Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва
Мета статті полягає у висвітленні та узагальненні культурницької і просвітницької діяльності православного духівництва й тісно пов’язаної з ним національної інтеліґенції Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., з’ясуванні їхньої ролі у збереженні та популяризації надбань укр...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184492 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва / О. Кошель, Т. Ніколаєва // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 41-48. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184492 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кошель, О. Ніколаєва, Т. 2022-06-14T09:55:04Z 2022-06-14T09:55:04Z 2021 Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва / О. Кошель, Т. Ніколаєва // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 41-48. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.03.041 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184492 94(477)+322«18/19» Мета статті полягає у висвітленні та узагальненні культурницької і просвітницької діяльності православного духівництва й тісно пов’язаної з ним національної інтеліґенції Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., з’ясуванні їхньої ролі у збереженні та популяризації надбань української культури, стримуванні процесу російщення. Під час дослідження здійснювалося комплексне використання методів порівняння, логічного аналізу, синтезу та узагальнення. Наукова новизна. У науковий обіг уведено маловідомі архівні джерела, які розкривають діяльність православного духівництва спільно з представниками національної інтеліґенції в розбудові бібліотечної справи та поширенні українофільської літератури, а також провадження фольклорно-етнографічних студій. Аналізується співпраця представників духівництва з діячами українського національного руху в питаннях організації фольклорно-етнографічних експедицій, роботи бібліотек і давньосховищ. У висновках констатується, що важливим здобутком культурницької діяльності національно свідомого православного духівництва за сприяння діячів українського руху було створення церковною владою й церковно-історичними товариствами давньосховищ, становлення музейної справи. Упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. проводилася системна робота зі збирання, вивчення народних звичаїв і традиційних обрядів, заснування бібліотек, загалом розвитку бібліотечної справи. У Київській духовній академії та Подільській духовній семінарії діяли таємні книгозбірні, в яких поширювалися видання народницького й соціалістичного спрямування, твори Т.Шевченка, С.Руданського, інших українських авторів. Діяльність патріотично налаштованих представників духівництва й інтеліґенції Правобережжя у цих та інших культурницько-освітніх напрямах значною мірою впливала на розвиток національної культури. The purpose of the article is to elucidate and generalize the cultural and educational activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia of the Right-Bank Ukraine in the second half of the nineteenth – the early of the twentieth centuries, find out its role in the preservation and popularization of the Ukrainian national cultural acquisitions, and restrain the process of Russification. During the study, the complex use of the methods of comparison, logical analysis, synthesis, and generalization were used. The scientific novelty consists in the fact that little known archive sources that disclose the activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia in creating libraries and spreading the Ukrainian literature, as well as conducting folklore and ethnographic studies by them were introduced in scientific circulation. The cooperation of the clergy representatives with the political figures of the Ukrainian national movement in questions dealing with the organization of folklore and ethnographic expeditions, work of libraries and repositories of antiquities has been analyzed. It has been stated in the conclusions that creating repositories of antiquities and developing museum studies by the church authorities and clerical and historical associations were the important acquisition in cultural activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia. During the second half of the nineteenth – the early of the twentieth centuries conducted systemic work to collect, study, and publish the Ukrainian customs and traditional ceremonies, found and develop libraries as a whole. In Kyiv Theological Academy and Podillia Theological Seminary, secret libraries functioned, in which narodniks (populist) and socialist publications, the works by T.Shevchenko, S.Rudanskyi, and other Ukrainian authors were spread. The activity of patriotic clergy representatives and national intelligentsia in these and other cultural and educational fields affected considerably the development of the national culture. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва Orthodox Clergy and National Intelligentsia of the Right-Bank Ukraine in the Second Half of the Nineteenth – Early Twentieth Centuries: Contribution to the Development of Culture and Enlightenment Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва |
| spellingShingle |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва Кошель, О. Ніколаєва, Т. Історичні студії |
| title_short |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва |
| title_full |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва |
| title_fullStr |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва |
| title_full_unstemmed |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва |
| title_sort |
православне духівництво й національна інтеліґенція правобережної україни у другій половині хіх – на початку хх ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва |
| author |
Кошель, О. Ніколаєва, Т. |
| author_facet |
Кошель, О. Ніколаєва, Т. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Orthodox Clergy and National Intelligentsia of the Right-Bank Ukraine in the Second Half of the Nineteenth – Early Twentieth Centuries: Contribution to the Development of Culture and Enlightenment |
| description |
Мета статті полягає у висвітленні та узагальненні культурницької і просвітницької діяльності православного духівництва й тісно пов’язаної з ним національної інтеліґенції Правобережної
України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., з’ясуванні їхньої ролі у збереженні та популяризації надбань української культури, стримуванні процесу російщення. Під час дослідження
здійснювалося комплексне використання методів порівняння, логічного аналізу, синтезу та узагальнення. Наукова новизна. У науковий обіг уведено маловідомі архівні джерела, які розкривають
діяльність православного духівництва спільно з представниками національної інтеліґенції в розбудові бібліотечної справи та поширенні українофільської літератури, а також провадження фольклорно-етнографічних студій. Аналізується співпраця представників духівництва
з діячами українського національного руху в питаннях організації фольклорно-етнографічних
експедицій, роботи бібліотек і давньосховищ. У висновках констатується, що важливим здобутком культурницької
діяльності національно свідомого православного духівництва за сприяння діячів українського руху
було створення церковною владою й церковно-історичними товариствами давньосховищ, становлення музейної справи. Упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. проводилася системна робота зі збирання, вивчення народних звичаїв і традиційних обрядів, заснування бібліотек, загалом розвитку бібліотечної справи. У Київській духовній академії та Подільській духовній семінарії діяли
таємні книгозбірні, в яких поширювалися видання народницького й соціалістичного спрямування,
твори Т.Шевченка, С.Руданського, інших українських
авторів. Діяльність патріотично налаштованих представників духівництва й інтеліґенції Правобережжя у цих та інших культурницько-освітніх
напрямах значною мірою впливала на розвиток національної культури.
The purpose of the article is to elucidate and generalize the cultural and educational
activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia of the Right-Bank Ukraine in the second
half of the nineteenth – the early of the twentieth centuries, find out its role in the preservation
and popularization of the Ukrainian national cultural acquisitions, and restrain the process of
Russification. During the study, the complex use of the methods of comparison, logical analysis,
synthesis, and generalization were used. The scientific novelty consists in the fact that little
known archive sources that disclose the activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia
in creating libraries and spreading the Ukrainian literature, as well as conducting folklore and
ethnographic studies by them were introduced in scientific circulation. The cooperation of the
clergy representatives with the political figures of the Ukrainian national movement in questions
dealing with the organization of folklore and ethnographic expeditions, work of libraries and
repositories of antiquities has been analyzed. It has been stated in the conclusions that creating
repositories of antiquities and developing museum studies by the church authorities and clerical
and historical associations were the important acquisition in cultural activity of the Orthodox
clergy and national intelligentsia. During the second half of the nineteenth – the early of the
twentieth centuries conducted systemic work to collect, study, and publish the Ukrainian customs
and traditional ceremonies, found and develop libraries as a whole. In Kyiv Theological Academy
and Podillia Theological Seminary, secret libraries functioned, in which narodniks (populist) and
socialist publications, the works by T.Shevchenko, S.Rudanskyi, and other Ukrainian authors were
spread. The activity of patriotic clergy representatives and national intelligentsia in these and other
cultural and educational fields affected considerably the development of the national culture.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184492 |
| citation_txt |
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвітництва / О. Кошель, Т. Ніколаєва // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 41-48. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT košelʹo pravoslavneduhívnictvoinacíonalʹnaíntelígencíâpravoberežnoíukraíniudrugíipoloviníhíhnapočatkuhhstvnesokurozvitokkulʹturitaprosvítnictva AT níkolaêvat pravoslavneduhívnictvoinacíonalʹnaíntelígencíâpravoberežnoíukraíniudrugíipoloviníhíhnapočatkuhhstvnesokurozvitokkulʹturitaprosvítnictva AT košelʹo orthodoxclergyandnationalintelligentsiaoftherightbankukraineinthesecondhalfofthenineteenthearlytwentiethcenturiescontributiontothedevelopmentofcultureandenlightenment AT níkolaêvat orthodoxclergyandnationalintelligentsiaoftherightbankukraineinthesecondhalfofthenineteenthearlytwentiethcenturiescontributiontothedevelopmentofcultureandenlightenment |
| first_indexed |
2025-11-26T13:33:36Z |
| last_indexed |
2025-11-26T13:33:36Z |
| _version_ |
1850623208283176960 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Текст
Анотація. Мета статті полягає у висвітленні та узагальненні культурницької і просвітницької діяль-
ності православного духівництва й тісно пов’язаної з ним національної інтеліґенції Правобережної
України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., з’ясуванні їхньої ролі у збереженні та попу-
ляризації надбань української культури, стримуванні процесу російщення. Під час дослідження
здійснювалося комплексне використання методів порівняння, логічного аналізу, синтезу та узагаль-
нення. Наукова новизна. У науковий обіг уведено маловідомі архівні джерела, які розкривають
діяльність православного духівництва спільно з представниками національної інтеліґенції в роз-
будові бібліотечної справи та поширенні українофільської літератури, а також провадження фоль-
клорно-етнографічних студій. Аналізується співпраця представників ду хів ництва з діячами україн-
ського національного руху в питаннях організації фольклорно-етно графічних експедицій, роботи
бібліотек і давньосховищ. У висновках констатується, що важливим здобутком культурницької
діяльності національно свідомого православного духівництва за сприяння діячів українського руху
було створення церковною владою й церковно-історичними товариствами давньосховищ, станов-
лення музейної справи. Упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. проводилася системна
робота зі збирання, вивчення народних звичаїв і традиційних обрядів, заснування бібліотек, загалом
розвитку бібліотечної справи. У Київській духовній академії та Подільській духовній семінарії діяли
таємні книгозбірні, в яких поширювалися видання народницького й соціалістичного спрямування,
твори Т.Шевченка, С.Руданського, інших ук раїн сь ких авторів. Діяльність патріотично налаштова-
них представників духівництва й інтеліґенції Правобережжя у цих та інших культурницько-освітніх
напрямах значною мірою впливала на розвиток національної культури.
Ключові слова: православ’я, духівництво, інтеліґенція, давньосховища, фольклорно-етно гра-
фічні дослідження, бібліотеки, національне відродження, українська культура.
Олексій КОШЕЛЬ
кандидат історичних наук, докторант,
Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича
(Чернівці, Україна), koshel@cvu.kiev.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0347-328X
Тетяна НІКОЛАЄВА
кандидатка історичних наук, доцентка,
Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана
(Київ, Україна), n_t_m@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6772-5928
Православне духівництво й національна
інтеліґенція Правобережної України
у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.:
внесок у розвиток культури та просвітництва
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.03.041 УДК: 94(477)+322«18/19»
Попри наявність значної кількості літератури та публікацій про роль православ-
ного духівництва в українському національному й духовному відродженні ХІХ – по-
чатку ХХ ст. тема культурницької діяльності залишається найменш висвітленою в істо-
ріографії. Зокрема потребують наукового вивчення питання місця та ролі пасторства
в розвитку вітчизняної музейно-бібліотечної справи, проведенні етнографічних
Український історичний журнал. – 2021. – №3
42 Олексій Кошель, Тетяна Ніколаєва
досліджень, пам’яткоохоронної діяльності, а також їх значення у формуванні релігій-
ного світогляду українського суспільства, збереженні народних обрядів і традицій.
Питання культурницької діяльності духівництва розглядали у своїх працях представ-
ники української діаспори 1920–1980-х рр., які перебували поза тиском радянської атеїстич-
ної ідеології й мали змогу об’єктивно висвітлювати історію православної церкви та започат-
кування в ній процесів українізації. Важливе значення для вивчення цієї тематики мають
праці І.Огієнка, І.Власовського, Н.Полонської-Василенко та ін.1 Окремі аспекти культур-
ницької діяльності православного духівництва досліджують сучасні вітчизняні історики2.
Низка фактичних матеріалів про культурницьку діяльність православного духів-
ництва Правобережної України міститься в мемуарних матеріалах. При під готовці
дослідження було використано спогади випускника Подільської ду ховної семінарії
В.Приходька3 та Київської духовної академії О.Лотоцького4, які пізніше стали відоми-
ми діячами національного відродження. Залучено матеріали Цент ра льного державно-
го історичного архіву України й Держархіву Хмельницької обл., зокрема циркуляри
департаментів поліції про збір відомостей про народні читальні та бібліотеки, їх полі-
тичну «благонадійність», листування з подільським ґубернатором про закриття чита-
лень, які містили «українофільські» публікації тощо.
У першій половині ХІХ ст. Священний синод реалізував низку заходів, спря-
мо ваних на створення привілейованого становища Російської православної церкви.
Такі дії також мали на меті послабити вплив на Правобережжі України римо-като-
лицизму й більш ефективно протидіяти польській історичній науці, котра розглядала
Київщину, Волинь, Поділля як «східні провінції» історичної Польщі. Із цією метою
РПЦ реалізувала низку досліджень і видань історій єпархій, описів церков, парафій,
монастирів, створення єпархіальних історико-статистичних комітетів, архівних комі-
сій, інших наукових товариств під своїм контролем і цензурою. Ці інституції, усупе-
реч вимогам синодальної цензури, значно розширили межі студіювань та видавали не
лише церковні описи, але й історії ґуберній, міст, містечок, сіл, археологічні карти ре-
ґіонів, історичні монографії, збірки документів, проводили фольклорно-етнографіч-
ні розвідки.
Прикладом подібної культурницької діяльності духівництва може слугувати ро-
бота з народознавчого дослідження Поділля, що проводилася в Подільській духов-
ній семінарії. Для того, аби полегшити збір джерел до написання першої узагальню-
ючої праці «Історико-статистичний опис Подільської єпархії» викладач і бібліотекар
закладу П.Гліщинський, який приступив до роботи в 1852 р., залучив до збирання ма-
теріалів для створення цієї праці окремих своїх колеґ і здібних учнів старших класів.
1 Іларіон, митр. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви / За ред. прот. С.Ярмуся. –
Т.1–2. – Вінніпеґ, 1982. – 363 с.; Власовський І. Нарис історії Української православної церкви: У 4 т., 5 кн. – Т.3:
Православна церква українського народу в складі російської православної церкви. – К., 1998. – 389 с. [репринт
1957 р.]; Полонська-Василенко Н. Історичні підвалини УАПЦ. – Мюнхен, 1964. – 126 с.
2 Гладкий С.О. Культурницька діяльність парафіяльного духовенства православних єпархій України початку ХХ ст. –
Запоріжжя, 1995. – 50 с.; Герасименко О. Православна культура Поділля. – Вінниця, 2004. – 206 с.; Блажевич Ю.І.,
Блажевич О.І. Подільська єпархіальна бібліотека (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Хмельницькі краєзнавчі студії. – Вип.6. –
Хмельницький, 2015. – С.39–44; Степаненко Г.В. Національно-культурницька діяльність вихованців духовних семінарій
в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Історія релігій в Україні: Праці ХІІ міжнар. наук. конф. – Кн.1. – Л.,
2002. – С.404–411; Фарина С.Я. Духовенство в національно-культурницькому русі на початку ХХ ст. // Релігійна традиція
в духовному відродженні України. – Полтава, 1992. – С.92–200; Старенький І.О. Діяльність подільського духовенства з
охорони пам’яток архітектури у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип.20. –
Кам’янець-Подільський, 2011. – С.32–50; Його ж. Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на
території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Краєзнавство. – 2013. – №1. – С.95–102.
3 Приходько В. Під сонцем Поділля: Спомини. – Ч.1. – Варшава, 1931. – 184 с.; Його ж. Під сонцем Поділля:
Спогади. – Ч.2. – Вінниця, 2011. – 416 с. [репринт 1967 р.].
4 Лотоцький О. Сторінки минулого. – Ч.1. – Варшава, 1932. – 286 с.; Його ж. Сторінки минулого. – Ч.2. – Варшава, 1933. – 486 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України... 43
Він заснував своєрідний фольклорно-етнографічний гурток та започаткував народо-
знавче вивчення Поділля, яке тривало у семінарії до початку ХХ ст.5
Активними подвижниками цього осередку виступили семінаристи, зокрема май-
бутні відомі письменники та вчені С.Руданський, А.Свидницький, К.Шейковський.
Члени гуртка, спираючись на опубліковану 1852 р. в «Подольских губернских ведо-
мостях» «Програму для збирання зразків народної мови» й на власні методологіч-
ні розробки, упродовж 1852–1855 рр. обстежили низку сіл і містечок Кам’янецького,
Проскурівського, Вінницького, Летичівського, інших повітів Подільської ґубернії. Вони
зібрали та систематизували значний фольклорно-етнологічний, історичний матеріал,
який П.Гліщинський узагальнив в «Историко-статистическом описании Подольской
епархии», а члени гуртка використовували у своїй літературній творчості.
С.Руданський упорядкував двотомний збірник «Народные малороссийские пе-
сни, собранные в Подольской губернии С.В.Р.», до якого було включено 156 україн-
ських пісень родинно-побутового й соціально-ужиткового характеру. У 1862 р. в Ялті
він видав ще один збірник під назвою «Копа пісень», опублікувавши тут понад 30 пі-
сень із попереднього двотомника, 20 нових записів і 7 авторських творів. Ці зібрання
до сьогодні є фольклорною скарбницею, використовуються у творчості композиторів
та у студіях народознавців. Найбільш цінний матеріал для дослідників українського
побуту становить етнографічний нарис С.Руданського, присвячений подільському ве-
сіллю, де подається докладний опис селянських обрядів і 134 обрядові пісні6.
Важливі етнографічні дослідження здійснив випускник Подільської духовної семіна-
рії, згодом відомий учений і педагог К.Шейковський. За матеріалами етнологічних зібрань
під час навчання у семінарії 1860 р. він видрукував народознавчу працю з побуту подолян7.
Автор задумував її як своєрідну енциклопедію народної творчості, однак роботу над нею
не було завершено. Цю працю доповнив його колеґа А.Свидницький у статті 1861 р., яка
завдяки П.Кулішу побачила світ у журналі української громади в Петербурзі «Основа»8.
Значна творча спадщина народознавчого гуртка Подільської духовної семінарії та
його представників П.Гліщинського, С.Руданського, А.Свидницького, К.Шейковсь ко го
й інших семінаристів дає підстави розглядати його як головний центр із започаткування
фольклорно-етнологічного вивчення краю. Після смерті П.Гліщинського народознав-
чий гурток на деякий час розпався, а його члени, закінчивши семінарію, продовжува-
ли здобувати вищу освіту у світських навчальних закладах Петербурґа, Москви, Києва,
повністю присвятили себе розвитку української культури, опублікували численні фоль-
клорно-етнографічні твори, стали діячами національного відродження.
Із середини 1860-х рр. і до початку ХХ ст. у Подільській духовній семінарії зберег-
лася традиція народознавчого вивчення краю, діяльності фольклорно-етнографічних гурт-
ків викладачів та учнів, тут виросла плеяда талановитих послідовників цієї справи. Одним
із прикладів слугує народознавча діяльність у 1870 – середині 1880-х рр. ректора семіна-
рії М.Сімашкевича, автора ґрунтовної історико-етнографічної праці9. Він залучав до сту-
дій як викладачів, так й учнів, зокрема під його науковим наставництвом випускник семі-
нарії Ю.Сіцінський опублікував 1881 р. свою першу етнографічну розвідку «Переказ про
полоза»10, а пізніше став відомим істориком, археологом, культурно-громадським діячем.
5 Кошель О.М. Подільська православна духовна семінарія – осередок народознавчого вивчення Правобережної
України (ХІХ – початок ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету
ім. В.Гнатюка. – Вип.2. – Тернопіль, 2003. – С.170–174.
6 Руданський С. Подольскеє весілля. – Ялта, 1862. – 61 с.
7 Шейковский К.В. Быт подолян. – Вып.1. – К., 1859. – 72 с.; Вып.2. – К., 1860. – 74 с.
8 Свидницкий А.П. Пасха у подолян: По поводу «Быта подолян» Шейковского // Основа. – 1861. – №10. – С.43–44;
№11/12. – С.26–71.
9 Симашкевич М.В. Историко-этнографический очерк Подолии. – Ч.1–3. – Каменец-Подольск, 1875–1876.
10 Державний архів Хмельницької обл. (далі – ДАХмО). – Ф.3333. – Оп.1. – Спр.26. – Арк.11.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
44 Олексій Кошель, Тетяна Ніколаєва
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. фольклорно-етнографічне вивчення Поділля
було пов’язане з діяльністю вихованця Подільської духовної семінарії та композитора
М.Леонтовича. Під час навчання впродовж 1896–1898 рр. він був дириґентом учнівсько-
го хору. Окрім суто релігійних творів семінарський хор виконував поширені у краї народ-
ні пісні11. Ідеться, зокрема, про «Ой чия ж то причина, що я бідная дівчина» в обробці
М.Леонтовича, а також «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Т.Шевченка.
Після завершення навчання у семінарії М.Леонтович упорядкував і видав два збірники пі-
сень з Поділля (1901, 1903 рр.), які стали основою опрацьованих ним народних творів.
Серед представників православного духівництва, які зробили великий внесок
у розвиток культури, варто відзначити священика Свято-Миколаївської церкви у
с. Глядки Подільської ґубернії М.Орловського. Він був власником однієї з найбіль-
ших приватних бібліотек (понад 2 тис. книжок), співпрацював із П.Кулішем, котро-
му 1861 р. передав до 2 тис. зразків приказок і прислів’їв із Поділля, зібраних серед
місцевого населення. Окрім цього в 1884 р. редакції часопису «Киевская старина»
М.Орловський передав 1,3 тис. зразків народної творчості, а 1876 р. – Подільській ду-
ховній семінарії 130 стародруків і рукописів12.
Частину своєї народознавчої колекції М.Орловський оприлюднював у часописах. Так, у
«Подольских губернских ведомостях» наприкінці 1860 – у середині 1880-х рр. він опубліку-
вав «Малоросійські прислів’я (числом 844), розташовані в алфавітному порядку», «Народні
казки, повір’я, перекази і пісні про старовину», «Народні перекази кам’янецьких жителів
про ікону св. Анни», «Подільські колядки і пісні», «Подільські коломийки» та ін.13 У 1872 р.
у кількох числах того ж видання М.Орловський надрукував історичну повість про українку з
Поділля, котра стала дружиною турецького султана Сулеймана І Пишного14. У своєму творі
він стверджував, що А.Лісовська з’явилася на світ у священицькій сім’ї у містечку Чемерівцях
Кам’янецького повіту, започаткувавши тривалу дискусію про місце її народження.
Етнографічними й фольклорними дослідженнями на Волині активно займався
протоієрей А.Сендульський. Свою релігійно-духовну працю поєднував із краєзнав-
ством і народознавством та опублікував понад 40 історичних нарисів про міста та села
краю. Його діяльність як дослідника історії й народної культури було високо оцінено
в публікації «Киевской старины»15.
На Київщині народознавчі студії активно провадив випускник місцевої духовної
семінарії Л.Ільницький. Він відмовився від священицької кар’єри й реалізував себе як
співробітник Київського архіву давніх актів та згодом як видавець. Л.Іль ни цький ак-
тивно збирав фольклор Київщини, Волині, був членом Південно-Західного відділу
Російського географічного товариства, брав активну участь у роботі етнографічно-ста-
тистичної експедиції під керівництвом П.Чубинського (1869–1872 рр.), був активним
діячем українських громад, власником книгарні.
Важливою стороною освітньо-культурного життя православної церкви на Пра во-
бережжі України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. була участь духівництва в роз-
будові бібліотечної справи. Найбільш активні представники священства започатковували
власні книгозбірні, які налічували тисячі книжок, журналів, вітчизняних і зарубіжних ви-
дань церковної та світської літератури. Часто такі зібрання ставали культурно-освітніми
11 Гордійчук М. Микола Леонтович. – К., 1974. – С.10–11.
12 Баженов Л.В., Кошель О.М. Протоієрей Михайло Орловський – визначний дослідник історії Поділля другої половини
ХІХ ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. – Т.17. – Кам’янець-Подільський, 2007. – С.363–371.
13 Михайло Якимович Орловський (1807–1887): Вибрані твори / Упор. А.М.Трембіцький, С.М.Єсюнін. –
Хмельницький, 2007. – 276 с.
14 Орловский М.А. Роксолана или Анастасия Лисовская: Историческая повесть // Подольские епархиальные
ведомости. – 1872. – №42–53.
15 Тарнавский А. Отец Аполлоний Сендульский, священник села Сивок Острожского уезда // Киевская старина. –
1882. – Т.ІV (№10). – С.166–170.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України... 45
й науковими центрами, гуртуючи навколо себе краєзнавців, педагогів, котрі мали мож-
ливість опрацьовували літературу, якої бракувало в публічних книгарнях і бібліотеках.
Власниками великих приватних книгозбірень на Поділлі були протоієреї В.Гречулевич,
М.Орловський, П.Вікул, М.Доронович, С.Лобатинський, І.Шипович, Ю.Сіцінський,
М.Яворовський, на Волині – викладач духовної семінарії у Кременці М.Теодорович,
протоієреї С.Барановський, А.Сендульський, архі єпископ волинський і житомирський
Модест (Д.Стрельбицький), на Київщині – випускник Київської духовної семінарії
Л.Ільницький, протоієреї П.Лебединцев, Л.Похилевич та багато інших. За нашими під-
рахунками, понад 150 священицьких сімей на Правобережжі мали приватні бібліотеки за-
гальною кількістю літератури від 1 тис. до 3–5 тис. примірників16.
Інший рівень становили книгозбірні Київської духовної академії, Київської,
Волинської, Подільської духовних семінарій та окремих духовних училищ, які за-
безпечували навчальний процес, сприяли науково-дослідній праці професорсько-ви-
кладацького складу і студентів. Такі бібліотеки перебували під наглядом урядової й
синодальної цензури, яка не допускала появи недозволених нею революційних, полі-
тичних, українознавчих, публіцистичних видань.
Література революційного, реформаторського, опозиційного до самодержав-
ства змісту поширювалася насамперед у створюваних учнівською молоддю таємних
бібліотеках земляцтв, конспіративних гуртках, осередках народницького, соціаліс-
тичного, українофільського напряму, які формувалися в духовно-освітніх закладах у
1860-х рр. – на початку ХХ ст. Місцеві поліція, жандармерія, інспектура встановлюва-
ли нагляд за такими книгозбірнями, вилучаючи заборонені публікації.
Під час розгрому жандармами учнівського гуртка партії «Народна воля» (1881–
1882 рр.), що діяв у Подільській духовній семінарії, було вилучено таємну бібліоте-
ку революційної літератури, якою завідував один із керівників організації учень
Стиранкевич. Серед народницьких і соціалістичних видань були твори Т.Шевченка,
С.Руданського, інші українські книжки17. Ще один приклад – бібліотека Київської се-
мінарської громади, що розташовувалася у приміщенні садиби Йорданської церкви.
За словами члена громади О.Лотоцького, «у бібліотеці було зібрано майже все, що
можна було дістати в той час в українській справі». Бібліотечний фонд постійно по-
повнювався книжками, виданими в Російській імперії, та галицькими публікаціями,
які переважно отримували за допомогою письменника й перекладача О.Кониського18.
Особливо багато таких нелеґальних книжкових зібрань у духовно-освітніх закла-
дах охоронні відомства виявили напередодні та під час революції 1905–1907 рр. Про це
свідчать матеріали поліції19, жандармерії20, прокурорів Київської судової палати21, по-
дільського губернатора22.
16 Адамський В.Р. Юхим Сіцінський: доля інтелігентів у радянську добу // Поділля в житті, діяльності і творчості Юхима
Сіцінського та Володимира Січинського. – Кам’янець-Подільський, 2010. – С.156–160; Баженов Л.В. Історичне краєзнавство
Правобережної України ХІХ – на початку ХХ ст. Становлення. Історіографія. Біобібліографія. – Хмельницький, 1995. – 255 с.
17 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). – Ф.301. – Оп.1. – Спр.100. –
Арк.198–452; Спр.115. – Арк.1–3.
18 Лотоцький О. Сторінки минулого. – Ч.1. – С.58.
19 ЦДІАК України. – Ф.274. – Оп.1. – Спр.316. – Арк.1–30; Ф.275. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.1–94; Спр.2. – Арк.1–423;
Спр.291. – Арк.1–231; Спр.648. – Арк.1–512; Спр.650. – Арк.1–255.
20 Обзор важнейших дознаний, производившихся в жандармских управлениях по государственным преступлениям за
1894 г. – Санкт-Петербург, 1895. – 222 с.; Обзор важнейших дознаний, производившихся в жандармских управлениях
по государственным преступлениям за 1895 и 1896 гг. – Санкт-Петербург, 1898. – 380 с.; Описание документов и дел,
хранящихся в архиве Святейшего правительственного Синода: В 50 т. – Санкт-Петербург, 1868–1914; Обзор важнейших
дознаний, производившихся в жандармских управлениях по государственным преступлениям за 1897 г. – Санкт-Петербург,
1902. – 315 с.; Обзоры важнейших дознаний, производившихся в жандармских управлениях по государственным
преступлениям в 1898 и 1899 гг. – Санкт-Петербург, 1902. – 365 с.; Обзор важнейших дознаний, производившихся в
жандармских управлениях по государственным преступлениям за 1900 г. – Санкт-Петербург, 1902. – 230 с.
21 ЦДІАК України. – Ф.317. – Оп.1. – Спр.1897. – 578 арк.
22 ДАХмО. – Ф.228. – Оп.1. – Спр.7241. – 340 арк.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
46 Олексій Кошель, Тетяна Ніколаєва
Зростання потреб у розвитку наукових знань, необхідність розширення дже-
рел і літератури з історії православної церкви, для створення історико-статистичних
описів Київської, Волинської, Подільської єпархій, парафій, церков та монастирів з
прив’язкою до історії міст, містечок, сіл призвели до того, що бібліотеки вищих і се-
редніх закладів духовної освіти Правобережжя стали масово поповнюватися світськи-
ми виданнями. Уже станом на 1901 р. кількість світської наукової, науково-популярної,
педагогічної літератури зросла в Київській духовній академії у загальній масі на 60%, у
Подільській духовній семінарії – на понад 50%, у Волинській – до 50%, а в 1913 р. пито-
ма вага її значно збільшилася23.
Православне духівництво, єпархіальні історико-статистичні комітети й товари-
ства також відіграли особливо відчутну роль у створенні давньосховищ, музеїв, органі-
зації пам’яткоохоронної справи. Зокрема у створенні 1872 р. Церковно-археологічного
музею в Київській духовній академії за ініціативою історика, професора цього закла-
ду та незмінного керівника музею до 1919 р. М.Петрова. За понад 40 років функці-
онування музей став значним центром зберігання й дослідження предметів україн-
ської старовини, пам’яток мистецтва, стародруків, середньовічних актів, рукописів,
колекцій. Якщо 1889 р. тут зберігалося 15,9 тис. предметів старовини, то 1898 р. їх на-
лічувалося вже понад 30 тис., а в 1913 р. – майже 40 тис.24 У фондах та експозиції пра-
цювали знані українські археологи, етнографи, мистецтвознавці М.Біляшівський,
Ф.Вовк, С.Гамченко, а також науковці з Петербурґа, Москви, Будапешта, Варшави,
Парижа25. Водночас цей музей був науково-методичним центром для створення єпар-
хіальних давньосховищ, передусім на Волині й Поділлі. З установою тісно співпра-
цювали такі відомі крає- та музеєзнавці цих реґіонів, як протоієреї М.Яворовський,
М.Сімашкевич, Ю.Сіцінський, М.Трипольський, Я.Яроцький.
У 1890 р. було відкрито перший на Поділлі історико-археологічний музей, який
функціонував у складі єпархіального історико-статистичного комітету. Заклад розбудову-
вався згідно із затвердженим 1894 р. Синодом статутом «для збирання і збереження ста-
рожитностей, які причетні до історії Подільської єпархії та для допомоги членам коміте-
ту в їхній праці». Він складався з бібліотеки, архіву й відділу речових пам’яток церковної
старовини26. За відомостями Ю.Сіцінського, на 1904 і 1909 рр. у фондах установи налічува-
лося 7684 одиниці зберігання27. За кілька років діяльності давньосховище стало значним
музейним і науковим осередком, де працювали М.Грушевський, В.Антонович, І.Каманін,
інші дослідники. Зусиллями Ю.Сіцінського та його соратників було налагоджено зв’язки
з відповідними установами й головними бібліотеками Російської імперії, інтенсифіковано
краєзнавчі, етнографічні студії, музейне будівництво в реґіоні. Історико-культурна спадщи-
на українського Поділля у старожитностях музею стала вагомим чинником, який сприяв
розвитку національного відродження кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Перше у Волинській ґубернії давньосховище було засноване при утвореному 1877 р. у
Володимирі-Волинському Свято-Володимирському братстві. Основу його фондів стано-
вили предмети й речі різниці Успенського собору (ікони, стародруки, рукописи, літопи-
си, акти тощо), а бібліотеки цього музею – книжки, передані Київською археографічною
23 Дениско Д.М. Бібліотека українського гуртка при Київській духовній академії // Вісник Книжкової палати. –
Вип.10. – К., 2002. – С.27.
24 Отчёты Церковно-археологического общества при Киевской духовной академии за 1872/3 год (все, кроме 1876 г.)
до 1915 г. / Сост. Н.И.Петров. – К., 1873–1916.
25 Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ – на початку ХХ ст. ... – С.95.
26 ДАХмО. – Ф.832. – Оп.1. – Спр.8. – Арк.1–10.
27 Сецинский Е.И. Музей Подольского церковного историко-археологического общества: 1.Опись старинных книг //
Труды Подольского церковного историко-археологического общества. – Вып.10. – Каменец-Подольск, 1904. – С.1–
107; Его же. Музей Подольского церковного историко-археологического общества: 2.Опись предметов старины // Там
же. – Вып.11. – Каменец-Подольск, 1909. – С.1–105.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Православне духівництво й національна інтеліґенція Правобережної України... 47
комісією, архієпископом Модестом, багатьма приватними особами28. Давньосховище ві-
діграло значну роль у розвитку краєзнавства та музейної справи на Волині. У 1899 р. воно
представило власну експозицію на виставці ХІ Археологічного з’їзду в Києві (16 рукопи-
сів, 9 стародруків, 34 ікони, ґравюри)29. При бібліотеці музею постійно проводилися на-
родні читання, діяв лекторій з історико-краєзнавчої тематики30.
У 1893 р. у Житомирі було засновано єпархіальне давньосховище Волині, при яко-
му наступного року почало діяти Волинське церковно-археологічне товариство. Його
заслугою стала успішна розбудова фондів музею, в яких особливо цінною була колек-
ція церковно-парафіяльних літописів Волинської єпархії, а також допомога та участь
своїх членів у проведенні в 1896–1898 рр. археологічних експедицій на Волині під ке-
рівництвом В.Антоновича, М.Біляшівського, С.Гамченка для створення археологічної
карти ґубернії. Волинське церковно-археологічне товариство також значною мірою
сприяло накопиченню предметів старовини у фондах музею при Товаристві дослідни-
ків Волині, який у 1913 р. було перетворено на Волинський центральний музей.
Таким чином у досліджуваний період представники православного кліру Пра-
во бережної України здійснили значний внесок у розвиток світської та духов ної куль-
тури України. Духівництво, учнівська молодь і випускники духовних навчальних за-
кладів сприяли створенню єпархіальних давньосховищ, розвитку музейної справи
(М.Петров, О.Фотинський, Ю.Сіцінський, М.Яворовський), музичного мистецтва
(М.Лисенко), фольклорно-етнографічному вивченню обрядів, традицій, побуту реґі-
онів (М.Орловський, С.Руданський, А.Свидницький, М.Сімашкевич, Ю.Сі цінський),
заснуванню єпархіальних бібліотек і бібліотечної справи загалом (О.Фо тинський,
Ю.Сіцінський). Саме така діяльність національно-свідомого духівництва значною мі-
рою зберігала та популяризувала надбання української культури, стримувала процес
російщення, сприяла розвитку національного й духовного відродження.
REFERENCES
1. Adamskyi, V. (2010). Yukhym Sitsinskyi: dolia intelihentiv u radiansku dobu. Podillia v zhytti, diialnosti i tvorchosti Yukhyma
Sitsinskoho ta Volodymyra Sichynskoho, 156–160. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
2. Bazhenov, L. (1995). Istorychne kraieznavstvo Pravoberezhnoi Ukrainy ХІХ – na pochatku ХХ st.: Stanovlennia. Istoriohrafiia.
Biobibliohrafiia. Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
3. Bazhenov, L. (2016). Podillia v zhytti ta tvorchosti Mykhaila Hrushevskoho. Osvita, nauka i kultura na Podilli, 23, 33–34.
Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
4. Bazhenov, L., Koshel, O. (2007). Protoiierei Mykhailo Orlovskyi – vyznachnyi doslidnyk istorii Podillia druhoi polovyny XX st.
Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho derzhavnoho universytetu, 17, 363–371. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
5. Blazhevych, Yu. (2017). Narysy istorii pravoslavia Podillia-Khmelnychchyny. Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
6. Blazhevych, Yu., Blazhevych, O. (2015). Podilska ieparkhialna biblioteka (kinets XIX – pochatok XX st.). Khmelnytski kraieznavchi
studii, 6, 39–44. Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
7. Denysko, D. (2002). Biblioteka ukrainskoho hurtka pry Kyivskii dukhovnii akademii. Visnyk Knyzhkovoi palaty, 10, 26–27. Kyiv.
[in Ukrainian].
8. Faryna, S. (1992). Dukhovenstvo v natsionalno-kulturnytskomu rusi na pochatku XX st. Relihiina tradytsiia v dukhovnomu vi-
drodzhenni Ukrainy, 192–200. Poltava. [in Ukrainian].
9. Herasymenko, O. (2004). Pravoslavna kultura Podillia. Vinnytsia. [in Ukrainian].
10. Hladkyi, S. (1995). Kulturnytska diialnist parafiialnoho dukhovenstva pravoslavnykh ieparkhii Ukrainy pochatku XX st.
Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
11. Hordiichuk, M. (1974). Mykola Leontovych. Kyiv. [in Ukrainian].
12. Koshel, O. (2003). Podilska pravoslavna dukhovna seminariia – oseredok narodoznavchoho vyvchennia Pravoberezhnoi
Ukrainy (XIX – pochatok XX st.). Naukovi zapysky Ternopilskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. V.Hnatiuka, 2,
170–174. Ternopil. [in Ukrainian].
13. Polonska-Vasylenko, N. (1964). Istorychni pidvalyny UAPTs. Miunkhen. [in Ukrainian].
14. Starenkyi, I. (2011). Diialnist podilskoho dukhovenstva z okhorony pamiatok arkhitektury u druhii polovyni XIX – na pochatku
XX st. Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva, 20, 32–50. Kyiv. [in Ukrainian].
15. Starenkyi, I. (2013). Diialnist podilskoho dukhovenstva zi zberezhennia arkhivnoi spadshchyny na terytorii Podillia v druhii
polovyni XIX – na pochatku XX st. Kraieznavstvo, 1, 95–102. [in Ukrainian].
28 Василевська С.І. З історії Володимир-Волинського древньосховища // Шоста всеукраїнська наукова конференція з
історичного краєзнавства. – Луцьк, 1993. – С.409.
29 Фотинский О.А. Волынь на ХІ Археологическом съезде в г. Киеве // Волынские епархиальные ведомости. – 1899. – №34–36.
30 Василевська С.І. З історії Володимир-Волинського древньосховища. – С.409.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
48 Олексій Кошель, Тетяна Ніколаєва
16. Stepanenko, H. (2002). Natsionalno-kulturnytska diialnist vykhovantsiv dukhovnykh seminarii v Ukraini (druha polovyna XIX –
pochatok XX st.). Istoriia relihii v Ukraini: Pratsi XII mizhnar. nauk. konferentsii, 404–411. Lviv. [in Ukrainian].
17. Vasylevska, S. (1993). Z istorii Volodymyr-Volynskoho drevnoskhovyshcha. Shosta vseukr. nauk. konferentsiia z istorychnoho
kraieznavstva, 408–409. Lutsk. [in Ukrainian].
Oleksii KOSHEL
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Doctoral Student,
Yu.Fedkovych Chernivtsi National University
(Chernivtsi, Ukraine), koshel@cvu.kiev.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0347-328X
Tetiana NIKOLAIEVA
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent,
V.Hetman Kyiv National Economic University
(Kyiv, Ukraine), n_t_m@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6772-5928
Orthodox Clergy and National Intelligentsia of
the Right-Bank Ukraine in the Second Half of the
Nineteenth – Early Twentieth Centuries: Contribution
to the Development of Culture and Enlightenment
Abstract. The purpose of the article is to elucidate and generalize the cultural and educational
activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia of the Right-Bank Ukraine in the second
half of the nineteenth – the early of the twentieth centuries, find out its role in the preservation
and popularization of the Ukrainian national cultural acquisitions, and restrain the process of
Russification. During the study, the complex use of the methods of comparison, logical analysis,
synthesis, and generalization were used. The scientific novelty consists in the fact that little
known archive sources that disclose the activity of the Orthodox clergy and national intelligentsia
in creating libraries and spreading the Ukrainian literature, as well as conducting folklore and
ethnographic studies by them were introduced in scientific circulation. The cooperation of the
clergy representatives with the political figures of the Ukrainian national movement in questions
dealing with the organization of folklore and ethnographic expeditions, work of libraries and
repositories of antiquities has been analyzed. It has been stated in the conclusions that creating
repositories of antiquities and developing museum studies by the church authorities and clerical
and historical associations were the important acquisition in cultural activity of the Orthodox
clergy and national intelligentsia. During the second half of the nineteenth – the early of the
twentieth centuries conducted systemic work to collect, study, and publish the Ukrainian customs
and traditional ceremonies, found and develop libraries as a whole. In Kyiv Theological Academy
and Podillia Theological Seminary, secret libraries functioned, in which narodniks (populist) and
socialist publications, the works by T.Shevchenko, S.Rudanskyi, and other Ukrainian authors were
spread. The activity of patriotic clergy representatives and national intelligentsia in these and other
cultural and educational fields affected considerably the development of the national culture.
Keywords: Orthodoxy, clergy, intelligentsia, ancient repositories, folklore and ethnographic
studies, libraries, national revival, Ukrainian culture.
|