Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії

Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця поховання гетьмана України Б.Хмельницького та його старшого сина Тимоша. Акцентується увага на актуальності комплексного аналізу проблеми в контексті новітніх пошуків крипти Б.Хмельницького та версії російської дослідниці Т.Таїрової-Яковлевої. Наукова нов...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Лазуренко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2022
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Дискусії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184661
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії / В. Лазуренко // Український історичний журнал. — 2022. — Число 2. — С. 175-193. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184661
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1846612025-02-10T01:45:41Z Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії Burial of the Hetman B.Khmelnytskyi in Subotiv: Visions and Realities Лазуренко, В. Дискусії Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця поховання гетьмана України Б.Хмельницького та його старшого сина Тимоша. Акцентується увага на актуальності комплексного аналізу проблеми в контексті новітніх пошуків крипти Б.Хмельницького та версії російської дослідниці Т.Таїрової-Яковлевої. Наукова новизна визначається залученням й опрацюванням широкого кола джерел із порушеної проблеми, новітнім і критичним, ідеологічно незаанґажованим поглядом на проблему. Основні результати. Історична традиція спирається на ряд джерел, які вказують на поховання Б.Хмельницького саме в Іллінській церкві Суботова, що на Чигиринщині. Факт захоронення гетьмана в Михайлівській церкві відверто дискусійний. Нотатки П.Алеппського стосовно його перебування у Суботові в 1656 р. потребують лінґвістичних уточнень з огляду на множинність списків і перекладів. Територія біля Іллінської церкви більше відповідає призначенню ринкової площі, з урахуванням топографії й топоніміки місцевості, ніж імовірні локації поблизу Михайлівської. Доведено суб’єктивізм о. М.Грушевського у вибірковому висвітленні при публікації суботівських леґенд і переказів епізодів щодо поховання Б.Хмельницького. Враховуючи виявлені 2019 р. всередині Іллінської церкви аномалії, новітні публікації та джерельні відомості, перспективними на сьогодні видаються пошуки місця поховання гетьмана й, можливо, його сина Тимоша саме під цим храмом. З огляду на наведені факти, що засвідчують періодизацію історії Михайлівської церкви, підтверджено думку щодо функціонування її як парафіяльної, а Іллінської – як родової усипальниці Хмельницьких. Практичне значення досягнутих результатів. Дослідження дає змогу знизити невизначеність при вирішенні проблеми поховання Б.Хмельницького і привернути увагу істориків та краєзнавців до окресленої проблематики. The purpose of the study is to find out the burial place of the Hetman of Ukraine B.Khmelnytskyi and his eldest son Tymish. Emphasis is placed on the relevance of a comprehensive analysis of the problem in the context of the latest search for the crypt of B.Khmelnytskyi and the version of the Russian historian T.Tairova-Yakovleva. Scientific novelty is determined by the involvement and elaboration of a wide range of sources on the raised problem, the latest and critical view of the problem, unbiased by ideological layers. The main results of the study. The historical tradition is based on a number of sources that point to the burial of B.Khmelnytskyi in St. Elijah’s Church in Subotiv, Chyhyryn district. The fact of B.Khmelnytskyi’s burial in St. Michael’s Church is openly debatable. P.Aleppo’s notes on his stay in Subotiv in 1656 need linguistic clarification given the multiplicity of their lists and translations. The area near St. Elijah’s Church is more in line with the purpose of the market square, taking into account the topography and toponymy of the area, than the probable locations near St. Michael’s Church. The subjectivism of Fr. M.Hrushevskyi in selective coverage during the publication of Subotiv’s legends and retellings of episodes about the burial of B.Khmelnytskyi is proven. Given the anomalies discovered in 2019 inside St. Elijah’s Church, the latest publications and sources, the search for the burial place of B.Khmelnytskyi and, possibly, his son Tymish under this church seems promising today. In view of the above facts, which testify to the periodization of the history of St. Michael’s Church, the idea of the functioning of this church as a parish one, and St. Elijah’s Church – as the ancestral tomb of the Khmelnytskyi family has been confirmed. The practical significance of the results achieved. The research makes it possible to reduce the uncertainty in solving the problem of B.Khmelnytskyi’s burial and to draw the attention of historians, local historians, journalists, philologists and politicians to the outlined issues. A scientific substantiation for purposeful searches for the burial place of B.Khmelnytskyi and T.Khmelnytskyi is offered. 2022 Article Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії / В. Лазуренко // Український історичний журнал. — 2022. — Число 2. — С. 175-193. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2022.02.175 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184661 94(477.46):902 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дискусії Дискусії
spellingShingle	Дискусії Дискусії Лазуренко, В. Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії Український історичний журнал
description	Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця поховання гетьмана України Б.Хмельницького та його старшого сина Тимоша. Акцентується увага на актуальності комплексного аналізу проблеми в контексті новітніх пошуків крипти Б.Хмельницького та версії російської дослідниці Т.Таїрової-Яковлевої. Наукова новизна визначається залученням й опрацюванням широкого кола джерел із порушеної проблеми, новітнім і критичним, ідеологічно незаанґажованим поглядом на проблему. Основні результати. Історична традиція спирається на ряд джерел, які вказують на поховання Б.Хмельницького саме в Іллінській церкві Суботова, що на Чигиринщині. Факт захоронення гетьмана в Михайлівській церкві відверто дискусійний. Нотатки П.Алеппського стосовно його перебування у Суботові в 1656 р. потребують лінґвістичних уточнень з огляду на множинність списків і перекладів. Територія біля Іллінської церкви більше відповідає призначенню ринкової площі, з урахуванням топографії й топоніміки місцевості, ніж імовірні локації поблизу Михайлівської. Доведено суб’єктивізм о. М.Грушевського у вибірковому висвітленні при публікації суботівських леґенд і переказів епізодів щодо поховання Б.Хмельницького. Враховуючи виявлені 2019 р. всередині Іллінської церкви аномалії, новітні публікації та джерельні відомості, перспективними на сьогодні видаються пошуки місця поховання гетьмана й, можливо, його сина Тимоша саме під цим храмом. З огляду на наведені факти, що засвідчують періодизацію історії Михайлівської церкви, підтверджено думку щодо функціонування її як парафіяльної, а Іллінської – як родової усипальниці Хмельницьких. Практичне значення досягнутих результатів. Дослідження дає змогу знизити невизначеність при вирішенні проблеми поховання Б.Хмельницького і привернути увагу істориків та краєзнавців до окресленої проблематики.
format	Article
author	Лазуренко, В.
author_facet	Лазуренко, В.
author_sort	Лазуренко, В.
title	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії
title_short	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії
title_full	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії
title_fullStr	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії
title_full_unstemmed	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії
title_sort	поховання гетьмана б.хмельницького у суботові: візії та реалії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Дискусії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184661
citation_txt	Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії / В. Лазуренко // Український історичний журнал. — 2022. — Число 2. — С. 175-193. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT lazurenkov pohovannâgetʹmanabhmelʹnicʹkogousubotovívízíítarealíí AT lazurenkov burialofthehetmanbkhmelnytskyiinsubotivvisionsandrealities
first_indexed	2025-12-02T13:58:26Z
last_indexed	2025-12-02T13:58:26Z
_version_	1850405192020787200
fulltext	Український історичний журнал. – 2022. – №2 ДИСКУСІЇ Насамперед зауважимо, що ми дотримуємось історичної традиції в питанні похо- вання Б.Хмельницького в Іллінській церкві у Суботові1. У цій статті в контексті остан- ніх публікацій з означеної проблематики, що мають витоком експертний висновок 1 Лазуренко В.М. Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення). – Черкаси, 2004. – С.78; Його ж. У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького: Поховання гетьмана України Богдана Анотація. Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця поховання гетьмана України Б.Хмель- ницького та його старшого сина Тимоша. Акцентується увага на актуальності комплексного аналізу проблеми в контексті новітніх пошуків крипти Б.Хмельницького та версії російської до- слідниці Т.Таїрової-Яковлевої. Наукова новизна визначається залученням й опрацюванням ши- рокого кола джерел із порушеної проблеми, новітнім і критичним, ідеологічно незаанґажованим поглядом на проблему. Основні результати. Історична традиція спирається на ряд джерел, які вказують на поховання Б.Хмельницького саме в Іллінській церкві Суботова, що на Чигиринщи- ні. Факт захоронення гетьмана в Михайлівській церкві відверто дискусійний. Нотатки П.Алеп- пського стосовно його перебування у Суботові в 1656 р. потребують лінґвістичних уточнень з огляду на множинність списків і перекладів. Територія біля Іллінської церкви більше відповідає призначенню ринкової площі, з урахуванням топографії й топоніміки місцевості, ніж імовірні ло- кації поблизу Михайлівської. Доведено суб’єктивізм о. М.Грушевського у вибірковому висвітлен- ні при публікації суботівських леґенд і переказів епізодів щодо поховання Б.Хмельницького. Вра- ховуючи виявлені 2019 р. всередині Іллінської церкви аномалії, новітні публікації та джерельні відомості, перспективними на сьогодні видаються пошуки місця поховання гетьмана й, можливо, його сина Тимоша саме під цим храмом. З огляду на наведені факти, що засвідчують періодиза- цію історії Михайлівської церкви, підтверджено думку щодо функціонування її як парафіяльної, а Іллінської – як родової усипальниці Хмельницьких. Практичне значення досягнутих ре- зультатів. Дослідження дає змогу знизити невизначеність при вирішенні проблеми поховання Б.Хмельницького і привернути увагу істориків та краєзнавців до окресленої проблематики. Ключові слова: Богдан Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Суботів, Іллінська церква, Чигирин, усипальниця Хмельницьких. Валентин ЛАЗУРЕНКО доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії та права, Черкаський державний технологічний університет (Черкаси, Україна), v.lazurenko76@gmaіl.com ORCІD: https://orcіd.org/0000-0002-3441-4485 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2022.02.175 УДК: 94(477.46):902 Український історичний журнал. – 2022. – №2 176 Валентин Лазуренко російських істориків2, розглянемо, чи могли бути захоронені Б.Хмельницький і його старший син Тиміш у суботівській Михайлівській церкві. На наше переконання, на- явність у Суботові в 1657 р. двох храмів, беззаперечно, могла бути підставою для ма- неврування й подальших маніпуляцій при похованні Б.Хмельницького, а також сприяла створенню різних версій навколо цього. Спробуємо ще раз поглянути на ті відомості щодо поховання видатного державотворця України, які нам дають, перш за все, літописні джерела, і ті матеріали, що їх ми віднайшли, працюючи над цією проблематикою. На сьогодні щодо часу закінчення земного життя гетьмана Б.Хмельницького всі дослідники практично одностайні – 27 липня 1657 р., день поховання – 23 серп- ня (подання дати в одних фахівців іде за старим, в інших – за новим стилем)3. Проте проблемним у цьому контексті залишається питання щодо причин відтерміновано- го майже на місяць захоронення. Шукаючи відповіді, ми погоджуємось із припущен- ням М.Новика, що «перенесення тіла в Суботів, при якому була присутня безліч люду, і поховання тіла, про яке, поки що, не знайдено жодних документальних сві- доцтв, – не одна і та сама подія»4. Вважаємо за доцільне провести в академічній фор- мі дискусію, розпочавши її викладом наших міркувань про те, чи міг бути похований Б.Хмельницький у Михайлівській церкві у Суботові, що на Чигиринщині. Найперше подамо у хронологічній послідовності основні віхи з її історії. Храм Св. архістрати- га Михаїла, Михайлівська, Свято-Михайлівська – так згадується в різних джерелах ця церква в родовому маєтку Хмельницьких. У місцевих жителів за нею закріпила- ся ще одна назва – Низянська (а інша, Іллінська, Свято-Іллінська, мала народну наз- ву – Горянська або Мурованка). Надалі використовуватимемо назву – Михайлівська. В історичних джерелах, дослідженнях істориків різних століть досі не знайдено хронологічно чітко виписаної історії Михайлівської церкви. Зустрічаються то непря- мі відомості, то лише фраґментарні згадки про неї. За браком документальних мате- ріалів утвердилися різні, часом суперечливі погляди авторів щодо заснування храму, його руйнування й відбудови. Навіть ретельне вивчення та зіставлення всіх наявних на сьогодні відомостей поки що не дозволяє достеменно встановити локацію цього храму у сучасному Суботові та подати цілісну картину щодо його історії впродовж трьохсот років5. Існує леґенда про його існування ще до появи на Чигиринщині роди- ни Хмельницьких6. Провідні біографи гетьмана В.Смолій і В.Степанков зазначають, що «вже у другій половині 1580-х рр. Михайло Хмельницький господарював у засно- ваному ним поселенні»7. Перша згадка про осаду ним як чигиринським підстаро- стою Суботова припадає на 1616 р.8 На місці Михайлівського храму було давнє кладо- вище9. І.Крип’якевич наголошував, що «сам гетьман збудував церкву Св. Михайла (на Хмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез. – Черкаси, 2019. – 76 с.; Його ж. Богдан Хмельницький і навпротистояння церков Суботова. – Х., 2021. – 232 с. 2 Таирова Т.Г. Могила Б.Хмельницкого в Суботове и перспективы её поисков: Экспертное заключение [Електронний ресурс]: https://SPBU.RU/SCІENCE/EXPERT.HTML; Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків // Український історичний журнал. – 2020. – №4. – С.21–28. 3 Чухліб Т. Всеукраїнська науково-практична конференція «Усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького: історія, міфи, сучасний стан» // Там само. – 2019. – №6. – С.222. 4 Новик М. Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького // Історико-географічні дослідження в Україні. – Ч.9. – К., 2006. – С.207. 5 Кукса Н.В. З історії Богданових церков у Суботові // Пам’ятки України: історія та культура. – Річник XXXІV. – Ч.2. – К., 2002. – С.40–47. 6 Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.291. – Арк.122. 7 Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). – 2-ге вид., перероб. – К., 1995. – С.644. 8 Кукса Н.В. З історії Богданових церков у Суботові. – С.41. 9 Соса П.П. Легенди про гетьмана // Краєзнавець Черкащини. – Вип.3. – Черкаси, 1992. – С.11. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 177 пам’ять про батька)»10. Беручи до уваги неспокійні часи у Суботові, що передували початку Національної революції середини XVІІ ст. (маємо на увазі напад чигирин- ського підстарости Д.Чаплинського на цей населений пункт у 1647 р.), та інші суб’єк- тивні причини, можна припустити, що Б.Хмельницький міг збудувати дерев’яну церкву на місці раніше зруйнованої. Цілком вірогідно, що у Суботові за вказівкою Б.Хмельницького «на центральному, так званому, Козацькому майдані хутора, була зведена трибанна дерев’яна Михайлівська церква як гарант укріплення позицій пра- вослав’я на прикордонних землях»11. У фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вер над- ського зберігається напрестольне Євангеліє, датоване 1651 р., в одній із приписок до якого подано: «Року 1651 месяца февраля 22 дня Ігнатій обиватель Суботовскій отме- нилем сию книгу рекомую евангелий тетр за отпущение грехов як моих як жони и деток и надалем сию книгу до храму святого архистратига христова Михаїла в месте Суботов в маетности его милости пана гетмана войска его королевске милости запо- розкого»12. Наведене переконливо засвідчує факт існування Михайлівської церкви у Суботові в 1650-х рр. і функціонування її як приходської. Михайлівська церква «стояла неподалік ринку й перебувала під особливою опі- кою гетьманового сина»13. За рядом джерел, у цій церкві 1653 р. й був похований Тиміш14. Питання постійного місця знаходження крипти Т.Хмельницького після його поховання в Михайлівській церкві на сьогодні піддається сумніву, про що йти- меться далі. «Можливо, що свого часу (1647 р.) у храмі або на прилеглому до нього цвинтарі було поховано матір гетьманича Ганну Сомко»15. У період від смерті Б.Хмельницького до 1726 р. писемних відомостей про Ми- хай лівську церкву ми не виявили. За даними візитації 1726 р., у згаданий проміжок часу вона зазнала нищення, а 1718 р. була відбудована16. «За візитацією 1741 р. Свято- Михайлівська церква постає як єдиний діючий храм Суботова, що разом з 27 іншими навколишніми церквами ввійшов до складу Чигиринського деканату, створеного 1740 р. Проте з часу краху останнього 1768 р. знову стає православним»17. У 1786 р. було зведе- но нову споруду. «Приходська Михайлівська церква збудована в 1786 р. замість колиш- ньої дерев’яної, з 1718 р. За штатами її причислено до 4-го класу; землі має 65 дес.»18. До речі, Іллінська церква з 1801 р. перебувала у статусі цвинтарного храму, адже суботяни не мали змоги одночасно утримувати власним коштом як відремонтова- ну Михайлівську, так і занедбану Іллінську. Клопотання громади було задоволено Чигиринським духовним правлінням, тож усипальниця Б.Хмельницького стає при- писною до Михайлівської церкви19. 10 Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Л., 1990. – С.57. 11 Кукса Н.В. Церква в ім’я Святого Архістратига Михайла в Суботові // Історія релігій в Україні. – Л., 2005. – С.320. 12 Див.: Кукса Н.В. Раритети козацької доби Чигиринщини: Напрестольне Євангеліє 1651 р. із Свято-Михайлівської церкви в Суботові // Сьомі Богданівські читання: Мат. Всеукр. наук. конф. – Черкаси, 2013. – С.135. 13 Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. – К., 1994. – С.30. 14 Халебський П. Україна – земля козаків: Подорожній щоденник / Упор. М.О.Рябий. – К., 2009. – С.249; Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. – К., 1994. – С.34. 15 Кукса Н.В. Історичні поховання XVІІ–XVІІІ ст. в Суботові // Наукові записки: зб. пр. молодих вчених та аспірантів. – Т.9. – К., 2002. – С.227. 16 Кукса Н.В. Православні церкви Чигиринщини у візитації 1726 р. // Свідок козацької слави: погляд через століття. – Черкаси, 2003. – С.101. 17 Кукса Н.В. Церква в ім’я Святого Архістратига Михайла в Суботові. – С.323. 18 Сказания о населённых местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, сёлах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л.Похилевич. – Біла Церква, 2007. – С.533. 19 Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей XІX – І половини XX ст. – Черкаси, 2013. – С.16. Український історичний журнал. – 2022. – №2 178 Валентин Лазуренко За період з 1808 по 1864 рр. число жителів у Суботові зросло з 1157 до 2419. Тому постала необхідність у новій, просторішій будівлі Михайлівської церкви, яка після оновлення в 1869 р. Іллінської стала поступово занепадати. З цього часу по- чинається невизначеність у фіксації місця саме тієї Михайлівської церкви, де бував Б.Хмельницький, його син Тиміш, котрий опікувався нею, і де гіпотетично міг бути похований хтось із них, вони обидва, або ж хтось з їхньої родини. Близько 1874 р. у Михайлівському храмі знову проводилися будівельні роботи. «Оскільки до самих стін церкви наблизився цвинтар, розширювати її на тому само- му місці стало неможливим. Стару будівлю акуратно розібрали (згнила тільки ша- лівка, дерев’яні конструкції виявилися придатними для будівництва нового примі- щення). Під престолом виявили дитяче поховання. Винесли надвір, але на вимогу священика останки повернули назад»20. Збереглися рідкісні світлини із зображенням Михайлівської церкви, що датують- ся кінцем ХІХ ст. та 1912 р. Наприкінці XVІІІ ст. біля неї з’явилася двоярусна дерев’я- на дзвіниця, котра з 1870-х рр. з’єднувалася з храмом переходом21. Функціонувала до 1929 р. Настоятелем був о. Г.Кривенко. Із початком колективізації у церкві обладна- ли сільський клуб, а 1935 р. її повністю знищили22. Чим нині для фахівців цікава історія Михайлівської церкви? У 2019 р. україн- ський інформаційний простір заполонила сенсаційна новина – в Іллінській цер- кві у Суботові вчені-геофізики за допомогою сучасних георадарів на глибині по- над 4 м зафіксували дві аномалії. Було висунуто гіпотезу – це, можливо, поховання Б. й Т. Хмельницьких23. Але до сьогодні ґрунтовні дослідження всередині Іллінської церкви, спрямовані на підтвердження чи спростування припущення, не проводять- ся. Від 13 січня 2020 р. колишня Михайлівська церква, завдяки експертному виснов- ку російської дослідниці Т.Таїрової-Яковлевої, знову починає поставати як імовірна усипальниця Б.Хмельницького24. То в якій же церкві – Іллінській чи Михайлівській – здійснив у серпні 1657 р. обряд поховання Б.Хмельницького Лазар (Баранович)? Ось що про це подають нам літописи Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка, а також «Історія русів»: «А похоро- нен был перед святим Симеоном в неделю, где множество народа, а найболше лю- дей войсковых было, и проважено тіло его з Чигирина до Суботова и там похова- но в ринковой церкві»25; «З плачем, з голосінням віддаючи усі військові почесті, перевезли його тіло з Чигирина у Суботів і там у мурованій церкві, що на його кошт поставлена […]»26; «[…] доглядач митрополичого престолу преосвященний Л.Баранович, прибувши з Києва, взяв з Чигирина при великій публіці і з церемоні- ями тіло Хмельницького і, перенісши його в маєтність, поховав його в кам’яній цер- кві, поставленій його ж, Хмельницького, коштом»27; «Тіло його в супроводі числен- ного війська й народу перевезено з Чигирина до власного містечка гетьманського Суботова і там поховано в монастирській його церкві»28. 20 Кукса Н.В. З історії Богданових церков у Суботові // Пам’ятки України: історія та культура. – Річник XXXІV. – Ч.2. – К., 2002. – С.44. 21 Там само. – С.45. 22 Нераденко Т.М. Правобережна Черкащина: туристично-краєзнавчий потенціал. – Черкаси, 2018. – С.65. 23 У церкві в Суботові знайдено загадкові пустоти. Історики сподіваються, що вони можуть вказати на ймовірне поховання Богдана Хмельницького // Історія. – 2019, жовтень. – №10 (61). – С.13. 24 Таирова Т.Г. Могила Б.Хмельницкого в Суботове и перспективы её поисков: Экспертное заключение. – С.6 [Електронний ресурс]: https://SPBU.RU/SCІENCE/EXPERT.HTML 25 Літопис Самовидця [Електронний ресурс]: http://lіtopys.org.ua/samovyd/sam02.htm 26 Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – К., 1992. 27 Величко С. Літопис. – Т.1. – К., 1991. – С.206–207. 28 Історія русів. – К., 1991. – С.191. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 179 Факти щодо поховання Б.Хмельницького знаходимо у працях М.Костомарова, М.Максимовича, М.Аркаса, І.Крип’якевича, С.Соловйова, В.Смолія та В.Степанкова: «23 серпня тіло Хмельницького було поховане згідно з його заповітом у Суботові, у церкві, яку він побудував. Церква ця з дуже товстими кам’яними стінами існує ще й досі»29; «Його поховали 30 серпня у знаменитому селі своєму Суботові, у поставле- ній ним мурованій церкві, що й донині вціліла»30; «Тіло поховали у церкві, що він сам будував»31; «У день похоронів, 25 серпня, тіло Богдана Хмельницького було пе- ревезено з Чигирина до Суботова і поховано в кам’яній Іллінській церкві, яку він за життя збудував»32; «Серпня 23-го поховали Богдана у Суботові»33; «На наш погляд, гетьмана поховали, очевидно, в Іллінській церкві в неділю, 23 серпня»34. Як бачимо, за наведеними джерелами, в руслі історичної традиції, Б.Хмель- ницького було поховано у Суботові в «кам’яній», «монастирській», «мурованій», «ринковій», «Іллінській церкві», «церкві, що він сам будував». Проаналізуємо, чи можна співвіднести з цим переліком ознак усипальниці гетьмана дерев’яну Михайлівську церкву. Гіпотетично, ми можемо вважати її і «ринковою», про яку за- значається в «Літописі Самовидця», і церквою, «що він сам будував», за М.Аркасом. Проте ще 2000 р. архітектор С.Кілессо, який досліджував Іллінський храм і терито- рію біля нього, зазначав, що «Іллінська церква називається ринковою, мабуть, тому, що саме до цієї частини населеного пункту примикалось торжище міста. І досі міс- цеві жителі називають цю місцевість Крамарське»35. Тож, гіпотетично, ринкове тор- жище середньовічного Суботова знаходилося неподалік від Михайлівської церкви з цвинтарем і, водночас, з огляду на топографію місцевості, саме на ринковій пло- щі біля Іллінської. Цьому підтвердженням є свідчення, які спираються на маловідо- мі матеріали польських архівів про Михайлівський храм, подані Й.Ролле. Ось що він писав про Суботів, Т.Хмельницького і його дружину Розанду: «За резиденцію для молодих правив Суботів. Гетьман розширив свій дім, оточив його подвійним валом, а всередині багато оздобив. Захоплена Тимошем у Молдові здобич прикра- сила церкву Св. Михайла, що стояла неподалік від ринку й перебувала під особли- вою опікою гетьманового сина»; «[…] церква Св. Іллі збудована коштом і заходами Хмельницького й завершена ще 1651 р. Окраса села [...] За цією церквою, вимурова- ною, мабуть, у ґотичному стилі, і поза ринком видніла ще одна церква, Св. Михайла, обсаджена деревами»36. У 1913 р. Суботів відвідав Д.Дорошенко, який у спогадах зафіксував: «Дві церкви в Суботові: одна стара, збудована самим великим гетьманом у честь пророка Іллі, мурована; друга нова дерев’яна, в честь архистратига Михайла. Перша стоїть на горі і вилискує своїми мурами»37. Оглянувши Іллінську церкву, він занотував: «А зправа на стіні, на аршин від помосту, многозначна мідна табличка: “Здьсь было погребено тьло Богдана Хмельницкаго”. Було…Так – було, бо його, так само, як і тіло Тимоша Хмельниченка, польський воєвода Степан Чарнецький звелів викинути з льо- ху, з домовини, на поталу звірам і хижій птиці… Ось тут стояла домовина Тимоша 29 Костомаров М.І. Богдан Хмельницький: Історичний нарис. – К., 1992. – С.71. 30 Максимович М.О. Киевъ явился градомъ великимъ…: Вибрані українознавчі твори. – К., 1994. – С.242. 31 Аркас М.М. Історія України-Русі. – К., 1993. – С.213. 32 Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – С.336. 33 Соловьёв С.М. История России с древнейших времён. – Москва, 2005. – С.378. 34 Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: полководець, дипломат, державотворець. – Вид. 3-тє, доп. та перероб. – К., 2020. – С.718. 35 Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. – К., 2000. – С.97. 36 Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. – С.24, 30. 37 Дорошенко Д. По рідному краю (Подорожні вражіння й замітки). – Вид. 3-тє фотостат. 2-го вид. (Львів, 1930 р.). – Нью-Йорк, 1956. – С.129–134. Український історичний журнал. – 2022. – №2 180 Валентин Лазуренко Хмельниченка, привезена вірними козаками з далекої Сучави. Тут стояв старий геть- ман і оплакував свого коханого сина-героя… Минуло кілька років і його самого оп- лакували козаки отут посеред мурів»38. Так підтверджено Д.Дорошенком думку про статус Іллінської церкви як родової усипальниці Хмельницьких. Версію ж про поховання гетьмана в Михайлівській церкві активно пропаґу- вав о. М.Грушевський. Зауважимо його упередженість до Іллінської як усипальни- ці Хмельницьких, на користь Михайлівської, де він був настоятелем. Про цю версію знав і професор Всеукраїнської академії наук археолог Г.Стеллецький, котрий восе- ни 1921 р. з експедицією працював у Суботові. За джерельне підґрунтя своїх студій він узяв суботівські перекази, записані саме о. М.Грушевським, зокрема той, де розпові- далося, що Б.Хмельницького було поховано не в Іллінській церкві, як доти вважало- ся, а в дерев’яній Михайлівській. Проте бажаних результатів розкопки не дали39. Ще одну версію щодо поховання Б.Хмельницького оприлюднив сучасний іс- торик Т.Барабаш: «Припускають і той варіант, що причиною відтермінування по- ховання була недобудована Суботівська церква, у якій заповідав себе поховати Богдан. Проте останнім часом щораз більшої популярності набуває версія […] що Хмель ницького поховали в потаємному місці, а широкому загалу повідомили, що в Суботівській церкві»40. З приводу цього секретного захоронення ще в 1993 р. ви- словився краєзнавець П.Соса: «Що стосується питання підміни тіла гетьмана під час його поховання у великій таємниці від рідних померлого, козацької старшини, духо- венства, то це практично було неможливим. До того ж довелося б рахуватися з цер- ковними правилами та релігійними переконаннями духовенства, яке на такий акт не погодилось би. По суті, в 1657 р. не було потреби затівати таку ризиковану версію з підміною померлого»41. Польський історик Ф.Равіта-Ґавронський, який особисто 1901 р. оглядав Іл лін- ську церкву у Суботові, засвідчив: «У правобічній стіні од дверей вхідних знаходить- ся невелика з жовтої бляхи табличка, на якій міститься сухий і короткий напис росій- ський [що] звучить дослівно: “Тут спочиває тіло Хмельницького”. Жодної гробниці, жодного сліду – гола стіна, не більше. Не знать, яким чином постала злослива і під- ла легенда, що поляки викинули з гробниці домовину і прах Хмельницького, але про таку помсту нічого наша історія не знає. […] Досить поглянути на товщину стіни, аби переконатися, що та труна якщо не в підвалі церковному, то в бічній стіні почи- ває – тільки ніхто до цього часу її не шукав»42. І це джерело підтверджує історичну традицію. Натомість на сьогодні достовірних писемних джерел про існування склепу Б.Хмельницького в колишній Михайлівській церкві у Суботові ми не фіксуємо. У контексті висновку Т.Таїрової-Яковлевої щодо визнання місцем поховання старшого сина гетьмана – Тимоша Михайлівської церкви43 передусім удамося до ві- домостей про життєвий шлях останнього. У джерелах його ім’я зустрічається в різ- них варіаціях: «Тіміш», «Тимош», «Тиміш», «Тимофій», «Тимошко», «Тимошек», «Томиш». Ми надалі вживаємо ім’я Тиміш. Старший син Б.Хмельницького прожив коротке життя: народився 16 вересня 1632 р. у Суботові, а загинув 15 вересня 1653 р. під Сучавою44. А от де, коли та за яких обставин його поховали, ми й розглянемо далі, звертаючись до джерел. Про останні дні земного життя та похорон Т.Хмельницького 38 Там само. 39 Кукса Н.В. Гнат Якович Стеллецький: штрихи до портрета. – Черкаси, 2004. – С.83. 40 Барабаш Т. Богдан Хмельницький. – Х., 2015. – С.241–242. 41 Соса П.П. Легенди про гетьмана. – С.12. 42 Див.: Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей... – С.129. 43 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.27. 44 Тиміш Хмельницький [Електронний ресурс]: https://uk.wіkіpedіa.org/wіkі/Тиміш_Хмельницький https://uk.wikipedia.org/wiki/16_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F https://uk.wikipedia.org/wiki/1632 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%B2 https://uk.wikipedia.org/wiki/15_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F https://uk.wikipedia.org/wiki/1653 Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 181 знаходимо таке. Літопис Самовидця: «В 1653 году […] А гетман Хмельницкий оста- вался с войсками в Украине, так как никто на него не наступал, да к тому же уже и сам был нездоров. Только сын его Тимош ходил с войском к бугу на помощь к своему тестю господарю Молдавии Василию Лупулу, который воевал с господарем Валахии. Там Тимош погиб, а войско вернулось с потерями и привезло его тело»45. Літопис Г.Грабянки: «Того ж року (тобто 1653 р. – В.Л.) Тиміш Хмельниченко хо- див з козацьким військом на волохів […] потім так було угодно Господу, що Тимоша вцілено в ногу з гармати і він помер. […] А самі, взявши тіло Хмельниченка, з ми- ром попрямували на Україну»46. Й.Ролле: «22 жовтня тіло Тимоша доставили в Чигирин […] Ховали Тимоша 27 грудня у Суботові, у церкві Св. Михайла. Тіло везли з Чигирина»47. М.Максимович: «Хмельницький між тим підвизався над Дністром, під Жванцем, де він уже у третій раз зійшовся на бій з Яном Казимиром; а звідти по- вернувся у свій Чигирин, щоб оплакати гроб улюбленого сина свого Тимоша, приве- зеного з Сочави й похованого у Суботові 27 грудня»48. Д.Бантиш-Каменський: «Тіло його було віддане землі 27 грудня, у Суботові, у храме, батьком його споруджено- му» (ці дані автор навів на основі «малоросійських» справ Колезького архіву 1653 р., назву храму опущено)49. В.Смолій і В.Степанков: «30 (?) грудня відбулися похоро- ни у Суботові Тимофія Хмельницького»50. Але, як бачимо, найбільш фахові знавці тієї епохи не подають конкретне місце поховання Т.Хмельницького. Не подав відо- мостей про це і І.Крип’якевич51, який, щоправда, згадував Тимоша в контексті версії про наругу над прахом Б.Хмельницького, зафіксовану «Чернігівським літописом», котру він не підтримав як достовірну: «Невідомо, чи труна Богдана Хмельницького залишалася на місці поховання. У Чернігівському літописі XVІІІ ст. було вміщено ві- домості, що 1664 р., коли польсько-шляхетські війська захопили Чигирин, за наказом Стефана Чарнецького тіло Богдана і тіло його сина Тимоша були видобуті і викинуті з домовини. Але ця вістка не підтверджується документами і не вважається достовір- ною»52. Такої думки дотримуються і В.Смолій та В.Степанков: «На жаль, історична наука ще неспроможна відповісти на запитання про місцезнаходження праху вели- кого гетьмана. За Чернігівським літописом, у 1664 р. С.Чарнецький спалив Суботів і наказав дістати тіла Б.Хмельницького та його старшого сина Тимоша з трун й вики- нути на попелище»53. Д.Бантиш-Каменський, який на початку 1820-х рр. відвідував Суботів, зафіксу- вав: «Я спеціально їздив у Суботово та, на жаль, марно шукав у відновленому хра- мі місця, де покоїться прах незабутнього Хмельницького. Хоч тамтешній священик запевняв мене, начебто малоросіяни зберегли останки цього великого мужа й, за- мість його гробниці, видали полякам іншу»54. Л.Похилевич у 1864 р. зафіксував, що Т.Хмельницький упокоївся біля свого батька в Іллінській церкві: «Кожен російський мандрівник, котрого випадок приведе у цю вбогу церкву, нехай уклониться з благо- говінням місцю за стовпом із південної сторони, біля виходу з церкви. Тут короткий 45 Летопись Самовидца // Страна казаков. – К., 2004. – С.92. 46 Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – К., 1992. – 192 с. 47 Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. – С.33–34. 48 Максимович М.О. Киевъ явился градомъ великимъ… – С.239. 49 Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России. – К., 1993. – С.191. 50 Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Хроніка життя та діяльності. – К., 1994. – С.176. 51 Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – С.59. 52 Там само. – С.336. 53 Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: полководець, дипломат, державотворець. – С.719. 54 Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей... – С.15. Український історичний журнал. – 2022. – №2 182 Валентин Лазуренко час спочивали тлінні останки великого Богдана й сина його Тимофія»55. До речі, Л.Похилевич датував Іллінську церкву 1651-м роком56. У цьому контексті цікаві мір- кування Т.Нераденко про час будівництва цього храму і про те, яким бачив його П.Алеппський у 1656 р. П.Алеппський, 1656 р.: «а гетьман, його батько, будує нині на пагорбі, навпроти двірка, аби побільшити його пишноту, кам’яну церкву в ім’я Святого пророка Іллі»; «ми прибули до поселення під назвою Суботів, де зазви- чай жив небіжчик Тиміш, гетьманів старший син. Суботівці вийшли назустріч нам хресною ходою й провели до великої нової церкви в ім’я Святого Михайла […] тут, у Свято-Михайлівській церкві, Тимошева гробниця»57. Т.Нераденко: «[…] найві- рогідніше, Іллінська церква споруджувалася в 1651–1653 рр., в серпні 1653 р. – в день Св. Іллі – була освячена, а в 1656 р., коли в ній побував Павло Алеппський, в церкві проводились додаткові роботи»58. Зауважимо, що на сьогодні існує кілька списків і ряд перекладів нотаток П.Алеппського. Тож є сумніви щодо повноти та правильності їх трактування, зо- крема у частині перебування в Україні. Ще 2009 р. М.Рябий, упорядник українсько- мовного варіанту щоденника мандрівника, зазначав: «Подорожні нотатки Павла Халебського, писані на зворотному шляху від Москви до Рашкова, російський ара- біст, професор Московського університету Г.А.Муркос, перекладаючи з арабської на російську, скоротив як сам хотів. За спостереженням українського арабіста Яреми Полотнюка, який мав справу з оригіналом Павла Халебського, переклав деякі фраг- менти з рукопису, що зберігається в Британському музеї, десятки сторінок переказа- но реченням-другим»59. Отже, вважаємо, що подорожний щоденник П.Алеппського ще потрібно детально вивчити з урахуванням адекватності перекладу, і насампе- ред у місцях, які засвідчують факти, важливі для нашого дослідження. Як зазна- чає Т.Таїрова-Яковлева: «Можна з великою впевненістю говорити, що саме в Михайлівській церкві поховали в 1653 р. Тимоша Хмельницького. Це підтверджуєть- ся описом П. Алеппського […] Було б логічно припустити, що Богдан заповідав по- ховати себе поряд зі своїм улюбленим сином»60. На наш погляд, до сьогодні чітко не зрозуміло, який же гробівець, і якого саме сина Б.Хмельницького міг бачити в 1656 р. П.Алеппський. Адже, роблячи свій запис, цей сторонній оповідач міг і не знати про забитого Д.Чаплинським до смерті молодшого нащадка, ймовірно й похованого саме в єдиній діючій на час його смерті Михайлівській церкві. Це питання ми залишаємо відкритим для подальшого ґрунтовного студіювання. Адже, якщо врахувати зазначе- не вище щодо нотаток П.Алеппського як базового джерела, то сьогодні не варто по- спішати з недосить обґрунтованими припущеннями. За даними Державного архіву Черкаської обл., в якому зберігаються докумен- ти про обстеження Всеукраїнським археологічним комітетом при ВУАН у другій половині 1920-х рр. і взяття на облік значної кількості пам’яток історії та культури Чигиринщини, Іллінська церква на 1926 р. в «Реєстрі монументальних пам’ятників культури на Шевченківщині, які прийняті на облік і під охорону ВУАК» від 16 червня 1926 р. фіксується як «церква Богдана Хмельницького (Іллінська) в Суботові, будув. 1651 р., стиля бароко, фортифікаційного типу з бійницями, має історичне значіння 55 Сказания о населённых местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки... – С.532–533. 56 Там же. – С.537. 57 Халебський П. Україна – земля козаків: Подорожній щоденник. – С.248–250. 58 Нераденко Т.М. Золота підкова Черкащини. – Черкаси, 2006. – С.39. 59 Див.: Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.26. 60 Там само. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 183 як місце поховання гетьмана Богдана Хмельницького»61. Тут роком побудови церкви вказаний 1651-й, із чого можна зробити висновок, що Т.Хмельницький міг бути похо- ваним саме в кам’яній Іллінській, зведеній за два роки до його смерті й за шість ро- ків до смерті його батька Богдана. У контексті встановлення вигляду поховання Т.Хмельницького (склеп, труна, гробівець) важливо те, як же було доставлено тіло небіжчика до Чигирина у жовтні 1653 р. (за рядом джерел, похорон відбувся за понад два місяці по тому). Після смер- ті Тимоша козаки сучавської залоги під орудою полковника І.Федоренка вийшли із міста й забрали з собою забальзамоване тіло62 – «в залитій медом труні, закритій від вражого ока»63. М.Грушевський наводив цікаву інформацію: «Все добро Тимошкове, всю здобич лишили в замку. Там же лишилося тіло Тимошкове – в однім склепі, в труні, накрите двома коврами». Посилаючись на «Павла з Алєпа», «Тимофія по- ховали, вийнявши з нього середину і набальзамувавши. Положили в труну, обши- ту оксамитом зовні і всередині»64. Ю.Мицик, О.Бажан, В.Власов подають інформа- цію, що «тіло Тимоша Хмельницького було засипано сіллю і привезено до Суботова, де вбитий горем батько поховав його у Свято-Іллінській церкві, збудованій власним коштом. Церква, де упокоївся згодом і прах самого Богдана Хмельницького, збе- реглась і стоїть по цей день». Наголошуємо, що Ю.Мицик з 2002 р. місцем похо- вання Т.Хмельницького зазначає саме Іллінську церкву: «Козаки […] привезли тіло Хмельницького до Суботова, де його було поховано у Іллінській церкві. Пізніше там поховали і Богдана Хмельницького»65. Отже забальзамоване тіло Тимоша можна було переміщувати при похованні в родовій усипальниці, яку готували протягом певного часу, чи перенести туди при пе- репохованні. Це наші міркування, за логікою подій. Можемо також припустити, що на рішення щодо захоронення Т.Хмельницького саме в Іллінській церкві (чи мож- ливе перепоховання з Михайлівської) могла вплинути Корсунська трагедія – епі- зод із так званої «прихованої історії». У грудні 1655 р., під час відспівування одно- го «з найближчих соратників Б.Хмельницького»66 – І.Золотаренка, у дерев’яній Миколаївській церкві трапилася пожежа, детально описана (за свідченнями очевид- ців) М.Грушевським: «[…] вся церква занялась і в однім згоріла квадранті, так що люд не міг вийти, і згоріло в тій церкві людей живих 430 з наддачею, два священи- ки, рідні брати, в усіх апаратах як служили – що на кілька тисяч коштували. […] Церква також згоріла разом з тілом, але Хмельницький, бувши господарем в домі небіжчика, свого швагра, на той час вийшов був з церкви, щоб зробити якісь роз- порядження»67. Б.Хмельницький як свідок тієї страшної події, вочевидь добре усві- домлював неперспективність поховань у дерев’яних церквах. Тож ми повністю під- тримуємо думку Н.Кукси: «Логічно припустити, що якщо на час смерті гетьмана була споруджена церква Святого пророка Іллі, то більш надійним місцем його вічно- го спочинку безперечно стала її кам’яна будівля з двометрової товщі стінами, ніж де- рев’яна Свято-Михайлівська церква – споруда хоч і нова, але нетривка і недовговіч- на. Адже кожні 70–100 років дерев’яні храми потребували цілковитої перебудови, а у 61 Державний архів Черкаської обл. – Ф.Р-131. – Оп.1. – Спр.33. – Арк.151. 62 Тиміш Хмельницький [Електронний ресурс]: https://uk.wіkіpedіa.org/wіkі/Тиміш_Хмельницький 63 Черкаська Г. Тиміш і його Розанда // Голос України. – 2014. – 23 жовтня. 64 Грушевський М.C. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т.9., кн.1. – К., 1996. – С.594–595. 65 Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України. – 3-тє вид., допов. і переробл. – К., 2010. – С.110; Мицик Ю.А. Хмельницький Тиміш // Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.; Запоріжжя, 2002. – С.512; Його ж. Хмельницький Тиміш // Енциклопедія історії України. – Т.10: Т–Я. – К., 2013. – С.391. 66 Горобець В. Золотаренко Іван Нечипорович // Енциклопедія історії України. – Т.3: Е–Й. – К., 2005. – С.377. 67 Грушевський М.C. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т.9, кн.2. – К., 1997. – С.1156–1157. Український історичний журнал. – 2022. – №2 184 Валентин Лазуренко ті неспокійні часи могли були спалені. Про який вічний спокій тут може бути мова?.. Не виключено, що зі зведенням Свято-Іллінської церкви під нею було перепоховано останки Тимоша уже після смерті Богдана або навіть ще і за його життя»68. У 2019 р., як уже зазначалося, в Іллінській церкві у Суботові геофізики зафік- сували аномалії, котрі можна інтерпретувати як імовірне поховання Б. і Т. Хме ль- ницьких. За результатами обробки даних георадарного зондування, як зазначає ге- офізик К.Бондар, отримано «чітке тривимірне зображення аномалії у центральній частині церкві. Її геометрія та розміри (довжина 3 м, ширина 1,3 м) відповідають об’єкту, схожому на склеп. До речі, ще 1970 р. саме центральну частину церкви, де ми передбачаємо наявність склепу, досліджував відомий український архео лог Р.Юра. У своєму щоденнику він відмітив зміщення фундаментної плити однієї з колон на північ, у бік, як ми думаємо, вхідного тунелю до передбачуваної підземної споруди. Проте їм не вистачило буквально метра, аби дійти до об’єкта»69. У своїй статті, присвяченій перспективам пошуку могили Б.Хмельницького у Су ботові, Т.Таїрова-Яковлева, котра, припускаємо, особисто не мала змоги ретель- но опрацювати щоденник Р.Юри, доволі зверхньо висловилася щодо автора цих ряд- ків. Удавшись до ярлика «некомпетентності», дослідниця показала, що її не влашто- вує висловлена нами теза стосовно можливої фальсифікації результатів розкопок 1971 р. у Суботові70. Для істориків, які глибоко не торкалися цієї проблеми, варто за- значити наступне. Від середини 1960-х рр. в УРСР спостерігалося пожвавлення до- сліджень періоду козацтва, що «було пов’язано із призначенням на посаду першого секретаря ЦК КП України П.Шелеста, який відзначався україноцентричними по- глядами»71. У той час на республіканському рівні активно вивчалося питання «про створення у Суботові, Чигирині, Холодному Яру історико-меморіального заповід- ника, пов’язаного з визвольною війною українського народу 1648–1654 рр. та життям і діяльністю Богдана Хмельницького»72, було ухвалене рішення про Суботівський загін Слов’янської експедиції Інституту археології АН УРСР. Експедиція, керівни- ком якої призначили ст. наук. співроб. вказаної установи Р.Юру, розпочала робо- ту 14 липня 1970 р. Перед її учасниками було поставлено ряд завдань, серед яких і дослідження підземної частини Іллінської церкви з метою виявлення поховання Б.Хмельницького73. Щоденник Р.Юри, де ретельно виписані завдання й хід роботи, дає змогу «поринути в атмосферу перших професійних пошуків поховання Богдана Хмельницького, що проходили в умовах радянського тоталітаризму»74. Археолог де- тально описував робочі моменти, робив замальовки, креслення, схеми, плани, значна частина яких не ввійшла до звіту експедиції. У процесі опрацювання цих документів виявлено суттєві розбіжності у висновках, викладених у звіті. «Якщо порівняти що- денник і звіт Р.Юри, то у звіті основний акцент зроблено на розкопках на Замчищі. Про хід і результати розкопок у храмі інформація подається стисло, без зайвих де- талей. Навіть коли співставити завдання експедиції, висвітлені Р.Юрою на початку 68 Кукса Н.В. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2020. – С.242. 69 У Суботові науковці знайшли ймовірне поховання Богдана Хмельницького [Електронний ресурс]: https://dzvіn.medіa/ news/u-subotovі-naukovczі-znajshly-jmovіrne-pohovannya-bogdana-hmelnyczkogo-foto/ 70 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.23. 71 Кукса Н.В. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького. – С.320. 72 Юра Р.О. Щоденник експедиції Інституту археології НАНУ 1970 р. // Архів Інституту археології НАН України (далі – Архів ІА НАНУ). – С.6. 73 Там само. – С.2–3. 74 Кукса Н.В. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького. – С.321. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 185 щоденника і у звіті, то вони мають розбіжності! Більше того, з виявленням поховань у храмі, він називає місце біля південної стіни храму не інакше, як місцем похован- ня Богдана Хмельницького. Причому, робить це неодноразово. У звіті цього вже не бачимо. І, напевно, не тільки тому, що Р.Юра поставив під сумнів своє припущен- ня»75. Його немає й у статті 1972 р.76 У згаданому щоденнику засвідчено контроль за діяльністю експедиції. Так, у 1970 р. її учасники провели дослідження в наві (роз- коп №1 з прирізки) й повністю розкопали апсиду церкви до рівня материка. Розкоп №1 розміром 8,9х2,6 м проходив повз колони, що підтримують хори, від північної стіни до символічного надгробка Б.Хмельницького. Щоб плита не впала в розкоп, Р.Юра вирішив поглиблювати його лише на північ від неї, залишивши приступку зав- ширшки 1 м (починаючи з глибини 0,4 м). Цю приступку добре видно на фотографі- ях і кадрах з кінохроніки, відзнятої 26 серпня 1970 р. кінооператором Ф.Забігайлом у Суботові77. Р.Юра займався питанням щодо можливості звільнення площі для роз- копок від надгробка (для чого знадобився кран) ще до початку досліджень у церкві. Після його звернення до відповідальних осіб Чигиринського райкому партії почали- ся довготривалі бюрократичні зволікання, зафіксовані у щоденнику78. «Приїжджав у Суботів 3-й секретар (по пропаганді) Чигиринського райкому партії тов. Осипенко Людмила Захарівна. Вона сказала, що зв’язалась з третім секретарем Черкаського об- кому партії т. О.Л.Сташенком, який повідомив її про те, що розкриття захоронен- ня Б.Хмельницького не можна розпочинати доти, поки на це не дасть дозвіл відділ пропаганди ЦК КПУ»79. Р.Юрі так і не вдалося отримати згоду, щоб відсунути пли- ту надгробка та дослідити ґрунт під нею. 18 липня 1970 р. під час телефонної розмо- ви завідувач відділу археології слов’ян Інституту археології АН УРСР В.Баран пові- домив керівникові експедиції, що після 24 серпня до Суботова мають приїхати члени республіканської комісії80. До 3 вересня археологи очікували на цей приїзд, однак Р.Юра отримав від свого начальства наказ повертатися в Київ. Було прийнято рішен- ня продовжити розкопки у церкві з метою дослідження всієї площі, щоб наступно- го року мати можливість розпочати реставрацію пам’ятки. Проте до створення ко- місії і її приїзду у Суботів можливе місце поховання Б.Хмельницького вирішили не досліджувати81. Для пришвидшення роботи археологів Суботівський загін було пе- ретворено на Слов’янську експедицію, яка мала працювати з 8 вересня по 7 жовтня 1970 р. Керівником її поки що залишили Р.Юру, а розкопки локалізувалися у вівтар- ній частині Іллінської церкви. У звіті Р.Юри, на думку К.Бондар, міститься «непряме підтвердження наявно- сті вхідного тунелю до склепу». Фахівець зазначає, що зміщення фундаментної плити південної колони, яка підтримує хори, на 20 см на північ і на 9 см на схід «могло ста- тися в разі існування порожнечі між колонами – вхідного тунелю. […] Таким чином, обстеження у 2019 р. Іллінської церкви в Суботові георадарним методом показало наявність підземної споруди у центральній частині нави. Глибина до стелі становить 2,40 м, висота від підлоги до стелі – 1,6 м, площа по підлозі – 3,0х2,0 м. Похилий вхід- ний тунель, імовірно, розташовується у західній частині нави біля входу до церкви. 75 Там само. – С.334. 76 Юра Р.О., Горішній П.А. Археологічні дослідження в Суботові // Український історичний журнал. – 1972. – №1. – C.155–156. 77 Бондар К. Сто років наукових пошуків: Результати археологічних та геофізичних досліджень в Іллінській церкві – усипальниці Богдана Хмельницького в Суботові // Пам’ятки України: Національна спадщина. – 2020. – №1/3. – С.60. 78 Юра Р.О. Щоденник експедиції Інституту археології НАНУ 1970 р. – С.30–33. 79 Там само. – С.40. 80 Там само. – С.47. 81 Там само. – С.60. Український історичний журнал. – 2022. – №2 186 Валентин Лазуренко Передбачається, що споруда повністю засипана ґрунтом. Об’єкт побудований підзем- ним способом, він розташовується під розкопом Р.Юри 1970 р. Результати геофізич- ної інтерпретації підтверджені перевірочним бурінням, в ході якого у товщі ґрунтів виявлена зона розущільнення, що відповідає засипці об’єкта. Не виключено, що вияв- лена підземна споруда є склепом-усипальницею гетьмана України Б.Хмельницького, про наявність якого згадується у метриці Іллінської церкви від 1888 р.»82. Зауважимо, що Р.Юра не віднайшов цієї споруди в 1970 р., хоча й проводив роз- копки саме у зазначеному місці: «Його розкоп №1 сягав глибини 1,77 м і не виявив вторгнення в культурний шар з поверхні. Дослідник зупинив розкопки, пройшовши всі культурні нашарування і заглибившись у материковий ґрунт. Перекриття ж скле- пу міститься на глибині 2,40 м безпосередньо під розкопом, об’єкт вирізаний у ма- териковому лесовидному суглинку»83. Тобто Р.Юра міг зробити сенсаційне відкрит- тя, але цього не сталося, і його висновки в офіційному звіті досить стримані. Нам не вдалося знайти логічного пояснення того, чому ж Р.Юрі не дозволили наступ- ного року проводити дослідження в Іллінській церкві не лише керівником експеди- ції, а навіть її членом. Натомість очільником Суботівської середньовічної експедиції Інституту археології АН УРСР було призначено П.Горішнього. Залишимо за межа- ми цієї публікації припущення і здогадки щодо подальшої трагічної долі Р.Юри, за- уваживши стосовно неодноразових і наполегливих «коригувань» історичного поля нашої держави й національної пам’яті. Тепер щодо археолога П.Горішнього і «сенсаційних» результатів його розкопок у 1971 р., котрі, на нашу думку, могли свідомо спрямовуватися на підтвердження свід- чень «Чернігівського літопису» про напад на Суботів С.Чарнецького в 1664 р. І ось чому. Розкопки проводилися на площах, що не досліджувалися в 1970 р., зокрема біля північної й південної стін, поблизу вівтаря та у центральній частині Іллінської церкви. У звіті П.Горішнього84 йдеться про те, що в розкопі №3 на глибині 2 м було розчищено контури в лесі, а потім і саму яму розмірами 2,3х0,7 м. Поряд знайде- но уламок – можливо, надгробної плити та обгорілу дошку, шматок матерії, фраґ- мент людського ребра. Також зазначено, що поряд у фундаменті є два проломи. Саме цю яму керівник експедиції й інтерпретував як розорену могилу Б.Хмельницького. На думку П.Горішнього, «ймовірно через ці проломи було витягнуто наверх домо- вину, про що свідчать знахідки в проломі»85. До речі, І.Крип’якевич уже в радян- ські часи ставив під сумнів свідчення про розорення поховань Б. і Т. Хмельницьких. Незрозуміло, як зазначені фахівці змогли висунути версію, що домовину було витяг- нуто через, начебто, проломи у фундаменті церкви, не провівши (для підтверджен- ня свого висновку) дослідження із зовнішнього боку споруди. Принаймні у звіті П.Горішнього про це не йдеться. У метриці Іллінського храму, складеній у жовтні 1888 р. вчителем Медведівської церковно-приходської школи О.Татаровим, у розділі «Зовнішні частини церкви» чіт- ко записано, що з правої її сторони біля середньої колони трохи на захід «знаходиться склеп Зиновія Богдана Хмельницького та його сина Тимофія, закиданий сміттям під час перебудови церкви»86. Посилаючись на це джерело, Т.Таїрова-Яковлева робить 82 Бондар К. Сто років наукових пошуків: Результати археологічних та геофізичних досліджень... – С.66. 83 Там само. 84 Горішній П.А. Звіт про археологічні дослідження Суботівської середньовічної експедиції Інституту археології АН УРСР у 1971 р. // Архів ІА НАНУ. – C.5. 85 Там само. 86 Звіт з виконання науково-технічної експертизи обстеження Іллінської церкви та прилеглої до неї території у с. Суботів Чигиринського району Черкаської області із застосуванням неруйнівних геофізичних методів. Керівник теми: канд. геол. наук К.М.Бондар. – К., 2019. – С.4–5. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 187 висновок, що «гаданий вхід до склепу був поза церквою. На думку О.Татарова, його закидали сміттям під час реконструкції 1855 р. Таке зневажливе ставлення до місця, де справді знаходилася б могила великого гетьмана, уже наводить на певні сумні- ви»87. Погоджуємось із цими сумнівами, адже фундатор Української козацької дер- жави, котрий помер у розквіті своєї слави, мав бути похований саме у вівтарі родової усипальниці, а не на узбіччі «поза церквою». Далі ми висловимо й арґументуємо ряд своїх міркувань щодо висновків Т.Таї- рової-Яковлевої про перспективність пошуків могил Б. і Т. Хмельницьких не в Іл- лін ській, а на місці колишньої дерев’яної Михайлівської церкви у Суботові, що нині не існує та локалізація котрої до цього часу не визначена. Викликає подив, що дослід- ниця у згаданих публікаціях фіксує розрив історичної пам’яті на суботівських тере- нах, і водночас до ранґу арґументів на підтвердження власної версії зводить фраґмен- ти місцевих переказів в інтерпретації о. М.Грушевського, до прикладу, такі: «Один льох починається з самої церкви мурованої та йде попід Хмельницького двори- щем»; «Столітній Іван Пушкар теж свідчив, що “оден льох начинається з Мурованки та звідси йде аж у Тясмин річку”»88. Фактично наведені цитати використовують- ся як доказ щодо неможливості зв’язку поховання Б.Хмельницького з локаціями Іллінської церкви. Хоча логічно було б припустити зворотне: через імовірні підзе- мелля легко було абсолютно непомітно що завгодно як пронести до храму, так і вине- сти звідти. «Ще одна леґенда – про скарби Хмельницького. Перші звістки виникли “по гарячих слідах”. У XІX ст. П.Шуть розповідав: “Кажуть, що в його церкві – у му- рованій – є кладь несчислима, саме золото попід підвалинами”»89. Фразу про «га- рячі сліди» дослідниця бере з праці С.Твардовського90. Нам видається некоректним використання в академічній статті народних переказів кінця XІX ст. у підтверджен- ні джерел XVІІ ст. Сказання, як на нашу думку, не вельми зручний засіб для переда- чі константних повідомлень, хоча вони й можуть бути відбитком певної реальної по- дії. Не погоджуємося також і з твердженням історикині, що Іллінська церква мала народну назву «Великий льох»91. Повселюдно її так ніхто не називав, а цій метафорі дав дорогу у світ Т.Шевченко у своєму поетичному творі92. Цілком згодні з Т.Таїровою-Яковлевою, що не викликає сумнівів факт похован- ня гетьмана у Суботові93. А оскільки, і за нашими розвідками94, «леґенда про те, що С.Чарнецький викинув із могили останки Богдана й Тимоша Хмельницьких не під- тверджується тогочасними польськими, українськими, російськими джерелами»95, то, вочевидь, ці поховання у Суботові є донині. Тому вважаємо за доцільне провади- ти подальші пошуки. Хоча «прямих указівок тогочасних джерел про місце поховання Б.Хмельницького не існує»96, і ми згодні з російською дослідницею щодо відсутності саме тодішніх джерел, проте в різних, але не набагато віддаленіших у часі, зазначено, що його поховано 1657 р. у Суботові в «кам’яній», «монастирській», «мурованій», «ринковій», «Іллінській», «церкві, що він сам будував». 87 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.24. 88 Там само. 89 Там само. – С.27. 90 Див.: Twardowskі S. Woyna domowa z kozakі і tatary, Moskwą, potym Szwedamі і z Węgry. – S.239 [Електронний ресурс]: https://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/publication/6144/edition/5567/content?ref=desc 91 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.24. 92 Шевченко Т.Г. Кобзар. – К., 2008. – С.301–318. 93 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.27. 94 Лазуренко В.М. Сучасний погляд на історичні події 1664 р.: Наруга над прахом великого українського гетьмана Богдана Хмельницького: була чи не було? // Гуманітарний вісник. – Ч.32. – Вип.16. – Черкаси, 2020. – С.5–12. 95 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.27. 96 Там само. Український історичний журнал. – 2022. – №2 188 Валентин Лазуренко Т.Таїрова-Яковлева зазначає, що «єдині тогочасні вказівки про його похован- ня пов’язуються з “ринковою” церквою»97. А ось тут ми ніяк не можемо погодити- ся. З «ринковою» захоронення Б.Хмельницького пов’язують свідчення в «Літописі Самовидця». Натомість у Г.Грабянки вказано поховання в «мурованій», у С.Ве лич- ка – у «кам’яній», в «Історії русів» місцем вічного спочинку подається «монастир- ська його церква»98. Цілком погоджуємось із констатацією місця розташування Михайлівської цер- кви в ті часи – вона «розташовувалася у центрі села, зведена швидше за все батьком Богдана»99. Проте спірним є висновок, що «Іллінська не може вважатися ринковою, тому що збудована була на височині, навпроти замку Б.Хмельницького»100, адже, на наш погляд, ця церква цілком відповідає співвіднесенню з «ринковою»: торжище могло бути на височині, понад верхнім шляхом на Чигирин. Середньовічні місцеві ринки славилися, головним чином, продажем худоби, що була основним видом то- вару. І якщо розглядати Суботів у ті часи, то він географічно лежав на порубіжжі, де такі ринки були саме на околицях. Специфіка українських порубіжних ринків, на відміну від тогочасних європейських містечкових ремісничих базарчиків навколо ра- туш у тому, що вони мали головним чином сільськогосподарський характер: торг тут ішов із возів, мажар, продавалися корови, воли, свині, кози та ін. Тож ми вважаємо, що такого величезного скупчення на центральному майдані села, де була розташо- вана в ті роки Михайлівська церква з цвинтарем, бути не могло. А природні вигоди місцевості неподалік від Іллінської церкви якраз цьому слугували. Адже й досі цей куток Суботова називають Крамарське. Т.Таїрова-Яковлева резюмує: «Із великим ступенем упевненості можна гово- рити, що в Михайлівській церкві був похований Т.Хмельницький […] склеп Ми- хай лівської церкви зберігався принаймні до кінця XІX ст., утім ніколи не дослі- джувався»101. Ці висновки вважаємо непереконливими. Підстави так думати нам дає розуміння того, що цілком могли мати місце як відтермінування поховання Т.Хмельницького, так і перепоховання, що до сьогодні чітко не зрозуміло. Якщо склеп і був, тоді навряд чи його обійшли б увагою численні скарбошукачі, котрі «по- лювали» на культурні й історичні цінності. Це питання ми залишаємо відкритим для подальшого ґрунтовного дослідження. Дослідниця підсумовує: «Видається найбільш вірогідним, що Б.Хмельницького поховали в батьковій Михайлівській церкві на ринку, тобто у центрі села, поряд з улюбленим сином. Могила гетьмана могла загинути під час однієї з пожеж, а склеп не пережив ХХ ст. І все ж розкопки на місці дерев’яного храму представляються перспективними»102. Не підтримуємо цей загальний висновок. Хоча, на наше пере- конання, така версія має право на існування й, можливо, перспективна в деяких ас- пектах, але це не виключає необхідності підтвердження гіпотези українських геофізи- ків, запропонованої 2019 р. на основі здобутих ними даних. Адже виявлена всередині Іллінської церкви локальна аномалія очевидна. Саме за конфіґурацією ймовірних по- рожнин (це не видовжене утворення!) науковці зробили висновок, що це щось зов- сім інше, аніж підземний хід. 97 Там само. 98 Літопис Самовидця [Електронний ресурс]: http://lіtopys.org.ua/samovyd/sam02.htm; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки [Електронний ресурс]: http://lіtopys.org.ua/grab/hrab2.htm; Величко С. Літопис. – Т.1. – К., 1991. – С.206–207; Історія русів. – С.191. 99 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.27. 100 Там само. 101 Там само. 102 Там само. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 189 Наведемо, в порядку дискусії з Т.Таїровою-Яковлевою, низку міркувань із при- воду висунутої нею версії, зокрема щодо джерельної бази (на противагу історичній традиції). «Треба сказати, що попри популярність версії про Іллінську церкву, не всі історики поділяли цю думку. Головні сумніви щодо трактування звістки Самовидця висловив В.Липинський»103. Утім, за всієї глибокої поваги, він усе ж більше знаний як політолог, філософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму, а не фахівець-біографіст Б.Хмельницького. До речі, свої висновки В.Липинський ро- бив під враженням від переказів, записаних о. М.Грушевським – у 1897–1910 рр. на- стоятель Михайлівської церкви у Суботові, етнограф, фольклорист, ім’я котро- го впродовж довгих десятиліть було незаслужено забуте104, родич знаного історика, який і посприяв виданню його праці «Гетьманське гнїздо: Урочища і перекази села Суботова», що мала неабиякий резонанс105. У цій книжці є й таке сказання: «А вже як пусткою була мурована церква, то нїкому й думки не було її строїти і попів у неї просити. Дарма що там же і Хміль старий похований був – сеж уже знали всї, а у деревяній нїякого-ж сліду Хмельнищини немає. Що у ній похований його старший син Тиміш, сього-ж не знали, аж поки консисторія не прислала у волость, що він похований, і поки справдї, як почали строїти її, не знайшли склепу й доломини у йому та поки Зотенко Захарко-Дон не одбив дверей у склепу та не зняв віка з до- мовини Тимошевої і не показав людям, що справди є його могила і він сам є там… І зарівнявши і засипавши склеп той, повкидали туда усе, що познаходили там, і ку- сок дверей, одбитих Захарком, уклали туди, засипали, затоптали і почали підвали- ни класти»106. Т.Таїрова-Яковлева, спираючись на зазначене видання, робить досить несподіваний для нас висновок: «Історична пам’ять щодо могили Б.Хмельницького була відсутня вже на початок XІX ст. (що видно з праці о. М.Грушевського), а мож- ливо й у XVІІІ ст. Це пов’язано з трагічною долею Правобережжя, яке пережило во- єнне спустошення, два “згони” населення. Наприклад, у XІX ст. у Суботові не пам’я- тали жодної (!) думи про гетьмана»107. Зауважимо, що з XІX ст. в реґіоні фіксувалися різні версії про «Богданову таємни- цю»: ритуальне поховання, таємне перепоховання, підміна тіла під час похорону та ін. Ми віднайшли письмово підтверджені факти про боротьбу за відновлення історичної правди стосовно поховання Б.Хмельницького одного непересічного церковнослужи- теля з Чигиринщини. У 1921 р. отець О.Єримович, священик Хрестовоздвиженського собору у Чигирині (з 1900–1937 рр.), член Чигиринського товариства охорони пам’я- ток старовини й мистецтва108, вирішив перевірити факти, наведені в так званому «Михайлівському літопису», також створеному о. М.Грушевським. Йому вдало- ся ще застати суботянина М.Бердника, і той письмово засвідчив фальсифікацію, про- ведену о. М.Грушевським від його імені. Черкаський дослідник П.Соса наприкін- ці XX ст. займався цією проблемою та дійшов такого висновку: «Дослідження […] різних історичних джерел показують, що ці легенди здебільшого народжувалися на Черкащині і, насамперед, у Чигирині та Суботові… До цих легенд причетний і цер- ковний літописець, священик Суботівської Михайлівської церкви Марко Грушевський. 103 Там само. – С.24. 104 Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей... – С.11. 105 Грушевський М. Гетьманське гнїздо: Урочища і перекази села Суботова, зібрані в рр. 1897–1899 // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Т.91, кн.5. – Л., 1909. – C.5–32. 106 Гетьманське гнїздо: Урочища і перекази села Суботова, зібрані в рр. 1897–9 / Подав Марко Грушевський // Пам’ятки України: історія та культура. – Річник XXXІV. – Ч.2. – К., 2002. –С.119. 107 Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. – С.23. 108 Нераденко Т.М. Археологія Чигиринщини. – Черкаси, 2012. – С.245–246; Перепелиця А. Православні святині Чигиринщини. – Черкаси, 2020. – С.140–152. Український історичний журнал. – 2022. – №2 190 Валентин Лазуренко Він прагнув перекреслити історичне значення Іллінської церкви і зробити славу сво- їй, Михайлівській. З цією метою він хотів переконати жителів Суботова спорудити на місці існуючої тоді дерев’яної Михайлівської церкви нову, кам’яну, а Іллінську церкву зовсім закрити і зробити з двох приходів – один, у новій Михайлівській церкві іме- ні Богдана Хмельницького […] спроба Марка Грушевського не мала успіху, і жителі Суботова його не підтримали. Незважаючи на провал свого задуму, церковний літопи- сець, щоб захистити свої позиції, пішов на інший захід. Він заявляє у своєму літопису, що Богдана Хмельницького поховано саме в Михайлівській церкві. Це ствердження він записує як спогади від імені суботівського жителя Маркіяна Бердника. М.Грушевський у своєму літопису безпідставно описав, що начебто тут лежало тіло сина Богдана Тимоша. Посилаючись на М.Бердника, літописець стверджував, що в церкві було знайдено на глибині 2-х аршин ще три покійники, а також декілька уламків кам’яної плити з словами: “Тисяча шестисотого року, мая 7 дня”. Ось на підставі цих спога- дів М.Грушевський робить упереджені висновки: під Михайлівською церквою похова- но Б.Хмельницького і його сина Тимоша. Кам’яна плита з датою 1600 р. начебто під- тверджує, що Михайлівська церква була споруджена раніше Іллінської на 50 років»109. Отже інтриґуючі, однак, м’яко кажучи, «суперечливі» (враховуючи все зазначене вище) відомості щодо поховань усередині Михайлівської церкви о. М.Грушевський сам і по- ширював, ще й надрукував у своїй збірці, яка неодноразово потім слугувала джерелом для історичних досліджень і деяких важливих висновків. Рукопис О.Єримовича нині зберігається у фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею110. Наводимо витяг з нього (без перекладу): «Основав своё научное выяснение подлинного места погребе- ния Хмельницкого на сочинённых субботовским церковным летописцем о. Марком Грушевским летописных бреднях, а главным образом, на записанных в этой летопи- си тем же о. Марком якобы показаниях землекопа Маркиана Бердника, профессор Стеллецкий не обратил, очевидно, внимания на то, что все эти летописные сведения, действительно наводящие на мысль о существовании тайны Богдана, написаны в лето- писи всего лишь в 1903 г., то есть, только 18–19 лет тому назад»111. О.Єримович описав, як особисто зустрівся зі ще живим на той час М.Бердником, котрий, ознайомившись із текстом «літопису» в Михайлівській церкві, страшен- но обурився та заявив, що о. М.Грушевський «занадто безцеремонно зловжив його – Бердника – іменем»112. Для відновлення справедливості останній 4 грудня 1921 р. написав на ім’я тогочасного священика Михайлівської церкви Г.Кривенка за- писку про те, що він не знаходив під час земляних робіт поблизу цього храму по- ховань ані Богдана, ані Тимоша Хмельницьких: «Никаких знаменитых покойников под церковью я не бачив. Про Тимоша я ничого не чув и написав о. Марку [...], бо про Тимоша у нас в сыли нихто з дидив и прадидив ничого не знали и не говорили, де вин похороненый тоже не знают. Про самого же Богдана Хмельницкого у нас у Суботове с древнего времени уси знают и говорять, що вин построив Илинську цер- кву, був похороненный під нею»113. Повний текст цієї записки О.Єримович наводить у рукопису. 109 Соса П.П. Легенди про гетьмана. – С.10–11. 110 Еримович А. Тайна погребения Богдана Хмельницкого: как факт спекуляции историческим событием [рукопис] // Черкаський обласний краєзнавчий музей. – ПП-11. – 88 с. 111 Там же. – С.79. 112 Там же. 113 Там же. – С.80–81. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 191 *** Отже, у результаті проведеного нами аналізу, можемо зробити певні висновки. 1. Виходячи з реалій і враховуючи сучасні гіпотези українських дослідників, що ба- зуються на виявленні 2019 р. аномалій усередині Іллінської церкви, перспективними видаються пошуки місця поховання гетьмана України Богдана Хмельницького та його сина Тимоша саме у цьому храмі. Пропонуємо розробити й затвердити на державно- му рівні комплексну програму всебічного наукового дослідження Іллінської церкви – пам’ятки національного значення у с. Суботів Черкаської обл. – на предмет остаточ- ного підтвердження чи спростування можливого поховання тут Б. і Т. Хмельницьких. 2. Дотримуємося думки, що Іллінську церкву було збудовано 1651 р., на що вка- зує ряд писемних джерел, а датування 1653 р. широко з’явилося в літературі за радян- ського часу. Вважаємо, що саме ця церква, а не Михайлівська, була «ринковою» на момент смерті Б.Хмельницького, адже ринки у цій місцевості, враховуючи характер сільськогосподарської продукції й товарів, зазвичай розташовувалися на околиці на- селеного пункту. Рельєф і назва території біля Іллінської церкви найбільш відповіда- ють визначенню та функціям ринкової площі. 3. Констатуємо, що до цього часу фахівці (археологи, геофізики, історики) не ло- калізували точне місцезнаходження саме тієї споруди Михайлівської церкви XVІІ ст., де бували Б.Хмельницький і його старший син Тиміш, яка була розібрана й перене- сена в 1870-х рр. в інше місце. На сьогодні ж достовірних тогочасних писемних дже- рел про поховання Б. і Т. Хмельницьких та існування склепу в колишній дерев’яній Михайлівській церкві у Суботові не зафіксовано. Достеменно не встановленим зали- шається й точне місце розташування вже перенесеної споруди Михайлівської церкви, зруйнованої більшовиками 1935 р. Розробка програми з дослідження ймовірних ло- кацій цього храму для подальших пошуків була б логічним наступним кроком у разі непідтвердження основної гіпотези. 4. Щодо джерельної бази, зауважимо, що подорожні нотатки П.Алеппського по- требують ретельного сучасного історико-перекладознавчого аналізу у частині відвідин Суботова в 1656 р., щоб уточнити стан Іллінської церкви на той час: збудована, недо- будована, діюча чи перебувала у стані добудови; а також додатково, за можливості, з’ясувати (з урахуванням адекватності сучасного перекладу), чий саме гробівець бачив мандрівник у Михайлівській церкві. На нашу думку, іншого сина Б.Хмельницького, очевидно малолітнього, який, за рядом джерел, помер 1637 р. Портретне ж зобра- ження Т.Хмельницького П.Алеппський міг побачити там само, адже за свого життя покійний опікувався цим храмом, чому є писемні підтвердження. 5. Припускаємо, що тіло Т.Хмельницького першопочатково могло знаходитись у дерев’яній Михайлівській церкві, а до кам’яної Іллінської, можливо та дуже ймо- вірно, було перенесене за вказівкою Б.Хмельницького або наприкінці грудня 1653 р., або після Корсунської трагедії 1655 р. Зробити це було нескладно з огляду на те, що воно попередньо піддавалося бальзамуванню. 6. З’ясовано, що версію про поховання Б.Хмельницького в Михайлівській цер- кві у Суботові наприкінці XІX – на початку XX ст. активно пропаґував, у тому чис- лі й через видання «Гетьманське гнїздо…», о. М.Грушевський. Із приватних мірку- вань щодо храму, де він був настоятелем, та для його звеличення священик штучно применшував статус Іллінської церкви як усипальниці Хмельницьких, прагнучи пе- рекреслити її історичне значення й надати славу своїй, Михайлівській, а також спо- рудити новий кам’яний храм, зробивши один приход. Спираючись на створений ним самим так званий «Літопис Михайлівської церкви», священик переконував, що Український історичний журнал. – 2022. – №2 192 Валентин Лазуренко Б.Хмельницького поховали саме там. Це твердження він обґрунтував, фальсифікую- чи спогади суботівського жителя М.Бердника. До сьогодні місцезнаходження згада- ного «літопису» невідоме. 7. Ми встановили, що саме завдяки краєзнавцю і священику О.Єримовичу в 1921 р. вдалося виявити, довести й оприлюднити факт фальсифікації о. М.Грушевським спогадів суботівського мешканця М.Бердника щодо нібито знаходження ним похо- вання Б. і Т. Хмельницьких під час ремонтних робіт на місці старої Михайлівської церкви. 8. Зауважуємо, що сучасні дослідження не підтверджують напад С.Чарнецького на Суботів у 1664 р. та здійснення наруги над прахом гетьмана Б.Хмельницького і його старшого сина Тимоша зі знищенням їхніх поховань, тому подальші пошуки за- значених поховань уважаємо перспективними. 9. Розглядаємо, у плані пошуків достовірної інформації стосовно місця захо- ронення Б. і Т. Хмельницьких, дослідження біографій, документів та матеріалів, пов’язаних із Г.Золотаренко (третьою дружиною гетьмана), Розандою (дружиною Тимоша), гетьманами І.Виговським і Ю.Хмельницьким, а також церковним діячем Лазарем (Барановичем), особливо щодо залишення цими особами спогадів у записах, листах тощо після серпня 1657 р. 10. Наголошуємо, що пошуки поховання Б. і Т. Хмельницьких повинні прово- дитися комплексно й системно, у діалектичному зв’язку з історичною традицією, ре- зультатами сучасних досліджень та їх інтерпретацією, спиратися на писемні джерела, топографію місцевості, реалії сьогодення. REFERENCES 1. Barabash, T. (2015). Bohdan Khmelnytskyі. Kharkiv. [in Ukrainian]. 2. Bondar, K. (2020). Sto rokіv naukovykh poshukіv: Rezultaty arkheolohіchnykh ta heofіzychnykh doslіdzhen v Іllіnskіі tserkvі – usypalnytsі Bohdana Khmelnytskoho v Subotovі. Pamіatky Ukraіny: Natsіonalna spadshchyna, 1-3, 59–66. [in Ukrainian]. 3. Chukhlіb, T. (2019). Vseukraіnska naukovo-praktychna konferentsііa “Usypalnytsіa hetmana Bohdana Khmelnytskoho: іstorііa, mіfy, suchasnyі stan”. Ukraіnskyі іstorychnyі zhurnal, 6, 220–223. [in Ukrainian]. 4. Kuksa, N.V. (2002). Z іstorіі Bohdanovykh tserkov u Subotovі. Pamіatky Ukraіny: іstorііa ta kultura, XXXІV, 2. [in Ukrainian]. 5. Kuksa, N.V. (2002). Іstorychnі pokhovannіa XVІІ–XVІІІ st. v Subotovі. Naukovі zapysky, 9. Kyіv. [in Ukrainian]. 6. Kuksa, N.V. (2003). Pravoslavnі tserkvy Chyhyrynshchyny u vіzytatsіі 1726 r. Svіdok kozatskoі slavy: pohlіad cherez stolіttіa. Cherkasy. [in Ukrainian]. 7. Kuksa, N.V. (2005). Tserkva v іmіa Svіatoho Arkhіstratyha Mykhaіla v Subotovі. Іstorііa relіhіі v Ukraіnі. Lviv. [in Ukrainian]. 8. Kuksa, N.V. (2013). Rarytety kozatskoі doby Chyhyrynshchyny: Naprestolne Yevanhelііe 1651 r. іz Svіato-Mykhaіlіvskoі tserkvy v Subotovі. Somі Bohdanіvskі chytannіa: Mat. Vseukr. nauk. konf. Cherkasy. [in Ukrainian]. 9. Kuksa, N.V. (2020). Tserkva Svіatoho Proroka Іllі v Subotovі: mynule і sohodennіa usypalnytsі Bohdana Khmelnytskoho. Cherkasy. [in Ukrainian]. 10. Kuksa, N.V., Dіdenko, Ya.L. (2013). Chyhyrynshchyna v podorozhnіkh notatkakh vіdomykh osobystosteі XІX – І polovyny XX st. Cherkasy. [in Ukrainian]. 11. Kuksa, N.V. (2004). Hnat Yakovych Stelletskyі: shtrykhy do portreta. Cherkasy. [in Ukrainian]. 12. Kіlesso, S.K. (2000). Arkhіtekturnі ta mystetskі skarby Bohdanovoho kraіu. Kyiv. [in Ukrainian]. 13. Lazurenko, V.M. (2004). Іstorііa Chyhyrynshchyny (z naіdavnіshykh chasіv do sohodennіa). Cherkasy. [in Ukrainian]. 14. Lazurenko, V.M. (2019). U poshukakh krypty velykoho derzhavotvortsіa Ukraіny Bohdana Khmelnytskoho: Pokhovannіa hetmana Ukraіny Bohdana Khmelnytskoho v Іllіnskіі tserkvі u s. Subotіv: vіd stolіtnіkh doslіdzhen, lehend ta mіfіv do suchasnykh naukovykh hіpotez. Cherkasy. [in Ukrainian]. 15. Lazurenko, V.M. (2020). Suchasnyі pohlіad na іstorychnі podіі 1664 r.: Naruha nad prakhom velykoho ukraіnskoho hetmana Bohdana Khmelnytskoho: bula chy ne bulo? Humanіtarnyі vіsnyk, 32, 16. Cherkasy. [in Ukrainian]. 16. Lazurenko, V.M. (2021). Bohdan Khmelnytskyі і navprotystoіannіa tserkov Subotova. Kharkiv. [in Ukrainian]. 17. Mytsyk, Yu. (2002). Khmelnytskyі Tymіsh. Ukraіnske kozatstvo: Mala entsyklopedііa. Kyiv; Zaporizhzhia. [in Ukrainian]. 18. Mytsyk, Yu. (2013). Khmelnytskyі Tymіsh. Entsyklopedііa іstorіі Ukraіny, 10. Kyiv. [in Ukrainian]. 19. Mytsyk, Yu.A., Bazhan, O.H., Vlasov, V.S. (2010). Іstorііa Ukraіny, 3 vyd. Kyiv. [in Ukrainian]. 20. Neradenko, T.M. (2006). Zolota pіdkova Cherkashchyny. Cherkasy. [in Ukrainian]. 21. Neradenko, T.M. (2012). Arkheolohііa Chyhyrynshchyny. Cherkasy. [in Ukrainian]. 22. Neradenko, T.M. (2018). Pravoberezhna Cherkashchyna: turystychno-kraіeznavchyі potentsіal. Cherkasy. [in Ukrainian]. 23. Novyk, M. (2006). Obstavyny pokhovannіa і mіstseznakhodzhennіa mohyly Bohdana Khmelnytskoho. Іstoryko-heohrafіchnі doslіdzhennіa v Ukraіnі, 9. Kyiv. [in Ukrainian]. 24. Perepelytsіa, A. (2020). Pravoslavnі svіatynі Chyhyrynshchyny. Cherkasy. [in Ukrainian]. Український історичний журнал. – 2022. – №2 Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії 193 25. Smolіі, V.A., Stepankov, V.S. (1994). Bohdan Khmelnytskyі: Khronіka zhyttіa ta dііalnostі. Kyiv. [in Ukrainian]. 26. Smolіі, V.A., Stepankov, V.S. (1995). Bohdan Khmelnytskyі (Sotsіalno-polіtychnyі portret). 2 vyd. Kyiv. [in Ukrainian]. 27. Smolіі, V.A., Stepankov, V.S. (2020). Bohdan Khmelnytskyі: polkovodets, dyplomat, derzhavotvorets. Vyd. 3. Kyiv. [in Ukrainian]. 28. Sosa, P.P. (1992). Lehendy pro hetmana. Kraіeznavets Cherkashchyny, 3. Cherkasy. [in Ukrainian]. 29. Taіrova-Yakovleva, T. (2020). Mohyla Bohdana Khmelnytskoho u Subotovі ta perspektyvy yіі poshukіv. Ukraіnskyі іstorychnyі zhurnal, 4, 21–29. [in Ukrainian]. 30. Yura, R.O., Horіshnіі, P.A. (1972). Arkheolohіchnі doslіdzhennіa v Subotovі. Ukraіnskyі іstorychnyі zhurnal, 1, 155–156. [in Ukrainian]. Valentyn LAZURENKO Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Professor at Department of History and Law, Cherkasy State Technological University (Cherkasy, Ukraine), v.lazurenko76@gmaіl.com ORCІD: https://orcіd.org/0000-0002-3441-4485 Burial of the Hetman B.Khmelnytskyi in Subotiv: Visions and Realities Abstract. The purpose of the study is to find out the burial place of the Hetman of Ukraine B.Khmelnytskyi and his eldest son Tymish. Emphasis is placed on the relevance of a comprehensive analysis of the problem in the context of the latest search for the crypt of B.Khmelnytskyi and the version of the Russian historian T.Tairova-Yakovleva. Scientific novelty is determined by the involvement and elaboration of a wide range of sources on the raised problem, the latest and critical view of the problem, unbiased by ideological layers. The main results of the study. The historical tradition is based on a number of sources that point to the burial of B.Khmelnytskyi in St. Elijah’s Church in Subotiv, Chyhyryn district. The fact of B.Khmelnytskyi’s burial in St. Michael’s Church is openly debatable. P.Aleppo’s notes on his stay in Subotiv in 1656 need linguistic clarification given the multiplicity of their lists and translations. The area near St. Elijah’s Church is more in line with the purpose of the market square, taking into account the topography and toponymy of the area, than the probable locations near St. Michael’s Church. The subjectivism of Fr. M.Hrushevskyi in selective coverage during the publication of Subotiv’s legends and retellings of episodes about the burial of B.Khmelnytskyi is proven. Given the anomalies discovered in 2019 inside St. Elijah’s Church, the latest publications and sources, the search for the burial place of B.Khmelnytskyi and, possibly, his son Tymish under this church seems promising today. In view of the above facts, which testify to the periodization of the history of St. Michael’s Church, the idea of the functioning of this church as a parish one, and St. Elijah’s Church – as the ancestral tomb of the Khmelnytskyi family has been confirmed. The practical significance of the results achieved. The research makes it possible to reduce the uncertainty in solving the problem of B.Khmelnytskyi’s burial and to draw the attention of historians, local historians, journalists, philologists and politicians to the outlined issues. A scientific substantiation for purposeful searches for the burial place of B.Khmelnytskyi and T.Khmelnytskyi is offered. Keywords: Bohdan Khmelnytskyi, Tymish Khmelnytskyi, Subotiv, St. Elijah’s Church, Chyhyryn, Khmelnytskyi’s tomb.

Поховання гетьмана Б.Хмельницького у Суботові: візії та реалії

Репозитарії

Схожі ресурси