Любомир Омелянович Белей

Любомир Омелянович Белей

12 травня 2018 року помер Любомир Омелянович Белей, мовознавець, педагог і громадський діяч, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови філологічного факультету Ужгородського національного університету, засновник і директор науково-дослідного Інституту україністики ім. Михайла Мольн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Мовознавство
Datum:2018
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2018
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184385
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Любомир Омелянович Белей // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 78. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184385
record_format dspace
spelling 2022-05-28T16:12:04Z
2022-05-28T16:12:04Z
2018
Любомир Омелянович Белей // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 78. — укр.
0027-2833
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184385
12 травня 2018 року помер Любомир Омелянович Белей, мовознавець, педагог і громадський діяч, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови філологічного факультету Ужгородського національного університету, засновник і директор науково-дослідного Інституту україністики ім. Михайла Мольнара, відомий широкому колу українських і зарубіжних учених. Любомир Белей народився 18 березня 1962 р. в селищі Войнилів Івано-Франківської області. У 1983 р. він закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство». У 1986 р. захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови», а в 1997 р. ― докторську дисертацію «Українська літературно-художня антропонімія кінця ХVIII–XX ст.». З 1986 по 2000 рр. Л. О. Белей працював викладачем, доцентом, а згодом професором кафедри загального і слов’янсько­го мовознавства, з 2000 р. — професором кафедри української мови Ужгородського національного університету, у 2005–2007 рр. — проректором з навчально-виховної роботи УжНУ.
uk
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Мовознавство
Любомир Омелянович Белей
Lubomyr Omelianovych Beley
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Любомир Омелянович Белей
spellingShingle Любомир Омелянович Белей
title_short Любомир Омелянович Белей
title_full Любомир Омелянович Белей
title_fullStr Любомир Омелянович Белей
title_full_unstemmed Любомир Омелянович Белей
title_sort любомир омелянович белей
publishDate 2018
language Ukrainian
container_title Мовознавство
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
format Article
title_alt Lubomyr Omelianovych Beley
description 12 травня 2018 року помер Любомир Омелянович Белей, мовознавець, педагог і громадський діяч, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови філологічного факультету Ужгородського національного університету, засновник і директор науково-дослідного Інституту україністики ім. Михайла Мольнара, відомий широкому колу українських і зарубіжних учених. Любомир Белей народився 18 березня 1962 р. в селищі Войнилів Івано-Франківської області. У 1983 р. він закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство». У 1986 р. захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови», а в 1997 р. ― докторську дисертацію «Українська літературно-художня антропонімія кінця ХVIII–XX ст.». З 1986 по 2000 рр. Л. О. Белей працював викладачем, доцентом, а згодом професором кафедри загального і слов’янсько­го мовознавства, з 2000 р. — професором кафедри української мови Ужгородського національного університету, у 2005–2007 рр. — проректором з навчально-виховної роботи УжНУ.
issn 0027-2833
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184385
fulltext 78 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2018, № 6 Любомир Омелянович Белей (18.03.1962–12.05.2018) 12 травня 2018 року помер Любомир Омелянович Белей, мовознавець, педагог і гро- мадський діяч, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови філологіч- ного факультету Ужгородського національного університету, засновник і директор нау- ково-дослідного Інституту україністики ім. Михайла Мольнара, відомий широкому колу українських і зарубіжних учених. Любомир Белей народився 18 березня 1962 р. в селищі Войнилів Івано-Франківської області. У 1983 р. він закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгород- ського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство». У 1986 р. захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови», а в 1997 р. ― докторську дисертацію «Українська літературно-художня антропонімія кінця ХVIII–XX ст.». З 1986 по 2000 рр. Л. О. Белей працював викладачем, доцентом, а згодом професором кафедри загального і слов’янсько- го мовознавства, з 2000 р. — професором кафедри української мови Ужгородського на- ціонального університету, у 2005–2007 рр. — проректором з навчально-виховної роботи УжНУ. Л. О. Белей досліджував українську та слов’янську ономастику, історію української літературної мови, питання соціолінгвістики й мовної політики, мову та культуру укра- їнців поза межами української держави. Він мав чималий доробок у сфері лексикографії та перекладу. Праці вченого лягли в основу багатьох дипломних і дисертаційних робіт. Під його керівництвом виконали й захистили кандидатські дисертації семеро науковців. Широке визнання в Україні та за її межами отримали монографії, словники, підручни- ки Л. О. Белея, зокрема «Функціонально-стилістичні можливості української літератур- но-художньої антропонімії ХІХ–ХХ ст.» (1995), «Старослов’янсько-український слов- ник» (2001), «Нова українська літературно-художня антропонімія» (2002), «Українські імена колись і тепер» (2010), «Ім’я дитини в українській родині» (2011), «Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов’янської мови» (2015), «“Русинський” сепаратизм: націєтворення in vitro» (2017). Він підготував до друку та опублікував маловідомі або рід- кісні в Україні праці Д. Дорошенка, Ю. Шевельова, Є. Маланюка, А. Животка, Ф. Тихого, М. Мольнара. Окремої згадки заслуговує останнє монографічне дослідження вченого «“Русин- ський” сепаратизм: націєтворення in vitro», що вийшла друком менше, як за рік до його смерті. У ньому автор дав різнобічний аналіз усіляких виявів «русинського» сепаратизму в Закарпатській області України та на суміжних теренах сусідніх держав. «До кінця ХІХ — початку ХХ ст. усі мешканці Галичини, Буковини, Закарпаття були русинами. <…> Усі ми — русини. Франко говорив, що він вигодуваний твердим руським хлібом <…>. Це наше велике лихо, що від нас украли самоназву»,— вважав Любомир Белей. Очолюваний професором Л. О. Белеєм Інститут україністики ім. М. Мольнара за порівняно нетривалий час видав друком понад два десятки наукових праць, наукових памʼяток, підручників і словників. Учений підтримував тісні наукові стосунки з україноз- навчими й славістичними осередками в Словаччині, Чехії, Сербії, Польщі, співпрацював з Інститутом мовознавства ім. О. О Потебні НАН України, брав участь у наукових конфе- ренціях, що відбувалися в інституті, публікувався в збірниках наукових праць і журналі «Мовознавство». З душевним болем усвідомлюємо, якої втрати зазнало українське мовознавство й університетська освіта зі смертю цього багатогранного науковця, прекрасного викладача, доброго товариша. Світла пам’ять про Любомира Омеляновича Белея не згасне в серцях усіх, хто його знав, любив і шанував.
citation_txt Любомир Омелянович Белей // Мовознавство. — 2018. — № 6. — С. 78. — укр.
first_indexed 2025-11-25T23:31:20Z
last_indexed 2025-11-25T23:31:20Z
_version_ 1850584469797339136

Ähnliche Einträge