Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2
Рецензія на книгу: Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.): У 2 кн. – К.: Інститут історії України НАН України, 2021. – Кн.1. – 846 с.; Кн.2. – 818 с....
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184599 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 / О. Удод // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 207-212. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859764871228293120 |
|---|---|
| author | Удод, О. |
| author_facet | Удод, О. |
| citation_txt | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 / О. Удод // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 207-212. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на книгу: Реєнт О.
Соціально-економічні та
політичні трансформації
в Україні (кінець XVIII –
перші десятиліття ХХ ст.):
У 2 кн. – К.: Інститут історії України НАН України,
2021. – Кн.1. – 846 с.; Кн.2. – 818 с.
|
| first_indexed | 2025-12-02T05:08:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №6
У багатьох істориків, а особ-
ливо, мабуть, в історіогра-
фів є звичка при ознайом-
ленні з новою книжкою знаходити в першу чергу авторські роздуми про ідею свого
твору, методологічні та концептуальні підходи. Дехто з істориків залишає подібні
обов’язкові атрибути наукової публікації поза власною увагою, віддаючи перевагу фа-
ховому викладу конкретно-історичного матеріалу. Коли ж починаєш вивчати щойно
опубліковані книги знаного в Україні історика, члена-кореспондента НАН України
Олександра Петровича Реєнта, не дивлячись на величезний багаж створеної ним на-
укової продукції, завжди можна знайти нові аспекти, сучасні свіжі роздуми про при-
значення історії, методологію наукової творчості. Історіографічний розділ своєї но-
вої масштабної праці про соціально-економічні та політичні трансформації в Україні
впродовж «довгого» ХІХ ст. автор завершує словами про те, що «вивчення мен-
тальності людей є необхідною умовою осягнення й минулого, і сучасного». Ця фра-
за символізує і власне наукове кредо історика, і той методологічний поворот, який
стався в історіографії щодо дослідження навіть таких складних періодів, яким було
ХІХ ст., де людина з її повсякденними турботами раніше в історичних працях зов-
сім не проглядалася, адже на авансцені були світові держави, імперії, військові коалі-
ції, «історичні закономірності», «класи», нації й т. д. Але О.П.Реєнт, присвятивши
більшу частину свого наукового життя саме ХІХ ст., з усіма його «чорними лебедя-
ми» (за Н.Н.Талебом), прийшов до твердого переконання: «Тільки повернення до
людини, з її тогочасними турботами й інтересами, уявленнями про Бога і навколи-
шній світ, спроба поглянути на останній її очима може наблизити нас до розумін-
ня великої таємниці минулого, якою оповиті кожен день та кожна година існуван-
ня людського суспільства. У цьому сенсі можна погодитися з послідовниками школи
“Аналів”, які вважають вивчення ментальності людей необхідного умовою осягнення
і минулого, і сучасного».
Друга важлива і дуже сучасна теза О.П.Реєнта стосується вже зовсім іншого сю-
жету – про її сучасну «комерціалізацію», про вплив на неї бізнесу та державної істо-
ричної політики. Розвиток українських історичних досліджень на початку ХХІ ст.,
на його думку, дедалі більше набуває комерціалізованого характеру, з точки зору на-
ростання популярності у читача привабливих, нерідко контраверсійних тем, або ж
присвячених цікавим аспектам повсякденного життя, небанальним мікроісторичним
сюжетам, відомим персоналіям минулого тощо. Не заперечуючи необхідність цьо-
го вектора, варто розуміти, що фактично всі відповідні публікації у жанрі нон-фікшн
ґрунтуються на системних фахових виданнях, які є результатом багаторічних напра-
цювань. Саме у цьому контексті варто розглядати рецензоване видання авторитет-
ного історика. Дві книги, приурочені до 30-річчя незалежності України та 85-річчя
Реєнт О.
Соціально-економічні та
політичні трансформації
в Україні (кінець XVIII –
перші десятиліття ХХ ст.):
У 2 кн. – К.: Інститут істо-
рії України НАН України,
2021. – Кн.1. – 846 с.;
Кн.2. – 818 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
208 Рецензії й огляди
Інституту історії України НАНУ, синтезували, головним чином, результати його до-
слідницької діяльності, які в попередні роки/десятиліття були представлені в кількох
монографіях і численних статтях.
Поєднання в єдиний концепт періоду кінця XVIII – перших двох десятиліть
ХХ ст., за словами автора, важливе з точки зору уникнення оцінки тогочасної без-
державності України, роздробленості та прямої залежності від інших країн як винят-
ково чужорідного і малозначимого етапу розвитку. Саме у цей час було «забезпечено
збереження національної ідентичності, відбулося формування власної еліти, україн-
ська мова набула статусу основного фактору самоідентифікації», а економічні про-
цеси й геополітичні зміни уможливили важливі індивідуальні та повсякденні зміни в
житті суспільства.
Першу книгу формують кілька головних тематичних блоків, які спрямували по-
гляд на українські землі крізь призму європейської дипломатії, національного відро-
дження та соціально-економічних процесів. Поза увагою не залишилися й сюжетні
лінії, пов’язані з такими важливими подіями та процесами, як декабристський рух,
«Весна народів», Кримська війна та ін. Справедливо зауважено, що українські зем-
лі в кінці XVIII – на початку XIX ст. були об’єктом не лише дипломатичних, а й во-
єнно-політичних інтересів ряду європейських країн. Геополітичне становище України
визначало реальне місце в експансіоністських планах її історичних сусідів. Натомість
вектор військових, політичних, економічних, соціокультурних інтересів безпосеред-
ньо Російської, Австрійської та частково Османської імперій зумовлений їхніми те-
риторіальними апетитами (розд. 2, 4). В основі відповідних заходів лежали методи
колонізаторської, асиміляційної політики, що були покликані якнайшвидше інтегру-
вати українські регіони в тіло метрополії.
О.П.Реєнт свідомо уникнув характерного для історіографії 1990-х рр. концеп-
ту, коли існувала відповідна об’єктивна необхідність заповнення цієї «лакуни», до-
мінування тематики національно-визвольного руху. Його потенціал оглядово роз-
крито на прикладі революційних подій 1848 р., коли практичні здобутки дійсно
важко назвати значними. По відношенню до цього періоду відзначено неоціненний
досвід політичного самовиявлення українців у Галичині, реалізацію вироблених га-
сел і пошуку союзників. Відповідне становище Наддніпрянщини висвітлено, ґрун-
туючись на специфіці національного складу населення, особливостях асимілятор-
ської політики Російської імперії, діяльності українських гуртків у 1830–1840-х рр.
та громадівського руху (розд. 3). Беззаперечно, що й у цьому випадку, і по відно-
шенню до Австрії, доречно робити акцент на загальнодержавній поліетнічності,
адже інкорпорація українських земель здійснювалася завдяки нівелюванню особли-
востей їх територіально-адміністративного устрою, форм самоуправління, устале-
них судових інстанцій, тощо.
Цілком логічно, що тогочасні тенденції економічного розвитку визначили прі-
оритетність аграрної проблематики другої половини ХІХ ст., дослідження станови-
ща різних галузей сільського господарства українських губерній у складі Російської
імперії в пореформену добу, їх продовольчих ресурсів та взаємозв’язку із світовим
сільськогосподарським ринком, динамікою землеволодіння й змінами у структурі
посівних площ, розвитком тваринництва та технічної озброєності галузі (розд. 5–8).
Зайнятість у цій сфері понад 70% населення і проживання 85% у сільській місцево-
сті (станом на початок ХХ ст.) артикулювалося на змістове наповнення значної ча-
стини першої книги. Залучення різнопланових статистичних даних та всебічний
розгляд питання дозволив отримати нестандартні висновки. Автор довів, що на-
прикінці ХІХ ст. українські виробники збіжжя опинилися у своєрідних лещатах
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Рецензії й огляди 209
між заокеанською конкуренцією на європейському ринку і залізничними тариф-
ними бар’єрами до центральних губерній європейської частини Російської імперії,
за винятком неврожайних там років. У подальшому, попри всі складнощі, надлиш-
ки продукції могли успішно реалізовуватися на ринках європейських країн, почасти
Близького Сходу, Царства Польського і північно-західних губерній. Ураховано, що з
середини 1890-х рр. кон’юнктура на європейському хлібному ринку почала помітно
змінюватися в напрямі підвищення цін. Поряд із загальною картиною представлено
регіональні особливості та численні приклади, які стосувалися різних губерній.
Насамкінець у цій частині підсумовано, що українське селянство багато у чому
забезпечувало експортний потенціал, надходження іноземної валюти. Потужність і
чисельність цієї соціальної групи, її органічна єдність з українськими традиціями й
звичаями сприяла тісним зв’язкам із представниками національного руху. Окремо
простежено також зміни в сімейному складі і побуті селян України на початку
ХХ ст., що зумовило дроблення господарств і, як наслідок, посилення родинної ві-
дособленості (розд. 5).
У зовсім іншому світлі, у «боротьбі між працею та капіталом», постає на сторін-
ках робітництво, практично повністю позбавлене симпатій до державотворчих ідей,
відсторонене від власної етнічної ідентичності на користь революційних планів, ідео-
логічної боротьби, підтримки вузькосоціальних програм (розд. 9). Доречно зауваже-
но, що однією з визначальних рис генези пролетаріату в українських губерніях було
зростання його інтернаціонального компонента за рахунок прийшлих білоруських і
російських селян та робітників. При цьому послідовно, на прикладі різних галузей
промисловості, сконструйовано картину тривалості робочого дня, індивідуального
захисту, рівня травматизму, санітарно-гігієнічних і побутових умов, використання жі-
ночої й дитячої праці. Ключові узагальнення стосуються формування тогочасних ос-
новних рис робітництва: відсутність приватної власності; відрив від села і додаткових
джерел матеріального забезпечення; концентрація на великих підприємствах; квалі-
фікація та певний рівень освіти; незадовільні побутові умови й гостра житлова про-
блема. Порівняно із селянством, для нього характерні вищий ступінь корпоративно-
сті, колективістська психологія, більш глибоке усвідомлення свого місця в суспільстві
та соціально-економічних інтересів, мобільність й організованість, здатність до узго-
джених дій заради досягнення власних соціально-економічних цілей; спроможність
засвоювати політичні гасла і керуватися ними.
Друга книга дослідження О.П.Реєнта хронологічно охоплює події 1914–1920 рр.
(із деякими фактологічними вкрапленнями щодо 1921 р.). Цей період започаткований
трагічною віхою у житті не лише України, а й загалом людства – Першою світовою
війною. Не можна не погодитися зі вступною тезою автора про те, що історія не зна-
ла подібних за масштабами конфліктів, а українські землі – трагізму братовбивства
подібних розмірів. Справді, «соціально-економічні трансформації воєнного часу ви-
магали від суспільства граничного напруження і спричинили якнайтісніше перепле-
тіння із політичними та національними вимогами».
Беззаперечно, що наслідком світового збройного конфлікту стало не лише погір-
шення матеріального становища, підвищення цін на товари і послуги, а й зростання
самосвідомості, підготовка настроїв для втілення державотворчих і соціалістичних
моделей. Підґрунтям цієї тези став комплексний аналіз розвитку промисловості та
сільського господарства України у період Першої світової війни (розд. 1–2). Цю ча-
стину структуровано на окремі блоки, які стосуються вугільної, металургійної, ма-
шинобудівної, текстильної, легкої і харчової галузей; земельних ресурсів та тваринни-
цтва, технічної бази аграрного сектору.
Український історичний журнал. – 2021. – №6
210 Рецензії й огляди
Підкреслено, що затягування війни спричинило тенденцію до занепаду промис-
ловості України, яка пояснюється недостатнім розвитком машинобудування й мета-
лообробки, припиненням відносин зі світовим ринком. Негативну роль відігравала
нестача робочої сили, палива та сировини. Потреби фронту призвели до мілітариза-
ції економіки, сприяли прискореному розвитку одних промислових галузей і занепа-
ду інших, що зрештою стало причиною небувалого дисбалансу всієї економіки. У під-
сумку виникла серйозна загроза процесу відтворення виробництва. Найуразливішою
ланкою в роки війни виявився транспорт, який не забезпечував перевезення палива,
сировини й матеріалів, що прискорило руйнівні процеси у господарській системі.
Негативні процеси знайшли своє помітне відображення й в аграрному секторі.
На сторінках праці О.П.Реєнта в повній мірі змальовано занепад сільського госпо-
дарства, який спричинила Перша світова війна. Відрив від землі мільйонів робочих
рук, порушення всіх галузей виробництва, перевищення критичного рівня чисель-
ності мобілізованих до армії чоловіків – усе це призвело до небаченого зубожіння.
Не вистачало сільськогосподарської техніки, коней, великої рогатої худоби та домаш-
нього скарбу, зменшилися посівні земельні площі й прибутки від польового госпо-
дарства і тваринництва. Тягар війни посилювався підпорядкуванням промисловос-
ті потребам фронту. Із торгівельної мережі зникли товари та предмети широкого
вжитку. Порушення еквівалентного обміну між містом і селом спричинило перероз-
поділ національного прибутку на користь банків, торгового капіталу. Як результат,
для наближених до фронту українських губерній небезпека наростала з кожним мі-
сяцем війни, надто через неприпустиме посилення диспропорцій і різні управлінські
перекоси.
Крім власне економічних процесів, окрему увагу приділено також транспорт-
но-залізничному комплексу (розд. 3). Автор охарактеризував соціально-побутові ас-
пекти: забезпечення населення продовольством і зростання кризи у цій сфері, па-
діння життєвого рівня, доброчинну діяльність громадськості тощо. Зауважено, що
вивезення на світовий ринок надлишків сільськогосподарської продукції у великих
обсягах у довоєнний період сприяло поширенню в імперському суспільстві ілюзор-
ної тези про нібито «невичерпність» харчових ресурсів на випадок тривалого зброй-
ного конфлікту. Насправді ж нестача продовольчих і промислових товарів проявила-
ся досить швидко та призвела до скорочення споживання, виснаження робітничого
населення, що посилювало його незадоволення правлячим режимом, загострювало
суспільні відносини (розд. 5).
На тлі безпрецедентного падіння життєвого рівня й величезних демографічних
втрат у селянському та робітничому середовищі активно зростала популярність со-
ціалістичних ідей. Економічна кон’юнктура, стратегічна важливість промислових по-
тужностей і прискорене зростання чисельності робітництва унеможливлювали нех-
тування їхніми інтересами для кожної влади революційного періоду 1917–1921 рр.
Тож у заключній частині другої книги комплексно розкрито всі нюанси, пов’язані із
трансформацією становища цієї соціальної групи у період Української Центральної
Ради, гетьманату Павла Скоропадського, Директорії, денікінського та більшовицько-
го режимів.
Значення робітників як високоорганізованої і впливової верстви спонукало
будь-яку владу заручитися їх підтримкою, формувало прагнення використати у влас-
них політичних цілях. І саме позиція цієї категорії населення багато у чому визна-
чила подальшу трагічну долю України. Тож відповідні питання, включаючи аналіз
умов праці, матеріального становища та побуту, сформували окремий тематичний
блок (розд. 7–12). За рахунок такого підходу у книзі переважає аналіз відповідних
Український історичний журнал. – 2021. – №6
Рецензії й огляди 211
соціальних проблем, без присутнього і добре вивченого у численних історіографіч-
них дослідженнях акценту на політичну й державотворчу діяльність українських уря-
дів періоду 1917–1921 рр. Зрозуміло, що про всеохоплюючий соціальний захист ро-
бітників у досліджуваний період не йшлося. При цьому, крім об’єктивних кризових
факторів, відзначено нездатність профспілок відстоювати їхні інтереси. Самі ж робіт-
ники плекали ілюзії щодо можливостей і бажання більшовицького режиму ці інте-
реси задовольнити. Натомість влада вдавалася до силового тиску й нагнітання стра-
ху, що породжувало нову хвилю революційних настроїв. За словами О.П.Реєнта,
вдаючись до позаекономічного примусу більшовицький режим зачіпав найвразливі-
ші куточки психології, одержуючи у відповідь непокору (розд. 10–11). Упровадження
8-годинного робочого дня, законодавче нормування та регулювання інших сфер ви-
робництва і праці не змогли в повному обсязі амортизувати наслідки відчутних соці-
альних струсів. Галопуюча інфляція, «шагреневий ефект» продовольчого ринку, по-
силення дефіциту предметів широкого вжитку наклали свій відбиток на соціальну
політику більшовиків, деформувавши її в модель «воєнного комунізму».
У цілому рецензоване дослідження, репрезентуючи цілісний авторський погляд
на трансформаційні процеси, які відбувалися на українських землях упродовж кін-
ця XVIII – перших двох десятиліть ХХ ст., у першу чергу соціально-економічного ха-
рактеру, призначене насамперед для фахівців відповідного періоду. Без сумніву, воно
дозволяє комплексно поглянути на епоху з точки зору зародження і подальшої пое-
тапної еволюції низки політичних ідей, безпрецедентних економічних нововведень,
якісних суспільних змін та модерних культурних трендів. Автор показав, що про-
йшовши шлях кількох локальних, континентальної та світової війн, небаченої соці-
альної турбулентності, жорстких національних утисків, жорстоких революційних
подій, українське суспільство не втратило своєї життєздатності і врешті зробило важ-
ливий крок на шляху до власної незалежної соборної держави, яка врешті постала
1991 р.
В останні роки в українській історіографії та суспільному дискурсі неодноразо-
во стихійно виникали дискусії щодо так званої проблеми «переписування історії».
Ця методологічна проблема не є новою або незрозумілою для фахівців. Дослідники
дедалі активніше звертаються до теми перегляду нашого ставлення до минулого, пе-
реосмислення історії. Вдалося подолати наслідки ненаукового звинувачення вчених
у політичному її «переписуванні», якщо йдеться не про відверту кон’юнктурщи-
ну. Суспільство сприйняло істинність твердження, що кожне покоління людей має
право дивитися на минувшину свого народу власними очима, із позиції сьогодення.
Пізнавальна парадигма не може бути законсервована ані державно-партійним дикта-
том, ані авторитетом істориків-класиків. Варто утвердити позитивне значення само-
го поняття «переписування історії» – спочатку у середовищі професійному, історич-
ному, а потім і у суспільстві. Ми, люди початку ХХІ ст., не можемо розуміти нашу
історію так само, як це робили українці у ХХ чи ХІХ ст.
Ще в далекому 2005 р. О.П.Реєнт опублікував збірку власних праць із про-
вокативною (в позитивному розумінні) для професійного середовища назвою
«Перечитуючи написане». Не всі погодилися зі сміливою репутаційно-науковою по-
зицією автора – ще раз звернутися до власних праць і з плином часу зробити висно-
вки щодо їх наукової цінності. Так можуть учиняти тільки ті історики, які пишуть на
майбутнє, які не заангажовані політичною кон’юнктурою і не перебувають у поло-
ні поточної «медійної історії». Кожен історик, приступаючи до написання наукової
праці, має поставити перед собою питання: а як сприйматимуть написане мною люди
через 30 чи хоча б 20 років, чи не соромно буде за поспішні висновки й оцінки щодо
Український історичний журнал. – 2021. – №6
212 Рецензії й огляди
подій, які ще не стали предметом науково-історичного аналізу? О.П.Реєнт вкотре
продемонстрував – його праці можна перевидавати, перечитувати у сучасних умовах
і не відмовлятися при цьому від жодних раніше зроблених узагальнень та прогнозів.
Справжній історик і професіонал повинен думати якраз про подібні методоло-
гічні й теоретико-наукові аспекти своєї діяльності. Але сучасні реалії, на жаль, пе-
ретворюють учених на агентів із видавничої діяльності, вічних шукачів коштів та
ресурсів для публікації власних творів. Узагальнюючий синтез О.П.Реєнта про со-
ціально-економічні та політичні трансформації в Україні в ХІХ ст. заслуговує, щоб
його видання було здійснено власне Національною академією наук України за про-
грамою підтримки членів свого співтовариства, а не змушувати автора самостійно
шукати видавця (в даному випадку – ФОП Майданченко І.С.). Текст обох книг до-
бре відредагований, професійно зроблена також коректура. Але давно вже треба поз-
бавлятися видання наукових праць у так званій «авторській редакції». Це від нашої
перманентної бідності та звички зобов’язувати науковців робити не властиві їм речі.
В академічній системі не можна нехтувати азами і принципами едитології – науки,
що навчає способам трансляції наукової інформації у суспільство.
Уже згадувалося, що в новому проекті О.П.Реєнта є солідний історіографічний
розділ, який аналітично зображує історіографічний процес у 1970–1990-х рр. Бракує
хоч би невеликого підрозділу про стан дослідження українського суспільства ХІХ ст.
істориками (вітчизняними, зарубіжними) початку ХХІ ст. Зрозуміло, що провідним
фахівцем цього періоду є сам автор, котрий сформував наукову школу дослідників,
згуртованих навколо збірника «Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.»
та інших численних проектів відповідного відділу Інституту історії України НАНУ.
А тому, очевидно, новітній історіографічний огляд здобутків у цій царині ще попере-
ду. Потенціал, енергія, творчий неспокій в автора є, і він (ми у цьому впевнені) ще не
раз вразить наукову спільноту сміливими, масштабними працями, котрі, як і раніше,
стануть помітним явищем в українській історіографії.
Олександр УДОД
доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАПН України,
завідувач відділу української історіографії,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), oudod@ukr.net
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184599 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T05:08:08Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Удод, О. 2022-06-19T17:14:31Z 2022-06-19T17:14:31Z 2021 Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 / О. Удод // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 207-212. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184599 Рецензія на книгу: Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.): У 2 кн. – К.: Інститут історії України НАН України, 2021. – Кн.1. – 846 с.; Кн.2. – 818 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 Reient O. Socio-Economic and Political Transformations in Ukraine (End of the Eighteenth – First Decades of the Twentieth Centuries). – Parts 1–2 Article published earlier |
| spellingShingle | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 Удод, О. Рецензії й огляди |
| title | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 |
| title_alt | Reient O. Socio-Economic and Political Transformations in Ukraine (End of the Eighteenth – First Decades of the Twentieth Centuries). – Parts 1–2 |
| title_full | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 |
| title_fullStr | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 |
| title_full_unstemmed | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 |
| title_short | Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець XVIII – перші десятиліття ХХ ст.). – Кн.1–2 |
| title_sort | реєнт о. соціально-економічні та політичні трансформації в україні (кінець xviii – перші десятиліття хх ст.). – кн.1–2 |
| topic | Рецензії й огляди |
| topic_facet | Рецензії й огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184599 |
| work_keys_str_mv | AT udodo reêntosocíalʹnoekonomíčnítapolítičnítransformacíívukraíníkínecʹxviiiperšídesâtilíttâhhstkn12 AT udodo reientosocioeconomicandpoliticaltransformationsinukraineendoftheeighteenthfirstdecadesofthetwentiethcenturiesparts12 |