Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень)
Висвітлюється розвиток міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. Мета статті полягає в дослідженні окремих аспектів матеріальної культури українських міст зазначеного періоду. Методологічну основу склали фундаментальні догмати історизму та об’єктивності. Також використ...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184594 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) / Д. Ващук, І. Старенький // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 116-134. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184594 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1845942025-02-09T22:46:06Z Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) Important Aspects of Material Culture in the Towns of Podillia and Volyn in the Second Half of the Fourteenth – First Half of the Fifteenth Century (According to Archeological Research) Ващук, Д. Старенький, І. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Висвітлюється розвиток міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. Мета статті полягає в дослідженні окремих аспектів матеріальної культури українських міст зазначеного періоду. Методологічну основу склали фундаментальні догмати історизму та об’єктивності. Також використовувалися принцип системності, методи факторного аналізу, типологічний, аналітичний та синтезуючий. Наукова новизна визначається залученням значної кількості нових речових джерел, які в поєднанні з писемними значно доповнюють історичні відомості з теми дослідження. Висновки. Робиться історіографічний огляд поставленого питання, що засвідчує порівняно незначну кількість праць, присвячених розвитку міст у період входження українських земель до складу Великого князівства Литовського. Охарактеризовано джерельну базу, зокрема речові та писемні пам’ятки. В основній частині статті насамперед розглядається будівництво. Проаналізовано питання приватної житлової забудови на прикладах Кам’янця-Подільського, Сокільців, Луцька. З’ясовано, що в означений хронологічний період житла були щонайменше двох типів: вальковані та дерево-глинобитні каркасно-стовпової конструкції. Особливу увагу присвячено храмовому православному будівництву на прикладах церков Луцька й Кам’янця-Подільського. Важливе значення відігравав гончарний промисел. Згідно з результатами досліджень, у Кам’янці- Подільському, Луцьку, Дубні існували великі майстерні. Зокрема в Кам’янці-Подільському впродовж сезонів 2016–2018 рр. досліджено два та виявлено ще три гончарних горни, початок функціонування яких віднесено до першої половини XV ст. Це дає підстави говорити про ймовірне існування окремого кварталу гончарів у північно-західній частині міста. The purpose of the article is to study certain aspects of the material culture in Ukrainian towns of the specified period. The methodological basis was formed by fundamental doctrines of historicism and objectivity; the principle of consistency as well as methods of factor analysis, typological, analytical and synthesizing was used. Scientific novelty is determined by the involvement of a significant number of new material sources, which in combination with written ones significantly complement the historical information of the chosen research subject. Conclusions. The historiographic review of the question which has been posed is made. It is shown that there is a small number of works which are devoted to the development of towns during the period of joining Ukrainian lands the Grand Duchy of Lithuania. The source base is described, in particular material and written memorabilia. In the main part of the article first of all the issue of construction is considered. In particular the issue of private housing development is analyzed on the example of Kamianets-Podilskyi, Sokiltsi and Lutsk. It was found that in the specified chronological period dwellings were at least of two types: adobe and wood-clay frame-pillar construction. Special attention is paid to the Orthodox Church construction on the example the in Lutsk and Kamianets-Podilskyі. Pottery craft played an important role in these regions. According to the research there were powerful pottery workshops in Kamianets-Podilskyi, Lutsk and Dubno. Separately it is worth noting the works in Kamianets-Podilskyi, where during the archaeological seasons of 2016–2018, two pottery kilns were explored and three more were discovered. The beginning of their use can be attributed to the first half of the 15th century. It gives grounds to talk about the possible existence of a separate pottery quarter in the northern-western part of the town. 2021 Article Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) / Д. Ващук, І. Старенький // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 116-134. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/!!!! https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184594 [911.375(477.41/.42+477.43/.44)«13/14»]::903.2 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Ващук, Д. Старенький, І. Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) Український історичний журнал |
| description |
Висвітлюється розвиток міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій
половині XV ст. Мета статті полягає в дослідженні окремих аспектів матеріальної культури
українських міст зазначеного періоду. Методологічну основу склали фундаментальні догмати
історизму та об’єктивності. Також використовувалися принцип системності, методи факторного
аналізу, типологічний, аналітичний та синтезуючий. Наукова новизна визначається залученням
значної кількості нових речових джерел, які в поєднанні з писемними значно доповнюють історичні
відомості з теми дослідження. Висновки. Робиться історіографічний огляд поставленого питання,
що засвідчує порівняно незначну кількість праць, присвячених розвитку міст у період входження
українських земель до складу Великого князівства Литовського. Охарактеризовано джерельну базу,
зокрема речові та писемні пам’ятки. В основній частині статті насамперед розглядається будівництво.
Проаналізовано питання приватної житлової забудови на прикладах Кам’янця-Подільського,
Сокільців, Луцька. З’ясовано, що в означений хронологічний період житла були щонайменше двох
типів: вальковані та дерево-глинобитні каркасно-стовпової конструкції. Особливу увагу присвячено
храмовому православному будівництву на прикладах церков Луцька й Кам’янця-Подільського.
Важливе значення відігравав гончарний промисел. Згідно з результатами досліджень, у Кам’янці-
Подільському, Луцьку, Дубні існували великі майстерні. Зокрема в Кам’янці-Подільському
впродовж сезонів 2016–2018 рр. досліджено два та виявлено ще три гончарних горни, початок
функціонування яких віднесено до першої половини XV ст. Це дає підстави говорити про ймовірне
існування окремого кварталу гончарів у північно-західній частині міста. |
| format |
Article |
| author |
Ващук, Д. Старенький, І. |
| author_facet |
Ващук, Д. Старенький, І. |
| author_sort |
Ващук, Д. |
| title |
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) |
| title_short |
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) |
| title_full |
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) |
| title_fullStr |
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) |
| title_full_unstemmed |
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) |
| title_sort |
важливі аспекти матеріальної культури міст поділля та волині у другій половині xiv – першій половині xv ст. (за даними археологічних досліджень) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184594 |
| citation_txt |
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій половині XV ст. (за даними археологічних досліджень) / Д. Ващук, І. Старенький // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 116-134. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT vaŝukd važlivíaspektimateríalʹnoíkulʹturimístpodíllâtavoliníudrugíipoloviníxivperšíipoloviníxvstzadanimiarheologíčnihdoslídženʹ AT starenʹkiií važlivíaspektimateríalʹnoíkulʹturimístpodíllâtavoliníudrugíipoloviníxivperšíipoloviníxvstzadanimiarheologíčnihdoslídženʹ AT vaŝukd importantaspectsofmaterialcultureinthetownsofpodilliaandvolyninthesecondhalfofthefourteenthfirsthalfofthefifteenthcenturyaccordingtoarcheologicalresearch AT starenʹkiií importantaspectsofmaterialcultureinthetownsofpodilliaandvolyninthesecondhalfofthefourteenthfirsthalfofthefifteenthcenturyaccordingtoarcheologicalresearch |
| first_indexed |
2025-12-01T12:12:55Z |
| last_indexed |
2025-12-01T12:12:55Z |
| _version_ |
1850307956889878528 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №6
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Дмитро ВАЩУК
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), dvashchuk@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0377-1233
Ігор СТАРЕНЬКИЙ
кандидат історичних наук,
провідний науковий співробітник,
Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник
(Кам’янець-Подільський, Україна), starenkiy_igor@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7676-4128
Важливі аспекти матеріальної
культури міст Поділля та Волині
у другій половині XIV – першій половині XV ст.
(за даними археологічних досліджень)
DOI: https://doi.org/10.15407/!!!! УДК: [911.375(477.41/.42+477.43/.44)«13/14»]::903.2
Анотація. Висвітлюється розвиток міст Поділля та Волині у другій половині XIV – першій
половині XV ст. Мета статті полягає в дослідженні окремих аспектів матеріальної культури
українських міст зазначеного періоду. Методологічну основу склали фундаментальні догмати
історизму та об’єктивності. Також використовувалися принцип системності, методи факторного
аналізу, типологічний, аналітичний та синтезуючий. Наукова новизна визначається залученням
значної кількості нових речових джерел, які в поєднанні з писемними значно доповнюють історичні
відомості з теми дослідження. Висновки. Робиться історіографічний огляд поставленого питання,
що засвідчує порівняно незначну кількість праць, присвячених розвитку міст у період входження
українських земель до складу Великого князівства Литовського. Охарактеризовано джерельну базу,
зокрема речові та писемні пам’ятки. В основній частині статті насамперед розглядається будівництво.
Проаналізовано питання приватної житлової забудови на прикладах Кам’янця-Подільського,
Сокільців, Луцька. З’ясовано, що в означений хронологічний період житла були щонайменше двох
типів: вальковані та дерево-глинобитні каркасно-стовпової конструкції. Особливу увагу присвячено
храмовому православному будівництву на прикладах церков Луцька й Кам’янця-Подільського.
Важливе значення відігравав гончарний промисел. Згідно з результатами досліджень, у Кам’янці-
Подільському, Луцьку, Дубні існували великі майстерні. Зокрема в Кам’янці-Подільському
впродовж сезонів 2016–2018 рр. досліджено два та виявлено ще три гончарних горни, початок
функціонування яких віднесено до першої половини XV ст. Це дає підстави говорити про ймовірне
існування окремого кварталу гончарів у північно-західній частині міста.
Ключові слова: Поділля, Волинь, пізнє середньовіччя, міста, будівництво, православні храми,
гончарний промисел.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 117
Пізньосередньовічна доба для українських земель позначилася знаменною по-
дією, яка вплинула на подальшу долю усього Балто-Чорноморського реґіону. На
теренах Центрально-Східної Європи з’явилася нова держава – Велике князів-
ство Литовське, правителі якої у другій половині XIV ст. не побоялися кинути ви-
клик Золотій Орді. До кінця XIV ст. межі ВКЛ сягнули Чорного моря. Більшість
українських земель було об’єднано в одну спільність, вони зберегли свій внутріш-
ній устрій, адміністративний апарат, військо. Окрім цього, прикордонне станови-
ще Волині, Поділля, Київщини, Чернігівщини та Сіверщини забезпечувало цим кня-
зівствам значні автономні, політико-правові та соціально-економічні преференції.
Секрет швидкого розвитку Великого князівства Литовського полягав у злитті двох
династій – старої руської Рюриковичів і нової литовської Ґедиміновичів.
Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського ха-
рактеризувалося взаємозближенням і взаємодією різних народів у всіх сферах орга-
нізації соціуму. Це позначилося й на розвитку міст, який з другої половини XIII ст.
певною мірою загальмувався внаслідок монґольського поневолення. Завдяки вмілому
управлінню Ґедиміновичів швидкими темпами будувалися потужні укріплення, які
оснащувалися новітнім озброєнням, набувало поширення маґдебурзьке право, а та-
кож відновлювалися величні храми руської доби, що стало ознакою сталого розвит-
ку. Безумовно, це позначилося на матеріальній культурі українських міст та міщан.
Здавалося б, усе це не може не зацікавити дослідників. І справді, останнім часом
значно побільшало історичних праць, присвячених литовській добі. Однак питання
матеріальної культури, особливо міської, залишаються поза увагою. Причиною цьо-
го, на нашу думку, стала відсутність широкомасштабних археологічних досліджень
культурних нашарувань другої половини XIV – першої половини XV ст. Водночас
зауважимо, що говорити про повну відсутність наукових розробок з окресленого пи-
тання буде невірно. Для зручності, проаналізуємо деякі студії фахівців залежно від
реґіону, який вони вивчали.
Литовська доба на Поділлі зацікавила М.Дороновича, котрий одним із пер-
ших дослідив територію Кам’янця, де знаходився Воскресенський монастир1. У пра-
ці Ю.Сіцінського знаходимо інформацію про пам’ятки храмового будівництва2.
Його роботу продовжила і значного розширила О.Пламеницька3. Міська забудо-
ва Кам’янця стала предметом уваги М.Петрова4. Серед спеціальних археологічних
досліджень відзначимо експедиції І.Винокура та відповідні звіти, на сторінках яких
містяться відомості стосовно давньої Бакоти5. М.Кучера обстежив городище біля
с. Сокільці на Південному Бузі. Особливий інтерес для нас становили віднайдені
житлові та господарські будівлі6. Схоже городище дослідив В.Добрянський (с. Біла
1 Доронович М. Предградье Каменец-Подольского, Русские фольварки до XIX в. // Прибавление к Подольским
епархиальным ведомостям. – 1883. – №9 – С.180–190.
2 Сіцінський Е. Муровані церкви на Поділлю. – Л.; Кам’янець-Подільський, 1925. – 31 с.
3 Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 388 с.; Її ж. Castrum
Camenecensis. Фортеця Кам’янець (пізньоантичний – раннньомодерний час). – Кам’янець-Подільський, 2012. – 672 с.
4 Петров М. Кам’янець-Подільський – політико-адміністративний, оборонний, містобудівний, економічний центр
Подільської землі у складі Великого князівства Литовського (60–90-і рр. XIV ст.) // Ukraina Lithuanica: студії з історії
Великого князівства Литовського. – Т.I. – К., 2009. – С.121–133; Його ж. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х рр.
XV–XVIII ст.: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку.
Міське і замкове управління. – Кам’янець-Подільський, 2012. – 480 с.
5 Винокур И. Отчёт об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в 1965 г. // Науковий
архів Інституту археології НАН України. – 1965/30. – 20 с.; Винокур И., Хотюн Г., Бойко Ю. Отчёт об археологических
исследованиях на территории Хмельницкой области в 1963 г. // Там само. – 1963/29. – 12 с.
6 Кучера М. Середньовічне городище біля с. Сокільці на Південному Бузі // Археологія. – Т.XIX. – К., 1965. –
С.204–207.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
118 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
поблизу Чорткова Тернопільської обл.)7. З останніх робіт, які стосуються матері-
альної культури Кам’янця-Подільського, згадаємо напрацювання І.Старенького8 та
П.Болтанюка9.
З історії волинських міст надзвичайно важливі монографії С.Терського, з яких
дізнаємося про забудову Луцька, наприклад, про особливості приватних житель та
використання цегли під час зведення Верхнього та Окольного замків10. Крім цього,
вельми цікаві його повідомлення стосовно волинських ремісників, які «клеймува-
ли» свої вироби на денцях посуду, а також про функціонування великого ремісни-
чого центру на околицях міста. Відзначимо також монографію П.Троневича, в якій
дослідник виклав власне бачення щодо будівництва, реконструкції, добудов і рестав-
рації Луцького замку11. Не менш цікавою виявилася стаття Ю.Пшеничного, котрий
за археологічними джерелами з’ясовував історичну топографію м. Дубно12.
Короткий історіографічний огляд засвідчив, що у сучасній українській історіо-
графії відсутня єдина комплексна праця з окресленого питання. Наявні лише напра-
цювання окремих фахівців, здобутки яких, безперечно, важливі. Відповідно, маємо
нагальну потребу в аналізі та синтезі масиву інформації для написання узагальнюю-
чої монографії.
Головною джерельною базою статті стали матеріали археологічних розкопок.
Завдяки проведеним в останні роки роботам стали доступними виявлені різнома-
нітні предмети матеріальної культури. Зокрема в Кам’янці-Подільському за період
2015–2019 рр. досліджено декілька приватних житлових будівель, в яких віднайде-
но керамічні та металеві вироби. Аналогічні знахідки наявні в Луцьку, Дубні та ін-
ших містах. Суттєвим доповненням стали писемні джерела (актові матеріали публіч-
но-правового й облікового характеру, індивідуальні записки), пошук та використання
яких, зважаючи на обрану тематику, виявився досить складним. По-перше, предмети
матеріальної культури досліджуваного періоду не часто описувалися. По-друге, над-
звичайно мало ориґінальних документів того часу. Тому використовувалися пізніші,
в яких містилася необхідна інформація. Серед матеріалів публічно-правового харак-
теру виокремимо акти судочинства XVI–XVII ст., в яких ми знайшли відомості про
храми Луцька. Деякі приватні помешкання згадуються в «Ревізії українських замків
1552 р.» (група облікових документів). Про окремі храмові будівлі Кам’янця дізна-
лися із записок митрополита Петра (Могили). Таким чином, на наш погляд, наявні
джерела повною мірою сприяли як об’єктивному написанню статті, так й арґументо-
ваному формулюванню висновків.
7 Добрянський В. Археологічне обстеження городища XIV ст. в с. Біла біля м. Чорткова Тернопільської області // Вісник
Національного університету «Львівська політехніка»: Держава та армія. – Вип.784. – Л., 2014. – С.270–274.
8 Ващук Д., Старенький І. Кам’янець-Подільський за правління Коріатовичів: мовою сучасних археологічних
знахідок // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). – Вип.17. – К., 2018. –
С.375–398; Їх же. До історії повсякдення міщан Кам’янця-Подільського другої половини XIII – початку XV ст. (за
матеріалами археологічних знахідок по вул. Татарській 17/1) // Academia. Terra Historiae: Студії на пошану Валерія
Смолія: У 2 кн. / Відп. ред. Г.Боряк. – Кн.1: Простори історії. – К., 2020. – С.199–210; Старенький І. Археологічні
дослідження палацу XIV–XV ст. у Бакоті у 60-х рр. ХХ ст. // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства
Литовського. – Т.V. – К., 2019. – С.87–96.
9 Болтанюк П. Археологічна розвідка на ділянці по вулиці П’ятницька, 10 в м. Кам’янці-Подільському // Наукові
праці Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка. – Вип.22. – Кам’янець-Подільський, 2013. –
С.208–220; Його ж. Культові споруди Кам’янець-Подільського замку // Стародавній Меджибіж в історико-культурній
спадщині України: Науковий вісник з проблем регіональної історії та пам’яткознавства [Науковий вісник «Меджибіж»,
2, 2013, ч.2]. – Хмельницький, 2013. – С.28–35.
10 Терський С. Лучеськ X–XV ст. – Л., 2006. – 252 с.; Його ж. Археологія Галицько-Волинськогї держави. – К., 2014. –
164 с.
11 Троневич П. Луцький замок. – Луцьк, 2003. – 198 с.
12 Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна у другій половині ХІІІ–XV ст. (за матеріалами археологічних
розкопок) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – Вип.24. – Острог, 2015. – С.19–26.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 119
Міська забудова та приватне житло
Процес формування території українських міст у кінці XIV – першій полови-
ні XV ст. відбувався під впливом західноєвропейських традицій, які передбачали дво-
центричне планування та управління. Головною спорудою вважався замок (рези-
денція володаря реґіону чи великокнязівського намісника), який також відігравав
основну оборонну функцію. Центральною частиною міста був майдан, головна або
ринкова площа, навколо якої розташовувалися культові споруди, приватні будинки.
Ратуша служила ознакою того, що міщани (чи окремі громади) користувалися маґде-
бурзьким правом. Така структура міської забудови, як показав на прикладі Кам’янця-
Подільського М.Петров, надзвичайно схожа з польськими містами Нова Весь, Піла,
Будзун, чеськими – Раковник, Кнеджуб, Нові Кстржани, німецьким Мюльдорфом13.
За наявності різних етнічних громад (як правило в головних поселеннях реґіону), мі-
сто поділялося на житлові квартали. У кожному з них, окрім приватних будинків,
могли бути як храмові, так й адміністративні споруди (на кшталт ратуші, якщо гро-
мада користувалася самоврядними правами).
Ураховуючи постійні міські реконструкції, цілком природно, що на сьогодніш-
ній день приватні житлові будинки кінця XIV – першої половини XV ст. на тере-
нах України не збереглися. Водночас писемні свідчення кінця XV–XVI ст. та архе-
ологічні розкопки останніх років дають можливість певною мірою реконструювати
внутрішню міську забудову. Для прикладу, у Кам’янці-Подільському вперше жит-
лові помешкання другої половини XIV ст. виявлено у східній частині Старого міста
на вул. Зарванській, 7/1 (див. ілюстр. 1). Сенсаційним стало віднайдення приватно-
го житла по вул. П’ятницькій, 12, неподалік від колишньої церкви (див. ілюстр. 2).
Досить цікавою виявилася конструкція споруди – так зване вальковане житло,
оскільки воно будувалось із глиняних вальок. Розміри будинку становили 4–5 х 8,5 м.
Він мав підвальне приміщення. Ще одну приватну житлову будівлю, яка відрізняла-
ся від попередніх, відповідаючи каркасно-стовповій конструкції, виявлено неподалік
від Петропавлівської церкви (вул. Татарська, 17/1). При її зведенні в материкову по-
роду було вкопано вертикальні стовпи діаметром 25–30 см, які зовні обшивалися до-
шками, а потім обмащувалися глиною. Розміри житла становили 4 х 5–6 м. Будинок
також мав напівпідвальний поверх, в якому знаходилася яма-холодня на глибині 4 м
від сучасної поверхні (див. ілюстр. 3)14.
Схожі технології використовувалися на Східному Поділлі. У цьому відно-
шенні цікаві результати археологічних досліджень городища XIV–XV ст. поблизу
с. Сокільці (Гайсинський р-н, Вінницька обл.). Оборонні споруди та житла заглиблю-
вались у материк, а матеріалами для будівництва служили дерево і глина. Житлово-
господарські будівлі розташовувалися на західній стороні. Саме тут було віднайде-
но обгорілі рештки споруд, а також чимало артефактів (замки, ключі, ножі, пряжки,
елементи озброєння, точильні бруски з каменю, кістяні шила тощо). Поряд були
приміщення-кліті розміром 4 х 4 м, які використовувалися під господарські потре-
би. Велика кількість обгорілої деревини засвідчила про масштабну пожежу в XV ст.
Однак у наступному столітті городище було відновлене15.
13 Петров М. Кам’янець-Подільський – політико-адміністративний, оборонний, містобудівний, економічний центр
Подільської землі у складі Великого князівства Литовського (60–90-і рр. XIV ст.). – С.130.
14 Ващук Д., Старенький І. Кам’янець-Подільський за правління Коріатовичів… – С.375–398; Їх же. До історії пов-
сякдення міщан Кам’янця-Подільського… – С.199–210; Старенький І., Левінзон Є. Приватне житло другої половини
XIII – початку XV ст. з археологічних досліджень у Кам’янці-Подільському по вулиці Татарській, 17/1 // Ukraina
Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. – Т.VI. – К., 2019. – С.121–135.
15 Кучера М. Середньовічне городище біля с. Сокільці… – С.204–207.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
120 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
Житла каркасно-стовпової конструкції користувалися популярністю також на
Волині (зокрема в Луцьку) й на теренах цілої лісостепової зони. Це були традиційні
прийоми житлобудування, що набули поширення у XII–XIII ст. Згідно з досліджен-
нями С.Терського, вони були заглибленими в материк не менше, ніж на 1 м. Бідніші
споруди покривались очеретом, а багатші ґонтом. Зустрічалися також дощаті підлоги
на соснових переводинах (м. Звенигород). Із кінця XIV ст. набувала поширення чере-
пиця зі світлої глини, яка використовувалася для накриття великих споруд16.
Писемні джерела пізнішого часу подають цікаві описи дерев’яних приватних бу-
дівель. Скажімо, у люстрації 1552 р. зафіксовано, що поряд із Кременецьким замком
знаходилося: «Будованье перед замъкомъ. А перед замъкомъ будованье деревяное:
светлица и з сеньми, зо всимъ; а у тыле тое светлицы светлочъка, а бровар; в немъ
котелъ у 6 ушатковъ и суд увесь; лазня деревяная; а пивъница мурованая. А под го-
рою замъковою былъ дворецъ и еще стоит изба чорная, а кухъня и стайня. И то все
опалено»17. Більш детально описано житлові споруди в палаці Гнідава: «Будоване въ
немъ: светлицы две по три сажъни, и комора к одной светлицы прироблена; а сеней
промежъку светлицъ нетъ; два струбы по половицы зрублены, то вже надгнило; по-
гребы два; а клетей две. Все тое будованье вже старо, огнило. Кухнъня стара з одное
стороны вже ся ободрала; изтебка на дворцы, где гуси и куры садять, ставокъ под дво-
ромъ засыпаный. Место сажавъки огороды – 2 под дворомъ засеяные: 1 маком, а дру-
гий огороднымъ насенемъ […] А коло двора плотомъ огорожено лозовымъ, а воро-
та вже стары и не накрыты»18. У палаці Красне згадані «изба чорная, кухъня плетеная
з лозы глиною объмазана; стайни две и з лозы плетенье. Подле избы чорное поветъ з
лозы жъ плетена, што возы ставъляють. Лазня»19.
Друга половина XIV ст. принесла перші проґресивні ідеї в містобудування.
Наприклад, у Луцьку почали використовувати цеглу. Це пов’язано, насамперед,
із будівництвом Верхнього та Окольного замків, що підвищувало рівень безпеки мі-
ста. Від початку правління Вітовта цегляне будівництво поступово поширилося на се-
редмістя. Зокрема з найбільш небезпечного південного боку зводилися нові цегля-
ні мури, поблизу яких оселялися вірмени, караїми, юдеї. У цьому відношенні цікаві
декілька фактів. По-перше, використання цегли у XIV–XV ст. фіксується лише на
Волині. По-друге, литовські археологи, використовуючи геохімічні лабораторні ме-
тоди рентґено-флуоресцентного аналізу, дослідили цеглу Луцького замку та порів-
няли її з цеглою Вільнюського кафедрального собору. Згідно з результатами, глина,
з якої виготовлено цеглу для будівництва Луцького замку, мала місцеве походження.
Схожість із цеглою Вільнюського собору виявлено тільки в одному хімічному еле-
менті – кремнії (силіції). Наявність його може свідчити про взаємовплив будівель-
них технологій20.
Водночас в інших українських реґіонах переважали архаїчні технології попе-
реднього століття. Виняток становлять хіба що культові та оборонні споруди, які
були дерев’яними на кам’яному фундаменті. Скажімо, у Кам’янці наявність цегли для
будівництва фіксується лише у середині XVI ст. І це при тому, що в 1420–1430-х рр.
місто було одним із центрів гончарства всього Західного Поділля. Щоправда, окремі
16 Терський С. Лучеськ X–XV ст. – С.115–119.
17 Российский государственный архив древних актов (далі – РГАДА). – Ф.389. – Ед.хр.563. – Л.150 об.; Архив Юго-
Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов. – Ч.7. – Т.II: Акты о заселении Юго-Западной
России. – К., 1890. – С.28.
18 РГАДА. – Ф.389. – Ед.хр.563. – Л.177–177 об.
19 Там же. – Л.178.
20 Sarcevičius S., Taraškevičius R. Lucko pilies plytų geocheminiai tyrimai // Lietuvos Pilys 2020. – 7. – Vilnius, 2020. –
P.30–43; Народи об’єднані історією: Коріатовичі на Поділлі. – Кам’янець-Подільський, 2018. – С.24.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 121
археологи припускали можливість кам’яного будівництва приватних жител. Так, до-
сліджуючи Бакоту, археолог І.Винокур натрапив на залишки палацу. На його дум-
ку, він міг належати власникові міста Немирі, котрий отримав Бакоту у володіння
1388 р. від Костянтина й Федора Коріатовичів21. У ході робіт удалося розкрити всю
площу споруди, розмірами 30 х 10 м. Залишки будівлі було датовано XIV–XV ст.
Установлено, що палац мурований із тесаного каменю-вапняку на вапняковому роз-
чині. Північна стіна споруди «врізана» в терасований схил гори, південна (фасадна)
водночас мала невелику глибину залягання фундаменту – 0,6 м (див. ілюстр. 4). При
розкопках виявлено елементи декору (наличники, карнизи тощо), плитку на підлозі,
які були виготовлені з місцевого дністровського вапняку22 (див. ілюстр. 5). Однак, за-
уважимо, що датування це суто теоретичне, оскільки серед віднайденого немає архео-
логічних знахідок (фраґментів керамічних виробів, нумізматичного матеріалу, озбро-
єння тощо), котрі виступили б надійними часовими маркерами23.
Отже просторова локація проаналізованих українських міст наслідувала західно-
європейську традицію. Для будівництва традиційно використовувалася деревина й,
залежно від реґіону, цегла та/або камінь. Фундаментом, як правило, слугував мате-
рик. Археологічні розкопки зафіксували два типи приватних жител: вальковане, кар-
касно-стовпове.
Православне храмове будівництво
Немає жодних сумнівів у тому, що питанням розбудови християнських храмів
на українських землях великокнязівська влада приділяла значну увагу. Із письмових
джерел нам відомо про досить велику їх кількість у різних містах, містечках, селах.
Проте побачити їх на власні очі зараз практично неможливо, оскільки в Україні в ав-
тентичному вигляді практично не збереглося жодного храму кінця XIV – першої по-
ловини XV ст. Переважна більшість або зруйнована, або дійшла до нас у перебудова-
ному вигляді. Більше того, провести повноцінні розкопки на місцях колишніх храмів
теж проблематично з огляду на потужну сучасну міську забудову. Водночас говорити
про абсолютну неможливість проілюструвати окреслене питання також не доводить-
ся. Звернемо увагу на православні святині24 в окремих українських містах, які у ви-
дозміненому чи в перебудованому вигляді дійшли до нашого часу.
Одна з найдавніших пам’яток, котра існувала у часи князя Любарта в Луцьку, –
церква Св. Іоанна Богослова, збудована у другій половині XII ст. Вона була од-
ноапсидною та практично не мала аналогів серед храмів києво-руського періоду.
Довгий час залишалася головню святинею міста й неодноразово перебудовувалася.
Чи не найбільше змін зазнала у другій половині XIV ст. Перекладено підлогу, збіль-
шено престол, в окремих частинах покращено фресковий розпис. Найбільш цікавою
21 Tęgowski J. Sprawa przyłączenia Podola do Korony Polskiej w końcu XIV w. // Teki Krakowskie. – T.V. – Kraków,
1997. – S.170.
22 Винокур И. Отчёт об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в 1965 г. – С.15–20;
Винокур И., Хотюн Г., Бойко Ю. Отчёт об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в
1963 г. – С.1–12.
23 Докл. див: Старенький І. Археологічні дослідження палацу XIV–XV ст. у Бакоті у 60-х рр. ХХ ст. – С.87–96.
24 Ми свідомо не розглядатимемо питання будівництва католицьких храмів, оскільки на сьогодні нам невідомі
археологічні дослідження власне костелів зазначеного періоду на теренах Волині й Поділля. Як виняток, можемо
назвати археологічну експедицію на території Домініканського костелу в Кам’янці-Подільському під керівництвом
А.Мандзія. Проте, як показали розкопки, жодних предметів досліджуваного нами періоду не було виявлено (див.:
Мандзій А., Лі Дж., Магай Н., Гартзер В. Перехідний звіт розкопок 1991 р. Кам’янець-Подільський, Україна. –
Кам’янець-Подільський; Торонто; Рочестер, 1991. – 70 арк. // Бібліотека Подільського братства. – №572).
Український історичний журнал. – 2021. – №6
122 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
знахідкою вважається зображення Ісуса Христа. Уламки з розписом було знайдено
в північно-східному куті церкви та відновлено в лабораторії Державного Ермітажу.
Упродовж XV ст. до північних стін храму з цегли примуровано велику прибудову, а
контрфорсами укріплено західну стіну25. Завдяки проведеним археологічним розкоп-
кам залишки церкви Св. Іоанна Богослова в Луцькому замку законсервовано.
Особливий інтерес викликає Свято-Покровська церква, яка розташовувалася у
західній частині острівного Луцька поблизу другої лінії оборони. Із писемних дже-
рел відомо, що її фундатором був Вітовт, адже саме такий запис міститься в документі
ґродського суду від 16 жовтня 1637 р., в якому йдеться про відновлення Покровського
храму, котрий фундовано «од светое памети короля Витолда»26. Також цей храм ра-
зом із його священиком Григорієм згадано у судовому акті від 2 липня 1574 р. Зокрема
в Луцькому ґродському суді він просив підстаросту луцького Михайла Вілгорського
записати до книг скаргу на пана Станіслава Граєвського, що той, будучи п’яним, «по-
рвавши мене за волосы, почал мне ножичками плешъ стрычи; ямъ, дей, коли од него з
рукъ вырыватися почал, ино, дей, онъ самъ рукою своею мене збил и змордовал и до
корда ся на мене порывалъ, поведаючи, ижъ, дей, еще я тобе, попе, и шию утъну»27.
Упродовж століть церква зазнала значних змін, а сучасного вигляду набула 1887 р.
У цьому храмі зберігалася одна з найбільших святинь – ікона Волинської Богоматері,
написана на рубежі XIII–XIV ст. або у середині XV ст.
За часів Вітовта, а саме 1427 р., у Луцьку збудовано вірменський храм Св. Сте-
фана. Він розташовувався в південній частині міста. Із літописних джерел відомо, що
вірменський владика брав участь у Луцькому з’їзді 1429 р.28 Національна громада, яка
оселилася в місті ще у XIII ст., реґулярно отримувала різноманітні королівські маєт-
кові пожалування. На сьогоднішній день у вірменському храмі облаштовано двопо-
верховий житловий будинок (див. ілюстр. 6).
Православні храми Поділля певною мірою відрізнялися від волинських. Згідно
з писемними джерелами, однією з найдавніших церков у Кам’янці була Покрови
Божої Матері на території замку. Вважається, що тут поховали фундаторів – князів
Юрія та Олександра Коріатовичів. Однак писемні відомості подають різну інформа-
цію. За описом Кам’янецького замку 1613 р. йдеться про одне поховання29. Згідно із
записками митрополита Петра (Могили), їх було два: «Въ Подольском Каменце во
внутрномъ граде есть церковь древяная Покрова пресвятой Богородици, отъ княжа-
тъ Куріятовичовыхъ създанная, их же и телеса тамо лежать, яжъ и доныне стоить»30.
Також маємо певні відомості про саму будівлю – вона була дерев’яною, зведеною з
дуба31. Поряд «дзвіниця із двома дзвонами та апарелями Руськими»32. Церква функ-
ціонувала й упродовж XV ст. Маємо відомості, що місцевий священик під загро-
зою сплати штрафу в 1 копу грошей був зобов’язаний здійснювати кожної неділі
25 Терський С. Лучеськ X–XV ст. – С.104–111.
26 Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов. – Ч.1. – Т.VI: Акты о церковно-
религиозных отношениях в Юго-Западной Руси (1322–1648 гг.). – К., 1883. – С.734.
27 Там же. – С.60.
28 Семенюк В. З’їзд монархів Європи у Луцьку // З’їзд європейських монархів у Луцьку 1429 р.: Мат. I та II Міжнар.
наук., іст.-краєзн. конф., присвячених 570-й та 575-й річницям з’їзду. – Луцьк, 2007. – С.23.
29 Михайловський В. Описи кам’янецького та летичівського замків 1613 р. // Наукові праці Кам’янець-Подільського
національного університету ім. І.Огієнка: Історичні науки. – Т.18. – Кам’янець-Подільський, 2008. – С.107.
30 Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов. – Ч.1. – Т.VII: Памятники
литературной полемики православных южно-руссцев с латино-униатами. – К., 1887. – С.103. Дату цього повідомлення
у записках точно не позначено. Попередній запис датовано 1603, а наступний – 1625 рр.
31 Михайловський В. Описи кам’янецького та летичівського замків 1613 р. – С.107.
32 Болтанюк П. Культові споруди Кам’янець-Подільського замку // Стародавній Меджибіж в історико-культурній
спадщині України: науковий вісник з проблем регіональної історії та пам’яткознавства [Науковий вісник «Меджибіж»,
2, 2013, ч.2]. – Хмельницький, 2013. – С.28–35.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 123
богослужіння по православному обряду33. Про щотижневу недільну службу згадано
й в описі 1613 р.34 На сьогодні храм не зберігся. У 1672 р. його розібрали та розпоча-
ли будівництво кам’яного. Однак через захоплення міста турками наприкінці серпня
того року завершити роботи не вдалося. Тому єдиним способом дослідити залишки
церкви були археологічні розкопки, які успішно проведено впродовж 2018–2019 рр.
Першу спробу дослідити храм зробив Ю.Сіцінський у 1921 р. Однак вона виявила-
ся безрезультатною, а документацію розкопок втрачено. У 1959 р. С.Шкурко про-
вів дослідження об’єкту, що сьогодні відомий як боргова яма. Її розміри становлять
3,33 х 2,6 м. На дні ями на всю площину у скелі видовбаний хрест, заглиблений у ма-
терикову породу на 16–25 см. Саме це й дало підстави стверджувати про виявлення
Покровської церкви35. Однак таке твердження виявилося помилковим.
Під час досліджень 2018–2019 рр. було виявлено кам’яний фундамент, в якому
простежуються два склепики, об’єднані в одну конструкцію. Вони мають прямокут-
ну і квадратну форми, муровані з дрібного й середнього каміння на вапняному роз-
чині (див. ілюстр. 7). Один із них, східний, закладено кам’яним муруванням із за-
сипкою землею. Археологічний матеріал дає змогу датувати цю закладку останньою
чвертю XVII ст. При відкритті склепу відкрито кілька поховань, які були орієнтовані
головами на захід. Простежуються залишки дерев’яних трун зі цвяхами. Окрім цьо-
го, виявлено рештки південної та північної стін церкви, також муровані на вапняно-
му розчині. Товщина їх становить близько 1,1 м (див. ілюстр. 8)36.
Іншою православною святинею Кам’янця у другій половині XIV – першій трети-
ні XV ст. була церква Св. Параскеви П’ятниці, покровительки сімейного добробуту
та щастя. Храм розташовувався у східній частині Вірменського ринку, який певний
час слугував головною площею міста. Дослідникам достеменно відомо, що святиня
згадується в документах XV ст., однак її подальша доля сповнена таємниць. Усі на-
ступні століття не залишили нам про неї жодних відомостей, ані писемних, ані гра-
фічних. Можливо, вона була знищена вогнем, або, як припускають деякі історики,
перебудована в межах одного комплексу церкви Св. Іоанна Предтечі37. Про колиш-
ній величний храм сьогодні нагадує лише сучасна назва вул. П’ятницької. Схожа іс-
торія й з Воскресенською обителлю. Святиня розташовувалася на лівому березі річ-
ки Смотрич навпроти Замкового мосту. Час заснування монастиря невідомий.
Версія М.Дороновича про XII ст.38 видається малоймовірною, оскільки не підтвер-
джена ні документально, ні археологічно. Найбільш вірогідно, на нашу думку, що
Воскресенський монастир з’явився у другій половині XIV – на початку XV ст. Також
маємо відомості про те, що 1879 р. на місці обителі було віднайдено можливі фунда-
менти древнього одноапсидного храму39.
Окрасою північної частини Кам’янця була Свято-Троїцька церква. Незважаючи
на те, що найдавніша писемна згадка про неї датується 1582 р., археологічні дослі-
дження свідчать про існування дерев’яного храму ще у XIII ст. У другій половині
XIV ст. його перебудовано, біля нього зведено дзвіницю. Під час розкопок археологи
виявили підлогу з керамічних полив’яних плиток різних орнаментів (геометричних,
33 Грушевський М. Опись подільських замків 1494 р. // Його ж. Твори: У 50 т. – Т.5: Серія «Історичні студії та
розвідки (1888–1896)». – Л., 2002. – С.77.
34 Михайловський В. Описи кам’янецького та летичівського замків 1613 р. – С.107.
35 Державний архів Хмельницької обл. – Ф.Р-4804. – Оп.1. – Спр.15. – Арк.58 зв. – 59.
36 На сьогоднішній день археологічний звіт нам недоступний. Автори висловлюють щиру вдячність за надану
інформацію П.Болтанюку, який працював в експедиції.
37 Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – К., 1895. – С.128.
38 Доронович М. Предградье Каменец-Подольского, Русские фольварки до XIX в. – С.184–190.
39 Там же. – С.188.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
124 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
рослинних), із зображеннями Юрія Змієборця, лева, грифона – загалом понад 20 різ-
номанітних сюжетів. Найцікавіші геральдичні мотиви, деякі з яких розповідають про
володарів Кам’янця. Скажімо, образ Юрія Змієборця князі Коріатовичі використо-
вували на печатках і монетах. Герб Леліва належав Спиткові з Мельштина, котрий
володів Кам’янцем упродовж 1395–1399 рр. Також до другої половини XIV – початку
XV ст. можна віднести плитки із зображенням гербів Орел та Порай40.
Неподалік від Святотроїцької розташовувалася церква Св. Петра й Павла. Час
її появи достеменно невідомий. Маємо лише письмові повідомлення про існування у
XVI ст. Водночас значна частина дослідників ще з кінця XIX ст. небезпідставно вва-
жали, що церква могла бути збудована за князів Коріатовичів41. Так, за будівельною
структурою вона подібна до Троїцької та Іоанно-Предтеченської й належить до типу
триконхових, що поширився з гори Афон у Греції на територію Буковини, Галичини,
Поділля у XIV–XV ст. Додатковим свідченням існування Петропавлівської церкви
за литовської доби стали виявлені археологами житлові помешкання кінця XIV –
початку XV ст., які розташовувалися неподалік від святині в південному напрямку.
Крім цього, саме апостола Петра зображено на гербі православної української гро-
мади Кам’янця.
У 1370-х рр. у Кам’янці з’явилися вірмени, котрі впродовж XV–XVII ст. станови-
тимуть майже третину його населення. Маючи прихильність князів Коріатовичів, а пі-
зніше Вітовта та Яґайла, вони підпорядкують собі чи не всю зовнішню торгівлю та за
декілька десятків років облаштуються в південній частині міста. Маємо документальні
відомості, що 25 березня 1398 р. син Котлубея Синан завершив будівництво дерев’яно-
го храму Св. Ніґола Чудотворця42. Цікаво, що церква звільнялася з-під світської вла-
ди й ніхто, навіть сам Синан, його діти, близькі та далекі родичі, не мали права воло-
діти святинею. Поряд із нею розташовувалися приватні будинки, про існування яких
свідчать письмові записи в актах XVI ст. Зараз тут існує церква Св. Миколая, у сті-
ні якої зберігся давній вірменський хачкар із написом «Акоп. 1544». До кінця XV ст.
завершено будівництво кам'яного храму. Історія зберегла імена осіб, причетних до
цієї справи. Так, Кирим-бей власним коштом поставив на куполі позолочений хрест.
Хачик збільшив розміри будинку вірменського священика та перекрив склепіння.
За гроші Йол-бея побудовано велику дерев’яну кляшторну келію. Війт Миколка на-
казав здійснити перекриття склепіння дияконника. Новий храм став кафедральним,
саме в ньому вірмени зберігали символи своєї громади: печатку, хоругви, королівські
привілеї. Поряд із церквою звели вежу-дзвіницю. Її висота сягала 37 м й вона могла
виконувати оборонні функції, домінуючи над південною частиною міста43.
Маємо також відомості про те, що у церкві зберігалася стародавня ікона (близь-
ко X ст.) Божої матері, яку привезли до Кам’янця близько 1380 р. вірменські купці
з Криму. Також тут знаходилася чимала кількість вірменських церковно-богослужеб-
них предметів, ікон, книг, рукописів XIII–XIV ст. (у 1891 р. їх вивезено до Санкт-
Петербурзької імператорської публічної бібліотеки, нині це Російська національна
бібліотека). У наш час про колишню велич цього храму нагадують розкопані археоло-
гами фундаменти і дзвіниця, оскільки саму церкву було знищено в 1930-х рр.
40 Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С.79–80.
41 Батюшков П. Подолия: Историческое описание. – Санкт-Петербург, 1891. – С.60; Сіцінський Е. Муровані церкви
на Поділлю. – С.6.
42 Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. – С.179; Григорян В. История армянских колоний
Украины и Польши (армяне в Подолии). – Ереван, 1980. – С.35–39.
43 Задорожнюк А., Петров М. Вірменський храм Св. Миколи XV–XVIII ст. у Кам’янці-Подільському (історія
пам’ятки). – Кам’янець-Подільський, 2009. – С.13–27.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 125
Гончарне виробництво
На українських землях рубежу XIV–XV ст. гончарне виробництво загалом на-
слідувало традиції руського часу. Втім, згідно з археологічними дослідженнями, ха-
рактерною рисою керамічних виробів стало погіршення їх якості порівняно з XI–
XIII ст. Посуд, виготовлений на ручному гончарному крузі, мав нерівну поверхню,
а глиняне тісто містило грубі домішки шамоту, жорстви, крупного піску. В археоло-
гічній літературі його зазвичай позначають як посуд «архаїчної групи»44.
При розкопках приватного житла в Кам’янці-Подільському по вул. Зарванській
було виявлено близько півсотні керамічних виробів, які різняться за діапазоном ко-
льорів від світло-коричневого до темно-сірого й чорного. Денця представлено
дев’ятьма фраґментами. П’ять із них мають кут відходу стінки від денця 30̊, решта чо-
тири – 45̊. Діаметр денець у діапазоні 10–13 см. Цікавим видається уламок денця куб-
ка чорного кольору діаметром 5,5 см45.
Крім того, було зібрано колекцію вінець горщиків, які дають змогу реконструю-
вати розміри поперечника та загальний вигляд. Один із них – від горщика банкопо-
дібної форми. Вінце заокруглене, плавно відігнуте назовні (див. ілюстр. 9). Ще одне
вінце – підквадратної форми темно-коричневого кольору, вигин під кутом 30̊.
Наступне вінце зсередини сірого кольору, а зовні – чорного. Заокруглене, різко ві-
дігнуте назовні, із валикоподібним потовщенням. Зі внутрішнього боку є бровка під
накривку. Тип кераміки більше характерний у реґіоні вже для XV ст. Це свідчить про
функціонування споруди ще в XV ст., або є випадком проникнення поодиноких ке-
рамічних виробів цього типу наприкінці XIV ст. Ще одне вінце зовні чорного, а зсе-
редини – світло-коричневого кольору. Підквадратне, злегка відігнуте назовні. Тулуб
горщика сферичний, по плічку заглиблений орнамент у вигляді чотирьох хвилястих
ліній, під якими нижче простежуються ще дві. Також знайдено фраґмент вінця мис-
ки. Вигин 90̊, верхня частина орнаментована розчосами – шістьма дугоподібними за-
глибленими лініями, які розходяться з однієї точки (див. ілюстр. 10). Схожі артефак-
ти виявлено під час попередніх археологічних сезонів по вул. П’ятницькій, 10 та на
Північному бастіоні замку46.
Окрім зазначених виробів, у Кам’янці знаходять практично весь необхідний
домашній посуд: горщики, миски, макітри, вази для фруктів, кубки, чарки тощо47.
Більше того, маємо підстави вважати, що переважна більшість керамічних виробів –
місцевого походження. Упродовж 2016–2018 рр. у західній частині міста виявлено
щонайменше п’ять горнів, з яких два досліджено, нижня межа датування встанов-
люється 1420–1430-ми рр. Вони мають однолінійне розташування поряд із приват-
ними житлами. Поряд було виявлено кар’єри-глинянки, в яких добували сировину
для кераміки. Відповідно, можемо говорити про існування в Кам’янці (район сучас-
них вул. Троїцька, Татарська, Зантуська) цілого кварталу гончарів (див. ілюстр. 11–13).
Місцеві майстри могли забезпечувати продукцією щонайменше весь Подільський ре-
ґіон (див. ілюстр. 14). Зокрема схожий посуд було нещодавно виявлено під час роз-
копок городища XIV ст. біля с. Біла на Чортківщині. У південно-західній частині
44 Оногда О. До питання про своєрідну групу кераміки післямонгольського часу // Археологічні студії: Магістеріум. –
Вип.27. – К., 2007. – С.70–74.
45 Ващук Д., Старенький І. Кам’янець-Подільський за правління Коріатовичів… – С.375–398.
46 Болтанюк П. Археологічна розвідка на ділянці по вулиці П’ятницька, 10 в м. Кам’янці-Подільському. –
С.208–220.
47 Нечитайло П., Оногда О. Керамічний комплекс другої половини XIII – першої половини XV ст. з досліджень
у Кам’янці-Подільському // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. – Т.VI. – С.136–179.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
126 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
знайдено фраґменти вузькошийкових посудин із різними формами вінець. У нижній
частині вироби товсто-, а що ближче до центру – тонкостінні. Крім цього, простежу-
ється орнаментування у вигляді прямих паралельних ліній, нанесених або на плечи-
ках, або біля вінець48.
Не менш цікаві керамічні артефакти Волині. Для другої половини XIV ст. ха-
рактерне використання швидкоротаційного гончарного кругу, що значно урізнома-
нітнило не лише асортимент продукції, а й також її оздоблення. Відповідно, зоною
орнаментування стали заокруглені або гострі нижні ребра виробів. Крім цього, зна-
чний вплив на оформлення справили західноєвропейські традиції, а саме наявність
псевдоманжета канелюр, врізаного та штампового орнаментів на валику вінець і кор-
пусі49. Цікаво, що волинські ремісники клеймували свої вироби на денцях. У кінці
XIV – на початку XV ст. це були різноманітні геометричні фіґури: квадрати, трикут-
ники, ромби, овали тощо.
Майстерні розташовувалися за межами Старого Луцька. Один із таких цен-
трів гончарства знаходився у 700 м від Верхнього замку (нині – урочище Панський
город). Саме тут дослідники виявили практично весь кухонний асортимент, який
датується XV–XVI ст. Ще один осередок зафіксовано неподалік від с. Озерце
Ківерцівського р-ну. Упродовж XII–XIV ст. тут функціонувало щонайменше вісім
гончарних горнів. Аналогічно, як і в Кам’янці, глина була місцевого походження.
Крім цього, трапляється також посуд архаїчного типу. Він виготовлявся за попе-
редніми технологіями і схожий на керамічні вироби початку XV ст., знайдені на
території Нижнього замку у Вільнюсі. Поєднання архаїчних типів посуду з но-
вим, більш якісним пояснюється, на думку дослідників, економічними факторами.
Перший використовувався для домашніх потреб, другий – відповідав тогочасним
західноєвропейським стандартам і виготовлявся для продажу. Не менш цікави-
ми виробами з глини були кахлі, які вперше з’явилися в Луцьку у XIV ст. У кін-
ці століття в місті було налагоджено їх виробництво. Упродовж XV ст. найбільш
популярним зображенням став вершник, схематично схожий на герб Погоня.
П’ятнадцятим століттям датовано дитячу іграшку свисток-пташку, знайдену в од-
ній із приватних будівель50.
Подібні матеріали виявлено під час розкопок у Дубні51. Незважаючи на те, що
матеріали мають певні відмінності (зокрема склад тіста для виготовлення кераміки
та ін.), за профілюванням вінець їх можна віднести до однієї групи, що загалом ха-
рактерно для кераміки післямонґольського часу. Це свідчить про культурні й еконо-
мічні взаємовпливи між різними землями.
Отже на означених територіях гончарне ремісництво набуло досить потужного
розвитку. У головних містах Волині та Поділля (Луцьк, Кам’янець) існували окре-
мі гончарні, які забезпечували своєю продукцією щонайменше навколишню округу.
Водночас, як показало дослідження, якість гончарної продукції погіршилася порівня-
но з посудом XI–XIII ст. Однак значно зріс її асортимент.
48 Добрянський В. Археологічне обстеження городища XIV ст. в с. Біла біля м. Чорткова Тернопільської області. –
С.270–274.
49 Терський С. Лучеськ X–XV ст. – С.141.
50 Там само. – С.141–151.
51 Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна у другій половині ХІІІ–XV ст. (за матеріалами археологічних
розкопок). – С.19–26.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 127
Ілюстр. 1. Залишки житлових об’єктів по вул. Зарванській, 7/1 у Кам’янці-Подільському
***
Підіб’ємо певні підсумки. Розвиток міст на теренах Волині й Поділля продовжу-
вав наслідувати традиції Західної Європи. Це стосується, головним чином, просторо-
вої локації та системи забудови. Археологічні розкопки дали можливість установити
типи приватного житла (вальковане, каркасно-стовпове), будівельні матеріали (дерево,
камінь, цегла), а також збагатили наші уявлення про предмети побуту. Із досліджених
археологами православних храмових пам’яток відзначимо церкву Св. Іоанна Богослова
в Луцьку та Покровську в Кам’янці-Подільському. Перша постала у другій поло-
вині XII ст., однак найбільших змін зазнала саме у другій половині XIV ст., зокрема
здійснено внутрішню реконструкцію та покращено фресковий розпис. Друга відома
з часів князювання на Поділлі братів Коріатовичів. Достеменно її місцерозташуван-
ня вдалося встановити після розкопок сезонів 2018–2019 рр. Під час досліджень було
виявлено невеликий склеп із декількома похованнями, орієнтованими головами на за-
хід. Щоправда, поки що невідомо, кому вони точно належать. Відповідно, говорити
про віднайдення могили Коріатовичів зарано. Надзвичайно активно розвивалося го-
нчарство. Сучасні археологічні дослідження довели існування в Луцьку та Кам’янці-
Подільському великих ремісничих центрів. Аналіз керамічного матеріалу засвідчив
про значне різноманіття продукції: горщики, миски, макітри, вази для фруктів, куб-
ки, чарки тощо, які виготовлялися з місцевої глини. Водночас відзначимо, що поба-
чити на власні очі представлені об’єкти неможливо через сучасну забудову Кам’янця-
Подільського. Тож археологічні звіти, наявні ілюстрації та знахідки залишаються
єдиним джерелом. Маємо підстави вважати, що постмонґольська епоха в українських
містах позначилася досить активним їх розвитком, мала тяглий характер та відбиток
попередніх часів.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
128 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
Ілюстр. 2. Залишки валькованого житла по вул. П’ятницькій, 12 у Кам’янці-Подільському
Ілюстр. 3. Залишки житла каркасно-стовпової конструкції та яма-холодня з вул. Татарської, 17/1 у Кам’янці-Подільському
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 129
Ілюстр. 4. Початок дослідження палацового комплексу в Бакоті (фото 1964 р.)
Ілюстр. 6. Колишній вірменський храм
у Лу ць ку (нині це житловий будинок за адресою
вул. Галшки Гулевичівни, 12)
Ілюстр. 5. Сходи та мощення плиткою з вапняку
в Ба кіт сь кому палаці (фото 1963 р.)
Український історичний журнал. – 2021. – №6
130 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
Ілюстр. 7. Склепик
Покровської церкви
у замку Кам’янця-Подільського
Ілюстр. 9. Фраґменти горщиків
другої половини XIV ст.
із розкопів по вул. Зарванській, 7/1
у Кам’янці-Подільському
Ілюстр. 8. Залишки фундаментів
Покровської церкви у замку
Кам’янця-Подільського
Ілюстр. 10. Фраґменти керамічних виробів
другої половини XIV – першої половини XV ст.
із розкопів по вул. Зарванській, 7/1
у Кам’янці-Подільському
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 131
Ілюстр. 12. Залишки житлових об’єктів і гончарного горна з вул. Зарванської, 7/1 у Кам’янці-Подільському
Ілюстр. 11. Залишки гончарного горна з вул. Троїцької, 4а в Кам’янці-Подільському
Український історичний журнал. – 2021. – №6
132 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
Ілюстр. 14. Фраґмент горщика другої половини XIV ст. з вул. Татарської, 17/1 у Кам’янці-Подільському
Ілюстр. 13. Залишки гончарного горна з вул. Татарської, 17/1 у Кам’янці-Подільському
REFERENCES
1. Boltaniuk, P. (2013). Arkheolohichna rozvidka na diliantsi po vulytsi Piatnytska, 10 v m. Kamiantsi-Podilskomu. Naukovi pratsi
Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu im. I.Ohiienka, 22, 208–220. [in Ukrainian].
2. Boltaniuk, P. (2013). Kultovi sporudy Kamianets-Podilskoho zamku. Starodavnii Medzhybizh v istoryko-kulturnii spadshchyni
Ukrainy: naukovyi visnyk z problem rehionalnoi istorii ta pamiatkoznavstva, 2, 28–35. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 133
3. Dobrianskyi, V. (2014). Arkheolohichne obstezhennia horodyshcha XIV st. v s. Bila bilia m. Chortkova Ternopilskoi oblasti.
Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika»: Derzhava ta armiia, 784, 270–274. [in Ukrainian].
4. Grigoryan, V. (1980). Istoriya armyanskikh kolonij Ukrainy i Polshi (armyane v Podolii). Erevan. [in Russian].
5. Kuchera, M. (1965). Serednovichne horodyshche bilia s. Sokiltsi na Pivdennomu Buzi. Arkheolohiia, 19, 204–207. [in Ukrainian].
6. Mykhailovskyi, V. (2008). Opysy kamianetskoho ta letychivskoho zamkiv 1613 r. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsional-
noho universytetu im. I.Ohiienka: Istorychni nauky, 18. [in Ukrainian].
7. Nechytailo, P., Onohda, O. (2019). Keramichnyi kompleks druhoi polovyny XIII – pershoi polovyny XV st. z doslidzhen u
Kamiantsi-Podilskomu. Ukraina Lithuanica: studii z istorii Velykoho kniazivstva Lytovskoho, 6, 136–179. [in Ukrainian].
8. Onohda, O. (2007). Do pytannia pro svoieridnu hrupu keramiky pisliamonholskoho chasu. Arkheolohichni studii: Mahisterium,
27, 70–74. [in Ukrainian].
9. Petrov, M. (2009). Kamianets-Podilskyi – polityko-administratyvnyi, oboronnyi, mistobudivnyi, ekonomichnyi tsentr Podilskoi
zemli u skladi Velykoho kniazivstva Lytovskoho (60–90-i rr. XIV st.). Ukraina Lithuanica: studii z istorii Velykoho kniazivstva
Lytovskoho, 1, 121–133. [in Ukrainian].
10. Petrov, M. (2012). Misto Kamianets-Podilskyi v 30-kh rr. XV–XVIII st.: problemy sotsialno-ekonomichnoho, demohrafichnoho, et-
nichnoho ta istoryko-topohrafichnoho rozvytku. Miske i zamkove upravlinnia. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
11. Plamenytska, O. (2005). Sakralna arkhitektura Kamiantsia na Podilli. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
12. Plamenytska, O. (2012). Castrum Camenecensis. Fortetsia Kamianets (piznoantychnyi – rannnomodernyi chas). Kamianets-
Podilskyi. [in Ukrainian].
13. Pshenychnyi, Yu. (2015). Istorychna topohrafiia Dubna u druhii polovyni XIII–XV st. (za materialamy arkheolohichnykh roz-
kopok). Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia», 24, 19–26. [in Ukrainian].
14. Sarceviczius, S., Tarashkeviczius, R. (2020). Lucko pilies plytų geocheminiai tyrimai. Lietuvos Pilys, 7, 30–43. [in Lithuanian].
15. Semeniuk, V. (2007). Zizd monarkhiv Yevropy u Lutsku. Zizd yevropeiskykh monarkhiv u Lutsku 1429 r.: Mat. I ta II Mizhnar.
nauk., ist.-kraiezn. konf., prysviachenykh 570-i ta 575-i richnytsiam zizdu. Lutsk. [in Ukrainian].
16. Starenkyi, I. (2019). Arkheolohichni doslidzhennia palatsu XIV–XV st. u Bakoti u 60-kh rr. XX st. Ukraina Lithuanica: studii z
istorii Velykoho kniazivstva Lytovskoho, 5, 87–96. [in Ukrainian].
17. Starenkyi, I., Levinzon, Ye. (2019). Pryvatne zhytlo druhoi polovyny XIII–pochatku XV st. z arkheolohichnykh doslidzhen u Kamiantsi-
Podilskomu po vulytsi Tatarskii, 17/1. Ukraina Lithuanica: studii z istorii Velykoho kniazivstva Lytovskoho, 6, 121–135. [in Ukrainian].
18. Tęgowski, J. (1997). Sprawa przylączenia Podola do Korony Polskiej w końcu XIV w. Teki Krakowskie, 5. [in Polish].
19. Terskyi, S. (2006). Luchesk X–XV st. Lviv. [in Ukrainian].
20. Terskyi, S. (2014). Arkheolohiia Halytsko-Volynskoi derzhavy. Kyiv. [in Ukrainian].
21. Tronevych, P. (2003). Lutskyi zamok. Lutsk. [in Ukrainian].
22. Vashchuk, D., Starenkyi, I. (2018). Kamianets-Podilskyi za pravlinnia Koriatovychiv: movoiu suchasnykh arkheolohichnykh
znakhidok. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi (z naidavnishykh chasiv do kintsia XVIII st.), 17, 375–398. [in Ukrainian].
23. Vashchuk, D., Starenkyi, I. (2020). Do istorii povsiakdennia mishchan Kamiantsia-Podilskoho druhoi polovyny XIII – pochat-
ku XV st. (za materialamy arkheolohichnykh znakhidok po vul. Tatarskii 17/1). Academia. Terra Historiae: Studii na poshanu
Valeriia Smoliia, 1, 199–210. [in Ukrainian].
24. Zadorozhniuk, A., Petrov, M. (2009). Virmenskyi khram Sv. Mykoly XV–XVIII st. u Kamiantsi-Podilskomu (istoriia pamiatky).
Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
Dmytro VASHCHUK
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Senior Research Fellow,
Institute of History of Ukraine NАS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), dvashchuk@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0377-1233
Ihor STARENKYI
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Leading Research Fellow,
Kamianets-Podilskyi State Historical Museum-Reserve
(Kamianets-Podilskyi, Ukraine), starenkiy_igor@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7676-4128
Important Aspects of Material Culture
in the Towns of Podillia and Volyn in the Second
Half of the Fourteenth – First Half of the Fifteenth
Century (According to Archeological Research)
Abstract. The purpose of the article is to study certain aspects of the material culture in
Ukrainian towns of the specified period. The methodological basis was formed by fundamental
Український історичний журнал. – 2021. – №6
134 Дмитро Ващук, Ігор Старенький
doctrines of historicism and objectivity; the principle of consistency as well as methods of factor
analysis, typological, analytical and synthesizing was used. Scientific novelty is determined by
the involvement of a significant number of new material sources, which in combination with
written ones significantly complement the historical information of the chosen research subject.
Conclusions. The historiographic review of the question which has been posed is made. It is
shown that there is a small number of works which are devoted to the development of towns
during the period of joining Ukrainian lands the Grand Duchy of Lithuania. The source base is
described, in particular material and written memorabilia. In the main part of the article first of
all the issue of construction is considered. In particular the issue of private housing development
is analyzed on the example of Kamianets-Podilskyi, Sokiltsi and Lutsk. It was found that in
the specified chronological period dwellings were at least of two types: adobe and wood-clay
frame-pillar construction. Special attention is paid to the Orthodox Church construction on the
example the in Lutsk and Kamianets-Podilskyі. Pottery craft played an important role in these
regions. According to the research there were powerful pottery workshops in Kamianets-Podilskyi,
Lutsk and Dubno. Separately it is worth noting the works in Kamianets-Podilskyi, where during
the archaeological seasons of 2016–2018, two pottery kilns were explored and three more were
discovered. The beginning of their use can be attributed to the first half of the 15th century. It gives
grounds to talk about the possible existence of a separate pottery quarter in the northern-western
part of the town.
Keywords: Podillia, Volyn, Late Middle Ages, towns, construction, Orthodox churches, pottery
craft.
|