Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій
У статті проаналізовано деякі принципи кодифікації української та білоруської літературних мов у 20-х — на початку 30-х рр. XX ст. На прикладі праць українських і білоруських лексикографів розглянуто спільні та відмінні методи вироблення кодифікаційної методології згаданих ідіомів. Some codification...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Мовознавство |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184195 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій / О.І. Скопненко // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 28-37. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184195 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Скопненко, О.І. 2022-05-09T16:06:22Z 2022-05-09T16:06:22Z 2016 Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій / О.І. Скопненко // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 28-37. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184195 У статті проаналізовано деякі принципи кодифікації української та білоруської літературних мов у 20-х — на початку 30-х рр. XX ст. На прикладі праць українських і білоруських лексикографів розглянуто спільні та відмінні методи вироблення кодифікаційної методології згаданих ідіомів. Some codification fundamentals of Ukrainian and Belorussian literary languages during 20s — early 30s of the 20th century are analyzed in the article. The common and different methods in creating the codification methodology of the mentioned idioms by example of Ukrainian and Belorussian codifiers’ works are considered in it. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій Ukrainian and Belarusian lexicography in the 1920-1930-ies from the national tradition perspective Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій |
| spellingShingle |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій Скопненко, О.І. |
| title_short |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій |
| title_full |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій |
| title_fullStr |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій |
| title_full_unstemmed |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій |
| title_sort |
українське та білоруське словникарство 20-30-х років xx ст. з погляду збереження національних традицій |
| author |
Скопненко, О.І. |
| author_facet |
Скопненко, О.І. |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ukrainian and Belarusian lexicography in the 1920-1930-ies from the national tradition perspective |
| description |
У статті проаналізовано деякі принципи кодифікації української та білоруської літературних мов у 20-х — на початку 30-х рр. XX ст. На прикладі праць українських і білоруських лексикографів розглянуто спільні та відмінні методи вироблення кодифікаційної методології згаданих ідіомів.
Some codification fundamentals of Ukrainian and Belorussian literary languages during 20s — early 30s of the 20th century are analyzed in the article. The common and different methods in creating the codification methodology of the mentioned idioms by example of Ukrainian and Belorussian codifiers’ works are considered in it.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184195 |
| citation_txt |
Українське та білоруське словникарство 20-30-х років XX ст. з погляду збереження національних традицій / О.І. Скопненко // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 28-37. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT skopnenkooí ukraínsʹketabílorusʹkeslovnikarstvo2030hrokívxxstzpoglâduzberežennânacíonalʹnihtradicíi AT skopnenkooí ukrainianandbelarusianlexicographyinthe19201930iesfromthenationaltraditionperspective |
| first_indexed |
2025-11-26T01:39:50Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:39:50Z |
| _version_ |
1850603923522453504 |
| fulltext |
О. І. СКОПНЕНКО
УКРАЇНСЬКЕ ТА БІЛОРУСЬКЕ СЛОВНИКАРСТВО
20-30-х РОКІВ XX CT. З ПОГЛЯДУ ЗБЕРЕЖЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ ____________________
У статті проаналізовано деякі принципи кодифікації української та білоруської літера
турних мов у 20-х — на початку 30-х рр. XX ст. На прикладі праць українських і білоруських
лексикографів розглянуто спільні та відмінні методи вироблення кодифікаційної методології
згаданих ідіомів.
К л ю ч о в і с л о в а : традиція, нормалізація, кодифікація, історія української літератур
ної мови, історія білоруської літературної мови, лексикографія.
Слова традиція, традиційний і традиційно постійно супроводжують теорію
опису літературної мови й на дескриптивному, і на прескриптивному рівнях.
Наважимося твердити, що без них не обходиться жодне із сучасних досліджень
літературних мов. Науковці оперують цими лексемами, спеціально не окрес
люючи їхнього термінологічного обсягу. Начебто це апріорі зрозуміло. Ска
жімо, існує твердження, що вірогідну характеристику нормалізаційних процесів
можна здійснити тоді, коли будуть ураховані переорієнтація локального (а) та
функціонального (б) спрямування літературної мови, пов’язаність з традицією
(в), тривалість цієї традиції (г), ступінь її замкнутості (ґ) або відкритості різним
впливам (д) Інакше кажучи, із шести наведених параметрів аналізу нормаліза
ційних процесів чотири спираються саме на традицію як даність.
В академічній науці чітко окресленого визначення традиції в прескриптив-
ній лінгвістиці виявити не вдалося. Скажімо, енциклопедія «Українська мова»
(2000,2004,2007) навіть не містить окремої реєстрової статті традиція. Разом з
тим кодекси української мови рясніють згадками про традицію як засадничий
принцип доцільності існування певних одиниць (словоформ) та ін. в ідіомі. На
приклад, чинний «Український правопис» (1993) проблему відтворення біло
руських прізвищ українською мовою згадує тільки раз та й то дуже стисло, нена
че мимохідь, покликаючись на традицію: «Білоруські прізвища передаються за
традицією: Журавський, Короткёвич, але: Бядуля, Янка Купала, Цьотка й под.» 1 2.
У «Правилах білоруської орфографії та пунктуації» (1959) (далі — Прави-
ла-1959 3), що були чинні до 2010 р., також наявні покликання на традицію:
«Прізвища зі специфічно російським, польським або іншим оголосом пишемо4
1 Языковая норма: типология нормализационных процессов / Отв. ред. В. Я. Порхо-
мовский, H. Н. Семенюк.— М., 1996.— С. 12.
2 Український правопис.— 4-е вид., виправл. й доповн.— К., 1993.— С. 112.
3 Список скорочень див. наприкінці статті.
4 Тут і далі білоруські пасивні дієслівні форми на -цца (вызначаецца ‘визначається’,
пішацца ‘пишеться’, захоуваеща ‘зберігається’ тощо) перекладаємо активними укр. дієс
лівними формами 1 ос. мн. теп. часу: визначаємо, пишемо, зберігаємо.
© О. І. СКОПНЕНКО, 2016
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5
відповідно до традиції тільки з частковим передаванням фонетичних особливос
тей білоруської мови (акання, якання, скорочення у на місці в). На цій підставі
пишемо: Благой, а не Благі, Крамской, а не Крамскі, Палявой, а не Палявы, Тол
стой, а не Толсты або Тау стой, Волкау, а не Воукау, Палтарацкі, а не Паута-
рацкі, Халтурин, а не Хаутурын, Постнікау, а не Поснікау, Гжьібоускі, а не
Грибоускі, Озерау, а не Возерау, Уткін, а не Вуткін та ін.»5. У сучасних білору
ських кодексах апеляція до принципу традиції часто використовується ім-
пліцитно: «Правопис власне білоруських і запозичених слів, у яких написання
дзвінких і глухих приголосних не можна перевірити, визначаємо за словником:
футбол, баскетбол, вокзал, айсберг, струбцина, экзамен, Афганістан» б 7; «Не
складове у пишемо згідно з білоруською літературною вимовою після голос
них» 1. Як бачимо, у «Правилах білоруської орфографії та пунктуації» (2008)
(далі — Правила-2008) умовно навіть можна виокремити дві традиції: 1) орфо
епічну (пор. ще: «коли твірна основа закінчується на т, ц, ч, а суфікс почи
нається приголосним с, то сполучення тс, цс, чс на письмі передаємо через ц
згідно з вимовою: агенцтва, балцкі, брацкі» 8); 2) суто лексикографічну (пор.:
«коли твірна основа слова закінчується на ж, ш, х (зокрема й під час чергування
[г] — [ж], [х] — [ш]), а суфікс починається приголосним с, то сполучення же, шс
у загальних назвах передаємо тільки одним с <...>. У деяких випадках написан
ня таких слів визначаємо за словником, чергування [г] — [ж], [х] — [ш] немає:
Буг — бугекі, Гаага — гаагскі, Катанга — катангскі») 9.
Згадана орфоепічна традиція має опиратися на певний кодифікований ета
лон. Проте білоруська лексикографія ще й досі не випустила у світ академічного
орфоепічного словника, в основі якого був би чинний правопис. Теоретично для
нормування й кодифікації сучасної білоруської літературної вимови не втратив
свого значення «Словник білоруської мови: Орфографія. Орфоепія. Акцентуа
ція. Словозміна» (1987) за редакцією М. В. Вірила. У довідникові подано напи
сання та взірцеву вимову лексики білоруської літературної мови відповідно до
приписів кодексу 1959 р. Проте видання 1987 р. аж ніяк не може відбивати вимо
ви багатьох чинних у сучасній білоруській літературній мові орфограм, що з’я
вилися в цьому ідіомі після прийняття Правил-2008. До певної міри неначе
утворилося зачароване коло: написання спирається на вимову тільки в тих ви
падках, коли не можна встановити чіткого правила, а коли правило чітко сфор
мульоване в кодексі 2008 р., то «Словник білоруської мови: Орфографія. Орфое
пія. Акцентуація. Словозміна» (1987) не може бути орієнтиром для
встановлення літературної вимови. Скажімо, згідно з Правилами-2008 «ненаго-
лошені фіналі -эль, -эр у запозичених словах передаємо як -аль, -ар: шніцаль,
шпаталь, міталь, форталь, карцар, грэйдар, <...> кратар, прзсвітар. Ненаго-
лошені фіналі -эль, -эр у власних назвах іншомовного походження передаємо
незмінно: Ландэр, Одэр, Штэр, Юпітзр» 10. Крім усього іншого, з наведеної ци
5 Правільї беларускай арфаграфіі і пунктуацші. — Мінск, 1959. — С. 118.
6 Правільї беларускай арфаграфіі і пунктуацші. — Мінск, 2008. — С. 16.
7 Там же. — С. 20. Пор.: «У ряді <. . .> географічних назв після приголосних д, т та в
деяких випадках згідно з традиційною вимовою (пишеться и. — О. С.): Аддііс-Аббба, Арген
тина, Братислйва» (Український правопис.— С. 101-102); «Орфограма <. . .> — правильне
написання за відповідним правилом або за традицією, яке обирається з кількох можливих»
(Плющ М. Я. Орфограма // Українська мова : Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М.,
Тараненко О. О. (співголови) та ін.— 3-є вид., зі змінами і доп.— К., 2007.— С. 462).
8 Правільї беларускай арфаграфіі і пунктуацші.— Мінск, 2008.— С. 38.
9 Там же.— С. 39.
10 Там же.— С. 9.
_____________________ Українське та білоруське словникарство 20-30-хроківXX cm...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 29
тати незрозуміло, на підставі чого (якої традиції?) в поданих лексемах можна
виокремити фіналі -эль, -эр, які за Правилами-2008 не з’являються в цих одини
цях у жодній білоруській словоформі. Можна тільки висловити припущення, що
елементи -эль, -эр збережені в тексті Правил-2008, бо укладачі орфографічного
кодексу (який має силу закону в сучасній Республіці Білорусь) мислили катего
ріями Правил-1959, згідно з якими словоформи шнщэлъ, карцэр, кратэр і т. ін.
були нормативними, а тому в них можна виділити розглядані складники.
Отже, у сучасних кодифікаційних кодексах української та білоруської літе
ратурних мов досить поширене покликання на традицію, хоч наукового визна
чення цього поняття згадані джерела не подають. У зв’язку з цим постає питан
ня, яку традицію передусім треба мати на увазі, або чи піддається традиція
параметризації? Відомо, що і в українській, і в білоруській літературних мовах
протягом XX ст. існувало кілька правописних традицій, що й досі (щоправда,
різною мірою) впливають на стан нормалізації та кодифікації цих ідіомів. Яку з
них можна вважати актуальною? Наприклад, «Правила білоруської орфографії
та пунктуації» (2008) (набули чинності з 1 вересня 2010 р.) узагалі не містять ок
ремого розділу про правопис власних назв. Звідси логічно зробити висновок, що
Правила-1959 у частині, присвяченій правопису власних назв, і досі мають силу
кодексу для сучасної білоруської літературної мови. У згаданому виданні
вміщено додаток «Зауваги про власні імена і прізвища» п, який поки що можна
вважати єдиним кодифікаційним документом у сфері відтворення й уживання
власних назв білоруського та чужомовного походження в розгляданому ідіомі.
На думку І. О. Гапоненко, «наявні правила відмінювання прізвищ містять чима
ло недомовок, неточностей і суперечностей. Недосконалість правил, а також
вплив системи російського відмінювання та системи відмінювання загальних
іменників, природні зрушення в системі ономастичної словозміни, що відбули
ся в живій (білоруській. — О. С.) мові за період, який минув від часу видання
правил,— усі ці чинники поступово почали призводити до численних порушень
норми оформлення прізвищ у непрямих відмінках» 11 12. Скажімо, у сучасній біло
руській писемній практиці відзначено численні випадки ненормативного від
мінювання антропонімів або невідмінювання прізвищ, що відповідно до правил
мають відмінюватися: помнік Франциску Скарыну (нормативне: помнік Фран
циску Скарыне), кніга Ірини Гапоненкі (нормативне: кніга Ірини Гапоненко),
вуліца Тараса Шаучэнка (нормативне: вуліца Тараса Шаучзнкі) та ін .13
Образ літературної мови складається поступово й не раз змінюється під
впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Українська й білоруська літе
ратурні мови першої третини XX ст. кардинально змінилися після мовних ре
форм 1933 р. Проте, якщо брати до уваги шість висунутих критеріїв аналізу нор-
малізаційних процесів, то можна констатувати, що параметри характеристик
цих ідіомів і до 1930 р. мали різний ступінь наповненості: а) переорієнтація ло
кального спрямування літературної мови (характерна ознака для української
мови: недостатня кількість ознак для характеристики в білоруській ситуації);
б) функціональне спрямування літературної мови (істотне розширення сфер
функціонування обох ідіомів, розвиток багатьох стилів); в) пов’язаність з тради
цією (для обох ідіомів головними стали народнорозмовні традиції, хоч деякі
прослідки старих типів літературних мов можна виявити в обох традиціях), але в
11 Правіли беларускай арфаграфіі і пунктуацьіі. — Мінск, 1959. — С. 113-118.
12 Гапоненка І. А. Лексіка беларускай літаратурной мовы XIX — пачатку XX ст.: асаб-
лівасці станаулення і развіцця.— Мінск, 2012.— С. 266.
13 Докладніше див.: Гапоненка І. А. Зазнач, праця.— С. 266-267.
О. І. Скопненко_________________________________________________________________
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5
процесах української кодифікації помітну роль відігравала й мова новітньої ху
дожньої літератури (так званий критерій Шевченкового ідіостилю); г) трива
лість традиції (українська літературно-писемна традиція нового типу комуніка
тивно потужніша й виразніша, але хронологічно обидва ідіоми майже
одночасно створили художні тексти (перша половина XIX ст.), тому їх можна
розглядати як початки літературної мови); ґ) ступінь замкнутості традиції;
д) ступінь відкритості різним впливам (в історії кодифікації обох ідіомів панів
ними були російський та польський чинники, а тому й процеси відштовхування
від цих мов у білоруських та українських кодексах найпомітніші; цілком оче
видний український вплив на білоруську кодифікацію); е) зміна засад кодифіка
ційних джерел (властива для української кодифікації) 14.
Термін словникарство найчастіше використовують у значенні «лексико
графія» (СУМ, IX, 367). Оскільки практика нерозрізнення власне лексикогра
фії та фразеографії дуже міцна, то було б доцільно (і просто зручно) саме це ук
раїнське слово вживати на означення синтетичного розуміння двох згаданих
галузей філології як пов’язаної єдності: лексикографії (теоретичної та прак
тичної) та фразеографії (також теоретичної та практичної). Якщо прийняти та
ку пропозицію, тоді відпаде драстична конфронтація між лексикографією та
фразеографією, нерозрізнення яких призводить до багатьох непорозумінь. На
ша ідея закріпити таке значення ґрунтуться на давній традиції сприйняття фра
зеографії та лексикографії як однієї галузі. По-друге, сама лексема словникар
ство цілком узгоджується зі словотвірними моделями української мови й має
прозору внутрішню форму. Як відомо, одиницю словникар у значенні «лекси
кограф» фіксує Словник Є. Желехівського (1886) (СЖ, II, 885), але розгляданої
лексеми не мають у своєму реєстрі ані Грінченків словник, ані «Російсько-ук
раїнський словник» за редакцією С. Єфремова та А. Кримського (1924-1933).
Похідних одиниць також не виявлено. Найвідоміші словники 20-30-х років
XX ст. засвідчують тільки лексеми лексикограф, лексикографія (наприклад,
«Правописний словник» Г. Голоскевича). «Українсько-російський словник» у
шести томах за редакцією І. М. Кириченка подає в реєстрі тільки одиницю
словникар без ілюстрації (УРС, V, 377), хоч у цьому виданні в багатьох випад
ках до вокабул у статтях наведено розлогі цитати з української публіцистичної
та художньої літератури.
Навряд чи можна повністю погодитися з О. М. Демською, яка обстоює дум
ку, що словникарство — «це, по-перше, практика укладання словників, по-дру
ге, словники певної мови різного типу і статусу і, по-третє, словникова індус
трія», а лексикографія — «це доцільно організоване знання, що дає цілісне
уявлення про все різноманіття питань та завдань, пов’язаних зі словниковим
описом мови, або, ширше, словниковим осмисленням мовної картини світу» 1S.
Свою позицію дослідниця обґрунтовує тим, що слово словникарство та «його
варіанти» (лінгвіст має на увазі одиницю словництво) вживані в працях відомих
українських мовознавців (І. Огієнка, О. Горбача — словництво, Б. Галаса,
В. Німчука — словникарство) 16. Проте маємо сумнів, чи коректно вважати оди
ницю словництво варіантом словникарства, адже лексема словництво, цілком
14 Докладніше див.: Скопненко О. І. Образ ідіому крізь процеси кодифікації (на матеріалі
української та білоруської літературних мов першої третини XX ст.) // Компаративні
дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті Л. Булаховського : 36. наук, праць. — К.,
2011, — Вил. 15, — С. 227-233.
15 Демська О. Вступ до лексикографії : Навч. посібник.— К., 2010.— С. 22-23.
16 Там же.— С. 22.
_____________________ Українське та білоруське словникарство 20-30-хроківXX cm...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 31
можливо, старша за своїм походженням, а словникарство з ’являється в україн
ській літературі тільки після Другої світової війни. Словництво зі значенням
«лексикографія» вживав І. Огієнко у своїй «Історії української літературної мо
ви» 17, наявна така вокабула в «Енциклопедії українознавства» 18. У такому ж
значенні вживав цей термін і 3. Кузеля 19. Не вдаючись у детальний аналіз бага
тьох інших джерел, зауважимо, що ще в середині XX ст. словництво, лексиколо
гія та лексикографія часто вживані як лексичні дублети. Пор.: «З 1948 р. на еміг
рації лексикологічну (курсив наш. — О. С.) роботу зосереджено в Інституті
Української Мови НТШ під керівництвом Я. Рудницького, що з 1942 р. працює
над етимологічним словником укр. мови»20. Ю. Шевельов також уживає лексе
му словництво в значенні «лексикографія» 21 22. Потребу в розрізненні словникар
ства та лексикографії О. М. Демська аргументує потребою розрізняти власне
теоретичну та практичну лексикографію. У Л. М. Полюги теоретичну лексико
графію названо науковою, у польській традиції— металексикографією22. «Ана
логічне термінопонятійне розмежування пропонує французька традиція, розріз
няючи науку лексикографію <...> і лексикографічну практику» 23. Наповнити
різним семантичним обсягом одиниці лексикографія та словникарство у такому
варіанті, як пропонує О. М. Демська, на сучасному етапі розвитку української
лексики й терміносистеми навряд чи можна, бо це призведе до остаточного
змішування понять фразеографія та власне лексикографія, що вкрай небажано.
Можливо, найліпше закріпити за згаданими одиницями такі значення (подаємо
схематично): словникарство = лексикографія + фразеографія', лексикографія =
теоретична лексикографія + практична лексикографія', фразеографія = теоре
тична фразеографія + практична фразеографія. Лексему словництво доречно
вживати рідше, оскільки вона має менший словотвірний потенціал. У такому
значенні згадані слова використовуватимуться в цій статті.
Українська й білоруська літературні мови у 20-х — на початку 30-х рр.
XX ст. у складних соціально-політичних умовах пройшли пуристичний період
розвитку. Природа й характер цього мовно-культурного та світоглядно-методо
логічного явища викликають щораз більше зацікавлення як у білоруських, так і
в українських мовознавців, оскільки стало очевидним, що спадщина лінгвіс-
тів-пуристів, відкинута в 30-х рр., здатна помітно впливати на нормалізаційні
процеси в сучасних літературних мовах. Антипуристичні мовні реформи 1933 р.
не змогли повністю затерти слідів українського й білоруського пуризму 24, хоч
він і не приніс таких вагомих результатів, як, скажімо, у чеській або литовській
мовах. Попри незначні на перший погляд здобутки «білоруський пуризм зага
лом треба вважати успішним. По-перше, він досить ефективно діяв у вирішаль
ний період формування білоруської літературної мови, який, властиво, і створив
“образ” білоруської мови, — у 1920-і роки. По-друге, пуристична традиція зага
О. І. Скопненко_________________________________________________________________
17 Огієнко І. (митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / Упоряд.
М. С. Тимошик.— К., 1995.— С. 245.
18 Горбач О. Словництво // Енциклопедія українознавства / Перевид. в Україні. — Реп
ринт. відтворення вид. 1955-1984 рр.— Л., 2000.— Т. 8.— С. 2896-2899.
19 Кузеля 3 . Лексикологія // Енциклопедія українознавства: Загальна частина / Репринт,
відтворення вид. 1949 р.— К., 1994.— С. 324—326.
20 Там же. — С. 326.
21 Шерех Ю. Нарис української літературної мови.— Мюнхен, 1951.— С. 68.
22 Демська О. Зазнач, праця.— С. 15-23.
23 Цитовано за.: Демська О. Зазнач, праця.— С. 23.
24 Мотивація, засадничі принципи обох шкіл, боротьба між прихильниками та опо
нентами — теми подальших розвідок.
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5
лом досить міцно вкоренилася у свідомості білоруських лінгвістів»25. Ю. Шеве-
льов у межах українського пуризму виокремлював дві школи: крайню пурис
тичну (етнографічну, або київську) та помірковану пуристичну (синтетичну, або
харківську). Речниками етнографічної школи були А. Кримський, Є. Тимченко,
0 . Курило у своїх ранніх працях, М. Гладкий, С. Смеречинський, В. Сімович та
1. Огієнко. Помірковані пуристичні погляди поділяли О. Синявський, М. Сули
ма, М. Наконечний, О. Курило в пізніших творах та ін .26
Кожна з цих мов по-своєму розв’язувала складні проблеми вироблення літе
ратурного стандарту, незважаючи на певну типологічну схожість їхніх коди
фікаційних процесів27. Вирішальні етапи кодифікації обох мов відбувалися або
під час боротьби за незалежність, або в умовах бездержавності українського та
білоруського народів, коли ідеологічні настанови в мовному плануванні уне
можливлювали вільну конкуренцію наукових поглядів і культурних підходів.
У Білорусі головним осередком нормалізації став Інститут білоруської ку
льтури (Інбілкульт), що був створений 1922 р. на базі Науково-термінологічної
комісії. Першим головою цієї установи призначено мовознавця С. Некрашеви-
ча. 1928 р. Інститут білоруської культури реорганізовано в Білоруську академію
наук. На базі мовознавчих кафедр і комісій, що існували в Інституті, 1929 р.
створено Інститут мовознавства. Спочатку провідними працівниками установи
були відомі мовознавці П. Бузук, І. Белькевич, І. Вовк-Леванович, Я. Льосик,
С. Некрашевич та ін. Помітно впливали на роботу комісій академіки Д. Жилуно-
вич (Цішка Гартний), І. Луцевич (Янка Купала), К. Міцкевич (Якуб Колас). На
білоруських етнічних землях, розділених державним кордоном відповідно до
Ризького мирного договору, не було передумов для вироблення варіантів біло
руської літературної мови чи різних термінологічних шкіл. Так, «навчальна
література в першій половині 1920-х рр. виходила спершу у Вільні й тільки піз
ніше в Мінську», що «зумовлювало певний вплив створених у Вільні термінів на
термінологію радянської Білорусі. Крім того, <...> через брак підготовлених у
Мінську підручників у БРСР спочатку були вживані посібники, надруковані у
Вільні; це, безперечно, так само сприяло засвоєнню в радянській Білорусі тер
мінології, створеної в Західній Білорусі»28.
В Україні головними мовознавчими установами тоді були Інститут україн
ської наукової мови, заснований 1921 р., Комісія для складання історичного
словника української мови, Комісія для складання словника української живої
мови, Комісія нормативної граматики української мови ВУАН. У 20-х — на по
чатку 30-х рр. українські та білоруські мовознавці розгорнули інтенсивну лекси
кографічну працю. Відомо, що на ту пору видано понад ЗО білорусько-росій
25 Запрудский С. Белорусский и чешский языковой пуризм: общее и специфическое //
Cesty k národnímu obrození: běloruský a český model : Sb. příspěvků z konference konané 4. —
6.7.2006 v Praze.— Praha, 2006,— P. 247.
26 Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) :
Стан і статус.— Чернівці, 1998.— С. 110-111.
27 Див.: Запрудскі С. Правапісньїя рэформы ÿ славянскіх літаратурннх мовах у
ХХстагодцзі.— Мінск, 1998.— 23 с.; СкапненкаА. Кадьіфікацьійньїятзндзнцніÿ беларускай
і украінскай літаратурннх мовах XX ст.: тьшалогія і специфіка // Беларуская мова: шляхі
развіцця, кантакты, перспективи : Матэрыялы III Міжнар. кангрэса беларусістау
«Беларуская культура ÿ диалогу цивілізаций».— Мінск, 2001.— С. 123-131 ; Скопненко О. І.
Сучасна білоруська літературна мова: шляхи кодифікаційного розвитку // Вісн. Запоріз. нац.
ун-ту : 36. наук. ст. Філол. науки.— Запоріжжя.— 2006.— № 2.— С. 245-248.
28 Запрудскі С. Да характаристикі пачатковага этапу випрацоукі беларускай навуковай
тзрміналогіі ÿ 1920-я гади // Studia Slavica Hung.— Budapest, 2005.— N 50.— P. 161.
_____________________ Українське та білоруське словникарство 20-30-хроківXX cm...
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 33
ських, російсько-білоруських і термінологічних словників 29. Скажімо, тільки
протягом 1921—1922 рр. вийшло 8 випусків Білоруської науково-термінологіч
ної комісії, від 1922 р. до 1929 р. побачили світ 24 різні термінологічні й перек
ладні словники Інституту білоруської культури 30. У цей самий час в Україні
вийшло друком 49 термінологічних словників, тільки Інститут української нау
кової мови випустив у світ близько ЗО словників (здебільшого термінологічних і
російсько-українських чи українсько-російських)31.
Певна річ, не всі з лексикографічних видань цих установ справили однако
вий вплив на нормалізацію літературних мов. З початком 30-х років значну час
тину наукової продукції провідних мовознавчих центрів України й Білорусі ква
ліфіковано як «шкідницьку» й вилучено з наукового обігу. Майже для всіх
тодішніх праць була властива лексична дублетність у галузі термінології. Після
реформ 1933 р., що відбулися майже одночасно в обох мовах32, доля багатьох
схожих термінів у білоруській та українській мовах склалася парадоксальним
чином неоднаково. У найповніших лексикографічних кодексах української
(СУМ) та білоруської літературних мов (ТСБМ), що були укладені в 70-х — на
початку 80-х рр. XX ст., схожу однотипну лексику, без обмеження вживану в
20-х рр., подано з різною повнотою. Навіть побіжного погляду досить, щоб по
мітити: білоруське лексикографічне джерело містить у кілька разів менше лек
сичних дублетів порівняно з українським словником (див. табл.33).
Т а б л и ц я
О. І. Скопненко_________________________________________________________________
Лексичні дублети в українських і білоруських лексикографічних кодексах
Українська мова Білоруська мова
Лексикографічні джерела
20-30-х рр.
СУМ Лексикографічні джерела
2С1-30-Х рр. ТСБМ
родовід / генеалогія (РУСК-1);
генеалогія /родовід (ПРУС);
ґенеальоґія /родовід (РУСІ);
генеалогія /родовід (РУСМ)
генеалогія /
родовід
радавод / podanie (ПРКБС);
гензалегія /радавод /
радаводзцтва (РБСН);
генеалогія (РБСА)
генеалогія /
радаслоуе /
радаслоуная
процент / відсоток (ПРУС);
відсоток / процент (ПРУСС);
відсоток / процент (РУСІ);
процент / відсоток (РУСЄ-3);
процент/відсоток (РУСМ)
відсоток /
процент
прыспор (ПРКБС);
процант / адсоток (РБСН);
процант (РБСА)
працэнт
29 Германович И. К. Нормализация лексики белорусского литературного языка в 20-30-х
годах XX в. : Автореф. д и с .... канд. филол. наук.— Минск, 1963.— С. 5.
30 Беларускія слоунікі й энцыкляпэдьй : Бібліяграфія / Склад.: В. Кіпель, 3 . CaÿKa.— Нью
Ёрк — Менск.— Б. р.— С. 35-39.
31 Подано за: Шевельов Ю. Зазнач, праця.— C. 105.
32 Див.: Запрудскі С. Правапісньїя рэформы ÿ славянскіх літаратурньгх мовах...;
Скапненка А. Зазнач, праця; Скопненко О. І. Сучасна білоруська літературна мова...
33 У цій таблиці, поданій для наочної ілюстрації більших вилучень дублетних форм у
білоруській літературній мові пореформеного часу, знаком (*) позначено лексеми, уживання
яких стилістично обмежене (застарілі слова, історизми тощо). У колонці, що містить прик
лади з лексикографічних джерел 20-30-х рр. (питання правомірності, походження, узуальних
параметрів аналізованої лексики, впливовості кодифікаторів та ін. оминаємо через брак
місця), наприкінці ряду подано матеріал зі словників, які вийшли вже після мовних реформ
1933 р. (РУСМ; РБСА). Це дає змогу простежити, наскільки вони вплинули на лексико
графічну практику 70-х — початку 80-х рр. XX ст. та який мають потенціал для впливу на
сучасну мовну практику.
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5
Українське та білоруське словникарство 20-30-хроківXX cm...
травень / май (ПРУСС);
травень (РУСІ);
травень /май (РУСЄ-22);
травень (РУСМ)
травень / травень / май (ПРКБС); май /
май* (розм., май / травень (РБСН); травень*
рідко) май (РБСА) (заст.)
бронза, брондза (РУСК-1);
брондза (ПРУС);
рос. латунь — укр. мосяж,
жовта мідь (ПРУС);
бронза (РУСМ)
бронза', бронза /масёндз / тамбак
мосяж* (РБСН);
(рідко — бронза (РБСА)
‘латунь;
жовта мідь’)
бронза·,
мосендж*
(заст. ‘латунь’)
результат / наслідок / вислід
(ПРУС);
наслідок / здобуток /
результат (ПРУСС);
результат /наслідок (РУСІ);
результат / наслідок (РУСМ)
результат / конечны вывод /
скуток* разьвязка / вытк (ПРКБС);
(заст.) вытк / рэзультат / скупит
(РБСН);
вытк (РБСА)
вытк /
рэзультат
напій / пиття / трунок напій /
(ПРУС); напиток
напій / питво / пиття / трунок (розм.) /
(ПРУСС); трунок
напій / питво / пиття / (напій,
(етногр.) дання (РУСІ); перев. алко-
напій / напиток; гольний)
пиття /питво, (хмільний —
ще) трунок (РУСЄ-22);
напій (РУСМ)
усё, што служыцъ для
піцьця;
nima / піцьво / напітак
(ПРКБС);
напой / трунак;
моцныя напої (РБСН);
напітак (РБСА)
штітак /
трунак* (обл.
‘алкогольний
напій’)
атрамент / чорнило (ПРУС); чорнило / атрамант / чорніла (РБСН); чорніла /
атрамент / чорнило (ПРУСС); атрамент* чорніла (РБСА) атрамант*
атрамент / чорнило (РУСІ); (заст.) (заст.)
чорнило (РУСМ)
годинник / дзиґар (ПРУС); годинник /
годинник / дзигар (ПРУСС); дзигарі*
годинник / дзиґар (РУСІ);
годинник (РУСМ)
конус / стіжок; але конус конус
зрізаний (ПРУС);
конус / стіжок; (у механізмі)
кружіль; але прямий, зрізаний
(стятий) конус (РУСК-21);
конус, але конусовидний, (нар.)
стіжкуватий (ПРУСС);
конус (РУСІ);
конус (РУСМ)
елемент / первісток (ПРУС); елемент
елемент / первень (хім.)
(ПРУСС);
елемент / частка (РУСІ);
елемент (РУСМ)
гадзіньнік / загарах / часы гадзіннік
(РБСН);
гадзіннік (РБСА)
кучмах / кучмень (ПРКБС); конус
конус / стажок (РБСН);
конус (РБСА)
жывень / жывел (ПРКБС); элемент
элемент / пярвестак
(літературозн.термін) /
складній (матем. термін);
элемент (РБСА)
чарніліцакаламар (ПРУС); чорнильна- чарніліца / каламар /
чорнильниця/каламар (ПРУСС); ця / каламарніца
каламар (РУСІ); каламар*
чорнильниця / каламар * (заст.) (заст.)
(РУСМ)
фокус (ПРУС); фокус
фокус / збіросвіт (ПРУСС);
фокус (РУСІ);
фокус (РУСМ)
яскір (ПРКБС); фокус
фокус /вогнішча (ПРЕС);
фокус (РБСН);
фокус (РБСА)
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 35
О. І. Скопненко.
хорда (РУСМ) хорда цяціва (ПРКБС); хорда
струна / хорда (ПРЕС);
хорда (матем. термін) /
струна (РБСН);
хорда (РБСА)
визиск / експлоатація (ПРУС); визиск /
визиск/визискування / експлуата-
експлоатація (ПРУСС); ція
експлуатація / визискування
(РУСІ);
експлуатація, (гніт — ще)
визиск/визискування
вызыск (ПРБС);
эксплюатацыя / визиск
(РБСН);
эксплаатацыя (РБСА)
эксплуатация
порцеляна (ПРУСС);
порцеляна (РУСІ);
фарфор/порцеляна (РУСМ)
порцеляна / парцэляна (ПРКБС); фарфор
фарфор парцаляна (РБСН);
фарфор/парцэляна (РБСА)
рада (ПРУС);
рада (ПРУСС);
рада (РУСІ);
рада (РУСМ)
рада рада (ПРКБС); савет;рада*
рада (вайсковая, школьная) / (історизм)
савет (народных камісарау)
(ПРБС)
мито (ПРУС);
мито (ПРУСС);
мито (РУСІ);
мито (РУСЄ-3);
мито (РУСМ)
мито мита (ПРКБС);
мита (ПРБС);
мита (РБСН);
пошліна (РБСА)
поиїліна;
мыт*/ мита*
(історизм)
рисування / креслення креслення
(ПРУСС);
рисування / креслення (РУСМ)
крэсьленне (ПРКБС); чарчэнне
рысаваньне (ПРБС);
красьленне (матем.термін) /
чырчэньне (РБСН); чарчэнне
(РБСА)
Отже, пуристичні тенденції реалізувалися в українській та білоруській літе
ратурних мовах XX ст. нерівномірно. Ступінь успішності українського й біло
руського пуризму в порівняльному плані можна визначити шляхом детального
аналізу словникарської практики всього XX ст. Проте, крім поданих висновків,
важливе значення має питання, наскільки здобутки того періоду можуть бути
актуалізовані в наш час, адже розуміння традиції як обов’язкового складника
кодифікаційної практики вкоренилося в кодексах сучасних української та біло
руської літературних мов. У зв’язку з цим виникає проблема конфлікту кількох
традицій у межах одного ідіому, що по-особливому гостро виявилася в сучасній
білоруській мовній практиці: саме відмінності між дореформеною та порефор-
меною традиціями були головною причиною виникнення двох варіантів біло
руської мови в другій половині XX ст.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
а) українські словники:
ПРУС — Практичний російсько-український словник / Йогансен М., Наконечний М.,
Німчинов К., Ткаченко Б.— Д., 1926.— 238 с.
ПРУСС — Сабалдир Г. Практичний російсько-український словник.— К., 1926.—
436 с.
РУСІ — Ізюмов О. Російсько-український словник.— X. ; К., 1930.— 4-е вид.,
доповн. і виправл. за новим правописом.— 902 с.
РУСК-1 — Російсько-український словник / Гол. ред. А. Кримський.— К., 1924.—
Т. 1.— 290 с.
РУСК-21 — Російсько-український словник / Гол. ред. А. Кримський.— К., 1929.—
Т. 2. Вип. 1 — 392 с.
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5
РУСЄ-22 — Російсько-український словник / Гол. ред. С. Єфремов.— К., 1927.— Т. 2.
Вил. 2.— 351 с.
РУСЄ-3 — Російсько-український словник / Гол. ред. С. Єфремов.— К., 1928.— Т. 3.
Вил. 2.— 290 с.
РУСМ — Російсько-український словник / Відп. ред. П. Мустяца.— К , 1937.— 890 с.
СЖІІ — Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар.— Л.,
1886.— Т. 2,— 1117 с.
СУМ — Словник української мови : В 11 т.— К., 1970-1980.
УРС V — Українсько-російський словник / Ред. С. П. Левченко, Л. С. Паламарчук,
Л. Г. Скрипник.— К., 1962.— Т. 5.— 591 с.
б) білоруські словники:
ПРБС — Байкар М., Гарзцкі М. Практичны расійска-беларускі слоунік. — Менск,
1926.— 2-е выд., выпраул. і дап.— 188 с.
ПРКБС — Ластоускі В. Падручны расійска-KpbiÿcKi (беларускі) wioÿHÎK.— Коуна,
1924,— 832 c.
РБСА — Руска-беларускі слоунік / Пад рэд. А. Александровіча.— Мінск, 1937.—
495 c.
РБСН — Некрашзвіч C. М., Байкар M. Я. Расійска-беларускі cnoÿHÎK. — Менск,
1928,— 728 c.
ТСБМ — Тлумачальны слоунік беларускай мовы : У 5 т. 6 кн.— Мінск, 1977.— 1984.
_____________________ Українське та білоруське словникарство 20-30-хроківXX cm...
О. I. SKOPNENKO
CODIFICATION FOUNDATIONS IN UKRAINIAN AND BELARUSIAN LITERARY
LANGUAGES (20s — EARLY 30s OF THE 20-th CENTURY)
Some codification fundamentals o f Ukrainian and Belorussian literary languages during 20s —
early 30s o f the 20th century are analyzed in the article. The common and different methods in
creating the codification methodology o f the mentioned idioms by example o f Ukrainian and
Belorussian codifiers’ works are considered in it.
K e y w o r d s : tradition, normalization, codification, history o f the Ukrainian literary language,
history o f the Belorussian literary language, lexicography.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 Ъ1
|