Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період
Рецензія на книгу: Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період. – Варшава, 2019. – 456 с. (серія «Монографії», т.139).
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184507 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Razyhrayev O. Policja Państwowa w województwie wołyńskim w okresie międzywojennym / В. Скальський // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 207-211. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184507 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1845072025-02-23T17:15:37Z Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період Razyhrayev O. Policja Państwowa w województwie wołyńskim w okresie międzywojennym Скальський, В. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період. – Варшава, 2019. – 456 с. (серія «Монографії», т.139). Razyhrayev O. Policja Państwowa w województwie wołyńskim w okresie międzywojennym. – Warszawa, 2019. – 456 s. (seria «Monografie», t.139). 2021 Article Razyhrayev O. Policja Państwowa w województwie wołyńskim w okresie międzywojennym / В. Скальський // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 207-211. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184507 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди |
| spellingShingle |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди Скальський, В. Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний
період. – Варшава, 2019. – 456 с. (серія «Монографії», т.139). |
| format |
Article |
| author |
Скальський, В. |
| author_facet |
Скальський, В. |
| author_sort |
Скальський, В. |
| title |
Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період |
| title_short |
Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період |
| title_full |
Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період |
| title_fullStr |
Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період |
| title_full_unstemmed |
Разиграєв О. Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний період |
| title_sort |
разиграєв о. державна поліція у волинському воєводстві в міжвоєнний період |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184507 |
| citation_txt |
Razyhrayev O. Policja Państwowa w województwie wołyńskim w okresie międzywojennym / В. Скальський // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 207-211. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT skalʹsʹkijv razigraêvoderžavnapolícíâuvolinsʹkomuvoêvodstvívmížvoênnijperíod AT skalʹsʹkijv razyhrayevopolicjapanstwowawwojewodztwiewołynskimwokresiemiedzywojennym |
| first_indexed |
2025-11-24T02:59:23Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:59:23Z |
| _version_ |
1849638951889928192 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Український історик Олег Разиграєв відомий чи-
тачам завдяки численним дослідженням з історії
Волині першої половини ХХ ст. Зокрема він автор
монографії з історії громадських організацій у краї
в роки Великої війни, співавтор колективної пра-
ці, присвяченої революційним подіям у Росії 1917 р.
та їх реґіональним відголосам, численних досліджень з історії злочинності, діяльно-
сті органів державної безпеки, функціонування пенітенціарної системи на Волині,
Східній Галичині між двома світовими війнами.
Запропонована читачеві нова книга О.Ра зи граєва написана польською мовою і при-
свячена генезі, організації, особовому складу та діяльності на теренах міжвоєнної Волині
державної поліції II Речіпосполитої – формування, покликаного забезпечувати правопо-
рядок і громадську безпеку. Однак ознайомлення з текстом засвідчує, що на цю струк-
туру покладалося багато інших функцій, як-от нагляд за суспільно-політичним життям,
боротьба з антидержавним і диверсійним рухом, охорона кордону, контроль санітарно-
го стану населених пунктів тощо. Варто додати, що 2011 р. О.Разиграєв уже опублікував
українською мовою книжку «Польська державна поліція на Волині у 1919–1926 рр.», од-
нак зіставлення цих праць дозволяє стверджувати, що монографія 2019 р. має суттєво
іншу структуру, а також нове як змістове, так і хронологічне наповнення.
Праця побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі
вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та джерел, переліку скоро-
чень і таблиць, біографій окремих поліцейських, іменного й географічного покажчи-
ків. Хронологічні межі охоплюють 1919–1939 рр.: від вступу армії Ю.Галлера в Луцьк
у травні 1919 р. до початку Другої світової війни у вересні 1939 р. та ліквідації тут поль-
ського державного апарату.
Приємно вражає джерельна база. Автор використав документи, що зберігаються
в 11 установах України, Польщі, Білорусі, зокрема в Архіві нових актів, Національному
цифровому архіві, державних архівах у Любліні та Лодзі (Республіка Польща),
Центральному державному архіві громадських об’єднань України, Центральному дер-
жавному архіві вищих органів влади та управління України, Центральному держав-
ному історичному архіві України в м. Львів, держархівах Волинської, Рівненської,
Тернопільської обл. (Україна), Державному архіві Брестської обл. (Білорусь). До ро-
боти залучено рукописи бібліотеки Католицького університету в Любліні, а також ма-
сив друкованих джерел. Насамперед це урядові й воєводські обіжники, статистич-
ні відомості, парламентські матеріали, поліцейська документація та ін. Використано
близько 20 найменувань міжвоєнної преси, спогади сучасників тощо.
У вступі обґрунтовується актуальність теми, характеризується історіографія та
джерельна база, виокремлюються аспекти, на які звертатиметься особлива увага, а саме
Razyhrayev O.
Policja Państwowa w województwie wołyńskim
w okresie międzywojennym. – Warszawa, 2019. –
456 s. (seria «Monografie», t.139)
Разиграєв О.
Державна поліція у Волинському воєводстві в міжвоєнний
період. – Варшава, 2019. – 456 с. (серія «Монографії», т.139)
Український історичний журнал. – 2021. – №3
208 Рецензії й огляди
формування уніфікованої поліційної служби на Волині в контексті генези органів вну-
трішніх справ Польщі, процес творення корпусу державної поліції у Волинському во-
єводстві, чисельність, дисципліна, фінансово-господарська ситуація, обмундирування
й озброєння, вишкіл і професійне шкільництво, громадсько-культурне життя поліцей-
ських, територіальна та внутрішня структура й, звісно, найголовніше – практична ді-
яльність, її результати.
У першому розділі – «Структура та завдання державної поліції на Волині в 1919–
1926 рр.» – висвітлюється діяльність різних формацій, які відповідали за охорону громад-
ської безпеки на Волині в 1919–1920 рр., розвиток територіальної організації державної по-
ліції від заснування воєводства в 1921 р. до травневого 1926 р. перевороту Ю.Пілсудського,
організація політичної поліції та слідчої служби, діяльність поліції щодо нагляду за леґаль-
ним суспільно-політичним життям, її протидія нелеґальній політичній та антидержавній
активності, боротьба з кримінальною злочинністю, «патологіями» суспільного й госпо-
дарського життя, участь поліцейських формувань в охороні східного кордону.
О.Разиграєв цілком слушно зазначає, що від вибору відповідної моделі організа-
ції безпекових структур у 1919 р. залежала не лише успішна розбудова політичної ад-
міністрації, але й швидка інтеґрація Волині в межах відродженої Польської держави.
Рецензована монографія засвідчує, що поляки з цією справою впоралися досить успіш-
но, хоча й не без труднощів. Лише впродовж 1919–1920 рр. на досліджуваних тере-
нах функціонували кілька структур, які відповідали за громадську безпеку, а саме ко-
мунальна поліція, поліція Цивільного управління Волинської землі та Подільського
фронту, польова жандармерія й поліція прифронтових та етапних теренів. Завершення
війни з більшовиками, підписання попереднього перемир’я в Ризі восени 1920 р. зумо-
вило запровадження в реґіоні єдиної державної поліції, яка функціонувала на терито-
рії колишнього Царства Польського ще з другої половини 1919 р.
Упродовж 1921–1926 рр. на Волині тривала розбудова як територіальної, так і вну-
трішньої організації поліцейської служби. Керівну функцію виконувало окружне (во-
єводське) управління, якому підпорядковувалися повітові управління, комісаріати й
пости. До внутрішньої структури, окрім звичайного «мундирового» підрозділу, вхо-
дила також політична та слідча поліція.
Монографія О.Разиграєва свідчить, що міжвоєнна Польща у цей час шукала
оптимальну модель побудови «політичної» поліції, тобто структури, яка мала кон-
тролювати суспільно-політичне життя і протидіяти проявам антидержавної діяльно-
сті, іншими словами – виконувати роль цивільної спецслужби. Окрім несприйняття
польських властей більшою частиною непольського населення краю, наростання опо-
зиції та, як наслідок, отримання несприятливого для держаної влади результату на
парламентських виборах 1922 р., ситуація ускладнювала ще й зовнішнім фактором, а
саме намаганням СРСР дестабілізувати ситуацію у II Речіпосполитій шляхом підтрим-
ки опозиційних до влади ліворадикальних угруповань (КПЗУ та ін.), розвитку та під-
тримки диверсійного руху.
Рецензована книга доводить, що 1921–1924 рр. стали справжнім випробування як
для Польської держави, так і її силових структур. Варто згадати хоча б одну з найбільш
зухвалих диверсійних акцій, здійснених більшовицькими збройними формуваннями
на теренах Волинського воєводства в липні 1921 р., а саме напад на ряд державних уста-
нов у містечку Мізоч Дубенського повіту. Подія мала серйозний суспільний резонанс.
Місцева поліція в листі до свого керівництва в Луцьку від 27 липня висловила навіть
побоювання щодо повстання на Волині (с.111).
У монографії читач знайде й відомості про діяльність у Волинському воєвод-
стві більшовицької спецслужби – Закордонного відділу ЦК КП(б)У («Закордот»),
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Рецензії й огляди 209
Української національної повстанської організації, Української національно-револю-
ційної організації, Західноукраїнської національно-революційної організації та інших
структур антипольського характеру. Масові поліцейські арешти 1924–1925 рр., ство-
рення Корпусу охорони прикордоння, а також трансформація партійної тактики ко-
муністів частково стабілізували суспільно-політичне життя в досліджуваному реґіоні.
Інтерес становлять сюжети першого розділу рецензованої монографії, де ав-
тор звертається до характеристики протидії поліції «звичайній» кримінальній зло-
чинності, акцентуючи особливу увагу на превентивній і репресивній діяльності пра-
воохоронців. О.Разиграєв також удається до спроби аналізу окремих видів злочинів,
зафіксованих і розкритих поліцією. Найбільшу складність серед кримінальних стано-
вили різного роду крадіжки. Статистика свідчить про невисокий рівень їх розкриття.
Значною проблемою для місцевого населення та поліції в першій половині 1920-х рр.
був бандитизм.
Завершує першу частину книги висвітлення участі волинських поліцейських в охо-
роні кордону з СРСР. Із цим завданням поліції було важко впоратися, ураховуючи слаб-
ку підготовленість до таких невластивих функцій, а також диверсійну активність «схід-
ного сусіда». У підсумку все це призвело до створення восени 1924 р. воєнізованого
Корпусу охорони прикордоння та відкликання поліцейських із державного рубежу.
У другому розділі – «Структура і завдання державної поліції на Волині в 1926–
1939 рр.» – автор характеризує зміни, які відбулися в територіальній та внутрішній
організації поліції, а також продовжує висвітлювати практичну роботу органів вну-
трішніх справ. Реорганізації в територіальній структурі в «післятравневий» період го-
ловно були пов’язані з адміністративними трансформаціями у краї (наприклад, при-
єднання Сарненського повіту до Волинського воєводства зумовило входження до
місцевої правоохоронної системи Сарненського повітового управління державної по-
ліції). Водночас ураховувалися також локальні потреби підтримання безпеки. Як і в
попередньому розділі, О.Разиграєв подає імена та прізвища керівників воєводської,
повітових ланок. Аналізуючи зміни у структурі Волинського воєводського управлін-
ня державної поліції, автор указує та створення військового відділу, а також спеціаль-
них резервних підрозділів (так, у 1933 р. такі загони дислокувалися в Луцьку, Ковелі,
Сарнах). У цей час суттєві зміни торкнулися і слідчої служби, яка після ліквідації в
1926 р. політичної поліції фактично перейняла її функції, виконуючи водночас «тради-
ційні» завдання протидії кримінальній злочинності.
Останній у міжвоєнний час начальник слідчого управління в Луцьку Є.Буд зін-
ський наприкінці 1930-х рр. активну роль відводив зміцненню дисципліни серед осо-
бового складу, насамперед дотримання внутрішнього розпорядку, відповідного са-
нітарного стану службових приміщень, вчасного виконання посадових обов’язків і
доручень. У 1938 р. в одному зі службових наказів він писав: «[...] приміщення слід-
чого управління брудне [...] працівники не завжди охайно вдягнені, часто виходять на
службу неголеними. На підлозі, письмових столах, підвіконні шматки паперу та недо-
палки» (с.188).
Безумовний інтерес викликають сюжети про нагляд поліції за політичним життям
у краї, про боротьбу з нелеґальним політичним рухом і криміналітетом. О.Разиграєв
зазначає, що поліція особливу увагу звертала на партії лівого спектру, а також угрупо-
вання, пов’язані з національними меншинами. Тут ми знайдемо інформацію про ді-
яльність «Сільробу», Селянського союзу, УСПР, УНДО, інших партій і громадських
організацій. Водночас під пильним контролем перебували й польські політичні сере-
довища, нелояльні до «санаційного» режиму. Протидія поліції підпільному політич-
ному руху торкалася насамперед КПЗУ та ОУН, котрі містили у своїх програмних
Український історичний журнал. – 2021. – №3
210 Рецензії й огляди
засадах тези, що підважували державний устрій і територіальну цілісність міжвоєнної
Польщі, а отже перебували поза законом.
У досліджуваний період поліція провадила активну репресивну діяльність проти
комуністів. Нерідко це характеризувалося необґрунтованим застосуванням сили під
час допитів. Так, загибель керівника волинського окружкому С.Бойка зумовила сус-
пільний розголос і кадрові зміни в керівництві волинської слідчої служби. Справжнім
викликом для поліції став збройний виступ селян на порубіжжі Волинського й
Поліського воєводств улітку 1932 р., який удалося нейтралізувати лише за допомо-
гою стягнення на Полісся поліцейських резервів і залучення військ. У другій полови-
ні 1930-х рр. репресії супроти комуністів не припинялися. Наприкінці 1938 р. ситуація
змінилася. Так, у звіті за листопад Волинське воєводське управління державної поліції
констатувало відчутне послаблення комуністичного впливу серед місцевих українців
саме внаслідок репресій із боку органів внутрішніх справ. Попри це комуністичний
рух на Волині існував, навіть попри розпуск КПЗУ у 1938 р. (с.224–225).
Уже з початку 1930-х рр. слідча служба активно протидіяла також діяльності ОУН.
Із монографії О.Разиграєва дізнаємося про найбільш помітні акції поліції на Волині.
Наприклад, у 1933 р. такою стала «луцька ліквідація», що відбулася 9–10 квітня у селищі
Лаврів Луцького повіту, коли заарештували 10 осіб, з яких 9 було засуджено на різні тер-
міни ув’язнення. Читач дізнається маловідомі факти про підготовку замаху на знаного й
суперечливого волинського воєводу, вірного соратника Ю.Пілсудського – Г.Юзевського
(с. 236–239). Напередодні Другої світової війни тривала найбільша «ліквідаційна» акція
на теренах Волині. 22 грудня 1938 р. керівник слідчого управління в Луцьку Є.Будзінський
у листі до суспільно-політичного відділу Волинського воєводського управління писав:
«[…] у зв’язку з проведенням ліквідаційної акції ОУН [...] прошу пана начальника збіль-
шити місячні дотації для Луцького слідчого управління до суми 1800 злотих. Своє прохан-
ня обґрунтовую необхідністю розширення в реґіоні мережі конфідентів, а також збільшен-
ням загальних видатків, пов’язаних із ліквідацією» (с.241–242).
Дослідження О.Разиграєва свідчить, що після 1926 р. різного роду крадіжки й далі до-
мінували серед видів злочинів. Натомість прояви бандитизму у другій половині 1930-х рр.
значно зменшились порівняно з попереднім часом. Однак усе-таки факти індивідуального
і групового грабежу, розбою поліція фіксувала й надалі. Убивства не належали до «масово-
го виду злочинів». У досліджуваний період їх причинами були різноманітні майнові та зе-
мельні спори, помста, бійки, грабунки, зведення порахунків, любовні справи.
В останньому, третьому розділі – «Корпус державної поліції на Волині в міжво-
єнний час» – розповідається про співробітників досліджуваного формування від ни-
зової до керівної ланок. Тут читач знайде інформацію про чисельність поліцейських та
її динаміку, джерела набору, дисципліну серед особового складу, освітній рівень і про-
фесійну підготовку, матеріальні умови служби, громадсько-культурне життя, а також
сприйняття службовців місцевим багатонаціональним суспільством.
Упродовж міжвоєнного періоду найбільшу чисельність поліцейського корпусу на
Волині зафіксовано восени 1923 р. Це було пов’язано зі стягненням у реґіон додатко-
вих сил з інших воєводств Польщі задля забезпечення охорони східних рубежів дер-
жави. У пізніші роки простежувалося поступове скорочення поліцейського корпусу.
Із книги О.Разиграєва дізнаємося, що найменшою за весь міжвоєнний час стала чи-
сельність поліції на Волині в 1939 р. Це може свідчити про підвищення якості її діяль-
ності (с.273).
Автор характеризує національний склад поліцейського корпусу. Так, до 1921 р. він
був дуже строкатим. Архівні джерела фіксують українців, росіян, поляків, німців, євреїв.
Натомість після утвердження у краї єдиної державної поліції її керівництво проводило
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Рецензії й огляди 211
кадрову політику, спрямовану на виключення з лав органів внутрішніх справ службов-
ців непольської національності. О.Разиграєв стверджує, що після 1921 р. абсолютну біль-
шість поліцейських становили поляки римо-католицького віросповідання.
Від стану дисципліни у щоденній роботі волинських поліцейських залежала
не тільки ефективність діяльності, але й довіра з боку місцевого населення до орга-
нів правопорядку. Порушення каралися: від догани аж до звільнення. Із рецензованої
книги дізнаємося, що очільники волинської поліції часто скаржилися на недостатню
кількість зброї, обмундирування, засобів транспорту і зв’язку. Так, станом на червень
1934 р. на балансі воєводської поліції перебували 1978 карабінів, 1864 багнети, 25 авто-
матів, 25 шабель, 954 пістолети та револьвери (с.343). Велосипеди й коні були головни-
ми транспортними засобами поліціантів. У середині 1930-х рр. автопарк волинської
поліції налічував лише 8 автомобілів і 4 мотоцикли. У міру можливості поліцейські
намагалися підвищувати кваліфікацію. Це відбувалося як на місцях несення служби,
так і у централізованих загальнодержавних відомчих навчальних закладах.
У третьому розділі знаходимо інформацію і про дозвілля міжвоєнних луць-
ких поліцейських, у тому числі культурно-спортивне життя. Поліція мала службо-
ві бібліотеки, загальний книжковий фонд яких у другій половині 1920-х рр. становив
близько 3400 одиниць зберігання. У 1929 р. в Луцьку виникла громадська організація
«Поліцейська родина», покликана матеріально та морально допомагати сім’ям пра-
воохоронців. О.Разиграєв зазначає, що наприкінці 1920-х рр. у Луцьку було створено
поліцейський спортклуб. Перші на Волині спортивні змагання серед поліціантів від-
булися 28–29 липня 1928 р. в Луцьку на майданчику 24-го піхотного полку під патро-
натом воєводи Г.Юзевського (c.384).
Поліетнічне волинське суспільство давало різні оцінки діяльності поліції, які за-
лежали від багатьох об’єктивних та суб’єктивних факторів, зокрема ефективності, об-
ґрунтованого чи необґрунтованого застосування репресивних заходів, службової
дисципліни й, звісно, поведінки поліцейського, членів його родини поза службою.
О.Разиграєв зазначає, що робота в поліції була пов’язана з ризиком втрати здоров’я
або навіть життя. Особливо небезпечним став період першої половини 1920-х рр.,
який характеризувався високими темпами розвитку диверсійного руху та «звичайно-
го» бандитизму. У рецензованій книзі знайдемо поіменні списки загиблих поліцей-
ських, які зачитували щороку на врочистому богослужінні в Луцькому кафедраль-
ному костелі Петра й Павла 10 листопада – напередодні відзначення Дня державної
поліції.
Висновки, сформульовані О.Разиграєвим, логічні та обґрунтовані. Серед поба-
жань, які можна було б висловити авторові – більшу увагу приділити зіставленню ор-
ганізації та діяльності поліції на Волині та Східній Галичині. Хотілося б детальніше
ознайомитися з долями поліцейських після вересня 1939 р. Який відсоток їх було під-
дано репресіям? Чи залучалися колишні міжвоєнні волинські поліціанти до служби
в Армії крайовій у роки Другої світової війни? Чи хтось із них продовжив службу в
міліцейських підрозділах ПНР? Загалом монографія О.Разиграєва становить собою
ґрунтовне та ориґінальне наукове дослідження, яке поза сумнівом буде належно поці-
новане читачами.
Віталій СКАЛЬСЬКИЙ
кандидат історичних наук,
науковий співробітник,
відділ історії Української революції 1917–1921 рр.
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), skalskyw@ukr.net
|