Я.Лесів: життєвий шлях дисидента, релігійного діяча, борця за незалежну Україну

• Published in: Український історичний журнал
• Date: 2022
• Main Authors: Марчук, В., Максимець, Б.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2022
• Subjects: Персоналії
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184616
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Я.Лесів: життєвий шлях дисидента, релігійного діяча, борця за незалежну Україну / В. Марчук, Б. Максимець // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 190-205. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Метою статті є з’ясування різних аспектів участі Ярослава Лесіва в українському визвольному русі другої половини ХХ ст., що передбачає аналіз процесу становлення його як громадсько-політичного та релігійного діяча, висвітлення питання залучення до антирежимного руху спротиву,
 зокрема Українського національного фронту, характеристику участі в Українській громадській групі
 сприяння виконанню Гельсінських угод, визначення внеску у відновлення Української греко-католицької церкви. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. При прове-
 денні дослідження застосовувались загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування) та конкретні наукові (критичний, історико-генетичний, структурно-діахронний аналіз) методи.
 Наукова новизна визначається тим, що на основі матеріалів Галузевого державного архіву Служби
 безпеки України (м. Івано-Франківськ), опублікованих документів, спогадів та свідчень, видань та публікацій періодики, наукових та науково-популярних праць комплексно досліджено громадсько-політичну та релігійну діяльність Я.Лесіва; з’ясовано основні форми дисидентської роботи цієї постаті, показано важливу роль отця Ярослава в антирежимному русі спротиву та боротьбі за леґалізацію
 Української греко-католицької церкви. Висновки. У 1965–1967 рр. Я.Лесів входив до нелеґальної
 самостійницької політичної організації – Український національний фронт (УНФ), активно розповсюджував матеріали збройного підпілля Організації українських націоналістів (ОУН) та самвидаву.
 Він фактично сформував Гайворонську групу УНФ. У підсумку за антирадянську діяльність був засуджений на шість років позбавлення волі. У жовтні 1979 р. Я.Лесів стає активним членом Української
 громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) – леґальної правозахисної організації, що призвело до його нових ув’язнень. Значний внесок Я.Лесів зробив в український національно-демократичний рух другої половини 1980 – початку 1990-х рр. Він був серед тих, хто відновлював діяльність УГГ, творив Українську Гельсінську спілку (УГС) як громадсько-політичне об’єднання, виступав прихильником перенесення діяльності ОУН із політичної еміґрації безпосередньо на українські території й, насамперед, виступив за леґалізацію Української греко-католицької церкви. Зокрема в
 1988 р. дисидент увійшов до складу Комітету захисту УГКЦ. Наступного року отець Я.Лесів був серед
 учасників голодування в Москві за леґалізацію церкви, очолював заходи з перепоховання знищених
 радянським тоталітарним режимом в’язнів сумління Ю.Литвина, В.Стуса, О.Тихого та ін. The purpose of the article is to clarify various aspects of Ya.Lesiv’s participation
 in the Ukrainian liberation movement in the second half of the 20th century, which includes
 an analysis of the process of his formation as a socio-political and religious figure, coverage of
 the issue of involvement in the anti-regime resistance movement, in particular the Ukrainian
 National Front, a description of participation in Ukrainian Public Group for Assistance to
 the Implementation of the Helsinki Accords, determining the contribution to the restoration
 of the Ukrainian Greek Catholic Church. The methodology is based on the principles of
 historicism, scientificity, systematics. General scientific (analysis and synthesis, induction
 and deduction, abstraction) and specific scientific (critical, historical-genetic, structuraldiachronic
 analysis) methods were used in the research. Scientific novelty is determined by
 the fact that comprehensively studied socio-political and religious activities of Ya.Lesiv on
 the basis of materials of the Sectoral State Archives of the Security Service of Ukraine (Ivano-
 Frankivsk), published documents, memoirs and testimonies, publications and periodicals,
 scientific and scientific popular works; the main forms of dissident activity of this famous
 historical figure are clarified; the important role of Father Yaroslav in the anti-regime resistance
 movement and the struggle for the legalization of the Ukrainian Greek Catholic Church is
 shown. Conclusions. In 1965–1967, Ya.Lesiv was a member of an illegal independent political
 organization, the Ukrainian National Front (UNF). He actively distributed materials of the
 armed underground of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and samizdat. In
 fact, he formed the Haivoron group of the UNF. As a result, he was sentenced by the Soviet
 authorities to six years in prison. In October 1979, Ya.Lesiv became a member of the Ukrainian
 Public Group for the Promotion of the Helsinki Accords, a legal human rights organization.
 This led to his new imprisonment, first for two and then for another five years. Ya.Lesiv made
 a significant contribution to the Ukrainian national-democratic movement of the second half
 of the 1980s and early 1990s. association. He also advocated the transfer of OUN activities
 from political emigration directly to Ukrainian lands. In 1988 he joined the Committee for
 the Protection of the Ukrainian Catholic Church. In 1989, Father Ya.Lesiv was among the
 participants in a hunger strike in Moscow for the legalization of the Ukrainian Greek Catholic
 Church, and also led a procession for the reburial in Kyiv of prisoners of conscience destroyed
 by the Soviet totalitarian regime Yu.Lytvyn, V.Stus and O.Tykhyi.