в аккерманських
володіннях… Всі, хто їде з Аккерману до Очакова та Криму, переправляються через Дністер
у цієї фортеці Яник…“ (Эвлия Челеби. Книга путешествий. – Вып. 1: Земли Молдавии и
Украины. – М., 1961. – С. 40–41.)
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 173
дійшло до його вуха, що гяури польські (козаки. – Т.Ч.), які прийшли були на
допомогу проклятим німецьким [військам], зараз повернулися до повного про-
кльонів свого краю, переповнені великою фараонською пихою з приводу того,
що відбулося на полі під Віднем і хотіли використати зручний момент, вибра-
лися з підлим наміром вчинення погрому серед мешканців допомагаючого [че-
рез Аллаха] прикордонного замку Бендери також спустошили околиці Килії та
Ізмаїлу. Тієї ж години зібрав згаданий хан військо плюючи на неприятеля Та-
тарів, і віддаючися під опіку Аллаха погнав галопом на тих безбожних зрад-
ників і бідних проклятих. Узявши ласку Творця на допомогу, здійснив він відваж-
ний штурм і левину атаку на загони тих безбожників у місцевості, що нази-
вається паланка Яник Гісар, коли не дійшли вони ще до Бендер. Шабля гостра
і стріла, що кладуть кінець життю, багато з них залив він кров’ю, виваляв в
пилюці і витрусив поза край світу, так що і слід не залишився від їхнього імені,
інших зразу закував у невільничі кайдани і в такий спосіб зруйнував їхній бой-
овий порядок. Ті, хто уникнув шаблі, не маючи сил, щоб утриматися, покинув
свою артилерію та амуніцію, вози і речі і, позбавляючись всілякої надії, то вста-
ючи, то знов падаючи – панічно втекли. Отримання відомості про це пробуди-
ло у всіх радість і посмішку”56 .
В одному з документів турецького походження, який віднайшов Й. Сенковсь-
кий, відзначалося: „Того часу коли хан зі своїми татарами був на віденській
виправі, недовірок іменем Конашка (Куницький. – Т.Ч), один з барабашських
(польських. – Т.Ч.) козаків, призначений королем на гетьмана, зв’язавшись зі
шляхтою і певним Молдаваном (Ш. Петричейку. – Т.Ч) вирішили йти на край
від Бендер до Килії та Ізмаїлу. Їх було близько 30 тисяч (поляки, молдавани,
козаки польські і московські). Взяли Бендери і пішли до Ізмаїла – з другого
боку йшов Петричейко. За вісім годин дороги від Ізмаїла син хана Юсу-ага
вдарив на Конашку і забрав близько 100 полонених. Почувши, що хан прибув
до Ізмаїла, Конашка передумав – уночі із 300 чоловіками втік з обозу Петри-
чейка й був у Яссах. Уранці хан вдарив на війська і розбив їх. Конашка ледве
дістався до Могильова, де згинув від рук козаків, обурених його втечею”57 .
Результати зимового походу 1683/1684 рр., особливо знищення правобереж-
ними козаками ногайських поселень у Буджаку, змусили лівобережного геть-
мана Івана Самойловича замислитися над питанням про спільний з росіянами
військовий похід на Кримське ханство. У січні 1684 р. регіментар написав до
московського царя листа такого змісту: „…Нині кримська країна у відсутності
ханів… перебуває малолюдною. Можливо б… вибірну частину російських
військ, з надійними військами запорозькими полками відпустив… в кінець Крим
розорити адже якщо цей утікач Куницький, який від нас до поляків, а від по-
ляків до волохів передався…, прибрав до себе з різних країн самовільних уті-
качів і волошан, не маючи жодних гарматних снарядів, учинив у Бучаку (Буд-
жаку. – Т.Ч.) такий страх, що і в Криму тим прославився…”. Зважаючи на вели-
кий резонанс тих подій, у Москві навіть передбачали, що С. Куницький на-
ступний похід здійснить саме до Криму58 .
Польський шляхтич Я. Пасек у своїх мемуарах, які були написані протягом
1690 – 1695 рр. зробив наступний запис: „1684... Під час тієї експедиції віденської
з королівським наказом напав на татарські землі Куницький, якого був король
перед експедицією від себе призначив Козакам за гетьмана; був то шляхтич,
174 Т. В. Чухліб
люблянин. Той Куницький з Козаками дуже добре гостював, бо кращі орди по-
виходили були під Відень; мав тоді час, палив, рубав, якщо йому протистояла
якась ватага зібраної орди; військо до нього весь час прибувало, бо невільників,
там вже довго затримуючих, так багато визволяв, другі, що далі, добровільно
до нього приходили, почувши про військо християнське. Дива робили Козаки,
нікого не жаліли, сивих стинали, дітей роздирали і щось найгірше вчиняли їм;
так здається, що там того ґатунку поклав три рази по сто тисяч і що там ходив
собі маршем, нікого не боючись. Аж коли вже з Угорщини хан повертався,
підійшло тридцять тисяч відбірної орди і не такої, як інші, і послано на відсіч;
і Турків було щось з ним трохи. Дав їм поле під Килією, збив, зносив і здобич,
що мали, утримав і повернувся щасливо за кордон”59 .
У Літописі Самовидця, який, очевидно, написаний козацьким старшиною і
священиком Р. Ракушкою-Романовським протягом 1676–1703 рр., читаємо: „Року
1684. На початку року в Немирові, зібрався люд посполитий, що козаками йме-
нувався, бо між ними і козаки були, а над ними старший від короля призначе-
ний Куницький, який гетьманом йменувався, і зробивши усіх міст столичних
полковників, назвавши, у яких полковники залишаються, і з тим військом пішов
на Рашків у Волоську землю або у Білгородський повіт до Тягині. І там посад
спалив, тільки замок залишив, інші волості спустошив, і багато б ще шкоди
вчинив, але орда, що вийшла з ханським сином, цього не допустила, з якими
козаками війну учинила. І з тієї війни Куницький з небагатьма козаками втік,
розуміючи, що те військо не оборониться від орди. Але козакам орда не могла
нічого вчинити, – в цілості повернулися... ”60 .
Та найбільш промовистим фактом, що справив велике враження від козацт-
ва на тогочасну людність Австрійської імперії, як нам видається, є захист 1684
року німцем Й.-Й. Мюллером наукової дисертації про українське козацтво у
Лейпцігському університеті. Вона мала таку назву: „Історична дисертація про
козаків, яку представлено у приміщенні філософського факультету на публіч-
ний розгляд під головуванням месера Готфріда Вайса з Торуні у Прусії. У ко-
легії великого князя 7 червня 1684 р. Лейпциг. Друкарня Крюгера”. „Мало хто
знає, що у 1684 р. козаки завдали відчутної пам’ятної поразки туркам і тата-
рам... Козаки так їх переслідували після блискучої перемоги, що можна напи-
сати нову „Іліаду” після Гомера, після того як спеціальна реляція була опублі-
кована і зблиснула як промінь сонця. Ми молимо Бога, щоб він сприяв праг-
ненням козаків до перемоги і надихав їх на нові хоробрі вчинки”61 , – такими
словами закінчив свій дисертаційний захист Мюллер. З огляду на постійні по-
встання козацтва проти польської влади, але разом з тим і його важливість для
оборони польсько-литовської держави від турків і татар у ХVІ–ХVІІ ст., один з
наукових висновків дисертаційної роботи був таким: „Безперечно, що козаки
були для Речі Посполитої найнебезпечнішою отрутою і водночас її найміцні-
шим щитом. Унаслідок небезпечних нападів вони опанували Понт Євксинсь-
кий, а землю на кордонах Туреччини та Московії робили корисною для польсько-
го короля...”62 .
* * *
Після виправи гетьмана С. Куницького, походи на Буджак у рамках війни
Священної Ліги проти Османської імперії протягом 1684–1699 рр. під прово-
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 175
дом правобережних (С. Палій, Г. Гришко, С. Самусь, А. Абазин), лівобережних
(І. Новицький, Г. Пашковський, І. Обидовський, І. Мирович, Л. Свічка, Д. Апо-
стол, К. Мокієвський) та запорозьких (І. Гусак, Я. Шарпило, Г. Сагайдачний, І.
Киліян) українських воєначальників відбувалися майже щороку, інколи навіть
по кілька разів на рік. Однак наступні, вже проторовані Куницьким козацькі
виправи до причорноморського Степу, вже не мали такого великого розголосу
в Respublica Christiana та Pax Orient як досліджена нами подія. Натомість у
виданій у 1697 р. поетичній польськомовній збірці православний шляхтич з
Волині Данило Братковський, закидаючи шляхтичам Речі Посполитої нехіть
до військової справи писав:
…Крові не мав ти, не йшов на Буджаки,
То й не правдивий шляхтич, купний – знак то63 .
Слова українського поета, на нашу думку, говорять про те, що у свідомості
ранньомодерного суспільства боротьба козацтва проти османських васалів у
Північному Причорномор’ї сприймалася як шляхетська, тобто військово-ри-
царська справа.
Таким чином, похід українського козацького війська через Молдавське кня-
зівство до Буджацького степу наприкінці листопада 1683 р. – у січні 1684 р.
відбувався у руслі боротьби християнських монархів Європи проти Османсь-
кої імперії та її васалів в останній чверті XVII ст. Здобувши перемогу над му-
сульманськими силами під Віднем 12 вересня 1683 р., польсько-литовський
король Ян ІІІ Собеський та австрійський імператор Леопольд І Габсбург при
моральній і матеріальній підтримці Римського Папи Інокентія ХІ та за допомо-
гою Війська Запорозького прагнули перейти у наступ на позиції султана Мег-
меда IV не лише у Центрально-Східній, а й Південно-Східній Європі.
176 Т. В. Чухліб
Äîäàòîê ¹ 1*
„Витяг з листа Гетьмана Козацького Куницького
до Й[ого] М[илості] Пана Краківського Каштеляна [А. Потоцького]
з Тягині дня 7 грудня 1683 [року]”**
Добре тут з ласки Божої гостювали з Ордою, немає потреби боятися, аби
мала напасти на Польщу і на Україну, тому що я в їхній землі залишаюся і є
захистом з ласки Божої, коли в Нагаю коло Буджака, тому Неприятелеві міцно
крила обтявши, поклали його на площі різної статі, з дітьми і жінками рахую-
чи, три рази по сто тисяч. Військо Волоське в КашеновіI виконало юрамент
після служби Божої Й[ого] К[оролівській] М[илості] і Речі Посполитій і нам
Війську короля Й[ого] М[илос]ті Запорозькому; як теж Запорозьке і ДунайськеII
Волохам теж присягу виконало, з якими рушивши, стали 4 грудня на Філагорнах
(? – Т. Ч.), у ніч під ранок дуже рано, тобто 5 грудня, надійшло не менше 30 тисяч
[з] Беями ТягчинсейIII і КанахаIV Алагрей, старший над Ордою Буджацькою і Білго-
родською з Турками, Яничарами, Спагами і Ордою, яких під час першої сутички
перемогли Козаки і Волохи, так їх стяли на чотири шляхи: одних до КрелашиновіV,
других до Килії, третіх в полях Буджацьких, а четвертих аж під саме місто Тя-
гинь, яких незліченно рубали. Там же Бея Тягинського стято, а другого, Алла
БеяVI Тягиньського, який над Спагами, той оцінюється у 100 тисяч талерів, але
його не привівши до мене, Козаки стяли, третього каймакана Алагірея, старшого
над Ордою Буджацькою і Білгородською і того стято, бо несподівано на них на-
пали, не могли опиратися, бо сніг великий, стято там і кільканадцять Мурз. Он
зовсім така щаслива потреба була, що жоден з наших не загинув, і найменший, а
їх стерв певне на 4 милі шляху Турків, Яничарів, Спагів, Орди лягло ціле Військо
на 30 тисяч. Волохи вже треба щиро вірити, бо добре заправляли; за тією необхід-
ністю нехай буде хвала П[ану] Богу і Матері його Найсвятішій. Йшла та Орда з
наказом, щоб Польщу вогнем і мечем плюндрувати. Візир начебто хоче Австрію
турками, а Польщу Ордами сплюндрувати; обіцяв Татарам двадцять тисяч та-
лярів битих кожний тиждень, які цього року в Польщі гостювали, зараз те ж саме
з ними трапилося, що вони нам задумували. За тією перемогою казав король
Й[ого] М[иліс]ть у всіх костьолах в Кракові Te Deum laudamus співати, а Коза-
кам послав сто тисяч злотих. Хан кримський на тому боці Дунаю в Жердієві (?)
стоїть, якщо Дунай стане, має його провідати П[ан] Куницький*** 64.
* ПАН Краків, відділ рукописів. – Од. зб. 645, № 30, арк. 33–34. Копія з оригіналу кінця XVII
ст.; БМЧ Краків, відділ рукописів. – № 179, арк. 889. Копія кінця XVIII ст.; там само. –
Од. зб. 430, арк. 305; Zawadzki K. Gazety ulotne polskie i Polski dotyczące XVI–XVIII wieku.
– T. 2. – Wrocław, 1984. – S. 33, 41.
** У вигляді „летючого листка“ опублікованого в Кракові: „Ex ms. Stan. – Aug. regis. Except z
listu hetmana kozackiego Kunickiego do j.mc pana kasztelana krakowskiego de data z Tahiny
d. 7 Xbris 1683“ // Rzeczpospolita w dobie Jana III. Katałog wystawy Zamku Krolewskiego,
Archiwum Głównego Akt Dawnych i Biblioteki Narodowej. – Warszawa,1983. – S. 270.
I
Кишиневі.
II
Військо Донське.
III
Тягині.
IV
Каймакам.
V
Кишинева.
VI
У війську Османської імперії старшого над кожною тисячею кіннотників-сіпагів називали
алай бейі.
***Виділені нами рядки, очевидно, дописані вже після отримання листа самим А. Потоцьким.
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 177
1
Леп’явко С. Військово-політична діяльність українського козацтва в контексті міжнарод-
них відносин (1561–1595) / Автореф. … докт. істор. наук. – К., 2000. – С. 18.
2
Леп’явко С. Формування світоглядних засад українського козацтва (поняття „козацького
хліба” в останній третині ХVІ ст.) // Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історії
ІХ–ХVІІ ст. / Ред. В. Смолій. – К., 2000. – С. 143–144, 156; Галенко О. Зрадники-герої або
український ідеал потурченця // СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. – Вип. 6. – К., 2006.
– С. 203–208.
3
Чухліб Т. Ще раз про Віденську битву 1683 р. та участь у ній українського козацтва включ-
но з його походами до Угорщини, Молдавії та Буджаку // Україна в Центрально-Східній
Європі. – Вип. 6. – К., 2006. – С. 609–623.
4
Theiner A. Monuments historiques de Russie. – Rzym, 1859. – S. 249; Korzon T. Dzieje wojen i
wojskowości w Polsce. – T. 3. – Kraków,1923. – S. 10; Urbański T. Rok 1683 na Podolu, Ukrainie
i w Mołdawii. – Lwów, 1907. – S. 28–29.
5
Про біографію та життєдіяльність С. Куницького див: Чухліб Т. Гетьман С. Куницький у
боротьбі Правобережної України та Речі Посполитої проти Османської імперії (1683–1684
рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. – К., 2000. – С. 314–332; його ж. Мінлива доля
рятівника Європи (Степан Куницький) // Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії
Центрально-Східної Європи (1663–1713). – К., 2004. – С. 171–188; Кочегаров К. Участие
украинского казачества в кампании 1683 г. против Османской империи // Україна в Централь-
но-Східній Європі. – Вип. 5. – К., 2005. – С. 623–664; Wagner M. Stefan Kunicki: nieznany
hetman kozacki na Prawobrzezu (1683–1684) // Nad Wisłą i Dnieprem. – Toruń, 2002. – S. 62–66.
6
Цит за: Urbański T. Op. сit. – S. 29.
7
Pamiętniki St. Druszkiewica // Dziennik Literacki. – Lwów, 1856. – N 70–73. – S. 150.
8
Ibid. – S. 150.
9
Acta Historica res gestas Poloniae illustrantia. – Vol. 2. – Pars. II. – S. 233–234.
10
Бібліотека музею ім. кн. Чарторийських у Кракові, відділ рукописів (далі – БМЧ Краків). –
Теки Нарушевича (далі – ТН) , од. зб. 179, № 140, арк. 699.
11
Wójcik Z. Jan Sobieski. – S. 356.
12
Niemcewicz J. Zbiór pamiętnikow historycznych o dawnei Polsce. – T. 5. – Puława, 1830. – S. 303.
13
Цит. за: Кочегаров К. Указ. соч. – С. 635.
14
Бібліотека Польської академії наук в Кракові, відділ рукописів (далі – ПАН Краків).- Од. зб.
1855, арк. 226.
15
БМЧ Краків. – ТН, Од. зб. 179, № 161, арк. 763; Бібліотека Національного інституту ім.
Оссолінських у Вроцлаві (далі – БНІО Вроцлав). – Од. зб. 248/2, арк. 171–172; Pamiętniki
Jana Chryzostoma z Gosławic Paska. – Lwów, 1923. – S. 39.
16
Цит. за: Мохов Н. Молдавия эпохи феодализма. – Кишинев, 1964. – С. 343.
17
ПАН Краків. – Од. зб. 645, № 30, арк. 33–34; Urbański T. Op. сit. – S. 39.
18
БМЧ Краків. – ТН, од. зб. 181, арк. 848.
19
Там само. – ТН, од. зб. 185, арк. 855.
20
Там само. – ТН, од зб. 180, № 4; Theatrum Europeum. – T. XII. – Frankfurt-am-Main, 1707. –
S. 695; Urbański T. Rok 1683 na Podolu, Ukrainie i w Mołdawii. – Lwów, 1907. – S. 39.
21
Urbański T. Op. сit. – S. 39.
22
ПАН Краків. – Од. зб. 645, № 38.
23
БНІО Вроцлав. – Од. зб. 248/ІІ, арк. 171–172
24
Там само. – Арк. 171.
25
ПАН Краків. – Од. зб. 645, № 30, арк. 33–34.
26
Cantemir D. Descrierea Moldovei. – Bucuresti, 1976. – S. 49.
27
Власова А. Молдавско-польские политические связи в последней четверти XVII – начале
XVIII в. – Кишинев, 1980. – С. 27; Мохов Н. Молдавия эпохи феодализма. – С. 395; Wimmer J.
Wiedeń 1683. – S. 412–413.
28
БМЧ Краків. – ТН, од. зб. 180, № 6, арк. 24.
29
Величко С. Літопис. – Т. 2. – С. 304.
30
Там само. – Арк. 29.
31
Там само. – Од. зб. 179, арк. 1006.
32
Там само. – Арк. 39.
33
Załuski A. Epistolae historicum-familiarium. – Brunsbergs, 1711. – T. 2. – S. 860.
178 Т. В. Чухліб
34
Wimmer J. Wiedeń 1683. – S. 415.
35
Власова А. Молдавско-польские политические связи. – С. 28.
36
БМЧ Краків. – ТН, од. зб. 180, арк. 161; Pamiętniki St. Druszkiewica... – S. 150.
37
Крупницький Б. З історії Правобережжя 1683–1688 рр. // Праці історико-філологічного то-
вариства в Празі. – Вип. 4. – Прага, 1942. – С. 4.
38
БНІО Вроцлав. – Од. зб. 248/ІІ, арк. 171–172.
39
Назарко І. Блаженний папа Інокентій ХІ і Україна // Юрій Франц Кульчицький і козаки герої
віденської перемоги 1683 р. – Філадельфія, 1983. – С. 57.
40
ПАН Краків. – Од. зб. 1554, № 8, арк. 1–2; БН Варшава, Відділ мікрофільмів. – М/ф 41519,
арк. 1–2.
41
Pułkaniec L. Sobieski a stolica apostolska na tle wojny z Turciją (1683–1684). – Wilno, 1937. –
S. 23–24.
42
Ibid. – S.85.
43
ПАН Краків. – Од. зб. 1554, № 10, арк. 1–4.
44
Zawadski K. Gazety ulotne polskie i Polski dotyczącе XVI–XVIII wieku. – T. 2. – Wrocław,
1984. – S. 30.
45
Ibid. – S. 59.
46
Ibid. – S. 60.
47
Ibid.
48
Бібліотека Народова у Варшаві, відділ мікрофільмів (далі – БНВ). – М/ф. А 809, арк. 2 – 3.
49
Там само. – М/ф. А 887, арк. 1–3; Zawadski K. Gazeta ulotne polskie... – S. 62, 64, 196;
Rzeczpospolita w dobie Jana III. Katałog wystawy Zamku Królewskiego, Archiwum Głownego
Akt Dawnych i Biblioteki Narodowej. – Warszawa,1983. – S. 271.
50
Nuova, edistinta Relatione. – Napoli, 1684. – 29.II. // БНВ, відділ стародруків. – № 314685.
51
Крупницький Б. З історії Правобережжя... – С. 1.
52
Наливайко Д. Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у західноєвропейських
літературних пам’ятках). – К., 1992. – С. 314–315.
53
Commentarius Belli Aduersum Turcae ad Viennam, in Hungaria… scriptore Wespasian Kochowski.
– Cracoviae, 1684. – S. 79–83.
54
Наливайко Д. Назв. праця. – С. 315.
55
Kara Mustafa pod Wiedniem. Źródła musulmanskie do dziejów wyprawy wiedeńskiej 1683 roku
/ Oprac. Z. Abrahamowicz. – Kraków, 1973 – S. 319.
56
Ibid. – S.305.
57
Collectanea z dziejopisów tureckich rzeczy do historii polskiej slużących... przez J. J. Sękowskiego.
– T. I. – Warszawa, 1825. – S. 182.
58
Цит. за: Кочегаров К. Указ. соч. – С. 651.
59
Pamiętniki Jana Chryzostoma. – S. 333–334.
60
Літопис Самовидця / Видання підготував Я. Дзира. – К., 1971. – С. 139–140.
61
Цит. за: Мюллер Й. Історична дисертація про козаків // Всесвіт. – 1988. – № 6. – С. 136.
62
Там само.
63
Братковський Д. Світ, по частинах розглянутий. Фототипічне видання / Упор. і переклад В.
Шевчука. – Луцьк, 2004. – С. 351.
Зимовий похід 1683/1684 рр. українського козацтва... 179
Титульна сторінка “Реляції” про похід українського козацтва
до причорноморського Степу (Рим, 1684).
Фотокопії з оригіналу.
Бібліотека Народова у Варшаві, відділ мікрофільмів
180 Т. В. Чухліб
Летючий листок “Екцепт з листа Куницького”.
Фотокопії з оригіналу.
Бібліотека Народова у Варшаві, відділ мікрофільмів
|