Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження
У статті проаналізовано підходи до дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ в англійській, німецькій, російській, українській лінгвокультурах, визначено етимологію лексеми - вербалізатора концепту, ціннісний складник, спільне та відмінне для кожної лінгвокультури....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184308 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепт толерантність: генетичний аспект дослідження / Л.В. Юдко // Мовознавство. — 2017. — № 5. — С. 63-72. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184308 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1843082025-02-09T16:40:31Z Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження The concept TOLERANCE: genetic approach Юдко, Л.В. У статті проаналізовано підходи до дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ в англійській, німецькій, російській, українській лінгвокультурах, визначено етимологію лексеми - вербалізатора концепту, ціннісний складник, спільне та відмінне для кожної лінгвокультури. The timeliness of the proposed research is determined hy the study of value-conscious characteristics of the concept TOLERANCE as a part of the socio-cultural gestalt which defines a constructive vector in the multi-ethnic communication space. The purpose of the article is to determine the value-conscious component of the concept TOLERANCE for English, German, Russian and Ukrainian linguistic cultures. The tasks of the article are: 1) to analyze and systematize modem scientific approaches to the study of the concept TOLERANCE; 2) to define the role of the concept TOLERANCE in national discourse practices by analyzing lexicographical sources and scientific discourses. The subject of the article is the concept TOLERANCE in the modem scientific paradigm and communicative space of Great Britain, Germany, Ukraine and Russia; the target of research is the ways of foregrounding of the concept TOLERANCE in Russian and Ukrainian linguistic cultures. In the article, approaches to the study of the concept TOLERANCE have been systematized; the etymology of the lexeme-verbalizer of the concept in English, German, Russian and Ukrainian linguistic cultures has been analyzed; common and distinctive components of meanings are established; the value-conscious component of the concept TOLERANCE for each linguistic culture has been defined. 2017 Article Концепт толерантність: генетичний аспект дослідження / Л.В. Юдко // Мовознавство. — 2017. — № 5. — С. 63-72. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184308 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізовано підходи до дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ в англійській, німецькій, російській, українській лінгвокультурах, визначено етимологію лексеми - вербалізатора концепту, ціннісний складник, спільне та відмінне для кожної лінгвокультури. |
| format |
Article |
| author |
Юдко, Л.В. |
| spellingShingle |
Юдко, Л.В. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження Мовознавство |
| author_facet |
Юдко, Л.В. |
| author_sort |
Юдко, Л.В. |
| title |
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження |
| title_short |
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження |
| title_full |
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження |
| title_fullStr |
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження |
| title_full_unstemmed |
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ: генетичний аспект дослідження |
| title_sort |
концепт толерантність: генетичний аспект дослідження |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2017 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184308 |
| citation_txt |
Концепт толерантність: генетичний аспект дослідження / Л.В. Юдко // Мовознавство. — 2017. — № 5. — С. 63-72. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT ûdkolv koncepttolerantnístʹgenetičnijaspektdoslídžennâ AT ûdkolv theconcepttolerancegeneticapproach |
| first_indexed |
2025-11-28T01:33:28Z |
| last_indexed |
2025-11-28T01:33:28Z |
| _version_ |
1849995939813523456 |
| fulltext |
л. в. юдко
КОНЦЕПТ ТО Л Е РА Н ТН ІС ТЬ : ГЕНЕТИЧНИЙ
АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ_________________
У статті проаналізовано підходи до дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ в англій
ській, німецькій, російській, українській лінгвокультурах, визначено етимологію лексеми-
вербалізатора концепту, ціннісний складник, спільне та відмінне для кожної лінгвокультури.
К л ю ч о в і слов а : концепт толерантність, лінгвокультура, дискурс, запозичення.
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ має різну історію й різні контексти реалізації в лінг
вокультурах Великої Британії, Німеччини, Росії, України. Специфіка його за
стосування зумовлена відмінністю концептуальних картин світу, менталітету та
історії націй.
Дж. Мілл розглядає толерантність із соціального та філософського погляду
як складову частину свободи індивіда від впливу «суспільної більшості»:
«У Британії XIX століття влада більше не протистоїть народу як щось, що йому
не належить; як демократія вона стала власного владою нації. У цьому випадку
вже не може йти мова про тиранію правителя, оскільки уряд лише виражає волю
свого народу. Проблема полягає в тому, що і сама нація цілком може бути тира
ном, а тому народоправство також має бути обмеженим. В іншому випадку “ти
ранія більшості” виллється в тиранічну політику держави. Саме від цієї тиранії і
слід захищати індивідуальну свободу» \
У традиціях англо-американської культури толерантність розглядається як
практика, що будується на прагматичній рівновазі інтересів. «Якщо ми просимо
людей бути толерантними, то ми просимо про набагато складніші речі. їм справ
ді буде потрібно втратити щось — їхнє бажання придушити або знищити інше
вірування; але вони також щось і збережуть, а саме прихильність до тих своїх
уявлень, які й народили це бажання»1 2. У західних дослідженнях явище толеран
тності може мати як позитивне, так і негативне обґрунтування. Так, негативне
обґрунтування толерантності полягає в неможливості або нераціональності ін-
толерантності, при позитивному ж обґрунтуванні толерантність розглядається
як благо, цінність, що пов’язані з іншими благами — прогресом, свободою,
справедливістю тощо 3.
За Р. Форстом, розвиток концепту Т0ЬЕКА1Ч2 у німецькій лінгвокультурі
має 4 форми: «концепцію дозволу» («ЕгІаиЬпіз-КопгерІіоп»), коли влада або
1 МШ У. Оп ІлЬегіу / Ед. Ьу А. Сазґеіі.— \\Тіее1іп£ (ІПіпоіз), 1947.— Р. 73.
2 ШНіатз В. То1егайп£ іЬе ІпІоІегаЬІе // ТЬе РоШсз о ї Тоїегагіоп іп Мосіет Ьіїе / Ей. Ьу
8. Мешіиз.— Бш імт, 2000.— Р. 73-82.
3 АТує У. 8ой Ро\¥Єг: ТЬе Меапз іо Еиссезз іп ї^огМ РоШсз.— ТЬе Ниїїт§ІопрозІ,2007.—
ЬЦр://\у\у\у.ЬиЙш§Іопро8І. согп/іо8ерЬ-пуе/зтагІ-ро\¥ЄГ_Ь_74725.Ьіт1.
О Л. В. ЮДКО, 2017
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5 63
більшість суспільства дозволяють меншості жити згідно з її переконаннями;
«концепцію співіснування» («Коехізіепг-Копгергіоп»), що визнає протистояння
рівних за впливом угруповань, які змушені йти на компроміси, при цьому толе
рантність розглядається як прагматичний інструментарій досягнення компро
місу; «концепцію поваги» («Кезрекі-Копхерйоп»), в якій підґрунтям для відно
син між сторонами є повага як моральна категорія, і «концепцію визнання
високої цінності об’єкта / предмета поваги» 4 («АУегІзсМїгшщз-КопгерІіоп»),
що висуває на перший план не лише ставлення до інших як до рівноправних, але
й визнання етичної цінності цих відносин.
У німецькій лінгвокультурі семантика лексеми Тоїегапг на початку її виник
нення була тотожною семантиці лексеми Гкіійищ. Нині спостерігається семан
тичний зсув від прагматики толерантності-терпіння («Е)и1сІші£8-Тоіегапх») до то-
лерантності-поваги («Кезрекі-Тоіегапх») 5. «Перша форма толерантності ще
функціонує в правовому полі Німеччини, наприклад, у дискусії про юридичне
визнання одностатевих шлюбів, проте сьогодні вона поступається місцем толе
рантності, що базується на повазі, особливо тоді, коли необхідно примирити сус
пільні настрої, запобігти розколу, перешкодити вияву нетолерантності. Оскільки
в плюралістичному суспільстві сучасної Німеччини ні релігія, ні будь-яка інша
авторитетна ідея або авторитетний інститут не можуть зайняти природну до
мінуючу позицію, саме “толерантність-повага” набуває все більшого значення»6 7.
Позиція концепту ТОЛЕРАНТНОСТЬ у російській лінгвокультурі не визна
чена у повному обсязі. Дослідники одностайні в думці, що цей концепт не є при
родно притаманним російській концептуальній картині світу 1. «Ідея толерант
ності ніколи не була популярною в Росії і фактично ототожнювалася з
християнськими заповідями полюбити ближнього свого, не противитися злу,
нести свій хрест»8. Найближчими до поняття «толерантность» у російській мові
вважаються поняття «терпимость» (ставлення) та «ненасилие» (діяльність).
Концептуальне поле толерантності формувалося в Росії в останнє десятиліт
тя XX ст., коли змінилися «соціальна структура суспільства, принципи взаємодії
його членів, роль ЗМІ і певного мірою менталітет народу»9. Саме в цей період у
Росії актуалізуються лінгвістичні пошуки з проблем толерантності10 11. «Нове сло
во накладається на російську лексичну систему, ототожнюючись, часто непра
вомірно, з близькими поняттями і збагачується всіма небажаними, часом нега
тивними конотаціями, залежними від соціокультурного контексту. Поява
концепту ТОЛЕРАНТНОСТЬ відображає зміну культурно значущих орієнтирів
у сучасному суспільстві» и . Нині спостерігається деконцептуалізація концепту
ТОЛЕРАНТНОСТЬ у російській лінгвокультурі, що зумовлено соціально-по-
4 РогвіК. Тоїегаіїоп іп Сопйісі:: Разі аші Ргезепі.— СатЬгісІде, 2013.— Р. 455.
5 Ямшанова В. А Толерантность без терпимости? : Русско-немецкие параллели.— СПб.,
2011,— С. 209-216.
6 Там же.— С. 214.
7 Михайлова О. А. Толерантность и терпимость: взгляд лингвиста // Философские и
лингвокультурологические проблеми толерантносги : Сб. ст.— М., 2005.— С. 99-111.
8 Там же.— С. 104.
9 Там же.— С. 108.
10 Малахов В., Левченко Е. та ін. Диспут о толерантносги // Философ. и социолог.
мисль.— 1994.— № 11-12.— С. 208-217; Перцев А. В. Ментальная толерантность //
Толерантность в современной цивилизации: Материалн междунар. конф.— Екатеринбург.—
С. 137-145; Стернин И. А. Толерантность и коммуникация // Философские и лингвокуль
турологические проблеми толерантносги / Отв. ред. Н. А. Купина, М. Б. Хомяков.— М.,
2005. — 542 с.; Сумина Е. С. Концепт ТОЛЕРАНТНОСТЬ: культурная и литературная специ-
фика // Уральские лингвистические чтения: Материалн ежегод. науч. конф.— Екатеринбург,
2006, — № 19,— С. 146-147.
11 Стернин И А., Шилихина К. М. Коммуникативнне аспекти толерантносте.— Воро
неж, 2001.— С. 124.
Л. В. Юдко_________________________________________________________________
64 І58И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5
літичними причинами. Перехід від концепту ТОЛЕРАНТНОСТЬ до концепту
ОБЕСПЕЧЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ як вияв агресії набу
ває певних обґрунтувань у російському лінгвістичному дискурсі. «Конфесійна,
етнічна та ідеологічна неоднорідність, а також мікрополітичні аспекти дискурсу
безпеки створювали ефект викривленої комунікації, який посилювався орієнта
цією на ідеологічний плюралізм і соціокультурні диференціації» 12. Концепти
ТОЛЕРАНТНОСТЬ, ДЕМОКРАТИЗАЦИЯ набувають негативної конотації в нау
кових розвідках російських науковців. «Специфіка сучасного стану націона
льної безпеки Росії полягає в тому, що загрози життєво важливим інтересам осо
бистості, держави, суспільства виходять як із середини країни, так і ззовні.
Внутрішні деструктивні сили становлять не меншу небезпеку, ніж зовнішні. їхні
корені беруть початок у періоді “перебудови”, так званої демократизації нашої
країни» 13.
Для української лінгвокультури концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ багато вчених
визначали базовим (Г. Ващенко, С. Дацюк, Д. Донцов, І. Кресіна, М. Степико,
Я. Ярема), зазначаючи, що він пов’язаний з іншими концептами, які мають пер
шочергове значення для української лінгвокультури — МИРОЛЮБНІСТЬ,
ДЕМОКРАТИЗМ, ПОБЛАЖЛИВІСТЬ. Я. Ярема визначав різнобічність україн
ської толерантності як здатність «розуміти іншу природу, іншу людину, інший
народ — розуміти, що в кожного може бути свій шлях» 14.
Г. Ващенко наголошував, що стриманість є типовою рисою українського ха
рактеру в мирні часи 15. Д. Донцов, навпаки, вважав гуманність і толерантність
слабкістю української нації. Дослідник зазначав, що саме «толерація та миро
любність українців не сприяли готовності української інтелігенції до боротьби
за самостійність України наприкінці 19 на початку 20 століття» 16. М. Степико
зазначає, що почуття справедливості та співчуття можна вважати генетичними
рисами українського народу. «Саме українська неагресивність породила одну з
найгуманніших людських рис, якою можуть пишатися українці, — це толерант
ність, терпіння, дружелюбність до ближнього, до сусіда і просто чужого. Ки
даючи зерно в землю, селянин говорить: «Уроди, Боже, трудящого, на ліниві, на
старця, на злодія і на будь-яку долю!» 17.
С. Дацюк убачає в толерантності настанову українського суспільства на май
бутнє. «Українці толерантніші, ніж багато хто з європейців. Тих же британців,
наприклад, — у ставленні до емігрантів, будь-якого інакомислення. Європей
ські цінності в чистому вигляді — це й наші цінності. Ми терпимі до інших ко
льорів шкіри, релігій, поглядів. Нетолерантних в Україні немає» 18.
Таким чином, у всіх досліджуваних лінгвокультурах концепт ТОЛЕРАНТ
НІСТЬ має специфічні особливості позиціонування. В англійській та німецькій лін
гвокультурах цей концепт має давню історію. У російській лінгвокультурі він три
валий час залишався лакунарним, оскільки поняття толерантності в ній було
12 Юрченко И. В., Фахтуллина Р. А. Дискурс безопасности и защитн национально-го-
сударственннх интересов России в условиях вьізовов информационной войньї и политики
североатлантического глобализма // Дискурс-Пи.— Екатеринбург, 2014.— № 2-3.— С. 55.
*3 Там же.
14 Ярема Я. Українська духовність в її культурно-історичних виявах // Перший україн
ський педагогічний конгрес.— Л., 1937.— 76 с.
15 Ващенко Г. Г. Хвороби в галузі національної пам’яті.— К., 2003.— С. 19.
16 Донцов Д. Націоналізм.— Лондон ; Торонто, 1966.— С. 151.
17 Степико М. Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методо
логічний аналіз).— К., 1998.— С. 201.
18 Дацюк С. Нет смнсла ориентироваться на Европу.— Ьйр: //Гагдааіег.пеї/зоїзішп/
Іегрепіе-іоіко-іегрепіе-сіуа-екзрегіпух-тпешуа-о-іоіегапігюзіі-у-икгате.
_____________________ Концепт Толерантність: генетичний аспект дослідження
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5 65
нерелевашним. В українській лінгвокультурі лакунарним залишалося іменування
якості— толерантність, тоді як її риси історично були притаманні українській нації.
В умовах глобальних комунікацій концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ набуває між
народного статусу й отримує всебічне осмислення, зокрема на перетині лінгвіс
тики та інших гуманітарних наук — лінгвокультурології, лінгвофілософії, лінг-
вопрагматики і лінгвокогнітології.
Лінгвокультурний та лінгвофілософський підходи (Є. Бистрицький, І. Веп-
рева, С. Йосипенко, В. Костомаров, О. Перцев, С. Тер-Мінасова, М. Хом’яков,
O. Шмельов та ін.) тісно пов’язані з концептом ТОЛЕРАНТНІСТЬ, оскільки
саме в їхніх межах аналізують плюралізм цінностей, лінгвокультурні супереч
ності сучасних комунікативних практик. «Культурний бар’єр набагато небез
печніший і неприємніший, ніж мовний, тому що культурні помилки зазвичай
сприймаються набагато болючіше, ніж помилки мовні. Усі ми знаємо з власного
досвіду, з якою добродушністю зазвичай зустрічаються помилки в іноземних
мовах їхніми носіями. Культурні помилки, як правило, не прощаються так легко
і справляють негативне враження. Подолання культурного бар’єра неможливе
без толерантного сприйняття дійсності, що виявляється в лояльному і дружньо
му ставленні хоча б одного з комунікантів до іншого» 19.
Спільні риси лінгвокультурної історії концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ можна
простежити крізь призму таких подій:
1. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ як підґрунтя розмежування релігійного та по
літичного дискурсів. «Поворотною точкою розмежування політики та релігії
для західного християнства стає принцип Аугсбурзького миру (1555), який ви
значає правові підстави поєднання політики та релігії: ещз ге§іо, сщ'ш геіі§іо.
Завдяки застосуванню цього правила... вперше в європейській практиці узако
нюється політичне співіснування різних конфесій християнства і відбувається їх
фактичне взаємне визнання в такій ролі. Отже, проблема толерантності, тобто
співіснування різних конфесій, постає у двох площинах — політичній та світо
глядній» 20. У релігійному дискурсі концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ розуміють як
настанову на діалог між релігіями, конфесіями. Часто в релігійних текстах ви
користовують вираз «екуменічний рух» (екумена — гр. Екощеуї], від слова
гр. Екєсо, «населяю, проживаю» — освоєна людством частина світу — «Все
світ») для вказівки на подолання відгородженості від усього іншого світу, від
критість усім іншим християнським громадам. Релігієзнавці стверджують, що,
зокрема, у православній релігії концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ сприймається як си
нонімічний концептам ДОБРОТА і ЛЮБОВ, яка «довготерпить, милосердствує,
не заздрить, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не ду
має лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою» 21.
2. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ як результат становлення системи цінностей
модерної культури. «Розкриття історичного контексту функціонування ідеї толе
рантності в ранньомодерний період є ключем до розуміння тих шляхів, якими від
бувається становлення цінностей модерної культури, та тих інтелектуальних й ін-
ституційних передумов, що уможливлюють це становлення» 22. Є. Бистрицький,
19 Тер-Минасова С. Г. Язьік и межкультурная коммуникация : Учеб. пособие.— М., 2000.—
С. 55.
20 Йосипенко С. Теолого-політична проблема в ранньомодерній духовній культурі. Стат
тя третя: толерантність та питання єдності Церков // Мультиверсум : Філософ, альм. — К.,
2006,— Вин. 59,— С. 172.
21 Там же.— С. 137-145; див. також: ШсНокоп Р. Тоїегаііоп аз а Могаї Меаі // Азресіз оґ
Тоїегаїіоп : РЬіІозорЬісаІ Зіжііез / Ебз. Ьу І. Ногіоп, 8. Мепсіиз.— Ьошіоп ; № \у Уогк, 1985.—
P. 158-173; Уолцер М. О терпнмости.— М., 2008.— 160 с.
22 Йосипенко С. Зазнач, праця.— С. 170-179.
Л. В. Юдко_________________________________________________________________
66 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5
констатуючи кризу класичного та модерного підходів до проблеми толерантнос
ті, робить висновок про те, що в сучасних умовах толерантність означає можли
вість знаходження в ситуації паралельного існування з усім інакшим23. Ідею то
лерантності вчений характеризує з феноменологічних позицій та враховує
передусім культурні світи індивідів, тобто локальний спосіб буття людей, їх
повсякденний життєвий світ, який максимально визначає їхню поведінку та
зв’язки в суспільстві — особисті переживання, розуміння сенсу життя, почуття
страху тощо. Ось чому міжнаціональні й етнокультурні зіткнення в пострадян
ських країнах слід розглядати, на його думку, глибше — як конфлікти культур
них світів життя, різних способів буття людей. Розв’язання конфліктів культур
потребує нетрадиційних методів та сучасного розуміння сутності конфлікту 24.
3. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ як символ свободи вибору. «Було винайдено
низку інтелектуальних засобів, до яких належить відновлення єдності в межах
людської особистості шляхом надання їй свободи вибору та розмежування по
літичного й релігійного порядку. Саме завдяки цим засобам буде здійснено пе
рехід від негативного розуміння толерантності до позитивного, розвинутого
спочатку в межах протестантизму, звідки воно переходить до арсеналу фран
цузьких просвітників» 25. Осмислення власної поведінки й себе як суб’єкта ко
мунікації та діяльності дає змогу людині робити вибір щодо характеру своєї
життєдіяльності. Передумовою осмислення толерантності, на думку Ю. Іщенка,
є усвідомлення цінності свідомості особистості в актах її діяльності та спілку
вання, які пов’язані з «вирішенням суперечностей, що виникають у внутрішньо
му світі людини як наслідок зіткнень ціннісних орієнтацій і мотивів діяльності
та виступають для суб’єкта як боротьба різних Я. Це стає можливим унаслідок
практичного акту вибору людини — прийняття рішення — та передбачає відпо
відні життєву, суспільну й світоглядну позиції. При цьому важливим є усвідом
лення суб’єктом себе в ситуації вибору»26 27.
4. Співвідношення концептів ТОЛЕРАНТНІСТЬ / ТЕРПИМІСТЬ. Розуміння
концепту ТЕРПИМІСТЬ близьке для всіх досліджуваних лінгвокультур. «Терпи
мість включає в себе насамперед оцінку ситуації з морального погляду (в найзага-
льнішому вигляді— як добро/зло, добре/погано). Якщо ситуація оцінюється нега
тивно, виникає проблема вибору моделі поведінки щодо неї — боротися або
виявляти терпимість. Терпимість — ненасильницький варіант поведінки й може
кваліфікуватися так лише за наявності альтернативи — насильницького варіанта
ставлення до ситуації, що не схвалюється» 21.
На думку Ю. Іщенка, проблема толерантності в перехідні історичні етапи ви
ступає, по суті, проблемою терпимості28. Учений вважає, що проблема терпимос
ті актуалізується як категорія світоглядної свідомості та вказує, що толерантність
як відповідна норма практично-моральної свідомості реалізується через світогляд
23 Бистрицький Є. Конфлікт культур і філософія толерантності // Демони миру та боги
війни : Соц. конфлікти посткомуніст. доби.— К., 1997.— С. 147-168.
24 Там же; Перцев А. В. Зазнач, праця.— С. 137-145; Хомяков М. Б. Толерантность:
парадоксальная ценность // Журн. социологии и соц. антропологии.— М., 2003.— Т. 6. № 4.—
С. 100.
25 Бистрицький Є. Зазнач, праця.— С. 161.
26 Іщенко Ю. А. Толерантність як філософсько-світоглядна проблема // Філософ, і соціа
ліст. думка.— К., 1990.— № 4.— С. 48; див. також: Капто А. С. Толерантность в контексте
концепции «культура мира» // Безопасность Евразии.— М., 2001.— № 1.— С. 175-186;
Швачко О. В. Толерантність як психолого-соціальний феномен // Соціологія: теорія, методи,
маркетинг.— К , 2001.— № 2.— С. 154-170.
27 Ямшанова В. А. Зазнач, праця.— С. 216.
28 Іщенко Ю. А. Зазнач, праця.— С. 44—55.
_____________________ Концепт Толерантність: генетичний аспект дослідження
І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5 67
людини, її внутрішній світ; головною передумовою осмислення терпимості в пов
сякденно-практичній, моральній, філософській свідомості є можливість вільного
самовизначення людини29. Наявність концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у концеп
туальній картині світу людини є свідченням її моральності, що полягає в ціннісній
ментальній настанові на терпимість до поглядів, переконань і форм поведінки ін
шої людини30. «Ціннісна характеристика» є важливим елементом толерантності
як «соціально-культурного гештальту», що визначає напрямок у багатогранному
комунікативному просторі31.
5. Мовні історичні особистості крізь призму концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ.
Цей аспект дає змогу дослідити становлення концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у лін-
гвокультурах різних націй. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ стає когнітивно-прагма-
тичним орієнтиром у діяльності таких історичних осіб, як Е. Коллінз, Б. Ман-
девіл, Дж. Толанд, Е. Шефтсбері у Великій Британії, А. Баумгартен, X. Вольф,
Г. Лессінг у Німеччині, М. Ломоносов у Росії, М. Грушевський, Г. Сковорода,
Т. Шевченко в Україні. Так, С. Йосипенко наголошує на провідній ролі творчос
ті Петра Могили, що «є чудовим прикладом того, як у межах підготовки проек
тів та умов об’єднання християнських конфесій здійснювалась розробка ін
телектуальних передумов становлення модерного концепту толерантності. У
межах таких проектів були також поновлені спроби об’єднання східних та захід
них християн, значною мірою завдяки яким Україну було включено в орбіту мо-
дернізаційних процесів, які відбувалися в Західній Європі»32.
Німецькі й англійські просвітники (А. Баумгартен, Е. Коллінз, Г. Лессінг,
Б. Мандевіл, Дж. Толанд, Е. Шефтсбері) позиціонували себе в ролі місіонерів
розуму, завдання яких — відкрити людям очі на їхню природу і призначення,
направити їх на шлях духовних істин. Ідеал вільної особи епохи Ренесансу набу
ває в Просвітництві ознаки загальності: треба думати не лише про себе, а й про
інших, про місце в суспільстві. Просвітники прагнули усвідомити специфіку
зв’язків між людьми. Як головна постала проблема найкращого суспільного
устрою, розроблення програм суспільних перетворень, що максимально відпо
відають людській природі33. Наприклад, творчість Йоганна Готфріда Гердера
(1744—1803), учня раннього Канта й Лессінга, присвячена глибоким гуманістич
ним роздумам. Філософське вчення про розвиток Г. Гердера було основою гума
нізму, прогресу людства. Г. Гердер говорив про закономірний поступальний ха
рактер змін, які відбуваються в суспільстві. На думку вченого, гуманність
властива природі людини. Це стан розвитку суспільства, коли кожен, не по
боюючись іншого, може вільно розвивати свої здібності. Уся історія народів —
це школа змагання в швидкому досягненні гуманності34.
Д. Батлер (1692-1752) як представник моральної науки в Англії досліджував
проблему співвідношення егоїзму та альтруїзму згідно з принципами себелюб
29 Там же.— С. 46.
30 Лекторский В. А. О толерантности, плюрализме и критицизме // Философия, наука,
цивилизация.— М., 1999.— С. 154; Миронов В. Толерантность как зкзистенциальное состо-
яние человека: социально-философский аспект : Дис. ... канд. филос. наук.— Ульяновск,
2003,— 135 с.
31 Михайлова О. А. Зазнач, праця.
32 Йосипенко С. Зазнач, праця.— С. 172.
33 АнтисериД., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Античность и
Средневековье.— СПб., 2003.— Т. 1/2.— 688 с.; Лессинг Г. Воспитание человеческого рода,
2006 // Там же.— С. 187; Ваит^агіеп А. Техіе гиг Огші(11е§ип§ сіег АзіЬеІік // История зстети-
ки,— М., 1964,— Т. 2,— 8. 449-465.
34 Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества.— М., 1977.— 703 с.
Л. В. Юдко_________________________________________________________________
68 ІВШ 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5
ства (зєіґ-іоує) та доброчинності. Він вважав, що щастя — це процес взаємодо-
повнення цих моральних позицій35.
Соціолінгвістичний підхід (В. Гольдін, С. Данилов, Л. Крисін та ін.) спря
мований на вивчення зумовленості семантичних складників концепту соціа
льними умовами і перетвореннями. Толерантність розглядається як соціальна
проблема крізь призму комунікативної практики соціальних груп 36. Лінгвісти
відзначають, що толерантність — це феномен, який діє на рівні стосунків людей
і лише через них стає суспільним явищем37.
Предметом соціолінгвістичного дослідження є питання розв’язання соціа
льної напруги, зокрема формування культури толерантності в суспільстві, та по
шуків нової ідеології, яка здатна об’єднати все суспільство з його розмаїттям,
спроби втілення толерантності в різних галузях суспільного життя, де вона
необхідна. О. Швачко сформулювала проблему толерантності так: «З одного бо
ку, вона полягає у визначенні можливості та виборі стратегії врегулювання ви
никаючих зіткнень між ціннісними орієнтаціями різних соціальних груп; з ін
шого — в узгодженні вербального твердження моральності з певним варіантом
вибору стратегії поведінки суб’єктів, яке здійснює мораль» 38. Високий ступінь
толерантності становить «цінність і соціальну норму громадянського
суспільства, забезпечує суспільно-політичну стабільність та гармонію міжет
нічних взаємин»39.
Соціолінгвістичний підхід спирається на ідею природної потреби людини в
контактах з іншими людьми, у спілкуванні та взаємодії. Толерантне спілкування
характеризується ознаками діалогу, що передбачає рівність позицій тих, хто в
ньому бере участь. Учасники діалогу мають право на вираження власної інди
відуальності та на сприйняття індивідуальності іншого. Як світоглядна позиція
індивіда толерантність характеризується моральною та правовою врівноваже
ністю суб’єкта; як суспільна позиція толерантність складається з норм, які влас
тиві культурі будь-якого суспільства й регламентують його життєдіяльність з
позицій необхідності досягнення злагоди та мирного розвитку 40.
Когнітивно-прагматичний підхід (М. Голєв, И. Стернін, К. Шиліхіна,
О. Швачко, Ю. Щербиніна, Ю. Южакова) вивчає концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ як
ментальну одиницю концептуальної картини світу нації, що зумовлює відповідні
комунікативні дії, спрямовані на досягнення рівноправного співіснування ідей,
особистостей, спільнот, націй, держав. У цій парадигмі актуалізуються три семан
тичні складники концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ: толерантність як стартова позиція
на шляху до досягнення гуманного співіснування; толерантність як важлива умо
ва знаходження компромісів та подолання конфлпегів; толерантність як альтерна
тива агресії. Вивчення концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ як гуманного співіснування
передбачає визначення маркерів позитивної групової ідентичності як когнітивно-
35 АнтисериД. Зазнач, праця.
36 Российская социологическая знциклопедия / Под общ. ред. Г. В. Осипова.— М., 1999.—
С. 469.
37 Гольдин В. Толерантность как принцип культури речи // Философские и лингвокуль-
турологические проблеми толерантности : Сб. ст. / Под ред. Н. А. Купиной, М. Б. Хомя-
кова.— М., 2005.— 542 с.; Стернин И А., Шшихина К. М. Коммуникативньїе аспекти
толерантности. — Воронеж, 2001. — 135 с.; СуминаЕ. С. Концепт ТОЛЕРАНТНОСТЬ: куль
турная и литературная специфика // Уральские лингвистические чтения : Материалн ежегод.
науч. конф.— Екатеринбург, 2006.— № 19.— С. 146-147.
38 Швачко О. В. Зазнач, праця.— С. 156.
39 Іщенко Ю. А. Зазнач, праця.— С. 47.
40 Грива О. А. Толерантність освіти як передумова толерантного суспільства // Мульти-
версум : Філософ, альманах.— К., 2007.— № 66.— С. 3-11.
_____________________ Концепт Толерантність: генетичний аспект дослідження
І88К 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5 69
го підґрунтя для поваги до інших груп та вираження готовності обміну ідеями,
настановами й участі в спільній діяльності, при цьому тільки позитивна групова
ідентичність може привести до толерантності; водночас загроза позитивній гру
повій ідентичності веде до нетерпимості та етноцентризму. Тому знайомство лю
дини з різними культурами та сприйняття їх як тих, що мають право на існування
й розвиток, стають невід’ємною складовою частиною формування толерантності
людини. Як результат, сформованість концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у картинах
світу суб’єктів комунікації стає когнітивним підґрунтям для знаходження ком
промісів та подолання конфліктів на рівні як окремої родини, так і світового роз
витку в цілому, толерантність стає частиною свободи, тобто обмежує втручання
держави в приватне життя та вплив більшості суспільства на індивіда. Лінгвісти
(Т. Воронцова, В. Жельвіс, О. Швачко, Ю. Щербиніна, Ю. Южакова) вважають
толерантну комунікацію альтернативою мовній агресії.
Ю. Щербиніна під мовною (вербальною) агресією розуміє «образливе спіл
кування; словесне вираження негативних емоцій, почуттів або намірів у образ
ливій, грубій, неприйнятній мовній формі»41. В. Жельвіс для всіх видів словес
ної агресії використовує один термін — інвектива, розрізняючи при цьому
інвективу у вузькому й широкому розумінні. Інвектива у вузькому розумінні —
це «спосіб існування словесної агресії, що сприймається в цій соціальній
(під)групі як різкий або табуйований», інакше кажучи, це «ненормативна, неко-
дифікована, табуйована, непристойна, нецензурна лексика», тобто лайка. Інвек
тива в широкому розумінні — це «різкий виступ проти когось або чогось»42.
Т. Воронцова в дослідженнях мовленнєвої агресії дотримується комуніка
тивно-прагматичного підходу і розглядає цей феномен як навмисну деформацію
адресантом комунікативного простору адресата в мовній, аксіологічній та ког-
нітивній сферах. М. Голєв і Н. Муравйова розглядають проблему «мовленнєва
агресія — толерантність» з позицій лінгвістичної конфліктології, тобто на осно
ві поняття мовно-мовленнєвого конфлікту. Ю. Щербиніна основу безконфлік
тної комунікації вбачає у підвищенні рівня мовної культури, психологічній та
комунікативній підготовленості співрозмовників, що виявляється в рефлексії,
емпатії й толерантності. Толерантність передбачає коректність оцінок, уміння
прощати іншу людину за її різкість чи нестриманість у мові, визнання права
співрозмовника на власну думку 43.
Міждисциплінарна лінгвістична парадигма дослідження концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ доповнюється останнім часом новим підходом — екологіч
но-фонетичним (С. Вершинін, Т. Романова, И. Стернін, Г. Хазагеров, Б. Шари-
фуллін, К. Шиліхіна), який зосереджений на вивченні принципів шуму та тиші з
лінгвополітологічного й лінгвосоціологічного поглядів. Цей підхід спрямовано
на характеристику сучасного суспільства як простору взаємодії двох культур
них принципів — тиші й шуму. «Феномени соціальної взаємодії на мікро- та
макрорівні слід характеризувати з урахуванням їхніх аудіохарактеристик та
внести корективи в традиційні соціологічні й політологічні уявлення. Чи можна
уявити характеристику таким ключовим поняттям, як “соціальна дія”, “соціоло
гізація”, “соціальний рух”, “соціальний конфлікт” і т. ін. поза їх звуковим
виявом?» 44. Підґрунтям для таких досліджень вважають «стихійність і неперед-
41 Щербинина Ю. В. Методн диагностики речевой агрессии // Прикладная психология и
психоанализ.— М., 2001.— № 3.— С. 38-55.
42 Там же.— С. 53.
43 Там же.— С. 54.
44 Вершинин С. Принцип шума или проблема звуковой толерантностин // Дискурс-Пи.—
Екатеринбург, 2001.— № 3.— С. 29-37.
Л. В. Юдко_________________________________________________________________
70 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5
бачуваність індивідуального й групового шуму, велику кількість нових звуко-
комплексів», які можуть розглядатися як свідчення зростання ступеня свободи.
Тиша втрачає свої ідеологічні характеристики, «потенційний ресурс становлен
ня інакшості» 45, перетворюючись переважно на соціально-культурний фено
мен. На думку І. Ш. Зарка, «ідея толерантності є найпоказовішою: вона не існує
споконвічно на горизонті ідей, вона є продуктом тривалого процесу, завдяки
якому модерній думці вдається сконструювати концепт влади, де співіснування
релігій стає однією з фундаментальних умов громадянського миру»46.
У сучасній дискурсивній практиці особливої актуальності набуває акцентуа
ція концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ як засобу досягнення миру і попередження кон
фліктів.
Отже, відсутність концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах сучасного сус
пільства порушує базові принципи його соціально-комунікативної організації:
підриває принципи демократії, призводить до порушення індивідуальних і
колективних прав людини. Натомість високий рівень толерантності сприяє
зміцненню демократичної державності, громадянського суспільства, націона
льної єдності.
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ представлений у всіх досліджуваних мовах, але
особливості його інтегрування в концептуальні картини світу націй мають свою
специфіку.
Лексема іоіегапсе прийшла в англійську мову в XV ст., а іоіегаііоп — на по
чатку XVI ст. У XV ст. ця лексема мала значення «здатність переносити біль».
У XVI ст. виникають нові значення — «дозвіл», «стриманість», «помірність».
У XVII ст. слово починає вживатися в значенні «можливість відправлення іншо
го релігійного культу», з ’являються відомі «Листи про толерантність» Дж. Лок-
ка, навіяні сторіччям релігійних воєн у Європі між католиками і протестантами
(1524—1648) 47.
Етимологію слова Тоїегапг у німецькій мові пов’язують з латинською лексе
мою іоіегапііа, що мала значення «витримка» (Егігадеп), «терпіння» (ЕгбиМеп),
«стриманість (Оейиісі). Лексема Тоїегапг з ’являється у XVI ст. зі значенням
«дозвіл, поступка в питанні про релігійну свободу», потім це значення розшири
лося — «терпимість, великодушне ставлення» (Биісізаткеіі, §гоВгй§і§е Оеіз-
Іе8Ііа11ші§) 48.
Російська лексема толерантность походить від лат. Іоіегапіїа — «терпіння,
терпимість», пов’язаного з багатозначним дієсловом іоіегаге з тим самим зна
ченням, що й у сучасній російській мові, — «витримувати, зносити, переноси
ти». Посилання на те, що російська лексема походить від фр. іоіегапі знаходимо
в «Словаре современного русского литературного язнка», де вона тлумачиться
так: «ТОЛЕРАНТНОСТЬ (устар.) терпимость, снисходительное отношение к
кому-, чему-либо. — Толерантний — устар. снисходительнмй, терпимий. То
лерантно, нареч. Толерировать (устар.) — проявлять толерантность по отно-
шению к кому-, чему-либо» 49.
45 Там же.
46 2агка У., Ьехзау Р., Колеги У. Ьа іоіегепсе ои со т те п і соехізіег : апсіепз еі поиуеаих
егуеих // Ьея їопсіетепіз рЬіІояор^иея сіє 1а іоіегапсе еп Ргапсе еі еп Ап§1еіегге аи XVII зіесіе.—
Рагіз, 2002.— Т. 1,— 289 р.
47 Нагрег р . ТЬе Опііпе Еіуто1о§у Бісііопагу.— № \у Уогк, 2001.— Р. 568-569.
48 ЕіисІеп N. Бав НегкипЙ8\убгІегЬисЬ. Еіуто1о§іе <3ег сІеиїзсЬеп ЗргасЬе.— 4, пеи ВеагЬ.
АиЙ.— МаппЬеіт ; ІУіеп ; 2йгісЬ, 2007.— Всі 7.— 8. 849.
49 Словарь современного русского литературного язика / Ред. Н. Г. Герасимова, Н. П. Рин
кова.— Ленинград, 1963.— Т. 15.— С. 538.
_____________________ Концепт Толерантність: генетичний аспект дослідження
/53У 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5 71
«Етимологічний словник української мови» пояснює походження слова то
лерантний так: «“терпимий до чужих думок і вірувань”, толерувати— “виявля
ти терпимість”... — запозичення із західноєвропейських мов; нім., англ. іоіегапі,
фр. їоіегапї походять від лат. іоіегапк, -пііз “терплячий”, дієприкм. від дієслова
іоіегаге — “витримувати, зносити, терпіти”, пов’язаного з іоііо, Іоііеге “підніма
ти, здіймати, прибирати”» 50.
Отже, можна зробити висновок, що запозичення лексеми толерантність у
російській та українській мовах відбулося пізніше, ніж в англійській та німе
цькій, причому в українську й російську мови лексема прийшла із західноєвро
пейських мов (німецької, англійської, французької), а в англійську та німець
ку — з латинської мови. Під час взаємодії різних лінгвокультур запозичуються
не лише одиниці лексичної системи мови, а й відбувається обмін системами ка-
тегоризації світу, когнітивними просторами, когнітивними базами 51, виникає
взаємодія не лише носіїв різних мов, а й «представників різних мовних, концеп
туальних, наукових картин світу»52. Запозичені концепти сприяють «заповнен
ню концептуальної лакуни», що виявляється в процесі міжкультурної комуніка
ції під час розбіжностей лінгвокультурного досвіду (взаємодіючих етносів) 53.
Успішність запозичення залежить «від ступеня чужорідності інокультурного
феномену, присутності схожих концептів у лінгвокультурі, яка запозичує цей
концепт, ступеня змістової чи структурної складності концепту»54.
Л. В. Юдко_________________________________________________________________
Ь. V. УІЛЖ О
ТНЕ С(ЖСЕРТ ТОЬЕВШ СЕ-. СЕ1ЧЕТІС АРРКОАСН
ТЬе Іітеїіпезз оґ ІЬе ргорозесі гезеагсЬ І8 йеіегтіпесі Ьу ІЬе зіисіу оґ уаіие-сопзсіоиз
сЬагасІегізІісз оґ ІЬе сопсері ТОЬЕЕАКСЕ аз а раті оґ ІЬе зосіо-сиїїигаї дезіаіі \уЬісЬ сіейпез
а сопзігисііуе уєсіог іп ІЬе тиМ-еЙшіс сотітш ісаііоп зрасе.
ТЬе ригрозе оґ ІЬе агіісіе із Іо Йеіегтіпе ІЬе уаіие-сопзсіоиз сотропепі оґ ІЬе сопсері
ТОЬЕЕАКСЕ ґог Еп§1ізЬ, Оегтап, Киззіап апсі Цкгаіпіап 1іп§иізііс сиІШгез. ТЬе Іазкз оґ іЬе агіісіе
аге: 1) Іо апаїуге апсі зузіетаїіге то с іе т зсіепіійс арргоасЬез Іо ІЬе зіисіу оґ ІЬе сопсері
ТОЬЕЕАМСЕ; 2) Іо «Іейпе ІЬе гоїе оґ Йіе сопсері ТОЬЕЕАКСЕ іп паїіопаї (Іізсошзе ргасіісез
Ьу апаїугіпд 1ехісо§гарЬіса1 зоигсез апсі зсіепіійс йізсоигзез.
ТЬе зиЬіесІ оґ ІЬе агіісіе із ІЬе сопсері ТОЬЕКАМЖ іп ІЬе тойегп зсіепіійс рагасіі§т апсі
сош тітісаііуе зрасе оґ Огеаі Вгіїаіп, Оегтапу, Цкгаіпе апсі Киззіа; ІЬе Іаг§еІ оґ гезеагсЬ із ІЬе
\уауз оґ ґоге§гоипсііп§ оґ Йіе сопсері ТОЕЕКАКСЕ іп Кдззіап апсі Цкгаіпіап 1іп§иізііс сиііигез.
Іп ІЬе агіісіе, арргоасЬез Іо ІЬе зіисіу оґ Йіе сопсері ТОЬЕЕАКСЕ Ьауе Ьееп зузіешаїігесі; ІЬе
еІуто!о§у оґ ІЬе Іехете-уегЬаІігег оґ ІЬе сопсері іп ЕпдІізЬ, Оегтап, Киззіап апсі Цкгаіпіап
1іп£иІ8Ііс сиііигез Ьаз Ьееп апаїугесі; с о т т о п апсі сіізііпсііує сотропепіз оґ теапіп§8 аге
езІаЬІізЬесІ; ІЬе уаіие-сопзсіоиз сотропепі оґ ІЬе сопсері ТОЬЕЕАКСЕ ґог еасЬ 1іп§иізІіс сиііиге
Ьаз Ьееп сіейпесі.
К е у іу о гс із : сопсері ТОЬЕЕАКСЕ, Ііпциізііс сиііиге, сіізсоигзе, 1іп§иіз1іс Ьогго\уіп§ Іасипа.
50 Е т и м о л о г і ч н и й с л о в н и к української мови / Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.),
В. Т. Коломієць та ін.— К., 2006.— Т. 5.— С. 593.
51 Новикова Т. Б. Заимствование лингвокультурннх концептов (на материале англий-
ского и русского язнков) : Д и с .... канд. филол. наук.— Волгоград, 2005.— С. 33.
52 Кубрякова Е. С. О понятиях дискурса и дискурсивного анализа в современной линг-
вистике // Дискурс, речь, речевая деятельность: функциональние и структурнне аспекти: Сб.
обзоров.— М., 2000.— С. 7.
43 Новикова І Б. Зазнач, праця.
54 Там же.— С. 8.
72 ІББИ 0027-2833. Мовознавство, 2017, № 5
|