Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту

Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту

У статті розглядаються лінгвальні аспекти формування комунікативних смислів в одивнених художніх текстах (абсурдистських, «чорного гумору», «химерної прози» та деяких інших). Вводиться поняття «недиспозиційність», яке охоплює механізми формування предикатів, текстових ситуацій, жанрово-стилістичних,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2018
Автор: Бацевич, Ф.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2018
Назва видання:Мовознавство
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184325
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2018. — № 1. — С. 3-14. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184325
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1843252025-02-09T14:53:08Z Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту Non-dispositionality and modality as categories of an enstranged artistic text Бацевич, Ф.С. У статті розглядаються лінгвальні аспекти формування комунікативних смислів в одивнених художніх текстах (абсурдистських, «чорного гумору», «химерної прози» та деяких інших). Вводиться поняття «недиспозиційність», яке охоплює механізми формування предикатів, текстових ситуацій, жанрово-стилістичних, регістрових та деяких інших характеристик тексту в аспекті його породження (ономасіологічному). Сприйняття одивненого тексту (семасіологічний аспект) ґрунтується на використанні реципієнтом різних типів текстових модальностей (ірраціональності, незвичності та ін.), виявлення репертуару яких — важливе завдання сучасної лінгвістики. The article presents an analysis of lingual aspects of forming communicative senses in enstranged (odyvneni) artistic texts (absurd, «black humour», «bizarre prose» and some others). The notion is introduced here: «non-dispositionality» that refers to mechanisms of predicates, text situations, genre-stylistic, register and some other textual characteristics formation in the aspect of its production (onomasiological). The perception of an enstranged (odyvneni) text (semasiological aspect) bases on the recipient’s use of various types of textual modalities (irrational, of strangeness and others), which revealing is an important task of modern linguistics. 2018 Article Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2018. — № 1. — С. 3-14. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184325 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розглядаються лінгвальні аспекти формування комунікативних смислів в одивнених художніх текстах (абсурдистських, «чорного гумору», «химерної прози» та деяких інших). Вводиться поняття «недиспозиційність», яке охоплює механізми формування предикатів, текстових ситуацій, жанрово-стилістичних, регістрових та деяких інших характеристик тексту в аспекті його породження (ономасіологічному). Сприйняття одивненого тексту (семасіологічний аспект) ґрунтується на використанні реципієнтом різних типів текстових модальностей (ірраціональності, незвичності та ін.), виявлення репертуару яких — важливе завдання сучасної лінгвістики.
format Article
author Бацевич, Ф.С.
spellingShingle Бацевич, Ф.С.
Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
Мовознавство
author_facet Бацевич, Ф.С.
author_sort Бацевич, Ф.С.
title Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
title_short Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
title_full Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
title_fullStr Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
title_full_unstemmed Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
title_sort недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
publishDate 2018
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184325
citation_txt Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту / Ф.С. Бацевич // Мовознавство. — 2018. — № 1. — С. 3-14. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series Мовознавство
work_keys_str_mv AT bacevičfs nedispozicíjnístʹímodalʹnístʹâkkategorííodivnenogohudožnʹogotekstu
AT bacevičfs nondispositionalityandmodalityascategoriesofanenstrangedartistictext
first_indexed 2025-11-27T01:48:34Z
last_indexed 2025-11-27T01:48:34Z
_version_ 1849906291487539200
fulltext ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 3 © Ф. С. БАЦЕВИЧ, 2018 Ф. С. БАЦЕВИЧ НЕДИСПОЗИЦІЙНІСТЬ І МОДАЛЬНІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЇ ОДИВНЕНОГО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ У статті розглядаються лінгвальні аспекти формування комунікативних смис- лів в одивнених художніх текстах  (абсурдистських, «чорного  гумору», «химерної  прози» та деяких інших). Вводиться поняття «недиспозиційність», яке охоплює ме- ханізми формування предикатів, текстових ситуацій, жанрово-стилістичних, регіст- рових та деяких інших характеристик тексту в аспекті його породження (ономасі- ологічному). Сприйняття одивненого тексту  (семасіологічний аспект)  ґрунтується  на  використанні  реципієнтом  різних  типів  текстових  модальностей  (ірраціональ- ності, незвичності та ін.), виявлення репертуару яких — важливе завдання сучасної  лінгвістики. Ключові   слова:  одивнений  текст,  комунікативний  смисл,  недиспозицій- ність,  недиспозиційний  предикат,  недиспозиційна  текстова  ситуація,  текстова  модальність. Аналіз літератури, в якій розглядаються проблеми мовної, комунікатив- ної, стильової, стилістичної тощо організації та функціонування так званих  одивнених художніх текстів, засвідчує факт відсутності власне лінгвальних  критеріїв виявлення їх сутності, природи, законів породження та сприйняття.  Як правило, аналіз абсурдистських, беззмістовних, паралогічних, шизофре- нічних, паранояльних текстів, а також чорного гумору, лимериків, «нескла- дух» (рос.) та подібних їм, що формують корпус одивнених текстів (зокре- ма художніх),  здійснюється достатньо традиційно: розглядаються аспекти,  пов’язані з порушенням норм функціонування засобів мови на всіх її рівнях,  а також стильові, стилістичні, регістрові та деякі інші відхилення (девіації),  порушення  умов  успішності  спілкування  тощо 1;  наявні  також  нечисленні  1   Див.,  наприклад,  докладний  огляд  літератури  з  цієї  проблеми  в  праці:  Фещенко В. В.  Лаборатория  Логоса:  Языковой  эксперимент  в  авангардном  творчестве.—  М.,  2009.—  392  с.  (див.також:  Барабан О. В.  Постмодерністський  драматичний діалог: лінгвостилістичний та перекладознавчий аспекти (на матеріалі  драматургії С. Беккета, Г. Пінтера, Т. Стоппарда) : Автореф. дис. … канд. філол. наук  – О., 1994.– 16 с.; Борисенко Н. Д. Порушення принципу кооперації в міжгендерному  спілкуванні  персонажів  сучасної  британської  драми  //  Мовні  й  концептуальні  картини світу.— К., 2008.— Вип. 24. Ч. 1.— С. 97–102; Вороніна К. В. Нонсенс як  мовний феномен:  історія  та  перспективи  дослідження  //  Вісн. Харків.  нац.  ун-ту  ім.  В. Н.  Каразіна  :  Серія  «Романо-герм.  філологія. Методика  викладання  інозем.  мов».— 2006.— Вип. 50. № 741.— С. 156–159; Бацевич Ф. С. Языки воплощения  художественного  абсурда:  Александр  Введенский  //  Jazyk  a  kultura.—  2013.—  Roč. 4. Čislo 14.— S. 3–14; Бацевич Ф. С. Лінгвопрагматичні аспекти формування  елементів комунікативного абсурду в п’єсах М. Куліша // Мовний простір граматики:  актуальні студії : Зб. наук. праць на честь 60-річчя чл.-кор. НАН України Анатолія  Загнітка.— Донецьк, 2014.— С. 267–272; Бацевич Ф. С. Идиоматизация в абсурдном  художественном  тексте:  механизмы  деформации  общенародного  языка  //  Slowo.  4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 Ф. С. Бацевич спроби виявлення специфіки їх текстової концептуалізації 2. Випадки ж зміс- тового одивнення, які прямо не пов’язані з девіативним (стосовно існуючих  норм) уживанням мовних засобів, найчастіше розглядаються з семіотичних  позицій 3 або взагалі не беруться до уваги. Ідеться про випадки так званих  онтологічного,  поведінкового,  перцептивного  та  деяких  інших  різновидів  одивнення в неказкових текстах, де порушуються основні просторово-часо- ві, якісні, кількісні тощо константи світу та організації суспільства, закони й  правила міжособистісної взаємодії тощо. Так, наприклад, у п’єсі Е. Іонеско  «Носороги» люди за своїм бажанням трансформуються в носорогів; у п’єсі  Л. Подерв’янського «Герой нашого часу» лобкові воші Марат і Гліб розмов- ляють на високі, часто філософські, теми; у п’єсі С. Ушкалова «ESC» герої  ходять по сцені з прибитими до спин старими іржавими ночвами тощо. У цих та подібних випадках семантичних, синтактичних або прагматич- них девіацій  засобів мовного коду фактично немає; порушене щось  інше:  відповідність зображеного фрагмента текстової дійсності онтологічним кон- стантам матеріального світу та/або законам соціальної організації суспіль- ства,  комунікативної діяльності його членів  тощо. Виникає питання мето- дологічного характеру:  чи підлягають ці  та  схожі  випадки лінгвістичному  аналізу, а якщо так, то які мовні механізми і категорії лежать в основі подіб- них типів зрушень в аспекті їх породження і сприйняття. На  наш  погляд,  низка  проблем  лінгвістичного  аналізу  процесів  поро- дження  і  сприйняття  одивнених  художніх  текстів  може  бути  розв’язана  з  опертям на поняття недиспозиційності, нерозривно пов’язаного з поняттям  диспозиційності, запозиченим з логіки. Диспозиційний  (від  лат.  disposition  —  розташування)  предикат —  це  мовний  вираз, що  позначає  (виражає)  схильність  (диспозицію)  чогось  ре- агувати або виявляти свої природні якості в певних ситуаціях, наприклад,  ‘бути  розчинним’  (тобто  при  зануренні  у  воду  розчинятися)  щодо  цукру,  ‘бути пружним’ (тобто після спроб деформації повертатися до попередньої  форми) стосовно пружини тощо 4. Диспозиційні властивості об’єктів (у широкому розумінні) — це звич- ні  (узуальні),  притаманні  їм  від  природи,  або  закладені  конструктивно  (у  випадку  артефактів)  якості,  властивості,  здатності,  функції  тощо;  з  пози- Text. Czas / Pod red. M. Aleksienki, H. Bilowus, M. Hordy ect.— Szczecin; Greifswald,  2014.— Wyd.12. T. 2.— S. 216–223; Бацевич Ф. С. Мовні аспекти формування абсурду  в п’єсах Миколи Куліша // Лінгвістичні дослідження : Зб. наук. праць Харків. нац.  пед. ун-ту  ім. Г. С.Сковороди.— Х., 2014.— Вип. 37.— С. 172–178; Бацевич Ф. С. Елементи комунікативного абсурду в п’єсах Миколи Куліша // Slavia Orientalis. —  2015.— T. 64. N 3.– S. 551–565, та ін. 2  Див.,  напр.: Андрієвська В. В. Аномальний художній  світ французької  дра- матургії абсурдизму: семантико-когнітивний  і лінгвопрагматичний аспекти.— Лу- цьк, 2013.— 168 с.; Чижова Е. А. Репрезентация концептуальной картины мира в  художественном тексте (на материале альтернативной литературы): Автореф. дис.  … канд. филол. наук.— М., 1995.— 22 с.; Bacewicz F. Концептуализация в абсурди- стском художественном тексте (концепт ВРЕМЯ в творчестве Александра Введен- ского) // Acta Universitatis wratislaviensis. N 3594 : Slavica wratislaviensia.— Wrocław,  2015.— T.160.— S. 53–63. 3  Див., напр.: Фещенко В. В. Зазнач. праця; Семиотика и Авангард : Антология  / Под общ. ред. Ю. С.Степанова.— М., 2006.— 1168 с. 4   Див.  близьке  визначення:  Философская  энциклопедия  :  В  5  т.  /  Под  ред.  Ф. В. Константинова.— М., 1969.— Т. 4.— С. 65. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 5 Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту цій  інтерпретації,  розуміння,  осмислення —  це  усвідомлення  органічних  ознак об’єкта, узуальне сприйняття  їх як «нормальних» у ролі предикатів.  Це когнітивна (й вербальна) категорія, що стає основою глибинного семан- тико-синтаксичного синтезу, тобто «природного» недевіативного поєднання  імен об’єктів та приписуваних їм динамічних або статичних ознак. Відомий  методолог науки Карл Поппер зазначає: «Ми можемо сказати, що всі фізичні  (і психологічні) якості є диспозиційними» 5. У «нормальних» (неодивнених)  художніх текстах уживаються, як правило, диспозиційні предикати; найсмі- ливіші  метафори,  образні  висловлення  тощо  сприймаються  диспозиційно  з огляду на жанр, «звичну» модальність (наприклад, «високість» філософ- ської поезії). В одивнених же, насамперед абсурдистських, текстах навмис- но  експлуатується,  свідомо  закладається  сприйняття  адресатом  текстових  ситуацій як таких, що не відповідають природі об’єктів (у широкому розу- мінні) «цього», «реального», «звичного» світу. Не в останню чергу текстова  одивненість створюється автором за допомогою відповідних предикатів, які  можна назвати недиспозиційними. Недиспозиційні предикати — мовні  засоби, які приписують  (предику- ють) відповідним референтам невластиві, часто абсурдні, такі, що супере- чать природі, якості, функції, дії, стани, процеси тощо, виформовуючи не- можливі в реальності (так званому «цьому» світі) ситуації. Розглядаючи низку одивнених художніх творів та їх фрагментів, можна  говорити про те, що вони створені за допомогою вживання недиспозицій- них предикатів,  типологія  яких на перший погляд необмежена  і  повністю  залежна від творчої уяви автора. Однак якщо в логіці диспозиційність ви- значається виключно щодо глибинної сутності референтів, яким предикати  приписують певні «органічні» ознаки, то недиспозиційні предикати в одив- нених художніх текстах — це мовні вирази, які не просто не відповідають  природі, сутності референта, вони суперечать сутності й природі ситуації, в  якій конкретний референт звично (диспозиційно) виявляє свої якості, функ- ціонує тощо. Це стосується також регістрових, тональнісних, стильових та  стилістичних уживань предикатів, диспозиційність яких, як уже зазначало- ся, формується жанром тексту (твору). Аналіз низки одивнених художніх текстів, створених письменниками — носіями різних етнолінгвокультур (Е. Іонеско, С. Беккет, Ж. Кокто (Франція),  Д. Хармс, О. Введенський, В. Сорокін  (Росія), С. Ушкалов, О. Подерв’ян- ський, Ю. Винничук, Ю. Олійник, Ю. Іздрик, Т. Малярчук — Україна), до- зволяє запропонувати таку типологію виявів текстової недиспозиційності: 1.  Референтна недиспозиційність.  Цей  вияв  недиспозиційності  сто- сується  імен уведених автором (наратором) референтів, сутність, природа,  функції, якості тощо яких не відповідають основним константам дійсності,  що оточує людину. Так, наприклад, в абсурдистських оповіданнях Ю. Вин- ничука діють Літаюча голова, крилате дерево, будинки з повіками та  інші  дивовижні референти 6. 2. Семантико-синтактична недиспозиційність.  В  аналізованих  тек- стах цей тип недиспозиційності — один з найчастотніших і функціонально  5  Цит.  за:  Гречко П. К  Онтология  социального:  диспозиционно-ком му- никативные координаты // Социальное: истоки, структурные профили, современные  вызовы / Под. общ. ред. П. К. Гречко, Е. М. Курмелевой.— М., 2009. — С. 34. 6 Винничук Ю. Ги-ги-и.— Х., 2015 — 345 с. 6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 Ф. С. Бацевич найвагоміших; його лінгвальна сутність ґрунтується на порушеннях глибин- ного семантико-синтаксичного синтезу між  іменами текстових референтів  та приписуваними їм динамічними або статичними предикативними ознака- ми. Так, наприклад, безіменний герой оповідання Ю. Винничука «В животі»  бере виделку, наштрикує на них своїх коханок, ковтає, «наче галушки» 7. Закони семантичного синтезу номінативних одиниць у тексті, представ- лені в межах теорії «Смисл — Текст», пов’язані передусім із синхронізацією  сполучуваності імен і предикатів. Ця синхронізація полягає в тому, що їхні  глибинні  семантичні  структури  взаємодіють,  онтологічно  підтримуючись  структурою світу, загальноприйнятою діяльністю людей тощо. Так, напри- клад,  розглядаючи  структуру  речення  рос. Хороший кондитер не жарит хворост на газовой плите 8, Ю. Д. Апресян зазначає, що правильна інтерпре- тація цього висловлення ґрунтується на розумінні значення слова хворост як  «кондитерський виріб», а не «сухі гілки дерев або кущів» і це підтримується  наявністю глибинного семантичного синтезу між значеннями слів хворост «кондитерський виріб» і приписуваним йому предикатом жарить і відсут- ністю такого синтезу в іншому випадку 9. При всій беззаперечності виснов- ків автора все ж залишаються непоясненими механізми відсутності причин  неможливості  (девіативності)  цього  речення  з  іменем  хворост  у  значенні  «сухі  гілки  дерев  або  кущів». На  наш погляд,  це можна  пояснити  відсут- ністю диспозиційності між об’єктом (хворост) у значенні «сухі гілки дерев  або кущів» і приписуваним йому предикатом «жарить». Результат подібної  невідповідності — виформування недиспозиційних текстовових ситуацій. 3. Комунікативна недиспозиційність.  Цей  тип  недиспозиційності  можна кваліфікувати як недиспозиційність переважно прагматичного харак- теру,  пов’язану  з  невідповідністю усталеним мовленнєвоактовим, мовлен- нєвожанровим, стильовим, регістровим тощо аспектам вербального спілку- вання. У низці своїх виявів ці підтипи недиспозиційності перетинаються з  відомими з теорії мовленнєвої діяльності умовами успішності мовленнєвих  актів,  мовленнєвих  жанрів  та  дискурсів.  Обмежимося  прикладом  з  п’єси  М. Куліша «Народний Малахій», який демонструє регістрово-стильову не- диспозиційність мовленнєвого жанру «звертання». Малахій так звертається  до робітників заводу: «— Слухайте мене, гегемони, і я виведу вас з цих закурених мурів. <…>  Уставайте, люди, бо несу на вас реформу, не форму, а реформу!Тру-ту, тру- ту! Збирайтеся до нової Фавор-гори <…>» 10. 4. Недиспозиційність мислення.  Стосується  порушень  законів  мис- лення: логіки, послідовності викладу думок тощо. Прикладом такого пору- шення може служити діалог Логіка і Літнього Добродія з п’єси Е. Іонеско  «Носороги»: 7 Там же.— С. 138. 8  Див.: Апресян Ю. Д. Лексическая семантика : Синонимич. средства яз.— М.,  1974.— С. 13. 9  Там же.— С. 13–14. 10 Куліш М. Маклена Граса – Х., 2012.– С. 138. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 7 Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту «Логік  (до  Літнього  Добродія). …  Усі  коти  смертні.  Сократ  смертний.  Отже, Сократ кіт. Літній  Добродій.   І  в  нього  чотири  лапи. Справді,  в  мене  був  кіт, що  звався Сократ. Логік. Бачте … <…> Логік (до Літнього Добродія). Кіт Ізидор має чотири лапи. Літній Добродій. А звідки ви знаєте? Логік. Це гіпотеза» 11. 5. Соціально-нормативна недиспозиційність.  Виявляється  як  невід- повідність  соціальним  нормам  поведінки  людей,  офіційно  (інституційно,  законодавчо)  чи  неофіційно  (традиційно)  прийнятих  у  певному  суспіль- стві. Прикладом такої невідповідності може служити поведінка героїв п’єси  Д. Хармса «Єлизавета Бам». Іван Іванович і Петро Миколайович приходять  арештувати головну героїню п’єси, яка підозрюється у вбивстві Петра Ми- колайовича (!). Єлизавета Бам пропонує їм зіграти в дитячу гру «латки» і всі  троє дорослих людей починають бігати по кімнаті, вигукуючи Ти латка, Ні. Ти латка тощо 12. Зрозуміло, що це попередня, далеко не повна класифікація типів недис- позиційності, які трапляються в одивнених текстах. Вичерпна класифікація  недиспозиційних  ситуацій,  модельованих  авторами  одивнених  художніх  текстів, на основі яких можна було б типологізувати недиспозиційні преди- кати,  принципово  неможлива  через  значну  кількість  їх  конкретних  виявів  та  відсутність  критеріїв  такої  типології. Однак,  на  нашу  думку,  для  прак- тичних потреб можлива класифікація більш загального характеру, яка вра- ховувала б широкі функціонально-ономасіологічні  (за  своєю сутністю он- тологічні) класи імен референтів, зокрема такі, як Бог, Вищі Сили, людина,  тварина,  рослина,  натурфакт,  артефакт,  психофакт,  абстрактні  категорії  та  деякі  інші,  а  також відповідні  класи  статичних  та динамічних предикатів,  зокрема предикатів часу, місця, виконуваної функції,  якості, обставин, дії,  стану, процесу, відношення та ін 13. Взаємна функціонально-ономасіологічна  налаштованість класів імен референтів та їх предикатів дозволяє виділити в  межах одивнених текстів меншою мірою конкретизовані класи одивнених  ситуацій і, відповідно, типів недиспозиційних предикатів, що формують ці  ситуації. Розглянемо подібну узагальнену типологію одивнених ситуацій та  предикатів, які ці ситуації створюють, на прикладі повісті Володимира Дроз- да «Ирій» — «класичного» представника так званої «химерної прози» (різ- новид одивненого тексту) в українській літературі 70-х — початку 80-х років  ХХ ст. Зазначимо, що в згаданій повісті химерність «уписана» в загальний  11 Іонеско Е. Носороги  // Французька  пʼєса ХХ  століття.  Театральний  аван- гард.— К., 1993.— С.448–449. 12 Хармс Д. Елизавета Бам // Хармс Д. Собрание сочинений : В 3 т.— СПб.,  2011 — Т. 1.– С. 487. 13  Спроба такої типології дієслівних предикатів російської мови представлена  в працях: Бацевич Ф. С. Функционально-отражательное изучение лексики: теорети- ческие и практические аспекты (на материале русского глагола).– Л., 1993.– 170 с.;  Бацевич Ф. С. Російське дієслово в функціонально-ономасіологічному аспекті вив- чення : Автореф. дис. … д-ра філол. наук.— К., 1995.— 48 с.; Бацевич Ф. С. Функци- онально-ономасиологическая лексикология: сущность, основные понятия, перспек- тивы // Studia slavika Savariensia.— 1996.— N 1–2.– S. 57–68. 8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 Ф. С. Бацевич реалістичний контекст буденності через сприйняття світу головним героєм  — підлітком; загальний домінантний модус зображення текстових подій —  перцептивний;  провідна  текстова  модальність —  модальність  реальності,  незважаючи на все химерне, що цю реальність у тексті супроводжує. В аналізованій повісті найчастіше одивнюються ситуації з використан- ням недиспозиційних предикатів із семантикою: 1)  трансформації  (зокрема перевтілення,  зменшення,  збільшення,  роз- кладання на частини тощо) людей, тварин, рослин та деяких інших функціо- нально-ономасіологічних  класів  референтів. Ці  трансформації  можна  уза- гальнити як семантику переходу: –  у неживі предмети: «На  столі  між  класних  журналів  бовваніла  синьо-фіолетова  школярська  чорнильниця, цяцькована вухастим зайчиком. І я, знаючи давню звичку на- шого директора перевтілюватися в чорнильницю, коли хотів, аби його не  турбували (перевтілювався він так мистецьки, що завуч, який сидів в одно- му з директором кабінеті, часом вмокав в ту чорнильницю ручку), пильно  подивився на мальованого зайчика та голосно проказав: — Семене Семеновичу, даруйте, але я до вас у дуже невідкладній справі! Чорнильниця бубнявіла, наче квасоля чи гарбузове зерня напровесні у мо- крому рукавчику, кільчилася, росла і вже за столом сидів директор з одут- лим фіолетовим обличчям, лагідними очима і родимкою на щоці» (с.10) 14 ; –  у тварин, птахів тощо: «По тих словах Перебенді в кімнаті не стало — я ледве уздрів на підлозі  за ніжкою стільця сиву, наче посріблену, мишку, яка щодуху чкурила під  шафу. Наступної миті мишка розтанула в невідомості, натомість у точнім,  рвучкім стрибкові між стільців летів вусатий, зизоокий кіт; кіт ніби крізь  підлогу провалився, а на люстру, пронизливо цвірінькаючи, випурхнув го- робчик; люстра згойднулася, по запилюжених плафонах метнулася вивірка,  розпушила надкушений бублик хвоста і стрибнула на вішалку, де темніло  пальто Кузьми Перебенді» (с.46); –  у людей, що розсипаються на частини, множаться, збільшуються або  зменшуються в розмірах тощо: «Вибухнувши, тітка Дора розлетілася сотні на три маленьких, мов гумові  ляльки, тіток Дор, що повсідалися на підвіконнях, дивані, етажерці і дзер- калі, на лутках дверей, на абажурі, що загойдався під ними, сіючи увсебіч  мерехтливі тривожні тіні,  і заволали, зарепетували, загримали до мене та  дядька в один голос: — А жертимеш що, як тітка Дора завтра не вкраде?» (с.32); 2)  фізично неможливі (як правило перебільшувані), немотивовані вчин- ки, поведінка тощо людей: «Самодіяльний духовий оркестр заграв на губах та язиках урочистий ба- дьорий марш. Ударник оркестру, повар ресторану ‟Голубі хвилі”, обіруч гу- 14 Дрозд В. Ирій // Дрозд В. Ирій : Повісті. Оповідання. —Х., 2008.— С.3–132. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 9 Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту пав кулаками по своїм крутім череві, вибиваючи такт, і глухе бовкання бага- тоголосо відлунювало в пущі Солом’янського лісу <…> » (с.100); «Дядько  Денис моргав до мене, аж вітер ходив по кімнаті і шарудів газетою <…> »  (с.31); «[Дядько Денис] припав обличчям до річкового дзеркала  і цмулив  воду < …> Стрижень вочевидь мілішав, і невдовзі, посноване біллю тума- нів, оголилося замулене дно <…> » (с.65); «Я вхопив себе за вуха, підняв у  небо і смикнув завісу, яка відділяла день від ночі» (с.69). 3)  неможливі фізіологічні процеси, що відбуваються в людях і з людьми: «[Дядько Денис] спершу хропів ніжно, з присвистом, мов грав на флейті, а  відтак все гучніше й басовитіше; черінь починала ловити дрижаки, буцім  на морозі, білий пил сіявся зі стелі, а невдовзі стіни будинку била справжня  трясця і на підлогу падали шпарунки <…> » (с.40); « <…> дядько так зах- ріп, що в радіусі кілометра з вікон посипалися шибки» (с.41); 4)  неможливі в дійсності фізичні процеси, стани, функції різних функ- ціонально-ономасіологічних класів референтів: « <…> самогонний дух висів над хутором такий густий, що дикі качки й  гуси, які летіли з болота Свин в ирій, сторч головами шугали із холодно-си- нього неба в казани з окропом, що їх передбачливо розставляла мати <…>  »  (с.37);  «З  несподіванки  я  випустив  корзину,  а  вона  й  собі  зіп’ялася  на  лозові ноженята та подріботіла по стежці у вишняки, вихляючи гладкими,  опасистими боками, наче пакульська фельдшериця» (с.10); «Будинки, що  оторочували з обох боків широкий, вилицюватий бульвар, перебрели через  асфальтові ручаї і вишикувалися вздовж чавунних ґрат» (с.27); «Частенько  його  сірий фетровий капелюх  з  лементом біг  слідом  і  наздоганяв дядька  уже біля автобуса» (с.41). 5)  неможливі фізичні стани, дії, процеси, інстинктивна поведінка тощо  тварин: –  тварини збільшуються або зменшуються в розмірах: «Корову, що помітно спала з боків, дядько узяв правицею попід черево  і  поклав до кишені ширококрилого галіфе, голова Маньки з підпиляними ро- гами зеленіла над малиновим генеральським лампасом» (с.19); –  виконують невластиві поведінкові (інстинктивні) функції: « <…> карасі надвечір вичалапують на піщаний беріг і лагідно бесідують  зі щуками та акулами, <…> леви наглядають за курчатами, аби ті не заблу- кали в лісових нетрях» (с.19); <…> корова Манька що було сили замахала  мальованими крильми <…> і полетіла» (с.15); –  виявляють неймовірну для конкретного виду силу і потугу: « <…> Манька <…> раптом хвецьнула копитами задніх ніг, вигребши вир- ку, в якій пакульський колгосп викохує гладющих карасів, і щодуху помча- ла в бік Ирію» (с.17); « <…> кабан <…> ковтав буханці <…> і тільки після  третьої сотні тягся до корита з водою <…> » (с.43); 10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 Ф. С. Бацевич –  мають неймовірні фізіологічні властивості: «Гнида  не  визнавав  ані  корівчини,  ані  свиненяти,  тримав  у  сінях  череду  курей, які неслися по сім раз на день <…> » (28); «Але після трьох років,  семи місяців і дев’яти днів [засмажений] півень занудьгував на вітрині та  почав нестися» (с.64). Зважаючи на  виділені  в низці наших попередніх публікацій  типи  тек- стового одивнення й задеклароване положення про те, що в межах кожного  з них виявляються конкретні механізми цього одивнення 15, можемо тверди- ти про домінування в межах онтологічного, перцептивного й мовного типів  одивнення  референтної,  предикативної  та  семантико-синтаксичної  недис- позиційності; у межах ментального — недиспозиційності мислення, зокре- ма різних виявів нелогічності; комунікативного — недиспозиційності умов  успішності мовленнєвих актів, мовленнєвих жанрів і дискурсів; поведінко- вого — недиспозиційності соціальних норм поведінки. Наведені вище приклади недиспозиційності текстових ситуацій розгля- далися  з  ономасіологічних позицій,  тобто  в  плані  породження  тексту. Ло- гічним буде також поставити питання щодо їх сприйняття з позицій читача,  «споживача» тексту, тобто в аспекті семасіологічному. І тут виникає важлива  проблема  розмежування  недиспозиційності  й  метафори,  наприклад,  мож- ливості розглядати процеси трансформації людей у носорогів у згадуваній  п’єсі Е.  Іонеско саме як метафору знущального характеру на вступ людей  у  соціал-націоналістичну  (фашистську)  партію.  Саме  так  витлумачується  цей  аспект  текстових подій п’єси в низці  літературознавчих праць. Однак  процесами метафоризації практично неможливо пояснити значну кількість  уживань  в  одивнених  текстах  засобів мовного  коду  абсурдного характеру.  Як приклад розглянемо мовлення річної (!) дитини Петрика Петрова з п’єси  О. Введенського «Ялинка у Іванових» 16: «Я умею говорить мыслями. Я умею плакать. Я умею смеяться. Чего ты  хочешь?» (с.241); «Один я буду сидеть на руках у всех гостей по очереди  с видом важным и глупым, будто бы ничего не понимая. Я и невидимый  Бог» (с.241); «Я самый младший — я просыпаюсь раньше всех. Как сейчас  помню два года тому назад я еще ничего не помнил. Я слышу собака прои- зносит речь в стихах. Она так тихо плачет» (с.254). У  цих  фрагментах  п’єси  метафори  фактично  не  використовуються;  спостерігаємо вживання недиспозиційних предикатів мислення, мовлення,  пам’яті стосовно дитини, яка за своїм віком не може так мислити, говорити,  згадувати. Наведемо також два фрагменти з п’єси Д. Хармса «Комедія міста Петер- бурга. (Частина II)» 17: 15  Див.: Бацевич Ф. Абсурдистські художні тексти: спроба типології // Мово- знавство.— 2016.— № 1.— С. 3–10. 16 Введенский А. Елка у Ивановых // Введенский А. Все.— М., 2011.— С. 240– 261 (авторські орфографія та пунктуація збережені). 17 Хармс Д. Комедия города Петербурга. Ч.2 // Хармс Д. Собрание сочинений :  В 3 т.— СПб., 2011.— Т.1.— С. 417–471. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 11 Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту «Николай II. Здрасьте. Как на улице тепло или холодно? Комсомолец Вертунов. Тепло Ваше Величество. Николай II. А я под стол плеваться умею! Комсомолец Вертунов.. Очень интересно Ваше Величество. Николай II. Хочешь покажу? Комсомолец Вертунов. Ну покажи! Николай II. Тьфу! Комсомолец Вертунов.. Вот это здорово!» (с.421–422); «Николай II. Ах да теперь я вижу в руках он держит колокол. Князь Мещерский. Не колокол, а выстрелы!» (с. 435). Можна стверджувати, що і в цих випадках одивнення (навіть абсурди- зації) тексту спостерігаємо неметафоричне вживання предикатів; це, радше,  вияв «чистого» абсурду, природа якого полягає в глибинній організації одив- неного тексту, насамперед у його домінантній модальній структурі. Інакше  кажучи, в аспекті сприйняття (тобто в аспекті семасіологічному) важливим  інструментом  виявлення  комунікативних  смислів  стає  категорія  текстової  модальності. Категорія модальності останнім часом значно розширила свій поняттє- вий обсяг і сфери застосування та все частіше пов’язується з різними пер- цептивними і ментально-ціннісними установками адресанта й адресата тек- сту (дискурсу) 18. Так, А. Г. Баранов зазначає, що «в процесі життєдіяльності  людина включається в різноманітні нормативно-оцінні системи — фрагмен- ти суспільної практики і випрацьовує на мотиваційній основі оцінні таксо- номії,  які  пронизують  індивідуально-когнітивну  систему  на  всіх  її  рівнях  і  служать  когнітивним  базисом  модальностей» 19.  На  конкретному  тексто- во-дискурсивному  матеріалі  дослідники  переконливо  показують, що  є  всі  підстави розуміти модальність як категорію, «що виражає спосіб (установ- ку) ментально-чуттєвого відображення дійсності» 20. Як зазначає А. П. Ба- бушкін, «різні види модальностей видозмінюють картину світу, викликаючи  її  девіації  стосовно  стандартного  стану» 21. Досліджуваний матеріал  одив- нених текстів дозволяє розуміти цю категорію навіть ширше — як спосіб  ментально-духовно-перцептивного  відображення  і  сприйняття  всього,  що  оточує людину, входить у її сферу осмислення й текстотворення. Інакше ка- жучи, модальність у багатьох випадках можна витлумачувати як категорію  способу смислопородження і смислосприйняття. Саме за такого підходу до категорії модальності в іншому світлі постає  низка мовних, мовленнєвих  і  комунікативних  чинників,  наприклад  тради- ційна метафора,  яку  під  когнітивно-прагматичним  кутом  зору можна  роз- глядати як особливий вияв модальності 22; різними типами модальності охо- 18  Про такий підхід див., наприклад, у кн.: Бабушкин А. П. «Возможные миры»  в  семантическом  пространстве  языка.—  Воронеж,  2001.  —  86  с.;  Баранов А. Г. Функционально-прагматическая  концепция  текста.— Ростов  н/Д.,  1993.—  182  с.;  Бріцин В.М., Мозгунов В.В. Когнітивні аспекти теорії модальності (на матеріалі схід- нослов’янського художнього дискурсу) // Мовознавство.— 2013. — № 2-3.— С. 128- 148. 19 Баранов А. Г. Зазнач. праця.— С. 100. 20 Бріцин В. М., Мозгунов В. В. Зазнач. праця.— С. 137. 21 Бабушкин А. П. Зазнач. праця.— С. 16. 22 Бріцин В. М., Мозгунов В. В. Зазнач. праця.— С. 135–136. 12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 Ф. С. Бацевич плюються поняття зв’язності, цілісності, змістової організації тощо текстів.  Зокрема, В. Бріцин і В. Мозгунов говорять про «модальну пресупозицію» 23,  модальність  «чуттєвого  сприйняття»,  «віри»,  переконання,  припущення  тощо 24. В плані такого ж розширеного розуміння категорії модальності по- стає надзвичайно важлива для нас теза Є. М. Вольф про особливий тип вияву  модальності, який дослідниця називає «модальністю дивності» («модально- стью странности»), що досить широко й по-різному виявляється  в мові 25.  Як зазначає А. П. Бабушкін, розвиваючи думки Е. М. Вольф, «дивність» кла- сифікується як девіація стосовно стереотипу, відхід від звичного, трафарет- ного, щоденного 26. Спираючись на думку Т. А. Харлі, автор пише про те, що  порушення стереотипів активує пам’ять. Модальність «дивності» схожа на  модальність оцінки, однак в  її основі лежить «нормативна»,  а не ціннісна  картина 27. З позицій розуміння художнього тексту як одного з виявів «мож- ливих світів» модальність «дивності» дозволяє зазирнути в ці світи, стаючи  в деяких випадках середовищем  їх формування 28. Важливою слід визнати  думку вченого про те, що «дивність», «химерність» має градації свого вияву:  від незначних відхилень від норми до повної абсурдизації зображуваного і,  відповідно, сприйнятого 29. Розуміння  когнітивно-прагматичної  природи  одивнення  як  явища  мо- дальності дозволяє ширше застосовувати мовні механізми вивчення цього  текстового явища і поставити питання щодо об’єктів одивнення в художніх  текстах. Текстова  модальність,  на  противагу  модальності  повідомлень  (ви- словлень, мовленнєвих актів), формується й функціонує в значно ширших  контекстах, найчастіше — в просторі всього тексту. На думку російського  мовознавця  Г.  Солганика,  текстова  модальність  лежить  в  основі  процесу  текстотворення як такого, формуючи тональність мовлення і багато в чому  визначаючи  характер  усього  текстового  викладу.  Вона  виникає  на  основі  суб’єктивної модальності як вияву антропоцентричності тексту в цілому 30. Необхідність  залучення положень теорії модальності для дослідження  специфіки одивнених текстів пояснюється тим, що в плані сприйняття між  одивненим  і  «нормальним»  (неодивненим)  художніми  текстами  існують  складні співвідношення, розуміння специфіки яких лежить у сфері широко  витлумачуваної прагматики. Так, наприклад, поетичний твір, насичений гли- бокими метафорами, не менш «дивний» з позицій онтологічної організації  «цього»,  «реального»,  «нормального»  світу  та  його  сприйняття  людиною,  ніж текст абсурдистський. Пор. фрагменти двох текстів: 23  Там же.— С. 135–136. 24  Там же.— С. 135. 25  Див.: Вольф Е. М. Оценка и странность как виды модальности // Язык и ло- гическая теория.— М., 1987.— С. 178–186. 26 Бабушкин А. П. Зазнач. праця.— С. 18. 27  Там же.— С. 18. 28  Там же.— С. 18–19. 29  Там же.— С. 17–18. 30   Див.  докладніше:  Солганик Г. Я.  Очерки  модального  синтаксиса.—  М.,  2010.— С. 64. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 13 Недиспозиційність і модальність як категорії одивненого художнього тексту «Німим отверзуться уста; Прорветься слово, як вода. І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться <…> » (с.217) 31. «Открыв полночные глаза сидела круглая коза её суставы костяные висели дудками в темноте рога сердечком завитые пером стояли на плите <…> » (с.108) 32. У першому і другому фрагментах тексту зображені неможливі в об’єк- тивній дійсності події, стани, процеси тощо, тобто недиспозиційні ситуації.  Однак сприйняття фрагмента першого тексту як високопоетичного, а дру- гого як абсурдного передусім залежить від природи текстової модальності:  у першому випадку адресат сприймає текст як такий, що належить традиції  художньої літератури, так би мовити, «високий», «звично поетичний», тобто  як диспозиційний, у другому — як такий, що цю традицію порушує, тобто  «нетрадиційний»,  «незвичний»,  «абсурдний»,  недиспозиційний.  Важливо  також наголосити, що досить часто абсурдне представлене як «низьке», «по- бутово-примітивне»; протилежні випадки, як правило, пов’язані з іронією,  сарказмом тощо, тобто також мають модальне походження. Інший тип «гри модальностями» полягає в тому, що низка ірраціональ- них одивнених подій, процесів, станів тощо, наявних, наприклад, у межах  текстової історії повісті В. Дрозда «Ирій», представлені як абсолютно «нор- мальні», звичні, щоденно-побутові. Інакше кажучи, за своєю природою ір- раціональне,  неможливе  в  межах  текстової  історії  постає  як  раціональне,  можливе. Розглянемо два фрагменти повісті 33: (1)  « <…> я випустив корзину, а вона й собі зіп’ялася на лозові ноженята  та подріботіла по стежці у вишняки. Вихляючи гладкими, опасистими бо- ками, наче пакульська фельдшериця. Матір, що саме вийшла  з  сінець на  задвірок, побігла корзині навперейми, упіймала за дужку і повісила на тин.  По тому витерла фартухом чорну, як підгоріла хлібна шкоринка, долоню,  подала гостеві» (с.10). Впадає у вічі буденна реакція жінки на незвичну «поведінку» корзини:  мати головного героя нічому не дивується, звично ловить те, що ходити не  може, і вішає на тин. Нереальне подане як побутово-реальне, щоденне, звич- не завдяки опису простих фізичних дій жінки. Схожа ситуація представлена  в іншому фрагменті повісті: (2)  «Тої ж миті тітчина душа, схожа на сірого напиндюреного горобця, ви- пурхнула з її грудей, і дядько Денис ледве впіймав ту душу під червоним  31 Шевченко Т. Г. Ісаія. Глава 35 (Подражаніє) // Шевченко Т. Твори : В 5 т.— К.,  1984.— Т.2.— С. 216–217.  32 Хармс Д. «Открыв полночные глаза…» // Хармс Д. Собрание сочинений : В 3 т.— СПб., 2011.— Т1.— С. 108–109. 33 Дрозд В. Зазнач. праця. 14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 1 Ф. С. Бацевич абажуром, сплеснувши в долоні, буцім полював на міль. <…> Дядько Де- нис навернув тітчину душу назад, наче корову, що забрела в школу» (с.30). У цьому фрагменті неможлива (недиспозиційна) в реальному житті си- туація «повернення людської душі в грішне тіло» передається наратором з  умисним  уживанням  побутової  лексики  та  стилістично  знижених  вислов- лень: сірий напиндюрений горобець, буцім полював на міль, повернув душу,  наче корову тощо.  Формується  картина  чогось  побутово-звичного,  навіть  буденного. Це один з найдієвіших засобів одивнення тексту повісті, так би  мовити, на контрасті модальностей сприйняття та нарації.  Інакше кажучи,  в обох випадках наявне протиставлення текстових модальностей, які мож- на кваліфікувати як «звичність», «традиція», «високість» vs «незвичність»,  «одивненість»,  «приземленість»,  «абсурдність». На нашу думку, проблема  одивненості тексту певною мірою може розв’язуватися (крім інших аспек- тів) шляхом підходу до неї з позицій модусності й модальності сприйняття  конкретного тексту. Так, наприклад, у межах української химерної прози в  творчості В. Дрозда домінує перцептивний модус сприйняття й зображення  світу, а в романі В. Шевчука «Дім на горі», який також належить згаданій  літературній  течії, —  ментальний.  У  межах  текстів  наукової  фантастики,  фентезі, текстів містичного змісту, ченнелінг-текстів та деяких інших відбу- вається заміна модальності реальності на модальність ірреальності. У тек- стах химерної прози часто спостерігаємо протилежне: ірреальне подається  як реальне, звичне, побутове. Отже,  в  одивненому  художньому  тексті  недиспозиційні  предикати  виформовують  найрізноманітніші  «світопороджувальні»  мовленнєві  акти,  що  функціонують  у  цих  текстах  під  впливом  модальності  «незвичності»,  «нетрадиційності»,  часто  «приземленості»  тощо.  Поняття  недиспозицій- ності може бути поширене й на низку інших засобів текстотворення, зокре- ма на категорії ситуацій, норм сприйняття й осмислення, поведінки тощо.  Вважаємо перспективними дослідження особливостей вияву типів модусів і  модальностей у межах одивнених текстів, які, своєю чергою, кинуть додат- кове світло на природу й функціонування цієї складної текстової категорії,  формування та сприйняття комунікативних смислів естетичного характеру. (Львів) F. S. BATSEVYCH NON-DISPOSITIONALITY AND MODALITY AS CATEGORIES OF AN ENSTRANGED ARTISTIC TEXT The  article  presents  an  analysis  of  lingual  aspects  of  forming  communicative  senses in enstranged (odyvneni) artistic texts (absurd, «black humour», «bizarre prose»  and  some  others).  The  notion  is  introduced  here:  «non-dispositionality»  that  refers  to  mechanisms of predicates, text situations, genre-stylistic, register and some other textual  characteristics formation in the aspect of its production (onomasiological). The perception  of  an enstranged  (odyvneni)  text  (semasiological  aspect)  bases  on  the  recipient’s  use  of various  types  of textual  modalities  (irrational,  of  strangeness  and  others),  which  revealing is an important task of modern linguistics. Keywords:  an  enstranged  (odyvneni)  text,  communicative  sense,  non-dispositionality, non-dispositional predicate, non-dispositional text situation, textual  modality.

Схожі ресурси