Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси
Рецензія на книгу: Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси. К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2019. — 364 с.
 Проблему «українська мова в школі» найбільше досліджують з позицій лінгводидактики. Натомість соціолінгвістичний а...
Saved in:
| Published in: | Мовознавство |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184444 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси / П. Селігей // Мовознавство. — 2019. — № 5. — С. 79-82. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860184230676398080 |
|---|---|
| author | Селігей, П. |
| author_facet | Селігей, П. |
| citation_txt | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси / П. Селігей // Мовознавство. — 2019. — № 5. — С. 79-82. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Мовознавство |
| description | Рецензія на книгу: Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси. К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2019. — 364 с.
Проблему «українська мова в школі» найбільше досліджують з позицій лінгводидактики. Натомість соціолінгвістичний аспект проблеми лишається зовсім невисвітленим. Ми й досі погано знаємо, як саме українська мова побутує в школах, у педагогічному спілкуванні, у розмовах школярів між собою. І це прикро, адже освіта — одна з головних сфер функціонування мови. За станом шкільного мовлення, якістю мовного виховання можна впевнено спрогнозувати стан мови в майбутньому.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:03:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 5 79
Рецензії та анотації
Д а н и л е в с ь к а О. М.
УКРАЇНСЬКА МОВА В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ НА ПОЧАТКУ ХХІ
СТОЛІТТЯ: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ НАРИСИ
К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2019. — 364 с.
Проблему «українська мова в шко-
лі» найбільше досліджують з позицій
лінгводидактики. Натомість соціолінгві-
стичний аспект проблеми лишається
зовсім невисвітленим. Ми й досі погано
знаємо, як саме українська мова побутує
в школах, у педагогічному спілкуванні,
у розмовах школярів між собою. І це
прикро, адже освіта — одна з головних
сфер функціонування мови. За станом
шкільного мовлення, якістю мовного
виховання можна впевнено спрогнозу-
вати стан мови в майбутньому.
Рецензована монографія покликана
заповнити цю прогалину. Її присвячено
мовній ситуації в сучасних українських
школах. Дослідження ґрунтується на
різноманітних джерелах: даних, отри-
маних шляхом масових опитувань,
фокус-групових досліджень і цільового
анкетування; вивченні нормативних до-
кументів, що регулюють використання
мов у закладах освіти; аналізі усного
мовлення школярства та вчительства;
коментарях до запитань у відкритій ча-
стині анкет; дописів у соцмережах; пу-
бліцистичних і художніх творах.
Перший розділ «Мовна ситуація
як об’єкт соціолінгвістики» висвітлює
теоретичні та методологічні підвалини
розвідки. Серед іншого тут розкрито
поняття мовної ситуації та параметрів
її аналізу. Простежено історію її нау-
кового вивчення в Україні. Окреслено
© П. СЕЛІГЕЙ, 2019
ivo
Машинописный текст
DOI 10.33190/0027-2833-308-2019-5-007
80 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 5
Рецензії та анотації
специфіку мовної ситуації в школах і
представлено авторську методику її до-
слідження.
У другому розділі «Мовна ситуа-
ція у сфері шкільної освіти за резуль-
татами масового опитування» відтво-
рено загальний стан української мови
в школах і ті зміни, що відбулися за
останні дванадцять років (2006–2017).
Доведено невідповідність формальних
показників та реальної мовної ситуації
в сучасних школах. З’ясовано, як самі
опитані оцінюють мовну ситуацію та
мовну політику у сфері освіти. При цьо-
му показано, що оцінки респондентів
залежать від того, у яких регіонах і якій
місцевості (місті, селі) вони мешкають,
якою мовою спілкуються і до якої віко-
вої категорії належать.
«Мовна ситуація в українській
шкільній освіті крізь призму мовної
поведінки школярів» — таку назву
має третій розділ монографії. Тут сха-
рактеризовано типи мовної поведінки,
які було досліджено методами спо-
стереження та цільового анкетування.
Доведено, що неоднорідність мовної
ситуації в освіті викликана переважно
українсько-російською двомовністю,
яка своєю чергою зумовлює значно
більшу (порівняно з одномовними си-
туаціями) варіативність типів мовної
поведінки школярів.
О. М. Данилевська виділила шість
таких типів: 1) природний комфортний:
українськомовні діти в українськомов-
ному середовищі або російськомовні
діти — в російськомовному; 2) при-
родний некомфортний: українсько-
мовні діти переходять у неформальній
комунікації на російську мову, бо вона
сприймається як престижніша; 3) добре
адаптований комфортний: російсько-
мовні діти в українськомовному серед-
овищі вільно змінюють мову залежно
від ситуації, не відчуваючи дискомфор-
ту або труднощів; 4) не цілком адап-
тований комфортний: російськомовні
діти в українськомовній школі досить
вільно змінюють мови, але припуска-
ються помилок; 5) слабко адаптований
некомфортний: російськомовні діти в
українськомовній школі, яким важко
переходити на українську; 6) неадапто-
ваний некомфортний: російськомовні
або українськомовні діти, які взагалі не
здатні змінювати мову. Найхарактерні-
шими для українських шкіл виявилися
типи 1, 3, 4. Тип 6 для українських реа-
лій радше гіпотетичний.
У четвертому розділі «Ознаки де-
формованої мовної ситуації у сфері
шкільної освіти в педагогічному дис-
курсі» проаналізовано прояви пост-
тоталітарних деформацій у мовленні
вчителів (за сприйняттям учнів) та ру-
дименти тоталітарної мови в текстах
шкільних підручників періоду неза-
лежності. Містяться тут і цікаві спо-
стереження за шкільним сленгом, який
авторка розглядає крізь призму «підліт-
кового бунту». Численні експресивні
назви з’являються через те, що діти по-
чинають ставитися до світу як до об’єк-
та перетворення відповідно до програ-
ми власного життя. Їхня словотворчість
випливає з потреби виразити своє «Я»,
що сáме починає формуватися. Показа-
но, що підліткам притаманне особливе
світобачення, своєрідне сприйняття та
пізнання. Дослідження дитячої мови
робить в україністиці ще тільки перші
кроки, тож зібрані матеріали надзвичай-
но цінні. І не лише для мовознавства:
«соціолект підлітків є тим камертоном,
який дає змогу вловити найтонші коли-
вання в аксіологічній сфері сучасного
соціуму» (с. 296).
По всьому тексту монографії на-
ведено чимало суджень респондентів
та учасників фокус-групових дискусій
про українську мову, стан і якість її ви-
кладання. Наприклад: «Не подобається,
що вчителі замінюють слова, до яких
важко знайти відповідник українською
мовою, і тому кажуть це на російській»,
«Хочу, щоб усі вчителі в школі розмов-
ляли українською» «Людина повинна
говорити на тій мові, яку щиро любить
і поважає»; «‟Екологія мови” — див-
не словосполучення. Краще вигадайте
програми з вивчення української мови,
а не дебільні анкети». Усі такі свідчен-
ня, безперечно, становлять корисний
фактаж для вивчення мовної свідомості
сучасників.
Проаналізований фактаж дав
О. М. Данилевській підстави зробити
теоретично важливі висновки.
Мовну ситуацію в сучасній школі
визначає формальна та фактична взає-
модія української мови як державної з
російською та іншими мовами нацмен-
шин, а також мовами, що їх вивчають як
іноземні. Цю взаємодію не регламенто-
вано нормативними приписами — вона
зумовлена закономірностями спонтан-
ної комунікації та мовними звичками
учасників навчального процесу, сфор-
мованими практикою мововжитку в
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 5 81
Рецензії та анотації
конкретному регіоні. Отже, мовна ситу-
ація в середній освіті така ж неоднорід-
на, як і в країні загалом. Мовний пор-
трет кожної конкретної школи залежить
від того, у якому регіоні та в населено-
му пункті якого типу її розташовано.
За формальними критеріями, май-
же 90 % школярів навчаються україн-
ською. Проте дослідження показало:
навіть у тих школах, статус яких заде-
кларовано як одномовний, фактично
панує українсько-російська двомов-
ність. Така ситуація властива більшості
регіонів України (крім Західного). У
школах у різних пропорціях вживають
дві мови — українську як мову навчан-
ня та російську як мову неформального
спілкування. У багатьох школах зміна
мови навчання не змінила мову спілку-
вання на позаурочних заходах, у кори-
дорах і вчительських.
Дослідження підтверджує висно-
вок, що «специфіку мовного середовища
шкіл в Україні визначає поширення в
них у різних пропорціях координатив-
ного, субординативного та змішаного
білінгвізму, диглосії, дифузне проник-
нення інтерферентних явищ та елемен-
тів змішаного мовного коду (суржику)»
(с. 334). Отже, маємо разючу невідпо-
відність між офіційно задекларованим
і реальним станом уживання державної
мови. Цікаво, що оцінка мовного середо-
вища до певної міри виявилася залежною
від повсякденної мови респондента. Ті,
хто зазвичай послугується російською,
схильні вважати мовне середовище шкіл
помітно менш українськомовним, ніж ті,
хто спілкується українською (с. 341).
Ця невідповідність, відзначає
О. М. Данилевська, зумовлена й суб’єк-
тивними, й об’єктивними чинниками.
До перших авторка зараховує низьку
регламентованість застосування мов
у середній освіті та неналежний кон-
троль держави за дотриманням мовного
законодавства. До других чинників —
постколоніальні деформації, які в шко-
лах досі не подолано.
Нехтування вимогами мовно-
го режиму нівелює українськомов-
ний статус школи й замість зміцнення
позицій державної мови закріплює
українсько-російську двомовність. Це
дає підстави до висновку, що «мовна
політика незалежної України не тільки
не поклала край асиміляційним про-
цесам, успадкованим від радянських
часів, а в деяких сферах навіть по-
сприяла їм» (с. 9). Звідси рекомендації
авторки: активізувати державну мов-
ну політику в галузі середньої освіти
(с. 339), зокрема, посилити додержання
мовного режиму в спілкуванні вчителів
та інших педпрацівників. Ідеться також
і про вимоги нормативності, адже мов-
лення вчителів, особливо негуманітарі-
їв, часто-густо засмічене жаргонізмами,
суржиковими слівцями, клішованими
висловами тощо (с. 44).
Попри всі труднощі та невдачі на
шляху дерусифікації шкільництва, роз-
відка виявила й позитивні, обнадійливі
тенденції. Далися вони взнаки впро-
довж останнього десятиліття, надто
після Революції гідності. Причинами
О. М. Данилевська називає зростання
престижу української мови, дальше
піднесення національної свідомості,
прищеплення європейських цінностей і
збільшення числа прибічників проєвро-
пейської політики.
Масове опитування показало: якщо
2006 р. середовище шкіл оцінювали як
здебільшого українськомовне в Центрі
48 %, а на Півночі — лише 15 % рес-
пондентів, то 2017 р. ці цифри істотно
зросли: 82 % і 75 % відповідно (с. 338).
Якщо 10 років тому обов’язкове викла-
дання державною мовою в усіх дер-
жавних закладах освіти підтримували
63 %, а запровадження обов’язкового
мовного режиму в школах — 33 %, то
нині ці показники становлять 80 % і
70 % відповідно (с. 339). Переважна
більшість респондентів різних поколінь
ува жають, що керівники навчальних
закладів обов’язково повинні володі-
ти державною мовою (86–95 %), що
обов’язок громадян володіти нею як
мовою свого громадянства треба за-
кріпити законодавчо (83–94 %) і що її
слід викладати як обов’язковий предмет
(майже 100 %) (с. 163–164).
Усі ці зрушення в мовній свідо-
мості не тільки показують зростання
престижу української мови, а й форму-
ють сприятливе тло для дальшого роз-
ширення її вжитку в шкільництві. Ужи-
ваючи українську мову в офіційному та
неформальному шкільному спілкуван-
ні, російськомовні підлітки набувають
досвіду, який згодом дасть їм змогу без-
перешкодно перейти на українську і в
інших комунікативних сферах (с. 182).
А це вселяє надію, що з часом мовна
ситуація вирівняється відповідно до
етнічного складу населення в регіонах
та в державі загалом.
Розвідка О. М. Данилевської ви-
82 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2019, № 5
Рецензії та анотації
світлює не лише стан двомовності в
школі, а й ширше коло питань, зокрема
мовної аксіології. Привертають увагу
відповіді 11–15-літніх дітей на запитан-
ня «Навіщо навчаєшся мови?». Відпо-
віді розподілилися так: вивчення мов
дає мудрість, досвід, ерудицію (36,5 %),
знання мови важливе для комфортних
подорожей (24 %) успішного спілку-
вання (20 %), успішної кар’єри (17 %),
еміграції (7 %), роботи за кордоном
(5,5 %). Отже, анкетування засвідчує: у
навчанні мов у школярів переважають
прагматичні мотиви (с. 135).
Дослідження дає об’єктивну карти-
ну постколоніальних мовних деформа-
цій у нашій державі, виявляє причини,
чому «попри високий ступінь формаль-
ної українізації, система шкільної осві-
ти не поклала край зросійщенню укра-
їнської молоді й не стала ефективним
інструментом вирівнювання мовної си-
туації в державі загалом» (с. 340). Задля
справедливості варто все ж зауважити,
що заледве школа здатна самотужки по-
класти край зросійщенню нашої моло-
ді. Не забуваймо, що школа — частина
суспільства. У ній, як у великому дзер-
калі, відбиваються всі «болячки» цьо-
го суспільства. Щоб підлітки ставали
українськомовними, крім школи, кри-
тично важливі ще два чинники — мова
спілкування в родині та мова молодіж-
ної субкультури. Зрештою, авторка сама
визнає, що «проблема формування мов-
ної стійкості безпосередньо пов’язана
із повнофункціональністю української
мови, повнокровністю її розмовних,
знижених, міських варіантів, із розвит-
ком українськомовного сегмента масо-
вої культури» (с. 280).
Розвідка рясно проілюстрована
діаграмами, таблицями, схемами, що
полегшує сприйняття матеріалу. Прав-
да, читач (надто якщо він не соціоліг-
віст) ризикує «потонути» в безбереж-
ному океані емпіричних даних. Тим-то
книзі не завадили б чіткіше сформульо-
вані висновки й узагальнення, причому
не лише наприкінці розділів. Також хо-
тілося б бачити спеціально виокремлені
рекомендації авторки для гармонізації
мововжитку та поліпшення мовної по-
літики в освіті — як на загальнодержав-
ному рівні, так і на рівні окремої школи.
Загалом же рецензована моногра-
фія переконливо засвідчує готовність
молодої української соціолінгвістики
ставити й результативно досліджувати
масштабні проблеми функціонування
мов, використовуючи при цьому су-
часний методологічний і методичний
інструментарій.
П. СЕЛІГЕЙ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184444 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0027-2833 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:03:16Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Селігей, П. 2022-06-04T14:14:09Z 2022-06-04T14:14:09Z 2019 Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси / П. Селігей // Мовознавство. — 2019. — № 5. — С. 79-82. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-308-2019-5-007 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184444 Рецензія на книгу: Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси. К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2019. — 364 с.
 Проблему «українська мова в школі» найбільше досліджують з позицій лінгводидактики. Натомість соціолінгвістичний аспект проблеми лишається зовсім невисвітленим. Ми й досі погано знаємо, як саме українська мова побутує в школах, у педагогічному спілкуванні, у розмовах школярів між собою. І це прикро, адже освіта — одна з головних сфер функціонування мови. За станом шкільного мовлення, якістю мовного виховання можна впевнено спрогнозувати стан мови в майбутньому. uk Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Мовознавство Рецензії та анотації Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси Danylevs’ka O.M. The Ukrainian language in Ukrainian school at the turn of the 21st.: Sociolinguistic essays Article published earlier |
| spellingShingle | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси Селігей, П. Рецензії та анотації |
| title | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси |
| title_alt | Danylevs’ka O.M. The Ukrainian language in Ukrainian school at the turn of the 21st.: Sociolinguistic essays |
| title_full | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси |
| title_fullStr | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси |
| title_full_unstemmed | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси |
| title_short | Данилевська О. М. Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття: соціолінгвістичні нариси |
| title_sort | данилевська о. м. українська мова в українській школі на початку ххі століття: соціолінгвістичні нариси |
| topic | Рецензії та анотації |
| topic_facet | Рецензії та анотації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184444 |
| work_keys_str_mv | AT selígeip danilevsʹkaomukraínsʹkamovavukraínsʹkíiškolínapočatkuhhístolíttâsocíolíngvístičnínarisi AT selígeip danylevskaomtheukrainianlanguageinukrainianschoolattheturnofthe21stsociolinguisticessays |