П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект

П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект

У статті зосереджено увагу на спільних особливостях методологічних пошуків П. Г. Житецького та О. О. Шахматова, відзначається, що Шахматов був послідовником не тільки свого безпосереднього вчителя П. Ф. Фортунатова й О. О. Потебні, а й Житецького. Це стосується насамперед системного підходу до мовни...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Мовознавство
Datum:2019
1. Verfasser: Глущенко, В.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2019
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184433
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2019. — № 4. — С. 35-48. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184433
record_format dspace
spelling Глущенко, В.А.
2022-06-02T14:47:12Z
2022-06-02T14:47:12Z
2019
П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2019. — № 4. — С. 35-48. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.
0027-2833
DOI 10.33190/0027-2833-307-2019-4-003
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184433
У статті зосереджено увагу на спільних особливостях методологічних пошуків П. Г. Житецького та О. О. Шахматова, відзначається, що Шахматов був послідовником не тільки свого безпосереднього вчителя П. Ф. Фортунатова й О. О. Потебні, а й Житецького. Це стосується насамперед системного підходу до мовних явищ у їхній історії, який найяскравіше реалізувався в концепції взаємодії вокалізму i консонантизму в історії слов’янських мов. Передусім саме в розробленні цієї концепції, як свідчить наведений у статті матеріал, Шахматов спирався на методологічні пріоритети Житецького. Аналіз праці Житецького «Очерк звуковой истории малорусского наречия» в контексті порівняльно-історичного мовознавства кінця XIX ст. — початку XX ст. свідчить, що пріоритет у постановці проблеми зв’язку вокалізму i консонантизму в історії східнослов’янських (і ширше — слов’янських) мов належить саме Житецькому. Твердження про зворотний вплив консонантизму на вокалізм уперше представлене в студіях Шахматова, який розглядав зв’язок вокалiзму i консонантизму в історії слов’янських мов як взаємодію.
The author dwells on the common features of P. H. Zhytets’kyi’s and A. A. Shakhmatov’s methodological researches and claims that Shakhmatov followed not only F. F. Fortunatov’s (his immediate teacher) and O. O. Potebnіa’s doctrine but also Zhytets’kyi’s one. First of all, it concerns the systematic approach to language phenomena in their evolution, which was best realized in the concept of vocal and consonant interaction in the history of the Slavic languages. Above all, it was this concept, according to the article, in which Shakhmatov takes Zhytets’kyi’s methodological priorities as the ground. The analysis of Zhytets’kyi’s «Essay on the Sound History of the Ukrainian Language» in the context of comparative linguistics of late XIX ct. — early XX ct. proves that the priority in setting the problem of vocal and consonant interrelation in the history of Eastern Slavic (and wider — Slavic) languages belongs to Zhytets’kyi. Claims concerning the inverse impact of consonants on vocals were first suggested in Shakhmatov’s researches, who considered connection of vocals and consonants in the history of the Slavic languages as mutual interaction.
uk
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Мовознавство
П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
P. H. Zhytets’kyі and A. А. Shakhmatov from a methodological perspective
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
spellingShingle П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
Глущенко, В.А.
title_short П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
title_full П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
title_fullStr П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
title_full_unstemmed П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект
title_sort п. г. житецький і о. о. шахматов: методологічний аспект
author Глущенко, В.А.
author_facet Глущенко, В.А.
publishDate 2019
language Ukrainian
container_title Мовознавство
publisher Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
format Article
title_alt P. H. Zhytets’kyі and A. А. Shakhmatov from a methodological perspective
description У статті зосереджено увагу на спільних особливостях методологічних пошуків П. Г. Житецького та О. О. Шахматова, відзначається, що Шахматов був послідовником не тільки свого безпосереднього вчителя П. Ф. Фортунатова й О. О. Потебні, а й Житецького. Це стосується насамперед системного підходу до мовних явищ у їхній історії, який найяскравіше реалізувався в концепції взаємодії вокалізму i консонантизму в історії слов’янських мов. Передусім саме в розробленні цієї концепції, як свідчить наведений у статті матеріал, Шахматов спирався на методологічні пріоритети Житецького. Аналіз праці Житецького «Очерк звуковой истории малорусского наречия» в контексті порівняльно-історичного мовознавства кінця XIX ст. — початку XX ст. свідчить, що пріоритет у постановці проблеми зв’язку вокалізму i консонантизму в історії східнослов’янських (і ширше — слов’янських) мов належить саме Житецькому. Твердження про зворотний вплив консонантизму на вокалізм уперше представлене в студіях Шахматова, який розглядав зв’язок вокалiзму i консонантизму в історії слов’янських мов як взаємодію. The author dwells on the common features of P. H. Zhytets’kyi’s and A. A. Shakhmatov’s methodological researches and claims that Shakhmatov followed not only F. F. Fortunatov’s (his immediate teacher) and O. O. Potebnіa’s doctrine but also Zhytets’kyi’s one. First of all, it concerns the systematic approach to language phenomena in their evolution, which was best realized in the concept of vocal and consonant interaction in the history of the Slavic languages. Above all, it was this concept, according to the article, in which Shakhmatov takes Zhytets’kyi’s methodological priorities as the ground. The analysis of Zhytets’kyi’s «Essay on the Sound History of the Ukrainian Language» in the context of comparative linguistics of late XIX ct. — early XX ct. proves that the priority in setting the problem of vocal and consonant interrelation in the history of Eastern Slavic (and wider — Slavic) languages belongs to Zhytets’kyi. Claims concerning the inverse impact of consonants on vocals were first suggested in Shakhmatov’s researches, who considered connection of vocals and consonants in the history of the Slavic languages as mutual interaction.
issn 0027-2833
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184433
citation_txt П. Г. Житецький і О. О. Шахматов: методологічний аспект / В.А. Глущенко // Мовознавство. — 2019. — № 4. — С. 35-48. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT gluŝenkova pgžitecʹkiiíoošahmatovmetodologíčniiaspekt
AT gluŝenkova phzhytetskyíandaashakhmatovfromamethodologicalperspective
first_indexed 2025-11-25T20:56:44Z
last_indexed 2025-11-25T20:56:44Z
_version_ 1850543832272207872
fulltext ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 35 © В. А. ГЛУЩЕНКО, 2019 DOI 10.33190/0027-2833-307-2019-4-003 В. А. ГЛУЩЕНКО П. Г. ЖИТЕЦЬКИЙ І О. О. ШАХМАТОВ:  МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ У статті зосереджено увагу на спільних особливостях методологічних пошуків  П. Г. Житецького та О. О. Шахматова, відзначається, що Шахматов був послідовни- ком не тільки свого безпосереднього вчителя П. Ф. Фортунатова й О. О. Потебні, а й  Житецького. Це стосується насамперед системного підходу до мовних явищ у їхній  історії, який найяскравіше реалізувався в концепції взаємодії вокалізму i консонан- тизму в історії слов’янських мов. Передусім саме в розробленні цієї концепції, як  свідчить наведений у статті матеріал, Шахматов спирався на методологічні пріори- тети Житецького. Аналіз праці Житецького «Очерк  звуковой истории малорусского наречия» в  контексті порівняльно-історичного мовознавства кінця XIX ст. — початку XX ст.  свідчить,  що  пріоритет  у  постановці  проблеми  зв’язку  вокалізму  i  консонантиз- му  в  історії  східнослов’янських  (і  ширше  —  слов’янських)  мов  належить  саме  Житецькому. Твердження про зворотний вплив консонантизму на вокалізм уперше представ- лене в студіях Шахматова, який розглядав зв’язок вокалiзму i консонантизму в істо- рії слов’янських мов як взаємодію. Ключові  слова: П. Г. Житецький, О. О. Шахматов,  слов’янські мови,  схід- нослов’янські мови, вокалізм, консонантизм. Відомо, що О. О. Шахматов надзвичайно високо оцінював наукову твор- чість П. Г. Житецького, вважаючи його поряд з О. О. Потебнею та К. П. Ми- хальчуком одним із засновників «наукового вивчення» української мови. Саме з ініціативи й за підтримки Шахматова Житецький у 1898 р. став  членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Вітаючи Житецького з цією подією, Шахматов писав: «Радію, що з но- вого року, який настав, ми належимо одній спільній установі — російській  Академії наук, якій призначено, можливо, стати згодом спільноруським цен- тром  просвіти. Я  впевнений, що Ви  додасте  до  своїх  праць  з  малоруської  мови  деякі  нові  роботи  й  оживите  у  виданнях  нашої Академії  інтерес  до  малоруської мови й літератури» 1. Багато  про що  говорить  і  лист Шахматова  до Житецького,  датований  27 лютого 1905 р. і присвячений захисту українського друкованого слова (у  зв’язку з виданням першого українського перекладу Четвероєвангелія, здійс- неного П. С. Морачевським) 2. Характерно, що саме в листі до Житецького  1 Шахматов А. А. [Житецкому] Павлу Игнатьевичу. Письмо 14 января 1899 г. //  Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадского.— Ф. 1.—  Од. зб. 49026. 2 Див.: Самойленко Г. В.  Пилип Морачевський  –  поет,  драматург,  перекла- дач.— Ніжин,  1999.— С.  3,  10–12,  67–73,  81; Глущенко В. А.  А.  А. Шахматов  и  36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко Шахматов подав політичний контекст видання Четвероєвангелія: «Комітет  Міністрів вирішив відмінити розпорядження 1863 року, що давали Синоду  підстави відмовляти в проханнях про випуск у світ або допущення в Росію  малоруських перекладів. Отже, на клопотання Академії про дозвіл до друку  перекладу Морачевського можна чекати на сприятливу відповідь, хіба з’яв- ляться причіпки в царині богословській. Але виправити богословські прома- хи, якщо вони є, неважко, і Академія зробить це. Незабаром буде скасовано  закони 1876 й 1881 р. На це спрямовані відгуки Академії, Київського та Хар- ківського університетів. Радію з цього найщиріше» 3. Ці й інші факти свідчать про спільність (або принаймні подібність) по- глядів видатних українського й російського лінгвістів на долю української  літературної мови. Багато спільного, як ми покажемо далі, спостерігається й у методологіч- них пошуках Житецького та Шахматова. На наш погляд, це насамперед стосується системного підходу до мовних  явищ у їхній історії. Не випадково Шахматов, який (слідом за О. О. Потеб- нею) не поділяв  тверджень Житецького про ранній  занепад редукованих  і  причинно-наслідковий зв’язок занепаду редукованих та повноголосся, дуже  високо оцінював наукову творчість Житецького. Є підстави припускати, що  Шахматову імпонував саме системний підхід Житецького до мовних явищ у  їхній історії; такий підхід був характерний для самого Шахматова. Типологічно близькою є й така особливість хронологізації мовних явищ  минулого у студіях цих мовознавців, як надмірна архаїзація архетипів і фо- нетичних законів 4. Виділення подібних закономірностей ускладнюється тим, що в працях  Шахматова, у  тому числі  в його літографованих університетських курсах,  прямі посилання на студії Житецького відсутні, хоча в перелік рекомендова- ної літератури Шахматов їх уключав (ідеться про «Очерк звуковой истории  малорусского наречия» і «Очерк литературной истории малорусского наре- чия в XVII веке» 5). Отже,  у  своїх  дослідженнях  Шахматов  ішов  не  тільки  за  своїм  без- посереднім  учителем  П.  Ф.  Фортунатовим  і  за  Потебнею  (що  відзначала  В. Ю. Франчук 6), а й за Житецьким. Це особливо стосується концепції вза- ємодії  вокалізму  i  консонантизму  в  історії  східнослов’янських мов. Пере- украинская культура  // Східнослов’янська філологія : Зб. наук. праць.— Горлівка,  2009.— Вип. 16.— С. 7–8. 3 Шахматов А. А.  [Житецкому]  Павлу  Игнатьевичу.  Письмо  27  февр[аля]  1905 г.  //  Інститут рукопису Національної бібліотеки України  ім. В.  І. Вернадско- го.— Ф. 1.— Од. зб. 49032. 4 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в україн- ському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. — 20-і рр. ХХ ст.).— Донецьк,  1998.— С.  68–69,  138–140,  180; Глущенко В. А.  Порівняльно-історичний метод  в  українському та російському мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст. — Слов’янськ,  2017.— С. 113–115, 118–120, 204. 5 Житецкий П. И.  Очерк  звуковой  истории  малорусского  наречия.—  К.,  1876.— IV, 376 с.; Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского на- речия в XVII веке с приложением Словаря книжной малорусской речи по рукописи  XVII века.— К., 1889.— II, IV,162, 102 с. 6  Франчук В. Ю. О. О. Шахматов і наукова спадщина О. О. Потебні // Мовознав- ство.— 1974.— № 3.— С. 36–44. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 37 П. Г. Житецький і О. О. Шахматов:Методологічний аспект дусім саме в розробленні цієї концепції, як свідчить наш аналіз, Шахматов  спирався на методологічні пріоритети Житецького. За В. К. Журавльовим, реалізація необхідності подолати межі між во- калізмом  i  консонантизмом  є  значним  досягненням  славістики  й  уперше  представлена  в  студіях Шахматова  та  Р.  О.  Якобсона  7.  Здійснений  нами  аналіз праці Житецького «Очерк звуковой истории малорусского наречия»  в контексті порівняльно-історичного мовознавства кінця XIX ст. — почат- ку XX ст. показав, що пріоритет у постановці проблеми зв’язку вокалізму i  консонантизму в історії східнослов’янських (і ширше — слов’янських) мов  належить українському вченому, у концепції якого зміни в українському кон- сонантизмі, що виникли після занепаду редукованих голосних, були спричи- нені змінами у вокалічній підсистемі 8. Твердження про  зворотний вплив консонантизму на вокалізм в  історії  східнослов’янських  (i  взагалі  слов’янських)  мов  уперше  представлене  в  працях Шахматова,  який  розглядав  зв’язок  вокалiзму  i  консонантизму  як  взаємодію 9. У межах своєї концепції Житецький здійснив пошук причин низки фо- нетичних законів, що діяли в історії української та інших слов’янських мов;  ці причини, як це імпліцитно представлене в ученого, не можна звести до  взаємодії  звуків  у  мовленнєвому  потоці;  наведений  Житецьким  матеріал  об’єктивно  свідчить  про  існування  причин,  які  діють  у  самій фонетичній  системі. Аналіз показує, що Житецький першим здійснив спробу встановити при- чини еволюції всієї фонетичної системи української мови 10. В його інтер- претації певна фонетична зміна (занепад редукованих) виступає причиною  низки  інших  фонетичних  змін:  занепад  редукованих  викликає  ланцюгову  реакцію у вокалізмі  та консонантизмі «спільноруської»,  а  згодом окремих  східнослов’янських мов. У вокалiзмi це повноголосся та дифтонгізація [о], [е] в нових закритих  складах («двоголосся»); це замінні процеси, викликані намаганням віднови- ти вокалізм, ослаблений занепадом редукованих. Отже, між повноголоссям i  «двоголоссям» існує внутрішній зв’язок 11. У консонантизмi це ряд змiн у говорах «спiльноруської» мови. Житець- кий поділяє їх на два однаково давні типи. Перший характеризується «підси- 7 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и ме- тодов  // Бирнбаум X. Праславянский язык  : Достижения и проблемы в его рекон- струкции.— М., 1987.— С. 485. 8 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в україн- ському і російському мовознавстві…— С. 82–84, 91–95; Глущенко В. А. П. Г. Жи- тецький і проблеми фонологічної типології слов’янських мов // Історія української  лінгвістики : Зб. наук. праць.— К. ; Ніжин, 2001.— С. 49. 9 Глущенко В. А. Принципи  порівняльно-історичного  дослідження  в  укра- їнському  і  російському  мовознавстві…—  С.  156–160,  163–165;  Глущенко В. А. О. О. Шахматов про взаємодію вокалізму і консонантизму в історії східнослов’ян- ських мов // Вісн. Слов’ян. держ. пед. ун-ту : Зб. наук. праць.— Слов’янськ, 2005.—  Вип. 1.— С. 113–125; Глущенко В. А. Порівняльно-історичний метод в українському  та російському мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст. — С. 150–154, 169–170. 10 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в україн- ському і російському мовознавстві…— С. 82. 11 Житецкий П. И. Очерк  звуковой истории малорусского наречия.— С. 64,  108, 153, 264–265. 38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко ленням» вокалізму та «ослабленням» консонантизму (майбутні українські,  білоруські та деякі російські говори), другий — «ослабленням» вокалізму та  «підсиленням» консонантизму (переважна більшість майбутніх російських  говорів) 12. Найбільш докладно Житецький розглядає перший тип. В історії говорiв  цього типу «підсилення» вокалiзму передувало «ослабленню» консонантиз- му 13. Останнє виявилося в переважанні дзвінких приголосних (зокрема, у  відсутності або слабкому розвитку оглушення дзвiнких), причому найпослі- довніше ця особливість реалізувалася в південно-східному наріччі україн- ської мови 14. У руслi  зазначеної  тенденції Житецький  інтерпретує  конкретні  консо- нантні  зміни. Розглядаючи приголосні  в  синтагматичному аспекті,  учений  виділяє нові консонантнi групи, що виникли внаслідок занепаду редукова- них,  i  характеризує  їх  за  ознакою  голосу  15. Як  i Потебня, Житецький  зо- середжує увагу на «кількісних змінах приголосних», але трактує це явище  вужче: до «кiлькiсних» він відносить лише змiни приголосних за участю го- лосу й шуму 16. Поряд з «кількісними» Житецький розглядає «якісні» змiни  приголосних, які, на його думку, відбувалися внаслiдок пом’якшення при- голосних перед [j] та голосними переднього ряду 17. Водночас звернення до  деяких інтерпретацій Житецького показує, що вiн був схильний розглядати  «якiснi» зміни приголосних як різновид «кiлькiсних» 18, можливо, під впли- вом Потебнi (це твердження Потебня обґрунтовував теоретично 19). Зокрема, Житецький вважав, що подовження пом’якшених приголосних  у сполученнях «приголосний + [j]» було викликане необхідністю компенсу- вати певне «ослаблення» вокалізму, яке виникло внаслідок занепаду редуко- ваних. З погляду вченого, «пом’якшено-подвоєнi приголосні з’явилися для  поновлення ослаблого консонантизму», вони є «навіть необхідним наслід- ком кількісного занепаду приголосних» 20. Отже, подовження приголосних  унаслідок йотації Житецький відносив до «кількісних  змін приголосних»,  але, на відміну від Потебнi, бачив у подібних випадках не «ослаблення», а  «підсилення» приголосних, аргументуючи це тим, що [j] переходив у звук,  сильніший, ніж сам [j] 21. 12 Там же.— С. 209–211. 13 Там же.— С. 265. 14 Там же.— С. 162–164. 15 Там же.— С. 156–202. 16 Про концепцію «кількісних змін приголосних» Потебні див: Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мо- вознавстві...— С. 78–82, 87–90; Глущенко В. А. Систематизація  історико-фонетич- ного матеріалу в студіях О. О. Потебні // О. О. Потебня й актуальні питання мови та  культури : Зб. наук. праць.— К., 2004.— С. 173–180; Глущенко В. А. Концепція «кіль- кісних змін приголосних» О. О. Потебні // Олександр Потебня: сучасний погляд :  Матеріали міжнарод. читань, присвячених 170-річчю від дня народження фундатора  Харків.філол. шк.11–12 жовтня 2005 року.— Х., 2006.— С. 92–104. 17 Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия.— С. 220. 18 Там же.— С. 218, 220. 19 Див.:  Глущенко В. А. Принципи  порівняльно-історичного  дослідження  в  українському і російському мовознавстві…— С. 88–89. 20 Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия.— С. 217. 21 Там же.— С. 218. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 39 П. Г. Житецький і О. О. Шахматов:Методологічний аспект Об’єктом дослідження Житецького були i зміни [л] i [в] в [ў], однак уче- ний розглядав їх не як «ослаблення» (таку інтерпретацію запропонував По- тебня 22), а як «вокалізацію» 23. Звук [ў] на місці [л] i [в] Житецький назвав  одним з «неминучих супутників звучного консонантизму» 24. Цей звук є не  тільки в українській мові, а й у білоруській та в деяких російських говорах 25. Узагалі  в  плані  реалізації  категорії  дзвiнкостi  /  глухостi  приголосних  білоруська мова бiльш близька до  української,  нiж до російської. Висува- ючи це твердження, Житецький відзначав його гіпотетичність, пов’язану з  недостатністю діалектного матеріалу. Брак оглушення приголосних у кінці  слова i перед глухими приголосними в українськiй i бiлоруськiй мовах, за  Житецьким, свідчить про те, що це давнє явище, яке виникло ще в говорах  «спільноруської» мови. Проте пізніше воно локалізувалося головним чином  у південно-східному наріччі української мови 26. Отже,  у  межах  концепції  зв’язку  вокалізму  i  консонантизму  в  історії  української мови Житецький розглядав історію фонетичних явищ, між яки- ми  він  встановлював  причинно-наслiдковий  зв’язок.  Велике  значення  для  подальших  iсторико-фонетичних  досліджень  мало  намагання Житецького  вийти за межі фонетичного оточення i виявити причини, що діють у самій  фонетичній системі. Водночас необхідно відзначити, що трактування причинно-наслiдкових  зв’язків  у  Житецького  є  занадто  узагальненим:  так,  занепад  редукованих  (причина)  викликає  повноголосся  (наслідок),  але  механізм  цього  проце- су залишено нез’ясованим. Звернення до тенденції відновлення вокалiзму,  ослабленого  занепадом  редукованих,  є,  на  наш погляд,  i  сильною,  i  слаб- кою стороною гіпотези Житецького: намагання вченого визначити рушійні  сили в самiй фонетичнiй системi мало, безумовно, новаторський характер,  проте реалізовано такий підхід занадто абстрактно та схематично. Це й при- звело до того, що встановлений Житецьким причинно-наслiдковий зв’язок  між  занепадом  редукованих  i  повноголоссям  відкинули  вже  Потебня  та  М. О. Колосов 27. У працях з української лінгвістичної історіографії відзначено, що «Очерк  звуковой истории малорусского наречия» є першою спробою цілісного огля- ду історичної фонетики української мови 28. Необхідно наголосити на тому,  що системний підхід до мовних явищ у їхній історії Житецький реалізував  насамперед  шляхом  поєднання  в  цілісній  концепції  розвитку  вокалізму  i  консонантизму. Важливо підкреслити, що вчений розглядає не лише зв’язок окремих го- лосних i приголосних у мовленнєвому потоці. Він досліджує зв’язок самих  підсистем вокалiзму і консонантизму. При цьому кожне фонетичне явище,  22 Див.:  Глущенко В. А. Принципи  порівняльно-історичного  дослідження  в  українському і російському мовознавстві…— С. 80–81. 23 Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия.— С. 158. 24 Там же.— С. 211. 25 Там же. 26 Там же.— С. 210–213. 27 Потебня А. А. К истории звуков русского языка.— Воронеж, 1876.— Ч. 1.—  С.  44–45; Колосов М. А.  Обзор  звуковых  и формальных  особенностей  народного  русского языка.— Варшава, 1878.— С. 261. 28 Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення україн- ської мови : Навч. посібник.— К., 1991.— С. 170. 40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко до якого звертається Житецький, органічно включене в загальну концепцію  i з неї випливає. Проведене нами фронтальне вивчення iсторико-лiнгвiстич- них праць XIX ст. — початку XXI ст. показує, що саме Житецькому нале- жить пріоритет у постановці проблеми зв’язку вокалiзму  i  консонантизму  в iсторiї української мови i тим самим в iсторiї слов’янських мов узагалі 29. Проте цей факт залишився непоміченим як у працях з історичної фоне- тики української мови та слов’янських мов узагалi, так i в дослідженнях з  історії мовознавства,  незважаючи на  те, що  студіям Житецького  звичайно  давали й дають високу оцінку. У зв’язку з цим варто підкреслити, що «Очерк  звуковой истории малорусского наречия» є значним внеском не лише в укра- їністику, а й у славістику: розв’язання проблеми зв’язку вокалiзму i консо- нантизму на матеріалі будь-якої слов’янської мови має велике загальносла- вістичне значення 30. Ще раз відзначимо, що Житецький пише саме про однобічний зв’язок  вокалізму і консонантизму, а не про їх взаємодію: в iсторiї української мови  зміни в підсистемі голосних (занепад редукованих) викликали змiни в пiд- системi приголосних. Твердження про  зворотний вплив консонантизму на  вокалізм в  історії східнослов’янських (i взагалі слов’янських) мов уперше  представлене в працях Шахматова, який розглядав зв’язок вокалiзму i кон- сонантизму як взаємодiю (див. нижче). Важливим у праці Житецького є встановлення стійких тенденцій до рів- новаги голосних i приголосних в iсторiї української мови 31. З погляду вче- ного, між вокалізмом i консонантизмом існують компенсаційні відношення.  «Ослаблення»  вокалiзму,  за  Житецьким,  спричиняється  до  «підсилення»  консонантизму, а «пiдсилення» вокалiзму — до «ослаблення» консонантиз- му. Щоправда, учений трактує це твердження дещо механістично i за різни- ми ознаками для голосних i приголосних: «ослаблення» вокалізму полягає в  скороченні кількості голосних звуків (занепад редукованих), а «пiдсилення»  консонантизму – у вживанні в певних позиціях (у кінці слова та перед глу- хими приголосними) сильних (глухих) приголосних звукiв. Водночас сама  думка про те, що в тих чи інших сучасних слов’янських мовах (діалектах) та  в їхній історії «бідний» вокалізм поєднується з «багатим» консонантизмом  i навпаки, виявилася дуже продуктивною в мовознавстві XX ст. Вона стала  основою поділу слов’янських мов  (діалектів) на два  типи — вокалiчний  i  консонантний, які було інтерпретовано як у синхронічному, так i в діахро- нічному аспектах 32. 29 Глущенко В. А. Порівняльно-історичний метод в українському та російсько- му мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст.— С. 164. 30 Там же. 31 Плачинда В. П. Павло Гнатович Житецький.— К., 1987.— С. 89. 32 Исаченко А. В. Опыт типологического анализа славянских языков // Новое  в лингвистике.— М., 1963.— Вып. 3.— С. 106–121; Горшкова К. В. Соотношение  вокализма и консонантизма в истории древнерусского языка // Славянская филоло- гия.— М., 1963.— Вып. 5.— С. 40–53; Горшкова К. В., Хабургаев Г. А. Историче- ская грамматика русского языка : Учеб. пособие для ун-тов.— М., 1981.— С. 55, 75,  84, 112; Иванов В. В. Историческая грамматика русского языка : Учеб. для студен- тов пед. ин-тов по специиальности «Рус. яз. и лит.».— 3-е изд.— М., 1990.— С. 75,  157–158, 225–228; Колесов В. В. Историческая фонетика русского языка : Учеб. по- собие для вузов.— М., 1980.— С. 18, 139, 206–207; Бромлей С. В. Различия в сте- пени вокализованности сонорных и их роль в противопоставлении центральных и  периферийных говоров  // Диалектография русского языка.— М., 1985.— С. 8–31;  ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 41 П. Г. Житецький і О. О. Шахматов:Методологічний аспект Слід підкреслити, що у студіях, на які ми тут посилаємося, пріоритет  Житецького  в  постановці  проблеми  зв’язку  вокалізму  і  консонантизму  не  відзначено. Дослідження  цієї  проблеми  в  лінгвістиці  XX  ст.  дозволили  виділити  низку  особливостей, що  характеризують  вокалiчнi  та  консонантні  мови,  i  водночас установити, що «чистих» вокалiчних i «чистих» консонантних мов  (дiалектiв) не існує. Так, у статті С. В. Бромлей показано, що вокалiчнi го- вори (з різним ступенем вокальності) є в усіх східнослов’янських мовах 33. Iмплiцитно подібні  ідеї представлено вже в Житецького: він відзначав во- калiзованi приголосні в  говорах усiх схiднослов’янських мов  i більшу по- ширеність  цих  звуків  в  українських  говорах  порівняно  з  білоруськими  та  російськими 34. Зберігає актуальність i твердження Житецького про те, що відмінності  між  слов’янськими мовами полягають  не  тільки  у  вокалізмі,  а  й  у  консо- нантизмі. На думку вченого, у вокалiзмi «індивідуалізм слов’янських наріч  рiзкiше впадає в око; але аналіз малоруського консонантизму покаже нам,  що й тут панують глибоко типові звукові риси, хоча значною мірою вони зу- мовлені перетвореннями в галузі голосних звукiв» 35. Це видається Житець- кому закономірним: «Та інакше й бути не могло: своєрідна система голосних  повинна була викликати своєрідну систему приголосних звукiв» 36. Подальшого поглиблення й поширення отримала також ідея Житецько- го про провідну роль вокалізму в процесі перетворення систем вокалiзму i  консонантизму слов’янських мов: саме зміни в підсистемі голосних (занепад  редукованих) викликали подальші  змiни як у підсистемi  голосних,  так  i  в  підсистемi приголосних. З погляду Житецького, для «спільноруської» епо- хи було характерне «процвітання глухих голосних» 37. Цей час i був періо- дом відносної рівноваги вокалiзму i консонантизму у фонетичних системах  слов’янських мов. Прямо на це Житецький не вказує, проте ця теза представ- лена в ученого імпліцитно: вона органічна для системи ідей Житецького. Необхідно підкреслити, що сучасники й однодумці Житецького Потебня  та Колосов не завжди були достатньо об’єктивними в оцінці ряду тверджень  ученого. Зокрема, як відзначають дослідники, Потебня зосередив увагу май- же виключно на недоліках праці Житецького 38. На притаманне Житецько- му системне трактування явищ історії української мови вказував Колосов,  проте результати, отримані Житецьким, Колосов оцінював як лише негатив- ні: «Книжці п. Житецького не можна відмовити в цілісності системи й по- слідовності в проведенні основних думок. Але думки ці нічим не доведені  та є науковим упередженням. Такою є, напр., думка його про доісторичну  давність “пiдляських” дифтонгів» 39. Отже, Колосов, справедливо критику- ючи Житецького  за  обмеженість  історичного підходу до мовних  явищ, не  Историческая типология славянских языков : Фонетика, словообразование, лексика  и фразеология.— К., 1986.— С. 34–39. 33 Бромлей С. В. Зазнач. праця.— С. 23–24, 27–31. 34 Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия.— С. 211. 35 Там же.— С. 145. 36 Там же. 37 Там же.— С. 67. 38 Плачинда В. П. Зазнач. праця.— С. 96. 39 Колосов М. А. Зазнач. праця.— С. 261. 42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко дає об’єктивної оцінки досягненням Житецького в дослідженні системного  характеру змін у мові. Очевидно,  суворість  цих  оцінок  можна  пояснити  тим, що  історичний  зв’язок вокалізму i консонантизму в концепції Житецького виступає значною  мірою в занадто загальному та схематичному вигляді. Обмеженість систем- ного пiдходу до мовних явищ виявилася, зокрема, у припущенні для росій- ської та білоруської мов, де збережено етимологічні [о], [е] в нових закритих  складах (на відміну від української мови), двох протилежних процесів: спо- чатку подовження [о], [е] з наступною дифтонгізацією, а потім монофтонгі- зації дифтонгiв i переходу подовжених [ō], [ē] в неподовжені голосні 40. Неаргументованість цієї гіпотези викликала негативну оцінку сучасни- ків Житецького. Під впливом критики Потебні, Колосова, В. Ягича 41 Жи- тецький відмовився вiд твердження про «спільноруський» характер дифтон- гізації  [ō],  [ē],  погодившись  із Ягичем  у  тому, що  «спільноруським»  було  лише подовження [о], [е] 42. Проте, на думку Потебнi, сучасні східнослов’ян- ські мови не мають фактів, які свідчили б про «спiльноруський» характер  подовження [о], [е] в нових закритих складах: подовження цих голосних на  східнослов’янському півдні можна реконструювати, спираючись на україн- ські форми типу куонь «кінь», але, зокрема, у пiвденноросійському наріччі  «таких виразних слідів подовження» немає 43. Отже, Житецький реконструював системи архетипiв i системи фонетич- них законів з подібним механізмом (об’єднаних спільною причиною). Зав- дяки цьому історія фонетичних систем східнослов’янських мов виступає як  ланцюг причинно пов’язаних фонетичних процесів на рівні підсистем (во- калізм i консонантизм). Це й зумовило те, що концепція зв’язку вокалізму i  консонантизму в історії української мови Житецького зберегла актуальність  у мовознавстві XX–ХХІ ст. Тезу Житецького про зв’язок вокалізму i консонантизму в історії укра- їнської мови успадкував Шахматов. Як зазначалося вище, є вагомі підстави  вважати, що Шахматов, розробляючи проблему взаємодії вокалізму і консо- нантизму в історії слов’янських (насамперед східнослов’янських) мов (одну  з центральних проблем історичної фонетики), брав до уваги передусім кон- цепцію  зв’язку  вокалізму  i  консонантизму  в  історії  української  мови Жи- тецького, хоча прямих вказівок на це в працях Шахматова немає. З орієнтацією на системний характер фонетичних змiн була пов’язана  вимога Шахматова «розглядати однорiднi явища, що залежали у своєму по- ходженнi  вiд  однiєї  спiльної  причини  та  виникли  в  один  i  той же  час,  не  поодинцi, а разом, у зв’язному викладi» 44. 40 Глущенко В. А. Порівняльно-історичний метод в українському та російсько- му мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст.— С. 166–167. 41 Потебня А. А.  Зазнач.  праця.― С.  46–47; Колосов М. А.  Зазнач.  праця.―  С.261; Jagic V. [Рец. на:] P. Žiteckij, Grundriss einer Lautgeschichte des kleinrussischen  Dialektes, Kiev // Archiv für slavische Philologie.— 1877.— Bd 2.— S. 348–363. 42 Житецький П. Г. Нарис літературної історії української мови в ХVII ст.  //  Житецький П. Г. Вибрані праці : Філологія.— К., 1987.— С. 108–109. 43 Потебня А. А. Зазнач. праця.— С. 47. 44 Шахматов А. А.  [Рец.  на:]  J. Gebauer. Historická mluvnice  jazyka  českého.  Díl. 1.V Praze a ve Vídnі, 1894. Díl. 3. V Ргazе a vе Vídnі, 1896 // Сб. Отд-ния рус. яз.  и словесности.— 1900.— Т. 66. № 6.— С. 35. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 43 П. Г. Житецький і О. О. Шахматов:Методологічний аспект Звідси можна зробити висновок, що Шахматов ставив завдання рекон- струкцiї системи однорiдних (паралельних) фонетичних законiв, які об’єд- нані  спiльною  причиною  та  дiють  у  певний  перiод  розвитку  мови. Прак- тичним утiленням цiєї вимоги й стала насамперед його концепція взаємодії  вокалізму і консонантизму в історії східнослов’янських мов 45. Одним із значних досягнень слов’янського порівняльно-історичного мо- вознавства XIX  ст.  стало  відкриття П. Ф. Фортунатовим першої  та  другої  палаталізацій задньоязикових приголосних, а І. О. Бодуеном де Куртене —  третьої палаталізації задньоязикових у праслов’янській мові 46. Здійснення  в  праслов’янській  мові  перехідного  пом’якшення  задньо- язикових у позиції перед голосними переднього ряду (а у випадку третьої  палаталізації — після  голосних переднього ряду) примусило Фортунатова  висунути припущення, що праслов’янські  губні  та  передньоязикові  також  пом’якшувалися перед передніми голосними, але палаталізація була непов- ною (до ступеня «напівм’якості») 47. З нашого погляду, сама iдея палаталiзацiї приголосних будь-якого мiсця  творення в праслов’янськiй мовi виникла у Фортунатова із системних мiр- кувань: палаталiзацiя задньоязикових у праслов’янськiй — очевидний факт,  але вибiрність задньоязикових не знаходить пояснення, тому необхiдно при- пустити, що палаталiзацiї зазнавали й приголоснi iншого мiсця творення —  передньоязиковi та губнi. Безперечно, висновок про палаталiзацiю всiх приголосних праслов’ян- ської  мови  в  зазначенiй  позицiї  став  твердженням  глобальної  важливостi.  Воно було прийняте Шахматовим і обґрунтоване в багатьох його працях 48. Проте Шахматов не зупинився на цiй тезi. Системний пiдхiд до мовних  явищ дозволив йому зробити подібний висновок щодо впливу на приголоснi  голосних заднього ряду. Як фонетичний закон, паралельний законові палаталiзацiї приголосних  перед голосними переднього ряду, Шахматов реконструював закон лабiалi- зацiї (лабiовеляризацiї) приголосних перед голосними заднього ряду (ці за- кони, з погляду дослідника, дiяли в «передiсторiї» схiднослов’янських мов).  Реконструкція  закону  лабiалiзацiї  (лабiовеляризацiї)  приголосних  перед  голосними заднього ряду стала оригiнальним внеском Шахматова в компа- 45 Глущенко В. А. Cистематизація мовного матеріалу в працях О. О. Шахматова  // Мовознавство.— 2014.— № 3.— С. 68. 46 Фортунатов Ф. Ф.  Сравнительная  фонетика  индоевропейских  языков  :  Краткий очерк // Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды : В 2 т.— М., 1956.— Т. 1.—  С. 398–400, 413–416; Бодуэн де Куртенэ И. А. Два вопроса из учения о «смягчении»,  или  палатализации,  в  славянских  языках  // Отд.  отт.  из Учен.  зап. Юрьев.  ун-та,  1893.— Юрьев, 1893. ― № 2.— С. 14–17. 47 Фортунатов Ф. Ф. Лекции по фонетике старославянского (церковнославян- ского) языка // Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды : В 2 т.— М., 1957.— Т. 2.— С. 18. 48 Шахматов А. А.  Русский  язык  :  Лекции,  читан.  в Моск.  ун-те.  1890–91  ак. г. [ Литограф. изд. — М., 1890–91].— С. 149; Шахматов А. А. Исследования в  области  русской фонетики.— Варшава,  1893.— С.  13–16; Schachmatov A. Wie  im  Kleinrussischen die Palatalisation der Consonanten vor e und i verloren ging // Archiv für  slavische Philologie.— 1903.— Bd 25.— S. 225; Шахматов А. А. Курс истории рус- ского языка (читан в С.-Петербургском ун–те в 1908–9 уч. г.) : Введение.— 2-е [ли- тограф.] изд.— СПб., 1910–11.— Ч. 1.— С. 15; Шахматов А. А. Очерк древнейшего  периода истории русского языка.— М., 2002.— С. 59–60; Шахматов А. А. Краткий  очерк истории русского языка : Лекции, читан. в Петроград. ун-те в 1918–19 уч. г. //  Архив Российской АН.― СПб.— Ф. 134.— Оп. 1.— Ед. хр. 334.— Л. 23. 44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко ративістику. Зазначивши паралелiзм цих законiв, Шахматов увiв в iсторич- ну фонетику слов’янських мов поняття акомодацiї приголосних наступним  голосним 49. Поряд з регресивною акомодацiєю приголосних Шахматов реконструю- вав  i  прогресивну  палаталiзацiю  та  лабiалiзацiю  приголосного  [r]  у  прас- лов’янських  (у  ранніх  працях  —  прасхіднослов’янських)  «дифтонгiчних  сполученнях»  [er],  [ьr],  [or],  [ъr]  (у  термінології Шахматова — «спільнос- лов’янських», «спільноруських») 50. Отже, фонетичнi закони палаталiзацiї та лабiалiзацiї (лабiовеляризацiї)  учений об’єднав як такi, що мають спiльну причину — вплив голосних пе- реднього або заднього ряду на приголосні в межах складу. Паралельними в iнтерпретацiї Шахматова є й такi реконструйованi ним  фонетичнi закони, як [ę] > [ä] носове > [ą] > [a], [e] > [ö] > [о], [ь] > [ü] > [о],  [e] > [ä] > [a], [ē] > [ä] довге > [a]. Не торкаючись питання хронологiї цих  процесiв, їхнiх етапів, вiдзначимо, що їх було об’єднано як V-депалаталiза- ції, в основi яких лежить спiльна причина — «дисимiляцiя» з попереднiми  м’якими приголосними, що стали м’якими саме внаслiдок впливу голосних  переднього ряду [ę], [e], [ē], [ь], тобто в результатi дiї закону палаталiзацiї  приголосних перед голосними переднього ряду 51. Цiлком  iмовiрно,  що  саме  системнi  мiркування  примусили  Шахма- това  реконструювати  поряд  з  V-депалаталiзацiєю  паралельний  процес  V-делабiалiзацiї 52. На думку Шахматова, лабiалiзацiя приголосних у праслов’янськiй мовi  відбулася до переходу  [u] довгого в  [y] довге та  [u] короткого в  [ъ] — не- лабiалiзованi голоснi середнього ряду  53. Це дозволяє зробити висновок: у  концепцiї  Шахматова  iмплiцитно  мiститься  припущення,  що  лабiалiзацiя  приголосних  перед  голосними  заднього  ряду  була  викликана  делабiалiза- цiєю голосних 54. 49 Глущенко В. А. А. А. Шахматов и проблемы русской исторической фонетики  // Филол. науки.— 1987.— № 3.— С. 38; Глущенко В. А. Принципи порівняльно-істо- ричного дослідження в українському і російському мовознавстві…— С. 157. 50 Шахматов А. А. К истории звуков русского языка : Смягчен. согласные // Сб.  Отд-ния рус. яз. и словесности.— 1901.— Т. 67. № 7.— С. 48–49; Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка.— С. 35, 44, 47–48, 62–63; Ша- хматов А. А. Краткий очерк истории русского языка.— Л. 22 об. 51 Шахматов А. А.  Русский  язык  //  Энциклопедический  словарь  /  Изд.  Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон.— С. 571; Шахматов А. А. К истории звуков русского  языка…— С. 21–23, 29–30, 34–35, 38, 44–45; Шахматов А. А. Курс истории русско- го языка (читан в С.-Петербургском ун-те в 1909–10 уч. г.) : Очерк истории звуков  русского  языка.  [— Литограф.  изд.— СПб.,  1909–10].— Ч.  2.— С.  16–18,  44–45;  Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка.— С. 117–119,  126, 134, 136. 52 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в україн- ському і російському мовознавстві…— С. 164. 53 Шахматов А. А.  Очерк  древнейшего  периода  истории  русского  языка.—  С. 134. Цього висновку вчений дійшов не вiдразу. Ранiше, розглядаючи деякі фо- нетичні  явища  західнослов’янських  мов  і  дотримуючись  твердження  про  те,  що  лабiалiзованi приголоснi  виникли пiсля розпаду праслов’янської мови, Шахматов  писав про лабiалiзацiю приголосних «перед голосними о, о, и, ъ, у», що відбула- ся в «захiднослов’янську епоху» (див.: Шахматов А. А. К истории звуков русского  языка : О полногласии и некоторых других явлениях.— СПб., 1903.— С. 10). 54 Глущенко В. А. А. А. Шахматов и проблемы русской исторической фоне- тики.— С. 43. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 45 П. Г. Житецький і О. О. Шахматов:Методологічний аспект Отже, депалаталiзацiя та делабiалiзацiя голосних у концепцiї Шахмато- ва виступають як процеси паралельнi, однорiднi 55. Таким чином, Шахматов розробив твердження про характерну для пра- слов’янської  та  «спiльноруської»  мов  тенденцiю  до  однорiдностi  звукiв  у  складi з погляду передньої або непередньої артикуляцiї. Тим самим, як вiд- значає В. В. Мартинов 56, було висловлено iдею складового сингармонiзму  (хоча сам цей термiн пiзнiшого походження). Оригінальним внеском у компаративістику стало твердження Шахмато- ва про перерозподіл тембру між голосними і приголосними в межах скла- ду,  про  передачу  тембру  від  голосних  попереднім  приголосним  (процеси  палаталізації  та лабіалізації  приголосних,  депалаталізації  та делабіалізації  го лосних) і від приголосних сусіднім голосним (процеси лабіалізації голос- них  і  делабіалізації  приголосних)  в  різні  періоди  «передісторії»  та  історії  слов’янських мов. Ця  теза  поширилася  в  слов’янському  порівняльно-історичному  мово- знавстві. Вивчення слов’янських V-депалаталізацій із активним залученням  типологічних даних дозволило істотно уточнити подану Шахматовим хроно- логію цих процесів. Було встановлено, що V-депалаталізації в слов’янських  мовах пов’язані з виникненням м’яких (палаталізованих) приголосних фо- нем, тобто зі становленням кореляції приголосних за м’якiстю / твердiстю,  що виникла після занепаду редукованих голосних. У концепції Шахматова iмплiцитно мiститься трактування V-депалаталі- зації та V-делабіалізації як показників самостійності ознак палаталізовано- сті та лабіалізованості (лабiовеляризованості) приголосних. У працях Шахматова фактично йдеться про те, що в східнослов’янських  мовах ознака палаталізованості закріпилася за приголосними, а в голосних  ознака ряду стала позиційною. Якщо в праслов’янській і «спільноруській»  мовах була наявна акомодація приголосних попереднім (а в деяких випад- ках —  і  наступним)  голосним переднього ряду,  то  в  російській мові  в  ре- зультаті змін у системах вокалізму і консонантизму розвинулася акомодація  голосних  сусіднім  палаталізованим  приголосним  і  [j]  ([і]  нескладовому).  Отже, Шахматов заклав основи твердження про яскраво виражений консо- нантний характер сучасної російської мови, набутий нею внаслідок еволюції  вихідної системи з пануванням вокалізму 57. Вивчення праць сучасників Шахматова свідчить, що тезу про акомода- цiю приголосних наступним голосним прийняли тiльки однодумцi вченого  М. М. Дурново, Є. Ф. Будде, С. М. Кульбакiн і Б. М. Ляпунов 58. Лише в пра- 55 Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в україн- ському і російському мовознавстві…— С. 159. 56 Мартынов В. В.  Славянская  и  индоевропейская  аккомодация.—  Минск,  1968.— С. 51. 57 Глущенко В. А. А. А. Шахматов о переогласовке гласных переднего ряда в  истории восточнославянских языков // Теоретические и прикладные проблемы рус- ской филологии : Научно-методич. сб.— Славянск, 2004.— Вып. 12.— С. 27. 58 Дурново Н. Н. Лекции по истории русского языка, читанные осенью 1907– 8 ак. г. в Московском ун-те.— М., 1907–1908.— С. 99–101, 156; Будде Е. Ф. Лек- ции по истории русского языка. 1906/7 ак. г.— Казань, 1907.— С. 89–97, 111, 115;  Кульбакин С. М. История русского языка. Краткая фонетика : Из лекций, читан. в  1909–10 уч.  ак.  г.— Х.,  1909–1910.— С.  53–56; Ляпунов Б. М. Памяти  академика  А. А. Шахматова  : Обзор его лингвист. тр.  // Отд. Отт. из Изв. Отд-ния рус. яз. и  словесности, 1923, 1924.— Т. 28, 29.— Ленинград, 1925.— С. 64. 46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко цях учених Московської школи можна знайти в зазначений перiод i посилан- ня на шахматовські V-депалаталiзацiї  59. Проте в пiзнiших узагальнюваль- них працях Дурново та Кульбакiна про лабiалiзацiю приголосних взагалi не  йдеться, а окремi V-депалаталiзацiї розглянуто як процеси невзаємопов’яза- нi, ізольовані 60. Подальшого  поглиблення  шахматовська  концепцiя  не  одержала,  що  можна пояснити гiпотетичнiстю її тверджень (джерелом цієї концепції стали  майже виключно сучаснi дiалектнi данi). Отже, сучасники Шахматова недооцiнили його концепцію взаємодії во- калізму і консонантизму в історії східнослов’янських мов.  По-справжньому її було оцiнено лише з фонологiчних позицiй. З виникненням iсторичної фонологiї твердження Шахматова про дуже  ранню  (перiоду  вiдносної  єдностi  праслов’янської  мови)  акомодацiю  (не  тiльки палаталiзацiю, а й лабiалiзацiю) приголосних голосним у межах скла- ду підтримав ряд лінгвістів 61. Воно, «як зерно, принесло свої плоди в цiлiй  серiї нових найвизначнiших узагальнень i вiдкриттiв» 62: Якобсон, перепи- савши цю тезу  в  термiнах фонологiї,  прийшов до висновку про наявнiсть  тембрової кореляцiї складiв  i складового сингармонiзму в праслов’янськiй  мовi 63 (як відзначає Журавльов, тезу про відмінність твердих і м’яких скла- дів  у  праслов’янській  мові  висунув  Бодуен  де  Куртене  64,  проте  Якобсон  сформулював  її  незалежно  від  засновника  Казанської  школи  65).  Виникає  термiн  силабема 66.  Введення  поняття  групового  сингармонiзму  67  дозво- лило висунути й обґрунтувати тезу про трансформацiю групового сингар- монiзму в складовий у праслов’янськiй мові та пов’язати це з дiєю закону  вiдкритого складу  68. Повна реалiзацiя цього закону  (першим на помітний  вплив закону відкритого складу в праслов’янській мові вказав Г. А.  Ільїн- ський  69)  спричинилася  до  руйнування  сингармонiзму,  до  розпаду  групо- 59 Дурново Н. Н.  Зазнач.  праця.— С.  157–161; Будде Е. Ф.  Зазнач.  праця.—  С. 91; Кульбакин С. М. Зазнач. праця.— С. 54–56. 60 Дурново Н. Н. Очерк истории русского  языка.— М.  ; Ленинград,  1924.—  С. 151–152, 170, 203; Кульбакин С. М. Украинский язык : Краткий очерк ист. фоне- тики и морфологии.— Х., 1919.— С. 27–28, 30–32. 61 Jakobson R. Remarques sur l’évolution phonologique du russe comparée à celle  des autres langues slaves // Travaux du Cercle linguistique de Prague.— 1929.— T. 2.—  Р. 8, 20–23; Martinet A. Èconomie des changements phonétiques : Traité de phonologie  diachronique. — Berne, 1955. — Р. 356; Журавлев В. К. Формирование группового  сингармонизма  в  праславянском  языке  //  Вопр.  языкознания.—  1961.—  №  4.—  С. 33–45; Мартынов В. В. Зазнач. праця.— С. 32–42, 168. 62 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке...— С. 468. 63 Jakobson R. Op. cit.— Р. 8, 20–23. 64 Baudouin de Courtenay J. Dzieła wybrane.— Warszawa, 1976.— T. 3.— S. 69. 65 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке...— С. 468. 66 Аванесов Р. И. Из истории русского вокализма : Звуки і и у // Вестн. Моск.  ун-та.— 1947.— № 1.— С. 41–57. 67 Петрович Э. О некоторых сходствах между румынской и славянской фоне- матическими системами // Slavia.— 1959.— Roč. 28. Seš. 1.— S. 12–19. 68 Журавлев В. К. Развитие группового сингармонизма в праславянском языке :  Опыт диахронич/ фонологии.— Минск, 1963.— 46 с. 69 Ильинский Г. А. [Рец. на:] О. Huger. Uvod do dějin jazyka českého. Praha, 1924  // Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности.— 1926.— Т. 31.— С. 349. ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 47 П. Г. Житецький і О. О. Шахматов:Методологічний аспект фонем i — пiзнiше — силабем. Це викликало занепад редукованих 70, який  сприяв формуванню кореляцiї приголосних  за м’якiстю  /  твердiстю. З  ви- никненням у частинi слов’янських мов цiєї кореляцiї й пов’язанi слов’янськi  V-депалаталiзацiї 71. У пошуках вихiдного пункту зазначених явищ процес  лабiалiзацiї приголосних i дотичні до нього процеси делабiалiзацiї голосних  i виникнення протетичного [u] нескладового пов’язують із сатемовою пала- талiзацiєю та генезисом слов’янського [х] 72. Отже,  у  дослiдженнi  глобальних  процесiв  iсторiї  фонетичних  систем  схiднослов’янських (i взагалi слов’янських) мов iсторична фонологiя пiшла  вказаним Шахматовим шляхом пошуку  єдиних пояснень  для низки фоне- тичних змiн, що дозволило експлікувати iсторiю фонетичної (фонологiчної)  системи як ланцюг причинно пов’язаних фонетичних процесiв. Цiкаво вiд- значити, що В. I. Постовалова iлюструє цю тенденцiю розвитку iсторичної  фонологiї саме «спробою побудови єдиного пояснення трьох явищ у слов’ян- ських мовах — палаталiзацiї, збiгу [o] з [a] та закону вiдкритих складiв» у  студiях Журавльова 73. Свою актуальність для сучасної компаративістики зберігають як концеп- туальні твердження Житецького й Шахматова, так і спостереження вчених  над конкретними явищами. Окремі недоліки досліджень цих компаративіс- тів, пов’язані з розкриттям механізму та хронологізацією мовних процесів,  не знижують ваги їхніх праць для лінгвістики. Завдання сьогодні полягає в  поглибленні концепцій Житецького й Шахматова, в усуненні їхніх протиріч  і в розв’язанні  завдань, поставлених лінгвістами минулого,  з урахуванням  досягнень сучасного мовознавства. Перспективи  подальших  лінгвоісторіографічних  розвідок  ми  вбача- ємо в детальному розкритті шляхів дослідження вокалізму  і консонантиз- му  слов’янських  мов  у  генетичному  й  типологічному  аспектах  упродовж  XX ст. — початку ХХІ ст. V. A. HLUSHCHENKO P. H. ZHYTETS’KYІ AND A. А. SHAKHMATOV FROM A  METHODOLOGICAL PERSPECTIVE The  author  dwells  on  the  common  features  of  P. H. Zhytets’kyi’s  and A. A. Shakh- matov’s methodological  researches  and  claims  that  Shakhmatov  followed not  only F.  F.  Fortunatov’s (his immediate teacher) and O. O. Potebnіa’s doctrine but also Zhytets’kyi’s  one.  First  of  all,  it  concerns  the  systematic  approach  to  language  phenomena  in  their  evolution,  which  was  best  realized  in  the  concept  of  vocal  and  consonant  interaction  70 Журавлев В. К. Из истории вокализма в праславянском языке позднего пе- риода // Вопр. языкознания.— 1963.— № 2.— С. 8–19; Журавлев В. К. Наука о пра- славянском языке...— С. 483–484. 71 Van Wijk N. La genèse de  la mouillure des  consonnes dans  les  langues  slaves  //  Slavia.—  1937.— Roč.  15.  Seš.  l.—  S.  27–33; Martinet A. Op. cit.—  Р. 480–483;  Furdal A. Rozpad  języka prasłowiańskiego w świetle  rozwoju głosowego.— Wrocław,  1961.— S. 47–55; Калнынь Л. Э. Развитие корреляции твердых и мягких согласных  фонем в славянских языках.— М., 1961.— С. 19–20; Мартынов В. В. Зазнач. пра- ця.— С. 31, 52–55; Чэкман В. М. Гісторыя проціпастаўленняў па цвёрдасці — мяк- касці ў беларускай мове.— Мінск, 1970.— С. 72–78. 72 Журавлев В. К. Наука о праславянском языке...— С. 484. 73 Постовалова В. И. Историческая фонология и ее основания  : Опыт логи- ко-методолог. анализа.— М., 1978.— С. 171. 48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 4 В. А. Глущенко in  the  history  of  the  Slavic  languages.  Above  all,  it  was  this  concept,  according to  the  article,  in  which  Shakhmatov  takes  Zhytets’kyi’s  methodological  priorities as the ground. The  analysis  of  Zhytets’kyi’s  «Essay  on  the  Sound  History  of  the  Ukrainian  Language» in the context of comparative linguistics of late XIX ct. — early XX ct. proves  that the priority in setting the problem of vocal and consonant interrelation in the history  of Eastern Slavic (and wider — Slavic) languages belongs to Zhytets’kyi. Claims concerning the inverse impact of consonants on vocals were first suggested  in  Shakhmatov’s  researches,  who  considered  connection  of  vocals  and  consonants in the history of the Slavic languages as mutual interaction. Keywords: P. H. Zhytets’kyi, A. A. Shakhmatov, Slavic languages, Eastern Slavic  languages, vocals, consonants, connection, interaction.

Ähnliche Einträge