Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
У статті розглядається взаємодія права і релігії в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан». Дослідження тексту показує, що Мартіан є носієм складної релігійної форми, котра містить як правові компоненти раннього християнства, так і віру в закон як в інкарнацію справедливості та блага. С...
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184671 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» / Т. Дагович // Слово і Час. — 2021. — № 1. — С. 39-55. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-184671 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дагович, Т. 2022-06-26T12:55:54Z 2022-06-26T12:55:54Z 2021 Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» / Т. Дагович // Слово і Час. — 2021. — № 1. — С. 39-55. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. 0236-1477 DOI: 10.33608/0236-1477.2021.01.39-55 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184671 821.161.2 Українка—27:34(37) У статті розглядається взаємодія права і релігії в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан». Дослідження тексту показує, що Мартіан є носієм складної релігійної форми, котра містить як правові компоненти раннього християнства, так і віру в закон як в інкарнацію справедливості та блага. Суперечності між правом і релігією не спостерігається, проте виникає конфлікт між християнством і римським правом, з одного боку, та людським співчуттям — з другого. В результаті Мартіан утрачає зв’язок із людським. Цей розвиток, корисний для християнської громади й трагічний для героя та його оточення, означає не тільки жертву, але й повне розкриття Мартіанового хисту. The paper explains the attitudes towards law and religion in Lesia Ukrainka’s dramatic poem “Martian the Lawyer” (1911). the poem depicts the life of early Christians under the Roman law in the third century and obtains new relevance in the context of the movement ‘Law and Literature’, as the focus on law in this oeuvre allows a deeper exploration of its meaning. Law is connected with religion in two ways in the poem: as a part of the civil religion and as a system of prohibitions and punishments within the Christian community. Analysis of the text shows that Martian is a carrier of a sophisticated religious form, which implies the juridical elements codified in early Christianity, as well as a belief in law as the incarnation of the idea of truth and justice. the two antagonistic social and spiritual systems — early Christianity and the Roman law — fuse into one ideology that consumes the life of the protagonist. the difference between the juridical laws, the law of nature, and the commandments of Christian leaders disappears within this religious form. In the house of the hero, only those things that represent time or law remain, such as different types of timepieces and juridical texts; Martian’s home becomes a place for abstract ideas, but not for human beings with their needs and feelings. For the protagonist, there are no conflicts between law and religion, but there is a conflict between early Christianity and the Roman law on the one side and, on the other side, human compassion, which is supposed to be a crucial idea within Christianity but is not practiced in the local Christian community. Because of this conflict, Martian completely loses contact with human feelings and becomes an ideal lawyer, which is beneficial for his Christian community but tragic for himself and his relatives. this development signifies not only a sacrifice but also the full realization of Martian’s talent (Ukrainian: ‘khyst’). In some episodes within other poems by Lesia Ukrainka, law and religion are presented as intertwined or undifferentiated, but in “Martian the Lawyer” the author for the first time elaborates this issue thoroughly and creates an ambivalent and sophisticated dramatic situation. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час До 150-річчя Лесі Українки Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» Law and Religion in “Martian The Lawyer”, the Dramatic Poem by Lesia Ukrainka Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» |
| spellingShingle |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» Дагович, Т. До 150-річчя Лесі Українки |
| title_short |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» |
| title_full |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» |
| title_fullStr |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» |
| title_full_unstemmed |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» |
| title_sort |
право і релігія в драматичній поемі лесі українки «адвокат мартіан» |
| author |
Дагович, Т. |
| author_facet |
Дагович, Т. |
| topic |
До 150-річчя Лесі Українки |
| topic_facet |
До 150-річчя Лесі Українки |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Law and Religion in “Martian The Lawyer”, the Dramatic Poem by Lesia Ukrainka |
| description |
У статті розглядається взаємодія права і релігії в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан». Дослідження тексту показує,
що Мартіан є носієм складної релігійної форми, котра містить як
правові компоненти раннього християнства, так і віру в закон як в
інкарнацію справедливості та блага. Суперечності між правом і релігією не спостерігається, проте виникає конфлікт між християнством
і римським правом, з одного боку, та людським співчуттям — з другого. В результаті Мартіан утрачає зв’язок із людським. Цей розвиток,
корисний для християнської громади й трагічний для героя та його
оточення, означає не тільки жертву, але й повне розкриття Мартіанового хисту.
The paper explains the attitudes towards law and religion in Lesia Ukrainka’s dramatic poem “Martian the Lawyer” (1911). the poem depicts the life of early Christians under the Roman law in the third century and obtains new relevance in the context of the movement ‘Law and Literature’, as the focus on law in this oeuvre allows a deeper exploration of its meaning. Law is connected with religion in two ways in the poem: as a part of the civil religion and as a system of prohibitions and punishments within the Christian community. Analysis of the text shows that Martian is a carrier of a sophisticated religious form, which implies the juridical elements codified in early Christianity, as well as a belief in law as the incarnation of the idea of truth and justice. the two antagonistic social and spiritual systems — early Christianity and the Roman law — fuse into one ideology that consumes the life of the protagonist. the difference between the juridical laws, the law of nature, and the commandments of Christian leaders disappears within this religious form. In the house of the hero, only those things that represent time or law remain, such as different types of timepieces and juridical texts; Martian’s home becomes a place for abstract ideas, but not for human beings with their needs and feelings. For the protagonist, there are no conflicts between law and religion, but there is a conflict between early Christianity and the Roman law on the one side and, on the other side, human compassion, which is supposed to be a crucial idea within Christianity but is not practiced in the local Christian community. Because of this conflict, Martian completely loses contact with human feelings and becomes an ideal lawyer, which is beneficial for his Christian community but tragic for himself and his relatives. this development signifies not only a sacrifice but also the full realization of Martian’s talent (Ukrainian: ‘khyst’). In some episodes within other poems by Lesia Ukrainka, law and religion are presented as intertwined or undifferentiated, but in “Martian the Lawyer” the author for the first time elaborates this issue thoroughly and creates an ambivalent and sophisticated dramatic situation.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184671 |
| citation_txt |
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» / Т. Дагович // Слово і Час. — 2021. — № 1. — С. 39-55. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT dagovičt pravoírelígíâvdramatičníipoemílesíukraínkiadvokatmartían AT dagovičt lawandreligioninmartianthelawyerthedramaticpoembylesiaukrainka |
| first_indexed |
2025-11-25T20:42:12Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:42:12Z |
| _version_ |
1850527216676372480 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 39
DOI: 10.33608/0236-1477.2021.01.39-55
УДК: 821.161.2 Українка—27:34(37)
Тетяна ДАГОВИЧ, аспірантка
Вестфальський університет ім. Вільгельма в Мюнстері,
Domplatz 6, Münster, 48143, Deutschland (Germany)
e-mail: tetyana.dagovych@uni-muenster.de
O RCID: https://orcid.org/0000-0003-4940-7867
ПРАВО І РЕЛІГІЯ В ДРАМАТИЧНІЙ
ПОЕМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
«АДВОКАТ МАРТІАН»
У статті розглядається взаємодія права і релігії в драматичній по-
емі Лесі Українки «Адвокат Мартіан». Дослідження тексту показує,
що Мартіан є носієм складної релігійної форми, котра містить як
правові компоненти раннього християнства, так і віру в закон як в
інкарнацію справедливості та блага. Суперечності між правом і релі-
гією не спостерігається, проте виникає конфлікт між християнством
і римським правом, з одного боку, та людським співчуттям — з друго-
го. В результаті Мартіан утрачає зв’язок із людським. Цей розвиток,
корисний для християнської громади й трагічний для героя та його
оточення, означає не тільки жертву, але й повне розкриття Марті-
анового хисту.
Ключові слова: Леся Українка, «Адвокат Мартіан», раннє христи-
янство, римське право, релігія, право і література.
Драматичну поему «Адвокат Мартіан» Леся Українка
створила в 1911 р., як і найвідоміший свій твір, драму-фе-
єрію «Лісова пісня». Тимчасом як «Лісова пісня» роз-
глядається у школі та екранізується, «Адвокат Мартіан»
залишається маловідомою п’єсою навіть для багатьох фі-
лологів, якщо вони не досліджують творчість Лесі Укра-
їнки. Це забуття, ймовірно, зумовлено складністю твору.
Ци т у в а нн я: Дагович Т. Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки
«Адвокат Мартіан» // Слово i Час. 2021. № 1 (715). С. 39—55. https://doi.
org/10.33608/0236-1477.2021.01.39-55
Слово і Час. ДО 150-РІЧЧЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
40 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
«Лісова пісня» також є багатоплановою драмою, але навіть її поверхове
прочитання надає зрозумілий меседж: зрада призводить до трагедії; по-
біжне ж прочитання «Адвоката Мартіана» не формує чітких оціночних
орієнтирів.
У цій статті драматична поема розглядається з позицій дослідниць-
кого напряму право і література (Law and Literature), який з кінця ми-
нулого століття розвивається у США, а з початку століття нинішнього
набуває популярності й у Європі. До цього «Адвокат Мартіан» дослі-
джувався насамперед із позицій морально-етичних [3], з точки зору став-
лення до гріха [2], з перспективи екзистенціалізму [9]. Аналіз правової
свідомості у взаємодії зі свідомістю релігійною, який пропонується у
статті, дозволяє висвітлити аспекти драматичної поеми, які досі не були
розглянуті дослідниками, і запропонувати нову інтерпретацію твору.
Труднощі, що постають перед реципієнтом драматичної поеми «Ад-
вокат Мартіан», частково пояснюються тим, що Мартіан, як і численні
протагоністи Лесі Українки, є носієм певної ідеї, сутність якої неможли-
во визначити однозначно. З одного боку, в центрі твору — раннє христи-
янство, яке підпорядковує собі життя головного героя, з другого — наз-
ва відсилає не до релігійного, а до юридичного комплексу понять. Щоб
краще зрозуміти ідейну єдність права і релігії, яку репрезентує головний
герой драматичної поеми, необхідно уважно простежити співвідношен-
ня цих двох феноменів.
Розділення права і релігії, звичайне для секулярних суспільств, у
жодному разі не є сталим явищем. У стародавніх соціумах закони нерід-
ко обґрунтовувалися релігійними уявленнями або ж змішувалися з ними
[25, 66—67]. Віра в суд після смерті людини існувала ще за часів Старо-
давнього Єгипту і дожила до сьогодення; прикладом релігійно мотиво-
ваної правової системи в наші дні може бути шаріат; релігійне навчання
у XIX ст. традиційно називалося «Закон Божий». Спираючись на теорії
Е. Дюркгейма та інших класиків соціології, В. Ґепгарт [18] та Л. Форд
[16] показують, що саме у Стародавньому Римі, де відбувається дія дра-
матичної поеми, релігійні уявлення мотивували виникнення правових
норм у різних сферах життя. Розглядаючи мотив гріха в «Адвокаті Мар-
тіані», В. Бородіна зазначає, що гріх зазвичай трактується як свідомий
«переступ закону» [2, 25]. Йдеться про закон Божий, але це спостере-
ження в контексті драматичної поеми показує, наскільки в цьому творі
право і релігія споріднені.
Настанови Лесі Українки щодо кодифікованого права малодослі-
джені, натомість її погляди на релігію є предметом наукової дискусії.
Драматургиню і нині відносять до скептично налаштованих щодо хрис-
тиянства авторів [13, 296], але тезу про її войовничий атеїзм, привабли-
ву для радянських дослідників, можна вважати подоланою. О. Забужко
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 41
[7, 215] і В. Агеєва [1, 218] наголошують на складності поглядів Лесі
Українки на релігію. У деяких творах, наприклад, у драматичній поемі
«В катакомбах», антихристиянський пафос очевидний, але майже у всіх
п’єсах, у яких ідеться про раннє християнство, котре, за словами О. За-
бужко, Лесю Українку «так нездоланно-магнетично <…> вабило» [7, 92],
християни є глибшими, складнішими та цікавішими особистостями,
ніж інші персонажі1. Це люди, котрих не задовольняє ціннісна система
сучасного їм світу і котрі в духовному пошуку звертаються до нового
вчення, яке підіймає їх на недосяжну для інших висоту, водночас на-
кладаючи на них ярмо послуху. У листуванні з А. Кримським, обґрунто-
вуючи свою різку критику християнства у творі «В катакомбах», Леся
Українка пояснює, що ієрархічні, «рабські» відносини були первісно ха-
рактерні для християнства, яке швидко забуло «сина людського» заради
«царя іудейського» [11:10, 211], але водночас визначає, які аспекти цієї
релігії є для неї істотними: це насамперед емпатія, співчуття, те «почуття
всепрощаючої симпатії, що так красило відносини Христа до його зрад-
ливих і тупих учеників» [11:10, 212]. Співчуття як принцип поведінки
не потребує релігійної свідомості й належить до царини етики, але дея-
кі твори Лесі Українки справляють враження спроби поширення люд-
ської емпатії на спілкування з надлюдським. Т. Гундорова на прикладі
драми «Одержима» унаочнює утопічний пошук релігійної ситуації, яка
б надавала «можливість безпосередньої комунікації людини з Богом»
[6, 401]2.
Отже, засуджуючи жорстку ієрархічну систему, типову для церкви
з перших століть, і пов’язану з нею необхідність сліпого послуху, Леся
Українка бачить прогрес у християнському прагненні до духовної доско-
налості й у можливості безмежної емпатії, котра була чужою античному
світу. Конфлікт між двома компонентами християнства, чуттям та ієрар-
хією, тобто релігією як (над)чуттєвим досвідом і релігією як законом,
стає темою багатьох драм Лесі Українки: любов як ґрунтовний принцип
християнства не може бути втіленим у життя, «закон», у який перетво-
рюється релігія, забороняє живе почуття. Симптоматично, що ця супе -
речливість переноситься й на засновника релігії: Месія, котрий посту-
лює ідею любові, не спроможний надати «людську» любов-емпатію Мі-
ріам («Одержима») або Юді («На полі крові»).
Ця парадигма є суттєвою і для «Адвоката Мартіана». Християнство
підіймає Мартіана та деяких інших дійових осіб-християн на недосяжну
1 Виняток — філософ Руфін із твору «Руфін і Прісцілла», але і він в певний момент відчуває на
собі «магнетичну» силу християнства.
2 Попри світоглядну та методологічну різницю у сприйнятті матеріалу, схожого висновку дохо-
дить і Блаженніший С. Шевчук: на його думку, Леся Українка є апологетом християнства, але
не як абстрактної системи ідей, а форми «живого богоспілкування» [12, 17].
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
42 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
для загалу духовну висоту, але цей розвиток нівелюється необхідністю
послуху. В сцені, в якій Мартіан приносить Люціллі календар з поган-
ськими записами, саме емпатія, почуття стає головною драматичною
силою. Мартіан одночасно наближається до концепції християнства як
любові до ближнього, яка була значущою для Лесі Українки, але небез-
печно віддаляється від «закону» в релігії. Проте вирішальною є сцена з
Ардентом, котру можна розглядати як кульмінацію твору: тут (спів)чут-
тя при носиться в жертву «закону» церкви і протагоніст остаточно стає
на шлях мертвої релігії1.
Хоча йдеться не про закон в юридичному сенсі, проте християнство
у п’єсі становить систему рекомендацій, заборон і покарань. Найсерйоз-
ніше покарання — відлучення від церкви — означає загибель душі, що
в певному сенсі є смертною карою. У цій «правовій системі» важливу
роль відіграє ієрархічний лад, і це «право», як показано у п’єсі, є пози-
тивним — його вигадано і встановлено людьми (кліром, отцями церкви
тощо), воно не існує a priori, не виникає з етичних переконань. Водно-
час «правова система» молодої церкви менше зацікавлена у справедли-
вості (вищу справедли вість обіцяно після смерті, якщо за життя слідува-
ти «праву»), ніж у перспективах розвитку нової релігії. Ця кодифікація
та ієрархізація відносин свідчить про те, що християнство, попри пере-
слідування, вже набувало значення державної релігії (події у творі відбу-
ваються в III ст.; можливо, перший християнський імператор Костянтин
уже народився).
В якій мірі справедливість підпорядковується інтересам церкви,
можна побачити на такому прикладі: єпископу, котрого мусить борони-
ти Мартіан, загрожує не смертна кара, а вигнання [11:6, 36], натомість
Ардента очікує страта, однак Ізоген суворо забороняє Мартіану юри-
дично підтримувати його. Тут ідеться не про «вищу вартість» життя
єпископа, а про те, що його свобода сприймається як запорука існування
громади. Інтереси особистості цілком підпорядковані прагненням гро-
мади — схожу ситуацію змодельовано у драматичній поемі «У пущі».
На відміну від Річарда, Мартіан повністю підкоряється церковному «за-
кону», він приносит ь йому в жертву не тільки всі «людські зв’язки»
[7, 370], а й, парадоксальним чином, свої релігійні почуття, свій зв’язок
з Богом. Мартіан, людина, вочевидь, надзвичайно обдарована інтелек-
туально, спромагається жити з цією суперечністю, майже не помічаючи
її. Лише в один момент герой готовий порушити «закон»: після того,
1 Подібний конфлікт можна побачити і в драматичному етюді «Йоганна, жінка Хусова», де
героїня повертається до чоловіка (не християнина) як автаркічна християнка і певна свого
вибору людина, проте пригадавши, що Месія забороняє розлучення і що вона має виказувати
послух у шлюбі, постає перед дилемою, яка характерна й для Мартіана: щоб слідувати вимогам
релігії, треба зрадити її принципи. Спокійна упевненість Йоганни змінюється невротичною
роздвоєністю.
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 43
як поранений Ардент порівнює його з Пілатом, пророкуючи: «Господь
тебе не пустить в царство боже!» [11:6, 57]1. Коротка ремарка після діа-
логу: «Береться сам до засува, щоб відчиняти <…>» [11:6, 58], — це
єдине місце у творі, де очевидні розбіжності між «легальними» вказів-
ками кліру та основоположними ідеями християнства ставлять під за-
грозу віру Мартіана в релігійний «закон». Утім і тут співчуття прори-
вається на поверхню саме після того, як Ардент згадує правові елементи
релігії, натякаючи на суд після смерті, який вирішує, чи гідна душа увійти
до Царства Божого. В такої глибокої й складної особистості, як Мартіан,
мотивацією швидше виступає не страх перед довічною мукою, а безмеж-
на повага до закону, незалежно від форми його маніфестації — як релі-
гійної заповіді або як юридичної норми.
Віра в закон, якому треба слідувати, звільняє від вагань. Сестра Мар-
тіана Альбіна, визнаючи релігійну необхідність принести в жертву свою
любов до дочки, залишається в ситуації психологічної роздвоєності між
материнським почуттям до дитини та інтересами християнської спіль-
ноти. Цієї хворобливої роздвоєності не спостерігаємо в особистості
Мартіана: доля тяжко вражає його, він мусить визнати, що має провину
перед дітьми, але глибокий і спокійний сум адвоката, який виконує свій
обов’язок, створює контраст до розпачу його сестри. Мартіан залиша-
ється на шляху, на якому він був завжди, навіть якщо наприкінці п’єси
йому стає зрозуміло, що це шлях самотності й темряви [11:6, 65].
Водночас Мартіан не зображується як особистість, яка взагалі не
має почуттів, адже упродовж усієї драматичної дії можна бачити, яких
зусиль волі коштує йому боротьба з ними. Доречно припустити, що саме
ідея любові, тобто почуття, а також пошук істини імпонували Мартіану
в християнстві, що й мотивувало його приєднання до церкви. Він не ста-
вить під сумнів сенс боротьби почуттів та закону, тому впродовж дії дра-
матичної поеми в його вірі домінує релігійний «закон», причому кожне
слово ієрархічно вищого християнина стає таким «законом». Мартіан і
далі вважає, що любов та істина наявні в християнстві, хоча є майже не-
досяжними для нього. Релігія героя — це «закон» його християнської
громади. Якщо релігійні настанови Мартіана структуровані юридично,
то його ставлення до римського права має риси релігійного служіння.
Тимчасом як релігії акумулюють ознаки квазіправових систем, у
кодифікованому праві нерідко зберігаються риси релігійної свідомос-
ті. Поняття громадянської релігії, яке в 1967 р. запропонував Р. Белла
[22, 899], імплікує, зокрема, типову релігійну поведінку в сфері права
(наприклад, обрядовість). Як і релігія, право вимагає віри: санкції важли-
ві для підтримання системи, але для її ефективного функціювання навіть
1 В алегоричному сенсі впустити Ардента означало б впустити найінтенсивнішу форму почуття —
пристрасть, яку Ардент репрезентує, — у внутрішній світ, чого, зрештою, не відбувається.
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
44 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
у тоталітарному суспільстві, не кажучи вже про суспільство ліберальне,
необхідна віра великої частини населення в такі абстрактні сутності, як
закони1. Не існуючи у фізичній формі, закон має метафізичний вимір,
адже створює перепони, які є не менш дієвими, ніж фізичні. Символічна
роль закону споріднює його з релігією: саме на Біблії і на Конституції
складають присягу. Суспільні настанови щодо права нагадують релігійні
норми, що є істотним для Мартіана.
Релігійність головного героя твору Лесі Українки часто визначається
як фанатизм. Слово «фанатизм» під час аналізу образу Мартіана вико-
ристовує В. Агеєва [1, 237, 239]. Натомість Т. Вірченко характеризує його
як деспотичного батька [3, 100]. Проте дослідження тексту показує, що
Мартіан не є фанатичним християнином. Можна навести кілька прикла-
дів. Коли Аврелія отримує від матері емоційну цидулу, яку Мартіан помил-
ково вважає любовною, він, нарікаючи на те, що обранець не приходить
відкрито, не питає, чи є він християнином, що було б першим запитанням
батька та християнина. Раніше, коли Мартіан ще підозрює, що любовне
послання адресовано його писареві Констанцію, він вдається до грайливо-
го тону, який не пасує ані деспоту, ані фанатику: «Чого ж ти так сахаєшся?
Цидула / гречненько зложена й не без вогню» [11:6, 11]. Для християнина
позашлюбний зв’язок є гріхом, але з точки зору римського права стосунки
вільного чоловіка з певними категоріями жінок не є забороненими. Отже,
Мартіан реагує не як християнин, а як римський громадянин. Так само і
його поведінка у сцені з календарем, про яку йшлося вище, не виказує у
ньому фанатика: приносячи язичницький календар, щоб заспокоїти Лю-
ціллу, Мартіан поводиться як людина, для якої здоров’я та душевний стан
дитини важливіші за християнські принципи.
Зважаючи на те, що сліпота фанатизму є одним із центральних моти-
вів твору, необхідно визнати: віра, яку фанатично сповідує Мартіан, це
не класичне християнство. Ця віра ґрунтується на законі — «законі»,
що є частиною християнського світогляду, а також релігійному ставленні
до римського права. Розглянемо останнє докладніше.
У тексті часто трапляється слово «хист». Людина, яка має хист, —
це людина «покликана», але у випадку з Мартіаном «покликання»
надходить не від християнського кліру, а від закону, від права — герой
має хист адвоката, а не проповідника. Поняття хисту, таке важливе для
Лесі Українки, є центральним і в іншій драмі — «У пущі». Якщо Річард
постає перед вибором між хистом і релігією в її правовому вимірі, то
Мартіан своїм хистом служить релігії, конфлікту між ними не виникає,
тому реципієнт майже забуває, яку важливу частину духовного життя
протагоніста становить взаємодія з правом.
1 Йдеться про проблему чинності права (нім. Rechtsgeltung) в філософії та соціології права
[24, 27—29; 19, 51—53].
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 45
Здібності до юридичної праці не пояснюють настанов Мартіана
щодо права. В літературі й фольклорі часто зустрічається фігура ритора
чи юриста, який вміє кмітливо оперувати законами, своєрідного юри-
дичного трикстера, як-от адвокат Патлен із середньовічного фарсу, суддя
з «Повісті про Шемячин суд» та ін. Дії трикстерів можуть бути етично
виправданими чи ні, але закон для них завжди лише засіб для досягнен-
ня цілі. Очевидно, що Мартіан репрезентує прямо протилежний тип
адвоката, а саме адвоката-ідеаліста. Закон для нього не засіб і не інстру-
мент, право для нього — сутність, у яку він вірить.
У врегульованому правом суспільстві, незалежно від того, чи це пра-
во ґрунтується на етичних нормах, чи захищає привілеї певних груп,
пересічний громадянин не в змозі опанувати всієї правової системи, в
найліпшому разі йому відомі її основні принципи й невелика кількість
законів. У такому суспільстві людина, яка розуміється на праві й може
професійно ним користуватися, отримує велику владу. Втім те, як Мар-
тіан поводиться з цією владою, віддаляє його не тільки від трикстерів, а
й від звичайних професійних адвокатів. У іншій давньоримській драмі
Лесі Українки, «Руфін і Прісцілла», також присутній адвокат — Семп-
роній, його можна розглядати як взірець «нормального» адвоката, він
не є ані трикстером, ані ідеалістом: герой зізнається, що не «допитуєть-
ся правди», а лише шукає стратегій захисту манданта [11:4, 242]. Нато-
мість Мартіан не розрізняє істини, справедливості та закону (римського
чи християнського).
Мартіан застосовує юридичну владу винятково тоді, коли отримує
мандат на адвокатський захист, в іншому разі (не важливо, чи йдеться
про його особисті інтереси, чи його близьких) він не використовує її,
що межує з релігійним ставленням і нагадує третю заповідь: не згадувати
імені Господа даремно. На початку драматичної поеми реципієнт дізна-
ється, що Мартіан і сам утягнутий у судовий процес: колишня дружина
намагається відібрати в нього половину маєтків. Адвокат категорично
відмовляється займатися цією справою. У конфлікті з дітьми він також
не вживає закріпленого в римських законах права patria potestas, що
надає батькові владу навіть над дорослими дітьми [21], попри свою
певність, що рішення дітей ведуть їх до згуби.
Ізоген
Що ти кажеш?
Та нащо ж ти пускаєш їх на згубу?
Ти ж батько їм — ужий своєї влади!
Мартіан
Не смію, брате. Говорив я з ними
не як маючий владу, а як той,
що в глибині душі провину чує [11:6, 32].
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
46 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
Уважаючи, що для дітей було б краще залишитися з ним, Мартіан
не примушує їх до цього правовим шляхом, адже визнає, що має пе-
ред ними провину, отже, виникла б невідповідність між правом та
справедливістю. Так само у драматичну ніч убивства Ардента та смерті
Люцілли Мартіан не застосовує своєї надзвичайної юридичної ком-
петенції, яка могла б урятувати небогу, а за умови порушення «зако-
ну» кліру (якщо б він таки впустив до себе Ардента), можливо, і сина
друга. Спочатку Мартіан ще намагається запобігти обшуку, вказавши
на закон: «Не мушу я нікому відчиняти, / крім слуг закону» [11:6, 58].
Але коли він упізнає голос центуріона і визнає, що той є носієм закону,
то мусить відчинити двері. Навіть якщо йдеться про здоров’я і життя не-
боги, Мартіан неспроможний використати закон як засіб, спритно знай-
шовши, інтерпретувавши або навіть вигадавши статтю, яка б захистила
оселю від обшуку (менш освічений центуріон навряд чи зміг би поміти-
ти оману за авторитетом видатного юриста). Герой не володіє правом, не
користується з нього, він служить йому, як жрець служить своєму бого-
ві. Несподівано римське право, на відміну від релігійно мотивованого
«права» християнської громади, постає в драматичній поемі як право
природне, принаймні з точки зору Мартіана. Хоча герой мусить знати,
що римські закони було створено людьми, поганами, але він ставиться
до них не як до формальних правил, а як до божественної інкарнації ідеї
справедливості, яку в жодному разі не можна порушувати. Ядро права
в такій ситуації — справедливість, благо, істина; обов’язок адвоката по-
лягає в тому, щоб звільнити це ядро від нашарувань і дошукатися істини
в законі.
Було б перебільшенням стверджувати, що справжня релігія Марті-
ана — не християнство, а римське право, адже саме християнству він
підпорядковує своє життя і приносить найбільші жертви. Але врахову-
ючи, що Мартіан є таємним християнином, котрий роками не міг брати
участі у спільній ритуальній дії, слухати проповідь, можна припустити,
що його релігійні погляди формувалися майже незалежно від місцевої
церкви, проте у постійному контакті з правом. При тому, що обидві
системи, як було показано вище, попри всі розбіжності є споріднени-
ми, оскільки постулюють орієнтацію на благо, розвивається синтетич-
на релігійна форма, в якій право і віра в Бога стають нероздільними.
Така віра, комбінуючи гетерогенні сегменти, структурно відповідає
раннім формам релігій1. Саме ця персональна релігія в трагічній ситу-
ації зберігає особистість героя від розпачу і розпаду. Наприкінці п’єси
Мартіан не звертається до Ісуса, а продовжує працювати над захистом
1 Треба зауважити, що синтетичну релігію Мартіана не можна ідентифікувати з римською гро-
мадянською релігією, що включала, крім права, інші культурні й соціальні компоненти, від
яких Мартіан як християнин відмовляється.
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 47
єпископа. Посивіла за день людина вимовляє не вимучені, а повні
натхнення слова, які можна розглядати як особисту форму молитви:
Шановні судді !
Я вас прошу розважити спокійно,
з холодним розмислом, сю просту справу, —
вона прозора буде, мов кришталь,
коли її не затемнить дихання
якої пристрасті. Кришталь найкраще
нам роздивлятись при холоднім світлі… [11:6, 67].
Обов’язок та залізна воля, які повертають героя до роботи, можуть при-
мусити людину важко трудитися, проте не можуть мотивувати творити.
Однак у словах Мартіана відчувається творча свобода, жива наснага віри.
Синтез релігії та права бачимо і в короткій репліці, якою герой відпо-
відає на повідомлення про намір Ардента знищити статую цезаря: «Ой
господи! за се — страшенна кара!» [11:6, 37]. Як християнин Мартіан не
звертався б до Господа марно, тобто його слова тут забарвлені релігійно,
але вони марковані й юридично, адже як адвокат Мартіан жахається не
просто смерті, що загрожує хлопцю, але кари «за се» — порушення пев-
ної статті закону, що санкціонується конкретною карою. Однак Ардента
після скоєного не заарештовують, над ним чинить розправу розгніваний
натовп, а присутність представників закону лише підкреслює беззакон-
ність ситуації. В III ст., для якого були характерні серйозні політичні
кризи, котрі призводили не тільки до зміни влади, а й до убивств цезарів,
ця ситуація не мала бути винятковою: через низку причин [17, 23—24]
саме тоді в Римській імперії існували великі труднощі з імплементаці-
єю права. Але Мартіан не помічає недосконалості правової системи, як
не бачить і неправомірності вказівок кліру1. Як інтровертна особистість
він фокусується не на зовнішніх обставинах, а на сутностях свого духу, в
його ж духовному світі право і релігія залишаються інкарнаціями блага
незалежно від того, що відбувається зовні.
Ця відносна автономія внутрішнього світу може допомогти зрозу-
міти фінал п’єси, в якому О. Забужко бачить не поразку, а апологію ли-
царства [7, 370—371] і який, за визначенням В. Агеєвої, показує нам
трагічного, але не зломленого героя, адже Мартіан певний свого вибору
[1, 239]. Як людина Мартіан страждає через численні втрати й власну
вину, але як адвокат він відчуває полегшення, коли залишається наодин-
1 У зв’язку з цією свідомою сліпотою, яка проявляється в неспроможності сприймати аспекти
буття, що не вписуються у власну картину світу, можна згадати феномен sacrifi cium intellectus
(жертвоприношення інтелекту), про який зазначає К. Ґ. Юнґ, створюючи психологічний пор-
трет Тертуліана [23]. Мартіан, людина освічена і розумна, нездатний побудувати найпростіші
силогізми, якщо їх висновки несприятливі для кліру або для права. Твори Тертуліана, значно
скорочене твердження якого увійшло в історію у формі «вірю, тому що абсурдно», мали бути
відомими освіченому християнину III ст.
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
48 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
ці з юридичним текстом, над яким працює, у світі своїх релігійно-етич-
но-юридичних уявлень. Світ ідей, в якому все впорядковано і логічно, в
якому правильними діями можна досягти конкретної мети, — це життє-
вий простір адвоката, який утім є незрозумілим і нестерпним для інших.
Промовистими в цьому сенсі є нарікання його дітей: «Ми в тебе в домі
тільки бути смієм, / а жити нам не можна, щоб не стати / для тебе каме-
нями спотикання / на трудному шляху» [11:6, 25].
Ізольованість Мартіана від світу людей символічно відображає вода:
маленький ставок у перистилі — існування Мартіана; море — загаль-
нолюдське життя: воно дуже близько, але його можна побачити тільки
іноді через хвіртку, яку Мартіан зазвичай тримає зачиненою. Простір, у
якому відбувається дія, позбавлений всього, що асоціюється з матеріаль-
ним виміром людського існування. Крім засобів для сидіння, в перис-
тилі є тільки предмети, що так чи інакше пов’язані з часом: сонячний
дзиґар, клепсидра (водяний дзиґар), календар, мідяна дошка та клевець
як інструменти для маркування часу. Навіть пісок, який посилює відчут-
тя пустелі, пов’язаний з часом через асоціацію з пісковим годинником.
Звертаючи на це увагу, Н. Малютіна визначає простір Мартіанової осе-
лі як топос відміреного часу [10, 74]. В табліні «у великому порядку»
[11:6, 8] розміщені численні списки законів, таблиці й т. п. Пустий дім є
місцем, що пристосоване не для людського життя, не для тих, хто здатен
на почуття (важливий пункт у скаргах дітей), а до абстрактного, до не-
матеріальних ідей1. Це місце, де панує час, невидимий, невідчутний, але
дуже дієвий, та зберігаються закони, такі ж абстрактні та невидимі, але
такі ж дієві.
Життя Мартіана підпорядковане строгому розпорядку, так само як
і його промови в суді. Це дратує Валента, але є цілком нормальним для
його батька. Пояснюючи необхідність обмежень у тривалості промови,
Мартіан указує на космічні й природні закони: як адвокат, захищаючи
істину, підкорюється регламенту, так і зорі в небі керуються точним по-
рядком у часі [11:6, 28]. Тобто право розуміється як явище, що існує в
природі незалежно від людини2. В уяві Мартіана римське право є правом
природним, причому воно розвивається не з сутності людини, а виступає
космічним, метафізичним явищем (тут можна помітити спорідненість
з апріорними поняттями Канта або ідеями Платона). Оселя Мартіана,
поз бавлена всього матеріального, сприймається майже як платонівський
1 За Т. Гундоровою, Леся Українка створює модерну утопію слова, спираючись на неоплатоніч-
ну концепцію поривання в блакить (ins Blau), причому «блакить» асоціюється з трансцен-
дентною надреальністю [6, 393]. Подібно до цього, простір Мартіанової оселі постає топосом
трансцендентної надреальності, хоча й іншого типу. Зустріч цієї надреальності з конкретною
дійсністю загальнолюдського світу призводить до конфліктів.
2 До проблеми змішування або нерозрізнення законів природи та юридичних норм звертається
Г. Гарт [20, 110].
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 49
Нус. Християнські, природні та юридичні закони виступають різними
формами однієї сутності, котра для Мартіана є священною і котрій він,
«призваний» через хист, мусить служити.
Отже, для синтезу неабстрактної релігії з абстрактним правом і та-
ких антагоністичних систем, як раннє християнство та римське право,
насправді немає великих перешкод.
Хоча християн переслідували у Стародавньому Римі, але, як заува-
жує Дж. Крєйк, у перші два століття нашої ери римське право не мало
статей, які обґрунтовували б ці гоніння (пізніше також не було законів,
спрямованих проти християн [15, 70]). У більшості випадків під час
арештів християн йшлося про не пов’язані з вірою дійсні або вигадані
правопорушення. Це знайшло відображення як у «Руфіні і Прісціллі»,
так і в «Адвокаті Мартіані»: не приналежність до християнства призво-
дить до покарань, а забобони, які приписують християнам криваві або
аморальні ритуали, а також несумісність між римською громадянською
релігією і християнством, що справді могла призвести до правопору-
шень, як це відбувається з Ардентом. Водночас ставлення суспільства
до християн у п’єсах «Руфін і Прісцілла» та «Адвокат Мартіан» є різ-
ним: якщо у першому творі християни сповідують свою віру таємно, то у
другому вона вже настільки поширена, що у школі Валента учні відкри-
то поділяються на «“римлян” і “християн”» [11:6, 26]. Таємниця, якої
має дотримуватися Мартіан, пов’язана не з піклуванням про безпеку, а
з підтримуванням ілюзії незаангажованості. Але несумісність римської
громадянської релігії й християнства виявляється лише на матеріально-
му рівні, що дозволяє їй залишатися непоміченою Мартіаном — він не
сприймає цього рівня буття, навіть коли матеріальні об’єкти набувають
символічного сенсу: статуя імператора на місці церкви не викликає в
нього емоцій, на відміну від Ардента, обурення якого виявляється фа-
тальним. Ігнорувати те, що закони пристосовано, щоб карати християн,
Мартіан не може, що робить його боротьбу ще більш виправданою: за-
хищаючи права християн, він одночасно бореться за відновлення закону,
який був зневажений.
Якщо право і релігія, як показано вище, легко комбінуються і не
створюють конфлікту (протягом дії Мартіан не мусить вибирати між
християнством і римським правом), то юридично-релігійна концепція,
яка виникає, несумісна з людськими почуттями, зі співчуттям, тобто з
усім тим, що Леся Українка визначала як цінне у християнстві, й саме
з цієї суперечності розвивається драматичний конфлікт. Людське втра-
чається в Мартіановій оселі, навіть його звичка не їсти увечері, через
яку він не розділяє вечері з сестрою та небогою, вказує на віддалення
від світу загальнолюдських потреб і почуттів, де сумісна трапеза — це не
просто поповнення енергії організму, а й підтвердження спільності на
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
50 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
емоційному рівні. Наприкінці драматичної поеми, коли все людське по-
кидає оселю, залишається лише ясність, прозорість — тобто відсутність
матеріальних перешкод для зору. Цю «кришталеву» прозорість не має
затемнити навіть «подих» — теж щось дуже людське.
У першій частині п’єси Мартіан ще намагається зберегти, захисти-
ти свої людські почуття: герой наголошує, що він людина і батько, що
жертва, якої від нього вимагають — відмова від співчуття до дітей —
понад людські сили [11:6, 35, 38]. У кінці драматичної поеми Мартіан
визнає, що такі, як він, не можуть мати ні родини, ні близьких друзів
[11:6, 65]. Отже, розвиток головного героя п’єси — це рух від людсько-
го до абстрактного, в якому зникає не тільки людська недосконалість, а
й людське почуття. Утім через свою велику жертву Мартіан не стає кла-
сичним християнським святим: його унікальна, юридично забарвлена
релігія пов’язана з глибоким стражданням, що проте не відповідає ролі
християнського святого. Ця унікальність призводить до повної самот-
ності, що є катастрофою зі загальнолюдської перспективи й тріумфом із
позиції абстрактного світу ідей.
Описана вище складна ідейна конструкція реалізується у невели-
кій за обсягом п’єсі. З сьогоднішньої перспективи неможливо відтво-
рити виникнення тексту, але аналіз можливих джерел твору сприятиме
його розумінню. Загальні відомості для роботи з римською античніс-
тю Леся Українка отримала завдяки всебічній освіті в батьківському
домі; подорожі Італією унаочнювали теоретичні знання: наприклад,
поїздка до Помпеї у 1902 р., яка залишила по собі глибоке враження
[11:10, 86]. Історією релігій та римським правом займався дядько пись-
менниці М. Драгоманов, який мав на неї великий вплив, утім у другій
половині свого життя Леся Українка вже була незалежною мислитель-
кою. Якщо М. Драгоманов скептично ставився до Римської республіки й
ідеалізував імперію, що було пов’язано з його уявленням про соціальний
поступ у часі [4, 88—89], то Леся Українка недвозначно показує непри-
йняття саме імператорської влади1.
А. Кримський у спогадах порівнює письменницю з ученим і посвід-
чує, що позичив їй цілу бібліотеку для написання двох невеликих п’єс
з давньоримського життя, називаючи два з багатьох творів — дисертацію
П. Гідулянова2 «Митрополиты в первые три века христианства» та
франкомовну книгу Ф. Олара [8:2, 689]. На останню, можливо, вказано
помилково: названої роботи немає в бібліографії Ф. Олара. Натомість
історичні деталі з книги П. Гідулянова можна впізнати в тексті: арешт
єпископа та обґрунтування цього арешту бажанням влади послаби-
1 Як приклад можна навести діалог з «Руфіна і Прісцілли», в якому Руфін наголошує на зане-
паді права через владу імператора [11:4, 131—132].
2 У А. Кримського — «Гідулякова».
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 51
ти християнську громаду відповідає результатам дослідження ученого
[5, 113]. Важливою стала для п’єси «Адвокат Мартіан» теза П. Гідулянова
про те, що ранні християни копіювали релігійно-адміністративні струк-
тури Римської імперії [5, 114]. Цей мотив відчувається в драматичній
поемі й упливає на ідейний світ головного героя: схожість двох соціаль-
них систем — молодої християнської церкви й римської адміністрації —
зумовлює водночас проблему їх розмежування. Але використовуючи
історичні факти з дисертації П. Гідулянова, Леся Українка зберігає самос-
тійність думки: вона не переймає апології цього наслідування, на якій
акцентує дослідник [5, 114—115].
Під час написання «Адвоката Мартіана» Леся Українка жила в гру-
зинському місті Хоні, де її чоловік Климент Квітка працював помічни-
ком мирового судді; час від часу письменниця допомагала йому в робо-
ті з документами [11:10, 285]. Можна припустити, що цей практичний
контакт із юридичними паперами викликав інтерес до кодифікованого
права, яке, на відміну від етики, не є характерною для творчості Лесі
Українки тематикою. Майже у всіх її творах, де згадуються закони, вони
так чи інакше пов’язані з релігією, що підтверджує тезу про синтетич-
ну віру Мартіана. Прикметно, що поєднання релігійного з юридичним
є типовим не тільки для цієї п’єси. Наприклад, у драматичній поемі «На
руїнах» левіт як носій релігійної влади запевняє: «Закон потрібний для
закону, / Як бог для бога» [11:3, 185]. Циркулярність цих тверджень
призводить до комічного ефекту, але у творі «Адвокат Мартіан» та ж
схема — беззаперечна віра у Бога і в закон, які обґрунтовують самі себе,
не перетворює головного героя на комічного персонажа, а надає йому
трагічного пафосу.
Ідейний зміст драми «Руфін і Прісцілла» підтверджує тезу про те,
що Леся Українка не ідеалізувала не тільки релігію, а й право: Кай Леті-
цій, як і Мартіан, вірить в силу закону, проте його наївність підкреслю-
ється тим, що він має довіру до абсурдних звинувачень проти християн,
наприклад, у справі Сабіни. Руфін натомість бачить сумну реальність:
римське право не забезпечує справедливого ладу [11:4, 131—132]. Вод-
ночас він відмовляється підняти зброю проти слуг закону, тобто і він є
носієм певного юридичного ідеалізму.
Отже, ставлення Лесі Українки до права є амбівалентним, як і її став-
лення до християнства: як і релігія, закон не може забезпечити благо та
справедливість. Тому синтетична віра Мартіана, оригінальна і привабли-
ва в гносеологічному і навіть естетичному сенсі, може бути тільки трагіч-
ною, але не результативною.
Підсумовуючи, зазначимо, що віра Мартіана є головною драматич-
ною силою п’єси, але ця віра репрезентує не чисте християнство, а син-
тетичну релігійну форму, яка містить правові елементи християнства і
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
52 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
релігійне ставлення до права. В цьому персональному віросповіданні за-
кон — релігійний, юридичний чи закон природи — відіграє центральну
роль і сприймається як втілення вічної ідеї блага і справедливості. Леся
Українка моделює образ героя, який існує у високому світі ідей та за всіх
умов залишається вірним своїм переконанням. Проте драматургиня по-
казує і вразливість цієї позиції, яка унеможливлює взаємодію з дійсністю
і людьми та підпорядковує почуття і співчуття абстрактним ідеям. Вод-
ночас Мартіан викликає повагу: не він є недосконалим, а сучасні йому
римське право та релігія. У деяких інших творах Лесі Українки релігійні
переконання прирівнюються до закону, але в «Адвокаті Мартіані» ця
ідея вперше розроблюється детально і створює багатозначну й складну
драматичну ситуацію. Сьогодні цей твір, який досі викликав лише по-
мірне зацікавлення читачів та літературознавців, набуває нової актуаль-
ності: з другої половини XX ст. зростає інтерес науковців до проблеми
взаємодії права з іншими галузями духовного і соціального життя люди-
ни, зокрема з літературою та релігією. Дослідницький напрям Law and
Literature аналізує вплив літератури на право і відбиття права в літерату-
рі; соціологі чні студії ([16], [18] та ін.) показують взаємодію права і релі-
гії. Зв’язок між такими явищами, як закон, релігія і моральні переконан-
ня, який унаочнює драматична поема «Адвокат Мартіан», має не тільки
літературознавчий, а й психологічний, соціологічний, юридичний та фі-
лософський виміри.
ЛІТЕРАТУРА
1. Агеєва В. Поетеса зламу століть: творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації.
Київ: Либідь, 2001. 262 с.
2. Бородіна В. Мотив гріха в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»:
першотекст і його інтерпретація // Молодий вчений. 2019. № 4.2 (68.2). С. 25—27.
URL: http://molodyvcheny.in.ua/fi les/journal/2019/4.2/7.pdf
3. Вірченко Т. Морально-етичні основи характеротворення у драматургії Лесі Українки.
Київ: Акцент, 2007. 164 с.
4. Гарнага В. Царський і республіканський Рим в антикознавчих дослідженнях М.П. Дра-
гоманова // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2011. Вип. 21. С. 86—
102. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/54692/05-Garnaga.
pdf ?sequence=1
5. Гидулянов П. Митрополиты в первые три века христианства // Учёные записки импе-
раторского Московского университета, юридического факультета. Выпуск двадцать
пятый. Москва: Университетская типография, Страстной бульвар, 1905. С. 1—377.
6. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Київ:
Критика, 2009. 448 с.
7. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Київ: Факт, 2007.
640 c.
8. Кримський А. Твори в п’яти томах. Київ: Наукова думка, 1972—1974. Том другий: ху-
дожня проза, літературознавство і критика. 1972. 717 с.
9. Кузьма О. Проблема вибору в екзистенційній структурі драми «Адвокат Мартіан»
Лесі Українки // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. Т. 4, кн. 1. Луцьк: РВВ «Вежа»
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 53
Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. С. 121—132. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/
bitstream/handle/123456789/17768/08-Kuzma.pdf ?sequence=1
10. Малютіна Н. Драматизація риторичних стратегій тексту у драматичних поемах Лесі
Украї нки (до проблеми художнього мімезису) // Слово і Час. 2010. № 8. С. 71—78.
URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/142450/22-Maliutina.
pdf ?sequence=1
11. Українка Леся. Твори в десяти томах. Київ: Державне видавництво художньої літерату-
ри, 1963—1965.
12. Українка Леся, Шевчук С., Забужко О. [упоряд.]. Апокриф. Чотири розмови про Лесю
Українку. Київ: Комора, 2020. 623 с.
13. Basauri Ziuzina A. M., Kyselov O. Atheism in the context of the secularization and
desecularisation of Ukraine in the 20th century // Bubík T., Remmel A., Václavík D. [eds.].
Freethought and Atheism in Central and Eastern Europe: Th e Development of Secularity
and Non-Religion. London: Routledge, 2020. Р. 294—319.
14. Cameron A. Th e later Roman empire, AD 284—430. Cambridge: Harvard University Press,
1993. 238 p.
15. Crake J. E. A. Early Christians and Roman Law // Phoenix 1965. Vol. 19, No. 1. Р. 61—70.
16. Ford L. R. Legacies of the Sacred in Private Law: Roman Civic Religion, Property, and
Contract // Gephart W., Witte D. [eds.]. Th e Sacred and the Law: Th e Durkheimian Legacy.
Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, 2017. Р. 157—201.
17. Fuhrmann M. Rom in der Spätantike. Porträt einer Epoche. Hamburg: Rowohlts
Enzyklopädie, 1996. 415 p.
18. Gephart W. On the Religious Origins of Private Law. É mile Durkheim, Paul Huvelin, and
Emmanuel Lé vy // Gephart W., Witte D. [eds.]. Th e Sacred and the Law: Th e Durkheimian
Legacy. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, 2017. Р. 115—138.
19. Hart H. L. A. Akzeptanz als Basis einer positiven Rechtsordnung // Hoerster N. [ed.]. Recht
und Moral. Texte zur Rechtsphilosophie. Bibliographisch ergänzte Ausgabe. Stuttgart:
Reclam, 2002. Р. 50—76.
20. Hart H. L. A. Eine Empirische Th eorie der Rechtsbegründung // Hoerster N. [ed.]. Recht
und Moral. Texte zur Rechtsphilosophie. Bibliographisch ergänzte Ausgabe. Stuttgart:
Reclam, 2002. Р. 109—129.
21. Hazard J. N., Rheinstein M. et al. Roman law // Encyclopedia Britannica. 2018. URL:
https://www.britannica.com/topic/Roman-law.
22. Juergensmeyer M. In Memoriam: Robert Neelly Bellah (1927—2013) // Journal of the
American Academy of Religion. 2013. Vol. 81, no. 4. P. 897—902. URL: https://academic.
oup.com/jaar/article/81/4/897/735691
23. Jung C. G. Psychologische Typen. Zürich: Rascher Verlag, 1960. XVI. 678 p.
24. Kelsen H. Die Rechtsordnung als hierarchisches System von Zwangsnormen // Hoerster N.
[ed.]. Recht und Moral. Texte zur Rechtsphilosophie. Bibliographisch ergänzte Ausgabe.
Stuttgart: Reclam, 2002. P. 20—42.
25. Maier B. Die Ordnung des Himmels. Eine Geschichte der Religionen von der Steinzeit bis
heute. München: C.H. Beck, 2018. 576 p.
Отримано 9 грудня 2020 р.
REFERENCES
1. Aheieva, V. (2001). Poetesa zlamu stolit: tvorchist Lesi Ukrainky v postmodernii interpretatsii.
Kyiv: Lybid. [in Ukrainian]
2. Borodina, V. (2019). Motyv hrikha v dramatychnii poemi Lesi Ukrainky “Advokat Martian”:
pershotekst i yoho interpretatsiia. Molodyi vchenyi, 4.2 (68.2), pp. 25-27. Retrieved
from http://molodyvcheny.in.ua/fi les/journal/2019/4.2/7.pdf [in Ukrainian]
3. Virchenko, T. (2007). Moralno-etychni osnovy kharakterotvorennia u dramaturhii Lesi
Ukrainky. Kyiv: Aktsent. [in Ukrainian]
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
54 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715)
4. Harnaha, V. (2011). Tsarskyi i respublikanskyi Rym v antykoznavchykh doslidzhenniakh
M.P. Drahomanova. Istoriohrafi chni doslidzhennia v Ukraini: Zb. nauk. pr., 21, pp. 86-
102. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/54692/05-
Garnaga.pdf ?sequence=1 [in Ukrainian]
5. Hydulianov, P. (1905). Mitropolity v pervyye tri veka khristyanstva. Uchionyie zapiski
imperatorskogo Moskovskogo universiteta, yuridicheskogo fakulteta. Vypusk dvadtsat piatyi,
pp. 1-377. [in Russian]
6. Hundorova, T. (2009). ProYavlennia Slova. Dyskursiia rannoho ukrainskoho modernizmu.
Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian]
7. Zabuzhko, O. (2007). Notre Dame d’Ukraine: Ukrainka v konfl ikti mifolohii. Kyiv: Fakt. [in
Ukrainian]
8. Krymskyi, A. (1972—1974). Tvory v piaty tomakh. Kyiv: Naukova dumka. Tom druhyi:
khudozhnia proza, literaturoznavstvo i krytyka. [in Ukrainian]
9. Kuzma, O. (2007). Problema vyboru v ekzystentsiinii strukturi dramy “Advokat Martian” Lesi
Ukrainky. Lesia Ukrainka i suchasnist: Zb. nauk. pr., T. 4, kn. 1, pp. 121-132. Retrieved from
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/17768/08-Kuzma.pdf ?sequence
=1 [in Ukrainian]
10. Maliutina, N. (2010). Dramatyzatsiia rytorychnykh stratehii tekstu u dramatychnykh
poemakh Lesi Ukrainky (do problemy khudozhnoho mimezysu). Slovo i Chas, 8, pp. 71-
78. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/142450/22-
Maliutina.pdf ?sequence=1 [in Ukrainian]
11. Ukrainka, Lesia (1963—1965). Tvory v desiaty tomakh. (Vol. 1-10). Kyiv: Derzhavne
vydavnytstvo khudozhnoi literatury. [in Ukrainian]
12. Ukrainka, Lesia, Shevchuk, S., Zabuzhko, O. (2020). Apokryf. Chotyry rozmovy pro Lesiu
Ukrainku. Kyiv: Komora. [in Ukrainian]
13. Basauri Ziuzina, A. M. & Kyselov O. (2020). Atheism in the context of the secularization
and desecularisation of Ukraine in the 20th century. In Bubík, T., Remmel, A. & Václavík, D.
[eds.]. Freethought and Atheism in Central and Eastern Europe: Th e Development of Secularity
and Non-Religion, pp. 294-319. London: Routledge. [in English]
14. Cameron, A. (1993). Th e later Roman empire, AD 284-430. Cambridge: Harvard University
Press.
15. Crake, J. E. A. (1965). Early Christians and Roman Law. Phoenix 1965, 19, 1, pp. 61-70.
16. Ford, L. R. (2017). Legacies of the Sacred in Private Law: Roman Civic Religion, Property,
and Contract. In Gephart, W. & Witte, D. [eds.] Th e Sacred and the Law: Th e Durkheimian
Legacy, pp. 157-201. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann.
17. Fuhrmann, M. (1996). Rom in der Spätantike. Porträt einer Epoche. Hamburg: Rowohlts
Enzyklopädie. [in German]
18. Gephart, W. (2017). On the Religious Origins of Private Law. É mile Durkheim, Paul
Huvelin, and Emmanuel Lé vy. In Gephart, W. & Witte, D. [eds.]. Th e Sacred and the Law:
Th e Durkheimian Legacy, pp. 115-138. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann.
19. Hart, H. L. A. (2002). Akzeptanz als Basis einer positiven Rechtsordnung. In Hoerster, N.
[ed.]. Recht und Moral. Texte zur Rechtsphilosophie. Bibliographisch ergänzte Ausgabe,
pp. 50-76. Stuttgart: Reclam. [in German]
20. Hart, H. L. A. (2002). Eine Empirische Th eorie der Rechtsbegründung. In Hoerster, N.
[ed.]. Recht und Moral. Texte zur Rechtsphilosophie. Bibliographisch ergänzte Ausgabe,
pp. 109-129. Stuttgart: Reclam. [in German]
21. Hazard, J. N. & Rheinstein, M. et al. (2018). Roman law. In Encyclopedia Britannica.
Retrieved from https://www.britannica.com/topic/Roman-law.
22. Juergensmeyer, M. (2013). In Memoriam: Robert Neelly Bellah (1927—2013). Journal of
the American Academy of Religion, 81, 4, pp. 897-902. Retrieved from https://academic.oup.
com/jaar/article/81/4/897/735691
23. Jung, C. G. (1960). Psychologische Typen. Zürich: Rascher Verlag. [in German]
24. Kelsen, H. (2002). Die Rechtsordnung als hierarchisches System von Zwangsnormen. In
Hoerster, N. [ed.]. Recht und Moral. Texte zur Rechtsphilosophie. Bibliographisch ergänzte
Ausgabe, pp. 20-42. Stuttgart: Reclam. [in German]
Тетяна ДАГОВИЧ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2021. № 1 (715) 55
25. Maier, B. (2018). Die Ordnung des Himmels. Eine Geschichte der Religionen von der Steinzeit
bis heute. München: C.H. Beck. [in German]
Received 9 December 2020
Tetiana DAHOVYCH, graduate student
Westfälische Wilhelms-Universität Münster,
Domplatz 6, Münster, 48143, Deutschland (Germany)
e-mail: tetyana.dagovych@uni-muenster.de
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4940-7867
LAW AND RELIGION IN “MARTIAN THE LAWYER”, THE DRAMATIC
POEM BY LESIA UKRAINKA
Th e paper explains the attitudes towards law and religion in Lesia Ukrainka’s dramatic poem
“Martian the Lawyer” (1911). Th e poem depicts the life of early Christians under the Ro-
man law in the third century and obtains new relevance in the context of the movement
‘Law and Literature’, as the focus on law in this oeuvre allows a deeper exploration of its
meaning. Law is connected with religion in two ways in the poem: as a part of the civil
religion and as a system of prohibitions and punishments within the Christian community.
Analysis of the text shows that Martian is a carrier of a sophisticated religious form,
which implies the juridical elements codifi ed in early Christianity, as well as a belief in law
as the incarnation of the idea of truth and justice. Th e two antagonistic social and spiritual
systems — early Christianity and the Roman law — fuse into one ideology that consumes
the life of the protagonist. Th e diff erence between the juridical laws, the law of nature, and
the commandments of Christian leaders disappears within this religious form. In the house
of the hero, only those things that represent time or law remain, such as diff erent types of
timepieces and juridical texts; Martian’s home becomes a place for abstract ideas, but not for
human beings with their needs and feelings. For the protagonist, there are no confl icts be-
tween law and religion, but there is a confl ict between early Christianity and the Roman law
on the one side and, on the other side, human compassion, which is supposed to be a crucial
idea within Christianity but is not practiced in the local Christian community. Because of
this confl ict, Martian completely loses contact with human feelings and becomes an ideal
lawyer, which is benefi cial for his Christian community but tragic for himself and his rela-
tives. Th is development signifi es not only a sacrifi ce but also the full realization of Martian’s
talent (Ukrainian: ‘khyst’). In some episodes within other poems by Lesia Ukrainka, law
and religion are presented as intertwined or undiff erentiated, but in “Martian the Lawyer”
the author for the fi rst time elaborates this issue thoroughly and creates an ambivalent and
sophisticated dramatic situation.
Keywords: Lesia Ukrainka, “Martian the Lawyer”, early Christianity, Roman law, religion,
Law and Literature.
Право і релігія в драматичній поемі Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
|