Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях
Метою дослідження є аналіз сучасних праць представників гуманітарних та
 природничих наук щодо висвітлення маєткової культури України кінця XVIII – початку
 ХІХ ст. Методологія. У статті використано загальнонаукові принципи, метод історіографічного аналізу та проблемно-хронологічний...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184501 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях / М. Казьмирчук, Н. Мех // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 157-169. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265857584726016 |
|---|---|
| author | Казьмирчук, М. Мех, Н. |
| author_facet | Казьмирчук, М. Мех, Н. |
| citation_txt | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях / М. Казьмирчук, Н. Мех // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 157-169. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Метою дослідження є аналіз сучасних праць представників гуманітарних та
природничих наук щодо висвітлення маєткової культури України кінця XVIII – початку
ХІХ ст. Методологія. У статті використано загальнонаукові принципи, метод історіографічного аналізу та проблемно-хронологічний метод. Наукова новизна. Стан дослідження маєткової культури України мистецтвознавчого та природничого напрямку нині не висвітлений. Висновки. Мистецтвознавчий напрям досліджень маєткової культури України, так
само як у радянський період, понині залишається одним з найкраще представлених. Дослідження щодо архітектури маєтків торкаються біографій видатних зодчих, проблем вивчення стильового образу маєтків, а садово-паркові комплекси розглядаються як твори мистецтва, зокрема аналізуються форми та композиція в парковому мистецтві, висвітлюються
принципи садово-паркового будівництва. Велику увагу мистецтвознавці та культурологи
традиційно приділяють будівлям маєтків, інтер’єрам, декору та мистецьким колекціям.
Архітектори переважно аналізують стилі маєткового будівництва та складають авторську
періодизацію. Слід відзначити, що більшість праць архітектурного напряму наближені
до історико-краєзнавчого напрямку. Природничий напрямок представлений насамперед
працями географів (історична та фізична географія, етнокультурне та антропогенне ландшафтознавство) та біологів (ботанічні аспекти садово-паркових комплексів). Представники цього напрямку переважно акцентують увагу на садово-паркових ландшафтах, їхній
дендрофлорі. Сучасні праці вітчизняних дослідників сприяють поглибленню історико-архітектурних та природничих знань щодо маєткової культури України та залученню до
наукового обігу низки втрачених пам’яток палацової та садибно-паркової архітектури різних регіонів, що надає можливість створити цілісну історію розвитку маєтків та їхнього культурного світу нашої держави.
The aim of the article is to analyze the modern publications of representatives of the
humanities and natural sciences on the manor estate culture of Ukraine at the end of 18th –
the beginning of 19th centuries. Methodology. General scientific principles, method of
historiographic analysis and problem-chronological method are applied in the research. A scientific
novelty of the article is consisted in the fact that current researches of the manor estate culture of
Ukraine made by representatives of the art studies tendency and the natural sciences tendency have
not been overviewed hitherto. Conclusion. The art studies tendency in the manor estate culture
of Ukraine researches is the best represented as it was in the Soviet time. Studies of the architecture
of manor estates deal with famous architects biographies, problems of the manor estate style
patterns, there landscape complexes are examined as artworks, in particular, forms and composition
in the landscape art are analyzed, principles of the landscape development are highlighted.
Art critics and culturologists traditionally focus close attention on manor estate buildings, interiors
and art collections. Architects mostly analyze manor estate styles and make authors periodizations.
It has to be emphasized that the most of researches made by representatives of this tendency are very
close to works of scholars belong to the local historian tendency. The natural science tendency is
represented, first of all, by publications of geographers (the historical and physical geography, the
ethnocultural and anthropogenic landscape studies) and biologists (the botanic aspects of landscape
complexes). These researchers accentuate on landscapes and their dendroflora. Current works of
domestic scholars facilitate deepening historical, architectural and natural knowledge on the manor
estate culture of Ukraine and introducing lost sites of palace and landscape architecture from
different regions into scientific use. All of this gives an opportunity to reconstruct the history of
manor estate of Ukraine and their cultural world.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Анотація. Метою дослідження є аналіз сучасних праць представників гуманітарних та
природничих наук щодо висвітлення маєткової культури України кінця XVIII – початку
ХІХ ст. Методологія. У статті використано загальнонаукові принципи, метод історіогра-
фічного аналізу та проблемно-хронологічний метод. Наукова новизна. Стан дослідження
маєткової культури України мистецтвознавчого та природничого напрямку нині не висвіт-
лений. Висновки. Мистецтвознавчий напрям досліджень маєткової культури України, так
само як у радянський період, понині залишається одним з найкраще представлених. Дослі-
дження щодо архітектури маєтків торкаються біографій видатних зодчих, проблем вивчен-
ня стильового образу маєтків, а садово-паркові комплекси розглядаються як твори мисте-
цтва, зокрема аналізуються форми та композиція в парковому мистецтві, висвітлюються
принципи садово-паркового будівництва. Велику увагу мистецтвознавці та культурологи
традиційно приділяють будівлям маєтків, інтер’єрам, декору та мистецьким колекціям.
Архітектори переважно аналізують стилі маєткового будівництва та складають авторську
періодизацію. Слід відзначити, що більшість праць архітектурного напряму наближені
до історико-краєзнавчого напрямку. Природничий напрямок представлений насамперед
працями географів (історична та фізична географія, етнокультурне та антропогенне ланд-
шафтознавство) та біологів (ботанічні аспекти садово-паркових комплексів). Представ-
ники цього напрямку переважно акцентують увагу на садово-паркових ландшафтах, їхній
дендрофлорі. Сучасні праці вітчизняних дослідників сприяють поглибленню історико-
архітектурних та природничих знань щодо маєткової культури України та залученню до
наукового обігу низки втрачених пам’яток палацової та садибно-паркової архітектури різ-
них регіонів, що надає можливість створити цілісну історію розвитку маєтків та їхнього
культурного світу нашої держави.
Ключові слова: маєтки-садиби, замки, вілли, реставрація, пам’ятка архітектури, відновлення,
ландшафтний комплекс.
Марія КАЗЬМИРЧУК
докторка історичних наук, професорка,
доцентка кафедри етнології та краєзнавства,
Київський національний університет ім. Т.Шевченка
(Київ, Україна), brungilda@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8877-4489
Наталія МЕХ
докторка філологічних наук, професорка,
провідна наукова співробітниця,
Інститут мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М.Рильського НАН України,
Український етнологічний центр,
(Київ, Україна), mno_logos@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5846-505X
Маєткова культура України
у сучасних гуманітарних та природничих
дослідженнях
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.03.157 УДК: 930:94(477):727]«19/20»
Український історичний журнал. – 2021. – №3
158 Марія Казьмирчук, Наталія Мех
Маєткова культура України стала об’єктом досліджень мистецтвознавців з само-
го початку її наукового вивчення на рубежі ХІХ–ХХ ст. Старовинні українські ма-
єтки та садибно-паркові комплекси привертали увагу не одного покоління дослідни-
ків. Навіть за радянського періоду їхнє дослідження не припинилося, а навпаки праць
присвячених маєткам стало набагато більше. Ця міждисциплінарна проблема й пони-
ні цікавить багатьох науковців, зокрема біологів, географів, культурологів, архітекто-
рів та архітектурознавців, які взялися з новими методами за ґрунтовний аналіз усіх
її мистецьких аспектів. Сучасних підходів накопичилося достатньо аби зробити окре-
мий історіографічний аналіз гуманітарного та природничого блоку досліджень маєт-
кової культури України кінця XVIII – початку XX ст. На жаль, історико-краєзнавчі
дослідження, які нині складають велику кількість різних напрямів та підходів, немож-
ливо розглянути в одній статті єдиним гуманітарним блоком, а отже, вони залиша-
ються проблемою на перспективу.
Новітня історіографія маєткової культури України мистецтвознавчого та при-
родничого напрямку на сьогодні загалом непроаналізована. Слід відзначити окрему
статтю архітекторки Л.Шевченко щодо історіографічного вивчення досліджень пала-
цово-паркового будівництва Полтавщини у XVIII–XIX ст.1 У праці мистецтвознавця
В.Халайцана, присвяченій джерелам з мистецтва паркобудування, міститься історіо-
графічний аналіз цілого масиву праць мистецтвознавчого напряму щодо дослідження
маєткових парків2. Історію досліджень культурної спадщини поляків на Поділлі ви-
світлив географ В.Воловик3. Праці декількох сучасних дослідників мистецтвознавчого
напрямку згадує як спеціальну літературу з проблем вивчення культурно-мистецької
спадщини Волині кінця XVІІІ – початку ХІХ ст. Т.Смирнова4. Праці деяких сучасних
дослідників аматорської музично-театральної культури України аналізує О.Матола5.
Більшість історіографічних праць щодо архітектури маєтків та маєткових парків є до-
сить описовими, не містять жодних зауважень, представлені у вигляді коротких анота-
цій та переліку прізвищ у певному хронологічному порядку. Проте загалом поруше-
ні дослідниками проблеми є актуальними та доводять зростання інтересу до вивчення
маєткової культури України представниками мистецтвознавчого і природничого на-
прямів.
Маєтки України – це не звичайні історико-культурні пам’ятки, а складні комп-
лекси, що поєднують архітектурні та природні елементи. Це різні споруди: житлові,
службові, господарські та промислові, а також парки та сади, ставки та озера, крім
того й малі архітектурні форми, оформлені відповідно до панування певного стилю.
Тому вони привертають увагу не тільки істориків та краєзнавців, але й мистецтвознав-
ців, архітекторів, ландшафтних дизайнерів, географів та біологів.
Мистецтвознавчі праці щодо маєткової культури України доцільно поділити на
такі дослідницькі напрямки: архітектура маєтків, археологічна екологія та проблеми
збереження маєткової спадщини, паркове мистецтво маєтків, мистецькі колекції та ху-
дожнє мистецтво маєтків, музичне та театральне мистецтво маєтків.
1 Шевченко Л.С. Палацово-паркове будівництво на Полтавщині у XVIII–XIX ст.: історіографічний аспект //
Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – Вип.8. – К., 2001. – С.211–217.
2 Халайцан В.П. Мистецтво маєткового паркобудування Поділля XVIII – початку XX ст.: еволюція дослідницької
традиції // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Вип.34. – Л., 2017. – С.101.
3 Воловик В. Історія дослідження польської етнокультури у містечках Поділля // Історія української географії. –
Вип.23. – Тернопіль, 2011. – С.32–36.
4 Смирнова Т.В. Проблеми вивчення культурної спадщини Волині кінця XVІІІ – початку ХІХ ст. у спеціальній
літературі // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. – Вип.18(2). – Рівне, 2012. – С.44.
5 Матола О.О. Аматорська музично-театральна культура України: історіографія дослідження // Вісник КНУКіМ:
Серія «Мистецтвознавство». – Вип.3. – К., 2014. – С.62–68.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях 159
Серед дослідників архітектури маєтків, біографій видатних архітекторів та їх-
ніх творінь, слід відзначити праці І. та О.Родічкиних, В.Тимофієнка, В.Вечерського,
О.Михайлишин, Н.Левкович, Л.Шевченко, В.Смоляка, О.Хорошої, В.Маланюк.
Доктор архітектури та ландшафтний архітектор І.Родічкін, автор проектів ство-
рення та відновлення національних і садибних парків, зокрема відновлення садиби
Качанівка. На початку 1990-х рр. він підготував та опублікував багаторічну працю з
історії маєтків, яка вважається енциклопедією маєткового будівництва і садово-пар-
кового мистецтва України. У 2005 р. праця «Старовинні маєтки України» була пе-
ревидана за участю О.Родічкіної. Це дуже гарно ілюстроване видання демонструє фо-
токопії з архівів, музеїв та приватних зібрань, містить історичний екскурс у маєткову
архітектуру палаців та парків. Крім історичних відомостей, описів та планів палацо-
во-паркових ансамблів, наводиться характеристика діяльності відомих маєткових архі-
текторів, зокрема О.Паліцина й Д.Міклера, висвітлюється паркобудівнича та пейзаж-
на майстерність у садово-парковому мистецтві України. Цінним є зібраний матеріал
щодо маєтків, що майже не збереглися до нашого часу. Містить мемуарні джерела, ар-
хівні дослідження та поетичні рядки. Назви маєтків та надписи до фотографій пере-
кладені англійською мовою, що дає можливість віднести працю до жанру путівників6.
Особливості маєткової архітектури періоду класицизму й ампіру на українських
теренах досліджував архітектурознавець та мистецтвознавець В.Тимофієнко. Він зі-
брав біографічні дані видатних архітекторів, які працювали в Україні, зокрема архітек-
торів маєтків. Виділяється постать маєткового архітектора Д.Міклера та дається пере-
лік його творінь – пейзажних парків. Дослідник нараховує близько 30 його парків на
Волині, Поділлі. Також В.Тимофієнко висвітлює творчість Д.Мерліні – майстра кла-
сицизму і творця палацово-паркових ансамблів України, та О.Паліцина – будівничого
парків, архітектора, поета, перекладача, педагога. Загалом ця праця має енциклопедич-
ний характер, адже персоналії складено у алфавітному порядку, а інформація лаконіч-
на і стисла. Проте сам автор праці вказує на можливі неточності та її незавершеність,
адже чимало інформації потребує перевірки та доопрацювання, зокрема ініціали ар-
хітекторів або пам’ятки архітектури невідомих архітекторів, переліком яких можуть
поповнитися біографічні відомості творців маєтків. У передмові головний архітек-
тор Києва С.Бабушкін відзначає: «Поняття зодчі в даному контексті включає в себе
не тільки архітекторів, а й інженерів, народних будівничих, майстрів садово-парково-
го мистецтва, скульпторів-монументалістів, які встановлювали пам’ятники або оздоб-
лювали споруди статуями і рельєфами, тобто мова йде про всіх творців того життє-
вого простору, в якому реально існує людина, котре безпосередньо і щоденно впливає
на світосприйняття суспільства визначає менталітет народу, формує національну сві-
домість громади тощо»7.
В.Тимофієнко у співавторстві з В.Єрошевим видрукував брошуру щодо україн-
ської маєткової архітектури другої половини XVIII – першої третини ХІХ ст. Автори
опрацювали значний масив інформації щодо історії маєткової архітектури та висвіт-
лили еволюцію маєткового будівництва України, навели багато ілюстративного мате-
ріалу, реконструкцій і планів-схем8.
Архітектор та мистецтвознавець В.Вечерський має ряд праць про маєтки. Він –
автор науково-популярного видання9 та науково-публіцистичних праць про замки й
6 Родічкін І.Д., Родічкіна О.І. Старовинні маєтки України: Книга-альбом. – К., 2005. – 384 с.
7 Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця XVIII – початку XX ст.: біографічний довідник. – К., 1999. – 475 с.
8 Тимофієнко В.І., Єрошев В.Ю. Українська садибна архітектура другої половини ХVШ ст. – першої третини ХІХ ст. –
К., 1993. – 44 с.
9 Вечерський В.В. Замки та фортеці України. – К., 2015. – 152 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
160 Марія Казьмирчук, Наталія Мех
палаци Закарпаття, зокрема маєтки Шенборнів, Чинадіївський замок барона Перені10,
а також про архітектурну спадщину Полтавщини, зокрема маєтки Котляревських у
Вишняках та палац у Березовій Рудці під Пирятином11.
Історичні передумови розвитку, композицію та стилістику палацово-парко-
вого будівництва Волині другої половини XVIII–XIX ст. досліджує архітекторка
О.Михайлишин. Вона висвітлює також особливості утворення маєтків волинської
шляхти12.
Архітектурно-стилістичні особливості палацових та садибно-паркових ансамб-
лів Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. досліджує мистецтвознавиця
Н.Левкович. Авторка підкреслює роль маєтків Галичини у формуванні художніх осо-
бливостей архітектури регіону, естетичних вподобань тогочасного суспільства, у домі-
нуванні принципу класицизму та загалом у творенні феномену маєткової культури13.
Дослідниця виділяє три періоди в розвитку архітектури класицизму на Галичині: по-
чаток XVIII ст., третя чверть XVIII ст., кінець XVIII ст.14
Розвиток палацово-паркових ансамблів Полтавщини XVIII–XIX ст. досліджує
архітекторка Л.Шевченко. Її увага зосереджується як на загальних тенденціях маєтко-
вого архітектурного будівництва Полтавщини, так і на окремих маєтках регіону. Так,
вона проаналізувала визначальні соціально-економічні та історичні передумови ство-
рення маєткових комплексів15, представила періодизацію палацово-паркового будів-
ництва та визначила канони маєткового паркобудування Полтавського регіону16. Вона
дослідила особливості маєтку Кочубеїв у Диканьці та дворянське гніздо Муравйових-
Апостолів, де подає дуже багато історичного матеріалу17. Крім того, слід відзначи-
ти, що саме Л.Шевченко, досліджуючи особняки Полтави, дає визначення терміна
«особняк»18.
Розвиток маєткової архітектури та маєтки стилю класицизм Східного Поділля
досліджують архітектори О.Хороша та В.Смоляк. У співавторстві вони проаналізу-
вали особливості формування класицизму як стилю палацової архітектури Східного
Поділля, зокрема пам’ятку архітектури кінця XVIIІ – початку ХІХ ст. – палац
Т.Ланґе в с. Нападівка19. О.Хороша – авторка низки одноосібних праць щодо розвит-
ку палацової класицистичної архітектури Східного Поділля. Вона висвітлює ряд
10 Вечерський В.В. Пам’ятки Срібної землі // Українська культура. – 2014. – №5(1025). – С.5, 22.
11 Вечерський В.В. Архітектурна спадщина Полтавщини // Там само. – №6(1026). – С.31.
12 Михайлишин О.Л. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ї половини XVIII–ХІХ ст. – К., 2000. – 234 с.
13 Левкович Н.Я. Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини епохи класицизму: До питання періодизації //
Народознавчі зошити. – Зош.5. – Л., 2000. – С.900–905.
14 Левкович Н.Я. Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст.: До питання
побудови ансамблю // Вісник НУ «Львівська політехніка»: Архітектура. – Вип.439. – Л., 2002. – С.246–250.
15 Шевченко Л.С. Історичні передумови розвитку палацово-паркового будівництва на Полтавщині у XVIII–XIX ст. //
Археологічний літопис Лівобережної України. – Вип.1. – Полтава, 2002. – С.39–41.
16 Шевченко Л. Старовинні присадибні парки Полтавщини як своєрідна форма синтезу мистецтв // Проблеми
розвитку міського середовища. – Вип.1. – К., 2016. – С.144–151.
17 Шевченко Л.С. Палацово-паркове будівництво на Полтавщині у XVIII–XIX ст.: історіографічний аспект //
Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – Вип.8. – К., 2001. – С.211–217; Її ж.
Особливості формування палацово-паркового ансамблю Кочубеїв у Диканьці // Там само. – Вип.17. – К., 2010. –
С.172–183; Її ж. Дворянське гніздо Муравйових-Апостолів на Полтавщині // Полтава: архітектура, історія, мистецтво:
Мат. II наук. конф. «Вайнгортівські читання», грудень 2003 р. – Полтава, 2003. – С.33–39.
18 Шевченко Л.С. Старовинні особняки Полтави та їх значення в архітектурному розвиткові міста // Полтава:
архітектура, історія, мистецтво: Мат. III наук. конф. «Вайнгортівські читання», грудень 2009 р. – Полтава, 2009. –
С.35.
19 Смоляк В.В., Хороша О.І. Дослідження пам’ятки архітектури кінця XVIIІ – початку ХІХ ст. – палацу Тора Ланге
в селі Нападівка, Липовецького району, Вінницької області // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. –
Вип.40. – К., 2015. – С.137–145; Їх же. Історико-архітектурні особливості розвитку палаців стилю класицизм Східного
Поділля кінця XVIII – початку ХХ ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Архітектура. –
Вип.878. – Л., 2017. – С.50–58.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях 161
історико-архітектурних особливостей Чорноминського палацу XIХ ст., історію архі-
тектури та сучасний стан маєтку Ґрохольських-Можайських, а також ландшафтну ар-
хітектуру парків палацово-паркових комплексів Вінниччини стилю класицизм кінця
XVIII – початку XX ст.20 Дослідниця представила науковому загалу типологію пала-
цово-паркового будівництва, відзначаючи найдрібнішим його щаблем садиби, а най-
більшим – палацово-паркові ансамблі21.
Особливості композиції у будівництві палацових та садибно-паркових ансамблів
Київщини кінця ХVІІІ – ХІХ ст. досліджує архітекторка В.Меланюк. Так, у статті вона
визначила відмінності регіональної садибної архітектури, проаналізувала внесок архі-
текторів та паркобудівничих у розвиток садибно-паркових утворень, висвітлила пері-
оди та основні репрезентативні садиби Київської губернії. Наголошуючи на потребі
історико-архітектурного дослідження, вона використовує терміни «садибно-паркові
утворення» та «класицистичні садибні комплекси» без їх тлумачення22.
Напрям археологічної екології та проблем збереження маєткової спадщини представ-
лений працями І.Смолинця, А.Магей, Т.Никоненка, Л.Гнатюка, О.Бойка, І.Пограничної.
На пам’яткоохоронну справу маєтків і палаців Західної України, проблеми їх ав-
тентичного відновлення та утримання звернув увагу мистецтвознавець В.Смолинець.
Він наводить визначення маєтку як «садиби, володіння знатних людей (дворян, стар-
шин, шляхти, купців) і заможних представників інших класів, періоду XVII – початку
XX ст.». Дослідник визначає основні категорії сучасних збережених українських ма-
єтків та склад класичного маєтку-садиби23. Найкращим рішенням щодо захисту сучас-
них маєткових комплексів від руйнування В.Смолинець вважає їхню повну або част-
кову музеєфікацію, передачу в приватну власність із контролем держави або фондів24.
Архітекторка А.Магей указала на теоретичні можливості реконструкції неоґо-
тичного маєтку Щеньовських у с. Капустяни Вінницької обл. Поряд з історичними ві-
домостями про село та маєток, подано авторську план-схему ділянки маєтку, його гра-
фічну реконструкцію. Крім того, методом аналогій реконструйовано його внутрішнє
середовище25.
Реконструкцією маєтку Д.Трощинського в Кагарлику на Київщині за допомогою
філософської концепції «екології душі» здійснили мистецтвознавці Т.Никоненко та
Л.Гнатюк. Вони наголошують, що розквіт маєткової культури України припадає на кі-
нець XVIII – початок XIX ст., а характерною рисою цієї культури була «своєрідна син-
тетичність, що втілювалася у взаємозв’язках пластичних мистецтв (садово-паркового,
образотворчого, архітектури) та видовищних (театрального, музичного)»26. Автори
20 Хороша О.І. Розвиток палацової архітектури стилю класицизм на Східному Поділлі // Сучасні проблеми архітектури
та містобудування. – Вип.50. – К., 2018. – С.88–98; Її ж. Дослідження історико-архітектурних особливостей
Чорноминського палацу XIХ ст. Східного Поділля // Науковий вісник будівництва. – Вип.2. – Х., 2016. – С.94–98.
Її ж. Маєток Грохольських-Можайських – еволюція палацу від історичного становлення до сучасної реставрації //
Там само. – Т.89. – №3. – Х., 2017. – С.33–38; Її ж. Принципи планування парків палацово-паркових комплексів
Вінниччини стилю класицизм кінця XVIII – початку XX ст. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. –
Вип.53. – К., 2019. – С.73–80.
21 Хороша О.І. Розвиток палацової архітектури стилю класицизм на Східному Поділлі. – С.90.
22 Маланюк В.Я. Розвиток класицистичних садибно-паркових утворень Київщини кінця ХVІІІ–ХІХ ст. // Вісник
Національного університету «Львівська політехніка»: Архітектура. – Вип.568. – Л., 2006. – С.272.
23 Смолинець В. Утримання та відновлення кращих взірців маєтків та палаців Західної України // Вісник Львівського
національного аграрного університету: Серія «Архітектура і сільськогосподарське будівництво». – Вип.19. – Л., 2018. – С.152.
24 Там само. – С.151–153.
25 Магей А.С. Неоготична садиба в селі Капустяни Вінницької області: спроба гіпотетичної реконструкції // Сучасні
проблеми архітектури та містобудування. – Вип.55. – К., 2019. – С.102, 106.
26 Никоненко Т.М., Гнатюк Л.Р. До питання реконструкції палацо-паркового ансамблю Д.Трощинського в Кагарлику
на Київщині на засадах філософської концепції «екології душі» // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. –
Вип.23. – К., 2010. – С.63.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
162 Марія Казьмирчук, Наталія Мех
статті звертають увагу на жалюгідне нинішнє становище заснованого Д.Трощинським
Кагарлицького парку – пам’ятки садово-паркового мистецтва. Вони закликають до
актуалізації маєткового досвіду національного спілкування з природними об’єктами
та популяризації високої культури екології душі на державному рівні27.
Пропозиції реставрації маєтків на Волині, творцем яких був Я.Кубіцький, запро-
понували у спільній статті архітектори О.Бойко та І.Погранична. Вони визначили
особливості архітектури палацових комплексів Я.Кубіцького за допомогою іконогра-
фічних та картографічних джерел, а також в результаті власних обстежень. Дослідники
запропонували авторську програму збереження, консервації та реставрації палацо-
во-паркового ансамблю у с. Самчики Хмельницької обл. У статті мистецтвознавці ши-
роко використовують терміни «резиденція», «маєток», «садиба», «фільварок» як
синоніми. Проте інколи садиба розглядається ними як частина маєтку, а термін «ре-
зиденція» використовується у визначенні замку та загалом господарської системи28.
Дискусійним є твердження, що «наприкінці ХVIIІ – на початку ХІХ ст. почало роз-
виватися містобудування в селі, де зводилися магнатські резиденції, шляхетські сади-
би, фільваркові і господарські будівлі»29. І.Погранична дослідила втрачені палацові
будівлі Я.Кубіцького та палацовий комплекс у Самчиках як приклад європейської ар-
хітектури стилю класицизм30.
Дуже актуальним та активно досліджуваним сьогодні є напрям паркового мисте-
цтва маєтків, представлений працями Н.Соснової, В.Халайцана, О.Любченко, П.Рич-
кова, Н.Лушнікової, Н.Ковальчука.
Ґрунтовне дослідження ландшафтного мистецтва палацових та садибно-парко-
вих ансамблів Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. провела архітекторка
Н.Соснова. Вона детально аналізує ландшафтні особливості, майже не звертаючи ува-
гу на стильові та архітектурні властивості палацових ансамблів і маєтків. Н.Соснова
висвітлила вплив австрійської колонізації, розробила типологію та представила пла-
нувальні структури садибно-паркових комплексів Галичини31.
Мистецтвознавець В.Халайцан досліджує ландшафтний дизайн і проектуван-
ня території палацово-паркових комплексів Поділля XVIII – початку ХХ ст., зокре-
ма відзначаючи внесок ландшафтних архітекторів маєткових парків. На його дум-
ку, мистецтво паркобудування – це унікальний, мультикультурний і мультинауковий
мистецький феномен, який вивчається у рамках історичного, архітектурного та мис-
тецтвознавчого напрямків. Він розробив періодизацію та виділив три основні періо-
ди у дослідженнях мистецького феномену маєткового парку. Проте деякі з чотирьох
основних груп матеріалів, відзначені В.Халацаном, не були достатньо розглянуті, зо-
крема фотодокументи та літературні джерела32. В іншій статті дослідник звертає увагу
27 Там само. – С.65–66.
28 Бойко О.Г., Погранична І.І. Палацово-паркові ансамблі Якуба Кубіцького на Волині: Архітектурні особливості,
пропозиції до реставрації // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Архітектура. – Вип.816. –
Л., 2015. – С.178–179.
29 Бойко О.Г., Погранична І.І. Палацово-паркові ансамблі Якуба Кубіцького на Волині... – С.178.
30 Погранична І.І. Палацовий комплекс у с. Самчиках Хмельницької обл. – приклад класицистичної європейської
архітектури кінця XVIII – початку XIX ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»:
Архітектура. – Вип.856. – Л., 2016. – С.186–190; Її ж. Втрачені палацові комплекси авторства Якуба Кубицького на
території України // Архітектурний вісник КНУБА. – Вип.10. – К., 2016. – С.236–242.
31 Соснова Н.С. Типологія садибно-паркових комплексів Галичини к. XVІІI ст. // Вісник Державного університету
«Львівська політехніка»: Архітектура. – Вип.358. – Л., 1998. – С.285–290; Її ж. Вплив австрійської колонізації
Галичини на розвиток садибно-паркових комплексів // Німецькі колонії Галичини: історія, архітектура, культура. – Л.,
1996. – С.342–347; Її ж. Інформативність кадастрових карт (До питання вивчення планувальних структур садибно-
паркових комплексів Галичини сер. ХІХ ст.) // Картографія та історія України. – Л.; К.; Нью-Йорк, 2000. – С.252–258.
32 Халайцан В.П. Мистецтво маєткового паркобудування Поділля XVIII – початку XX ст.: еволюція дослідницької
традиції // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Вип.34. – Л., 2017. – С.90, 92–93.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях 163
на найцікавіші садово-паркові комплекси як об’єкти культурної спадщини (будинки та
садиби), що залишилися у селах Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл. Висвітлює
також історію та сучасний стан палаців Куявського й Маровського33.
Маєткові парки як дозвіллєво-розважальну складову європейської культури до-
сліджує культурологиня О.Любченко. У статтях вона проводить досить широке до-
слідження дозвілля у парках – від часів Давньої Греції до сучасності, але чимало ува-
ги приділяє маєтковим паркам України другої половини XVІІІ – початку ХІХ ст.
Окремо акцентує увагу на формуванні розважального простору приватних парків у
заміських резиденціях дворянства й аристократії Російської імперії34.
Особливості застосування водних елементів у створених ландшафтних компози-
цій садівничим Д.Міклером на Волині у XIX ст. висвітлюють архітектори П.Ричков
та Н.Лушнікова. Вони підкреслюють, що постать Д.Міклера дуже актуальна, адже
саме він утілював англійський пейзажний садовий стиль у цьому регіоні, бездоган-
но об’єднуючи мальовничі природні та штучні водні компоненти у садовій структу-
рі маєтків. Фахівці також наводять приклади його творінь – резиденції польських по-
міщиків у Городку, Мізочі, Млинові, Шпанові35. Також П.Ричков окремо дослідив
палацово-паркове мистецтво в історії архітектури волинського м. Рівне другої поло-
вини XVIII ст., що розвивалося під патронатом маґнатів Любомирських та за безпо-
середньої участі архітектора Ж.Бурґіньйона. Він використовує карту їхньої резиденції
1797 р., що дає можливість відтворити детальний опис палацового парку36.
Садово-паркове мистецтво в маєтках Луцька досліджує спеціалістка у сфері сіль-
ського господарства Н.Ковальчук. Вона виділяє особливості волинських «садів у
мурах» та порівнює видовий склад дендрофлори у старовинних маєткових парках із
сучасними приватними садами37.
Активно досліджуються впродовж тривалого періоду мистецькі колекції та ху-
дожнє мистецтво маєтків у працях Н.Гасанової, С.Курач, В.Рубан, С.Побожія.
Чимало студій цього напряму присвячено мистецьким художнім колекціям окремих
знаних родин, зокрема Ґалаґанів.
Мистецтвознавиця Н.Гасанова-Тарковська дослідила художній світ маєтку при-
луцького полковника П.Ґалаґана у Сокиринцях на Чернігівщині. Вона звертає увагу
на архітектуру, ландшафтний дизайн парку, інтер’єр та оздоблення палацу Ґалаґанів
різних періодів, висвітлює біографії власників38. Мистецькі колекції та фамільну ґале-
рею ґалаґанівського маєтку у Сокиринцях дослідила мистецтвознавиця С.Курач39.
В.Рубан активно працювала над українським портретним живописом, зокрема
портретами ХVIII–XIX ст., та визначними мистецькими родинами України. В її пра-
ці висвітлюються художні смаки родини Ґалаґанів, історія підтримки ними митців і
внесок знаних династій у розвиток національної художньої культури40.
33 Халайцан В.П. Палацово-паркові комплекси Ярмолинеччини ХІХ – початку ХХ ст.: історія, проблеми //
Хмельницькі краєзнавчі студії. – Вип.5. – Хмельницький, 2015. – C.212–218.
34 Любченко О.М. Архітектурно-композиційне формування паркового простору: принципові підходи // Українська
культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. – Вип.21. – Т.2. – Рівне, 2015. – С.128–129.
35 Rychkov P., Lushnikova N. Natural materiality: water as an active element of the gardens by Denis Mcclair at Volhynia //
Teka Komisii Architektury, Urbanistyki i Studiów Kraiobrazowych. – 2015. – №2. – С.52–62.
36 Rychkov P. Zespół pałacowo-ogrodowy Lubomirskich w Równem w świetle planu Iana Iakuba Bourguignona z 1797 r. //
Biuletyn Historii Sztuki. – T.72. – №3. – Warszawa, 2010. – S.335–349.
37 Ковальчук Н.П. Садово-паркове мистецтво у приватних садах м. Луцька // Науковий вісник НЛТУ України. –
Вип.3. – Л., 2006. – С.20.
38 Гассанова Н. Палац у Сокиринцях // Народна творчість та етнографія. – 1994. – №2/3. – С.64–70.
39 Курач С.М. Колекція творів мистецтва Галаганів // Сіверянський літопис. – 1995. – №5. – С.60–63.
40 Рубан В.В. Художники і сімейство Галаганів. – Срібне, 2010. – 88 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
164 Марія Казьмирчук, Наталія Мех
С.Побожій аналізує становище маєтків та маєткових колекцій Слобожанщини
на початку ХХ ст., а також діяльність щодо їх порятунку харківськими мистецтво-
знавцями. Чимало уваги дослідник приділяє діяльності професора Харківського уні-
верситету Є.Редіна, зокрема щодо організації ним екскурсії до маєтку Харитоненків в
Охтирському повіті41, а також фотографа університетського музею Б.Руднєва, який до-
помагав збирати та рятувати від нищення мистецькі колекції маєтків Лебединщини на
початку ХХ ст.42 С.Побожій висвітлює художнє мистецтво маєтків і формування ху-
дожніх колекцій знаних родин Сумщини як соціокультурний феномен43. Також чима-
ло статей дослідника присвячено біографіям видатних художників, які так або інакше
причетні до творення маєткового мистецтва44.
Вивчення музичного й театрального мистецтва маєтків активізується завдяки пра-
цям Н.Чечель, О.Ізваріної, Л.Кохан, О.Волосатих, Т.Публіки, М.Антошко, О.Матоли,
В.Богданова, А.Сікорської.
Український романтичний театр першої половини ХІХ ст., його репертуар, поста-
новочні засоби, манеру виконання таких акторів-кріпаків як М.Щепкін та К.Соленик,
характеристику тогочасних глядачів висвітлює мистецтвознавиця Н.Чечель. В її праці
аналізується соціально-політична атмосфера, притаманна українському соціуму, який
поступово крокував до національного самоусвідомлення й самореалізації45.
Маєткову культуру, музичний побут, кріпацький та аматорський театри в маґнат-
ських маєтках досліджує О.Ізваріна. Вона узагальнює інформацію щодо музичного по-
буту першої половини XIX ст., що стане основою українського оперного мистецтва,
де поєднуються музичне та драматичне начало46.
Маєткове мистецтво і приватну антрепризу, а також їх роль у становленні україн-
ського професійного театру другої половини XVIII – першої половини ХІХ ст. дослі-
джує мистецтвознавиця Л.Кохан. В її статті виділяються як позитивні, так і негативні
чинники впливу володарів маєтків на розвиток театрального мистецтва, висвітлюють-
ся етапи формування театрального репертуару, характеризується професійна підготов-
ка акторів, композиторів та інструменталістів. Вона наголошує на відмінностях і нео-
днорідності культурного життя панських маєтків47.
Музичну й театральну культуру, оперне та театральне мистецтво в маєтках
Правобережної України першої половини ХІХ ст. досліджує О.Волосатих. Вона здій-
снила глибокий аналіз музичного мистецтва Поділля, висвітлила специфічні риси ма-
єткового театру, поділяючи його на магнатський, аматорський та антрепренерський,
а також описуючи його становище в окремих маєтках Правобережжя першої полови-
ни XIX ст.48
41 Побожій С.І. З історії українського мистецтва. – Суми, 2005. – С.47, 162.
42 Там само. – С.165.
43 Побожій С.І. Приватні колекції як соціокультурний феномен // Сучасна картина світу: природа, суспільство,
людина. – Суми, 2008. – С.274–278.
44 Побожій С.І. Олексій Красовський: Матеріали до біографії художника // Сумський історико-архівний журнал. –
2009. – №VІ-VІІ. – С.133–140.
45 Чечель Н.П. Український театр першої половини ХІХ ст. як соціокультурний феномен // Наукові записки
НаУКМА. – Т.62. – К., 2007. – С.72.
46 Ізваріна О.М. Маєткова культура і музичний побут маєтків першої половини XIX ст. як підґрунтя формування оперного
мистецтва в Україні // Культура і сучасність. – Вип.2. – К., 2010. – С.165–169; Її ж. Кріпацькі та аматорські театри у
музичному побуті магнатських маєтків в Україні // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного
університету ім. Володимира Гнатюка: Серія «Мистецтвознавство». – Вип.2(21). – Тернопіль, 2009. – С.7–12.
47 Кохан Л.Й. Роль маєткового мистецтва і приватної антрепризи у становленні українського професійного музично-
драматичного театру // Часопис Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського. – Вип.4(41). –
К., 2018. – С.37.
48 Волосатих О.Ю. Музична й театральна культура маєтків Правобережної України (перша половина ХІХ ст.) //
Там само. – Вип.4(17). – К., 2012. – С.62–76.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях 165
Музичним мистецтвом панських маєтків Поділля ХVІІІ – початку ХІХ ст. ціка-
виться мистецтвознавиця Т.Публіка. В її праці розглядається професійне музичне се-
редовище маєтків Вінниччини та загалом музичне життя Подільського регіону на ру-
бежі XVIII–ХІХ ст. Дослідниця розкриває регіональну історію маєткової культури на
основі архівних документів49.
Театральне мистецтво Подільського краю на рубежі ХІХ–ХХ ст. досліджує
М.Антошко. Авторка відзначає функціональну універсальність тогочасних театраль-
них колективів, розкриває проблему їхнього репертуару, акцентує увагу на діяльності
окремих акторів50.
Дослідження різних аспектів аматорського театрального мистецтва, його репер-
туару та способів реалізації митця в ХІХ ст. здійснила О.Матола. Її статті присвячені
розвитку театрального мистецтва в межах маєткових салонів та домашнього виконав-
ства кріпацьких аматорських колективів поміщицьких маєтків кінця XVIII – першої
половини ХІХ ст.51
Історію й діяльність кріпосних оркестрових колективів у маєтках Волинської та
Київської губерній другої половини XVIII – першої половини XIX ст. висвітлює мис-
тецтвознавець В.Богданов. Так, детальну характеристику отримали капели Іллінських
і Букарів на Волині, Будлянського, Браницьких та фон Мекк на Київщині. Автор від-
значає високий професіоналізм кріпосницьких капел попри наявну в них жорстку
експлуататорську сутність. Також дослідник підкреслює, що ще досі невідомими за-
лишаються імена музикантів, а ідентифікація відбувається за прізвищами їхніх власни-
ків-поміщиків52.
Грань між аматорством та професійним музичним мистецтвом у маєткових са-
лонах Російської імперії першої половини ХІХ ст. розкриває мистецтвознави-
ця А.Сікорська. В її праці відзначено особливий культурний побут маєтків, зокре-
ма сімейне та любительське музикування, активна культурна й музична діяльність
Маркевичів, Лизогубів, Гаврушкевичів тощо на Чернігівщині, діяльність художньо-му-
зичних салонів Рєпіних і Лукашевичів на Полтавщині, художніх салонів барона Радена
й Шидловських на Харківщині53. Також дослідниця приділяє увагу постійним музич-
ним салонам Києва, зокрема салону графа Вієльгорського. Вона підкреслює значення
маєтків та салонів, місцевих «культурних гнізд» як осередків музичного інтелектуаль-
ного співтовариства54.
Також окремо слід виділити природничий напрям дослідження маєткової куль-
тури України, що представлений працями географів і біологів, зокрема В.Воловика,
І.Кравцової, Л.Казімірової, О.Кльоца, Т.Курбаль. Дослідники цього напряму, спира-
ючись на властиві географії та біології наукові методи й підходи, звернули увагу на са-
дово-паркову складову маєтків України, адже парки є складовою природних ресурсів.
49 Публіка Т.В. Розвиток музичного виконавства у панських маєтках на теренах Поділля ХVІІІ – початку ХІХ ст. //
Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. – Вип.ХІІ-ХІІІ. – Івано-Франківськ, 2008. – С.237–240.
50 Антошко М.О. Театральне життя Подільського краю кінця XIX – початку XX ст. // Вісник Національної академії
керівних кадрів культури і мистецтв: Серія «Мистецтвознавство». – Вип.3. – К., 2018. – С.237–238.
51 Матола О.О. Становлення аматорського музичного театру в Україні // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи
розвитку. – Вип.18(1). – Рівне, 2012. – С.36–40; Її ж. Діяльність аматорських театральних осередків у культурі України
ХІХ ст. // Там само. – Вип.18 (2). – Рівне, 2012. – С.73–77.
52 Богданов В.О. Кріпосні капели і оркестри в Україні (на прикладі Волинської і Київської губерній) // Вісник
Харківської державної академії дизайну і мистецтв. – Вип.13. – Х., 2008. – С.16.
53 Сикорская А.В. Любительское музицирование как фактор формирования интеллектуальной культурной среды в
царской России первой половины XIX в. // Актуальные проблемы искусствоведения, филологии и культурологии:
Мат. междунар. заочной науч.-практ. конф., 18 февраля 2013 г. – Новосибирск, 2013. – С.90–91.
54 Сикорская А. Музыкальная жизнь усадеб и аристократических салонов в процессе формирования профессионализма
в музыкальной культуре царской России // Музичне мистецтво і культура: Наук. вісник Одеської державної музичної
академії ім. А.В.Нежданової. – Вип.11. – Одеса, 2010. – С.239–247.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
166 Марія Казьмирчук, Наталія Мех
Особливості польських етнокультурних ландшафтних комплексів Поділля
ХVІІ – початку ХХ ст. досліджує географ В.Воловик. У його праці відзначено «ядро»
житлової частини – «садиба», ландшафтної – «садово-парковий ландшафтний комп-
лекс» та периферії – «фільварок». Він звертає велику увагу на термінологію маєтко-
вої культури. В.Воловик, один із небагатьох, дає визначення ключовим поняттям «ма-
єток» і «садиба»55.
Садове мистецтво Правобережжя як одне з найскладніших синтетичних мис-
тецтв та вид архітектурно-художньої творчості вивчає географиня І.Кравцова. Саме
садове мистецтво поєднує природу, архітектуру, пластичні мистецтва в композицій-
ний і цілісний витвір. Дослідниця класифікує садово-паркові ландшафти як самостій-
ну групу антропогенних ландшафтів Правобережної України56.
Представники біології також досліджують маєткові парки та ландшафтну куль-
туру. Серед їхніх праць щодо вивчення парків і садів маєтків України можна виділити
ботанічний (більше уваги приділяє дендрофлорі) та екологічний (акцентує на потребі
збереження довкілля) напрями.
Особливості садово-паркового мистецтва, історико-архітектурну та ботаніч-
ну складові польських маєтків Хмельниччини досліджує Л.Казімірова. В її моногра-
фії проаналізовано понад 50 парків, пам’яток садово-паркового мистецтва, зокрема
Ганнопільський, Малієвецький, Самчиківський парки57.
Співробітник державного дендрологічного парку «Тростянець» Т.Курбаль
досліджує історію трьох старовинних парків родини Ґалаґанів на Чернігівщині.
Сокиринський, Дігтярівський і Тиницький парки належали цьому козацькому роду
впродовж XVIII – початку XX ст., характерними рисами їх була природність. Поряд
з історичними відомостями автор дуже професійно описує дендрофлору цих об’єктів,
наголошуючи на потребі їх збереження та охорони58.
Отже, мистецтвознавчий напрям досліджень маєткової культури України, так
само, як у радянський період, понині залишається одним із найкраще представлених.
Дослідження щодо архітектури маєтків торкаються проблем біографій визначних зод-
чих, вивчення маєтків та їх стильового образу, садово-паркових комплексів як творів
мистецтва, зокрема аналізу форм і композицій у парковому мистецтві, висвітлення
принципів садово-паркового будівництва. Велику увагу мистецтвознавці й культуро-
логи традиційно приділяють будівлям маєтків, інтер’єрам, декору, мистецьким колек-
ціям. Архітектори переважно аналізують стилі маєткового будівництва та складають
авторську періодизацію. Слід відзначити, що більшість праць архітектурного напря-
му наближені до історико-краєзнавчого (Н.Левкович, Н.Соснова, Л.Шевченко).
Мистецтвознавці послуговуються різноманітними термінами («маєток», «сади-
ба», «особняк», «резиденція», «палацово-парковий ансамбль», «палацово-парко-
вий-комплекс»), які, утім, майже не отримують визначення в їхніх працях.
Природничий напрям представлений насамперед працями географів (історична
й фізична географія, етнокультурне, антропогенне ландшафтознавство) та біологів (бо-
танічні аспекти садово-паркових комплексів). Репрезентанти цього напряму переваж-
но акцентують увагу на садово-паркових ландшафтах, їх дендрофлорі. Слід відзначити
55 Воловик В.М. Польські сільські етнокультурні ландшафти Поділля // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна: Серія:
«Екологія». – №1147. – Вип.12. – Х., 2015. – С.41.
56 Кравцова І.В. Садово-паркові ландшафти як об’єкти рекреації і туризму // Природа Західного Полісся та прилеглих
територій. – Вип.9. – Луцьк, 2012. – С.126; Її ж. Класифікація садово-паркових ландшафтів // Наукові записки
Вінницького педуніверситету: Серія «Географія». – Вип.24. – Вінниця, 2012. – С.5.
57 Казімірова Л.П. Парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва Хмельницької області. – Кам’янець-Подільський,
2006. – 228 с.
58 Курбаль Т.М. Парки родини Галаганів // Інтродукція рослин. – 2003. – №4. – С.147, 149.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях 167
наявність праць, що поєднують ботанічні й культурно-мистецькі аспекти проблеми
маєткових садово-паркових комплексів України. Проте подібних студій, які містять у
собі міждисциплінарні компоненти природничих і гуманітарних наук, зокрема знач-
ну історико-краєзнавчу та культурологічну складові, на сьогодні обмаль.
Першорядним завданням для подальших досліджень є чітке термінологічне ви-
значення проблем маєткової культури України, адже наявна чимала кількість термі-
нів, що використовуються сучасними дослідниками як синонімічні поняття, але на-
справді мають абсолютно різну етимологію.
Загалом сучасні праці вітчизняних фахівців сприяють поглибленню історико-архі-
тектурних і природничих знань щодо маєткової культури України та залученню до на-
укового обігу низки забутих пам’яток палацової й садибно-паркової архітектури різ-
них регіонів, що надає можливість створити цілісну історію розвитку маєтків нашої
держави та їх культурного світу.
REFERENCES
1. Antoshko, M.O. (2018). Teatralne zhyttia Podilskoho kraiu kintsia XIX – pochatku XX st. Visnyk Natsionalnoi akademii
kerivnykh kadriv kultury i mystetstv, 3, Mystetstvoznavstvo, 236–241. [in Ukrainian].
2. Bohdanov, V.O. (2008). Kriposni kapely i orkestry v Ukraini (na prykladi Volynskoi i Kyivskoi hubernii). Visnyk Kharkivskoi der-
zhavnoi akademii dyzainu i mystetstv, 13, 8–17. [in Ukrainian].
3. Boyko, O.H. & Pohranichna, I.I. (2015). Palatsovo-parkovi ansambli Yakuba Kubitskoho na Volyni: Arkhitekturni osoblyvosti,
propozytsii do restavratsii. Visnyk natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», 816, Arkhitektura, 177–185. [in Ukrainian].
4. Chechel, N.P. (2007). Ukrainskyi teatr pershoi polovyny XIX stolittia iak sotsiokulturnyi fenomen. Naukovi zapysky NaUKMA.
Teoriia ta istoriia kultury, 62, 66–72. [in Ukrainian].
5. Hassanova, N. (1994). Palats u Sokyryntsiakh. Narodna tvorchist ta etnohrafiia, 2/3, 64–70. [in Ukrainian].
6. Izvarina, O.M. (2009). Kripatski ta amatorski teatry u muzychnomu pobuti mahnatskykh maietkiv v Ukraini. Naukovi zapysky
Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. Volodymyra Hnatiuka ta Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy
im. P.I.Chaikovskoho, 2(21), Mystetstvoznavstvo, 7–12. [in Ukrainian].
7. Izvarina, O.M. (2010). Maietkova kultura i muzychnyi pobut maietkiv pershoi polovyny XIX st. yak pidgruntia formuvannia oper-
noho mystetstva v Ukraini. Kultura i suchasnist, 2, 165–169. [in Ukrainian].
8. Kazimirova, L.P. (2006). Parky – pamiatky sadovo-parkovoho mystetstva Khmelnytskoi oblasti. Seriia «Terra in-cognita:
Khmelnychchyna». Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
9. Khalaitsan, V.P. (2015). Palatsovo-parkovi kompleksy Yarmolynechchyny XVIII – pochatku XX st.: istoriia, problemy. Khmelnytski
kraieznavchi studii, 5, 212–218. [in Ukrainian].
10. Khalaitsan, V.P. (2017). Mystetstvo maietkovoho parkobuduvannia Podillia XVIII – pochatku XX st.: evoliutsiia doslidnytskoi
tradytsii. Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv, 34, 89–107. [in Ukrainian].
11. Khorosha, O.I. & Smolyak, V.V. (2017). Istoryko-arkhitekturni osoblyvosti rozvytku palatsiv styliu klasytsyzm Skhidnoho Podillia kint-
sia XVIII – pochatku XIX st. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», 878, Arkhitektura, 50–58. [in Ukrainian].
12. Khorosha, O.I. (2016). Doslidzhennia istoryko-arkhitekturnykh osoblyvostei Chornomynskoho palatsu XIX st. Skhidnoho
Podillia. Naukovyi visnyk budivnytstva, 2, 94–98. [in Ukrainian].
13. Khorosha, O.I. (2017). Maietok Hrokholskykh-Mozhaiskykh – evoliutsiia palatsu vid istorychnoho stanovlennia do suchasnoi
restavratsii. Naukovyi visnyk budivnytstva, 3, 33–38. [in Ukrainian].
14. Khorosha, O.I. (2018). Rozvytok palatsovoi arkhitektury styliu klasytsyzm na Skhidnomu Podilli. Suchasni problemy arkhitektury
ta mistobuduvannia, 50, 88–98. [in Ukrainian].
15. Khorosha, O.I. (2019). Pryntsypy planuvannia parkiv palatsovo-parkovykh kompleksiv Vinnychchyny styliu klasytsyzm kintsia
XVIII – pochatku XX st. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia, 53, 73–80. [in Ukrainian].
16. Kokhan, L.I. (2018). Rol maietkovoho mystetstva i pryvatnoi antrepryzy u stanovlenni ukrainskoho profesiinoho muzych-
no-dramatychnoho teatru. Chasopys Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy im. P.I.Chaikovskoho, 4(41), 37–47. [in Ukrainian].
17. Kovalchuk, N.P. (2006). Sadovo-parkove mystetstvo u pryvatnykh sadakh m. Lutska. Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy, 3, 18–21. [in Ukrainian].
18. Kravtsova, I.V. (2012). Klasyfikatsiia sadovo-parkovykh landshaftiv. Naukovi zapysky Vinnytskoho peduniversytetu, 24, Heohrafiia,
5–12. [in Ukrainian].
19. Kravtsova, I.V. (2012). Sadovo-parkovi landshafty iak obiekty rekreatsii i turyzmu. Pryroda Zakhidnoho Polissia ta prylehlykh tery-
torii, 9, 124–128. [in Ukrainian].
20. Kurach, S.M. (1995). Kolektsiia tvoriv mystetstva Halahaniv. Siverianskyi litopys, 5, 60–63. [in Ukrainian].
21. Levkovych, N.Ya. (2000). Palatsovi ta sadybno-parkovi ansambli Halychyny epokhy klasytsyzmu: Do pytannia periodyzatsii.
Narodoznavchi zoshyty, 5, 900–905. [in Ukrainian].
22. Levkovych, N.Ya. (2002). Palatsovi ta sadybno-parkovi ansambli Halychyny kintsia XVIII – pershoi polovyny XIX st.: Do pytannia
pobudovy ansambliu. Visnyk NU «Lvivska politekhnika», 439, Arkhitektura, 246–250. [in Ukrainian].
23. Liubchenko, O.M. (2015). Arkhitekturno-kompozytsiine formuvannia parkovoho prostoru: pryntsypovi pidkhody. Ukrainska
kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku, 21, 126–130. [in Ukrainian].
24. Mahei, A.S. (2019). Neohotychna sadyba v seli Kapustiany Vinnytskoi oblasti: sproba hipotetychnoi rekonstruktsii. Suchasni prob-
lemy arkhitektury ta mistobuduvannia, 55, 100–109. [in Ukrainian].
25. Malaniuk, V.Ya. (2006). Rozvytok klasytsystychnykh sadybno-parkovykh utvoren Kyivschyny kintsia XVIII–XIX st. Visnyk
Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», 568, Arkhitektura, 272–277. [in Ukrainian].
26. Matola, O.O. (2012). Diialnist amatorskykh teatralnykh oseredkiv u kulturi Ukrainy XIX st. Ukrainska kultura: mynule, suchasne,
shliakhy rozvytku, 18(2), 73–77. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2021. – №3
168 Марія Казьмирчук, Наталія Мех
27. Matola, O.O. (2012). Stanovlennia amatorskoho muzychnoho teatru v Ukraini. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy
rozvytku, 18(1), 36–40. [in Ukrainian].
28. Matola, O.O. (2014). Amatorska muzychno-teatralna kultura Ukrainy: istoriohrafiia doslidzhennia. Visnyk KNUKiM, 3,
Mystetstvoznavstvo, 62–68. [in Ukrainian].
29. Mykhailyshyn, O.L. (2000). Palatsovo-parkovi ansambli Volyni 2-i polovyny XVIII–XIX st. Kyiv. [in Ukrainian].
30. Nykonenko, T.M. & Hnatiuk, L.R. (2010). Do pytannia rekonstruktsii palatso-parkovoho ansambliu D.Troshchynskoho v
Kaharlyku na Kyivshchyni na zasadakh filosofskoi kontseptsii “ekolohii dushi”. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvan-
nia, 23, 60–68. [in Ukrainian].
31. Pobozhii, S.I. (2005). Z istorii ukrainskoho mystetstva. Sumy. [in Ukrainian].
32. Pobozhii, S.I. (2008). Pryvatni kolektsii yak sotsiokulturnyi fenomen. Suchasna kartyna svitu: pryroda, suspilstvo, liudyna, 274–
278. [in Ukrainian].
33. Pobozhii, S.I. (2009). Oleksii Krasovskyi: Materialy do biohrafii khudozhnyka. Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal, VI-VII, 133–
140. [in Ukrainian].
34. Pohranychna, I.I. (2016). Palatsovyi kompleks u s. Samchykakh Khmelnytskoi obl. – pryklad klasytsystychnoi yevropeiskoi arkh-
itektury kintsia XVIII – pochatku XIX st. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», 856, Arkhitektura, 186–
190. [in Ukrainian].
35. Pohranychna, I.I. (2016). Vtracheni palatsovi kompleksy avtorstva Yakuba Kubytskoho na terytorii Ukrainy. Arkhitekturnyi Visnyk
KNUBA, 10, 236–242. [in Ukrainian].
36. Publika, T.V. (2008). Rozvytok muzychnoho vykonavstva u panskykh maietkakh na terenakh Podillia XVIII – pochatku XIX st.
Visnyk Prykarpatskoho universytetu, XII-XIII, Mystetstvoznavstvo, 237–240. [in Ukrainian].
37. Rodichkin, I.D. & Rodichkina, O.I. (2005). Starovynni maietky Ukrainy. Kyiv: Mystetstvo. [in Ukrainian].
38. Ruban, V.V. (2010). Khudozhnyky i simeistvo Halahaniv. Sribne. [in Ukrainian].
39. Rychkov, P. & Lushnikova, N. (2015). Natural materiality: water as an active element of the gardens by Denis Mcclair at Volhynia.
Teka Komisii Architektury, Urbanistyki i Studiów Kraiobrazowych, 2, 52–62.
40. Rychkov, P. (2010). Zespół pałacowo-ogrodowy Lubomirskich w Równem w świetle planu Iana Iakuba Bourguignona z 1797 r.
Biuletyn Historii Sztuki, 72(3), 335–349. [in Poland].
41. Shevchenko, L.S. (2001). Palatsovo-parkove budivnytstvo na Poltavshchyni u XVIII–XIX st.: istoriohrafichnyi aspekt. Ukrainska
akademiia mystetstva: Doslidnytski ta naukovo-metodychni pratsi, 8, 211–217. [in Ukrainian].
42. Shevchenko, L.S. (2002). Istorychni peredumovy rozvytku palatsovo-parkovoho budivnytstva na Poltavshchyni u XVIII–XIX st.
Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, 39–41 [in Ukrainian].
43. Shevchenko, L.S. (2003). Dvorianske hnizdo Muraviovykh-Apostoliv na Poltavshchyni. Abstracts of Papers 03: Poltava: arkhitektu-
ra, istoriia, mystetstvo, 33–39. Poltava. [in Ukrainian].
44. Shevchenko, L.S. (2009). Starovynni osobniaky Poltavy ta yikh znachennia v arkhitekturnomu rozvytkovi mista. Abstracts of Papers
09: Poltava: arkhitektura, istoriia, mystetstvo, 35–34. Poltava. [in Ukrainian].
45. Shevchenko, L.S. (2010). Osoblyvosti formuvannia palatsovoparkovoho ansambliu Kochubeiv u Dykantsi. Ukraynska akademiya
mystetstva, 17, 172–183. [in Ukrainian].
46. Shevchenko, L.S. (2016). Starovynni prysadybni parky Poltavshchyny yak svoieridna forma syntezu mystetstv. Problemy rozvytku
miskoho seredovyshcha, 1, 144–151 [in Ukrainian].
47. Sikorskaya, A.V. (2010). Muzykalnaia zhizn usadeb i aristokraticheskikh salonov v protsesse formirovaniia professionalizma v
muzykalnoi kulture tsarskoi Rossii. Muzychne mystetstvo і kultura: Naukovyi vіsnik Odeskoi derzhavnoi muzychnoi akademіi
іm. A.V.Nezhdanovoї, 11, 239–247. [in Russian].
48. Sikorskaya, A.V. (2013). Liubitelskoe muzitsirovanie kak faktor formirovaniia intellektualnoi kulturnoi sredy v tsarskoi Rossii per-
voi poloviny XIX v. Abstracts of Papers 13: Aktualnye problemy iskusstvovedeniia, filologii i kulturologii, 87–94. Novosibirsk. [in
Russian].
49. Sikorskaya, A.V. (2014). Tvorcheskaia elita intellektualnykh muzykalnykh soobshchestv tsarskoi Rossii pervoi poloviny XIX v.
Zhurnal nauchnykh publikatsii aspirantov i doktorantov, 3, Iskusstvovedenie. Retrieved from: http://www.iurnal.org/arti-
cles/2014/iskus3.html [in Russian].
50. Smoliak, V.V. & Khorosha, O.I. (2015). Doslidzhennia pamiatky arkhitektury kintsia XVIII – pochatku XIX st. – palatsu Tora
Lanhe v seli Napadivka, Lypovetskoho raionu, Vinnytskoi oblasti. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia, 40, 137–
145. [in Ukrainian].
51. Smolynets, V. (2018). Utrymannia ta vidnovlennia krashchykh vzirtsiv maietkiv ta palatsiv Zakhidnoi Ukrainy. Visnyk Lvivskoho
natsionalnoho ahrarnoho universytetu, 19, Arkhitektura i silskohospodarske budivnytstvo, 151–154. [in Ukrainian].
52. Smyrnova, T.V. (2012). Problemy vyvchennia kulturnoi spadshchyny Volyni kintsia XVIII – pochatku XIX st. u spetsialnii litera-
turi. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku, 18(2), 41–45. [in Ukrainian].
53. Sosnova, N.S. (1996). Vplyv avstriiskoi kolonizatsii Halychyny na rozvytok sadybno-parkovykh kompleksiv. H.P.Petryshyn (Ed.).
Nimetski kolonii Halychyny: istoriia, arkhitektura, kultura, 342–347. Lviv: Manuskrypt. [in Ukrainian].
54. Sosnova, N.S. (1998). Typolohiia sadybno-parkovykh kompleksiv Halychyny k. XVIII st. Visnyk Derzhavnoho universytetu
«Lvivska politekhnika», 358, Arkhitektura, 285–290. [in Ukrainian].
55. Sosnova, N.S. (2000). Informatyvnist kadastrovykh kart (Do pytannia vyvchennia planuvalnykh struktur sadybno-parkovykh
kompleksiv Halychyny ser. XVIII st.). Kartohrafiia ta istoriia Ukrainy, 252–258. Lviv; Kyiv; Niu-York: Kots M.P. [in Ukrainian].
56. Tymofiienko, V.I. & Yeroshev, V.Yu. (1993). Ukrainska sadybna arkhitektura druhoi polovyny XVIII st. – pershoi tretyny XIX st.
Kyiv: NDITIAM. [in Ukrainian].
57. Tymofiienko, V.I. (1999). Zodchi Ukrainy kintsia XVIII – pochatku XX st.: biohrafichnyi dovidnyk. Kyiv: NDITIAM.
[in Ukrainian].
58. Vecherskyi, V.V. (2014). Arkhitekturna spadshchyna Poltavshchyny. Ukrainska kultura, 6(1026), 26–31. [in Ukrainian].
59. Vecherskyi, V.V. (2014). Pamiatky Sribnoi zemli. Ukrainska kultura, 5(1025), 4–9, 22–27. [in Ukrainian].
60. Vecherskyi, V.V. (2015). Zamky ta fortetsi Ukrainy. Kyiv: Baltiia-Druk. [in Ukrainian].
61. Volosatykh, O. (2012). Muzychna i teatralna kultura maietkiv Pravoberezhnoi Ukrainy (persha polovyna XIX st.). Chasopys
Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy im. P.I.Chaikovskoho, 4(17), 62–76. [in Ukrainian].
62. Volovyk, V. (2011). Istoriia doslidzhennia polskoi etnokultury u mistechkakh Podillia. Istoriia ukrainskoi heohrafii, 23, 32–36.
[in Ukrainian].
63. Volovyk, V.M. (2015). Polski silski etnokulturni landshafty Podillia. Visnyk KhNU im. V.N.Karazina, 12(1147), Ekolohiia, 41–46.
[in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях 169
Mariia KAZMYRCHUK
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Docent at Department of Ethnology and Local History,
T.Shevchenko National University of Kyiv
(Kyiv, Ukraine), brungilda@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8877-4489
Nataliia MEKH
Doctor of Philological Sciences (Dr. Hab. in Philology), Professor,
Leading Research Fellow,
M.Rylskyi Institute for Art Studies, Folklore
and Ethnology NАS of Ukraine,
Ukrainian Ethnological Center
(Kyiv, Ukraine), mno_logos@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5846-505X
The Manor Estate Culture of Ukraine in Modern
Humanitarian and Natural Science Researches
Abstract. The aim of the article is to analyze the modern publications of representatives of the
humanities and natural sciences on the manor estate culture of Ukraine at the end of 18th –
the beginning of 19th centuries. Methodology. General scientific principles, method of
historiographic analysis and problem-chronological method are applied in the research. A scientific
novelty of the article is consisted in the fact that current researches of the manor estate culture of
Ukraine made by representatives of the art studies tendency and the natural sciences tendency have
not been overviewed hitherto. Conclusion. The art studies tendency in the manor estate culture
of Ukraine researches is the best represented as it was in the Soviet time. Studies of the architecture
of manor estates deal with famous architects biographies, problems of the manor estate style
patterns, there landscape complexes are examined as artworks, in particular, forms and composition
in the landscape art are analyzed, principles of the landscape development are highlighted.
Art critics and culturologists traditionally focus close attention on manor estate buildings, interiors
and art collections. Architects mostly analyze manor estate styles and make authors periodizations.
It has to be emphasized that the most of researches made by representatives of this tendency are very
close to works of scholars belong to the local historian tendency. The natural science tendency is
represented, first of all, by publications of geographers (the historical and physical geography, the
ethnocultural and anthropogenic landscape studies) and biologists (the botanic aspects of landscape
complexes). These researchers accentuate on landscapes and their dendroflora. Current works of
domestic scholars facilitate deepening historical, architectural and natural knowledge on the manor
estate culture of Ukraine and introducing lost sites of palace and landscape architecture from
different regions into scientific use. All of this gives an opportunity to reconstruct the history of
manor estate of Ukraine and their cultural world.
Keywords: manor houses, castles, villas, restoration, architectural monument, reconstruction,
landscape complex.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184501 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:46Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Казьмирчук, М. Мех, Н. 2022-06-14T09:56:39Z 2022-06-14T09:56:39Z 2021 Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях / М. Казьмирчук, Н. Мех // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 157-169. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.03.157 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184501 930:94(477):727]«19/20» Метою дослідження є аналіз сучасних праць представників гуманітарних та
 природничих наук щодо висвітлення маєткової культури України кінця XVIII – початку
 ХІХ ст. Методологія. У статті використано загальнонаукові принципи, метод історіографічного аналізу та проблемно-хронологічний метод. Наукова новизна. Стан дослідження маєткової культури України мистецтвознавчого та природничого напрямку нині не висвітлений. Висновки. Мистецтвознавчий напрям досліджень маєткової культури України, так
 само як у радянський період, понині залишається одним з найкраще представлених. Дослідження щодо архітектури маєтків торкаються біографій видатних зодчих, проблем вивчення стильового образу маєтків, а садово-паркові комплекси розглядаються як твори мистецтва, зокрема аналізуються форми та композиція в парковому мистецтві, висвітлюються
 принципи садово-паркового будівництва. Велику увагу мистецтвознавці та культурологи
 традиційно приділяють будівлям маєтків, інтер’єрам, декору та мистецьким колекціям.
 Архітектори переважно аналізують стилі маєткового будівництва та складають авторську
 періодизацію. Слід відзначити, що більшість праць архітектурного напряму наближені
 до історико-краєзнавчого напрямку. Природничий напрямок представлений насамперед
 працями географів (історична та фізична географія, етнокультурне та антропогенне ландшафтознавство) та біологів (ботанічні аспекти садово-паркових комплексів). Представники цього напрямку переважно акцентують увагу на садово-паркових ландшафтах, їхній
 дендрофлорі. Сучасні праці вітчизняних дослідників сприяють поглибленню історико-архітектурних та природничих знань щодо маєткової культури України та залученню до
 наукового обігу низки втрачених пам’яток палацової та садибно-паркової архітектури різних регіонів, що надає можливість створити цілісну історію розвитку маєтків та їхнього культурного світу нашої держави. The aim of the article is to analyze the modern publications of representatives of the
 humanities and natural sciences on the manor estate culture of Ukraine at the end of 18th –
 the beginning of 19th centuries. Methodology. General scientific principles, method of
 historiographic analysis and problem-chronological method are applied in the research. A scientific
 novelty of the article is consisted in the fact that current researches of the manor estate culture of
 Ukraine made by representatives of the art studies tendency and the natural sciences tendency have
 not been overviewed hitherto. Conclusion. The art studies tendency in the manor estate culture
 of Ukraine researches is the best represented as it was in the Soviet time. Studies of the architecture
 of manor estates deal with famous architects biographies, problems of the manor estate style
 patterns, there landscape complexes are examined as artworks, in particular, forms and composition
 in the landscape art are analyzed, principles of the landscape development are highlighted.
 Art critics and culturologists traditionally focus close attention on manor estate buildings, interiors
 and art collections. Architects mostly analyze manor estate styles and make authors periodizations.
 It has to be emphasized that the most of researches made by representatives of this tendency are very
 close to works of scholars belong to the local historian tendency. The natural science tendency is
 represented, first of all, by publications of geographers (the historical and physical geography, the
 ethnocultural and anthropogenic landscape studies) and biologists (the botanic aspects of landscape
 complexes). These researchers accentuate on landscapes and their dendroflora. Current works of
 domestic scholars facilitate deepening historical, architectural and natural knowledge on the manor
 estate culture of Ukraine and introducing lost sites of palace and landscape architecture from
 different regions into scientific use. All of this gives an opportunity to reconstruct the history of
 manor estate of Ukraine and their cultural world. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях The Manor Estate Culture of Ukraine in Modern Humanitarian and Natural Science Researches Article published earlier |
| spellingShingle | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях Казьмирчук, М. Мех, Н. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях |
| title_alt | The Manor Estate Culture of Ukraine in Modern Humanitarian and Natural Science Researches |
| title_full | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях |
| title_fullStr | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях |
| title_full_unstemmed | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях |
| title_short | Маєткова культура України у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях |
| title_sort | маєткова культура україни у сучасних гуманітарних та природничих дослідженнях |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184501 |
| work_keys_str_mv | AT kazʹmirčukm maêtkovakulʹturaukraíniusučasnihgumanítarnihtaprirodničihdoslídžennâh AT mehn maêtkovakulʹturaukraíniusučasnihgumanítarnihtaprirodničihdoslídžennâh AT kazʹmirčukm themanorestatecultureofukraineinmodernhumanitarianandnaturalscienceresearches AT mehn themanorestatecultureofukraineinmodernhumanitarianandnaturalscienceresearches |