Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
Стаття простежує становлення лексичного пуризму в німецькій мові. Висвітлено його прагерманські джерела та розвиток у період з другої половини VІIІ ст. до початку XVІI ст. Схарактеризовано пуристичну діяльність Карла Великого, Ноткера Німецького, середньовічних містиків, Мартіна Лютера. Показано в...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2018
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184366 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму / П.О. Селігей // Мовознавство. — 2018. — № 5. — С. 10-31. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859630561023229952 |
|---|---|
| author | Селігей, П.О. |
| author_facet | Селігей, П.О. |
| citation_txt | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму / П.О. Селігей // Мовознавство. — 2018. — № 5. — С. 10-31. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | Стаття простежує становлення лексичного пуризму в німецькій мові. Висвітлено його прагерманські джерела та розвиток у період з другої половини VІIІ ст. до
початку XVІI ст. Схарактеризовано пуристичну діяльність Карла Великого, Ноткера
Німецького, середньовічних містиків, Мартіна Лютера. Показано важливу роль пуристичної традиції у сформуванні лексичного складу німецької літературної мови.
The paper traces the formation of the lexical purism in the German language. Its Proto-
Germanic sources are covered and its advance are described in the period from the second
half of the 8th C. to the beginning of the 17th C. The purist activities of Charlemagne,
Notker the German, medieval mystics, Martin Luther are characterized. The important
role of purism in the formation of the German standard language lexicon is shown.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:10:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
© П. О. СЕЛІГЕЙ, 2018
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. СЕЛІГЕЙ
ПРО ДЖЕРЕЛА І НАЙДАВНІШІ ЕТАПИ
НІМЕЦЬКОГО ПУРИЗМУ
Стаття простежує становлення лексичного пуризму в німецькій мові. Висвіт-
лено його прагерманські джерела та розвиток у період з другої половини VІIІ ст. до
початку XVІI ст. Схарактеризовано пуристичну діяльність Карла Великого, Ноткера
Німецького, середньовічних містиків, Мартіна Лютера. Показано важливу роль пу-
ристичної традиції у сформуванні лексичного складу німецької літературної мови.
Ключові слова: історія німецької мови, мовні контакти, запозичення, пуризм,
пуристичні новотвори, калькування.
Поміж мов європейського культурного ареалу лексичний пуризм най-
більше властивий германським мовам. У межах цієї сім’ї до яскраво пурис-
тичних, поряд з ісландською та фарерською, небезпідставно зараховують і
німецьку мову 1: прагнення утворювати власні відповідники на противагу
запозиченням (латинізмам, галліцизмам) справило досить помітний вплив
на сформування її сучасного лексичного обличчя.
Німецький пуризм, на відміну від українського, не належить до мало-
досліджених явищ. Йому присвячено численні праці: статті 2, дисертації 3,
розділи в монографіях 4, матеріали в підручниках історії мови 5, збірник до-
1 Берков В. П. Работы по языкознанию. — СПб., 2011. — С. 114.
2 Law Cl. Das sprachliche Ringen um die nationale und kulturelle Identität Deutsch-
lands. Puristische Reaktionen im 17. Jahrhundert und Ende des 20. Jahrhunderts // Mutter-
sprache. — 2002. — Bd 112. H. 1. — S. 67–83; Spitzmüller J. Staking the claims of iden-
tity: purism, linguistics and the media in post-1990 Germany // Journ. of Sociolinguistics.
— 2007. — N 11(2). — S. 261–285; Blume H. Erfolge und Misserfolge des lexikalischen
Purismus in Deutschland zur Zeit des Allgemeinen Deutschen Sprachvereins und heute
// Muttersprache. — 2013. — Vol. 123. N 3. — S. 181–205.
3 Геерс М. Е. Языковой пуризм в истории Англии и Германии : Дис... канд. фи-
лол. наук. — Тверь, 2002. — 299 с.
4 Polenz P. von. Sprachpurismus und Nationalsozialismus // Germanistik — Eine
deutsche Wissenschaft / Beitrage von E. Lammert, W. Killy, K.-O. Conrady, P. von Po-
lenz. — Frankfurt am Main, 1967. — S. 111–165; Kirkness A. Das Phänomen des Puris-
mus in der Geschichte des Deutschen // Sprachgeschichte. Ein Handbuch zur Geschichte
der deutschen Sprache und ihrer Erforschung / Hrsg.: W. Besch, A. Betten, O. Reich-
mann, St. Sonderegger : Bd 1–3. — 2. Aufl. — Berlin, 1998. — Bd 1. — S. 407–416;
Pfalzgraf F. Linguistic Purism in the History of the German Language // Landmarks in the
History of the German Language / Eds. G. Horan, L. Nils, W. Sheila. — Bern, 2009. —
P. 137–168; Habermann M. Word-formation and purism in German // Word-Formation:
An International Handbook of the Languages of Europe : In 4 vol. / Ed. by P. O. Müller
et al. — Berlin ; Boston, 2015. — Vol. 3.— P. 1696–1708.
5 Жирмунский В. М. История немецкого языка. — 5-e изд. — М., 1965. — С. 377–
380; Wells C. J. German: A Linguistic History to 1945. — Oxford, 1985. — P. 279–300.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 11
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
кументів 6, окремі видання 7. Початки німецького пуризму переважна біль-
шість дослідників убачає в першій половині XVII ст., коли внаслідок невда-
лого перебігу Тридцятирічної війни (1618–1648) у німців загострюються
патріотичні почуття й на цій хвилі виникають мовні товариства («Плодонос-
не товариство», «Товариство любителів німецької мови» тощо), розгортають
свою діяльність такі визначні діячі пуристичного руху, як Г. Ф. Гарсдерфер,
Ю. Г. Шоттель, Ф. фон Цезен, а пізніше і Й. Г. Кампе. «У Німеччині, — твер-
див В. М. Жирмунський, — перші прояви пуризму трапляються вже в XVII–
XVIII ст. (починаючи з “мовних академій”), де він виступає як реакція проти
французької гегемонії в культурі та мові» 8. На XVII ст. як на час зародження
німецького пуризму вказують і авторитетні вчені А. Кіркнес, Р. Е. Келлер,
Ф. Пфалзграф, М. Габерман 9.
Згадані публікації лишають стійке враження, нібито пуризм виникає в
німецькій мові зненацька, на голому місці, без будь-яких історичних переду-
мов і традицій. Чи справді це так? І чи справді його відправною точкою було
саме XVII ст.?
Звернімо увагу, що як приклади пуризму XVII-го й наступних століть
дослідники наводять не лише відповідники з інакшою внутрішньою формою
(Briefwechsel «листування» — фр. correspondance, Gegenstand «предмет» —
плат. objectum, Lehrsatz «теорема» — лат. theōrēma), а й словотвірні кальки
(Rechtschreibung «правопис» — з дгр. ὀρθογραφία, Oberfläche «поверхня» —
з лат. superficiēs, auf Wiedersehen «до побачення» — з фр. au revoir). Проте,
якщо вважати кальки виявом пуризму, то які підстави твердити, що німець-
кий пуризм виникає саме в XVII ст.? Адже калькування відоме німецькій
мові зі значно давніших часів. Хіба в ті часи воно не було виявом пуризму?
Мета нашої розвідки, власне, й полягає в тому, щоб оглядово простежити
найдавніші етапи розвитку німецького пуризму й спробувати довести, що
він, зародившись задовго до XVII ст., має значно глибше історичне коріння.
Калькування чужомовних слів було властиве ще давньогерманським діа-
лектам доби раннього Середньовіччя. Найвідоміший приклад — скальковані
з латини назви днів тижня, більшість з яких спільні в західногерманських і
скандинавських мовах. Назви першого й останнього днів перекладено без
змін: *Mēniniz dagaz «понеділок» 10, букв. «день місяця» (˂ лат. diēs Lūnae);
*Sunnōniz dagaz «неділя», букв. «день сонця» (˂ лат. diēs Sōlis). У назвах,
внутрішня форма яких містила вказівку на римських богів, цих останніх
було замінено на богів германського пантеону (вівторок: diēs Mārtis «день
бога Марса» — прагерманська калька *Tīwas dagaz «день бога Тиви»; се-
реда: diēs Mercuriī «день бога Меркурія» — *Wōdanas dagaz «день бога
6 Kirkness A. Zur Sprachreinigung im Deutschen 1789–1871 : Eine historische
Dokumentation. — Tübingen, 1975. — Bd 1–2.
7 Pfalzgraf F. Neopurismus in Deutschland nach der Wende. — Frankfurt am Main,
2006. — 350 S.
8 Жирмунский В. М. Зазнач. праця. — С. 377.
9 Kirkness A. Das Phänomen des Purismus… — S. 407; Keller R. E. The German
Language. — London ; Boston, 1978. — P. 611–612; Pfalzgraf F. Linguistic Purism… —
P. 143; Habermann M. Op. cit. — S. 1697, 1699.
10 Тут і далі етимологію прагерманської лексики подаємо переважно за кн.:
Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. — Leiden ; Boston, 2003. — 496 р.;
Kroonen G. Etymological Dictionary of Proto-Germanic. — Leiden ; Boston, 2013. —
794 р.
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
Вотана»; четвер: diēs Jovis «день бога Юпітера» — *Þunras dagaz «день бога
Тора»; п’ятниця: diēs Veneris «день богині Венери» — *Frijjōz dagaz «день
богині Фреї» 11).
Як відомо, між давньогерманськими діалектами постійно тривав лек-
сичний обмін: спершу як міждіалектне поширення новотворів, згодом — як
запозичення слів з однієї германської мови в іншу. Дослідники припускають,
що латинські назви днів тижня спершу було скальковано в суміжному з ро-
манськими землями західногерманському ареалі, а звідти вони проникли в
північні (скандинавські) діалекти 12.
Серед інших кальок прагерманського періоду варто назвати також:
– *ainafalþaz (гот. ainfalþs, дангл. ānfeald, двн. einfalt) «простий, не-
складний», букв. «один раз складений» (˂ *ainaz «один» + *-falþaz «скла-
дати, згинати») — з лат. simplex «т. с.» (˂ *sim- «один» + plicō «складаю»);
– *bigrīpaną (дангл. begrīpan, двн. bigrīfan) «розуміти» (˂ *bi- «докона-
ність дії» + grīpaną «хапати») — з лат. comprehendo «сприймаю, розумію»
(˂ com- «з-» + prehendo «хапаю, захоплюю»);
– *fraʒeban- (гот. fragiban, дангл. forgiefan, двн. firgeban) «видавати, зда-
вати, звільняти, вибачати» (˂ *fra-«завершеність дії» + *gebaną «давати»)
— з плат. *perdōnō «пробачаю» (˂ per- «завершеність дії» + dōno «давати,
дарувати»);
– *harjatugô (пор.: двн. herizogo «герцог») «командувач, воєвода» (˂
*harjaz «військо» + *tugô «очільник») — з дгр. στρατηγός «полководець» (˂
στρατός «військо» + -ηγος «вождь»);
– *þeuđaweʒaz (дангл. ðeōdweʒ, дісл. þjōðvegr, снн. dētwech) «спільна
дорога» (˂ *þeudō «народ» + *wegaz «шлях») — з лат. via pūblica «т. с.» (˂
via «шлях» + pūblicus «громадський»).
Цікаво, що відомий прикметник *þeudiskaz «народний, що належить на-
родові» (гот. þiudiskō, дангл. þēodisc, двн. diutisk, нім. deutsch), який за до-
помогою суфікса *-iskaz «належність» утворено від іменника *þeudō «на-
род», теж, напевно, виник як словотвірна калька. Прообразом могло бути або
дгр. ἐθνικός «племінний, народний; язичницький» (˂ ἔθνος «плем’я, народ» +
-ικός «належність»), або лат. gentīlis «родовий; належний до того ж роду» (˂
gēns «рід, плем’я» + -ālis «належність»), або лат. vulgāris «простонародний»
(˂ vulgus «народ» + -āris «належність»)13. Отже, сучасна назва німецького
народу та його мови (Deutsche), по суті, завдячує своїй появі пуристичному
калькуванню.
11 Що ж до назви суботи, то в германських мовах закріпилися або пряме запо-
зичення: гот. sabbatō, двн. sambaʒtag (˂ дгр. σάββατον, пор. укр. субота), або каль-
ка: дангл. Sætern(es)dæg, англ. Saturday (букв. «день Сатурна» ˂ лат. diēs Saturnī),
або назви з оригінальною внутрішньою формою: двн. sunnūnāband, нім. Sonnabend
(букв. «переддень неділі»), дсканд. laugardagr (˂ пгерм. *laugōz dagaz, букв. «день
миття»).
12 Ершова И. А. Введение в германскую филологию. — М., 2002. — Вып. 3. —
С. 22–23.
13 Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache / Bearb. von
E. Seebold. — 24 Aufl. — Berlin ; New York, 2002. — S. 194; Etymologisches Wörter-
buch des Deutschen : Bd 1–2 / Durchge sehen und ergänzt von W. Pfeifer. — 2 Aufl. —
Berlin, 1993. — Bd 1. — S. 219; Гухман М. М., Семенюк Н. Н., Бабенко Н. С. История
немецкого литературного языка XVI–XVIII вв. — М., 1984. — C. 12.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 13
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
Про те, що калькування не було чуже прагерманцям, опосередковано
свідчить і практика перекладних запозичень, досить поширена в готській
мові. Як відомо, пам’ятки цієї мови IV–VI століть зберегли найдавніші гер-
манські зв’язні тексти, що слугують надійним джерелом прагерманських ре-
конструкцій у галузях фонетики, морфології, синтаксису. Очевидно, готська
мова може дати більш-менш чітке уявлення й про шляхи лексичного розвит-
ку інших германських мов початкового періоду.
Готські перекладачі, зокрема найвідоміший серед них — єпископ Вуль-
філа, відчували безмежний пієтет перед Святим письмом, а тому прагнули
в жодному разі не відхилятися від оригіналу. Їхні переклади, кажучи по-су-
часному, послівні або буквалістські: у них добре відображено структуру
давньогрецького першотвору, причому не тільки на синтаксичному, а й на
словотвірному рівнях. Якщо перекладач натрапляв на слово, для якого не міг
підшукати задовільний відповідник, він або транслітерував його: aiwaggēli
«Євангеліє» (˂ дгр. εὐαγγέλιον), aiwlaugia «благодійність» (˂ дгр. εὐλογία),
або калькував, виявляючи при цьому неабияку винахідливість:
– andhuleins «одкровення» (< andhuljan «розкривати, відкривати» +
-eins «опредметнена дія») — з дгр. ἀποκάλυψις (< ἀποκαλύπτω «відкриваю,
виявляю» + -σις «опредметнена дія»);
– ahmeins «духовний» (< ahma «дух» + -eins «відношення, якість») — з
дгр. πνευματικός «духовний» (< πνεῦμα «дух» + -ικος «відношення, якість»);
– gōdakunds «благородний» (< gōþs «добрий» + -kunds «народжений»)
— з дгр. εὐγενής (< ἐΰς «славетний» + γένος «рід, покоління»);
– laggamōdei «довготерпіння» (< laggs «довгий, тривалий» + mōþs «гнів,
лють, відвага» + -ei «опредметнена якість») — з дгр. μακροθῡμία (μακρός
«довгий, тривалий» + θῡμός «воля, мужність, гнів, пристрасть» + -ια «оп-
редметнена якість»);
– witōdalaisāreis «законовчитель» (< witōþ «закон» + laisāreis «учи-
тель») — з дгр. νομοδιδάσκαλος (< νόμος «звичай, закон» + διδάσκαλος
«наставник»).
Приклад семантичного калькування — дієслово daupjan «хрести-
ти» (букв. «занурювати»), що відтворює розвиток значення в дгр. βαπτίζω
«хрестити, хреститися» ← «занурювати у воду». Згодом (у IX ст.) під впли-
вом готської мови такий же семантичний перехід відбувся й у двн. toufen
(суч. taufen).
Отже, розглянута лексика засвідчує: давні германці, зазнаючи потуж-
ного впливу латинської мови та давньоримської християнської культури,
намагались уникати в мовленні незрозумілих чужих слів шляхом пошуку
власних відповідників. Наявність непоодиноких словотвірних кальок у пра-
германській, готській, а також давньоанглійській мовах доводить, що пурис-
тичне калькування є споконвічною, глибоко вкоріненою рисою германських
мов і що для німецької мови воно від самого початку не було новим.
У цьому можна переконатися вже з найдавніших пам’яток німецької
мови (друга половина VIII ст.). Здебільшого вони містять перекладні цер-
ковно-релігійні твори: латинсько-німецькі глоси, переклади молитов, під-
рядкові переклади латинських текстів, зокрема Євангелія та богословських
трактатів. В одних випадках перекладачі вдавалися до прямих запозичень з
латинської (пор. krūzi «хрест», munih «монах», tempal «храм»), в інших, осо-
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
бливо коли треба було удоступнити нові для німців абстрактні поняття, утво-
рювали кальки. До словотвірних кальок другої половини VIII ст. належать:
– erdrīhhi (суч. Erdreich) «земне царство» (˂ erdа «земля» + rīhhi «край,
країна, держава») — з лат. rēgnum terrēnum «земне царство» (˂ rēgnum «дер-
жава» + terrēnum «земля») 14;
– himilrīhhi (суч. Himmelreich) «царство небесне, рай» (˂ himil «небо» +
rīhhi «край, країна, держава») — з лат. rēgnum caelōrum «небесне царство»
(˂ rēgnum «держава» + caelōrum «небо»);
– gihōrsam (суч. gehorsam) «слухняний» (˂ hōren «слухати») —
з лат. oboediēns «слухняний, покірний» (˂ oboedio «слухаюся» ˂ audio
«слухаю»);
– heilant (суч. Heiland) «спаситель, рятівник» (˂ heilen «лікувати, рятува-
ти») — з лат. salvātor «рятівник, визвольник» (˂ salvo «рятую, визволяю»);
– sangāri (суч. Sänger) «співак» (˂ sang «пісня») — з лат. cantor (˂ cano
«співаю»);
– ubarfliozan (суч. überfließen) «переливатися через край» — з лат. super-
fluo «розливаюся, ллюся через край».
Цікаво, що іноді німецькі книжники перекладали навіть ті латинські слова
давньогрецького походження, які самі латиняни лишили неперекладеними:
– abgrunti (суч. Abgrund) «прірва, безодня» — переклад лат. abyssus, що
зводиться до дгр. ἄβυσσος «т. с.» (˂ ἀ- «не-, без-» + βυσσός «глибина»);
– einsidilo (суч. Einsiedel) «пустельник, відлюдник» (˂ ein «сам» + sidi-
lo «мешканець») — виникло під впливом лат. monachus, яке зводиться до
дгр. μοναχός «відлюдник» (˂ μόνος «сам, один»).
Серед семантичних кальок другої половини VIII ст. — іменник sunta
(суч. Sünde) «гріх, порушення божої заповіді» ← «провина, помилка», що
відтворює розвиток значення в лат. peccātum «гріх» ← «провина, провин-
ність, похибка».
Зрідка, щоб позначити нове поняття, перекладачі обирали третій шлях:
не запозичали, не калькували, а утворювали відповідник з інакшою внутріш-
ньою формою 15. Так, наприклад, латинське thūs «тиміам, ладан» (˂ дгр. θύος
«т. с.» ˂ θύω «димлю, спалюю жертву») у давньоверхньонімецьких пам’ят-
ках передано складним словом wīhrouh (суч. Weihrauch), утвореним сполу-
ченням дієслова wīhen «освячувати» (суч. weihen) та іменника rouh «дим»
(суч. Rauch); лат. īnferna «пекло» утворене від īnfernus «нижній, долішній»
(пекло — те, що розташоване насподі), тоді як його давньоверхньонімець-
кий відповідник hella (нім. Hölle) пов’язаний з hehlen «приховувати» (пекло
— те, що приховане).
Яскраву сторінку в історію раннього німецького пуризму вписав Карл
Великий — король франків, засновник першої в Західній Європі середньо-
14 Тут і далі етимологію німецької лексики подаємо переважно за кн.: Etymolo-
gisches Wörterbuch des Deutschen. — 1665 S.; Kluge F. Op. cit. — 1023 S. Час появи (або
першої писемної фіксації) слів уточнювався за ресурсом «Das Wortauskunftssystem
zur deutschen Sprache in Geschichte und Gegenwart» (www.dwds.de), зокрема за кор-
пусом німецьких текстів 1473–1927 рр.
15 У німецькій мовознавчій традиції має назву Lehnübertragung, тобто вільний
переклад.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 15
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
вічної імперії, що охоплювала численні племена та народності, з яких зго-
дом сформувалися німці, французи, італійці, частково слов’яни. Монарх
уславився не лише як видатний полководець і мудрий правитель, а й як дале-
коглядний просвітник, що мав на меті створення культурно розвиненої хри-
стиянської держави.
Для зміцнення своєї влади Карл Великий потребував грамотних кадрів
чиновництва й духівництва. Звідси — його неослабна увага до культури,
науки, освіти. При монастирях виникали скрипторії (майстерні з перепису-
вання книжок), створювалися школи, де викладали також і світські знання.
Розвивалися письменство, малярство, архітектура, музика, юриспруденція.
З чужих країв запрошували відомих учених. При дворі склався науковий
гурток «Академія», у роботі якого брав участь сам імператор. Каролінгське
відродження — таку назву дістало пізніше духовно-культурне піднесення у
Франкській імперії.
Як на ті часи, Карл Великий був доволі освіченою людиною. У побуті
послуговувався франкським діалектом, непогано володів розмовною лати-
ною, трохи розумів давньогрецьку 16. Історичні факти свідчать, що імперато-
рові були властиві початки мовної свідомості: рідну мову він уважав засобом
згуртування народних мас, а тому намагався провадити те, що ми сьогодні
називаємо мовною політикою. Зокрема, його не вдовольняло безроздільне
панування латини в церковно-релігійній сфері. Оскільки для простих людей
мова ця була «китайською грамотою», вони погано розуміли тексти молитов,
незграйно співали під час богослужінь. Імператор особисто розпорядився,
щоб проповіді читалися не лише латинською, а й народною мовою. У річищі
своєї культурної політики він ініціював укладання франкської граматики та
записування давньогерманських героїчних пісень.
За прикладом англосаксів Карл Великий вирішив відмовитися від латин-
ських назв місяців, бо вони ніяк не були пов’язані з уявленнями та щоденним
побутом франків 17. Скажімо, назва серпня (ougusto) увічнювала давньорим-
ського імператора Октавіана Августа, тоді як народ о цій порі був заклопота-
ний більш прозаїчною справою — жнивами. Щоб позначити місяці точніше
і зрозуміліше, Карл Великий співвідніс їх з видами діяльності селян і утво-
рив (мабуть, не без допомоги придворних філологів) на цій основі власне
німецькі назви:
wintarmānōd «січень» (˂ wintar «зима»), букв. «зимовий місяць»; hornung
«лютий» (˂ horn «ріг»), букв. «місяць скинутих (оленями) рогів»; lenzinmānōd
«березень» (˂ lenzin «весна»), букв. «весняний місяць»; ōstarmānōd «кві-
тень» (˂ ōstara «Пасха»), букв. «пасхальний місяць»; wunnimānōd «тра-
вень» (˂ wunna «радість»), букв. «місяць радощів»; brāhmānōd «червень»
(˂ brāhha «оранка»), букв. «місяць оранки»; hewimānōd «липень» (˂ hewi
«сіно»), букв. «місяць сінокосу»; aranmānōd «серпень» (˂ arn, aran «уро-
жай»), букв. «місяць збирання врожаю»; witumānōd «вересень» (˂ witu
«ліс»), букв. «місяць рубання дров»; windumemānōd «жовтень» (˂ windemōd
«збирання винограду»), букв. «місяць збирання винограду»; herbistmānōd
16 Эйнхард. Жизнь Карла Великого / Вступ. статья, пер. М. С. Петровой. — М.,
2005. — С. 109.
17 Там же. — С. 115.
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
«листопад» (˂ herbist «осінь, урожай»), букв. «осінній місяць»; heilagmānōd
«грудень» (˂ heilag «освячений, набожний»), букв. «священний місяць».
Хоч пізніше в офіційному вжитку ці назви було витіснено латинськи-
ми, деякі дожили до наших днів. Сучасні словники фіксують їх з познач-
ками «архаїзм» чи «поетизм»: Wintermonat «січень», Lenzmonat «бере-
зень», Ostermonat «квітень», Brachmonat «червень», Heumonat «липень»,
Erntemonat «серпень», Weinlesemonat і Weinmonat «жовтень».
Також Карл запровадив дванадцять назв для вітрів (чотири основних і
вісім проміжних), хоч до того їх було не більше чотирьох: nordrōnowint «пів-
нічний вітер», ōstrōnowint «східний», sundrōnowint «південний», westrōnow-
int «західний», ōstsundrōnowint «південно-східний», ōstnordrōnowint «пів-
нічно-східний» тощо 18. Не виключено, що змінюючи назви місяців і вітрів,
імператор прагнув не лише впровадити питомі відповідники, а й «довести»
своє всевладдя над часом і простором.
З огляду на потребу поширення серед підданих імперії християнського
віровчення жанр перекладної німецькомовної літератури розвивався в IX ст.
досить інтенсивно. У пам’ятках з’являються дедалі новіші кальки:
– barmēn (суч. barmen) «викликати жаль, співчуття» (˂ arm «бідний, не-
щасний, жалюгідний») — з лат. miseror «співчуваю» (˂ miser «нещасний,
знедолений; сумний»);
– bījiht (суч. Beichte) «сповідь» (˂ jehan «зізнаватися, визнавати, спові-
дувати») — з лат. cōnfessio (˂ cōnfiteor «зізнаюся»);
– bikēren (суч. bekehren) «навертати в іншу віру» (˂ be- «приведення в
певний стан» + kehren «повертати») — з лат. converto «навертаю, скеро-
вую» (˂ con- «складати» + verto «повертаю, обертаю»);
– wolatāt (суч. Wohltat) «добродіяння» (˂ wola «добре» + tāt «учинок»)
— з лат. beneficium (˂ bene «добре» + facio «роблю»).
У деяких загальномовних словах переносні релігійні значення також
з’являлися не без впливу латинських відповідників:
– buoʒa (суч. Buße) «покарання» ← «виправлення, покращення» (пор.
baß, besser «краще») — за зразком лат. satisfactio «покарання, кара» ← satis
facio «роблю краще»;
– geist (суч. Geist) «дух» ← «дихання» — за зразком лат. spīritus «дух,
душа» ← «дихання», яке своєю чергою є семантичною калькою з дгр.
πνεῦμα «дух» ← «віяння, вітер, дихання».
Прикметно, що кальки цього періоду трапляються не тільки серед суто
релігійної, а й серед світської лексики:
– anabōʒ (суч. Amboß) «ковадло» (˂ ana- «в» + bōʒen «ударяти, карбува-
ти») — з лат. incūs (˂ in- «в» + cūdo «б’ю, кую, карбую»);
– intfaldan (суч. entfalten) «розгортати, розпростовувати» (int- «проти-
лежність дії» + faldan «складати») — з лат. explico «розгортаю, розкладаю»
(ex- «зміна якості» + plico «складаю, згортаю»);
18 Там же. — С. 117.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 17
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
– giburtitago (суч. Geburtstag) «день народження» (˂ giburt «народжен-
ня» + tag «день») — з лат. diēs nātālis (˂ nātus «народжений»);
– quecsilbar (суч. Quecksilber) «ртуть» (˂ quec «живий» + silbar «срі-
бло») — з лат. argentum vivum, букв. «живе срібло»;
– trota, truta (суч. Trotte) «виноградна давильня» (˂ tretan «наступати;
вичавлювати сік») — з лат. calcātūra «натискання ногою; давильня» ←
calco «наступаю, вичавлюю».
Через несприятливі суспільно-політичні умови кінець давньоверхньоні-
мецького періоду (Х ст. — середина XI ст.) ознаменувався занепадом пи-
семності. У жодному з прозових жанрів не було створено нічого вартісного
чи хоч би помітного. Книжна мова розвивалася головно в жанрі перекладів
релігійно-філософської літератури. Серед тогочасних перекладачів вирізня-
ється постать бенедиктинського ченця Ноткера, у доробку якого — перекла-
ди з латини Книги Йова та псалмів, античних авторів (Арістотеля, Публія
Теренція, Вергілія, Боеція, Марціана Капелли), а також власні твори. Крім
того, він очолював перекладацьку діяльність при школі Санкт-Галленського
монастиря в часи його розквіту.
Латинською мовою Ноткер володів не гірше за рідний йому алеманський
діалект. Проте чітко усвідомлював, що для викладання давнім германцям
наукових і богословських дисциплін мова ця заледве придатна. В одному
з листів він писав: «Те, що ми розуміємо важко чи неповно чужою мовою,
миттєво схоплюємо рідною» 19. Виходячи з цього принципу, Ноткер послі-
довно запроваджував у навчальну практику перекладні тексти з розгорнени-
ми коментарями важливих або складних для розуміння місць.
Оскільки більшість латинських релігійно-філософських термінів не під-
давалася однослівному перекладу, перед Ноткером щоразу поставала диле-
ма: транслітерувати готове слово чи створювати відповідник самотужки?
Перший шлях, звісно, легший, але тоді виникла б небезпека, що учні (надто
ті, котрі зовсім не знали латини) попросту не збагнуть написаного. Інакше
кажучи, перекладач не впорався б зі своїм завданням — зрозуміло донести
зміст оригіналу. Через це Ноткер наполегливо шукав спосіб скалькувати бу-
дову латинських термінів за допомогою німецьких морфем. Як у нього це
виходило, видно з наведених нижче прикладів:
– anafang (суч. Anfang) «початок» (ana- «початок дії» + fāhan «ловити»)
— з лат. prīncipium «початок» (˂ prīnceps «перший, головний» ˂ prīmus «пе-
редній» + capio «беру»);
– erdring (суч. Erdenring) «всесвіт» (˂ erda «земля» + ring «коло») — з
лат. orbis terrārum «коло земель, всесвіт»;
– firneman (суч. vernehmen) «розуміти» (˂ пгерм. *franeman «забирати»
˂ *fra- «закінченість дії» + *neman- «брати») — з лат. intellego «розумію,
пізнаю» (˂ intel- «між» + lego «збираю, відбираю»);
– firnumft (суч. Vernunft) «розум» (˂ fir- «закінченість» + numft «узяття,
захоплення») — з лат. intellēctus «розум, розуміння», букв. «узяте, зібране,
відібране»;
19 В оригіналі: « ˂…˃ Quam cito capiuntur per patriam linguam, quae aut vix aut
non integre capienda forent in lingua non propria» (цит. за: Copeland R. Rhetoric, Herme-
neutics, and Translation in the Middle Ages: Academic Traditions and Vernacular Texts.
— Cambridge, 1995. — P. 98).
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
– suntāri (суч. Sünder) «грішник» (˂ sunta «гріх» + -āri «особа, діяч») —
з лат. peccātor «грішник» (˂ peccātum «гріх» + -tor «особа, діяч»).
Ці та інші його новотвори не стали словами-одноденками, а втрималися
в німецькому лексиконі, що свідчить про непересічний перекладацький та-
лант Ноткера, його творчий підхід до мови. Крім афіксації та словоскладан-
ня, вдавався він і до семантичного калькування:
– bilidi (суч. Bild) «картина, малюнок» (˂ пгерм. *biliþja- «подоба, об-
раз») — з лат. fōrma «зображення, малюнок» ← «вигляд, подоба, образ»;
– tugund (суч. Tugend) «доброчесність, чеснота» ← «здатність, придат-
ність» — з лат. virtūs «доброчесність, моральна досконалість» ← «муж-
ність, стійкість, сила»;
а також до часткового перекладу, утворюючи слова «за мотивами»
іншомовного зразка (Lehnschöpfung):
– lirnunga «наука, вчення» (˂ lirnēn «навчатися, дізнаватися» + -unga
«опредметнена дія») — лат. disciplīna «вчення, теорія» (˂ discipulus «учень,
послідовник» ˂ disco «вивчаю, дізнаюся»);
– nōtfolgunga «неминучий наслідок» (˂ nōt «потреба, неминучість» +
folgēn «слідувати, переслідувати») — з лат. cōnsequentia «послідовність» (˂
cōnsequor «іду слідом, випливаю як наслідок»).
При цьому префіксація іноді замінювалася на суфіксацію:
– guotalōs (суч. gottlos) «злий, грішний, безбожний» (˂ guot «хороший,
чудовий, корисний» + lōs «відсутність ознаки») — з лат. impius «нечести-
вий, злочинний» (im- «не-» + pius «добрий, милосердий»).
Нарешті, окремі новотвори Ноткера виникли внаслідок вільного пере-
кладу, що засвідчує їхня інакша, ніж у латинських першотворів, внутрішня
форма:
– buohlist «наука, мистецтво» (˂ buoh «книжка» + list «досвід, уміння»)
— лат. ars liberāles «наука, мистецтво», букв. «вільні (від основної роботи)
заняття»;
– wīssprāhhunga «наукова дискусія» (˂ wīs «мудрий» + sprāhha «мова»
+ -unga «опредметнена дія») — лат. disputātio «наукова дискусія» (˂ dis-
«роз’єднання» + puto «міркую» + -tiō «опредметнена дія»).
У терміні на позначення підмета daʒ untar (˂ untar «під») Ноткер більш-
менш точно відтворив внутрішню форму оригіналу — лат. subjectum бу-
квально означає «підкладка, покладене в основу» (˂ subjicio «підкладаю»).
За протиставною аналогією утворено і термін на позначення присудка — daʒ
ubarzimber (букв. «горішня світлиця, надбудова»), при тому що в латинсько-
го першотвору була зовсім інша семантична мотивація: praedicātum «прису-
док» (˂ praedico «проголошую, називаю»).
Завдяки енергійній перекладацькій діяльності Ноткера в тогочасній
німецькій мові сформувалося ядро філософської термінології. Германська
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 19
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
лексика з конкретним значенням була успішно пристосована для вираження
складних абстрактних понять. Прагнучи зрозуміло передати зміст оригіналу,
монах послугувався питомими мовними засобами настільки віртуозно, що
після нього заледве хтось міг повторити щось подібне. Своїм лексичним ба-
гатством, словотвірним потенціалом, стильовою довершеністю перекладна
проза Ноткера засвідчила той високий рівень, якого сягнула писемна мова
наприкінці давньоверхньонімецької доби.
Серед словотвірних кальок з латини, які виникли впродовж Х — першої
половини ХІ ст. і збереглися до наших днів, варто навести ще такі:
– forasiht (суч. Vorsicht) «передбачення» (˂ fora «уперед» + siht «по-
гляд») — з лат. prōvidentia «передбачення, передбачливість» (˂ prōvideo
«бачу здаля» ˂ prō- «перед» + video «бачу»);
– jungiro (суч. Jünger) «апостол, послідовник, учень» (субстантивована
форма порівняльного ступеня від jung «молодий») — з лат. jūnior «учень,
послідовник» (субстантивована форма порівняльного ступеня від juvenis
«молодий, юний»);
– langmuotīg (суч. langmütig) «терплячий, поблажливий» (˂ lang «дов-
гий, тривалий» + muot «душа, вдача») — з лат. longanimis «довготерпля-
чий» (˂ longus «довготривалий» + animus «дух, душа»);
– steinbrehha (суч. Steinbrech) «ломикамінь» (˂ stein «камінь» +
brehhan «трощити») — з лат. saxifragum «ломикамінь» (˂ saxum «ка-
мінь» + frangō «ламаю, трощу»);
– widarsprehhan (суч. widersprechen) «суперечити» (˂ widar- «проти-» +
sprehhan «говорити») — з лат. contrādīco «суперечу» (˂ contrā- «проти-» +
dīco «кажу»).
Окремі відповідники виникали внаслідок вільного перекладу, зокрема із
заміною або додаванням певної морфеми:
– faterlant (суч. Vaterland) «батьківщина, вітчизна» (˂ fater «батько» +
lant «земля») — пор. лат. patria «батьківщина» (˂ patrius «батьківський,
рідний» ˂ pater «батько»);
– giwizzanī (суч. Gewissen) «совість» (субстантивована форма діє-
прикметника мин. часу від дієслова wizzan «знати», букв. «пізнане») —
пор. лат. cōnscientia «совість» (˂ cōnscio «знаю за собою; усвідомлюю про
себе» ˂ cōn- «разом» + scio «знаю, впізнаю»)20;
– zwilīh (суч. Zwillich) «двошарова тканина» (˂ zwi «два» + līh «схожий»)
— пор. лат. bilīx «подвійний (про тканину)» (˂ bi- «два» + līcium «тканина»).
Підсумовуючи огляд пуристичних процесів у давньоверхньонімецький
період, доречно навести підрахунки В. фон Беца, який спеціально дослі-
джував вплив латинської мови на німецьку. За його даними, давньоверх-
ньонімецький лексикон налічував близько 20 тис. одиниць. З них лише 3 %
(близько 600 слів) становили прямі запозичення, тоді як 10 % (2 тис. слів)
— це словотвірні кальки, що з більшою або меншою мірою точності відтво-
рювали морфемну будову оригіналу, і ще 20 % (4 тис. слів) — семантичні
кальки, тобто питомі слова, що вживалися в нових контекстах за прикладом
20 Точний морфемний відповідник до лат. cōnscientia утворено на початку
XVIII ст. з дещо інакшим значенням — Mitwissen «усвідомленість».
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
латинських відповідників 21. Отже, близько 30 % давньоверхньонімецького
словника становила питома лексика, що утворилась або розвивалася під ла-
тинським впливом.
Висновок про ще більші масштаби калькування напрошується на під-
ставі найновішого «Словника давньоверхньонімецької мови» Герхарда Ко-
блера (50 тис. статей) 22. У ньому зафіксовано 3270 словотвірних кальок
(Lehnübersetzung), 3010 семантичних кальок (Lehnbedeutung) і 2986 слів, що
утворилися чи вживалися за іншомовними, переважно латинськими, зразка-
ми (Lehnschöpfung, Lehnbildung). Загальна кількість таких слів — 9266, що
становить 18,5 % реєстру словника. Слід, однак, зазначити, що, по-перше,
далеко не всі з цих слів дожили до наших днів і, по-друге, не всі вони є
цілком очевидними, точно встановленими кальками чи результатом інших
форм лексичного наслідування. Серед них є й кальки ймовірні, гадані, тобто
такі, що роль латинського впливу в їх виникненні наразі можна лише припу-
скати й треба ще доводити.
Однак навіть з огляду на це застереження обсяги пуристичної актив-
ності в давньоверхньонімецький період вражають. Вони в кілька разів пе-
ревищують обсяги прямих запозичань і цілком співвідносні з масштабами
давньоанглійського пуризму. Завдяки різнотипному калькуванню запозичені
абстрактні поняття набували для німців питомого звучання, а потужний ла-
тинський вплив не завдав «германськості» мови жодної шкоди. Пуристичні
замінники, утворені в перекладній прозі VIII–X ст., не тільки збагачували
абстрактне словництво, а й закріплювали в ужитку питомі афікси, проклада-
ли шлях для нових словотвірних типів, які в майбутньому спричиняться до
подальшого розвитку німецького лексикону.
Середньоверхньонімецький період (середина XI — середина XIV ст.)
позначений якісними змінами у звуковому та граматичному ладі мови, а та-
кож активізацією її суспільних функцій, відродженням писемності, розкві-
том літературної творчості. Зрештою всі ці зміни були спричинені загальним
піднесенням тогочасної Германської імперії. Хоч політично й економічно
вона лишалася ще дуже роздрібненою, у регіонах потроху розбудовувалися
міста, зростали виробничі сили, жвавішала торгівля, розвивалися ремесла.
Основною формою існування мови були територіальні діалекти. У
пам’ятках, які відбивають разючі діалектні відмінності, зафіксовано пер-
ші тенденції до уніфікації писемної мови, до пошуку єдиних літературних
норм. З XIV ст. розпочинається процес змішування та об’єднання діалек-
тів, у різних політичних та культурних центрах виникають місцеві варіанти
писемної мови. Усе це готує передумови для сформування в майбутньому
надрегіональної літературної мови.
Неухильно розширюються сфери застосування німецької мови. Якщо
в попередній період книжне мовлення зводилося переважно до релігійних
творів, то тепер додаються ще жанри історичної хроніки та світської худож-
ньої літератури.
XII–XIII ст. — часи хрестових походів і лицарських мандрів, які сприя-
ли становленню нової культури лицарства. Ідеї цієї культури (шляхетність,
21 Betz W. von. Lehnwörter und Lehnprägungen im Vor- und Frühdeutschen //
Deutsche Wortgeschichte / Hgg. F. Maurer, H. Rupp. — Berlin, 1974. — Bd 1. — S. 145.
22 Köbler G. Althochdeutsches Wörterbuch. — 6. Aufl. — 2014. — www.
koeblergerhard.de/ahdwbhin.html.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 21
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
честь і доблесть лицаря, куртуазне служіння Прекрасній Дамі) втілюються
в лицарській літературі, що кладе початок власне німецькій художній літе-
ратурі. Ранні лицарські романи, які спершу створювались у віршах, сприяли
згладжуванню місцевих діалектних відмінностей, адже поети прагнули бути
зрозумілими скрізь, де лунали їхні твори. У мові виникає термінологія вій-
ськової справи, озброєння та обладунків.
Оскільки нова культура зародилась у Франції (третя чверть XII ст.), ні-
мецька лицарська література розвивалася під впливом французької. Черпа-
ючи з неї мотиви та сюжети для власних творів, німецькі автори запозичали
й відповідну лексику: свн. āventiure «рицарська пригода», baniere «прапор на
списі», kompānīe «товариство», panzier «панцир», tanzen «танцювати», turnei
«турнір, військова гра» тощо. Відтоді, власне, починається багатовікова доба
французьких запозичень.
Щоправда, крім прямих запозичень, автори лицарських романів іноді
практикували й перекладні відповідники:
– dörperīe, dörperheit (суч. Tölpelei) «селюцтво, неотесаність, незграб-
ність» (˂ dörper «селюк, неотеса, телепень» ˂ dorf «село») — як у дфр. vi-
lainie «селюцтво» (˂ vilain «вільний селянин, простолюдин» ˂ плат. villānus
«селянин, селюк»);
– hövesch, hövisch (суч. höfisch) «ввічливий, вихований» (˂ hof «двір»)
— як у дфр. cortois «ввічливий» (˂ cort «двір»);
– nōtwer (суч. Notwehr) «необхідна оборона, самозахист» (˂ nōt «потре-
ба, необхідність» + wer «оборона, захист») — зі сфр. légitime defense «необ-
хідна оборона» (˂ лат. lēgitima dēfēnsa «т.с.»);
– süeʒe (суч. süß) «ніжний, приємний, приязний, люб’язний» (← «со-
лодкий») — як у дфр. dous (фр. doux) «ніжний, м’який, добрий, приємний»
(← «солодкий»).
Як і в попередній період, німецька мова широко представлена в жанрі
церковної прози (проповіді, повчання). У цьому було життєво зацікавлене
нижче духівництво: з народними масами воно прагнуло говорити спільною
мовою, причому не тільки в переносному, а й у прямому значенні. Церковна
література, таким чином, мала навіть ширшу соціальну базу, ніж лицарська.
Саме в ній у XII–XIII ст. виникають нові словотвірні кальки:
– erbesünde (суч. Erbsünde) «перворідний гріх» (˂ erbe «успадкований»
+ sünde «гріх») — з лат. peccātum hērēditārium «перворідний гріх»;
– gevater(e) (суч. Gevatter) «кум, хресний батько», букв. «другий бать-
ко» (˂ ge- «спів-» + vater «батько») — з нлат. compater «хресний батько»
(com- «спів-» + pater «батько»);
– gruoner donnerstac (суч. Gründonnerstag) «чистий четвер», букв. «зе-
лений четвер» (˂ grüene «зелений» + donnerstac «четвер») — з лат. diēs
viridium «зелений день»;
– jāmertal (суч. Jammertal) «долина смутку» (˂ jāmer «тужба, голосін-
ня» + tal «долина») — з лат. vallis lacrimārum «долина сліз» (˂ vallis «доли-
на» + lacrima «сльоза»);
– pfimgesten (суч. Pfingsten) «День Святої Трійці; П’ятдесятниця» (фор-
ма дав. відм. мн. числівника phingeste «п’ятдесятий») — з дгр. πεντηκοστὴ
ἡμέρα «п’ятдесятий день; п’ятдесятниця»;
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
– vegeviur (суч. Fegefeuer) «чистилище», букв. «очищувальний вогонь»
(˂ vegen «чистити» + viur «вогонь») — з плат. purgatorius ignis «чистили-
ще» (˂ purgatorius «очищувальний» + ignis «вогонь»).
Як приклад семантичного калькування варто навести релігійний термін
riuwe (суч. Reue) «каяття, покаяння, шкодування за скоєне, визнання гріхів».
Утворений від двн. [h]riuwa «горе, біль, нещастя», він повторює той самий
семантичний перехід, що й у лат. contrītio «каяття, жалкування» ← «горе,
смуток».
Калькування не обмежувалося сферами лицарських романів та церков-
ної прози. Окремі кальки проникали й у загальномовну лексику:
– ebenbilde (суч. Ebenbild) «портрет, копія, подоба» (˂ eben «рівний»
+ bilde «зображення, відображення, портрет, зовнішність») — з лат.
cōnfigūrātio «подоба, зовнішня подібність» (˂ cōnfigūro «створюю те саме,
створюю за зразком» ˂ cōn- «разом, одночасно, вслід за» + fīgo «відобра-
жую, втілюю»);
– gegenōte (суч. Gegend) «місцевість, край, країна» (˂ gegen «проти, на-
впроти, у напрямі до») — із cлат. (terra) contrata «протилежна (земля)» (˂
contrā «проти, навпроти, з протилежного боку»);
– underschrīben (суч. unterschreiben) «підписувати» (˂ under «під» +
schrīben «писати») — із cлат. subscribo «підписую, підписуюся» (˂ sub-
«під» + scribe «пишу»).
У другій половині XIII ст. німецька лицарська література занепадає, й у
подальшому процеси пуристичного калькування відбуваються вже в інших
жанрах, зокрема в містичній прозі, яка зародилася в середині XIII ст. і стала
яскравим явищем німецької теолого-філософської думки.
Ідейна платформа містиків сформувалася як опозиція католицькій цер-
кві, що претендувала на монопольне посередництво між людьми та богом.
На противагу духівництву містики вважали: оскільки Всевишній присутній
скрізь, кожен вірянин здатен сам, без сторонньої допомоги відшукати свій
шлях до нього. У той час, як офіційна богословська думка блукала лабірин-
тами раціональної софістики та догматичної схоластики, містики пропові-
дували богопізнання методом візіонерства, тобто шляхом безпосереднього
переживання, через «єднання з богом у споглядальному екстазі».
Однак чи давало змогу наявне тоді словництво реалістично зобразити
містичні видіння та почуття? Скоріше ні, ніж так. Потрібні були нові лексич-
ні засоби, достатньо точні та виразні. Це спонукало містиків творчо працю-
вати над мовою, освоювати нові шари лексики. Необхідність називати явища
внутрішнього світу, процеси одухотворення та самозаглиблення заохочувала
їх шукати нові метафори та символи («Бог — дзеркало істини», «душа — по-
хмурий будинок»), утворювати нові дієслова та віддієслівні іменники.
Звичайно, можна було б обрати легший шлях — скористатися ла-
тинською лексикою, належно пристосованою для вираження всіх, навіть
найтон ших порухів релігійної душі. Однак містики принципово не хотіли
вдаватися до запозичень. Глибоко інтимні почуття німецького вірянина, вва-
жали вони, слід описувати виключно питомою лексикою. Тим-то латинізми
в містичних текстах трапляються зрідка. Натомість знаходимо чимало вда-
лих кальок з латинських слів:
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 23
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
– īnbilden (суч. einbilden) «відбиватися в душі, карбуватися в пам’яті» (˂
īn- «в-» + bilden «створювати, утворювати») — з лат. īnfōrmo «надаю фор-
му; мислю, уявляю» (˂ īn- «в-» + fōrmo «формую, утворюю»);
– īndruc (суч. Eindruck) «сприйняття, відчуття, враження» (˂ īn- «в-» +
druc «тиск») — з лат. impressio «втискання, враження» (˂ imprimo «втиска-
ти, карбувати» ˂ im- «в-» + premo «тиснути, стискати»);
– īnsehen (суч. einsehen) «вглядатися, проникати, розуміти» (˂ īn- «в-»
+ sehen «дивитися») — з лат. īnspicio «вдивляюся, розглядаю, вивчаю» (˂
īn- «в-» + specio «дивлюся»).
Прикметно, що в окремі кальки містики вкладали своє, часом доволі
специфічне значення — інакше, ніж те, з якими ці слова побутують у наші
дні:
– īngevleischet «той, що ввійшов у плоть і кров; переконаний, стійкий
(про віру)», пор. суч. eingefleischt «незмінний, невиправний, закоренілий»
(˂ īnvleischen «втілювати» ˂ vleisch «тіло, плоть») — з лат. incarnātus «уті-
лений» (˂ лат. incarnō «утілюю» ˂ in- «в-» + caro «м’ясо, плоть»);
– īnvluʒ «приплив Святого Духа в душу людини», пор. суч. Einfluss
«вплив» (˂ invliezen «утікати, уливатися» ˂ īn- «в-» + vluʒ «потік») — із
слат. īnfluentia «вплив» (˂ лат. īnfluo «втікаю» ˂ īn- «в-» + fluo «течу»);
– ūzvluʒ «витворення з первісної основи всього сущого», пор. суч.
Ausfluss «витікання» (˂ ūzvliezen «витікати» ˂ ūz- «із-» + vluʒ «потік») —
з лат. ēmānātiō «витікання» (˂ лат. ēmāno «витікати, випливати, брати
початок»);
– vürwurf «той, хто розуміє істину, сприймає почуття», пор. суч. Vorwurf
«сюжет, тема» (˂ vürwerfen «закидати» ˂ vür- «уперед» + werfen «жбурля-
ти») — з лат. objectus «те, що лежить попереду; предмет» (˂ лат. objicio
«кидаю вперед» ˂ ob- «до-, перед-» + jacio «кидаю»);
– zuoval «привнесене; щось стороннє, додане до буття», пор. суч. Zufall
«випадок, випадковість» (˂ zuovallen «додаватися, траплятися» ˂ zuo- «при-
єднання» + vallen «падати») — з лат. accidēns «випадковість, нещасний ви-
падок» (субстантивована форма дієприкметника від дієслова accido «па-
даю, припадаю» ˂ ac- «до-, при-» + cado «падаю, випадаю»).
Єретичне містичне вчення лишило помітний слід у духовному житті
середньовічного німецького суспільства. Відомим і популярним воно стало
не в останню чергу завдяки прагненню містиків писати питомою, позбав-
леною чужих слів, доступною загалові мовою. Їхні ідеї не втратили своєї
ваги й пізніше — у часи становлення гуманізму (XV–XVI ст.) та Реформації
(XVI ст.), зокрема вони вплинули на світогляд провідників реформаційного
руху (Мартіна Лютера та інших). Так само й кальки, що їх утворили місти-
ки, продовжують жити в наші дні — як у мові німецької філософії, так і в
загальнонародній німецькій мові.
Попри високий престиж латинська мова починає здавати позиції в офі-
ційно-діловій сфері. Німецька ділова проза, що виникла в XIII ст., упродовж
наступних двох століть поширюється в більшості канцелярій (спершу в ім-
ператорській, тоді в князівських і міських). Серед причин переходу на ні-
мецьку — не лише визрівання національної свідомості, а й той прозаїчний
факт, що дрібномаєтне дворянство (активний користувач грамот, торговель-
них документів, збірників міського права) у своїй більшості не знало латини.
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
На чолі канцелярій зазвичай стояли добре освічені випускники іноземних
університетів (учені, письменники, перекладачі), які, спираючись на латин-
ські та італійські зразки, формували норми німецької ділової прози, правни-
чу й управлінську термінологію. Саме в надрах канцелярій упродовж XIV–
XV ст. виникають рідномовні замінники до чужих термінів:
– erlūcht (суч. erlaucht) «ясновельможний, найясніший (епітет до кня-
зівського чи аристократичного титулу)» (букв. «освітлений, осяяний» ˂
erliuhten «освічувати, осявати») — з лат. illūstris «вельможний, мостивий;
ясновельможний (почесне звання найвищих сановників)» (˂ lūstro «освя-
чую, осяюю»);
– gegensatz (суч. Gegensatz) «заперечення в судовій справі, протест»
(˂ gegen «проти» + satz «положення, позиція») — з лат. oppositio «проти-
ставлення, заперечення» (˂ oppōno «протиставляю» ˂ op- «перед» + pōno
«кладу»);
– geloubiger (суч. Gläubiger) «кредитор, позикодавець» (˂ gelouben «ві-
рити» + -er «діяч») — з лат. crēditor або іт. creditore (˂ лат. crēdo «вірю,
довіряю; позичаю» + -or «діяч»);
– stathalter (суч. Statthalter) «намісник, заступник, виконувач обов’яз-
ків» (˂ stat «місце» + halter «власник, держальник, охоронець») — із слат.
locum tenēns «намісник, заступник» (букв. «тримач посади»);
– volmachte (суч. Vollmacht) «повноваження, довіреність» (˂ vol «пов-
ний, абсолютний» + maht «міць, влада») — з нлат. plēnipotentia або дфр.
plein pooir «повноважність» (˂ лат. plēnus «повний» ˂ potentia «сила,
влада»).
Крім словотвірних кальок, серед пуристичних замінників трапляються й
терміни з інакшою внутрішньою формою:
– abeschrift (суч. Abschrift) «копія документа» (˂ abeschrīben «пе-
реписувати, копіювати») — замість kopie (˂ слат. copia «список, копія,
розмножування»);
– verwaltung (суч. Verwaltung) «управління, керування, завідування» (˂
verwalten «мати владу, контролювати, турбуватися» ˂ walten «панувати»)
— замість administration (˂ лат. administrātio «завідування, керівництво» ˂
administro «допомагаю, завідую, керую»).
Значно повільніше вкорінювалася німецька мова у сферу знань. Тради-
ція створювати нею наукові праці, закладена в попередній період, не дістала
подальшого розвитку: в XIV–XV ст. німецькі вчені віддавали перевагу лати-
ні. Панувала ця мова й у навчальних закладах. Натомість активніше німець-
ка мова проникала в науково-популярну та довідкову літературу, яку поши-
рювали спочатку в рукописах, а тоді й у першодруках. Ідеться про травники,
лікарські порадники, шкільні граматики, керівництва з основ математики,
гірничорудної справи. Здебільшого це були не оригінальні праці, а перекла-
ди чи перекази латинських першоджерел. У них трапляються непоодинокі
словотвірні кальки, що закріпилися в літературній мові:
– funfftwesen (суч. Funfftwesen) «найважливіше, квінтесенція» (˂ funfft
«п’ятий» + wesen «суть») — з лат. quinta essentia «найважливіше, найістот-
ніше» (букв. «п’ята сутність»);
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 25
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
– nenner (суч. Nenner) «знаменник» (˂ nennen «називати, призначати» +
-er «знаряддя дії») — із слат. denominator «знаменник» (˂ dēnōmino «нази-
ваю» + -tor «знаряддя дії»);
– zeller (суч. Zähler) «числівник» (˂ zellen «лічити, рахувати» + -er «зна-
ряддя дії») — із слат. numerator «числівник» (˂ numero «рахую» + -tor «зна-
ряддя дії»);
– viereckeht (суч. viereckig) «чотирикутний» (˂ vier «чотири» + ecke
«кут») — із слат. quadrangulus «чотирикутний» (quattuor «чотири» +
angulus «кут»).
До семантичних кальок у тогочасній науковій термінології належать:
– böugen (суч. beugen) «відмінювати, дієвідмінювати» (← «згинати, на-
хиляти») — як у лат. dēclīno «відмінюю, дієвідмінюю» (← «відхиляю, від-
воджу, зсовую»);
– bruch (суч. Bruch) «(математичний) дріб» (← «злам, розлам, пере-
лам») — як у лат. numerus frāctus «дріб» (букв. «зламане число»);
– geslehte (суч. Geschlecht) «рід (грам.)» [← «рід, стать (біол.)»] — як у
лат. genus (← «рід, стать, походження»);
– stumpf «тупий (про кут)» (← «заокруглений, не гострий») — як у
лат. obtūsus «тупий (про кут)» (← «ступлений, затуплений»).
До деяких суфіксальних термінів перекладачі наукової літератури утво-
рювали не кальки, а композити зі схожою внутрішньою формою:
– hantbuoch (суч. Handbuch) «посібник, довідник» (˂ hant «рука» +
buoch «книжка») — пор. лат. manuāle «підручник» (˂ manus «рука» + -ālis
«належний, властивий»);
– swintsucht (суч. Schwindsucht) «туберкульоз, сухоти» (˂ swīnen «худ-
нути, втрачати вагу» + sucht «хвороба») — пор. лат. phthisis «сухоти»
(˂ дгр. φθίσις «сухоти; загибель, виснаження», пов’язане з φθίνω «минаю,
зникаю, гину»).
Прикладом цілком оригінального пуристичного відповідника може бути
назва військового хірурга: Wundarzt «(військовий) хірург» (˂ Wunde «рана» +
Arzt «лікар») — замінник до Chirurg (˂ лат. chīrūrgus ˂ дгр. χειρουργός «т. с.»
˂ χείρ «рука» + ἔργον «праця, робота»).
Прикметно, що кальки та інші пуристичні замінники потроху розши-
ряють сферу вжитку: з фахової книжної мови вони потрапляють у загальну
літературну, тобто стають всенародним лексичним надбанням:
– beschrīben (суч. beschreiben) «запиcувати, описувати, зображати» (˂
be- «інтенсивність дії» + schrīben «писати») — з лат. dēscribo «списую, зо-
бражую, креслю» (˂ de- «інтенсивність дії» + scribo «пишу»);
– einheit (суч. Einheit) «єдність, цільність, неподільність» (˂ ein «єди-
ний, один» + -heit «опредметнена якість») — з лат. ūnitās «єдність, єднання;
однаковість» (˂ ūnus «один» + -itās «опредметнена якість»);
– grōʒmüetec (суч. großmütig) «хоробрий, відчайдушний» (˂ grōʒ «ве-
ликий» + muotec «мужній, сміливий») — з лат. magnanimus «мужній, хоро-
брий, великодушний» (˂ magnus «великий» + animus «дух, душа»);
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
– vürnæme (суч. vornehm) «видатний; чудовий; шляхетний» (˂ vür-
«перед-» + næme «брати») — з лат. praecipuus «винятковий, видатний»,
букв. «узятий першим» (˂ praecipio «беру наперед» ˂ prae- «перед» + capio
«беру»).
Як і раніше, більшість пуристичних відповідників цього періоду виника-
ла щодо латинської лексики. Що ж до лексики французької, то її перекладали
значно менше, хоч вплив цієї мови, особливо в XIV ст., не послаблювався.
Найвідомішими кальками цього періоду вважаються:
– grōʒmuoter (суч. Großmutter) «баба, бабуся» (˂ grōʒ «велика» + muoter
«мати») — з фр. grand-mère «бабуся» (˂ grand «велика» + mère «мати»);
– grōʒvater (суч. Großvater) «дід, дідусь» (˂ grōʒ «великий» + vater «бать-
ко») — з фр. grand-père «дідусь» (˂ grand «великий» + père «тато»).
Щоправда, чи справді це кальки з французької, остаточної ясності не-
має. Німецькі назви в писемних джерелах зафіксовано раніше, ніж фран-
цузькі (grōʒmuoter — 1350, grōʒvater — бл. 1400, grand-mère і grand-père —
1529). Раніше за французькі датовано й англійські відповідники (grandmother,
grandfather — обидва бл. 1400). Якщо не йдеться про надто пізню фіксацію
французьких слів (порівняно з їх появою в усному мовленні), не можна ви-
ключати зворотного впливу германських мов на французьку.
Упродовж XVI ст. латина поступово витісняється з вищих сфер комуніка-
ції, натомість зростає престиж німецької літературної мови на народній осно-
ві. Її помалу впроваджують в освіті — знання стають дедалі приступнішими
для широких мас. 1526 р. нею вперше виголошено лекції в університеті 23. За
допомогою перекладів учені-гуманісти знайомлять співвітчизників з новими
здобутками науки та культури.
Збільшується кількість німецькомовних друкованих видань, хоч левова
частка богословських, філософських, історичних праць, як і твори гуманіс-
тів, усе ще виходять латиною. 1518 р. нею було надруковано 90 % книжок, а
1570 р. — 70 %. А. Бах, який наводить ці цифри, зауважує: «Чимало розумо-
вої енергії змарнували німці, намагаючись використати чужу мовну форму.
Тим часом енергія ця могла б справити винятково сприятливий вплив на фор-
мування та дальший розвій німецької мови» 24.
Німецькою виходили різножанрові релігійні твори (переклади Біблії, мо-
литовники, повчання, полемічні та сатиричні виступи), майже вся літерату-
ра, пов’язана з Реформацією. Під впливом останньої дедалі частіше лунають
голоси проти церковної служби чужою, малозрозумілою народові мовою.
Урешті-решт німецька стає в протестантів мовою не лише проповіді, а й бо-
гослужіння. Навіть католики допускають церковні співи та проповідь німець-
кою, що раніше годі було уявити.
Ідеї гуманістів поклали початок цілеспрямованій філологічній роботі над
рідною мовою. Уперше вона стає предметом наукового розгляду. Освічені
верстви суспільства усвідомлюють потребу її вдосконалення та уніфікації.
23 Це був курс медицини, що його прочитав у Базелі відомий природознавець
Парацельс. Його німецька з кафедри сприймалася не інакше як виклик, адже універ-
ситетська традиція зобов’язувала викладати виключно латиною. Проте лектор пояс-
нював свій вибір бажанням бути зрозумілим найширшому загалові.
24 Бах А. История немецкого языка / Пер. с нем. — М., 1956. — С. 143.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 27
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
Починається формування писемної норми. Постаттю, якій судилося ради-
кально прискорити цей процес, став священик і перекладач Біблії Мартін
Лютер.
Переклади Святого письма верхньо- та середньонімецькою мовами існу-
вали й раніше, та саме переклад Лютера (зроблений упродовж 1521–1534 рр.)
став, за словами А. Бермана, «першим рішучим самоствердженням німець-
кої літературної мови» 25, заклав для неї міцні наддіалектні підвалини. Його
Біблія (Lutherbibel) виявилася настільки виразною, зрозумілою та жвавою,
що її залюбки читали в усіх куточках країни, носили за пазухою, заучували
уривками напам’ять. Близько третини грамотних німців мали цю книгу в себе
вдома. Кожен, хто хоч трохи розбирав німецькі літери, прагнув долучитися до
цього «джерела істини».
Лютер справді виявив себе як блискучий, неперевершений перекладач, як
людина точного мовного чуття й тонкого мовного смаку, здатна зробити без-
помильний, що відповідає комунікативному завданню, вибір. Не випадково
він, хоч і володів рідною мовою віртуозно, не раз шліфував і переробляв на-
писане, наполегливо шукаючи кращі, більш суголосні духові німецької мови
засоби. Ось як біограф описує цей процес: «Іноді Лютерові вдавалося знайти
точний варіант відразу. Проте зазвичай пошуки потребували чималих зусиль.
У таких випадках він спершу робив буквальний переклад, не порушуючи сло-
волад оригіналу. Далі аналізував кожне слово окремо й добирав до нього всі
можливі синоніми. Потім відбирав ті, що не лише точно відтворювали зміст,
а й давали змогу зберегти ритм першотвору. Тоді відкладав зроблене вбік
і переказував уривок своїми словами, щоб якнайкраще передати його дух.
Урешті, маючи буквальний і вільний варіанти перекладу, намагався звести їх
докупи» 26. Особливу увагу перекладач звертав на милозвучність написаного,
бо з власного досвіду знав, як реагує паства на живе слово проповідника.
Щоб краще зрозуміти труднощі, які доводилося долати Лютерові, варто
нагадати, що німецька писемна мова тих часів була ще сильно залежна від
латинських книжних зразків. Відірвана від життя, просякнута канцелярським
духом, вона заледве могла дати перекладачеві всі ті розмаїті образно-стильові
засоби, що їх потребувало тлумачення Біблії. Особливо, зважаючи на те, що
Святе письмо покликане не просто «розповідати історії», а вражати розум і
полонити душу християн.
У цій ситуації Лютер знайшов єдине правильне рішення: перекладати жи-
вою народною мовою, так щоб написане було однаково зрозуміле всім — і ве-
ликорозумному вченому, і малограмотному селянинові. Ось чому лексикою,
фразеологією, словотвором і словоладом його Біблія мало нагадує саксонську
канцелярську мову. «Я прагнув, — казав Лютер, — зробити Мойсея до такої
міри німцем, щоб ніхто й запідозрити не міг, що він єврей» 27. Коли перекла-
дачеві бракувало відповідників, він поринав у пошуки слів. Його новотво-
ри дотепер у вжитку: Feuertaufe «хрещення вогнем», Götzendiener «ідолові-
рець», Lästermaul «наклепник», Machtwort «вирішальне слово», Nächstenliebe
«любов до ближнього», Schandfleck «тавро ганьби», Selbstverleugnung «са-
25 Berman A. L’Épreuve de l’étranger: Culture et traduction dans l’Allemagne ro-
mantique. — Paris, 1984. — P. 46.
26 Bainton R. H. Here I Stand: A Life of Martin Luther. — Peabody, 2009. — Р. 336.
27 Ibid.
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
мозабуття, самозречення, самовідданість», wetterwendisch «примхливий (як
вітер)».
Прагнучи якнайбільше наблизити Біблію до співвітчизників, Лютер ужи-
вав чужі слова та вислови дуже ощадливо. Якщо вони не мали точних відпо-
відників — наполегливо шукав, як їх можна передати засобами рідної мови.
При цьому широко спирався на досвід середньовічних містиків, твори яких
добре знав. Для перекладу використовував різні способи:
1) словотвірне калькування:
– Schaubrot «хліби пропозиції» (˂ Schau «показ» + Brot «хліб») —
з дгр. ἄρτοι ἐνώπιοι «т. с.» (˂ гебр. lechem haPānīm «т. с.», букв. «хліб, який
кладуть перед божою присутністю»);
– Sündenbock «цап-відбувайло» (˂ Sünden «гріх» + Bock «цап») —
з дгр. ἀποπομπαῖος τράγος «т. с.» (букв. «жертовний цап»);
2) семантичне калькування:
– Bund «завіт» (˂ binden «зв’язувати, прив’язувати») — з гебр. berīt «за-
віт», яке зводиться до акк. bīritū «стрічка; кайдани, окови, пута» 28;
3) вільний переклад:
– Denkzettel «пам’ятка» (˂ denken «згадувати, пам’ятати» + Zettel «папі-
рець, записка») — з дгр. φυλακτήριον «записка з божими заповідями в юде-
їв» (˂ φυλάσσω «бережу, оберігаю» + -τήριον «місце»);
– Morgenland «Близький Схід» (˂ Morgen «ранок» + Land «земля») —
з дгр. ἀνατολή «схід (сонця); Схід (частина материка)» (˂ ἀνατέλλω «сходжу,
піднімаюся, підношуся»).
4) фразеологічне калькування:
– perlen vor die Säue werfen «метати бісер перед свинями» — з дгр. ˂…˃
μηδὲ βάλητε τοὺς μαργαρίτας ὑμῶν ἔμπροσθεν τῶν χοίρων (букв. « ˂…˃ і не
кидайте перлин ваших перед свиньми»);
– ein Buch mit sieben Siegeln «книга за сімома печатями» — з дгр. βιβλίον
κατεσφραγισμένον σφραγῖσιν ἑπτά.
Власне, прагнення Лютера чимбільше орозмовити й понімечити біблій-
ний текст було суголосне тогочасній тенденції до демократизації літературної
мови, бажанню розбудовувати її на питомих засадах. Річ у тім, що в ХVІ ст.
латинська мова, хоч і звужувала свої комунікативні сфери, все ще чинила по-
тужний тиск на німецьку 29. Про силу цього тиску свідчить той факт, що лати-
нізми закріплювалися не лише тоді, коли німецька мова не мала власних слів
для відповідних предметів і явищ (Elixier, Hostie, Eloquenz, Delinquent, Kauti-
on, Kolumne), а й тоді, коли в ній уже давно (нерідко ще з X–XI ст.) побутува-
ли свої назви. Пор.: Appendix — Anhang (свн. anehanc) «додаток; додавання»;
inventieren — erfinden (двн. irfindan) «вигадувати, винаходити»; Konversati-
on — Unterhaltung «бесіда, розмова»; negieren — verneinen (двн. firneinen)
«заперечувати»; Qualität — Eigenschaft (двн. eiganscaft) «якість, властивість,
характеристика»; universal — allgemein (свн. algemeine) «всеосяжний, всес-
вітній, універсальний».
28 Пор. давньогрецький відповідник з інакшою внутрішньою формою: διαθήκη
«завіт» (˂ διατίθημι «розкладаю, розміщую, розставляю»).
29 Показовий факт: перший німецький словник іншомовних слів (Roth S. Ein
Teutscher Dictionarius. — Augsburg, 1571. — 262 S.) містив 2477 лексем, причому
близько 2 тис. з них були латинізмами.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 29
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
З іншого боку, аналіз лексики XVI ст. показує, що паралельно з прямим
запозичанням небезуспішно тривали й процеси пуристичного освоєння чу-
жих слів, причому ці процеси не тільки не слабшали, а, навпаки, набирали
обертів. Найбільше пуристичних відповідників виникало серед наукової тер-
мінології та номенклатури:
– Abhandlung «наукова праця, трактат» (˂ abhandeln «розробляти, роз-
глядати» + handeln «трактувати, мати темою») — замінник до Traktat «т. с.»
(˂ лат. tractātus «обговорення, розгляд» ˂ tracto «досліджую, розбираю»);
– Arzneimittel «ліки» (˂ Arznei «ліки» + Mittel «засіб») — замінник до
Medikament (˂ лат. medicāmentum «лікувальний засіб»);
– Eierstock «яєчник» (˂ Eier «яйця» + Stock «маса, запас») — відповідник
до нлат. ovarium (˂ лат. ovum «яйце»);
– erörtern «розбирати, розглядати, встановлювати» (˂ свн. er- «завер-
шення дії» + örtern «точно вивчати» ˂ örter «крайні точки, межі») — калька
з лат. dētermino «обмежувати, визначати, встановлювати» (˂ de- «повністю»
+ terminо «обмежую» ˂ terminus «межі, кінець»);
– Grundstein «основа, наріжний камінь» (˂ Grund «ґрунт, земля» + Stein
«камінь») — замінник до Fundament (˂ лат. fundāmentum «основа» ˂ fundo
«засновую, закладаю» + -mentum «наслідок дії»);
– Mitschüler «однокласник» (˂ mit- «з, разом» + Schüler «школяр, учень»)
— калька з лат. condiscipulus «шкільний товариш» (˂ con- «з, разом» +
discipulus «учень»);
– Rechtschreibung «правопис» (˂ recht «правильний» + Schreibung
«написання») — калька-замінник до Orthographie (˂ лат. orthographia ˂
дгр. ὀρθογραφία «т. с.»);
– Scheide «піхва (анат.)» [← «піхви (футляр)»] — семантична калька з
лат. vāgīna «т. с.» [← «піхви (футляр)»];
– Schmarotzer «паразит (біол.)» (˂ schmarotzen «паразитувати, жити чу-
жим коштом») — замінник до Parasit (˂ лат. parasītus «співтрапезник; дар-
моїд» ˂ дгр. παράσῑτος «той, хто їсть поряд»);
– Stachelschwein «дикобраз» (˂ Stachel «колючка, жало» + Schwein «сви-
ня») — калька з нлат. porcus spinosus «т. с.» (˂ лат. porcus «свиня» + spīnōsus
«тернистий»).
Пуристичні відповідники різного типу з’являються також, хоч і рідше, в
інших тематичних сферах німецької лексики — військовій, діловій, церков-
ній, мистецькій:
– Baukunst «архітектура» (˂ Bau «будівництво» + Kunst «уміння, майс-
терність») — відповідник до лат. architectūra «т. с.» (˂ architector «будую»
+ -ūra «заняття»);
– Buchhalter «бухгалтер» (˂ buchhalten «вести бухгалтерію» ˂ die Bücher
halten, букв. «тримати книжки») — калька з іт. tenere i libri «вести книжку»;
– Erzvater «прабатько» (˂ erz- «вище звання» + Vater «батько») — замін-
ник до Patriarch «патріарх» (˂ лат. patriarcha ˂ дгр. πατριάρχης «т. с.»);
– Gefreiter «єфрейтор» (˂ gefreite «звільнений» ˂ freien «звільняти»)
— калька з лат. exēmptus «звільнений (від вартування)» (˂ eximo «усуваю,
звільняю»);
– Gegner «супротивник, опонент (у суді)» (˂ снн. gēgenen «зустрі-
тися, бути зверненим до, мати сутичку» ˂ gegen «навпроти») — калька з
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5
П. О. Селігей
лат. adversārius «противник, скаржник, позивач» (˂ adversus «розташований
навпроти»);
– Glaubensbekenntnis «віросповідання» (˂ Glaube «віра» + Bekenntnis «ви-
знання, сповідання») — замінник до Konfession «конфесія» (˂ лат. cōnfessio
«сповідування віри» ˂ cōnfiteor «сповідую»);
– Heerführer «полководець, воєначальник» (˂ Heer «військо» + Führer
«проводир, керманич») — відповідник до General (˂ фр. général «т. с.» ˂
capitaine général «старший капітан»);
– Reiterei «кіннота» (˂ Reiter «вершник» + -ei «збірність») — відповідник
до Kavallerie (˂ іт. cavalleria «їзда, кавалерія, лицарство» ˂ cavallo «кінь»);
– Zeughaus «арсенал; цейхгауз» (˂ Zeug «спорядження» + Haus «будів-
ля») — замінник до Arsenal (˂ іт. arsenale «т. с.»).
Нарешті, пуристичні замінники активно поповнювали й загальновжива-
ний лексичний фонд:
– erpressen «витискати» (˂ er- «ви-» + pressen «тиснути») — калька
з лат. exprimo «витискаю» (˂ ex- «з-, ви-» + premo «тисну»);
– Glückwunsch «вітання» (˂ Glück «щастя» + Wunsch «побажання») — за-
мінник до Gratulation (˂ лат. grātulātio «вітання» ˂ grātulor «вітаю» ˂ grātus
«приємний»);
– kriegerisch «бойовий, войовничий» (˂ Krieg «війна») — замінник до
martialisch «т. с.» [˂ лат. Mārs «Марс (бог війни)»];
– Menschenfeind «людиноненависник» (˂ Mensch «людина» + Feind «во-
рог») — замінник до фр. misanthrope (˂ дгр. μῑσάνθρωπος «т. с.» ˂ μῑσέω
«ненавиджу» + ἄνθρωπος «людина»);
– Menschenfresser «людожерець» (˂ Mensch «людина» + Fresser «пожи-
рач») — калька з лат. anthrōpophagus (˂ дгр. ἀνθρωποφάγος «т. с.» ˂ ἄνθρωπος
«людина» + φάγος «ненажера»);
– unfehlbar «безпомильний, несхибний» (˂ un- «не-» + fehlen «помиляти-
ся» + -bars «придатність») — калька з лат. īnfallibilis «т. с.» (˂ īn- «не-» + fallo
«ошукую, помиляюся» + -ibilis «здатність, спроможність»).
Отже, XVII століття, яке зазвичай уважають першим в історії німецько-
го пуризму, насправді не було першим. Лексичний пуризм у німецькій мові
має значно тривалішу традицію, багатовікову передісторію. Його джерело —
практика калькування латинських слів, поширена ще в давньогерманських
діалектах доби раннього середньовіччя. Зразком для наслідування міг стати
й успішний досвід калькування, що його нагромадили готські (IV–VI ст.) та
давньоанглійські (до ХІ ст.) перекладачі-книжники.
Утворення питомих відповідників на противагу запозиченням зафіксо-
ване вже в найдавніших перекладних пам’ятках німецької мови (друга по-
ловина VIII ст.). У наступні століття цю традицію підтримували визначні
історичні постаті — монарх Карл Великий, ченець-перекладач Ноткер, се-
редньовічні містики, проповідник Мартін Лютер та інші діячі. Пуристичні
замінники вживалися в текстах різних стилів і жанрів (церковно-релігій-
них, філософських, художніх, ділових, навчальних, науково-популярних). З
книжного мовлення ці слова потрапляли в розмовне, стаючи загальномов-
ним надбанням. Чимало з них посіли своє місце в основному лексичному
фонді німецької мови. З пуризмом пов’язане й становлення питомої німець-
кої термінології: спершу релігійно-філософської, згодом мовознавчої, а тоді
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 5 31
Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму
й інших наук. Таким чином, новий етап німецького пуризму, що розпочався
в першій половині XVII ст., мав уже добре підготовлений ґрунт, а тогочасні
пуристи аж ніяк не були першопрохідцями.
Насамкінець важливо підкреслити, що історичне значення німецького
пуризму не обмежується тільки німецькою мовою. Як зразок він спричинив-
ся до активізації пуризму в слов’янських мовах: чеській, польській (з кінця
ХVIII ст.), а через них — і в українській мові (з другої половини ХІХ ст.).
P. O. SELIHEY
ON THE SOURCES AND EARLY STAGES OF GERMAN PURISM
The paper traces the formation of the lexical purism in the German language. Its Proto-
Germanic sources are covered and its advance are described in the period from the second
half of the 8th C. to the beginning of the 17th C. The purist activities of Charlemagne,
Notker the German, medieval mystics, Martin Luther are characterized. The important
role of purism in the formation of the German standard language lexicon is shown.
Keywords: history of the German language, language contacts, borrowings, purism,
puristic neologisms, loan translation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184366 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:10:22Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Селігей, П.О. 2022-05-27T12:59:01Z 2022-05-27T12:59:01Z 2018 Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму / П.О. Селігей // Мовознавство. — 2018. — № 5. — С. 10-31. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184366 Стаття простежує становлення лексичного пуризму в німецькій мові. Висвітлено його прагерманські джерела та розвиток у період з другої половини VІIІ ст. до початку XVІI ст. Схарактеризовано пуристичну діяльність Карла Великого, Ноткера Німецького, середньовічних містиків, Мартіна Лютера. Показано важливу роль пуристичної традиції у сформуванні лексичного складу німецької літературної мови. The paper traces the formation of the lexical purism in the German language. Its Proto- Germanic sources are covered and its advance are described in the period from the second half of the 8th C. to the beginning of the 17th C. The purist activities of Charlemagne, Notker the German, medieval mystics, Martin Luther are characterized. The important role of purism in the formation of the German standard language lexicon is shown. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму On the sources and early stages of German purism Article published earlier |
| spellingShingle | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму Селігей, П.О. |
| title | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму |
| title_alt | On the sources and early stages of German purism |
| title_full | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму |
| title_fullStr | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму |
| title_full_unstemmed | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму |
| title_short | Про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму |
| title_sort | про джерела і найдавніші етапи німецького пуризму |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184366 |
| work_keys_str_mv | AT selígeipo prodžerelaínaidavníšíetapinímecʹkogopurizmu AT selígeipo onthesourcesandearlystagesofgermanpurism |