Колесник І. Глобальна історія. Історія понять
Рецензія на книгу: Колесник І. Глобальна історія. Історія понять. – К.: Інститут
 історії України НАН України, 2019. – 348 с.
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184530 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять / Ю. Мартинов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 202-205. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860112537582829568 |
|---|---|
| author | Мартинов, Ю. |
| author_facet | Мартинов, Ю. |
| citation_txt | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять / Ю. Мартинов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 202-205. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на книгу: Колесник І. Глобальна історія. Історія понять. – К.: Інститут
історії України НАН України, 2019. – 348 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:34:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №4
РЕЦЕНЗІЇ й ОГЛЯДИ
Процес глобалізації, який прискорився на початку
1990-х рр., набув нового смислу, гібридних форм, супе-
речливого змісту. Фактично одночасно з інтенсифікаці-
єю процесу глобалізації виникла міждисциплінарна нау-
кова дисципліна, яка отримала назву глобалістика. Вона
стала інтелектуальним продуктом співпраці соціальної
філософії та соціології, політології й економіки, соціаль-
ної психології і культурології. Майже відразу розпочала-
ся жвава дискусія з приводу того, де витоки глобалізації, на які періоди, фази, епохи
поділяється її історія. У цьому дискурсі відносно швидко сформувалися два основних
погляди. Прихильники першого вважали, що сучасна глобалізація є результатом нау-
ково-технічної революції та краху комуністичної системи з переходом до вільного сві-
тового ринку й демократизацією колишніх авторитарних політичних систем. Адепти
другого шукали витоки глобалізації в давніх історичних епохах і наголошували, що
людська історія починається тоді, коли з’являється емоційне ставлення до її суб’єктів.
Культуру мислення історика визначають різні дискурси, чим їх більше, тим якісніши-
ми є нові теорії та концепції.
Минуле досліджує історія, сучасне – соціологія, майбутнє – футурологія. Най-
давнішою серед цих наук є саме історія. Її не можна пояснити детерміновано й не-
можливо передбачити подальший розвиток подій. На перебіг подій впливають стіль-
ки сил, які взаємодіють між собою настільки суперечливо і складно, що найменші
зміни (навіть помах крила метелика) можуть призвести до інших наслідків, ніж пе-
редбачалося.
Умовно можна вважати, що перша «глобальна історія» за масштабами тодішньої
ойкумени була написана самим «батьком» європейської історичної думки Геродотом.
До речі, тодішню «локальну історію» викладено в «Історії Пелопоннеської війни»
Фукідіда. «У широкому сенсі глобальна історія – це історична ідеологія глобалізова-
ного світу» (с.8). Більшість ідеологічних систем: лібералізм, консерватизм, комуніта-
ризм, фемінізм, націоналізм є інтелектуальними конструктами історичного Заходу.
Таке ж походження мають навіть ідеології пригноблених – антиколоніалізм та анти-
глобалізм.
«У вузькому сенсі глобальну історію слід розглядати як різновид сучасного істо-
рієписання доби глобалізації, в якому можна виокремити три типи: транснаціональ-
на історія, соціальна теологія, перехресна історія» (с.9). Причому глобальна історія
переважно розуміється не як масштаб, а як вектор дослідження. «Соціальна теологія
поєднує трансцендентні сили з людським фактором, вона розкриває теологічні смис-
ли соціально-політичної реальності» (с.9).
Колесник І.
Глобальна історія. Історія понять. – К.: Інститут
історії України НАН України, 2019. – 348 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
Рецензії й огляди 203
У першому розділі праці – «Глобальна історія. Методологія» – зазначено, що
«глобальна історія водночас предмет дослідження, певний науковий підхід до істо-
рії, процес, об’єкт і методологія» (с.19). Звичайно, поняття «глобальна історія» тре-
ба вписати в історичний контекст, тобто розглядати його «соціокультурні обстави-
ни, політичний досвід, духовний ландшафт епохи, стан ідеологій, науки та конкретної
галузі дослідження, під кутом зору яких і розглядається сенс даного поняття» (с.38).
Традиційним об’єктом історичного дослідження є національні держави. Нації «скон-
струювали себе за допомогою історії, використовуючи уявні, вигадані картини свого
минулого для виправдання свого сучасного» (с.43). Фактично, на думку І.Колесник,
«глобальна історія» – історична ідеологія світу, що глобалізується (с.53). Однак гло-
бальна історія не ідентична історії глобалізації. Вона є інтелектуальним продуктом
глобалізації. Публічна історія редукує здобутки академічної науки до масово-політич-
ного дискурсу.
Другий розділ монографії – «Глобальна історія як ідеологія світу, що глобалізу-
ється» – висвітлює суперечливі ідеологічні питання. Критику історичної теорії доціль-
но ґрунтувати на соціокультурних концепціях, починаючи від ідей М.Данилевського
та О.Шпенґлера й до цивілізаційних концепцій А.Тойнбі, Ф.Броделя, С.Гантінґтона.
Дійсно, «існує не єдина історія, а багато історій, різних за типами, ритмами та мо-
дусами» (с.81). Правда, не треба забувати і про принцип взаємозалежності всіх скла-
дових світу, який утілюється в єдності в різноманітті (до речі, це офіційний девіз
Сполучених Штатів Америки: «E pluribus unum»). Єдина глобальна культура не є
однорідною. Але невизнання імперської спадщини є певним запереченням більшої
частини людської культури. Більшість імперій породжували гібридні цивілізаційну
утворення, які багато переймали від підкорених народів.
Варто зазначити, що у середовищі прихильників розвитку ліберальної моделі
глобалізації триває дискусія з приводу стратегії її розвитку. Одна концепція не запере-
чує збереження національних держав, які консолідуються та керуються наднаціональ-
ними політичними структурами і транснаціональними корпораціями. Адепти другої
концепції ведуть мову про руйнування національних держав й утворення «світового
уряду», який керуватиме глобалізованим світом без посередництва національних дер-
жав за допомогою штучного інтелекту. На нашу думку, поспішна відмова від «націє-
центричної» історії є ідеологією саме другої стратегії розвитку глобалізації. Тим паче,
що націєцентрична історіографія не є монополією країн західного ареалу. Звичайно,
не варто переоцінювати есенціалістський підхід до історії і треба пам’ятати, що клю-
чові історичні категорії, такі, як «цивілізація», «нація», «формація», «клас» – не іс-
нуючі сутності, а тільки інтелектуальні конструкти. Однак сумнівною є теза про те,
що «цивілізація вже безпосередньо не ототожнюється з конкретною історичною ре-
альністю, дедалі помітнішою стає тенденція щодо повної відмови від цього понят-
тя» (с.98). Наприклад, у Києві 2020 р. вийшла друком монографія С.Пирожкова,
Н.Хамітова «Цивілізаційна суб’єктність України: від потенцій до нового світогляду
і буття людини», яка ставить мету створення суспільства цілісних особистостей, здат-
них до компромісів та ефективної діяльності.
Популярно в контексті постколоніальних студій вести мову про кризу євроцен-
тризму. Однак варто пам’ятати, що глобальний центр сили перемістився в Європу
тільки після того, як британці завдали поразки китайцям в опіумних війнах середини
ХІХ ст. Зрештою, сучасна китайська економіка, яка стрімко розвивається, побудова-
на на європейській моделі виробництва й фінансування. Для перемоги в конкуренції
з європейцями китайцям і персам не вистачило західних цінностей, міфів, судового
апарату та соціально-політичних структур влади, які формувалися у Західній Європі
Український історичний журнал. – 2021. – №4
204 Рецензії й огляди
віками. Європейці звикли мислити раціонально ще до того, як здобули відчутні тех-
нологічні переваги.
Завдяки постколоніальній критиці всі типи історичного письма вважаються са-
модостатніми й самоцінними. Але це не скасовує факту, що кожен обирає те, що
йому ментально ближче. У монографії І.Колесник констатується, що завдання ново-
го глобального історика полягає в тому, щоб подолати уявлення про те, що «європей-
ська сучасність» – це універсальний стандарт для оцінки всіх суспільств у світі (с.102).
Однак, наприклад, досягнення анонсованої мети вступу України до Євросоюзу вима-
гає якраз визнання імперативу європейського шляху розвитку з усіма його стандарта-
ми та регламентами. Важко не помітити, що в ідеології євроцентризму ідея політич-
ної, економічної, культурної й технологічної вищості Європи співіснує з поняттями
«неісторичних народів», «відсталості». Утім, політична коректність вимагає кори-
стуватися терміном не «відсталість», а «статус пізнього приходу». Звичайно, «при-
скорений розвиток Західної Європи становить не норму, а виняток, що потребує
пояснень» (с.107). Нагадаємо, що різним є темп історичного розвитку таких нині
провідних країн Західної Європи, як Німеччина і Франція. Констатується, що «дис-
кретність державного життя, перервність в історії еліт, прозорість культурних кордо-
нів, поліетнічність, котрі традиційно сприймались як вади української історії, тепер
можуть перетворись на переваги» (с.119). Звичайно, можуть за сприятливих обставин,
але не зрозуміло, як саме перетворяться на краще. Принаймні український історич-
ний досвід 1917–1922 рр. довів протилежне. Головне, не потрапити в пастку «держа-
ви, яка не відбулася» та не опинитися під зовнішнім управлінням зі Сходу або Заходу.
Принаймні складовою постколоніальних студій мають бути дослідження неоколоніа-
лізму й того, як плекати власну суб’єктність.
Третій розділ монографії – «Транснаціональна історія» – присвячено розгля-
ду історії появи цього поняття та його історіографічного наповнення. Зазначається,
що «виникнення транснаціонального дискурсу пов’язують із рухами феміністок та
ЛҐБТ-співтовариств» (с.136). На нашу думку, заперечення досягнень західної куль-
тури кореспондується із принципами так званої політичної коректності. Яскравий
приклад цього дають студентські протести 1987 р. у Стенфордському університеті
проти нормативного лекційного курсу «Західна культура». Він складався з науко-
вого аналізу текстів – від Біблії, Гомера й Авґустина до Мак’явеллі, Ґалілея, Маркса,
Дарвіна, Фройда. Натомість учасники протесту вимагали включити до курсу «не-
білих» авторів та авторок-жінок. Мовбито це підвищить гідність їхньої культури та
самоповагу студентів, котрі до неї належать. Наголошувалося, що канон «пригнічує
психіку» жінок і національних меншин. У підсумку ідеологія мультикультураліз-
му вимагає розглядати історичні процеси винятково крізь призму раси або ґенде-
ру. «Предмет транснаціональної історії – відкрите поле для численних дослідни-
ків глобальної історії товарів, глобальних біографій, життєвого світу рабства, сенсу
експлуатації, культурних трансфертів, міграції, модернізації і залежності» (с.154).
Яскравий предмет транснаціональної історії – це історія рабства. У ХVІ–ХІХ ст.
до Північної Америки було завезено близько 10 млн невільників з Африки. Акції
приватних компаній, котрі торгували рабами, купували чимало західноєвропейців
середнього класу. На ці гроші работорговці споряджали судна, купували людей на
Африканському континенті та перевозили їх в Америку. Тут вони продавали «жи-
вий товар» власникам плантацій, а на виручені гроші придбавали цукор, какао,
каву, тютюн, бавовну, ром. Далі поверталися в Європу, де це все продавали, відтак
знову вирушали в Африку. Зачароване коло. Упродовж ХVІІІ ст. така торгівля при-
носила акціонерам великі прибутки.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
Рецензії й огляди 205
На нашу думку, предметом транснаціональної історії має бути й антиглобалізм.
Нагадаємо, що Ш. де Ґолль відстоював ідею «Європи батьківщин», а не «Сполучених
Штатів Європи». Навіть у сучасному Європейському Союзі національна держава
ще не релікт минулого. Тому «криза національної держави як одиниці історичного
аналізу» (с.137) виглядає перебільшеною. Сьогоднішній глобалізований світ одночас-
но орієнтується на гіперцентралізацію й нескінченну фрагментацію, глобалізація не-
віддільна від глокалізації. Тим паче, що пандемія коронавірусу показала, що за над-
звичайних умов саме національна держава залишається головним «антикризовим
менеджером». Пандемія швидко перевела глобалізацію з часово-просторового в пе-
реважно віртуальний вимір. Нинішнє століття може стати епохою банкрутства техно-
логічної утопії з її штучним інтелектом, тотальною віртуалізацією («держава у смарт-
фоні»), спробами технократичного контролю масової соціальної поведінки.
Четвертий розділ – «Соціальна теологія» – ґрунтується на християнській тео-
логії. Констатується, що «світова історія рухається тим шляхом, який не завжди зро-
зумілий і доступний секулярному мисленню» (с.183). Звичайно, це так, але власні со-
ціальні теології мають інші світові релігії: буддизм, іслам, індуїзм, конфуціанство.
У глобалістиці часто протиставляють «китайську» та «американську» моделі глоба-
лізації. Це неминуче актуалізує цивілізаційний підхід як у глобалістиці, так і глобаль-
ній історії.
У п’ятому розділі – «Перехресна історія» – звертається увага на те, що «втра-
чає сенс дихотомія центр – периферія, котрі опиняються в єдиному інформаційному
просторі» (с.233). Але існують такі поняття, як «інформаційний імперіалізм», коли
більшу частину інформації продукують саме країни глобального центру, а не глобаль-
ної периферії. Крім того, нікуди не зникають відмінності між рівнями багатства країн
центру й периферії. До речі, саме доступ до соціальних мереж уважається стимулом
до таких революційних подій, як «Арабська весна» 2011 р. Адже можливість для соці-
ально неадаптованої особи користуватись інтернетом ще не наближає її статус до се-
реднього класу. Зрештою, «перехресна історія не заперечує значення метанаративів у
глобальній історії та слугує засобом їх конструювання» (с.286).
Цікавим є заключний підрозділ монографії, присвячений українській проекції
перехресної історії. «У ХІХ ст. українські території ввійшли в орбіту європейської
світ-економіки» (с.314). Але, додамо, що саме у статусі приєднання до центру в ролі
периферії. Крім того, позаминуле століття не принесло жодного покращення етики
капіталізму. Зрештою, «глобальна історія в усіх своїх різновидах – транснаціональна
історія, соціальна теологія, перехресна історія – є інструментом модернізації свідо-
мості українських інтелектуалів у глобалізованому світі» (с.331). Кожна хронологічна
точка історії слугує свого роду перехрестям. Із минулого до неї веде один хронотоп,
натомість доріг у майбутнє – ціле розгалуження.
Сенс читання – у конструюванні нового смислу. Висловимо читацьке побажан-
ня: у можливому новому виданні монографії додати до покажчика список літерату-
ри, що важливо для бібліографії розвитку вітчизняної історичної глобалістики та до-
сліджень української історії в контексті глобальної історії.
Андрій МАРТИНОВ
доктор історичних наук, професор,
провідний науковий співробітник,
відділ історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), martynov.andriy15@gmail.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184530 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:34:40Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мартинов, Ю. 2022-06-15T16:20:21Z 2022-06-15T16:20:21Z 2021 Колесник І. Глобальна історія. Історія понять / Ю. Мартинов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 202-205. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184530 Рецензія на книгу: Колесник І. Глобальна історія. Історія понять. – К.: Інститут
 історії України НАН України, 2019. – 348 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Колесник І. Глобальна історія. Історія понять Kolesnyk I. Global History. History of Concepts Article published earlier |
| spellingShingle | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять Мартинов, Ю. Рецензії й огляди |
| title | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять |
| title_alt | Kolesnyk I. Global History. History of Concepts |
| title_full | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять |
| title_fullStr | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять |
| title_full_unstemmed | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять |
| title_short | Колесник І. Глобальна історія. Історія понять |
| title_sort | колесник і. глобальна історія. історія понять |
| topic | Рецензії й огляди |
| topic_facet | Рецензії й огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184530 |
| work_keys_str_mv | AT martinovû kolesnikíglobalʹnaístoríâístoríâponâtʹ AT martinovû kolesnykiglobalhistoryhistoryofconcepts |