Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти
Рецензія на книгу: Войцехівська Н.К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти. К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2018. — 404 с. У сучасному українському науковому дискурсі мова нерідко постає об’єктом комплексних міждисциплінарних студій, підґрунтя яких формують...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Мовознавство |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184383 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти / Л. Коваль // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 70-73. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184383 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коваль, Л. 2022-05-28T16:11:45Z 2022-05-28T16:11:45Z 2018 Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти / Л. Коваль // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 70-73. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184383 Рецензія на книгу: Войцехівська Н.К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти. К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2018. — 404 с. У сучасному українському науковому дискурсі мова нерідко постає об’єктом комплексних міждисциплінарних студій, підґрунтя яких формують не лише філологічні, а й енциклопедичні знання. Здобутки сучасної лінгвістичної когнітології, аксіології, соціо- та прагмалінгвістики, лінгвокультурології, лінгвоконфліктології, теорії мовної комунікації, дискурс-аналізу уможливлюють новий, екстралінгвальний, підхід до потрактування мовних явищ, коли поняттєві образи в мовній свідомості кваліфікують невіддільно від психологічних, соціальних, культурологічних тощо феноменів. Саме в такому річищі виконано й монографію Н. К. Войцехівської, у якій запропоновано цілісну концепцію конфлікту як когнітивного та лінгвокультурного явища, вербально оформленого згідно з нормами українськомовного дискурсу. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Рецензії та анотації Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти Voytsekhivs’ka H.K. Discourse of conflict: structural-semantic and communicative-pragmatic aspects Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти |
| spellingShingle |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти Коваль, Л. Рецензії та анотації |
| title_short |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти |
| title_full |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти |
| title_fullStr |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти |
| title_full_unstemmed |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти |
| title_sort |
войцехівська н. к. конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти |
| author |
Коваль, Л. |
| author_facet |
Коваль, Л. |
| topic |
Рецензії та анотації |
| topic_facet |
Рецензії та анотації |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Мовознавство |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Voytsekhivs’ka H.K. Discourse of conflict: structural-semantic and communicative-pragmatic aspects |
| description |
Рецензія на книгу: Войцехівська Н.К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти. К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2018. — 404 с. У сучасному українському науковому дискурсі мова нерідко постає об’єктом комплексних міждисциплінарних студій, підґрунтя яких формують не лише філологічні, а й енциклопедичні знання. Здобутки сучасної лінгвістичної когнітології, аксіології, соціо- та прагмалінгвістики, лінгвокультурології, лінгвоконфліктології, теорії мовної комунікації, дискурс-аналізу уможливлюють новий, екстралінгвальний, підхід до потрактування мовних явищ, коли поняттєві образи в мовній свідомості кваліфікують невіддільно від психологічних, соціальних, культурологічних тощо феноменів. Саме в такому річищі виконано й монографію Н. К. Войцехівської, у якій запропоновано цілісну концепцію конфлікту як когнітивного та лінгвокультурного явища, вербально оформленого згідно з нормами українськомовного дискурсу.
|
| issn |
0027-2833 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184383 |
| citation_txt |
Войцехівська Н. К. Конфліктний дискурс: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти / Л. Коваль // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 70-73. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹl voicehívsʹkankkonflíktniidiskursstrukturnosemantičniiíkomuníkativnopragmatičniiaspekti AT kovalʹl voytsekhivskahkdiscourseofconflictstructuralsemanticandcommunicativepragmaticaspects |
| first_indexed |
2025-11-25T13:15:38Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:15:38Z |
| _version_ |
1850512893741629440 |
| fulltext |
70 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, №6
Рецензії та анотації
рерахованих понять. Суттєві корективи
в розуміння концепції Ф. де Соссюра
вносить підрозділ про лінгвістичну
семіотику, зокрема розуміння знака.
Як виявив аналіз, проведений дослід-
ницею, термін «знак» у тому розумін-
ні, яке масово приписують Соссю-
рові, не має нічого спільного з його
концепцією. Абсолютно новим є пред-
ставлення четвіркових (тетричних)
семіотичних відношень на протива-
гу традиційному розумінню знака як
поєднання поняття й акустичного об-
разу, особливо з огляду на те, що сам
Ф. де Соссюр рішуче не погоджувався
з простим білатеральним розумінням
знака. Цікавим є також те, що замість
звичного акустичного образу в Соссюра
пропонується нова одиниця — вокальна
(голосова) фігура як акустико-артику-
ляційна єдність. Це розуміння набагато
ближче до розуміння фонетики І. О. Бо-
дуеном де Куртене.
В останньому розділі «Проблема
філософсько-методологічних основ
і джерел концепції Ф. де Соссюра»
(с. 200–256) на особливу увагу заслу-
говує фрагмент аналізу дослідницької
методики лінгвіста, адже він постає
вагомою підставою для твердження,
що Ф. де Соссюра аж ніяк не можна
вважати автором дихотомії синхронії й
діахронії. Більше того, виявилося, що
й сам термін «діахронія» не має нічо-
го спільного з відомою концепцією і
постає здебільшого як винахід укла-
дачів «Курсу загальної лінгвістики»
разом з низкою інших термінів (image
acoustique, signe, parole, signifié або
signifiant), уведених до наукового обі-
гу або переосмислених А. Сеше та
Ш. Баллі.
Рецензована монографія О. П. Про-
сяник містить значний за обсягом кор-
пус оригінальних даних (французькою
мовою). Авторка доволі обережно зві-
ряє його з іншими фрагментами тек-
стів соссюрівських автографів. а також
здійснює критичний аналіз матеріалів,
перекладених російською мовою.
Отже, праця О. П. Просяник «Фер-
динанд де Соссюр: деміфологізація кон-
цепції» є суттєвим внеском у загально-
лінгвістичну та історіографічну теорії
сьогодення. Тому згадана в ній деміфо-
логізація постає як шлях до уникнення
суперечностей у межах класичної теорії
Ф. де Соссюра.
Н. ДЬЯЧОК
(Дніпро)
Войцехівська Н.К.
КОНФЛІКТНИЙ ДИСКУРС: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ І
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ
К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2018. — 404 с.
У сучасному українському науково-
му дискурсі мова нерідко постає об’єк-
том комплексних міждисциплінарних
студій, підґрунтя яких формують не
лише філологічні, а й енциклопедичні
знання. Здобутки сучасної лінгвістич-
ної когнітології, аксіології, соціо- та
прагмалінгвістики, лінгвокультуроло-
гії, лінгвоконфліктології, теорії мовної
комунікації, дискурс-аналізу уможлив-
люють новий, екстралінгвальний, під-
хід до потрактування мовних явищ,
коли поняттєві образи в мовній свідомо-
сті кваліфікують невіддільно від психо-
логічних, соціальних, культурологічних
тощо феноменів. Саме в такому річищі
виконано й монографію Н. К. Войце-
хівської, у якій запропоновано цілісну
концепцію конфлікту як когнітивного
та лінгвокультурного явища, вербально
оформленого згідно з нормами україн-
ськомовного дискурсу.
Щоб усеохопно проаналізува-
ти конфліктний дискурс, дослідни-
ця визначає низку амбітних завдань.
Зокрема, вона намагається сформу-
© С. Л. КОВАЛЬ, 2018
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 6 71
Рецензії та анотації
вати теоретичні засади лінгвістичної
кваліфікації конфліктного дискурсу,
виявити природу й типологію мовлен-
нєвих конфліктів, визначити фактори,
що зумовлюють зародження, розвиток
і розв’язання суперечностей на різ-
них етапах діалогу. Н. К. Войцехівська
досліджує мовні засоби, які репрезен-
тують мовленнєві стратегії, тактики та
прийоми конфліктного дискурсу, аналі-
зує соціально-рольові характеристики
мовної конфліктної особистості, з’ясо-
вує роль особистісних якостей індивіда
та його емоційного стану в розгортан-
ні та розв’язанні конфлікту. Авторка
не обійшла увагою й основні сценарії
дисгармонійного спілкування, моделі
комунікативної поведінки в ситуаціях
конфліктного типу, висвітлила струк-
турні, процесуальні та квалітативні оз-
наки конфліктної взаємодії тощо.
Наукову достовірність цієї праці
забезпечує, зокрема, її джерельна база:
етимологічні, історичні, тлумачні та
спеціальні словники, філологічні енци-
клопедії, а також вузькоспеціалізована
література з досліджуваної проблема-
тики як вітчизняних, так і зарубіжних
авторів.
Структура рецензованої монографії
послідовна, струнка, її формують вступ,
сім розділів, висновки та бібліографія.
У першому розділі, традиційно при-
свяченому систематизації теоретичних
засад дослідження, авторка узагальнює
сучасні досягнення вітчизняної та зару-
біжної лінгвістики, літературо знавства,
психології, соціології та інших соціо-
гуманітарних наук щодо сутності кон-
флікту, окреслює ознаки й причини ко-
мунікативно-дискомфортного діалогу,
а також визначає роль комунікативних
бар’єрів у виникненні конфліктного
дискурсу. На особливу увагу заслуговує
етимологічний аспект дослідження сло-
ва «конфлікт», звернення до порівняль-
ної характеристики його походження в
слов’янських та неслов’янських мовах,
що посприяло ґрунтовнішому аналізу
конфлікту як мовносоціумного фено-
мену. У цьому розділі також зроблено
спробу відшукати коректний термін для
означення дисгармонійного напружено-
го спілкування. Дослідниця наголошує,
що крім терміна «конфлікт» наявні й
інші («незгода», «спір» / «суперечка»,
«протиріччя», «зіткнення», «конфрон-
тація», «протидія» і под.), які доречні
не лише щодо конфліктного спілкуван-
ня, а й щодо інших різновидів діалогіч-
ного мовлення. Однак, на думку автор-
ки, за певних умов ці поняття мають
пряме чи опосередковане відношення
до конфліктної взаємодії: спір / супе-
речка / сварка — як її форма; незгода
/ заперечення — як один з реактивних
мовленнєвих актів у процесі розвитку
діалогу; непорозуміння / нерозуміння, а
також розбіжності / протиріччя комуні-
кантів — як можливі причини конфлік-
ту; протидія, протиборство, зіткнення
учасників дискурсу — як його склад-
ники (с. 55). Н. К. Войцехівська також
розмежовує поняття комунікативного
(мовленнєвого) конфлікту та комуніка-
тивних невдач, девіацій і дискомфорту,
які визначає як порушення умов успіш-
ності вербальних інтеракцій та можливі
причини міжособистісного конфлікту
(с. 36–44).
Матеріал другого розділу моногра-
фії стосується аналізу структурно-ди-
намічних і типологічних характеристик
конфліктного спілкування, визначення
причин конфронтації в діалогічному
дискурсі.
Як твердить дослідниця, струк-
турними елементами міжособистісної
взаємодії конфліктного спрямуван-
ня є мовці (а також сторонні учасни-
ки) з наявним фондом знань і досвіду
(пресупози цією), їхні висловлення сто-
совно предмета конфлікту як причини
протиборства й комунікативна ситуація
(конситуація, контекст), що містить фі-
зичні, соціально-психологічні, часові,
просторові та інші умови інтеракції, а
також характеристики мовців (рольо-
вий статус, взаємини, характер спіл-
кування) (с. 94). Динаміка конфлікту
виступає єдністю, як мінімум, трьох
взаємопов’язаних стадій: передкон-
фліктної, стадії відкритого протисто-
яння та постконфліктної, у межах яких
наявні певні етапи й періоди (с. 62–69).
Різновид конфлікту, за переконанням
Н. К. Войцехівської, визначають осо-
бливості структурних і динамічних еле-
ментів. Особливу увагу в монографії
зосереджено на класифікації динаміч-
них складників, які диференційовано
за сферою, характером і формою ви-
72 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, №6
Рецензії та анотації
яву, рівнем, тривалістю, спрямованістю
впливу, складом, кількістю та взаємина-
ми учасників, спланованістю їхніх дій,
наслідками й способом розв’язання,
джерелом, цілями, ступенем гостроти
суперечностей, реальністю й об’єктив-
ністю подій, значущістю для мовця, а
також причинами виникнення. Крім
цього, мовне втілення отримують кон-
флікт у сфері коду, контакту, контексту,
конфлікт у формі неслухняності, ігно-
рування бажань співрозмовника чи їх-
ньої несумісності, а також різні види су-
перечок (с. 84–87, 91–92). Виокремлено
лінгвопрагматичні типи конфліктів
(с. 96), комплекс об’єктивно-суб’єктив-
них причин, сукупність яких зумовлює
внутрішні чи міжособистісні супереч-
ності й визначає той чи інший різно-
вид конфлікту. Звернення дослідниці
до лінгвістичної конфліктології і теорії
ввічливості дало підстави стверджува-
ти, що підґрунтя конфліктів полягає в
нерівності соціально-комунікативних
статусів. Зокрема, за Н. К. Войцехів-
ською, виникають опозиції «рівний про-
ти рівного» (горизонтальні / симетрич-
ні конфліктні ситуації), «вищий проти
нижчого» та «нижчий проти вищого»
(вертикальні / асиметричні конфліктні
ситуації) (с. 87–91). В основі такого по-
ділу перебуває акт погрози «обличчю»
співрозмовника та пов’язана з ним віро-
гідність виникнення конфлікту. Так, ри-
зик того, що мовці конфліктуватимуть,
зростає зі збільшенням соціальної дис-
танції, влади та рівня втручання мовця
в права комунікативного партнера.
У третьому розділі «Учасники кон-
фліктного дискурсу» йдеться про ста-
тус, типологію, комунікативні ролі й со-
ціальні позиції співрозмовників, моделі
комунікативної поведінки в суперечці.
Аналізуючи конфліктний дис-
курс як зіткнення мовців, стан їхнього
протиборства, розбіжність інтересів,
думок, комунікативних намірів, різ-
не розуміння й оцінку ситуації та ви-
никнення антипатії один до одного,
Н. К. Войцехівська називає учасників
сварки комунікативними опонентами,
ворогами. Це припущення ґрунтується
на тому, що «поняття конфлікту пов’я-
зане з уявленням про удар, побиття,
битву, ворожнечу», а тому «його мож-
на тлумачити як своєрідну комуніка-
тивну “боротьбу, битву, війну” зі своїм
опонентом — “ворогом”, “недругом”,
“чужим” — за свої інтереси, погляди,
переконання (протилежні інтересам,
поглядам, переконанням мовця-опонен-
та)» (с. 98).
У цьому розділі дослідниця ґрун-
товно характеризує гендерні вияви
агресії, подає розлогу типологію мовної
особистості в дисгармонійному спілку-
ванні, висвітлює питання класифікації
прямих і непрямих учасників комуні-
кативної ситуації «конфлікт». Авторці
вдається з’ясувати, що співрозмовники
взаємодіють у дискурсі, виходячи зі
своїх соціальних, інституційних і пси-
хологічних ролей, що впливають на ви-
бір моделі діалогу у форматі ініціативи,
а також стратегій впливу на партнера.
Залежно від комунікативної інтенції
мовці вибудовують дискурс з орієнта-
цією на бездіяльність, порозуміння чи
протидію. Н. К. Войцехівська вважає,
що в основі виділення типів, зорієнто-
ваних на комунікативне суперництво
мовних особистостей, перебувають
певні характерологічні чи ситуативні
особливості, етнокультурні, вікові, ген-
дерні фактори, ситуація комунікації та
ставлення до мовця-опонента. У рецен-
зованій праці конфліктні мовні особи-
стості також класифіковано за специфі-
кою нервової системи, типом / рисами
характеру, темпераментом, психологіч-
ною стійкістю, саморегуляцією та на-
становою; за манерою комунікативної
поведінки, у тому числі за обдуманістю
/ спонтанністю мовленнєвої поведінки,
використовуваними стратегіями, такти-
ками й прийомами; а також за роллю в
дискурсі (с. 123–132).
Моделі комунікативної поведінки
проаналізовано в четвертому розділі мо-
нографії. Тут основну увагу закценто-
вано на власне понятті «сценарій» кон-
фліктного спілкування, висвітлено його
різновиди — сценарій залагодження
конфлікту (розв’язання суперечностей,
урегулювання, загасання й усунення
конфронтації) та сценарій розгортання
суперечки. Сфокусовано увагу й на про-
міжних моделях урегулювання конфлік-
ту. Теоретичні викладки проілюстрова-
но прикладами з художньої літератури,
проте такі ілюстрації видаються занад-
то розлогими на тлі невеликої кількості
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 6 73
Рецензії та анотації
фактичного матеріалу.
П’ятий розділ «Емоційний стан
співрозмовників у конфліктному дис-
курсі» присвячено емоціям, які пере-
живають мовці в процесі напруженого
дискомфортного спілкування. Окрес-
люючи загалом коло негативних емо-
ційних станів і вербальних / невербаль-
них форм їхнього вияву, основну увагу
дослідниця зосередила на так званій
тріаді ворожості — деструктивних емо-
ціях гніву, відрази й презирства, що
найчастіше виникають у конфліктному
дискурсі та впливають на його пере-
біг. Послуговуючись напрацюваннями
в галузі лінгвокогнітивістики загалом
і теорією когнітивної (концептуальної)
метафори зокрема, Н. К. Войцехівська
висновує, що негативні емоції у свідо-
мості людини звичайно асоціюються з
гарячою водою (газом), вогнем чи по-
лум’ям, а поведінка розгніваного мовця
— з небезпечним звіром.
У шостому розділі досліджено вер-
бальні мовні засоби вираження агресії
й ворожості до комунікативного парт-
нера, що умовно поділяються на спеці-
алізовані (типові) та неспеціалізовані
(нетипові), експліцитні й імпліцитні.
Засоби деструктивної комунікативної
поведінки проаналізовано на лекси-
ко-семантичному, морфологічному,
словотвірному та граматичному мовних
рівнях, а також з урахуванням комуні-
кативної стратегії, у межах якої ними
послуговуються (йдеться про стратегії
дискредитації, самопрезентації, ма-
ніпуляції, агресії й співробітництва).
На нашу думку, дослідження набуло б
логічної завершеності, якби було проа-
налізовано фонетичні ознаки мовлення
вороже налаштованих співрозмовників;
конкретизації потребують також і засо-
би оцінної модальності конфлікту.
У сьомому розділі «Конфлікт як
зрежисована комунікативна гра» визна-
чено поняття комунікативної / мовлен-
нєвої маски та ввічливої брехні, схарак-
теризовано висловлення формальної та
удаваної згоди, напівправди, наведено
авторське бачення системи категорій
«істина» — «правда» — «брехня».
Загальні висновки вмотивовані й
компактні, повною мірою відобража-
ють зміст праці, однак їм дещо бракує
проблемності викладу. На наш погляд,
якість висновкової частини посилили б
і статистичні аргументи.
Попри цю незначну хибу перекона-
ні, що рецензована праця теоретично й
практично значуща: інвентаризований
та систематизований матеріал може
бути використаним у вищих навчальних
закладах у межах курсів і спецкурсів із
соціолінгвістики, теорії комунікації,
прагмалінгвістики тощо. Дослідження
варте й того, щоб бути опублікованим у
форматі посібника чи підручника з лінг-
воконфліктології.
Насамкінець зауважимо, що моно-
графія Н. К. Войцехівської — не лише
успішна спроба дослідження мовного
фонду міжособистісного конфлікту, що
має різні лінгвальні та екстралінгвальні
вияви, а й вагоме поповнення бібліоте-
ки української мовознавчої літератури.
Л. КОВАЛЬ
(Вінниця)
|