Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові
У статті визначено відмінність між поняттями «морфонологічна модель» і «словотвірний тип»; доведено, що слова одного словотвірного типу можуть бути побудовані за різними морфонологічними моделями. Запропоновано розрізняти морфонологічні моделі формотвірного й дериваційного типу, а також подано класи...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Мовознавство |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2016
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184209 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові / С. С. Пономаренко // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 57-65. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184209 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пономаренко, С.С. 2022-05-10T11:01:07Z 2022-05-10T11:01:07Z 2016 Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові / С. С. Пономаренко // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 57-65. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184209 У статті визначено відмінність між поняттями «морфонологічна модель» і «словотвірний тип»; доведено, що слова одного словотвірного типу можуть бути побудовані за різними морфонологічними моделями. Запропоновано розрізняти морфонологічні моделі формотвірного й дериваційного типу, а також подано класифікацію моделей дериваційного типу. Виявлено, що найпродуктивнішими є альтернаційні та акцентуаційні морфонологічні моделі дериваційного типу. Recently, there has been an increase of interest in the studies focusing on the morphonologic derivational model. However, little is yet known about this model in the Ukrainian linguistics. It deserves more investigations devoted to the classification of the morphonologic model’s types in the modem Ukrainian language. For this reason this paper presents a breakthrough study of the types of morphonologic derivational model. The purpose of this paper is to give peculiarities of the morphonologic model and to classify its types in the Ukrainian linguistics. According to the process where the alternations of the phoneme take place morphonologic models are divided into derivational and form-building. The present study analyzes six of such models, five of them are elementary and the last one is mixed. Moreover derivational process can be without morphonologic modifications. In this case, the derivational formant is equal to the derivational affix. This paper also focused on the productive and non-productive morphonologic models that are defined by the specific character of the corresponding means. The most productive are mixed morphonologic models. We advocate further research on the detail description for the types of the morphonologic models especially some of them which based on phonetic alternations. The accent and its role in the derivational process should be investigated too. It’ll help to specify the accent rules for derivative words in the modem Ukrainian language. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові Classification types of morphonology models in the Ukrainian language Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові |
| spellingShingle |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові Пономаренко, С.С. |
| title_short |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові |
| title_full |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові |
| title_fullStr |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові |
| title_full_unstemmed |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові |
| title_sort |
класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові |
| author |
Пономаренко, С.С. |
| author_facet |
Пономаренко, С.С. |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Classification types of morphonology models in the Ukrainian language |
| description |
У статті визначено відмінність між поняттями «морфонологічна модель» і «словотвірний тип»; доведено, що слова одного словотвірного типу можуть бути побудовані за різними морфонологічними моделями. Запропоновано розрізняти морфонологічні моделі формотвірного й дериваційного типу, а також подано класифікацію моделей дериваційного типу. Виявлено, що найпродуктивнішими є альтернаційні та акцентуаційні морфонологічні моделі дериваційного типу.
Recently, there has been an increase of interest in the studies focusing on the morphonologic derivational model. However, little is yet known about this model in the Ukrainian linguistics. It deserves more investigations devoted to the classification of the morphonologic model’s types in the modem Ukrainian language. For this reason this paper presents a breakthrough study of the types of morphonologic derivational model. The purpose of this paper is to give peculiarities of the morphonologic model and to classify its types in the Ukrainian linguistics. According to the process where the alternations of the phoneme take place morphonologic models are divided into derivational and form-building. The present study analyzes six of such models, five of them are elementary and the last one is mixed. Moreover derivational process can be without morphonologic modifications. In this case, the derivational formant is equal to the derivational affix. This paper also focused on the productive and non-productive morphonologic models that are defined by the specific character of the corresponding means. The most productive are mixed morphonologic models. We advocate further research on the detail description for the types of the morphonologic models especially some of them which based on phonetic alternations. The accent and its role in the derivational process should be investigated too. It’ll help to specify the accent rules for derivative words in the modem Ukrainian language.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184209 |
| citation_txt |
Класифікаційні типи морфонологічних моделей в українській мові / С. С. Пономаренко // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 57-65. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ponomarenkoss klasifíkacíinítipimorfonologíčnihmodeleivukraínsʹkíimoví AT ponomarenkoss classificationtypesofmorphonologymodelsintheukrainianlanguage |
| first_indexed |
2025-11-25T02:23:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T02:23:32Z |
| _version_ |
1850501670159515648 |
| fulltext |
C. C. ПОНОМАРЕНКО
КЛАСИФІКАЦІЙНІ ТИПИ МОРФОНОЛОГІЧНИХ
МОДЕЛЕЙ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ _____________
У статті визначено відмінність між поняттями «морфонологічна модель» і «словотвірний
тип»; доведено, що слова одного словотвірного типу можуть бути побудовані за різними мор
фонологічними моделями. Запропоновано розрізняти морфонологічні моделі формотвірного
й дериваційного типу, а також подано класифікацію моделей дериваційного типу. Виявлено,
що найпродуктивнішими є альтернаційні та акцентуаційні морфонологічні моделі деривацій
ного типу.
К л ю ч о в і сл ова: морфонологічна модель, словотвірний тип, словотворчий формант,
альтернація, інтерференція, акцентуація, рухомість наголосу.
У лінгвістичній літературі часто використовують недиференційовано терміни
«словотвірний тип» і «морфонологічна модель». Термін «словотвірна модель»
використовують для позначення морфонологічних різновидів того самого сло
вотвірного типу (СТ). Слова того самого СТ можуть утворюватися з різними
морфонологічними особливостями, тобто за різними морфонологічними моде
лями, наприклад: миколаївський, ялтинський (інтерфіксація), запорізький (чер
гування приголосних та аплікація). В одному словотвірному типові можуть
поєднуватися слова, побудовані за різними моделями.
При утворенні похідного слова часто відбувається взаємопристосування
поєднуваних морфів. За законами української мови на межі морфем можливі не
всі фонемні сполучення. Таким чином, термін «морфонологічна модель» до
цільно вживати для позначення морфонологічних різновидів усередині того са
мого СТ, оскільки творення слів того самого СТ можуть супроводжувати різні
морфонологічні особливості, а саме: альтернація, інтерфіксація, інтерференція,
усічення, зміна акцентуації. Крім того, творення слів може й не супроводжува
тися морфонологічними процесами; більше того, один СТ може об’єднувати
слова, утворені за різними моделями: одним СТ таке об’єднання властиве, ін
шим — ні.
У науковій літературі морфонологічна модель визначається так: «Морфоно
логічна модель — це схема побудови слів однотипної структури, у яких у тій са
мій позиції відбувається певне морфонологічне явище. Напр.: вухо > вуш-ний,
вік -» віч-ний, страх -> страш-ний» Морфонологічна модель може бути влас
тива як одному, так і різним СТ.
Морфонологічні моделі характеризуються певними закономірностями, тоб
то підпорядковуються морфонологічним правилам. «Морфонологічне прави- 1
1 ВакарюкЛ. О., Панцьо С. Є. Український словотвір у термінах : Словник-довідник.—
Тернопіль, 2007.— С. 95.
О С. С. ПОНОМАРЕНКО, 2016
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 57
ло — це виведена із зіставлення ряду однотипних одиниць закономірність, якою
регулюється поява певного морфологічного явища в певній морфонологічній
позиції. Напр.: вокальні чергування в коренях слів у певній морфонологічній по
зиції (нести — ніс — носити)» 2.Так, чергування е/і відбувається при творенні
форми минулого часу в новозакритому складі, зумовлене занепадом редукова
них; чергування е/о, яке відбувається в дієслівних коренях, що позначають різ-
нотривалі дії (процеси), зумовлене давнім якісним чергуванням голосних *ě/*o,
що мало граматичне значення. Проте такі морфонологічні правила поширюю
ться не лише на формотворення, а й на деривацію.
Проблема морфонологічної дериваційної моделі є малодослідженою в ук
раїнському мовознавстві. Вона потребує належної уваги з боку лінгвістів, зокре
ма класифікації типів морфонологічних моделей у сучасній українській мові.
Усе це й зумовлює актуальність нашого дослідження.
Мета цієї студії полягає у визначенні особливостей морфонологічних моде
лей, наявних у сучасній українській дериваційній системі, спробі їхньої класи
фікації та систематизації.
Залежно від процесу, де відбуваються альтернації фонем, морфонологічні
моделі можна поділити на дериваційні та формотвірні.
Морфонологічні моделі формотвірного типу — це такі схеми реалізації лек
сем певного граматичного класу у вигляді словоформ у межах словозмінної па
радигми, у яких відповідно до морфонологічних правил у певних, строго визна
чених позиціях відбуваються альтернації, що виступають разом із флексією
засобом вираження граматичного значення в цілому або його елементів.
Прикладом морфонологічної моделі формотвірного типу можуть бути сло
воформи дав. — місц. одн. жін. р., основи яких у початковій формі наз. одн. за
кінчуються на /г/, /к/, /х/, напр.: дорог-а — дороз-і, (на) дороз-і; естетик-а — ес-
тетиц-і, (в) естетиц-і; свекрух-а — свекрус-і, (на) свекрус-і (у підсумку маємо
морфонеми /г:з'/, Ік:цУ, /х:с'Г), а також словоформи род. мн. жін. р. з історичними
/о/ та /е/ в корені, у яких унаслідок занепаду редукованих у слабкій позиції мате
ріально виражена флексія перетворилася на нульову і склад словоформи став
закритим, а /о/ перейшла в /і/, напр. : гор-а— гір-0, берез-а — беріз-0 (у підсум
ку маємо морфонеми /о:і/, /е:і/). Морфонологічні моделі формотвірного типу
властиві словам (як похідним, так і непохідним) усіх повнозначних частин мови,
в основах яких відбуваються історичні альтернації голосних і приголосних фо
нем, крім прислівників, оскільки останні не мають морфологічних категорій і
форм словозміни. Натомість похідні прислівники можуть утворювати морфоно
логічні моделі дериваційного типу.
Морфонологічні моделі дериваційного типу — це такі схеми реалізації про
цесу творення похідних слів у межах словотвірних пар, у яких відповідно до
морфонологічних правил у певних, строго визначених позиціях відбуваються
морфонологічні процеси, що утворюють разом зі словотворчим афіксом слово
творчий формант.
В українській мові морфонологічних моделей дериваційного типу значно
більше, ніж формотвірних, оскільки останні передбачають лише наявність
альтернацій при творенні граматичних форм слова, і рідше — усічення основи.
Усі морфонологічні моделі дериваційного типу можна поділити на декілька різ
новидів: 1) альтернаційні, 2) інтерфіксальні, 3) інтерференційні (дифузні, ап
лікаційні), 4) усічені, 5) акцентно-дериваційні та 6) комбіновані.
2 Там же.
C. C. Пономаренко______________________________________________________________
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
У сучасній українській мові морфонологічні моделі дериваційного типу до
статньо різноманітні; найпоширенішими та найпродуктивнішими є моделі, у
яких спостерігаються альтернації голосних і приголосних фонем, а також зміна
акцентуації, напр.: /і:о/ (стіл -» стол-увд-ти-ся), /о:и/ {кров -> Kpueàeuü),
/і:е:о/ (вбчір -> вечёря, вечоріти), /г:ж/ (крйг-а -> крижаний), /с:ш/ (носй-ти ->
нош-0-a) та ін.
Умовно таку морфонологічну модель можна представити у вигляді формули:
ТО а! + СА -» ПО а2 /а,:а2/,
де ТО — твірна основа, яка містить аломорф 1 (a j, СА — словотворчий афікс,
ПО — похідна основа, яка містить аломорф 2 (a j, /a ^ a j — морфонема.
Зазначимо, що в цій формулі й ТО, і СА — не будь-які, а фонологічно зумов
лені, що передбачають унаслідок їхньої взаємодії альтернацію голосних або
приголосних фонем.
У сучасній українській мові можна виділити морфонологічні моделі елемен
тарного типу, в яких наявне одне морфонологічне явище, що супроводжує акт
словотворення, і морфонологічні моделі комбінованого типу, в яких поєдну
ються два (рідше — три) морфонологічні явища.
До першого різновиду морфонологічних моделей належать, наприклад, від-
субстантивні прикметники, твірна основа яких закінчується на задньоязиковий,
утворені за допомогою словотворчого форманта -н- з нерухомим (у процесі сло
вотворення! — С. 77.) наголосом на корені: дорог-а -> дорож-н-ій, вік -> віч-н-ий
та ін. (на виході маємо морфонеми /г:ж/, /к:ч/).
До другого різновиду можна віднести відсубстантивні прикметники, твірна
основа яких закінчується на г, ж, з/х, ш, с/к, ч, ц, утворені за допомогою
форманта -ськ-: тут альтернації приголосних фонем поєднуються з усіченням
твірної основи (у похідному слові — усічений корінь), а також можуть комбіну
ватися зі зміною акцентуації похідного слова, напр.: турок -> mypé-цьк-ий,
moeápuiu -» moeapú-сък-ий, але: Πράζ-α -» npá-зьк-ий тощо (на виході маємо
морфонеми /к:ц'/, /ш:с'/, /г:з'/).
1. Альтернаційні морфонологічні моделі — це схеми побудови слів одно
типної словотвірної структури, коли дериваційний процес супроводжується
чергуванням голосних / приголосних фонем на морфемному шві або всередині
морфеми. Ці чергування можуть мати як історичний, так і фонетичний, живий,
характер. Словотворчим формантом у такому разі виступають не лише афікс з
дериваційним значенням, а й відповідна морфонема, напр.: друг-0 -> друж-н-ий,
дорог-а -> дорож-н-ий, увйг-а -> уваж-н-ий.
Схематичне позначення цієї морфонологічної моделі таке:
ТО Άγ + СА -> ПО &2 /a^a j,
де ТО — твірна основа, яка містить аломорф 1 (a j, СА — словотворчий афікс,
ПО — похідна основа, що містить аломорф 2 (аг), / а ^ / — морфонема.
Серед морфонологічних альтернаційних моделей можна виділити про
дуктивні й непродуктивні. Це залежить від продуктивності чергування, яке
утворює відповідну морфонему. Такою є більшість історичних чергувань, як-от:
/і/:/о,е/ -> /і:о/, /і:е/, де маркованим членом є голосні фонеми /о/, /е/; результати
першої палаталізації, де маркованими членами відповідних морфонем є зад
ньоязикові приголосні; більшість альтернацій, що є наслідками праслов’ян
ських сполучень приголосних з постконсонантним *j, у яких маркованими чле
___________________ Класифікаційні типи морфонологічнім моделей в українській мові
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 59
нами виступають свистячі, губні, задньоязикові та проривні приголосні. Як
зазначає О. А. Земська, «не всі представники морфонеми рівноправні. Про це
свідчить та обставина, що не всі члени альтернаційного ряду можуть посідати
будь-які граматичні позиції» 3. На нашу думку, головним членом морфонеми,
що є результатом історичних альтернацій у системі вокалізму або консонантиз
му, буде той, який є етимологічним (історичним). Наприклад, у морфонемах
/і:о/, /і:е/ маркованими (головними) членами є фонеми /о/, /е/, оскільки виник
нення /і/ стало результатом фонетичних трансформацій. Як слушно зауважує
М. В. Панов, «про нерівноправність морфонеми свідчить ще та обставина, що
виявляється в умовах послаблення мовної норми, — заміна утворень з чергуван
нями, що вимагаються нормами, іншими утвореннями» 4. Таким чином, спрямо
ваність чергування в сучасній українській мові визначається маркованим чле
ном морфонеми, відповідно в морфонологічних моделях альтернаційного типу
твірне слово міститиме головний елемент морфонеми, а похідне — вторинний,
що виник унаслідок давніх фонетичних процесів. Усе це стосується лише тих
альтернаційних типів морфонологічних моделей, в основі яких лежать саме іс
торичні чергування фонем.
2. Інтерфіксальні морфонологічні моделі — це схеми побудови слів одно
типної словотвірної структури, коли дериваційний процес супроводжується
появою в похідному слові асемантичного елемента у функції звукової проклад
ки між твірною основою і дериваційним афіксом, напр.: uiocé -> шосё-й-н-ий,
релё -> pené-й-н-ий, Kyné -> кут-й-н-ий.
Умовно цю морфонологічну модель можна позначити так:
ТО + СА -» ПО: ТО+І+СА,
де ТО — твірна основа, СА — словотворчий афікс, ПО — похідна основа, що
складається з твірної основи (ТО) та словотворчого афікса (СА), які поєднує
інтерфікс (І).
На думку О. А. Земської (яка, до речі, ввела до наукового обігу термін «інтер
фікс»), інтерфіксація — це не спосіб словотворення, а один з морфонологічних
засобів, використовуваних для поєднання морфів у слові, яка за своєю функцією
аналогічна чергуванню 5. Інтерфікси — це асемантичні елементи, які полег
шують умови сполучуваності словотворчих афіксів з твірними основами та
сприяють розширенню словотвірної бази, залучаючи до процесу словотворення
лексеми, основи яких мають на виході сполучення фонем, що утруднюють
приєднання суфіксів або дуже обмежують їхні сполучувальні можливості 6.
У зв’язку з тим, що інтерфікси позбавлені значення, їх не можна ототожнювати з
іншими афіксами (чи то суфіксами, чи то префіксами), тому що це призведе до
нівелювання морфеми як елемента слова, що характеризується елементарним,
далі неподільним значенням, що повністю реалізується лише в його складі. Нап
риклад, в українській мові визначають як вторинний (похідний, складний) су
фікс віддієслівних прикметників -альн-: зварюва-ти -> зварюв-альн-ий, уточ-
нюва-ти -> уточнюв-альн-ий і т. ін. При дотриманні правил словотвірного
3 Земская Е. А. Словообразование // Современный русский язык / Под. ред. В. А. Бело-
шапковой.— М., 1981.— С. 169.
4 Панов М. В. О грамматической форме / Учён. зап. МГПИ им. В. П. Потёмкина.— М.,
1959.— Т. 73. Выл. 6,— С. 18-19.
5 Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование.— М., 1973.— С. 113-137.
6 Тихонов А. Н Современный русский язык : Морфемика. Словообразование. Морфоло
гия,— М., 2002,— С. 39.
C. C. Пономаренко______________________________________________________________
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
аналізу тут же знаходимо низку невідповідностей: по-перше, твірною основою
для похідних є зварюва- та уточнюва-, що містять суфікс основи інфінітива
-ува-, який має бути відтворений у похідному слові; по-друге, прикметники
цього словотвірного типу утворюються за допомогою суфікса -н-; по-третє,
саме цей суфікс передає словотвірне значення похідного слова. Таким чином,
похідні віддієслівні прикметники утворені за допомогою суфікса -н-, деривацій
ний процес супроводжується інтерфіксацією (-л’-, що з ’являється на межі суфік
са твірної основи з кінцевим голосним і суфікса похідного слова, що почи
нається приголосним). Ми поділяємо погляд О. А. Земської, яка вважає, що
«розглядати інтерфікс як частину суфікса — значить не цілком адекватно відоб
ражати його роль у складі слова. Порівнюючи численні т. зв. “похідні суфікси”,
легко помітити, що багато з них містять спільну повторювану частину... Таким
чином, виділення похідних суфіксів, тотожних за значенням простим, є не
тільки суперечливим, а й недоцільним. За такого опису різко зростає кількість
суфіксів (або їхніх варіантів), що дуже ускладнює опис словотворення» 1.
У сучасній українській мові основними функціями інтерфіксів є сполучення
основи і суфікса та сполучення двох основ складного слова.
Інтерфікси на межі основи й суфікса використовуються та утворюють відпо
відні морфонологічні моделі:
- після основи, що закінчується на голосну фонему, перед суфіксом, який
починається з голосної, зазвичай уживається інтерфікс, що складається з однієї
приголосної фонеми (переважно в словах іншомовного походження) -т-, -Н - , -Л-,
напр.: арго -» арго-т-изм, Чилі -» чилі-н-ізм, суди-ти -> суди-л-ище;
- після основи, що закінчується на голосну фонему, перед суфіксом, який
починається з приголосної, зазвичай уживається інтерфікс, що складається з од
нієї приголосної фонеми -j-, -ні-: реле —>■ реле-й-ний —» реле-й-ник, Сомалі —» со-
малі-й-ський -> сомалі-j-eifb, кіно -> кіно-ш-ник, КДБ -» кадебе-ш-ник\
- після основи, що закінчується на дві або три приголосні фонеми, перед су
фіксом, який починається на приголосну, вживаються двофонемні інтерфікси
-И Н -, -ан-, -ІВ -/-О В -, у яких початковою є голосна фонема: Караганда - > караган-
д-ин-ський, Америка -» америк-ан-ський, Златоуст -> златоуст-ів-ський,
Орел -> орл-ов-ський.
Інтерфіксальні морфонологічні моделі відрізняються від альтернаційних
тим, що останні є явищем регулярним і передбачуваним, яке виявляється в чітко
визначених позиціях та в морфемах певної будови. Так, ми завжди можемо пе
редбачити, що, якщо основа твірного іменника закінчується на задньоязиковий
приголосний, похідний іменник зі зменшено-пестливим значенням (тобто з су
фіксом -к-) матиме альтернації /к/:/ч/, /х/:/ш/, /г/:/ж/: рук-а -> руч-к-а, мух-а ->
муш-к-а, ног-а -> ніж-к-а. Натомість інтерфіксація не завжди визначається мор
фонологічними позиціями: це типове, але не завжди регулярне явище. Наприк
лад, творення прикметників від іменникових основ за допомогою суфікса -ськ-
може як супроводжуватися інтерфіксацією, так і відбуватися без неї: Ялт-а —>
ялт-ин-ський, Чит-а -> чит-ин-ськ-ий, але: Сміл-а -> сміль-ськ-ий, Тул-а -> ту-
ль-ськ-ий (а не ‘смілинський’, ‘тулинський’). Крім того, інтерфіксація відбу
вається за аналогією та допускає часто, але не завжди вибір з кількох інтерфік
сів, тоді як за альтернації це неможливо.
3. Інтерференційні (дифузні, аплікаційні) морфонологічні моделі — це
схеми побудови слів однотипної словотвірної структури, коли дериваційний 7
7 Земская Е. А. Словообразование. — С. 181.
___________________ Класифікаційні типи морфонологічнім моделей в українській мові
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 61
процес супроводжується накладанням початкових(-ої) фонем(-и) словотворчо
го афікса у складі похідного слова на тотожну(-і) кінцеву(-і) фонему(-и) твірної
основи. У таких моделях відбувається пристосування твірних основ і словотвор
чих засобів, а словотворчий формант ускладнюється аплікаційним засобом,
напр. : Дон-ё-цьк-0 + -цьк(ий) -> doH-é-цьк-цьк-ий -» doH-é-цьк-ий, Арх-йнгель-ськ-0
+ -ськ(ий) - > арх-тгель-ськ-ськ-ий - > арх-тгель-ськ-ий, Луг-йн-ськ-0 + -ськ(ий)
- > луг-ан-ськ-ськ-ий - > луг-ан-ськ-ий.
Ця модель має таку формулу:
ТО bt + bt СА -» ПО: ТО + 2b, (СА) -> П О :Щ + СА (b,),
де ТО — твірна основа, що містить морфему або фонему (фонемне сполучення)
(b!), СА — словотворчий афікс, тотожний фіналі твірної основи (b!), ПО — по
хідна основа, яка містить твірну основу (ТО) та два тотожних елементи (2^),
один з яких зазнає інтерференції (ТО;), перетворюючись на словотворчий афікс.
Інтерференція морфем відбувається при творенні всіх повнозначних частин
мови — іменників, прикметників, дієслів, прислівників, напр.: вишн-я + -няк- —>
вши(н)няк -> виш-няк (пор.: лоз-а + -няк— > лоз-няк); Донецьк + -цък— > до-
не(цьк)цький -> донецький (пор.: козак + -цък- > козацьк-ий); грузн-ий + -ну- ->
груз(н)нути —> грузнути (пор.: сух-ий + -ну- -> сохнути) тощо. Проте найпродук
тивнішими інтерференційними моделями в сучасній українській мові є ті, що
характеризують творення похідних прикметників від географічних назв за допо
могою суфікса -ськ- та його аломорфів.
За О. А. Земською, інтерференція морфем — це особливий різновид гапло
логії (тобто зникнення одного з двох однакових складів, які розташовані поряд у
слові). Словотвірну гаплологію мовознавці розглядають як один з видів присто
сування морфів на межі морфем. Доцільність уведення спеціального терміна
для називання цього явища зумовлена тим, що гаплологію прийнято розглядати
як явище фонетичне. Накладання морфів — явище морфонологічне, що реа
лізується за певних морфонологічних умов — на морфемному шві. Крім цього,
накладання морфів може стосуватися не лише складів 8.
4. Усічені морфонологічні моделі — це схеми побудови слів однотипної
словотвірної структури, коли дериваційний процес супроводжується кількісним
зменшенням фонемного складу твірної основи в похідному слові. Найчастіше
усічені морфонологічні моделі трапляються при афіксації, рідше — при
складанні, напр.: весел-ú-mu -> весел-(и)-ун-0 -> весел-ун-0, стриб-á-mu ->
стриб-(а)-ун-0 - > стриб-ун-0, чакл-yeá-mu - > чакл-(ува)-ун-0 - > чакл-ун-0.
Схематично це можна позначити так:
ТОп + СА -> ПО: ТОу + СА,
де ТОп — повна (неусічена) твірна основа, СА — словотворчий афікс, ПО — по
хідна основа, яка містить усічену твірну основу (ТОу) і словотворчий афікс.
При творенні слів на межі твірної основи і словотворчого форманта вини
кають фонемні сполучення, які не властиві українській мові або тому чи іншому
словотвірному типові й не відповідають нормам дистрибуції фонем на морфем
них швах. Це спричиняє те, що кінець твірної основи усікається, тобто зникає од
на якась фонема (голосна чи приголосна) або різноманітні фонемні сполучення.
Усічення, або елізія, відбувається у процесі словотворчого акту, внаслідок
якого твірна основа не повністю репрезентується в похідному слові, а постає в
8 Земская Е. А. Словообразование.— С. 183-184.
C. C. Пономаренко______________________________________________________________
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
скороченому вигляді, тобто складається з меншої кількості фонем, і, як правило,
найчастіше відбувається при афіксації, напр.: зем(л)-я -> під-зем-н-ий (замість
підзем(ль)ний), актуаль(н)-ий -> актуал'-ізува-ти (замість актуал(ьн)ізувати),
піан(іно) -> піаніст (замість піан(іно)іст). Усічення спостерігається також
у процесі творення складних слів, і йому, як правило, підлягає перша твірна
основа, напр.: англ(ійськ)-ий + українськ-ий -> англо-український (замість
англ(ійськ)о-український).
Усічення формує морфонологічні моделі, що спостерігаються при творенні
похідних слів: а) від субстантивних основ усікається кінцевий голосний основ
невідмінюваних іменників (кенгур(у) + -єн— > кенгур-ен-я, резюм(е) + -ува— >
резюмувати), усікається кінцевий суфікс або субморф відмінюваного слова
(кач(к)-а + -єн- -» кач-ен-я, вульгар(н)-ий + -изм- -» вульгар-изм); б) від ад’єк
тивних основ усікається, як правило, кінцевий суфікс (солод(к)-ий + -ощ— >
солод-ощ-і, зарубіж(на література) + -к- -» зарубіж-к-а)] в) від дієслів
усікається суфікс (тематичний голосний) дієслівної основи (чакл(ува)-ти +
-ун- -» чакл-ун, стриб(а)-ти + -ун- -» стриб-ун та ін.).
5. Акцентно-дериваційні морфонологічні моделі — це схеми побудови
слів однотипної словотвірної структури, коли дериваційний процес супровод
жується зміною акцентуації похідного слова порівняно з твірним. Таким чином,
словотворчий формант у моделях цього типу становить словотворчий афікс і на
голос, але при цьому враховується не лише твірна й похідна основи, а в цілому
твірне й похідне словй з флексіями. Акцентно-дериваційні моделі властиві всім
похідним повнозначним словам.
Субстантивну акцентно-дериваційну модель газбт-а -» газет-яр-0, пісн-я ->
пісн-яр-0, шкбл-а -> школ-яр-0 схематично передаємо як
ŔF + S -> RŠF,
де RF — морфемна структура твірного слова, що складається з наголошеного
кореня (Ŕ) та флексії (F), S — словотворчий суфікс, у RŠF Š означає наголоше
ний суфікс похідного слова.
Модель такого типу з коренево-суфіксальною акцентуацією є продуктивною
в сучасній українській мові.
Субстантивно-ад’єктивна акцентно-дериваційна модель тінь-0 -> тінь-ов-ш,
нуль-0 -> нуль-ов-ш, dij-a > дій-ов-йй має формулу
ŔF0 + S > RSČ,
де RF0 — морфемна структура твірного слова, що складається з наголошеного
кореня (Ŕ) та нульової флексії (F0), S — словотворчий суфікс, RSF— морфемна
структура похідного слова, у якій F — наголошена флексія похідного слова.
Модель такого типу з коренево-флексійною акцентуацією є досить продук
тивною в сучасній українській мові.
Нумеральну акцентно-дериваційну модель п ’ять-0(на десять) -»
п ’ят-ш-дцять-0, шість-0(на десять)-> шіст-нб-дцять-0, сім-0(на десять)
-> сім-ш-дцять-0 позначаємо формулою
ŔF0 + 1 + Sd -> RÍSdF,
де RF0 — морфемна структура твірного слова, що складається з наголошеного
кореня (R) та нульової флексії (F0), І — інтерфікс, Sd— суфіксоїд, що разом з ін
терфіксом утворюють словотворчий засіб, сформований унаслідок лексико-
___________________ Класифікаційні типи морфонологічнім моделей в українській мові
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 63
синтаксичного зрощення, RISdF — морфемна структура похідного слова, у якій
І — наголошений інтерфікс похідного слова.
Модель цього типу з коренево-інтерфіксальною акцентуацією є непродук
тивною в сучасній українській мові, оскільки числівники на позначення другого
десятку утворилися раніше, на попередньому етапі розвитку мови, а в мові су
часній нові слова вже не утворюються.
Прономінальна акцентно-дериваційна модель як-йй -> як-ий-нббудь, ч-úii ->
ч-ий-жбудъ, котр-йй —>■ котр-ий-нббудь має формулу
RF + Pf -» RFPf,
де ΚΓ— морфемна структура твірного слова, що складається з кореня (R) та на-
/ f
голошеної флексії (F), P f— словотворчий постфікс, RFPf — морфемна структу
ра похідного слова, у якій P f — наголошений постфікс похідного слова.
Модель такого типу з флексійно-постфіксальною акцентуацією малопродук
тивна в сучасній українській мові, оскільки клас займенникових слів є замкне
ним, майже не поповнюваним (за винятком випадків прономіналізації).
Ад’єктивно-вербативна акцентно-дериваційна модель чбрн-ий -» чорн-і-ти,
біл-ий —» біл-і-ти, жбвт-ий —> жовт-і-ти:
ŔF + S -> RŠS,
де RF — морфемна структура твірного слова, що складається з наголошеного
кореня (Ŕ) та флексії (F), S — словотворчий суфікс, RŠS — морфемна структура
похідного слова, у якій Š — наголошений суфікс основи похідного дієслова,
a S — суфікс інфінітива.
Модель цього типу з коренево-суфіксальною акцентуацією є продуктивною
в сучасній українській мові.
Ад’єктивно-адвербіальна акцентно-дериваційна модель нов-йй -> зб-нов-о,
молод-йй -> зб-молод-у, світл-ий -> зб-світл-а:
RF + PS PRS,
де RF— морфемна структура твірного слова, що складається з кореня (R) та на
голошеної флексії (Γ), PS — конфікс, що складається з префікса (Р) і суфікса (S),
a PRS— морфемна структура похідного слова, у якій Р — наголошений префікс.
Модель цього типу з флексійно-префіксальною акцентуацією малопродук
тивна в сучасній українській мові.
6. Комбіновані морфонологічні моделі, або морфонологічні моделі
мішаного типу, — це схеми побудови слів однотипної словотвірної структури,
коли дериваційний процес супроводжується кількома з п’ятьох зазначених ви
ще процесів. Під час словотворення найчастіше переважають комбіновані сло
вотвірні моделі. У процесі деривації спостерігається комбінація 1) альтернацій
ної та акцентно-дериваційної, 2) альтернаційної та усіченої, 3) усіченої та
акцентно-дериваційної моделей, напр.: 1) віск-0 -» вощ-бн-їш, пісбк-0 (піск-у) -»
піщ-бн-ий, дбіик-а -> дощ-ан-т; 2) птбх-0 -> птб-ств-о, боягуз-0 -> боягу-зтв-о,
ткбч-0 -> ткб-цтв-о; 3) лібрбто -» лібрет-(о)-бст-0 -> лібрет-бст-0, самбо ->
самб-(о)-іст-0 -> самб-іст-0, mpamé -> карат-(е)-йст-0 -> карат-бст-0;
Kompém-н-ий -» конкрет-(н)-изувб-ти -» конкрет-изувб-ти, привбт-н-ий ->
приват-(н)-изувб-ти -> приват-изувб-ти, актубль-н-ий —» актуал-(н)-ізувб-ти ->
актуал-ізувб-ти. Формули цих моделей складаються з відповідних умовних
позначень, згаданих вище.
C. C. Пономаренко______________________________________________________________
64 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6
Здійснене нами дослідження дозволяє зробити такі узагальнення:
1. Тип морфонологічної моделі безпосередньо залежить від морфонологіч
них процесів, що супроводжують акт деривації.
2. Залежно від процесу — формотворення (словозміни) чи словотворен
ня — морфонологічні моделі поділяються на формотвірні (словозмінні) й дери
ваційні (словотвірні).
3. У сучасній українській мові можна виділити шість морфонологічних мо
делей (альтернаційні, інтерфіксальні, інтерференційні, усічені, акцентно-дери
ваційні, мішаного типу), п ’ять з яких є моделями елементарного типу, а одна —
комбінованого, при цьому слід зазначити, що дериваційні процеси можуть не
супроводжуватися морфонологічними видозмінами. У такому разі при морфем
ній деривації словотворчий формант дорівнює дериваційному афіксу.
4. Усі морфонологічні моделі поділяються на продуктивні й непродуктивні,
що визначається специфікою відповідного засобу, який бере участь у слово
творчому акті. Найпродуктивнішими є морфонологічні моделі комбінованого
типу, а серед елементарних продуктивністю відзначаються акцентно-деривацій
ні, що, у свою чергу, зумовлено специфікою українського наголосу, а саме його
нефіксованістю й рухомістю (тобто переміщенням у межах морфемної структу
ри твірних та похідних слів).
Таким чином, морфонологічна модель — це узагальнений зразок словотвір
ної структури слова, який передбачає, що акт словотворення супроводжується
одним або кількома морфонологічними явищами, найпоширенішими з яких є
історичні альтернації голосних і приголосних фонем, а також зміна акцентуації
слова.
У перспективі визначені типи морфонологічних моделей потребують де
тальнішого опису, зокрема мають бути з’ясовані особливості морфонологічних
моделей, в основі яких лежать фонетичні чергування; більше уваги слід при
ділити специфіці акцентно-дериваційних моделей, тому що наголос відіграє ду
же важливу роль у процесі словотворення. Це, у свою чергу, дозволить уточнити
особливості акцентних норм (для похідних слів) у сучасній українській мові.
(Миколаїв)
5. S. PONOMARENKO
CLASSIFICATION TYPES OF MORPHONOLOGY MODELS IN THE UKRAINIAN
LANGUAGE
Recently, there has been an increase o f interest in the studies focusing on the morphonologic
derivational model. However, little is yet known about this model in the Ukrainian linguistics.
It deserves more investigations devoted to the classification o f the morphonologic model’s types
in the modem Ukrainian language. For this reason this paper presents a breakthrough study
o f the types o f morphonologic derivational model. The purpose o f this paper is to give peculiarities
o f the morphonologic model and to classify its types in the Ukrainian linguistics. According
to the process where the alternations o f the phoneme take place morphonologic models are divided
into derivational and form-building. The present study analyzes six o f such models, five o f them are
elementary and the last one is mixed. Moreover derivational process can be without morphonologic
modifications. In this case, the derivational formant is equal to the derivational affix. This paper also
focused on the productive and non-productive morphonologic models that are defined by the specific
character o f the corresponding means. The most productive are mixed morphonologic models.
We advocate further research on the detail description for the types o f the morphonologic models
especially some o f them which based on phonetic alternations. The accent and its role
in the derivational process should be investigated too. It’ll help to specify the accent rules
for derivative words in the modem Ukrainian language.
K e y w o r d s : morphonologic model, derivational type, derivational formant, alternation,
interference, accentuation, the mobility o f accent.
___________________ Класифікаційні типи морфонологічнім моделей в українській мові
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2016, № 6 65
|