Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни

Метою дослідження є встановлення впливу Першої світової війни на долі студентів і співробітників київських вишів іноземного походження. Методологія базується на принципах історизму, об’єктивності та соціального підходу. При цьому було застосовано як загальнонаукові (аналізу, структурно-системний,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Український історичний журнал
Дата:	2022
Автор:	Чуткий, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2022
Теми:	Історичні студії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184607
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни / А. Чуткий // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 63-74. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859604357787418624
author	Чуткий, А.
author_facet	Чуткий, А.
citation_txt	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни / А. Чуткий // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 63-74. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український історичний журнал
description	Метою дослідження є встановлення впливу Першої світової війни на долі студентів і співробітників київських вишів іноземного походження. Методологія базується на принципах історизму, об’єктивності та соціального підходу. При цьому було застосовано як загальнонаукові (аналізу, структурно-системний, синтезу, індукції, дедукції), так і спеціально-наукові (історичні) методи дослідження (історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна. Звернено увагу на малодосліджену тему в рамках історії Першої світової війни – впливу її на студентство і співробітників київських вишів іноземного походження. Висновки. Вступ Російської імперії у ґлобальний конфлікт суттєво змінив державну політику щодо іноземців. Деструктивні дії стосовно підданих ворожих країн почасти підтримувалися населенням. «Незнаковість» розглянутих у цій публікації осіб дозволяє робити більш широкі узагальнення, що відображають загальну ситуацію у суспільстві. Також засвідчується вагома роль студентства в багатьох суспільно-політичних процесах в Україні початку XX ст. The aim of the study is to establish the impact of the World War I on the students and employees of Kyiv higher education institutions of foreign origin. The methodology of the article is based on the principles of historicism, objectivity and social approach. At the same time, both general scientific (analysis, structural-systemic, synthesis, induction, deduction) and specialscientific (historical) research methods (historical-comparative, chronological and retrospective) have been applied. Scientific novelty of the study is to clarify an under-researched topic in the history of the World War I – its impact on students and employees of Kyiv higher education institutions who were of foreign origin. Conclusions. The entry of the Russian Empire into the war significantly changed its policy towards foreigners. However, part of the population also supported destructive actions against the nationals of hostile states. The non-significance of the people examined in this publication, allows us to make broader generalizations, because such individuals reflect the general situation in society. The important role of students in many sociopolitical processes in Ukraine and the world of the early 20th century has also been evidenced.
first_indexed	2025-11-28T02:40:47Z
format	Article
fulltext	Український історичний журнал. – 2022. – №1 Велика війна 1914–1918 рр. по праву вважається подією, яка докорінно зміни- ла хід світової історії, започаткувавши модерний етап. Її наслідком можна розгля- дати і Другу світову, котру іноді називають продовженням Першої1. Та й проблеми і характер сучасного світу значною мірою були закладені цією епохальною подією. Відповідно, важливо максимально повно реконструювати всі складові цього періоду історії. Традиційно в рамках минулого України вивчається вплив Першої світової війни на населення й характер розвитку країни у загальному контексті2. Проте для більш детальної реконструкції цієї теми потрібно «спуститися» на мікрорівень, дослідив- ши вплив ґлобального збройного протистояння на долі конкретних, сказати б пере- січних, осіб. Цей напрям також розвивається3, і саме у цьому ключі побудована наша 1 Потєхін О.В. Про причини Першої світової війни: полемічні нотатки // Сторінки історії. – Вип.52. – К., 2021. – С.155. 2 Реєнт О.П., Сердюк О.В. Перша світова війна і Україна. – К., 2004. – 480 с.; Реєнт О. Вплив Великої війни 1914– 1918 рр. на цивілізаційні процеси в Україні (до 90-річчя початку Першої світової війни) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – Вип.11. – Ч.2. – К., 2004. – С.138–146 та ін. 3 Велика війна 1914–1918 рр. і Україна: У 2 кн. / Ред. кол.: В.А.Смолій, Г.В.Боряк та ін.; відп. ред. О.П.Реєнт. – К., 2014. – Кн.1. – 784 с.; К., 2015. – Кн.2. – 800 с. Андрій ЧУТКИЙ доктор історичних наук, доцент, професор кафедри давньої та нової історії України, Київський національний університет ім. Т.Шевченка (Київ, Україна), andr32_ukr@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9640-9905 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.01.063 УДК: 378.091.212-054.6(477.411)«1914/1918» Анотація. Метою дослідження є встановлення впливу Першої світової війни на долі студентів і співробітників київських вишів іноземного походження. Методологія базується на принципах історизму, об’єктивності та соціального підходу. При цьому було застосовано як загальнонаукові (аналізу, структурно-системний, синтезу, індукції, дедукції), так і спеціально-наукові (історичні) методи дослідження (історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна. Звернено увагу на малодосліджену тему в рамках історії Першої світової війни – впливу її на студентство і співробітників київських вишів іноземного походження. Висновки. Вступ Російської імперії у ґлобальний конфлікт суттєво змінив державну політику щодо іноземців. Деструктивні дії стосовно підданих ворожих країн почасти підтримувалися населенням. «Незнаковість» розглянутих у цій публікації осіб дозволяє робити більш широкі узагальнення, що відображають загальну ситуацію у суспільстві. Також засвідчується вагома роль студентства в багатьох суспільно-політичних процесах в Україні початку XX ст. Ключові слова: студентство, київські виші, Перша світова війна, міжетнічні взаємини, мікроісторія, персоналістика. Український історичний журнал. – 2022. – №1 64 Андрій Чуткий розвідка. Це дозволить більш точно реконструювати політику різних влад та почасти ставлення загалу до «чужих». Оскільки ж в умовах воєнного лихоліття у суспільстві проявляються різноманітні фобії, що мають потужне підживлення в політиці держа- ви, через пропоновану тематику можна дослідити і ступінь толерантності тогочасно- го соціуму. Усе це визначає актуальність теми. Дослідження проводиться на основі матеріалів особових справ студентів Київського комерційного інституту (ККІ), а також співробітників цього вишу та Університету св. Володимира, котрі мали іноземне походження й на початок війни перебували у цих навчальних закладах. Акцент на комерційний інститут обумовле- ний його приватним статусом, а отже меншим впливом державної політики, що доз- воляє краще відстежити зміни у ставленні до етнічних іноземців із боку місцевого на- селення. Першим за часом вступу до Київського комерційного інституту з-поміж сту- дентів іноземного походження, чиї особові справи було розглянуто, став Тадеуш Станіслав Найдер. Він народився 1887 р. в м. Стеблів Київської ґубернії4. Батьки пе- реїхали в Росію з Австро-Угорщини ще до його появи на світ. Був православним5, що свідчило про успіхи імперської політики з насадження християнства східного обря- ду серед неросійського населення. Середню освіту здобув у 2-му Київському комер- ційному училищі6. Восени 1908 р. вступив до ККІ, але наприкінці 1910 р. припинив навчання й відновився 1913 р.7 Перерва у студіях пояснювалася тим, що 1910 р. він захворів на малярію та хронічне запалення нирок, тож лікувався, зокрема й за кор- доном8. Оздоровлення поза межами країни – цікавий штрих до тогочасного жит- тя. Аналогічну інформацію вдалося виявити в низці інших особових справ студен- тів ККІ, це не було надто рідкісним явищем для передодня Першої світової війни. Наприклад, у січні 1911 р. до керівництва інституту з проханням надати свідоцтво, не- обхідне для отримання закордонного паспорта та поїздки для продовження лікуван- ня за кордон до осіннього семестру, звернувся студент В.Вайсберґ9, що був підданим Російської імперії і при цьому мав проблеми матеріального характеру. Остання об- ставина засвідчує відносну доступність закордонних вояжів у той час для широкої групи населення. В особовій справі Т.Найдера з архіву ККІ зберігаються матеріали, що фіксують зникнення його документів із канцелярії інституту внаслідок крадіжки10. Також на- явна довідка про «благонадійність»11. 7 січня 1915 р. він прохав директора вишу про видачу своїх паперів «для вступу до військового училища»12, а наступного дня звер- нувся щодо відрахування з числа студентів13. З останнього документа, переданого Т.Найдером до канцелярії інституту, випливало, що він вступив до Чеської добро- вольчої дружини14, а отже мав чеське походження. Ще один студент ККІ Артур-Казимир Болеслав Хрощевський народився 1890 р. на Київщині в родині дворянина австрійського підданства. Його хресні бать- ки, судячи з прізвищ та імен, були поляками. Середню освіту він здобув в одному 4 Державний архів м. Києва (далі – Держархів м. Києва). – Ф.153. – Оп.6. – Спр.908. – Арк.37. 5 Там само. 6 Там само. – Арк.3. 7 Там само. – Арк.23. 8 Там само. – Арк.13. 9 Там само. – Оп.7. – Спр.316. – Арк.20. 10 Там само. – Оп.6. – Спр.908. – Арк.17, 22, 23 зв. 11 Там само. – Арк.18. 12 Там само. – Арк.39. 13 Там само. – Арк.28. 14 Там само. – Арк.33. Український історичний журнал. – 2022. – №1 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни 65 з комерційних училищ Умані15, а влітку 1911 р. вступив до Київського комерційного інституту16. Документи особової справи з архіву інституту дають фактаж для рекон- струкції матеріального аспекту життя студентів у Києві початку XX ст. Так, восени 1912 р. А.-К.Хрощевський прохав адміністрацію вишу про надання позики на полови- ну плати за навчання, що було частково задоволено17. За рік він знову звернувся щодо такої позики. При цьому пояснював, що батько втратив роботу, тож йому доводило- ся заробляти на прожиття «уроками», тобто репетиторством18. Свої місячні витрати студент оцінював так: 7,5 руб. на винаймання кімнати та ще 20 коп. на обід (сумар- но на їжу 6 руб. у місяць), а загальні місячні складали 20 руб.19 Із витрат на харчуван- ня випливає, що воно зводилося до одного головного прийому їжі – обід. Такий спо- сіб прогодування був характерним і для студентства інших міст України того часу20. Відповідно, у плані матеріальної незабезпеченості студенти іноземного похо- дження цілком уписувалися у загальний контекст, адже на бідності значного відсотку студентства Російської імперії початку XX ст. наголошують як сучасні дослідники історії вищої школи21, так і засвідчують численні архівні матеріали. Так, в особових справах більшості студентів Київського комерційного інституту було виявлено по- дання на отримання пільг або й, через матеріальну скруту, – на повне звільнення від плати за навчання. Як окремий приклад, студент ККІ Ш.Лайнер (російський підда- ний), прохаючи про преференції у сплаті за навчання, зазначав, що винаймав жит- ло «з товаришем» за 7,5 руб. і харчувався у студентській їдальні за 5–6 руб. на мі- сяць22. Значний відсоток матеріально незабезпечених студентів засвідчується й тим, що засновувані напередодні війни студентські земляцтва питання матеріальної взає- модопомоги ставили на перше місце у своїх статутах23. І це стосувалося не лише ККІ, але й решти вишів24. «Тимчасові правила організації студентських інституцій у ви- щих навчальних закладах Міністерства народної просвіти» від 22 грудня 1901 р. відра- зу в пункті 1 передбачали, що вони засновуються з метою поглиблення знань і задля матеріальної підтримки своїх членів25. Отже влада опосередковано визнавала скрут- не матеріальне становище багатьох учнів. Про це згадували й сучасники. Так, сту- дент Університету св. Володимира Д.Заславський свідчив: «Більшість цих студент- ських гуртків, доволі багаточисельних, займалися матеріальною взаємодопомогою»26. 15 Там само. – Спр.1410. – Арк.18, 20–21. 16 Там само. – Арк.38. 17 Там само. – Арк.36–36 зв. 18 Там само. – Арк.44. 19 Там само. – Арк.45. 20 Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: сторінки історії. – Ніжин, 2005. – С.160–162. 21 Иванов А.Е. Студенчество России конца ХІХ – начала ХХ в.: Социально-историческая судьба. – Москва, 1999. – 414 с.; Его же. Студенческая «самопомощь» в высшей школе Российской империи конец XIX – начало XX в. // Отечественная история. – 2002. – №4. – С.35–50; Его же. Студенческие землячества в России (конец ХІХ – начало ХХ в.) // Россия и современный мир. – 2001. – №3. – С.138–149; Кругляк М. Матеріальне становище студентів підросійської України (друга половина XIX – початок XX ст.) // Історична панорама. – 2011. – №13. – С.7–31; Його ж. Життя та побут студентства підросійської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – Житомир, 2015. – 464 с.; Посохов І.С. Студентство університетів Російської імперії ХІХ – початку ХХ ст.: становлення та еволюція субкультури. – Х., 2013. – 276 с. 22 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.2. – Спр.118. – Арк.105–106. 23 Чуткий А.І. Самоорганізація студентства Київського комерційного інституту як одна із складових історії зародження профспілкового руху в Україні // Ґілея. – Вип.51(9). – К., 2011. – С.40–46. 24 З іменем Святого Володимира / Упор. В.Короткий, В.Ульяновський. – Т.2. – К., 1994. – С.345–361, Alma mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції: 1917–1920: Матеріали, документи, спогади / Упор. В.А.Короткий, В.І.Ульяновський. – К., 2000. – С.225–249; Харківський університет XIX – початку XX ст. у спогадах його професорів та вихованців / Уклад. Б.П.Зайцев, В.Ю.Іващенко, В.І.Кадєєв, Б.К.Мигаль, С.І.Посохов. – Х., 2010. – С.304–316. 25 Університет Святого Володимира: студентське життя 1834–1917 / Упор. В.А.Короткий. – К., 2014. – С.324. 26 З іменем Святого Володимира. – Т.2. – С.361. Український історичний журнал. – 2022. – №1 66 Андрій Чуткий Зрештою, переважання матеріально незабезпечених осіб серед київського студентства напередодні світової війни чітко засвідчило проведене 1913 р. анкетування: 72% опита- них мали місячний дохід у розмірі до 30 руб. і лише 5% – понад 50 руб.27 Цих грошей заледве вистачало, аби покрити мінімальні потреби в харчуванні та оплаті житла. Тож коштів на сплату за навчання просто не залишалося. І це був один із ключових факторів, що обумовлював припинення навчання багатьма з них. Так, розглянуті осо- бові справи студентів ККІ дозволяють зробити висновок, що середня вартість оренди житла в Києві становила 6–12 руб.28 Мінімальні витрати на харчування складали ще 5–15 руб.29 Зрозуміло, що у випадку осіб іноземного походження ці розцінки зроста- ли, оскільки складніше було отримати допомогу з дому або підробітки. Тому цілком закономірно, що кількість таких студентів у київських вишах не могла бути значною. Переважно це були ті, чиї батьки також мешкали в українських землях Російської імперії. Оскільки більшість студентства була опозиційно налаштована, то ці дві риси (бід- ність і неґативне ставлення до влади) слід ув’язувати – політичні зміни розглядались як шлях до поліпшення свого матеріального становища. І це характеризувало студен- тів різної конфесійної, етнічної, соціальної належності та є цілком закономірним, адже молодь найбільш радикальна сила, а спільне лихо об’єднує людей і змушує шу- кати винних. Також і через це з початком війни серед студентів переважало небажан- ня воювати за імперію, а примусова мобілізація лише посилювала їх опозиційність30. Перша світова до крайності загострила питання матеріального характеру: зро- стали ціни, спостерігався дефіцит найнагальніших товарів31. Тож питання прохарчу- вання посіли вагоме місце у житті навіть освітнього «істеблішменту», ставши важ- ливою темою у житті багатьох представників професорсько-викладацької корпорації Києва. Наприклад, їх порушував професор Київської духовної академії С.Ґолубєв у листуванні з близькими та отримував зворотну інформацію в першу чергу з питань матеріального характеру. Так, у листі до останнього від його дружини за вересень 1916 р. вона повідомляла: «Дрова за надісланим переказом я отримала, вдалось ку- пить й іншу сажень […] А гроші за борошно надіслали назад, та мені вдалось добути один пуд (більше пуда в одні руки зі складів не дають) […] Свічки та мило куплю»32. Звичним явищем стали крадіжки та загальне загострення криміногенної ситуації. Зрозуміло, що ці наслідки війни ще більше погіршили життя студентів. Адже ж вони не мали стабільних заробітків, а традиційні для них джерела підробітку (зокре- ма репетиторство) були зведені до мінімуму внаслідок загального зубожіння населен- ня. Тому студенти (поряд з іншими вразливими групами) першими прийняли удар економічної кризи, породженої війною. Закономірно звинувачуючи у своїх бідах вла- ду, вони відмовили їй у підтримці, натомість сприймали аґітацію лівих, котрі обіця- ли вмить вирішити всі питання. Зміна настроїв проявилась у швидкому «випаруван- ні» численної до війни групи студентів-академістів. Це вказувало й на значну частку серед груп, що підтримували владу, випадкових осіб. 27 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.9. – Ч.ІІ. – Спр.66. – Арк.20. 28 Там само. – Оп.6. – Спр.1166. – Арк.9, Оп.7. – Спр.1742. – Арк.101; Спр.1358. – Арк.34, 52; Оп.5. – Спр.2422. – Арк.8; Оп.7. – Спр.1410. – Арк.39; Спр.1451. – Арк.107; Оп.5. – Спр.1888. – Арк.22 та ін. 29 Там само. – Оп.7. – Спр.1410. – Арк.39; Спр.1451. – Арк.107; Оп.5. – Спр.1888. – Арк.22; Оп.7. – Спр.1742. – Арк.104; Оп.6. – Спр.1166. – Арк.9 та ін. 30 Чуткий А.І. Вища школа Києва в умовах Першої світової війни: ставлення студентів до мобілізації як індикатор лояльності до імперії // Ґілея. – Вип.136(9). – К., 2018. – С.120–126. 31 Див.: Економічна історія України: Історико-економічне дослідження. – Т.2. – К., 2011. – С.85–93; Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – Кн.1. – С.380–384, 388–392, 400–406, 454–462. 32 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф.194. – Спр.57. – Арк.1. Український історичний журнал. – 2022. – №1 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни 67 У випадку іноземних підданих початок Першої світової війни мав й інші на- слідки: вони відразу ж поділилися на «своїх» і «чужих». До першої категорії нале- жали вихідці з країн-союзників, тож тому їм ніщо не загрожувало; тоді як до дру- гої – піддані ворожих держав, що почали зазнавати репресій. Це було закономірно й очікувано та проявилося в біографії згаданого вище А.-К.Хрощевського, котрий, аби уникнути гонінь, у перший же тиждень війни подав прохання про перехід у ро- сійське підданство33. При цьому він апелював до своєї національної належності: мов- ляв, є поляком, а не австрійцем чи угорцем, а отже належить до нелояльного щодо Австро-Угорщини етносу. Таке явище було доволі характерним для тієї війни та спе- ціально досліджене, хоча і являло радше спосіб пристосування, аби отримати най- більшу користь для себе та підготуватися до виборювання незалежності Польщі, що й відбулося наприкінці війни34. Це засвідчується аналогічною опозиційністю студен- тів польської національності, які були російськими підданими, до російської влади35. У випадку А.-К.Хрощевського показна лояльність до Росії на практиці вилилась у прагнення довчитися та мати підробітки (тобто отримання особистої користі) при одночасному уникненні мобілізації. Щодо польської національності А.-К.Хрощевського, то її було засвідчено у січні 1915 р. Київським відділенням Товариства допомоги бідним полякам учасникам вій- ни та бідуючим польським родинам36. Спираючись на відповідний документ, він про- хав залишитися у складі студентів, оскільки це була ґарантія уникнення «виселення за межі Росії»37. Але, окрім можливості продовжити навчання, А.-К.Хрощевський у такий спосіб отримав можливість і на підробітки. Так, улітку 1915 р. він працював по- мічником бухгалтера в одному з маєтків у районі Умані, а за рік прохав про надання роботи в Оренбурзькій ґубернській земській управі38. При цьому й на початок 1916 р. він продовжував перебувати в австрійському підданстві39, що було вдалим арґумен- том проти мобілізації. У травні 1931 р. наркомат закордонних справ СРСР направив запит до інституту щодо надання довідки про закінчення А.-К.Хрощевським повного курсу навчання у ККІ40. Це свідчить про те, що він на той час був громадянином ін- шої держави, найімовірніше Польщі. Ще один студент Київського комерційного інституту – Франц-Карл Вла ди- сла вович Родзевич. Він народився й мешкав у Подільській ґубернії, де закінчив ко- мерційне училище. З метрики випливає, що був «незаконнонародженим сином ав- стрійської підданої», а хресні батьки належали до місцевої польської громади41. У 1909 р. його всиновив місцевий дворянин римо-католицького сповідання Владислав Родзевич42. З огляду на це він мав змінити підданство на російське. З осені 1913 р. на- вчався у ККІ. Але вже 25 жовтня 1914 р. подав прохання адміністрації інституту про пересилку своїх документів до Єлизаветградського кавалерійського військового учи- лища, що було зроблено43. Зауважимо, що першокурсники підлягали мобілізації в першу чергу. Натомість вступ до військового навчального закладу відтерміновував потрапляння в армію, тож чимало студентів ішли таким шляхом. 33 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.1410. – Арк.48–49. 34 Див.: Коженьовський М. За Золотими ворітьми: Суспільно-культурна діяльність поляків у Києві в 1905–1920 рр. – К., 2015. 35 Бовуа Д. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ: 1793–1914 рр. – К., 2020. – С.708–731. 36 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.1410. – Арк.13. 37 Там само. – Арк.27. 38 Там само. – Арк.8. 39 Там само. – Арк.6. 40 Там само. – Арк.2. 41 Там само. – Спр.1101. – Арк.14. 42 Там само. – Арк.11, 15. 43 Там само. – Арк.5, 8. Український історичний журнал. – 2022. – №1 68 Андрій Чуткий Війна вплинула на долі мішаних родин. Так, дружина (з 1912 р.) викладача Київського комерційного інституту М.Т.Синайського-Трофимова Є.-Ф.Кюліч була австрійською підданою44, що вимагало згодом давати роз’яснення. Ще дві особові справи з архіву Київського комерційного інституту містять до- кументи студентів німецького походження. Зокрема про Лотара Вальдемара Еґманта Пайнера відомо, що він народився 1892 р. в Києві в родині німецьких підданих люте- ранського віросповідання45. Його батько зазначений купцем німецького (пруссько- го) підданства, а хрещеною – сестра його батька46. Слід зазначити, що в метриках ні- мецьких підданих зазначено години та хвилини народження (так само й у випадку римо-католиків), тоді як у випадку православних фіксувався лише день появи на світ. Це можна розглядати як прояв більшого цінування часу представниками західно- та центральноєвропейських націй, що було закономірним наслідком модернізаційних процесів. Натомість східноєвропейські народи меншою мірою сприйняли ці проце- си, що пояснювалося подальшим домінуванням аграрного сектору та значними пере- житками докапіталістичної доби у цій частині Європи. Середню освіту Л.В.Е.Пайнер здобув в одному з комерційних училищ Києва47. При цьому виявив значно вищий рівень знання іноземної мови: за німецьку в атеста- ті мав «5», натомість за російську – лише «3»48. До навчання у ККІ приступив з осе- ні 1913 р.49 Після цього в його особовій справі настає хронологічна лакуна. А влітку 1920 р. він подав до інституту заяву з проханням видати його документи, пояснюю- чи, що «був на початку війни 1914 р. висланий до Сибіру»50. Це наочне свідчення репресивних заходів російської влади проти підданих ворожих держав, що в Києві були санкціоновані розпорядженням ґенерал-ґубернатора вже 28 липня 1914 р.51 Про збереження радянською владою дружніх відносин із Німеччиною свідчить ремарка зі згаданої заяви Л.В.Е.Пайнера: він бажав «за кілька днів» виїхати до цієї країни52, і при цьому зазначив, що мешкає в Києві за тією ж адресою, що й напередодні війни. Повертаючись до питання репресій щодо підданих ворожих держав, зазначимо, що ця політика характеризувала не лише Російську імперію, але й інших учасників війни. Наприклад, І.Кенін, котрий вступив до Київського комерційного інституту влітку 1918 р., повідомляв, що «до серпня 1914 р. був студентом Льєжського університету», а з 1 серп- ня 1914 по 12 липня 1918 рр. «був інтернований у Німеччині як цивільно-полонений»53. Аналогічно і професор Університету св. Володимира К.А.Пурієвич, котрий на початок війни перебував у Німеччині, був інтернований і лише завдяки значним зусиллям йому вдалося повернутися додому54. Як бачимо, антагонізм був обопільним. Єдина відмінність полягала в тому, що Німецька та Австро-Угорська імперії не мали свого Си біру. Тож вони вдавалися до інтернування представників ворожих країн у спеціальних таборах, що часто розташовувалися поблизу населених пунктів і режим там був доволі вільним55. 44 Там само. – Ф.Р-871. – Оп.2. – Спр.367. – Арк.38. 45 Там само. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.1060. – Арк.14. 46 Там само. – Арк.14–15. 47 Там само. – Арк.5, 13. 48 Там само. – Арк.13. 49 Там само. – Арк.12. 50 Там само. – Арк.1. 51 Див.: Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – Кн.1. – С.448. 52 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.1060. – Арк.1. 53 Там само. – Оп.5. – Спр.3609. – Арк.3–4. 54 Там само. – Оп.1. – Спр.112. – Арк.48 а. 55 Див.: Срібняк І.В. Полонені українці в Австро-Угорщині та Німеччині (1914–1920). – К., 1999. – 296 с.; Саєвич Й.Й. Українські військовополонені в таборах Німеччини: фінансова-господарська і культурно-освітня діяльність (1914–1918 рр.) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Серія «Держава і армія». – Вип.571. – Л., 2006. – С.244–250. Український історичний журнал. – 2022. – №1 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни 69 Марія-Герміна Тереза Левінсон народилася 1894 р. в Одесі в родині німецьких підданих лютеранського сповідання (батько був купцем)56. Її хресним зазначений родич матері57. Середню освіту здобула у жіночій гімназії при Київській євангель- сько-лютеранській церкві, яку закінчила 1912 р. із золотою медаллю58. Восени 1913 р. вступила до Київського комерційного інституту як вільна слухачка, але наступного року припинила навчання59. Константин Ніколов народився в м. Горна-Оряховиця 1884 р., де й почав здобу- вати освіту60. Проте вже в 1903–1909 рр. навчався у Волинській духовній семінарії61. Добре володіння К.Ніколовим російською мовою безперечно полегшило його вступ до Київського комерційного інституту. Зазначимо, що аналогічні обставини позитив- но позначалися на студіях у Російській імперії й інших вихідців із Болгарії62. Отже 29 липня 1909 р. він надіслав із Житомира відповідну заяву63. Вступ К.Ніколова до приватного вишу був закономірним не лише з огляду на зростання ваги економічної сфери у житті суспільства, але й через відсутність низки обмежень для абітурієнтів, що діяли в державних закладах. Цей аспект на прикладі навчання болгар у Російській імперії зауважують сучасні історики64. Удалося реконструювати обставини студентського періоду життя К.Ніколова. Головною рисою тут знов була матеріальна скрута. Власне через це вже на початку 1910 р. він припинив навчання в Київському комерційному інституті. Однак усе ж не збирався відмовлятися від здобуття вищої освіти. 19 вересня 1911 р. К.Ніколов надіс- лав директорові вишу листа, в якому повідомляв, що перебував у Болгарії, у рідному місті, і що вдома він «виклопотав собі стипендію від болгарського уряду»65. Але для її отримання потрібне підтвердження від ККІ. У відповідь на це прохання К.Ніколов отримав папір, де зазначалося, що він був студентом із вересня 1909 по 1 лютого 1910 рр., коли його «виключили за невнесення плати за навчання», утім після пога- шення цієї заборгованості може бути поновлений66. Саме з приводу останнього він незабаром і звернувся до керівництва вишу. При цьому заявляв про готовність спла- тити частину боргу в розмірі 100 руб. та прохав відстрочити сплату решти (85 руб.), що й було задоволено67. Матеріали з особової справи К.Ніколова вказують і на теми макроісторично- го рівня. Так, у першій половині 1912 р. він подав правлінню Київського комерцій- ного інституту прохання про надання йому довідки, що є студентом, аби «отрима- ти відстрочку від військової повинності»68. Проте вже 14 червня 1912 р. К.Ніколов звернувся щодо видачі документа про те, що зі сторони вишу «відсутні перешкоди для мого виїзду за кордон», що й було зроблено наступного дня69, тож він залишив навчання до осені 1913 р. Відновлюючись в інституті восени того року, К.Ніколов 56 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.777. – Арк.7. 57 Там само. – Арк.10. 58 Там само. – Арк.5. 59 Там само. – Арк.14. 60 Там само. – Спр.906. – Арк.11. 61 Там само. – Арк.10. 62 Кожухаров А.Н., Наймушин И.Н. Обучение болгар в Кронштадтском техническом училище морского ведомства (1885–1893) // Кортик. – 2011. – №12. – С.38. 63 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.906. – Арк.9. 64 Кожухаров А.Н., Наймушин И.Н. Обучение болгар в Кронштадтском техническом училище морского ведомства (1885–1893). – С.37. 65 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.906. – Арк.28. 66 Там само. – Арк.31. 67 Там само. – Арк.20. 68 Там само. – Арк.29, 32. 69 Там само. – Арк.35–36. Український історичний журнал. – 2022. – №1 70 Андрій Чуткий пояснював свій попередній крок воєнно-політичною обстановкою: «Внаслідок подій, що розігралися на Балканах, я, як уродженець Болгарії, мусив […] поїхати на Батьківщину, де став до лав армії, в якій перебував до кінця серпня цього ро- ку»70. Ішлося про Балканські війни (жовтень 1912 – травень 1913, червень – липень 1913 рр.)71. А оскільки у списках болгарських офіцерів він відсутній72, то це вказує на те, що колишній київський студент воював простим добровольцем. Рішенням прав- ління ККІ К.Ніколова відновили на навчанні у жовтні 1913 р.73 Буквально у переддень Першої світової війни виходець із Болгарії вступив у шлюб. Церемонія відбулась у «церкві селища Святошин», куди було переслано від- повідне посвідчення від інституту74. Дружина К.Ніколова була найімовірніше місце- вою мешканкою. Створення сім’ї (часте явище серед тогочасного студентства75) до- датково обтяжило його матеріальне становище. Із початком Першої світової війни в Росії наростала шпигуноманія. Вона вияв- лялася в тому, що під підозрою міг опинитися будь-який іноземець, навіть лише на підставі неросійського прізвища. Наприклад, у Києві восени 1914 р. було організова- но цькування професора Університету св. Володимира Ф.І.Кнауера, а також низки ін- ших співробітників вишу німецького походження76. Розгорівся також конфлікт між останнім і його колеґою професором Т.Д.Флоринським77. У Київському комерцій- ному інституті один зі службовців подав спеціальний рапорт про звільнення з поса- ди бібліотекаря М.Л.Ернста (який працював на аналогічній посаді й в Університеті св. Володимира, а згодом став відомим науковцем) лише на підставі того, що той був німцем78. Як випливало з доповідної директора ККІ на ім’я міністра, М.Л.Ернст був звільнений як німецький підданий ще в липні 1914 р., а відтак «висланий в адміні- стративному порядку до Волоґодської ґубернії»79. При цьому посадовець інформу- вав, що серед співробітників інституту «німецьких, австрійських, угорських і турець- ких підданих немає»80. Зазначимо, що з Київського комерційного інституту було звільнено 14 студентів, з яких 7 – піддані Німецької, 6 – Австро-Угорської, 1 – Османської імперій. Ці дії мали загальний характер, поширювалися на всі навчальні заклади з одночасною забороною на подальший прийом вихідців із ворожих держав до кінця війни81. Варто зазначи- ти, що переслідувалися й німецькі підприємці, а німецькі капітали були заморожені82. Зазнали гонінь навіть прості німці-колоністи83. Такі заходи закріплювалися спеціаль- ними законами, виданими в Росії на початку війни, що було цілком логічно84. 70 Там само. – Арк.16. 71 Мартинов А.Ю. Балканські війни // Енциклопедія історії України: В 10 т. / Редкол.: В.А.Смолій та ін. – Т.1. – К., 2003. – С.174. 72 Танчев И. Руският принос в подготовката на българска интелигенция с висше и професионално образование (1878– 1912) // Известия на Държавните архиви. – Кн.105. – София, 2013. – С.111. 73 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.906. – Арк.18. 74 Там само. – Арк.24, 26. 75 Див.: Кругляк М. Шлюб і сім’я в житті студентів підросійської України другої половини XIX – початку XX ст. // Мандрівець. – 2012. – №5. – С.45–52. 76 Alma mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції: 1917–1920. – Кн.1. – С.650–670. 77 Див.: Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – Кн.1. – С.449. 78 Див.: Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.1. – Спр.391; Оп.8. – Спр.837. – Арк.163. 79 Там само. – Оп.1. – Спр.391. – Арк.16. 80 Там само. 81 Законы и распоряжения по обстоятельствам военного времени. – К., 1914. – С.32. 82 Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – Кн.1. – С.448–449; Петров Ю.А. Проблемы государственного долга и частные германские инвестиции в России // Экономическая история России XIX–XX вв.: современный взгляд. – Москва, 2000. – С.458–468. 83 Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – Кн.1. – С.414–416. 84 Див. прим.81. Український історичний журнал. – 2022. – №1 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни 71 У цьому контексті згаданий вище К.Ніколов, аби уникнути сприйняття себе як іноземця, 19 вересня 1914 р. у заяві до канцелярії Київського комерційного інститу- ту просив «до мого прізвища в усіх моїх документах додати на підставі мого націо- нального паспорта ще “Труфешев” у зв’язку з тим, що, мешкаючи за посвідченням під прізвищем Ніколов, можуть статися непорозуміння»85. Повертаючись до справи виключення підданих ворожих держав із Київського комерційного інституту, варто зазначити, що у цьому випадку воно відбулось із за- тримкою. Це можна пояснити прагненням затримати цих осіб задля отримання ко- штів, адже головним джерелом їх надходження для цього приватного вишу була пла- та за навчання. Завершуючи реконструкцію біографії К.Ніколова цього періоду, зазначимо, що він продовжив навчання до літа 1915 р. Однак, відчуваючи наближення вступу Болгарії у війну на боці ворожого Російській імперії блоку держав, 15 червня 1915 р. звернувся до директора Київського комерційного інституту з проханням «повернути мені на- ціональний (болгарський) паспорт […] у зв’язку з моїм від’їздом на Батьківщину»86. Якби він залишився, то мав бути звільнений на підставі згаданого вище законодав- ства воєнного часу. Встановлено, що 1915-й рік став останнім для навчання більшості болгар у Росії87. Для порівняння державної політики щодо «чужих» і «своїх» на прикладі влад, що контролювали Київ у 1914–1920 рр., було залучено також особові справи студен- тів і викладачів Київського комерційного інституту – вихідців із Бельґії та Франції. Останніх у Російській імперії розглядали як «своїх»: зокрема педагоги змогли про- довжити викладання й після початку війни, а у випадку вступу на військову службу за ними зберігалися посади та нараховувалося 50% окладу. Наприклад, бельґійський підданий Е.Леклерк, котрий із 1911 р. викладав у ККІ французьку мову, займався цим і надалі88. А студент інституту М.Вей, також підданий Бельґії, студіював у ККІ до 1915 р., коли висловив бажання піти на фронт89. Француз А.Турньє, який працював у Київському комерційному інституті з 1911 р., від початку війни «перебував у діючій армії у Франції»90. Спираючись на роз- порядження міністерства торгівлі та промисловості виш продовжував виплачувати йому (так само, як і ще двом викладачам-громадянам Франції, що також служили в армії) жалування в половинному розмірі аж до 1917 р.91 При цьому А.Турньє писав до інституту, що перебував на фронті «заради справедливості, свободи та права»92. На початку 1917 р. з’ясувалося, що він уже отримував жалування в повному обсязі від 1-го Київського комерційного училища, а тому не мав права на отримання його від ККІ93. Громадяни держав-союзниць із початком війни навіть продовжили отриму- вати роботу в межах Російської імперії. Так, підданий Франції М.Бартерот по- чав викладати в Київському комерційному інституті французьку мову з осе- ні 1915 р., навіть не надавши на перших порах відповідних документів. Але 85 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.6. – Спр.906. – Арк.39. 86 Там само. – Арк.2. 87 Кожухаров А.Н. Болгарские офицеры – воспитанники Морского инженерного училища императора Николая I // Военно-исторический журнал. – 2009. – №3. – С.32. 88 Держархів м. Києва. – Ф.153. – Оп.1. – Спр.92. 89 Там само. – Оп.13а. – Спр.48. 90 Там само. – Оп.1. – Спр.137. – Арк.2. 91 Там само. – Арк.78. 92 Там само. – Арк.88. 93 Там само. – Арк.93. Український історичний журнал. – 2022. – №1 72 Андрій Чуткий міністерство торгівлі та промисловості негайно підтвердило обрання його виклада- чем94. У 1918 р. він зазнав репресій із боку німецької військової адміністрації. Так, у листі до ректора інституту М.Бартерот писав, що «10 липня […] о першій годи- ні ночі […] був арештований німецькою владою разом із двома дітьми», тож він просив допомоги95. У жовтні 1918 р. очільник ККІ подав міністрові закордонних справ Української Держави прохання про звільнення М.Бартерота з ув’язнення96. Подальша доля цієї справи невідома. Ще один громадянин Франції – Ф.Ф.Мулен почав викладати в Київському ко- мерційному інституті французьку мову з жовтня 1917 р., спираючись при цьому на рекомендацію згаданого М.Бартерота97. Із листа Ф.Ф.Мулена до ректора вишу від 14 вересня 1918 р. випливало, що він «на вимогу німецької влади мусив залишити Київ негайно»98. Зазначимо, що з листа дружини Ф.Ф.Мулена до очільника інституту довідуємося, що він працював у Києві «секретарем, котрий відав французькими спра- вами при іспанському консульстві»99. Вочевидь, саме враховуючи його належність до дипломатичного корпусу, і до того ж роботу на нейтральну державу, у цьому випад- ку обійшлося без арешту. Німецьку мову в київських вишах продовжували викладати й з початком війни. Робили це, зокрема, російські піддані – вихідці з Прибалтики. Тому вони уникнули репресій. Проте підозри та навіть звинувачення їх у належності до німців мали міс- це за часів Російської імперії. Наприклад, виходець із Латвії й лектор німецької мови в Київському комерційному інституті Р.А.Берзін аж до 1916 р. мусив спеціально по- яснювати, що «за національністю я латиш, російський підданий»100, адже суспільство під впливом державної пропаґанди шукало «німецьких аґентів»101. *** Таким чином, батьки згаданих тут студентів Київського комерційного інсти- туту, поляків і чехів за походженням, були підданими Австро-Угорщини. Вони перебралися до українських земель Російської імперії ще наприкінці XIX ст., та мешкали на Поділлі й Київщині. Досліджені особи з початком Першої світової війни змінили своє підданство на російське, дехто навіть перевівся на навчання до військових училищ, а Т.Найдер вступив у Чеську добровольчу дружину, що формувалася в Києві. Студенти-німці за національністю не пішли на співпрацю з російською владою. Частина з них припинила студії в київських вишах ще до вій- ни. Натомість тих, хто не встиг це зробити (як-от Л.В.Е.Пайнер), заслали вглиб Росії, що робилося по відношенню до всіх категорій підданих Центральних дер- жав. У випадку болгарського громадянина, то він виїхав додому вже у воєнні роки, але ще до вступу у ґлобальний конфлікт Болгарії. Це дозволило уникнути репресій, а також свідчить про можливість закордонних поїздок і в тих екстре- мальних умовах. 94 Там само. – Спр.11. – Арк.14. 95 Там само. – Арк.23. 96 Там само. – Арк.22. 97 Там само. – Спр.79. – Арк.1. 98 Там само. – Спр.83. – Арк.1. 99 Там само. – Арк.2. 100 Там само. – Спр.15. – Арк.61. 101 Див.: Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – Кн.1. – С.448–449. Український історичний журнал. – 2022. – №1 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни 73 Водночас жодна з цих категорій не зазнавала переслідувань із боку україн- ських влад 1917–1920 рр., що свідчить про толерантну політику в національному питанні та прагнення до мирного співжиття з обома сторонами світового кон- флікту. Можливо, це до певної міри пояснює легкість укладення Центральною Радою Брест-Литовського миру на початку 1918 р. – український загал був гото- вий до цього. Отже мікроісторичні розвідки виводять нас на макрорівень. При цьому вивчен- ня навіть незначної кількості «незнакових» осіб дозволяє робити більш широкі ви- сновки, оскільки такі особи й відображають загал. Також подібні дослідження на- повнюють макроісторичні реконструкції конкретним фактичним матеріалом. А це робить їх більш цікавими для загалу, наповнюючи «плоттю і кров’ю», свідчить про важливість та перспективність цього напряму історичних студій. REFERENCES 1. Bovua, D. (1996). Shliakhtych, kripak i revizor: Polska shliakhta mizh tsaryzmom ta ukrainskymy masamy (1831–1863 rr.). Kyiv. [in Ukrainian]. 2. Bovua, D. (1998). Bytva za zemliu v Ukraini: 1863–1914: Poliaky v sotsialno-etnichnykh konfliktakh. Kyiv. [in Ukrainian]. 3. Bovua, D. (2020). Trykutnyk Pravoberrezhzhia: tsarat, shliakhta i narod: 1793–1914 rr. Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Chutkyi, А. (2011). Samoorhanizatsiia studentstva Kyivskoho komertsiinoho instytutu yak odna iz skladovykh istorii zarodzhen- nia profspilkovoho rukhu v Ukraini. Gileia, 51(9), 40–46. [in Ukrainian]. 5. Chutkyi, А. (2018). Vyshcha shkola Kyieva v umovakh Pershoi svitovoi viiny: stavlennia studentiv do mobilizatsii yak indykator loialnosti do imperii. Gileia, 136(9), 120–126. [in Ukrainian]. 6. Ivanov, A. (1999). Studenchestvo Rossii kontsa XIX – nachala XX v.: Sotsialno-istoricheskaya sudba. Moskva. [in Russian]. 7. Ivanov, A. (2001). Studencheskie zemlyachestva w Rossii (konets XIX – nachalo XX v.). Rossiya i sovremennyj mir, 3, 138–149. [in Russian]. 8. Ivanov, A. (2002). Studencheskaya “samopomoshch” v vysshej shkole Rossiyskoj imperii: konets XIX – nachalo XX v. Otechestvenaya istoriya, 4, 35–50. [in Russian]. 9. Korotkyi, V. (Comps.). (2014). Universytet Sviatoho Volodymyra: studentske zhyttia 1834–1917: Zbirnyk dokumentiv. Kyiv. [in Ukrainian]. 10. Korotkyi, V., & Ulianovskyi, V. (Comps.). (1994). Z imenem Sviatoho Volodymyra, 1. Kyiv. [in Ukrainian]. 11. Korotkyi, V., & Ulianovskyi, V. (Comps.). (2000). Alma mater: Universytet sv. Volodymyra naperedodni ta v dobu Ukrainskoi re- voliutsii: 1917–1920: Materialy, dokumenty, spohady, 1. Kyiv. [in Ukrainian]. 12. Kozhenovskyi, M. (2015). Za Zolotymy voritmy: Suspilno-kulturna diialnist poliakiv u Kyievi v 1905–1920 rr. Kyiv. [in Ukrainian]. 13. Kruhliak, M. (2011). Materialne stanovyshche studentiv pidrosiiskoi Ukraini (druha polovyna XIX – pochatok XX st.). Isorychna panorama, 13, 7–31. [in Ukrainian]. 14. Kruhliak, M. (2012). Shliub i simia w zhytti studentiv pidrosiiskoi Ukrainy druhoi polovyny XIX – pochatku XX st. Mandrivets, 5, 45–52. [in Ukrainian]. 15. Kruhliak, M. (2015). Zhyttia ta pobut studentstva pidrosiiskoi Ukrainy druhoi polovyny XIX – pochatku XX st. Zhytomyr. [in Ukrainian]. 16. Petrov, Yu. (2000). Problemy gosudarstvennogo dolga i chastnye germanskie investitsii v Rossii. Ekonomicheskaya istoriya Rossii XIX–XX vv.: sovremennyj vzglyad, 458–468. Moskva. [in Russian]. 17. Posokhov, I. (2013). Studentstvo universytetiv Rosiiskoi imperii XIX – pochatku XX st.: stanovlennia ta evoliutsiia subkultury. Kharkiv. [in Ukrainian]. 18. Potiekhin, O. (2021). Pro prychyny Pershoi svitovoi viiny: polemichni notatky. Storinky istorii, 52, 153–170. [in Ukrainian]. 19. Reient, O. (2004). Vplyv Velykoi viiny 1914–1918 rr. na tsyvilizatsiini protsesy v Ukraini (do 90-richchia pochatku Pershoi svitovoi viiny). Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky, 11, Ch.2, 138–146. [in Ukrainian]. 20. Reient, O., & Serdiuk, O. (2004). Persha svitova vijna i Ukraina. Kyiv. [in Ukrainian]. 21. Saievych, Yo. (2006). Ukrainski viiskovopoloneni v taborakh Nimechchyny: finansovo-hospodarska i kulturno-osvitnia diial- nist (1914–1918 rr.). Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”: Seriia “Derzhava i armiia”, 571, 244–250. [in Ukrainian]. 22. Samoilenko, H., & Samoilenko, O. (2005). Nizhynska vyshcha shkola: storinky istorii. Nizhyn. [in Ukrainian]. 23. Smolii, V. (Ed.). (2014–2015). Velyka viina 1914–1918 rr. i Ukraina, 1–2. Kyiv. [in Ukrainian]. 24. Sribniak, I. (1999). Poloneni ukraintsi v Avstro-Uhorshchyni ta Nimechchyni (1914–1920). Kyiv. [in Ukrainian]. 25. Tanchev, I. (2013). Ruskiyat prinos v podgotovkata na blgarska inteligentsiya s visshe i profesionalno obrazovanie (1878–1912). Izvestiya na Drzhavnite arkhivy, 105, 34–111. [in Bulgarian]. 26. Zaіtsev, B., Ivashchenko, V., Kadieiev, V., Myhal, B., Posokhov, S. (Comps.). (2010). Kharkivskyi universytet XIX – pochatku XX st. u spohadakh yoho profesoriv ta vykhovantsiv. Kharkiv. [in Ukrainian]. Український історичний журнал. – 2022. – №1 74 Андрій Чуткий Аndrii CHUTKYI Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Professor at Department of Ancient and Modern History of Ukraine, T.Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine), andr32_ukr@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9640-9905 The Fates of Students of Foreign Origin and Employees of Kyiv Higher Education Institutions Through the Prism of the World War I Abstract. The aim of the study is to establish the impact of the World War I on the students and employees of Kyiv higher education institutions of foreign origin. The methodology of the article is based on the principles of historicism, objectivity and social approach. At the same time, both general scientific (analysis, structural-systemic, synthesis, induction, deduction) and special- scientific (historical) research methods (historical-comparative, chronological and retrospective) have been applied. Scientific novelty of the study is to clarify an under-researched topic in the history of the World War I – its impact on students and employees of Kyiv higher education institutions who were of foreign origin. Conclusions. The entry of the Russian Empire into the war significantly changed its policy towards foreigners. However, part of the population also supported destructive actions against the nationals of hostile states. The non-significance of the people examined in this publication, allows us to make broader generalizations, because such individuals reflect the general situation in society. The important role of students in many socio- political processes in Ukraine and the world of the early 20th century has also been evidenced. Keywords: students, Kyiv higher education institutions, World War I, interethnic relations, microhistory, personality.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184607
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-5247
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T02:40:47Z
publishDate	2022
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Чуткий, А. 2022-06-21T15:54:02Z 2022-06-21T15:54:02Z 2022 Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни / А. Чуткий // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 63-74. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.01.063 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184607 378.091.212-054.6(477.411)«1914/1918» Метою дослідження є встановлення впливу Першої світової війни на долі студентів і співробітників київських вишів іноземного походження. Методологія базується на принципах історизму, об’єктивності та соціального підходу. При цьому було застосовано як загальнонаукові (аналізу, структурно-системний, синтезу, індукції, дедукції), так і спеціально-наукові (історичні) методи дослідження (історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна. Звернено увагу на малодосліджену тему в рамках історії Першої світової війни – впливу її на студентство і співробітників київських вишів іноземного походження. Висновки. Вступ Російської імперії у ґлобальний конфлікт суттєво змінив державну політику щодо іноземців. Деструктивні дії стосовно підданих ворожих країн почасти підтримувалися населенням. «Незнаковість» розглянутих у цій публікації осіб дозволяє робити більш широкі узагальнення, що відображають загальну ситуацію у суспільстві. Також засвідчується вагома роль студентства в багатьох суспільно-політичних процесах в Україні початку XX ст. The aim of the study is to establish the impact of the World War I on the students and employees of Kyiv higher education institutions of foreign origin. The methodology of the article is based on the principles of historicism, objectivity and social approach. At the same time, both general scientific (analysis, structural-systemic, synthesis, induction, deduction) and specialscientific (historical) research methods (historical-comparative, chronological and retrospective) have been applied. Scientific novelty of the study is to clarify an under-researched topic in the history of the World War I – its impact on students and employees of Kyiv higher education institutions who were of foreign origin. Conclusions. The entry of the Russian Empire into the war significantly changed its policy towards foreigners. However, part of the population also supported destructive actions against the nationals of hostile states. The non-significance of the people examined in this publication, allows us to make broader generalizations, because such individuals reflect the general situation in society. The important role of students in many sociopolitical processes in Ukraine and the world of the early 20th century has also been evidenced. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни The Fates of Students of Foreign Origin and Employees of Kyiv Higher Education Institutions Through the Prism of the World War I Article published earlier
spellingShingle	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни Чуткий, А. Історичні студії
title	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни
title_alt	The Fates of Students of Foreign Origin and Employees of Kyiv Higher Education Institutions Through the Prism of the World War I
title_full	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни
title_fullStr	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни
title_full_unstemmed	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни
title_short	Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни
title_sort	долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму першої світової війни
topic	Історичні студії
topic_facet	Історичні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184607
work_keys_str_mv	AT čutkiia dolístudentívínozemnogopohodžennâtaspívrobítnikívkiívsʹkihvišívkrízʹprizmuperšoísvítovoívíini AT čutkiia thefatesofstudentsofforeignoriginandemployeesofkyivhighereducationinstitutionsthroughtheprismoftheworldwari

Долі студентів іноземного походження та співробітників київських вишів крізь призму Першої світової війни

Репозитарії

Схожі ресурси