Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»

Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»

У статті здійснено спробу відновити первісні форми тих лексем «Слова о полку Ігоревім», що зустрічаються в «Задонщине» — пам’ятці, відомі списки якої належать до XV–XVII ст. Реконструйований на основі цих списків початковий текст «Задонщины» дозволяє припустити, що її автор був знайомий з тим списко...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Мовознавство
Дата:2018
Автор: Франчук, В.Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2018
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184338
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Другий південнослов’янський вплив у "Слові о полку Ігоревім" і "Задонщыне" / В.Ю. Франчук // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 69-80. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184338
record_format dspace
spelling Франчук, В.Ю.
2022-05-21T15:23:45Z
2022-05-21T15:23:45Z
2018
Другий південнослов’янський вплив у "Слові о полку Ігоревім" і "Задонщыне" / В.Ю. Франчук // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 69-80. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
0027-2833
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184338
У статті здійснено спробу відновити первісні форми тих лексем «Слова о полку Ігоревім», що зустрічаються в «Задонщине» — пам’ятці, відомі списки якої належать до XV–XVII ст. Реконструйований на основі цих списків початковий текст «Задонщины» дозволяє припустити, що її автор був знайомий з тим списком «Слова», який ще не зазнав другого південнослов’янського впливу.
This paper aims at reconstructing the initial forms of those lexemes from «The Tale of Igor`s Campaign» which can be found in «Zadonshchyna» (the written records of the latter go back to the 15th–17th centuries). The comparative analysis shows that the author of «Zadonshchina» was acquainted with the record of «The Tale» which had not experienced the second Southern Slavic influence yet. It means that it was created earlier than estimated by the supporters of its later origin. The number of Southern Slavic forms increases only during transcription and editing of both works, which corresponds to the general tendencies of the development of East Slavic languages.
uk
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Мовознавство
Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
The second South Slavic influence in «The tale of Igor’s Campaign» and «Zadonshchina»
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
spellingShingle Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
Франчук, В.Ю.
title_short Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
title_full Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
title_fullStr Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
title_full_unstemmed Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім» і «Задонщыне»
title_sort другий південнослов’янський вплив у «слові о полку ігоревім» і «задонщыне»
author Франчук, В.Ю.
author_facet Франчук, В.Ю.
publishDate 2018
language Ukrainian
container_title Мовознавство
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
format Article
title_alt The second South Slavic influence in «The tale of Igor’s Campaign» and «Zadonshchina»
description У статті здійснено спробу відновити первісні форми тих лексем «Слова о полку Ігоревім», що зустрічаються в «Задонщине» — пам’ятці, відомі списки якої належать до XV–XVII ст. Реконструйований на основі цих списків початковий текст «Задонщины» дозволяє припустити, що її автор був знайомий з тим списком «Слова», який ще не зазнав другого південнослов’янського впливу. This paper aims at reconstructing the initial forms of those lexemes from «The Tale of Igor`s Campaign» which can be found in «Zadonshchyna» (the written records of the latter go back to the 15th–17th centuries). The comparative analysis shows that the author of «Zadonshchina» was acquainted with the record of «The Tale» which had not experienced the second Southern Slavic influence yet. It means that it was created earlier than estimated by the supporters of its later origin. The number of Southern Slavic forms increases only during transcription and editing of both works, which corresponds to the general tendencies of the development of East Slavic languages.
issn 0027-2833
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184338
citation_txt Другий південнослов’янський вплив у "Слові о полку Ігоревім" і "Задонщыне" / В.Ю. Франчук // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 69-80. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT frančukvû drugiipívdennoslovânsʹkiivplivuslovíopolkuígorevímízadonŝyne
AT frančukvû thesecondsouthslavicinfluenceinthetaleofigorscampaignandzadonshchina
first_indexed 2025-11-26T23:05:40Z
last_indexed 2025-11-26T23:05:40Z
_version_ 1850779621092491264
fulltext ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 69 © В. Ю. ФРАНЧУК, 2018 В. Ю. ФРАНЧУК ДРУГИЙ ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ВПЛИВ У «СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» І «ЗАДОНЩЫНЕ» У статті здійснено спробу відновити первісні форми тих лексем «Слова о полку  Ігоревім», що зустрічаються в «Задонщине» — пам’ятці, відомі списки якої нале- жать до XV–XVII ст. Реконструйований на основі цих списків початковий текст «За- донщины» дозволяє припустити, що її автор був знайомий з тим списком «Слова»,  який ще не зазнав другого південнослов’янського впливу. Ключові  слова: початковий текст, оригінал, список, реконструкція, повного- лосні і неповноголосні форми, другий південнослов’янський вплив. Напередодні  ІІІ Міжнародного  з’їзду  славістів,  який  так  і  не  відбувся  в Белграді в 1941 р., у цьому місті у виданні Інституту ім. Н. П. Кондакова  вийшов другий випуск «Заметок к “Слову о полку Игореве”», присвячений  захисту  геніального  твору давньоруської  літератури  від  скептиків. Приво- дом до цієї праці стали дослідження французького вченого А. Мазона, який  стверджував,  що  «Слово»  є  пізнішою  переробкою  «Задонщины».  Автори  збірника навели переконливі докази справжності «Слова» і вторинності «За- донщины». Однак деякі питання залишаються невирішеними. До  нашого  часу  збереглося  п’ять  списків  (XV,  XVI  та  XVII  ст.)  «За- донщины» — пам’ятки,  оригінал  якої  належить  до  кінця XІV — початку  XV ст.  1.  Створювалася  вона  в  період,  коли  другий  південнослов’янський  вплив  наклав  помітний  відбиток  на  мову  східнослов’янської  писемності.  Через  те, що  оригінал  твору  втрачено,  тепер  нелегко  встановити,  як  саме  позначився цей вплив при його написанні. Адже в наявних списках «Задон- щины» він виявляється по-різному, що й зрозуміло, бо кожен з них відбиває  і закономірності мови свого часу. Визначити,  наскільки  другий  південнослов’янський  вплив  відбито  в  мові  «Задонщины»,  важливо  не  тільки  для  глибшого  осмислення  цього  впливу на  російську мову певного періоду. Такий  аспект  дослідження не- минуче випливає вже при намаганні реконструювати початковий текст цієї  пам’ятки. А реконструкція потрібна насамперед тому, що на сьогодні «За- донщина» — єдиний великий твір, зв’язок якого зі «Словом о полку Ігоре- вім» не викликає жодних сумнівів. У спробах літературознавців минулого  століття (В. П. Адріанова-Перетц, В. Ф. Ржига) відновити втрачений оригі- нал «Задонщины» навіть не поставало питання про реконструкцію її мови  — мови кінця XІV — початку XV ст. Реконструкція ж видатного вченого  1 Горский А. А. «Слово о полку Ігореве» и «Задонщина» : Источниковедческие  и историко-культурные проблемы.— М., 1992.— 172 с. 70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 В. Ю. Франчук ХІХ ст. І. І. Срезневського здійснювалася в часи, коли знайдено було лише  два списки пам’ятки. Помітним наслідком другого південнослов’янського впливу було зане- сення в російську мову великої кількості неповноголосних форм. Відомо, що  деякі неповноголосні варіанти російських слів, як глава, градъ, злато, хра- брыи, потрапили до давньоруської мови ще за доби Київської Русі внаслідок  першого південнослов’янського впливу. У середині XІV ст.  їх уживання в  текстах нецерковного характеру було порівняно обмеженим. Отже, важливо  встановити, які саме неповноголосні форми побутували вже в оригіналі «За- донщины», чи зазнала ця пам’ятка другого південнослов’янського впливу в  момент свого створення, чи південнослов’янські форми були внесені в неї  пізніше при переписуванні. У найдавніших списках «Задонщины» (Кирило-Білозерському та друго- му Історичному, а також у найпізнішому з відомих — Синодальному) вжи- вання повноголосної лексики не тільки кількісно перевищує вживання не- повноголосної, а й майже збігається приблизно, знижуючись поступово від  списку до списку в хронологічному порядку (2:1, 1, 9:1, 1, 8:1). Отже, можна  зробити висновок, що в цих списках уживання повноголосних форм майже  вдвічі перевищує уживання форм неповноголосних. Два інші списки (Істо- ричний перший та Ундольського) 2 помітно відрізняються від згаданих вище  ступенем  уживання  повноголосної  та  неповноголосної  лексики. У  списку  Ундольського,  наприклад,  кількість  неповноголосної  лексики  зростає  на- стільки, що майже вдвічі перевищує кількість повноголосної, наближаючись  у  цьому  відношенні  до  «Слова  о  полку  Ігоревім»,  у  якому  неповноголос- на і повноголосна лексика співвідноситься як 2 : 1. Ці підрахунки належать  С.  П.  Обнорському,  який  у  праці,  присвяченій  «Слову»,  писав:  «Складну  картину в показаннях пам’ятки являє собою лексичний матеріал із старими  сполуками ор, ер, ол, ел між приголосними. На руському ґрунті відповідно  до цих сполук утворилися повноголосні звукові комплекси оро, ере, оло, у  болгарській мові ра, рѣ, ла, лѣ. У списку пам’ятки, що дійшов до нас, така  лексика представлена і в закономірному для руської мови повноголосному  типі і в болгарській формі без повноголосся. Повноголосна лексика при цьо- му,  якщо виходити  із  зовнішніх цифрових показників,  дає  значно меньшу  кількість випадків уживання  (66 вип.), ніж лексика болгарського типу, не- повноголосна (132 вип.)» 3. Ураховуючи значні розбіжності різних списків у використанні повного- лосної та неповноголосної лексики, можна, проте, встановити певні законо- мірності у вживанні тих чи інших форм. Так, у списках «Задонщины» виключно в повноголосній формі зустрі- чаються  слова: жаворонокъ,  воронъ,  человекъ  (похідні  від  нього —  чело- вечь, человечьскии, а також відоме лише спискові Іст.-1 складне утворення  человеколюбецъ), узорочье, дорогое  (прикметник  середнього  роду), дорога (іменник), поломянные, сторожевые, боронь (у формі борон — Іст.-2, 547,  оборенъ — Унд., 539). До цієї групи, очевидно, можна приєднати й слова,  2 Далі назви списків «Задонщины» даються скорочено: К-Б., Іст.-1, Іст.-2, Син.,  Унд.  Приклади  наводяться  за  виданням:  «Слово  о  полку  Игореве»  и  памятники  Куликовского цикла : К вопросу о времени написания «Слова».— М. ; Ленинград,  1966.— 617 с. 3 Обнорский С. П. Очерки по истории русского литературного языка старшего  периода.— М. ; Ленинград, 1946.— С. 90. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 71 Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім»... написання яких у неповноголосній формі є особливістю одного списку. На- приклад,  лише в  списку К-Б.  один раз  зустрічається  іменник славии  (549;  пор. жаворонокъ, воронъ), хоч у списках Іст.-1, Унд., Син. — тільки соло- веи (усього 5 разів). Це дає підстави припустити, що неповноголосна форма  є  особливістю  списку К-Б.,  і  в  оригіналі  «Задонщины»  використано  схід- нослов’янське слово соловеи. Двічі зафіксована в списку Іст.-1 слов’янізова- на форма шлемъ: «А Дон шлемомъ вычерпати» (544); «золочеными шлемы осветиша» (там же). Однак у цьому ж списку ще 9 разів повторюється форма  з повноголоссям шеломъ, а в усіх списках вона використовується 31 раз, що  переконливо свідчить  і про наявність  її  в оригіналі пам’ятки. Один раз  (у  Синодальному списку) зустрічається слово Пресветъ на 15 повноголосних  форм у цьому та інших списках. Повноголосна лексика, згадана вище, повторюється (з незначними роз- біжностями)  у  всіх  списках  «Задонщины». Ці ж  слова  (за  винятком  імені  Пересветъ) зустрічаються  і в «Слові о полку Ігоревім», хоча лише деякі з  них у ньому повноголосні: человекъ, узорочье, дорога, шеломъ.  Інші слова  з  наведеного  списку  вживаються  у  «Слові»  або  тільки  з  неповноголоссям  (пламянъ, стрежаше), або в обох формах (воронъ  і вранъ, боронь  і брань,  дорогои і драгои, соловеи і славии). На думку С. П. Обнорського, ці слова (за  винятком, можливо, пламянъ) мали в оригіналі «Слова» повноголосну фор- му 4. Тільки останній його переписувач, зазнавши впливу південнослов’ян- ської писемності, досить непослідовно вніс неповноголосся у текст давньої  пам’ятки. Пор.: «О Бояне соловію старого времени! А бы ты, сіа плъкы уще- коталъ скача, славію, по мыслену древу» 5. Думку вченого підтверджує і реконструкція оригіналу «Задонщины», у  якому відповідна лексика мала б бути повноголосною. Проте слід зазначити,  що паралель між дієсловом стрежаше («Слово», 24) і прикметником сторо- жевые (К-Б., 549) виявляється настільки віддаленою, що не може свідчити  про відсутність неповноголосся в оригіналі «Слова». Адже в Іпатіївському  списку літопису в розповіді про Ігорів похід зустрічається саме така форма:  «имъже сторожевѣ стрежахуть его» 6. Тексти «Задонщины», у яких послі- довно вживається прикметник поломяные  (пор. полоняныа вѣсти в списку  Іст.-1,  544), підтверджують, що в  списку «Слова»,  з  яким був  знайомий  її  автор, могла зберегтися старовинна східнослов’янська форма, втрачена ро- сійською мовою в її подальшому розвитку. Група слів, що мають тільки неповноголосну форму, в «Задонщине» не- численна: страна, жребии, древеса, гласи, врази, сромотники. З них слово  сромотники зустрічається лише в Синодальному списку (553) і, ймовірно,  до  оригіналу  пам’ятки  відношення  не  має,  а  форма  врази  вжита  в  цитаті  з  церковного  тексту.  З  останніх  у  «Слові»  представлені:  страна, жребии,  древо. Впадає в очі подібність словесної ситуації при використанні в обох  творах форми древо: «и древо с тугою к земли прѣклонило (прѣклонилось)»  («Слово», 24); «а древес(а) тугою к земли преклонишас(я)» («Задонщина»,  Іст.-2, 547), «а древеса к земли тугою преклонишас(я)» (Іст.-1, 543), «а дре- 4 Там же.— С. 191. 5 Приклади зі «Слова о полку Ігоревім» наводяться за виданням: Словарь-спра- вочник «Слова о полку Игореве».— М. ; Ленинград, 1965.— Вып. 1. А-Г.— С. 16  (далі сторінку зазначено в тексті). 6 Приклади наводяться за виданням : Летопись по Ипатскому списку. Издание  Археографической комиссии.— СПб., 1871.— С. 85 72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 В. Ю. Франчук веса тугою к земли приклонишася» (Унд., 538), «а древеса тугами приклони- шася до земли» (Син., 554). Ширше представлена в «Задонщине» лексика, що має обидві форми —  повноголосну і неповноголосну. Використовуються вони в кожному списку  по-різному, але певна закономірність у їх уживанні виступає цілком виразно.  При зіставленні всіх списків можна з’ясувати картину початкового написан- ня і слів цієї групи, до якої належать: золотои і златои, злато; золоченыи і  злаченыи; молодои, помолодети і младои; хоробрыи і храбрыи; голова і гла- ва; веремя і время; заборола і забрала; берегъ і брегъ; городъ і градъ; оболоко і облако тощо. Яскраво виявляються особливості цієї групи на прикладі іменника золо- то та слів спільного кореня (золотои, золоченыи), що зафіксовані в списках  «Задонщины» 39 разів, з них повноголосних форм — 12, неповноголосних  — 27. За списками вони розподіляються так: К-Б. — на 1 повноголосну 4 не- повноголосних; Іст.-2 — 2 неповноголосних; Іст.-1 — 5 повноголосних на 4  неповноголосних; Унд. — 11 неповноголосних; Син. — 6 повноголосних та  6 неповноголосних. Якщо розглянемо окремо іменні та дієслівні форми, виявиться таке: зо- лото — жодного випадку, злато — 4 (Іст.-1 — 1; Унд. — 1; Син. — 2), золо- ченыи — 6 випадків ( К-Б.– 1; Іст.-1– 5), злаченыи — 14 (К-Б. — 2; Іст.-2 — 2;  Унд. — 8; Син. — 2: у формі позлащенныя, позлощное). Зауважимо, що повноголосного іменника золото немає в жодному спис- ку,  а однокореневий прикметник  золотои  зустрічається лише в Синодаль- ному списку (6 разів). В останньому ці слова або не мають відповідників у  інших списках (Золотая орда), або прикметнику Синодального списку від- повідають хоч і повноголосні, однак дієслівні форми інших списків, напр.:  «Гримят руская удал(ь)ци золотыми доспехи и шеломы и черлеными считы»  (Син., 552), «гремять удалци золочеными шеломы, черлеными щиты» (К-Б.,  549), «гремят удальцы рускыя золочеными доспехы, черлеными щиты» (Іст.- 1,  542). У  списку Ундольського щодо  останніх  ужито  неповноголосну  ді- єслівну форму: «Громят удальцы руские злачеными доспѣхи и черлеными  щиты» (537). Це  дає  підстави  припустити, що  в  оригіналі  «Задонщины» не  було  ні  слова золото, ні слова золотои, а тільки їх неповноголосні варіанти злато і златои. Можливо, що саме ці форми переважали і в тому списку «Слова»,  який використав автор «Задонщины». Це цілком імовірно, бо і злато і зла- тои відомі найдавнішим східнослов’янським текстам. Що ж до дієслівних форм, то визначити  їх первісне написання важче,  мабуть, тому, що воно було неоднаковим уже в оригіналі «Задонщины». У її  списках 6 разів відмічено слово золоченыи (по одному випадку в К-Б. і в Іст.- 1), причому єдиний приклад списку К-Б. збігається з відповідним в Іст.-1. У  Синодальному списку, як показано вище, дієслівним формам відповідають  повноголосні відприкметникові. Таким чином, на 14 неповноголосних при- падає 11 повноголосних, що може свідчити про переважне або й виключ- не вживання останніх в оригіналі «Задонщины». Тільки при переписуванні  пам’ятки  неповноголосні  іменні  лексеми  могли  вплинути  на  оформлення  однокореневих дієслівних утворень. Серед інших слів, що зустрічаються в «Задонщине» в обох формах, при- кметник молодои (варіант младои) та дієслово помолодети, вірогідно, мали  ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 73 Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім»... тільки повноголосся в її оригіналі. Неповноголосні форми прикметника, що- правда, зустрічаються в списках К-Б. («а младымь память» — 549) та Син.  («а младым памет(ь)» — 551), проте цікаво, що у найбільш слов’янізованих  списках збереглося якраз повноголосся: «а молодымъ памят(ь)» (Іст.-1, 542),  «а молодым на память» (Унд., 536). Це ще раз свідчить і про близький зв’я- зок списків К-Б. та Син., а також Іст.-1 та Унд. Послідовно витримано співвідношення повноголосся та неповноголосся  в словах заборола і берегъ. У списках К-Б. та Син. зафіксовані повноголосні  форми, а в списках Іст.-1 та Унд. — неповноголосні. Що ж до іншої лексики,  то співвідношення обох форм за списками виявляється не так виразно, хоч  слов’янізовані  переважають  у  двох  останніх  списках,  а  повноголосся  збе- рігається в списках К-Б., Іст.-2 та Син. Наприклад, лише в списках Іст.-2 та  Син. зберігся варіант веремени, відомий і літописам: «у зла тошна веремени»  (Іст.-2,  542),  «у  зло  тошного  веремени»  (Син.,  554);  пор.:  «у  зла  времени»  (Іст.-1, 544), «(у зла то)шна времени» (Унд., 538). Проте в контексті, що на- ближається до «Слова», неповноголосся спостерігається і в Синодальному  списку: «помянем первых лет времена» (651); пор. у «Слові»: «Помняшеть  бо, рече, първыхъ временъ усобіцѣ» (15). Такі слова, як хоробрыи, голова, городъ, певно, не мали усталеного на- писання вже в оригіналі «Задонщины». У її списках їхнє написання харак- теризує  надзвичайна  строкатість  з  великою  перевагою  неповноголосних  варіантів. Серед повноголосної лексики особливу групу становлять географічні та  особові назви. Саме ця частина повноголосної лексики виявилася особливо  стійкою під час першого південнослов’янського впливу. У пам’ятках давньо- руської мови немає жодного випадку написання з неповноголоссям особо- вого імені Володимиръ або назви міста Володимир та інших східнослов’ян- ських міст. У цьому відношенні списки «Задонщины» є досить цікавими. При по- ширенні неповноголосного варіанта градъ уживається тільки Новгородъ —  7 разів, новгородци — 3 рази, новгородскии — 3 рази, звенигородц(с)кии —  2  рази,  але:  «К Царюграду»  в  пізніх  списках  (Іст.-1,  543,  Унд.,  538),  «ко  Царуграду» (Син., 553). Неповноголосний варіант імені Володимиръ зустрічається лише в спис- ках Іст.-1 та Унд., що свідчить про його вторинність. Це підтверджується і  всією історією цього імені, неповноголосна форма якого поширилася в ро- сійській мові пізніше, ніж з’явився оригінал «Задонщины». У пам’ятках, що дійшли до нас з часів Київської Русі, ім’я Володимиръ зустрічається тільки в повноголосній формі. До найраніших свідоцтв нале- жить приписка на полях в післямові до Остромирова євангелія (1056–1057),  переписувач якого диякон Григорій згадує князя Володимира. Досліджуване  ім’я  зустрічається  у  Мстиславовій  грамоті  близько  1130 р., а також у написі 1151 р., зробленому на чарі чернігівського князя  Володимира Давидовича.  І  в церковних  текстах відповідного періоду  ім’я  Володимиръ уживається тільки з повноголоссям. Повноголосну форму має- мо в списку XII ст. «Сказания о чудесах святых князей Бориса и Глеба»: «Во- лодимироу же предрьжащю вьсю власть тъгда оумысли пренести сия святая  страстотрьпьца» 7. 7 Бугославський С. Пам’ятки XI–XVIII вв. про Бориса та Гліба.— К., 1928.—  74 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 В. Ю. Франчук Наші  найдавніші  літописи  (Лаврентіївський,  Іпатіївський,  Новгород- ський), відомі у пізніших списках, так само вживають ім’я Володимиръ ви- ключно в повноголосній формі. Усе зазначене вище про ім’я можна віднести і до написання назви міста  Володимира, пор., наприклад, у «Повчанні Володимира Мономаха» (кінець  XI — початок XII ст.), яке збереглося в списку XIV ст.: «Та идохъ Переяслав- лю отцю, а по Велицѣ дни ис Переяславля та Володимерю, на Сутеиску мира  творитъ с ляхы; оттуда пакы на лѣто Володимерю опять» 8. У  давніх  східнослов’янських  пам’ятках  нам  не  зустрілося  написання  імені Володимир із неповноголоссям. А це показовий факт, адже в цей час  південнослов’янські мови знають саме неповноголосну його форму. На  підставі  проведеного  дослідження  видається  переконливою  думка  про те, що перший південнослов’янський вплив, роль якого в історії нашої  писемності не можна ігнорувати, на формі імені Володимиръ не позначився.  Отже,  закономірним було  б  пов’язати  поширення  неповноголосної форми  цього слова в російській мові з другим південнослов’янським впливом, що  починається з середини XIV ст. Вірогідні випадки написання імені Владимеръ замість Володимеръ спо- стерігаються лише в текстах XV ст., але й вони ще поодинокі. Один з перших  прикладів зустрічається в списку цього періоду «Сказания о святых князьях  Борисе и Глебе». Цікаво, що неповноголосні форми вжиті в самому початку  розповіді: «Владимеръ же поган еще оубив Ярополка» 9. Далі використову- ється звичайна східнослов’янська форма: «И бысть от двою отцю и брату  сущю тѣмь не любяше его Володимеръ» 10. Можливо, переписувач тексту мав намір оновити своє письмо за модою  того часу. Він спочатку замінив  ім’я Володимеръ на Владимеръ,  але потім  увага його ослабла, і він скопіював слово, що було в тексті, який лежав перед  ним, хоч пізніше знову повернувся до південнослов’янської форми. Справжнього поширення  в  російській мові  ім’я Владиме(и)ръ  набуває  у XVI ст. Воно зустрічається в більшості текстів цього періоду як основна  форма. Наприклад, у списку XVI ст. «Похвалы кагану нашему Владимиру»  митрополита Іларіона (написана між 1037–1050 рр.) маємо лише неповного- лосну його форму: «Хвалить же похвальными гласы Рымъская страна Петра  и Павла <...>; Асіа и Ефесъ, и Патмъ — Іоанна Богослова;  Індія — Фому,  Египетъ — Марка <...> Похвалимъ же и мы <...> великаго кагана нашеа зем- ля Владимера, внука стараго Игоря, сына же славнаго Святослава» 11. Безпе- речно, в оригіналі «Похвалы» ім’я Володимиръ мало повноголосну форму.  Про це свідчить ряд фактів. Пізніше твір Іларіона був використаний кілько- ма авторами. Так, у Галицько-Волинському літопису під 1287–1288 рр. умі- щено «Похвалу Володимиру Васильковичу» невідомого автора, яка і змістом  і стилем наслідує «Похвалу...» Іларіона. Як і взагалі в цьому літопису, ім’я  Володимиръ ужито тут з повноголоссям. Цікавий матеріал містить «Житіє  Стефана Пермського» Єпіфанія Премудрого. Зважаючи на те, що Стефан по- С. 169. 8 Полное собрание русских летописей.— М., 1962.— Т. 1.— Стб. 247. 9 Бугославський С. Зазнач. праця. — С. 19. 10 Там же.— С. 20. 11 Горский А. В. Памятники духовной литературы времен великого князя Ярос- лава. I.— М., 1844.— С. 7. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 75 Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім»... мер у 1396 р., є підстава твердити, що воно було написане не раніше останніх  років XIV ст., але й не пізніше 1420 р. (рік смерті Єпіфанія Премудрого), хоч;  збереглися лише списки «Житія...» кінця XV ст. Перефразовуючи текст ми- трополита Іларіона, Єпіфаній Премудрий використовує повноголосну форму  імені Володимиръ: «Хвалить бо Римскаа земля обою апостолу Петра и Пав- ла, чтить же и блажить Асіискаа земля Іоанна Богослова, Егіпетьская Марка  евангелиста, Антіохіиская Луку  іевангелиста, Греческая Андрѣя  апостола,  Рускаа земля великого князя Володимера, крестившаго ю» 12. Гадаємо, що  неповноголосна форма імені Володимиръ потрапила в список «Похвалы...»  Іларіона не раніше XVI ст., а в попередніх списках була форма повноголос- на. Слід зазначити, що і в деяких творах, переписаних у XVI ст., зустрічаємо  ще повноголосну форму імені Володимиръ. Не зазнало це ім’я жодних змін  у «Слове о погибели Русской земли» (пам’ятка XIII ст.), відомому в списках  XV та середини XVI ст.:  «А в  ты дни болѣзнь крестияномъ, оть великаго  Ярослава и до Володимера, и до ныняшняго Ярослава, и до брата его Юрья,  князя Володимерьскаго» 13. Так само вжите це ім’я і в «Житии Александра  Невского» (XIII — початок XIV ст.), переписаному разом зі «Словом о по- гибели...» у  середині XVI ст.:  «Прииде на ня воскресения день на память  святыхъ отець 630 бывшаго собора в Халкидоне святую мученику Кюрику и  Улиты, и святого князя Володимера, крестившаго русскую землю» 14. І в такій досить пізній пам’ятці, як «Книга Большому Чертежу», скла- деній у Розрядному приказі 1627 р. (найдавніший відомий список належить  до 60-х років XVII ст.), послідовно вживається повноголосся в назві міста  Володимир: «А по Володимерскои дороге пала в Москву реку речка Пехор- ка», «А ниже 10 верст на Клязьме город Володимер, а ниже Володимера пала  река <...> », «От Дубкова 20 верст город Володимерец да город Дворца» 15.  Проте слід зазначити, що перші випадки неповноголосся в назві міста Во- лодимир помічені вже в текстах XVI ст., наприклад, у списку цього періоду  «Повести о разорении Батыем Рязани в 1237 г.»: «И услыша великии князь  Юрьи Ингоревич Резанскии, что несть ему помощи от великаго князя Георь- гия Всеволодовича Владимерьскаго» 16. Проведене дослідження свідчить про те, що перші поодинокі випадки  вживання неповноголосної форми імені Володимир зустрічаються в мові ро- сійської писемності в XV ст. У XVI ст. ця форма переважає в писемній мові,  а в XVII ст., як показують записи билин, панує вже і в мові усної народної  творчості. У XVI ст. зустрічаються перші випадки неповноголосної форми  назви міста Володимира, та й взагалі в назві міста повноголосся зберігалося  довше, ніж в імені. Ураховуючи наведені вище факти, розглянемо вживання слова Володи- миръ у «Задонщине». Як і слід було чекати, у її ранніх списках (К-Б., Іст.-2)  послідовно  вживається  давньоруська форма цього  імені. Однак привертає  увагу те, що і в найпізнішому за часом Синодальному списку використане  12 Цит.  за:  Гудзий Н. К.  Хрестоматия  по  древней  русской  литературе  XI– XVII веков.— М., 1952.— С. 195. 13 Труды отдела древнерусской литературы.— М. ; Ленинград, 1947.— Т. 5.—  С. 188. 14 Там же.— С. 189. 15 Приклади наводяться за виданням: Книга Большому Чертежу. — М. ; Ленин- град, 1950.— С. 122, 124, 154. 16 Воинские повести Древней Руси.— М. ; Ленинград, 1949.— С. 9. 76 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 В. Ю. Франчук повноголосся, хоч у двох проміжних списках XVI ст.  (Іст.-1  і Унд.) маємо  південнослов’янську форму Владимеръ, причому вжиту в обох списках од- наково, що свідчить про існування втраченого пізніше списку. Повноголосся зберігається в цих списках у двох випадках: при назві по  батькові — «Ярославу Володимеровичю» (Ист.-1, 237), «Ярославу Володиме- ровичю» (Унд., 244); у прикметниках, утворених від назви міста, — «40 бо- яриновъ володимеръскихъ» (Ист.-1, 242), «35 бояр Володимеровских» (Унд.,  249). У назві міста, як вже було показано, повноголосся зберігалося довше,  ніж в  іменах, а форми по батькові не зазнали зміни, можливо, через свою  незвичність. Лексичний склад «Задонщины» значною мірою близький до лексичного  складу «Слова о полку Ігоревім». Ім’я Володимиръ зустрічається в «Слові»  п’ять разів: чотири в неповноголосній і один у повноголосній формі. Розгля- даючи ці випадки, С П. Обнорський намагався пояснити варіантність імені  Володимиръ — Владимиръ  «стилістичними  умовами». На  його  думку,  пе- реписувач уживав високу церковнослов’янську форму, коли мова йшла про  старих знаменитих князів (Володимира Святого чи Володимира Мономаха),  але вважав непотрібним замінити давньоруське Володимиръ в імені сина Іго- ря 17. У випадку, про який говорить С. П. Обнорський, повноголосна форма  залишилася в малозрозумілому контексті, де йдеться не про сина Ігоря, а про  князя Володимира Глібовича: «Се у Римѣ кричать под саблями Половецкы- ми, а Володимиръ подъ ранами. Туга и тоска сыну Глѣбову». Якщо навіть  припустити, що переписувач залишив тут повноголосся не випадково (а це  часто трапляється в пам’ятках того періоду), то, здається, пояснення можна  знайти в наведених вище фактах. Переписувачі послідовно залишають не- змінною назву міста Володимира, змінюючи форму імені. У цитованій фразі  людині XVI ст. важко було зрозуміти, про що саме йдеться — про ім’я лю- дини чи про назву міста. Це тим більше цікаво, що для автора XVIII ст. така  різниця вже не була істотною. Таким чином, аналіз уживання повноголосних  і неповноголосних форм імені Володимиръ у «Слові» підтверджує думку про  те, що втрачений список пам’ятки міг бути зроблений не пізніше XVI ст. Надалі  (у XVII–XVIII  ст.)  східнослов’янська форма  імені Володимиръ остаточно зникає з літературної російської мови через витіснення її півден- нослов’янським варіантом. Це  ім’я  зберегло  давню форму  лише  в  українській  мові.  Візьмемо  до  уваги  також  зменшене  ім’я Володя,  поширене  в  російській  та  білоруській  мовах, у яких відома виключно неповноголосна форма імені (рос. Владимир,  бр. Уладзімір). До наших днів збереглося повноголосся в слові Володимир також у деяких говірках російської мови, що відбито в художній літературі,  наприклад у «Повести о детстве» Ф. В. Гладкова:  «Володимирич шутливо  трепанул его за волосы». Проникненню південнослов’янської форми імені  Володимир у народну російську мову, очевидно, сприяло те, що один з його  носіїв — великий князь Володимир Святославич — був визнаний церквою  святим і нерідко згадувався в проповідях, виголошуваних церковнослов’ян- ською мовою. Князь  Володимир —  неодмінна  діюча  особа  великої  кількості  билин,  присвячених  київським  богатирям. Невідомо,  коли  саме  церковний  вплив  наклав свій відбиток на це популярне в усній народній творчості ім’я. Проте  17 Обнорский С. П. Зазнач. праця.— С. 93. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 77 Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім»... цікаво, що вже в перших за часом записах билин (XVII ст.) панівною формою  досліджуваного імені є неповноголосна: «В славном граде Киевѣ у великава  князя Владимѣра киевъскава Всеславъевича было пированье великое» 18. Як  на  виняток можна  вказати на форму Володимер  (тричі)  серед переважаю- чої Владимер у билині «Сказание об Илье Муромце, Соловье-разбойнике и  Идолище» (запис середини XVIII ст.) 19. Порівняймо також билину, записану  М. Пальчиковим у другій половині XIX ст.: «Как у нас было на святой Руси,  на святой Руси, в каменной Москве. Как у князя было Володимира заводила- ся (солучилася) пир-беседушка» 20. Саме ці поодинокі випадки є свідченням  того, як вимовлялося ім’я Володимир у давнину за часів Київської Русі. Другий  південнослов’янський  вплив  помітно  позначився  не  лише  на  мові Російської держави, а й на інших сферах її духовної культури. Уже ба- гато років досліджується язичницька символіка «Слова о полку Ігоревім»,  чимало зроблено у вивченні запозичень різного роду (лексичних, граматич- них, синтаксичних) з цієї пам’ятки в «Задонщину», текст якої формувався  через кілька століть і в інших умовах. Імовірно тому в «Задонщине» при її  незаперечній близькості до «Слова» відсутні язичницькі мотиви. Натомість  широко використовується християнська символіка, через що описані в ній  події  виступають  як  наслідок Божественної  волі. Послідовно проведено  в  цьому творі символіку християнського Бога і його міфологічного оточення.  Наприклад, в епізоді, де описуються збори руського війська: «Сии бо князь  великыи Дмитреи Ивановичь и брат его князь Владимер Ондрѣевич помоля- ся Богу и пречистеи Богородицы, стяжав умъ свои крѣпостию, и поостриша  сердца своя мужеством, и наполнишася ратнаго духа, и уставиша себе храм- ныа полъкы в Руськои земли, и помянуша прадѣда своего князя Владимера  Ондрѣевича Киевъскаго» (Іст.-1, 541). О. В. Творогов відзначив, що цей епізод «Задонщины» тематично близь- кий до «Слова», пор.:  «Почнемъ же, братіе, повѣсть  сію отъ стараго Вла- димера до нынѣшняго Игоря, иже истягну ум крѣпостію своею и поостри  сердца своего мужествомъ, наплънився ратнаго духа, наведе своя храбрыя  плъкы на землю Половѣцькую за землю Руськую» («Слово», 15). Учений підкреслює, що обидва тексти «зближує насамперед повний па- ралелізм дії (за винятком молитви: вставка її характерна для XIV і наступних  століть, пропуск же, якщо виводити «Слово» з «Задонщины», — дивний)» 21.  Отже, О. В. Творогов звертає увагу на порівняно пізню появу християнських  персонажів, зрозумілу в «Задонщине» XIV ст. Відсутність їх у «Слові», на  думку вченого, може свідчити про те, що його автор текстом «Задонщины»  не користувався. На відміну від «Слова» події в «Задонщине» відбуваються  лише завдяки Божественному провидінню: «А казнил Богъ Рускую землю за  своя согрѣшения» (Унд., 540), «Тако господь Богъ помиловал князеи руских,  великого князя Дмитрея Ивановича и брата его князя Владимера Андрѣеви- ча меж Дона и Непра» (там же), «И потѣшить господь Богъ человеколюбецъ  князи рускыя» (Іст.-1, 545). Символіка Бога присутня також у прямій мові ді- ючих осіб: «Рече князь великии Дмитрѣи Иванович: “Господи Боже мои, на  18 Русские былины старой и новой записи.— М., 1894.— С. 25. 19 Там же.— С. 23–24. 20 Крестьянские  песни,  записанные  в  с.  Николаевке  Мензелинского  уезда  Уфимской губернии.— СПб., 1888.— № 37. 21 Творогов О. В. «Слово о полку Игореве» и «Задонщина» // «Слово о полку  Игореве» и памятники Куликовского цикла.— М. ; Ленинград, 1966.— С. 309. 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 В. Ю. Франчук тя упувах, да не постыжуся в вѣки, ни да посмѣють ми ся врази твои мнѣ”. И  помоляся Богу и пречистѣи его матери божии и всѣмъ святымъ и прослезя  горко и утерь слезы» (Іст.-2, 547). Врешті,  і перемога руського війська в «Задонщине» дарована вищими  силами:  «Слава  тебѣ,  господи  Боже  нашь,  помиловалъ  насъ»  (Унд.,  540);  пор.: «Княземъ слава а дружинѣ» (Слово, 26). На тлі християнської символіки привертає увагу епізод, у якому шлях  на поле битви вказує великому князю сонце: «Тогда князь великыи Дмитреи  Иванович ступи во свое златое стремя, всѣдъ на свои борзыи конь, приимая  копие в правую руку. Солнце ему на встоцѣ семтября 8 в среду на рожество  пресвятыя Богородица ясно свѣтить, путь ему повѣдаеть,  Борисъ Глѣбъ  молитву творять за сродники свои» (К-Б., 549). Фрагмент  «сонце  ему  <…>  путь  повѣдаетъ»  у  різному  лексичному  й  синтаксичному оточенні повторюється в списках Ундольського й Синодаль- ному:  «Тогда  князь  великии Дмитреи Ивановичь  воступив  во  златое  свое  стрѣмя и взем свои мечь в правую руку и помолися Богу и пречистои его  матери. Солнце ему на восток сияет и путь повѣдает, а Борисъ и Глѣбъ мо- литву воздают за сродники своя» (Унд., 537); «Тогда князь великии Дмитрии  заплакал гарко и рече: “Господи Боже мои, на тя уповах, да не постыжуся во  веки, ни да посмеются врази мои”. Втер слезы свои и воступает во позлощ- ное свое стремя и взял меч свои во правую руку и помолися Богу и пречи- стои его матери. Солнцо ему ясная сияет на востак, путь поведает, святыи  Борис и Глѣбъ молитву творит за сродники своя» (Син., 553). У списку Іст.-1 словосполучення «путь повѣдает» відсутнє, проте, ймо- вірно, пропущено воно випадково: «Тогда князь великыи въступи въ златое  стремя, взем свои меч въ правую руку свою, помоляся Богу и пресвятии Бо- городицы. Солнце ему ясно на въстоцы сияетъ, а Борис и Глѣбъ молитву  воздает за сродникы» (Іст.-1, 542–543). Розглянутий епізод прийнято  зіставляти  з  тим фрагментом «Слова»,  у  якому на початку походу сонце заступило шлях князю Ігореві: «Тогда въсту- пи Игорь князь  въ  златъ  стремень и поѣха по чистому полю. Солнце  ему  тъмою путь заступаше» («Слово», 16). Вірогідно,  автор  «Задонщины»  сприйняв  слово  сонце  в  цьому  епізоді  за назву небесного  світила, що й дозволило  використати його у  власному  творі поряд з назвами християнських персонажів. Тим часом у «Слові», як  вважають  деякі  дослідники,  сонце — це  найвище  божество  язичницького  світу. Навівши цитату з плачу Ярославни, у якому вона називає сонце «го- сподином», О. О. Потебня далі зауважує: «Слово “господине”, звернене до  сонця, потрібно розуміти в буквальному значенні. Про важливість правила  приймати відомості про повір’я, норови і звичаї спочатку в прямому, непере- носному, а потім уже в переносному значенні див. твір Кавеліна, IV, 55 (рец.  на “Быт русского народа” Терещенко). Хоч “Слово о полку Ігоревім” не мож- на віднести до творів народної поезії,  але воно так просякнуте духом цієї  останньої, таке близьке за мовою, що немає можливості припускати в ньому  безцільну гру словами. Якщо навіть сам співець як християнин і не вважав  сонце “господином”, владикою світу, то вжите ним слово, проте, свідчить,  що його предки, а можливо, й сучасники, були саме такої думки. Менш ясні свідчення двох давніх проповідників, з яких один, Кирил, звер- таючись до своєї <…> “двовірної” (за старовинним висловом) пастви, говорить:  “Не нарицайте собѣ Бога <…> ни въ солнци, ни въ лунѣ”, а другий, невідо- ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 79 Другий південнослов’янський вплив у «Слові о полку Ігоревім»... мий: “Луце же ли поклонятися лучю мрькнущему, нежь лучю безсмертному  и Богу сътворенну, а не Богу все сътворшу?”. Припустивши, що ці люди не  вигадували собі тем для вправ у красномовстві, а простим словом боролися  з дійсно існуючими помилками, ми погодимося бачити в наведених місцях  доказ, що Давня Русь вважала богом сонце, промінь згасаючий. У малоруських загадці й пісні сонце прямо назване Богом: Одно каже: світай, Боже! друге каже: не дай, Боже! третє каже: мені все одно                       (Вікно, двері, сволок). Ой пійду я темним лугом; Оре милий своїм плугом, Чужа мила поганяє, І к сонечку промовляє: “Поможи, Боже, чоловіку, Щоб так орав покіль віку”                     (Метлинський, 57). Без сумніву, у піснях інших слов’янських племен знайдеться кілька по- дібних свідчень» 22. Таким  чином,  можна  припустити,  що  автор  «Задонщины»  переніс  у  свій твір фразу «сонце ему тьмою путь заступаше», пропустивши іменник тьмою та замінивши дієслово заступати на повѣдати. Виникає, однак, пи- тання: звідки з’явилося це дієслово та ще й не у властивому йому значенні? Лексичні фактори «подібності» текстів «Слова» і «Задонщины» розро- бив В. М. Григорян 23. О. О. Горський вважає, що крім них, потрібно обов’яз- ково враховувати паралелізм у змісті. «Неврахування цього фактора, — за- значає він, — привело до того, що в зведенні В. М. Григоряна в ряді випадків  тексти,  далекі  за  змістом,  вважаються паралельними через  збіг присудків,  хоч цей збіг скоріше за все пояснюється тим, що в ролі присудків виступа- ють у цих фрагментах поширені дієслова» 24. Словосполучення «путь повѣдает» як у «Слові», так і в інших пам’ятках  не зустрічається. Натомість у «Слові» двічі вжито поширене словосполучен- ня «путь кажетъ» 25. І поряд з цим словосполученням, але в іншому контексті  стоїть  дієслово повѣдати:  «Игореви  князю Богъ путь кажетъ  изъ  земли  Половецкои на землю Рускую … Дятлове тектомъ путь къ рѣцѣ кажуть,  соловiи веселыми пѣсньми свѣтъ повѣдаютъ» («Слово», 24). Цей фрагмент читається в «Слові» після звертання Ярославни до вітру,  Дніпра та сонця з проханням посприяти Ігореві повернутися на рідну зем- лю. Проте у відомому нам тексті відгукуються на це прохання лише вітер  та водна стихія. Замість сонця, яке мало б підказати  Ігореві шлях додому,  стоїть слово Бог. Деякі вчені (Б. О. Рибаков, А. М. Робінсон, М. Ю. Брайчев- 22 Потебня А. А. О происхождении названий некоторых славянских языческих  божеств // Славянский и балканский фольклор.— М., 1989.— С. 254–255. 23 Григорян В. М.  «Слово  о  полку Игореве»  и  «Задонщина»:  Сопоставление  текстов // Куликовская битва в литературе и искусстве.— М., 1980.— С. 83–88. 24 Горский А. А. Зазнач праця.— С. 30. 25 Словарь-справочник  «Слова  о  полку  Игореве».—  Ленинград,  1967.—  Вып. 2.— С. 170; 1973.— Вып. 4.— С. 223. 80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 2 В. Ю. Франчук ський) убачають тут вказівку на Бога християнського. У такому разі автор  «Задонщины» свідомо обрав замість символа християнства його язичниць- кого двійника — Сонце, а це видається маловірогідним. Найімовірніше, сло- во Богъ з’явилося в тексті «Слова» вже при переписуванні пам’ятки, а автор  «Задонщины» був знайомий з попереднім текстом, який і підказав йому об- раз язичницького божества. Отже,  при  створенні  «Задонщина»  не  зазнала  або  дуже  мало  зазнала  впливу південнослов’янської писемності. В усякому разі це напевно мож- на  твердити щодо  повноголосся.  В  її  тексті  зустрічалися  лише  поодинокі  слов’янізми, такі як древо, страна, жребии, храбрыи, злато, глава, градъ,  відомі ще з доби Київської Русі. Переважали в оригіналі «Задонщины» пов- ноголосні східнослов’янські форми низки слів, серед них і ті, що були пізні- ше втрачені російською мовою (поломянии, веремя, оболоко). Опосередкова- но це свідчить про те, що автор «Задонщины» був знайомий з тим списком  «Слова»,  який ще  не  зазнав  другого  південнослов’янського  впливу. Лише  при  переписуванні  та  редагуванні  пам’ятки  збільшується  в  ній  кількість  південнослов’янських форм, що відбиває тенденції розвитку східнослов’ян- ських мов. V. YU. FRANCHUK THE SECOND SOUTH SLAVIC INFLUENCE IN «THE TALE OF IGOR`S CAMPAIGN» AND «ZADONSHCHINA» This paper aims at reconstructing the initial forms of those lexemes from «The Tale  of Igor`s Campaign» which can be found in «Zadonshchyna» (the written records of the  latter go back to the 15th–17th centuries). The comparative analysis shows that the author of  «Zadonshchina» was acquainted with the record of «The Tale» which had not experienced  the second Southern Slavic influence yet. It means that it was created earlier than estimated  by  the  supporters  of  its  later  origin.  The  number  of  Southern  Slavic  forms  increases  only  during  transcription  and  editing  of  both works, which  corresponds  to the  general  tendencies of the development of East Slavic languages. Keywords:  original  text,  original,  copy,  reconstruction,  pleophonic  and  non- pleophonic forms, the second South-Slavonic influence.

Схожі ресурси