Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.

Рецензія на книгу: Макаров В. И. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв. Брянск : Брян. гос. ун-т, 2015.— 391 с.  Значні досягнення слов’янської діалектології, що на початку XX ст...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Мовознавство
Date:	2016
Main Author:	Нечитайло, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2016
Subjects:	Рецензії та анотації
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184201
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII— I половине XX вв. / І. Нечитайло // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 78-80. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860241926142296064
author	Нечитайло, І.
author_facet	Нечитайло, І.
citation_txt	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII— I половине XX вв. / І. Нечитайло // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 78-80. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Мовознавство
description	Рецензія на книгу: Макаров В. И. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв. Брянск : Брян. гос. ун-т, 2015.— 391 с. Значні досягнення слов’янської діалектології, що на початку XX ст. завершилися ідеєю лінгвогеографічного вивчення слов’янських мов у синхронії та діахронії, зумовлені розвитком порівняльно-історичної мовознавчої думки і мають довгу передісторію. Саме тепер постала необхідність осмислення історичних змін у мовах східних слов’ян, що відбувалися протягом століть, і того, які чинники стали визначальними в народженні провідних ідей лінгвістичної україністики, русистики й білорусистики. Високий рівень розвитку сучасної етимології й лінгвогеографії дозволяє поглянути на ці проблеми з нових, об’єктивніших позицій.
first_indexed	2025-12-07T18:30:45Z
format	Article
fulltext	М а к а р о в В . И. ФОРМИРОВАНИЕ ВОСТОЧНОСЛАВЯНСКОЙ ДИАЛЕКТОЛОГИИ КАК ИСТОРИКО-ЛИНГВИСТИЧЕСКОЙ ДИСЦИПЛИНЫ ВО II ПОЛОВИНЕ XVIII — I ПОЛОВИНЕ XX вв. Брянск : Брян. гос. ун-т, 2015.— 391 с. Рецензії та анотації_______________________________________________________ Значні досягнення слов’янської діалекто логії, що на початку XX ст. завершилися ідеєю лінгвогеографічного вивчення сло в ’янських мов у синхронії та діахронії, зу мовлені розвитком порівняльно-історичної мовознавчої думки і мають довгу передісто рію. Саме тепер постала необхідність осмис лення історичних змін у мовах східних сло в ’ян, що відбувалися протягом століть, і того, які чинники стали визначальними в народженні провідних ідей лінгвістичної україністики, русистики й білорусистики. Високий рівень розвитку сучасної етимо логії й лінгвогеографії дозволяє поглянути на ці проблеми з нових, об’єктивніших по зицій. Одному з питань цієї пошукової програ ми присвячено рецензовану монографію, яка є підсумком плідної професійної діяльності В. І. Макарова — історика мови й історіо графа східнослов’янської лінгвістичної школи, професора кафедри російської мови Брянського державного університету ім. акад. І. Г. Петровського. Об’єктом дослідження своєї праці В. І. Ма каров обрав дослідницькі напрями і процеси, що визначали ідеологію й методологію етно графічних, діалектологічних і лінгвогео- графічних пошуків в ареалі Східної Славії з середини XVIII до середини XX ст. — від самого їх зародження і до трансформації в нову наукову парадигму. Такий вибір часо вого простору дозволив авторові з макси мальною повнотою показати динаміку теоретичної і практичної діалектології до сліджуваного регіону. Монографія складається з п ’яти розділів, присвячених відповідно: 1) теоретичним за садам праці; 2) етнографічним досліджен ням східнослов’янських мов як джерела діа лектологічних починань; 3) вивченню па леографічних джерел і давнього діалектного ландшафту; 4) описовій діалектології схід них слов’ян; 5) діалектному картографуван ню та розвитку ідей лінгвістичної географії. Як видно зі змісту першого розділу «Тео ретичні основи праці як історіографічного дослідження» (с. 12-26), за допомогою порівняльно-історичного методу здійснено зіставлення різних дослідницьких концепцій з метою визначення їхніх спільних рис і особливостей, зроблено предметний огляд шляхів дослідження говорів України, Біло русі й Росії, зорієнтований на поглиблене © І. НЕЧИТАЙЛО, 2016 78 вивчення окремих фрагментів східно слов’янської діалектології: періоду відок ремлення діалектологічних досліджень від етнографії, періоду історичної діалектології, а також описової діалектології та карто графування. Авторові вдалося висвітлити цей процес як зміну поглядів і позицій у діалектології, тобто як еволюцію її профілів. У другому розділі монографії «Основні напрями етнографічних і діалектологічних досліджень у Росії другої половини ХУЛІ — першої половини XX ст.» (с. 27-82) доклад но висвітлено найдавніший етап етногра фічних (і частково діалектологічних) праць східнослов’янських учених. За допомогою яскравого ілюстративного матеріалу В. І. Макаров показав наступність наукових концепцій кінця XVIII — першої половини ХЕХ ст. і логіку їхніх змін. Особливу увагу автор приділив порів няльним аспектам початкового етапу діа лектологічних студій. Однак підрозділ 2.2. «Початок вивчення російськими вчени ми слов’янської етнографії, слов’янських мов і говорів в інослов’янських і неслов’ян ських країнах» відкривається досліджен нями цього напряму лише з 1840-х років. На жаль, поза рамками монографії залишилися праці, здійснені російськими фахівцями за довго до цього. Варто нагадати, що ще 1772 р. студент Геттінгенського університе ту Д. Ю. Семенов (Руднєв), учень X. Г. Гей- не та А. Л. Шлецера, підготував дисертацію «Про сліди слов’янської мови у письмен ників грецьких і латинських», а 1804 р. сту дент цього ж вишу А. С. Кайсаров опубліку вав німецькою мовою працю «Досвід ви вчення слов’янської міфології», присвячену улюбленому вчителеві А. Л. Шлецеру. На слідуючи методику А. Л. Шлецера, Кайсаров широко використовував східно- й західно слов’янські джерела, включаючи сло в’янські релікти на німецьких землях. Синтетичний, проблемно-хронологічний метод, застосований В. І. Макаровим, зу мовив такий аналіз еволюції діалектологіч ної думки, коли нова концепція поширю ється на ряд вужчих проблем в їхній часовій послідовності. Так, у третьому розділі «Дослідження східнослов’янських говорів в аспекті історичної діалектології» (с. 83-225) відображено зусилля лінгвістів з переходу від власне палеографічних досліджень до усвідомлення діалектного характеру ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 давньоруської писемності. Визнання тери торіальних відмінностей прамови східних слов’ян спонукало до чіткого визначення її діалектних зон. Тут значну увагу було приділено вивченню диференційних ознак і діалектної структури кожної зі східно слов’янських мов (щоправда, залишилася незрозумілою послідовність їхнього роз гляду: білоруська, українська, російська мови). У сфері діалектологічної русистики виділено, зокрема, вузлове питання статусу північно-західних та південно-східних ро сійських говорів. У четвертому розділі своєї праці «До слідження східнослов’янських говорів в аспекті описової діалектології» (с. 226-329) В. І. Макаров розгорнув широку й перекон ливу картину зародження в надрах етно графії і фольклористики та відокремлення від них східнослов’янської діалектології, і ми можемо лише висловити жаль з приводу відсутності в ній такого важливого аспекту, як етимологія. Уже в першій третині XIX ст. було відомо, що коректність етимологічних розв’язань підкріплюється діалектними та позамовними даними, а також матеріалами інших мовних груп. Адже авторові добре відомо, що в середині XIX ст. 1.1. Срезнев- ський познайомився з А. Ф. Поттом — ви датним німецьким індоєвропеїстом, а голов не — засновником етимології. Можемо стверджувати, таким чином, що ідеї «звіль неного» вивчення мов, вихід мовознавства на міжмовний рівень було сприйнято І. І. Срезневським ще й завдяки контактам з представниками німецької лінгвістичної школи. Також незаперечним є факт широкого знайомства філологічних кіл Росії з «Етимо логічним словником слов’янських мов» (1886 р.) Ф. Міклошича. І. В. Ягич, роль якого в становленні загальнослов’янської ідеології серед російських діалектологів досить переконливо показав автор рецен зованої монографії, також мав тісні зв’язки з південно- та західнослов’янськими й авст рійськими вищими навчальними закладами. Отже, еволюція поглядів діалектологів Росії на територіальні варіанти мови завжди пере бувала в тісному зв’язку з розвитком європейського мовознавства, зокрема сло в ’янської етимології. Тому не можемо погодитися з думкою автора про те, що «формування східносло в ’янської діалектології як самостійної науки здійснювалося як реалізація іманентних культурно-пізнавальних потреб і потенцій російського суспільства... в умовах повної методологічної незалежності від теорії й практики західноєвропейської науки» (с. 26). Відомо, що теорія хвиль И. Шмідта (1872 р.), публікація в останній чверті XIX ст. мате ріалів «Лінгвістичного атласу Німецької імперії» Г. Венкера, у перші десятиліття XX ст. — «Лінгвістичного атласу Франції» Ж. Жильєрона й Е. Едмона, «Німецького лінг вістичного атласу» Ф. Вреде, «Атласу Італії та Південної Швейцарії» К. Яберга і Й. Юда зумовили певну переорієнтацію європей ського ареального мовознавства. Ана лізуючи принципові відмінності цих праць, О. М. Трубачов запевняв, що «саме фран цузьким лінгвістам ми зобов’язані ство ренням географії слів, саме їм належить честь розроблення основних принципів і перших важливих праць у цій галузі» *. Матеріал, репрезентований у монографії В. І. Макарова, допомагає скласти уявлення про еволюцію напрямів східнослов’янської діалектознавчої науки. Автор говорить про зміну її етапів, що чітко вирізняються на тлі розвитку слов’янської етимологічної лекси кографії. Періодизація східнослов’янської діа лектології, запропонована О. М. Трубачовим 1 2, дозволила визначити основні її напрями. На нашу думку, на першому етапі розвитку східнослов’янської діалектології, яскравими фігурами якого були В. І. Даль, М. І. Кос томаров, М. О. Максимович, О. О. Потебня, П. М. Шпилевський, 1.1. Носович та ін., діа лектологічні студії поступово позбавляють ся залежності від антропологічних, етно графічних та фольклорних досліджень. На другому етапі відбулося поступове відок ремлення власне діалектологічних праць від загальномовних і водночас об’єднання «роз порошених» досліджень говорів в одну дис ципліну. У цьому напрямі працювали відомі лінгвісти 1.1. Срезневський, О. І. Соболев- ський, О.О. Шахматов, Ю. Ф. Карський та ін. Цей етап відзначився появою численних словників російських, українських та біло руських говорів (К. П. Михальчук, Д. М. Уша ков, М. М. Дурново, В. О. Богородицький та ін.) — своєрідних «словників-колекцій». Третій етап розвитку східнослов’янської діалектології, про який ідеться у п’ятому роз ділі рецензованої монографії «Запроваджен ня в Росії діалектного картографування» (с. 330-357), ознаменувався появою діалек тологічних карт. Тут доречно згадати карти М. І. Аляб’єва, М. М. Дурново, М. М. Со колова, Д. М. Ушакова, К. П. Михальчука, Π. П. Чубинського та ін., у яких окреслю ються межі української, російської, біло руської мов та їхніх діалектів, однак не конк ретизується поширення окремих мовних явищ, що властиво атласам. Основною вимо гою сучасного, четвертого, етапу роботи над східнослов’янськими діалектами є звер нення до атласу, або карти-реконструкції (за термінологією О. М. Трубачова3), як найак туальнішої мети цієї наукової сфери, оскільки виконується паралельно з прасло в’янською етимологічною лексикографією («Праслов’янським словником» польських учених та «Етимологічним словником слов’янських мов» — російських). Ідеться про «Загальнослов’янський лінгвістичний 1 Трубачев О. Н. Этимологический словарь славянских языков : Праслав. леке. фонд. Про спект. Пробные статьи.— М., 1963.— С. 16. 2 Там же.— С. 4—11. 3 Там же. — С. 8. __________________Рецензії та анотації ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5 79 атлас» (ЗЛА) — довгостроковий проект, ви токи якого сягають початку минулого сто ліття 4. Нагадаємо, що ідея лінгвогеографіч- ного вивчення слов’янських мов виникла ще на І Міжнародному з’їзді славістів 1929 р. у Празі, на якому з проектом ЗЛА виступили А. Мейє та Л. Теньєр, але ідеологія нового напряму, нового об’єкта — групи спорід нених мов — ще важко усвідомлювалася лінгвістами. І лише після Другої світової вій ни цей проект знову став обговорюватися. Мета цього проекту — розв’язання проблем слов’янської мовної єдності та її діалектного членування й утворення сучасних слов’ян ських мов. Крім цих питань, ЗЛА дає мате ріал для з ’ясування територій, первісно зай нятих слов’янами, їхніх міграцій і контактів. Без вивчення сучасного слов’янського діалектного континууму методами лінгво географії здійснити реконструкцію прамови слов’ян, на думку фахівців, неможливо. Скориставшись історіографічним мето дом перспективного аналізу, В. І. Макаров нагадує нам про ще одне актуальне завдання етимології та лінгвістичної географії, що визрівало ще в першій половині XX ст. Це виявлення особливостей таких мовних зон слов’янства, що зберігають незмінними лек семи, які виникли за часів існування спільної прамови. Одним із шляхів відтворення діалектної структури пізньопраслов’янської мови є реконструкція праслов’янських діалектизмів — наявних у периферійних діалектних зонах слов’янських мов реф лексів прамови, що залишили незмінними свої фонетичні, морфологічні й семантичні характеристики. Ф. П. Філіну належить роз роблення параметрів лексико-семантичних Рецензії та анотації_________________ 4 Вендіта Т. И. Из истории работы над Обще славянским лингвистическим атласом : К 50-лс- тию проекта (1958-2008) // Общеславянский линг вистический атлас : Материалы и исслед. 2006— 2008,— М., 2008,— С. 6. 80 діалектизмів східнослов’янських мов та їхнє розмежування на діалектизми ранньої пори і пізнього давньоруського часу \ Корпус пра слов’янських діалектизмів містить значний шар лексики, семантика якої характе ризується, зокрема, ускладненою семною структурою, зорієнтованою на відображення реальної та ірреальної дійсності з її про цесуальними, суб’єктно-об’єктними, про сторовими і часовими особливостями. Відзначаючи внесок кожного зі східно слов’янських діалектологів у лінгвістичну науку, В. І. Макаров у своїй праці віддає на лежне діяльності науковців минулого, по казує дієвість їхньої наукової спадщини у сьогоднішньому порівняльно-історичному й ареальному мовознавстві. Наукове значення монографії В. І. Ма карова, на наш погляд, незаперечне, адже вона не лише дає глибоку теоретичну оцінку лінгвістичним поглядам на діалектну стра тифікацію Східної Славії, висвітлює весь спектр дослідницьких дій, а й наочно по казує логічну послідовність, загальноєвро пейську парадигмальну зумовленість діа лектологічних розшуків східнослов’янських учених. Як і будь-яке актуальне досліджен ня, вона піднімає низку питань, зокрема про перевагу синхронічної або діахронічної інтерпретації діалектних масивів, окреслює нові проблеми й перспективи. І. Н Е Ч И ТА Й Л О 5 Филин Ф. П. О составлении диалектологичес ких словарей славянских языков // Славянское язы кознание : V Междунар. съезд славистов (София, сентябрь 1963 г.).— М., 1963,— С. 318-348. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 5
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184201
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0027-2833
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:30:45Z
publishDate	2016
publisher	Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
record_format	dspace
spelling	Нечитайло, І. 2022-05-09T16:07:58Z 2022-05-09T16:07:58Z 2016 Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII— I половине XX вв. / І. Нечитайло // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 78-80. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184201 Рецензія на книгу: Макаров В. И. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв. Брянск : Брян. гос. ун-т, 2015.— 391 с. Значні досягнення слов’янської діалектології, що на початку XX ст. завершилися ідеєю лінгвогеографічного вивчення слов’янських мов у синхронії та діахронії, зумовлені розвитком порівняльно-історичної мовознавчої думки і мають довгу передісторію. Саме тепер постала необхідність осмислення історичних змін у мовах східних слов’ян, що відбувалися протягом століть, і того, які чинники стали визначальними в народженні провідних ідей лінгвістичної україністики, русистики й білорусистики. Високий рівень розвитку сучасної етимології й лінгвогеографії дозволяє поглянути на ці проблеми з нових, об’єктивніших позицій. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Рецензії та анотації Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв. Makarov V. I. Formation of the East Slavic dialectology as a historical linguistic discipline in the second half of the 18th - first half of the 20th century Article published earlier
spellingShingle	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв. Нечитайло, І. Рецензії та анотації
title	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.
title_alt	Makarov V. I. Formation of the East Slavic dialectology as a historical linguistic discipline in the second half of the 18th - first half of the 20th century
title_full	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.
title_fullStr	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.
title_full_unstemmed	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.
title_short	Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.
title_sort	макаров в. і. формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во ii половине xviii—i половине xx вв.
topic	Рецензії та анотації
topic_facet	Рецензії та анотації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184201
work_keys_str_mv	AT nečitailoí makarovvíformirovanievostočnoslavânskoidialektologiikakistorikolingvističeskoidisciplinyvoiipolovinexviiiipolovinexxvv AT nečitailoí makarovviformationoftheeastslavicdialectologyasahistoricallinguisticdisciplineinthesecondhalfofthe18thfirsthalfofthe20thcentury

Макаров В. І. Формирование восточнославянской диалектологии как историко-лингвистической дисциплины во II половине XVIII—I половине XX вв.

Institution

Similar Items